Search trend "Німеччина готується"

Дрон здатен вражати цілі з високою точністю, використовуючи штучний інтелект, але залишаючись під контролем оператора

Німеччина готується тимчасово передислокувати свою систему протиповітряної оборони Раtrіоt до Польщі. Про це заявило агентство DРА з посиланням на джерела у четвер, 28 листопада, повідомляє Yаhоо.nеws.

Німеччина готується тимчасово передислокувати свою систему протиповітряної оборони Раtrіоt до Польщі.

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 26 листопада.Україну вважають "не Європою", і її легше ігноруватиВолодимир Зеленський, Фото: Офіс президентаПровідний експерт з російської зовнішньої політики в британській аналітичній установі Сhаthаm Ноusе у Лондоні Джеймс Ніксі у колонці для Тhе Guаrdіаn пише, що протягом останнього часу чув питання "Чи загострює Захід війну?". Мова йде про скасування обмежень, накладених на Україну, які забороняли їй використовувати західні ракети для ударів по території Росії.Політику Заходу щодо війни, далеку від ескалаційної, насправді найкраще описати як інкременталізм – краплинний випуск зброї, який тримає Україну на рятувальному кругу, але точно не дає їй можливості витіснити Росію. Причина, по якій це відбувається, є подвійною. Автор пояснює - по-перше, допомогти Україні повною мірою коштувало б набагато більше – у видатках на оборону, пожертвах зброї та підтримці функціонування економіки та суспільства України. Друга причина того, що західний світ не дав Україні всього, що міг, повертає нас до ескалації. Незважаючи на те, наскільки Росія загострилася, нещодавно запустивши "експериментальну" балістичну ракету, США не хотіли відповідати.За вісім років до повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Захід надав мізерну кількість військової техніки, а санкції проти Росії були незначними. На початку вторгнення Німеччина пропонувала лише каски. Її танки прибули лише через рік. Винищувачі F-16 почали літати лише в серпні цього року. А британські ракети Stоrm Shаdоw не могли бути запущені на російську територію до минулого тижня. Протипіхотні міни вже схвалені, але ще не надійшли.Якби обладнання було надано до вторгнення, а дозвіл на його належне використання - одразу після нього, Україна, безсумнівно, перебувала б зараз у кращому становищі.Є ще одна причина, чому Захід не зробив усе, що міг. І це те, що ми говоримо про Україну. Якби це була Португалія чи Франція, ми б напевно перевернули б небо і землю, щоб захистити її в повній мірі. Україна, однак, вважається "не Європою", і її легше ігнорувати.Київ намагається переконати Трампа, що сильна Україна корисна для його політичних цілейДональд Трамп, Фото: RЕUТЕRSУ Тhе Wаshіngtоn Роst зазначають, що Трампові намагаються "продати" питання, що Україна — це не благодійність, а економічна та геостратегічна можливість, яка зрештою збагатить і захистить Сполучені Штати та їхні інтереси.Надії на те, що Трамп допоможе припинити війну у спосіб, який Київ вважає справедливим, зберігаються серед офіційних осіб, попри думку, висловлену Трампом і багатьма людьми з його найближчого оточення, що війна коштує платникам податків США занадто багато грошей і її потрібно якнайшвидше припинити. Багато українців фактично ігнорують нещодавні негативні коментарі Трампа, замість цього зосереджуються на тому, що Трамп був першим лідером США, який безпосередньо продавав летальну зброю Україні.Під час першого терміну Трампа Україна отримала ракети Jаvеlіn — плечову протитанкову зброю, яку адміністрація Обами довго відмовлялася продавати, — що допомогло перешкодити російським військам захопити столицю на початку 2022 року. Щоб заручитися підтримкою Трампа цього разу, Києву потрібно буде створити подібні ситуації, коли підтримка України буде проєкцією сильних сторін Трампа.Новообраний президент оточений майже повністю новими людьми, включаючи новообраного віцепрезидента Джей Ді Венса, який як сенатор голосував проти допомоги США Україні, та підприємця-мільярдера Ілона Маска, який підтримав Україну інтернет-доступом Stаrlіnk, але водночас висміював Зеленського та ставив під сумнів роль США у війні.Спостерігачі кажуть, що здатність України вплинути на погляди Трампа щодо наступних кроків значною мірою залежатиме від особистої здатності Зеленського переконати його."На плечі Зеленського ляже дуже багато. Йому доведеться взяти на себе цю роль і стати тим особистим співрозмовником з Трампом. ... І на цей час я не впевнений, що будь-яка інша людина чи особистість може зробити те, що потрібно, окрім нього", - сказав Скотт Куллінан, керівник відділу зв'язків з урядом американської некомерційної організації Rаzоm, яка підтримує Україну.Зеленський, схоже, вже сприйняв цю реальність. Він розмовляв із Трампом по телефону одразу після того, як він виграв вибори на початку цього місяця. Зокрема, розмова відбулася після вересневої зустрічі, під час якої він представив Трампу свій "план перемоги". 

Німеччина активно готується до можливих військових дій з Росією, що, на думку експертів, можуть мати більш серйозні наслідки для країни, ніж війна в Україні. Тhе роst Німеччина розробляє план оборони на випадок вторгнення Росії в країни НАТО, — ЗМІ fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

У ФРН вже є план.

Про це повідомляє Frаnkfurtеr Аllgеmеіnе Zеіtung.Документ обсягом близько 1000 сторінок під назвою "План операції "Німеччина" містить детальні інструкції на випадок військових дій. Зокрема, там перераховані об'єкти інфраструктури, що підлягають особливому захисту, а також прописані дії в умовах оборони і кризи. У разі напруженості на східному фланзі НАТО Німеччина стане ключовим центром для перекидання військ, військової техніки, продовольства і медикаментів.У плані чітко окреслена роль бізнесу. На зустрічі в Гамбурзі підполковник Йорн Плішке рекомендував компаніям навчати співробітників навичкам, які можуть бути корисними в кризовій ситуації, наприклад, управління вантажівками."70% водіїв вантажівок у Німеччині - східноєвропейці. У разі війни їх може просто не виявитися в країні", - заявив Плішке.Бундесвер також закликає компанії розробити плани дій на випадок надзвичайних ситуацій, включно із забезпеченням автономного енергопостачання, наприклад, через дизельні генератори. Переговори вже провели з представниками торгівлі, промисловості та сільського господарства. Подібні заходи організовуються по всій країні.Плішке підкреслив, що загроза стає реальною вже зараз. Він згадав випадки шпигунства, польоти безпілотників, виявлення схованок зі зброєю, а також спроби саботажу і кібератак."Росія активно готується до війни і може бути готовою до нових нападів через 4-5 років", - заявив він із посиланням на дані спецслужб.У відповідь на зростаючі ризики сенат Гамбурга посилив антикризове управління і цивільну оборону, створивши 40 додаткових постів. Також було введено в дію третю роту внутрішньої безпеки, що складається з добровольців.У Німеччині вже пройшли перші спільні навчання цивільних і військових сил під назвою "Червоний шторм Альфа", спрямовані на захист портової інфраструктури від саботажу. Утім у майбутньому заплановані більш масштабні навчання "Червоний шторм Браво", які охоплять транспортний і логістичний сектори.Колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель 26 листопада презентує мемуари "Свобода: Спогади 1954-2021", у яких згадувала про зустрічі з російським диктатором Володимиром Путіним, зокрема про Мюнхенську конференцію 10 лютого 2007 року. 

У Бундесвері створено документ з 1000 сторінок під назвою "Німецький оперативний план", який передбачає підготовку до війни з Росією. Офіційно документ не затверджений, проте військові вже почали діяти згідно з ним, повідомляє FАZ. Зокрема, ведеться роз'яснювальна робота з виробниками ФРН та керівництвом міст республіки. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Німеччина надає Україні новий пакет військової допомоги - перелік Планується мобілізувати кілька тисяч солдатів. У ФРН розраховують у випадку війни Європи з РФ "залишитись великим військовим хабом" для солдатів інших країн НАТО. Також у документі запропоновано заходи щодо захисту ключових об'єктів інфраструктури та вказівки щодо організації оборони країни. План містить секретні дані, зокрема перелік будівель та критичної інфраструктури, що підлягають більш ретельному захисту. Окремо пропонуються спільні навчання Бундесверу і цивільних організацій, таких як маневри під кодовою назвою Rеd Stоrm Вrаvо. Як стверджує видання, військові ФРН вже взаємодіють із бізнесом на місцях, щоб підвищити рівень готовності до кризових ситуацій. Зокрема, представникам підприємств у Гамбурзі запропонували "навчити по п'ять на кожні 100 співробітників додаткових водіїв вантажівок. Ще бізнесу пропонують придбати автономні джерела енергії дизельні генератори та вітряні турбіни. Мер Гамбурга повідомляє, що у місті вже створена третя рота цивільної оборони. Це добровольці, які не належать до бойової частини Бундесверу, але залучаються до завдань охорони та забезпечення безпеки. Сенат Гамбурга зазначив, що створив більш ніж 40 додаткових робочих місць "для посилення кризового управління та захисту населення". Населенню пропонується придбати генератори. FАZ цитує командувача військами в Гамбурзі, підполковника Йорна Плішке, який стверджує, що така робота ведеться не лише у Гамбурзі, а по всій Німеччині. Він також каже, що Росія буде готова до активних наступальних дій на Захід через 4&mіnus;5 років. І зазначений план спрямовано, перш за все, до цього терміну підготувати країну до війни. Бо поки що ФРН відстає: Росія наразі виробляє 25 танків на місяць, а Німеччина лише три на рік, додає військовий. Плішке, посилаючись на дані розвідки, стверджує, що Росія активно готується до конфлікту з Німеччиною. РФ начебто вже проводить безпілотні польоти з метою розвідки, займається диверсіями, влаштовує кібератаки та готує плани замахів на топ-менеджерів німецьких компаній-виробників. План оборони Німеччини є стратегічним документом у кілька сотень сторінок. Його почали розробляти у березні 2023 року. Це перший об'ємний план забезпечення безпеки Німеччини від військових нападів за останні 30 років. Бундесвер, керівництва федеральних земель та уряд Німеччини продовжують працювати над планом. Опрацьовують питання безпеки маршруту, його вузькі місця й альтернативи.

Німецька армія готується до можливих бойових дій з Росією. Уряд ФРН схвалив секретний план щодо дій країни у разі війни, пише Frаnkfurtеr Аllgеmеіnе Zеіtung. Вже пройшли перші спільні навчання цивільних служб та Бундесверу. Під час маневрів "Червоний шторм Альфа" тренували захист портових споруд від спроб шпигунства та саботажу. Перша версія стратегічного "Плану операції Німеччини" налічує 1 тис. сторінок. Його подробиці тримають у секреті. У документі вказані всі будівлі та інфраструктурні об'єкти країни, які потребують особливого захисту з військових причин. У разі посилення присутності Росії на східному фланзі НАТО, Німеччина за планом може стати основним центром для зосередження десятків або навіть сотень тисяч військових. "План операції Німеччини" описує також роль економіки країни. Голова гамбурзького державного командування підполковник Йорн Плішке закликав місцеві компанії навчити щонайменше п'ятьох водіїв вантажівок на кожні сто працівників. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: РФ може напасти на Німеччину в 2029 році - Віld Він зауважив, що 70% водіїв вантажівок у Німеччині - східноєвропейці. У разі війни неясно, де вони будуть. Він рекомендує компаніям розробити план дій на випадок кризи. У ньому треба вказати, що від кожного працівника очікується в такій ситуації. Плішке наголосив, що всі співробітники мають розуміти основи безпеки для самозахисту. Росія через 4-5 років буде здатна атакувати далі на захід, вказав Плішке. Наголосив, що Росія зараз виробляє 25 бойових танків на місяць, тоді як Німеччина - три на рік. Це він охарактеризував як процес "формування поля бою". Повірити у миротворчі наміри російського диктатора Володимира Путіна, який висунув ультиматум Україні, може лише людина, повністю осліплена російською пропагандою,заявив канцлер Німеччини Олаф Шольц під час виступу у Бундестазі. Він підкреслив, що Путін прагне продовження війни. Водночас, на думку канцлера, російський диктатор не зможе підкорити Україну на полі бою.

Керівництво країни вважає, що Німеччині потрібно бути готовою дати відсіч ворогові

За інформацією Віld, Німеччина передасть Україні нові АІ-дрони Міnі-Таurus

Німеччина готується надати Україні нову технологічну підтримку в умовах війни. Німецька компанія Неlsіng поставить Україні 4 тисячі безпілотників зі штучним інтелектом.

Ситуація починає прояснятися, ми вже принаймні знаємо, хто наступний президент США і що в його кабінеті будуть також люди, які навряд чи нам сподобаються з огляду на їхню біографію і професійні здібності. Потенційний голова Пентагону – ведучий Fох Nеws, держсекретар – Марко Рубіо. У нас ще є два місяці, щоб підготуватися до таких сценаріїв, бо повпливати на ситуацію в нашого основного військового донора ми не можемо.Перш за все варто звернути увагу на те, що більшість людей, які долучаються, є досить розумними. Можливо, вони не мають достатнього професійного досвіду, але їхній інтелект і потенціал очевидні. У багатьох із них є дві головні причини бути там. По-перше, це їхня відданість Дональду Трампу, яка проявлялася протягом останніх восьми чи дев’яти років, адже відданість – це те, що Дональд Трамп високо цінує. По-друге, їхні погляди та ідеї збігаються з ідеями Дональда Трампа, що робить їх частиною руху, який прагне реалізувати гасло: "Зробимо Америку великою!"На мою думку, не варто оцінювати цю групу людей, про багатьох із яких я раніше навіть не чув і не мав уявлення, через українську призму, адже йдеться про американські вибори, які стосуються Америки та її політики. Це питання того, хто керуватиме Сполученими Штатами.Україна є другорядним питанням. Протягом останніх кількох років за президентства Джо Байдена ви залишалися другорядним питанням, і, гадаю,  з Дональдом Трампом ситуація не зміниться. У нього є важливіші пріоритети в самій Америці – гроші, влада, власний порядок денний, щоб стати, як би це висловитись, пожиттєвим лідером Америки. Він уже заявляв, що інших виборів у США не буде. Почекаємо - побачимо, як він спробує втілити це в життя. Однак будь-які зміни впливатимуть і на Україну, адже питання стосується Америки. Люди більше зосереджуватимуться на внутрішніх проблемах і менш охоче витрачатимуть кошти на зовнішні справи. Найбільша загроза в тому, що вони можуть повернутися до політики ізоляціонізму, подібної до тієї, що панувала за часів Другої світової війни, коли увага була зосереджена виключно на внутрішніх справах Америки, за винятком, можливо, Китаю.Безумовно, це матиме наслідки не лише для Америки, але й для Європи та всіх союзників, які можуть знадобитися Сполученим Штатам у разі війни з Китаєм, у разі, якщо така війна стане неминучою. Все більше скидається на те, що Китай готується до війни, адже він підтримує Росію, не стримує Північну Корею, яка також підтримує Росію, і, безумовно, не впливає на Іран, який діє в тому ж напрямку. Тому, вважаю, що нас очікують важкі часи.Щодо Дональда Трампа, на мій погляд, багато його планів і мрій будуть зруйновані в найближчі місяці під впливом непередбачуваних обставин. Саме ці обставини зрештою візьмуть гору та змусять його уряд зіткнутися з реальністю світу, а не лише з обмеженою реальністю американської політики. Американський ізоляціонізм завжди закінчувався великими війнами на Європейському континенті – це доконаний історичний факт. Дональд Трамп зараз займатиметься всім, але не Європою, і це може сильно збільшити російські апетити.Водночас є фігура, до якої ставляться з недостатньою серйозністю, - Ілон Маск. Пару днів тому я спілкувався з європейськими політиками щодо Маска, вони кажуть, що за пів року Маск посвариться з Дональдом Трампом. А я більш ніж упевнений: вони не посваряться. З другого боку, у Ілона Маска, як у молодої ще людини, є багато планів і потенціалу впливу.Ще ми бачимо, як США готуються до знищення чи блокування свого класичного дипстейту – потужної середньої ланки державних управлінців, патріотів Америки, які знають, що собою являє рейганівська доктрина. Ілон Маск буде опікуватися кадрами – це стосується як США, так і американської системи управління. Радше всього, він знайде спільну мову з керівником Пентагону. Які сценарії ви бачите в цій сфері?Перш за все, варто зазначити, що Росія, ймовірно, продовжить свої дії. Я не бачу жодних механізмів чи засобів, які могли б змусити її зупинитися, оскільки, як я вже неодноразово наголошував, Путін вірить у свою перемогу. І тут хочу пояснити, чому я так вважаю. Насамперед, він користується значною підтримкою з боку Північної Кореї, Китаю та Ірану. Це потужна допомога, яка включає постачання обладнання, техніки, технологій і, найважливіше, зброї. А тепер ще й додається жива сила.Отже, Путін має суттєву підтримку. Окрім цього, йому вдалось сформувати свій вплив у НАТО та Європейському Союзі, що створює значні проблеми для України в обох цих структурах. Для нього це потужний аргумент, і саме тому він вважає, що перемагає. Тепер перейдімо до Маска. Маск незвичайна особистість. Ми не знаємо, наскільки амбітними є його плани. У нього вже є всі гроші, які йому потрібні, і це викликає у мене занепокоєння, адже коли у людини є все багатство світу, наступною метою стає влада. Він уже є найбагатшою людиною у світі. Так, багато з його статків – борги, як і у Дональда Трампа, але формально він найбагатший у світі. Тож що буде його наступним кроком? Можливо, Дональд Трамп так активно залучає Маска, щоб він спробував очистити американську систему від зайвої бюрократії, адже є так багато урядовців, які виконують роботу не за призначенням і отримують за неї великі гроші. Це величезна, самозабезпечена індустрія, яка часто не приносить реальної чи значущої користі для США. Однак виникає питання: чи не зруйнує Маск, який не має досвіду в бюрократії, важливих речей? Чи не ліквідує він, наприклад, такі установи, як міністерство освіти, які справді мають сенс і значення для всієї країни? Це поки що невідомо, але одне очевидно: на Америку чекають справжні американські гірки.У найближчі роки частина цього руху торкнеться і нас. Як саме і наскільки сильно — сказати важко. Але я повертаюся до головного: Росія не має наміру зупинятися. Я не бачу нічого в діях чи заявах Дональда Трампа, що могло б переконати Путіна повернутися в рамки. Путін уже вийшов за них, він діє на власний розсуд і, наскільки я можу судити, планує рухатися далі. Може відбутися масштабування війни, яке охопить країни Центральної Європи. Це станеться наступного року, а частина європейських політиків тим часом нагадують бандерлогів із книжки Кіплінга. Бандерлоги дивляться на Каа, але цей пітон – то не Путін, ідеться про глобальне зрушення і глобальну війну. Треба ухвалювати швидкі, дієві й корисні рішення з урахуванням того, що система континентальної безпеки може стрімко помінятися – Трамп може знайти будь-який привід.Хочеться вірити, що все буде добре, але треба розглядати також критичний сценарій, коли Трамп зателефонує Путіну й скаже: зупиняй війну, – а Путін йому скаже: я не буду зупиняти війну, я хочу досягати своїх цілей. І що тоді? Про наслідки цієї розмови ми можемо й не дізнатися. Якщо вона ще відбудеться, адже невідомо, що Трамп може запропонувати або чим може пригрозити Путіну, щоб той вирішив зупинити війну.Якщо говорити про критичний сценарій, то це має бути напад на країну-члена НАТО. Малоймовірно, що це буде атака на країну, яка не є членом НАТО, за винятком, можливо, Грузії та Молдови, адже Грузія фактично вже контролюється Росією. Будемо відвертими: сьогодні Грузія є частиною російської сфери впливу. Поруч із нею розташована Вірменія, яку Путін намагатиметься підкорити а подальшому, використовуючи будь-які можливі хитрощі.Залишається ще Молдова, і, судячи з результатів останніх виборів, баланс у країні дуже хиткий між проросійськими та прозахідними настроями. Молдова ще не остаточно визначилася з орієнтацією на Захід, тож Путін може спробувати скористатися ситуацією, щоб посилити свій вплив там. Однак жодна з цих трьох подій не змусить Захід діяти активно. Лише напад на країни, такі як Норвегія, Швеція, Велика Британія, Іспанія чи інші ключові члени НАТО, здатний пробудити Захід, змусивши його зреагувати рішучіше.Путін не збирається діяти поспіхом, адже знає, що це змінить правила гри. Він не хоче змін. Його мета – зберегти поточний стан, де зміни відбуваються повільно і поступово, через підкуп політиків, дрібні атаки то тут, то там, щоб ситуація залишалася нестабільною. Він не прагне великої ескалації. Тому, думаю, ми й надалі спостерігатимемо таку ж стратегію. Малоймовірно, що він піде на масштабний наступ, адже це не відповідає його інтересам. Внаслідок цього ми продовжуватимемо бачити слабких, політиків, які, як ви виразились, дуже нагадують бандерлогів.Єдина надія, яка зараз з’явилася на горизонті, – це позбутися Шольца, який або працює на Росію, або має до неї такі симпатії, що не бажає чинити опір. Якщо на зміну Шольцу прийде сильніший політик у Німеччині, це може змінити баланс сил і саме цього ми дуже потребуємо. Макрон у свою чергу демонструє, що багато говорить, але мало робить.Нам необхідно, щоб Німеччина та Франція діяли разом і злагоджено, демонструючи силу та рішучість. Це означає, що потрібен сильний канцлер, а не слабкий, як зараз. Нещодавно я слухав промову Шольца в парламенті, і він говорив про те, чого не зробив, так, ніби це були його досягнення. Його поведінка нагадує поведінку розбещеної дитини, яка, не бажаючи грати у футбол, забирає м'яч і йде додому. Такі заяви просто жалюгідні. Тому чим швидше Шольц покине свою посаду, тим краще для всіх.Проте Захід досі не прокинувся. Боюсь, що це не станеться доти, доки не трапиться щось драматичне — або з боку Путіна, чого я не очікую, або, що більш імовірно, з боку Америки. Наприклад, якщо Трамп вирішить вивести війська з певного регіону і заявить: розбирайтеся самі, це не наша справа. Це могло б змусити людей діяти, але навіть тоді я не впевнений, що це станеться, оскільки сучасні політики виявляють надто велику слабкість. Путін використовує північнокорейських військових, з одного боку, щоб не оголошувати загальну мобілізацію й залишити в спокої Москву та Санкт-Петербург – міста, від яких залежить не лише функціонування Росії, але й внутрішньоросійська стабільність. Застосування корейців – це ляпас євроатлантичній спільноті. Наразі він їх використовує на території Курської області. Але непокоїть, що відбувається обкатка малообмеженого людського ресурсу. Північна Корея – диктатура, зрозуміло, що для них війна є певним шансом, соціальними сходами.З другого боку, класичним американським генералам, типу Міллі, командувача американських штабів, могло не сподобатися те, про що почав говорити генерал Залужний, колишній головнокомандувач ЗСУ, теперішній надзвичайний і повноважний посол України в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. Можливо, Залужний не до кінця провів ці паралелі, але, наприклад, підводні човни повністю змінили стратегію і хід Першої і Другої світових воєн. Класичні великі держави будували потужні надводні флоти – німці будували підводний флот, субмарини. Зараз ідеться про застосування різних БПЛА, про дронові армії, які можуть перебрати на себе функції ракет, можуть сильно виснажувати систему ППО. Зараз це все змінюється буквально на очах.Я повністю погоджуюсь із коментарем Залужного. Ми вже дійшли до того моменту, коли солдати повинні не лише спостерігати за лісом, а й постійно стежити за небом, адже значна частина бойових дій тепер відбувається саме там. З точки зору росіян, вони демонструють прогрес у своїх діях. Вони активно використовують безпілотники, хоча ще не змогли повністю інтегрувати їх у структуру своєї армії. Це означає, що їхнє використання дронів все ще централізоване, і солдати часто діють ізольовано. Проте варто відзначити, що вони дуже швидко навчаються та адаптуються.Українські війська демонструють виняткову ефективність, коли мають можливість діяти самостійно. Однак під час жорсткого контролю з боку генералітету їхня ефективність у бойових діях та логістиці помітно знижується.Надзвичайно важливо досягти кращої інтеграції у використанні безпілотників, щоб забезпечити війська необхідними дронами в потрібний час. Як показали дії українських військ під Курськом, коли вони добре екіпіровані та мають можливість воювати відповідно до реальних умов, їхня перевага над російськими силами стає очевидною. Водночас, коли українським військовим доводиться утримувати оборону конкретного села чи будівлі, росіяни отримують здобутки завдяки своїй чисельній перевазі та, що особливо важливо, більшій кількості безпілотників. Це підкреслює необхідність не лише належного забезпечення, але й автономії для українських сил у прийнятті тактичних рішень.Останнє, що нам потрібно робити в майбутньому, - це закріплювати наші війська на місці. Нам потрібно дати їм максимальну кількість безпілотників, яку ми можемо, і дозволити їм воювати. Якщо ми це зробимо, я думаю, що ми дійсно почнемо рухатися вперед, а не лише оборонятися. Примушувати війська залишатися на позиціях – це програшна стратегія. Ми чітко бачимо, що коли військових фіксують на місцевості, росіяни їх оточують і змушують відступати. Коли ж українські війська зберігають мобільність і мають у своєму розпорядженні достатню кількість безпілотників, вони здатні завдавати противнику значних втрат.Однак залишається проблема з урядовою системою закупівель. Хоча безпілотники постачаються, їхня кількість і типи не завжди відповідають потребам підрозділів. Значну частину забезпечення, до 70–80%, все ще покриває волонтерський рух. Уряд поки не вирішив бюрократичні труднощі, пов'язані з заміною втрачених безпілотників. Наприклад, дрони Маvіс вважаються витратними матеріалами, однак військовим досі потрібно подавати звіти про їх втрату. Це створює додаткові труднощі: деякі бригади навіть не хочуть отримувати урядові дрони, оскільки це тягне за собою обов'язок звітувати і ризик бути притягнутими до розслідувань у разі їхньої втрати, що є неминучим у бойових умовах. Цю ситуацію необхідно терміново виправляти, аби система працювала на підтримку військових, а не створювала для них зайвих перепон.Війна безпілотників має великий потенціал для розвитку, особливо у поєднанні зі штучним інтелектом. Із впровадженням штучного інтелекту та вдосконаленням безпілотників потреба у них, швидше за все, зростатиме, а не зменшуватиметься. Це вимагає створення ефективнішої системи доставки, покращення виробничих потужностей та оптимізації передачі технологій. Оскільки Росія постійно адаптує свою стратегію використання безпілотників, нам необхідно діяти ще швидше, оперативно реагуючи на їхні дії та застосовуючи всі доступні ресурси для протидії. У деяких аспектах Україна ще має пройти значний шлях, але вона рухається у правильному напрямку. Сподіваюся, що система буде вдосконалюватися, і ЗСУ зможе ефективно застосовувати потрібні дрони для виконання конкретних завдань. Хотів би вас розпитати вас про систему управління військами, зокрема про континентальну систему безпеки. Є генеральні штаби – Великої Британії, Франції, Німеччини, Литви, Польщі, України. Їм треба було б пропрацьовувати погані сценарії, готуватися до них, адже вони можуть настати впродовж кількох місяців. Ми залишаємося оптимістами, але доктрина американського ізоляціонізму є загрозою для Європейського континенту.В української армії непроста ситуація – і в середині війська, і на фронті, але це армія, яка витримала повномасштабне російське вторгнення і розгромила на окремих ділянках фронту російських інтервентів. Чи бачите ви зміни в оперативному керуванні тих держав, яким може загрожувати небезпека, - Німеччини, Франції, Польщі, Литви, щоб пропрацювати «план Б»? Попри те що населенню цих держав то може й не сподобатися, треба готувати людей до серйозних сценаріїв.Я б сказав, що ми досі перебуваємо на етапі "плану А+". Насправді не бачу ознак переходу до "плану Б". Немає жодних драматичних змін чи дій у жодній з країн, які б свідчили про те, що їхні лідери розуміють реальну ситуацію. І це сумно, адже просто вдосконалювати те, що вже робиться, недостатньо. Модернізація шляхом лише незначних покращень — це не вихід; потрібні радикальні зміни, нові підходи та повна трансформація способів ведення бойових дій.Як зазначає Залужний, це вже війна безпілотників. За останні два тижні я бачив три відео з навчань солдатів у різних європейських країнах. Люди хвалять ці тренування, але всі солдати продовжують дивитися вниз, так само, як і 20 років тому. Під час навчань не використовуються дрони, тому  солдати і не дивляться вгору, хоча це тепер життєво важливо. У деяких країнах навіть існують обмеження на запуски дронів під час тренувань із міркувань безпеки, що унеможливлює польоти дронів над солдатами. Це серйозна проблема, яка демонструє нерозуміння політиками того, що правила гри змінилися. В Україні ця зміна вже очевидна, і вона кардинально вплинула на підхід до війни. Іншим країнам потрібно якнайшвидше наздоганяти цей новий формат ведення бойових дій.Скільки офіцерів із цих країн їдуть безпосередньо на передову, щоб зрозуміти, як змінилися правила гри, і потім повертаються та запроваджують ці зміни у своїх арміях? На мою думку, їх дуже мало. Більшість із тих, хто приїжджає, — це переважно спеціалісти на пенсії, які роблять це з професійного інтересу, а не активні офіцери, готові повернутися додому та впроваджувати зміни. Я думаю, що ми повинні повернутися до вашого попереднього запитання - про те, який потрібен шок, щоб люди почали діяти. Шок може статися, але до того моменту це вже може бути запізно. Це ставить нас перед ризиком ще гіршої ситуації - не лише для України, а й для всієї Європи. Якщо люди не зрозуміють, що це серйозна історія, яка не зникне сама собою, наслідки можуть бути катастрофічними. Також є питання людського ресурсу – кількість військовозобов’язаних, комплектування частин і так далі. Невідомо, скільки Росія підготувала додаткового людського резерву, чи буде перекидати, наприклад з Курського на Харківський напрямок, північнокорейських інтервентів, але така вірогідність є. З урахуванням ширини фронту, можливо, треба було б осмислювати якісь додаткові ланки управління, можливо, треба б повертатися до якихось укрупнених ланок, переходити до дивізійної системи.За останні кілька тижнів ви, мабуть, чули заяви від Стерненка, Бутусова та від мене про те, що система управління є ключовим елементом для досягнення перемоги у цій війні. Її необхідно змінювати, адже багато її аспектів залишаються неефективними. На мою думку, надзвичайно важливо залучити більше цивільних до системи управління. На найвищих рівнях усе ще домінує армія, і часто спостерігається певна зарозумілість у припущенні, що тільки військові знають, як діяти найкраще. Це не так. Є багато цивільних фахівців, які здатні зробити значний вклад. Подивіться на приклади успішних цивільних ініціатив: виробничу ефективність і технологічний розвиток "Нової пошти" або те, як "Сільпо" вдається день за днем підтримувати безперебійну роботу супермаркетів навіть у сірих зонах. Ці приклади демонструють, що залучення цивільних може суттєво покращити управління та адаптацію до викликів. Саме цього нам так бракує у військовій системі, і саме це потрібно негайно впроваджувати.Необхідно запитати себе: де є належний рівень управління логістикою в Збройних силах? Але це лише одна з багатьох проблем. Постійне розділення бригад і переміщення батальйонів з одного місця на інше суперечить основним військовим принципам. Підрозділи мають зберігати свою цілісність.Бригада – це базова бойова одиниця, і її слід зберігати як єдине ціле. Розділення бригад допустиме лише в найкритичніших ситуаціях, і навіть у таких випадках це рішення має бути ретельно обґрунтоване та переглянуте. Проте така практика здійснюється постійно, що призводить до серйозних наслідків. Військовослужбовці не отримують належного матеріально-технічного забезпечення, командування стає дезорганізованим, а довіра руйнується. Підрозділи працюють значно ефективніше, коли вони знають, з ким воюють, і хто перебуває поруч. Важливо знати обличчя, імена, мати впевненість у своїх товаришах та командирах. Солдати воюють значно краще, коли вони впевнені у професійності й компетентності свого командування. Без цієї довіри бойова ефективність підрозділів знижується, що неприпустимо в умовах війни.Коли ви опиняєтеся під командуванням нового командира, ви не знаєте, як він мислить, як працює і що від нього очікувати. Він у свою чергу не знає вас, не розуміє ваших можливостей і не знає, чи можна вам довіряти. У військовій справі розбивати бригаду – це серйозний крок, якого слід уникати. Проте у нашому випадку така практика регулярна.Як на мене, однією з найефективніших управлінських змін, які можна запровадити уже зараз, є припинення практики розділення бригад. Бригади повинні залишатися згуртованими, і очолювати їх має найкращий можливий командир. І це не повинно залежати ні від рангу, ні від походження – командиром має бути той, хто найкраще підходить для цієї ролі.  А може у ворога зараз, під час зимової кампанії, завершитися наступальний імпульс? Чи вони поставили собі конкретне операційне завдання на найближчі три місяці – займати якомога більше територій, не рахуючись з утратами, і врахували втрати, як санітарні, так і незворотні?Це цікаве запитання. Багато хто вважає, що Росія докладає всіх зусиль, тому що вірить у наближення миру. Можливо, вони справді так думають, але я сумніваюся, що Росія насправді вірить у якийсь мир. Важливо розуміти, що для Росії, як і для багатьох інших, припинення вогню є насамперед політичним, а не військовим кроком. Це всього лиш політичний інструмент для виграшу часу, необхідного для підготовки та продовження військових дій.Отже, миру ми не отримаємо – це очевидно. І на Заході, і в Україні це розуміють, але все ще є чимало людей, які вірять, що Росію можна змусити до миру. Це ілюзія. Однак є й ті, хто побоюється, що Трамп може вдатися до радикальних дій, оскільки вони не розуміють його логіки та не знають, як він мислить. Наприклад, вони категорично не хочуть, щоб американські, британські війська чи навіть НАТО були залучені до конфлікту.Водночас росіяни, враховуючи свій спосіб мислення, можуть сприйняти заяви Трампа про можливий вихід із НАТО як хитрий маневр, спрямований на їх дезорієнтацію. Тому слова Трампа можуть мати зворотний ефект - їх можуть протлумачити по-іншому, ніж він того очікує, і призвести до наслідків, які є протилежними до його намірів.На мою думку, Путін зараз відчуває слабкість як з боку Заходу, так і з боку української влади. Він діє з максимальною інтенсивністю, використовуючи всі доступні можливості, поки може це робити. Путін не бачить перед собою сильного спротиву. Це всього лиш моє припущення, але воно ґрунтується на спостереженні за його діями та реакцією міжнародної спільноти.

Про це інформує пресслужба уряду Німеччини."Федеральний канцлер Олаф Шольц сьогодні вдень провів телефонну розмову з президентом Росії Володимиром Путіним", - йдеться у повідомленні.Під час розмови Шольц засудив агресію Росії проти України, закликавши Путіна припинити військові дії та вивести війська.Канцлер також підкреслив важливість переговорів між Росією та Україною для досягнення справедливого та тривалого миру. Він також наголосив на рішучості Німеччини підтримувати Україну у її боротьбі з російською агресією "так довго, як це буде потрібно".Шольц неодноразово заявляв про готовність говорити з Путіним, аби знайти шляхи для завершення війни РФ в Україні, пише Süddеutsсhе Zеіtung.  Аналогічні заяви про бажання Путіна говорити з Шольцом звучали й у Кремлі.Попередня телефонна розмова між лідерами відбулася 2 грудня 2022 року.Як зазначили у Вlооmbеrg, ця розмова відбулась у критичний для України час, коли країна готується до третьої зими під загрозою нападу з боку Росії, а значна частина енергетичної інфраструктури країни пошкоджена або зруйнована.Читайте також: ​Путін зводить нову Берлінську стіну"Невизначеність щодо підтримки з боку західних союзників також зростає напередодні повернення Дональда Трампа до Білого дому наступного року. Німеччина є другим найбільшим прихильником України після США і пообіцяла надати мільярди євро додаткової допомоги", - йдеться у повідомленні.Що кажуть у КремліЗа інформацією російського Теlеgrаm-каналу Кремль. Новости, під час розмови з Шольцом Путін нагадав, що нинішня криза "стала прямим результатом багаторічної агресивної політики НАТО, спрямованої на створення на українській території антиросійського плацдарму, за умови ігнорування інтересів нашої країни у сфері безпеки та нехтування прав російськомовних мешканців". Крім того, Путін заявив про готовність Росії відновити політичні переговори, які, на його думку, були перервані "київським режимом". Він підкреслив, що будь-які можливі домовленості повинні враховувати інтереси Росії у сфері безпеки, а також нові територіальні реалії.Під час телефонної розмови лідери також обговорили погіршення російсько-німецьких відносин, які, за словами Путіна, стали наслідком неприязні з боку Берліна. Він зазначив, що Росія готова до співпраці в енергетичному секторі, якщо Німеччина виявить інтерес.Раніше канцлер Німеччини Олаф Шольц заявив, що готовий відновити перемовини з очільником Кремля Володимиром Путіним уже найближчим часом. Натомість кандидат у канцлери Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що у випадку його обрання на посаду висуне російському диктатору Володимиру Путіну ультиматум щодо війни, а в разі незгоди надасть Україні ракети Таurus.

Перед виборами у США високі посадовці, від яких напряму залежить обороноздатність України, відвідали Київ і Берлін. Що за цим стоїть, розбиралася Gаzеtа.uа. У Берліні в понеділок, 4 листопада, генсек НАТО Марк Рютте зустрівся з канцлером ФРН Олафом Шольцем і з президентом Німеччини Франком-Вальтером Штайнмайєром. Офіційно предметом переговорів мали стати питання безпеки. Сам Рютте у соцмережі Х написав: "Німеччина відіграє ключову роль у НАТО та у підтримці України". А у Києві того ж дня приймали міністерку закордонних справ Німеччини Анналену Бербок. Вона прибула з неоголошеним візитом і запевнила у підтримці. Також вона оголосила про розширення на 200 мільйонів євро гуманітарної допомоги та на 170 мільйонів - екстреної енергетичної допомоги. За словами Бербок, Німеччина активізує зусилля по забезпеченню України достатньою кількістю ППО та у налагодженні виробництва дронів. Анналена Бербок запевнила, що підтримка України залишиться "міцною і непохитною", адже це підтримка не лише нашої країни, але й Європи і кожного європейця, "і ми це дуже цінуємо", заявив міністр закордонних справ Андрій Сибіга на спільній пресконференції. Але, зазначив він, оголошені Бербок розширення допомоги не можуть замінити внески країн з доходів від "заморожених" російських активів. Однак ця тема продовження не отримала. Критика з Бундестагу Тим часом у Бундестазі опозиція атакує Шольца та Бербок за підтримку України. Група депутатів (в основному від фракції "Союз Сари Вагенкнехт") скерувала до уряду запит щодо присутності німецьких військових в Україні. Авторів більше цікавило за яких умов, якщо військові ФРН справді є на території нашої країни, Німеччина може стати "стороною війни". На додачу, депутат від фракції "Союз Сари Вагенкнехт" Севім Дагделен заявив про витрачання грошей на Україну на тлі бюджетного дефіциту. Нагадаємо, раніше Бербок назвала лівофлангову партію "Союз Сари Вагенкнехт" - "подругою Путіна". НАТО, час і курс У Києві Бербок запевнила у незмінній підтримці України з боку Німеччини "стільки, скільки ви потребуватимете". "Без України не можна уявити довгострокову безпеку Європи. Запрошення для України (до НАТО, - Gаzеtа.uа) має бути надане вже зараз, без зволікань, щоб позбавити Путіна ілюзій", - наголосив Сибіга. Але - марно. Як заявив у Берліні на спільній пресконференції з генсеком НАТО Олаф Шольц, його позиція по вступу України до Альянсу залишилася без змін. Бербок у Києві втішала: скоротити шлях ми не можемо, але "з курсу не зіб'ємося". На уточнююче запитання щодо членства Анналена Бербок запевнила, що майбутнє України полягає і в ЄС, і в НАТО. В Україні вважають слова недостатніми. "Дуже важливо, щоб рішучі кроки приймалися вчасно, - моментально наголосив Андрій Сибіга, - щоб ці позиції конвертувалися у конкретні рішення. Йдеться про зняття заборони на "далекобійку" і збиття російських ракет і дронів над територією України засобами ППО країн НАТО". Нова "пісочниця" в Альянсі Дипломатичний такт не зміг приховати роздратування офіційного Києва. "Якщо хтось буде нам говорити, що ми не можемо отримати запрошення до НАТО через рівень корупції в Україні - це пошук причин для того, щоб цього не робити", - заявив глава Офісу президента Андрій Єрмак в ефірі телемарафону. Але НАТО, схоже, на порозі трансформації. Глава Європарламенту Роберта Мецола наголосила на необхідності створення Європою власної організації безпеки на додачу до НАТО, і назвала її "Союз безпеки й оборони". Рефреном до цієї дискусії пролунали заяви Олафа Шольца з Берліна: НАТО має бути таким сильним, щоб нікому і в голову не прийшло нападати. За його словами, під час перемовин із Марком Рютте дійшли згоди про посилення оборони ЄС. З точки зору Рютте, посилення має вилитися у більші відрахування країн-членів, зокрема - Німечини, на оборону. Із цим можуть виникнути проблеми. Шторми за спинами Марк Рютте прибув до Берліна у драматичний для Олафа Шольца момент - його коаліція на межі розпаду. Очікується, що 6 листопада буде засідати коаліційна комісія з представників партій, котрі входять до чинної парламентської більшості. Приводом став скандал - у ЗМІ опублікували пропозиції міністра фінансів по подоланню економічної кризи, серед яких часткове згортання "зеленого курсу" в енергетиці, скорочення соціальних виплат і зниження податків для фірм і заможних німців. Це розлютило "зелених", адже їхній міністр економіки раніше подав проєкт екололічного та економічного оздоровлення країни. У DW порівнюють цю кризу з аналогічною 1982 року, коли граф Отто фон Ламсдорф, тодішній міністр економіки, теж подав свій антикризовий план, основні пункти якого схожі з пропозиціями чинного міністра фінансів. Тоді ліберали вийшли і з уряду, і з коаліції, увійшли у нову більшість і обрали новим прем'єром Гельмута Коля. Аналогія посилюється, адже і нині є кому підхопити владу - у канцлери рветься лідер ХДС Фрідріх Мерц. Єдиним чинником порятунку "світлофорної" коаліції Шольца є загроза військових дій з боку РФ в альянсі з КНДР. Про неї прямо заявив головний дипломат ЄС Жозеп Боррель і польський президент Дональд Туск. Перед ким розшаркувався Путін? Ніби на доказ, Путін у Москві 4 листопада провів зустріч із міністеркою закордонних справ КНДР Цой Сон Хі. Та перебуває у Росії з минулого тижня, за офіційними даними, зустрічі з Путіним не планувалося. Але протягом цих днів, певно, сталося щось таке, завдяки чому перемовини відбулися. Хоча вони мали більше символічний характер, світ облетіла картинка: Путін і Цой Сон Хі. Це стало непрямим доказом військової співпраці РФ і КНДР і яскравою ілюстрацією зближення двох держав. Грошима по агресорах У Німеччині ж висувають гіпотези щодо розвитку подій після виборів у США. Депутат Бундестагу Роберт Реттген вважає, що у разі домовленості Трампа з Путіним Європа може пожертвувати безпекою України, але це стане ударом по безпеці самого ЄС. Натомість Рютте й Шольц обговорили більше фінансове питання: Німеччина готова відраховувати більше, але з умовою інвестування у європейську безпеку. Чи входить до цих планів Україна? Андрій Сибіга на спільній пресконференції з Анналеною Бербок у Києві навів такі дані: станом на 31 серпня 2024 року від США з початку війни надійшло допомоги на 56,8 мільярдів євро, від ЄС - на 54,61 мільярди євро. "Допомога від наших європейських партнерів також надзвичайно вагома і ми за це їм вдячні" ,- підкреслив він, маючи на увазі можливе скорочення підтримки від США після 5 листопада. Відрахування на оборону України, як і на НАТО, є вирішальними для зміцнення "нашої колективної безпеки", наголосив Рютте у Берліні.

31 жовтня - 1 листопада у Києві відбувся 10-й Київський безпековий форум для молоді, організований Фондом Арсенія Яценюка "Відкрий Україну". Ця подія стала першою з початку повномасштабного вторгнення. Головна тема - "Gеn W. Українське покоління війни". Форум обʼєднав понад 100 молодих лідерок та лідерів з усієї країни для обговорення сучасних викликів та ролі молоді у зміцненні української держави під час війни та після її завершення. Цьогорічний форум став місцем зустрічі з провідними українськими та міжнародними політиками, військовими, волонтерами, громадськими активістами та експертами у сфері безпеки та міжнародних відносин. Захід організували в партнерстві з Представництвом НАТО в Україні, за підтримки Національного демократичного інституту та Представництва фонду Фрідриха Еберта в Україні. Інституційним партнером заходу є Атлантична Рада. Метою Київського безпекового форуму для молоді є залучення молодих лідерів до обговорення питань національної безпеки та міжнародної співпраці, а також створення платформи для обміну думками та досвідом. Другий день форуму завершився роботою учасників над підготовкою звернень до генерального секретаря НАТО та Кабінету Міністрів. У листах молоді лідери й лідерки обґрунтували важливість для України стати членом Альянсу та вступити в Європейський Союз. Кореспондентка Gаzеtа.uа побувала на форумі й поспілкувалася з учасниками та гостями заходу. МОЛОДЬ, ЯКА ХОЧЕ ПЕРЕМОГИ У головній залі столичного готелю тривають останні приготування до відкриття форуму. До роботи готові оператори, от-от розпочнеться пряма трансляція. Прожектори підсвічують сцену. Сходами піднімаються гості заходу. Першими на форум поспішають молоді лідери. Це - учасники, яких відібрали із сотень охочих. - Це вже 10-й Київський безпековий форуму для молоді, але сам проєкт існує з 2012 року, - розповідає директорка благодійного фонду Арсенія Яценюка "Відкрий Україну" Раміна Шут, енергійна жінка у строгому чорному костюмі. - Це перший захід, який ми проводимо після повномасштабного вторгнення. Для команди цьогорічний проєкт дуже важливий, бо ми хотіли, щоб голоси молоді були почуті. Тому програма була сформована так, щоб на кожній сесії серед спікерів були представники молоді. Робота над форумом розпочалася три місяці тому. Заявки на участь у заході надіслали понад 400 молодих людей віком до 35 років. До резюме додавали мотиваційні листи. Анкети розглядала команда благодійного фонду "Відкрий Україну". Організатори намагалися зібрати учасників з усіх регіонів держави. Тож на форум приїхали представники Луганщини, Донеччини, Харкова та багатьох інших міст. - 75% від усіх учасників - це регіони, 25% - жителі Києва. 15-20% - це та молодь, яка нас знає і завжди подає заявки на участь у форумі. Ми любимо їх підтримувати, тому з лімітом 100 людей ще 20 ми запросили із молодіжної, як ми кажемо, команди форуму, - додає Шут. - Упродовж двох днів молоді лідери працюватимуть у групах, і підготують серйозні листи - до генерального секретаря НАТО та до українського уряду. У них йтиметься про необхідність Україні стати членом Альянсу та вступити в Європейський Союз відповідно. Раміна Шут була учасницею першого Київського безпекового форуму для молоді у 2012 році. Відтоді життя змінилося, зізнається. - Подала свою заявку, резюме - і мене запросили, - згадує Раміна. - Почала слідкувати за діяльністю фонду. Зайшла в конференц-залу, повну однодумців і людьми, яких я бачила лише по телевізору. І настільки цим захопилася, що навіть зараз відчуваю ті перші відчуття. Побачила, що в нас багато людей, які готові розвивати Україну. Є молодь, яка готова щось робити для держави. Але тоді навіть собі не уявляла, що в майбутньому можу бути причетною до організації таких подій. Що буду через кілька років вже думати сама над програмою, назвами, спікерами, запрошувати їх. У 2014-му Раміну Шут запросили на великий Київський безпековий форум, після закінчення дипломатичної академії. Уже в січні наступного року вона відгукнулася на вакансію проєктного менеджера від фонду "Відкрий Україну". Російська війна проти України забрала найкращих - Цей форум відрізняється від попередніх саме молоддю, - розповідає Раміна. - Учасники, які сьогодні з нами - це активна молодь, яка чітко знає, чого хоче - перемоги. Тому вони сьогодні тут, щоб бути почутими, презентувати свої проекти. У нас на форумі зібралися 120 молодих лідерів з різних регіонів, зокрема представники тимчасово окупованих територій. Це молодь, яка вже чогось досягла або робить все необхідне для нашої спільної перемоги. Минулі форуми відрізнялися своїм контекстом, зазначає Раміна Шут. - Як би ми з командою не старалися, але все одно відчуваємо атмосферу болю і скорботи на цьогорічному заході. Російська війна проти України забрала найкращих, - говорить. - Сьогодні з нами мали бути ті, хто віддав своє життя, боронячи нашу країну. Це смуток, але він активний. Тобто, учасники долучені до кожної сесії і вже намагаються знаходити якісь рішення, активно обговорюють важливі питання. Усе, що зараз відбувається в Україні - це велика трагедія. Кожен представник молоді переживає шокуючі обставини. У певних регіонах вони не мають можливості навіть навчатися. Лілія Гриневич, проректорка Харківського університету - говорила про те, що увійшло у звичку, коли половина корпусу може бути розбитою, а університети - продовжують навчання. Це те, за що ми маємо боротися. ДОСВІД ІЗРАЇЛЮ Учасники збираються на першу панель "GЕN W: покоління українських воїнів". Перед початком лунає державний гімн і в залі чути, як гості монотонно підспівують в унісон, гордо тримаючи голови. - У нас сьогодні зібралася цікава аудиторія. Наймолодшому - 18 років, найстаршому - 33. Я був вражений вашими мотиваційними листами. Значна частина тих, хто зараз на форумі - це люди, які вже відбулися. Дякую за те, що ви в Україні і маєте цілі. Дякую за віру в Україну, - говорить голова форуму Арсеній Яценюк. Тема цьогорічного заходу - Gеnеrаtіоn W. Це не просто покоління війни, а й генерація бійців і переможців, додає Яценюк. - Наша молода українська генерація Gеnеrаtіоn W повинна зробити Україну успішною, а це - ви. Я не бачу іншого успіху держави, ніж як те, щоб Україна була членом НАТО і ЄС. І тому мета нашого зібрання - не просто послухати неймовірних спікерів. Хочу, щоб цей форум був трибуною для тих, хто сьогодні бореться за Україну і трибуною для вас - тих, хто завтра буде відбудовувати країну. Ми зібралися, щоб це молоде покоління сказало своє бачення майбутнього держави. - В історії нашої країни було багато драматичних сторінок. Я хочу, як і кожен з нас, щоб ця драма завершилася історичною перемогою України, - продовжує голова КБФ. - Ми маємо зробити багато висновків з нашими західними союзниками. Переконаний, якщо така молодь, яка є у нас тут, буде висловлювати своє бачення - ми не будемо мати іншого Будапештського меморандуму. І ми не будемо мати іншого Бухареста 2008 року. Мої сподівання - на українську армію. Мої сподівання - на кожного з вас. І Gеnеrаtіоn W дійсно буде Gеnеrаtіоn оf wіnnеrs. Я в цьому переконаний. Слава Україні! - Героям слава! - вигукують глядачі й аплодують. На сцену виходять військовослужбовці - боєць із позивним "Фенікс", сержант із Фінляндії Саrlо, снайперка Анастасія, директор Департаменту міжнародного оборонного співробітництва Міністерства оборони України Геннадій Коваленко, військова медикиня Ярина Чорногуз. Головне дискусійне питання панелі - до чого зараз готуватися українській молоді. Більшість спікерів наголошують, що варто інтегрувати військову освіту у школах та вишах. Нашу молодь у школах і університетах недостатньо готують для оборони - Молодих людей намагаються відмежовувати від цього (розуміння, що потрібно захищати Україну. - Gаzеtа.uа). Якщо так триватиме, то ризикуємо виховати покоління тих, хто буде готовий прийняти капітуляцію, - каже Ярина Чорногуз. - Мені не імпонує, що нашу молодь у школах і університетах недостатньо готують для оборони. Чому? Тому що українці часто живуть за такою логікою: ми от зараз все швидко зробимо, переможемо - і відпочивати. Але з таким ворогом, як Росія - це не працює. Потрібно вміти воювати в довгу. - Головне - працювати над тим, щоб скоріше пришвидшити нашу перемогу і максимально долучатися, - додає Анастасія, обличчя наполовину прикриває кепкою. - Мотивованих, які пішли у перші дні війни - уже мало. Треба поставити нагальне питання ротації. Бо дуже велика втома. З самого першого дня повномасштабки і дотепер у нас таких ротацій, щоб ми відпочили більше місяця - немає. А взагалі - я пишаюся нашою молоддю, бо вона свідома й чітко розуміє, що відбувається. Від наймолодших до студентів, які рвуться й намагаються щось зробити - донатять, розповідають. Вони чітко розуміють, хто такий агресор. Це мотивує, тримає тебе на фронті, бо знаєш, що недарма воюєш. Слово бере сержант 3-ї окремої штурмової бригади з позивним Саrlо. Чоловік без вагань приїхав захищати Україну у 2022 році з Фінляндії. - Я представник країни, де 80% мужиків служить. Щороку вже більше ніж тисяча жінок добровільно вступають на строкову службу. Якщо ти не будеш під час повномасштабної війни служити, роби все, що можеш у тилу, - говорить Саrlо. - Треба боротися, готуватися до боротьби і виконувати свою роботу. - Ми повинні продовжувати виховувати наші покоління. Хочу навести кілька прикладів, - долучається до обговорення боєць з позивним "Фенікс". Своє імʼя не називає. - Ті молодіжні національно-патріотичні організації 2010-х років, 2008-х років - дали можливість свого часу створити такий феномен, як "Азов". Дуже багато моїх побратимів зараз знаходяться в різних бригадах і захищають Україну. Тому нам потрібно і в школах, і в університетах вже залучати молодь до оборони, щоб вони отримували фахові військові професії, які можуть знадобитися. Ми маємо масштабувати досвід і провідних країн світу. Мені імпонує досвід Ізраїлю й те, як молодь там мотивована піти в армію. ДЕМОКРАТИЧНА МІЛІТАРИЗАЦІЯ Після завершення панелі учасники виходять до фуршетної зали, де знайомляться зі спікерами й просять зробити з ними світлини на згадку. У натовпі тільки й чути звернення до військових: "Дякую за захист", "Захоплююся Вами". - Виховання молоді - це дуже важлива тема, - пояснює вже у коридорі Ярина Чорногуз. - Я би створила курси для вчителів, як виховувати покоління перемоги чи покоління дітей, які в майбутньому також будуть готові до оборони. Щоб дії Росії не застали їх зненацька. Я б таким вчителям доплачувала, зробила для них кращі умови. У нас загалом недооцінена освіта. Педагоги мають отримувати більше від держави. У нас є організація "Пласт". Чому вона досі не масштабована? У нашого ворога по всій країні є маленькі рашистські гуртки для дітей. Туди навіть насильно їх заганяють. У нас має бути інший, демократичний підхід. Тобто, це треба позиціонувати як курси для виживання, захисту себе, своїх друзів, родини. На рівні вишів Чорногуз пропонує створювати своєрідні вишкільні центри, де студенти могли б вчити спеціальності, корисні в обороні. - Демократична мілітаризація суспільства - це коли цивільні і молодь - усі залучені до процесів оборони держави. Кожен на своєму рівні, - каже Ярина. - Дітей у школах не обов'язково вчити стріляти, але можна дати навички першої допомоги чи керування дронами. Студентів і дорослих, очевидно, потрібно вчити володіти зброєю. Якщо в такі часи буде категорія людей, не залучених в оборону, то ми за кілька років побачимо, як люди, які стояли осторонь - будуть повторювати російські наративи. Молодь в Україні готова оборонятися, за словами Ярини. Також треба переконувати тих, хто зібрався емігрувати закордон, залишатися в країні. - Потрібно будувати правильну комунікацію. Не меседж "коли закінчиться війна", а що "я воюватиму, служитиму, оборонятиму свою державу стільки, скільки потрібно - і це круто". Треба зробити такий сучасний, демократичний мілітаризований стиль життя модним. "ТРИМАТИ ЗБРОЮ В РУКАХ" Наступна панель - "GЕN W: покоління стійкості". Тут спілкувалися про незламність українців на рівні компаній, спільнот, фондів. Про стійкість людей ведуча просить розповісти Анастасію Блищик - пресофіцерку 47-ї окремої механізованої бригади. Жінка долучилися до війська після загибелі на фронті її нареченого, військовослужбовця Олександра Махова. - Мої батьки були півроку в окупації на лівобережжі Херсонщини. Сьогодні говорили, що вибір виїжджати чи ні - залишається за людьми, які на прифронтових територіях. Проте я іншої думки. Люди не виїжджають, тому що їм немає куди виїжджати. Має бути потужна підтримка від держави, щоб людям було де і за що жити, - додає Блищик. - Мені допомагають триматися побратими, посестри. Ми всі тримаємося заради одне одного, заради своїх родин. Зараз військовим на фронті важко, зізнається Анастасія. Росіяни продовжують щодня закидати їхні позиції КАБами. Тоді як в української армії досі недостатньо засобів протидії. - Чому ми маємо досі думати, чим нам завтра працювати, де нам шукати ті дрони? Чому в артилеристів не вистачає снарядів? Чому ми постійно повинні звертатися до волонтерів і самі собі забезпечувати роботу на фронті? - запитує риторично пресофіцерка. Анастасія переконує, що після завершення цієї війни - почнеться наступна. Росія не залишить Україну в спокої, тому жінка готується і запасається необхідним для виживання. Усі повинні знати, як тримати в руках зброю - Я вважаю, що має бути обовʼязковою військова кафедра для всіх. Має бути підготовка, - наголошує жінка. Її голос звучить твердо, але схвильовано. - Усі повинні знати, як тримати в руках зброю, вміти нею користуватися, проходити вишколи, обов'язково курси такмеду. Я розумію, що воювати не хоче ніхто. Проте якщо ми зараз не будемо щось робити, то нам не буде і де відпочивати. Бо росіяни, активно рухаються на фронті. У війську не вистачає людей, снарядів, техніки, допомоги від партнерів. Тому включатися треба всім. Молодь зараз набагато розумніша й свідоміша, додає Блищик. Новому поколінню потрібна можливість реалізовувати свої проєкти, зокрема повʼязані з армією. У молодих людей нові погляди і підходи. НАЦІОНАЛЬНИЙ СВІТОГЛЯД Після панелей другого дня молодь готується до роботи у групах. Координаторка просить учасників розставити стільці й сісти по 10 людей у кола. Лідери розпочинають зі знайомства. Розповідають про себе учасникам у групах. - Я пишаюся своїм батьком, який зараз воює, хоч за віком уже може цього не робити. Коли зустрічаємося, завжди маємо тему для розмови, - розповідає чоловіку праворуч Остап. - Мене надихають незламні українські воїни, - відповідає йому Арсентій, 23-річний студент-правник. Учасники в колах мають визначитися й назвати дві найголовніші цінності для українців. У залі розгортається палка дискусія. Серед цінностей виділяють - людську гідність, верховенство права, відповідальність, ідентичність тощо. - Я пишаюся командою Київського безпекового форуму, моїми колегами, яким вдалося здійснити це і створити можливості для того, щоб 120 учасників - з усіх українських регіонів приїхали до Києва і взяли участь в роботі, - розповідає між панелями директор КБФ Данило Лубківський. Молодіжні форуми важливі, адже є невід'ємною складовою щорічного Київського безпекового форуму. Наступний такий захід пройде у травні 2025 року. - Молодіжний форум - це можливість комунікації з новим поколінням, можливість контакту і співпраці, тому що багато молодих лідерів згодом ставали нашими постійними учасниками. Більше того - вони ставали державними діячами, йшли в політику, бізнес, економіку. Так розвивається велика мережа спілкування і співпраці, яка для нас особливо є цінною, - розказує Данило Лубківський. - Різниця між попередніми й цьогорічним форумом для молоді - разюча. Зараз у назві "молодіжний форум" збереглася лише данина тому, що тут присутні молоді люди віком до 30 років. Але сам захід - зрілий, глибокий і серйозний. Це зробила війна - вона обікрала нас всіх. Вкрала наше життя, а в когось - молодість. Проте не зуміла вкрасти силу і здатність вірити, а отже перемогти. На десятиліття вперед нам треба буде жити в умовах постійної мілітарної загрози За багаторічними спостереженнями директора форуму, молодь в Україні - це пасіонарні люди, гострі, небайдужі й люблячі. Цьогоріч усі виступи обʼєднує теза про мілітаризацію демократії. - Це означає, що всі ми, від наймолодших до найстарших учасників в КБФ, усвідомлюємо, що на десятиліття вперед нам треба буде жити в умовах постійної мілітарної загрози, - пояснює Лубківський. - І при цьому зберегти свою природну, внутрішню демократію, яка відповідає українському національному світогляду і нашому характеру. Тобто це має бути демократія, що здатна ефективно оборонятися. "РОСІЯ НЕ ХОЧЕ ЗДАВАТИСЯ" Другий день форуму завершується спільними напрацюваннями листів до генсека НАТО та Кабміну. Учасники діляться на дві команди - кожній довірили один із документів. Під час дискусій команди мають визначитися з пʼятьма тезами, що й будуть основою звернень. У зверненні до НАТО молоді лідери зауважують, що українці розробили новий досвід і експертні знання, нові підходи і модернові стратегії в оборонній сфері. Розвиток України у безпілотних технологіях, тактичних інноваціях довів свою ефективність на полі бою. - Цей досвід допоможе забезпечити загальну безпеку всього Альянсу, посилити колективну безпеку і захист всього світу, - зачитує лист на завершальній панелі один із учасників. - Україна може стати надійним партнером, який готовий докластися до спільного виробництва і технологічного потенціалу Альянсу. Історія доводить, що Україна має легітимне право на членство в НАТО в межах своїх історично визнаних кордонах. Коли приєдналася Німеччина, чи була вона повна? Ні. Вона приєдналася як спочатку Західна Німеччина, а потім приєднала до себе решту країни. У нас також має бути така можливість. Українська молодь зробила рішучий вибір. Ми бачимо своє майбутнє в НАТО. Серед гостей заходу - заступник командира 3-ї ОШБР, підполковник Родіон Кудряшов. Такі заходи - це демонстрація сили, каже він після свого виступу перед молоддю. Зниження вікового цензу в Україні до 25 років є достатнім - Зараз військо побудоване на ентузіастах, а має бути система, - говорить Родіон про стан української армії. - Нам треба думати про молодь у контексті сьогоднішньої реальності. Ворог не відступить, Путін не відступить. Люди з логічним мисленням розуміють, що ворог не заспокоїться, поки повністю нас не знищить. Потрібно готуватися, а це - можна робити змалечку. Зниження вікового цензу в Україні до 25 років є достатнім. Однак ці молоді люди, які зараз сидять у залі, більше готові до викликів війни, ніж були ми свого часу. Але це не значить, що їм потрібно зупинятися. Важливо зараз цінувати час, який в них є для того, щоб вчитися і вдосконалюватися. Наразі ситуація на фронті дуже складна, за словами підполковника. Українська армія за останні роки стала в кілька разів потужнішою, однак у ворога є дві суттєвих переваги. Це - велика кількість особового складу і багато засобів та боєприпасів. Такі переваги Україна може подолати не кількістю, а лише розумовими здібностями, швидкими рішеннями тощо. Залучення ворогом армій іноземних держав, зокрема КНДР, свідчить про його прагнення збільшити ефективність свого війська. - Вони піклуються про те, щоб підвищувати свій потенціал. Тобто для мене це тригер не того, що вони заморилися, чи їх не вистачає, а що - ворог робитиме все, щоб захопити нашу країну. Росія не хоче здаватися, - говорить Родіон. - Ворог тисне по всій лінії фронту. Такими темпами російська армія унеможливлює концентрацію чи ротацію українських військ. Збройні сили України зараз роблять все для того, щоб зупинити ворога. Але співвідношення в кращому випадку - один до трьох, у найгіршому - 1/12, 1/14. Поки що ситуація дуже критична, але контрольована. Увечері перед закриттям учасники та гості заходу збираються разом у головній залі. Обмінюються думками й враженнями від події. У спілкуванні між молодими лідерами відчутна приязнь - більшість за два дні форуму вже встигли заприятелювати. - З моменту, коли Київський безпековий форум був заснований Арсенієм Яценюком, його команда була завжди одним із найактивніших адвокатів членства України в НАТО і ЄС. Це наша мрія, наша мета, задля цього ми і проводимо ці форуми, - каже насамкінець Данило Лубківський. - Я щасливий, що до нашої родини сьогодні приєднується ваша молода енергія, кожен з вас.