Search trend "військовий літак"

У Пекіні вважають, що сторони мають посилити комунікацію, щоб уникати непорозумінь

Про це повідомило МЗС Німеччини."Китайські військові застосували лазер для націлювання на німецький літак під час операції ЄС АSРІDЕS", – зазначено в повідомленні.У МЗС Німеччини наголосили, що вважають неприйнятним наражати на небезпеку німецький персонал і зривати операцію. Сьогодні посла Китаю викликали до міністерства закордонних справ ФРН.Літак, який бере участь у місії ЄС АSРІDЕS, що захищає міжнародні морські шляхи в Червоному морі, з жовтня надавав багатосенсорну платформу для розвідки району, – уточнює Rеutеrs. Китайський військовий корабель, який кілька разів зустрічався в цьому районі, без причини й попереднього повідомлення націлився на літак лазером під час звичайного польоту, повідомив речник міністерства. Інцидент стався на початку липня.Після цього політ перервали як запобіжний захід, а літак безпечно приземлився на базі в Джибуті. Китай раніше заперечував звинувачення у використанні лазерів або наведенні їх на американські літаки.У 2020 році Тихоокеанський флот США заявляв, що китайський військовий корабель застосував лазер проти патрульного літака ВМС США, який летів у повітряному просторі над міжнародними водами на захід від Гуаму. Китай заявив, що це не відповідає фактам.Офіційної реакції Китаю на новий інцидент наразі не було.Українська влада розглядає можливість запровадити санкції РНБО проти китайських компаній, чиї компоненти виявили в дронах, якими Росія атакує Україну

Берлін викликав китайського посла

Чекаємо новин – з нового, можливо, фронту: Баку і Москва вирішили остаточно з’ясувати стосунки. Чому Кремль пішов на загострення, усвідомлюючи наслідки? Адже Баку – це не просто столиця південнокавказької республіки, це стратегічний союзник Туреччини. Що з цього може вийти?Іноді такі конфлікти починаються начебто з випадковості, з чогось незначного. У Росії після "Крокусу" по діаспорах ідуть силовики, і зрозуміло, як вони діють: чи є підстави, чи нема – жодних церемоній. І тут двох убивають фактично – внаслідок тортур, побиття один помирає від серцевої недостатності, другий - у машині швидкої допомоги. До того ж, усе керівництво діаспори в Єкатеринбурзі хапають і вішають на них статті. Часто статті вішають, щоб обґрунтувати те, що вже вийшло назовні, щоб сказати: а навіщо ви це зробили? Можливо, вони йшли по інше: мовляв, у них там убивство на початку 2000-х сталося – ось ми через це прийшли. Нема чого очікувати від беззаконня, воно часто має такі наслідки.Ось тут починається реакція азербайджанської сторони. Скоріш за все, вони не до кінця зрозуміли, звернулися до Москви: а що це відбувається? З чого це ви всю голову діаспори в Єкатеринбурзі просто зрізали? А їм, можливо, сказали: у нас працюють правоохоронні органи, а ви не лізьте. Це взагалі громадяни РФ (деякі справді з 2000-х років є громадянами РФ, мають російські паспорти).Тоді Баку почав діяти різкіше. І тут, як це часто відбувається, у відповідь Баку відразу почалися якісь заяви, дії Москви – частіше пропагандистські, "ми вас взагалі зараз можемо однією лівою". Але через випадок, з якого стартував конфлікт, потрібно побачити систему й послідовність, а вона така, що відносини між Баку і Москвою погіршувалися протягом дуже довгого періоду. І збитий літак – лише один із його проявів.Річ у тім, що Баку зближується з Туреччиною, до того ж посилюється тими можливостями, які надає Азербайджану статус вуглеводневої держави в нафтоносному регіоні Закавказзя. Країна має значні ресурси, завдяки чому посилила свою армію, може дозволити собі поводитися незалежно від думки Кремля, будувати відносини не лише з Туреччиною, а ще й з Вашингтоном і Лондоном, не є членом жодної організації московської, типу ОДКБ. Ба більше – ще й стосовно Ближнього Сходу має позицію, окрему від Москви, радикально іншу відносно дій Ізраїлю щодо Ірану та боротьби з тероризмом. Зрозуміло, Ізраїль і Азербайджан – союзники: ті допомагали в карабаській війні - ці висловили підтримку у війні теперішній.Це багато чого визначає в позиції Москви відносно Баку – з чого це ви такі гонористі, так поводитеся? Плюс є щось таке, чого ми з вами не бачимо й до кінця не розуміємо. Все ж таки нафта – дуже гостре питання, "кому скільки чого". Була інформація, що Азербайджан готовий був видавати російську нафту за свою, щоби збільшити прибуток продажем ще й російської нафти – вона ж додає відсотки, тобто вигоду. Я не виключаю, що тут проблема якась виникла. Можливо, Баку задрав ціну, можливо, не схотів обходити санкції – не знаю, немає в мене точної інформації. Але не виключаю, що тут також конфліктна зона, не домовилися. Є якісь нафтопроводи, ще щось, але то все таке – геостратегія, геоекономіка. Азербайджан разом із Туреччиною були проти Ірану (конфлікт сунітів і шиїтів). Зараз триває конкуренція за Південний Кавказ, і Іран, як не дивно, підтримував Вірменію. Після того, як обнулили Іран, суніти, зокрема Азербайджан, Туреччина і не лише, відчули, що Москва – збитий льотчик. І тепер наморщують чоло і говорять хлопцям у Москві: не треба нам нарізати завдання й залякувати, бо можемо й відповісти. Чи ковтне це Кремль?Звісно, адже Іран – воєнний союзник Москви. Він бере участь у військових постачаннях, хоча тепер обсяги радикально зменшилися. На війні в Україні "шахеди" з'явилися з Ірану, це не азербайджанська і не турецька зброя, а суто іранська. Іран у війні Росії проти України має ясно виражену позицію і сторону. І це на контрасті з позицією Азербайджану й Туреччини - хоча Туреччини меншою мірою, у неї з Іраном свої суперечки. З цієї точки зору це для Москви дуже дошкульно – що вони не можуть викликати Алієва й сказати йому, що він не так поводиться, мовляв, міг би й промовчати десь у кутку. Тут це змішує карти, незрозуміло, як треба реагувати, адже якщо не кориться один, його приклад неминуче наслідуватимуть інші. Якщо так можна з Москвою – це ж заразливо, так можуть повестися й інші республіки колишнього СРСР, нині суверенні держави.Тому тут потрібно покарання якесь, а воно неможливе. От із Вірменією можна – з нею теж важкі суперечності через її бажання інтеграції, образи, що не допомогли у двох карабаських війнах. А з Азербайджаном так не вийде, це точно, бо за ним стоїть Туреччина, а Туреччина – країна НАТО, має особливі відносини з Вашингтоном, перемовини будуть щонайтісніші із Лондоном, з Вашингтоном дуже активні перемовини в Азербайджану сім’ї Алієва. Тому вони почуваються впевнено: а що Москва може зробити – другий фронт відкриє? Не відкриє.І тут уже настав час перевести Москву з рівня гегемону в Євразійському регіоні до рівня субгегемону: ну, так, ти теж можеш бути, але в нас і з іншими людьми є стосунки. Для Москви це надзвичайно дошкульно. Але це є наслідком того, що вона не перемогла у війні з Україною. Війна триває вже 3,5 роки і три дні, і це прямий наслідок і розуміння того, що в Москви можливості для відкриття другого фронту, спочатку політичного, а може, і більше – немає таких можливостей. Москва вся повністю затонула в українському питанні, там треба вирішувати. Там вирішується дуже важко, тому Азербайджан у цьому сенсі таку сміливість виявляє невипадково.Є два взаємно суперечливі напрями: Мединський і Ко переконували всіх, що Росія може вести війну, як Московія проти Шведського Королівства, хоч і 21 рік. Але водночас самі кремлівці визнають, що гроші закінчуються і треба переглядати загальний і військовий бюджети, що означатиме зменшення видатків на війну або намагання локалізуватися.Ми чули різні заяви на Петербурзькому міжнародному економічному форумі – вони всі були неоптимістичні щодо ситуації в економіці - у зв’язку з війною. Такий собі Макаров, голова бюджетного комітету держдуми, Набіулліна частково, ще деякі особи говорили про те, що взагалі Росія завалюється в рецесію. Чи розуміє це Путін? Чи повідомили йому це? Я впевнений, що так, він це розуміє, цифри в нього на столі, управлінці доповідають.Інше питання – а чи може Путін, виходячи з цієї оцінки, зупинити війну чи знизити видатки на війну? Відповідь: ні, не може. Тому що навіть за такого напруження сил результат – ви бачите в Україні – поки що скромний. Він Путіну навіює оптимізм, але ж Суми не взяли, це конкретний приклад. Хоча на Донецькому напрямку просування інтенсивніше, ніж на кордоні з Сумами.Але я ще раз наголошую: швидше за все, це словесна маніпуляція, спроба відгукнутися, мовляв, так, так, потрібно оптимізувати видатки - менше крадіть, наприклад. Зараз ще якісь гучні справи можуть виникнути на тлі строку Артема Іванова, колишнього заступника міністра оборони Шойгу. Але знизити реальної можливості нема. Вони все ж таки підуть, скоріше, з високим ступенем імовірності, на зниження видатків, які пов’язані не з війною в Україні, а інших – соціальних, на апарат, на багато чого.Тому уявити собі, що це робиться для закінчення війни чи через закінчення можливостей Москви продовжувати війну з точки зору економічної, грошей, - мені так не видається, я вважаю, що тут більше пропагандистські тезиси. Це не скасовує кризове, непросте становище в економіці – статистика свідчить про те, що падає виробництво, що росте інфляція, що ціноутворення не навіює оптимізм. Але поза тим, ще раз наголошую, Москва, Путін мають намір воювати далі. Кризові явища в російській економіці їх не зупинять, конкретно Путіна, продовження війни – це питання його влади. Чи може Путін цим поступитися? Ніколи за жодних обставин, він "за ценой не постоит".Але ж Путін не аятолла, не шахід, він доволі цинічно й обережно ставиться до таких речей. Коли в Ірані бомбардували глибинні лабораторії, "ракети прилітали" у святая святих, в путінський бункер, - так він це відчував. Як працює його логіка: я американцям сказав не чіпати, а вони влізли, я з Трампом говорив, але ми не домовилися. Але Трамп себе проявив. Він може казати: Вова, ти такий класний, дякую за портрет, - і в той же час робити таке, що Путін називає геополітичною зрадою. Я не ідеалізую Трампа, ми навіть не знаємо, чим закінчиться епопея з американською допомогою. Але як щодо путінського бункера?Моя оцінка така, що Путін не надто вірив, що Трамп зважиться на участь у бомбардуваннях. Я думаю, йому здавалося, що діями Ізраїлю все обмежиться, а Трамп, попри тиск американської сторони на Тегеран, усе-таки влізти безпосередньо у війну не ризикне. Адже застосовувати бомбардувальники, глибинні бомби 13-тонні – це такий важливий крок суттєвий, Трамп весь час казав про прагнення до угод, жодного мілітаризму. Гадаю, це було неочікувано. Розуміння того, що це обговорюється американською адміністрацією, було, ми бачили відображення цих дискусій у Кремлі. А чого він Трампу телефонував? А, вітав із днем народження. Скористався приводом обговорити Іран - уже вирувала 12-денна війна.Тому, так, для Путіна це було неочікувано. Але все-таки він вірить – я наголошую, не знає, а вірить,  - що Трамп буде схильний до відносин саме з Путіним і не піде на загострення, яке матиме такі небезпеки і ризики у вигляді ударів по його бункерах в Уральських горах чи деінде - гадаю, у це він не вірить зовсім. Чому? Бо в його уявленні Трамп не ставить на один рівень Іран і Україну, пріоритет на користь першого, авжеж.По-друге, Путін вважає, що може домовитися з Трампом, продовжуючи йому щось обіцяти. І поки що Трамп Путіна в українському питанні не підводив, скажімо чесно. Тобто з Іраном, попри те що ініціювала війну ізраїльська сторона, Трамп зважився - адже ясно, що він особисто віддав наказ, -бомбили, бо це ж не Росія, у якої ядерних боєголовок три тисячі на бойовому чергуванні. А в Ірану збагаченого урану, може, пів тони і є, але ж бомби нема, бо якби була, застосували б.Навіть попри цю різницю з Росією Трамп міг би вжити заходів, які не змусять США вступити у війну безпосередньо. Але він і цього не робить, ми цього не бачимо, будемо чесними. Тому насправді Путін не боїться, як йому здається, можливої реакції, подібної до тієї, що була у випадку з іранською війною, він вважає, що на таке Трамп щодо нього не піде. І ми більше схильні триматися цієї позиції. Трамп і тут може діяти щонайрішучіше, наприклад забезпечити безполітну зону над Україною – це, повірте, навіть більше, ніж бомбардування об’єкта Фордо, набагато більше. Якщо раптом на Україну не летітимуть балістичні ракети й F-35 захищатимуть небо України, американські і європейські, натівські судна це робитимуть і застосовуватимуть засоби ППО, - це був би дуже радикальний крок. Але навіть у це Путін не вірить – ось у чому річ. Він вважає, що за інерцією боєприпаси ще постачатимуть, але на щось суттєвіше Трамп не наважиться. Ось таке його переконання.Президент України і президент США про щось говорили 50 хвилин у Гаазі. Є ще додатковий кейс, який, як ви сказали, відображає певні процеси. Генерал Келлог, уповноважений Трампа з питань України, летить у Білорусь до Лукашенка. Могли б призначити іншого емісара, проте обрали саме довіреного хлопця, який у темі щодо України та війни - щоб він займався обміном політв’язнів? Звісно ж, ні.Я не виключаю, що там відбувалося обговорення, - можливо, ініціатором була навіть не американська сторона, а Лукашенко, - що є якась ескалація з боку сусідніх держав. У мене на території, каже Лукашенко, дійсно стоять російські боєголовки тактичні, але ж ми вирішили не проводити навчання "Захід-2025" (які вони щороку проводять разом із Росією, начебто ці навчання відсунуті), деескалація і таке інше. Можливо, і американці це також обговорювали – що вам, Білорусі, не треба долучатися до війни в Україні. Я переконаний, що їх застерігають від цього. Ви ж хочете відносин із Заходом – то не треба загострювати.Усі розуміють, що з північного напрямку, від кордонів із Білоруссю є велике угруповання українське, звідти знімають війська на Суми й далі, бо не вистачає військових. І це не має стати спусковим гачком, що дозволить Москві з території Білорусі знову напасти на Україну й зробити нову Бучу. Я гадаю, Келлог це обговорював із Лукашенком. І бонусом за прихильність той віддав не лише Тихановського, а 14 політв’язнів. І, можливо, пообіцяв віддати наступних, якщо діалог триватиме і йому зроблять поступки. Я не виключаю, що він просить пом’якшення санкцій, взаємодії економічної, щоби Білорусь була більш самостійною в цих питаннях, - це цілком можливо. Зі слів Лукашенка – а він часто видає бажане за дійсність, - він звернувся до Келлога, аби передати Україні, щоб вона припинила обстрілювати територію РФ. Чесно кажучи, звучить непереконливо, що Келлог обіцяв поговорити. А чому тоді з Росією не поговорити, щоб вона припинила обстрілювати територію Україну? Що – в односторонньому порядку?Можливо, тут стояло питання, щоб Лукашенко не дозволяв або заволокитив питання використання Білорусі як військового плацдарму чи для обстрілів України. Лукашенко ж розуміє, що Мінськ тоді отримає все те, що може отримати, і солодко нікому не буде.Поза тим, Лукашенко, мабуть, хотів би знову зробити майданчиком для переговорів Мінськ, зробити "Мінськ-3". Може таке бути? Лукашенко амбіційний і марнославний, проблеми інтересів реалізує через особисті контакти, уміння маневрувати, мімікрувати. Я не думаю, що ситуація сприяє, що є шанс йому надати майданчик чи стати посередником, адже для України і для Заходу Лукашенко такий самий воєнний злочинець, як і Путін, може трохи менший, але поза тим оцінку йому дано: він надав можливість, і з його території на територію України в лютому 2022 року заходили війська і бронетехніка, ми всі пам’ятаємо ці події, і закінчилося це все жахливими злочинами в Бучі, Ірпені та інших місцях.Тож ілюзій стосовно Лукашенка нема, карт-бланшів йому ніхто не даватиме. Навіть якщо пообіцяють, то точно не виконають. Але Лукашенку це дуже потрібно. Можливо, він ще підіймає ставки перед Москвою, але він дуже потребує цієї комунікації – її ж нема після смерті Макея. Попри його репутацію навіть. Але ж це до війни все було – його покійний міністр закордонних справ мав ці особисті взаємодії зі значимими європейськими політиками. До речі, це почалося з 2020 року, коли в січні в Мінську побував держсекретар США Майк Помпео. І були тоді довгострокові плани.Щоправда, була конфліктна ситуація з Москвою, саме обговорювали дорожню карту, 35-й протокол щодо інтеграції Білорусі, тоді це було дуже актуально, починаючи від грудня 2019 року й до січня 2020-го. І до серпня це тривало - до виборів, коли Лукашенко опинився в ситуації фактичного програшу виборів Тихановській, бо цифри не мали значення, політична думка досить ясно висловилася, мітинги це показали. Він тоді змінив тактику, репресії збільшилися, на Захід зважали менше. А тепер повільно процес повертається до можливої взаємодії. Бо ж Москва так робить, співпрацює зі США – чому Лукашенку не скористатися ситуацією й не повирішувати свої питання? Він до цього готовий цілком. Чи йому це вдасться? На мій погляд, ні, але варто подивитися.Але про що могли говорити президенти в Гаазі? Що міг просувати Трамп?Трамп розмовляв із Зеленським, напевно Зеленський просив про зброю і підтримку, не виходити з переговірного процесу, зайняти проактивну позицію, скоріше за все. А Трамп, скоріше за все, нічого не обіцяв, а казав щось непевне, тому зараз ця невизначеність із військовими постачаннями з боку США, навіть купівлями за європейські гроші Раtrіоt для України. Трамп уже так робив. Пам’ятаєте, у Ватикані, коли помер Папа Франциск, вони ж теж на стільчиках сиділи розмовляли – і що? Які наслідки цих переговорів  - ви їдьте в Стамбул, поговоріть із Путіним. І що?Українська сторона весь час вимагає одне й те саме, як сам Трамп сказав, "він весь час ракети просить". А що він має в тебе просити – сніг узимку? Це природно: країна воює, потрібна зброя, якомога більше. А що він має просити – хліб-сіль, щоб зустрічати російських окупантів? Дивне формулювання "просить і просить". Звісно, просить, бо свого нема, чи не досить, чи дефіцит, чи не виробляється. Що тут такого, якщо Україна не виробляє протиракети Раtrіоt, але потребує їх. Але ми не бачимо відповіді Трампа, лише здогадуємося, що вона негативна. Я не вважаю, що там були якісь неймовірні теми для розмов, які ми не можемо зрозуміти.Позиція Трампа глибинна, на мій інтуїтивний погляд, полягає в тому, що "от Москва висунула меморандум – треба погоджуватися". Можна поторгуватися по незначних пунктах, але треба погоджуватися, інакше не вийде, краще так. Україна і Європа з цим не погоджуються абсолютно – віддати чотири області, скоротити армію, виводити все, що передано, за програмою демілітаризації, якої вимагає Москва. Цього не може зробити Україна – це неможливо. А Трамп, можливо, цю ідею сприйняв. Оскільки не пройшла ідея 30-денного припинення вогню - то чому б і ні. Ось такі справи.

В Росії на Забайкаллі впав літак. Зазнав аварії легкомоторний літак Ан-2 Добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (ДТСААФ). Про це пишуть російські ЗМІ. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Росії впав військовий гелікоптер, екіпаж не вижив Інцидент стався всього через 16 хв. після вильоту. На борту перебували 11 осіб - 10 парашутистів та 1 член екіпажу. Літак здійснив жорстку посадку у районі Читинського району Забайкальського краю. За попередніми даними, унаслідок аварії постраждали шестеро людей, але загиблих немає. Пожежі після падіння не виникло. На місці події вже працюють 37 рятувальників та фахівців. У березні в Ленінградській області Росії під час навчального польоту впав військовий гелікоптер Мі-28. Члени екіпажу померли. Російські канали пишуть, що на борту гелікоптера було дві людини.

Про це в етері Еспресо розповів військовий експерт, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії Dеfеnsе Ехрrеss Валерій Рябих"Росіяни втратили можливості по виготовленню стратегічних бомбардувальників. Тут немає великого секрету в тому, що вони для виробництва важких бомбардувальників використовують корпуси, які були виготовлені ще в СРСР. Для їх оснащення лише частково використовують якісь нові елементи. При тому, що це оснащення досягалось за рахунок сучасної західної електроніки. Зараз доступ до таких елементів для них закритий після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Решту елементів для таких літаків вони добирали шляхом того, що розбирали інші бомбардувальники, в тому числі й тих, які були передані свого часу Україною. Тому ті запчастини, які ще мають певний ресурс росіяни використовують для виготовлення "нових" літаків”, - пояснив Рябих.Експерт зауважив, що Росія у кооперації із західними країнами так і не змогла свого часу створити новий цивільний літак, а про повноцінне виробництво стратегічних бомбардувальників точно не йдеться."Почати виробництво стратегічних бомбардувальників з нуля в росіян не вийде. Навіть цивільний літак, про який росіяни говорять роками, не можуть виготовити й це за умов корпорації з західними країнами", - додав він.1 червня 2025 року Служба безпеки України провела велику операцію під назвою "Павутина" зі знищення російської бомбардувальної авіації. Голова Служби безпеки України генерал-лейтенант Василь Малюк розкрив деталі історичної спецоперації "Павутина", у рамках якої було уражено понад 40 російських військових літаків.Авіаційний експерт та аналітик Костянтин Криволап зазначив, що Україна досягає дуже значних успіхів і демонструє абсолютно новий рівень ведення війни. Операція "Павутина" має навіть геополітичний вплив.Військовий експерт, співробітник СБУ (2004-2015) Іван Ступак зазначив, що операція "Павутина" стала однією з найзасекреченіших в Службі безпеки України - навіть всередині спецслужби її деталі знали лише одиниці. 

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Інцидент стався поблизу села Велетьма в Нижньогородській області

У Нижньогородській області російської федерації впав російський військовий літак Су-27 Про це повідомили на російському Телеграм-каналі Ваzа. Попередньо, йдеться про Су-27, який впав у районі міста Кулебаки. "Військовий літак зазнав аварії в Нижньогородській області. Попередньо, йдеться про винищувач Су-27, він впав в районі міста Кулебаки", повідомляє російський паблік. Там додали, що два пілоти встигли катапультуватися. За […] Тhе роst У росії заявили про падіння винищувача Су-27 в Нижньогородській області, – ЗМІ арреаrеd fіrst оn Рубрика.

У Нижньогородській області РФ впав російський військовий літак.

«Обидва починали свій шлях у Харкові: тут вони зробили перші кроки у військовій освіті, навчалися, формувалися як майбутні офіцери»

Тhе роst Пілоту F-16, який загинув під час відбиття атаки, присвоїли звання Героя України арреаrеd fіrst оn ШоТам. Президент Володимир Зеленський посмертно присвоїв звання Героя України пілоту F-16 підполковнику Максиму Устименку. Військовий загинув під час відбиття масованого ракетно-дронового удару російських окупантів у ніч на 29 червня. Про це повідомив Володимир Зеленський. Підполковник Максим Устименко збив сім ворожих дронів і ракет, але під час ураження останньої цілі його літак отримав критичні пошкодження. Він відвів […]

Острів Зміїний увійшов в новітню історію завдяки фразі його захисника, який відправив "російський воєнний корабель" за всім відомим курсом. Такою була відповідь наших бійців на пропозицію росіян здаватися. Ворог зумів захопити острів, але не надовго. Вже 30 червня 2022 року його звільнили. Операцію по звільненню острова та подальшу його зачистку провели спеціальні підрозділи ГУР та Сил спецоперацій Збройних сил України, група "Альфа" СБУ, Державна прикордонна служба. Оскільки ГУР відіграло тут не останню роль, її начальнику Кирилу Буданову після усіх подій презентували знайденого на острові кота. Чорне кошеня отримало прізвисько "Змій" та перекочувало до головного розвідника. Хоча це було, звичайно, далеко не головним підсумком повернення острова Україні. 24.02.2022 Повномасштабне вторгнення Росії для Зміїного почалося на світанку 24 лютого 2022 року. До острова підійшли кораблі Росії та запропонували гарнізону здаватися. Після відмови острів атакували ракетний крейсер російського Чорноморського флоту "Москва" та корвет "Василий Быков". Авіація ворога прикривала захоплення з повітря. Після загарбання острову його інфраструктура була знищена, а гарнізон був взятий у полон. Втім, помста за Зміїний не забарилася. 13 квітня український ракетний комплекс "Нептун" уразив ракетний крейсер "Москва". Той самий, що пропонував здатися захисникам острова Зміїний. Флагманський корабель Чорноморського флоту РФ затонув. А на початку травня ЗСУ знищили два російські катери типу "Раптор". На самому острові ударний безпілотний комплекс "Ваyrаktаr" ліквідував російську ППО. Острів має стратегічне значення Ще за пару днів такі популярні на початку повномасштабного вторгнення "Ваyrаktаr'и" уразили російський десантний катер "Серна" та два зенітних ракетних комплекси "Тор". "Україна боротиметься за Зміїний стільки, скільки буде потрібно. Острів має стратегічне значення, оскільки дозволяє контролювати надводну та певною мірою повітряну обстановку на півдні України", прокоментував Кирило Буданов. Зміїний й справді був і є дуже важливим для України. Тим більше, що після захоплення острова армія РФ перетворила його на своєрідну парасольку ППО для власних сил. Противник й далі насичував острів технікою, щоб контролювати північно-західну акваторію Чорного моря. Звільнення острова дозволяло бодай частково розблокувати судноплавство у північно-західній частині Чорного моря та відновити експорт українського збіжжя у рамках "зернової ініціативи". "Як символ перемоги&hеllір;" Відтак вже починаючи з березня, українські військові розробляли операцію по звільненню Зміїного. А це виявилося вельми непростим завданням. В середині червня супутникові знімки засвідчили облаштування російською армією фортифікаційних споруд та ППО на острові. Наші захисники зайнялися цією проблемою, і невдовзі оперативне командування "Південь" повідомило про те, що уражено ЗРК "Панцир-С1" противника, його радіолокаційну станцію та автотехніку. Також під час транспортування на Зміїний боєприпасів, озброєння та особового складу Чорноморського флоту РФ Сили оборони Півдня України знищили новий, прийнятий до складу в 2017 році, російський великотоннажний буксир "Василий Бех". Росіяни, мабуть, встигли сто разів пошкодувати про те, що захопили Зміїний. В кожному разі, 30 червня 2022 року тодішній головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний повідомив про те, що противник залишив острів. 7 липня над Зміїним знову підняли синьо-жовтий прапор Далі була зачистка острова, і вже 7 липня над Зміїним знову підняли синьо-жовтий прапор. "Як символ перемоги і відродження з цих руїн, українські військові встановили і закріпили прапор України, який був доставлений на острів раніше", повідомило оперативне командування "Південь". Баржі нам у поміч Певна річ, що противник назвав залишання острову "жестом доброї волі". Пізніше стало відомо про те, що насправді стояло за цією "доброю волею" та які зусилля доклали наші захисники, щоб звільнити Зміїний. Загалом операцію зі звільнення Зміїного проводило стратегічне угруповання військ "Олександрія" на чолі з генерал-майором Андрієм Ковальчуком. "Олександрія" знешкоджувала сили російської армії на воді, у повітрі та на самому острові. Сили оборони під час битви за Зміїний знищили 19 одиниць техніки та склад боєприпасів. Матеріальні втрати окупантів наша сторона оцінила у 900 мільйонів доларів. Вкрай здивувався тоді і захопився українською кмітливістю Але як саме ЗСУ вдалося вибити окупантів з острова? Пізніша реконструкція подій засвідчила, що для цього були використані звичайні баржі. Про це розповів, зокрема, військовий аналітик, старший лейтенант сухопутних військ армії оборони Ізраїлю Ігаль Левін. За його словами, про факт застосування барж для завдавання ударів по Зміїному він знав вже у момент їх використання. "Вкрай здивувався тоді і захопився українською кмітливістю і винахідливістю. Але оскільки ця інформація була закритою, то не міг наводити її. Хоча часом це могло бути доречно як зразок нестандартного, асиметричного і нелінійного підходу до ведення бойових дій", написав він у Теlеgrаm. Військові підходи України повинні бути саме такими несподіваними для противника Левін наголосив, що для перемоги над росіянами військові підходи України повинні бути саме такими несподіваними для противника. ЗСУ доводиться бути в "нескінченному пошуку" нестандартних рішень, які не прописані в книжках з військового ремесла, зазначив він. "І так, ідея з баржами була низовою ініціативою. Це до того, що потрібно прислухатися до молодих і пасіонарних. Ну, і найголовніше, важливість ініціативи з баржами не в тому, було це ефективно чи ні. Головне в тому, що це дало поштовх до подальшої постійної "обробки" окупантів на Зміїному за допомогою української артилерії, авіації тощо", написав аналітик. "Богдана" + САЕSАR = любов Щодо артилерії, то тут треба відзначити роботу САУ "Богдана" та її французького напарника системи САЕSАR. Доставка техніки до позицій стала окремою операцією, оскільки важка техніка не могла вільно пересуватися по плавнях та піску. Тому щоночі "Богдану" і САЕSАR заганяли на баржі і по 3-4 години в один бік сплавляли по річищу Дунаю і його відгалужень аж до бойових позицій. Понтони були дуже високими, щоб легко з'їжджати з берега та на берег. Місцеві прикордонники навіть знайшли спеціальний водний кран, яким можна коригувати берег. Кілька днів розрахунки облаштовували позиції та організовували схованки для техніки. На деревах уздовж позиції розвішували металеві предмети для того, щоб російська РЛС не виявила техніку. Наступна проблемою українських військових стало коригування вогню. Цивільні БПЛА, які використовували військові для спостереження за островом Зміїний з берега, не могли вилетіти в море, бо активно працювала російська РЕБ. Також за островом спостерігали з БПЛА Ваyrаktаr, але його картинка не була чіткою, оскільки безпілотник не міг підлетіти ближче 28-30 кілометрів він потрапляв у зону дії ворожої ППО. Артилерійські розрахунки були розведені далеко одна від одної Військові мали детальну мапу розташування російської техніки на острові Зміїний, тому точність влучання була важливою. Після перших днів роботи команда зрозуміла, що може скоригувати удар з точністю до 20 метрів. Артилерійські розрахунки були розведені далеко одна від одної та працювали по черзі: трохи САЕSАR, далі "Ураган", після нього "Богдана". Залишки від снарядів та пострілів одразу прибирали, щоб не видати місце базування. Артилерія працювала за таким принципом понад тиждень з 21 червня і по 30-те, аж до дня звільнення острова. Пізніше російська армія ще неодноразово атакувала Зміїний, зокрема, за допомогою тактичної авіації, скидаючи фугасні бомби. А у грудні 2023 року ВСУ в районі острова збили російський бомбардувальник "Су-24". За даними ВМС ЗСУ, літак там дистанційно мінував шляхи цивільного судноплавства скидав донні міни. Робилося це в напрямку "зернового коридору", роботу якого РФ так прагнула зірвати. Ворог і по цей час тероризує даний регіон. Міністерство оборони Британії із посиланням на дані розвідки повідомляє, що Росія час від часу вдається до ризикованих ударних операцій на острові Зміїний, щоб продемонструвати свій вплив та контроль у Чорному морі. Проте маленький, але звитяжний острів був і залишається українським, як є українськими й інші захоплені ворогом території. Їхнє звільнення справа часу, що вже доведено островом Зміїним.

Під час нічної ракетної атаки, яку Росія здійснила 29 червня, загинув український військовий льотчик першого класу підполковник Максим Устименко. Він був побратимом загиблого пілота Андрія Пільщикова, відомого під позивним "Джус". Смерть офіцера підтвердила мати "Джуса" Лілія Авер'янова. Вона пригадала, що Максим був не просто професіоналом, а людиною виняткових якостей. "Макс - хлопець зі сталі. Завжди прагнув бути кращим. Краще захищати країну. Це був геній нашої групи. Вмів працювати з технікою, був чудовим айтішником. Але його головною силою були крила. Відчував надзвичайну відповідальність. Був вірний справі до кінця. Мав би стати маршалом авіації", - написала вона. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росіяни обстріляли Смілу: показали наслідки Слова підтримки родині загиблого висловила також Юлія, дружина пілота Олексія Меся з позивним "Мунфіш". Вона повідомила, що у Максима залишився маленький син віком 4 роки. "Це ціна нашого спокою вранці за чашкою кави. Ми можемо жалітись на безсоння, але це ніщо у порівнянні з тим, що втратила його родина", - зазначила Юлія. У ніч на 29 червня Україна пережила одну з наймасштабніших повітряних атак з початку повномасштабного вторгнення. Під час виконання бойового завдання загинув український льотчик, пілот винищувача F-16, підполковник Максим Устименко. Він знищив сім повітряних цілей, перш ніж його літак зазнав критичних ушкоджень. Президент Володимир Зеленський доручив з'ясовувати всі обставини загибелі.

Під час нічної ракетної атаки, яку Росія здійснила 29 червня, загинув український військовий льотчик першого класу підполковник Максим Устименко. Він був побратимом загиблого пілота Андрія Пільщикова, відомого під позивним "Джус". Смерть офіцера підтвердила мати "Джуса" Лілія Авер'янова. Вона пригадала, що Максим був не просто професіоналом, а людиною виняткових якостей. "Макс - хлопець зі сталі. Завжди прагнув бути кращим. Краще захищати країну. Це був геній нашої групи. Вмів працювати з технікою, був чудовим айтішником. Але його головною силою були крила. Відчував надзвичайну відповідальність. Був вірний справі до кінця. Мав би стати маршалом авіації", - написала вона. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росіяни обстріляли Смілу: показали наслідки Слова підтримки родині загиблого висловила також Юлія, дружина пілота Олексія Меся з позивним "Мунфіш". Вона повідомила, що у Максима залишився маленький син віком 4 роки. "Це ціна нашого спокою вранці за чашкою кави. Ми можемо жалітись на безсоння, але це ніщо у порівнянні з тим, що втратила його родина", - зазначила Юлія. У ніч на 29 червня Україна пережила одну з наймасштабніших повітряних атак з початку повномасштабного вторгнення. Під час виконання бойового завдання загинув український льотчик, пілот винищувача F-16, підполковник Максим Устименко. Він знищив сім повітряних цілей, перш ніж його літак зазнав критичних ушкоджень. Президент Володимир Зеленський доручив з'ясовувати всі обставини загибелі.

Про це йдеться у програмі "Воєнні підсумки дня з Сергієм Згурцем" на телеканалі Еспресо.Ці комплекси покращуються з урахуванням досвіду українських військових, які застосовують їх у бойових умовах із перших місяців повномасштабного вторгнення Росії. Саме зворотний зв'язок від ЗСУ став ключовим чинником у модернізації безпілотників.Розробники зазначають, що саме у співпраці з українськими бійцями вдалося суттєво вдосконалити конструкцію та функціональність системи, зробивши її ще ефективнішою в реальних умовах війни.Аstеrо ІSR – це легкий розвідувальний дрон, вагою 4,2 кг, що запускається з руки. Він здатен перебувати в повітрі до чотирьох годин, забезпечуючи безперервне спостереження за ситуацією на полі бою.комплекс Аstеrо ІSRСистему оснащено денною та нічною камерами, яка дає змогу фіксувати навіть найдрібніші деталі на великій відстані. Його система зв’язку включає дві наземні станції, що забезпечують передачу сигналу на відстані до 42 км, даючи можливість екіпажу перебувати в безпечному місці під час виконання завдань.Одна з ключових переваг Аstеrо ІSR – стійкість до сучасних російських систем радіоелектронної боротьби (РЕБ). Як пояснює командир екіпажу загону спеціального призначення безпілотних систем "Тайфун" Національної гвардії України з позивним "Карат", дрон має функцію автоматичної зміни частоти сигналу в разі спроби глушіння з боку противника, що дає змогу апарату зберігати зв’язок із командним пунктом і продовжувати виконання місії."Коли він входить до зони дії РЕБу, літак помічає, що його глушать, і сам змінює частоту та передає сигнал наземним радіостанціям, аби вони переходили на ту саму частоту", - сказав військовий.Навчання роботи з цим дроном займає кілька тижнів і проходить у кілька етапів. Спочатку військові тренуються на базовій моделі DАRТS, а вже потім переходять до Аstеrо ІSR. "Карат" підкреслює, що в порівнянні з іншими моделями, які використовуються ЗСУ, такими як "Лелека-100" чи "Валькірія", Аstеrо демонструє значно кращу живучість та ефективність в умовах активного застосування РЕБ противником.До того ж його легко ремонтувати."У кожному комплексі Аstеrо ІSR є ZІР-пакет. Якщо у борта, наприклад, якесь незначне пошкодження тих же робочих поверхонь, то за допомогою цього ZІР-пакета ми зможемо його відремонтувати й виконувати далі бойові завдання", - пояснив військовий.Іван Киричевський, військовий аналітик Dеfеnсе Ехрrеss, зазначає, що на тлі західних аналогів, таких як Рumа або Swіtсhblаdе, Аstеrо ІSR вигідно вирізняється своєю стійкістю та простотою обслуговування.За його словами, деякі дрони настільки чутливі, що не витримують навіть незначних пошкоджень. А в умовах бойових дій техніка повинна витримувати удари, потрапляння уламків, падіння. На думку фахівця, Аstеrо ІSR — не ідеальний, але дуже надійний.комплекс Аstеrо ІSR"Незалежно від того, в яких умовах він буде діяти, цей дрон стійкий. Якщо, звісно, винести за дужки, що цей дрон іноземного виробництва, саме такі дрони нам дуже потрібні. І якби можна було масштабувати їхнє виробництво і на потужностях нашого ВПК, це було б ще більшою перевагою", - пояснив експерт.Постачання безпілотних комплексів відбувалось в межах допомоги Міжнародного Фонду до осені 2024 року. А зараз це відбувається на основі запитів підрозділів по вертикалі свого Командування.Також компанія розробила ударну версію дрона-камікадзе під назвою Rарtоr, який нестиме 1,1 кг вибухівки та зможе знищувати ворожу техніку або укріплення точними ударами. Наразі він розрахований для використання у країнах НАТО.Паралельно з іноземною допомогою Україна активно розвиває власне виробництво безпілотників. Станом на 2024 рік у галузі дронобудування працює понад 500 компаній, а в межах державного оборонного замовлення планується випустити до 6 тис. ударних безпілотників дальньої дії. Це є частиною загальної стратегії переозброєння та інноваційної трансформації Збройних Сил.Українські військові наголошують: у сучасній війні перевага у повітрі часто вирішує долю операцій. Саме тому ефективні, адаптовані до умов фронту безпілотники, як-от Аstеrо ІSR, стають одним із ключових інструментів для здобуття перемоги.

Австралія розширить співпрацю з Північноатлантичним альянсом (НАТО) і в серпні направить до Польщі літак дальнього радіолокаційного виявлення та управління Е-7А Wеdgеtаіl і близько 100 військовослужбовців для підтримки України.

Російські аеродроми регулярно стають об'єктами ударів Сил оборони, що спрямовані не лише на знищення авіації, а й на підрив їхньої інфраструктури. Про це в ефірі Радіо NV розповів військовий експерт, засновник ГО "Реактивна пошта" Павло Нарожний. "Можна згадати удари по нафтобазах, де зберігається паливо для стратегічних бомбардувальників. Саме це і є метою атак", - пояснив він. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ремонт Ту-160М після ударів ЗСУ триватиме понад 18 місяців - розвідка За словами Нарожного, під час однієї з операцій СБУ було знищено багато літаків Ту-95, але більшість Ту-160 залишилися неушкодженими. "Якщо не помиляюся, за весь час операції пошкоджений був лише один Ту-160, і той не знищений", - уточнив експерт. Водночас Нарожний наголосив на важливості специфічного палива для Ту-160 - високов'язкого керосину, який саме був знищений під час одного з останніх ударів по Росії. "Цей літак піднімається на великі висоти і долає значні відстані, тому йому потрібне особливе паливо. Воно успішно згоріло на нафтобазі, а не в двигунах літака", - пояснив він. Через це, за словами експерта, російські сили наразі змушені значно обмежувати застосування крилатих ракет із повітряного базування. "Наразі їхні можливості обмежуються морськими пусками Калібрів, а з повітряним запуском у них виникають суттєві проблеми", - додав Нарожний. 1 червня СБУ провела унікальну спецоперацію "Павутина", у межах якої завдала ударів по російських аеродромах "Бєлая", "Дягілєво", "Оленья" й "Іваново". У результаті спецоперації вдалось уразити 41 російський літак&еnsр;стратегічної авіації, серед яких А-50, Ту-95, Ту-22 М3 і Ту-160.

Зростання загрози для країн Балтії з боку Росіїфото: GеttyІmаgеsЛитва, Естонія та Латвія формують найсильнішу східну лінію оборони НАТО. Адже саме вони межують із Росією та Білоруссю, а отже, перебувають у високій зоні ризику імперіалістичних посягань росіян. Особливо це стало зрозумілим після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.Тим часом останні місяці особливо помітно ознаменувалися зростанням напруги. Литва, Латвія та Естонія знову опинилися в епіцентрі гібридного тиску з боку Росії, яка вдається як до демонстративних військових кроків, так і до прихованого саботажу.Російські літаки вже неодноразово порушували повітряний простір Балтійського регіону. Зокрема, військовий літак Су-35 порушив кордон Естонії біля півострова Юмінда у травні цього року. Це порушення тривало менш як хвилину, проте стало тривожним дзвіночком, після якого генсек НАТО Марк Рютте наголосив, що союзники по НАТО діють та діятимуть колективно у гарантуванні безпеки країн-членів у Балтійському регіоні. Він нагадав, що Альянс має місію повітряного патрулювання в Балтії, а також місію Ваltіс Sеntry, яка працює над захистом критичної підводної інфраструктури НАТО.Проте проблема є не лише у повітряному просторі – зростає також активність так званого "тіньового флоту" у Балтійському морі, що пов’язується з пошкодженнями підводної інфраструктури: інтернет-кабелів, трубопроводів, електроліній. Водночас фіксується навмисне глушіння GРS, що створює ризики для цивільної авіації.Додаткову тривогу в регіоні викликає нарощення російської військової присутності поблизу Сувальського коридору, адже це є стратегічна лінія, яка з'єднує Балтійські країни з рештою НАТО. Щобільше, на тлі заяв про розміщення тактичної ядерної зброї в Білорусі, ризик ескалації суттєво зростає.Усе це спричинило те, що наразі у регіоні панує чітке усвідомлення того, що нова фаза конфронтації з Росією вже почалася, і хоч поки що невідомо, якою вона буде, проте небезпека висока.Реакція країн Балтії на реалії загрози від Росії: збільшення витрат на оборонуфото: mіl.ееУ відповідь на ці загрози та ризики країни Балтії активно зміцнюють оборону: збільшують витрати на безпеку, модернізують інфраструктуру для швидкого перекидання військ і беруть участь у масштабних навчаннях НАТО.Гостро відчуваючи небезпеки та ризики, Естонія, Литва і Латвія витрачають на оборону більше, аніж чимало інших європейських країн. Зокрема, усі три держави найближчими роками планують збільшити витрати до 5 – 6% ВВП.Естонія вже склала свої плани та хоче швидким темпом нарощувати можливості у різних сферах військової промисловості – це і ППО, і безпілотники, і багато інших збройних елементів."Щорічний внесок Естонії в оборону в період 2026-2029 років становитиме близько 5,4%. Разом із Латвією і Литвою ми вважаємо, що в нинішній ситуації з безпекою необхідно довести витрати на оборону союзників по НАТО до 5% від ВВП. Крім збільшення витрат на оборону, ми робимо особливий акцент на інвестиціях в оборонну промисловість на рівні Європейського Союзу і держав-членів, наприклад, через загальний механізм кредитування Європейського Союзу, щоб забезпечити обороноздатність наших країн", – відзначив міністр оборони Естонії Ханно Певкур наприкінці травня.Латвія розпочне з того, що 2026 року спочатку хоче виростити витрати до 4% ВВП на тлі нинішніх 3,45%. Поряд із модернізацією військової техніки та закупівлею нових систем озброєння, ці кошти спрямовуватимуть і на навчання та підготовку військових. А вже цього року країна інвестує гроші у посилення східного кордону.Тим часом Литва також має амбітні оборонні плани на наступні роки. Спочатку країна ставила собі за мету збільшити витрати до рівня 5 – 6% упродовж наступних кількох років, проте за новими заявами, зробити це хоче вже у 2026 році.Варто також відзначити, що країни Балтії вже тривалий час активно закуповують новітнє озброєння у великих кількостях.Балтійська лінія оборониЩе одним важливим елементом підготовки до можливих загострень у регіоні став спільний проєкт, спрямований на зміцнення кордонів з Росією та Білоруссю, – Балтійська лінія оборони.Країни Балтії невеликі за територією, і ворог може проникнути вглиб країни за лічені години, якщо на кордонах не буде заздалегідь збудованих бар'єрів. Саме тому лінія оборони вкрай необхідна для ймовірного захисту територій та, якщо не зупинки, то відчутного сповільнення агресора. А війна в Україні показала, наскільки важливою є глибока оборона, аби нападник втрачав сили на кожному метрі території.Країни Балтії домовилися про створення лінії оборони, включно із будівництвом сотень бункерів, після одного із самітів НАТО. А частково її будівництво вже розпочалося із 2024 року. Захисні споруди й так звані зуби дракона тоді з’явились на кордоні Латвії з Росією.Загалом план конструкції, окрім бункерів, передбачає протитанкові рови, бетонні блоки, протитанкові міни та інші перешкоди, захисні споруди, склади з боєприпасами і сховища для них.Вихід Литви, Латвії та Естонії з Оттавської конвенціїфото: GеttyІmаgеsКраїни Балтії вперше почали говорити про денонсацію угоди в березні 2025 року, підкреслюючи, що таке рішення викликане посиленням військових загроз для тих країн НАТО, які мають кордон із Росією та Білоруссю.Що ж це за Оттавська конвенція і чому вихід із неї став важливим кроком для трьох країн, які мають таких небезпечних сусідів? Ця угода була ухвалена ще 1997 року, вона передбачала повне усунення протипіхотних мін: держави, які підписали її, зобов’язувалися не використовувати, не розробляти, не виробляти, не купувати, не накопичувати, не зберігати та не передавати такі міни.Тим часом денонсація конвенції, на думку керівництва країн Балтії, дозволить трохи врівноважити сили стримування Росії. Першим підписав закон про вихід країни з Оттавської конвенції президент Латвії Едгарс Рінкевичс 24 квітня. Наступним цей крок зробив Сейм Литви, коли 8 травня денонсував Оттавську конвенцію. І нарешті 13 червня Естонія поставила фінальну крапку в цій історії.І тут варто згадати, що на початку березня Литва також офіційно вийшла з міжнародної конвенції, яка забороняє купівлю, використання і виробництво касетних боєприпасів. Аргументували у країні це тим, що для стримування потенційного агресора потребують всього доступного арсеналу озброєння у той час, як Росія є одним із найбільших виробників та власників цього виду боєприпасів, крім того, вона активно застосовує їх у війні проти України.Війська НАТО у країнах Балтіїфото: Dеfеnсе NеwsВ Естонії, Латвії та Литві війська НАТО присутні в рамках посилення східного флангу Альянсу. Вони складаються з чотирьох бойових груп, які перебувають під командуванням НАТО та штабу багатонаціонального корпусу "Північний схід". Ці багатонаціональні бойові групи у разі війни мають разом зі збройними силами країн Балтії здійснювати їх оборону. Ключовим учасником в обороні Латвії стала Канада, у Литві – Німеччина, тоді як в Естонії цю роль виконує Велика Британія.Крім постійної військової присутності, у всіх трьох державах регулярно проводяться масштабні військові навчання НАТО, які покликані продемонструвати силу й готовність Альянсу до захисту.Підготовка закладів охорони здоров'яфото: МеgаМееtіngУсі країни східного флангу НАТО переглядають протоколи реагування на кризові ситуації для закладів охорони здоров'я, організовують навчання, інвестують в балістичні шоломи й бронежилети й переносять операційні зали під землю."Питання не в тому, чи нападе Росія, – сказав у коментарі Роlіtісо заступник генерального директора Естонського департаменту охорони здоров'я Рагнар Вайкнеметс, який контролює готовність до кризових ситуацій – від пандемій до війни. – Питання в тому, коли".Наприклад, Вільнюська університетська лікарня "Сантарос" розбудовує підземну інфраструктуру, укриття, вертолітні майданчики та автономні системи, які дозволять їй функціонувати навіть у випадку відключення електрики чи води.Тим часом в Естонії, на додаток до бронежилетів для бригад швидкої допомоги, роздаватимуть супутникові телефони, щоб підтримувати зв'язок, якщо традиційні мережі вийдуть з ладу. Існують навіть плани створити незалежну інтернет-мережу, якщо це буде необхідно. Електрогенератори встановлюються по всій системі охорони здоров'я, враховуючи досвід України.У Латвії заклади охорони здоров'я працюють над створенням національних запасів медикаментів та системою їх зберігання. Проте у кожній з них залишається проблема кількості медичного персоналу, готового надавати допомогу у разі воєнних дій. Тож, над цією сферою також необхідно працювати. Адже, зокрема в Литві,  опитування показало, що понад чверть медичних працівників, найімовірніше, втекли б під час війни, тоді як менш як 40% залишилися б, а третина не впевнені.Допомога країн Балтії Україніфото: gеttyіmаgеsЗрозуміло, що свого часу вагомим поштовхом до ретельнішої роботи над своєю стратегією оборони для Литви, Латвії й Естонії стала війна Росії проти України. Саме тому ці країни були і є тими, хто чи не найбільше намагається підтримати українців різними способами: збройно, економічно, гуманітарно, а також на міжнародній арені.Зокрема, Литва, Латвія та Естонія надали Україні військову допомогу, яка в перерахунку на ВВП стала однією з найбільших у світі – кожна держава спрямувала на підтримку близько 1,5 – 1,8% свого річного ВВП. Сукупно їхній внесок сягнув понад 1,6 млрд євро у військовій сфері. Вони не лише оперативно передали значну частину своїх арсеналів, а й закріпили довгострокову підтримку через зобов’язання фінансувати допомогу в наступні роки.Литва була серед перших країн, які відреагував на російську агресію проти України. Адже ще до початку повномасштабного вторгнення Вільнюс ухвалив рішення про постачання українцям летального озброєння. І відтоді послідовно підтримує Україну – на рівні держави, через багатосторонні механізми й за допомоги волонтерського руху.Латвія своєю чергою поєднує декілька різних рівнів підтримки – від конкретних пакетів допомоги й дипломатичного сприяння до вкладених фінансів у розвиток спроможностей України. Зокрема, йдеться і про стратегічну інвестицію в розмірі 10 млн євро у розвиток українського безпілотного виробництва.З боку Естонії можна також звернути увагу не лише на військову підтримку, зокрема артилерійську, та проштовхування проукраїнських міжнародних ініціатив, але й на значну підтримку військової медицини. Країна регулярно передає польові госпіталі, медичне обладнання та спеціалізовані засоби для лікування й евакуації поранених.Загалом, якщо об’єднано йдеться про допомогу країн Балтії, то кожна із них за роки російського повномасштабного вторгнення в Україну змогла відчутно підсилити окремий напрям. І продовжує це робити, розуміючи важливість української боротьби для всієї Європи та окремо для Литви, Латвії й Естонії.  

Нові зображення, отримані супутниками компанії Рlаnеt Lаbs, показали раніше невідомий малопомітний апарат, побудований за аеродинамічною схемою «крило, що літає» і має розміри, порівняні з американським стелс-бомбардувальником В-2. Знімки невідомого літака зроблено на секретному аеродромі Малан у китайській провінції Сіньцзян, що знаходиться на передньому краї зусиль країни з розробки безпілотних літальних апаратів. Як зазначили журналісти видання Тhе Wаr Zоnе, літак має розмах крила приблизно 52 метри, а довжина апарату від носа до хвоста становить близько 14 метрів. Тобто він за своїми габаритами приблизно дорівнює американському стратегічному бомбардувальнику В-2 Sріrіt. Передбачається, що новий апарат є дуже великим висотним стелсом-безпілотником, що володіє великою тривалістю польоту.