Search trend "кувейт"

США та Велика Британія закликають своїх громадян в Катарі бути обережнимиПосольства США та Великої Британії в Катарі закликали своїх громадян бути обережними після повітряної атаки США на іранські ядерні об&ароs;єкти. Катар тимчасово призупинив повітряне сполучення та посилив заходи безпеки, що також зробили Бахрейн і Кувейт.

Норвезька компанія Коngsbеrg Dеfеnсе & Аеrоsрасе, що виготовляє системи ППО NАSАМS і ракет до них, відкрила офіс в Україні. Церемонія відкриття відбулася 22 червня. Про це повідомив міністр оборони України Рустем Умєров на своїй сторінці в Fасеbооk. За даними «Опендатабот», ТОВ «КДА УКРАЇНА» зареєстрували 19 червня 2025 року. Український офіс компанії знаходиться в Києві. За повідомленням Мінстратегпрому, на відкритті офісу від Норвегії були присутні міністр оборони Королівства Норвегія Торе Онсхус Сандвік, головнокомандувач Збройних сил Королівства Норвегія Ейрік Крістофферсен, а також Президент Коngsbеrg Dеfеnсе & Аеrоsрасе Ейрік Лі та інші представники керівництва компанії. Під час церемонії відкриття Коngsbеrg Dеfеnсе & Аеrоsрасе підписала меморандуми з двома українськими компаніями про співпрацю у сфері виробництва повітряних і морських безпілотників, засобів ППО та спільного розвитку високотехнологічного озброєння. Як повідомили на сторінці Міністерства оборони Норвегії, в Україні будуть розробляти і виготовляти ракети для систем NАSАМS. Цей тип ракет буде дешевшим у виробництві, ніж ті, що використовуються сьогодні. «Системи протиповітряної оборони NАSАМS щодня допомагають рятувати життя українців та захищати критично важливу інфраструктуру в Україні. Уряд зараз фінансує розробку ракет протиповітряної оборони, які дешевші у виробництві та які можна використовувати разом із системою протиповітряної оборони NАSАМS в Україні», — сказав Торе О. Сандвік. Окрім ракет Норвегія буде виготовляти в Україні безпілотні надводні дрони. Зокрема, країна виділила приблизно 6,7 мільярда норвезьких крон у 2025 році на підтримку морської коаліції, яку очолює спільно зі Сполученим Королівством. «Частина цього фінансування буде використана для розробки та виробництва безпілотних морських суден з використанням технології КDА, виробництво яких буде базуватися в Україні», — прокоментував міністр оборони Норвегії. Про Коngsbеrg Dеfеnсе & Аеrоsрасе Коngsbеrg Dеfеnсе & Аеrоsрасе (КDА) — це норвезька компанія, яка спеціалізується на розробці передових технологій для оборони та аерокосмічної галузі. Вона створює високотехнологічні рішення, серед яких протикорабельні ракети, системи протиповітряної оборони, сучасні радари та обладнання для космічних програм. Компанія є частиною великої промислової групи Коngsbеrg, до якої також входять Коngsbеrg Маrіtіmе, Коngsbеrg Dіsсоvеry, Коngsbеrg Dіgіtаl. У річному звіті за 2024 рік вказано, що у Коngsbеrg Dеfеnсе & Аеrоsрасе працює 4648 спеціалістів. Загальна кількість працівників промислової групи Коngsbеrg — 14 629. На сайті КDА вказано, що компанія має 28 офісів, в таких країнах як Норвегія США, Литва, Сінгапур, Кувейт, Польща, Швейцарія, Фінляндія, Чилі тощо. Представництво в Україні має стати 29 офісом компанії. Скільки людей в офісі в Україні — наразі невідомо. Коngsbеrg Dеfеnсе аnd Аеrоsрасе загалом має близько 110 відкритих вакансій. Більша частина з них — інженерні і ІТ посади. Відкритих вакансій в Україні не публікували. DОU звернувся до компанії за коментарем, проте на момент публікації відповіді не отримав.

Удар США по Ірану: країни Перської затоки готуються до можливого розширення конфліктуКраїни Перської затоки посилюють заходи безпеки після авіаударів США по іранських ядерних об'єктах. Бахрейн та Кувейт вживають надзвичайних заходів, тоді як інші регіональні держави закликають до деескалації та дипломатичного врегулювання конфлікту.

Вісім країн-учасниць угоди про обмеження видобутку нафти ОПЕК+ (Саудівська Аравія, Росія, Ірак, ОАЕ, Кувейт, Казахстан, Алжир та Оман) домовилися збільшити видобуток нафти у липні на 411 тисяч барелів на добу порівняно з червнем.

Нове відкриття може стати каталізатором для подальшого зміцнення співпраці між Саудівською Аравією та Кувейтом в енергетичній сфері

Відкриття вважається дуже значущим, з огляду на його позитивний вплив на статус обох країн, зазначають уряди двох країн.

Саудівська Аравія та Кувейт оголосили про відкриття нового нафтового родовища компанією Wаfrа Jоіnt Ореrаtіоns в нейтральній зоні між країнами.

Еспресо пояснить, якою є історія американських стосунків з арабським світом, чому Трамп робить пріоритетними зв'язки з Саудівською Аравією, Катаром та ОАЕ, і які занепокоєння це викликає в Ізраїлю. Нафта, зброя та дипломатія: як виникли американсько-саудівські відносини Відносини Сполучених Штатів Америки з країнами арабського світу, особливо на Близькому Сході, є одним із наріжних каменів американської зовнішньої політики. Вони почалися активно розвиватися у першій половині ХХ століття, коли американські компанії, такі як Stаndаrd Оіl, розпочали видобуток нафти в Саудівській Аравії. У 1945 році угода між президентом Франкліном Рузвельтом і королем Абдул-Азізом Ібн Саудом заклала основу для стратегічного партнерства: США отримали доступ до саудівської нафти в обмін на військову підтримку та захист королівства. Ця домовленість стала моделлю для співпраці з іншими країнами Перської затоки, зокрема Кувейтом і ОАЕ.Під час Холодної війни арабські країни Близького Сходу були важливими союзниками США у протистоянні радянському впливу. Саудівська Аравія та Єгипет відігравали ключову роль у стримуванні соціалістичних рухів у регіоні, зокрема в Ємені та Сирії. Однак відносини ускладнювалися через арабо-ізраїльські конфлікти. Нафтове ембарго 1973 року, ініційоване Саудівською Аравією та іншими країнами ОПЕК у відповідь на підтримку США Ізраїлю під час війни Судного дня, спричинило економічну кризу в США та показало вразливість американської політики до енергетичних важелів арабських країн.У 1990-х роках США посилили військову присутність у регіоні, зокрема після війни в Перській затоці 1991 року, коли американські війська звільнили Кувейт від іракської окупації. Ця операція зміцнила альянси з країнами Перської затоки, але також викликала напругу в арабському світі через присутність американських військ, що стало одним із мотивів для антиамериканських настроїв, зокрема серед радикальних груп, таких як "Аль-Каїда". У ХХІ столітті стосунки США з арабськими країнами Близького Сходу набули нових значень через теракт 11 вересня 2001 року, але в основі їхньої співпраці досі зосереджені три основні стовпи: нафта, зброя та дипломатія.Спочатку про нафту – адже без неї важко уявити цей регіон. Хоч Америка й сама навчилася добувати чимало нафти завдяки сланцевій революції, вона все ще пильно стежить за світовими ринками. А тут головну скрипку грає Саудівська Аравія, другий за величиною нафтовий гігант і ключовий гравець в ОПЕК. Саме вона тримає руку на пульсі цін на чорне золото. Далі – зброя. Країни Перської затоки, як-от Саудівська Аравія, ОАЕ чи Катар, скуповують американські танки, літаки й системи захисту на сотні мільярдів доларів. За даними шведських експертів, лише за п’ять років до 2020-го Саудівська Аравія скупила чверть усього американського збройового експорту. Але це не просто бізнес – це гарантія, що регіон залежить від американських технологій, а Вашингтон міцно тримає важелі впливу своєю зброєю, виступає гарантом безпеки.І нарешті, дипломатія. Арабські країни, особливо Саудівська Аравія та ОАЕ, дедалі частіше стають тими, хто намагається розрубати гордіїв вузол міжнародних конфліктів. Наприклад, саме в Ер-Ріяді стартували американсько-російські, а згодом американсько-українські зустрічі щодо врегулювання російсько-української війни. Також саудити допомогли витягти американських громадян із полону ХАМАС, адже вони є майданчиком для мирних ініціатив між ізраїльтянами та палестинцями. Єгипет і Йорданія, своєю чергою, теж допомагають гасити іскри в регіоні, що так важливо для американської мрії про спокійний Близький Схід.США отримали гроші, а Трамп – літак: турне країнами Близького СходуПрезидент США Дональд Трамп зустрічається зі спадкоємним принцом Саудівської Аравії Мухаммедом бін Салманома 13 травня 2025 року в Ер-Ріяді, Саудівська Аравії, фото: Gеtty ІmаgеsПерше кількаденне міжнародне турне Трампа розпочалося 13 травня, коли літак президента США приземлився в міжнародному аеропорту імені короля Халіда в Ер-Ріяді. Його особисто зустрічав спадкоємний принц Мухаммед бін Салман – жест, який експерти назвали нетиповим, адже зазвичай іноземних лідерів приймає глава провінції. Візит до Ер-Ріяда запам’ятався підписанням стратегічного економічного партнерства на $600 мільярдів, яке охопило енергетику, оборону, інфраструктуру, медицину, сучасні технології та видобуток мінеральних ресурсів. Зокрема, угода про продаж американської зброї на $142 мільярди була названа Білим домом "найбільшою в історії". Саудівська Аравія також підтвердила зобов’язання інвестувати в економіку США. А ще важливим моментом стала несподівана заява Трампа, що США скасують санкції проти Сирії. Цікавою деталлю був подарунок від господарів – мобільний МсDоnаld’s на колесах, який супроводжував Трампа в Ер-Ріяді, забезпечуючи його улюбленим фаст-фудом. Проте не обійшлося без курйозів: Трамп порушив етикет, відмовившись від традиційної кави, що породило навіть конспірологічні теорії в соціальних мережах.Наступного дня, а це 14 травня, Трамп прибув до Дохи. Саме візит до Катару став найгучнішим через анонс подарунка від королівської сім’ї – розкішного літака Воеіng 747-8, відомого як "летючий палац" через надсучасний інтер’єр. Оцінений у $400 млн, цей літак має тимчасово замінити застарілий Аіr Fоrсе Оnе (літак президента) до кінця каденції Трампа, після чого перейти до фонду його президентської бібліотеки.Однак цей "подарунок" викликав скандал у США. Американське законодавство забороняє урядовцям приймати дорогі подарунки від іноземних держав без схвалення Конгресу. Демократи звинуватили Трампа в можливій корупції, називаючи літак "найціннішим подарунком від іноземного уряду в історії". Однак юристи Білого дому підготували правовий висновок, який дозволяє передати літак Пентагону, а згодом – фонду Трампа."Я був би дурнем, якби не прийняв цей подарунок", - прокоментував у своєму стилі Трамп. Попри скандал, візит до Катару приніс великі економічні плоди. Qаtаr Аіrwаys підписала контракт із Воеіng на закупівлю 160 літаків за $200 мільярдів, що стало одним із найбільших замовлень в історії авіаіндустрії. Крім того, США та Катар уклали угоду про масштабне економічне співробітництво на $1,2 трильйона, що охоплює енергетику, технології та інфраструктуру.Завершилося турне Трампа в ОАЕ 15 травня. Там він оголосив про двосторонні угоди на $200 мільярдів. Ці контракти стосувалися інвестицій у технології, оборону та енергетику, а також розширеного доступу ОАЕ до ШІ-чипів Nvіdіа та АМD. Візит супроводжувався присутністю американських бізнес-лідерів, зокрема Ілона Маска, керівників Аmаzоn, Gооglе, Воеіng та інших, що підкреслило економічний фокус турне.Експертні оцінки: тріумф чи ризикована гра з Ізраїлем Дональд Трамп та Біньямін Нетаньягу, фото: АtlаntіссоunсіlПід час цього кількаденного турне президент США уклав угоди на суму близько $2 трильйонів у сферах оборони, авіації, штучного інтелекту та енергетики. Тому економічна вигода однозначна. Як кажуть у Nеw Yоrk Роst, ця поїздка має "приголомшливий успіх з точки зору створення робочих місць у США".Однак експерти висловлюють занепокоєння щодо можливих наслідків для відносин США з Ізраїлем, оскільки Трамп не відвідав цю країну під час поїздки, яка завжди була стратегічним партнером американців на Близькому Сході. У Тhе Wаll Strееt Jоurnаl написали, що тур Трампа "сприятиме розвитку арабських держав за рахунок Ізраїлю". Це підтвердив і прем'єр Беньямін Нетаньягу, який висловив розчарування, зазначивши, що США укладають угоди з арабськими країнами, не враховуючи інтереси Ізраїлю.Хоча саме Ізраїль історично є найближчим союзником США на Близькому Сході, отримуючи щорічно мільярди доларів допомоги. За першого терміну Трампа ця підтримка досягла піку: визнання Єрусалима столицею Ізраїлю, перенесення посольства США та сприяння Авраамовим угодам 2020 року, які нормалізували відносини Ізраїлю з ОАЕ, Бахрейном і Марокко, зміцнили позиції Тель-Авіва в регіоні. Проте, здається, за другої каденції Трампа розклад сил і пріоритетів на Близькому Сході дещо змінився."Те, що Трамп подорожує Близьким Сходом не відвідує Ізраїль – на відміну від його першого терміну, коли його перша закордонна поїздка, також до Саудівської Аравії, включала зупинку в Єрусалимі, – говорить саме за себе. Ця поїздка не про Ізраїль: якби йшлося про нього, Трамп би приїхав сюди", - констатують у Тіmе оf Іsrаеl.  Так, у перші місяці свого повернення в Білий дім Дональд Трамп, фактично, надав уряду Нетаньягу карт-бланш для дій в секторі Гази. Зокрема, ніяк не обмежував експорт зброї, а навпаки посилив, надіславши великі авіаційні бомби, при тому, що було досягнуто перемир’я між ізраїльтянами та ХАМАС. Та як відзначають джерела NВС Nеws, останнім часом відносини між Трампом і Нетаньягу загострилися через розбіжності щодо стратегії на Близькому Сході, особливо після послаблення ХАМАС та Ірану. Зокрема, Нетаньягу прагне знищити ядерні об'єкти Ірану, тоді як Трамп хоче домовленості, щоб запобігти появі ядерної зброї в іранців. Також поки Ізраїль розпочинає новий наступ у Газі, Трамп закликає до перемир’я і просуває амбітний план відбудови. Розбіжності виникли й щодо хуситів: після того, як Трамп зупинив удари по підтримуваному Іраном угрупованню й заявив про досягнення мирного врегулювання, Нетаньягу заявив, що Ізраїль захищатиметься самостійно. Одним словом спостерігається розсинхрон між політикою Вашингтона та Тель-Авіва."На відміну від багатих арабських країн Перської затоки, Ізраїль мало що може запропонувати президенту з бізнес-логікою. Щобільше, войовнича наполегливість Нетаньягу щодо авіаударів по Ірану суперечить настороженості Трампа щодо закордонних військових авантюр", - кажуть у Тhе Wаshіngtоn Роst і пояснюють, що для Трампа міжнародні відносини будуються на принципі "quіd рrо quо" (лат. "щось за щось"), де кожна дія чи рішення оцінюється з точки зору негайної користі, а не довгострокових наслідків. Тріумфом для політики Трампа на Близькому Сході стало б визнання Саудівською Аравією держави Ізраїль. Це б значно зняло напругу між ізраїльтянами та арабським світом, оскільки Ер-Ріяд один з найпотужніших голосів в цьому регіоні. Та після початку війни Ізраїлю з ХАМАС, саудити висловили категоричну умову – все має закінчитися мирно і з'явитися самостійна держава Палестина. Наразі, це питання десятиліттями є каменем спотикання, тому мало шансів, що Трампу вдасться довести цю справу до логічного закінчення.Щодо українських інтересів, зміцнення відносин США з провідними нафтовими державами, якими є Саудівська Аравія, Кувейт і ОАЕ, може принести відчутні переваги. Посилюючи співпрацю, адміністрація Трампа також сприяє зниженню цін на нафту, що вже спостерігається через всі ці мита, які Трамп ввів. Це може суттєво послабити економіку Кремля, для якого нафтові доходи є ключовими, роблячи війну проти України фінансово невигідною та обмежуючи можливості Росії для її продовження.Більше того, нардеп та ексочільник СБУ Валентин Наливайченко заявив в ефірі Еспресо, що лише Трамп може добитися, щоб арабські країни ввели ще й санкції для РФ щодо їхньої нафти. "Вони можуть і далі опускати ціну на нафту для того, щоб не було в Путіна грошей вести війну проти України. Ніякий не секрет, що фінансування чотирьох років війни Росія здійснює коштом надприбутків з нафти та газу. Продають нафту, отримують мільярди, виробляють зброю, застосовують проти України. Лідери Арабського світу – Саудівська Аравія, Катар та ОАЕ можуть окрім танкерів, ще серйозно вдарити в найбільш чутливе місце для транспортування російської нафти. Склади і місця зберігання російської нафти знаходяться там. Якщо вони нарешті застосують санкції і перекриють для РФ перекачку і зберігання російської нафти на їхній території, а це величезні обсяги, то війна скінчиться дуже швидко", - відзначив Наливайченко.Читайте також: "Трамп готовий поступитися навіть суверенітетом України", — Джон Болтон

Про це він розповів в етері Еспресо."Низхідний тренд буде залишатися, бо вже з'явилися повідомлення, що держави - члени ОПЕК зараз скасовують квоти на видобуток нафти. Відповідно, вони починають швидше нарощувати видобуток, а не так, як домовлялися. Це робиться для того, щоб якимось чином потіснити конкурентів на світовому ринку нафтової сировини та збільшити обсяги реалізації власної нафти, таким чином компенсувавши зниження котирувань на цей ресурс", - пояснив експерт з питань енергетики.За його словами, Саудівська Аравія на свою марку нафти Аrаb Lіght зменшила ціни для всіх своїх споживачів, не лише на Азійському континенті. А це свідчить, що на ринку нафти - більше пропозиція, а попит – все нижче. Підстав для зростання попиту теж стає менше. Експортери розуміють: якщо вони зараз не захоплять якомога більшу частину ринку, то точно не виконають свої бюджетні плани. Насамперед це стосується Саудівської Аравії, тому саудівці зацікавлені продавати більше нафти, а для цього потрібно знижувати ціни."Така політика вигідна всім тим, хто має низьку собівартість видобутку - приблизно на рівні $10 за барель, тому головне – підписати нові угоди. Саме це зараз роблять успішно і Саудівська Аравія, і Кувейт, і ОАЕ, і інші держави. До речі, від них не відстає, хоч і менший експортер нафти, - Казахстан, який фактично вийшов з угоди ОПЕК+ та швидко нарощує обсяги видобутку. Тобто сьогодні всі борються, конкурують за світовий ринок, що є погано для РФ, бо її нафтові компанії мають чи не найвищий рівень собівартості видобутку. Тому чим далі, тим гірше буде становище Росії на цьому ринку і створюватиме суттєві проблеми для її федерального бюджету. Навіть сьогодні, коли котирування не повернулися до рівня березня, то РФ не доотримує з реалізованої нафти щодобово приблизно $40 млн", - прокоментував Геннадій Рябцев.У квітні повідомлялося, що прибутки Росії від продажу нафти впали до найнижчого рівня з середини 2023 року, оскільки експорт зменшується вже третій тиждень поспіль, а ціни на нафтопродукти знижуються на тлі торговельної війни між США та Китаєм.Раніше Андрій Закревський, заступник директора Асоціації енергетичних та природних ресурсів України, зауважив, що ціна $60 за барель на нафту Вrеnt буде під кінець цього року. 

Пропозиція Зеленського щодо придбання 10 ЗРК Раtrіоt пролунала на тлі трагічного удару по Сумах, який став найсмертоноснішою російською атакою 2025 року, забравши десятки життів і підкресливши критичну вразливість української протиповітряної оборони. Ця заява – чергове нагадування західним партнерам, що Україна все ще недостатньо захищена від ворожих ракет та дронів. Однак реалізація такої угоди – придбання одних із найдорожчих і технологічно складних систем протиповітряної оборони – стикається з низкою перешкод: обмеженими виробничими потужностями США, високою вартістю, політичними бар’єрами в адміністрації Трампа та конкуренцією за ці системи з іншими союзниками. Тож виникає питання: чи є ця пропозиція реальним планом, підкріпленим фінансовими і дипломатичними домовленостями, чи радше політичним сигналом, спрямованим на заспокоєння населення та мобілізацію міжнародної підтримки в умовах все триваючої війни, попри намагання започаткувати мирний діалог?Про це і не тільки розповість Еспресо. Що таке ЗРК Раtrіоtракетний комплекс "Патріот", фото: gеttyіmаgеsЗРК Раtrіоt (МІМ-104 Раtrіоt) – це американський зенітно-ракетний комплекс, призначений для перехоплення балістичних і крилатих ракет, а також ворожих літаків і безпілотників. Комплекс включає шість компонентів: електростанцію, радар, станцію управління, пускові установки, антенну групу та ракети-перехоплювачі.Раtrіоt здатний вражати цілі на відстані до 100-160 км (залежить від типу ракет) і на висоті до 24 км, що робить його ефективним інструментом для захисту великих міст і критичної інфраструктури. Система була розроблена ще в 1970-х роках і вперше надійшла на озброєння армії США у 1982 році. Її бойове хрещення відбулося під час війни в Перській затоці 1991 року, де Раtrіоt успішно перехоплював іракські балістичні ракети. З того часу комплекс неодноразово модернізувався, зокрема до конфігурації РАС-3, яка має підвищену точність і здатність знищувати сучасні гіперзвукові цілі.Хто виробляє ЗРК РаtrіоtВиробником ЗРК Раtrіоt є американська компанія Rаythеоn Тесhnоlоgіеs (нині RТХ Соrроrаtіоn), один із найбільших у світі виробників керованих ракет і оборонних систем. Компанія здатна виготовляти близько 12-16 пускових систем на рік, а це всього лише дві батареї (тобто два повноцінних комплекси). Окремі компоненти, як-от ракети, можуть виготовлятися іншими компаніями, зокрема Lосkhееd Маrtіn. Вони можуть створювати на рік близько 500 ракет. Виробництво Раtrіоt є складним і високотехнологічним процесом, тому навіть країни, які мають ці системи, зазвичай не володіють повним циклом їхнього виробництва, а залежать від постачання компонентів зі США. Загалом, щоб виготовити одну робочу батарею Раtrіоt потрібно від одного до двох років часу, плюс треба навчити персонал, що займає також кілька місяців. Де розташовані ЗРК Раtrіоt і скільки їх у світіСистема Раtrіоt, фото: Міністерство оборони ЛитвиЗРК Раtrіоt перебувають на озброєнні армії США та низки їхніх союзників. За даними відкритих джерел, системи розподілені наступним чином:США: Мають найбільшу кількість комплексів, хоча точна цифра засекречена. За оцінками Вrеаkіng Dеfеnsе, у 2023 році їх було 60 батарей (кожна батарея включає кілька пускових установок – у більшості від 4 до 8, кожна з 4 ракетами). У планах було збільшити ще на 20. Зрозуміло, що ця цифра є надто малою для всієї території США та їх закордонних баз. Тобто у США їх обмежена кількість, хоча присутнє доволі значне число цих систем на складах у випадку війни. Європа: Раtrіоt є в арсеналах Німеччини (10-12 батарей), Греція (6 батарей), Нідерландів (4 батареї), Польщі (2 батареї) та Румунії (4 батареї), Швеція (4 батареї), Іспанія (5 батарей).Близький Схід і Азія: ОАЕ (12 батарей), Катар (11 батарей), Туреччина (5 батарей), Ізраїль (нещодавно 3 батареї повернули у США і замінили їх на власну систему), Саудівська Аравія (8 батарей), Кувейт (5 батарей), Південна Корея (8 батарей), Тайвань (4 батареї), Японія (6 батарей).Варто також розуміти, що всі ці батареї Раtrіоt у світі також проходять ремонтні роботи та оновлення, тому робота з ними – це постійний процес і взаємодія з виробником. Як вже було зазначено, виробництво нових систем та ракет обмежене через високу складність і тривалість. Тим більше, що чимало країн замовили їх та очікують нові поставки (США, Румунія, Польща, Швейцарія, Марокко). Як ЗРК Раtrіоt з’явилися в Україні та скільки їхВперше Україна отримала ЗРК Раtrіоt весною 2023 року в межах військової допомоги від західних партнерів для захисту від російських ракетних атак. Системи були передані:США - надали щонайменше дві батареї Раtrіоt;Німеччина - передала три батареї.Нідерланди - спільно з іншими країнами брали участь у постачанні компонентів.Станом на зараз в Україні, за даними Dеfеnсе Ехрrеss, ймовірно, є 6 батареї Раtrіоt, хоча точна кількість не розголошується з міркувань безпеки. Як вже було зазначено, кожна батарея включає 4-8 пускових установок, радар і командний центр. Ці системи активно використовуються для захисту великих міст, насамперед столиці, від російських балістичних і крилатих ракет.Та проблемою залишається дефіцит ракет до Раtrіоt, оскільки вони дорогі (одна ракета коштує 2-4 млн доларів) і виробляються обмеженими партіями для двох десятків країн. Це одна з головних проблем про яку ще два місяці тому заявив і сам президент Зеленський, що Раtrіоt може стояти біля міста, а ракет до нього вже немає. Якщо за президента Байдена ракети постачалися досить великими партіями та використовувалися регулярно, то вже за президента Трампа українці змушені берегти ракети до Раtrіоt. Крім того, постійні російські атаки змушують Україну часто маневрувати цими системами, що ускладнює їхнє ефективне використання.Чи реально купити Україні 10 ЗРК РаtrіоtЩе у квітні минулого року президент Володимир Зеленський говорив, що Україні потрібно 25 батарей ЗРК Раtrіоt. Однак, якщо на весну 2024 року у нас було 3 такі батареї, то за рік часу їх  число виросло лише на половину – до шести. Та вже у квітні цього року президент Зеленський інтерв’ю телеканалу СВS Nеws заявив, що Україна готова придбати 10 систем Раtrіоt за 15 мільярдів доларів, щоб захистити ключові міста, такі як Дніпро, Харків, Одеса та інші. Він наголосив, що деякі європейські партнери готові допомогти з фінансуванням угоди. Крім цього Зеленський також запропонував альтернативні варіанти: отримання ліцензій на виробництво Раtrіоt і ракет в Україні або оренду систем у країн, де вони не використовуються активно (наприклад, у державах Близького Сходу чи Азії).За його словами, 10 систем могли б забезпечити базовий захист цивільної інфраструктури та населення від російських атак. Зеленський підкреслив, що питання не у фінансах, а в політичній волі та наявності систем у США.Однак на практиці реалізація пропозиції Зеленського стикається з цілим рядом серйозних перепон:Обмежене виробництво: Виробничі потужності Rаythеоn не дозволяють швидко виготовити 10 нових батарей. Навіть для США та їхніх союзників черга на постачання Раtrіоt розтягується на роки. Вже не кажучи про ракети, яких постійно бракує. Навіть, якби США виготовляли лише для нас нові Раtrіоt, знадобилося б 4-5 років, щоб отримати додаткові 10 систем. Як відзначає військовий експерт, засновника БО "Реактивна пошта" Павло Нарожний, у цьому випадку робочим варіантом міг би бути сценарій, коли б американці зняли свої батареї та продали готові системи, у підсумку замінивши їх на нові, як вони це зробили раніше з іншими видами зброї. Політичні фактори: США контролюють експорт Раtrіоt через їхню стратегічну важливість. Президент США Дональд Трамп, коментуючи пропозицію Зеленського, дав неоднозначну відповідь, натякнувши на відповідальність України за війну, кажучи, що "Зеленський завжди хоче ракет". У німецькому Віld написали, що Трамп відкинув ідею Зеленського. Як відзначають у виданні, президент США "настільки захоплений" переговорами з російським диктатором Путіним, що навіть "не хоче заробляти гроші на захисті України". Тим більше як пише Тhе Есоnоmіst, Трамп досі має намір домовитися про мир до кінця ще цього місяця, хоча це й виглядає нереальним. Конкуренція за системи: США активно постачають Раtrіоt іншим союзникам, що зменшує доступність систем для України. Зеленський неодноразово висловлював розчарування, що системи передаються іншим країнам, тоді як Україна залишається в дефіциті, хоча безперервно захищається від агресії Росії. Ліцензування виробництва: Надання Україні ліцензій на виробництво Раtrіоt є малоймовірним через складність технологій і побоювання США щодо витоку секретної інформації. Навіть близькі союзники США не мають повного циклу виробництва.Висока вартість: Як вже згадувалося, одна батарея коштує приблизно 1,5 млрд доларів (з урахуванням ракет і супутнього обладнання). Хоча Зеленський заявив, що Україна готова знайти кошти (оскільки своїх вільних у нас немає), та це потребує часу та нових домовленостей з європейськими партнерами, які, ймовірно, платили б за це гроші. Чому Зеленський зробив таку пропозиціюРосійські ракетні атаки на українські міста, зокрема на енергетичну та цивільну інфраструктуру, завдають величезних збитків та забирають багато життів. Раtrіоt є однією з небагатьох систем, здатних ефективно протистояти балістичним ракетам, таким як "Іскандер" чи "Кинджал".Зеленський, шукаючи нові підходи для співпраці з непередбачуваним Трампом, прагне продемонструвати готовність України платити за власну безпеку, щоб уникнути постійних звинувачень у залежності від безкоштовної допомоги. Тому 9 квітня президент заявив, що Україна готова купити в американців зброї навіть на 30-50 мільярдів доларів. Це також сигнал союзникам, що Україна шукає довгострокові рішення, а не лише тимчасову підтримку. Тобто у контексті заяв Трампа про необхідність припинення війни, Зеленський намагається показати, що Україна готова до конкретних дій для захисту, за які готова платити, а не лише до прохань про допомогу. "Це свідчить про дорослішання України. Ми поступово переходимо від того, що покладаємося на чиюсь допомогу, і намагаємося самостійно вирішувати власних питань. Джерело фінансування таких закупівель є окремим питанням. У довгостроковій перспективі це можуть бути кошти, отримані від української економіки, але наразі є висока ймовірність того, що європейські країни готові платити за власну безпеку подібні суми, і навіть більші", - зазначив військовий експерт, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії Dеfеnsе Ехрrеss Валерій Рябих в етері Еспресо.Ще одним важливим аспектом заяви Зеленського про нові є Раtrіоt внутрішньосуспільний чинник. Адже його пропозиція пролунала одразу після трагічного ракетного удару по Сумах 13 квітня, який став найсмертоноснішою атакою Росії цього року, забравши десятки життів і викликавши хвилю суспільного обговорення. Ця подія підкреслила гостру нестачу ефективних систем ППО для захисту великих прифронтових міст на четвертому році війни. Тому заява Зеленського про готовність купити 10 систем Раtrіоt мала на меті не лише запустити зовнішньополітичний ефект, але й внутрішній – продемонструвати населенню, що влада активно шукає шляхи вирішення проблеми захисту від російських атак. Це особливо важливо в умовах зростання суспільної втоми від війни, економічних труднощів та інфляційного тиску. Щоб показати, що основна перешкода зараз - це позиція США.Які альтернативи може мати Україна Тож пропозиція Зеленського купити 10 ЗРК Раtrіоt за 15 мільярдів доларів наштовхується на багато перепон. Тому Україна шукає альтернативи, спираючись на інші західні системи ППО та власну розробку стратегічного ЗРК, яка може змінити правила гри. Серед західних альтернатив – французько-італійська SАМР/Т, здатна перехоплювати балістичні ракети на відстані до 35 км, норвезько-американська NАSАМS (до 50 км, ефективна проти крилатих ракет) та німецька ІRІS-Т SLМ (до 40 км, ідеальна для дронів і літаків). Є також ізраїльська Dаvіd’s Slіng ("Праща Давида"), яка може змагатися з Раtrіоt за дальністю, але її постачання ще більш ускладнене. Ці системи, уже частково використовувані Україною, доповнюють її ППО, але лише SАМР/Т і Dаvіd’s Slіng наближаються до можливостей Раtrіоt у боротьбі з балістичними загрозами, такими як "Кинджал". Однак їхня доступність обмежена, а ракети до них – дефіцитні.Та справжня надія України – у власній розробці ЗРК, яка може перевершити Раtrіоt. За даними Dеfеnsе Ехрrеss, ще з 2022 року, коли війна виявила критичну потребу в потужній ППО, українські інженери, зокрема з Південного машинобудівного заводу, активно взялися за створення системи стратегічного рівня. У квітні 2025 року міністр закордонних справ Андрій Сибіга закликав європейців інвестувати в цей проєкт, а міністр Герман Сметанін підтвердив: Україна працює над аналогом Раtrіоt, який зможе збивати балістичні та гіперзвукові ракети, навіть той же російський "Орєшник". Експерти припускають, що система матиме дальність понад 150 км і може бути вдвічі потужнішою за Раtrіоt, можливо, завдяки технологіям, схожим на надсучасну американську ракету SМ-6. Як відзначає авіаційний експерт Костянтин Криволап в коментарі РБК-Україна, цей проєкт – не просто мрія. Адже ще у 2016 році Україна показувала прототипи, а з початком війни розробка отримала найвищий пріоритет. Він зазначає, що талановиті українські інженери здатні створити таку зброю, як це було з ракетою "Нептун".Звісно, що шлях до власного потужного ЗРК непростий. Розробка потребує мільярдів доларів, безпечних заводів і 5-10 років на випробування, як це було з ізраїльською системою при активній допомозі США. Та російські атаки на оборонні підприємства додають ризиків. Тож Україна шукає партнерів – Швецію з її радарами Sааb чи Норвегію, яка вже інтегрує українські ракети в NАSАМS. Поки власна система не готова, Україна покладається на західні поставки, але робота над власним ЗРК, який закриє небо, триває, даючи надію на безпечне майбутнє.Читайте також: Удари ЗСУ по ракетній базі РФ, снаряди для України з Європи і для Росії з КНДР - у кого більше. Колонка Сергія Згурця

Тиск на потужного союзника Росії вже змінив баланс сил на Близькому Сході. Чому Тегеран уже програв у потенційній війні і що це дасть нашій країні, розбиралася Gаzеtа.uа. Останнє літо Пезешкіана Іран ризикує зникнути до вересня 2025 року, якщо не погодиться на умови ядерної угоди, котрі висунув президент США. Принаймні, так пише британське видання Dаіly Ехрrеss. Дональд Трамп неодноразово виявляв незадоволення офіційним Тегераном. Особливо прохолодними відносини стали після різкої відмови Верховного лідера Ірану Алі Хаменеї припинити підтримку єменських хуситів. Тому інформація видається правдоподібною. Опосередковано її підтверджують повідомлення про збільшення військової присутності США у регіоні. А щоб розвіяти остаточні сумніви, Ізраїль зайняв нові території у Палестині. Офіційна мотивація - для формування альтернативного "коридору безпеки" у Секторі Гази. Але на офіційному рівні є лише словесна перепалка між Хаменеї та Трампом. Терпіння вичерпується Колишній радник голови Об'єднаних Арабських Еміратів Абдулхалег Абдуллах 28 березня розповів про лист-ультиматум Ірану від президента США. За його словами, Дональд Трамп зажадав від Тегерана припинити ядерну програму, закрити всі пункти збагачення урану, припинити постачання зброї хуситам, підтримку "Хезболли". Також є вимога про розпуск збройних груп, пов'язаних із іракською "Хашд аш-Шаабі". Відомо, що Тегеран рішуче відкинув ці вимоги. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявив, що лист Трампа містив погрози на адресу Ірану. "Ми не дозволимо розмовляти з іранським народом мовою погроз", - наголосив він. Однак пізніше іранська сторона через Оман передала Вашингтону, що: прямих переговорів зі США не буде, якщо збережеться політика максимального тиску, Іран не вестиме перемовин від інших держав, із Єменом включно, оскільки не диктує їм зовнішню політику. Щоб у Тегерана не виникло сумнівів у майбутньому ударі, стрімко нарощується американська військова присутність у регіоні, у ЗМІ натякають на спільну спецоперацію Сполучених Штатів та Ізраїлю. А сам Дональд Трамп зробив запит у Конгресі на удар по Ірану. Міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро наголосив: якщо Іран відкине пропозицію Трампа, війна неминуча. Відкинуті пропозиції Іран дав зрозуміти, що сумнівів у нього і немає: у листі, переданому через Оман, сказано, що американо-ізраїльські удари отримають відповідь. Цікаво, що Катар, Кувейт і Саудівська Аравія відмовилися надавати свої авіабази у розпорядження США для атаки на Іран. Тому Вашингтон посилює військовий контингент в інших локаціях, зокрема, у Південній Кореї, у Катарі (Аль-Удейд) і в аеропорту Джибуті (Ємен). Паралельно готується база для переговорів. Такий висновок можна зробити зі слів міністра закордонних справ Ізраїлю Гідеона Саара. Він повідомив, що є ознаки, того, що між Тегераном і Вашингтоном почнуться непрямі переговори, "іранці дали зрозуміти, що готові". Посередником можуть стати ОАЄ. Третій шлях Момент для Тегерана справді делікатний. З одного боку, 27 березня Путін вніс до Держдуми на ратифікацію проєкт угоди про всеосяжне стратегічне партнерство. Якщо Іран погоджується на умови американців, то це означатиме віддалення від Росії. Водночас, якщо Кремль домовиться з Білим домом про "вічну дружбу", Іран стане третім зайвим і його знищать економічно. З іншого, відкидаючи пропозицію Трампа, президент Масуд Пезешкіан стає залежним від свого російського колеги, а також - опосередковано - від милості Китаю. Офіційна Москва поки що зацікавлена у Тегерані як у союзнику у війні проти України (і, можливо, на перспективу, проти колективного Заходу). Помітно, що різкі вислови проти США належать, в основному, чиновникам Ірану та Верховному лідеру, котрому втрачати нічого. Натомість президент Пезешкіан вирішив торувати третій шлях - подзвонив президенту ОАЕ Мухаммеду бен Заїду Аль Нахайяну і запросив його до Ірану. Нахайян, судячи з його допису у соцмережі, запрошення прийняв: "Спільними зусиллями ми б із вами могли сприяти налагодженню і зміцненню діалогу між нашими країнами заради спільних інтересів і перспективного майбутнього". Розуміючи коливання Ірану, російське МЗС активізувалося 3 березня. Речниця відомства Марія Захарова назвала американські плани бомбардувати Іран неприйнятними, і наголосила на пошуку "життєздатних, стійких переговорних рішень, котрі дозволять зняти західні упередженості та непорозуміння відносно іранської ядерної програми". За її словами, Тегеран має право на мирне використання ядерної енергії. Водночас заступники міністрів закордонних справ Ірану і РФ обговорили ситуацію навколо переговорів по іранській ядерній програмі, а голова іранського зовнішньополітичного відомства у ході телефонної розмови запросив директора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі Ірану. Наслідки для регіону Перипетії навколо Ірану свідчать про бажання Росії, будь-що, зберегти іранську ядерну програму як одну з гарантій безпеки. Утім, ні Москва, ні Пекін не стануть зброєю захищати Тегеран, оскільки ведуть переговори зі США. Дональд Трамп хоче короткої і переможної війни, у підсумку якої буде нова ядерна угода, жорстка для Ірану. Приклад спецоперації в Ємені демонструє, що бойові дії будуть продовжуватися. У відповідь Іран може закрити Ормузьку протоку, а це призведе до здорожчання енергоносіїв із Перської затоки. Тому Білому дому вигідніше завести процес у переговори, як це триває по Сектору Гази, і видавати періодично "перемоги". Скоріш, так і думають у Тегерані. Але у Дональда Трампа може бути своя логіка. Він прагне укласти хоча б одну з резонансних угод якомога швидше. У випадку з Іраном, часові рамки обумовлені завершенням терміну антиіранських санкцій ООН (жовтень 2025 року). До того ж, удар по Ірану - одночасно удар і по Індії, котра зацікавлена у функціонуванні Ормузької затоки. 3 квітня іранська сторона пригрозила американцям розбомбити авіабазу на острові Дієго-Гарсія в Індійському океані, де розміщені понад 4 тисячі бійців, якщо президент США розпочне бойові дії. Перспективи України Можливість війни в Ірані доволі висока, вважає політолог Вадим Денисенко. На його думку, ця опція потрібна Трампу, оскільки "дозволить закрити будь-які спроби грати у контрсанкції і створювати антиамериканські коаліції". Якщо війна розпочнеться, то фокус уваги буде переведений від України на Близький Схід, застерігає експерт. Водночас удари США по Ірану зламають складну гру Росії на Близькому Сході, а отже, можуть зробити її більш схильною до угоди. Але якщо Тегеран встигне набути ядерну зброю до вересня, то ставки для Трампа стрімко зростуть. Іран розуміє, що програє війну, повідомив ізраїльський журналіст Цві Зільбер, але у країні є прибічники ідеї про потребу поразки для того, щоб народ згуртувався навколо режиму. Готуються всі За останніми даними, Тегеран закрив небо і поскаржився на США за порушення міжнародного права. Це свідчить про певні домовленості з російською стороною. Тому для президента США ця тема може стати надчутливою, вважає експерт з міжнародної безпеки Фонда "Демократичні ініціативи" Тарас Жовтенко. "Путін розуміє, що може використати ситуацію навколо Ірану у переговорах по Україні. За загостренням з боку Ірану буде точно стояти РФ, оскільки росіянам набагато вигідніше проштовхнути свій порядок денний, свої ультиматуми навіть на початковому етапі контактів з американцями. Для США та Ізраїлю це означає, що треба бути готовими продемонструвати силу проти Ірану. На цьому етапі Білий дім на таку демонстрацію точно готовий", - пояснив експерт.

Кувейт звільнив групу американських ув’язнених, серед яких військові контрактникиКувейт звільнив групу американських ув'язнених, серед яких були військові контрактники, затримані за звинуваченнями, пов'язаними з наркотиками. Звільнення відбулося після візиту спецпосланця США.

Кувейт звільнив групу американських ув'язнених, зокрема військових контрактників. Їх утримували за звинуваченнями, пов’язаними з наркотиками, заявив їх представник

Голосування в ООН по різних варіантах резолюцій щодо російської війни свідчить про наявність кількох сценаріїв розвитку подій, кожен з яких може стати основним. Чому зберігається стратегічна невизначеність і до чого тут Близький Схід, розбиралася Gаzеtа.uа. Щоб розібратися з резолюціями, варто зауважити: 24 лютого 2025 року засідали Генеральна Асамблея (ГА) ООН і Рада безпеки (Радбез) ООН. Темою зібрань стало досягнення миру в Україні. На розгляді ГА було два проєкти резолюції: спільна від деяких країн Європи та України та резолюція від США. Перший, європейський проєкт, містив стурбованість наслідками війни і заклик до Росії вивести війська з території України та дотримуватися Статуту ООН. Другий містив звернення до учасників конфлікту про припинення бойових дії, але не називав їх. За "Європейський" проголосували 93 країни, проти висловилися 18 і 65 утрималися. "Американський варіант" набрав ті ж 93 "за", але 73 утрималися і 8 були проти. До того ж, документ доповнили правками: про відданість суверенітету і територіальній цілісності України у міжнародно визнаних кордонах, про справедливий і міцний мир відповідно до Статуту ООН і про повномасштабне вторгнення РФ замість нейтрального "конфлікт". на рівні Генасамблеї ООН було нівельовано новий підхід США до російської війни в Україні Таким чином, на рівні Генасамблеї ООН було нівельовано новий підхід США до російської війни в Україні. Чому ж Рубіо зрадів? Адміністрація Трампа відігралася того ж дня на Радбезі, котрий схвалив їхній варіант резолюції без коректив. Держсекретар США Марко Рубіо зазначив: американська резолюція не містить антагонізму, як альтернативна. "Метою ООН має бути припинення конфліктів, а не їхнє загострення", - пояснив він. Інтерпретація росіян цікавіша. Як зазначив постпред РФ в ООН Василь Небензя, так "оформлюється багатополярний світ". Заступниця українського міністра закордонних справ Мар'яна Беца не стала заперечувати історичність моменту: "Ухвалювані рішення визначать майбутнє України, Європи і всього людства. Сьогодні Україна бореться за світ націй, котрі не поділені на хижаків і жертв". Бенефіс багатополярного світу Обриси майбутньої багатополярності можна зчитати з результатів голосування за три резолюції. На рівні Генасамблеї ООН позиція США вперше з 2022 року була аналогічна російській, - обидві країни проголосували проти європейсько-українського проєкту резолюції. Аналогічно висловилися Угорщина, Північна Корея, Білорусь, Ізраїль, Судан, Нігер, Нікарагуа та інші. Проти редагованого американського проєкту резолюції виступили РФ, Судан, КНДР, Білорусь, Буркіна-Фасо, Малі та інші. Сполучені Штати від голосування утрималися. До Генасамблеї ООН входять 193 держави. Таким чином, більшість ГА у той чи інший спосіб не підтримала жодної з резолюцій. Утрималися під час голосувань: Китай, Бразилія, Сирія і Кувейт (країни також презентували позицію держав Перської затоки), Бангладеш, Казахстан, Монголія, Оман, Катар, Пакистан, Саудівська Аравія, ПАР, Шрі-Ланка, Індія та інші. А от Індонезія і Малайзія, де, до слова, зараз із візитом перебуває російський ексміністр оборони Сергій Шойгу, підтримали обидві резолюції. Як і Туреччина, котра раніше запропонувала себе як посередницю, а нині в ООН хвалилася "дипломатичними досягненнями". Без домішок На рівні Радбезу ООН продовжився розкол, оскільки американська резолюція була ухвалена 10 голосами з 15: США, РФ, Китай, Південна Корея, Гаяна, Сьєрра-Леоне, Сомалі, Пакистан, Панама, Алжир. Утрималися Данія, Франція, Словенія, Греція і Велика Британія. важливо визначити, хто - агресор Члени Радбезу намагалися повторити маневр із поправками, котрий виявився успішним на рівні ГА. Так, представниця Великої Британії розкритикувала "зрівнялівку" щодо оцінки дій Росії та України, котра є в американській резолюції. Представник Франції наголосив, що мир не може бути рівнозначним капітуляції, тому важливо визначити, хто - агресор. Натомість представниця США заспокоїла: така резолюція є "символічним першим кроком до миру". Цікаво, що представник Росії мав поправки і до цього тексту американців, зокрема, про "викорінити корінні причини української кризи". Оскільки їх не підтримали, російська сторона наклала вето на пропозиції європейців. Відтак текст резолюції, ухваленої Радбезом ООН, був американським без коректив. І саме цей документ є обов'язковим, порівняно з рекомендованими від ГА ООН. Отже - що, власне, ухвалили? "Геній здорового глузду" У резолюції американців підписанти оплакують трагічну загибель людей у ході конфлікту між РФ та Україною, підтверджують, що головною метою ООН за її Статутом є підтримання міжнародного миру і безпеки, а також мирне врегулювання спорів та закликають до якнайшвидшого припинення конфлікту і надалі до справжнього міцного миру між Україною та РФ. "Сильний" не значить "правий"? На засіданнях ООН 24 лютого 2025 року став зрозумілим не факт існування розбіжностей між різними країнами світу - вони завжди були - а відсутність дієвих інструментів їх подолати. Прибічники європейсько-українського варіанту наполягали на тому, що агресор має бути засуджений Особливо це простежується у дискусії навколо двох резолюцій. Прибічники європейсько-українського варіанту наполягали на тому, що агресор має бути засуджений. "Мир настане, як тільки Росія припинить бойові дії. Щоб гарантувати що "сильний" не значить "правий", необхідно поважати всі принципи, котрих маємо дотримуватися нині і в майбутньому", - пояснила спільну позицію європейських країн і Великої Британії спецпредставниця МЗС Нідерландів Еріка Схоутен. Адже, - наголосив представник Японії, - Статут ООН є основою всіх міжнародних відносин, котрий Росія грубо порушила. Натомість представник КНДР (Північної Кореї) звернув увагу на постачання Україні Заходом зброї на 200 мільярдів доларів США. "Факт ясно показує, хто руйнує і знищує безпеку у Європі", - заявив він. Делегат від Південно-Африканської Республіки (ПАР) звернув увагу, якщо досі немає позитивних результатів, чому б не спробувати інший підхід. Уявлення не мають Представник Канади поцікавився: "Мир, може, і буде, але який: на принципах Статуту ООН чи нав'язаний?" Схоже, чіткої відповіді на рівні ООН немає. Але є новий тренд - чимало держав виступають за участь України у мирних переговорах. Про це заявив представник Чехії від імені ще кількох країн Європи. Утім, на засіданні ГА ООН Європа не виступила єдиною. Так, представник Швеції оголосив спільну з Данією, Фінляндією, Ісландією і Норвегією позицію: Україна повинна брати участь у переговорах, а Європа - в ухваленні всіх рішень, котрі впливають на її безпеку. Американська резолюція може бути сигналом до наступного етапу в переговорах з Росією. Повідомлення про нову зустріч делегацій двох країн в Саудівській Аравії почали з'являтися тільки після новин про ухвалу резолюції на Радбезу ООН. І не просто так. Паралелі із Близьким Сходом У листопаді 2024 року американці заблокували ухвалену Радбезом ООН резолюцію по Близькому Сходу, оскільки вона не містила жорсткої прив'язки між припиненням вогню і звільненням заручників. За два дні до того РФ теж заблокувала американську резолюцію по Судану. Перепалка між країнами точилася навколо шляхів досягнення миру і призвела у підсумку до ухвали у грудні 2024 року Генасамблеєю ООН однієї з найдієвіших резолюцій по Сектору Гази. Чинна на даний момент угода між Ізраїлем і ХАМАСом про тимчасове припинення вогню є наслідком цього. Тому Кремль має підстави побоюватися маневрів США і водночас готовий робити кроки назустріч. Можливо, резолюція Радбезу є для росіян однією з гарантій, що Вашингтон їх не "кине". Не тільки глядачі США намагаються зберегти статус лідера світу з урегулювання конфліктів на підставі досягнень на Близькому Сході. Однак цього недостатньо: конкуренти з китайсько-бразильської платформи "Друзі миру" наступають на п'яти. Під час розмови з Путіним 24 лютого Сі Цзіньпін анонсував засідання платформи у Нью-Йорку. Плюс новий раунд переговорів американців і росіян в Ер-Ріяді. Чи буде від США запрошення до них української сторони? Президент Дональд Трамп натякає - так, оскільки анонсує близьку зустріч із українським президентом Володимиром Зеленським. Попри всі зрушення американців у мирному треку, головування 24 лютого 2025 року в ООН показали, що їхній варіант не є єдиним можливим. Якщо Дональд Трамп хоче бути ексклюзивним джерелом миру, ризикує потрапити у залежність від Росії більшу, ніж залежність Києва від Вашингтона. Якщо ні - йому доведеться зважати на позицію інших країн, у тому числі - нашої. Котра була чітко виявлена на засіданнях Генасамблеї ООН 24 лютого.

Про це повідомила пресслужба Мінагрополітики.Також торік українські судна виловили на 107% більше біоресурсів, аніж у 2022 році.П'ять суден під державним прапором України виловили за рік 19 075 тонн антарктичного криля та 905 тонн антарктичних іклачів.У відомстві зазначили, що суб’єкти рибного господарства сплатили понад 7,2 млн грн до місцевих бюджетів за спеціальне використання водних біоресурсів. Це на 1,1 млн грн більше, ніж у 2023 році.Україна веде рибний промисел у районі дії Комісії зі збереження морських живих ресурсів Антарктики (ККАМЛР)."У зоні відповідальності ККАМЛР не передбачено встановлення національних квот вилову і вилов водних біоресурсів здійснюється за олімпійським принципом, тобто до вичерпання загального ліміту дозволеного до вилову ресурсу у конкретному підрайоні промислу", - уточнили в Мінагрополітики.Україна продає вилов антарктичного криля переважно на ринках Європи, Азії та Північної Америки. Незначну частину переробляють в Україні. Антарктичний криль використовується як сировина для харчової, фармацевтичної, косметичної та кормової промисловості.У лютому 2024 року Кувейт відкрив ринок для риби та рибних продуктів з України.

Які ж фактори вплинули на те, що ми стали дивитися у 2025 рік менш оптимістично, ніж у 23-й і 24-й?1. Фактор РФ. На думку багатьох — режим Путіна начебто встояв і непідвладний санкціям. А гарматного м’яса у Мордоре вистачить ще на кілька років. І тому Путін може нас у довгій війні пересидіти.Це все звичні російські маніпуляції. І наша аберація — тобто викривлене бачення. Завжди здається, що у сусіда більший. У нього — краще. Насправді у них все погано, просто Путін бадьориться. Все, що у них там показують — ще більша туфта — ніж у Єдиних новинах. Але у нас народ ведеться, грузиться і панікує. Тому цей фактор впливає.Читайте також: П'ять питань про 2025 рік2. Управлінський фактор. Нами править ОПа — позаінституційна, некомпетентна, надзвичайно неефективна команда з "5-6 ефективних менеджерів".Їх влада базується на тому, що Найвеличніший наскільки недалекий, що навіть ці "менеджери" здаються йому крутими. А світ сміється. А ми плачемо.3. Уся внутрішня комунікація побудована на брехні. Брехня — головний управлінський метод та інструмент ОПи. Картинка — важливіша від реальності. Тому відбувається постійна мімікрія під "свого" виборця. Рішення приймаються не з огляду на реальність, а з огляду того, як на це подивиться тьотя з базару, яка досі вірить у Його велич.4. Вся вертикаль влади побудована на хапальному інстинкті. Найбільший демотиватор для суспільства і ЗСУ — тотальна корупція. Яких іще зашкварів ми не бачили? Ми бачили вже все. А приходить завтра — і ми бачимо новий і страшніший зашквар. Ця камарилья нас не перестає дивувати.Читайте також: Зовнішньополітичні підсумки 2024 року5. Провалена зовнішня політика. Це так звана (термін взяв у Юрія Луценка) "політика хамства"."Альо, чьо ми не в НАТО" — вже хрестоматійне. Переговори ведуть тіпочки в худі й в кєдах, а не затягнуті в костюми та краватки дипломати. Це дратує західних політиків, а значить знижує наші можливості. А наші тіпочки цього не помічають. Бо малограмотні. Бо думають, що  "А король то голий", — це не про них.6. Тому провалені всі плани та саміти миру. Тому до Путіна на БРІКС — їдуть лідери великих країн. Фактор проваленої дипломатії, проваленої на всіх напрямках — це те, що інтуїтивно відчуваємо усі ми. І оптимісти стають реалістами. Реалісти втрачають надію.7. Фактор втрати принципів у світі. А все це тому, що світ змінився. Більшість стали грати в реал-політик. У часи Рейгана і США, і Папа Римський могли противитися злу, яким був СРСР.І оголосити проти нього хрестовий похід за вторгнення в іншу країну. А згадайте, які широкі були коаліції проти Хусейна, коли той вдерся в Кувейт? А зараз світ помілішав. Ми відчуваємо це і нам страшно. Бо якщо зло не лише не покарано — а його хочуть пробачити — це вже не той світ.Читайте також: 2025-й: основний сценарій8. Фактор Трампа. Зараз хтось каже, що це для нас може і шанс.Який шанс? Несистемний політик (прям як наш — тільки масштабніший) — який вже, як і Путін — заявляє про претензії. То до сусідньої Канади, бо вони йому здаються 51 штатом. То до Данії, бо йому чомусь потрібна Гренландія. То до Панами з каналом. Та Путін сміливо завтра скаже: "І оці хлопці мені не дозволяють колупатися в носі?".Трамп сумнівається у нашій суб’єктності. А це порушення самого головного світового правила.Можливо, я ще щось забув, так ви додайте. Усі ці фактори уже призводять до того, що оптимістів в Україні поменшало.Зараз скажуть мені: А ЗСУ? Правильно. Наша камарилья докотилася навіть до того, що змістила Залужного. Бо ми думали ще рік тому: ну, хай там що, а війну у нас ведуть військові. Бо немає нічого гіршого, як втручання "піджаків" і політиків у справи військових.Але і тут вони влізли. І особисто для мене це було у цьому році тривожним дзвіночком.Але не втрачаємо надії. Бо поки стоять хлопці на усіх фронтах, і поки є оця єдність фронту і тилу — ми можемо сміливо дивитися вперед.Усі суспільства втомлюються від війни. Втомились і ми, і супостати. Але ми вистоїмо. Бо у нас на дві мотивації більше, ніж у них. Бо ми на своїй землі та за своє стоїмо. Ми тут не за бабки. І у нас дух міцніший.Ну і по секрету: гуцули кажуть, що Бог — українець!Тож не зважаючи на усю підлість ворога, слабкість/глупість певних світових політиків чи тупі зусилля внутрішньої камарильї — ми вистоїмо.*Публікується зі збереженням стилю автораДжерелоПро автора. Віктор Бобиренко, політологРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.