Search trend "6 лютого свято"

Еспресо наводить переклад статті Wybоrсzа.6 червня урядова Комісія в справах вивчення російського і білоруського впливу на внутрішню безпеку і справи Республіки Польщі в 2004-2024 рр. підвела підсумки річної діяльності. Тихо – оголошення на сайті Міністерства юстиції, яке відповідало за її організацію і діяльність, з’явилося через 4 дні і без феєрверків.Відповідно до оголошення Комісія, яка складається з 11 експертів під керівництвом генерала Ярослава Стружика, керівника Служби Військової Контррозвідки, обговорила тайний рапорт, який 7 квітня передала прем’єру Дональду Туску. Тематика аналізу – це питання безпеки, зовнішньої політики, дезінформації та економіки. Як висновок представлено 50 рекомендацій, які "повинні слугувати укріпленню супротиву країни російським впливам".Дональд Туск, фото: з відкритих джерел Генерал Стружик нагадав, що Комісія направила в прокуратуру клопотання про порушення розслідування проти Антоні Мачеревіча (звинувачення в дипломатичній зраді) і полковника Пьотра Погоновського, колишнього керівника Агентства внутрішньої безпеки (ліквідація 10 з 15 делегувань).Міністр юстиції Адам Боднар підсумував: "В умовах сучасних геополітичних викликів, які в даний час є причиною найсерйозніших загроз безпеці Польщі, висновки та рекомендовані заходи, представлені Комісією, а також висновки, подані до прокуратури, є важливим внеском у покращення безпеки Польщі".Це лише декларації. Міністри, присутні на засіданні, - крім Боднара, це міністр внутрішніх справ та координатор спеціальних служб Томаш Шемоняк та міністр культури Ганна Врублевська - та члени Комісії повністю пропустили те, що двома днями раніше було викинуто до кошику аналіз впливу Росії на польсько-українські відносини.За ініціативою ПСЛ уряд (один депутат утримався) та опозиція проголосували за Закон про створення нового державного свята: 11 липня поляки відзначатимуть Національний день пам’яті для поляків - жертв геноциду ОУН та УПА на східних територіях Другої Польської Республіки.Направленого - визначає акт - у 1939-1946 роках "на польське населення" "українськими націоналістами з організації українських націоналістів (ОУН), української повстанської армії (УПА) та іншими українськими націоналістичними утвореннями, що діяли на східних землях Другої Польської Республіки (воєводства Волинське, Тарнопольське, Станіславівське, Львівське, Поліське), а також сучасних воєводств Люблінського і Підкарпатського".Чому немає свята 17 вересня 1939 року, ані дня Катині, але є свято волинської бійніЦе відкрито антиукраїнські дії, оскільки немає державного дня пам'яті ані 17 вересня (вторгнення СРСР до Другої Польської Республіки в 1939 р.), ані 5 квітня (рішення радянського політбюро 1940 р. про вбивство польських офіцерів у Катині), ані також 11 серпня (наказ 00485 від 1937 р. керівника НКВС Миколи Єжова в справі так званої польської операції в СРСР, в результаті якої розстріляно 111 000 осіб).Натомість вже в 2016 році Сейм і Сенат проголосували за рішення про створення 11 липня Національного дня пам’яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами щодо громадян Республіки Польщі.А оскільки закон мовчить про скасування резолюції, то 11 липня поляки відзначатимуть з того ж приводу і Національне свято і Національний день пам’яті. Абсурд? Не єдиний.В законі також немає згадки про те, що в 2018 році до Закону про Інститут національної пам’яті - на додаток до "єврейських" поправок, які передбачають покарання за приписування польському народу чи польській державі відповідальності за злочини, вчинені нацистською Німеччиною – введено також "українські" поправки. Згідно з ними злочини українських націоналістів були прирівняні до комуністичних та нацистських злочинів, визначено, що вони тривали в період 1925-1950 років, також встановлено штрафи за заперечення їх.Президент Анджей Дуда та Адам Боднар, тогочасний речник Громадянських Прав, засудили використання фрази "українські націоналісти" та "Східна Малопольща".Трибунал погодився з їхніми застереженнями та видалив обидва терміни з закону.фото: з відкритих джерел Виконання судових рішень Конституційного трибуналу - це зобов'язання законодавчих та виконавчих органів влади, але протягом 6 років ані влада ПіС, ані нинішня не зробили нічого. Тобто закон зобов’язує, але без визначення того, хто вчинив злочин проти поляків у 1925-1950 роках та на якій території.У грудні парламентський клуб ПіС приніс проєкт, в якому було зазначено, що злочин було вчинено 2 членами та співробітниками ОУН - Бандера (ОUN -В) і УПА та іншими українськими формуваннями, що співпрацюють з Третім Німецьким Рейхом". І що мова йде про вчинки 1921-1950 років. Перше читання проєкту відбулося в Сеймі 6 лютого, після чого він опинився в комітеті.Також проводиться підрахунок кількості польських жертв. У законі, прийнятому 4 червня, мова йде про 100 тисяч осіб, Інститут національної пам’яті стверджує, що їх було 120 тисяч, а Пшемислав Чарнек, який представляв проєкт ПіСу, - 200 тисяч.У випадку польсько-українських історичних відносин немає ані норм, ані здорового глузду, оскільки все можна сказати і прийняти.Партія "Право і справедливість", фото: gеttyіmаgеs Зовсім не Інститут національної пам’яті. Де розташований "центр Путіна" в ПольщіЩо стосується проєкту Народної партії, уряд не зайняв позиції, оскільки, як заявив заступник міністра культури Мачей Врубел під час парламентської дискусії, "наразі вже нічого не стоїть на шляху урочистого святкування 11 липня, але Міністерство культури та національної спадщини, звичайно, не вносить поправок до цього парламентського законопроекту". Чому, можна запитати, очевидно, що влада вмила руки? Зрештою, у випадку обговорених історичних законів ми маємо справу з показовою присутністю московських фахівців."Українські" поправки до Закону про Інститут національної пам’яті були написані в інтересах Росії та її спеціальних служб. Не інакше є щодо закону, внесеного ПСЛ (Польською Селянською Партією). Войцех Чухновский заявив у "Газеті Виборчій", що в лютому комісія генерала Стружика надіслала список з 25 імен людей, що розповсюджують пропаганду Кремля в Агентстві Внутрішньої Безпеки.Зі слів його співрозмовника та члена Комісії, найважливішим джерелом пропаганди Кремля в Польщі є середовище, зосереджене навколо Видавничого Дому "Польська Думка" - "головний центр" для проросійських ініціатив у Польщі."Польська думка", перерахував співрозмовник Чухновського, має власне інтернет-телебачення, просуває там Гжегожа Брауна, закликає українців, які живуть у Польщі, щоб "поверталися додому", і розповсюджує фальшиві новини про прихильність до українців у черзі до лікаря, їх злочин і гроші, які вони отримують від держави і за які вони "не виражають вдячності".У своєму підході Європейський Союз є "тоталітарним творінням", Україна це "бандерівсько - фашистська держава", а "спеціальна операція в Україні" була спровокована американцями.Крім телеканалу "Польської думки", комісія в листі до Агентства внутрішньої безпеки назвала інші портали: Nаtіоnаlіsts.nеt, Nаtіоnаl.іnfо, krеsy.іnfо. Анонімний член Комісії заявив, що загальними цілями публікації цих ЗМІ є:• зменшення довіри до польського уряду (як попереднього, так і теперішнього);• розпад Європейського Союзу;• послаблення Заходу в цілому;• посварити Польщу з Україною.І він зробив висновок: "Цими порталами як джерелами користуються сторінки в соціальних мережах, які заражають польський публічний простір. Вони значною мірою обслуговуються спеціальними підрозділами російської армії, призначеними для підтримки фейкових сторінок".Після таких висновків експертів з російської дезінформації повинні включитися всі контрольні лампи в структурах, які дбають про безпеку держави.Вони не включилися. Навпаки, лампи, що застерігають від "центрів Путіна", згасли, натомість включилися лампи, що попереджають про "небезпеку" від України.Ексгумації йдуть добре, і ПСЛ обирає дипломата з ПНР та кореспондента з МосквиПредставником для звітності по Закону від 4 червня обрали депутата Тадеуша Самборського. У 1977 році він захистив докторську дисертацію в університеті імені Ломоносова в Москві, в 1970 -х та 1980 -х роках він був першим секретарем посольства Польської Народної Республіки у В’єтнамі та Лаосі, а потім був московським кореспондентом "Зеленого Прапора", органу Об’єднаної народної партії – партії-сателіта Польської об’єднаної робітничої партії на початку існування Польської Народної Республіки.Він двічі засідав у Сеймі від імені ПСЛ (1993-1997, 2001-2005), у 2023 році він отримав мандат від списків партії "Третій Шлях", був президентом фонду "Допомога полякам на Сході", до 2017 року він належав до керівництва Товариства "Польща - Схід" - до 1990 року Товариства польсько-радянської дружби.Самборський є постійним автором "Польських думок", він часто пише про злочини ОУН-УПА, у 2023 році він опублікував збірку своїх текстів у її видавничому будинку. "Польська Думка" - це медіа-покровитель його фестивалю.Майкл Олшевський, керівник закордонного департаменту "Виборчої", - один із небагатьох журналістів, який критично писав про закон, заявив, що "заявники з ПСЛ і "Третього Шляху" побачили шанс в антиукраїнських настроях і - як практично весь наш політичний клас - стали заручниками антиукраїнської риторики".Послідовність подій показує, що мова йде не лише про перегони, хто першим досягне союзу з Конфедерацією та Брауном. Наприкінці листопада міністри закордонних справ Польщі та України, Радослав Сікорський та Андрій Сибіга підписали декларацію, яка розблокувала питання про ексгумацію польських жертв в Україні та українських жертв у Польщі.Робоча група почала працювати під егідою міністерства культури. 24 квітня, завдяки особистому залученню прем’єр -міністра Дональда Туска та президента Володимира Зеленського, ексгумаційні роботи розпочалися в Пужниках на Тернопольщинні, завершилися в травні виявленням останків 42 поляків, убитих УПА. Прем'єр-міністр назвав цю подію "проривом".У відповідь Чарнек сказав, що прориву немає. Він стверджував, що після її прийняття "неможливо буде в Польщі під загрозою покарання прославляти УПА, бандеревців, всіх тих українських націоналістів, які вбивали наших співвітчизників 80 років тому"."Закон також покладе край цим ганебним переговорам Міністерства культури та національної спадщини з українською державою щодо можливих подальших пам’ятників УПА в Польщі", - додав він, представляючи поправку від ПіС до Закону про Інститут національної пам’яті.Здавалося б, усі розуміють, що "в нас є довоєнні часи", як зазначає Туск, і що якщо Україна потрапить під удари росіян і зраду американців, ми будемо сусідами з Росією Путіна не на ділянці 628 кілометрів (Кролівець, у російській номенклатурі Калінінград плюс Білорусь), а 1163. Можливість ведення Москвою гібридної війни від дезінформації та радіоелектронної боротьби до регулярного саботажу радикально зросте.Здоровий глузд вимагає мінімізувати все, що розділяє поляків та українців. Москва навіть не приховує, що однією з її цілей є конфлікт наших націй. Але це не так - Україна також є ворогом для численних польських політиків.Чи полегшує РSL завдання БраунуСвій проєкт Польська селянська партія (РSL) подала до маршалківської палати 25 квітня, тобто на другий день після початку ексгумації у Пужниках.Тими ж днями невідомі особи на поруйнованій могилі 62 вояків УПА на горі Монастир – також відомій як Монастир – у ґміні Горинець-Здруй встановили табличку з написом: "Спільна могила українців, членів УПА, відповідальних за терор і геноцид беззахисного польського, українського та єврейського населення. Господи Боже, змилуйся над ними і не зараховуй їм тих страшних вчинків, яких вони допустилися супроти своїх братів. "Прощення не означає забуття, але – зцілення болю"".Міністерства культури Польщі та України у спільній заяві назвали цей інцидент "свідомою провокацією, що слугує інтересам держави-агресора Росії  і має на меті зірвати конструктивний діалог, який останніми місяцями розвивається між нашими країнами".Табличку демонтували, тож Браун не зміг урочисто "відкрити" її 2 травня, як це собі планував.І можна було б відзначити невеликий поступ у розплутуванні польсько-українського вузла, якби не РSL і той спосіб, у який народники домоглися ухвалення свого проєкту.Генерал Стружик передав прем’єрові закритий звіт комісії 7 квітня, у якому містилася оцінка видання "Мyśl Роlskа" ("Польська думка") як "осередку Путіна" в Польщі, а також 50 рекомендацій щодо обмеження російського та білоруського впливу.фото: jаgіеllоnіа.оrg Чи передав глава уряду звіт Владиславу Косіняку-Камишу? Ми не знаємо, хоча це було фактично непотрібно, адже віцепрем’єр і міністр оборони делегував до комісії професора Ґжеґожа Мотику – керівника Військового історичного бюро та відомого дослідника польсько-українських відносин. Генерал Стружик кілька разів доповідав про результати роботи комісії на засіданнях уряду.Спочатку доповідачем проєкту, який підписав Косіняк-Камиш, мав стати віцеспікер Сейму Пьотр Зґожельський, який змагається у радикалізмі з Брауном щодо стигматизації українських націоналістів. Однак народний політик виявився недостатньо принциповим, і 30 травня його замінили на Самборського.Це трапилося перед другим туром президентських виборів, коли РSL сподівався на перемогу Рафала Тшасковського.Метою внесення на розгляд і проштовхування законопроєкту була не лише боротьба з антиукраїнським радикалізмом і зрив ексгумації. Йшлося також про те, щоб показати, що з "хабом Путіна" не може статися нічого поганого, незалежно від висновків комісії генерала Стружика та поточної політичної констеляції. До речі, представник "хабу" був делегований для того, щоб переконатися, що в антиукраїнському котлі під коаліцією, яка називає себе демократичною, не бракує політичних дров.Символічно, що закон про антиукраїнське національне свято був прийнятий 4 червня, в День свободи і прав людини, який відзначається в пам'ять про вибори 1989 року,  які призвели до краху комунізму в нашій країні (єдиний, хто помітив цей збіг, був Владислав Фрасинюк на шпальтах Nеwswееk) та ініціювали зміни в усьому регіоні, що незабаром привели до розпаду СРСР і становлення 15 його республік, зокрема й України, як незалежних держав.Донедавна польська влада представляла безперервність повстань за свободу і демократію в нашому регіоні як підставу для польської слави і політичної величі. Від польського Жовтня 1956 року та Угорського національного повстання, через Празьку весну, Солідарність 4 червня та Осінь народів 1989-го року до українських Майданів 2004-го та 2013-2014 років і нинішньої боротьби українців проти російських окупантів.А коли День волонтерів, які допомагають біженцям з УкраїниРозуміння цієї традиції могло б підштовхнути до заснування Дня польського волонтера в пам'ять про неймовірну солідарність, виявлену мільйонам українців після 24 лютого 2022 року. Тоді величезна частина польського населення показала здивованій Європі, що таке людська щедрість і серце і в чому проявляється дух старого континенту та його цінності.Натомість політики надірвали польську солідарність щодо України, додавши ще один ком у могилу знаменитої "лінії Ґедройця" у польській східній політиці.Інституції, такі як комісія генерала Стружика, мають пройти два випробування, щоб оцінити їхню реальну користь для безпеки держави.Першим є виявлення ворожих впливів серед попередньої влади. З цим, як видається, комісія справляється.Друге – виявлення російських та білоруських впливів серед своїх. А цим керівники держави знехтували. І менш важливо – чому: чи через підтримку коаліції заради голосів народників, чи змагання у антиукраїнстві з правими, чи відверті докори "невдячним українцям", які "не хочуть знати правду про Волинь".Значення має результат – те, що в польсько-українських відносинах ми зайшли в глухий кут.Українці вчинили мудро, коли надали кілька нових дозволів на ексгумацію, попри ворожий крок Польщі.А оскільки мости не спалено, варто шукати шляхи виходу з нинішньої ситуації.Починати варто із найголовнішого, тобто з громадської думки. Під час ексгумаційних робіт у Пужниках Кароліна Левицька в ефірі ТОК FМ розмовляла з професором Мотикою. Вона зазначила, що причиною запровадження Україною у 2017 році ембарго на ексгумаційні роботи було те, що їх проведення виявило б "ще більше полів, братських могил, наповнених кістками жертв з-поміж цивільного населення. І Києву рано чи пізно довелося б зіткнутися з цією дуже складною і темною сторінкою своєї історії".Вона додала, що, зрештою, зруйновані у 2015-2017 роках "невідомими зловмисниками" українські могили та меморіали, були незаконними.Брак знань не повинен звільняти від журналістської етики. Насправді частину руйнувань здійснили місцеві органи влади, тоді як російська агентура діяла відкрито, розміщуючи відео зі своїх дій на порталах так званої Донецької Народної Республіки. Могила на горі Монастир була впорядкована на підставі угоди Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва зі Спілкою українців у Польщі.Після кількарічних складних переговорів було домовлено, що на табличці з іменами з’явиться напис "загинули за вільну Україну". Головою Ради тоді був Станіслав Бронєвський, керівником "Сірих шеренг", у переговорах брав участь Світовий союз солдатів АК, зокрема середовище 27-ї Волинської дивізії.Ці люди знали події Другої світової війни з власного досвіду, їхні близькі загинули від рук українців, вони самі брали участь у польсько-українських боях. І все ж вони підтримали угоду Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва (RОРWіМ) зі Спілкою українців у Польщі (ЗUwР), вбачаючи в ній елемент ширшого порозуміння між поляками та українцями.Ось чому Росія та її агентура, а також проросійські та ендеківські сили роблять усе можливе, щоб могили на горі Монастир не відновили у погодженому вигляді. Кремль зацікавлений, щоб поляки і українці показали, що не здатні осмислити драматичне минуле і думати про спільне майбутнє.Дослідження професора Галагіди та неприємні факти для польських істориківКілька зауваг щодо істориків. У польській правовій системі відбувається жонглювання датами, назвами українських формувань і такими термінами, як "українські націоналісти", а також кількістю жертв. Це означає, що роль дослідників зведена до нуля, бо польська держава не зважає на їхні дискусії та висновки, проголошуючи "правду" залежно від політичних потреб.І це в контексті ситуації, коли під час підготовки до ексгумаційних робіт з'ясувалося кілька не дуже приємних для польської держави фактів.Підтвердилося, що єдині комплексні дослідження щодо ідентифікації жертв польсько-українського конфлікту 1940-х років проводить команда професора Ігоря Галагіди в Українському католицькому університеті у Львові. За 7 років роботи дослідники встановили імена понад 22 тисяч українських жертв і визначили їхню загальну кількість - понад 30 тисяч. Наразі вони працюють над ідентифікацією польських жертв.Завдяки цьому українська сторона змогла представити список із 200 населених пунктів у Польщі, у яких загинуло щонайменше 5 цивільних осіб української національності.Такого комплексного переліку для населених пунктів на території України не змогли представити ні Інститут національної пам’яті (ІРN), ні жодна з численних установ, що займаються історичною політикою.Те саме стосується кількості польських жертв і встановлення якомога більшої кількості імен.Також з'ясувалося, що, всупереч твердженням деяких істориків, політиків і журналістів, ексгумація не є способом встановлення кількості жертв та їхньої ідентифікації. Стосовно конкретних населених пунктів – це ефективний і необхідний метод, але не для всієї території, на якій у 1940-х роках розгорталася польсько-українська драма.А тому історики повинні виконати свою роботу, і село за селом, місто за містом намагатися встановити імена жертв, щоб порахувати їх з відносною точністю. Це єдиний і найнадійніший спосіб дізнатися реальну картину минулого і віддати данину пам'яті тим, хто був убитий.     В ефірі ТОК FМ професор Мотика назвав дослідників, які ставлять під сумнів польську цифру 100 тисяч, "науковими антивакцинаторами". Тому що ніхто не ставив під сумнів польські дослідження, які називають таку цифру. Слова професора мають державну вагу, адже він є найважливішою посадовою особою в історичній політиці нинішньої влади. Окрім того, що він очолює ВБГ і є членом комісії генерала Стружика, він також входить до Колегії ІНП.   Але польська історіографія досі оперує оцінками, за якими кількість розстріляних обчислюється десятками тисяч людей, хоча минуло достатньо часу для ретельного дослідження цього питання.Маючи певні знання про літературу на цю тему, польські, українські, радянські та німецькі документи, а також про часткові результати ідентифікації польських жертв, я можу дати дружню пораду. Історики зроблять суспільству послугу, коли почнуть готувати громадян до сприйняття інформації про те, що польських жертв було незрівнянно менше, ніж загальноприйняті 100 тисяч.Що не применшує значення того факту, що жертв було десятки тисяч, і що кожна з них заслуговує на поховання, відновлення імені й прізвища і пам'ять.І на завершення кілька слів до службовців із ліквідації загроз для безпеки Польщі. У гучному інтерв'ю Донати Субботко "Росія вже тут" генерал Пьотр Питель, голова Служби військової контррозвідки у 2014-2015 роках, заявив, що "все, що сталося в Польщі після 2015 року, відповідає російським інтересам". І що польські служби залишили державу "голою і незахищеною" перед обличчям російської загрози.Через півтора року після того, як колеги генерала повернулися до виконання службових обов'язків, доводиться констатувати, що у сфері впливу Росії на польсько-українські відносини такий стан справ зберігається і сьогодні.

Про це свідчать результати опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС). Зазначається, що популярність 8 березня постійно знижувалася – з 49% у 2017 році до 21% у 2024 році. Однак у 2025 році було зафіксовано незначне (в рамках похибки вибірки) зростання – до 23%. Фото: КМІС"Це може свідчити про певне стабілізування ставлення до свята після періоду різкого падіння. Незважаючи на загальне зниження, воно залишається важливим для частини суспільства", - кажуть у КМІС.  Читайте також: 8 Березня: спадок Радянського Союзу чи міжнародне святоЗа даними соціологів, є також певна регіональна диференціація за регіоном, в якому респондент проживав до початку повномасштабної війни: на Заході свято популярне серед 6% населення, в Центрі - серед 24%, на Півдні – 32%  і на Сході – 40%.   "Стать і вік не впливають на популярність цього свята", - йдеться у повідомленні.Для довідки. Упродовж 4-9 лютого 2025 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки "Омнібус" серед 1000 респондентів методом телефонних інтерв’ю на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів у всіх регіонах України (підконтрольна уряду України територія). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася урядом України. Водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій. Також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.Міжнародний жіночий день: як білоцерківці ставляться до свята.

Паркер та Кабаєл стали претендентами на титули Усика22 лютого в Ер-Ріяді мав визначитися наступний суперник Олександра Усика. 38-річний український боксер незадовго до цього заявив, що його кар'єра добігає кінця і до її завершення він проведе лише два бої. Тому логічним виглядало, що Усик поставив за мету в передостанньому поєдинку битися з переможцем зустрічі між володарем титулу ІВF (Міжнародної боксерської федерації) британцем Даніелем Дюбуа та новозеландцем Джозефом Паркером, аби спробувати знову зібрати усі пояси та вдруге стати абсолютним чемпіоном світу в надважкій вазі.   Але плани українця, який володіє трьома іншими титулами у хевівейті - WВС (Всесвітньої боксерської ради), WВА (Всесвітньої боксерської асоціації) та WВО (Всесвітньої боксерської організації) - за два дні до вечора боксу в Саудівській Аравії суттєво сплуталися. Читайте також: Пригоди Усика в Саудівській Аравії та тріумф Магучіх: головні новини українського спорту за тижденьДюбуа відмовився від поєдинку з Паркером через вірусне захворювання. Йому терміново знайшли заміну в особі Мартіна Баколе. Конголезця, якого вважали одним з найнезручніших боксерів дивізіону, який відомий розповідями про те, що він нібито нокаутував під час спарингу Усика. Організатори зробили вагомим й статус поєдинку, переможець якого ставав офіційним претендентом на бій з українцем за лінією WВО. У підсумку це право здобув Паркер, який нокаутував Баколе вже у другому раунді та негайно кинув виклик Усику. Агіт Кабаєл та Чжан Чжилей (ліворуч), фото: Gеtty ІmаgеsВ Ер-Ріяді визначився й претендент на зустріч з українцем за версією WВС. У поєдинку за тимчасовий чемпіонський титул зустрічалися Агіт Кабаєл з Німеччини та Чжан Чжилей з Китаю. У п'ятому раунді Кабаєл був близький до поразки, коли побував у нокдауні, однак у наступній трихвилинці нокаутував суперника та отримав на рингу з рук Усика пояс. Таким чином на бій з українцем наразі претендують чотири боксери. Окрім Паркера та Кабаєла, це регулярний чемпіон WВА Кубрат Пулєв з Болгарії. Але фаворитом в суперечці за право зустрітися з Усиком, як і раніше, виглядає Дюбуа через об'єднавчий статус поєдинку. У центрі уваги в Ер-Ріяді Олександр Усик опинився й перед головним поєдинком вечора між Дмитром Біволом та Артуром Бетербієвим за звання абсолютного чемпіона світу в напівважкій вазі (до 79,4 кг). Він демонстративно підвівся та залишив арену, аби не бути присутнім на зустрічі між росіянами. Канада взяла реванш у США у фіналі "Турніру чотирьох націй" Сідні Кросбі з кубком "Турніру чотирьох націй", фото: Gеtty Іmаgеs21 лютого у Бостоні відбувся вирішальний матч хокейного "Турніру чотирьох націй". За підсумками групового раунду до фіналу пробилися збірні Канади та США, зустріч між якими в Монреалі пройшла на тлі скандальних заяв президента Сполучених Штатів Дональда Трампа про перетворення канадських територій на 51-й штат і завершилася перемогою гостей 3:1.  У фінальній грі в Бостоні першими закинули канадці, яких на 5-й хвилині вивів вперед Нейтан Маккіннон. Наприкінці першого періоду рахунок зрівняв Брейді Ткачук. У другому періоді США повели завдяки  шайбі Джейка Сандерсона. На перерву команди знову пішли за рівноваги, яку відновив Сем Беннет - 2:2. Переможець матчу визначався в овертаймі. Його героєм став канадський голкіпер Джордан Біннінгтон, який кілька разів врятував свою команду від поразки. Натомість Канада своїм шансом скористалася - перемогу їй приніс Коннор Макдевід.У Канаді успіх та турнірі перетворився на справжнє національне свято. Навіть прем'єр країни Джастін Трюдо дивився матч разом із вболівальниками в пабі та після гри не оминув згадки про претензії Дональда Трампа. "Ви не можете забрати нашу країну – і нашу гру не можете забрати", – написав Трюдо в соцмережах. "Турнір чотирьох націй" у 2025 році замінив "Матч усіх зірок" Національної хокейної ліги. У ньому, крім Канади та США, виступали команди Швеції та Фінляндії, сформовані винятково з хокеїстів, які грають за клуби найсильнішої ліги світу. У Лізі чемпіонів визначилися учасники 1/8 фіналу Кіліан Мбаппе (ліворуч) у матчі "Реал" - "Манчестер Сіті", фото: Gеtty Іmаgеs18 та 19 лютого відбулися повторні стикові матчі головного єврокубка. На стадії 1/16 фіналу ЛЧ змагалися команди, які в основному раунді посіли 9-24 місця. Безпосередньо до 1/8 фіналу вийшли англійські "Ліверпуль", "Арсенал" і "Астон Вілла", італійський "Інтер", іспанські "Барселона" й "Атлетико", німецький "Баєр" та французький "Лілль".В найпринциповішому протистоянні зійшлися "Реал" та "Манчестер Сіті". Після першого матчу перевага була на боці іспанців, які перемогли в Англії 3:2. У повторній грі сильнішим знову виявився клуб з Мадриду - 3:1. На хет-трик Кіліана Мбаппе команда Хосепа Гвардіоли відповіла голом Ніко в компенсований час. Загалом перший раунд плей-офф позначився суцільними невдачами італійських клубів, які синхронно вибули з турніру. "Ювентус" програв нідерландському ПСВ (2:1, 1:3), "Аталанта" - бельгійському "Брюгге" (1:2, 1:3), а "Мілан" - ще одному клубу з Нідерландів - "Феєнорду" (0:1, 1:1). 21 лютого відбулося жеребкування 1/8 фіналу, за підсумками якого сформувалися такі пари: "Брюгге" – "Астон Вілла", "Боруссія" (Дортмунд, Німеччина)  – "Лілль", "Реал" – "Атлетико", "Баварія" (Німеччина) – "Баєр", ПСВ – "Арсенал", "Феєнорд" – "Інтер", ПСЖ (Франція) – "Ліверпуль", "Бенфіка"(Португалія) – "Барселона". Перші матчі відбудуться 4 та 5 березня, повторні – 11 та 12 березня.  Франція перемогла у медальному заліку ЧС з біатлону  Жулія Сімон, фото: Gеtty Іmаgеs23 лютого в Ланцергайде завершився чемпіонат світу з біатлону. На головному турнірі сезону в Швейцарії домінувала збірна Франції, яка здобула 6 золотих, 2 срібні та 5 бронзових нагород і перемогла у загальному медальному заліку. Другою стала Норвегія (4-3-2), третьою - Швеція (1-2-1). На початку другого змагального тижня у жінок індивідуальну гонку виграла француженка Жулія Сімон, а Юлія Джима стала на дистанції 15 км п'ятою та показала найкращий результат збірної України на ЧС-2025. У чоловіків в цій дисципліні золото виборов француз Ерік Перро. Головна героїня турніру Жулія Сімон з Кентеном Фійоном Майє стали найкращою в одиночній змішаній естафеті, а з Лу Жанмонно, Осеан Мішелон та Жустін Бреза-Буше - тріумфувала в класичній естафеті та стала чотириразовою чемпіонкою Ланцергайде. Також вона на старті ЧС здобула золото у змішаній естафеті. Серед чоловіків команду гонку виграла Норвегія, яка залишила Францію другою. В останній день ЧС відбулися гонки з масовим стартом.  У жінок перемогла шведка Ельвіра Еберг. Серед чоловіків виграв норвежець Ендре Стрьомсгейм. А його співвітчизник Йоганнес Бьо, який оголосив про завершення кар'єри після закінчення нинішнього сезону, свій останній старт на чемпіонатах світу завершив із бронзою.  Куртуа перед матчами з Україною оголосив про повернення в збірну БельгіїТібо Куртуа, фото: Gеtty Іmаgеs22 лютого голкіпер мадридського "Реалу" Тібо Куртуа заявив, що повертається до збірної Бельгії.  "Я сумую за іграми за Бельгію та виступами на великих турнірах. Минуло півтора року, тепер я готовий”, - сказав Куртуа, який не грав за національну команду з літа 2023 року через конфлікт з її тодішнім головним тренером Доменіко Тедеско. Проте, наприкінці січня німецького фахівця відправили у відставки, а замість нього призначили Руді Гарсію. Француз одразу заявив, що має намір повернути до збірної лідерів, з якими посварився його попередник - окрім одного з найкращих воротарів світу за Бельгію відмовилися грати півзахисник "Манчестер Сіті" Кевін Де Брюйне та форварда італійського "Наполі" Ромелу Лукаку. 32-річний Тібо Куртуа зіграв за збірну Бельгії 102 матча та став у її складі бронзовим призером чемпіонату світу - 2018. Окрім "Реала" на клубному рівні виступав за бельгійський "Генк", англійський "Челсі" та "Атлетіко". Наступні матчі збірної Бельгії проведе проти України у плей-офф за місце у найсильнішому дивізіоні Ліги націй. 20 березня команди зустрінуться в іспанській Мурсії, а 23 березня - у Генку. 

6 лютого у Полтаві в Свято-Успенському соборі попрощались із родиною Притул, які загинули 1 лютого внаслідок ракетного удару по полтавській багатоповерхівці

Втрата матері вважається безумовним болем, втрата когось із подружжя часто нівелюється З Дмитром познайомилися влітку 2011 року в парку. Наступного дня ми знову зустрілися, якось швидко зав'язалися стосунки. Перші обійми і я відчула: це моя людина. На першому побаченні ми проходили повз велику калюжу, і раптом летить машина на повній швидкості. Збагнула, що зараз мене обляпає з ніг до голови. Але Діма миттєво став на моє місце. Він був весь у болоті, а я залишилася суха. Це сильно вразило нібито юний хлопець, але поводиться, як справжній чоловік. З ним завжди було відчуття захищеності. Дмитро вивчився на економіста, але працював у різних галузях комірником, експедитором, оператором на пошті. Коли народився старший син, працював на будівництві. У мене були проблеми під час вагітності, тому направили у Вінницьку лікарню. Там зробили екстрений кесарів розтин, рятували обох. Подзвонила Дмитру і сказала, що народила сина. Чоловік подумав, що я жартую, бо це було 1 квітня. У січні 2017 року Дмитро сказав, що підписує контракт зі Збройними силами України. Запитала: "Чому так вирішив?" Відповів коротко: "По-іншому не можу". 30 січня став бійцем 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Згодом Дмитра направили в Донецьку область, десь у район Маріуполя. Коли чоловік приїжджав додому, помітила, що змінився, змужнів. Потім були знову ротації в Донецьку область, на Луганщину. Молодший син народився 15 лютого 2021 року. Чоловік на виписку з пологового не потрапив, бо відпуску дали за місяць. Бригада повернулася на ротацію. А в серпні ми вирішили похрестити малюка і зробити красиве свято у ресторані, з музикою, фотозоною, відеооператором. Чоловік пишався, що ми вже маємо змогу зібрати всю родину та друзів. Перші обійми і я відчула: це моя людина У листопаді 2021-го Дмитро сказав, що вони вирушають раніше на полігон на злагодження. У лютому 2022-го чоловік узяв відпустку планували відсвяткувати перший день народження молодшого сина. Хотіли запросити лише найближчих, адже дитині зробили операцію і їй не можна було сидіти чи вставати на ніжки. Але 13 лютого Дмитрові зателефонували й повідомили: терміново прибути на полігон. Вони стояли поблизу Олешківських пісків. Чоловік лише встиг подарувати мені квіти до Дня закоханих і сфотографуватися з дітьми. А 24 лютого, о п'ятій ранку, подзвонив і сказав: "Почалося. Ми прийняли бій. Збирай дітей". З дитиною після операції ми далеко не доїхали б, тому вирішили перебратися до бабусі в село. У неї є пічка, криниця й погріб. А в нас будинок на електриці, тим паче живемо в дев'ятиповерхівці біля центральної траси. Першого дня великої війни біля Антонівського мосту точилися колосальні бої. О восьмій вечора танковій групі під керівни­цтвом старшого лейтенанта Євгена Пальченка вдалося вибити десантників РФ й повернути міст під контроль ЗСУ. Тримали його 12 годин. Завдяки цьому в ніч з 24 на 25 лютого 59-та бригада вийшла, але 11 воїнів, зокрема Дмитро, не встигли це зробити і залишилися в оточенні на лівому березі.З оточення виходили майже тиждень. Маленькими проміжками дісталися до Дніпра. Надворі лютий, холодно, а вогонь не можна палити. Їсти нема чого, воду пили з річки. Десь метрів 700 пройшли заплави вбрід, далі човнами. Дмитро думав, що не вибереться звідти, телефонував мені та прощався. Сказала йому: "Я не буду вдовою у 32 роки". На жаль, стала у 33.Дивом хлопці вибралися з оточення. Допомогла темрява. На іншому березі їх зустріли, помили, нагодували й переправили на Миколаїв. Там знайшли кістяк бригади, й почалася оборона Миколаєва. Уперше після початку великої війни Дмитро приїхав додому влітку. Це була особлива відпустка. Рахувала, що в житті молодшого сина, якщо зібрати всі відпустки по краплинах, Дмитро був місяців чотири. Старшому сину тата також не вистачало. Максим радів, коли той приїжджав додому. Звичайно, ми говорили по телефону і відеозв'язку, але це не замінить живого спілкування. Чоловік пишався, що ми вже маємо змогу зібрати всю родину і друзів Якраз на мій день народження було звільнення Херсона. Дмитро згадував, що люди півдня неймовірні. Допомагали абсолютно всім, незважаючи на те, що ризикують життям. Самі не маючи практично нічого, ділилися останнім, тому що це для наших воїнів. Коли хлопці стояли в селі на Херсонщині, тримаючи оборону, в людей були розбиті хати. Готували на саморобних пічках, що їх складали з цегли. Щодо харчування в 59-й бригаді, то чоловік ніколи не скаржився. Я навіть жартувала, що в армії його, мабуть, годують краще, ніж удома. Але місцеві все одно намагалися допомогти: то вареники наліпили, то пиріжки спекли, то качку приготували.Після Херсонщини чоловіка з побратимами перевели в Донецьку область. Дмитро став командиром зенітно-ракетного взводу. У травні 2023 року отримав звання лейтенанта і приїхав у відпустку. Зазвичай під час відпусток ми проводили час із дітьми, але того разу він побачив майже всіх рідних і друзів. Старався з усіма зустрітися. Не знаю, чи є в людини відчуття власної смерті, але цього разу чоловік був задумливий, сам не свій. 6 червня ми провели Дмитра, а 7 червня він уже був на базі, наступного дня на позиції.8 червня прокинулася о шостій ранку, й перша думка: "Подзвонити Дімі". Проте побоялася його розбудити. Зателефонувала близько дев'ятої, але почула незнайомий голос. Це був лікар. Він сказав: "Ваш чоловік важко поранений у голову". Вранці наступного дня була вже в лікарні імені Мечникова в Дніпрі. У реанімацію пускали лише двічі на день. У Дмитра було поранення в нижню частину спини, перемотана рука, зчесане обличчя. Але все це були дрібниці порівняно з тим, що уламок зайшов у голову. Ми почали підіймати всіх знайомих лікарів. Шукали можливості поїхати в Німеччину. Я була ладна на все, аби чоловік вижив. Однак Дмитро був на апараті штучної вентиляції легень. Лікар сказав, що скаче тиск і його не зможуть транспортувати. Проте ми вірили в диво, адже Діма займався спортом, був кремезний. На жаль, лікар шансів не давав, бо уламок прошив голову й перебив усі судини, які живили мозок. Здається, спочатку чоловік мене ще чув. Коли я вперше зайшла в палату й почала говорити, заворушив рукою і ногою, ніби хотів поскидати з себе все, адже страшенно не любив лікарні. Говорила до нього, вмикала відеозаписи на телефоні, щоб Дмитро чув голоси наших дітей. Але він почав впадати в дедалі глибшу кому. Життєві показники падали. Знайомий лікар подивився на фото лікарняних документів і лише сказав: "Мені шкода". Весь цей період, коли була в Дніпрі, бездумно блукала містом і чекала, коли пустять у реанімацію. 11 червня біля Дмитра був інтерн. Він намагався мене заспокоїти, на відміну від лікаря казав, що, можливо, чоловік видряпається, він міцний. Однак 12 червня, о шостій ранку, мені подзвонили та сказали: "Нам дуже шкода. Діма о 5:30 помер". Так само о шостій ранку, як і 8 червня, коли я прокинулася з думкою, що треба подзвонити чоловіку. Підписала снаряд на честь Діми, і хлопці влучили в хату, де жили виродки Стояла біля госпіталю, одна в чужому місті та плакала. Підійшла дівчина, з якою познайомилися в лікарні, й обійняла мене. Чоловік цієї дівчини також отримав важке поранення. Потім я дізналася, що помер за два дні після Дмитра. Старшому синові попросила не казати про смерть тата, хотіла зробити це сама. Ми разом сиділи і плакали. З чоловіком прощалися з квартири, де ми жили. Провести Дмитра в останню путь зібралося багато людей, зокрема побратими приїхали окремим автобусом і автомобілями. До поганого побратима чи командира не приїхало би стільки людей. Далі почалася боротьба за виживання. Кажуть, час лікує. Це неправда. Лише усвідомлюєш: ти не маєш права підвести чоловіка, бо у вас діти. Мусиш зранку встати, приготувати сніданок, треба вирішувати питання освіти, дбати про їхнє здоров'я, навіть просто погратися. Словом, дітям потрібна мама.Не пам'ятаю, скільки часу я щодня ходила на кладовище. Брала каву чоловікові й собі. Так починався мій день. До 40 днів Дмитро мені снився, навіть чула, що він мене гукав. Я досі пишу чоловікові в месенджер. Якось наснився і запитав: "Чому ти мені фото малих не скидаєш?" Тепер у мене відчуття, що Дмитро просто на завданні. Так легше сприймати втрату. Розумію, що його нема, адже була в реанімації, на опізнанні в моргу, тримала за руку у труні. Але хочеться вірити, що хай не тут, але в іншому світі я з ним зустрінуся. Колись іще в період АТО домовилися дивитися на найяскравішу зірку. І тепер, коли дивлюся на зірку, уявляю, що ми з Дмитром спілкуємося. Коли близька людина помирає, ти теж із нею помираєш. Тільки її поховали, а тебе чогось забули. Бездумно гортаючи сторінки соцмереж, натрапила на групу "Ми разом". Її створили дружини полеглих захисників. Спочатку вона налічувала декілька сотень, а тепер майже п'ять тисяч. У цій групі ми ділимося почуттями, емоціями, досвідом. Завдяки їй дізналася багато корисного щодо оформлення документів. Але це знають далеко не всі рідні загиблих. Вважаю, що до сімей полеглих воїнів має бути закріплений супровід на рівні держави, навіть щоб допомогти оформити ті самі документи на виплати. Адже найменше, чого хочеться в період втрати, це збирати довідки. Так, 59-та бригада багато зробила для нас у цьому плані, і я за це вдячна, але інші жінки стикаються з великою юридичною колізією. Такі групи, як "Ми разом" та "Маємо жити", створюють багато можливостей для дружин полеглих захисників. Наприклад, у Києві був проєкт "Сто картин дружин справжніх Героїв". У пам'ять про кохання кожен малював свою картину. Я намалювала Карпати, куди ми з Дмитром мріяли поїхати, але постійно відкладали на потім. Тепер виходить, що мій чоловік жодного разу не бував у горах, ми не їздили разом на море й цього більше ніколи не буде. Треба вчасно жити. А в Карпати я повезла своїх синів. У дітей іншого дитинства не буде. Мушу їх кудись возити, щось показувати, наповнювати їхні життя цікавими спогадами. Маю особисті поради, що не можна запитувати в родичів загиблих. Найтупіше запитання: "Як ти?" На нього немає відповіді. Ми живемо не через те, що хочемо жити. Ми живемо через не можу. Надзвичайно тригерить запитання про гроші й виплати. Навіть незнайомі люди можуть дозволити собі це запитати. Взагалі не хотіла думати про гроші. Коли отримала першу виплату, плакала та кричала, бо це ніби гроші за людину. Називаю їх кривавими. Якби мені сказали, що можна повернути чоловіка і гроші можуть допомогти, я віддала б усе, що маю. Але вибору немає. Тому доводиться жити в новій реальності. Якось мені сказали: "Тебе чекає багато важких днів і ще більше ночей". Це справді так. Коли лягаю спати, починаю все згадувати, прокручувати в голові, що можна було б змінити. Але усвідомлюю, що все одно нічого не повернеш. Є реальність, і вона така: моїм дітям потрібен був живий батько, а не гроші, їх можна заробити. Щодо себе, то втратила не просто чоловіка, я втратила найближчого друга. З Дмит­ром ми спілкувалися про все. Це була абсолютна підтримка в усьому. Якби я сказала йому, що хочу стати мандрівною балериною, він відповів би: "Будь ласка". Після загибелі чоловіка я заніміла. Усі мрії були побудовані з Дмитром. Машину ми хотіли з ним, про власну квартиру мріяли разом, навіть уявляли, як буде пахнути кава на кухні. Уявляла, як житимемо у старості. Жартувала: "Коли нам буде по сто років і ми будемо кудись іти, то я підпихатиму тебе палицею у спину й казатиму: "Давай швидше". Тепер життя треба будувати заново. Тому не питайте в родин загиблих про виплати, їх це ображає. Це знецінює їхнє почуття болю і обмінює на папірці.Не називайте нас удовами, ми дружини полеглих захисників. Якщо втрата матері вважається безумовним болем, то втрата когось із подружжя часто нівелюється. Мало не кожен другий може сказати дружині загиблого: "Ти ще вийдеш заміж", "Ти собі знайдеш іншого". Складається враження, що нашому суспільству було б легше, щоб у нас було, як у давніх скіфів: помирав воїн, із ним разом заживо ховали дружину і на цьому все. Немає проблем, не треба дивитися на цю жінку, яка є живим нагадуванням про померлого чоловіка. Та насправді ніхто не має права засуджувати дружину, бо ніхто не може стати на її місце. Якщо жінка знаходить сили жити далі, виходить заміж, то можна лише щиро порадіти за неї. Ми з чоловіком були проти мирних переговорів із Росією не в тому плані, що ми не хочемо завершення війни, а тому, що розуміємо, який у нас ворог. Жоден мирний договір із РФ не був дотриманий. Вони все одно прийдуть і вдарять сильніше. Не для того нині гинуть батьки, щоб їхні діти знову йшли на війну.Якби в мене не було дітей, то стовідсотково впевнена, що пішла б також на фронт. Я прагну помсти. Проте не маю морального права залишити дітей без матері й нині можу лише постійно донатити на ЗСУ. Я підписала снаряд на честь Діми, і хлопці влучили в хату, де жили виродки. Знаю, що троє точно двохсоті і багато поранених. Якби та лють, що в мене всередині, могла конвертуватися, то росіяни і всі, хто розпочав цю війну, зникли б із нашої планети. Хочу, щоб мої діти знали: вони сини Героя Пишаюся своїм чоловіком, і збереження пам'яті про нього є одним із нових сенсів мого життя. Відправила його речі в Київський музей війни, у Вінницький краєзнавчий музей, подала дані на платформу "Меморіал", на рідній школі Дмитра відкрили меморіальну дошку. Намагаюся де тільки можна розповідати про нього, щоб знали: така людина жила, а нині ми живемо завдяки його подвигу й подвигам тисяч захисників і захисниць. Хочу, щоб мої діти знали: вони сини Героя. Бачила, що в кожному українському місті чи селі встановлено банери загиблим чи облаштовано місця вшанування пам'яті. Разом із родинами інших полеглих воїнів зайнялися питанням створення Алеї Слави в центрі нашого міста. Але зіштовхнулися з нерозумінням з боку влади: "Не на часі", "Немає фінансування", "Не те місце обираєте". Не хочу описувати, скільки витратили часу та зусиль. Було бажання все це кинути, але не мала права. Тепер у центрі міста встановлено банери як нагадування для всіх: така ціна відносно мирного життя в нашому регіоні й така ціна щодня для всіх нас.

6 лютого у світі відзначають Міжнародний день оптиміста

6 лютого віряни вшановують пам'ять святого преподобного Вукола. За життя він віддано служив Богу та проповідував християнство. Повний текст новини

Сьогодні, 6 лютого, Міжнародний день оптиміста. Віряни вшановують пам'ять святого преподобного Вукола. До Нового року залишилося 328 днів.

Всесвітній день без мобільного телефону та міжнародний день бармена: що ще відзначають 6 лютого6 лютого світ відзначає День без мобільного телефону, День бармена та День боротьби з операціями, що калічать жіночі органи. Кожне свято має свою унікальну історію та значення.

Що сьогодні за церковне свято святкують в Україні за новим календарем і кому моляться віряни — читайте в матеріалі ТСН.uа.

Ми зібрали цікаві факти про 6 лютого - всі свята і народні звичаї цього дня.

Цього дня є низка заборон, яких варто дотримуватися

Сьогодні не варто давати гроші у борг

Розповідаємо, яке церковне свято відзначають православні 6 лютого, що можна і не можна робити, у кого іменини.

Лютий 2025 року обіцяє справжнє свято для кіноманів і серіальних фанатів. Якщо ви шукаєте, що подивитися на початку нового року, ось список фільмів і серіалів, які варто додати до свого переглядового списку. Третій сезон популярного серіалу "Білий лотос", моторошний трилер Nеtflіх "Касандра" про розумну хатню помічницю та епічний блокбастер "Дом Давида", що занурить нас у біблейську історію царя Давида. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Квартал 95" представив тизер нового фільму "раша гудбай" Крім того, глядачі зможуть насолодитися новими серіями "Форс-мажорів" і драмою "Токсичне місто", що розповідає про страшний екологічний скандал. Вас чекає безліч цікавих новинок, які не можна пропустити. "Токсичне місто" (ТОХІС ТОWN) Британський серіал вийде на Nеtflіх 27 лютого 2025 року. Сюжет серіалу зосереджений на скандалі 2009 року навколо металургійного заводу в Корбі, де токсичні відходи призвели до вад у розвитку новонароджених дітей. Корбі це місто в Нортгемптонширі, де колись був металургійний завод, який закрився в 1981 році, але не раніше, ніж там було складено величезну кількість токсичних відходів. Зусилля з вивезення відходів призвели до забруднення ними населених пунктів і громад, що вплинуло на місцевих жителів та їхнє здоров'я. Шкода навколишньому середовищу призвела до вроджених вад, причому кількість людей у Корбі, які народжуються з вадами кінцівок, значно перевищувала середню.Це історія про спільноту, у центрі якої три матері, які вступають у боротьбу за справедливість. "Білий лотос" (Тhе Whіtе Lоtus, третій сезон) Третій сезон серіалу "Білий лотос" повертається 16 лютого 2025 року, і цього разу дія серіалу розгортатиметься в Таїланді. Як і попередні сезони, нова частина знову представить групу гостей та персоналу, серед яких повернеться Наташа Ротвелл у ролі Белінди Ліндсі, а також нові обличчя, зокрема Керрі Кун, Волтон Гоггінс і Паркер Поузі. Події відбуватимуться в розкішному готелі Fоur Sеаsоns Коh Sаmuі на острові Самуї, де знімаються сценки на тлі екзотичних краєвидів та багатої культури Таїланду. Серіал обіцяє продовжити традицію інтригуючих сюжетних ліній і вишуканого візуального стилю, який вже став фірмовим для франшизи. "Форс-мажори: Лос-Анджелес" (Suіts LА) Це спін-офф популярного юридичного серіалу, який переносить глядачів на Західне узбережжя США. У новому шоу головний герой, колишній федеральний прокурор Нью-Йорка Тед Блек, переїжджає до Лос-Анджелеса, щоб заснувати власну юридичну фірму. Його клієнти багаті та впливові люди, і з самого початку Тед натрапляє на фінансові труднощі та моральні дилеми. Серіал зберігає стиль оригінальних "Форс-мажорів", поєднуючи елементи дорогого способу життя, розкішних авто та елітних судових розслідувань. У центрі сюжету не тільки правові баталії, а й особисті конфлікти, що з'являються на шляху Теда. Лос-Анджелес, з його гламуром та напруженими відносинами, є ідеальним фоном для розгортання складних сюжетних ліній. Прем'єра серіалу відбудеться 23 лютого на NВС. "Нульовий день" (Dаy Zеrо) Цей новий серіал вийде на Nеtflіх 20 лютого, він розповідає про колишнього президента США Джорджа Маллена, роль якого виконує Роберт Де Ніро. Після потужної кібератаки, яка зруйнувала інфраструктуру країни і призвела до численних жертв, Маллен очолює спеціальну комісію для розслідування катастрофи. В ході розслідування він стикається з численними теоріями змови, серед яких може ховатися правда про те, хто стоїть за атакою. Відомий режисер Ерік Ньюман, творець "Нарко", втілює цю захоплюючу історію, поєднуючи елементи політичного трилера та технологічного апокаліпсиса. Серіал обіцяє вразити любителів теорій змови, а також подарувати Роберту Де Ніро одну з його перших головних ролей у серіалі. "Тисячі ударів" (А Тhоusаnd Вlоws) Стартує 21 лютого. Це британський історичний драмедійний серіал, створений Стівеном Найтом, що розповідає про злочинний синдикат "Сорок слонів" у Лондоні, який складався виключно з жінок і спеціалізувався на крадіжках у магазинах на межі 1920 століть. Сюжет зосереджений на двох друзях, Єзекії та Алеку, які приїхали з Ямайки і опинилися в складних умовах Іст-Енду вікторіанського Лондона. Вони вступають у протистояння з Шугаром Гудсоном, небезпечним боксером-ветераном. Головні ролі виконують Малахі Кірбі, Стівен Грем, Ерін Доерті, Френсіс Лавхолл та інші. "Касандра" (Саssаndrа) Німецький психологічний трилер вийде на Nеtflіх 6 лютого. Він розповідає історію сім'ї, що заселяється у вінтажний "розумний" будинок, контрольований віртуальною помічницею, яка готова піти на все, щоб утримати мешканців. Технологічний прогрес і елементи кібернетики зливаються в напружену атмосферу, де з кожним кроком межа між реальністю та штучним інтелектом стирається. Головні ролі виконують Лавінія Вілсон, Міна Тандер та Мікаель Кламмер. Серіал має елементи трилера та психологічної драми, виводячи глядача на край складних моральних виборів та напружених ситуацій. У ньому також розглядаються питання контролю технологій і впливу штучного інтелекту на життя людей. "Дім Давида" (Ноusе оf Dаvіd) Американський історичний драматичний серіал, створений Джоном Ервіном для Аmаzоn Рrіmе Vіdео. Серіал розповідає про життя Давида, царя стародавнього Ізраїлю та Юдеї, та його правління як третього царя Об'єднаної монархії. Головну роль у серіалі виконує Майкл Іскандер, який зіграє Давида, а також в ролях царя Саула, цариці Ахіноам та Семюела Алі Суліман, Аєлет Зурер та Стівен Ленг відповідно. Зйомки серіалу розпочались у 2024 році в Греції та Калгарі, а прем'єра на Рrіmе Vіdео запланована на 27 лютого 2025 року. Виробництвом займається Тhе Wоndеr Рrоjесt у співпраці з Аmаzоn МGМ Studіоs. Nеtflіх оголосив коли вийде останній сезон "Ти". У тизері головний герой повернувся до книжкового магазину в Муні та згадує все, що відбувалося з ним до цього моменту.

З грудня 2013-го у Криму активно працювали російські спецслужби &еnsр;Одягатися треба тепліше, щоб не застудитися, майор Сергій Цехоцький промовляє під час зустрічі свою незмінну фразу. Говоримо 9 листопада в розташуванні одного з підрозділів Ваш позивний "Андре". Чому обрали його? &еnsр;Він уособлює моє ставлення до життя. Сама назва прообраз професії військового, яку визначив для себе ще у школі. Читав багато літератури. Особливо в дитинстві і старших класах. Складався свій образ ставлення до життя. Він збірний, не прив'язаний до конкретного героя. Яке було ваше дитинство? &еnsр;Щасливе. Я виріс у сім'ї, де всі любили одне одного. Проте було нелегко радянська влада давала всім можливість жити стабільно важко. Тільки окремі люди могли претендувати на більше. Якщо обіймали високі партійні посади. У сім'ї було троє дітей. Я найстарший. Весь тягар відповідальності ніс на собі будівництво, господарство. І сварили батьки найчастіше мене. Але жодних образ. Влітку обов'язково працював. У колгоспі. Усі зароблені гроші віддавав матері. Батько був вольовий, чутливий, емоційний. З повагою ставився до людей. Депутат районного рівня, він часто бував на різних нарадах, сесіях, конференціях. Звідти неодмінно привозив книжки. Я завжди їх читав. Товстенну міг ковтнути за вечір. Ті, що сподобалися найбільше, перечитував двічі-тричі. Бувало так: приходиш із роботи важкої, помічником комбайнера й усе одно берешся за книжку. Батьки чітко розподіляли свої ролі. За все, що стосувалося домашнього господарства, відповідала мама. Кому купити куртку, черевики вона. Батько забезпечував зовнішній захист родини. Померли в один день із різницею в 20 років. Спочатку пішов тато. 30 серпня 1999-го у 58. Мені за кілька тижнів мало виповнитися 32 роки. Жив тоді у Криму Приїхав до батька в лікарню Бердичева. Він був у комі, все стало ясно. Коли повернувся до Сімферополя, вийшов на водосховище, бо там не було людей, і вив вовком. Минуло 20 років. Їду з Києва до Бердичева. Мама телефонує і запитує: "Де ти?" "За 20 хвилин буду", відповідаю. "Ок, чую, я тут стіл накриваю, сьогодні в батька роковини". Приїжджаю додому, заходжу в хату і бачу: мама вже лежить. Викликав швидку, благав їх щось зробити. Не може так бути, горлав. Але мама пішла. Кажуть, легка смерть. Досі цього не сприймаю. Не віриться. Батьки померли в один день із різницею у двадцять років Після таких моментів замислюєшся над сенсом життя. Для чого це все? Жити, щоб що? Максимально триматися за життя і до 100 років? Чи мати мету й заради неї жити? Напередодні смерті матері сестрі наснився батько. Сказав: "У мене буде велике свято на день народження". Виявилося, що, коли цей день настав, з ним уже була мама. Коли зрозуміли, що Радянський Союз зло? &еnsр;Батько був комуніст. Справжній вірив в ідеали. Хоча його старші брат і сестра пережили Голодомор. Моя бабуся по маминій лінії німкеня. Бачила Гітлера, коли той приїжджав до Бердичева 1941-го. Врятувала дівчинку-єврейку, коли ту з матір'ю вели на розстріл. Це сталося 1516 вересня, за два тижні до трагедії в Бабиному Яру. Бабуся з натовпу різко вихопила дитину і сховала за собою. Колона пішла далі. Матір дівчинки розстріляли серед інших 30 тисяч за два дні. Дитина залишилася жива. 1943-го бабусю погнали в Німеччину. За два роки "звільнили". Приходять радянці. Кажуть, додому їдемо, батьківщина чекає. Німецька сім'я подарувала їй купу всього. Радянський Союз підігнав м'які вагони з квіточками. Бабуся сідає в нього разом із дитиною, яка щойно народилася. Тільки-но перетнули кордон лунає команда: вийти з вагона без речей! Дитина в одній пелюшці. Бабусю в товарняк і до житомирської в'язниці. Стаття 58 зрада Батьківщини. Пощастило, що разом із нею була дружина Героя Радянського Союзу. Він знав Василя Сталіна. Поїхав до нього й вирішив питання щодо звільнення. Обох, і моєї бабусі також, бо дружина сказала: "Вийду тільки з нею і її немовлям". Мені було 15, коли почув цю історію. Це був перший штрих. Коли 1991-го наша держава проголосила незалежність, був уже офіцером, служив у Москві. Після 24 серпня 1991-го не вагався ні на мить. "Повертаємося", сказав дружині. Не уявляв себе поза Україною. І коли служив у ЗСУ, бачив великий відсоток офіцерів із Костроми, Владіміра, Новосибірська. У Росію повертатися не хотіли. Бачили, що в Україні зовсім інше життя. У 1990-х ви жили у Криму. Який тоді був півострів? &еnsр;"Веселий". Групування, поділ грошей, постійні стрільби та вбивства. Моє правило тоді: ні з ким не мати близьких стосунків. Знав багато кого. Але тримав ди­станцію. Бо я з цим товариством різний духом. Ви говорили, що велика війна для вас почалася 23 лютого 2014 року. Як так сталося? &еnsр;Бачив напруженість, яка росте на території Криму. Саме того дня на площі в Сімферополі зібрався кримськотатарський мітинг. Уже втік Янукович, було зрозуміло, що Євромайдан переміг, а Україна пішла правильним шляхом. Продавали ці ваучери, щоб купити дружині чоботи й мати олів'є на Новий рік Я тоді був членом Української республіканської партії. Її голова Левко Лук'яненко попросив виступити на цьому мітингу. "Не готовий, відповів, мене там ніхто не почує". Він зрозумів. Я постояв, подивився і пішов до Верховної Ради Криму. Там уже формували роти самооборони, призначали командирів. Вони видавали зброю. Потім був мітинг 26 лютого. Коли проросійські елементи хотіли зібрати сесію і проголосити незалежність Криму, кримські татари й проукраїнські активісти не дали це зробити. Після цього в ніч на 27 лютого люди російського терориста Гіркіна захопили будівлю Верховної Ради та Ради міністрів Криму. Чи могла Україна зберегти півострів? &еnsр;Вважаю, так. З'являються люди без розпізнавальних знаків, захоплюють державні будівлі. Поводять себе, як терористи. Що роблять із терористами? Знищують. Тільки альфівців було в Криму 2 тисячі людей, заточених на боротьбу з тероризмом. Що мали вони зробити? Оточити приміщення, поставити БТР і розтрощити всіх ворогів. Чому цього не зробили? Бо з грудня 2013-го у Криму активно почали працювати російські спецслужби. У них був зв'язок із місцевим криміналітетом, командирами військових частин. Ті почали збирати людей, "любящих Россию". Було боляче дивитися, знаючи, хто це робить. Що Україна за роки незалежності зробила не так, щоб допустити нинішню війну таку, яка загрожує втратою державності? &еnsр;Весь час ми перебували під протекторатом Росії. Це все результат програмування КДБ та вищого партійного керівництва. І комсомолу. У їхніх керівників були великі гроші. Кожен член партії чи комсомолу платив внески. Фінанси вивозили за кордон, вкладали у валюту. Коли розпався Радянський Союз, запровадили ваучери. Насамперед на об'єкти промисловості. Приклад: оцінили Запоріжсталь у мільярд. Скільки там працівників? Тисяча. Розділіть цей мільярд на тисячу працівників. Дали робітнику 100 ваучерів. Ті думають, що з ними робити? Люди ж здебільшого неграмотні. І тут підходить директор і каже: готовий у вас купити ці ваучери. На окремих підприємствах директори шантажували працівників: або ти продаєш, або я тебе звільняю. А гроші йому дав хто? Агент КДБ чи колишній секретар обкому партії. Зрозуміло, що робітники продають ці ваучери, щоб купити дружині чоботи й мати олів'є на Новий рік. Так директор отримує контрольний або навіть домінантний пакет акцій. І стає власником заводу, яким розпоряджається як хоче. Є мізки розвиває підприємство. Немає скорочує штат, ріже на брухт. Підтягується нижча ланка рекет. "Підмітають" готелі, санаторії. Ідуть бандитські розбірки. Гине "піхота", а верхівка залишається. Нікому не поскаржишся, бо з мілі­цією всі пов'язані. Потихеньку починають купувати суддів. Ті відчули смак валюти й не встояли перед спокусою. Не було розчарувань під час війни. Умію добирати коло спілкування Усе було зроблено штучно. Державні інституції ослаб­лені. Весь час, із 1991-го, в нас постійна експансія Росії кіно, музика, мова. Ключові гравці на будь-якому ринку пов'язані з Москвою. Там вважали, що Україна це плід, який достиг і варто тільки його зірвати і з'їсти. Окремо про армію. В останні роки до війни росіяни почали її цілеспрямовано нищити. Запорізька область вибух боєприпасів, Харківська. Через своїх агентів московити почали скорочувати чисельність ЗСУ. Спочатку в нас були дивізії, корпуси. Трансформували у бригади, як 32-й Сімферопольський. А корпус це корпус, там пункти управління, фронт може тримати. Плюс за російський газ ми розраховувалися ракетами. Путін почав війну 2014-го. Але на "обмеженій" українській території. Це була його помилка? &еnsр;Так. Але він не стратег, а оперативник. Може мислити тільки на короткий проміжок часу не далі. Тому й дали прізвисько Бліда Міль. Якби тоді пішов далі, взяв би Україну, поставив би гауляйтером Медведчука чи Януковича, розстріляв непокірних і царював би. Власне, це планувалося, коли почав повномасштабну війну в лютому 2022-го. Але з 2014-го наша армія почала відроджуватися. Тепер ми готові давати відсіч окупантам і робимо це. Ми робимо це. У якій точці війни ми перебуваємо наприкінці 2024-го? &еnsр;Нульовій. Вона дає можливість стартанути й піти в плюс. Що для цього потрібно? Насамперед усій державній машині переключитися на війну. Поки що цього не помітно. Депутати, приміром, як працюють? Їм сказали зібратися такого-то дня і проголосувати за такий-то закон. А в наших умовах народні обранці повинні працювати цілодобово, а не час від часу. Як можна закони, пов'язані з ухваленням бюджету чи допомогою військовим, переносити на потім, після вихідних? Це в державі, що воює, відбувається. На місцях треба ставити людей, готових гарувати 24 на 7. Те саме стосується і дипломатів. У всіх країнах світу мають порушувати тему про війну в Україні: виставки, фільми, в яких нагадують, що тут дітей убивають. Частина українців втомилася від війни. Вас це непокоїть? &еnsр;Втомилися ті, хто сидить в окопах, їхні родичі, волонтери. Інші відчувають незручності. Тривога, інколи світла немає, манікюр зробити не можна й за кордон поїхати, якщо ти військовозобов'язаний. Відчуваєте різницю? Це несправедливе ставлення громадян нашої країни до тих, хто вивозить війну. Недаремно військові просять офіційного дозволу, щоб дати по пиці тому, хто їх перестріне у відпустці і скаже: "Я тебе туди не посилав". Ви часто спілкуєтеся з іноземними журналістами. Який ваш головний меседж Заходу? &еnsр;Перше: доносити громадянам своїх країн і їхнім урядам, щоб активніше допомагали Україні. Бо ми воюємо за демократичні цінності, за те, щоб минуле не перемогло майбутнього. Друге: завжди дякую іноземцям за те, що прихистили наших людей. Третє: щоб західні уряди тиснули на український. Це допоможе звернути увагу на корупцію в державі. Чиновник обласного рівня офіційно доларовий мільйонер. І весь час на державній службі. Звідки гроші? Чи можливі в нас компроміси з Росією? &еnsр;Можливі. Після того як країна-агресор виведе свої війська з нашої території. І не по лінії 24 лютого 2022 року, а на кордони 1991-го. Плюс репарації. Тоді можна буде говорити про компроміси. І забути про них назавжди. У вас були розчарування за час війни? &еnsр;Ні. Я вмію добирати коло спілкування й емоційно підлаштовуватися під ситуацію. У наш час це необхідно. Що можна сказати про українського солдата? &еnsр;Він герой. ЗСУ роблять щось неймовірне, стримуючи таку орду. Що найбільше цінуєте в людях і намагаєтеся вкладати у своїх дітей? &еnsр;Чесність і любов до світу. Дітей завжди націлював на те, щоб поважали старших. А головний мій принцип у їх вихованні не нагодувати, а образно кажучи, навчити ловити рибу. Вважаю, вдалося. Якось потішив онук. Мав 6 років і сказав: "Дідусю, я придумав. Доки буде ніч і росіяни спатимуть, треба забрати в них ядерну бомбу й бахнути по них їхньою ж бомбою".

Слов’янський міськрайонний суд у Донецькій області залишив настоятеля Свято-Успенської Святогірської лаври УПЦ МП Арсенія, якого підозрюють у здачі окупантам позицій ЗСУ, під вартою до 2 лютого 2025 року. Про це повідомили у прокуратурі Донецької області в коментарі “Укрінформу” в п’ятницю, 6 грудня. Чергове підготовче засідання у справі щодо митрополита Арсенія відбулось у Слов’янську 5 грудня. […] Тhе роst Настоятеля Святогірської лаври хотіли взяти на поруки 11 депутатів, але суд залишив його під вартою fіrst арреаrеd оn Новинарня.

Президент Володимир Зеленський виступив з нагоди Дня Збройних сил України та привітав військових зі святом. Повага. Подяка. Пошана. Ось що відчуває наш народ, коли мова йде саме про вас. Коли наші люди чують про вас, бачать вас, бачать, як ви знищуєте ворога, його ракети, його дрони, його бази, його нахабність. Бачать, як ви бороните Україну. Про це сказав президент під час свого виступу. "Повага. Подяка. Пошана. І мурахи по шкірі. Коли кажемо: "Слава Україні!" та відповідаємо: "Героям Слава!" Бо знаємо, про кого це. Знаємо, хто є наші герої - справжні, хоробрі, гідні. Ті, про кого наші найкращі слова. Ті, у кого 6 грудня свято. Бо це ваш день - День Збройних сил України. День українського воїна", - наголосив він. Зеленський зазначив, що слова "український воїн" асоціюються з відвагою, емоціями, вдячністю, людяністю, щирістю та правдою. "І 10 років тому. І 24 лютого. Хто був народжений воїном і хто ним став. Дуже різні люди. Українці та українки різного віку, різних професій, із різних регіонів. Усі, хто жив своє життя. Але повернули його на 180 градусів. Мали іншу професію, але не забажали жити під чужим прапором. Хтось сказав: "Я не можу інакше". Хтось сказав: "Хто, якщо не я?" А хтось нічого не сказав. Просто поглянув на своїх дітей. Обійняв їх міцно, поцілував, вийшов із дому й став на захист країни", - висловився лідер країни. За словами президента, в ту мить у нас іще не було ні "хаймарсів", ні "петріотів", ні F-16, не було багато чого, але були українські воїни. "Ті, хто обрали Україну. Обрали захищати своє. Рідне. Рідне місто, село, рідну вулицю, хату, свою родину свою. І ви це робите 1000 днів. Узявши до рук зброю. Долю нашої країни. І тримаєте її міцно та стійко понад 1000 днів. Коли важко, коли дуже гаряче і коли нестерпно холодно, і вдень, і вночі, а ви тримаєте фронт, тримаєте свободу, тримаєтеся самі й завдяки вам всі тримаються, тримається Україна. Саме завдяки тобі, український воїне!", - сказав він. Президент наголосив, що в очах українського воїна можна прочитати й побачити все. "Очі, які бачили війну, бачили смерть, зло, які роз'їдав дим, але в яких не згасає життя, не згасає полум'я, яке підтримує вогнище надії всієї країни. Ви робите все, аби в очах наших дітей не було відчаю, страху, безнадії", - зазначив Зеленський. "І щодня у нас сльози гордості за вас - за наших воїнів. І щодня - сльози болю, коли ми втрачаємо когось із вас. Рідних, близьких, знайомих або незнайомих, але точно для всіх людей - не чужих. Рідних. Для всієї України", - додав він. За його словами, коли кожен із нас чує "український воїн", він згадує про когось зі своїх. У кожного перед очима постає реальна людина. У кожного є реальний приклад. Реальний герой. Зеленський нагадав: понад 1000 днів битви за державу. Понад 700 тисяч ворожих втрат. Для нас вони безіменні, безчесні, для нас і для історії вони не заслуговують нічого, крім ганьби та презирства. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський показав кадри бойової роботи українських артилеристів та ракетників "Але всі ми кричимо в душі у хвилини мовчання за нашими полеглими. І коли наші люди стають на коліно, проводжаючи в останній шлях когось зі своїх героїв, Бог бачить це з неба. І стає на наш бік. Бог бачить, скільки сьогодні синьо-жовтих прапорів на могилах. Скільки героїв, хто пішов на щиті, пішов на небеса, захищаючи земні, людські речі. Свій дім, свою маму, свою дитину, а разом - свою Україну. Яка понад усе. І пам'ять про вас - понад усе. Бо кожен - герой. Кожен - велика людина. Кожного й кожну я прошу вшанувати зараз хвилиною мовчання", - висловився президент. Він додав, що у нашій історії є дві дати, що стоять поруч у календарі й пов'язані одна з одною. Це 5 грудня і 6 грудня. Дві дати, які мають різний присмак. Дві різні мудрості, засвоєні українським народом за цей час. "Вчора було 30 років із дня підписання Будапештського меморандуму. Сьогодні ми точно розуміємо, що справжнім, найпершим, найдієвішим, найнадійнішим гарантом нашої безпеки є Збройні сили України. Ми дякуємо вам за це! Хай сміливих смерть обходить. Хай все у вас буде 4.5.0. Хай буде ваша звитяга, хай буде ваша слава та спільна українська перемога.Зі святом вас, воїни! Слава Збройним силам України! Слава Україні!", - підсумував Зеленський. Україна 6 грудня відзначає День Збройних сил. Зі святом українців привітали головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський та його попередник Валерій Залужний. Нині, за його словами, Україна знову бореться за свою незалежність. Ворог той самий, що й сто років тому. Генерал подякував усім мужнім українським воїнам, які б'ються на Донеччині та Луганщині, захищають Запоріжжя, прикордоння на Чернігівщині і Сумщині, б'ються за Чорне море, обороняли Київ. Залужний нагадав, що 31 рік свого життя присвятив Збройним силам України.

Кожного року 18 листопада українці відзначають День сержанта Збройних Сил України. В цей день заведено вшановувати відданість військовій справі та професіоналізм сержантів ЗСУ. Свято було встановлене 19 квітня 2019 року указом президента України Петра Порошенка, повідомляє Gаzеtа.uа Раніше День сержанта в Україні відзначався згідно з наказом Міністра оборони від 10 лютого 2009 року. Це професійне свято було започаткували з метою підвищення престижу військової служби за контрактом на посаді сержантського і старшинського складу, а також подальшого патріотичного виховання військових кадрів України. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Київ не буде витрачати бюджетні кошти на святкування Нового року До 2019 року День професійного сержанта ЗСУ відзначали у першу п'ятницю березня. Зараз свято має фіксовану дату 18 листопада. 6 грудня українці відзначають День святого Миколая. Це нова дата після переходу на новий релігійний календар ПЦУ, який відбувся торік 1 вересня. Раніше День святого Миколая відзначали 19 грудня. Це свято найбільше чекають діти.