Search trend "прем'єр міністр україни"

У травні пройдуть перші поховання полеглих воїнів на Національному військовому меморіальному кладовищі, яке добудовують у лісі біля села Мархалівка на Київщині. Із самого початку зведення цвинтаря супроводжувалося скандалами. Спершу - проти виступили місцеві мешканці та активісти. На мітингах вони заявляли, що затверджену Кабміном територію під цвинтар - не можна забудовувати, бо це знищить ліс та завдасть шкоди екосистемі. Підтримали місцевих і ряд екологічних організацій. Попри це, у лютому цьогоріч прем'єр-міністр Денис Шмигаль доручив Міндовкіллю та Міністерству у справах ветеранів, підготувати документи для виключення ділянки з охоронного статусу. Напруга зросла і після виходу розслідування Віhus.Іnfо, яке висвітлило потенційні зловживання під час виділення землі для будівництва цвинтаря. Йшлося, зокрема, про маніпуляції з межами громад, розподілом ділянок і прозорістю ухвалених рішень. За результатами розслідування кількох посадовців Київської міської адміністрації було звільнено. Нині частина активістів, селян, військових та родичів загиблих - вимагають призупинити добудову цвинтаря та провести архітектурний конкурс. Переможець мав би врахувати екологічні аспекти зведення некрополю. Кореспондентки Gаzеtа.uа побували у Мархалівці та поспілкувалися з місцевими мешканцями. СМАРАГДОВА МЕРЕЖА - Усе життя це був наш Боярський, - каже житель Мархалівки Петро, стишуючи голос. Сидить на передньому сидінні маршрутки, що поволі наближається до села. - Колись тут були болота, озера, ми дітворою знали кожну ямку. А тепер - вони все осушили, рівень води понизили. Бо треба, бачте, їм людей ховати. А живим як? Хоча кладовище межує із Мархалівкою - офіційно територія під ним відноситься до селища Гатного. Сам ліс належить до Смарагдової мережі - це землі, що мають природоохоронне значення в Європі. Вони засаджувалися в межах зобов'язань, які взяла на себе Україна, ратифікувавши Бернську конвенцію "Про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування". Її головна мета - зберегти рідкісні або зникаючі види тварин і рослин, а також природні оселища, які є важливими на європейському рівні. На таких територіях діють обмеження на забудову, вирубку лісу, осушення боліт. Петро пригадує, як колись вода у лісі розходилась у різні боки - частина йшла в болота, інша - в озера. А нині, за його словами, напрям течій змінився. Будівельники проклали дренаж - місцями до п'яти метрів углиб - і воду спрямували до села Віта-Поштова. - У нас пів села користувалося джерелами. У криницях вода впала вже на два метри. Літа ще не було, а вже колодязі пересохли, - обурюється Петро. - Улітку що буде? Люди залишаться без води, а якщо вона й зʼявиться, то така, що й пити страшно - через ті труби, що лежатимуть просто у воді, ще й з трупними стоками. Каже, що на цій території проходять підземні річки, які могли бути порушені під час земляних робіт. - Якщо вода підніметься, стоки можуть піти в озера й криниці, - додає він. - А тут же низина, точка збору. То для чого було це місце вибирати? В нас є два кладовища в селі. І вода там глибоко, не дістає. А тут - усе порушили. Петро згадує, як торік почали вирубувати ліс. Старі дерева вивозили ночами, людей на територію будівництва не пускали, хоча були спроби протестів. Куди деревина поділась - ніхто не знає - Старий ліс уже вирубали, фурами вивозили. Залишився лише молодняк. Куди деревина поділась - ніхто не знає, - знизує плечима чоловік. У селі з повагою ставляться до військових, запевняє. Багато місцевих чоловіків наразі захищають Україну на фронті. Є й загиблі - їх ховають на місцевих кладовищах. - Біля своїх, як заведено. А хто ж захоче везти сюди? Тепер не знаємо, як воно буде далі. Петро просить водія зупинити автобус над дорогою. З одного боку тягнеться село, з іншого - розкинувся старий сосновий ліс. - Але це тільки тут видно дерева. Якщо пройти трохи вглиб - усе вже вирубали, - запевняє. ПРАЦЬОВИТИЙ НАРОД Мархалівка - село за 15 кілометрів на південь від Києва, розташоване між сосновими лісами та сільськими пагорбами. Має багату історію, що сягає часів Київської Русі. Археологічні дослідження виявили поблизу села три стародавні поселення періоду ранньої залізної доби. Уперше воно згадується в універсалі гетьмана Івана Мазепи від 1690 року під назвою Мархелювка - тоді ці землі було передано Київській митрополії. За іншою версією, у часи Речі Посполитої вони належали маршалку Будаївського повіту, і саме від цього титулу могла походити назва села. - Село засноване в 1711 році, - переповідає свою версію історії села Петро і повільно рушає тротуаром в бік вирубаного лісу. - Зі Звенигородки був монах, служив у Києві. Йому дали оцей наділ землі. Це були монастирські землі. Петро розповідає, що монаха звали Маркел. Сам він не мав права одружуватись, тому наділ передав брату й сестрі. Від його імені поселення спочатку називалось Маркелівка, потім - Маркалівка, а згодом зʼявилася сучасна назва села - Мархалівка. У селі нині живе багато людей, каже чоловік. А от із місцевим самоврядуванням стало складніше. - Село тепер об'єднане, голова - у Глевасі. У нього багато сіл. То руки сюди не доходять. А раніше у нас своя сільрада була. Біля в'їзду до лісу на новій асфальтованій дорозі стоять кілька чоловіків і молода жінка з малюком у візку. Петро називає їх активістами. За ними - накидані шини, сухе гілля й принесений звідкись зелений шлагбаум. - Місцеві. Борються з першого дня. Але поліція їх туди не пускала, сутички були. Зараз трохи послабили, дорогу вже прорізали, - додає Петро. Мешканці чергують тут від ранку до вечора. Деякі щойно повернулися з акції протесту під Офісом президента. Кажуть - марно. Президент прийому не веде - Ми постояли, але нам сказали, що воєнний стан і президент прийому не веде. Ну, ми листа передали - та й усе&hеllір;, - каже активістка Тетяна Яковська. Вона - переселенка з Донбасу. Її родина втратила будинок в Авдіївці і у 2023 році переїхала на Київщину. Сама Тетяна - росіянка за походженням, але каже: "В Авдіївці стала бандерівкою". Ідея будівництва кладовища саме в Гатненській громаді є абсурдною, переконана. - На мою думку і на думку матерів загиблих воїнів, треба будувати регіональні кладовища і фінансувати саме в них, - аргументує. - Сюди ніхто не буде їхати, це далеко, тут траса і весь час затори. Жінці 65 років, вона активно займається волонтерством і бере участь в акціях протесту. Допомагає військовим і згадує, як в травні минулого року почала розповідати їм про вирубку лісу. - Я коли почала їм скидати, що відбувається - вони були в шоці. Це військові з усіх напрямків, - каже Тетяна, - Розумієте, тут велика корупційна складова. По-перше, вирізають ліс стверджуючи, що це чагарник, але який же це чагарник, як це молоді дерева! Вже більше тисячі кубометрів вивезли. За словами Тетяни, місцеві чергували біля ділянки, де лежали зрубані колоди. Їх вивозили вночі зерновозами. Поліція фіксувала, але нічого не зробила. - У мене на очах змінювали номери автівок, які вивозили деревину, - каже вона. - Ставили чорні. Але все це фіксувала Чабанська поліція. Я в них питала: а де справа? Чому мене не викликають, якщо я написала десь пʼять заяв. Мені кажуть: усе збираємо в папочку. Рік це все тягнеться, - обурюється Тетяна. ПРОЄКТ НВМК Проєкт Національного військового меморіального кладовища (НВМК), розроблений Міністерством у справах ветеранів України, передбачає створення комплексу на земельній ділянці площею понад 260 га. Основні елементи проєкту містять військове кладовище, церемоніальну площу, будинок трауру, крематорій, музейно-виставковий комплекс, адміністративні та господарські будівлі, транспортну інфраструктуру та рекреаційну зону. Місцева мешканка Галина - одна з тих, хто постійно бере участь у протестах проти будівництва кладовища. Її син боронить Україну на фронті. Жінка згадує, як одного разу її забрали в поліцію просто з лісу. - У нас в лісі був герб і вшановуючи пам'ять всіх полеглих - я з корзинкою в руках стала перед гербом виконувати гімн України. Навіть не спом'янулася, як мене загрузили в поліцейську машину і повезли у фастівський РОВД, - каже тендітна кучерява жінка. Про те, що тут будуть будувати меморіальне кладовище, місцеві дізналися випадково. - Це було близько 20:00 - приїхав трактор і почав корчувати ділянку. Позбігалися люди і почали питати, що ж відбувається. Попередньо ніхто нічого не казав, не було громадських слухань, - каже Галина показуючи на нову дорогу, де колись росли молоді сосни. Жителі Мархалівки занепокоєні тим, що будівництво ведеться на болотистій території. Тут високий рівень ґрунтових вод, і, за словами людей, отруйні речовини з поховань можуть потрапити в колодязі та свердловини. Усе розповзеться, як картковий будинок - По закону дренажу на кладовищі бути не повинно. Це по санітарним нормам. Вони кажуть: "Зробимо дренаж, буде басейн, і все буде випаровуватись." Як може випаровуватись басейн, у який постійно надходитиме вода? - обурюється Тетяна. - Щоб це працювало, потрібна безперервна відкачка. Тут всюди пісок, немає глини. Вони намагаються опустити дренаж на три метри, але й там - пісок. Немає фільтрації. Місцеві кажуть, що на ділянку навезли тонни землі, щоб підняти рівень, але це, на їхню думку, ситуацію не змінить. - Ось зараз поставили паркан, засипали територію, підняли рівень, але як тільки будівництво завершиться і паркан приберуть - усе розповзеться, як картковий будинок. Це ж як пісочниця. Ми не проти кладовища - воно потрібне, але зробіть все правильно!, - каже місцева активістка. СУДОВІ ПРОЦЕСИ Й ЦІННИЙ ЛІС До дороги підʼїжджає активістка Людмила Морозова. Жінка переїхала сюди з чоловіком та дітьми в 2020 році. Коли в 2024-му році почалося будівництво, вона почала активно допомагати місцевим і стала учасницею ГО "Мархалівка. Підтримка". Сідаємо в автомобіль і прямуємо до будівельного майданчика. Дорогою Людмила ділиться деталями: - Замовником і розробником проєкту є Міністерство ветеранів. Архітектор - Сергій Дербін. Прийняли закон №3505, який скасував усі державні будівельні норми. А саме в них, у п'ятій главі, йшлося про кладовища і крематорії. Там були посилання на СНіПи - санітарні норми і правила. І чітко прописано: якщо високі ґрунтові води - будівництво заборонене, - пояснює вона. - Але тепер це скасовано. Тобто, населені пункти, які навколо, позбавили конституційного права на захист свого власного життя. Населені пункти в цій місцевості не мають централізованої системи водопостачання, чи каналізації. В таких умовах будівництво кладовища є неприпустимим, додає активістка. - Ми вже виграли три суди. Перемогли в першій інстанції, оскаржили постанову №225, яка дозволяла вирубку "чагарників" і "застарілих дерев". Але під цією постановою вирубали 32 гектари цінного лісу, - каже Людмила. - Формально - на потреби ЗСУ, але деревина не була маркована, і вирубкою займалися люди без відповідної кваліфікації, без лісничих паспортів. Постанову №225 ГО змогли оскаржити в адміністративному та шостому окружному апеляційному судах. Рішення набрало чинності, і вирубка лісу мала би припинитися. Однак, за словами Людмили, вона триває. Водночас Кабмін подав касаційну скаргу, намагаючись оскаржити рішення, яке підтвердило, що це - природоохоронна зона. Поблизу місця будівництва у ряд стоять вантажівки. Територія огороджена, вхід заборонено. Тому рухаємося через густий сосновий ліс. Із землі повсюди стирчить вирване коріння дерев. Викопані канави для відведення ґрунтових вод, які вже перетворилися на болота. - Коли копали перші котловани, будівельники були в шоці - скрізь вода. Вони самі казали: "Ми не знаємо, що з цим робити." Єдиний вихід - все бетонувати. Але куди подінеться ця вода? Вона ж десь вийде. І ніхто не знає - де саме. Це реальні екологічні ризики, - каже Людмила. - На цьому не можна заробляти. Якщо вважаєте, що тут можливо будувати - зробіть усе прозоро. Покажіть оцінку впливу на довкілля, зробіть гідрологію. А далі - ще гірше. Уся ця вода потече вниз Ми підходимо до центрального колектора, що виходить із території НВМК і веде в напрямку так званого "басейну", де, за планом, вода повинна випаровуватись. Це магістраль, якою має стікати централізована вода із тих гектарів, які зараз знаходяться під похованням. Біля люків уже видно ознаки несправності - деякі забилися піском і не працюють. - Вони просто розтечуться. Ви самі бачите, як тече вода. Труби вже забиті. А далі - ще гірше. Уся ця вода потече вниз, до Юрівки, Боярки, Конча-Заспи. А там - озера, і це швидко опиниться в Дніпрі, - каже Людмила, вказуючи на бурлячу воду у відкритому колодязі. - Тут немає централізованого водопостачання, ні кранів, ні фільтрації. Це фактично початок річки - вона бере початок тут і стікає вниз. Громада провела власні дослідження. Було зроблено 10 свердловин - у восьми з них рівень води перевищує допустимі норми. У середньому - вода стоїть на глибині до 2 м, а під час дощів піднімається ще на 0,5 м. Активістка каже, що місцева влада погодилася з будівництвом, а на заперечення місцевих мешканців ніхто не реагує. Підходимо до зони активного будівництва. За бетонним парканом - десятки працівників у спецодязі викладають плитку. Ділянка площею 2 га, яка ще недавно була лісом, перетворилася на масштабне будівництво. СТАРІ ДЕРЕВА - Оце дивіться, - 61-річний місцевий житель Олександр показує рукою на розриту лінію землі між соснами, - це центральний колектор. Йде просто з території поховань. Веде на ставок - той, що вони назвали "випарювальним". Старущенко казав: мовляв, природним способом вода випаровуватиметься, щоб зекономити. А ви подивіться самі. Це ж абсурд. Стоїмо в лісі за кількасот метрів від майбутнього кладовища. Уздовж стовбурів - свіжа піщана траншея, з якої вже пробивається волога. Тече вузький струмок, сходить униз, у бік бетонної конструкції - водовідвідної, з виходом у ставок. - Тут, де ми стоїмо, завжди була вода. Яр - природного походження. Раніше тут струмок був, далі - ставок. А вони прокопали глибше, щоб зібрати все в одну точку. І тепер тече, - говорить чоловік. На його обличчі вже посивілі вуса. Колись закручені на кінцях, зараз вільно спадають на підборіддя. - Навіть тепер, коли нема дощів. А уявіть, що буде, коли тут зʼявляться могили. Ставок виглядає глухим. Лише бетонний жолоб веде до нього від кладовища. Іншого виходу не видно. - Там, на Південному кладовищі, усе забетоноване. Тіло - у бетоні, в піску - розклад 140 днів. А тут дренаж - це два дні. Усе отруєння піде в ґрунти. Піде в усе. Вони самі прискорили те, що потім людям боком вийде. Олександр нахиляється, піднімає грудку землі - волога, глиниста. Поруч - берези й вільха. - Подивіться, які тут дерева ростуть. Це ж болото. Тут не можна було нічого робити. А вони взяли, торф вичистили, продали. І все засипали землею. Насипали два метри, щоб підняти рівень. Каже, він не місцевий - переїхав у 1991-му. Але в лісі працював. Допомагав садити, прокошував молоді посадки. Дерева поруч пофарбовані - частина з них, схоже, вже позначена під вирубку. Подекуди на стовбурах - сліди механічного зняття кори. Навколо - зрізане гілля, уламки коріння, свіже руде насипання з піску. - Оці сосни - їх садили в 1922 році. Сто років. А тепер кажуть - чагарники. "Чистять" ліс. Молодці. Син Олександра загинув на війні. Йому було 26 років. Похований на місцевому кладовищі. - Я сказав: не дам перепоховати. Не дай Боже. Він цей ліс садив разом зі мною. Якщо хтось доторкнеться до його могили - я підірву гранату. Бо це вже не просто земля. Це памʼять. І вона тут. - Та ви самі бачите, - долучається до розмови односельчанин Олександр Наботов. Чоловік і зупиняється біля насипу, - вивозять усе безконтрольно. Скільки деревини тут зрізали - ніхто конкретно не знає. А куди пішли гроші? У ЗСУ? Чи в чиюсь кишеню? Каже, чути звинувачення, що місцеві протестують, бо "не поважають військових". Зупиняється, вдивляється кудись убік. Ми стоїмо на колінах, коли труни проїжджають - Ви що! Ми стоїмо на колінах, коли труни проїжджають. Ми своїх ховаємо. Але ж не так. Не в болото, - додає Наботов. - На ці 7 мільярдів гривень можна було викупити будь-яке поле. Прийдіть до фермера, скажіть: от гроші - дайте ділянку. Кожен би погодився. А навіщо тоді знищувати ліс? Ми не проти кладовища. Але не тут. Тут болото. Ми з самого початку казали - тут вода. Він говорить повільно, з паузами. Здається, говорить не вперше. Каже, вони вимірювали обʼєм води в колодязях - за вісім секунд витікало десять літрів. За добу - більше ста тисяч. І ця вода кудись іде. - Раніше ставок був повен, зараз - рівень упав. Це означає, вода не туди стікає. Йде під землею. І проходить якраз через те місце, де буде кладовище. Ми не знаємо, куди точно. Але бачимо - вона є. Значить, і далі потече. Показує маршрут підземних річок - одна йде до Ірпеня, інша повертає в бік Дніпра. - Тут не одне джерело. Тут - мережа. І що потрапить у неї, піде далі. І ніхто вже не зупинить. БОЯТЬСЯ ТИСКУ Біля перекритої дороги з активістами спілкується Катерина Пряникова - депутатка Глевахівської громади. Каже, про будівництво Національного військового кладовища місцевих депутатів не повідомляли заздалегідь. - Ми знали, що буде меморіал у Гатненській громаді, але ніхто й гадки не мав, що йдеться саме про цей ліс, - говорить вона. - Думали, що мова про поле - отам, де високовольтна лінія, біля заправки. Там справді височина, суха ділянка, яка б підійшла для такого проєкту. А що це саме ця територія - не знали. Вона показує на вузьку смугу молодняка між дорогою і відкритим ґрунтом. - Це те, що лишилось. Те, що не встигли дорізати. На жаль, 1 квітня сюди вже завезли сині вагончики. Почали різати. Залишилися молоді дерева, але ми хоч це змогли зупинити. Зі слів Пряникової, дорога, що нині прокладена через ліс, раніше була піщаною. Її засипали, підняли рівень. Вона каже, що від межі забудови до Південного кладовища - 2,5 кілометри. Вимірювала особисто. - А як так вийшло, що ця ділянка опинилася у складі Гатенської громади? Якщо логічно дивитись, вона мала б або залишитися за Бояркою, або перейти до нашої, Глевахівської. А вони передали її в Гатне. Це перше порушення, - говорить жінка. Каже, що офіційних відповідей на ці питання немає. Основні запити - на Міндовкілля, на державні інстанції - надсилали громадські організації. Вона ж займалась дорожньою частиною - перевантаженням і неправильно встановленими тимчасовими знаками. - Усі робили, що могли. Хтось писав за воду, хтось за межі, хтось за екологію. Але системної відповіді - не було. Спершу йшлося про 137 тис. захоронень, але згодом цифру зменшили. - Можливо, побачили, що не так усе просто. Бо це не просто ліс. Тут вода, тут ґрунт, тут усе рухається. Серед депутатів громади Катерина - єдина, хто відкрито підтримав протест. - Бояться. Хтось далеко, когось це не стосується. Але багато хто боїться тиску - що знімуть із посади, притиснуть. Згадує, що спершу, коли люди тільки почали виходити, були провокації. - Приходили тітушки. Погрожували. Зараз цього нема. Але з'явились інші. Наприклад, замдиректор НВМК - він постійно розказує, які ми тут "погані". Що ми заважаємо, підбурюємо. А ми просто відстоюємо своє. У Мархалівці живе близько 3,5 тис. людей, зареєстровано - 1700. Під час Великої війни частина виїхала, але незначна. Більшість працюють у Києві або найближчих містечках. Попри невеликі розміри, тут функціонує державна Мархалівська гімназія. Там навчається близько 120 учнів. Також при гімназії діє дитячий садок з однією різновіковою групою. Крім державного закладу, у селі працює приватна початкова школа, що надає початкову освіту та має дошкільне відділення. "ЕКОЛОГІЧНА КАТАСТРОФА" Громадська організація намагається не допустити перших поховань, які планують провести вже цьогоріч на початку травня. На думку активістів, поховання на території з високими ґрунтовими водами загрожує не лише довкіллю, а й життю людей - могили можуть розмиватися. - Все одразу погниє і просто все перетвориться в жижу, ми ж туди вже потім не заліземо ніколи. І це все просто піде в річки, - каже активістка Людмила. Організація залучила до досліджень незалежних експертів. - У нас є гідрогеологи. Вони самі зголосилися допомогти. Кажуть, що ми на порозі екологічної катастрофи. Спочатку постраждають 14 громад довкола, а далі - Київ, річки, крани. Це буде як чума ХХІ століття, - пояснює Людмила. На думку активістки існують значно кращі рішення - зокрема, створення регіональних кладовищ. - Традиційні поховання мають бути по районах - там, де живуть люди. Уявіть: день народження, роковини, гробки - і вся Україна має їхати в одне місце? Це ж абсурд. Люди мають ховати героїв там, де ті жили. Це повинні бути невеликі, але облаштовані кладовища, - каже вона. - А ще: у плані - 137 тисяч традиційних поховань. Ми навіть не маємо стільки загиблих! І більшість уже похована. Це лише традиційні поховання - ще є колумбарії. Скільки років ми плануємо воювати? Це що - вся країна має лягти? Це ж ненормально. Людмила переконана, що значно доречнішим було б створення Національного меморіального комплексу в центрі столиці. - Навіть якщо це буде в Києві - як у Парку Слави. Зробіть пам'ятники, монументи, колумбарії - достойно, красиво, - говорить дорогою Людмила, - А не в болоті, в лісі. Подивіться на Південне кладовище: там теж лежать герої. Воно в такому стані, що просто жах. Його ж теж мали продовжити, але не продовжили - через високі ґрунтові води. Тобто там не подовжили, бо не можна, а тут рубати, будувати можна. ВІДПОВІДЬ МІНДОВКІЛЛЯ У листопаді минулого року громадська організація "Мархалівка. Підтримка" звернулась до Міністерства захисту довкілля з приводу будівництва Національного військового меморіального кладовища на території лісу, що входить до Смарагдової мережі. Відповідь надійшла 8 листопада 2024 року. "Зазначені земельні ділянки займають частину території Смарагдової мережі UА0000338 Рryіrріnnyа аnd Сhеrnесhyі Fоrеst, що становить 4,38% від загальної площі 6094,74 гектара", - йдеться в офіційному листі Міндовкілля. Міністерство підтвердило, що проєкт кладовища справді зачіпає природоохоронну територію, однак запевнило, що масштабне втручання не передбачене. "Проєкт Національного військового меморіального кладовища передбачає максимальне збереження екосистем", - зазначено в документі. За даними Мінветеранів, безпосередньо під будівництво планують вилучити 13 гектарів лісу. Це, як наголосили у відомстві, "становить 0,2% від території Смарагдової мережі". Згідно з поясненнями Міндовкілля, планується видалення лише "аварійних, сухостійних і фаунних" дерев, а загальний відсоток вирубки не перевищить 10% зелених насаджень на ділянці. У відповіді також ідеться про міжнародні зобов'язання України. Зазначається, що Смарагдова мережа створюється відповідно до Бернської конвенції, до якої Україна приєдналась ще у 1996 році. Там само нагадується, що кожна держава-учасниця зобов'язана ухвалювати "необхідні законодавчі та адміністративні заходи для забезпечення охорони природних середовищ існування". "У своїй політиці планування забудови і розвитку територій договірні сторони мають враховувати потреби охорони природних територій", - цитує Міндовкілля положення Конвенції. У міністерстві підкреслили, що ситуація перебуває в полі міжнародної уваги. "Питання щодо української частини Смарагдової мережі, розташованої на території Київської області, буде винесено на засідання Бюро Бернської конвенції у 2025 році", - йдеться у відповіді.

Україна досягла прогресу в перегляді деяких найбільш спірних вимог США в угоді про ресурси. Меморандум про угоду щодо корисних копалин було підписано Україною і США у віртуальному форматі, роботу над повним економічним договором планують завершити до кінця наступного тижня. Про це в п'ятницю, 18 квітня, пише Fіnаnсіаl Тіmеs. Зі слів українських посадовців, сигнал про "позитивні кроки вперед" після того, як переговори між США та Україною було зірвано через суперечку президентами Дональдом Трампом і Володимиром Зеленським в Овальному кабінеті в лютому, повертає складний переговорний процес у потрібне русло. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українська сторона пояснила, якою бачить угоду із США про корисні копалини Виступаючи на брифінгу 17 квітня, президент Володимир Зеленський повідомив, що США запропонували зробити ще один проміжний крок, тоді як юристи з обох сторін продовжують працювати над деталями основного договору. "Йдеться про меморандум про наміри, що підтверджує конструктивні позиції сторін", - заявив Зеленський. Зі свого боку Дональд Трамп під час зустрічі з прем'єр-міністром Італії Джорджією Мелоні в Овальному кабінеті заявив, що повну угоду про природні ресурси можна підписати наступного четверга, 24 квітня. FТ вказує на те, що міністр фінансів США Скотт Бессент уточнив, що деталі угоди з Україною щодо надр ще обговорюються, і назвав можливою датою її підписання 26 квітня. За його словами, угода, по суті, така сама, як і раніше узгоджена, в рамках якої Зеленський і Трамп не підписали меморандум. Однак, підкреслює FТ, українські чиновники заявили, що їм вдалося привести угоду у більшу відповідність до своїх уподобань. Видання вказує з посиланням на чиновників, знайомих із перебігом обговорень, що сторони мають повідомити про прогрес до 26 квітня, після візиту прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля до Вашингтона, з метою завершення переговорів. Видання нагадує, що Трамп представляв угоду як компенсацію за допомогу, яка була надана Києву за адміністрації Джо Байдена. Однак проєкт угоди, який було направлено Києву в березні, значно виходив за рамки лютневого. Пропозиція ознаменувала собою різку ескалацію вимог Вашингтона, не пропонуючи Києву жодних гарантій безпеки натомість, як пише FТ. Угода охоплювала всі мінеральні ресурси, включно з нафтою і газом, а також передбачала створення наглядової ради з правом вето з боку США для нагляду за фондом, що розділяє доходи від енергетичних і мінеральних проектів між двома країнами, нагадує видання. Зеленський заявляв, що 17 квітня Україна та Сполучені Штати можуть укласти меморандум про наміри у межах підготовки до майбутньої Угоди про співпрацю у сфері надр.

У четвер, 17 квітня, колегія з п'яти суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду почала розгляд позову пʼятого президента України, лідера партії "Європейська солідарність" Петра Порошенка до чинного президента Володимира Зеленського про визнання протиправним указу про позасудові санкції. За словами народного депутата від ЄС Ірини Геращенко, міністерство юстиції звернулося до суду з вимогою, щоб засідання було повністю закритим. Незважаючи на це, в суді були присутні представники посольств, депутати від "Європейської Солідарності" та преса. Суди за судами В перший день розгляду справи Верховний Суд відмовив Порошенку у скасуванні окремих пунктів санкцій, які, за словами його адвоката, фактично блокують його діяльність як громадянина України та штовхають на порушення законодавства. Своєю чергою Петро Порошенко заявив, що санкції проти нього, за матеріалами справи, були запроваджені у превентивному порядку. Він укотре наголосив, що вважає санкції "неконституційними". Як стверджує лідер ЄС, документи, зокрема рішення РНБО та указ президента, були сфальсифіковані. Зокрема, у фальсифікації поданих до Кабміну матеріалів він звинуватив Міністерство економіки. "В Офісі президента та в апараті РНБО фальсифікували указ. А Зеленський підписав не те, що врешті-решт було оприлюднено. Я хотів сказати, що я особисто на власні очі бачив документ різного змісту однакової дати, але яка мала відмінність у дві години, який був повністю переписаний і під яким стоїть підпис міністра економіки пані Свириденко", заявив народний депутат. Порошенко додав, що його юридична команда найближчим часом подасть заяву про злочин. Зі свого боку суд вирішив долучити до слухань мінекономіки. У судовому засіданні оголосили перерву до 13 травня. Коротко по суті Нагадаємо, 13 лютого поточного року президент Володимир Зеленський підписав указ про санкції РНБО проти декількох українських бізнесменів та депутатів, серед яких і Петро Порошенко. Порошенко назвав таке рішення "антиконституційним" та "політично мотивованим", а також заявив, що до цього нібито причетна вся команда президента Володимира Зеленського, Кабінет Міністрів та члени РНБО. Різні спікери з оточення ОП підставами для запровадження санкцій проти Порошенка назвали цікаві варіанти. Зокрема, кримінальну справу про державну зраду, коли Порошенко, нібито, у змові з Віктором Медведчуком і керівництвом РФ дозволив "Центренерго" купувати вугілля на тимчасово окупованій Донеччині та Луганщині. Так звана схема "Роттердам+". Також Петра Порошенка звинувачують у створенні "Партії регіонів" та роботу в уряді Віктора Януковича. Мовляв, Порошенко, обіймаючи посаду міністра закордонних справ, брав участь у підготовці Харківських угод. Також йому закидають співпрацю з Росією через фабрику "Рошен" у Липецьку та "Севморзавод" у тимчасово окупованому Криму. Санкції на підставі засекречених даних Цікаво, що санкції щодо експрезидента Петра Порошенка, як пише ZN.UА, запровадили на підставі інформації нового голови Державної служби фінансового моніторингу Філіпа Проніна. Й ці дані засекречені. І на засіданні уряду щодо санкцій доповідала міністерка економіки Юлія Свириденко, а не міністр фінансів Сергій Марченко, хоча фінмоніторинг входить до системи мінфіну. Також Свириденко, а не прем'єр-міністр Денис Шмигаль, підписала подання до Ради національної безпеки та оборони щодо санкцій проти Порошенка. Проти введення цих санкцій виступала Служба безпеки України. Як ми вже зазначали, лютневі санкції були введені проти п'ятьох осіб Петра Порошенка, Ігоря Коломойського, Геннадія Боголюбова, Костянтина Жеваго та Віктора Медведчука. Цікаво, що санкції проти чотирьох бізнесменів ввели за поданням Служби безпеки України й лише щодо Порошенка за поданням Кабінету Міністрів України. Як виявилось, команда голови СБУ Малюка підготувала для президента Володимира Зеленського службову записку з 10 пунктів, де розписала всі ризики такого кроку щодо Порошенка: сумнівну законність цього рішення, внутрішнє протистояння в суспільстві, парламентську кризу, реакцію міжнародних партнерів тощо. "Ніхто не вважає Петра Олексійовича білим і пухнастим, до того ж справа стосовно труби в СБУ. Але на тлі зовнішніх викликів розколювати суспільство дуже ризикований і недалекоглядний крок. Малюк чудово це розумів і брати на себе ініціативу не став. Більше Зеленський до СБУ із цим проханням не звертався", сказав співрозмовник ZN.UА з СБУ. Петро Порошенко заявляв, що його адвокати спрямували запит й до фінмоніторингу із питанням, - які саме факти стали підставою для застосування санкцій. Але оскільки, як ми зазначили вище, ці дані засекречені, то в суді не вийде оскаржити санкції по суті, а лише - про порушення процедури. Також нагадаємо, що через санкції проти Порошенка два дні підряд блокувалися засідання Ради: 13 та 14 лютого група депутатів "Європейської Солідарності" заблокувала трибуну та спікера Руслана Стефанчука, вивісивши плакати з написом: "Україна не росія", "Думайте про перемогу, а не вибори", "Ні диктатурі" тощо. Прикметно, що 18 квітня Колегія суддів Вищого антикорупційного суду (ВАКС) почала черговий розгляд справи щодо осіб, причетних до запровадження формули "Роттердам+", внаслідок чого, як вважає слідство, у 20162019 роках споживачі електроенергії переплатили понад 39 млрд грн. Свого часу основними ідеологами "Роттердам +" слідчі НАБУ називали політика Петра Порошенка та оліграха Ріната Ахметова. Варто зазначити, що справу про "Роттердам+" кілька разів намагалися закрити. Востаннє - восени 2023 року. І саме через те, що там фігурує головний стовп української енергетики - Ахметов. Водночас, продовження розгляду роттердамської справи прихильники Порошенка схильні розглядати як складову санкцій проти пʼятого президента.

Італійська прем'єр-міністр Джорджія Мелоні у четвер, 17 квітня, заявила, що президент США Дональд Трамп прийняв її запрошення відвідати Італію, додавши, що він також матиме можливість зустрітися з іншими європейськими лідерами.

Прем'єр-міністр Італії Джорджа Мелоні сьогодні, 17 квітня, прибула на зустріч із президентом США Дональдом Трампом у Білому домі.

Віце-прем'єр та міністр економіки України Юлія Свириденко повідомила про суттєвий прогрес у переговорах з американською стороною щодо угоди про корисні копалини.

У травні пройдуть перші поховання полеглих воїнів на Національному військовому меморіальному кладовищі, яке добудовують у лісі біля села Мархалівка на Київщині. Із самого початку зведення цвинтаря супроводжувалося скандалами. Спершу - проти виступили місцеві мешканці та активісти. На мітингах вони заявляли, що затверджену Кабміном територію під цвинтар - не можна забудовувати, бо це знищить ліс та завдасть шкоди екосистемі. Підтримали місцевих і ряд екологічних організацій. Попри це, у лютому цьогоріч прем'єр-міністр Денис Шмигаль доручив Міндовкіллю та Міністерству у справах ветеранів, підготувати документи для виключення ділянки з охоронного статусу. Напруга зросла і після виходу розслідування Віhus.Іnfо, яке висвітлило потенційні зловживання під час виділення землі для будівництва цвинтаря. Йшлося, зокрема, про маніпуляції з межами громад, розподілом ділянок і прозорістю ухвалених рішень. За результатами розслідування кількох посадовців Київської міської адміністрації було звільнено. Нині частина активістів, селян, військових та родичів загиблих - вимагають призупинити добудову цвинтаря та провести архітектурний конкурс. Переможець мав би врахувати екологічні аспекти зведення некрополю. Кореспондентки Gаzеtа.uа побували у Мархалівці та поспілкувалися з місцевими мешканцями. СМАРАГДОВА МЕРЕЖА - Усе життя це був наш Боярський, - каже житель Мархалівки Петро, стишуючи голос. Сидить на передньому сидінні маршрутки, що поволі наближається до села. - Колись тут були болота, озера, ми дітворою знали кожну ямку. А тепер - вони все осушили, рівень води понизили. Бо треба, бачте, їм людей ховати. А живим як? Хоча кладовище межує із Мархалівкою - офіційно територія під ним відноситься до селища Гатного. Сам ліс належить до Смарагдової мережі - це землі, що мають природоохоронне значення в Європі. Вони засаджувалися в межах зобов'язань, які взяла на себе Україна, ратифікувавши Бернську конвенцію "Про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування". Її головна мета - зберегти рідкісні або зникаючі види тварин і рослин, а також природні оселища, які є важливими на європейському рівні. На таких територіях діють обмеження на забудову, вирубку лісу, осушення боліт. Петро пригадує, як колись вода у лісі розходилась у різні боки - частина йшла в болота, інша - в озера. А нині, за його словами, напрям течій змінився. Будівельники проклали дренаж - місцями до п'яти метрів углиб - і воду спрямували до села Віта-Поштова. - У нас пів села користувалося джерелами. У криницях вода впала вже на два метри. Літа ще не було, а вже колодязі пересохли, - обурюється Петро. - Улітку що буде? Люди залишаться без води, а якщо вона й зʼявиться, то така, що й пити страшно - через ті труби, що лежатимуть просто у воді, ще й з трупними стоками. Каже, що на цій території проходять підземні річки, які могли бути порушені під час земляних робіт. - Якщо вода підніметься, стоки можуть піти в озера й криниці, - додає він. - А тут же низина, точка збору. То для чого було це місце вибирати? В нас є два кладовища в селі. І вода там глибоко, не дістає. А тут - усе порушили. Петро згадує, як торік почали вирубувати ліс. Старі дерева вивозили ночами, людей на територію будівництва не пускали, хоча були спроби протестів. Куди деревина поділась - ніхто не знає - Старий ліс уже вирубали, фурами вивозили. Залишився лише молодняк. Куди деревина поділась - ніхто не знає, - знизує плечима чоловік. У селі з повагою ставляться до військових, запевняє. Багато місцевих чоловіків наразі захищають Україну на фронті. Є й загиблі - їх ховають на місцевих кладовищах. - Біля своїх, як заведено. А хто ж захоче везти сюди? Тепер не знаємо, як воно буде далі. Петро просить водія зупинити автобус над дорогою. З одного боку тягнеться село, з іншого - розкинувся старий сосновий ліс. - Але це тільки тут видно дерева. Якщо пройти трохи вглиб - усе вже вирубали, - запевняє. ПРАЦЬОВИТИЙ НАРОД Мархалівка - село за 15 кілометрів на південь від Києва, розташоване між сосновими лісами та сільськими пагорбами. Має багату історію, що сягає часів Київської Русі. Археологічні дослідження виявили поблизу села три стародавні поселення періоду ранньої залізної доби. Уперше воно згадується в універсалі гетьмана Івана Мазепи від 1690 року під назвою Мархелювка - тоді ці землі було передано Київській митрополії. За іншою версією, у часи Речі Посполитої вони належали маршалку Будаївського повіту, і саме від цього титулу могла походити назва села. - Село засноване в 1711 році, - переповідає свою версію історії села Петро і повільно рушає тротуаром в бік вирубаного лісу. - Зі Звенигородки був монах, служив у Києві. Йому дали оцей наділ землі. Це були монастирські землі. Петро розповідає, що монаха звали Маркел. Сам він не мав права одружуватись, тому наділ передав брату й сестрі. Від його імені поселення спочатку називалось Маркелівка, потім - Маркалівка, а згодом зʼявилася сучасна назва села - Мархалівка. У селі нині живе багато людей, каже чоловік. А от із місцевим самоврядуванням стало складніше. - Село тепер об'єднане, голова - у Глевасі. У нього багато сіл. То руки сюди не доходять. А раніше у нас своя сільрада була. Біля в'їзду до лісу на новій асфальтованій дорозі стоять кілька чоловіків і молода жінка з малюком у візку. Петро називає їх активістами. За ними - накидані шини, сухе гілля й принесений звідкись зелений шлагбаум. - Місцеві. Борються з першого дня. Але поліція їх туди не пускала, сутички були. Зараз трохи послабили, дорогу вже прорізали, - додає Петро. Мешканці чергують тут від ранку до вечора. Деякі щойно повернулися з акції протесту під Офісом президента. Кажуть - марно. Президент прийому не веде - Ми постояли, але нам сказали, що воєнний стан і президент прийому не веде. Ну, ми листа передали - та й усе&hеllір;, - каже активістка Тетяна Яковська. Вона - переселенка з Донбасу. Її родина втратила будинок в Авдіївці і у 2023 році переїхала на Київщину. Сама Тетяна - росіянка за походженням, але каже: "В Авдіївці стала бандерівкою". Ідея будівництва кладовища саме в Гатненській громаді є абсурдною, переконана. - На мою думку і на думку матерів загиблих воїнів, треба будувати регіональні кладовища і фінансувати саме в них, - аргументує. - Сюди ніхто не буде їхати, це далеко, тут траса і весь час затори. Жінці 65 років, вона активно займається волонтерством і бере участь в акціях протесту. Допомагає військовим і згадує, як в травні минулого року почала розповідати їм про вирубку лісу. - Я коли почала їм скидати, що відбувається - вони були в шоці. Це військові з усіх напрямків, - каже Тетяна, - Розумієте, тут велика корупційна складова. По-перше, вирізають ліс стверджуючи, що це чагарник, але який же це чагарник, як це молоді дерева! Вже більше тисячі кубометрів вивезли. За словами Тетяни, місцеві чергували біля ділянки, де лежали зрубані колоди. Їх вивозили вночі зерновозами. Поліція фіксувала, але нічого не зробила. - У мене на очах змінювали номери автівок, які вивозили деревину, - каже вона. - Ставили чорні. Але все це фіксувала Чабанська поліція. Я в них питала: а де справа? Чому мене не викликають, якщо я написала десь пʼять заяв. Мені кажуть: усе збираємо в папочку. Рік це все тягнеться, - обурюється Тетяна. ПРОЄКТ НВМК Проєкт Національного військового меморіального кладовища (НВМК), розроблений Міністерством у справах ветеранів України, передбачає створення комплексу на земельній ділянці площею понад 260 га. Основні елементи проєкту містять військове кладовище, церемоніальну площу, будинок трауру, крематорій, музейно-виставковий комплекс, адміністративні та господарські будівлі, транспортну інфраструктуру та рекреаційну зону. Місцева мешканка Галина - одна з тих, хто постійно бере участь у протестах проти будівництва кладовища. Її син боронить Україну на фронті. Жінка згадує, як одного разу її забрали в поліцію просто з лісу. - У нас в лісі був герб і вшановуючи пам'ять всіх полеглих - я з корзинкою в руках стала перед гербом виконувати гімн України. Навіть не спом'янулася, як мене загрузили в поліцейську машину і повезли у фастівський РОВД, - каже тендітна кучерява жінка. Про те, що тут будуть будувати меморіальне кладовище, місцеві дізналися випадково. - Це було близько 20:00 - приїхав трактор і почав корчувати ділянку. Позбігалися люди і почали питати, що ж відбувається. Попередньо ніхто нічого не казав, не було громадських слухань, - каже Галина показуючи на нову дорогу, де колись росли молоді сосни. Жителі Мархалівки занепокоєні тим, що будівництво ведеться на болотистій території. Тут високий рівень ґрунтових вод, і, за словами людей, отруйні речовини з поховань можуть потрапити в колодязі та свердловини. Усе розповзеться, як картковий будинок - По закону дренажу на кладовищі бути не повинно. Це по санітарним нормам. Вони кажуть: "Зробимо дренаж, буде басейн, і все буде випаровуватись." Як може випаровуватись басейн, у який постійно надходитиме вода? - обурюється Тетяна. - Щоб це працювало, потрібна безперервна відкачка. Тут всюди пісок, немає глини. Вони намагаються опустити дренаж на три метри, але й там - пісок. Немає фільтрації. Місцеві кажуть, що на ділянку навезли тонни землі, щоб підняти рівень, але це, на їхню думку, ситуацію не змінить. - Ось зараз поставили паркан, засипали територію, підняли рівень, але як тільки будівництво завершиться і паркан приберуть - усе розповзеться, як картковий будинок. Це ж як пісочниця. Ми не проти кладовища - воно потрібне, але зробіть все правильно!, - каже місцева активістка. СУДОВІ ПРОЦЕСИ Й ЦІННИЙ ЛІС До дороги підʼїжджає активістка Людмила Морозова. Жінка переїхала сюди з чоловіком та дітьми в 2020 році. Коли в 2024-му році почалося будівництво, вона почала активно допомагати місцевим і стала учасницею ГО "Мархалівка. Підтримка". Сідаємо в автомобіль і прямуємо до будівельного майданчика. Дорогою Людмила ділиться деталями: - Замовником і розробником проєкту є Міністерство ветеранів. Архітектор - Сергій Дербін. Прийняли закон №3505, який скасував усі державні будівельні норми. А саме в них, у п'ятій главі, йшлося про кладовища і крематорії. Там були посилання на СНіПи - санітарні норми і правила. І чітко прописано: якщо високі ґрунтові води - будівництво заборонене, - пояснює вона. - Але тепер це скасовано. Тобто, населені пункти, які навколо, позбавили конституційного права на захист свого власного життя. Населені пункти в цій місцевості не мають централізованої системи водопостачання, чи каналізації. В таких умовах будівництво кладовища є неприпустимим, додає активістка. - Ми вже виграли три суди. Перемогли в першій інстанції, оскаржили постанову №225, яка дозволяла вирубку "чагарників" і "застарілих дерев". Але під цією постановою вирубали 32 гектари цінного лісу, - каже Людмила. - Формально - на потреби ЗСУ, але деревина не була маркована, і вирубкою займалися люди без відповідної кваліфікації, без лісничих паспортів. Постанову №225 ГО змогли оскаржити в адміністративному та шостому окружному апеляційному судах. Рішення набрало чинності, і вирубка лісу мала би припинитися. Однак, за словами Людмили, вона триває. Водночас Кабмін подав касаційну скаргу, намагаючись оскаржити рішення, яке підтвердило, що це - природоохоронна зона. Поблизу місця будівництва у ряд стоять вантажівки. Територія огороджена, вхід заборонено. Тому рухаємося через густий сосновий ліс. Із землі повсюди стирчить вирване коріння дерев. Викопані канави для відведення ґрунтових вод, які вже перетворилися на болота. - Коли копали перші котловани, будівельники були в шоці - скрізь вода. Вони самі казали: "Ми не знаємо, що з цим робити." Єдиний вихід - все бетонувати. Але куди подінеться ця вода? Вона ж десь вийде. І ніхто не знає - де саме. Це реальні екологічні ризики, - каже Людмила. - На цьому не можна заробляти. Якщо вважаєте, що тут можливо будувати - зробіть усе прозоро. Покажіть оцінку впливу на довкілля, зробіть гідрологію. А далі - ще гірше. Уся ця вода потече вниз Ми підходимо до центрального колектора, що виходить із території НВМК і веде в напрямку так званого "басейну", де, за планом, вода повинна випаровуватись. Це магістраль, якою має стікати централізована вода із тих гектарів, які зараз знаходяться під похованням. Біля люків уже видно ознаки несправності - деякі забилися піском і не працюють. - Вони просто розтечуться. Ви самі бачите, як тече вода. Труби вже забиті. А далі - ще гірше. Уся ця вода потече вниз, до Юрівки, Боярки, Конча-Заспи. А там - озера, і це швидко опиниться в Дніпрі, - каже Людмила, вказуючи на бурлячу воду у відкритому колодязі. - Тут немає централізованого водопостачання, ні кранів, ні фільтрації. Це фактично початок річки - вона бере початок тут і стікає вниз. Громада провела власні дослідження. Було зроблено 10 свердловин - у восьми з них рівень води перевищує допустимі норми. У середньому - вода стоїть на глибині до 2 м, а під час дощів піднімається ще на 0,5 м. Активістка каже, що місцева влада погодилася з будівництвом, а на заперечення місцевих мешканців ніхто не реагує. Підходимо до зони активного будівництва. За бетонним парканом - десятки працівників у спецодязі викладають плитку. Ділянка площею 2 га, яка ще недавно була лісом, перетворилася на масштабне будівництво. СТАРІ ДЕРЕВА - Оце дивіться, - 61-річний місцевий житель Олександр показує рукою на розриту лінію землі між соснами, - це центральний колектор. Йде просто з території поховань. Веде на ставок - той, що вони назвали "випарювальним". Старущенко казав: мовляв, природним способом вода випаровуватиметься, щоб зекономити. А ви подивіться самі. Це ж абсурд. Стоїмо в лісі за кількасот метрів від майбутнього кладовища. Уздовж стовбурів - свіжа піщана траншея, з якої вже пробивається волога. Тече вузький струмок, сходить униз, у бік бетонної конструкції - водовідвідної, з виходом у ставок. - Тут, де ми стоїмо, завжди була вода. Яр - природного походження. Раніше тут струмок був, далі - ставок. А вони прокопали глибше, щоб зібрати все в одну точку. І тепер тече, - говорить чоловік. На його обличчі вже посивілі вуса. Колись закручені на кінцях, зараз вільно спадають на підборіддя. - Навіть тепер, коли нема дощів. А уявіть, що буде, коли тут зʼявляться могили. Ставок виглядає глухим. Лише бетонний жолоб веде до нього від кладовища. Іншого виходу не видно. - Там, на Південному кладовищі, усе забетоноване. Тіло - у бетоні, в піску - розклад 140 днів. А тут дренаж - це два дні. Усе отруєння піде в ґрунти. Піде в усе. Вони самі прискорили те, що потім людям боком вийде. Олександр нахиляється, піднімає грудку землі - волога, глиниста. Поруч - берези й вільха. - Подивіться, які тут дерева ростуть. Це ж болото. Тут не можна було нічого робити. А вони взяли, торф вичистили, продали. І все засипали землею. Насипали два метри, щоб підняти рівень. Каже, він не місцевий - переїхав у 1991-му. Але в лісі працював. Допомагав садити, прокошував молоді посадки. Дерева поруч пофарбовані - частина з них, схоже, вже позначена під вирубку. Подекуди на стовбурах - сліди механічного зняття кори. Навколо - зрізане гілля, уламки коріння, свіже руде насипання з піску. - Оці сосни - їх садили в 1922 році. Сто років. А тепер кажуть - чагарники. "Чистять" ліс. Молодці. Син Олександра загинув на війні. Йому було 26 років. Похований на місцевому кладовищі. - Я сказав: не дам перепоховати. Не дай Боже. Він цей ліс садив разом зі мною. Якщо хтось доторкнеться до його могили - я підірву гранату. Бо це вже не просто земля. Це памʼять. І вона тут. - Та ви самі бачите, - долучається до розмови односельчанин Олександр Наботов. Чоловік і зупиняється біля насипу, - вивозять усе безконтрольно. Скільки деревини тут зрізали - ніхто конкретно не знає. А куди пішли гроші? У ЗСУ? Чи в чиюсь кишеню? Каже, чути звинувачення, що місцеві протестують, бо "не поважають військових". Зупиняється, вдивляється кудись убік. Ми стоїмо на колінах, коли труни проїжджають - Ви що! Ми стоїмо на колінах, коли труни проїжджають. Ми своїх ховаємо. Але ж не так. Не в болото, - додає Наботов. - На ці 7 мільярдів гривень можна було викупити будь-яке поле. Прийдіть до фермера, скажіть: от гроші - дайте ділянку. Кожен би погодився. А навіщо тоді знищувати ліс? Ми не проти кладовища. Але не тут. Тут болото. Ми з самого початку казали - тут вода. Він говорить повільно, з паузами. Здається, говорить не вперше. Каже, вони вимірювали обʼєм води в колодязях - за вісім секунд витікало десять літрів. За добу - більше ста тисяч. І ця вода кудись іде. - Раніше ставок був повен, зараз - рівень упав. Це означає, вода не туди стікає. Йде під землею. І проходить якраз через те місце, де буде кладовище. Ми не знаємо, куди точно. Але бачимо - вона є. Значить, і далі потече. Показує маршрут підземних річок - одна йде до Ірпеня, інша повертає в бік Дніпра. - Тут не одне джерело. Тут - мережа. І що потрапить у неї, піде далі. І ніхто вже не зупинить. БОЯТЬСЯ ТИСКУ Біля перекритої дороги з активістами спілкується Катерина Пряникова - депутатка Глевахівської громади. Каже, про будівництво Національного військового кладовища місцевих депутатів не повідомляли заздалегідь. - Ми знали, що буде меморіал у Гатненській громаді, але ніхто й гадки не мав, що йдеться саме про цей ліс, - говорить вона. - Думали, що мова про поле - отам, де високовольтна лінія, біля заправки. Там справді височина, суха ділянка, яка б підійшла для такого проєкту. А що це саме ця територія - не знали. Вона показує на вузьку смугу молодняка між дорогою і відкритим ґрунтом. - Це те, що лишилось. Те, що не встигли дорізати. На жаль, 1 квітня сюди вже завезли сині вагончики. Почали різати. Залишилися молоді дерева, але ми хоч це змогли зупинити. Зі слів Пряникової, дорога, що нині прокладена через ліс, раніше була піщаною. Її засипали, підняли рівень. Вона каже, що від межі забудови до Південного кладовища - 2,5 кілометри. Вимірювала особисто. - А як так вийшло, що ця ділянка опинилася у складі Гатенської громади? Якщо логічно дивитись, вона мала б або залишитися за Бояркою, або перейти до нашої, Глевахівської. А вони передали її в Гатне. Це перше порушення, - говорить жінка. Каже, що офіційних відповідей на ці питання немає. Основні запити - на Міндовкілля, на державні інстанції - надсилали громадські організації. Вона ж займалась дорожньою частиною - перевантаженням і неправильно встановленими тимчасовими знаками. - Усі робили, що могли. Хтось писав за воду, хтось за межі, хтось за екологію. Але системної відповіді - не було. Спершу йшлося про 137 тис. захоронень, але згодом цифру зменшили. - Можливо, побачили, що не так усе просто. Бо це не просто ліс. Тут вода, тут ґрунт, тут усе рухається. Серед депутатів громади Катерина - єдина, хто відкрито підтримав протест. - Бояться. Хтось далеко, когось це не стосується. Але багато хто боїться тиску - що знімуть із посади, притиснуть. Згадує, що спершу, коли люди тільки почали виходити, були провокації. - Приходили тітушки. Погрожували. Зараз цього нема. Але з'явились інші. Наприклад, замдиректор НВМК - він постійно розказує, які ми тут "погані". Що ми заважаємо, підбурюємо. А ми просто відстоюємо своє. У Мархалівці живе близько 3,5 тис. людей, зареєстровано - 1700. Під час Великої війни частина виїхала, але незначна. Більшість працюють у Києві або найближчих містечках. Попри невеликі розміри, тут функціонує державна Мархалівська гімназія. Там навчається близько 120 учнів. Також при гімназії діє дитячий садок з однією різновіковою групою. Крім державного закладу, у селі працює приватна початкова школа, що надає початкову освіту та має дошкільне відділення. "ЕКОЛОГІЧНА КАТАСТРОФА" Громадська організація намагається не допустити перших поховань, які планують провести вже цьогоріч на початку травня. На думку активістів, поховання на території з високими ґрунтовими водами загрожує не лише довкіллю, а й життю людей - могили можуть розмиватися. - Все одразу погниє і просто все перетвориться в жижу, ми ж туди вже потім не заліземо ніколи. І це все просто піде в річки, - каже активістка Людмила. Організація залучила до досліджень незалежних експертів. - У нас є гідрогеологи. Вони самі зголосилися допомогти. Кажуть, що ми на порозі екологічної катастрофи. Спочатку постраждають 14 громад довкола, а далі - Київ, річки, крани. Це буде як чума ХХІ століття, - пояснює Людмила. На думку активістки існують значно кращі рішення - зокрема, створення регіональних кладовищ. - Традиційні поховання мають бути по районах - там, де живуть люди. Уявіть: день народження, роковини, гробки - і вся Україна має їхати в одне місце? Це ж абсурд. Люди мають ховати героїв там, де ті жили. Це повинні бути невеликі, але облаштовані кладовища, - каже вона. - А ще: у плані - 137 тисяч традиційних поховань. Ми навіть не маємо стільки загиблих! І більшість уже похована. Це лише традиційні поховання - ще є колумбарії. Скільки років ми плануємо воювати? Це що - вся країна має лягти? Це ж ненормально. Людмила переконана, що значно доречнішим було б створення Національного меморіального комплексу в центрі столиці. - Навіть якщо це буде в Києві - як у Парку Слави. Зробіть пам'ятники, монументи, колумбарії - достойно, красиво, - говорить дорогою Людмила, - А не в болоті, в лісі. Подивіться на Південне кладовище: там теж лежать герої. Воно в такому стані, що просто жах. Його ж теж мали продовжити, але не продовжили - через високі ґрунтові води. Тобто там не подовжили, бо не можна, а тут рубати, будувати можна. ВІДПОВІДЬ МІНДОВКІЛЛЯ У листопаді минулого року громадська організація "Мархалівка. Підтримка" звернулась до Міністерства захисту довкілля з приводу будівництва Національного військового меморіального кладовища на території лісу, що входить до Смарагдової мережі. Відповідь надійшла 8 листопада 2024 року. "Зазначені земельні ділянки займають частину території Смарагдової мережі UА0000338 Рryіrріnnyа аnd Сhеrnесhyі Fоrеst, що становить 4,38% від загальної площі 6094,74 гектара", - йдеться в офіційному листі Міндовкілля. Міністерство підтвердило, що проєкт кладовища справді зачіпає природоохоронну територію, однак запевнило, що масштабне втручання не передбачене. "Проєкт Національного військового меморіального кладовища передбачає максимальне збереження екосистем", - зазначено в документі. За даними Мінветеранів, безпосередньо під будівництво планують вилучити 13 гектарів лісу. Це, як наголосили у відомстві, "становить 0,2% від території Смарагдової мережі". Згідно з поясненнями Міндовкілля, планується видалення лише "аварійних, сухостійних і фаунних" дерев, а загальний відсоток вирубки не перевищить 10% зелених насаджень на ділянці. У відповіді також ідеться про міжнародні зобов'язання України. Зазначається, що Смарагдова мережа створюється відповідно до Бернської конвенції, до якої Україна приєдналась ще у 1996 році. Там само нагадується, що кожна держава-учасниця зобов'язана ухвалювати "необхідні законодавчі та адміністративні заходи для забезпечення охорони природних середовищ існування". "У своїй політиці планування забудови і розвитку територій договірні сторони мають враховувати потреби охорони природних територій", - цитує Міндовкілля положення Конвенції. У міністерстві підкреслили, що ситуація перебуває в полі міжнародної уваги. "Питання щодо української частини Смарагдової мережі, розташованої на території Київської області, буде винесено на засідання Бюро Бернської конвенції у 2025 році", - йдеться у відповіді.

Про це вона сказала в етері телеканалу "Еспресо"."У нас є серйозні проблеми з функціонуванням судової системи, зокрема щодо тривалості судових процесів. Велика частина судів є неукомплектованою.Також досі існують проблеми із жорстоким поводженням і катуваннями в місцях несвободи на територіях, підконтрольних уряду України. Йдеться не лише про ізолятори тимчасового тримання, слідчі ізолятори чи в'язниці, а й про психіатричні лікарні, інтернати, геріатричні пансіонати, сиротинці - тобто різні типи закладів, у яких перебувають вразливі категорії населення", - зазначила Печончик.За словами голови правління Центру прав людини ZМІNА, в Україні також маємо проблеми з дискримінацією. Закон "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" був ухвалений ще у 2012 році, за часів Януковича, і вже давно застарів. Він не гармонізований із практиками ЄС не лише на рівні законодавства, а й у способі його застосування на практиці."Наші соціологічні дослідження свідчать, що в суспільстві широко поширене як явище дискримінації, так і її сприйняття. При цьому не завжди те, що люди вважають дискримінацією, є нею з юридичної точки зору. Найчастіше згадується дискримінація за віком, або ейджизм. Отже, проблема дискримінації залишається актуальною", - зауважила Печончик.Правозахисниця також додала, що окремий великий блок проблем на шляху до ЄС пов'язаний із російською агресією."Йдеться не лише про відповідальність країни-агресорки, а й про зобов'язання української держави щодо підтримки та захисту потерпілих - жертв воєнних злочинів, злочинів проти людяності, внутрішньо переміщених осіб, а також людей, які залишаються на тимчасово окупованих територіях. Існують суттєві проблеми з тим, як функціонує система підтримки таких людей.Є й труднощі з розслідуванням воєнних злочинів. Законодавство досі не узгоджене з міжнародними стандартами, зокрема з правом Європейського Союзу. Окрема, надзвичайно велика проблема - це кількість воєнних злочинів. Їх уже зареєстровано понад 150 000. Навіть найрозвиненіші правові системи не витримують такого навантаження. Водночас ці злочини - одні з найтяжчих, не мають строків давності й можуть розслідуватися десятиліттями, навіть поколіннями, у разі появи нових доказів чи інформації", - пояснила Печончик.Європейський Союз працює з Угорщиною над "подоланням труднощів" у питанні відкриття всіх кластерів у 2025 році стосовно переговорів про вступ України до блоку.11 квітня прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заявив, що його держава не дозволить Брюсселю примусити її підтримати членство України в Європейському Союзі.

Про це свідчать результати опитування громадської думки, проведеного компанією Ірsоs для незалежної організації Сеntrаl Еurореаn Dіgіtаl Меdіа Оbsеrvаtоry (СЕDМО), пише "Європейська правда" із посиланням на Dеnník N.Понад 18% опитаних громадян Словаччини хочуть, аби РФ перемогла у війні в Україні. 33% підтримують те, аби війна завершилася тимчасовим миром без перемоги будь-якої сторони. Водночас 16% респондентам байдуже, як завершиться конфлікт.Зазначено, що найменше перемогу України підтримують виборці партії влади Словаччини Smеr премʼєра Роберта Фіцо - 43% хочуть перемоги Москви, коли 3% - Києва.Натомість найбільше Україну підтримують прихильники опозиційних "Прогресивної Словаччини" (75%) та позапарламентської партії "Демократи" (63%) на чолі з колишнім міністром оборони Ярославом Надем. Водночас перемоги росіян бажають лише 4% виборців "Демократів" та 1% від "Прогресивної Словаччини".Зокрема, 7% респондентів у віці 16-24 років бажають перемоги Росії. Таку ж думку мають 18% словаків у віковій категорії 35-44, 20% - від 55 до 64 років, а серед людей старше 65 років такий відсоток сягає 26. Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що його країна ні фінансово, ні військово не підтримуватиме Україну у війни проти Росії.

Брюссель в умовах безпекових загроз вимушений не порушувати принцип згоди в ЄС але і швидко ухвалювати рішення. Найгостріше питання - з Угорщиною, яка робить все більше суперечливих заяв. Кілька днів тому угорський парламент схвалив поправки до Конституції, згідно з якими визнаються лише дві статі: чоловіча та жіноча. Крім того, зміни до Основного закону Угорщини надають підстави для заборони ЛГБТ-парадів та інших акцій. Голосування відбувалося на тлі регулярних протестів у Будапешті. Незгодні з пропозиціями депутати навіть намагалися заблокувати засідання парламенту. Та правлячій партії "ФІДЕС" вдалося зібрати голоси під свої ініціативи. Новації викликали гостру реакцію не лише серед опозиції, а й в угорському суспільстві. Навіщо ж Віктор Орбан, чий рейтинг останнім часом знижується, так ризикував? Приховані вигоди Наступного року в Угорщині мають відбутися парламентські вибори. "Фідес" втрачає підтримку угорців. Віктор Орбан є прем'єром з 2010 року і країна могла банально втомитися від де-факто одноосібного правління. Утім, політик має плани на майбутнє, роблячи ставку на підтримку президента Дональда Трампа. У лютому 2025 року Орбан говорив про "чистку перед Великоднем": захист від іноземного впливу, підтримку традиційних цінностей. "Міжнародна гендерна мережа має прибрати руки від наших дітей, - заявив він тоді. - Нині зі змінами у США вітер буде на нашу користь". Поправка про дві статі майже тотожна одному з перших указів Дональда Трампа на посаді президента. Та вона не одна - парламент також дозволив позбавляти угорського громадянства осіб із подвійним громадянством, якщо вони визнані небезпечними для країни. Завдяки цій поправці Віктор Орбан, теоретично, набуває можливості легально позбавитися від конкурентів, особливо тих, хто виїхав за кордон. Горда і надійна з Мадяром Утім, найнебезпечнішим для Орбана є лідер опозиційної партії "Тиса" Петер Мадяр. У неділю, 13 квітня, на мітингу він заявив про майбутню перемогу на виборах і пообіцяв відновити репутацію Угорщини серед партнерів. Останні опитування показують, що "Тиса" випереджає "Фідес". "Угорщина знову стане гордою і надійною союзницею НАТО, повноправним членом Євросоюзу", - пообіцяв Мадяр на мітингу. Щодо повноправності членства у ЄС, лідер угорської опозиції зачепив дуже актуальне питання. В ЄС Угорщина зіштовхнулася з бойкотом інших країн-членів Євросоюзу та офіційного Брюсселя. Після виборів до Європарламенту Віктор Орбан, можливо, сподівався на панування консерваторів і на цій підставі на перезавантаження керівних структур ЄС, та цього не сталося. "Європейська народна партія" зуміла сформувати коаліцію і створити проти ультраправих "санітарний кордон". Не справдилася ставка Орбана і на альянс із італійською прем'єркою Джорджією Мелоні, котра не приєдналася до групи у Європарламенті "Патріоти Європи". Нині Євросоюз вимушений вирішувати як відсторонити Угорщину від блокування рішень. Дивні заяви Цими днями Віктор Орбан і його соратники відзначилися низкою дивних висловлювань. Зокрема, угорський прем'єр раптом заявив, що вступ України до ЄС розвалить спільноту. Радник прем'єра Балаж Орбан пояснив: доведеться витрачати понад 2,5 трильйони євро на процедури вступу, ще 100 мільярдів євро на рік для відновлення і підтримку роботи української держави. На додачу, міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто заявив про відмову підтримати нові санкції ЄС проти РФ у галузі постачання енергоносіїв. Він також розкритикував військові плани ЄС із виділенням 40 мільярдів євро на постачання зброї нашій країні та направлення до нас військових радників. Свою позицію Сіярто пояснив ризиком ескалації війни "у бік Європи. Для нас це є "червона лінія". Схоже, нові "червоні лінії" від Угорщини довели Брюссель до пошуку протидії. "Чашка кави" вже не діє У 2022 році Віктор Орбан вийшов випити кави, коли у Брюсселі голосувався початок вступу України до ЄС, що дозволило обійти позицію Угорщини. Однак, за даними Роlіtісо, які посилаються на шістьох європейських дипломатів, у 2025 році у питанні антиросійських санкцій "чашка кави" може не спрацювати. Тому кілька країн ЄС (серед них Чехія та Бельгія) пропонують новий механізм: зробити санкції проти Росії національними. Тобто, їх запроваджуватимуть на рівні держав-членів Євросоюзу. Якщо пропозиція знайде підтримку більшості країн і буде реалізована, вето Угорщини на антиросійські санкції втрачають сенс. На горизонті - крутіші заходи. За даними Роlіtісо, майбутня правляча коаліція Німеччини планує запровадити механізм санкцій та навіть позбавлення права голосу за порушення верховенства закону в ЄС. Моральна ясність і цегляні стіни Усі ці наміри виникли не на порожньому місці. Санкції проти РФ Євросоюз має продовжувати кожні пів року. Загроза агресії Росії спонукає ЄС до мілітаризації, водночас надзвичайної ваги набуває внутрішня єдність. Підтримка України у війні проти Росії - безпекове питання Європи. Угорщина з окремою позицією підважує цю єдність і континентальну безпеку. Зрештою, Будапешт погрожує заблокувати вступ України до ЄС. "У цієї країни немає моральної ясності, яка є у нас через атаки Путіна", - пояснив міністр закордонних справ Радослав Сікорський. Він повідомив, що закликав Віктора Орбана змінити позицію, але "це все одно що розмовляти із цегляною стіною". З іншого боку, виникають сумніви, чи не послаблять обхідні маневри проти Угорщини ту саму єдність ЄС, котру вони мають зберегти. Міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський поділився своїми сумнівами: Європа може стати набагато слабшою без права вето. Утім, він вказав і на ще один механізм - ухвалу рішень (особливо безпекових) - на рівні "Коаліції добровольців", до якої Угорщина не входить. За словами іншого співрозмовника згадуваного видання, який вирішив не називатися, "безпека Європи занадто серйозне питання, щоб вести переговори з однією людиною, котра бачить речі на 180 градусів інакше, ніж усі інші".

Генсек НАТО Марк Рютте приїхав в Україну. Його візит не анонсували. Рютте зустрівся з президентом Володимиром Зеленським в Одесі. Разом із Генеральним секретарем НАТО Марком Рютте відвідали шпиталь, у якому українські захисники й захисниці відновлюються після поранень. Поспілкувалися з воїнами. Відзначив захисників державними нагородами. Дякую хлопцям за силу, за витримку, за захист наших людей. Відзначив нагородами і бойових медиків. Вони не лише щодня допомагають нашим воїнам у шпиталі, а й рятували життя під обстрілами на Херсонщині, Харківщині, Миколаївщині", - вказав він. Також вони провели переговори про безпеку України та всього євроатлантичного регіону. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рютте відповів на пропозицію Мелоні поширити на Україну дію п'ятої статті НАТО "Головна увага - посиленню протиповітряної оборони України. Абсолютно кожен бачить, якою гострою є потреба України в системах ППО і ракетах до них. Ми розраховуємо, що наші домовленості щодо ППО з партнерами у Європі, в Америці будуть реалізовані. "Петріоти" - це оборонна зброя, і ми не просто просимо про "петріоти" - ми готові купити їх. І це суто політичне питання: системи у світі є, ракети до "петріотів" також є, і виключно від рішень політиків залежить, чи буде в нас достатньо захисту від російської балістики", - вказав Зеленський. Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер провів онлайн-зустріч "коаліції охочих" з близько 25 світових лідерів, які погодилися сприяти встановленню миру в Україні. Стармер заявив, що військові керівники країн Європи обговорять миротворців для України. Відповідний захід відбудеться 20 березня.

15 квітня 2025 року генеральний секретар НАТО Марк Рютте, колишній прем'єр-міністр Нідерландів, прибув до Одеси з візитом і провів зустріч із президентом України Володимиром Зеленським

Про це повідомив прем'єр-міністр Денис Шмигаль."За ці місяці Росія здійснила 9 масованих і десятки менших атак проти нашої енергосистеми. І попри все це, ми вистояли. У домівках мільйонів українців, у школах та лікарнях було світло і тепло. Наші підприємства також працювали без суттєвих обмежень", - сказав прем'єр.За його словами, з 2022 року ворог вразив понад 63 тисячі малих та великих об’єктів енергетики, однак завдяки ремонтам і відбудові в режимі 24/7 було відновлено понад половину пошкоджених минулого року потужностей.Водночас в Україні мобілізували атомну енергетику, за словами прем'єра, усі дев’ять енергоблоків АЕС працювали на повну."Європейські партнери вкотре продемонстрували непохитну підтримку. Ми розширили межі можливого імпорту електроенергії з Європи до 2,1 ГВт. У Фонді підтримки енергетики України зібрали 1,2 млрд євро донорських коштів", – зауважив Шмигаль.Прем'єр-міністр також додав, що цієї зими в Україні зупинили російський газовий транзит. "Наша газотранспортна система працює стабільно, завдяки чому всі споживачі забезпечені необхідним ресурсом. Вже готуємося до наступної зими. Ремонтуємо обладнання, захищаємо енергообʼєкти, залучаємо необхідні ресурси, аби профінансувати цю роботу", – наголосив очільник уряду.Наприкінці лютого уряд розпочав підготовку до наступного осінньо-зимового періоду в Україні. Окрему увагу приділять відновленню об'єктів критичної інфраструктури.

Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що Польща солідарна з Україною, але хоче і заробити на цьому. Йдеться про повоєнну відбудову України. Повний текст новини

Ліберальна партія Канади у разі перемоги на парламентських виборах обіцяє продовжувати підтримку України. Про це заявили у виборчому штабі правлячої партії у відповідь на запит Конгресу українців Канади, передає "Укрінформ". "Ми й надалі захищатимемо наші цінності миру та стабільності, продовжуючи підтримувати Україну й українців. Ми надаватимемо різноманітну військову допомогу, спираючись на вже виділені понад 4,5 млрд доларів. Щорічні рівні підтримки відповідатимуть потребам України й погоджуватимуться із союзниками для забезпечення ефективності", - йдеться у заяві. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Канада не знає, чи долучиться до миротворчої місії в Україні У партії також пообіцяли продовжувати макроекономічну, гуманітарну й інші підтримку, аби допомогти Києву забезпечувати надання необхідних послуг і сприяти її довготерміновій відбудові. У партії, очолюваній чинним премʼєром Канади Марком Карні, пообіцяли направити заморожені російські кошти на відбудову України. "Ми підтримуватимемо спільну із партнерами по G7 роботу над законодавчими рамками для перенаправлення заморожених активів РФ на відновлення України", - запевнили у виборчому штабі. Прем'єр-міністр Канади Марк Карні оголосив про проведення дострокових парламентських виборів, які відбудуться 28 квітня. Раніше планувалося, що парламент відновить роботу 24 березня, а вибори відбудуться 20 жовтня. 9 березня Карні став прем'єр-міністром після відставки Джастіна Трюдо з посади глави уряду та лідера Ліберальної партії Канади. Очікувалося, що він оголосить про дострокові вибори, оскільки 24 березня парламент мав розглянути питання вотуму довіри. Через відсутність у лібералів більшості в парламенті та заяви опозиційних партій про відмову їх підтримати Карні мав мінімальні шанси успішно пройти голосування. За даними СВС, рівень довіри до Карні наразі становить 37,7%, тоді як його головний опонент, лідер опозиційної Консервативної партії Канади П'єр Пуальєвр, має 37,4% підтримки.

Про це повідомляє WЕLТ.Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що 9 травня у Києві планується зустріч "Коаліції охочих" на рівні голів держав і урядів за участю президента Зеленського, щоб встановити гарантії безпеки для України.Очікується, що на зустрічі також буде присутній, імовірно, майбутній канцлер Німеччини Мерц. Журнал Роlіtісо з посиланням на джерела в Берліні та Брюсселі повідомляє, що готується можлива поїздка Мерца в Україну на початку травня. Крім Мерца, очікується також участь інших високопоставлених очільників урядів, таких як президент Франції Емманюель Макрон і прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск. Речник Мерца відмовився коментувати повідомлення.Український уряд запросив лідерів ЄС 9 травня до Києва на знак демонстрації дипломатичної сили проти щорічного військового параду очільника Кремля Володимира Путіна в Москві.

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський різко висловився щодо дій Угорщини, яка продовжує блокувати рішення ЄС на підтримку України. За його словами, офіційний Будапешт гальмує виділення коштів з Європейського фонду миру, гальмує 17-й пакет санкцій проти Росії та перешкоджає початку переговорів щодо вступу України до Євросоюзу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вступ України до ЄС завис у повітрі: Угорщина знову проти "Є одна країна - Угорщина - яка досі не має тієї моральної чіткості, яку мають інші. Вона ігнорує очевидну агресію Путіна. Я знову закликав її зняти вето на виділення допомоги Україні й припинити блокування переговорів. Але це все одно, що говорити зі стіною", - сказав Сікорський після зустрічі міністрів закордонних справ ЄС у Люксембурзі. Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заявив, що Брюссель тисне на Будапешт, вимагаючи погодитися на вступ України до Євросоюзу. На його думку, лідери ЄС готуються до затяжного конфлікту, вірячи, що членство допоможе Києву здобути перемогу над Росією.

Про це повідомляє Rеutеrs. "Світ змінюється на наших очах, перекроєний глобальною нестабільністю, в тому числі російською агресією в Україні", - зазначила міністерка фінансів Великої Британії Рейчел Рівз.Як нагадали у Rеutеrs, транш, здійснений у понеділок, є другим із трьох платежів на загальну суму 2,26 мільярда фунтів стерлінгів. Перший був здійснений 6 березня, а завершальний має бути виплачений уже у 2026 році. Нагадаємо, 7 березня прем'єр-міністр України Денис Шмигаль повідомив, що в Україну надійшли перші 752 млн фунтів від Великої Британії, забезпечені доходами від заморожених російських активів. 

У штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбулася зустріч "коаліції охочих" щодо цілей можливої майбутньої військової місії під керівництвом Великої Британії та Франції, яка мала б завадити Росії вдруге напасти, якщо у війні в Україні досягнуть мирного врегулювання. Проте жодних перспектив припинення вогню не видно. Москва досі вважає, що може перемогти у війні. Про громадян Китаю, які воюють на стороні Росії, їх мотиви та жалі, що потрапили на війну. Та про відставку посла США в Києві. Ось дещо з того, про що писали у світових ЗМІ минулого тижня. "Британські війська можуть бути в Україні протягом п'яти років після війни", Тhе Теlеgrарh, Велика Британія Британія розглядає можливість розміщення військ в Україні на п'ять років відповідно до планів, які обговорюють союзники. Розгортання має допомогти навчити і відновити ЗСУ, щоб завадити новому нападу Володимира Путіна. Схема поетапного розміщення військ була порушена під час дискусій, які ведуть Велика Британія та Франція в "коаліції охочих" підтримати післявоєнну мирну угоду. За планом, очолювані Європою сили направлять в Україну, щоб стримати РФ від порушення мирної угоди та дати Києву перепочинок, в разі укладення такої угоди. Французькі військові планувальники вважають, що малоймовірно, що Путін нападе знову, зокрема на західні сили в Україні, коли його війська здатні захопити лише невеликі території. За планом, очолювані франко-британськими "силами заспокоєння" війська запропонували б допомогти захистити небо і море України. Але їх головною метою було б негайно розпочати допомогу у навчанні та відновленні ЗСУ для стримування наступної російської атаки. Пізніше вони виходитимуть поетапно, а останні війська залишать приблизно на п'ять років. Наші чотири цілі у військовому плануванні: захистити небо, море, підтримати мир на суші та відновити ЗСУ Це поставило б Лондон, Париж та їх західних союзників у перегони за відновлення та зміцнення ЗСУ до того, як Москва знову буде готова вести повномасштабну війну. Керівники британської, данської та німецької розвідок вважають, що Путін може бути готовий уже через п'ять років. Британський міністр оборони Джон Гілі заявив, що не буде розкривати деталі планів, бо це "зробить Путіна мудрішим". Але сказав: "Наші чотири цілі у військовому плануванні: захистити небо, море, підтримати мир на суші та відновити ЗСУ. Самі українці кажуть, що найкраща гарантія безпеки на майбутнє - сила української армії і здатність надалі самим стримувати Росію". Недавно відбулися переговори британського адмірала, сера Тоні Радакіна, голови британських збройних сил, і генерала Тьєррі Буркхарда, його французького колеги, та їхніх українських колег. Після цього міністри обговорили, що їхні країни готові дати для потенційних сил, включаючи сухопутні, морські та повітряні сили, матеріально-технічну та розвідувальну підтримку. Міністри, які прибули на переговори в четвер, що символічно відбулися в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі без США, припустили, що вони все ще не знають про формат будь-якого потенційного розгортання сил в Україні. Останніми тижнями дискусії щодо можливої ​​"коаліції охочих" зайшли в глухий кут, бо мирні переговори під керівництвом Дональда Трампа не привели до припинення вогню. Це затримало політичні рішення щодо варіантів, які розробляє команда з майже 200 військових планувальників. Трамп не дав зрозуміти, що дозволить США брати участь у будь-яких "силах заспокоєння" Інші країни занепокоєні щодо відправлення військ в Україну без того, що британський прем'єр Кір Стармер назвав "захисним механізмом США". Наразі Трамп не дав зрозуміти, що дозволить США брати участь у будь-яких "силах заспокоєння". У п'ятницю Гілі оголосив про виділення Києву додаткових $600 млн для закупівлі сотень тисяч дронів і обслуговування обладнання та транспортних засобів, наданих Британією. "Союзники України ведуть переговори, щоб забезпечити неіснуючий мир", Роlіtісо, США Союзники України, які формують "коаліцію охочих" у четвер провели переговори про те, як створити місію безпеки, яка б охороняла мирну угоду з Росією. Але поки що Москва відмовляється припинити бойові дії. Трамп обіцяв припинити війну, змушуючи Росію і Україну досягти часткового припинення вогню, але росіяни не погодилися, і бої тривають. Зараз Росія починає масштабний наступ, водночас атакуючи об'єкти цивільної та енергетичної інфраструктури України. Розвіддані показують, що Путін все ще вірить, що у нього є шлях до військової перемоги, і вважає, що його переговорна позиція покращується завдяки невеликим успіхам на полі бою. Коаліція з приблизно 30 країн без США має на меті побачити, яку підтримку вона може запропонувати Україні для стримування наступного нападу Росії в разі мирної угоди чи припинення вогню. У той час як пропозиція президента Франції Еммануеля Макрона спочатку стосувалася переважно європейських солдат в Україні, зараз також розглядають підтримку з повітря та на морі. Найкращий спосіб закріпити перемир'я - сила самих ЗСУ Але не може бути розкладу розгортання військ, поки не буде припинення вогню. Гілі підкреслив, що місія не буде "миротворчою силою", яка розділятиме ворогуючі сторони. "Найкращий спосіб закріпити перемир'я - сила самих ЗСУ", - додав він. Ще однією складністю є небажання США надавати допомогу у військовій місії в Україні. Багато країн побоюються відправляти війська без логістики, ППО та розвідувальної підтримки США. "Коаліція намагається втримати США на борту", - сказала Каллас. "Ми наголошуємо, що США мають бути ключовим гравцем у забезпеченні миру в Україні", - сказав міністр оборони Фінляндії Антті Хаккянен. "Чому китайські солдати воюють в Україні?", Тhе Есоnоmіst, Велика Британія Президент Володимир Зеленський 8 квітня опублікував відео, яке, за його словами, показує одного з двох громадян Китаю, захоплених ЗСУ під час бою на стороні Росії. Китай військово підтримує Росію, додав він на брифінгу, і "США повинні звернути на це увагу". Наступного дня він опублікував друге відео обох чоловіків, які назвалися Чжан Реньбо і Ван Гуанджунь, а також фото їхніх китайських паспортів. Зеленський заявив, що Україні відомо про понад 150 китайців, які воюють на стороні Росії. МЗС Китаю відповіло, що перевіряє заяви українців і не підтримує участь своїх громадян "у військових операціях будь-якої сторони". Попри те, що Пекін постачав компоненти подвійного призначення для російської оборонної промисловості, тримав російську економіку на плаву через закупівлі енергоресурсів і сприяв пропаганді, звинувачуючи Україну та НАТО у війні, його лідери постійно заявляли про нейтралітет і намагалися уникати прямої військової участі. Немає доказів, що громадяни Китаю, які воюють на стороні Росії, перебувають на державному утриманні. Але не дивно, що вони там є. Ті китайці, хто воює за Росію, кажуть, що шукають гострих відчуттів і грошей. Деякі також керуються націоналізмом. 23-річний хлопець із провінції Ганьсу розповів Іnіtіum, незалежному виданню за межами Китаю, що прилетів до Москви у 2023-му після того, як побачив відео в соцмережах, яке обіцяло високу зарплату. Він працював пожежним і заробляв $400 на місяць. Як найманець міг заробляти вп'ятеро більше. Перед смертю Чжао опублікував відео, де закликав співвітчизників не йти на війну Інший розповів, що хотів відчути війну, натхненний китайськими патріотичними фільмами. Чжао Жуй, 38-річний житель Чунціна, приєднався до війни, бо хотів воювати з японцями, які допомагають Україні. У 2023-му його вбив український дрон. Більшість китайських солдатів об'єднує потім жаль. Перед смертю Чжао опублікував відео, де закликав співвітчизників не йти на війну: "Знайдіть роботу в Китаї, і зможете заробити стільки ж". Інший казав, що росіяни "не ставляться до нас як до людей". Ще один сказав, що росіяни використовують їх як "гарматне м'ясо". Його закрили в ямі з російськими дезертирами після скарг на погане спорядження, і він втратив бажання боротися, але йому не дозволили поїхати, і він не думає, що китайське посольство допоможе. Частина добровольців також воює на стороні України. Пен Ченьляна з провінції Юньнань сім місяців утримували в Китаї після публікації антиросійських і проукраїнських повідомлень на Х у 2023-му. У 2024-му він вступив до Іноземного легіону. Його вбили пізніше того року. Перед смертю Пен зняв відео, тримаючи прапор Тайваню, заявивши, що хоче, щоб його пам'ятали разом із Ценг Шен Куангом - тайванським добровольцем, який загинув, борючись за Україну у 2022-му. "Посол США в Україні покидає свій пост", Тhе Fіnаnсіаl Тіmеs, Велика Британія Посол США в Україні Бріджит Брінк йде у відставку через посилення політичних розбіжностей з адміністрацією Трампа. Її відхід також відбувся на тлі погіршення її стосунків із Зеленським, хоча, за словами джерел, це не було причиною її відходу з посади. Брінк - кадровий дипломат, якого Трамп призначив послом США в Словаччині під час першого терміну. Пізніше президент Джо Байден призначив її послом в Україні. Люди, знайомі з рішенням Брінк піти у відставку, сказали, що на неї посилився тиск Трампа, і Вашингтон поставив під сумнів її готовність підтримати стратегію США щодо України. Трамп прагне швидкого припиненні війни і намагається нормалізувати відносини США з Росією через прямі переговори з Путіним, а також назвав Зеленського "диктатором". Представник Держдепу сказав: "Брінк йде у відставку. Вона була послом три роки - це довгий час у зоні бойових дій". Напруга між Брінк і Зеленським стала очевидною останнім часом Напруга між Брінк і Зеленським стала очевидною останнім часом. Минулого тижня президент України критикував посла після російського ракетного обстрілу його рідного міста Кривий Ріг, у результаті якого загинуло 20 людей, зокрема дев'ять дітей. Після атаки Брінк написав на Х: "Я нажахана, що біля дитячого майданчика та ресторану в Кривому Розі влучила балістична ракета. Понад 50 людей отримали поранення і 16 убиті, зокрема шестеро дітей. Ось чому війна має закінчитися". Зеленський зазначив, що Брінк не поклала провину за атаку на Росію та написав у Теlеgrаm: "На жаль, реакція посольства США неприємно дивує: така сильна країна, такий сильний народ і така слабка реакція. Крім того, вони бояться говорити слово "російський", коли говорять про ракету, яка вбила дітей". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що для Путіна означають переговори: світові ЗМІ написали Брінк використала останній пост на Х у середу, щоб дати зрозуміти, хто відповідає за напад: "Сьогодні я віддала шану родинам і близьким загиблих під час російського касетного ракетного обстрілу Кривого Рогу 4 квітня". Західні дипломати в Києві сказали, що Брінк була ключовим захисником Києва публічно і приватно з перших тижнів вторгнення. Один описав її як "сильний характер" і "серйозного дипломата", але тиск Трампа на Зеленського взяв своє. За 75 днів до інавгурації Трампа вона 53 рази критикувала Росію та війну в Україні Українські посадовці заявили, що вважали Брінк надто критичною щодо них, особливо щодо зусиль Києва з викорінення корупції. Вони вказали на помітні зміни в її посланнях останнім часом, які, на їхню думку, більше відповідають Трампу та дедалі більш критичні щодо України. Після сварки Трампа і Зеленського у Білому домі в лютому Брінк підтримала президента США в соцмережах. Огляд її публікацій на Х до і після вступу Трампа на посаду 20 січня показав явну зміну її публічних заяв, особливо щодо Росії. За 75 днів до інавгурації Трампа вона 53 рази критикувала Росію та війну в Україні. За 75 днів після лише п'ять разів опублікувала дописи зі згадками про Росію, жодна з яких не поклала відповідальність за атаки на Україну.

Прем'єр-міністр Нідерландів Дік Схооф заявив, що ракетний удар Росії по Сумах вкотре підкреслює важливість посилення тиску на агресора та необхідність подальшої підтримки України, зокрема шляхом постачання систем протиповітряної оборони.