Search trend "Гугл"

Контррозвідка Служби безпеки затримала ще одного російського інформатора у Харкові. За завданням ворога зловмисник шпигував за регіональними пунктами базування та переміщеннями Сил оборони на Ізюмському напрямку, передає пресслужба СБУ 9 липня. "Завдання ворога виконував 22-річний працівник місцевого сільгосппідприємства, який потрапив до уваги російських спецслужбістів у Телеграм-каналі з пошуку легких заробітків. Основну увагу фігурант приділяв позиціям українських військ, що стримують просування агресора на Ізюмському напрямку. Після вербування фігурант отримував від окупантів координати, які потрібно було перевірити і надати щодо них агентурний звіт", - сказано в повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Запобігли кривавому теракту в одному з найпопулярніших готелів Рівного Під виглядом робочих поїздок по регіону інформатор фіксував локації Сил оборони та позначав їхнє розташування на гугл-картах. Зібрані дані він направляв куратору через анонімний чат у месенджері. Ворог планував використати відповідні дані для підготовки обстрілів та спроб штурмових проривів на Харківщині. Контррозвідка СБУ затримала фігуранта за місцем проживання в обласному центрі.Під час обшуків у нього вилучили мобільний телефон із доказами роботи на ворога. Слідчі СБУ повідомили затриманому про підозру. Зловмисник перебуває під вартою. Йому загрожує до 8 років позбавлення волі. Досудове слідство вже завершене, матеріали кримінального провадження передані до суду для винесення вироку. Служба безпеки затримала ще одного агента російської воєнної розвідки на Донеччині. Він готував координати для повітряних атак ворога на прифронтову Костянтинівку. Ворожим поплічником виявився місцевий 40-річний ІТ-фахівець. Його завербували в одній із заборонених соцмереж. Там російська військова запропонувала йому близькі стосунки в обмін на розвідінформацію. Серед основних об'єктів, які цікавили ворога, були укріпрайони та запасні командні пункти українських військ. Щоб зібрати відповідні геолокації, інформатор обходив місто та його околиці.

Клопотенко: Підводка цікава, провокативна відразу. А чим провокативна? Одразу за олів'є ми набралися хейту, що не можна забирати у людей минуле, бо олів'є – це минуле. Тому я про нього намагаюся менше говорити, бо сенсу немає. На початку повномасштабного вторгнення більшість українців кинулися шукати себе. Ті, хто, можливо, не мав якогось коріння і тяглості, кинулися до українського. Тепер є певний відкат з тими деколонізацією і декомунізацією. А що з деолів'єзацією і детевтелізацією? Насправді відкату немає. Це лише за відчуттями так, бо немає прогресу. Грубо кажучи, якщо раніше кожен день всі щось шукали, то зараз цього трошки менше робиться, і здається, що ми скатуємося назад. Насправді ні. Зараз ми маємо, як на мене, реальну Україну. Той, хто їсть їжу Радянського Союзу, – це не є погано, це просто така ситуація. Вчора я їхав в потязі, хтось там кричав, що любить українську мову, просто нею не говорить. Я думаю, що нам треба прийняти, що це і є Україна. На початку це була якась трансформація, потім був період стабілізації, а зараз вже етап, коли нам треба визнати, що оце є Україна – з такими вподобаннями. Хтось любить той Київський торт і буде його їсти. Хтось любить оці страви, які я не можу називати, типу солянки і ще чогось. Але ти нічого вже з цим не поробиш, от є така фундаментальна ситуація. Багато людей досі не говорить українською. Це не окей, але нічого ти вже з цим не поробиш. Треба хіба з цим працювати зараз. Насправді що з їжею, що з культурою відбувається одне і те саме. Тут суспільство зробило вже дуже багато, але зараз для того, щоб цей трек продовжувався, треба, по-перше, освіта, а по-друге, позиція держави. Потрібно все більше популяризувати культуру, говорити про ту саму їжу, про епоху Радянського Союзу, і мати якийсь бренд України у світі. Згадуючи Україну, кожна людина має знати, що це не лише війна, а культурні діячі, одяг, мова, їжа. Треба цей бренд створити, щоб будеш популяризувати правильні цінності. Це такий вектор, під який треба перенавчати вже нове покоління. Його треба навчати таким цінностям, про які ми всі мріємо і хочемо. Бо покоління старе, яке сформоване в інших умовах, дуже важко змінюється і навряд чи вже зміниться. Але нове покоління точно треба, щоб було з абсолютно іншими цінностями.Євген Клопотенко, фото: fасеbооk/yеvhеn.klороtеnkоТо олів'є коли-небудь зникне з меню українця? Зникне. Років через 40. Це два покоління. Мені 38 років, я народився в Радянському Союзі. У 1991 році стався розпад Союзу, але лише документально. У головах багатьох людей нічого не змінилось. Навіть я пам'ятаю цей смак бідності – хліб з цукром. З однієї сторони, це смачно, бо це спогади, а з іншої сторони, у мене просто не було вибору. Люди, яким зараз 30 років і вони були народжені в Незалежній Україні, все одно ще мають спадок в голові Радянського Союзу, бо все одно їли цю їжу. Ну а вже ті, кому десь 15 років зараз, вже зараз мають змогу їсти базилік або про нього чути принаймні. Вони вже не бояться слова "дубайський шоколад". Це покоління вже може обирати. Воно формує інші смакові звички. Звичайно, в них точно від батьків ще лишиться оцей фльор "майонез в роті". Це ж більше не про їжу, а про спогади. Багато людей не зіставляють їжу і культурну тяглість. Бо для них їжа – це їжа. Дехто каже: "Відстань від цього олів'є, я буду його їсти". А я кажу: "Їж, але просто знай, що це їжа радянського періоду". олів'є, фото: gеttyіmаgеsАле зараз ще люди скажуть, що олів’є – це ж дешевше, ніж, наприклад, авокадо чи спаржа.Дешевше. Порахуйте, скільки коштує авокадо й олів'є, і все зрозумієте. Однак не проблема саме в олів'є, ми так само можемо говорити про окрошку і солянку. Це все одна велика структура. Справа не у грошах. Це просто про любов до минулого. Це про їжу минулого. У нас зараз таке кулінарне міжсезоння, бо Великдень відійшов вже, а Різдво ще не настало. Але для великої кількості українців оцей радянський Новий рік завжди був важливішим за Різдво. Частина людей мала в минулому олів'є чи бутерброди зі шпротами на новорічний стіл, а для частини є узвар на Різдво, кутя, вареники. У вашому дитинстві за СРСР яке свято було головним і зараз що святкуєте передусім? Зараз і в дитинстві – це різні речі. Я думаю, що в цьому році було супер ідеально. До Різдва, яке перед Новим роком, ти намагаєшся встигнути все зробити. Потім 26 грудня сидиш і думаєш, що це через п'ять днів Новий рік, а тобі вже якось так... Я на Новий рік приготував три-чотири страви, купив собі Лего і два дні його збирав, не виходячи на вулицю.Це якраз супер важлива модель – те, що ми почали з великою частиною світу відзначати Різдво перед Новим роком. Це змінює загальний вайб. Хочеш чи не хочеш, але всі починають щось під Різдво вже робити і це стає головним святом. Раніше ж першим був Новий рік, тому всі чекали його, а потім Різдво вже було як для родини. У Києві точно це було просто свято, коли мама казала, що треба збиратися, їсти вареники.Але зараз через те, що держава зробила дії, от так змінюється суспільство. Вона від'єднала нас від календаря і традиції. Ну це ж вау! Так само треба, щоб держава продовжувала діяти і далі. Чи тільки держава увімкнула у вас ось цей тумблер, що тепер я готуюся до Різдва? Як тим людям, які не мали тяглості традиції, ніколи ніхто в них не готував кутю, або може і готували, то так для галочки? Можна розглядати це свято з точки зору релігійної події, сімейної події, і просто суспільної. Як на мене, оця суспільна подія – це якраз те, що потрібно. Дехто з людей і не знає, що на то Різдво робити, ще хтось в протесті. Але людям просто треба час. Я сам почав тільки два роки тому. У суспільстві так працює – люди дуже часто не хочуть змінюватись, бо не розуміють навіщо. Це більше вже психологія.Тут треба просто показати приклад, що отак тепер треба, і вони потім всі будуть так святкувати. Людина – це ж соціальне створіння, їй важливо бути частиною чогось. І так само Новий рік. Уже немає ніяких концертів, нічого. Скоро, я думаю, ці промови новорічні потихеньку десь зникнуть, і буде Різдво. Є люди, які не вірують, і кажуть: "А нащо я буду це Різдво святкувати?"І не треба. Різдво – це ж не Великдень. Коли на Великдень отримують вихідний додатковий, це всім подобається. Якщо ти невіруючий, не треба просто йти в церкву і все. Але це ж сімейне, по-перше, свято, а по-друге, це суспільне свято. Це про те, що ти частина якогось суспільства. Не обов’язково все робити за тими релігійними канонами, готувати всі страви. Релігія – це величезна частина нашого суспільства, і до неї треба просто ставитися. Ти віриш? Вір. Не віриш? Не вір, але не забороняй нікому вірити. А свята відзначати можна? То, звісно, це ж прикольно. Зараз, на Новий рік ти навіть не знаєш, що робити. Раніше як було? Пробиває 12-та ночі, ти до цього готуєшся, накривається стіл, відкривається шампанське, щось по телевізору показують, всі веселі. А тут реально ніхто навіть нічого не знімав. Всі до Різдва знімали. І ти сидиш і щиро не розумієш, що робити. Раніше всі збиралися, один до одного ходили, а зараз комендантська година, ніхто не ходить.Яка улюблена страва Євгена Клопотенка на Різдво? На Різдво кожен рік різна. Я пізнаю, вивчаю щось нове. Коли я святкував Різдво 6-7 січня, були якісь стандартні страви, я їх їв і все. І так було з року в рік. А потім, коли я почав відновлювати українську їжу, коли я почав її відшукувати, я такий: "Ооо, те, що я їв, це все, бувай". Є стільки багато різних страв. У мене немає якоїсь улюбленої страви на Різдво, бо я ще її не знайшов.На Закарпатті є різдвяний хліб крайчун, або, наприклад, той самий калач. Це ж як пампушки, наче зібрані. Це ж прикольно. Я в цьому році закохався в цей калач. У нас все панетоне їдять на Великдень, але це різдвяний хліб. Така фішка у людей в голові. А виходить, що у нас є своє. Хто у нас на Різдво який хліб готував? Те, що я знаю, це не масова культура готувати якийсь хліб. А виходить, що є калач або карачун. Це мене прям надихає. Є ще там якісь голубці з кукурудзяною крупою. Євген Клопотенко, фото: fасеbооk/yеvhеn.klороtеnkоМене найбільше ламає, що до першої зірки ти маєш їсти тільки пісні страви, а вже на ранок м'ясні. Я думав тоді, а що мені готувати? Я наготував усе вдень, а потім думаю –  візьму і з'їм, навіть не буду чекати. Чого мені кажуть, що не можна їсти ковбасу ввечері? А зранку я уже не хочу. Це якась така трохи для мене дивнувата річ. Наприклад, страва з цибулі є така. Ти береш 2 кг цибулі, ставиш до духовки, температура 160 градусів на 3 години. Вона карамелізується, стає така ніжна, потім береш хліб і так їси. Ну це вау! Чому в наших людей є так, що або кулічі, або панетоне? У нас же є своя паска.Просто треба, щоб з часом сформувалося, що правда, а що неправда. Я думаю, що "куліч" - це не зовсім правильне твердження. Але паска - це ще великодній хліб також. Його на Великдень їдять і багато людей називають паскою. Панетоне раніше були модними, воно повернеться ще обов'язково. Але зараз основна група людей, які формували оцю моду на дивну продукцію, виїхала за кордон. Багато закладів, куди ця аудиторія ходила, наприклад, в Києві, всі позакривалися.Ви маєте на увазі якихось пафосних людей таких? Ну, така аудиторія, яка не сильно розбиралася в культурі, їм це було не цікаво, а розбиралася в смаку. Для них у світі нема кордонів, все окей, сила – це любов. І вони формували цю культуру панетоне. Поки їх немає, інші люди створюють модні тренди. Зараз навіть паска з тим дубайським шоколадом, мабуть, вже окей. А це ж вже не паска. Цьогоріч багато пасок готували без верхушок, без прикрас, просто, як воно раніше було. І це стає трендом. Тож треба трішки трохи часу. Ми хочемо, щоб одразу за один день нація змінилася. Згадай, що було ще 5-10 років тому. Це ж колосальна різниця. Ми отакий зробили крок. А ми хочемо, щоб за день всі полюбили паски, всі перестали їсти олів'є, шуби, всі їли лише верещаку, шпундру, гамулу. Ми такі ходили в українському одязі, купували українські продукти, були всі заможні, освічені, щоб слухали українську музику, ухвалювали правильні рішення в політиці, були свідомі, не інфантильні, щоб у нас була культура на найвищому рівні, всі пам'ятки захищені, всі люди розбиралися в політиці… Але ж у світі такого немає. Ми прагнемо до кращого, але треба працювати кожен день і розуміти, що не всі люди зі своїм набором даних можуть швидко щось зробити. Хтось каже: ми маємо паски з верхушками, бо ми інноватори, ми розібралися, почитали історію, поговорили з етнографами поговорив, туди сходили, це зробили, і ось – тримайте отаку паску. Більшість людей сидітиме з нерозумінням, які етнографи, яка культура. У когось ще гугл не налаштований українською. На наступний рік вони вже скажуть, що пам'ятають про ці паски, і погуглять, чи важко їх робити. На третій рік ці паски будуть показуватися всюди і людина задумається приготувати і собі, бо вже всі це роблять. Четвертий рік ти вже знаєш, що це не важко, і робиш це. От вам приклад про просто паску без верхушки. Чотири роки треба, щоб люди почали про це щось розуміти.Десять років тому Клопотенко був Женею, а тепер Євген. Чому це важливо і яка в цьому різниця? Як друзі сприйняли? Чи зараз кажуть, що ви здуріли? Моя мама обирала мені ім’я, щоб гарно підходило до по батькові. Ну от, вона каже Євген Вікторович звучить, як науковий працівник. Їй сподобалося, і вона називала мене Євген Вікторович, а потім почала називати Женя. Я спитав, а що не так було 30 років? Вона сама не знає. У дитсадку, коли мені було 3-4 роки, у мене була російськомовна викладачка, і я став спілкуватися російською мовою. І вона почала називати мене Женя. Але від дитинства ви українською спілкувалися? Два роки я чув українську мову, а потім російську. Потім всі почали кликати Женя, і це мені давало значення. У 2014 році мене перемкнули, я почав копатися в собі, шукати українськість. Бо на той момент у мене були в голові російські пісні якісь, слова, прислів’я. Тож я почав змінювати. У 2017 році перейшов на українську мову, у 2018-му зробив це публічно. Також я почав шукати традиції, вчити історію, щось дивитися на YоuТubе і досі це роблю. Я геть нічого про ту історію не знав. А потім я був ведучим програми "Енеїда", і там до мене приходило усвідомлення, що весь цей час я наче жив у зомбіленді, з якого вийшов з нульовими знаннями.Я почав відновлюватися і все старе в собі рубати. Я просто вбив своє дитинство, вбив свої шкільні роки, вбив дискотеки під російську музику. Ці спогади я вбивав систематично протягом п'яти років. І ось настав момент, коли в мені нічого не лишилося пострадянського. Звичайно, щоб його викорінити повністю, це треба ще пів життя, але в основних моментах у мене немає більше емоційного зв'язку з цим всім. Останній момент, який був, – це лише ім’я Женя. Коли я сказав, що всі називали мене Євгеном, я всередині себе закрив цей етап свого пострадянського життя, цього всього болота, зомбіленду, де все брехня. Коли хтось мене називає Женя, я не якось агресивно реагую. Я просто наголошую на тому, що я Євген. Але ви людина народжена ще за радянських часів. А що тоді робити з батьками, які називають своїх дітей, або з дітьми, які мають українські варіанти імен? Наприклад, до повномасштабного вторгнення моя пасербиця ходила в одну з київських шкіл, і там бувало так, що батьки приходили раз на рік читати уроки. І от мене запросили, я їм розповідала на уроці літератури про Івана Франка, і на першій парті сидів хлопчик, який весь час щось піджартовував. Я вирішила його долучити до розмови і спитала, як його звати. Він каже: "Нікіта". Я кажу, ну який же ж Нікіта, коли Франко навіть написав казку "Лис Микита", а він каже: "А я нічого не знаю, я Нікіта". Це все про одне і те саме. Людям ти нічого не докажеш, бо люди не хочуть нічого знати. Їм бажано просто не паритися. У мене є інший приклад. Зі мною в компанії працює Олена, в неї є чоловік і двоє дітей. Вони раніше російською говорили, а потім Олена перейшла на українську, але діти віком 5-6 років російською говорять і досі. Вона їм це не забороняє, але сама розмовляє українською. Пройшло вже десь рік, і діти починають говорити вже суржиком. А ще через рік вони будуть спілкуватися вже українською. Це батьківський свідомий вибір. Я розумію взаємозв'язки, мені не треба нічого пояснювати.Насправді у мене є багато знайомих, у яких є діти також раніше спілкувалися російською мовою, але потихеньку це все змінюється. Це йде все від батьків. Батьки пояснюють – ти Нікіта, але українською Микита. Можливо, дитина зараз не може обрати, не треба на неї тиснути. Євген Клопотенко, фото: fасеbооk/yеvhеn.klороtеnkоАле, може, і батьки самі вважають, що Микита краще? Звичайно, 100%. Бо, наприклад, мене так називала моя бабуся, для мене цей спогад важливий. Коли ти міняєш своє ім'я, ти міняєш свою ідентичність. Якщо вона сформована, то це дуже боляче. Якщо ти Альона, а тобі треба Олена… Я думаю, що якщо ти готовийдо зміни свого ім'я, то ти готовий до зміни своєї ідентичності. А це фундаментально, як на мене, важка річ. Тому я більше за те, що якщо хтось готовий, то це круто. Якщо ти не готовий, то краще Альону називати, але українською мовою. Але ж в тебе в паспорті Альона або Євгеній. Я пішов і поміняв паспорт. Це взагалі не важко. Є такі центри, де ти приходиш, кажеш, я здаю паспорт, мені паспорт не потрібен, зробіть мені цифровий. Я там Євгеній був, але там трошки по іншому написано. Тисяча гривень, два чи три тижні чекаєш, і в тебе новий паспорт. Проблем з цим нема ніяких. Але це треба ж бути до цього готовим і мати бажання. Чи справа лише в мові, що ти носиш вишиванку, їсиш борщ, не їсиш олів'є і так далі? Що тебе робить українцем? Це таке питання, на яке немає відповіді однозначної. Вишиванка, до речі, для мене не є показником українськості. Для мене вишиванка – це одяг. Є просто одяг, який ритуальний, а є вишиванка на кожен день. Я не вважаю, що коли я одягаю, я стаю більшим українцем. Я одягаю вишиванку, бо мені так прикольно і все. Мова – 100%. Але якщо ти не спілкуєшся українською, це також якоюсь мірою не робить тебе менше українцем. Наприклад, якщо грузини говорять грузинською, але воюють або просто є в українському істеблішменті, то вони теж можуть не говорити українською. Але в більшості всі вони вивчають українську і потім переходять. У мене багато друзів американців, які українською говорять. Мені дуже легко це пояснити через борщ. Можливо, не всі зрозуміють, але у нас у кожного є свої вподобання щодо борщу. Виходить так, що ми можемо бути всі різні, але приходимо додому і їмо один той самий борщ, але за різним рецептом. Ми єдині борщем, бо ми всі знаємо, що він точно український. Те, як ми його готуємо, у кожного своє, і ми готові за це боротися. Ми готові там з усіма сперечатися. Ми точно його любимо. І для мене це є найпростіший маркер зрозуміти, українець ти чи ні, якщо ти їси борщ, якщо ти до нього ставишся як до культури. Якщо ти, коли його називають суп, ти починаєш злитись. Коли хтось каже, що це російська страва, ти починаєш злитися. Для мене це є проста, зрозуміла річ. Бо у нас бути українцем – це точно хотіти Україну, про яку мріяли наші предки. Але чи всі українці знають, про що наші предки мріяли наші предки? Можливо, ні. Але це ж не робить нас менше українцями. Коли я починав інтерв'ю, я говорив про бренд України за кордоном. Те, що ми хочемо, щоб про нас говорили за кордоном, це те, що ми вважаємо самі про себе. Найкраще експортуємо у світ. Так ось тут і є питання до гуманітарної політики чи гуманітарного направлення. Треба зібрати всі відтінки України і сказати, що оце і є бренд України. Бо якщо робити його сильно націоналістичним, то ніколи воно не зможе бути реально об'єднаною якоюсь однією ідеєю.І от якраз одна з найпростіших ідей для мене – це борщ. Навіть якщо ти можеш говорити російською мовою, слухати російську музику, як би це дивно не звучало, але ти проти Росії. Взаємозв'язки, може, не розумієш, але приходиш додому і їси борщ, і точно знаєш, що він український.Мені здається, що ми дійшли до етапу суспільства, коли ми можемо вже визнати якісь особливості кожної людини й об'єднати це в одну екосистему. І тоді це стане чимось крутим. Але треба розуміти, що і у світі є таке. Наприклад, Баварія не вважає, що це взагалі Німеччина. У Калабрії, що на півдні Італії, кажуть, що вони – це Італія, а все інше ні. Єдиний раз, коли італійці об'єднуються, це коли йде футбол. У нас зараз є час, коли ми можемо побачити досвіди інших держав, і на них ми можемо зробити висновки, зробити найкращий кейс, бо ми не є чимось унікальним. Раніше, коли формувалися інші держави, у багатьох не було досвіду, що робити. Вони просто формувалися. А у нас вже є доступ до інформації, і ми можемо спробувати зробити іншу річ, яка точно буде відповідати на питання про те, що таке бути українцем.Український борщ вже вписаний у закордонних меню на рівні з японськими суші чи італійською піцою? Сто відсотків. Це супер прикольна штука, бо все життя, коли я їздив за кордон, то я згадую зазвичай таку ретроспективу, що десь у 2008 році, коли ти кажеш Україна, згадували лише футболіста Шевченка чи боксерів Кличко. Ти говорив, що Україна – це не Росія. Потім воно почало еволюціонувати, всі вже розуміли, де розташована Україна. А потім питання: що вони їдять? У 2019 році про борщ майже ніхто нічого не знав. А ось була Олімпіада торік в Парижі, я готував там борщ, і там було 50 людей. Я всіх питав, чи знають вони, що таке борщ. Всі відповідали, що знають. Лише одна людина сказала, що ніколи про нього не чула. З 500 іноземців 499 сказали, що знають, що таке борщ. Я задумався, як це ми прийшли з того, що у 2008 році вони не знали, що таке Україна, до 2024-го, де знають, що їдять українці.  Звичайно, що всі делегації, які приїжджають до нас, їдять борщ. І ми зараз йдемо далі. Там ще є такі бюрократичні моменти, бо я годую більшість безкоштовно для того, щоб не вступати в якийсь тендер. Я інвестую свої 40-50 тис. грн в те, щоб делегації поїли українську кухню. Борщ – це обов'язково. А ще трошки качаної каші, про яку мало й українці чули, а ще сирники, бо для них це все дивина, чого це сир смажать. Вони це їдять, і вони шоковані. Але, окрім того, ще бувають прийняття на рівні президента. Я спілкуюся з організаторами, щоб більше було української кухні для лідерів світу. Так, нещодавно Макрон їв наші галушки. А це є вже українська пропаганда. Є відео, де ви озвучуєте замовлення для іноземних лідерів, а кухарі відповідають "Да, шеф". Ви казали, що всі співробітники розмовляють українською.Це просто слова. Воно в тебе в голові сидить, навіть коли ти перейшов на українські налаштування, воно десь в глибині, бо ти все життя говорив у цю ситуацію цю фразу. Я спочатку навіть не почув це "Да, шеф". А потім думаю, ох, Євген. Так, це проблема. Бути українцем – треба все, щоб було чітко, ідеально. Ти нагодував найкращих людей, але на кухні запостив відео, де сказав: "да", а не "так", і все – тебе повісити. Це дійсно моя помилка, але я вважаю, що вона не критична. Треба ще працювати. Тим не менше, Макрону сподобався борщ і качана каша? Так. Вони їли чотири рази. Перший раз взагалі нічого не поїли, бо вони просто були втомлені. Вони їхали з Польщі в Київ, потім в Києві вони поїли галушки, а потім сіли і з Києва вже їхали до Польщі. Там вже вони поїли все. Я попросив Укрзалізницю, щоб вони попитали фідбек.Вони були в такому приємному шоці, адже ніколи такого не їли. Це наче ти їдеш на Шрі-Ланку, а тобі дають таку гарну їжу. Це прикольно, це має наш сенс, бо це їли наші покоління, і ти так приємно здивований. Звичайно, українська кухня і борщ – це ще не суші і не піца, але це вже потихеньку, такими маленькими кроками стає нашою унікальною ідентифікацією. Якщо посадять Макрона, скажуть, описуй українців, і він точно скаже – борщ. Це важливо.Наші українські жінки, які через війну були змушені виїхати за кордон, кажуть, що страшенно сумують за українською їжею. Чи ця розповідь про українську їжу, що вона надзвичайно смачна, це щось таке ностальгійне, туга за своєю країною, чи все-таки справді українська кухня на тлі інших кухонь є смачною? Це такий прикольний прикол. Коли ми говоримо, що ми любимо українську кухню і вона найкраща, ми взагалі не розуміємо, про що ми говоримо. А я нікому й не пояснюю. Бо як тільки ти не можеш у всьому розбиратися, то люди не знають, про що вони говорять. Вони кажуть, що українська кухня смачна і все. У нас кухня це про щирість. Це про те, як ми годуємо, віддаємо останній шматок хліба. Така у нас нація, ми так звикли. Це доброта. У всіх є спогади, як бабуся готувала вареники. Я вже навіть, як та бабуся, коли до мене приходять друзі, кажуть, ми будемо через 2 години, зайдемо на 5 хвилин і підемо, у мене через 2 години вже стоять 20 страв. Євген Клопотенко, фото: fасеbооk/yеvhеn.klороtеnkоТак, українська кухня смачна, але якщо говорити простою, функціональною мовою, то більшість людей не знає, що таке українська кухня, бо це ще не сформована річ. У ній є багато страв, які прийшли ще з радянщини. Багато страв, які готувала моя бабуся, це також страви Радянського Союзу, але це про гарні спогади. Таким чином, оце все, це якраз місце, де треба щось почистити, прибрати, додати автентичність, зібрати старі рецепти, і тоді вона буде прям крута. Якщо коротко відповідати на ваше питання, то українська кухня крута тим, що вона унікальна для світу. У світі ми були заморожені 70 чи 100 років, і кухня була заморожена.Всі інші кухні розвивалися і заполоняли європейсько-американські світи, і таким чином вони розповсюджувалися. Тому вже важко когось здивувати в цивілізованій країні якоюсь їжею. А тут з’являється Україна і каже, що буряк можна варити і їсти, як першу страву. Так само вони дивуються, що домашній сир можна смажити. Вони такі: "Де ви взялися? Де ви це берегли?" Ми просто трошки запізнилися. Коли вони вже все зробили, ми просто дуже довго бігли.А качана каша, що це таке? Це пшоно, яйце і борошно. Воно так качається, кожна пшеничка укривається тістом. Це така наша супер прикольна штука. Вона поширена в центральній Україні, на Житомирщині, навіть у Донецькій області, на Кубані. Пшоно, кисляк, насіння кропу, банош, бринза – у світі взагалі не розуміють, що це. Так само ми думаємо, що всі знають, що таке вишня. Ніхто не знає, що таке вишня. Вишня перекладається як "чері", а це неправильний переклад. "Чері" – це черешня.Так, вони всі їдять черешню. І коли ти їдеш в магазин, купуєш чері – купуєш черешню. І італійською черешня була "черідже". Виходить, що це все неправильний переклад. А правильний переклад вишні має бути "вишня". Вони з'їдають вишню і кривляться, бо для них вишня – це солодке. Якщо ти хочеш купити десь прямо в Європі справжню вишню, ти маєш знайти "саур чері", кислу черешню. Або є там на Поліссі квашена капуста, туди натерту картоплю запихають і тушкують. Вони питають: "Що це за знущання – квашена капуста з натертою запеченою картоплею?". Для них це все суцільний культурний шок. Бо вони їли все, у різних варіаціях, їм навіть десь там в Нью-Йорку щось інтегрувала Російська імперія. У них це вже все намішано. Вони хочуть щось модерне, тому французька кухня дає там оці всі прикольні штуки, і вони хоч трошки насолоджуються, бо все інше вони вже звикли. А тут ми їм з мішком, нате сто страв, ви такого ніколи не їли, ми пішли. Наша кухня для світу – це найзагадковіше, найприємніше, що може бути на даному етапі існування. Звичайно, у нас є конкуренти невеличкі. Це Грузія, бо у них схожа ситуація. Вони дають хачапурі, хінкалі, борщ, качана каша, кисіль. Хоча хачапурі для них це наче якась піца з сиром, щось трохи зрозуміле, то ми – це взагалі таємнича таємність. І в цьому наша унікальна суперсила. Поговорімо про Російську імперію і про її впливи на світову кухню. Є такий десерт Павлова. Його придумали в Австралії і нині він популярний в усьому світі. Він названий на честь російської балерини. Всеволод Поліщук, популяризатор української кухні, відомий більше на Заході України, сказав, що вже у Львові перейменували цей десерт на прими Богачевської. Це прима-балерина Львівської опери, потім Австрійських театрів, а потім опери у Вінніпезі. Євген Клопотенко разом з Мирославою Новосад вирішили, що треба цей десерт назвати іменем балерини, яка родом з Харкова, Варвари Каринської. Вона втекла з СРСР в 1924 році, створила пачку, яку ми всі знаємо зараз, і отримала Оскар за костюми, які робила. Я розумію, що тут закладена ідея популяризації, але якщо вже є десерт прими Богачевської, чим вам львівська балерина не вгодила? Це якийсь такий сепаратизм? По-перше, Поліщук сам запропонував, так що це до нього питання. Ми створимо продукт, і потім кожен заклад буде вирішувати, чи хоче, чи не хоче це брати. Але, як на мене, це має бути прикольна, конкурентна страва. До речі, ми вже дуже скоро вийдемо із презентацією, зі смаком, і будуть, можливо, люди обирати, яка краще. Бо ми зараз думаємо, чи просто покращувати цей десерт, чи створити абсолютно інший. Це дуже важлива дискусія. Але це так само як з усім: 5% людей відразу все введуть, потім пройде рік чи півтора, будуть шукати нові десерти, до тих 5% приклеїться ще 15% людей, буде 20%. Потім мине другий-третій рік, і, дай Боже, в кінці четвертого року ми почнемо вже говорити про це, як про качану кашу. Качану кашу я десь знайшов років 7 тому, я її знайшов. Зараз її їсть Макрон. Так само з цим десертом Каринської. Якщо ми візьмемось і будемо його вести, десь 4-5 років і тоді можна буде його їсти. Але чому важливо, щоб не було десерту Павлова? Не можна кенцелити те, що весь світ їсть, бо тоді це точно такий крайній націоналізм. У світі десерт називається Павлова, і що нам треба зробити? Нам треба створити продукт крутий, полюбити його в Україні, щоб його їли всі. Щоб Каринська була крута, конкурентна, підходяща була за ціною підходяща і смачна. Тоді ми отримаємо три конкурентні переваги. І після цього ми почнемо експортувати це у світ. Можливо, через 15-20 років ця Каринська буде на рівні з Павловою або вище. Важливо не просто кенсилити, а важливо створювати кращий і конкурентніший варіант. Це ж якийсь кухар-кондитер створив Павлову, і вона стала популярна. Так само і тут. Ми зараз маємо створити потужне українське і спробувати його реалізувати у світі. А, можливо, воно буде ще краще, і люди захочуть використовувати його. Важливо показувати, що ми інша культура, ми вміємо робити речі не гірше, ніж світові. І світ, будь ласка, оціни, прийми і зрозумій, що у нас є все інше, і ми готові інвестувати, щоб всі це зрозуміли. Ще одна вічна дискусія між Заходом і Сходом країни, яка розділяє українців: зупа чи суп? У літературній мові вписано слово "суп". Яка зупа? Що це ви таке говорите? А чому суп? Хто сказав, що суп? Суп – це французьке слово, а зупа – німецьке. Але суп до нас прийшов через Росію, а зупа – все-таки з Європи. З Європи, звичайно, бо у Львові ближче до Європи. Але я вважаю, що і зупа, і суп – це неправильно.А як правильно? Юшка. Бульйон – французький, зупа – німецька. А яке наше? Наше – це юшка. Борщ – це що таке? Це борщ, це не суп і не зупа. А юшка – це юшка, бо так воно було створено. Юшка з усім може бути: зі світлою капустою, грибами. Бульйон – це відвар. Просто овочевий відвар. На заході України є багато впливу, і тут також кожен має вирішувати для себе, чи хоче це змінювати. Так само, чи хочемо змінювати в Києві назву "конфєта" на "цукерка".Ти кажеш, що розмовляєш українською мовою, але використовуєш при цьому слова зупа, слоїк і розсіл. Якщо ви хочете говорити українською мовою, то давайте тоді справді українською мовою спілкуватися. У ваших закладах що є в меню: юшка чи суп? Звичайно, суп. Якщо я напишу "юшка", всі будуть думати, що це грибна. Це ж вже бізнес, це інше. Спочатку я беру якісь речі і починаю їх інтегровувати. У ресторані "100 років тому вперед" – це експериментальне місце. Водночас у закладі "Полтава" та інших ми називаємо речі, як люди звикли, наприклад, бульйон курячий. Але це не бульйон, бо це французьке слово. Якщо я напишу "товченка" замість "пюре", хто її купить? Треба крок за кроком. Тому ми зараз тестимо в "100 років". У нас немає соусів, бо це підлива. Це така величезна кількість нормативних слів, які ми зараз тестимо. Ми дивимось, як туди реагують, і далі віддаємо в "Полтаву" й інші заклади. Це займає десь рік-півтора. Багато хто може сказати, що це подвійні стандарти. Мовляв, ти пропагандуєш одне, а робиш інше. Але ні, це те, як я мислю, як я використовую спілкування зараз, а потім я беру і змінюю це. Наприклад, у нас є доставка їжі, і там ми почали з нуля, тож там якраз написано "юшка", "товченка". У такому форматі, можливо, люди до такого більше готові. Якщо я буду писати багато слів, які люди не розуміють, вони будуть думати, що це якась диковинка. У меню "100 років", наприклад, є страва верещака – це буряковий квас з ялівцем. Люди думають, як таке їсти. Або шпундра, або гамула. Я не хочу їсти гамулу. Так само тут в меню мають бути зрозумілими людям речі, але потихеньку пояснювати, що насправді воно зветься інакше. І ми над цим працюємо постійно. Євген Клопотенко, фото: fасеbооk/yеvhеn.klороtеnkоКоли в меню з'явиться тільки юшка, і не буде тих суперечок між українцями: зупа чи суп? Між українцями суперечки будуть завжди. Це років 40, мінімум два покоління.Тобто до консенсусу з юшкою не дійдемо? Дійдемо, треба назвати юшка і тоді супер. Не суп і не зупа. Я за це. Це так, як називали раніше в "Енеїді" Котляревського, так, як на Слобожанщині називають всю їжу, нам треба так її називати по всій Україні. Я точно певен, що це те, куди нам треба прийти. Бо товчанка, це по факту, якщо англійською мовою говорити mаshеd роtаtо, це є товчена картопля. Тож ми маємо товчанка її називати і ніяк по-іншому. Але зазвичай , коли дві людини сидять в студії і щось там розказують, у багатьох викликає або агресію, або схвалення. У кожного є своя позиція, точно я вважаю, що треба перейти до Слобожанщини, а кожна людина на місцях має вирішувати, хоче вона це робити, чи не хоче. І хай так воно буде. Я буду точно це змінювати, я буду показувати, як воно є, а якщо більшість людей сприймуть і будуть це робити, то я буду радий. Але, як і зі шкільним харчуванням, з багатьох з чим, я точно вірю, що це робота на десятиліття. Швидко нічого не буває. 

Контррозвідка Служби безпеки затримала на Донеччині ще двох російських агенток. Зловмисниці діяли порізно, але виконували однакові завдання окупантів - коригували ракетно-бомбові удари по Краматорську, передає пресслужба СБУ 3 липня. "Однією із фігуранток виявилася місцева безробітна, яка виконувала замовлення ФСБ та чекала на захоплення райцентру. Щоб завербувати цю агентку, російські спецслужбісти задіяли її сина - бойовика окупаційних угруповань РФ, який воює проти України на східному фронті. Головним завданням жінки був пошук запасних командних пунктів та укріпрайонів Сил оборони в районі прифронтового міста", - сказано в повідомленні. Одночасно фігурантка передавала окупантам локації ворожих "прильотів" та їхні наслідки. Інша агентка - місцева жителька, яка працювала на російську воєнну розвідку. У поле зору агресора жінка потрапила як автор антиукраїнського контенту в одній із прокремлівських груп в "Однокласниках". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Повітряних силах затесався "кріт" елітного спецпідрозділу ФСБ Там на неї вийшов адміністратор ворожої інтернет-спільноти - кадровий співробітники російського гру і запропонував співпрацю в обмін на гроші. За його вказівкою зрадниця обходила прифронтове місто, де фіксувала пункти базування українських військ та позначала їхні геолокації на гугл-картах. Наразі слідчі СБУ повідомили обом затриманим про підозру відповідно до вчинених злочинів за двома статтями Кримінального кодексу України. Зловмисниці перебувають під вартою без права внесення застави. Їм загрожує довічне ув'язнення з конфіскацією майна. Служба безпеки затримала ще одного агента російської воєнної розвідки на Донеччині. Він готував координати для повітряних атак ворога на прифронтову Костянтинівку. Ворожим поплічником виявився місцевий 40-річний ІТ-фахівець. Його завербували в одній із заборонених соцмереж. Там російська військова запропонувала йому близькі стосунки в обмін на розвідінформацію. Серед основних об'єктів, які цікавили ворога, були укріпрайони та запасні командні пункти українських військ. Щоб зібрати відповідні геолокації, інформатор обходив місто та його околиці.

Контррозвідка Служби безпеки затримала у Дніпрі агента російської воєнної розвідки, який готував координати для повітряних атак агресора по критичній інфраструктурі України. Коригуванням вогню займався 54-річний монтажник з місцевої будівельної компанії, передає пресслужба СБУ 1 липня. "У поле зору окупантів він потрапив, коли намагався придбати в інтернеті фальшиві документи для виїзду за кордон під виглядом іноземця. Після вербування агент збирав для куратора геолокації енергогенеруючих підприємств, які забезпечують світлом більшу частину житлової забудови Дніпра і Запоріжжя", - йдеться у повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пара зрадників наводила ворожі обстріли по Одесі Для збору розвідданих фігурант використовував своє службове становище в будкомпанії, яка займається відновленням українських енергооб'єктів після ворожих прильотів. Під час виконання підрядів зрадник фіксував технічний стан потенційних цілей та фотографував їхній зовнішній вигляд з прив'язкою до геолокації на гугл-карті. Перебуваючи на місці ремонтних робіт, агент направляв відповідну інформацію своєму куратору, чим фактично коригував повторні удари РФ по енергетичній інфраструктурі міст. Для конспірації він використовував декілька телефонів, які періодично змінював та зберігав їх у своєї родички. Співробітники СБУ встановили особу зрадника і затримали його за місцем проживання. Слідчі Служби безпеки повідомили йому про підозру. Зловмисник перебуває під вартою без права внесення застави. Йому загрожує довічне ув'язнення з конфіскацією майна. Служба безпеки затримала ще одного агента російської воєнної розвідки на Донеччині. Він готував координати для повітряних атак ворога на прифронтову Костянтинівку. Ворожим поплічником виявився місцевий 40-річний ІТ-фахівець. Його завербували в одній із заборонених соцмереж. Там російська військова запропонувала йому близькі стосунки в обмін на розвідінформацію. Серед основних об'єктів, які цікавили ворога, були укріпрайони та запасні командні пункти українських військ. Щоб зібрати відповідні геолокації, інформатор обходив місто та його околиці.

Військова контррозвідка Служби безпеки затримала агента ФСБ, який коригував повітряні атаки РФ по Силах оборони у Полтавській та Дніпропетровській областях. Фігурантом виявився 16-річний мешканець Дніпра, якого російська спецслужба втягнула у злочинну діяльність в обмін на обіцянку легких грошей, передає пресслужба СБУ 24 червня. "Його завербували, коли фігурант шукав заробіток у Телеграм-каналах. На замовлення російської спецслужби агент розвідував локації українських військ на території обох регіонів. Щоб виконати вороже завдання, юнак об'їжджав місцевість на рейсових автобусах та фіксував потенційні цілі на камеру свого телефону. Одразу після таких вилазок фігурант месенджером направляв куратору фотозвіт з координатами "потрібних" об'єктів на гугл-карті", - йдеться у повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зрадник займався підпалами та готував убивство в Києві За координатами агента окупанти планували здійснити нову серію ракетно-дронових ударів по Україні. Співробітники СБУ зірвали ворожі наміри і затримали неповнолітнього агента на гарячому, коли він шпигував біля військового об'єкта в Дніпрі. У затриманого вилучили телефон із доказами його співпраці з ворогом. Також військова контррозвідка СБУ провела комплексні заходи для убезпечення локацій Сил оборони. Слідчі Служби безпеки повідомили фігуранту про підозру. Зловмисник перебуває під вартою, йому загрожує довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. Служба безпеки затримала ще одного агента російської воєнної розвідки на Донеччині. Він готував координати для повітряних атак ворога на прифронтову Костянтинівку. Ворожим поплічником виявився місцевий 40-річний ІТ-фахівець. Його завербували в одній із заборонених соцмереж. Там російська військова запропонувала йому близькі стосунки в обмін на розвідінформацію. Серед основних об'єктів, які цікавили ворога, були укріпрайони та запасні командні пункти українських військ. Щоб зібрати відповідні геолокації, інформатор обходив місто та його околиці.

Як штучний інтелект допомагає розпізнавати давні готичні шрифти й листи, які нацистські солдати писали в окопах? Чи варто забороняти школярам використовувати нейромережу? Як вступити в університет Ліги Плюща і яке значення в цьому має попереднє навчання, а яке — власна наполегливість і удача. Про це ми поспілкувалися зі студенткою Браунського університету одеситкою Сонею Рашкован, яка навчається на антропології з фокусом на Dаtа Sсіеnсе та досліджує штучний інтелект. А також допомагає Мінцифри проводити аудит ШІ-стартапів. Навчання в американській школі: нерівності та можливості Наша сім’я перебралася до США у 2017 році, коли я була ще семикласницею. Причина переїзду — батькова робота. Про Америку важливо розуміти: тут високий ступінь нерівності, і найяскравіше це видно на прикладі шкіл. Нам пощастило, що друзі батьків завчасно розповіли, як працює система, тож мама з татом змогли про це подбати. Якість школи, у якій ти навчаєшся, цілком залежить від району, у якому мешкаєш. Тож ми оселились у передмісті Вашингтона, де я відучилася два класи середньої та всі чотири роки старшої школи. Водночас екстерном закінчила українську школу, оскільки через дипломатичну роботу батька ми ніколи не знали, коли повернемося. Це дуже хороша школа: на час мого навчання вона входила до сотні найкращих в Америці. А найбільша її перевага — широта вибору. Учнів доволі рано просили визначитися зі спеціалізацією. «З-поміж 50 пропонованих курсів ми мали обрати 7-8 на рік. І усередині них задати рівень» Наприклад, обрати курс з англійської з чотирма книжками на рік або вісьмома. Я вирішила зосередитися на політиці, журналістиці, історії, релігії та соціології. Математику чи науку оминула, бо ще в українській школі відчула: це не моє. Доволі несподівано з огляду на те, що тепер я — дівчина в SТЕМ. Коли я прийшла в університет, то оцінила, яким плюсом був вибір предметів у школі. Мене оточувало чимало людей, які рік-два намагалися знайти свій фокус, а мій попередній досвід спонукав це зробити ще в дев’ятому-десятому класі. «Гарвард чи Браун — це університети мрії». Як потрапити в Лігу Плюща У 2022-му я вступила до Браунського університету. Подаючи багато заявок, я цілилася передусім на університет, який би підійшов мені за стилем навчання. Браунський університет неформально протиставляють Колумбійському. Обидва стоять на засадах, що перші два роки людина не знає достеменно, чим хоче займатися. Але підхід, як із цим працюють, відрізняється. Браунський університет обстоює, що на перших курсах варто здобувати знання бажаного спектру, тоді як Колумбійський проголошує, що потрібно вчитися всього за однаковою програмою — щось та й сподобається. Я придивлялася до університетів, де було багато свободи, — і подалася в Браунський: вважала, що більше ніколи не хочу проходити курси з математики. У своїй заявці я писала про ресурси, яких потребую і які можуть дати саме в цьому університеті. Спочатку мій фокус був на тому, як за допомогою соціальних мереж люди гуртуються для протестів і революцій, як у 2014-му в Україні чи під час Арабської весни. У Брауні якраз працювала професорка, яка займалася схожою темою і вела цікаві для мене курси, тож я подалася. Вже пізніше, під час навчання, я бачила студентів із дуже різним рівнем підготовки, що було зумовлено нерівними можливостями в школах. А є люди з дуже сильним бекграундом — я б зарахувала себе до них. Наприклад, деякі студенти вчаться з нуля, як працює ресерч тощо. Звісно, я теж вивчаю багато нового, але все ж відчуваю, що мені точно легше навігувати в цьому просторі. Крім цього, знадобиться чимало удачі. «У рік, коли я вступала, рівень прийняття становив 5,73 % — це лотерея» Не казатиму «пощастило», бо вступу передувало щонайменше п’ять років серйозної роботи. Але в такі університети, як Браун чи Гарвард, подається понад 60 000 людей щороку, а приймають менше як 2000. Ширяться чутки, начебто відбіркова комісія і не проглядає всіх заявок, а якщо на якусь випадково розіллють каву, то її просто викинуть і більше нічого не матиме значення. Це неправда, але все одно ви граєте проти дуже великого масиву даних. Тож формула така: подаєтеся у 8–15 університетів, половина з яких — точно не ваша мрія і не Ліга Плюща, але в них більш-менш нормальний ассерtаnсе rаtе (20–40 %), підхожий фокус і цінності. Далі йдуть найбезпечніші варіанти: університети, які мають зобов’язання брати високий відсоток абітурієнтів зі свого штату. (Звісно, для студентів з інших штатів або країн цей рейт буде куди нижчим.) А решта два-три заклади, як-от Гарвард чи Браун, — це університети мрії. Процес вступу довгий, нервовий і потребує максимальної зосередженості. Це і екзамени, і рекомендаційні листи, есе — у деякі заклади їх потрібно до восьми. Я не пройшла в багато університетів, але з деяких мені відповідали, що моя заявка виглядала ніби на РhD, оскільки я просила про нагоду робити власне дослідження. На панелі РhD-студентів, яку організувала Соня для Сrіtісаl АІ Lеаrnіng Соmmunіty. Студенти ділилися, як вони з різних кутів підходять до дослідження ШІ Та для Браунського університету все підійшло. Мої дослідження — на перетині культури, спільнот і цифрових інструментів. Те, чим я зараз займаюсь, називається диджитал-антропологія — йдеться про те, щоб перекладати всі цінності та концепти соціокультурної антропології на цифрові простори. Або ж простіше кажучи, це те, як люди створюють спільноти в цифрових просторах чи за допомогою цифрових інструментів — і як це все вивчати. Це питання охоплює і UХ-ресерч, і дослідження про те, чому люди відчувають таку ж близькість від листування, як і від живої зустрічі (або чому думають, що саме так і є). Усе це — великий спектр відчуттів. Топові університети виплачують стипендію, що покриває базові потреби. Здаєте податкові виписки батьків — і адміністрація дивиться, чи може запропонувати вам фінансову допомогу. У мене є часткова стипендія, перші два роки залишок оплачували батьки. Маємо домовленість, що два наступні я доплачую сама. Зараз я іноді консультую людей, які планують вступати в університет. І ось що головного я їм кажу: не потрібно подаватися в усі вісім закладів Ліги, бо це красивий і відомий список. Треба подаватися в місця, де ви готові жити та рости — як людина та професіонал — цілі чотири роки. «Штучний інтелект — велика парасоля, що покриває багато різних інструментів». Про дослідження у сфері ШІ За останні два роки мій фокус трохи змінився й перейшов на штучний інтелект. Як раніше, він стосується спільнот та онлайну. Але тепер додалася адаптація ШІ, його проникнення в різні інституції. Це прикладна і комерційна річ. На кампусі багато лабораторій, студентів активно заохочують до власних досліджень. Усередині нашої бібліотечної системи два роки тому заснували Сrіtісаl АІ Lеаrnіng Соmmunіty — це щотижневі дискусії про ШІ та його імплементацію в університеті, в навчанні загалом. Перший рік у Брауні я ходила туди на додаткові заняття. А тоді керівник цього проєкту запропонував мені залишитися. Нині я придумую панелі, спілкуюся з відвідувачами, веду розсилку про нейромережу. Разом з цією ж командою я долучуся як ресерч-асистентка до великого проєкту про АІ реnеtrаtіоn аnd hіghеr аdd, у якому братиме участь кілька сотень університетів у США — від технікумів до Ліги Плюща. Ми вивчатимемо, як різні заклади впроваджують штучний інтелект у свою роботу. Перший висновок, який уже помітний: «Рівень інтеграції ШІ дуже залежить від окремих викладачів, а не від загальної стратегії університету» Більшість закладів досі шукають, як виробити зрозумілу й дієву політику щодо використання ШІ в освіті. Я писала про досвіди різних вишів: наразі більшість з них дуже переживають щодо етики, ресерчу та списувань, але мають різні підходи до регуляцій. Від Брауна ми все ще чекаємо політик і правил. Також я обіймаю оплачувану посаду програмного асистента в Інституті міжнародних відносин: працюю з колишньою головою Нumаn Rіghts в ютубі Малікою Саада Саар. Вона веде курс «Людські права та ШІ», з яким я допомагаю їй уже понад рік. А ще роблю для неї дослідження про етичне застосування і розвиток штучного інтелекту. Загалом штучний інтелект — це як велика парасоля, що покриває багато різних інструментів. Тож коли ми говоримо про імплементацію ШІ, наприклад, в університеті, йдеться не про чатботи. Вони — лише видимий для всіх інтерфейс ШІ впродовж десятиліть роботи з Масhіnе Lеаrnіng. Сфера набагато глибша, особливо що стосується ресерчу: торік двоє нобелівських лауреатів отримали премію за роботу з ШІ, але це робота далеко не з чатботами. (Американський науковець Джон Гопфілд із Принстонського університету та англо-канадський науковець Джефрі Гінто з Торонтського університету отримали нагороду «за фундаментальні відкриття та винаходи, що уможливлюють машинне навчання за допомогою штучних нейронних мереж» — ред.). А мої друзі, наприклад, займаються комп’ютаційною біологією: як трансформувати рослини в код і як надалі його застосовувати в машинному навчанні. Знаю про пошук нових протеїнів завдяки ШІ. Я ж досліджую ШІ у трьох напрямах: імплементація, права людини й освіта. Навіть усередині самого університету немає єдиного розуміння, як використовувати ШІ. Наприклад, я у своїй роботі борюся з очільницею відділу доброчесності, до якої відправляють за списування та різний непослух. Вона вважає, що навіть використання спелчек у гугл-документах дає підстави говорити, що це не оригінальне письмо. Я з нею дуже не згодна і намагаюся щоразу надати приклади того, як студенти на кампусі з розумом застосовують ШІ для роботи, проєктів тощо. Сьогодні поміж експертів ШІ панує консенсус: у професійному плані програватимуть ті, хто не навчиться застосовувати нові технології. Водночас до очільниці відділу доброчесності в мене теж багато емпатії: їй не дали жодних методик і правил, як діяти з різними інструментами, адже їх немає. До цієї пані відправляють студентів, на яких сваряться професори через списування за допомогою ШІ, — і вона не знає, що робити. «У тисяч людей не забереш СhаtGРТ» Якщо бути експертом у темі, то ШІ стане крутим помічником. Наприклад, до нас звернувся професор, який пише книги, зокрема, про те, як нацистські солдати писали листи додому. Аналізує, про що вони думали в цей час. (Зараз такі питання у нас можуть виникати щодо росіян.) Він приніс до нас стос листів і постери з нацистським шрифтом із готичними елементами — схоже, його використовували дуже недовгий час, — бо не міг розпізнати скрипт. Ми допомогли натренувати малу мовну модель, яка йому допоможе прочитати ці листи. Професор належить до дуже невеликого відсотка людей у своїх професійних інтересах та завдяки ШІ він отримав інструмент для наступних кроків у дослідженні. Або ж професори звертаються із запитом: ось вони займаються картологією древнього Риму і потребують показати кожен крок, через який пройшов архітектурний простір італійської столиці. Ще одна професорка досліджує, як фашисти в Італії окуповували та маркували різні важливі простори своєю присутністю, — їй потрібно показати картологію, і ШІ допоможе з цим інструментами візуалізації, оживить її дослідження. Ось так виглядає цікава імплементація ШІ в академічному середовищі. Водночас є й недоліки. Студенти-першокурсники ще доволі розмито усвідомлюють сферу своїх інтересів. Хтось із них може запитати в чату, наприклад: «А що б Фуко казав про біовладу?». Відповідь він дасть, але нуль шансів зрозуміти, наскільки вона правдива. Ми не знаємо масив даних, на яких тренувалися моделі і які можна перевірити. Чатботи — це чорні ящики. Для університету це виклик, адже він, як і школа, має займатися грамотністю в широкому розумінні цього слова. А чатбот може видавати інформацію, рівень довіри до якої — як до написів на паркані. Тому тут ми поєднуємо освіту і права людини. Наприклад, знаємо, що Тhе Nеw Yоrk Тіmеs судиться з СhаtGРТ, ОреnАІ, за злом пейволу, щоб навчитися на їхніх статтях. Але ширшої картини не знаємо. Тож на рівні нашої лабораторії ми запроваджуємо ці моделі в університеті та надаємо гайдлайни професорам, адміністрації, студентам. «Має бути зобов’язання до грамотності». Про ШІ і пропаганду Зараз я працюю над статтею, яка називається Nаtіvе dоеsn’t mеаn lіtеrаtе. Йдеться про те, що покоління Z і особливо Аlрhа, яке від народження цифрове, є менш медіаграмотним і частіше потрапляє на фішинг, ніж бебі-бумери. Чому так? Нам дали телефон, але не пояснили, що отримана завдяки ньому інформація потребує перевірки — зрештою, як і все. Росіяни добре цим користуються за допомогою кібератак mоdеl роіsоnіng. Ми не знаємо, який масив даних ШІ-моделі беруть для навчання, але можемо здогадуватися, що вони збирають усе, що тільки можуть. Для цього росіяни, наприклад, створюють сайти без інтерфейсу — просто масив фейкової інформації про Україну, яку моделі із задоволенням також використовують. Це має серйозний вплив: моделі ШІ, навчені на таких фейкових сайтах, починають відтворювати проросійські наративи, які потім сприймаються як нейтральна інформація. У підсумку світова аудиторія отримує викривлену картинку війни в Україні, що формує хибну громадську думку. Експерти можуть точно стежити за тим, що, крім ШІ, російська дезінформація активно проникає у вікіпедію, де фейкові джерела маскуються під авторитетні, змінюючи статті про війну в Україні. На початку повномасштабного вторгнення КSЕ взялися за перевірку вікіпедії та інших сайтів, щоб очистити їх від дезінформації. Та все ж сили нерівні, не нашу користь. Росіяни вкладають у дезінформацію багато ресурсів, інструменти ШІ вже теж її поширюють. В Америці є сильні експерти, які займаються російською дезінформацією, — як-от Пітер Померанцев, знайомством з яким я дуже пишаюся. Як цьому може зарадити освіта? Має бути зобов’язання до грамотності. «ШІ створює виграшні комбінації для експертів, які добре знають свою тему, однак не для широкої публіки» Завдяки ШІ-інструментам експерти відкривають нові можливості для масштабування досліджень, водночас їхній досвід дозволяє їм майже завжди розпізнати нісенітниці нейромережі. А не-експерти не мають достатньо знань, щоб відразу виявити дезінформацію для свого запиту. І завжди, завжди варто перевіряти цитати, які пропонує ШІ. Моделі галюцинують, бо розроблені так, що мають відповідати на запит навіть тоді, коли не мають достатньо даних на цю тему. Дослідники намагаються зменшити частоту таких галюцинацій, але деякі називають це навіть формою «креативності» моделей. Я з цим не згодна: по-перше, ми далекі від розуміння, що таке креатив, тим паче в ШІ, а по-друге, спочатку треба будувати довіру до ШІ через перевірену інформацію, яку видають моделі. А на рівні освіти — має бути імплементація ШІ, про що зараз багато дебатують. Дехто вважає, що якщо дитина з першого класу має доступ до комп’ютера, то паралельно потрібно й навчати, як із ним працювати. Опоненти ж стверджують, що ні, мовляв, до певного віку доступ до ШІ треба закривати. Особисто я не думаю, що заборони допоможуть, проте потрохи запроваджувати цифрову грамотність в освіту з першого класу точно варто. Точно треба знати, як правильно цитувати когось, не видаючи чужі думки за свої, як писати есе на основі думок, почерпнутих із прочитаної книжки тощо. І на рівні людських прав — це запровадження відповідних політик. ЄС, наприклад, ухвалив перший у світі закон про регулювання ШІ. Він складний, і з ним важко працювати (через розмитість певних визначень, що перешкоджає ефективному втіленню). В Америці такого законодавства в принципі немає, утім, є сподівання, що його запровадять на локальному рівні, по штатах. «У стартапі зранку прийшов, а ввечері вже досягнув поставлених завдань». Про стажування Цього літа я зробила крок у комерційний сектор, бо поза дослідженнями цікаво спробувати себе в більш швидких процесах. З червня і до кінця літа я проходитиму стажування як Dаtа Sсіеnсе інтерн у стартапі Wоrld Dаtа Lаb у Відні. Компанія працює з великими даними про споживчі витрати по всьому світу (наприклад, Wоrld Есоnоmіс Оutlооk і Соnsumеr Sреndіng), збирає по цьому інсайти та продає цю інформацію іншим компаніям: Ubеr, Lоrеаl, Маstеrсаrd Fоundаtіоn тощо. У своїй роботі використовує ШІ й машинне навчання для сегментації клієнтів та дослідження ринків. На івенті Вrоwn Аllіаnсе fоr Ukrаіnе 24 лютого 2025 року про журналістику під час війни Віg tесh чи консалтинг я розглядаю як наступний крок у своїй кар’єрі. Хочу створювати техпродукти, використовувати для цього те, чого я навчилася в університеті та що продовжую вивчати: як люди ставляться до цифрових інструментів і як взаємодіють із ними. Зараз триває другий тиждень мого стажування, і я вже розумію, що робота в стартапі мені ближча через швидкість і калібр проєктів, за які береться доволі маленька команда. В офісі працює близько 15 людей, ще стільки ж — дистанційно. Це дає інтернам багато простору для ініціативи і великої відповідальності. Ще мені подобається, наскільки наша команда молода, але професійна. Після першого курсу я стажувалась у Smіthsоnіаn Сulturе Rеsсuе Іnіtіаtіvе, які займаються захистом культурної спадщини. Нині головний фокус організації — відстеження та звітування про руйнування культурної спадщини в Україні під час повномасштабного вторгнення росії. Я провела та презентувала дослідження щодо розграбування музеїв Маріуполя та Криму, кодувала понад 350 релігійних об’єктів, знищених на Донеччині. Консультувала щодо впровадження штучного інтелекту в геопросторовому аналізі та інших дослідженнях тощо. Це було унікальне стажування — завдяки йому я зрозуміла, що насправді мені не дуже цікаво працювати у дещо закритій структурі без видимих швидких результатів. Хоча до того була впевнена, що все життя хотітиму займатися дослідженнями, але на практиці фідбек-цикл виявився надто розтягнутим. У стартапі ж зранку прийшов, а ввечері вже досягнув поставлених завдань. Така робота краще підходить до мого темпераменту і викликає більше ентузіазму. Але поки що рано робити остаточні висновки. Надалі мені цікаво йти у сферу usеr ехреrіеnсе рrоduсt дизайну. Мені 20, і я хочу приміряти різні ролі. Вже зараз я подаюся на стажування на наступне літо. Цього разу хочу спробувати себе в корпоративному секторі, де відстань між тобою і СЕО — 30 поверхів. Мені цікаво працювати над упровадженням ШІ в продукти, які мають конкретну цінність для нішевих спільнот. Наприклад, як Оurа для жіночого здоров’я або інструменти фінансового планування для покоління Z. Я хочу бути частиною команди, яка допомагає таким продуктам ставати розумнішими, зручнішими й кориснішими, особливо там, де технології покращують повсякденні рішення людей, — від wеllnеss до wеаlth mаnаgеmеnt. Аудит для стартапів. Про роботу в Мінцифри та плани Поза тим, нещодавно я долучилася до команди, яка консультуватиме та проводитиме аудит для ШІ та блокчейн-стартапів у межах проєкту Sаndbох від Мінцифри. Для мене та й інших фахівців це — волонтерський парт-тайм. Чому це важливо? Будь-який інструмент ШІ, який планує вийти на європейський ринок, має ретельно себе перевірити за ЕU АІ Асt. Бо, якщо не відповідати критеріям, є ризик або отримати великі штрафи, або блокування з Арр Stоrе. Моя робота, так само як і інших учасників, полягає в тому, щоб перевіряти компанії за певним чеклистом: метрики, відповідність критеріям ШІ проєкту, відсутність розбіжностей із законодавством ЄС тощо. Зараз я вже переглянула документацію, як усе має працювати, та завершую тест-раунд для аналізу. Розуміння, як усе діятиме, є, але все ж багато в чому це дуже експериментальна робота. Для мене важливо розвивати ШІ та запроваджувати його в урядовому секторі. Робити щось корисне для України — це мій пріоритет. Водночас світ глобальний, технології та ШІ якнайкраще це засвідчують. І маючи доступ до глобальних ринків та технологій, набуваючи експертності у важливих для мене сферах, я зможу робити більше для України.

Служба безпеки України та Національна поліція викрили схему розкрадання бюджетних коштів, призначених для безкоштовного поховання українських військових, у місті Одеса. Про це повідомляє Служба безпеки України. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Наводив російські удари по Силах оборони - СБУ і ДБР викрили ще одного "крота" За даними слідства, посадові особи Одеської міської ради разом із місцевими підприємцями привласнили майже 50% із виділених на ці цілі грошей - понад 2,1 млн грн із загальної суми у 4,8 млн грн. Кошти мали піти на встановлення 88 пам'ятників для загиблих захисників України. За версією слідства, зловмисники укладали договори на виконання робіт за завищеними цінами, а різницю між реальною та фактичною вартістю робіт ділили між собою. Такі дії призвели до значних втрат бюджету та поставили під загрозу соціальні гарантії для родин військових. Правоохоронці повідомили організаторам та учасникам оборудки про підозру у привласненні і розтраті майна шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах у період воєнного або надзвичайного стану, а також вчинене організованою групою. Наразі триває процес обрання запобіжних заходів для підозрюваних. Розслідування проводилось співробітниками СБУ під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора. Служба безпеки затримала ще одну агентку російської воєнної розвідки у Харкові. Зловмисниця коригувала ракетно-бомбові удари агресора та чекала на окупацію регіону. У разі виявлення там українських захисників, агентка фотографувала потенційну "ціль" із прив'язкою до місцевості та позначала її координати на гугл-картах.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Контррозвідники Служби безпеки та співробітники Державного бюро розслідувань за сприяння Головнокомандувача ЗСУ викрили ще одного військовослужбовця, який працював на російські спецслужби. Про це СБУ повідомила у Теlеgrаm. За матеріалами справи, фігурант наводив ворожі удари по локаціях військової частини, в якій проходив службу. "Серед іншого, агент ділився з ворогом інформацією про особовий склад свого підрозділу, координатами розташування його об'єктів і техніки", - йдеться у повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Києві зловили агента елітного підрозділу російського ГРУ СБУ встановила, що після передачі частини цієї інформації окупантам, рашисти здійснили ракетний обстріл зазначеної військової частини. Під час удару сам агент виїхав в інший регіон у відрядження. СБУ і ДБР затримали "крота" і в результаті обшуків знайшли докази його співпраці з РФ. Санкція статті передбачає покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Служба безпеки затримала ще одну агентку російської воєнної розвідки у Харкові. Зловмисниця коригувала ракетно-бомбові удари агресора та чекала на окупацію регіону. У разі виявлення там українських захисників, агентка фотографувала потенційну "ціль" із прив'язкою до місцевості та позначала її координати на гугл-картах.

Про це інформує пресцентр СБУ.Як зазначається, фігуранткою виявилася 46-річна місцева безробітна, яка потрапила у поле зору російської спецслужби, коли закликала у телеграм-каналах до штурму та захоплення Харкова.Після вербування куратор направив агентці перелік локацій, за якими вона мала "перевірити" ймовірне базування Сил оборони. Для цього фігурантка проходила поблизу визначених об’єктів та вела спостереження за їхніми зовнішніми периметрами.У разі виявлення там українських захисників, жінка фотографувала потенційну «ціль» з прив’язкою до місцевості та позначала її координати на гугл-картах.Під час обшуків у затриманої вилучили комп’ютерну техніку та мобільний телефон із доказами роботи на РФ. Її затримали та повідомили про підозру у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану.Харків'янці тепер загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна.Примітка: згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою в скоєнні злочину і не може бути кримінально покарана, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Служба безпеки затримала ще одну агентку російської воєнної розвідки у Харкові. Зловмисниця коригувала ракетно-бомбові удари агресора та чекала на окупацію регіону, передає пресслужба СБУ 18 червня. "Фігуранткою виявилася 46-річна місцева безробітна. У поле зору російської спецслужби жінка потрапила, коли закликала у Телеграм-каналах до штурму та захоплення Харкова. Після вербування куратор направив агентці перелік локацій, за якими вона мала "перевірити" ймовірне базування Сил оборони. Для цього фігурантка проходила поблизу визначених об'єктів та вела спостереження за їхніми зовнішніми периметрами", - йдеться у повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Києві зловили агента елітного підрозділу російського ГРУ У разі виявлення там українських захисників, агентка фотографувала потенційну "ціль" із прив'язкою до місцевості та позначала її координати на гугл-картах. Співробітники СБУ задокументували підривну діяльність зловмисниці й затримали її. Також Служба безпеки вжила комплексних заходів для убезпечення локацій Сил оборони. Під час обшуків у затриманої вилучено комп'ютерну техніку та мобільний телефон із доказами роботи на РФ. Слідчі Служби безпеки повідомили їй про підозру. Зловмисниця перебуває під вартою без права внесення застави. Їй загрожує довічне ув'язнення з конфіскацією майна. Служба безпеки затримала ще одного агента російської воєнної розвідки на Донеччині. Він готував координати для повітряних атак ворога на прифронтову Костянтинівку. Ворожим поплічником виявився місцевий 40-річний ІТ-фахівець. Його завербували в одній із заборонених соцмереж. Там російська військова запропонувала йому близькі стосунки в обмін на розвідінформацію. Серед основних об'єктів, які цікавили ворога, були укріпрайони та запасні командні пункти українських військ. Щоб зібрати відповідні геолокації, інформатор обходив місто та його околиці.

Улюбленим шкільним предметом моєї меншої доньки була французька мова. Земля могла піти під воду, але Світланка обов'язково вивчить домашнє завдання з французької. З шостого класу інтерес став предметним вирішила, що навчатиметься у Франції чи Бельгії. За наступні п'ять років вона здала чотири міжнародні рівні володіння мовою від А2 до С1. У всі подорожі до Києва, де відбувалися екзамени, ми їздили вдвох. Зазвичай усний екзамен приймали у Французькому інституті на Гончара, а читання, аудіювання й письмо або в Лінгвістичному університеті, або у школі №20. За планом, донька мала складати рівень С1 у березні 2020 року. Однак учителька Тетяна Григорівна порекомендувала не тягнути так довго, а впоратися в листопаді 2019-го. Усе було, як зазвичай. Світлана склала усний екзамен у Французькому інституті, ми пообідали й поїхали до Лінгвістичного університету. Досі не знаю, що сталося в моїй голові, але я переплутав синю й зелену лінії метро. Тому замість зійти на станції Палац Україна, ми загналися на Дружби народів. Лише вийшовши з підземелля, я второпав, що помилився. До екзамену залишалося 28 хвилин. Якщо повертатимемося, можемо не встигнути. Викликати таксі й чекати на машину не ризикнули. Донька склала маршрут за гугл-навігатором у телефоні. Бігти треба було майже шість кілометрів. Це була славна гонитва! У свої 52 роки в повному спорядженні я майже не відставав від 16-річної доньки. Я навіть школярем так не бігав. Ми мчали якимись вулицями, повз будови, через підземні переходи. В останні 100 метрів думав про те, як уникнути долі Фідіппіда, який прибіг в Афіни зі звісткою про перемогу біля Марафона й помер. Словом, пригналися за 5 хвилин до початку. Перші пів години від початку екзамену я чекав у фоє. Лише коли один з екзаменаторів симпатичний темношкірий француз ­вийшов попити кави, бо змерз, я відчув, що приміщення не опалюється. Світланка вийшла за 2 години. Її зуби буквально цокотіли від холоду. &еnsр;Першу половину я взагалі відпрацювала на одному диханні, розповідала. А в другій змерзла так, що коли перечитувала письмо, то нічого не розуміла. У січні я забрав диплом із результатом 69 балів за умови 50 прохідних. У березні 2020-го через ковід розпочався карантин. Французький інститут зачинився. Вступити в іноземні університети було неможливо. Відучившись рік в університеті імені Шевченка, Світлана вступила в навчальний заклад у Канаді й поїхала туди за пів року до війни. Навчалася в англомовній провінції Онтаріо, де французьку можна почути не частіше, ніж у рідних Черкасах.

Контррозвідка Служби безпеки затримала у Києві агента елітного підрозділу російського ГРУ. Зловмисник наводив ракетно-дронові атаки РФ по столичному регіону, передає пресслужба СБУ 17 червня. "У Києві спіймали агента центру спецпризначення "Сенеж" російської воєнної розвідки. Ним виявився 44-річний киянин. У поле зору російського ГРУ він потрапив під час ефіру чат-рулетки, де висловлював проросійську позицію. Після вербування фігурант почав відслідковувати локації місцевих підприємств, які, на його думку, могли бути задіяні у виробництві військового спорядження для Сил оборони", - йдеться у повідомленні. Для збору даних він розпитував "потрібну" інформацію у знайомих під виглядом побутових розмов, а потім прибував за адресами потенційних цілей для дорозвідки. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Затримали зрадниць, які наводили удари РФ Одночасно зрадник шпигував за маршрутами руху та бойовими позиціями мобільних вогневих груп під час повітряних тривог. Такі відомості ворог планував використати для підготовки обстрілів столичного регіону "в обхід" української ППО. Служба безпеки задокументувала кожен крок агента від початку його розвідактивності та вжила комплексних заходів для убезпечення українських підприємств. На фінальному етапі спецоперації співробітники СБУ затримали фігуранта за місцем проживання. В його оселі виявлено два телефони з агентурним "звітом", до якого він вносив фото українських об'єктів з прив'язкою до гугл-карт. Слідчі Служби безпеки повідомили агенту про підозру. Зловмисник перебуває під вартою без права внесення застави. Йому загрожує довічне ув'язнення з конфіскацією майна. Служба безпеки затримала ще одного агента російської воєнної розвідки на Донеччині. Він готував координати для повітряних атак ворога на прифронтову Костянтинівку. Ворожим поплічником виявився місцевий 40-річний ІТ-фахівець. Його завербували в одній із заборонених соцмереж. Там російська військова запропонувала йому близькі стосунки в обмін на розвідінформацію. Серед основних об'єктів, які цікавили ворога, були укріпрайони та запасні командні пункти українських військ. Щоб зібрати відповідні геолокації, інформатор обходив місто та його околиці.

Про це інформує пресцентр СБУ.За даними слідства, у поле зору російської спецслужби чоловік потрапив, коли публікував проросійські коментарі у Телеграм-каналах.Після дистанційного вербування агент отримав завдання від куратора: збирати координати для наведення повітряних атак РФ по Запоріжжю.Ворога особливо цікавили локації блокпостів та інших місць скупчення військових, а також розташування промислових підприємств, особливо оборонних заводів.Щоб навести російські авіаудари на потенційні цілі, агент знімав об’єкти на камеру та позначав локації на гугл-картах. Крім цього, зрадник встановив поруч з однією з місцевих трас приховану мінікамеру з функцією віддаленого доступу для ФСБ.За допомогою відеопристрою окупанти відстежували кількість бронетехніки Сил оборони, що рухалася у напрямку південного фронту.Кіберфахівці СБУ затримали фігуранта за місцем проживання. У нього вилучили телефон із доказами співпраці з ворогом.Слідчі СБУ повідомили чоловікові про підозру у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану. Йому загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна.Примітка: згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою в скоєнні злочину і не може бути кримінально покарана, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

«Мета – запобігання та нейтралізація загроз розвідувально-підривної діяльності проти нашої держави та підвищення безпеки громадян»

Служба безпеки затримала коригувальника повітряних атак РФ по Львівській області. Ним виявився 57-річний місцевий безробітний, якого фсб завербувала через Теlеgrаm-канали. Про це СБУ повідомила у Теlеgrаm. За матеріалами справи, головним завданням агента був пошук військових авіабаз на території західного регіону. Щоб виявити координати летовищ, зрадник об'їжджав місцевість на своєму авто та намагався знайти аеродроми, які, на його думку, могла використовувати армійська авіація. За даними СБУ, під час розвідувальних вилазок агент фотографував об'єкти з прив'язкою до місцевості та позначав відповідні геолокації на гугл-картах. Повернувшись додому, фігурант узагальнював зібрані дані та готував "звіт" для куратора з ФСБ. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія вербує українських дітей: СБУ фіксує нову загрозу Зазначається, що для комунікації з окупантами агент використовував анонімний чат у месенджері, а після кожного сеансу зв'язку ретельно видаляв листування. Незважаючи на такі заходи конспірації, кіберфахівці СБУ все одно викрили зрадника, задокументували його злочини і затримали за місцем проживання. Також Служба безпеки провела заходи для убезпечення локацій Сил оборони. За результатами обшуку у затриманого вилучено телефон із доказами роботи на ФСБ. "Зловмисник перебуває під вартою. Йому загрожує довічне ув'язнення з конфіскацією майна", - додали в СБУ. Служба безпеки затримала у Харкові ще одну агентку ФСБ, яка коригувала повітряні атаки РФ по місту. Наведенням ворожого вогню займалася місцева безробітна. Вона потрапила у поле зору рашистів, коли закликала у соцмережах до створення в Україні так званих "буферних зон". Після вербування через Теlеgrаm їй передали список геолокацій, які потрібно було перевірити і дати детальний опис.

Контррозвідка Служби безпеки затримала ще одного російського агента у Дніпрі. Ним виявився 38-річний місцевий таксист, якого ФСБ завербувала для коригування ракетно-дронових атак по місту. Про це СБУ повідомила у Теlеgrаm. За матеріалами справи, фігурант готував координати потенційних цілей для рашистів. Щоб виявити "потрібні" об'єкти, агент об'їжджав місто та його околиці на власному авто під виглядом таксі. За даними СБУ, під час перевезення клієнтів він фіксував місця із найбільшим зосередженням авто та особового складу українських військ. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: СБУ затримала "крота" ФСБ у військовій частині "Серед іншого, він намагався розвідати бойові позиції ППО, щоб рашисти могли "обійти" їх під час нових атак по місту", - йдеться у повідомленні. Співробітники СБУ затримали агента "на гарячому", коли він знімав периметр військового об'єкта на камеру свого телефону. Потім він планував направити агентурну інформацію куратору з ФСБ через анонімний чат у месенджері. Втім, не встиг цього зробити. Затриманий перебуває під вартою. Йому загрожує довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. Служба безпеки затримала ще одного інформатора ФСБ у Харківській області. Зловмисник розвідував маршрути для російських диверсійно-розвідувальних груп, які намагаються здійснити прорив вглиб території регіону. Під виглядом робочих поїздок він об'їжджав прифронтові території біля північного кордону, де знімав локації українських військ на камеру свого телефону. Зібрані координати він позначав на гугл-картах, а потім відповідні скріншоти надсилав своєму куратору з ФСБ.

Про це повідомляє Служба безпеки України. За матеріалами справи, ворожим агентом виявився 45-річний працівник одного з комбінатів у Богодухівському районі."Зокрема, завданням агента було знайти і запропонувати дороги в обхід оборонних позицій ЗСУ і Держприкордонслужби. Ще одним його завданням було наведення керованих авіабомб РФ на позиції Сил оборони та об'єкти критичної інфраструктури в прикордонних районах області", - зазначили в Службі безпеки.Там розповіли, що під виглядом робочих поїздок фігурант об’їжджав прифронтові території біля північного кордону, де знімав локації українських військ на камеру свого телефону."Зібрані координати він позначав на гугл-картах, а потім відповідні скриншоти надсилав своєму куратору з ФСБ", - йдеться у повідомленні.Співробітники СБУ викрили інформатора ще на початковому етапі його розвідактивності й затримали за місцем проживання. Також йому вже повідомили про підозру. "Зловмисник перебуває під вартою без права внесення застави. Йому загрожує до 8 років позбавлення волі", - наголосили в СБУ.Примітка: згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою в скоєнні злочину і не може бути кримінально покарана, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.Раніше Служба безпеки нейтралізувала агентурну мережу ФСБ на Донеччині. До її складу входили четверо мешканців Костянтинівки, які коригували ракетно-бомбові атаки РФ по місту. 

Служба безпеки затримала ще одного інформатора ФСБ у Харківській області. Зловмисник розвідував маршрути для російських диверсійно-розвідувальних груп, які намагаються здійснити прорив вглиб території регіону, передає пресслужба СБУ. "Завданням агента було зокрема знайти і запропонувати дороги в "обхід" оборонних позицій ЗСУ і Держприкордонслужби. Ще одним його завданням було наведення керованих авіабомб РФ на позиції Сил оборони та об'єкти критичної інфраструктури в прикордонних районах області. Ворожим агентом виявився 45-річний працівник одного з комбінатів у Богодухівському район", - йдеться у повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зрадники наводили російські удари на прифронтове місто Під виглядом робочих поїздок він об'їжджав прифронтові території біля північного кордону, де знімав локації українських військ на камеру свого телефону. Зібрані координати він позначав на гугл-картах, а потім відповідні скріншоти надсилав своєму куратору з ФСБ. Співробітники СБУ викрили інформатора ще на початковому етапі його розвідактивності й затримали за місцем проживання. Наразі слідчі СБУ повідомили йому про підозру. Зловмисник перебуває під вартою без права внесення застави. Йому загрожує до 8 років позбавлення волі. Служба безпеки затримала ще одного агента російської воєнної розвідки на Донеччині. Він готував координати для повітряних атак ворога на прифронтову Костянтинівку. Ворожим поплічником виявився місцевий 40-річний ІТ-фахівець. Його завербували в одній із заборонених соцмереж. Там російська військова запропонувала йому близькі стосунки в обмін на розвідінформацію. Серед основних об'єктів, які цікавили ворога, були укріпрайони та запасні командні пункти українських військ. Щоб зібрати відповідні геолокації, інформатор обходив місто та його околиці.

Контррозвідка Служби безпеки нейтралізувала ще одну агентурну мережу ФСБ на Донеччині. До складу ворожого осередку входило четверо мешканців Костянтинівки, які коригували ракетно-бомбові атаки РФ по місту, передає пресслужба СБУ.. "Усі агенти діяли порізно, але мали одного спільного куратора від російської спецслужби. Їхнім основним завданням був збір координат, за якими розміщуються підрозділи Сил оборони. Серед затриманих - 35-річний ІТ-спеціаліст, який під виглядом налаштування інтернету у клієнтів втемну випитував у них про місця базування українських військ. Ще троє фігурантів - 23-річний вантажник з місцевого ринку та двоє безробітних, які обходили місто та фіксували розташування потрібних об'єктів", - йдеться у повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: СБУ затримала "крота" ФСБ у військовій частині Усі агенти були завербовані ворогом через Теlеgrаm-канали з пошуку легких заробітків. Для підготовки "звітів" зловмисники позначали потенційні цілі на гугл-картах і додавали до скріншоту детальний опис місцевості. Співробітники СБУ викрили агентурну групу і затримали всіх її учасників. У фігурантів вилучили мобільні телефони із доказами роботи на ФСБ. Слідчі СБУ повідомили їм про підозру у державній зраді. Зловмисники перебувають під вартою без права внесення застави. Їм загрожує довічне увʼязнення з конфіскацією майна. Служба безпеки затримала ще одного агента російської воєнної розвідки на Донеччині. Він готував координати для повітряних атак ворога на прифронтову Костянтинівку. Ворожим поплічником виявився місцевий 40-річний ІТ-фахівець. Його завербували в одній із заборонених соцмереж. Там російська військова запропонувала йому близькі стосунки в обмін на розвідінформацію. Серед основних об'єктів, які цікавили ворога, були укріпрайони та запасні командні пункти українських військ. Щоб зібрати відповідні геолокації, інформатор обходив місто та його околиці.

Про це інформує пресцентр СБУ.Як зазначається, усі агенти діяли порізно, але мали одного спільного куратора від російської спецслужби. Їхнім основним завданням був збір координат, за якими розміщуються підрозділи Сил оборони.Серед затриманих – 35-річний ІТ-спеціаліст, який під виглядом налаштування інтернету випитував у клієнтів про місця базування українських військ.Ще троє фігурантів – 23-річний вантажник з місцевого ринку та двоє безробітних, які обходили місто та фіксували розташування потрібних об’єктів.За матеріалами справи, всі агенти були завербовані ворогом через телеграм-канали з пошуку легких заробітків.Для підготовки так званих звітів фігуранти позначали потенційні цілі на гугл-картах і додавали до скриншоту детальний опис місцевості.Співробітники СБУ викрили агентурну групу і затримали всіх її учасників. У фігурантів вилучили мобільні телефони із доказами роботи на ФСБ.Слідчі СБУ повідомили їм про підозру у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану. Нині підозрювані перебувають під вартою без права внесення застави. Їм загрожує довічне увʼязнення з конфіскацією майна.Примітка: згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою в скоєнні злочину і не може бути кримінально покарана, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.