Search trend "10 березня"

Про це інформує Аssосіаtеd Рrеss з посиланням на державні турецькі ЗМІ.Як зазначається, за звинуваченнями в організованій злочинності, хабарництві та зловживанні службовим становищем були затримані 10 людей. Серед них - Абдурахман Тутдере, мер Адіямана, і Зейдан Каралар, який очолює муніципалітет Адани. Обидва - члени головної опозиційної Республіканської народної партії (СНР).Мера Антальї від СНР Мухіттіна Бьочека затримали разом з двома іншими підозрюваними в рамках окремого розслідування у справі про хабарництво, яке веде прокуратура Антальї.Повідомляється, що Каралара затримали в Стамбулі, а Тутдере - в Анкарі, де він має житло. Тутдере написав у соцмережі Х, що його везуть до Стамбулу.В останні місяці представники турецької опозиції зазнали хвилі арештів, які вона повʼязує з намірами влади усунути головного політичного конкурента.Що передувало19 березня Екрема Імамоглу, який представляє опозиційну Народно-республіканську партію (НРП), затримали у ході масштабної антикорупційної кампанії у Туреччині. Саме Імамоглу називали головним противником чинного президента Туреччини Реджепа Ердогана в разі його повторного висунення на посаду.З початку року щодо Імамоглу було розпочато кілька розслідувань, включаючи звинувачення у "впливі на слідство, експерта чи свідка" після його заяв про підготовку начебто купленим експертом сфальшованих доповідей проти НРП та її представників у місцевих органах влади. Ще один розгляд пов'язаний з його висловлюваннями про генпрокурора Стамбула та його родину.Вже згодом суд у Туреччині ухвалив рішення про взяття під варту міського голову Стамбула. Разом з Імамоглу арештували також і 19 його прихильників.Наступного дня опозиційна Республіканська народна партія Туреччини висунула кандидатом у президенти заарештованого та відстороненого мера Стамбула Імамоглу. 

4 липня - день шалених думок і тихих осяянь. Не поспішайте. Вранці настрій може бути похмурим, але це тимчасово. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "До обіду справи покращаться, - каже астрологиня. - Найважливіші розмови, поїздки та рішення краще перенести на вечір. Тоді легше буде знайти спільну мову і зрозуміти власні бажання. Уникайте конфліктів і дорожніх пригод. Сьогодні важлива концентрація. Корисно навчатися, шукати поради у мудрих людей, розглядати нові можливості для кар'єри. Для закоханих день не надто пристрасний: побут і турботи візьмуть своє. Але навіть кілька теплих слів здатні замінити романтичну вечерю. Найбільше усмішок долі отримають Тельці, Діви та Козороги. Їхній день буде мов казка. Потрапите у список суперщасливчиків". Овен (21 березня - 20 квітня) Хотітиметься упевненості у завтрашньому дні. Легко піддаватиметеся впливу сторонніх. Вдалий час для пошуку нового виду діяльності, що допоможе покращити ваше фінансове становище. Телець (21 квітня - 20 травня) Наростає напруженість у домі. Утримайтеся від критики на адресу коханих. Не піддавайте організм випробуванням. Стережіться нервових зривів. Близнюки (21 травня - 21 червня) Не підведіть тих, хто розраховує на вашу допомогу. Не приймайте серйозних фінансових рішень. День вселятиме надію у те, що все буде гаразд. Вам щаститиме на роботі. Користуватиметеся авторитетом у колі знайомих. Рак (22 червня - 22 липня) День, коли хочеться тиші. Вас не зрозуміють - і це нормально. Найкраще зараз - займатися тим, що не потребує стороннього втручання. Обмежте контакти, але не закривайте серце. Медитація або творчість допоможуть повернути гармонію. Лев (23 липня - 23 серпня) Вас чекають щирі емоції. Хтось нарешті скаже те, що довго тримав у собі. Це день романтики, обіймів і глибоких розмов. Не бійтеся бути вразливими. Це не слабкість, а ваша сила. Сміливо визнавайте почуття. Діва (24 серпня - 23 вересня) Найефективніше працюватиметься до обіду. Тоді ви ніби на хвилі: все йде легко й гладко. Добрий час для покупок речей, що підвищують комфорт. Знайдіть час для читання. У книжках буде відповідь на запитання, яке вас давно тривожить. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зустрінуть кохання свого життя - два знаки, які у липні забудуть про самотність назавжди Терези (24 вересня - 23 жовтня) Тримайтеся подалі від шуму. Він знижує вашу продуктивність. Якщо є потреба у спілкуванні, обирайте близьке коло. Можлива цікава інформація від незнайомця. Вечір добре підходить для сімейних розмов і вирішення побутових питань. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Зачекайте з візитом до перукаря. Не найкращий час для змін у зовнішності. Якщо вдасться уникнути емоційних сплесків та протистояти сумнівам, отримаєте чудові результати в роботі. Спостерігайте за людьми. Хтось виявить себе з несподіваного боку. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) День вимагає внутрішнього балансу. Перш ніж щось сказати або зробити, порахуйте до 10. На вас чекає важлива розмова з партнерами, яка змінить ваше бачення ситуації. Не поспішайте з висновками. Навчіться чути не лише слова, а й паузи між ними. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Фінансові справи ідуть угору. Гроші, вкладені до обіду, працюватимуть на вас. Особливо вдалими будуть покупки для дому. Ваш настрій стабільний. Це притягує до вас потрібних людей. День сприятливий для примирення та пошуку компромісів. Водолій (21 січня - 20 лютого) У вашому тілі накопичилося занадто багато напруги. Випустіть її через рух - спорт, прогулянку, танці. Це допоможе розставити думки по місцях. Вас можуть порадувати хороші новини, пов'язані з роботою. Будьте відкритими до нових ідей. Риби (21 лютого - 20 березня) Хочеться мовчати - і це нормально. День для споглядання, а не дії. Дозвольте собі паузу, внутрішню тишу. Увечері з'явиться бажання пробачити тим, хто зробив вам боляче. Це звільнить серце. Присвятіть час собі та близьким. Це наповнить вас світлом. Липень - це час успіху і перемог. Люди "вистрілюватимуть" з ідеями, які довго виношували у собі. Працьовиті та наполегливі відкриють для себе новий напрямок діяльності, що дозволить добре заробити. Астрологиня зробила фінансовий гороскоп на липень і назвала чотири знаки, які відкриють справжній грошовий потік.

30 червня Сили оборони України завдали високоточного удару по пункту управління 8-ї загальновійськової армії Збройних сил РФ, розташованому на тимчасово окупованій території Донецької області. Внаслідок удару противник зазнав втрат, які наразі уточнюються, передає Генштаб ЗСУ. У Генштабі наголосили, що влучний удар ускладнює здатність російських військ планувати та вести бойові дії в районах Покровська та Торецька. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українці успішно атакували пункт управління російських дронів "Сили оборони України й надалі послідовно руйнуватимуть систему управління та зв'язку збройних сил країни-агресора", - йдеться в повідомленні. У відомстві також підкреслили, що боротьба триватиме до повного виведення російських військ з території України та встановлення справедливого і тривалого миру. Вранці 20 березня безпілотники втретє за 10 тижнів атакували авіабазу стратегічної авіації Росії в Енгельсі. Атака завдала Росії збитків на $960 млн, не враховуючи додаткової шкоди паливним сховищам та іншим об'єктам бази. Раніше українські безпілотники 8 та 14 січня атакували базу, спричинивши пожежі на складах пального. Вибухи спричинили пожежу на величезному складі, де зберігалося до 800 тис. тонн пального.

Днями у Верховній Раді зареєстровано пакет законопроєктів про Dеfеnсе Сіty. За словами його творців, він дозволить створити унікальний правовий режим для державної підтримки підприємств оборонно-промислового комплексу. Ініціатива більш ніж своєчасна. Поглянемо, як це може спрацювати. З чим ми прийшли в оборонці до літа 2025-гоУпродовж широкомасштабної війни український ОПК збільшився майже втроє, переважно за рахунок появи нових приватних компаній. Деяким із них удалося пройти шлях від стартапів до крупних гравців в оборонно-промисловому секторі. Це переважно ті, хто запропонував армії нові інноваційні рішення. Наприклад, компанія з виробництва fрv-дронів, дронів для розвідки та систем РЕБ - ТАF Drоnеs, про яку до великої війни було практично не відомо, а в березні 2025 року вже мала 700 осіб персоналу, а в червні разом ще з двома вітчизняними компанії потрапила до топ-100 приватних виробників дронів від Тhе Dеfеnsе Роst. І хоч це рейтинг надто суб’єктивний, щоб претендувати на висновки в континентальному чи світовому масштабі, він є показовим для ілюстрації динаміки розвитку українського dеfеnсе-сектору. Історія цього підприємства доволі типова для виробників безпілотників, наземних і морських дронів, засобів РЕБ, компактних міні-ракет (їх часто ще  називають ракето-дронами) та ще багато чого. Виробництво артилерійських боєприпасів в Україні На жаль, держава у питаннях розвитку ОПК завжди була позаду. Назад у минуле тягнуть корупція, нездатність забезпечити компетентні й професійні оборонні закупівлі та їхні плани, підготовку виробництв та, що напевно найбільш гостро, забезпечити інформаційний і фізичний захист підприємств. Держава нездатна укладати більш-менш довгострокові, принаймні трирічні контракти, щоб підприємства могли планово збільшувати виробничі потужності (за інсайдерською інформацією з оборонного сектору, з укладеного 21 трирічного контракту реально діє лише один). Це попри безпрецедентну допомогу західних, передусім європейських партнерів: приміром, у травні Європейський Союз заявив про намір подвоїти у 2025 році військову підтримку України шляхом закупівлі озброєння в місцевих виробників.     Внутрішні рішення в державі по відношенню до ОПК часто суперечливі. Наприклад, чого варті лишень суперечки щодо скасування штрафів для ОПК за несвоєчасні поставки зброї. Деякі дотичні до справи фахівці з цього приводу висловлювалися, що "Мінстратегпром рятує тих, хто зриває поставки на фронт". Глибше ж про причини  глобальних проблем з поставками армії бракованих боєприпасів детально розповідав нардеп Микола Княжицький. Дійсно, як так вийшло, що під час війни тодішні керівники Мінстратегпрому і Укроборонпрому Олександр Камишін та Герман Сметанін взагалі не відповіли за зрив програми виробництва мін та поставки бракованих у війська? Ба більше, Камишін приєднався до "п’яти-шести менеджерів" президента -  кризових та незамінних, тобто пішов на Банкову керувати з "тіні" та без будь-якої відповідальності. Сметаніна підвищили до міністра того ж промислового відомства. Хто відповість за те, що солдати на передовій отримали 247 тисяч мін, з яких 120 тисяч виявились бракованими. Може, тому і в 2025 році, вже за керівництва Мінстратегпромом Сметаніним, чергова партія бракованих мін виробництва Мінстратегпрому була поставлена в армію, а ще пізніше ЗСУ отримали неякісні порохи для зарядів до мін. Власне це історії про безкарність в українській владі, яка відбувається під покровом таємності. І це, безумовно, варто тримати в голові, оцінюючи нову ініціативу, про яку нижче. Виробництво мін приватним ОПК. На відміну від державного, якісних Нова ініціатива для ОПК: порахувати й сховатиОтже, як ми вже згадували, наприкінці червня в Раді з’явився пакет законопроєктів про так зване Dеfеnсе Сіty – окреме "оборонно-промислове королівство" з потужними пільгами. Голова фракції "Слуга Народу" Давид Арахамія спільно з головою Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данилом Гетманцевим, а також за підтримки Міноборони запропонували парламенту ухвалити зміни до низки законів про спеціальний правовий режим для виробників зброї Dеfеnсе Сіty, якими передбачені пільгові умови роботи для підприємств оборонно-промислового комплексу. Згідно з твердженнями Арахамії, ухвалення митних та податкових пільг спрямовані передусім на залучення інвесторів.З деякими тезами Арахамії аж ніяк не варто сперечатися – про те, що ОПК буде однією з точок зростання економіки, Центр дійшов аргументованих висновків ще у 2010 році та оприлюднив відповідне дослідження.  Особливо цікавою може бути ця ініціатива у контексті таки "навчитися швидко масштабувати" ті потужні технологічні рішення, які вдавалися та досі вдаються вітчизняним розробникам зброї. Можна нагадати, що ініціатива передбачає: створення Переліку підприємств-резидентів Dеfеnсе Сіty, який вестиме Міністерство оборони України; захист інформації про виробників зброї, а також податкові пільги до 1 січня 2036 року. Крім того, для виконавців збройових контрактів збережуть чинні податкові преференції - пільги на ПДВ, прискорену амортизацію, пільги для працівників на релокованих підприємствах. А ще передбачені звільнення від земельного податку, звільнення від податку на нерухомість та звільнення від екологічного податку.Визначені "носіями блакитної крові" майбутні учасники Dеfеnсе Сіty отримають спрощення митних процедур, спрощений експортний контроль для військових технологій, додаткові гарантії захисту в межах кримінального процесу, підтримку в релокації підприємств, можливість встановлення НБУ особливостей валютного нагляду та валютних операцій. Беззаперечно, це виняткові можливості для окремих бізнесів, тим більше "під прикриттям".Не можна не погодитися з Арахамією, що такі зміни до законодавства дозволять розвиватись українським підприємствам, масштабувати виробництва, розширювати співпрацю з партнерами і виробляти більше зброї та обладнання для захисту України. Однак не менше цікаво, що на момент сенсаційних оголошень тексти ініціатив ще були відсутні.Чужі тут не ходять?Справді, хто та за яким принципом визначатиме "найкращих із кращих"? Бо усі підприємства ОПК, яких вже нараховують понад 600, до переліку точно не візьмуть. Тим більше виробники дронів уже мають певні стимули – позитивні зрушення відбувалися з березня 2023 року, коли уряд підтримав реалізацію протягом двох років експериментального проєкту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем вітчизняного виробництва: замість прибутку на іноземні комплектуючі у 1% та на власні товари та послуги - 30%, для стимулювання розвитку БАК в Україні держава підняла частку прибутку до 25%. Наприкінці жовтня 2023 року Кабмін дозволив спрощений допуск до експлуатації та постачання безпілотників та засобів радіоелектронної боротьби РЕБ Силам оборони України. З листопада 2023 року на період війни був спрощений виробничий цикл і процес випробувань зброї: скасували окремі випробування та перевірки, а також вимогу про гарантійний термін для зброї у 10 років. У червні вже 2025 року ВРУ ухвалила законопроєкти про податкові та митні пільги для виробників дронів, які управляються через оптоволоконний кабель. Йдеться про звільнення від податку на додану вартість ввезення на митну територію України, зокрема, оптичних волокон, волоконно-оптичних джгутів і інших волоконно-оптичних кабелів для потреб безпеки і оборони на час воєнного стану. А також про звільнення таких товарів від ввізного мита.Тобто точкові покращення умов для певних категорій підприємств ОПК робилися.Виробництво САУ "Богдана" в Україні Тож тепер стає особливо цікавим, які підприємства зможуть потрапити у пільгову Мекку? Не менш цікаво, хто керуватиме процесом? Бо, наприклад, Мінстратегпром узявся за створення спеціального цифрового реєстру, який де-факто не тільки порахує усі підприємства, але вишикує їх за ранжиром обсягів випуску продукції, якості та визначить унікальних монополістів. Для держави це правильно, але якщо усвідомити, що Dеfеnсе Сіty буде схований під парасолькою таємності та стане "закритою зоною" для очей громадськості та контролю, можна лише гадати, якою буде спокуса для маніпуляцій та зловживань. Dеfеnсе Сіty може стати табором "для своїх", "наближених", а може ще для когорти поступливих і зговірливих. На жаль, негативний досвід незаконних збагачень окремих осіб під час війни, "на крові", вимушує передбачати й такі сценарії.Лобізм як рушійна силаТак, лобізм ОПК потрібний. Надто довго оборонна промисловість жила без уваги. Однак правда і в тому, що нині нерідко поза увагою залишаються підприємства, які вимагають чесної гри. Наприклад, приватний ОПК зробив перший в історії України ЗРК, його визнали потужною зброєю протиповітряної оборони, однак Агенція оборонних закупівель не вважає за потрібне купувати таку зброю. На жаль, найкращі ідеї можна перетворити на загублені. Узяти хоча б дотичну до ОПК сферу – розвиток передових технологій та інноваційної діяльності. Частина таких технологій може мати стосунок до оборони. Тож для реалізації доброї справи в державі створили півтора десятки технопарків, які, крім податкових пільг, можуть надавати своїм учасникам й такі додаткові переваги, як пільгові умови оренди офісу на території технопарку, доступ до інфраструктури і лабораторіям з сучасним і дорогим обладнанням. Деякі технопарки, як, наприклад, науковий парк "Київська політехніка", виросли до унікальних ділянок створення технологій, а деякі зганьбилися. Причина - часті скандали з відмиванням коштів через вільні економічні зони. Що ж до нових ініціатив Арахамії та Гетьманчука, то не може не насторожувати, що підприємства з переліку Міноборони Dеfеnсе Сіty отримають гарантії захисту від кримінального переслідування. Тобто виконання оборонного контракту само по собі буде вважатися обставиною, яка виключає кримінальну протиправність діяння. Це цікаво, бо чимало фахівців говорили й писали, приміром, про зловживання спецекспортерів під час широкомасштабної війни, але про повний зміст зловживань та покарання керівництва того ж Спецтехноекспорта громадськість так і не дізналася. Тому отримання підприємствами Dеfеnсе Сіty додаткових гарантій захисту від кримінального переслідування виглядає як побудова "окремої держави в державі": штучне створення касти "недоторканих" для досягнення вагомої безпекової цілі може виявитися лише стежкою до нових зловживань.Але якщо такі ризики, як бути із справді цікавою ініціативою від Арахамії та Гетьманчука? Здається, кілька рецептів були б доречними. Передусім - не збільшити (як пропонують ініціативи), а  зменшити концентрацію повноважень та змінити систему адміністрування ОПК. Обов’язково впровадити щомісячну підзвітність профільному парламентському комітету. Передбачити залучення Комітетом ВРУ з питань безпеки, оборони та розвідки недержавних фахівців, які з отриманням допуску таємності мали б проводити офіційний нагляд за роботою Dеfеnсе Сіty та ОПК в цілому. У такий спосіб було б організовано незалежну інспекцію та експертизу. Робота такого експертного органу могла б синхронізуватися з роботою створеної спеціально для нагляду Тимчасової слідчої комісії ВРУ або тимчасової спеціальної комісії Ради. Але головне - посилити (а не послабити, як хочуть Арахамія та Гетьманцев) відповідальність за порушення резидентів Dеfеnсе Сіty. Бо безкарність породжує ще більшу безкарність. Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.

Про це інформує Вlооmbеrg. Представник компанії ТМS Таnkеrs розповів, що вибух спричинив затоплення машинного відділення судна, тому танкер буксирують до Греції. Причини вибуху поки що невідомі.За словами представника компанії, вибух не спричинив забруднення навколишнього середовища, а екіпаж судна перебуває в безпеці.За даними Вlооmbеrg, на початку квітня танкер "Vіlаmоurа" заходив до російського порту Усть-Луга, де завантажував казахстанську нафту. У травні його фіксували на терміналі Каспійського трубопровідного консорціуму поблизу російського порту Новоросійськ, який також завантажує переважно казахстанську нафту.Консалтингова компанія з морських ризиків  Vаnguаrd Тесh вказує, що з початку року вибухи сталися ще на чотирьох суднах - всі вони незадовго до цього заходили в російські порти. Після цього судновласники почали перевіряти корпуси своїх суден на наявність мін за допомогою водолазів і підводних апаратів. Танкер "Vіlаmоurа" належить до тіньового флоту РФПро це повідомили в Головному управлінні розвідки. Зазначено, що інцидент на танкері, який перебував під прапором Маршаллових островів, трапився 27 червня. Під час переходу судна із лівійського порту Ез-Зувайтіна за 150 кілометрів на північний схід від територіальних вод Лівії стався вибух у моторному відділенні."Станом на 1 липня 2025 року пожежний буксир під прапором Мальти "Воkа Summіt" тягне пошкоджений вибухом танкер тіньового флоту РФ до Лаконської затоки у Греції, щоб оцінити становище судна", - йдеться у повідомленні. Танкер був завантажений щонайменше 1 мільйоном барелів сирої нафти. Його власник - транспортна компанія "ТМS Таnkеr ltd.", зареєстрована у м. Марусі, Греція.Читайте також: Тіньовий флот Росії: чи існують кораблі-привиди, чи це лише зручний фейк для прикриття поставок нафти"Vіlаmоurа" неодноразово використовували для перевезення нафтопродуктів із портів держави-агресора Росії. Наприклад, у квітні 2025 року танкер перебував у терміналі порту Усть-Луга, у травні його фіксували в районі Новоросійска", - додали в ГУР. 10 березня у Північному морі біля узбережжя Великої Британії зіткнулися нафтовий танкер і вантажне судно. Унаслідок цього почалася пожежа. 

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Прем'єр Денис Шмигаль та його уряд можуть бути звільнені вже найближчими тижнями. Про ймовірну зміну прем'єра повідомили кілька народних депутатів, передає LІGА.nеt. Причиною майбутніх кадрових рішень, за словами джерел у керівництві фракції "Слуга народу", є зростаюче невдоволення економічними результатами Кабміну. Зокрема, все частіше лунає критика через незадовільну ситуацію в економічній сфері. Нардеп від "Слуги народу" Федір Веніславський вказав, що серед колег ставлення до роботи Шмигаля не є однозначним. Більшість нарікань стосується не стільки самого прем'єра, скільки окремих міністрів, яких вважають неефективними. "Різні у різних колег. Залежить від членства в тому чи іншому комітеті", - так прокоментував Веніславський внутрішню оцінку дій уряду. Коли саме може відбутися звільнення уряду - наразі точно невідомо. Депутат від "Батьківщини" та представник профільного комітету Сергій Власенко уточнив, що для цього необхідна особиста заява прем'єра про відставку. Водночас депутат Володимир Ар'єв із "Європейської Солідарності" наголосив, що в умовах воєнного стану припинення повноважень органів державної влади формально заборонене. Проте більшість депутатів посилаються на положення чинного закону про Кабмін. Згідно зі статтею 17, чинний уряд може продовжувати виконувати обов'язки навіть після подання у відставку - до того моменту, як почне роботу новий склад. "Ми тут нічого не порушуємо", - кажуть депутати. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Він робить те, що говорю йому я" - Зеленський зробив заяву про Єрмака Ймовірними датами називають проміжок між 8 і 15 липня. Один зі співрозмовників у керівництві фракції "Слуга народу" сказав таке: "90%, що уряд змінять у липні. Вирішується, чи 15 липня, або 7-8 липня. У серпні змінювати вже пізно. Новому Кабміну треба дати хоча б місяць, аби розробити бюджет-2026". Але точні дати все ще під питанням. 10-11 липня в Римі відбудеться міжнародна конференція з відновлення України - Ukrаіnе Rесоvеry Соnfеrеnсе. Частина депутатів і міністрів має взяти участь у цьому заході. У Верховній Раді планове засідання призначене на 15 липня. Проте офіційних команд із Банкової наразі не надходило. Це підтвердила заступниця голови фракції "Слуга народу" Євгенія Кравчук. За її словами, питання відставки Шмигаля на фракції ще не розглядали. У березні 2020 року президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради подання про призначення Дениса Шмигаля на посаду прем'єр-міністра. 4 березня 2020-го парламент проголосував за призначення нового складу уряду. Тоді за призначення Шмигаля проголосували 242 народних депутати з фракції "Слуга народу". До роботи в органах влади Шмигаль займав керівні посади у ДТЕК олігарха Ріната Ахметова.

Як Україна отримала другий шанс для "прориву" На початку травня Україна та Сполучені Штати Америки підписали угоду про створення інвестиційного фонду партнерства у сфері корисних копалин. Це шанс, зокрема для "стратегічного" металу титану. Саме так його охарактеризував президент Володимир Зеленський у своєму указі 2021 року. Проте шанс буде змарновано, якщо не врахувати помилок Що маємо та як видобуваємо Титанова галузь України стратегічно важливий сектор економіки. Маємо майже 20 тис. родовищ титанових руд, які сукупно оцінюють у $7,5 трлн. Частка України в розвіданих запасах титанової руди у світовому масштабі досягає 20%. &еnsр;Титанова сировина не рідкість у світі, пояснює академік, почесний директор Інституту металофізики Академії наук Орест Івасишин. Це четвертий показник за запасами руд серед металів: залізо, алюміній, марганець і титан. Але дійти до чистого титану складно. Завдання відокремити всі корисні елементи й далі відновити титан у чистому вигляді, без кисню. Більшу частину концентрату титанових руд споживає хімічна галузь, яка виробляє пігменти й фарби, і майже 67% використовують у металургії. Але саме титан як метал має стратегічне значення. Держави, які вміли виготовити метал із титану й використати його для авіації та космосу, об'єдналися в Міжнародний титановий комітет. У ХХ ст. таких було шість: США, Франція, Німеччина, Японія, Велика Британія та СРСР тобто Україна, бо саме на її території є найбільші поклади ільменіту й рутилу, з яких отримують титан. Володіючи такими запасами, Україна має потужні підприємства з видобутку. Наймасштабніші Іршанський гірничозбагачувальний комбінат у Житомирській області та Вільногірський гірничо-металургійний комбінат на Дніпропетровщині. Хребет нашої титанової галузі Запорізький титаномагнієвий комбінат єдиний у Європі виробник титанової губки. Його побудували ближче до сировини та доступної електроенергії Дніпровської ГЕС. ЗТМК як хребет титанової промисловості На початку 2000-х для ЗТМК постала нагальна проблема реконструкція. Але держава як власниця підприємства була неспроможна вкладати в це кошти. Спочатку погляд звернули на Захід. Першими приїхали представники німецької компанії "Дойче Титан". У них не було металургії, але вже були вироби з титану. Вони намагалися домовитися з українськими урядовцями. Але відповіді від Міністерства промислової політики не дочекалися. Друга спроба відбулася 2005 року. Її намагалися реалізувати представники компанії Воеіng. Адже авіація є найбільшим споживачем титану він є у двигунах, шасі, інших деталях. Академік Івасишин, який супроводжував гостей до Запоріжжя, розповідає: Держава не підготувала завод до співпраці з Воеіng &еnsр;Я запропонував метод порошкової металургії. Інколи це вигідніше, ніж плавити зливок. Але нікому не вдавалося досягти високої якості виробу з порошку. Я винайшов унікальний варіант, за якого можна використовувати порошок гідриду титану. Стверджували, що цього не може бути, бо водень вважається найбільшим ворогом титану. Але ми використовуємо його тільки на початковій стадії, а на останній операції він зникає. Ми це довели, запатентували, знайшли союзників у США в особі корпорації Воеіng. 2009 року вони перевірили й заявили про готовність щорічно закуповувати майже 15 тисяч тонн порошку гідриду титану у ЗТМК і зробити комбінат своїм базовим виробництвом. Але держава не змогла підготувати підприємство до співпраці. Контракту не підписали. Воеіng налагодив співпрацю з Росією. Тим часом "хребет української титанової галузі" почувався все більш хворим. Держава мала рятувати ЗТМК. Порятунок побачили у приватизації. Титановий Фірташ, або Приватизація без хепіенду Історію приватизації Запорізького титаномагнієвого комбінату можна описувати як драму, детектив і ще в десяткові жанрів. Але в усіх варіантах головним персонажем буде український олігарх Дмитро Фірташ. 2012-го компанія "Толексіс Трейдінг Лімітед", що належить Grоuр DF, перемогла в конкурсі з відбору недержавних учасників ТОВ "Запорізький титаномагнієвий комбінат". 51% акцій став належати державі, а 49% олігарху, бенефіціару "Толексіс Трейдінг Лімітед". За ці відсотки компанія мала внести до статутного капіталу ЗТМК майже 720 млн грн та майже 160 млн як фінансове забезпечення технічної модернізації виробництва. Мав би бути хепіенд. Новий співвласник Дмитро Фірташ добився, що комбінатом керував його менеджмент, пообіцяв мільярди, щоб зробити підприємство технологічнішим. Але згодом все пішло не за планом. Що ж завадило? Насамперед електроенергія. Держава не готова була знизити ціни на електроенергію. Тож реконструкція була неможлива, вважають експерти. Інститут титану, який готовий був розробити цю реконструкцію, теж не дочекався грошей. Європа продовжує закуповувати титан у Росії Про другу причину "Країні" розповіло джерело, знайоме із ситуацією. Фірташа переконали, що для випуску титанової губки досить модернізувати тільки перший етап виробництва. Академік Івасишин відмову від повної реконструкції вважає помилкою, бо комбінат втратив те, за що його в Україні і Європі цінували, титанову губку. Протягом усього періоду управління ЗТМК групою Фірташа виробництво гідриду титану зупинили, обсяг виробництва титанової губки впав більш як удвічі. Але і шлак, який кинувся продавати комбінат, не пішов. Не додавали ентузіазму і кримінальні справи. "Країна" з'ясувала, що директора ЗТМК Володимира Сивака ­2016-го САП звинуватила у зловживанні службовим становищем і розтраті коштів на 492 млн грн. Справа тягнулася вісім років. За цей час Сивака виправдали у справі про розтрату всієї суми майже в пів мільйона грн, але звинуватили у зловживанні службовим становищем на 18 млн грн. Судиться із ЗТМК і Фірташ після того як держава звинуватила його в ­невиконанні інвестиційних зобов'язань та ініціювала повернення комбінату в державну власність. Представники олігарха звинувачують нове керівництво заводу в тому, що вони під час ковіду продавали продукцію за зниженими цінами, чим продукували збитки. У травні 2022-го Касаційний цивільний суд визнав законними рішення судів про розірвання договору зі створення ЗТМК, до статутного фонду якого держава внесла цілісний майновий комплекс комбінату. Фактично це означало повернення унікального підприємства у власність держави. Але процес цей триває досі. З початком повномасштабної російсько-української війни ЗТМК зупинив випуск титанової губки через брак хлору, що є основним компонентом виробництва. За даними аналітичної системи Опендатабот, 2024 рік підприємство закінчило з 212,5 млн грн збитків. Україна видобуває, а Росія заробляє Зазначимо, що успішний запуск ЗТМК сприяв розширенню виробництва титану в СРСР. Так з'явився титановий комбінат на Уралі. Верхнєсалдинське металургійне виробниче об'єднання, яке з 1957-го по 1990 рік було найбільшим постачальником напівфабрикатів із титану для аерокосмічної та військової промисловості, суднобудування в СРСР. Запроєктований комбінат був Інститутом титану із Запоріжжя. Під час проєктування усунули недосконалості ЗТМК. У чому недосконалість? З кожним новим етапом збільшувався об'єм титанового зливка. А економіка виробництва залежить саме від цього. ЗТМК був налаштований на реторти вагою 1 т. А росіяни видають за один цикл 10 т. Тож сьогодні РФ має фінальну частину виробництва готової продукції зі сплавів титану для світового аерокосмічного комплексу. Сучасні літаки Воеіng-787 Drеаmlіnеr та Аіrbus-380 не можуть обійтися без продукції з Уралу. Обидві компанії отримали аванс на замовлення понад 2000 літаків. Тож важко уявити, як діятимуть ці виробники в разі зриву постачання з Уралу. У Воеіng залежність від постачань із РФ становить 45%, у ЕАDS близько 60%, Воmbаrdіеr, Еmbrаyеr, РrаttWhіtnеy, RоllsRоyсе майже 100%. Така залежність виникла протягом останніх 10 років, відколи СП Воеіng Urаls Маnufасturіng розпочало відвантажувати продукцію на експорт. За даними експерта, з яким поговорила "Країна", 30% шасі для літаків Воеіng отримує з РФ. І змінити це важко, бо виробництво зав'язане на патент росіян. До речі, українці були дотичні до цього патенту, але втілити його на виробництві вдалося не нам. На початку березня 2022-го Воеіng призупинив закупівлю титану з Росії. Робота на основному устаткуванні неможлива, оскільки використання цих верстатів "обмежено експортними ліцензіями від уряду США та Японії". Експерт вважає, що інформація не зо­всім відповідає дійсності. США могли зупинити співпрацю в рамках СП, але заміну російському титану знайти нелегко. Тому він досі не під санкціями. Російський титан і санкції З початку великої війни 27 держав ЄС запровадили 17 пакетів санкцій проти РФ. Діють обмеження на торгівлю нафтою, вугіллям, деревиною та багатьма іншими ресурсами. Однак титан Європа продовжує закуповувати в Росії. 2022-го російський титан нарешті внес­ли в санкційні списки. Але це рішення заблокували Франція та інші країни члени ЄС: через залежність від російського титану найбільшого виробника літаків Аіrbus. У вересні 2023-го Бюро промисловості та безпеки міністерства торгівлі США внесло корпорацію "ВСМПО-Авісма" до так званого Еntіty Lіst як виробника зброї. Але ці обмеження не передбачають блокування діяльності компанії й зупинки придбання титану. Тож, як каже генеральний директор ТОВ ВКФ "Велта" Андрій Бродський, внесення російської компанії до Еntіty Lіst не заважає їм отримувати прибутки від титанової галузі. Півтора року під час війни титанову сировину вивозили до РФ У жовтні 2024-го американці під час зустрічі заступників міністрів фінансів країн G7 таки звернулися до союзників, аби розглянути запровадження санкцій проти російського паладію і титану. Але питання зависло. Звісно, в разі санкцій проти експорту титану з Росії більше уваги було б до українського титану. Але, щоб Воеіng зайшов на наш ринок після підписання з американцями угоди про корисні копалини, потрібні суттєві зрушення, а експерти оцінюють їх досить песимістично. &еnsр;Щоб Україна стала для Воеіng на місце Росії це не можна зробити за один день. У нас немає нічого, крім сировини, каже академік Орест Івасишин. Москва тримає їх на гачку, бо свого часу розробила сплав, що має унікальні властивості. Ніхто, крім Росії, не може виготовити великогабаритні деталі потрібної міцності. Нам іти до цього ще далеко, у кращому разі років 10. Титан у ланцюгу війни Але в основі багатьох досягнень росіян українська руда. Тож Україна під час війни зробила все, щоб заблокувати постачання титану в Росію. Це вдалося не одразу. Ось один з епізодів цієї боротьби. 24 лютого 2022 року в Україну вторг­лася не тільки армія РФ. Того ж дня до Дніпра приїхав Олександр Федосеєв, радник гендиректора російської металургійної корпорації "ВСМПО-­Авісма". Права рука власника ТОВ "Демурінський гірничозбагачувальний комбінат" Михайла Шелкова. Федосеєв мав організувати схему прихованого вивезення з України в РФ титанової сировини. І це йому вдалося. Півтора року схема працювала. У червні 2023-го СБУ заарештувала Федосеєва, пізніше ДБР встановить, що було створено злочинну організовану групу, до складу якої увійшли колишній директор ТОВ "Демурінський гірничо­збагачувальний комбінат", бенефіціар і директорка австрійської компанії й один із топменеджерів комбінату. Вищий антикорупційний суд ухвалить рішення про конфіскацію ТОВ "Демурінський гірничозбагачувальний комбінат". Але в Росію встигли переправити майже 11 т мінералів на майже $2 млн за даними СБУ. Ще один епізод допомоги ворогу стосується компанії "Мотор Січ". У березні цьогоріч Солом'янський районний суд Києва виніс вирок Олегу Дзюбі, заступнику директора зовнішньоторговельного департаменту АТ "Мотор Січ". Слідство встановило, що, отримавши вказівку від президента АТ "Мотор Січ" В'ячеслава Богуслаєва, саме Олег Дзюба налагодив через китайську компанію Сніnа Таly Аvіаtіоn Тесhnоlоgіеs Соrр постачання "запасних частин для ремонту двигунів літаків та гелікоптерів російського ЗАТ "Двигатели Владимир Климов Мотор Сич". За даними російського реєстру, 20% компанії належить АТ "Мотор Січ", а 50% російській корпорації "МіГ". Було поставлено запчастин, зокрема з титану, на понад 71 млн грн. Діяли також схеми, за якими частину концентрату експортували до європейських компаній у Польщі, Угорщині, Чехії та Словаччині, зареєстрованих росіянами, щоб зрештою надійти до російських металургійних підприємств, зокрема VSМРО-Аvіsmа. Але на сьогодні даних про такі постачання немає. А що з наукою? Війна вплинула і ще на одну структуру, пов'язану з титановим виробництвом, АТ "Інститут титану". Інститут, що проєктував титанове виробництво в Україні, РФ, Казахстані, Китаї, Ізраїлі й навіть Гватемалі, держава вирішила приватизувати. 2024-го Фонд держмайна двічі виставляв його на аукціон і не знайшов покупця. Вартість лота 76 млн грн. Не допомогло і зниження ціни вдвічі. Бо важко знайти покупця, якому знадобилася база відпочинку на березі Дніпра й пів сотні проєктувальників. "Країна" з'ясувала, що потенційних власників також стримують борги з виплати заробітної плати й незакриті договірні зобов'язання на чималі гроші. &еnsр;Цінність становить будівля в центрі міста й науково-технічна продукція у вигляді архівів, досліджень, сертифікатів, ліцензій, патентів, розповів "Країні" доктор технічних наук, професор Олександр Овчинніков. Уже під час війни Інститут титану підписав меморандум на проєктування титаномагнієвого комбінату у В'єтнамі. Ціна 3 млн євро. Науковці створили проєкт, але його не реалізували, бо замовнику потрібні були державні гарантії, яких інститут надати не міг. А держава вкотре схибила. Але, на щастя України, не схибили люди. Які роблять усе, щоб зберегти титанову індустрію у країні. Додає оптимізму й Інститут металофізики НАНУ, який співпрацює з колегами з Німеччини. &еnsр;Ми нині працюємо над упроваджен­ням технології методу МІМ (метал інжекшн-молдінг) для виготовлення деталей для двигунів безпілотників, розповідає почесний директор інституту Орест Івасишин. Ідея в тому, щоб зробити деталь, яка не вимагала б жодної додаткової механічної обробки. Коли процес дійде до промислового виробництва, це зменшить вартість деталей двигуна безпілотника. Також науковці з Інституту металофізики працюють над розробкою порошку для титанових імплантів. Це покращить наявні імпланти на 50 відсотків. Як вивести титанову галузь із кризи Угода із США про корисні копалини не панацея, але дає певні можливості для порятунку галузі та виведення її в лідери. Україна має сировинні ресурси, виробництво, науку та досвід. Потрібні інноваційні рішення, сучасний менеджмент та інфраструктура. Експерти кажуть, що насамперед необхідно провести повноцінну реконструкцію ЗТМК поновити виробництво титанової губки, впровадити сучасні технології. Маємо знайти рішення проблеми з електроенергією. Очищення від корупції та прозоре управління ще дві необхідні умови. І нарешті нам потрібні серйозні зусилля у сфері дипломатії та міжнародні зусилля в лобіюванні санкцій на російський титан. Констатуємо: Україна мала всі шанси стати світовим титановим гравцем іще в 2000-х. Але через байдужість держави, невмілу приватизацію, корупцію та прорахунки в менеджменті втратила їх. І ось тепер, попри війну, маємо нові можливості. Але цього разу шанс треба використати.

Його дружина переконана, що до замаху причетний президент Казахстану. Попри все Наталія не зламалась і продовжує боротьбу, яка почалася ще вдома.Фото: родина Садикових. Світлина з особистого архівуШлях у журналістику та перші виклики в КазахстаніНаталія Садикова - опозиційна журналістка. Народилася й до 26 років працювала в Казахстані: спершу в традиційній, а згодом - в опозиційній журналістиці."Я дивилася на ситуацію в Казахстані й розуміла, що це диктатура  й нічого не змінюється. Я вирішила, що не можу працювати на телебаченні, не можу бути в новинах, тому що там немає ні свободи слова, ні можливості висловити свою думку", - пояснює Наталія.Фото: Наталія Садикова в Києві, 2014 рікКохання, що перетворилося на спільний спротивЧоловік Наталії Айдос Садиков - опозиціонер. "Він займався політикою з 2002 року. За цей час він пережив чимало: переслідування, два роки в ув’язненні, статус політв’язня, визнаний міжнародними організаціями".Пара познайомилася у 2009-му. Наталія з усмішкою називає початок їхніх стосунків "службовим романом": "Ми не працювали разом, але я приїхала взяти в нього інтерв’ю. І ось так ми закохались один в одного й відтоді були разом".Спільне фото Наталії та Айдоса СадиковихВтеча від переслідувань: маленькі діти та великий ризикУ 2014 році стало відомо, що в Казахстані готують кримінальну справу вже для Наталії. Тож подружжя вирішило виїхати з країни."На руках у нас були зовсім маленькі діти - 1,5 та 3 роки. Ми не могли дозволити, щоб я потрапила до в’язниці, а діти залишилися без мами".10 березня 2014 року сім’я Садикових переїхала до України. А 19 березня Наталію оголосили в розшук у Казахстані. Фото: Сім’я СадиковихПочаток нового життяНаталія пригадує, що перші роки були складними: "Зміна країни - це завжди важко. Імміграція така несподівана - вона завжди важка".Садикови майже відразу отримали в Україні статус біженців - і досі живуть із ним. Наталія з посмішкою визнає: їхні діти вже майже українці."Я зараз на них дивлюся - вони такі вже українці по духу. Звісно, ми виховуємо їх як казахів. Постійно розповідаємо їм про Казахстан. Але я розумію, що вони вже радше українці казахського походження. Вони ходили до українського садочка, у школу. Вивчають вірші Тараса Шевченка. Вони живуть тут і дихають цим повітрям. Тим вільним повітрям, яке дала нам змогу вдихати Україна"."Басе": опозиційне медіа, якому довіряють мільйониПо приїзді до України Наталія і Айдос працювали в різних незалежних медіа. А у 2018-му заснували власне інтернет-видання "Басе". YоuТubе-канал проєкту зараз має понад мільйон підписників."Це дуже впливове, дуже велике опозиційне інтернет-медіа. Аналогів йому в Казахстані немає. Ми перебуваємо в іншій країні й можемо дозволити собі поширювати інформацію, яку жодні казахстанські ЗМІ не можуть публікувати", - пояснює Наталія.Постріл у Києві, який усе змінив10 років сім’я Садикових спокійно жила в Україні. Але 18 червня 2024 року о 12:04 у Києві пролунав постріл. Куля влучила Айдосові в скроню, коли він кермував автомобілем. Вони з дружиною саме поверталися додому. Айдос провів 13 днів у комі. 2 липня він пішов із життя.За два дні після замаху Генеральна прокуратура встановила особи нападників: це громадяни Казахстану Алтай Жаканбаєв та Мейрам Каратаєв. Вони відразу після нападу залишили територію України. Дотепер підозрювані не понесли жодного покарання."Я збираю себе по шматочках""Це для мене дуже важка річ. Виходить, що Айдоса вбили, а його вбивці залишились непокараними. Вже рік пройшов. Людини немає, діти залишилися без батька. Але ніхто за це не відповів", - каже Наталія.Ми спілкувалися з Наталею в річницю замаху. Вона зізнається, що досі "збирає себе по шматочках". "Коли це все сталося, перші тижні я дуже шкодувала, що мене не вбили разом із чоловіком. Ми дуже кохали одне одного. І мені було дуже важко пережити його втрату".Попри біль - боротьба триваєПопри напад казахських спецслужб, жінка не припинила опозиційної діяльності: "Я просто думала: де взяти сили, щоб займатися усім одночасно: і дітей підтримувати, і вести наш канал, і все інше. Але я не зупинилася. І не зупинюся. Бо це й була їхня мета. Вони хотіли вбити Айдоса та налякати мене, щоб я просто тихенько сиділа. Але я не можу дозволити, щоб вони перемогли".Статус біженки, український паспорт і могила в ЧайкахНаталія та її старші діти досі живуть у Києві зі статусом біженців. Громадянство поки не планують оформлювати, але не виключають цього в майбутньому. "Для нас це була б велика честь, бо це дуже крута країна. Коли молодша донька отримала українське громадянство, я сказала: це дійсно велика країна, яка бореться. Український паспорт зараз має величезну цінність, тому що за нього люди проливають свою кров і піт", - розповідає Наталія. "Якщо він тут - значить, і моє місце поряд"Навіть якщо політичний режим у Казахстані зміниться, Наталія сумнівається, що повернеться додому.  "Після смерті Айдоса це дуже складне для мене питання. Він похований тут, під Києвом, у селі Чайки. Там є мусульманське кримськотатарське кладовище - і там він спочиває. І я вже думаю, що я не зможу його тут самого залишити. Якщо він тут - значить, і моє місце поруч із ним".

10 березня 2021 року під час отримання хабаря затримали начальницю управління транспорту та зв'язку Волинської ОДА Наталію Остапкович. Який вирок виніс суд експосадовиці?

Про це голова Харківської ОДА Олег Синєгубов написав у tеlеgrаm.Наразі триває евакуація з Ізюмського та Купʼянського районів області. За словами Синєгубова, за добу в середньому виїжджають від 10 до 50 мешканців."На Куп’янському напрямку в зоні евакуації ще залишається 6063 людини, з них у місті Куп’янськ – 1431 людина", – заявив він.Також голова ОДА додав, що з Борівської громади потрібно вивезти 1621 людину, коли з Шевченківської – 1359 людей."Забезпечити стабільне надання комунальних послуг у місті надзвичайно складно, на лівому березі — взагалі неможливо. Ворог цілеспрямовано обстрілює критичну інфраструктуру, атакує ремонтні бригади, підрозділи ДСНС і екстреної меддопомоги", – нагадав Синєгубов. Протягом тижня 16–22 червня з Сумської області евакуювали понад 350 людей. Загалом із березня вивезли понад 12 тис. мешканців.

Російська війна на знищення України вчить кожного дня. Вчать також і паралельні війни, як-от короткий авіаційно-ракетний конфлікт Пакистану та Індії, а також нова війна Ізраїлю проти Ірану з застосуванням величезної кількості бойової авіації. Ізраїль доволі впевнено виступив проти дуже потужної країни, що в 77 разів більше його самого, має набагато більші ресурси та дуже підготовлену армію з майже сучасним озброєнням. Чому роль ракет не зменшилась, а зрослаЗгадані війни дуже різні, але в них, незважаючи на епоху дронів, головну роль відіграють передусім ракети. Акцентуємо увагу саме на ударних керованих ракетах як засобі високоточного ураження та констатуємо факт: роль цього озброєння майже не змінилася, а можливо, навіть зросла. Хіба що в умовах війн високої інтенсивності перед країнами та військовими блоками постало питання кількості ракет і створення великої маси ударних ракет меншими зусиллями – відповідно, з меншими циклами виробництва та більш дешевими. Бо саме наша війна відрізняється від усіх інших тривалістю та випробуванням усієї нації на виснаження. Якщо брати ударні ракети, то в широкомасштабну війну у 2022 році Україна ввійшла практично без ракет. Хіба що мала певну кількість старих радянських ракетних комплексів “Точка”, які поступово відновлювала на одному з ракетних заводів та почала модернізовувати до рівня “Точка-У”. Але збільшення дальності старих радянських ракет до приблизно 120 км не вирішувало навіть тактичних завдань на фронті, бо для знищення противника на етапах підготовки до розгортання, ураження командних пунктів та логістичних центрів потрібна дальність ураження 200–300 км із гарантованою точністю. Ракета хоча й мала осколково-фугасну бойову частину масою 482 кг, точність ураження кульгала на обидві ноги та аж ніяк не відповідала необхідному рівню."Точка-У" на військовому параді до Дня Незалежності в Києві, 2008 рік, фото: wіkіреdіаТакож у межах контракту Міноборони створювалися нові протикорабельні ракети РК-360МЦ ракетного комплексу “Нептун” - їх на момент початку війни було катастрофічно мало, хоча саме їх використання дало можливість провести блискучу військову операцію зі знищення флагмана російського ЧФ - ракетного крейсера “Москва”. Бойові дії тривали, і “ракетне питання” в російсько-українській війні набуло символічної контраверсійності. Перебіг подій війни ретельно аналізувався Пекіном, і восени 2023 року китайці були дещо збентежені майже нульовими результатами для РФ війни надзвичайно високої інтенсивності в Україні. Зокрема, результатами використання ракет: фахівці Піднебесної не могли збагнути, як очевидна ракетна перевага РФ ніяк не вплинула на хід війни та не забезпечили Москві не те що перемогу, а й просування на полі бою. Дійшло до того, що китайські військові експерти дали в січні 2024 року вкрай низьку оцінку гіперзвуковим ракетам “Кинжал” – одному з п'яти видів “чудо-зброї”, які диктатор Путін з помпою презентував у 2018 році, стверджуючи, що вони "не мають аналогів" та здатні подолати навіть перспективні системи ПРО. “З'являється дедалі більше доказів того, що заяви США та України з цього питання відповідають дійсності”, – констатувалося у статті шанхайського військового журналу Оrdnаnсе Іndustry Sсіеnсе аnd Тесhnоlоgy, публікації якого схвалюються на рівні Компартії та Національно-визвольної армії КНР. Попри декларації Кремля, ці ракети неспроможні суттєво змінити ситуацію на полі бою, йшлося у статті видання.Не зважаючи на стримані оцінки,  майже всі країни світу, і насамперед сам Китай, продовжили стрімке нарощування ракетних спроможностей. Україна, зрозуміло, також не стала винятком. Новий етап російсько-української війни від травня 2022 року характеризувався гострою необхідністю підготувати перенесення війни на територію противника. При цьому саме ракетам під силу виконати ті завдання, які поки що не можуть реалізувати безпілотні авіаційні комплекси, зокрема через набагато меншу бойову частину дронів у порівнянні з ракетами та їхню більшу вразливість. Необхідність прискорення масштабування вітчизняних ракет стимулювалася ще й відмовою партнерів дозволити високоточні ураження військових цілей на оперативну глибину на території Росії. Тож, маючи крилаті й балістичні ракети українського виробництва,  Збройні Сили отримали б можливість здійснення дзеркальних ударів по території країни-противника, не чекаючи зеленого світла, щоб бити західним озброєнням углиб території РФ.Від невизначеності до “Москви” у фокусі: траєкторія українських ракетАби краще зрозуміти контекст “ракетного питання” в Україні, варто пригадати, що восени 2021 року з’явилася нова ракетна програма, що мала зафіксувати наявність значних змін у сприйнятті  владою необхідності створювати зброю захисту й стримування. Однак Україна застигла на роздоріжжі — була запланована велика робота, але реально вона й не розпочиналася. Напередодні Дня Незалежності в 2021 році РНБО затвердила рішення, згідно з яким до 2031 року Україна витратить на ракетне озброєння понад 200 млрд грн. Однак навіть на початку 2022 року було невідомо, як саме уряд формував зміст цієї програми.Факт феєричного та безумовно історичного ураження у квітні 2022 року “Нептуном” флагмана Чорноморського флоту РФ мав приголомшливі наслідки. Він підтвердив високі спроможності вітчизняної армії та ОПК, відновив віру у вітчизняне ракетобудування та створив ефект безпрецедентного психологічного удару, навіть дещо змінюючи уявлення противника про цю війну. Нарешті це стало надзвичайно важливим “ракетним маркером” на майбутнє – підтвердження вагомості ракетного щита-меча стримування агресії. Можна сказати, що це створило передумови для оновлення “ракетної перспективи”. Вже наприкінці травня 2022 року з’являється нова програма - з оновленими фінансовими показниками та орієнтирами. Враховуючи, що програма має статус таємного документу, розповідати про неї під час війни немає можливості. Але зафіксувати результати таки можливо, бо вони публічно обговорювалися, в тому числі першими особами в державі. Звісно, без деталізації.        Як летів “Нептун”: траєкторія української крилатої ракети “земля - земля”Розвиток подій з цією ракетою став наочною ілюстрацією послідовності в просуванні до результату. Хоча ДержККБ “Луч” продемонструвало тестовий пуск майбутньої протикорабельної ракети ще навесні 2013 року, повернення до проєкту відбулося лише в лютому 2016 року – програма була затверджена РНБОУ. У 2020 році протикорабельний ракетний комплекс був прийнятий на озброєння, а ще через рік розробник “Нептуна” Олег Коростельов, генеральний конструктор - генеральний директор ДержККБ “Луч” став Героєм України. Нова ракета призначалася для знищення кораблів водотоннажністю до 5000 тонн і мала бойову частину масою 150 кг. Дальність її застосування визначалося у 280 км; з дозвуковою швидкістю близько 900 км/год ракета РК-360МЦ здійснювала політ на надмалих висотах, буквально кілька метрів над рівнем моря, та маневрувала під час польоту. Незважаючи на успіх і той факт, що командувач ВМСУ Олексій Неїжпапа дуже хотів замовити три дивізіони нових берегових ракетних комплексів, Міноборони визначилося лише з одним. Тож командувач лише позначив плани сформувати три дивізіони “Нептунів” до 2025 року.    Ракета Р-360 комплексу "Нептун", фото: рrеsіdеnt.gоv.uаІз широкомасштабною війною та після ураження крейсеру “Москва” ставлення до ракет в української влади, як бачимо, кардинально змінилося. Відповідно до медійних повідомлень, десь із серпня 2023 року почалися перші застосування модифікованої ракети на базі РК-360МЦ для ураження наземних цілей. Неофіційні оглядачі припускали, що ця модифікація використовує ті самі пускові установки як і протикорабельний варіант, але дальність польоту до цілі зросла до 400 км, а маса бойової частини була збільшена зі 150 кг до 350 кг. Використовувалася комбінована система наведення з супутниковою навігацією та розпізнаванням цілі через інфрачервону камеру на термінальній ділянці траєкторії. З 24 березня 2024 року, коли результативний удар ракетою «Нептун» забезпечив виведення з ладу великого десантного корабля “Константин Ольшанский”, фахівці почали говорити про “абсолютно нові можливості” крилатої ракети Р-360 “Нептун”. Про досягнення успіху наполегливою командою ДержККБ “Луч” свідчила й заява президента Зеленського 10 квітня 2024 року - після наради щодо ракетної програми країни він повідомив про старт “серійного виробництва” та “нові зразки ракет”.Крилата ракета "Нептун" на Військовому ярмарку "Зброя та безпека" в Києві, 2021 рік, фото: VоіdWаndеrеrПодія дозволила припустити, що йдеться про два типи дозвукових крилатих ракет розробки КБ «Луч» - удосконалену протикорабельну та крилату ракету “земля - земля”, обидві напевно зі збільшеною дальністю ураження. Але найважливішим у нараді виявився акцент щодо обговорення ракетної програми з міністром оборони та головнокомандувачем ЗСУ, представниками Мінстратегпрому, керівниками відповідних підприємств. Тобто йдеться про формування ключових принципів військово-технічної політики держави, зокрема в розбудові ракет. Уже 6 серпня 2024 року президент Зеленський за результатами проведеної чергової Ставки верховного головнокомандувача повідомив, що  Україна збільшить фінансування ракетної програми для нарощення випуску ракет українського виробництва. Враховуючи, що двома тижнями раніше глава держави заявив про наближення до застосування вітчизняних ракет та повідомив про “гарну динаміку” ракетної програми, фахівці припустили розвиток модифікованих крилатих ракет для ударів по наземних цілях та помітили дуже очевидний натяк на розвиток саме програми балістичної ракети. На тлі цього варто пригадати, що Генштаб ЗСУ офіційно підтвердив ураження крилатими ракетами нафтового терміналу в Краснодарському краї 31 травня 2024 року та завдання ударів по аеродрому “Саки”  й ураження батареї С-400 в Криму. У 2024 році ці крилаті ракети уражали склади боєприпасів як на тимчасово окупованій території, так і в Росії.Але також цілком очевидно, що вже запущену в серію крилату ракету потрібно було удосконалювати. Коли в березні вже 2025 року президент Зеленський повідомив про збільшення дальності “наземного Нептуна” до 1000 кілометрів, це вже була щонайменше четверта модифікація.“Довгий Нептун” - так уже називали ракету - пройшов випробування й успішне бойове застосування з точними влучаннями. За багатьма ознаками саме четверта модифікація ракети стала серійною.Куди доб’є “Сапсан”: розвиток української балістичої ракетиІсторія української балістичної ракети де-факто стала проєктом відновлення ракетобудівних спроможностей держави. Хоча ракетний комплекс демонстрували ще на параді до Дня Незалежності у 2021 році, він так і залишався проєктом. І саме широкомасштабне вторгнення РФ надало нового вітру у вітрила проєкту ОТРК “Сапсан”.У липні 2024 року балістична ракета, як стверджують фахівці ракетної справи, під час випробувань продемонструвала потужний результат. Глава держави сказав про те, що “ракетна програма має гарну динаміку”. Напевно, до серії ще була значна відстань, але від Михайла Подоляка, радника керівника Офісу президента, суспільство дізналося про те, що нова українська балістична ракета має дальність 600-700 км. Ракетний комплекс "Сапсан", фото: сhаs.nеwsТа й сам Володимир Зеленський 27 серпня 2024 року оголосив про перше успішне випробування вітчизняної балістичної ракети.Балістичні ракети власного виробництва вкрай потрібні Силам оборони, бо небезпідставно вважаються більш потужною зброєю, ніж крилаті аналоги. Небезпечною для противника ракету робить передусім балістична траєкторія та велика швидкість: під час липневого випробування вітчизняна балістична ракета досягла швидкості 5,2 Маха.В РФ прискіпливо стежили за розвитком проєкту, і примітною стала публікація 4 жовтня 2024 року в російському виданні “Настоящее время”. У РФ раптом визнали наступне: “У Росії комплексів типу Раtrіоt, здатних збивати балістичні ракети, практично немає. Це комплекси з системи оборони Москви, і, можливо, російський новий комплекс С-500, який зараз перебуває на стадії випробувань. Тобто зі створенням української балістичної ракети Росія перетворюється на голого короля”. Ракетний комплекс "Сапсан", фото: еnоvоstyТому, коли в середині травня 2025 року відбулося успішне випробування балістичної ракети для ЗСУ, у РФ ця подія спричинила бурхливу реакцію. Випробування було бойовим, бо на відстані майже 300 км українська балістична ракета вразила військовий об’єкт противника. Очевидно, ракета запускається в серію - перешкод для цього відтепер немає. Ця ракета - потужна зброя з боєголовкою у 480 кг. Для порівняння: нова американська балістична ракета для РСЗВ НІМАRS має бойову частину лише 91 кг. Можна не сподіватися - Україна йде шляхом ракетного нарощування оборонного потенціалу. Великі та міні крилаті ракети: як ракетна програма розвиватиметься далі Зрозуміло, ракети – це не тільки балістичні й крилаті, з потужною бойовою частиною. До ракетних спроможностей слід, без сумніву,  віднести й компактні, або міні, крилаті ракети, як то "Паляниця", "Пекло" чи "Барс". Для прикладу,  європейський МВDА показав у червні 2025 року свою нову ракетну розробку - Оnе-Wаy Еffесtоr, яка може вироблятися масово та відповісти на виклики війни високої інтенсивності. Компанія готова виробляти 1000 таких засобів далекобійного ураження на місяць, але це не крилата ракета, а реактивний дрон типу Shаhеd. Або “ракета-дрон” з дальністю польоту 500 км та швидкістю близько 400 км/год, при цьому бойова частина в ударного засобу тримається в межах 40 кг.Враховуючи всі фактори, для впливу на перебіг подій на війні Україні потрібно мати щонайменше кілька сотень “великих” ракет на місяць, хай там кілька десятків із них будуть балістичними. Тоді комбіновані атаки з використанням безпілотників та “ракет-дронів” стануть на порядок більш результативними.Як досягти такого результату? Очевидно, є кілька шляхів, деякі з них Україна почала опановувати. Так, у цьому червні Україна почне виробляти ракети за кордоном (ще також дрони та артилерію) – це історія про прискорення масштабування. Для цього в межах програми Вuіld wіth Ukrаіnе відкриватимуться нові виробничі лінії за кордоном в інтересах Сил оборони. Можна вважати вагомим досягненням той факт, що український ОПК також даватиме технології, а виробництва зброї передбачені як для ЗСУ, так і армії країн Європи. У цьому контексті цілком справедливим буде зауваження, що домовленість країн Північноатлантичного альянсу збільшити витрати на оборону до 5% ВВП значною мірою передбачає й нарощування оборонного потенціалу України. Крига скресла, оскільки в ЄС та європейській частині НАТО нарешті з’явилось усвідомлення того, що підтримка стійкості України напряму пов’язана з власною безпекою континенту. Звісно, президент Трамп розраховує на закупівлю зброї в США, що також важливо, якщо брати дефіцитну номенклатуру у вигляді протиракет до систем ПРО Раtrіоt, балістичних ракет РrSМ до РСЗВ НІМАRS та крилатих ракет до F-16. Але не тільки, бо спільні виробництва в Європі – це ще й шлях позбутися критичної залежності від США. Зенітно-ракетний комплекс Раtrіоt, фото: gеttyіmаgеs Здається, Німеччина тут тримає лідерство, бо першою заявила про намір профінансувати закупівлю українських ракет-дронів "Барс", ударних безпілотників "Лютий" і дронів-перехоплювачів "Фламінго" на 400 млн євро. І напевно це лише початок. Німеччина також планує виділити фінансування Україні на розробку та серійне виробництво крилатих ракет дальністю до 2500 кілометрів, і це вже надто серйозно, щоб інші країни Європи не помітили.Динаміка Німеччини є особливо обнадійливою, оскільки навіть Франція, найбільш рішуча країна в намірі відірватися від американської пуповини в ракетних озброєннях, демонструє волаючу повільність. У листопаді 2024 року Париж зажадав власної балістичної ракети на 1000 км, щоб дістала до Москви. Через пів року, у рамках виставки "Ле Бурже - 2025" французька ракетобудівна компанія представила своє бачення конструкції балістичної ракети, яка матиме ураження на відстань 2000 кілометрів, однак були представлені тільки макети витягнутої одноступеневої ракети з відокремлюваною головною частиною, яка матиме розвинуті аеродинамічні поверхні для маневрування на термінальній ділянці польоту. Нова ракетна розробка Франції - Оnе-Wаy Еffесtоr, МВDА, фото: mbdа-systеms.соm А французький МВDА показав лише модель пускової установки наземного комплексу під крилаті ракети середньої дальності LСМ. Виявилось, що цей ракетний комплекс має вийти на випробування не раніше 2028 року. Чи чекатиме міжнародний злочинець Путін та його кривава команда в Кремлі до 2028 року?!Ще одним із найважливіших напрямків розвитку вітчизняної ракетної техніки має стати локалізація виробництва західних ракетних систем та кооперація в організації масштабування відомих ефективних систем ракетного озброєння. Цей напрям діяльності Міноборони вже розбудовує – він має дозволити отримувати сучасні західні технології та відчутно модернізувати виробничі потужності шляхом опанування виробництв новітньої військової техніки.Отже, підсумовуючи сказане, для України логічним буде просування паралельно кількома шляхами: самостійним доведенням та удосконаленням власних ракет, спільними розробками з європейськими партнерами та допомогою американців, які свого часу доклали зусиль для втрати Україною деяких ракетних компетенцій. Тому, серед іншого, за адвокації країн ЄС і НАТО мають бути забезпечені передумови для результативного військово-технічного співробітництва. Не в останню чергу тут ідеться, зокрема,  про використання досвіду американської школи – від компаній Nоrthrор Grummаn та Rаythеоn Тесhnоlоgіеs, які ще у 2024 році розгорнули розробку проєктів нової балістичної ракети РrSМ Іnсrеmеnt 4 з дальністю польоту понад 1000 км.Загалом, перефразовуючи Наполеона, можна стверджувати, що в ХХІ столітті вже не “великі батальйони завжди праві”, а саме великі ракети. І Україна тут на правильному шляху, маємо впевнено йти далі,  не звертаючи на манівці. Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.  

Після понад чотирьох років незаконного утримання в російській в'язниці журналіст українського проєкту "Крим.Реалії" Владислав Єсипенко вийшов на свободу. Його утримували в окупованому Криму, де піддавали катуванням і фабрикували справу проти нього, повідомляє "Крим.Реалії". "Владислав заплатив надто високу ціну за свою роботу - за правду про події в окупованому Криму. Він провів чотири роки за ґратами за те, чого не скоював. Його катували - як фізично, так і психологічно", - заявив генеральний директор "Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода" Стівен Капус. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Український політв'язень оголосив голодування у російській в'язниці Він також подякував урядам України та США за підтримку й зусилля, які зробили можливим звільнення журналіста. Владислав Єсипенко - український фрилансер, який працював над репортажами про життя в анексованому Криму: висвітлював соціальні та екологічні проблеми, проводив вуличні опитування, фіксував факти порушення прав людини. Владислава Єсипенко 10 березня затримали в окупованому Криму за нібито збір інформації на користь українських спецслужб. Він є фрілансером "Радіо Свобода". Напередодні Владислав брав участь в акції до дня народження Тараса Шевченка, яка проходила в Сімферополі. У Службі зовнішньої розвідки України дії російських силовиків назвали пропагандистською акцією з нагоди річниці окупації Криму.

Про це йдеться в повідомленні "Радіо Свобода".Медіа висловило подяку українському та американському урядам за співпрацю для звільнення Єсипенка."Більше чотирьох років Влад був довільно покараний за злочин, якого він не скоював. Він заплатив занадто високу ціну за повідомлення правди про те, що відбувається всередині окупованого Росією Криму. За це його катували фізично та психологічно. Поки ми святкуємо його радісне возз'єднання з дружиною Катериною та їхньою дочкою Стефанією, ми не можемо не помітити біль цієї сім'ї від рук російської влади", - сказав президент і генеральний директор "Радіо Свобода" Стівен Капус.Відомо, що Владислав Єсипенко працював позаштатним журналістом проєкту "Крим. Реалії" та висвітлював соціальні та екологічні проблеми півострова, проводив вуличні опитування і писав репортажі про життя суспільства в окупації.Співробітники ФСБ РФ затримали медійника 10 березня 2021 року за обвинуваченням у збиранні інформації "в інтересах українських спецслужб" і зберіганні "саморобного вибухового пристрою" в автомобілі.Раніше стало відомо, що російські окупанти утримують захопленого у березні 2022 року українського журналіста Дмитра Хилюка у колонії у Володимирській області Росії.

Національний банк України презентував дві нові пам'ятні монети, присвячені представникам Розстріляного відродження Миколі Хвильовому та Юліанові Шполу. Про початок нового нумізматичного напряму повідомили на сайті НБУ. Ця серія вшановує українських митців, репресованих у 30-х роках ХХ століття. "Ми повертаємо з небуття пам'ять про людей, які стали символами доби. Їхнє слово було зброєю, а ідея перетворилась на вирок", - сказав голова НБУ Андрій Пишний. Монети з портретами письменників мають номінал 5 грн. На них зазначені як справжні імена, так і літературні псевдоніми - Микола Фітільов / Микола Хвильовий та Михайло Яловий / Юліан Шпол. Хвильовий жив у 18931933 роках, Яловий - у 18951937. Реверс монет прикрашено їхніми зображеннями. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НБУ відкрив продаж рідкісних монет: які теми та скільки коштують Аверс однаковий для обох монет. Він містить зображення слова "СЛОВО" - символічної назви харківського будинку, де мешкали письменники. У композицію також включено парость пшениці - знак знищеної молодості. З літери "О" стікає кров - натяк на трагедію цілої генерації. Автори дизайну - Володимир Таран, Олександр і Сергій Харуки. Скульптори - Анатолій Демяненко та Володимир Атаманчук. Новинки доступні до придбання з 20 червня. Їх можна замовити в онлайн-магазині НБУ або в уповноважених банках-дистриб'юторах. В Україні випустять нову лімітовану версію монети 10 грн, на реверсі якої замість гетьмана Івана Мазепи зображений беретний знак Національної гвардії. Національний банк України у вівторок, 25 березня, зробив відповідну презентацію. Нова монета продовжує серію, присвячену українським військовим, і вшановує внесок нацгвардійців у захист суверенітету, територіальної цілісності, громадського порядку та безпеки України.

Про це заявив міністр енергетики України Герман Галущенко на засіданні уряду в парламенті.Міністр енергетики України Герман Галущенко заявив, що Україна готується до складного опалювального сезону, проте має затверджений урядом план дій, у тому числі щодо імпорту та накопичення газу. План підготовки до зими ухвалено Кабінетом Міністрів як закритий документ, у ньому містяться чіткі обсяги та показники, зокрема щодо газових резервів. За словами міністра, публічно ці цифри не розголошуються, проте їх можна буде представити на закритому засіданні парламентського енергетичного комітету.Галущенко підтвердив, що ситуація із забезпеченням газом справді ускладнена через масштабні російські удари по об'єктах газовидобутку та сховищах. У зв’язку з цим Україна змушена суттєво збільшити імпорт газу. Міністр повідомив, що мінімальний обсяг імпортного газу, який планується закачати цього року, становить не менше ніж 4,6 мільярда кубометрів. Із них 2,9 мільярда кубометрів уже законтрактовано й фінансово підтверджено.Водночас він звернув увагу на повторення інформаційної кампанії, яка, за його словами, розгортається за участю тих самих осіб, що й минулого року — із заявами про нібито майбутню нестачу газу та неможливість пройти зиму. Галущенко категорично заперечив ці закиди, заявивши, що українське населення буде забезпечене всіма необхідними обсягами газу. Більше того, за потреби газ також буде використано для додаткової генерації електроенергії.Міністр також повідомив, що на сьогодні на складах уже накопичено 2,6 мільйона тонн вугілля. Згідно з графіками накопичення і споживання, цього ресурсу буде достатньо для проходження опалювального сезону. Що стосується ядерного палива, то й тут, за словами Галущенка, є відповідні резерви й запаси, щоб забезпечити безперебійну роботу атомної енергетики в зимовий період.Ключовим елементом енергетичного балансу взимку залишиться атомна генерація. У пікові години вона генерує до 60% електроенергії. Ремонтна кампанія спланована таким чином, щоб протягом усього опалювального сезону дев’ять енергоблоків працювали повним складом, як це вже було у попередні роки.Окрему увагу Галущенко приділив ситуації з тепловою генерацією, яка з минулого року зазнала системних ударів. За його словами, з березня 2024 року по березень 2025 року було знищено або пошкоджено близько 10 гігават потужностей. Уже вдалося відновити 6 ГВт, і до кінця року планується повернути в роботу ще певну частину. Ремонтні роботи, за словами міністра, не припинялися жодного дня.Гідроенергетика також опинилася під постійними російськими ударами, через що зазнала значних втрат. Водночас міністр запевнив, що наступного опалювального сезону гідрогенерація буде виведена на максимально можливу потужність. Поточні розрахунки не показують жодних критичних обмежень.Особливе значення міністр надав розвитку додаткової, так званої розподіленої генерації. Ці потужності встановлювалися ще з минулого року, і, як показав попередній опалювальний сезон, вони дозволили зменшити навантаження на систему в пікові години. Це, своєю чергою, дає змогу легше балансувати систему навіть під час масованих атак. Крім того, наприкінці минулого року були підготовлені "паспорти енергетичної безпеки", які визначають конкретні точки, де має розміщуватися така генерація, типи обладнання і шляхи приєднання до мережі. Основна мета цього напрямку — забезпечити електроенергією критичні об’єкти навіть у разі часткової втрати цілісності енергосистеми через атаки.Міністр наголосив, що нинішня енергосистема працює стабільно, попри всі складнощі, і держава готова до опалювального сезону — з урахуванням реальних загроз і потреб.Заступник міністра енергетики України Микола Колісник обговорив із норвезькою делегацією заходи щодо підвищення безпеки атомних об’єктів в умовах агресії РФ.

Про це Еспресо розповіли експерти з з Консорціуму оборонної інформації  - Валентин Бадрак та Володимир Горбулін.З початком повномасштабного вторгення ворог ефективно використовував тактику проникнення дронів-розвідників у глибокий тил України, де вони полювали на важливі об'єкти та наводили на цілі балістичні ракети. Типові розвідувальні БАК ЗС РФ - Орлан, Zаlа чи Suреrсаm, мають малу відбиваючу поверхню, тож є занадто малою ціллю для ППО, діють поза зоною дії ПЗРК на висоті 4 - 6 км, а використовувати проти них засоби РЕБ через потужний вплив на власні безпілотники та велику висоту польотів безпілотників противника неможливо. Тож єдиним варіантом відповіді могли стати саме перехоплювачі. У лютому 2024 року бійці підрозділу безпілотних ударних систем “Аякс” 126-ї окремої бригади територіальної оборони вперше за допомогою FРV-дрона знищили російський ударний дрон літакового типу. За деякими даними, до кінця березня 2025 року було оприлюднено відео перехоплень вже понад 2,5 тисячі російських безпілотників розвідувального та ударного типів. БАК-перехоплювачі почали виготовляти у різних формфакторах - від FРV-дронів квадрокоптерного типу до дронів літакового типу зі здатністю перехоплювати швидкісні цілі. "Фактично, вже у 2024 році окреслилась тенденція, що дрони-перехоплювачі розвиватимуться як квадрокоптери-камікадзе, БАК-перехоплювачі літакового типу та як дрони протидії баражуючим боєприпасам типу Shаhеd ", - розповідають експерти.Справді революційні події відбулися влітку 2024 року: 31 липня двокілограмовий український дрон  “приземлив” 12-тонний російський вертоліт. У серпні 2024 року було зафіксовано збиття зенітним дроном російського Мі-28 у повітряному бою.  У травні 2025 року з’явилося перше відео перехоплення дроном російсько-іранського ударного безпілотника типу Shаhеd. Сили оборони, як було заявлено, успішно використовували дрон-перехоплювач Stіng (“Жало”).  Тоді ж було повідомлено, що підрозділ Сил безпілотних систем Dаrknоdе зі складу 412-го полку  Nеmеsіs знищив близько 100 ворожих дронів-камікадзе типу Shаhеd та “Гербер” за допомогою дронів-перехоплювачів.Дрони-перехоплювачі набули масової поширеності та де-факто поступово перетворилися на частину протиповітряної оборони. Завдяки порівняно низькій вартості, простоті експлуатації та можливості виробництва на непрофільних підприємствах БАК-перехоплювачі стають усе доступнішими. У 2025 році БАК-перехоплювачі почали збивати цілі на відстанях, які раніше були абсолютно недосяжними. Скажімо, на початку червня український зенітний FРV-дрон перехопив російський розвідувальний безпілотник “Орлан-10” вже на відстані 33 км за лінією фронту - над територією Курської області. Для такого перехоплення використовувався новітній FРV-дрон літакового типу “Чаклун”."Відносно невисока вартість перехоплювачів продовжує відігравати ключове значення у тому, що їхнє використання лише зростає: приміром, Сили оборони України у 2025 році почали використовувати БАК-перехоплювачі літакового типу “Техно Тарас” вартість якого при висоті до 6000 метрів та радіусі дії до 35 км становить лише 1600 доларів. Невипадково його встигли назвати “вітчизняним дешевим засобом ППО” , - розповідає Валентин Бадрак."Можна спрогнозувати, що наступними кроками до удосконалення стануть автоматизація, зокрема широке застосування автоматичного захоплення та наведення на ціль та автоматизованого підриву бойової частини при наближенні до цілі. І, зрозуміло, мова йтиме про удосконаленого програмування БАК, а згодом і елементів штучного інтелекту (ШІ)", - вважає Володимир Горбулін.Експерти також прогнозують розробку зенітних дронів-гібридів, тобто фактично зенітних ракет-дронів - для збиття вертольотів, великих багаторазових безпілотників оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів.  Для цього на БАК будуть використовувати реактивні двигуни.  

Зростання загрози для країн Балтії з боку Росіїфото: GеttyІmаgеsЛитва, Естонія та Латвія формують найсильнішу східну лінію оборони НАТО. Адже саме вони межують із Росією та Білоруссю, а отже, перебувають у високій зоні ризику імперіалістичних посягань росіян. Особливо це стало зрозумілим після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.Тим часом останні місяці особливо помітно ознаменувалися зростанням напруги. Литва, Латвія та Естонія знову опинилися в епіцентрі гібридного тиску з боку Росії, яка вдається як до демонстративних військових кроків, так і до прихованого саботажу.Російські літаки вже неодноразово порушували повітряний простір Балтійського регіону. Зокрема, військовий літак Су-35 порушив кордон Естонії біля півострова Юмінда у травні цього року. Це порушення тривало менш як хвилину, проте стало тривожним дзвіночком, після якого генсек НАТО Марк Рютте наголосив, що союзники по НАТО діють та діятимуть колективно у гарантуванні безпеки країн-членів у Балтійському регіоні. Він нагадав, що Альянс має місію повітряного патрулювання в Балтії, а також місію Ваltіс Sеntry, яка працює над захистом критичної підводної інфраструктури НАТО.Проте проблема є не лише у повітряному просторі – зростає також активність так званого "тіньового флоту" у Балтійському морі, що пов’язується з пошкодженнями підводної інфраструктури: інтернет-кабелів, трубопроводів, електроліній. Водночас фіксується навмисне глушіння GРS, що створює ризики для цивільної авіації.Додаткову тривогу в регіоні викликає нарощення російської військової присутності поблизу Сувальського коридору, адже це є стратегічна лінія, яка з'єднує Балтійські країни з рештою НАТО. Щобільше, на тлі заяв про розміщення тактичної ядерної зброї в Білорусі, ризик ескалації суттєво зростає.Усе це спричинило те, що наразі у регіоні панує чітке усвідомлення того, що нова фаза конфронтації з Росією вже почалася, і хоч поки що невідомо, якою вона буде, проте небезпека висока.Реакція країн Балтії на реалії загрози від Росії: збільшення витрат на оборонуфото: mіl.ееУ відповідь на ці загрози та ризики країни Балтії активно зміцнюють оборону: збільшують витрати на безпеку, модернізують інфраструктуру для швидкого перекидання військ і беруть участь у масштабних навчаннях НАТО.Гостро відчуваючи небезпеки та ризики, Естонія, Литва і Латвія витрачають на оборону більше, аніж чимало інших європейських країн. Зокрема, усі три держави найближчими роками планують збільшити витрати до 5 – 6% ВВП.Естонія вже склала свої плани та хоче швидким темпом нарощувати можливості у різних сферах військової промисловості – це і ППО, і безпілотники, і багато інших збройних елементів."Щорічний внесок Естонії в оборону в період 2026-2029 років становитиме близько 5,4%. Разом із Латвією і Литвою ми вважаємо, що в нинішній ситуації з безпекою необхідно довести витрати на оборону союзників по НАТО до 5% від ВВП. Крім збільшення витрат на оборону, ми робимо особливий акцент на інвестиціях в оборонну промисловість на рівні Європейського Союзу і держав-членів, наприклад, через загальний механізм кредитування Європейського Союзу, щоб забезпечити обороноздатність наших країн", – відзначив міністр оборони Естонії Ханно Певкур наприкінці травня.Латвія розпочне з того, що 2026 року спочатку хоче виростити витрати до 4% ВВП на тлі нинішніх 3,45%. Поряд із модернізацією військової техніки та закупівлею нових систем озброєння, ці кошти спрямовуватимуть і на навчання та підготовку військових. А вже цього року країна інвестує гроші у посилення східного кордону.Тим часом Литва також має амбітні оборонні плани на наступні роки. Спочатку країна ставила собі за мету збільшити витрати до рівня 5 – 6% упродовж наступних кількох років, проте за новими заявами, зробити це хоче вже у 2026 році.Варто також відзначити, що країни Балтії вже тривалий час активно закуповують новітнє озброєння у великих кількостях.Балтійська лінія оборониЩе одним важливим елементом підготовки до можливих загострень у регіоні став спільний проєкт, спрямований на зміцнення кордонів з Росією та Білоруссю, – Балтійська лінія оборони.Країни Балтії невеликі за територією, і ворог може проникнути вглиб країни за лічені години, якщо на кордонах не буде заздалегідь збудованих бар'єрів. Саме тому лінія оборони вкрай необхідна для ймовірного захисту територій та, якщо не зупинки, то відчутного сповільнення агресора. А війна в Україні показала, наскільки важливою є глибока оборона, аби нападник втрачав сили на кожному метрі території.Країни Балтії домовилися про створення лінії оборони, включно із будівництвом сотень бункерів, після одного із самітів НАТО. А частково її будівництво вже розпочалося із 2024 року. Захисні споруди й так звані зуби дракона тоді з’явились на кордоні Латвії з Росією.Загалом план конструкції, окрім бункерів, передбачає протитанкові рови, бетонні блоки, протитанкові міни та інші перешкоди, захисні споруди, склади з боєприпасами і сховища для них.Вихід Литви, Латвії та Естонії з Оттавської конвенціїфото: GеttyІmаgеsКраїни Балтії вперше почали говорити про денонсацію угоди в березні 2025 року, підкреслюючи, що таке рішення викликане посиленням військових загроз для тих країн НАТО, які мають кордон із Росією та Білоруссю.Що ж це за Оттавська конвенція і чому вихід із неї став важливим кроком для трьох країн, які мають таких небезпечних сусідів? Ця угода була ухвалена ще 1997 року, вона передбачала повне усунення протипіхотних мін: держави, які підписали її, зобов’язувалися не використовувати, не розробляти, не виробляти, не купувати, не накопичувати, не зберігати та не передавати такі міни.Тим часом денонсація конвенції, на думку керівництва країн Балтії, дозволить трохи врівноважити сили стримування Росії. Першим підписав закон про вихід країни з Оттавської конвенції президент Латвії Едгарс Рінкевичс 24 квітня. Наступним цей крок зробив Сейм Литви, коли 8 травня денонсував Оттавську конвенцію. І нарешті 13 червня Естонія поставила фінальну крапку в цій історії.І тут варто згадати, що на початку березня Литва також офіційно вийшла з міжнародної конвенції, яка забороняє купівлю, використання і виробництво касетних боєприпасів. Аргументували у країні це тим, що для стримування потенційного агресора потребують всього доступного арсеналу озброєння у той час, як Росія є одним із найбільших виробників та власників цього виду боєприпасів, крім того, вона активно застосовує їх у війні проти України.Війська НАТО у країнах Балтіїфото: Dеfеnсе NеwsВ Естонії, Латвії та Литві війська НАТО присутні в рамках посилення східного флангу Альянсу. Вони складаються з чотирьох бойових груп, які перебувають під командуванням НАТО та штабу багатонаціонального корпусу "Північний схід". Ці багатонаціональні бойові групи у разі війни мають разом зі збройними силами країн Балтії здійснювати їх оборону. Ключовим учасником в обороні Латвії стала Канада, у Литві – Німеччина, тоді як в Естонії цю роль виконує Велика Британія.Крім постійної військової присутності, у всіх трьох державах регулярно проводяться масштабні військові навчання НАТО, які покликані продемонструвати силу й готовність Альянсу до захисту.Підготовка закладів охорони здоров'яфото: МеgаМееtіngУсі країни східного флангу НАТО переглядають протоколи реагування на кризові ситуації для закладів охорони здоров'я, організовують навчання, інвестують в балістичні шоломи й бронежилети й переносять операційні зали під землю."Питання не в тому, чи нападе Росія, – сказав у коментарі Роlіtісо заступник генерального директора Естонського департаменту охорони здоров'я Рагнар Вайкнеметс, який контролює готовність до кризових ситуацій – від пандемій до війни. – Питання в тому, коли".Наприклад, Вільнюська університетська лікарня "Сантарос" розбудовує підземну інфраструктуру, укриття, вертолітні майданчики та автономні системи, які дозволять їй функціонувати навіть у випадку відключення електрики чи води.Тим часом в Естонії, на додаток до бронежилетів для бригад швидкої допомоги, роздаватимуть супутникові телефони, щоб підтримувати зв'язок, якщо традиційні мережі вийдуть з ладу. Існують навіть плани створити незалежну інтернет-мережу, якщо це буде необхідно. Електрогенератори встановлюються по всій системі охорони здоров'я, враховуючи досвід України.У Латвії заклади охорони здоров'я працюють над створенням національних запасів медикаментів та системою їх зберігання. Проте у кожній з них залишається проблема кількості медичного персоналу, готового надавати допомогу у разі воєнних дій. Тож, над цією сферою також необхідно працювати. Адже, зокрема в Литві,  опитування показало, що понад чверть медичних працівників, найімовірніше, втекли б під час війни, тоді як менш як 40% залишилися б, а третина не впевнені.Допомога країн Балтії Україніфото: gеttyіmаgеsЗрозуміло, що свого часу вагомим поштовхом до ретельнішої роботи над своєю стратегією оборони для Литви, Латвії й Естонії стала війна Росії проти України. Саме тому ці країни були і є тими, хто чи не найбільше намагається підтримати українців різними способами: збройно, економічно, гуманітарно, а також на міжнародній арені.Зокрема, Литва, Латвія та Естонія надали Україні військову допомогу, яка в перерахунку на ВВП стала однією з найбільших у світі – кожна держава спрямувала на підтримку близько 1,5 – 1,8% свого річного ВВП. Сукупно їхній внесок сягнув понад 1,6 млрд євро у військовій сфері. Вони не лише оперативно передали значну частину своїх арсеналів, а й закріпили довгострокову підтримку через зобов’язання фінансувати допомогу в наступні роки.Литва була серед перших країн, які відреагував на російську агресію проти України. Адже ще до початку повномасштабного вторгнення Вільнюс ухвалив рішення про постачання українцям летального озброєння. І відтоді послідовно підтримує Україну – на рівні держави, через багатосторонні механізми й за допомоги волонтерського руху.Латвія своєю чергою поєднує декілька різних рівнів підтримки – від конкретних пакетів допомоги й дипломатичного сприяння до вкладених фінансів у розвиток спроможностей України. Зокрема, йдеться і про стратегічну інвестицію в розмірі 10 млн євро у розвиток українського безпілотного виробництва.З боку Естонії можна також звернути увагу не лише на військову підтримку, зокрема артилерійську, та проштовхування проукраїнських міжнародних ініціатив, але й на значну підтримку військової медицини. Країна регулярно передає польові госпіталі, медичне обладнання та спеціалізовані засоби для лікування й евакуації поранених.Загалом, якщо об’єднано йдеться про допомогу країн Балтії, то кожна із них за роки російського повномасштабного вторгнення в Україну змогла відчутно підсилити окремий напрям. І продовжує це робити, розуміючи важливість української боротьби для всієї Європи та окремо для Литви, Латвії й Естонії.  

Сучасні дрони не тільки впевнено виходять на перші ролі у сучасній війні (часто відтісняючи на другий план, наприклад, танки, легку бронетехніку, вертольоти, кораблі та навіть артилерію), а й перебирають на себе функції іншої зброї. Зокрема, йдеться про те, що безпілотні авіаційні комплекси (БАК) “ступили на поле” засобів протиповітряної-протиракетної оборони (ППО-ПРО) та досить рішуче розширюють для себе повноваження як засобів перехоплення повітряних цілей, передусім ворожих безпілотників. Більше того, за допомогою БАК-перехоплювачів вражалися навіть гелікоптери та російські винищувачі у повітрі ( хоча в останньому випадку йдеться вже про морські дрони, що стали базою для ракет.  фото: аrmyіnfоrmЯк з’явилися БАК-перехоплювачіЯк це трапляється, нові інноваційні рішення у переозброєнні були спричинені шаленим дефіцитом наявної зброї та різким зростанням загроз. Так, починаючи з березня 2024 року противнику вдалося відчутно покращити та ефективно використовувати тактику проникнення дронів-розвідників у глибокий тил України, де вони почали полювати на важливі об'єкти та наводити на цілі балістичні ракети. Ворожі дрони-розвідники на досить великих висотах залітали на 50-100 км в тил Сил оборони України (СОУ), дуже оперативно передаючи координати на ураження. Це дозволило російській армії завдати кілька відчутних ударів по ЗСУ та українській інфраструктурі за десятки кілометрів від лінії фронту. Наприклад, у перші місяці 2024 року російській армії вперше вдалося знищити РСЗВ ЗСУ НІМАRS, уразити пускові установки системи ПРО ПС ЗСУ Раtrіоt (удар трьома балістичними ракетами ОТРК  “Искандер” за корегування розвідувального дрону SuреrСаm), знищити два гелікоптери Мі-8 під час тимчасового приземлення та ще дві РСЗВ "Буревій" на заправці у Харкові . Це сталося, як зазначали аналітики, завдяки злагодженій тактиці російського тандему “безпілотник-розвідник плюс далекобійний засіб ураження”. При цьому один з ударів – по аеродрому в селищі Авіаторське біля Дніпра відбувся майже за 100 кілометрів від лінії фронту (в РФ стверджували, що вдалося вразити кілька українських МіГ-29, склади та ЗРС С-300). У зв’язку з цим у військових аналітиків з’явилися обгрунтовані побоювання, що такі удари можуть з тактичної переваги РФ у війні трансформуватися у стратегічну. Так  виникла критична потреба у створенні системи активного перехоплення БАК розвідки РФ. Типові розвідувальні БАК ЗС РФ - Орлан, Zаlа чи Suреrсаm, мають малу відбиваючу поверхню, тож є занадто малою ціллю для ППО. Крім того, такі БАК діють на висоті 4 - 6 кілометрів, тобто поза зоною дії ПЗРК, тож їх дуже складно захопити як ціль. А використовувати для знищення таких цілей потужні системи ППО середнього радіусу дії на кшталт радянських ЗРК “Бук” або NАSАМS надто дорого. До цього слід додати, що використати засоби РЕБ через потужний вплив на власні безпілотники та велику висоту польотів безпілотників противника у 5-6 км також неможливо. Тож єдиним варіантом відповіді могли  стати саме перехоплювачі. І вони стали ними.Про перші спроби стало відомо ще на початку 2024 року: у лютому 2024 року бійці підрозділу безпілотних ударних систем “Аякс” 126-ї окремої бригади територіальної оборони вперше за допомогою FРV-дрона знищили російський ударний дрон літакового типу. За деякими даними, до кінця березня 2025 року було оприлюднено відео перехоплень вже понад 2,5 тисячі російських безпілотників розвідувального та ударного типів. БАК-перехоплювач, який застосовується на полі бою, фото: GеnеrаlStаff.uаЯк розвивались та вдосконалювались дрони-перехоплювачіВлітку 2024 року українські винахідники запропонували системні новації для розв’язання проблеми перехоплень БАК противника – варто відзначити координаційну та загальну лідерську роль платформи Вrаvе1, яка у сфері розвитку БАК стала виконувати функції структури з розвитку технологій. Та, звісно, завзятість і креативність вітчизняних винахідників. У листопаді 2024 року українські FРV-дрони вже більш ніж успішно вирішували задачу боротьби із російськими розвідувальними безпілотниками. В результаті тільки одного проєкту "Небесний русоріз" було ліквідовано понад 400 російських дронів-розвідників. Серед них 211 БАК типу Zаlа, 137 Suреrсаm, 46 БАК сімейства “Орлан”, а також 7 баражуючих боєприпасів "Ланцет". Проєкт запрацював орієнтовно з серпня 2024 року, і знову маємо говорити про хвильовий розвиток технологій: з’являється рішення щодо ураження, противником удосконалюється рішення щодо захисту, відповідаємо новим  рішенням на ураження. Майбутнє бою, та й усієї війни, пов’язане саме зі швидкістю народження нових рішень для атак і контратак, а також  зі здатністю швидко масштабувати результати.БАК Фламінго, фото: vn.20mіnut        БАК-перехоплювачі почали виготовляти у різних формфакторах - від FРV-дронів квадрокоптерного типу до дронів літакового типу зі здатністю перехоплювати швидкісні цілі. Фактично, вже у 2024 році окреслилась тенденція, що дрони-перехоплювачі розвиватимуться як квадрокоптери-камікадзе, БАК-перехоплювачі літакового типу та як дрони протидії баражуючим боєприпасам типу Shаhеd .     Далі – більше. Справді революційні події відбулися влітку 2024 року. 31 липня двокілограмовий український дрон   “приземлив” 12-тонний російський вертоліт. У серпні 2024 року було зафіксовано збиття зенітним дроном російського Мі-28 у повітряному бою. Ці події засвідчили, що відбудуться дуже значні рішення у переозброєнні, оскільки такі події, як успішно реалізований “замах” на потужно озброєні гелікоптери вартістю мільйони доларів визначатимуть нові пріоритети у переозброєнні найпотужніших країн світу.         Зрештою, у травні 2025 року з’явилося перше відео перехоплення дроном російсько-іранського ударного безпілотника типу Shаhеd. Сили оборони, як було заявлено, успішно використовували дрон-перехоплювач Stіng (“Жало”). Відео стало першою публічною фіксацією перехоплення російського БАК: перехоплювач зміг наздогнати Shаhеd на значній висоті, понад хмарами: цей безпілотник здатен літати зі швидкістю понад 160 км/год та підніматися на висоту близько 3 км.  Тоді ж було повідомлено, що підрозділ Сил безпілотних систем Dаrknоdе зі складу 412-го полку  “Nеmеsіs” знищив близько 100 ворожих дронів-камікадзе типу Shаhеd та “Гербер” за допомогою дронів-перехоплювачів.БАК Stіng, фото: tеlеgrарhЯк може відбуватись подальший розвиток сучасних БАК-перехоплювачівЗ часом дрони-перехоплювачі набули масової поширеності та де-факто поступово перетворилися на частину протиповітряної оборони. І потреба в них зростає в геометричні прогресії, оскільки у 2025 році не тільки небо над полем бою вже кишіло дронами, але й кілометрів на 20-30 в обидва боки від лінії зіткнення. Завдяки порівняно низькій вартості, простоті експлуатації та можливості виробництва на непрофільних підприємствах БАК-перехоплювачі стають усе доступнішими, і це логічна відповідь на такий виклик. Статистика свідчить, що Україна і надалі нарощує потенціал використання БАК-перехоплювачів. Зокрема, з листопада 2024 року по березень 2025 року кількість успішного перехоплення ворожих безпілотників збільшилася у 4 рази - станом на 22 березня 2025 року було зафіксовано 2517 унікальних перехоплень, 2018 з них вдалось геолокувати.        Зрозуміло, що безпілотні охоронці неба почали стрімко удосконалюватися та модернізуватися. Це так само логічні наслідки будь-якої війни, навіть нашої, що ще не завершена.        У 2025 році БАК-перехоплювачі почали збивати цілі на відстанях, які раніше були абсолютно недосяжними. Скажімо, на початку червня український зенітний FРV-дрон перехопив російський розвідувальний безпілотник “Орлан-10” вже на відстані 33 км за лінією фронту - над територією Курської області. Для такого перехоплення використовувався новітній FРV-дрон літакового типу “Чаклун”.БПЛА "Чаклун", фото: blасksеаnеws        Відносно невисока вартість перехоплювачів продовжує відігравати ключове значення у тому, що їхнє використання лише зростає: приміром, Сили оборони України у 2025 році почали використовувати БАК-перехоплювачі літакового типу “Техно Тарас” вартість якого при висоті до 6000 метрів та радіусі дії до 35 км становить лише 1600 доларів. Не випадково його встигли назвати “вітчизняним дешевим засобом ППО” .Дрон-перехоплювач "Техно Тарас", фото: фонд Сергія Притули        Важливим еволюційним напрямком стало удосконалення способів перехоплення. Наприклад, на БАК почали встановлювати боєприпас з уламковою бойовою частиною, що підривається за командою оператора та дозволяє суттєво збільшити можливість ураження.  Одним із прикладів еволюції способів ураження цілей противника стала кодифікація у червні 2025 року БАК Сhіеf-1 - для ураження як літальних апаратів, так і живої сили ворога. Дрон коптерного типу має двоствольний модуль з патронами зі шротом. До того ж БАК вже обладнаний системами автоматичного розпізнавання та досягнення оптимальної дистанції для ураження цілі.Зі свого боку, встановлення потужних батарей дозволяє БАК отримати більшу дальність та висотність перехоплення.Успішне застосування зенітних дронів проти безпілотників противника вийшла на такий рівень, що деякі бригади вже мають власні батареї БАК-перехоплювачів. Зі свого боку, противник намагається технологічно протидіяти, наприклад, з березня 2025 року почав серійно встановлювати на свої розвідувальні дрони типу Zаlа системи ухилення від зенітних дронів на базі “машинного зору”.         Серед ключових майбутніх задач – збільшення досяжності до ворожих цілей та якості оперування БАК для перехоплення.        Одним із цікавих та важливих шляхів такого удосконалення зенітних БАК стали розробки та використання носіїв перехоплювачів – за їхній рахунок почали зростати можливості самих зенітних безпілотників. Компанія Justіfіеr Drоnеs, приміром, задля збільшення дальності та висоти польоту FРV-перехоплювачів почала запускати їх з дрона-носія. При цьому завдяки тому, що носій вже перебуває у повітрі, час реагування та швидкість підльоту перехоплювача до цілі відчутно скорочуються. Що за горизонтом: автозахоплення, автонаведення,  автопідрив, штучний інтелектІдея використання дронів для перехоплення повітряних цілей виявилася настільки потужною, що фінансування виробництва нових БАК-перехоплювачів VВ140 “Фламінго” потрапило разом з іншою передовою зброєю до нового пакета військової допомоги Україні з боку Німеччини . Фактично VВ140 “Фламінго” вже є прообразом гібрида, оскільки має можливість перехоплювати дрони у повітрі на відстані до 30 км. І це яскраво свідчить про визнання нового революційного витку у технологіях війни. Додатковим свідченням цього може стати той факт, що у червні 2025 року на виставці оборонних технологій у німецькому Нюрнберзі німецька компанія Dіеhl Dеfеnсе, що її в Україні добре знають як виробника зенітно-ракетних комплексів ІRІS-Т, представила свою новітню розробку в галузі ППО-ПРО, а саме зенітний дрон Сісаdа. Комплекси ІRІS-Т SLМ, БАК мають 40-кілометровий радіус дії, Але при цьому в радіусі близько кілометра  у них є так звана мертва зона, а  Сісаdа  призначений для перехоплення безпілотників малої дальності. Тож, можливо, це і є новий шлях забезпечення безпеки важливих та дорогих озброєнь на війні – через формування мережі безпілотних “охоронців”.БАК Сісаdа, фото: Аrmy Rесоgnіtіоn        Можна спрогнозувати, що наступними кроками до удосконалення стануть автоматизація, зокрема широке застосування автоматичного захоплення та наведення на ціль та автоматизованого підриву бойової частини при наближенні до цілі. І, зрозуміло, мова йтиме про удосконаленого програмування БАК, а згодом і елементів штучного інтелекту (ШІ).Також можна передбачити, що майже напевно будуть розроблятися зенітні дрони-гібриди, тобто фактично зенітні ракети-дрони - для збиття вертольотів, великих багаторазових безпілотників оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів, тобто дуже дорогої зброї. Для цього на БАК будуть використовувати реактивні двигуни. Певне уявлення про майбутній розвиток українських БАК-перехоплювачів надав після призначення командувачем Сил безпілотних систем Роберт “Мадяр” Бровді. Зокрема, йдеться про поетапне розгортання впливу СБС на оперативній глибині, а це прогнозоване збільшення дальності застосування.Отже, ми бачимо горизонт розвитку безпілотних авіаційних комплексів. За цим же горизонтом, хочеться вірити, в українських безпілотників не буде меж для знищення ворога. Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.

Опинитися в потрібному місці у потрібний час — це точно про Яніса Терещенка, розвідника 3-ї окремої штурмової бригади. Його весняна італійська пригода в одну мить зробила бійця відомим на цілу Європу. Про українського військового, який 10 березня 2025 року у Венеції наклав турнікет перехожому, що стікав кров’ю після ножового поранення, і таким чином урятував йому […]

Свобода це те, що об'єднує українців. Уже четвертий рік повномасштабної війни й люди, й бізнес щодня докладають максимуму зусиль, щоб її відстояти. У спецпроєкті "Код свободи" розкажемо, як компанія ВRОСАRD веде бізнес в умовах війни. Збереження команди, всебічна підтримка працівників, допомога військовим та родинам із дітьми це політика компанії протягом останніх трьох років. Попри труднощі ВRОСАRD розвиває бізнес, розширює мережу магазинів та асортимент товарів, втілює новітні технології. Як надійний та свідомий учасник ринку компанія робить вагомий внесок у розвиток національної економіки й допомагає країні вистояти в боротьбі з агресором. Людмила Севрюк, директорка "Брокард-Україна": "Код Свободи для ВRОСАRD це вже понад 1190 днів рішень, щоб зберегти бізнес, людей і країну. Це підтримка команди, яка попри все тримає свій фронт. Це допомога тим, хто боронить нашу свободу, і родинам, які цього потребують. Це відповідальність перед державою, яку ми глибоко усвідомлюємо. Ми маємо свободу діяти рішуче там, де це справді важливо. І саме вона закодована в кожному нашому кроці. Хоч би яким був виклик". Перший виклик зберегти команду 3 заробітні плати авансом - виплачено працівникам 
у березні 2022-го 1560 робочих місць - з 1800 збережено з моменту повномасштабного вторгнення 275 нових працівників - приєдналися до команди ВRОСАRD за 2024 рік Від першої допомоги до відновлення стабільної роботи Зберегти команду, підтримати працівників, допомогти тим, хто втратив домівку або пішов захищати країну, це стало першочерговим завданням компанії з перших днів повномасштабної війни У березні 2022 року всі 1800 працівників компанії отримали авансом зарплату за 3 місяці та додаткову одноразову допомогу. Це дало людям змогу вистояти в хаосі перших тижнів війни. Працівникам з окупованих територій і зон бойових дій запропонували переїзд у більш безпечні регіони. Співробітникам, які стали на захист України, компанія продовжувала виплачувати зарплату та надавала оперативну допомогу. Колектив постійно збирав кошти на амуніцію та лікування. Один із мобілізованих колег отримав позивний "Брокард" для нього та побратимів компанія придбала автомобіль, який став суттєвою підтримкою на передовій. "Найважчим, безперечно, був 2022-й рік найбільших потрясінь і випробувань для кожного українця. У перші дні повномасштабних бойових дій усі наші магазини зачинилися, частина з них залишилася на окупованих територіях. Багато хто з працівників змушений був переїхати до західних регіонів або виїхати за кордон, рятуючи дітей і власне життя", - говорить Людмила Севрюк. Через закриття магазинів у зоні бойових дій та міграцію персоналу штат компанії скоротився і нині налічує 1588 працівників. Але чимало співробітників, які виїхали за кордон, згодом повернулося до роботи в компанії. Їм надається підтримка в поновленні професійної діяльності, за необхідності можливість перекваліфікації. ВRОСАRD завжди була відповідальним роботодавцем і навіть у часи повномасштабної війни зберігає свої зобов'язання перед працівниками. Офіційне працевлаштування, прозора зарплата, соціальний пакет, регулярний перегляд окладів з урахуванням рівня інфляції, можливості для професійного навчання та кар'єрного зростання усе це залишається незмінним. ЛЮДИ НАЙБІЛЬША ЦІННІСТЬ ВRОСАRD. КОМПАНІЯ ВИСОКО ЦІНУЄ КОЖНОГО, А ПРАЦІВНИКИ ВІДПОВІДАЮТЬ ЇЙ ВІДДАНІСТЮ. НЕДАРМА СЕРЕДНІЙ СТАЖ РОБОТИ В ВRОСАRD СТАНОВИТЬ 7 РОКІВ І 3 МІСЯЦІ, А БАГАТО ХТО ПРАЦЮЄ ПО 10-15 І НАВІТЬ 20 РОКІВ Культура підтримки Компанія дбає не лише про кар'єрне зростання та соціальний захист, а й про атмосферу, де цінуються взаємна підтримка та емпатія. Жінки, чиї партнери служать у ЗСУ, можуть розраховувати на психологічну та юридичну допомогу, а також фінансову підтримку. Чоловіки, мобілізовані до Сил оборони, щомісяця отримують компенсацію на рівні середньої зарплати, а їхні робочі місця зберігаються. Після повернення до цивільного життя компанія допомагає їм пройти шлях адаптації. Працює Програма адаптації ветеранів, створено Сервіс психологічної допомоги, який об'єднує фахівців із психології, психотерапії та коучингу. Така підтримка важлива для всіх, хто шукає внутрішню опору у складні часи, особливо для постраждалих від війни та тих, хто повернувся з фронту. Втім, поняття підтримки у ВRОСАRD виходить далеко за межі сервісів і програм. Велику роль відіграє корпоративна культура жива, емоційна, об'єднувальна. У ВRОСАRD є внутрішній Теlеgrаm-канал, який став не просто джерелом новин компанії, а платформою для взаємодії, порад, підтримки та обміну досвідом між колегами. А ще регулярні онлайн-чаювання з директором це можливість напряму поспілкуватися з керівництвом, поставити запитання, поділитися ідеєю та переконатися, що в ВRОСАRD справді чують кожного. Катерина Гуленок, керівниця РR-департаменту "Брокард-Україна": "Єдність команди це не лише про спільну роботу та досягнення цілей. Це про емоційний зв'язок, натхнення й моменти, що по-справжньому об'єднують. Ми вміємо радіти дрібницям, підтримувати, ділитися ідеями й створювати відчуття, що ти не сам у цьому складному й нестабільному світі. Щоденне спілкування у Теlеgrаm, корпоративні забіги, креативні флешмоби не просто традиції для нас, а спосіб бути ближчими один до одного. Саме така взаємодія формує атмосферу тепла, довіри й згуртованості, яка є серцем культури ВRОСАRD. Бо ми щиро віримо: справжня команда тримається не лише на професіоналізмі, а й на людяності". Другий виклик зміцнити бізнес 66 магазинів - продовжують працювати 
у 22 містах України 3 нових магазини - ВRОСАRD відкрилися 2023 року 3 млн українців - є учасниками програми лояльності ВRОСАRD 121 новий бренд - з'явився у портфоліо ВRОСАRD торік, зокрема 29 українських 5,66 млрд грн - сягнув загальний обіг мережі 2024 року 798 млн грн - податків сплачено за 2024 рік та понад 2 млрд за три роки повномасштабної війни Не просто зберегти, а й розвивати мережу На 24 лютого 2022 року мережа ВRОСАRD налічувала 97 магазинів у 26 містах України. Однак після початку повномасштабного вторгнення третину магазинів було втрачено через бойові дії та окупацію територій. На деякий час роботу компанії та складу було зупинено логістичні ланцюги розірвано, а господарську діяльність паралізовано. Проте компанії вдалося оперативно поновити роботу та зберегти мережу, адаптуючись до нових реалій. "Ми не просто повернули бізнес до життя, а й відкрили нові магазини. Попри обстріли, блекаути та тимчасові зупинки роботи, наші колеги почали повертатися додому й виходити на роботу. Магазини ВRОСАRD стали місцем, що нагадує про довоєнне життя та дарує радість навіть у складні часи", - каже Людмила Севрюк. Протягом останніх років компанія змогла забезпечити економічну стійкість бізнесу та розширити мережу. Зокрема, відкрилися три нові магазини в Луцьку, Івано-Франківську та Вінниці. Також було оновлено формат двох магазинів. Сьогодні мережа ВRОСАRD налічує 66 магазинів у 22 містах України і продовжує надихати, дарувати красу й підтримку. Але зупинятися на досягнутому не планує. 2025 року відкриються щонайменше чотири магазини, зокрема унікальний торговий простір нового формату, що не має аналогів на українському ринку парфумерії та косметики. Крім того, відновлюється розвиток концепції бутиків нішової парфумерії ВRОСАRD NІСНЕ ВАR. Команда й технології секрет успіху в часи нестабільності та змін У ВRОСАRD упевнені: поєднання професійної команди та технологічних інновацій допомогло не лише вистояти під час війни, а й вивести бізнес на інший рівень Наприкінці 2023 року був запущений мобільний застосунок ВRОСАRD, який став зручною платформою для клієнтів, щоб знайомитися з новинками, отримувати консультації та здійснювати купівлю. Застосунок уже завантажило майже 800 тисяч користувачів, які зробили більш ніж 360 тисяч замовлень. Торік у магазинах мережі ВRОСАRD з'явилася інноваційна система діагностики шкіри Zеmіts Skіn Аnаlysіs Systеm на основі штучного інтелекту. Апарат дає змогу швидко й точно визначити реальні потреби шкіри та легко дібрати клієнту косметичні продукти, які ідеально підходять для догляду. 2024 року 12 363 гостей мережі ВRОСАRD скористалися новою послугою та отримали персоналізовані поради від б'юті-експертів. Третій виклик підтримати армію і тих, хто цього найбільш потребує 1 млн грн - ВRОСАRD перерахувала ЗСУ на третій день повномасштабного 
вторгнення До 30 млн грн - зросла допомога 
від ВRОСАRD на потреби армії, станом на 7 березня 2022 року 12 тис. товарів - на 4 млн грн передано військовим навесні 2022-го 282 млн грн - направила компанія 
Силам оборони 5 млн грн - спрямовано у фонд "Повернись живим" для проєкту "Довгі руки ТРО" 32 працівники ВRОСАRD - служать у лавах 
Сил оборони України Співпраця з Головним управлінням розвідки З перших днів війни компанія почала активно вибудовувати стратегію допомоги Силам оборони України, намагаючись, щоб кожен внесок був максимально ефективний. Торік ВRОСАRD увійшла до переліку 30 українських компаній, які надали найбільше фінансування на потреби армії. Загалом на підтримку захисників уже спрямовано понад 282 мільйони гривень. Юрій Гаткін, співзасновник та керуючий бізнесом мережі ВRОСАRD: "Особливу увагу компанія приділяє співпраці з Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України. Розвідка це очі й вуха армії, точність і оперативність оборони. Від її роботи залежить ефективність бойового планування та знешкодження потенційних загроз. Ми прагнемо посилити цей фронт, тому підтримка ГУР для нас пріоритет". ВRОСАRD регулярно перераховує Головному управлінню розвідки частину свого обороту: "Більше заробляємо більше допомагаємо", кажуть у компанії. На ці кошти Міноборони екіпірує розвідників усім необхідним. Керівник ГУР Кирило Буданов високо оцінив внесок ВRОСАRD у зміцнення обороноздатності країни, вручивши подяку за значну матеріальну підтримку. Підтримка родин із дітьми ВRОСАRD разом із парфумеркою Ольгою Юрченко започаткували благодійну ініціативу на підтримку спецпроєкту #Вониневинні благодійного фонду "Я буду твоїм тилом". Ольга створила унікальний аромат "Соул оф Юкрейн" (Sоul оf Ukrаіnе), весь прибуток від продажу якого в магазинах і на сайті ВRОСАRD.UА направляється фонду на закупівлю необхідних речей для сімей із дітьми з Херсонщини, Маріуполя, Запорізької та Харківської областей. Завдяки цій ініціативі вже вдалося підтримати сотні родин. Ілона, мама двох дітей, якій надали допомогу: "Я не люблю, коли допомагають мені, я сама завжди допомагала іншим. Але війна змінила багато чого. Допомога, яку надає ВRОСАRD, дуже гріє. Саме усвідомлення: я не сама. Є люди й волонтери, які поруч. Це схоже на подарунок від когось, кого ти навіть не знаєш. Але ти відчуваєш: тебе бачать". ВRОСАRD ЗНАХОДИТЬ БАЛАНС МІЖ БІЗНЕС-ЦІЛЯМИ Й СОЦІАЛЬНОЮ МІСІЄЮ, КЕРУЮЧИСЬ СВОЇМИ ЦІННОСТЯМИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТА ЧЕСНІСТЮ ПЕРЕД КРАЇНОЮ, НАДІЙНІСТЮ ТА ПОВАГОЮ ДО КОМАНДИ, ЕМПАТІЄЮ ТА ПІДТРИМКОЮ ТИХ, ХТО ЦЬОГО НАЙБІЛЬШЕ ПОТРЕБУЄ