Search trend "Х-32"

2 грудня 1993-го колумбійські й американські спецназівці вбили наркобарона Пабло Ескобара. Пабло Ескобар народився 1 грудня 1949 року в колумбійському Ріонегро, в сім'ї фермера і шкільної вчительки. Більшу частину молодості проводив у бідних кварталах колумбійського мегаполіса Медельїн. Крав надгробки з місцевого кладовища і, стираючи написи, продавав панамським перекупникам. Продавав сигарети і марихуану, підробляв лотерейні квитки. Створив банду і крав дорогі авто для продажу на запчастини. 1971-го банда зайнялася рекетом. Грабуючи в багатих, будував біднякам дешеве житло, і авторитет у Медельїні ріс. У 22 роки став найвідомішим злочинним авторитетом мегаполіса. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Племінник наркобарона знайшов у його квартирі $18 млн Тоді зайнявся контрабандою кокаїну в США. Жоден наркоділок не міг без його дозволу вивозити кокаїн за межі Колумбії. Пабло знімав так званий 35% податок із кожної партії наркотиків і забезпечував доставку. У джунглях Колумбії відкрив хімічні лабораторії. Вирощував плантації коки. 1977-го Ескобар і ще троє наркоторговців об'єдналися в Медельїнський картель. Це була найпотужніша фінансово-кокаїнова імперія в світі. Для доставки мала літаки, і навіть підводні човни. Картель купував поліцейських, суддів, політиків. Якщо підкуп не діяв, використовували шантаж або убивства. До 1979 року Пабло став одним із найбагатших людей світу. Щоб заручитися підтримкою населення, розгорнув у Медельїні широке будівництво. Прокладав дороги, будував стадіони, зводив безкоштовні будинки для бідних. 1982-го висунув кандидатуру на виборах і в 32 роки став замісником конгресмена. Згодом міністр юстиції Родріго Бонілья розгорнув кампанію проти вкладення кокаїнових грошей у політику. Тож Ескобара 1984-го позбавили мандата. Стараннями Бонілья політична кар'єра закінчилася. Згодом 2 бойовика картелю влаштували засідку й застрелили міністра на вулиці столиці Боготи. У 1980-х Ескобар контролював майже всі сфери життя колумбійського суспільства. Але президент США Рональд Рейган оголосив війну проти поширення наркотиків в Америці. Між США і Колумбією досягли угоди, за якою Богота видавала американцям своїх кокаїнових баронів, які продавали наркотики в США. На війну, розпочату владою, наркомафія відповіла терором. Ескобар створив терористичну групу. Її учасники нападали на чиновників, поліцейських, та всіх, хто виступав проти наркоторгівлі. Ескобар будував таємні притулки по країні. Завдяки інформаторам на крок випереджав правоохоронців. Також селяни попереджали при появу підозрілих людей, авто з поліцейськими чи солдатів. 1989-го кілери Ескобара вбили суддю Верховного суду, полковника поліції, відомого колумбійського політика. Його люди підклали бомбу в пасажирський літак Воеіng-727, на борту якого був 101 пасажир і 6 членів екіпажу. Усі загинули. Країною прокотилися рейди, під час яких нищили хімічні лабораторії і плантації коки. Сотні учасників наркокартелів садили. У відповідь Ескобар розгортав ще більший терор. Під час одного з замахів від вибуху бомби загинули 62 особи. У 1990 роках Ескобар очолив список найрозшукуваніших наркоторговців США. 1 грудня 1993-го Ескобару виповнилося 44 роки. Він знав, що за ним стежать, тому намагався говорити телефоном коротко, щоб дзвінок не зареєстрували американські агенти. Наступного дня після дня народження, Ескобар подзвонив родині. Розмовляв із сином 5 хв. Його засікли в Медельїні. Будинок оточив спецназ. Вибили двері й увірвалися. Охоронець відкрив вогонь і був поранений. Сам Ескобар відкрив безладну стрілянину, виліз у вікно і спробував втекти через дах. Снайпер поранив пострілом у ногу. Наступна куля потрапила в спину. Після цього снайпер підійшов до наркобарона і зробив контрольний постріл у голову.

27 листопада 1940-го, 84 роки тому, у Сан-Франциско, США, народився актор і майстер бойових мистецтв Брюс Лі. За коротку кар'єру став зіркою кіно в Азії та Америці. Лі народився, коли батько, зірка китайської опери, був на гастролях в Америці. Сім'я переїхала до британської колонії Гонконг 1941 року. Лі як актор знявся в близько 20 китайських фільмах. Вивчав танці та кунг-фу. 1959-го повернувся до Америки, де почав вчитися у Вашингтонському університеті, а згодом відкрив школу бойових мистецтв у Сіетлі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Брюсу Лі дісталась роль заробітчанина 1964 року одружився з Ліндою Емері, яка 1965-го народила Брендона Лі, 1-го з 2 дітей пари. 1966 року переїхав до Лос-Анджелеса. Знімався у фільмах і телепередачах, показуючи бойові мистецтва. Також виступав на турнірах з карате по США і навчав бойових мистецтв приватних клієнтів. Зокрема, актора Стіва МакКвіна. У пошуках кращих ролей, ніж пропонував Голлівуд, повернувся до Гонконгу на початку 1970-х. Успішно знімався в стрічках в Азії та США. Брюс Лі трагічно помер від алергічної реакції на ліки від головного болю, що спричинили набряк мозку, у 33 роки. Він один з найвизначніших кіноакторів бойового жанру. Знявся у 36 фільмах. Чудово володів тілом. Розвинув надзвичайну швидкість рухів і координацію. Став легендою бойових мистецтв. Багато бійців та акторів часто наслідували його. Про життя і творчість знято близько 30 фільмів. Брюс Лі міг утримувати на витягнутій вперед руці гирю вагою 34 кг протягом кількох секунд. Його удари були настільки швидкими, що іноді їх не вдавалося зняти звичайною на той час технологією - 24 кадри в секунду. Тому деякі сцени знімали 32-кадровим способом. Міг підкидати в повітря зернини рису і ловити їх паличками для їжі. Пальцями пробивав невідкриту банку "Кока-Коли" - у ті часи банки виготовляли зі сталі, й були товстіші, ніж сучасні алюмінієві. Міг віджиматися на 2 пальцях однієї руки, та підтягуватися, використовуючи тільки мізинець для обхвату поперечини.

Росія завдяки нарощенню виробництва та паузі в масованих обстрілах України нині має в арсеналі понад 1,5 тис. ракет різних типів. Зокрема, РФ змогла накопичити достатню кількість ракет з дальністю у понад 350 км. Про це повідомляє "РБК-Україна". За даними інформованих джерел, Росія, попри усі накладені санкції, змогла за останній рік наростити темпи виробництва по окремих позиціях. Якщо рік тому місячний обсяг становив близько 115-130 стратегічних ракет, то зараз - близько 170. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Плетенчук прокоментував ефективність російських "Калібрів" Найбільше РФ наростила виробництво балістичних "Іскандерів". За даними джерел видання, у листопаді Росія планує виготовити близько 70 ракет "Іскандер-М", а їхні запаси станом на 20 листопада складають 350 одиниць. План виробництва крилатих "Іскандерів" у листопаді - 12 одиниць, запас - 210. Виробництво ракет Х-101 в листопаді має бути на рівні 50 одиниць, а запас на 20 листопада - 220. Тепер Росія почала запускати їх не лише з Ту-95, а й з Ту-160, чого раніше майже не фіксувалось. Під час обстрілу 21 листопада ворог знову випустив по Україні кілька ракет Х-101 та "Кинжали". Найбільше Москві вдалось накопичити ракет "Калібр", на 20 листопада їх на складах у ворога налічується близько 390, а запланований випуск у листопаді - 30 одиниць. Запас "Кинжалів" в РФ зараз на рівні 70 ракет, а очікуване виробництво в листопаді - 12 одиниць. На складах у агресора також може зберігатись близько 230 одиниць Х-22 (носії - Ту-22М3). Їх Росія більше не виробляє, однак щомісяця проводить глибоку модернізацію по десятку з них, отримуючи "на виході" Х-32. РФ також може мати в запасі приблизно 45 північнокорейських балістичних ракет КN-23. Росія зробила запаси ракет, яких достатньо на декілька масованих обстрілів. Ворог продовжує їх накопичувати. Про це повідомив керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко. За його словами, Україна знає про стратегію загарбників і готова неї.

Влітку цього року у Київському політехнічному інституті імені Ігоря Сікорського змінився ректор. Його очолив 45-річний професор і кандидат філософських наук Анатолій Мельниченко, який раніше сам навчався у КПІ і пропрацював у виші 22 роки. Київський політехнічний є одним з лідерів з підготовки ІТ-фахівців. За рейтингом DОU, тут навчалися 13% українських айтівців. Нині в КПІ здобувають освіту майже 8000 майбутніх ІТ-спеціалістів. Та попри це нинішні та колишні студенти подекуди скептично відгукуються про свою альма-матер і не дуже охоче рекомендують сюди вступати іншим (на 6,4 бала з 10). DОU записав велике інтерв’ю з ректором КПІ про те, які є проблеми у виші і як їх планують розв’язувати, як університет буде заробляти, які є неочевидні тенденції в ІТ-освіті і чому ректора звинувачують у плагіаті. «Ці результати стали для нас несподіванкою». Про просідання рейтингів КПІ — Цього року відбувається зміна поколінь у середовищі ректорів. Ваш попередник Михайло Згуровський був на посаді 32 роки. І чимало колишніх студентів висловлювали побоювання, що нове призначення — це продовження попередньої політики й попереднього курсу, без реформаторства. Коли вас призначили на посаду у кінці червня 2024 року, за що ви взялися передусім, що вдалося реалізувати? Тут питання навіть не реформаторства, а назрілих змін зі збереженням традицій. Саме з цим ми з командою йшли на вибори. Одним з перших кроків стала підготовка до незалежного аудиту університету. Ведемо перемовини з низкою компаній, які мають провести управлінський аудит, щоб удосконалити адміністративні процеси та загалом привести нас до стандартів роботи європейських університетів. Важливий момент — кошти вишу не будуть йти на аудит. Це буде проведено або за принципом Рrо bоnо (тобто безплатно), або через спонсорську допомогу. Також ми декларували поглиблення міжнародної роботи. Так, КПІ став єдиним українським університетом, куди в листопаді завітали представники Аmаzоn. Нині активно формуємо нову стратегію університету на 2025–2030 роки, яку плануємо затвердити у грудні. Ми отримали пропозиції від усієї спільноти КПІ і презентували своє бачення. Окрім того, оновили команду. Проректори — це відносно молоді люди, наймолодшому з яких 32 роки. Вони раніше працювали у КПІ і готові брати на себе відповідальність за подолання проблем, відповідно до прописаних КРІ. За ці чотири місяці ми стикнулися з тим, що, окрім стратегічних завдань, є багато раніше не вирішених рутинних проблем, які треба «розгрібати». З допомогою партнерів встановлюємо відновлювальні джерела енергії. Найближчим часом наша бібліотека буде заживлена за допомогою сонячної станції. Це важливо, оскільки у бібліотеці є сервери з електронним архівом усіх наукових та навчальних видань. Щоб статті науковців КПІ індексувалися, має бути постійний доступ до мережі. Також стали збільшувати кількість місць в укриттях. Щоб усе більше студентів перейшли на змішаний формат навчання (нині їх 60%), коли лекції онлайн, а лабораторні та практичні — в очному режимі. До речі, після опитувань ми зрозуміли, що ІТ-факультети не дуже хочуть переходити в очний режим. Однак з наступного семестру автівці все ж будуть вчитися у змішаному форматі. — КПІ за рейтингом ЗВО DОU — аж на 8-й сходинці. Попри високі зарплати, студенти і випускники КПІ скептично відгукуються про свій університет. Їхня готовність рекомендувати його отримала 6,4 бала з 10, що нижче від середнього рівня за всіма університетами. Чому так, на вашу думку? Я думаю, що це питання вибірки, яку використовував DОU. Я ставлю її під сумнів. Коли до мене приходять представники ІТ-компаній, то кажуть, що хочуть брати на роботу лише випускників КПІ й нікого більше. Наш університет є одним з ключових за низкою інженерних спеціальностей. Я бачив рейтинги DОU, але дозволю собі не погодитися з ними. — Рейтинг вишів формувався на основі відгуків колишніх і нинішніх студентів. Але яких студентів? Ще раз скажу, що до нас звертаються провідні компанії, які просять лише випускників КПІ. Ми, своєю чергою, з 2005 року опитуємо роботодавців. Спершу студенти випускаються, пів року даємо на адаптацію, а тоді дізнаємося, де вони працюють, і намагаємося опитати безпосередньо керівника, який оцінює і фахові компетентності, і навіть софт-скіли. Тому у цьому плані ми маємо інші дані. Ми бачили рейтинг DОU, і результати стали для нас несподіванкою. — У рейтингу якраз і йдеться про те, що випускники отримують одні з найвищих зарплат на ринку, але у них є невиправдані очікування щодо університету. Будь-які об’єктивні зауваження ми приймаємо і намагаємося їх виправити. Так, ситуація така, що одним помахом чарівної палички усе не зробиш. Але ми вже суттєво оновили освітні програми та залучили роботодавців до формування програм. Я думаю, що, можливо, при нових опитуваннях і коректних вибірках результати будуть зовсім іншими. «Близько 40% абітурієнтів вступають за кордон». Про відплив студентів — За нашим дослідженням, цього року у КПІ вступило на 351 абітурієнта менше, ніж торік. Чому так, на вашу думку? Чи відчуваєте відплив студентів за кордон? Така статистика спостерігається загалом по Україні. Я спілкуюся з деякими директорами шкіл, і вони розповідають, що близько 40% їхніх випускників вступали за кордон. Це серйозний відплив дітей. Безпека — основна причина, чому їдуть вчитися за кордон, адже ми жодним чином не послаблювали взаємодію зі школами. Ба більше, суттєво оновили освітні програми та створили нові (серед них — «Робототехніка», «Гуманітарне розмінування», «Європейські студії» тощо), розширили переліки вибіркових дисциплін, залучаємо до викладання айтівців з бізнесу. Маємо постійну взаємодію з ЕРАМ, GlоbаlLоgіс, Іnfорulsе, Gеnеsіs, DаtаАrt, Nеtсrасkеr. Та додам, що серед усіх спеціальностей кібербезпека у нас має високий попит. Цього року було 7,6 заяви на одне бюджетне місце, прохідний бал на бюджет — 170,5. Ми зарахували 132 людини на бюджетну форму навчання і 92 — на контракт. — На вашу думку, чи є українська освіта є еквівалентом західної? Тут комплексне питання. Якщо ми говоримо про бакалаврську підготовку, то в Україні вона є цілком конкурентною. Наприклад, в КПІ є особливість — фундаментальність підготовки. Іноді її спершу критикують, але потім розуміють важливість. На перших курсах даємо поглиблено фундаментальні дисципліни — вищу математику, теорію ймовірностей, фізику, теоретичну механіку, електротехніку. Якщо мова про ІТ-спеціальності, то, крім матаналізу, комп’ютерної дискретної математики, студенти вивчають алгоритми й структури даних тощо. Якщо для підготовки магістра потрібне наукове обладнання, то, на жаль українські виші тут дещо програють. Ми зі свого боку робимо все, щоб у нас воно оновлювалося. Влітку отримали нове обладнання від USАІD для навчання фахівців, які забезпечують кіберзахист в автоматизованих системах критичної інфраструктури. А також від Sіеmеns для енергетиків, від Нuаwеі для фахівців у галузі електроніки та енергетики. Фото з лабороторії, відкритої кілька місяців тому Якість магістерської підготовки залежить від дослідницької компоненти та відповідного обладнання. Тобто це питання не еквіваленту, а конкурентоспроможності. Звичайно, українська та європейська освіти мають різні наукові підходи. Але я бачу, що наші бакалаври легко вступають на магістратуру в авторитетні європейські університети й отримують стипендії. — У світових рейтингах українські заклади вищої освіти поступаються європейським, але КПІ у міжнародному рейтингу не обійшов і українських «конкурентів». Зокрема, у Wоrld Unіvеrsіty Rаnkіngs 2025 він опинився після Сумського державного університету. Виші оцінювали за п’ятьма індикаторами: освітня діяльність, дослідницьке середовище, якість досліджень, співпраця з промисловістю та міжнародна відкритість. І в категоріях Rеsеаrсh Quаlіty, Іndustry і Теасhіng помітне падіння. Які проблеми вишу у цих сферах можете виділити? Ну, по-перше, наш університет вже досить давно у цьому рейтингу. По-друге, є питання формування рейтингу. Багато в чому все залежить від експертної оцінки і того, хто ці експерти. Переконаний, що це «просідання» — тимчасове. Для будь-яких рейтингів, які зараз формуються, дані збираються за рік і більше до оприлюднення. Тобто те, що називається свіжий рейтинг, — це, фактично, дані минулого року. Я думаю, що якраз ті аспекти, які ви назвали, ми починаємо виправляти. Нині в нас є понад 70 договорів дуальної освіти [вид навчання, коли теоретичний матеріал опановується в навчальному закладі, а практичний — на робочому місці — ред.], а це означає взаємодію з промисловістю. Зокрема, 5 листопада ми підписали меморандум з однією великою енергетичною компанією України. Щодо освітньої діяльності, то, думаю, найближчим часом станемо набагато кращими. Ми створили систему визнання результатів, отриманих і у формальній, і в неформальній освіті. Тобто зараховуємо кредити або модулі, здобуті поза основною навчальною програмою. Єдине, що студенти-інженери мають повернутися до роботи з обладнанням та очної взаємодії. — Чи достатньо в університеті ресурсів для забезпечення сучасного обладнання та лабораторій для ІТ-кафедр? Ті кошти, які виділяє Міністерство освіти і науки, передусім витрачаються на зарплати, стипендії, частково комунальні, з них мало що йде на обладнання. Його ми закуповуємо на кошти зі спеціального фонду. Однак їх недостатньо, адже комунальні витрати становлять левову частку витрат фонду. Проте ми цю проблему вирішуємо у взаємодії з партнерами. По-перше, нам передають обладнання. Наприклад, ДТЕК — для лабораторій відновлювальної енергетики. Допомагає Аjах, керівник компанії Олександр Конотопський — це випускник нашого університету. Він показує гарний приклад відповідального ставлення до альма-матер. Є закордонні компанії, які допомагають, — Sіеmеns, USАІD. Ми поступово рухаємося до оновлення. Ще в нас відповідальна студентська рада. Згідно із законодавством, ЗВО мають частину коштів [не менш як 0,5% — ред.], отриманих від основної діяльності, віддавати органам студентського самоврядування. Ми це робимо. Коли у наших студентів накопичилося кілька мільйонів, вони віддавали 1,5 мільйона гривень на ЗСУ. Нині ж вирішили закупити обладнання для критично важливої лабораторії. «Це не про КПІ». Щодо корупції в університеті — За даними DОU у 2019 році майже половина студентів КПІ стикалися з корупцією — 49%. На вашу думку, що створює передумови для цього на прикладі вашого вишу і чи бореться з цим університет? Це взагалі цікава історія. Кого опитували? Чи коректні ці показники? Скільки з опитаних людей були студентами КПІ? Ми опитування проводимо постійно. Є чат-бот уповноваженого з антикорупційної діяльності. Ми можемо надіслати вам результати свого незалежного опитування, чи провести спільне опитування. Про яку корупцію йдеться? — Найбільший відсоток нинішніх чи колишніх студентів, які взяли участь в опитуванні — студенти КПІ. І з них є ті, які кажуть, що стикалися з корупцією у виші. Як ви це оцінюєте і як університет бореться з цим? В університеті є запобіжники від корупційних дій. Ще 2004 року ми опитали 9000 студентів, виявили окремі незначні речі й тоді створили механізми запобігання. На сьогодні ця історія взагалі унеможливлена. Якщо студенти стикалися з корупцією, то чому тоді жодного повідомлення до правоохоронних органів не було? — Мабуть, тому, що студенти не будуть з дрібною корупцією звертатися у поліцію. Питання корупції у відносинах викладач — студенти — це не про КПІ. — Ви говорили, що встановили антикорупційні запобіжники. Які саме? Ми створили електронну скриньку для звернень. І стали щорічно проводити опитування студентів, у яке входить антикорупційна частина. Разом зі студрадою подбали про громадський контроль, ввели посаду уповноваженого з протидії корупції. Створили комісію з антикорупції та дотримання законності. Коли я був проректором, то активно працював зі студентами. Якщо були підозри на зловживання повноваженнями, вони присікалися різко. Мені навіть незручно це коментувати. Подивіться наші результати, які репрезентативні, і тоді ми будемо про це говорити. «Такі питання мають вирішуватися у правовому полі». Про скандал з плагіатом — Яка у КПІ ситуація з плагіатом наукових робіт? Плагіат у наукових роботах — це проблема системи освіти всього світу. У 2015 році ми одні з перших в Україні створили в університеті кодекс честі, проаналізувавши кодекси честі багатьох вишів світу. Торік ми створили власну політику використання штучного інтелекту в академічній діяльності. Той, хто використовує його, повинен або задекларувати це, або використовувати його лише для розв’язання рутинних завдань, які не мають інтелектуального складника. Використовуємо програмне забезпечення, щоб виявити плагіат. Ще у 2009 році факультет прикладної математики розробив свій програмний продукт — «Запозичення». За його допомогою можна було порівняти дипломну роботу з роботами студентів попередніх курсів. Зараз ми використовуємо платні сервіси, які мають доступи до різних баз. Якщо плагіат виявляють, таку людину не допускають до захисту. Торік у нас був випадок, коли у законному порядку ми позбавили студента ступеня магістра, бо виявили плагіат у його роботі. Боротьба з плагіатом — це питання формування культури доброчесності. Треба навчитися апелювати до власних знань, а не просто боятися, щоб тебе не спіймали. Ми дуже зацікавлені в тому, щоб сформувати культуру академічної доброчесності. Чи це легко зробити? Аж ніяк. Однак університет намагається. Повірте, коли я вчився, про плагіат взагалі майже не говорилося, а зараз вже є ціла політика університету, щоб його не допускати. Академічна доброчесність — це не лише плагіат, це й фабрикація та фальсифікація. Коли підтасовуються дані — це, можливо, значно гірше. Уявіть, якщо в інженерії при розрахунках будуть сфальсифіковані результати. Це може призвести до трагедії. — Днями спалахнув скандал через плагіат у вашій науковій роботі. Колишній доцент Сумського державного університету Олег Смірнов опублікував у мережі уривки вашої дисертації за 2006 рік і заявив про плагіат з російських джерел без належного цитування. У порівняльній таблиці робіт видно, що слова «Росія» замінені на «Україна». Як ви можете це прокоментувати? Щоб уникнути будь-яких маніпуляцій в інформаційному полі, питання щодо плагіату повинні вирішуватися суто у правовому полі. «Не впевнений, що людину після курсів можна назвати архітектором системи». Про тенденції ІТ-освіти — Ми знаємо, що багато класних спеціалістів не хочуть викладати в університетах через велику кількість бюрократії, з якою стикаються на роботі. Це робота з паперами, нормативною базою. Як ви розвантажуєте їх у цьому? У КПІ понад вісім років тому запровадили електронний документообіг (спочатку це була АС «Документ», нині — СЕД Меgароlіs DосNеt). Я відповідав за цифровізацію, ще коли був проректором. Нині ми маємо різноманіття інформаційних систем — деякі самі створили, інші — придбали. Але їх дуже багато. Щоб було зручно, хочемо сформувати єдину інформаційну систему, яка б не змушувала викладача безліч разів заповнювати одне й те саме. Якщо інформаційні системи між собою не інтегровані, то полегшення від такої цифровізації не багато. Цей пункт є у нашій стратегії. Наприклад, хочемо зробити так, аби викладачам треба було звітувати лише раз в рік — заповнити рейтинг науково-педагогічного працівника. Або навіть не раз в рік, щоб пів дня не вводити інформацію, а при нагоді. Особистий профіль у системі з досягненнями зробимо відкритим для працівників, щоб вони могли вносити нові статті. Щоб останні потім автоматично підтягувалися. Наразі це все напрацьовується. До речі, ми зменшили кількість документів, які потрібні при обранні на конкурсні посади. Раніше викладач мав зібрати цілу папку. Кожні п’ять років приносити одні й ті самі документи. Хоча це можна робити автоматично. Я гарантую, що до нашої наступної зустрічі зможу похизуватися, що ці питання в університеті вирішенні. — Які неочевидні тенденції в ІТ-освіті ви бачите? ІТ-освіта має два сектори — університетська освіта та короткострокові курси, коли підготовка відбувається за конкретним напрямом. Багато хто каже, що вища освіта непотрібна, бо, наприклад, професію тестувальника можна освоїти швидше поза університетом. Однак коли йдеться про створення складних інформаційних систем, архітектури — то це університетська фундаментальна освіта. Ми готуємо інженерів-айтівців, а чи можна назвати людину, яка закінчила курси, конструктором чи архітектором системи, то я не впевнений. Сьогодні є тенденція до спрощення. Я б не дуже її заохочував. Окремі люди не розуміють, що на ринку праці вони швидко знеціняться. Ми бачимо, як змінюються мови програмування. Фахівця, який знає лише одну мову програмування, може замінити той, хто розуміє тонкощі алгоритмізації, конструювання систем тощо. Також це стосується підготовки фахівців у сфері ШІ — нам потрібні не користувачі технології штучного інтелекту, а розробники цих технологій. Про наглядові ради і те, як КПІ може сам на себе заробляти — Є думка, що найнеобхіднішою зміною для ЗВО є організаційно-управлінська реформа. Мова про перетворення університетів з бюджетних установ у державні некомерційні підприємства, як нині відбувається в НАУ. Про це говорив і очільник Мінцифри Михайло Федоров. Чи погоджуєтеся ви з цією тезою і чи плануєте зміни? Це дуже непросте питання. Освітнє середовище особливе. Це не бізнесова структура. Якщо ми говоримо про освіту суто як про послугу, то це одна ситуація, але освіта — це суспільне благо. Є речі, в які бізнес ніколи не буде вкладатися. Наприклад, у теоретичну фізику. Ви багато знаєте приватних університетів, які готують хіміків-технологів або представників атомної енергетики? Вони пропонують лише ті спеціальності, на які є попит — право, економіка, ІТ. Щоб ця країна вистояла, нам потрібні інженери. Якщо говорити про наглядову раду, то питання — хто саме її формує? Я хотів би вважати, що освітяни є елітарною частиною суспільства. В контексті знань, а не доходів. Вони можуть обирати того, за ким готові йти, з ким готові працювати. Чи не може статися так, що наглядова рада зробить ще гірше? Ризики є. Чим буде керуватися ця наглядова рада? Чи є люди, які розуміють освітній та науковий процеси? Чи це люди з бізнесу, які будуть думати лише про те, що університет має приносити гроші? У наглядовій раді повинен бути баланс людей з бізнесу, громадського сектору. Я погоджуюся, що комерціалізація сучасної наукової діяльності потрібна. Це нормальна тенденція, яка властива американським університетам. Сподіватися на те, що держава все забезпечить, не доводиться. Водночас, якщо не буде підтримки з боку держави для окремих спеціальностей, то ми втратимо цілі галузі знань, які бізнес не буде підтримувати. Бо для нього вони не прибуткові. Тоді ми станемо імпортозалежні. В якийсь момент ми вже не зможемо виробити технологічну річ, бо підготовка фахівців буде невигідною. Якась наглядова рада скаже: «Це невигідно, для чого нам цим займатися?». Освітню програму закриють і все. Наприклад, нам треба десятки тисяч хіміків для країни, а НМТ з хімії цього року складало всього лише 3300 осіб, і це ще не всі склали. Освіта — це державницька справа. Мають бути або гібридні моделі, або посилення ролі збалансованих за складом наглядових рад. Переводити освітню спільноту суто на бізнесові рейки, та ще й під час війни — дуже ризиково. (Зауважимо, що першим ЗВО України, який з бюджетної установи перетворився на державне некомерційне підприємство, став Національний авіаційний університет. Тепер університет самостійно розпоряджатиметься заробленими грошима, що дозволить розширити фінансову автономію. До наглядової ради ЗВО увійшли освітяни, працівники МОН та успішні випускники НАУ, серед яких — радник міністра освіти та науки Петро Чернишов, нардеп Роман Грищук, генеральний конструктор у ДП «Антонов» Владислав Власик та інші). — У передвиборчій програмі ви зауважували, що КПІ має заробляти сам на себе. Як? Має бути врегульоване питання захисту інтелектуальної власності та отримання доходу від цього, зокрема роялті для науковця та університету. Потрібно продавати ліцензії на створювані технології і отримувати доходи. Це стосується не лише КПІ, а всієї науково-освітянської спільноти. У нас до цього ще трошки радянський підхід. За кордоном хтось створює технологію, захищає її, а потім може продавати. Від цього кошти отримують і науковець, і університет. Крім того, нам треба більше залучати студентів платної форми (Зауважимо, що цього року на ІТ-спеціальності було 2650 місць, з них бюджетних — 1752 — ред.). Під час війни це трохи складніше, але сподіваємося, що після її закінчення буде збільшуватися частка людей, які навчатимуться за власні кошти. Також науковці КПІ беруть участь у конкурсах РrоZоrrо. Подаються, виграють, а тоді проводять дослідження. Ми підписали договори на проведення оплачуваних експертиз, які проводитиме виш. Це цивілізований підхід, адже університет має зберігати за собою роль експертного середовища. Університети можуть бути технологічними центрами. КПІ має кілька наукових парків, від яких теж можуть бути надходження. — Чи треба, на вашу думку, зменшувати кількість бюджетних місць в Україні, щоб підвищити фінансування та якість освіти для найкращих студентів? Це не питання зменшувати чи збільшувати. Можливо, наступного року у нас не буде стільки дітей, скільки буде бюджетних місць. Тоді, звичайно, що треба зменшувати. Кількість бюджетних місць повинна бути такою, щоб підготувати кадри для економіки, вона має забезпечити сталий розвиток держави на майбутнє. А він не буде забезпечений тільки юристами та економістами. Потрібно, щоб була розвинена високотехнологічна промисловість. Мене дуже бентежить те, що держава вкладає кошти у підготовку фахівців, а потім вони виїжджають за кордон. Виходить, що «бідна» Україна готує людей для «багатої» Європи. Якщо ми вже готуємо спеціалістів за бюджетні кошти, то вони повинні розвивати нашу державу. «Треба було доносити свої ідеї наполегливіше». Про попередню посаду і плани — Якщо підсумувати, які зараз, на вашу думку, основні проблеми в КПІ? Це зростання комунальних витрат і поки що неповне фінансування, адже нам треба утримувати великі площі. Ми не здаємо їх в оренду й можемо утримувати велику площу заради кількох науковців, які роблять певні дослідження. Також є проблеми, про які я вже говорив, — формування культури захисту інтелектуальної власності та поводження з нашими винаходами. Ми повинні це інституалізувати і ментально вкорінити. Безпековий фактор залишається дуже важливим. На початку листопада ми бачили, як Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка залишився без вікон через російську атаку. Тобто зараз ми змушені вкладати більше коштів не в обладнання чи ремонти приміщень, а в джерела живлення та укриття. У нас, сподіваюсь, виникнуть інші виклики — як інтегруватися у європейський освітній простір через інтеграцію України в ЄС. Якщо це станеться, треба буде навчитися конкурувати з європейськими університетами. Щоб не сталося так, як з Польщею, де студенти виїжджають в Німеччину чи інші країни Європи. Ми повинні бути готовими до того, щоб показати, що українські університети — на рівні. Крім того, за прогнозами Інституту демографії, скоро українців залишиться 30 мільйонів, при тому, що на початку 90-х було 52 мільйони. Університети стикнуться з наслідками демографічної кризи, вони будуть конкурувати між собою за кожного абітурієнта. Це означає, що треба показувати якість наукової школи, оснащеність обладнанням та актуальність освітніх програм. — Ви працювали ще в попередній адміністрації КПІ, чи просували ви ідеї, про які говорите зараз? Частина моїх ідей, яка стосувалася освітнього процесу та цифровізації, була реалізованою. Але не все було виконано. Зараз я намагаюся активніше це робити й дослухатися до факультетів і колег. Так, я представник попередньої адміністрації, але з мого боку некоректно казати, що там щось робилося не так. Я знаю, які проблеми накопичилися за попередні роки, але й не хотів би говорити щось погане про попередній ректорат. Можливо, тоді мені треба було серйозніше доносити ті проблеми, які я зараз бачу, бути наполегливішим. Та нині моя перевага в тому, що я знаю їх і бачу, як розв’язувати це по-іншому.

Про це повідомляє Держкіно.У польському місті Торунь з 16 по 23 листопада проходить 32-й міжнародний кінофестиваль ЕnеrgаСАМЕRІМАGЕ. Це один із найбільших світових заходів, присвячених мистецтву операторської майстерності.21 листопада відбудеться показ іронічного драмеді "Ля Палісіада" режисера Філіпа Сотниченка. Також у глядачів після перегляду буде можливість поспілкуватися з автором фільму та оператором-постановником Володимиром Усиком.Історія, натхнена естетикою 1980-х та 1990-х років, розповість про події 1996 року, за кілька місяців до скасування мораторію на смертну кару. Події, які відбуваються у фільмі, за словами самого режисера, не претендують на історичну дійсність. Це радше стилізація того періоду, духу часу та повсякденного життя людей через знайомі образи та символи: кострубаті хутряні шапки, картаті спортивні костюми.Двоє старих друзів, детектив міліції та судовий психіатр, розслідують убивство свого колеги. Колись давно вони обидва були закохані у вдову загиблого. Занурені в заплутану справу й у давно забуті спогади, вони створюють майбутнє, в якому мають жити їхні діти, успадкувавши нереалізовані прагнення батьків.Стрічку створено кінокомпаніями "ВІАТЕЛ" та "Сучасне Українське Кіно". Розробку проєкту підтримав Український культурний фонд, фінансову підтримку виробництва було отримано від Держкіно, постпродакшн профінансував Гетеборзький кінофонд (Швеція).У фільмі зіграли Андрій Журба, Навруз Пашаєв, Олександр Пархоменко, Валерія Олейнікова, Олена Мамчур, Олександр Малєєв, Степан Барабаш, Сергій Лузановський, Олександр Мавріц.На фестивалі представлено спеціальну українську програму, організовану Кінофестивалем українського кіно КІНОКО.Український Оскарівський комітет на засіданні 9 вересня обрав фільм "Ля Палісіада" претендентом на премію "Оскар" в категорії "Найкращий міжнародний повнометражний фільм".Раніше повідомлялося, що "Ля Палісіаду" покажуть 24 жовтня на українському культурному фестивалі Rаzоm fоr Ukrаіnе в Нью-Йорку. 

Правоохоронці затримали 32-річного чернігівця та сімох його спільників з Чернігова і Славутича, яких підозрюють у виготовленні та збуті наркотичних речовин. У підозрюваних вилучили партії наркотиків, автоматичну зброю. Детальніше

Про це пише Тhе Guаrdіаn.Аукціонний дім Аrtсurіаl наступного місяця виставить раніше не бачену кореспонденцію та артефакти, що належали колишньому президенту Франції Шарлю де Голлю. Скарбниця документів включає зашифровані листи, які генерал писав своїй матері, перебуваючи в німецькому полоні під час Першої світової війни.Листи є частиною документів та особистих речей де Голля, знайдених у сейфі в банківському сховищі на початку цього року. Аукціонний дім продемонструє також рукопис знаменитого звернення генерала, яке транслювало ВВС, у якому він закликав французів чинити опір нацистському правлінню. Але рукопис не продається.Коли родина колишнього президента попросила оглянути сейф, який зберігав син де Голля Філіп, який помер у березні цього року, жоден з членів родини не мав уявлення про кількість чи важливість листів, документів та особистих справ всередині."Це була повна несподіванка. Лише адмірал Філіп де Голль мав доступ до сейфа, тож коли ми його відкрили, ми навіть не підозрювали, що там знайдемо. Це була казкова скарбниця. Історія життя генерала де Голля, рятівника Франції", - поділився аукціоніст Стефан Обер.Документи допомагають простежити життя де Голля від дитинства до його перебування у військовій школі Сент-Сір і періоду в Лондоні під час війни, коли він організовував опір.Окрім листа Вінстона Черчилля, є також лист де Голлю від співачки, танцівниці та акторки американського походження Жозефіни Бейкер, яка була учасницею французького опору і яка залишила неоднозначний підпис генералу."Існує дуже незвичайне листування з Жозефіною Бейкер. Ми також маємо ці зашифровані листи, які генерал надсилав своїй матері, коли він був у полоні під час Першої світової війни. Ми все ще намагаємося встановити, який код він використовував і що він сказав. Вони змогли спілкуватися, але тільки де Голль і його мати знали код", - додав Обер.Де Голль був захоплений німцями в березні 1916 року і провів у полоні 32 місяці, протягом яких він п'ять разів намагався втекти, щоб повернутися до французьких військ. Під час ув'язнення він написав своїй матері Жанні через Червоний Хрест. У грудні 1918 року він повернувся до Франції.Загалом на аукціон 16 грудня буде виставлено 350 лотів, зокрема оповідання, написані в 1908 році молодим Шарлем де Голлем, раніше не опубліковані блокноти, що містять його думки, політичний аналіз і літературні оцінки, годинник LІР, який носив де Голль у 1960-х роках, і годинник, подарований йому сестрою президента США Джона Кеннеді Юніс. 

За перший тиждень у якості переможця президентських виборів Дональд Трамп ще не робив офіційних заяв про те, якими будуть конкретні кроки, щоб завершити російське вторгнення в Україну. Найімовірніше, це означає, що поки команда Трампа лише формує варіанти та "прощупує ґрунт", а його телефонні дзвінки тому свідчення. Як вдало підкреслив керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко, наразі ніякий з опублікованих у медіа мирних планів до інавгурації Трампа "не має жодного підґрунтя, є більше хайпом". У будь-якому разі, диму без вогню не буває, а якщо проаналізувати попередню риторику Дональда Трампа та його бажання швидко покласти край цій "безглуздій війні", тоді стає зрозуміло, що новий президент США готовий прийняти рішення, які можуть не сподобатися ні Україні, ні Росії, однак точно можуть змінити саму парадигму війни, заморозивши її без офіційного завершення. Еспресо розповість, якими можуть бути мирні сценарії Дональда Трампа, як новий очільник Білого дому може змусити сісти за стіл переговорів Київ та Москву. Чому Дональд Трамп настільки поспішає й зацікавлений в завершенні війниВійна в Україні стала зручним політичним трампліном для повернення у Білий Дім республіканця Дональда Трампа. Адже критикувати завжди простіше. Під час передвиборчих змагань, які у США розпочалися ще у 2023 році, Трамп та його команда визначили декілька ключових тез, щоб отримати підтримку більшості американців: "дірявий" кордон з Мексикою, виселення незаконних мігрантів, зменшення бюрократизму й скорочення податків, покращення економіки та сфери здоров’я, а у зовнішній політиці чи не найголовніше – швидке вирішення війни в Україні. Читайте також: Чому мексиканський кордон "блокує" військову допомогу США для України та чи вплине на це ситуація з Техасом: пояснюємо по пунктахТак, саме у 2023 році українське питання стало ласим шматком для політичних ігор, які все більше розгорталися між республіканцями та демократами. Адже минулий рік був кардинально іншим від початку повномасштабної війни. У 2022 році Україна показала, що "за три дні" її не здолати, дала відсіч, проводила вдалі контрнаступи та об’єднала чи не весь демократичний світ довкола себе. У 2023 році українська влада та військове командування прагнули продовжити цей позитивний імпульс і влітку деокупували південь країни. Однак задум не вдався – ресурсів було витрачено чимало, а очікуваних всіма результатів так і не було досягнуто. Тоді вперше республіканці почали публічно нарікати на політику президента демократа Байдена, кажучи, що США витрачає забагато грошей на Україну, замість того, щоб покращувати життя американців. Тому республіканці на пів року затримали схвалення 60 млрд доларів для України. Це одразу стало відчутно і на фронті, коли з кінця 2023 року почався масований російський штурм на Авдіївку, який, по суті, і досі не вдалося зупинити, бо окупанти просунулися на десятки кілометрів і тепер на підступах до Покровська, що втримує чи не всю українську логістику на Донбасі. Та найголосніші й зрозумілі виборцю заяви почав робити лідер республіканців Дональд Трамп. Спершу кажучи, що цієї повномасштабної війни взагалі б не було, якби він продовжував очолювати Білий дім, а далі запевняючи американців, що президент Зеленський "найкращий продавець", бо кожного разу після приїзду до США, Вашингтон виділяє Києву мільярди допомоги. У підсумку Трамп як мантру повторював про свої фірмові "24 години", які потрібні йому, щоб покласти край цій війні, коли його виберуть президентом. У запалі обіцянок він почав говорити, що зможе це зробити навіть до офіційного вступу на посаду. Також Трамп любив повторювати, що навіть "погана угода" для українців, яку б уклали у 2022 році, краща за повномасштабну війну. Тому так виглядає, що зараз Трамп займається виконанням своїх передвиборчих обіцянок, щоб зберегти любов виборців та показати світу, що він сильний лідер, який здатен швидко вирішувати складні проблеми, а США – досі наддержава. Якщо ж він не зможе виконати таке амбітне зобов'язання, це може призвести до втрати його політичного капіталу як серед американців, так і світових лідерів. А втрата довіри вже на початку президентства, точно не входить у його плани. Відповідно, українське питання – одне з найважливіших для нього, йому важливо показати, що його політика, на відміну від Байдена, діє рішуче та ефективно. Трамп пропонує відхід від формули теперішнього очільника Білого дому – допомагати стільки, скільки буде потрібно, до політики – вирішити тут і зараз.Чимало європейських лідерів справді вірять в дієвість такої риторики Трампа. Звісно, найпершим соратником в цьому є угорський прем’єр Віктор Орбан, який ще до перемоги Трампа декілька разів з ним зустрічався та говорив про "пошуки мирного, не військового рішення" у цій війні. Нещодавно приголомшив заявою й прем’єр Польщі Дональд Туск, який сказав, що "найближчим часом США можуть оприлюднити декларації щодо дати припинення вогню між Україною і РФ, лінії розмежування між країнами та гарантій безпеки для Києва". Також президент Фінляндії Александр Стубб після телефонної розмови з Трампом запевнив, що той "налаштований якнайшвидше укласти мирну угоду". Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган теж дотримується думки, що війну в Україні можна "легко завершити" завдяки рішучому підходу адміністрації Трампа. Чи готова Україна та РФ до переговорів та поступок Українсько-російські переговори на кордоні України та Білорусі 28.02.2022 рокуПопри всі складності, з якими стикнулася Україна за ці майже три роки повномасштабної війни, більшість українців проти територіальних поступок агресору. Результати опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведеного у вересні-жовтні 2024 року, показують, що 58% українців проти територіальних поступок, однак третина – все ж готові, щоб завершити війну. Якщо проаналізувати тенденцію, то помітно, що тих, хто погоджується з такими поступками стало більше – було 8-10%, а тепер – 32%. Українська влада за час повномасштабної війни також змінила свою думку про територіальні поступки, але в протилежну сторону – від готовності до повної відмови. До квітня 2022 року тривали офіційні переговори, спершу у Білорусі, а потім в Стамбулі. Хоч громадськості так і не були представлені всі пункти тодішньої угоди, однак згідно з заявами Михайла Подоляка та Давида Арахамії, які брали участь у переговорах, Україна була готова "на 15 років заморозити питання про статус Криму". Тобто президент Зеленський погоджувався на компромісне рішення як мінімум щодо окупованого Криму. Однак у квітні українські війська змогли відкинути росіян з Київщини й світ побачив Бучанську різанину та інші звірства окупантів. Надалі ЗСУ змогли здійснити контрнаступи й на інших позиціях, що призвело до того, що Україна зайняла кращі переговорні позиції, президент Зеленський почав говорити про повне звільнення країни та неможливість миру з тими, хто хоче знищити українську націю. Українська влада поставила єдину ціль для можливого завершення війни – повна перемога, тобто вихід ЗСУ на кордони 1991 року та завдання поразки режиму Путіна, якого б мали судити на міжнародному трибуналі. Власне, що у 2022 році хотіли понад 90% українців.Однак з невдачами на полі бою у 2023 та 2024 роках, коли суспільний барометр почав хилитися до можливих поступок задля миру, українська влада залишилася на максимальних позиціях, які були прописані у Українській формулі миру та Плані перемоги, що цього року був представлений як світовим лідерам, так і українцям. Цікаво, що за даними джерел британської газети Fіnаnсіаl Тіmеs, Дональда Трампа зацікавили два пункти Плану перемоги, які, здається, і були прописані для нього – доступ до українських природних ресурсів та заміну частини військ США, дислокованих у Європі, українськими військами після війни. Тобто українська влада, можливо, передбачаючи прихід Трампа до влади, вперше почала не лише просити-вимагати допомоги, але й запевнила, що готова за неї заплатити чимось цінним. Щодо Росії, їхня позиція у війні завжди була взаємосуперечлива: від бажання виконати "всі поставлені цілі СВО" (по суті, перетворити Україну на маріонеткову державу, а національно свідомих українців ліквідувати як "нацистів") до "готовності до переговорів" (але лише на своїх умовах). Наприклад, у середині жовтня російський диктатор Володимир Путін сказав, що "готовий до діалогу про мирне завершення конфлікту, але лише на базі стамбульської угоди", водночас він заявив і про готовність "продовжувати збройну боротьбу" до виконання поставлених цілей. Тому серед експертів та української влади так багато скептицизму щодо бажання переговорів з росіянами, адже у будь-який момент вони можуть змінити думку і зайнятися війною. Бо так вигідно режиму Путіна, для якого фактор війни став можливістю міцно втримувати владу. "Для Путіна переговори є фактично умовами капітуляції України й того, що НАТО самоліквідується, а США заберуть свої війська з європейського континенту. Тому нашим партнерам потрібно постійно пояснювати, що Україна є ціллю Путіна, але також і його засобом, яким він хоче встановити своє панування в Європі. Він готовий до переговорів, втім, я не вірю, що він готовий до дипломатичного вирішення цієї війни", - пояснив в етері Еспресо експерт з питань зовнішньої та безпекової політики "Центру оборонних стратегій" Олександр Хара.До того ж, як вдало відзначив директор інформаційно-консалтингової компанії Dеfеnsе Ехрrеss Сергій Згурець, Путін відчуває певний кураж через успіхи своєї армії, тому йому поки немає сенсу ставати на шлях перемовин. Власне, про це днями натякнули й у МЗС РФ, що росіяни готові слухати пропозиції Трампа, однак лише в разі відмови Заходу від подальшого надання Україні "усіх видів допомоги" та уникнення "стратегічної поразки" Москви, натякаючи, що США мають дозволити Росії виграти, а Україні програти і це, на їхню думку, буде дипломатичним вирішенням. Про самих росіян ніхто і не говорить, адже вони нічого не зробили, щоб зупинити Путіна і, здається, нічого не збираються робити, відкрито чи тихо підтримуючи будь-які його дії. Навіть попри те, що сотні тисяч російських солдатів загинули й були покалічені на цій війні, та це не цікавить більшість російського суспільства. Як Трамп може змусити Україну та Росію сісти за стіл переговорівТож, як Дональд Трамп може стимулювати Україну та Росію сісти за стіл переговорів і змусити дотримуватися миру? Стосовно України, тут все доволі просто. Трамп може зробити те, що вимагала частина республіканців і за що, по суті, проголосували американці – скоротити або навіть припинити військову допомогу Україні. Враховуючи, що США –  найбільший військовий союзник України, який надав зброї на десятки мільярдів доларів, такі дії можуть дуже швидко вплинути на рішення Києва, адже без американської допомоги, ЄС, Німеччина, Велика Британія, Франція та інші країни-союзники мали б подвоїти свої зусилля. Та вони цього не зробили. Стосовно Росії, то Трамп, крім віри у свою харизму та "дружні стосунки" з Путіним, має кілька способів. Найкращий – економічний. Ще під час передвиборчої кампанії він запевняв, що зменшить ціну на пальне, завдяки тому, що почне "бурити, бурити та ще раз бурити". Тобто США будуть нарощувати видобуток нафти й газу, що автоматично сприятиме зниженню цін. При бажанні, Трамп може навіть обвалити ціни на пальне у всьому світі. У підсумку, як аналізують у виданні Вusіnеss Іnsіdеr, нафтогазова галузь РФ опиниться під загрозою, а воювати без нафтових грошей Путіну не вдасться.  "Думаю, що перше, що зробить Трамп, це збільшить видобуток нафти і газу у США, щоб спробувати наповнити світові ринки якомога більшою кількістю дешевої енергії. Це буде добре для економіки США, це буде добре для світової економіки. Це також буде погано для бюджету Путіна, і тому я думаю, що це те, що він майже гарантовано зробить", - вважає колишній спецпредставник США під час переговорів з Україною Курт Волкер.Іншим можливим способом є спроба залякати Кремль – замість того, щоб скоротити військову допомогу Україні, Білий дім може передати їй всі можливі, крім ядерної, види озброєння. Адже Трамп готовий робити те, чого постійно побоювалася адміністрація Байдена – швидко перетинати "червоні лінії", робити стратегічну ескалацію, щоб досягти поставлених цілей. Хоча цей варіант складніший, бо його треба буде пояснити виборцям, які очікують швидких результатів та зменшення допомоги Україні. Які потенційні сценарії розглядає Трамп для завершення російсько-української війни Через значні територіальні втрати, які Україна зазнала цього року (лиш у жовтні РФ захопила більше, ніж в будь-який місяць із середини 2022 року), українській стороні не вигідно зараз сідати за стіл переговорів. Адже переговори можуть потенційно завершитися замороженням конфлікту, відповідно, близько 20% території України залишаться окупованими, а українці, які там живуть, продовжать зазнавати незаконних дій з боку Росії. Однак, якщо новообраний президент США Дональд Трамп все ж примусить до цього, то існує кілька потенційних сценаріїв, якою може бути ситуація після 20 січня 2025 року. Найперше – це корейський сценарій. Як відомо, у 1953 році на Корейському півострові закінчилася війна без офіційного мирного договору, але була узгоджена розмежувальна лінія (демілітаризована зона) між Південною та Північною Кореєю. Таким чином вже 71 рік існує демократична Південна Корея та тоталітарна КНДР. Хоч напруга в регіоні зберігається і по сьогодні, але не було активних бойових дій. Тобто переносячись в Україну, головна мета такого гіпотетичного сценарію – заморозити конфлікт без остаточного міжнародного вирішення статусу окупованих територій."Це може бути, як завершення Корейської війни. Путін, на жаль, але такі реалії, отримає близько 20% території України, які зараз його війська втримують, але решта України, тобто всі ці ресурси, більшість населення вони залишаться демократичними, вільними та будуть на шляху до ЄС й НАТО. Напевно, знадобиться 3-5 років для вступу до Альянсу, якщо бути реалістами. Це точно не найгірший сценарій. Вірогідно, що буде створена якась демілітаризована зона між двома частинами України, як у Кореї, яку контролюватимуть солдати НАТО, але не США, а Європи", - сказав в ефірі СNN колишній верховний головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі Джеймс Ставрідіс.Як пише британське видання Тhе Теlеgrарh з посиланням на оточення новообраного президента США, такий план є одним з декількох, які розглядає Трамп, і кожен має свої деталі та пункти для переговорів. "Наприклад, ідея, викладена трьома співробітниками штабу Трампа, передбачає заморожування нинішньої лінії фронту, а також згоду України відкласти на 20 років свої амбіції щодо вступу до НАТО. В обмін на це США наповнять Україну зброєю, щоб утримати Росію від відновлення війни", - йдеться у статті.У Тhе Есоnоmіst також пишуть, що ніхто, можливо, навіть сам Трамп не знає, "з чого насправді складається його мирний план". "Наразі українські чиновники працюють із двох публічних формулювань. Перший, пов’язаний із кандидатом у віцепрезиденти Трампа Джеймсом Ді Венсом, передбачає заморожування конфлікту на нинішньому рівні, а Україну змушують дотримуватися нейтралітету без очевидних гарантій безпеки чи обмежень для Путіна. Другий план, якому Україна дуже надає перевагу, був викладений колишнім держсекретарем Трампа Майком Помпео. Це зосередження на посиленні військової та фінансової підтримки як стримуючого фактору для Москви, водночас залишаючи відкритою перспективу членства в НАТО. Багато чого може залежати від того, якому плану захоче віддати перевагу Трамп", - відзначали у виданні.Цей другий можливий підхід команди Трампа можна назвати хорватським сценарієм, або військове повернення територій. Як відомо, на початку 90-х років минулого століття, коли Сербія напала на Хорватію і захопила частину їхніх земель, хорвати у підсумку силою зброї змогли повернути окуповані території. Про це писав у своїй колонці для Dаіly Маіl експрем’єр Великої Британії Борис Джонсон, що Трамп міг би застосувати "двоетапний підхід": дати українцям ті дозволи на застосування зброї, які їм потрібні, а потім, коли війська Путіна знову відштовхнуть, він міг би запропонувати угоду. "Путіну доведеться відійти принаймні до кордонів, які були до вторгнення у 2022 році, і щоб уникнути майбутніх конфліктів і невизначеності, решта України має бути визнана вільною країною, здатною вибирати свою долю в ЄС і НАТО", – написав Джонсон.Цікаво, що до перемоги Трампа на виборах, західні ЗМІ активно говорили про інший сценарій, а саме досвід Німеччини у часи Холодної війни, тобто німецький сценарій. Як відомо, після Другої світової війни Німеччина була розділена на демократичну ФРН і комуністичну НДР. Однак особливістю було те, що ФРН увійшла в НАТО, таким чином змусивши НДР і Радянський союз припинити потенційні спроби подальшого просування. У виданні Fіnаnсіаl Тіmеs відзначали, що для України цей шлях коротко можна підсумувати так – території в обмін на вступ до НАТО. У такому разі ні Україна, ні партнери не визнавали б суверенітет Росії над захопленими з 2014 року територіями, але була "мовчазна згода" про те, що ці землі у майбутньому мають повернутися дипломатичними засобами. Однак такий сценарій, найімовірніше, відкинув би сам Кремль на переговорах, адже режим Путіна продовжує стверджувати про єдино можливий шлях – нейтралітет України. У будь-якому разі, як нещодавно сказав колишній держсекретар США Майк Помпео, що новобраний президент США "не дозволить Путіну прокотитися через Україну", тобто точно не дасть більше, ніж той встиг захопити, чи поступитися чимось, що українці вже відвоювали. Адже програш України у війні з Росією розглядався б також, як поразка політики Трампа, який налаштований лиш здобувати перемоги. Тому питання про те, якою ця перемога буде для США, України, Росії й світу залишається відкритим до моменту офіційного вступу Трампа на посаду. А поки росіяни продовжують тероризувати населення України своїми ракетами та наступальними діями, щоб захопити чимбільше території, українські воїни продовжують героїчно оборонятися, а в США Дональд Трамп роздає перші важливі посади у своєму новому кабінеті. Зокрема, у виданні Fох Nеws пишуть, що Трамп "вже незабаром" призначить спецпредставника для перемовин щодо припинення війни в Україні, також це буде "людина з великим авторитетом".  "Зараз мова йде лише про Дональда Трампа та гру в очікування. Чи змінить його нова адміністрація шлях України чи Росії? Чи зможе він запровадити припинення вогню? Чи будуть вибори Україні?", - вдало резюмують про загальні настрої у Тhе Есоnоmіst і додають, що наразі українці можуть розраховувати на дві дати, які наступного року можуть мати важливе значення для всієї країни: 20 січня 2025 року, дата інавгурації Трампа, перший момент для можливого припинення вогню та скасування воєнного стану, і 25 травня, як обговорювана дата виборів. Читайте також: Шлях до перемоги: як український ОПК долає історичні труднощі та залучає міжнародні компанії. Пояснюємо

Росіяни вночі запустили по Україні понад 50 ударних дронів. Протиповітряна оборона збила 32-х ворожих БпЛА.

У ніч на 9 листопада 2024 року Росія атакувала Україну 51-м ударним БПЛА типу «Shаhеd» та безпілотниками невстановленого типу із районів Приморсько-Ахтарська та Орла. Епіцентр удару – Одещина. Про це повідомили Повітряні сили. Станом на 08:00 підтверджено збиття 32-х ворожих дронів у Одеській, Миколаївській, Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій, Сумській, Харківській, Полтавській, Вінницькій, Черкаській та Тернопільській областях. […] Тhе роst ППО працювала в одинадцяти областях і знищила 32 російські дрони. Ще 18 – локаційно втрачені fіrst арреаrеd оn Новинарня.

Станом на 08:00 підтверджено збиття 32-х російських БпЛА у 11 областях

Вночі проти 9 листопада Росія випустила по Україні із районів Приморсько-Ахтарська та Орла 51 ударний БпЛА типу Shаhеd та безпілотники невстановленого типу. Епіцентром удару була Одещина. Про це повідомили у Повітряних силах ЗСУ. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Прилетіло в одну з найзавантаженіших трас міста - ворог вдарив авіабомбою по Харкову Повітряний напад відбивали зенітні ракетні війська, підрозділи РЕБ, мобільні вогневі групи Повітряних сил та Сил оборони України. "Станом на 8:00 підтверджено збиття 32-х ворожих БпЛА у Одеській, Миколаївській, Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій, Сумській, Харківській, Полтавській, Вінницькій, Черкаській та Тернопільській областях. 18 ворожих безпілотників локаційно втрачено у різних регіонах України", - зазначили у Повітряних силах. Вночі проти 9 листопада російські загарбники знову атакували Одесу ударними дронами. Внаслідок ворожих ударів пошкоджено декілька багатоповерхівок та будинки в приватному секторі. Окрім того, пошкоджень зазнали адмінбудівлі, складські приміщення та автівки в одному із районів міста.

У ніч проти 8 листопада ворог завдав удару балістичною ракетою "Іскандер-М" із Ростовської області, чотирма керованими авіаційними ракетами Х-59/69 із повітряного простору Бєлгородської області, 92-ма ударними БпЛА типу Shаhеd та безпілотниками невстановленого типу із напрямків Курськ, Приморсько-Ахтарськ, Орел, Чауда. Ворожа тактична авіація завдала ударів керованими авіабомбами по Харківщині та Сумщині, звітує Генштаб. Повітряний напад відбивали зенітні ракетні війська, авіація, підрозділи РЕБ, мобільні вогневі групи Повітряних сил та Сил оборони України. "Станом на 09:00 підтверджено збиття чотирьох керованих авіаційних ракет Х-59/69 та 62-х ворожих БпЛА у Одеській, Миколаївській, Київській, Сумській, Харківській, Полтавській, Кіровоградській, Житомирській, Чернігівській, Дніпропетровській, Хмельницькій та Івано-Франківській областях", - ідеться в повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Генштаб повідомив останні новини з передової 26 ворожих безпілотників локаційно втрачено у різних регіонах України. Один - в повітряному просторі України. "Бойова робота триває! Внаслідок нічної російської атаки є постраждалі, пошкоджено будинки та майно мирних мешканців на Одещині, Харківщині, Сумщині та Хмельниччині", - додали військові. Наші воїни завдають окупаційним військам відчутних втрат в живій силі, техніці і активно підривають наступальний потенціал ворога у тилу. Загалом, минулої доби втрати російських загарбників склали 1580 осіб. Також українські воїни знешкодили дев'ять танків, 49 бойових броньованих машин, 32 артилерійські системи, 118 БпЛА оперативно-тактичного рівня, 84 одиниці автомобільної та шість одиниць спеціальної техніки окупантів.

Родрі випередив Вінісіуса Жуніора в боротьбі за "Золотий м'яч" 28 жовтня журнал Frаnсе Fооtbаll оголосив володаря "Золотого м'яча - 2024". Володарем найпрестижнішої індивідуальної нагороди світового футболу став іспанський півзахисник "Манчестер Сіті" Родрі, який залишив другим у суперечці за трофей фаворита - бразильського вінгера "Реалу" Вінісіуса Жуніора.Через це представники мадридського клубу влаштували демарш та не приїхали на церемонію нагородження до Парижу. Окрім Вінісіуса Жуніора там не з'явився український голкіпер Андрій Лунін, що став третім у боротьбі за звання воротаря року, яке отримав аргентинець Еміліано Мартінес з англійської "Астон Вілли".   28-річний Родрі здобув "Золотий м'яч" уперше в кар'єрі. Минулого сезону він зіграв за "Манчестер Сіті" 50 матчів, забив 9 голів та зробив 14 асистів. Разом з клубом хавбек став чемпіоном Англії, а у складі збірної Іспанії виграв Євро-2024.Вінісіус Жуніор, Фото: Gеtty Іmаgеs 24-річний Вінісіус Жуніор у минулому сезоні зіграв за "Реал" 39 матчів, забив 24 голи та віддав 11 результативних передач. Разом із мадридцями він виграв Лігу чемпіонів, Суперкубок УЄФА, чемпіонат та Суперкубок Іспанії.За словами головного редактора Frаnсе Fооtbаll Венсана Гарсії, бразилець вочевидь поступився Родрі через партнерів по "Реалу", які теж потрапили у п'ятірку найкращих в опитуванні. "У голосуванні були близькі результати. Вінісіус, напевне, постраждав від присутності Джуда Беллінгема і Дані Карвахаля в топ-5. Це забрало в нього кілька очок. Це також підсумовує сезон "Реала", в якому було три-чотири яскраві гравці, тож журі розділило свої голоси між ними, що пішло на користь Родрі", - пояснив Гарсія.Вперше з 2006 року серед номінованих на "Золотий м'яч" футболістів виявився український футболіст - Артем Довбик. Форвард італійської "Роми", який минулого сезону в складі "Жирони" і став з 24 голам найкращим бомбардиром чемпіонату Іспанії, посів в опитуванні 29-те місце. Ферстаппен перервав безвиграшну серію у Формулі-1Макс Ферстаппен (ліворуч на передньому плані), Гран-прі Бразилії, Фото: Gеtty Іmаgеs За чотири етапи до завершення чемпіонату світу з автоперегонів у класі Формула-1 здавалося, що у боротьбі за титул вперше за три сезони відродилася інтрига. Британський пілот МсLаrеn Ландо Норріс скоротив відрив від лідера та триразового чемпіона світу Макса Ферстаппена до 47 очок. Ще більше напруга зросла перед стартом Гран-прі Бразилії, коли нідерландця з Rеd Вull покарали штрафом у 5 позицій через заміну двигуна напередодні етапу. Тому Ферстаппен після й так невдалої кваліфікації з 12-м підсумковим місцем, розпочинав перегони 17-м, в той час, як Норріс здобув поул. До всього, в перебіг боротьби втрутилася злива, через яку кваліфікацію перенесли з суботи на неділю, 3 листопада. Попри це, Макс Ферстаппен створив диво та довів, що наразі у Формулі-1 йому немає рівних. Нідерландець піднявся на першу позицію, виграв Гран-прі Бразилії та перервав безвиграшну серію, яка тривала дев'ять етапів. Ландо Норріс фінішував шостим та збільшив відставання від лідера ЧС в загальному заліку до 62 очок. Наступний етап Формули-1 відбудеться в Лас-Вегасі (США) 24 листопада. "Манчестер Юнайтед" призначив Аморіма новим головним тренеромРубен Аморім, Фото: Gеtty Іmаgеs 28 жовтня англійський футбольний клуб "Манчестер Юнайтед" звільнив Еріка тен Гага з посади головного тренера. МЮ відправив нідерландця у відставку після поразки 1:2 від "Вест Гема" у 9-му турі чемпіонату Англії, в якому "Юнайтед" скотився на 14-те місце. А вже 1 листопада МЮ оголосив про призначення португальця Рубена Аморіма. Його контракт з манчестерцями розрахований до літа 2027 року з можливістю продовження ще на сезон. Португалець розпочне роботу в "Юнайтед" 11 листопада. Поки ж командою керує асистент Еріка тен Гага - нідерландець Руд ван Ністелрой. У першому матчі під його орудою МЮ зіграв вдома внічию 1:1 з "Челсі" та піднявся на 13-ту позицію в турнірній таблиці. 39-річний Рубен Аморім тренував "Каса Піа", "Брагу" та "Спортинг", з яким у 2021 та 2024 роках виграв чемпіонат Португалії. Під час ігрової кар'єри виступав на позиції півзахисника за "Белененсеш", "Брагу", "Бенфіку" та катарський "Аль-Вакра". Тричі ставав чемпіоном Португалії. На рахунку Аморіма 14 матчів за збірну Португалії. 54-річний Ерік тен Гаг очолював "Манчестер Юнайтед" з квітня 2022 року. Під його керівництвом команда виграла Кубок Англії та Кубок ліги. Також він працював головним тренером нідерландських "Гоу Ехед Іглз", "Утрехта" та "Аякса"."Манчестер Сіті" вперше з 2023 року програв у АПЛФіл Фоден (у центрі) та Ілля Забарний (праворуч), Фото: Gеtty Іmаgеs 2 листопада в 10-му турі чемпіонату Англії з футболу "Борнмут", з українським захисником Іллею Забарним у складі, несподівано переміг на своєму полі "Манчестер Сіті" - 2:1. На 9-й хвилині Антуан Семеніо вивів господарів вперед, а на старті другого тайму Евенілсон збільшив перевагу. Наприкінці зустрічі Йошко Гвардіол скоротив відставання "Сіті", проте більшого манчестерці досягти не змогли. "Ман Сіті" програв у Прем'єр-лізі вперше з грудня 2023 року та перервав рекордну клубну серію без поразок в турнірі, яка сягала 32-х матчів."Манчестер Сіті" з 23 очками втратив лідерство в АПЛ. На перше місце з 25 пунктами вийшов "Ліверпуль". "Борнмут" з 15 очками йде дев'ятим.Леброн Джеймс закликав голосувати за Камалу ГаррісЛеброн Джеймс, Фото: Gеtty Іmаgеs 1 листопада зірковий гравець Національної баскетбольної асоціації Леброн Джеймс заявив, що на президентських виборах у США голосуватиме за Камалу Гарріс. "Про що ми взагалі тут говоримо? Коли я думаю про своїх дітей і сім’ю та про те, якими вони виростуть, вибір для мене очевидний. Голосуйте за Камалу Гарріс!" - закликав Леброн Джеймс.Читайте також: Змагаються двоє, обирає Колегія. Як американці голосують за президента і до чого тут штати-гойдалки. Спецпроєкт "Вибори у США: український погляд"39-річний баскетболіст "Лейкерс" є найрезультативнішим гравцем в історії НБА, де набрав 40 607 очок. Він має чотири чемпіонські титули асоціації, та стільки ж разів визнавався найкращим баскетболістом сезону. Окрім "Лос-Анджелес Лейкерс", Джеймс виступав за "Клівленд Кавальєрс" та "Маямі Хіт".  Зі збірною США тричі став олімпійським чемпіоном.     Вибори в США відбудуться 5 листопада.

Багато людей помічають, що прокидаються приблизно о 4-й годині ранку без видимих причин і при цьому не відчувають сонливості. Це пов'язано з тим, що людський організм природно виходить із фази глибокого сну через 4-5 годин після засинання, що створює відчуття бадьорості саме в цей час, пише Тhе Іndереndеnt. Саме після цього переходу в "легкий сон" нам набагато легше прокинутися, заявляє заступник гендиректора благодійної організації Тhе Slеер Сhаrіty Ліза Артіс. "Пробудження о 4 годині ранку є найімовірнішим варіантом для тих, хто засинає близько 11 години вечора", - каже Ліза Артіс. Існує безліч чинників, що призводять до цього. Гормони "Сон регулюється нашим внутрішнім годинником або циркадним ритмом. Одним із найбільш значущих і відомих циркадних ритмів є цикл сон-неспання", - зазначає Артіс. І додає, що, крім того, сон регулюється рівнем гормонів мелатоніну, який допомагає організму заснути, і кортизолу, який навпаки допомагає прокинутися і не спати. Доктор Маріям Х. Малік, терапевт Раll Маll Меdісаl, пропонує перед сном почитати, послухати музику або помедитувати, щоб "заспокоїти" організм і головне - відкласти телефон принаймні за дві години до сну, тому що "синій колір" від будь-яких електронних пристроїв може пригнічувати вироблення мелатоніну. Дієта Кофеїн, важка їжа, алкоголь, цукор, дефіцит магнію і вітамінів групи В можуть призвести до порушення сну, зазначає Малік. Зокрема, особливий вплив на поганий сон можуть чинити цукор і вуглеводи, оскільки вони можуть викликати коливання рівня цукру в крові. Замість вуглеводних або солодких перекусів обирайте продукти, багаті на білок і магній, наприклад, варені яйця, сир, гарбузове насіння, шпинат, темний шоколад, кеш'ю, курячі стегна або індичку. Потреба в сечовипусканні Можливо, ви помічали за собою, що ви в один і той самий час прокидаєтеся щоночі і йдете в туалет? "Намагайтеся не пити надмірну кількість рідини перед сном", - радить Малік. Важливо підтримувати рівень гідратації, але намагайтеся нічого не пити приблизно за дві години до моменту, коли ви зазвичай лягаєте спати. Крім того, експерт додає, що краще перед сном сходити в туалет, щоб спорожнити сечовий міхур. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знадобиться не одна подушка: як правильно спати, щоб прокинутись без болю в спині Вік і життєвий етап За словами терапевта, з віком сон стає більш порушеним. У літніх людей серед поширених причин порушення сну є зміна циркадного ритму, приймання ліків, зниження вироблення мелатоніну та інше. Це також може торкнутися жінок у період перименопаузи, адже естроген і прогестерон - репродуктивні гормони - переплітаються з гормонами сну і щастя. Про ослаблення естрогену можуть свідчити такі симптоми, як сухість шкіри, низьке лібідо, нічна пітливість і жар. Занепокоєння Усім відомо, що стрес неймовірно шкідливий для сну. Одне дослідження, проведене компанією Вuра Неаlth Сlіnісs, показало, що 32 мільйони людей тільки в одній Великій Британії прокидаються, турбуючись про своє здоров'я, рівно о 4:05 ранку. Сонливість під час робочого процесу може суттєво знижувати продуктивність, особливо якщо ваша діяльність вимагає творчого підходу. Коли розум втомлюється, знижується здатність генерувати нові ідеї та ефективно вирішувати завдання. Повернути працездатність можна завдяки швидкому "творчому сну". Для цього знадобиться не більше 20 хвилин.