Search trend "Німеччина готується"

Мирні переговори у Стамбулі відбулися так як хочтів Кремль повільно та без результатів. Москву не хвилюють санкції Європи чи ризик розгнівати Дональда Трампа. Вони затягують війну без страху наслідків. Поки Трамп не натисне на Москву - прогресу в мирних переговорах не буде. Ось дещо з того, про що писали у світових ЗМІ минулого тижня "Мирний процес між Росією і Україною йде так, як хоче Москва - повільно", СNN, США Рішення президента Володимира Зеленського направити міністра оборони Рустама Умерова на зустріч з російською делегацією низького рівня в Стамбулі - складний вибір, вимушена необхідність. Його аудиторія - одна людина, президент Трамп. Київ має показати готовність зробити будь-які кроки до миру, інакше ризикує тим, що Трамп поступово почне відчувати, як прокремлівські голоси навколо нього зростають. Йому набриднуть ці процеси та/або він обмежить допомогу Україні. Зрештою, мирний процес йде так, як хоче Росія. Повільно і за ініціативою Кремля. За минулий тиждень, відколи Франція, Велика Британія, Німеччина та Польща виступили на боці України та вимагали 30-денного безумовного припинення вогню, яке мало набути чинності в понеділок, ми багато дізналися про справжні емоції Путіна та Трампа. По-перше, головним одкровенням є те, що Кремль не боїться подальших санкцій, тиску Європи, і не піддається на вмовляння Трампа. Наразі Володимир Путін вважає потенційні внутрішні пастки від можливості сфотографуватися з Трампом і Зеленським набагато більшими, ніж можливість шкоди, якщо розгніває Трампа. Путін насолоджується тим, як мирний процес просувається вперед Його відмова від цієї ініціативи - прорахований ризик, який вже окупається. Реакція Трампа - натяк, що "нічого не станеться", доки він не зустрінеться з Путіним. Вона відкидає всі очікування щодо дипломатії до двосторонньої зустрічі між ними. Це дозволяє Путіну вільно дотримуватися будь-якого курсу, усвідомлюючи, що глава Білого дому справді вірить у можливий прогрес, доки обидва президенти не зустрінуться особисто. Не виключено, що двостороння зустріч може відбутися найближчим часом, або навіть те, що переговори в Стамбулі в п'ятницю можуть призвести до саміту цих лідерів на вихідних. Але Путін насолоджується тим, як мирний процес просувається вперед, з достатньою удаваною щирістю, щоб Білий дім не відмовився від нього. Навіщо поспішати? Його сили зосереджуються на фронті. Рішення Путіна відхилити пропозиції Трампа щодо участі в саміті розкриває два ключові аспекти його мислення. Він готовий терпіти подальші "масові санкції", якими Європа погрожує за відмову від припинення вогню, а потім і від саміту в Стамбулі. Він також зробив ставку на обмежений гнів Трампа. Глава Кремля навіть був готовий ризикнути триденними спекуляціями і разом відхилити вмовляння Трампа щодо його участі, змушуючи світ чекати на склад російської делегації в Стамбулі. Трамп може далі уникати додаткових санкцій та наслідків для Росії Зеленський стикається з незручним моментом, під час якого він має бути присутнім на переговорах на випадок їхньої раптової ескалації, але не чекати наступного кроку Путіна. Поступово стає очевидним, що Трамп може далі уникати додаткових санкцій та наслідків для Росії, на які натякали Європа та Білий дім. Обмежений та "технічний" характер російської команди в Стамбулі дасть Трампу достатньо підстав сподіватися на прогрес і відкласти створення проблем для Москви. Переговори затягнуться. Кремль висуне низку максималістських вимог, а Київ гнівно вимагатиме припинення вогню, що Росія постійно відкидатиме. Навіть із додаванням високопосадовців Трампа до переговорів у п'ятницю, буде мінімальний прогрес і переговори про подальші переговори будуть мінімальними. Саме цього хоче Кремль. "Путін і незірка з мирних переговорів", Тhе Wаll Strееt Jоurnаl, США Редакційна стаття Президент Трамп хоче миру в Україні, але Путін продовжує опиратися США. Подивіться на ганебну неявку російського лідера в Стамбул у четвер. Цей показовий епізод розпочався минулого тижня, коли лідери провідних країн Європи запропонували "повне і безумовне 30-денне припинення вогню, щоб створити простір для переговорів про справедливий та тривалий мир". Це мета України і Трампа, але Путін відповів жорстким "ні". Путін на ультиматум Європи відповів пропозицію прямих переговорів між Україною і Росією. Трамп зажадав, щоб Зеленський погодився. Однак у четвер Путін вислав до Зеленського, держсекретаря Марко Рубіо та спецпосланця Трампа Стіва Віткоффа делегацію низького рівня, подібну до тієї, яку послав у 2022-му для несерйозних переговорів. З моменту інавгурації Трампа, Путін запустив по Україні 346 ракет і понад 13 000 дронів Трамп, який перебуває на Близькому Сході, спочатку заявив, що може здійснити візит до Туреччини, якщо відбудуться мирні переговори. Але після того, як Путін виказав небажання до переговорів, Трамп спробував загладити конфуз, заявивши, що "нічого не станеться, поки ми з Путіним не зустрінемося". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російські наративи Віткоффа і монополізація влади Зеленським: про що писали світові ЗМІ Ближче до реальності буде сказати, що нічого не станеться, доки Путін не відчує, що має стимул з'явитися і вести переговори. Неявка Путіна - останній доказ, що росіяни несерйозно налаштовані на припинення війни. Це не дивно. Путін вважає, що Трамп може покинути Україну і полегшити йому подальше захоплення української території. За підрахунками Інституту вивчення війни, з моменту інавгурації Трампа, Путін запустив по Україні 346 ракет і понад 13 000 дронів. "Володимире, СТОП!", - благав Трамп у соцмережах після того, як російський удар забрав життя мирних жителів у Києві в кінці минулого місяця. Путін не зупиняється. Минулого тижня внаслідок атаки на українську столицю загинули мирні жителі. З наближенням літа Росія готується до нового наступу. Москва здобула певну територію на сході України протягом зими, але за велику ціну і без стратегічних проривів. Але Путін знає, що Україна вичерпає запас американських боєприпасів за кілька тижнів. Найкращий шлях до миру - посилення тиску на Москву Трамп доклав щирих зусиль, щоб бути посередником у війні, але виглядає тим гірше, чим довше Путін говорить про мир, але веде війну. Трамп не хоче, щоб світ бачив його прохачем Кремля. Найкращий шлях до миру - посилення тиску на Москву. Трамп може почати з вторинних санкцій проти країн, які купують російську енергоносії. Колишній головний економіст мінфіну США Ерік ван Ностранд цього тижня писав, що вилучення чверті експорту російської нафти з ринку скоротить доходи Кремля від нафти на 20%. Світовий видобуток нафти достатньо високий, щоб це не призвело до значного підвищення цін на паливо у США. Трамп також може оголосити про свою підтримку більшої військової допомоги Україні. Тоді, коли Трамп нарешті зустрінеться з Путіним, Україна і Трамп будуть вести переговори з набагато сильнішої позиції. Хтось колись це назвав "миром через силу". "Трамп тисне на Україну без перспектив мирної угоди", Тhе Теlеgrарh, Велика Британія Колонка колишнього міністра оборони Великої Британії Бена Воллеса Книга 1991 року "Трампований" Джона О'Доннелла, одного з босів казино Трампа, багато розповідає нам про те, як президент США веде бізнес. Одне з найяскравіших спостережень в тому, що Трамп ніколи не бере на себе відповідальність за будь-які невдачі та ніколи не залишається достатньо довго, щоб його угоди викрилися як порожні, якими зазвичай вони є. Тож не варто дивуватися, що Джо Байдена звинувачують в угоді Трампа з Талібаном, або що Зеленського звинувачують у тому, що не капітулював перед Путіним. Україна для Трампа була лише угодою про корисні копалини - нічим більше і нічим менше. Йшлося не про глобальну політику, західні цінності чи безпеку НАТО. Тепер, коли він її отримав, то пішов далі. Це також зрозуміло Путіну. З першого дня цього президентства в США Путін знав, на чиєму боці Трамп. Європа та Україна повинні почати готуватися до самостійного вирішення проблеми Останнім поворотом подій стало залякування Зеленського зі сторони Трампа, щоб зустрівся з Путіним. Путін, як боягуз, не приїхав. Результат - Трамп нічого не робить. Не зовсім нічого - США блокують Зеленського від поїздки на саміт НАТО в Голландії наступного місяця. Ключове питання - що далі. Європа та Україна повинні почати готуватися до самостійного вирішення проблеми. Ніхто не має вірити, що без США українцям кінець. Це не так. Вони знають, як воювати. Знають, як впроваджувати інновації. І "життєво важливі" розвіддані, які отримують на полі бою, не є повністю американськими. Якщо ми в Європі вирішимо замінити Дядька Сема, то зможемо. Якщо справді цього хочемо, і якщо готові піти на власні жертви. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Залужний оцінив реформи у ЗСУ та коли Путін може напасти на країну НАТО: світові ЗМІ написали Нам також слід реалістично оцінювати, що ця нова американська адміністрація означає для нашої безпеки. Не сумніваюся, що на певному етапі Трамп визнає кордони 2014 року, нав'язані Україні російським вторгненням того року. Визнання суверенних кордонів, змінених силою, суперечить усьому, за що ми виступаємо, у що віримо. Хоча декому подобається стиль та манера Трампа, вони не розуміють, що зараз не 1920-ті. Росія будує військові бази біля Фінляндії Якщо Трамп визнає російський Крим, нам слід побоюватися, що це буде означати ближче до нашого дому, у Північній Європі. Ми вже бачимо, як Росія будує військові бази біля Фінляндії, агресивно порушує патрулювання неба та військово-морські пересування в Балтійському і Північному морях. Подивіться на це з точки зору Путіна. Він знає, що США не зацікавлені в цьому і збираються скоротити війська в Європі. Він знає, що, незважаючи на вторгнення в Україну, йому це зійшло з рук. Чому він має зупинитися зараз? Путін думає: "Чи справді Трамп ризикне американцями та ядерним Армагеддоном, якщо я захоплю трохи Естонії і Литви? Або навіть Фінляндії?". Великі держави Європи не готові до війни, а їхнє населення ще менше. Британія та Франція сильні у риториці, але досі не підкріпили її грошима.

Країни Євросоюзу погодили новий пакет обмежень проти Росії. Про це повідомив журналіст "Радіо Свобода" Рікард Джозвяк. Крім того, одночасно ухвалено додаткові санкції за порушення прав людини, хімічну зброю та втручання РФ у справи інших держав. Йдеться про гібридну діяльність, яку Москва веде у різних регіонах світу. Очікується, що остаточне рішення ухвалять 20 травня. Тоді відбудеться засідання Ради ЄС із закордонних справ. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЄС у разі зриву мирних переговорів готується запровадити проти РФ "масштабні і потужні" санкції Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга розповів про деталі переговорів із європейськими колегами. За його словами, темами обговорення були санкції проти Центробанку РФ, енергетичного сектору й банківських установ. Передбачається, що частина обмежень буде спрямована на так званий "тіньовий флот" Росії. Це судна, які обходять міжнародні обмеження, зокрема у сфері перевезень нафти. Німеччина, Франція, Велика Британія та Польща закликали Росію до 30-денного перемир'я, починаючи з понеділка. У свою чергу президент США Дональд Трамп заявив, що Україна має негайно погодитися на запропоновані кремлівським лідером Володимиром Путіним переговори в Туреччині 15 травня. Водночас вони не передбачають укладення 30-денного перемир'я. Очільник Кремля Володимир Путін ніяк не відповів на пропозицію 30-денної паузи у бойових діях, але заявив, що налаштований на "прямі переговори" з Києвом у Стамбулі в четвер, 15 травня.

Росія готується до майбутніх переговорів з Україною в Стамбулі. Про це повідомив прессекретар диктатора Дмитро Пєсков. Водночас Пєсков не уточнив, чи братиме участь у зустрічі сам Володимир Путін. За його словами, Кремль оголосить ім'я представника Росії на переговорах, коли це буде вважатися доцільним. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Волкер: Путін не готовий до припинення вогню в Україні - готує наступ Пєсков також зазначив, що Європа повністю підтримує Україну і тому не може претендувати на нейтральну позицію в переговорах. Раніше в одному російському Теlеgrаm-каналі з'явилася непідтверджена інформація про те, що Путін не має наміру летіти до Стамбула. Джерело, близьке до Федеральної служби охорони РФ, зазначило, що служба безпеки президента не планує організовувати візит Путіна до Туреччини. Водночас стало відомо, що для поїздки в Стамбул готують літак для глави МЗС Сергія Лаврова та помічника президента Юрія Ушакова. Інформація також вказує, що в разі надзвичайної ситуації, наприклад, якщо буде досягнута особиста домовленість з президентом США Дональдом Трампом, рішення про візит Путіна може бути ухвалене будь-якої миті. Зараз, за даними каналу, на 15 травня в Путіна заплановані зустрічі в Кремлі. Німеччина, Франція, Велика Британія та Польща закликали Росію до 30-денного перемир'я, починаючи з понеділка. У свою чергу президент США Дональд Трамп заявив, що Україна має негайно погодитися на запропоновані кремлівським лідером Володимиром Путіним переговори в Туреччині 15 травня. Водночас вони не передбачають укладення 30-денного перемир'я. Очільник Кремля Володимир Путін ніяк не відповів на пропозицію 30-денної паузи у бойових діях, але заявив, що налаштований на "прямі переговори" з Києвом у Стамбулі в четвер, 15 травня.

Лідери європейських країн попросили Європейську комісію запровадити нові масштабні санкції проти нафтового та фінансового секторів РФ. Санкції запровадяться у випадку, якщо Кремль не погодиться на припинення вогню в Україні, пише Rеutеrs. "Ми готуємо додаткові санкції, спрямовані проти енергетичного та фінансового секторів. Ми попросили Європейську комісію на цих вихідних підготувати нові більш важливі санкції, щоб змусити президента РФ Володимира Путіна дотримуватися логіки миру" - заявив глава МЗС Франції Жан-Ноель Барро. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Світ досі не отримав відповіді РФ щодо припинення вогню в Україні - Зеленський Він підкреслив, що Путін повинен "дотримуватися своєї частини договору" і відправитися в Стамбул у четвер на переговори з президентом України Володимиром Зеленським. "Ми готуємо потужні та масштабні санкції, якщо він не погодиться на припинення вогню" - сказав фрацузький міністр. Потенційні європейські санкції узгоджуються з законопроєктом про санкції США, який передбачає введення тарифів у 500% для країн, які імпортують російську нафту, додав він. Німеччина, Франція, Велика Британія та Польща закликали Росію до 30-денного перемир'я, починаючи з понеділка. У свою чергу президент США Дональд Трамп заявив, що Україна має негайно погодитися на запропоновані кремлівським лідером Володимиром Путіним переговори в Туреччині 15 травня. Водночас вони не передбачають укладення 30-денного перемир'я. Очільник Кремля Володимир Путін ніяк не відповів на пропозицію 30-денної паузи у бойових діях, але заявив, що налаштований на "прямі переговори" з Києвом у Стамбулі в четвер, 15 травня.

Про це повідомляє Укрінформ.У Парижі очільник німецького уряду провів зустріч з Макроном у Єлисейському палаці. Як повідомляє Таgеssсhаu, Макрон зустрів Мерца опівдні у внутрішньому дворі Єлисейського палацу. Візит Мерца не був офіційним інавгураційним, а радше робочою зустріччю, як раніше заявляв Єлисейський палац. Мерц і Макрон під час зустрічі обговорили тему оборони, зокрема погодилися, що держави ЄС мають більше інвестувати в оборону. За словами Макрона, Німеччина та Франція хочуть створити спільну раду безпеки для вирішення питань можливих інвестицій в оборонний сектор.Мерц наголосив, що ЄС має виглядати більш єдиним і прогресивним, особливо на тлі війни Росії проти України. Також під час візиту в Париж Мерц запевнив, що Україна може розраховувати на подальшу підтримку Німеччини. А в разі припинення вогню між Росією та Україною Берлін також готовий брати участь у моніторингу його дотримання.Окрім того, Фрідріх Мерц зазначив, що планує найближчим часом відвідати Україну. Поїздку наразі готують. Мерц сказав, що він хоче "зробити все можливе від Європейського Союзу задля постійного припинення вогню, а також задля того, щоб потім могла бути укладена мирна угода з Росією".Після Франції Мерц вирушить до Варшави, де зустрінеться з прем'єром Дональдом Туском.Надалі, 9 травня, Мерц відвідає Брюссель, де проведе зустрічі з керівництвом Євросоюзу – президентами Євроради Антоніу Коштою та Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. Також Мерц зустрінеться з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте.Читайте також: Фрідріх Мерц: що відомо про лідера партії-переможця на виборах у Німеччині і чим він може допомогти УкраїніСеред найближчих запланованих візитів Мерца – відвідини Лондона. А 16 травня він візьме участь у зустрічі Європейської політичної спільноти в Тирані. Відтак до саміту G7 у Канаді в середині червня канцлер планує вирушити до Вашингтона й зустрітися з президентом США Дональдом Трампом. У вівторок, 6 травня, під час другого голосування бундестаг підтримав обрання лідера партії "Християнсько-демократичний союз" Фрідріха Мерца канцлером НімеччиниУ грудні 2024 року тоді ще кандидат у канцлери Німеччини Мерц відвідував Київ. ЗМІ повідомляли також, що готується візит Мерца в Україну 9 травня. Очікували, що це буде спільний візит з Макроном, Туском і прем’єром Великої Британії Кіром Стармером. Проте наразі на цей день у зазначених політиків передбачені інші заходи, тож, імовірно, візит Мерца до Києва відбудеться пізніше.

Хотів би розпочати нашу розмову з найважливішої історії для українців - надзвичайно дивна політика США. До кінця не зрозуміла позиція самого президента Трампа. Також було дивне інтерв'ю Стіва Віткоффа, який виконує певну функцію, яку свого часу реалізував Кіссінджер, але Віткофф – це анти-Кіссінджер. Ми в Україні переживаємо з того приводу, що США можуть нас полишити з РФ у форматі "сам на сам". Звісно, є наші друзі з ЄС, але допомога Сполучених Штатів неоціненна. Просив би вас схарактеризувати поточний історичний момент.На жаль, я вважаю, що це правильне бачення ситуації. Найточніше політику президента Трампа щодо Росії можна охарактеризувати як поведінку молодшого партнера Путіна. Під "молодшим" я маю на увазі, що Трамп виконує все, чого хоче або що підтримує Путін, не вносячи жодного власного внеску в цю політику.У першій адміністрації Трампа всі зовнішньополітичні питання та кризове врегулювання були зосереджені в руках його зятя Джареда Кушнера. Цього разу цю роль виконує Стів Віткофф. Сьогодні його вплив значно перевищує вплив державного секретаря Марка Рубіо чи радника з національної безпеки Майка Волтца, якого багато хто називає "живим мерцем" — він втратив кількох ключових помічників і, схоже, довго не протримається на посаді.Політика Трампа була цілком очевидною. Він двічі голосував разом із Росією, Білоруссю та Північною Кореєю проти резолюцій, що засуджують російську агресію в Україні. Навіть Іран і Китай тоді утрималися. Росію підтримали лише близько десятка країн, але до них приєдналися і Сполучені Штати — це серйозний і тривожний сигнал. Водночас понад 100 держав в обох випадках проголосували за засудження російської агресії.Чи подобається Путіну USАІD? Ні, потрібно закрити. НАТО? Ні, послабити. "Радіо Свобода", "Голос Америки"? Ні, вимкнути. Чи підтримує він просування демократії за кордоном? Теж ні, згорнути. Трамп діє цілком передбачувано: він робить те, чого хоче Путін.Єдине стримування — це суспільна думка: близько двох третин американців підтримують Україну, зокрема майже половина республіканців. Тому Трамп не може діяти без обмежень. Йому потрібно створювати враження, ніби він намагається тиснути на Росію. Він зробив кілька заяв на кшталт: «Це вже занадто, припини бомбардування, Владімір», — але на цьому все і закінчилося. Сприймати це серйозно не варто.Цікаво, що Трамп не скасував жодних ключових санкцій проти Росії, а деякі навіть продовжив. Отже, він не наважується зайти настільки далеко, щоб надто багато людей, як і я, могли прямо сказати, що він діє як молодший партнер Путіна.Що ж має робити Україна? На мою думку, ваш уряд діє виважено й правильно: з одного боку, веде діалог зі Сполученими Штатами, аби ті не заблокували ліцензії на постачання озброєння; з іншого — відмовляється підписувати будь-які угоди, що можуть зашкодити.Ймовірно, Трамп незабаром оголосить про перемогу й просто відійде, незалежно від реального результату. І вкрай важливо, щоб Україна до того моменту не втратила нічого суттєвого. А ви бачите перспективи певного дипломатичного урегулювання російської агресії проти України? Ми чуємо дуже багато різних меседжів, які дуже часто суперечать одне одному. Але бачимо, що Росія наступає, обстрілює наші міста. І водночас розуміємо, що частина нашого населення плекає певну ілюзію, що, можливо, вдасться про щось домовитись. Росіяни регулярно повторюють свій ультиматум: вимагають окупації навіть ще незахоплених наших територій, проведення так званої денацифікації, демілітаризації й так далі. Лавров постійно повторює путінський ультиматум трирічний давності. Але в той самий час росіяни повторюють мантру про перемовини. Як ви думаєте, що це за така складна гра?На жаль, я налаштований доволі песимістично. Наразі, по суті, існує два можливих варіанти: або Україна підписує щось цілковито принизливе й неприйнятне — фактично лише тимчасове перемир’я, — або війна триває. Другий варіант виглядає кращим, адже Україна тримається впевнено й гідно, а Європа демонструє рішучу підтримку. Після принизливого прийому президента Зеленського в Білому домі 28 лютого Європа, за винятком Угорщини, консолідувалася довкола України. Військова промисловість ЄС разом із сильними українськими стартапами вже готується до збільшення обсягів і темпів постачання озброєння. Цього року Україна отримає близько 100 мільярдів доларів західного фінансування.Отже, фінансування вже забезпечене, але я не бачу жодної реальної можливості, що з цих переговорів вийде щось змістовне. Показово, що під час візиту Віткоффа до Москви він прибув без жодного помічника, тоді як Путін приймав його у присутності Юрія Ушакова та Кирила Дмитрієва. Я знаю обох — Дмитрієв доволі вправний і досвідчений гравець.Сергій Лавров більше не виконує функцій міністра закордонних справ — приблизно так само, як Марко Рубіо тут, у Вашингтоні. Натомість Лавров виступає як рупор пропаганди — не гірше, ніж Соловйов чи Симоньян.Ситуація виглядає саме так: Лавров не залучений до жодних реальних переговорів, принаймні наскільки я розумію. Та й загалом не варто вважати, що якісь справжні переговори взагалі ведуться. Навпаки, Путін просто намагається спокусити Віткоффа, а через нього — вплинути на Трампа.Складається враження, що саме Віткофф і Трамп фактично визначають політику США щодо Росії. На жаль, наразі найкращим підходом виглядає збереження діалогу та гарантія того, що Україна не підпише нічого справді шкідливого.У Вашингтоні я слухав прем’єр-міністра Шмигаля. Він заявив, що передбачена міжурядова угода щодо видобутку корисних копалин в Україні, після чого має бути підписана рамкова угода, а далі — конкретні домовленості по окремих проєктах. Це звучить як звичайний комерційний процес. Також Україна більше не повинна повертати грантову допомогу, яку вже отримала від США.Загалом, ситуація почала рухатися в правильному напрямку — на відміну від попереднього періоду, коли все виглядало вкрай тривожно. Водночас переговори про мир або припинення вогню, схоже, заходять у глухий кут. І, цілком ймовірно, що Трамп просто оголосить про певну перемогу без жодних на те підстав і дистанціюється від усієї ситуації. А що ви скажете щодо чергової угоди про українські корисні копалини, яка постійно трансформувалася? Адже спочатку були захмарні апетити з боку адміністрації Трампа, а зараз все це немовби суттєво зменшилось. Як, на вашу думку, може працювати подібна схема? Основне, що вдалося досягнути очевидної справи – ми не винні Сполученим Штатам. Тобто ту допомогу, яку нам надавала адміністрація президента Джозефа Байдена за погодженням Конгресу і Сенату, - це було безкоштовно. Україні були передані певні ресурси, тобто кредитні історії, – це зовсім інше, але нас намагалися поставити у позу боржника. Наскільки це серйозна історія щодо угоди про корисні копалини? Тому що свого часу американська адміністрація підписувала подібну угоду з урядом Афганістану. І це відбулося буквально за певний час перед тим, як помахала їм рукою і вивела американські війська з Афганістану.Я не вважаю, що порівняння з Афганістаном є доречним. Очевидно, що позиція США суттєво змінилася. Тепер зрозуміло: жодної вимоги, щоб Україна платила за вже отриману допомогу, більше не існує.Також була знята ідея про надання Сполученим Штатам права першої пропозиції. Коли я слухав прем’єр-міністра Шмигаля, він наголосив на двох ключових принципах.По-перше, жодна угода не повинна порушувати процес вступу України до Європейського Союзу. Я вважаю, що Україна повинна максимально залучати ЄС до цього процесу — і, схоже, саме так і відбувається. По-друге, жодна домовленість не повинна суперечити Конституції України та, відповідно, іншим національним законам.Схоже, що ця міжурядова угода, яка фактично є двостороннім інвестиційним договором, рухається в правильному напрямку. Наступний крок — укладення конкретних комерційних угод у межах цієї рамки, але вони не повинні передбачати жодних преференцій для Сполучених Штатів. Це мають бути стандартні інвестиційні домовленості. І, на мою думку, український уряд послідовно дотримується правильних принципів, і нині ми рухаємося саме в цьому напрямку.Усі попередні заяви Трампа про те, що Україна повинна повернути якісь фантастичні суми, які вона нібито отримала від США, а це не відповідає дійсності, більше не звучать. Як ви й зазначили, адміністрація Байдена надавала Україні гранти, а не кредити. Але Трамп поводиться як шантажист. І цьому слід рішуче протидіяти. Здається, український уряд робить це впевнено й достойно. Хочу вас розпитати про велику торговельну війну. Хочеться вірити, що все якось унормується і перейде у формат осмислених дій. Але ми бачили дивні рішення та реакції, потім все це переграється, і шановну публіку інформують через повідомлення у мережі Х. Однак світову економіку лихоманить і, відповідно, хтось на цьому хоче заробити, комусь це потрібно для того, щоб натиснути на той чи інший уряд. За вашим відчуттям, це кудись рухається цілеспрямовано чи вже починається хаотичне розповзання, зокрема і Бреттон-Вудської системи?Вважаю, що увагу слід зосередити на самій торговельній політиці. Її підґрунтя — цілковито абсурдне. Сполучені Штати отримали величезну вигоду від безпрецедентного обсягу зовнішнього фінансування.Нині близько $32 трильйонів іноземного капіталу зберігається в американських цінних паперах — облігаціях і акціях. Це стало можливим завдяки репутації США як надійної фінансової гавані. Однак ситуація змінилася, і тепер цілком імовірно, що значна частина цих коштів залишить країну. Чому ж тоді у США такий серйозний дефіцит торговельного балансу?Частково це пояснюється суттєвим профіцитом у сфері послуг. Інша причина — готовність іноземних інвесторів покривати масштабний дефіцит державного бюджету, який щороку становить приблизно 6,5% ВВП. За логікою відповідальної політики, цей показник мав би знижуватися щонайменше вдвічі, але жодних ознак таких змін немає.Саме тому Трамп і повторює наратив про те, що нібито весь світ обкрадає США.Реальність така: світ проявив надзвичайну щедрість, надавши Сполученим Штатам величезні обсяги фінансування. І водночас саме США, найімовірніше, найбільше постраждають від нових тарифів, адже сплачуватимуть їх не іноземці, а самі американці.Трамп уперто поширює неправду, стверджуючи, що платитимуть китайці — хоча це повністю суперечить фактам. Практично все, що він говорить, є маніпуляцією. Так звані взаємні тарифи, які ми сьогодні спостерігаємо, були значною мірою вигадані — без будь-якого обґрунтування.Найабсурднішим прикладом є те, що навіть острів, населений лише пінгвінами, мав би сплачувати 20% мита. Це повний нонсенс.У Детройті Трамп знову повторив більшість своїх неправдивих заяв — цього разу в украй агресивному тоні. Він не має наміру змінювати курс. Це передусім трагедія для самих Сполучених Штатів, але також і серйозний удар по світовій економіці. Як ви вже зазначали, Трамп відчуває себе найвпевненіше в атмосфері хаосу.Президент дійсно має повноваження запроваджувати тарифи. Він сам визнає, що ці рішення можуть бути оскаржені в суді, оскільки базуються на надзвичайному указі.У США немає жодної надзвичайної ситуації, але Трамп намагається її штучно створити. Загалом, якщо США запровадять 10-відсоткові тарифи на всі товари, це становитиме приблизно 1% ВВП. У поєднанні з кількома додатковими митами — можливо, до 2% ВВП. З одного боку, це доволі значні суми, але їх абсолютно недостатньо для фінансування федерального бюджету. Я переконаний, що Трамп і надалі триматиме всіх у стані невизначеності. Він живиться страхом і хаосом, тому боятися його — помилково. Він лише посилюватиме нестабільність.Нещодавно оприлюднені дані свідчать, що ВВП США у першому кварталі цього року скоротився на 0,3%. І я очікую, що темпи падіння лише зростатимуть внаслідок його політики. Наразі панує повна непередбачуваність у всіх сферах, і жодна розсудлива компанія за таких умов не ризикне робити серйозні інвестиції в США.Тарифи неминуче спричинять зростання цін, а отже, й посилення інфляції. Багато компаній усвідомлять, що за нових умов більше не здатні працювати з прибутком, і будуть змушені закритися. Долар уже втратив 10% вартості щодо євро і, найімовірніше, падатиме далі.Фондовий ринок зменшився приблизно на 20% і, судячи з усього, це ще не межа. Економічна політика Трампа — це пряма загроза як для економіки Сполучених Штатів, так і для світової фінансової стабільності. Його базовий принцип — атакувати, заперечувати, оголошувати перемогу, але ніколи не визнавати помилок і не змінювати курс.Ситуація, ймовірно, продовжуватиме погіршуватися. Питання лише в тому, що станеться раніше: Трамп устигне сконцентрувати в руках авторитарну владу чи натрапить на масштабну економічну кризу. І чи взагалі відбудуться демократичні вибори до Конгресу наступного року? Ми маємо справу з глибокою кризою — і демократичною, і економічною. На превеликий жаль, ми бачимо, що потужні демократичні інституції, які б мали підтримувати й розвивати, виявились не в змозі захистити демократію і закон в колисці демократії - у Сполучених Штатах. Ми хочемо вірити, що Європейський континент встоїть. Водночас бачимо в реальному часі створення військово-стратегічного союзу між Північною Кореєю і Росією. Не знаємо, до яких рішень можуть прийти у Китайській Народній Республіці. Але світ балансує на межі.Проблеми світу - це дуже серйозно і дуже поважно, але ми теж живемо в Україні, тому я хотів вас розпитати в теперішній комбінації: коли США можуть відшвартуватися від Європейського континенту, коли над Європою - не лише над Східною Європою, але й над Старою Європою - нависає привид війни. Я кажу про країни Балтії, Фінляндію. Швецію. Ми розуміємо, що путінський ультиматум вимагав повернення Євроатлантичного блоку до старих кордонів. Але Швеція і Фінляндія є членами НАТО, це було рішення, зокрема, і Джозефа Байдена. На вашу думку, що робити Україні в теперішній ситуації? Адже треба це робити якомога швидше.На жаль, усе, що я чую, повністю відповідає дійсності. Вважаю, що Україна нині діє максимально зважено — як в інтересах власної безпеки, так і в інтересах усієї Європи. Вона дійсно є форпостом, який стримує загрозу. Європа має робити все можливе, щоб забезпечити Україну фінансуванням і зброєю.Європейські армії, на жаль, виявилися надто слабкими. Сьогодні найбоєздатнішою армією в Європі володіє саме Україна, за нею — Туреччина. Європі критично важливо мати таких партнерів як найближчих союзників. Україна має мати повне право розраховувати на ту підтримку, яку Європа в змозі надати.Особливо прикро, що Німеччина та Франція не змогли мобілізувати політичну волю для арешту $200 млрд заморожених російських активів у Бельгії та передачі їх на підтримку України. Такий крок міг би радикально змінити хід війни вже протягом року. Але це рішення потрібно ухвалити. Я щиро сподіваюся, що зміни відбудуться тепер, коли Фрідріх Мерц, імовірно, стане канцлером Німеччини 6 травня. Німеччина має взяти на себе лідерство в Європі та забезпечити Україні справжню, беззастережну підтримку — чого раніше, на жаль, не було.Франція та Велика Британія діють у правильному напрямку, а найпотужніша підтримка, я б сказав, надходить від Північно-Балтійської вісімки, Швеції та, безперечно, Польщі. Європа дедалі рішучіше стає на бік України, але вона має йти до кінця — адже те, чого Україна досягла за останні три роки, справді героїчно і заслуговує на глибоку повагу. А що собою зараз являє російська економіка? Відомо, що росіяни перевели значну частину свого військового виробництва на воєнні рейки, але, як то кажуть, хтось за це має заплатити. Свого часу пані Набіулліна (голова центробанку РФ) зробила, на превеликий жаль, економічне диво – російська економіка встояла. Я спілкувався з нашим спільним знайомим, Деніелом Фрідом, який свого часу в Державному департаменті очолював напрям, пов’язаний із санкціями проти Росії. А санкції, які впровадили США та ЄС, проти РФ виявились заслабкими. Наскільки російська економіка в стані витримати тягар війни? Чи можна говорити про те, що є додаткові важелі, які міг би застосувати колективний Захід, чи Дональд Трамп, чи Господь Бог для того, щоби російська економіка зупинилася? Я просто не володію розумінням, за рахунок чого вони не просто функціонують, а далі й далі підтримують свою агресію. Можливо, це останні пару місяців?Так, я цілком згоден. Даніел Фрід — справді видатна особистість. Санкції загалом дали три основних результати. Перш за все, економічні санкції ефективно перекрили доступ Росії до міжнародного фінансування. Москва більше не має можливості залучати кошти на зовнішніх ринках.Другий результат — це технологічні санкції. Росія втратила доступ до значної частини сучасних технологій. Попри спроби завозити окремі компоненти контрабандою або через треті країни, дефіцит критичних технологій стає дедалі відчутнішим, і країна явно страждає.Третій аспект — нафтові санкції. Спочатку вони були малоефективними, однак тепер набирають сили. Частково це пояснюється тим, що адміністрація Байдена спершу остерігалася зростання цін на нафту всередині США. Натомість нині ми бачимо протилежну тенденцію: світові ціни на нафту падають. Вартість нафти Urаls опустилася до $50 за барель, що на $20 менше, ніж закладено в російському бюджеті. Це суттєво скорочує доходи Кремля й посилює тиск на економіку Росії.Це коштуватиме російському бюджету близько 2,5% ВВП. Крім того, у Росії стрімко вичерпуються ліквідні резерви Фонду національного добробуту — там залишилося лише приблизно 2% ВВП. Це означає, що в другій половині року уряду доведеться скоротити державні видатки приблизно на 4% ВВП. Таке скорочення — серйозне навантаження на систему.Сьогодні військові витрати Росії становлять близько 10% ВВП, тоді як в Україні — близько 50%. Росія теоретично ще має ресурс для збільшення витрат, адже її економіка не переведена в повністю воєнний режим.Як зазначила Ельвіра Набіулліна, цього року в Росії очікується стагфляція з приростом ВВП на рівні 1–2%. Це не колапс, але й аж ніяк не ознака стабільності. Уралвагонзавод нині випускає лише близько 300 танків на рік — надто мало для війни таких масштабів.Військово-повітряні сили також, судячи з усього, перебувають у стані глибокого виснаження. Отже, Росія вже не виглядає сильною — але й не перебуває на межі розпаду. А чи витримає українська економіка ту чи іншу негативну політику Сполучених Штатів, якщо американці вийдуть з гри?Президент Байден забезпечив виділення близько $20 млрд американської допомоги, яка цього року надходить через трастовий фонд Світового банку.  Трамп уже нічого не може з цим вдіяти — кошти фактично вийшли з Вашингтона. Допомогу також надають Європейський Союз, Велика Британія, Японія та Канада. Упродовж останніх двох років Україна щороку отримувала приблизно $100 млрд зовнішньої підтримки, і цього року обсяг допомоги буде подібним. Можна навіть сказати, що бюджет перефінансовано, але цього недостатньо. Україні вкрай необхідне суттєве збільшення витрат на озброєння, щоб мати шанс виграти цю війну.

Німецький Бундесвер веде з великими цивільними компаніями конфіденційні переговори про їхню допомогу під час можливої війни з Росією. Про це пише газета Наndеlsblаtt, посилаючись на знайомі з ходом переговорів джерела. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія розпочне війну із Заходом, якщо їй вдасться розвалити НАТО - розвідка ФРН Згідно зі Стратегією національної безпеки країни, Німеччина є логістичним хабом НАТО. Тому в разі нападу Росії має швидко забезпечити десятки тисяч солдатів, які прямуватимуть до східного флангу Північноатлантичного Альянсу. Наразі Бундесвер обговорює можливість транспортування збройних сил, боєприпасів і військової техніки з Dеutsсhе Ваhn (найбільший залізничний оператор Німеччини), Lufthаnsа (найбільша авіакомпанія) та Rhеіnmеtаll (виробник автомобілів і зброї). Льотна школа Lufthаnsа може взяти на себе базову підготовку пілотів винищувачів. "Бундесвер покладається майже виключно на цивільних постачальників послуг для логістичного транспортування військових товарів і матеріалів за межами кризових зон. У морських і повітряних перевезеннях надшироких і надважких вантажів - навіть на 100%", повідомили в Оперативному командуванні. Як відомо, Берлін офіційно почав розглядати можливість війни з Росією як реальний сценарій, до якого країна повинна бути готовою. У Німеччині повідомляли, що Російська Федерація може напасти на країну НАТО вже протягом 58 років. ЗМІ повідомляли, що Бундесвер активно проводить підготовку рот військових на випадок боїв з російською армією.

Уряд розраховує на цивільні компанії.

Генерал Карстен Брейер абсолютно довіряє США у разі нападу Росії на країни Балтії

Берлін створює оборонний фонд і готується до стримування Росії.

Німеччина планує посилити підготовку військ та закупівлю зброї.

Засідання "Рамштайн"Зустріч відбулася у Брюсселі за участю представників 51 країни, включно зі Сполученими Штатами. Попри попередні заяви про можливу відсутність американців, міністр оборони США долучився до заходу через відеозв'язок.Чому ця зустріч важлива? По-перше, це стимулювання та координація військової допомоги Україні за пріоритетними напрямками. Зокрема, учасники працювали в рамках 11 коаліцій, що охоплюють протиповітряну оборону, засоби РЕБ та інші важливі складові.По-друге, зустріч відбувається в умовах, коли нові пакети військової допомоги від США наразі не оголошують. Україна отримує озброєння відповідно до рішень попередньої адміністрації.По-третє, засідання "Рамштайн" відбувалася за підсумками зустрічі представників 30 країн коаліції охочих, які напередодні обговорювали деталі потенційного розгортання європейських сил підтримки в Україні. Проте позиції країн ЄС щодо структури цих сил і повноважень залишаються різними, а реалізація планів можлива лише за умови припинення вогню чи перемир'я, що наразі виглядає малоймовірним.Ключовим фактором розгортання цих сил є участь у цих процесах Сполучених Штатів, які не готові гарантувати європейські ініціативи, що створює певну зону невизначеності у форматі коаліції охочих. Головні гарантії безпеки – збереження та розширення системної допомоги Україні з боку США та Європи, а також підтримка українських Сил безпеки та оборони.Перед засіданням була заява президента України про готовність держави закупити американську зброю, зокрема системи протиповітряної оборони, на суму 30–50 мільярдів доларів. Джерело фінансування цієї закупівлі не оголошували.Військова допомога УкраїніНа засіданні "Рамштайн" європейські країни представили потужні пакети військової допомоги. Загальний обсяг допомоги на 2025 рік становить 21 мільярд євро. Найбільші пакети оголосили Велика Британія та Німеччина.Велика Британія оголосила про постачання дронів, реактивних систем і мін на суму 585 мільйонів доларів. Основну частину фінансування надає Велика Британія, а решта — Норвегія. Допомога буде спрямована також на підтримку британської техніки, яка вже використовується в Україні (щонайменше 3000 одиниць).Німеччина повідомила про постачання чотирьох комплексів Іrіs-Т, які є системами малої та середньої дальності, а також про передачу Україні 30 ракет до комплексів Раtrіоt. Це свідчить про дефіцитність подібних систем озброєння. Також оголошено про значну кількість — 100 000 — боєприпасів калібру 155 мм, а також про передачу 14 артилерійських систем. Ймовірно, йдеться або про РzН 2000, або про RСН 155. Крім того, Німеччина повідомила про передачу танків і БМП, зокрема 25 машин Маrdеr і 15 танків Lеораrd 1А5. Ці танки та БМП вже використовуються Збройними Силами України, і є навіть напрацювання щодо посилення броньового захисту цих Lеораrd завдяки українським рішенням.Окрім того, передбачається постачання значної кількості безпілотників, переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК), наземних оглядових радіолокаційних станцій (РЛС). Це значний пакет, який буде реалізовуватися найближчим часом і суттєво посилить можливості нашої системи оборони: від протиповітряної оборони до інших складових.Зазначимо, що Німеччина на "Рамштайні" виступила з ініціативою створення ще однієї коаліції, яка стосується електромагнітних напрямків, тобто коаліції радіоелектронної боротьби (РЕБ), де будуть об'єднані можливості європейських країн з нашими розробками та потенціалом. У перспективі це має позитивно вплинути на стійкість нашої системи оборони.Усі ці посилення надзвичайно важливі, але основна дипломатія зараз – на лінії фронту, де Сили оборони України стримують противника. Військове командування зазначає, що на деяких напрямках ворог готується до посилення наступальних дій. Хоча за останні тижні інтенсивність бойових дій зросла майже по всій протяжності лінії фронту.Ситуація на фронті: Новопавлівський напрямокЄвгеній Теплик, командир взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 71-ї окремої єгерської бригади ДШВ, яка тримає оборону на Новопавлівському напрямку, розповів, що ворог щодня штурмує позиції ЗСУ, застосовуючи як важку техніку, легку броньовану техніку, так і піхотні штурми.Напередодні окупанти вкотре намагалися прорватися на напрямку, проте ЗСУ відбили наступ.   "Як ви бачите на відео, це один з епізодів, так би мовити, зупинки їхнього штурму. Тому я вважаю, що ми свою роботу виконали добре. Наша розвідка працює ефективно. Алгоритм був такий: розвідка виявила, що буде готуватися штурм, заздалегідь попередила нас, передала всі необхідні координати. Під час штурму наші підрозділи завдяки суміжним силам почали відбивати цей ворожий штурм. Для відбиття використовували FРV-дрони, артилерію, міномети, а також дистанційне мінування — усі ці складові були скеровані для зупинки просування противника", - розповів Теплик.За його словами, перевага ворога в піхоті значна. У росіян досить великий особовий склад, який вони залучають для спроб штурмів позицій ЗСУ. Проте українські військові, зі свого боку, намагаються відбивати ці штурми. Уночі інтенсивність атак менша, каже Теплик. Адже для штурмів необхідно застосовувати техніку, яку дуже швидко виявляють через те, що вони використовують фари. Проте ворог штурмує як вдень, так і вночі."Ворог також уміє маскуватися. Наше завдання — виявити його якнайдалі від наших позицій, щоб забезпечити кращий захист наших сил", - додав він.За тиждень військові знищують близько 150 одиниць особового складу противникаВорог щодня у великій кількості застосовує КАБи, артилерію, міномети, і завдяки цьому в нього навіть є певна перевага. Тому КАБи — постійна складова ситуації на фронті."Конкретно мій підрозділ працює вдень. Якщо відбуваються активні штурмові дії, ми намагаємося їх відбивати завдяки тому, що працюємо з FРV-дронами зі скидами. Якщо інтенсивність бойових дій на нашій лінії зіткнення знижується, намагаємося використовувати дрони як засіб дистанційного мінування, тим самим перекриваючи підходи та проїзди до наших позицій", - розповів військовий.Противник також використовує дрони різного призначення. Теплик каже, що теоретично їхню точку злету можливо виявити. Над цим працює розвідка, зокрема радіорозвідка, яка може виявити ціль. Виявляються радіочастоти. Розвідка також виявляє російські антени, які противник може погано замаскувати, а пізніше передають координати для знищення.Ефективність дронів на фронтіКомандир взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 71-ї окремої єгерської бригади зазначив, що кожен напрямок має свою специфіку. Дрони, які закуповує бригада або надає держава, не можна сказати, що погані чи не готові до роботи. "Звичайно, ми пристосовуємося до нинішніх реалій війни. У нас є власна майстерня з техніками, які активно допомагають модернізувати наші дрони, змінювати частоти керування, щоб ми могли працювати більш ефективно. Тим самим не даємо ворогу можливості якось перешкоджати нашій роботі. Постійно щось змінюється, і ми постійно тримаємо руку на пульсі: змінюємо частоти керування, відеопередавачі та відеоприймачі, щоб наша робота була завжди безперервною та ефективною", - розповів він.За його словами, робота на фронті завжди залишається складною. Зокрема, керування FРV-дронами є складнішим завданням порівняно, наприклад, із керуванням "мавіками". Для ефективного використання FРV-дронів потрібні значно більші зусилля, висока впевненість у собі та здатність адаптуватися до специфіки таких завдань.  

Німеччина призупинила прийом біженців через програму переселення ООН, оскільки новий коаліційний уряд, який, ймовірно, обмежить імміграцію, готується вступити в обов'язки. Про це повідомляє Рубрика, посилаючись на Rеutеrs. Як зазначає видання, міграція була спірним питанням під час коаліційних переговорів між консервативним блоком СDU/СSU Фрідріха Мерца та соціал-демократами центристського напрямку. Очікується, що переговори завершаться протягом кількох тижнів. […] Тhе роst Німеччина призупиняє прийом біженців за програмою переселення ООН, – ЗМІ арреаrеd fіrst оn Рубрика.

 Ви праві: європейці ще певний час не зможуть зробити у військовому плані все необхідне, аби допомогти Україні й гарантувати власну безпеку. Проте в них є інші можливості, і я сподіваюся, що вони зможуть об’єднатися й зробити більше для підтримки України в цей період.Також правильно, що, попри всі складнощі у спілкуванні з адміністрацією Трампа, президенту Зеленському та його команді варто продовжувати спроби налагодити діалог. Тим більше, що як у самій адміністрації, так і в Конгресі є люди, які підтримують Україну. Вони є, і хоча шлях буде непростим, він залишається відкритим.Водночас не варто виключати, що Трамп може розчаруватися у грі Путіна та його небажанні вести серйозні переговори. Саме тому найкраща стратегія для України — працювати з американцями, шукати союзників і зробити так, щоб відповідальність за зрив домовленостей лежала виключно на Кремлі. Якщо Трамп побачить, що саме Україна готова співпрацювати й підтримує його зусилля, а Путін блокує будь-які домовленості, це змінить динаміку.Звісно, цей шлях буде складним. Американці часом ухвалюватимуть рішення, які розчаровуватимуть українців. І все ж саме для цього існує дипломатія — щоб знаходити можливості там, де їх майже не видно. І я переконаний, що така можливість усе ще є. Перша пропозиція від адміністрації Трампа щодо корисних копалин була важкою, наступна – ще гіршою. Це нагадує ультиматум державі. Можливо, умовний Віткофф бачить ситуацію так: Україна відмовляється, відповідно з’являється привід дистанціюватися від України. Якщо ж Україна погоджується – ми стаємо керованими, напівколонією. Це не економічна пропозиція, а геополітичний ультиматум.Угода між США та Україною про економічне співробітництво, підготовлена до підписання 28 лютого, справді була вигідною для обох сторін. Сама ідея створити чіткі рамки для співпраці з американською стороною, залучити американські інвестиції в Україну та спільно розвивати українські природні ресурси є правильною та своєчасною. Водночас нинішній проєкт угоди порушує низку складних і чутливих питань, які потребують особливої уваги.Можна припустити, що Трамп загалом схильний підтримати укладення такої угоди, проте не обов’язково погоджується з усіма її деталями. Саме в цьому криється можливість для України. Вона може дати згоду на загальні положення угоди, а далі працювати над тим, щоб конкретні пункти були скориговані й більш збалансовані.Залучення Сполучених Штатів до економічного розвитку України — стратегічно правильне рішення. Водночас надмірна концентрація контролю в американських руках була б помилкою. Як я вже зазначав, проєкт угоди, підготовлений до підписання 28 лютого, був загалом доволі добрим, хоча й потребував доопрацювання. Поточний варіант також вимагає перегляду, і, як мені здається, Україна зараз саме шукає шляхи для його покращення. Тому, на мою думку, найкращим кроком зараз буде зосередити зусилля на тому, щоб зробити досягнення згоди можливим. Припустимо, президент Зеленський і Верховна Рада кажуть «ні» тій формі угоди – що це може означати для України в теперішній ситуації? Ця справа стала публічною, набула розголосу всередині Америки. Дональд Трамп хоче мати постійні успіхи, хоче показати американцям, що він «виправляє помилки» адміністрації Байдена. Американська допомога Україні була проведена по всіх інституціях – Конгрес, Сенат затверджували, президент США підписував. А тепер з’ясовується, що це було в борг. Це небачена історія, але вона є. То що буде, якщо Україна скаже «ні» в такій ситуації?Багато залежить від того, який підхід і яку тактику вибере Україна. Важливо не відмовлятися від переговорів. Якщо наразі немає можливості погодитися, слід шукати спосіб рухатися вперед — знайти спільні позиції, достатні для того, щоб перевести угоду на наступний етап і, зрештою, укласти її. У цій ситуації тактика має ключове значення.Сама ідея угоди правильна: українсько-американське партнерство задля розвитку економіки України. Проблема — у деталях, і ви справедливо звернули на них увагу. Проте ці моменти, ймовірно, можна скоригувати. Україні важливо діяти гнучко й креативно, щоб знайти прийнятне рішення. Водночас необхідно працювати з тими союзниками у Вашингтоні, які готові почути Україну та можуть донести її позицію до тих кіл навколо Трампа, які налаштовані на діалог.У підсумку Україна не повинна бути стороною, яка каже «ні». Це має бути Путін — саме він повинен залишатися тим, хто відмовляється. Я розумію, що подібні речі легше сказати, ніж зробити, особливо коли йдеться про цей проєкт угоди. Однак пошук шляху вперед завжди залишається важливим. А якщо, приміром, Путін захоче обманути Трампа, повестися не так, як той сподівається, – чи Трамп готовий загострювати відносини з росіянами? Поки що Трамп каже, що Україна та президент Зеленський «можуть мати великі проблеми». А Путін може мати великі проблеми, якщо не домовиться з Трампом? Чи це просто політичний театр?Путін намагатиметься маніпулювати Трампом — він вже робить це. Він майстер у таких іграх. Судячи з інтерв’ю, яке він дав Такеру Карлсону, видно, що Стів Віткофф уже сприйняв деякі російські аргументи, яких не слід було приймати. Небезпека полягає в тому, що Путіну вдасться переконати Трампа сприймати ситуацію крізь призму кремлівських інтересів і діяти відповідно до цього спотвореного аналізу.Водночас Путін надто самовпевнений, і ця зарозумілість може йому зашкодити. Трамп добре відчуває, коли хтось намагається використати його у власних інтересах, і йому це категорично не подобається. Він не хоче виглядати тим, ким маніпулюють, і терпіти не може, коли його сприймають як того, кого переграли.Серед людей у світі Трампа є ті, хто добре розуміє логіку та поведінку росіян, і ті, хто не має жодного уявлення про їхню тактику. Як правило, російські чиновники брешуть своїм співрозмовникам, оцінюючи рівень їхньої обізнаності. Іншими словами, коли починаєш розмову з росіянами, потрібно дуже добре знати, про що йдеться, бо діяти чесно вони не збираються.Це одна з головних проблем, з якою стикається адміністрація Трампа. Серед його оточення є люди, які добре розуміють, як мислять і діють росіяни, але далеко не всі поділяють це розуміння — і саме в цьому полягає слабкість. Водночас у Трампа достатньо інстинкту, щоб відчути, що Путін зволікає та намагається виграти час. І Трамп навряд чи сприйме це спокійно. Те, що почали з’являтися ознаки його роздратування, може бути обнадійливим сигналом. Путін збирається 9 травня влаштувати свій індивідуальний тріумф. Він намагається прив’язати це до перемоги над нацизмом, коли світова цивілізація перемогла Гітлера, – але Путін потребує символічних перемог. Та зрозуміло, що війна буде довга. Яким може бути поганий сценарій, коли ми говоримо про наслідки для України У США починаються процеси, які ніхто не міг спрогнозувати. Я це сприймаю як управлінський перекіс, який може мати наслідки як для всього світу, так і для США. Американська адміністрація робить часом дивні речі, наслідки яких  лякають. Що зараз відбувається з адміністрацією Дональда Трампа і так званим американським консенсусом? Частина сенаторів уже висловлює публічно своє занепокоєння.Ви поставили складні, але цілком слушні запитання. Досі незрозуміло, в якому напрямку Трамп веде Сполучені Штати — як загалом, так і в контексті війни РФ проти України. Можливо, він зрештою визнає, що саме Путін несе відповідальність за цю війну та за провал переговорів. І це буде правильним висновком, адже насправді все так і є. Президент України Володимир Зеленський погодився на 30-денне припинення вогню, тоді як Путін формально погодився на значно менше. Ба більше, він наклав на свою так звану згоду умови, які фактично означали повну відмову від будь-яких поступок.Нещодавно Трамп натякав на своє невдоволення Путіним. Але навіть якщо це так, його позиція залишається надто м’якою. Було б значно краще, якби Трамп відкрито визнав, що Путін — це головна проблема, а тиск на Росію потрібно посилювати. Саме такий підхід був би справді ефективним. На жаль, поки ми цього не бачимо. В Європі слушно переживають стосовно намірів Трампа про 5-ту статтю Євроатлантичного договору. Ідеться про колективну безпеку та потенційну російську агресію. Чи збирається Трамп виконувати різні міждержавні зобов’язання? Адже його наміри щодо Гренландії викликають дуже серйозне занепокоєння.Багато дій Трампа суперечать його власним заявам. Він говорить про «мир через силу», але натомість витрачає американську потугу на беззмістовні суперечки — наприклад, із Канадою та Данією щодо Гренландії. Такі конфлікти не мають жодного стратегічного сенсу. Натомість США повинні тісно співпрацювати з Європою, щоб протистояти агресії Путіна проти України та його загрозам європейській безпеці. Адміністрація Трампа демонструє непослідовність, проте вона все ще може дійти правильного висновку: на Росію потрібно чинити сильніший тиск. Сподіваюся, це станеться якнайшвидше. Можливо, Трамп також зрозуміє, що Європа нарешті серйозно ставиться до власної оборони. Зусилля Британії та Франції, спрямовані на відряджання військ в Україну для підтримки, є важливим і вчасним кроком. Водночас є підстави вважати, що Путін ніколи не погодиться на припинення вогню, якщо буде впевнений, що ці війська увійдуть до України. Саме тому Британія, її союзники та коаліція охочих повинні готуватися до цього кроку незалежно від його реакції. Ми повинні допомогти Україні зупинити російську агресію — лише тоді Путін, можливо, буде готовий до справжніх переговорів. Відбувається активізація двох офіційних і неофіційних переговірників – Стіва Віткоффа та Кирила Дмитрієва. Перший регулярно відвідує Москву, гадаю, окрім Путіна зустрічається ще з кимось. Зараз Дмитрієв вирушає до Вашингтона, і зрозуміло, що він є надійним, перевіреним емісаром від Кремля. Що може відбуватися в цих каналах зв’язку? Наскільки серйозною може бути розмова про нову «Ялту»?Ваша стурбованість цілком виправдана. Поки незрозуміло, чи адміністрація Трампа справді укладе сумнівну угоду з Путіним, нехтуючи інтересами України. Така ймовірність є, але це не точно. Очевидно, що Дмітрієв почувається впевнено. Його мета зрозуміла: спробувати схилити адміністрацію Трампа до співпраці з Росією, пропонуючи вигідні економічні домовленості в обмін на згортання підтримки України. Америці було б вкрай нерозумно піддатися на цей маневр. Ми не повинні дозволити себе ошукати. Водночас у команді Трампа є люди, які це добре розуміють. Держсекретар Марко Рубіо та радник з питань національної безпеки Майк Волц, на мою думку, чітко усвідомлюють загрозу таких пропозицій. Щодо Стіва Віткоффа, то він, безперечно, розумна та здібна людина. Однак його інтерв’ю з Такером Карлсоном продемонструвало тривожну наївність щодо Кремля — наївність, яка українцям і полякам знайома надто добре. І це розчаровує. Проте він не єдиний, хто впливає на ухвалення рішень.Генерал Келлог добре розуміє тактику Кремля та історію цього конфлікту. Проте, як ви слушно зазначили, в адміністрації Трампа, а також у тому, що я називаю «світом Трампа», серед його союзників і прихильників поза урядом існують різні, часом суперечливі погляди. Поки США не мають чіткої та послідовної позиції. Сподіваюся, що коли вона сформується, то буде значно кращою за найгірший сценарій, який ви окреслили, а саме нову ялтинську угоду, укладену за рахунок України. Ми ще не дійшли до цього, і я сподіваюся, що ніколи не дійдемо. Ялтинський сценарій передбачає трикутник: США – Росія – Китай. Європейський Союз випадає, принаймні бачимо, наскільки жорстко Трамп починає грати з європейцями – немовби йдеться про гроші, але насправді про безпеку й глобальну стабільність. Має відбутися розмова між Путіним і Трампом, може відбутися зустріч між Путіним і Сі Цзіньпіном, ідуть глобальні торги. Де можуть пролягати червоні лінії для нашого недавнього союзника – США? Ми занепокоєні, адже якщо зустрічаються росіяни, китайці й адміністрація Трампа, то серед тем буде не лише Тайвань, Гренландія чи Арктика – буде Україна.На жаль, ви праві – у світі Трампа та в самій його адміністрації дійсно є прихильники ідеї "сфер впливу" чи "нової Ялти". Вони вірять, що великі держави – Росія, Китай і ми – мають просто поділити світ на зони контролю. Так, ці люди існують. Вони вважають такий підхід правильним. Вони помиляються. Я з ними принципово не згоден. Але суть не в цьому. На щастя, це не єдина думка. Є й інші – ті, кого я називаю неорейганістами. Вони розуміють: Росія та Китай – це наші супротивники, і ми маємо їх перемогти. А для цього нам потрібна міцна співпраця з демократичними країнами світу. Це правильний шлях. І саме на ньому ми маємо зосередитись. Європейський Союз, Японія, Південна Корея, Австралія, Канада, Велика Британія та інші. Важко сказати, яка з цих стратегічних шкіл зрештою здобуде перевагу. Ялтинська школа наполягає на тому, щоб Україну здали Росії. Водночас європейці не залишать Україну. Вона здатна боротися й вистояти. Ба більше, якби Трамп спробував укласти невигідну угоду з Путіним, він виглядав би як фрірайдер, слабак — а він ненавидить, коли його сприймають як невдаху. Він хоче, щоб його вважали переможцем.Справа в тому, що якщо нео-рейганівська група в адміністрації зможе взяти гору, Сполучені Штати зможуть реально допомогти Україні, і від цього виграють усі. Нам потрібно посилити тиск на Росію та надати Україні більше підтримки, щоб унеможливити подальший наступ Москви й змусити Путіна сісти за стіл переговорів для досягнення справжнього завершення війни. Натомість зараз відбувається щось цілком протилежне.Ми розуміємо, що нам потрібно покращувати комунікацію з Вашингтоном, але це не допоможе, якщо буде ухвалено рішення між Китаєм, РФ і адміністрацією Трампа. Ми сподіваємося на європейців, але, на жаль, Європа не є настільки потужною мілітарно, вона готується до чогось великого за кілька років, коли для України ця ситуація настала вже. Після того, як домовляться Китай, Росія і Америка, Трамп може натиснути на Європу. Наскільки Велика Британія, Франція і Німеччина будуть готові всерйоз, не на словах, збільшити рівень фінансової та військової допомоги для України? певні терміни? Що може відбутися в найближчі пару місяців і куди ми можемо рухатися?Існує кілька потенційно небезпечних сценаріїв для України. Сполучені Штати можуть знову призупинити підтримку, як це вже було раніше. Після 28 лютого, як ви пам’ятаєте, була зупинена військова допомога та розвідувальне співробітництво з Україною. Тож це може повторитися. Не можна виключати й можливості залаштункової угоди з росіянами за рахунок інтересів України.Деякі представники Білого дому припускають, що Трамп очікує побачити певний прогрес до Великодня, тобто в межах перших трьох місяців свого перебування на посаді. Путін може прагнути гучної перемоги до 9 травня, як ви правильно зазначили. Водночас Трамп не хоче виглядати слабким чи програти. Його команда, або принаймні її частина, усвідомлює політичні ризики для нього, якщо він відмовиться підтримувати Україну.Тож негативні сценарії для України пом’якшуються тим, що Трамп розуміє політичні ризики, які виникнуть для нього, якщо він займе ворожу позицію щодо України. Крім того, європейські партнери демонструють достатню єдність у своїй підтримці. Новий уряд Німеччини налаштований підтримувати Україну, Польща залишається надійним союзником, а Франція та Німеччина роблять необхідні кроки.Україна не залишилася сам на сам із викликами. Вона має друзів, має союзників, і немає підстав виключати, що США знову активніше долучаться до підтримки. Кажу це без надмірного оптимізму, адже моя рідна країна могла б робити більше. Утім, як кажуть, ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА. 

Чи стане Німеччина військовим лідером Європи?

Німеччина - країна яка вже мала сумну історію з війною - відмовляється від пацифізму та готується до війни. Що призвело до того зміни позиції Бундестагу та як самі німці оцінюють свою військову могутність?

Федеральна розвідувальна служба Німеччини (ВND) та Збройні сили країни оцінюють, що Росія розглядає Захід як системного противника, нарощує військову потужність і готується до масштабного протистояння з НАТО.

Про це і не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 27 березня.Шукають новий формат: європейські війська в Україні під питанням Фото: Gеtty Іmаgеs Як відзначає Rеutеrs, близько 30 лідерів зустрінуться в Парижі у четвер, щоб обговорити з президентом України Володимиром Зеленським, як посилити військову підтримку, переглянути зусилля щодо припинення вогню та оцінити, яку роль вони можуть зіграти, якщо з Росією таки погодиться на мирну угоду."Перш за все ми будемо обговорювати негайну підтримку України. Вона має тривати, тому що необхідно продовжувати опір", - сказав президент Емманюель Макрон журналістам у середу ввечері на пресконференції з Зеленським.Макрон пообіцяв надати Україні ще 2 мільярди євро на військову підтримку. Зеленський сказав, що інші партнери можуть оголосити пакети допомоги в четвер.У виданні додають, що цей формат зустрічі має на меті зробити роль Європи вагомою у будь-яких переговорах щодо припинення конфлікту. Хоча Сполучені Штати не присутні, французькі офіційні особи кажуть, що результати саміту будуть повідомлені адміністрації США.Також відзначається, що європейські лідери, зокрема Макрон і Стармер, через політичні, логістичні труднощі та опір Росії й США переглядають плани безпеки для України, відходячи від ідеї відправки військ до альтернативних варіантів. За даними Rеutеrs, у документі для саміту пропонується розміщення сил заспокоєння в Україні, віддалених від фронту, як частина майбутнього мирного врегулювання за підтримки США, для гарантій безпеки та стримування Росії.У Nеw Yоrk Роst теж пишуть, що європейські лідери відмовляються від планів відправити війська для зміцнення оборони України через "матеріально-технічні проблеми та очевидну відсутність підтримки США"."Вони відступають від ідеї наземних військ і намагаються змінити те, що вони робили, на щось, що могло б бути більш розумним", — сказав один дипломат.У Вlооmbеrg додають, що єдині дві ядерні держави в Європі (Франція та Велика Британія) протягом останніх тижнів намагалися знайти способи захисту України у будь-якому врегулюванні, навіть коли Росія вимагає припинити військову підтримку Києва у рамках угоди.Серед питань, які обговорюють на саміті офіційні особи, за словами одного з дипломатів, є те, чи повинні європейські сили бути схвалені Росією і чи слід їх розгортати після досягнення мирної угоди чи до цього, щоб це стало можливим.Європа готується до можливої війни  У СNN відзначають, що ЄС закликає громадян робити запаси на 72 години через ризик війни. Зокрема, Єврокомісія закликала громадян ЄС запастися їжею та речами на 72 години - три доби - на випадок кризи, наголосивши на потребі вироблення "культури готовності" через війну в Україні, геополітичну напруженість і загрози від Росії. У 18-сторінковому документі пропонується самозабезпеченість, уроки готовності у школах і боротьба з дезінформацією. Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн підкреслила, що нові реалії вимагають підготовки для запобігання та реагування на кризи. Це відображає тривогу щодо безпеки в ЄС, особливо на тлі російської загрози та позиції Трампа до НАТО. Німеччина вже оновила свої плани оборони, реагуючи на агресію Росії.У Вlооmbеrg вважають, що Європі потрібно більше, ніж просто робити гроші, щоб захистити себе. Так, Європа активізує переозброєння: Німеччина знімає боргові обмеження на оборону, Єврокомісія пропонує підняти військові бюджети до 3% ВВП і випускати спільний борг, що може додати понад 800 млрд євро за чотири роки. Але для створення незалежних від США сил потрібні не лише гроші, а й стратегічні, спільні витрати — з чим Європа історично має проблеми через марнотратство й фрагментацію. Наприклад, Європа має 29 типів бойових кораблів проти 4 у США, що знижує ефективність. Консолідація могла б звільнити 30% ресурсів, але Європа все ще залежить від США в ключових сферах оборони й імпортує звідти більшу частину зброї (2/3 імпорту НАТО з 2020 по 2024 роки).Найближча мета Європи — підтримка України, щоб уникнути нестабільності та стримати Росію, що потребуватиме американської зброї, поки Європа нарощує виробництво. Для автономії потрібні реформи, зокрема раціональні закупівлі: лише 18% їх у 2021 році були спільними, далеко від цілі в 35%.Трамп сприяє РФ до якої линуть все нові солдати КНДР У Тhе Wаshіngtоn Роst написали, що політика Трампа могла допомогти Росії та сприяла досягненню цілей Путіна. "За кілька місяців роботи нової адміністрації низка політичних змін допомогла Росії, зокрема позбавлення фінансування "м’якої сили" США, припинення кіберзусиль і розрив із союзниками по НАТО", - відзначають у виданні. На думку деяких аналітиків, поворот президента Дональда Трампа до Росії через серію поступок і змін у політиці в поєднанні з погрозами традиційним союзникам Вашингтона відкриває світовий порядок, більш поступливий для Москви.Тим часом Північна Корея відправила ще щонайменше 3000 солдатів до Росії на початку цього року, заявили в четвер військові Південної Кореї, пише СNN. За словами Об’єднаного комітету начальників штабів Південної Кореї, підкріплення, надіслане в січні та лютому, доповнює приблизно 11 000 військових, які Північна Корея направила до Росії. За даними Сеула, близько 4000 з них були вбиті або поранені в боях.Пхеньян також надіслав "значну кількість" балістичних ракет малої дальності та близько 220 одиниць 170-міліметрових самохідних гаубиць і 240-міліметрових реактивних систем залпового вогню. Читайте також: Тінь переговорів чи військова невдача: чому Україна виходить з Курщини. Пояснюємо

Німеччина готується до матчу-відповідді

Після другої телефонної розмови Дональда Трампа з російським диктатором Путіним стало остаточно зрозуміло: жодного перемир’я у війні Росії проти України не буде – ні 30-денного, ні будь-якого іншого.Всупереч заявам Кремля, російські ракети та дрони продовжують атакувати українську енергетичну інфраструктуру, хоча одразу після розмови Путін нібито віддав наказ припинити удари по енергетичних об’єктах. Москва, як завжди, вдається до маніпуляцій та брехні.Міністерство оборони РФ навіть випустило цинічну заяву, у якій стверджує, що після цього наказу шість російських дронів, які перебували в повітрі над Україною, були збиті власною системою «Панцирь», а ще один – російським винищувачем. На цю чергову брехню Кремля оперативно відреагував президент Зеленський, спростувавши заяви Москви та вкотре наголосивши, що Росія не планує жодного припинення атак.Тому єдиний реальний  результат переговорів - це обмін військовополоненими. Повернення українських солдатів – це завжди радісна новина, але варто наголосити, що такі обміни відбувалися й без втручання Дональда Трампа. Натомість його головна мета – перемир’я, яке так довго анонсували в Білому домі, – не була досягнута. Але для українців, які уважно спостерігали, щоб Трамп і Путін не домовилися за нашими спинами, такі новини стали полегшенням. Розмова між президентами Трампом та Зеленським, що відбулася наступного дня, на щастя, також пройшла спокійно: домовилися домовлятися." Під час українсько-американських переговорів у Джидді, у Саудівській Аравії, наша влада погодилася на 30-денне перемир’я – і, що важливо, без жодних попередніх умов.Водночас Путін висунув довгий список вимог, які є абсолютно неприйнятними. Головна з них – роззброєння України. Саме цього він прагне вже на першому етапі так званого тимчасового припинення вогню.Припинення мобілізації, блокування постачання західної зброї та обмеження розвідданих – саме це і є тією «демілітаризацією», про яку мріють у Кремлі. Але на цьому апетит Москви не зупиниться. Наступним кроком стане вимога різкого скорочення ЗСУ та ліквідація нашої ракетної промисловості.  Це не компроміс – це сценарій нашої капітуляції. А ми не збираємося капітулювати.Зараз ми бачимо реінкарнацію навіть не мінських угод, а, радше, "зернової угоди". Тільки цього разу мова не про зерно. Це нова угода – про рідкісноземельні метали з присмаком пороху іранських дронів.Мета Росії не змінилася – це знищення Української держави та геноцид української націїОтже, війна не припиниться, поки Путін не відчує, що програє, і не буде змушений піти на справжні переговори, щоб рятувати свою владу та власне життя. До цього ще далеко, і справа не лише в ситуації на фронті. Так, попри відступ ЗСУ в Курській області та певне просування російської орди на Донбасі, наші воїни тримають тверду оборону. Вони завдають противнику колосальних втрат.  Російська економіка, яку Путін повністю перевів на воєнні рейки, стикається з серйозними проблемами. Фонд національного добробуту, або іншими словами Фонд війни,  за три роки спорожнів на три чверті, а нові санкції адміністрації Байдена, які лише почали діяти, вже спричинили падіння доходів від нафти на 15%. Крім цього, у російській економіці накопичуються глибші системні проблеми.Так, санкційний тиск на Росію ще недостатній, і санкції не діють настільки швидко, як того хотілося б. Але вони працюють, поступово послаблюючи можливості Кремля фінансувати війну. Так само дієвими є удари українських дронів і ракет по об’єктах російської критичної інфраструктури. І ці удари будуть тривати.Путін сподівався, що з приходом до влади Трампа йому вдасться позбавити Україну західної допомоги. Спочатку цей розрахунок здавався правильним – новий американський президент дійсно хотів запровадити мир за лічені дні. Фактично  піти на всі забаганки Кремля. Саме тому ми стали свідками жорсткої розмови між Трампом, його віцепрезидентом Венсом та Володимиром Зеленським.Можна критикувати українського президента за те, що він піддався на провокацію своїх співрозмовників. Та разом із тим маємо розуміти, що в Білому домі відбулася репетиція «мирних переговорів», які планували влаштувати перемовники із США та Росії. Вони домовляються про «мир» в Україні, намагаючись нав’язати його нашій владі під час зустрічі, до якої Україна мала лише приєднатися, а не формувати порядок денний.Насправді цей план був не більше ніж ультиматумом, побудованим на російських вимогах, які нам уже давно набили оскому. Для його підтвердження США зупинили постачання зброї та розвідданих.  Шантаж не вдався, адже українці не приймуть ніяких ультиматумів. На щастя, це зрозуміли у Вашингтоні, і в результаті нам запропонували справжні переговори, на яких Україна знову стала суб’єктом політики, а не просто стороною, якій намагаються нав’язати чужі рішення через шантаж та ультиматуми.І сталася ще одна історична подія – Європа прокинулася, попри спроби Росії та США поділити її між собою. Лідерство взяли на себе Велика Британія та Франція. За їхньої ініціативи формується «коаліція охочих» – союз із понад 30 країн, готових підтримувати Україну сьогодні, а в майбутньому надати гарантії безпеки після підписання мирної угоди.Війна в Україні та повернення Дональда Трампа змусили Європу переосмислити свою безпеку та взяти курс на створення автономної системи оборони та економічної незалежностіУ відповідь на ці виклики Єврокомісія послабила бюджетні обмеження, щоб дати країнам ЄС більше можливостей для фінансування оборонного сектору. Представлений Урсулою фон дер Ляєн план додаткових військових витрат у 800 мільярдів євро, з яких 650 мільярдів фінансуватимуться національними бюджетами, буде реалізований.Франція – єдина країна ЄС, що володіє ядерною зброєю, має незалежну розвідувальну систему (DGSЕ) та є єдиним представником ЄС у Раді Безпеки ООН. І хоча французька ядерна парасолька поки що не може повністю замінити американську, вона здатна стати основою майбутніх європейських ядерних сил. У Москві цей сигнал почули дуже чітко.“Якщо Макрон нас вважає загрозою, скликає нараду начальників генеральних штабів європейських країн і Великої Британії, говорить, що необхідно використовувати ядерну зброю, готується до застосування ядерної зброї проти Росії, то це, звісно, загроза", —  заявив Сергій Лавров, міністр закордонних справ РФ.Натомість в Європі рішення Макрона привітали, особливо країни східного флангу НАТО, які через непередбачувану політику Трампа не впевнені в майбутніх гарантіях безпеки.Крім того, ідею розширення ядерної парасольки підтримав і майбутній канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. Загалом Німеччина прагне не відставати від лідерів нових безпекових процесів у Європі – Франції та Великої Британії. Новий уряд Німеччини ще не набув юридичних повноважень, але вже формує нову реальність.За ініціативою Фрідріха Мерца Бундестаг проголосував за скасування конституційної норми, яка обмежувала бюджетне фінансування армії та інфраструктурних проєктів. У найближчі роки Німеччина планує на це витратити астрономічну суму – 1 трильйон євро. Це історичний зсув: Німеччина розпочинає ремілітаризацію.Завдяки наполяганню німецьких «зелених» у відповідному законі передбачено, що ці кошти можуть надаватися також державі, яка стала об’єктом агресії третьої країни.  Тобто це не лише про посилення оборони Німеччини – це також про підтримку Україні. “Це війна проти Європи, а не лише проти територіальної цілісності України”, - заявив Фрідріх Мерц, майбутній канцлер ФРН. Одразу після цієї заяви чинний уряд Олафа Шольца виділив Україні три мільярди євро. Це ще раз підкреслює ключову роль України у системі безпеки Європи, а також важливість Європи як гаранта безпеки для України. Поки що складно передбачити, якою буде нова європейська система безпеки - чи стане вона частиною загального договору між країнами ЄС, чи приведе до створення паралельного оборонного альянсу за участю Великої Британії та Норвегії, але без країн, які гальмують процеси, таких як Угорщина.  Важливо відзначити, що й інші європейські країни, включно з Туреччиною як членом НАТО, роблять вагомий внесок у зміцнення оборони України.Доля України тісно пов’язана з майбутнім Європи. Саме тут наші найближчі союзники, і саме Європа визначатиме гарантії безпеки України як частину ширшої загальноєвропейської оборонної системи. Роль України в цій системі буде ключовою. Наша держава  має найбільшу армію в Європі з реальним бойовим досвідом, і саме вона захищає східний фланг, де зосереджені найбільші загрози європейській безпеці.Будь-яка європейська оборонна система буде неможливою без України. І саме Україна зробить Європу сильною та здатною до самозахисту.Джерело Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.