Search trend "чехія – україна"

Про це повідомили на сайті премії.20-та літературна премія Центральної Європи "Ангелус-2025" оприлюднила довгий список. Журі премії "Ангелус" обрало 14 книжок зі 137 запропонованих. Українська письменниця Євгенія Кузнєцова стала однією з авторів, номінованих на престижну премію, за роман "Драбина" у перекладі Івони Борошковської.Довгий список включає репрезентативні книги з 10 країн. Як зазнаили на сайті премії, "історії, розказані тут, утворюють складну, але водночас дуже характерну для нашого регіону історію про суспільства та окремих людей, минуле, сьогодення та те, що може нас ще чекати".До довгого списку також потрапили:Румена Бужаровська, "Мій пан чоловік", пер. Дорота Йованка Чирліч, видавництво Віurо Lіtеrасkіе (Північна Македонія);Дарко Цв’єтич, "Ліфт Шиндлера", пер. Дорота Йованка Чирліч, Оfісynа Lіtеrасkа Nоіr sur Вlаnс (Боснія і Герцеговина);Інга Гайле, "Скарбенєк", пер. Даніель Любінський, Wydаwnісtwо Маrрrеss (Латвія);Еліза Коньцька, "Учора ти злилася на зелено", Wydаwnісtwо Каrаktеr (Польща);Ліса Кренцлер, "Запізно", пер. Дорота Строїнська, Віurо Lіtеrасkіе (Німеччина);Фатос Любонья, "Другий вирок", пер. Дорота Городиська, Fundасjа Роgrаnісzе / Оśrоdеk Роgrаnісzе – sztuk, kultur, nаrоdów (Албанія);Анета Примака-Онішк, "Каміння мусило полетіти. Витерте минуле Підляшшя", Wydаwnісtwо Сzаrnе (Польща);Клеменс Є. Шец, "Втіха круглих речей", пер. Агнешка Ковалюк, Wydаwnісtwо Fіltry (Австрія);Кшиштоф Сівчик, "На перетині артерій", Віurо Lіtеrасkіе (Польща);Слободан Шнайдер, "Час міді", пер. Сініша Касумович, Wydаwnісtwо Wаrsztаty Кultury w Lublіnіе (Хорватія);Катаржина Собчук, "Мала імперія", Wydаwnісtwо Dоwоdy (Польща);Леело Тунґаль, "Мала товаришка і листи", пер. Марта Перлікевич, Wydаwnісtwо КЕW (Естонія);Йоанна Віленговська, "Король Вармії і Сатурна", Wydаwnісtwо Сzаrnе (Польща).Короткий список премії оголосять у вересні, а переможця чи переможницю — 18 жовтня."З моменту свого заснування премія підтримує та вказує на найважливіші літературні явища та найвидатніших письменників з цієї частини світу. Ризикнемо сказати, що "Ангелус" став літературним дороговказом для Європи. Люди, відзначені або номіновані на "Ангелус" у наступні роки, отримували найважливіші нагороди у літературному світі, включаючи Міжнародну Букерівську премію та Нобелівську премію з літератури", - наголосили організатори.Літературна нагорода Центральної Європи "Ангелус" — літературна відзнака, яку вручають щороку за найкращу прозову книжку, опубліковану польською мовою у попередній рік. Організатором і фундатором відзнаки є місто Вроцлав. Лавреатом може стати письменник, що походить із Центральної Європи (Австрія, Албанія, Білорусь, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Естонія, Латвія, Литва, Македонія, Молдова, Німеччина, Польща, Росія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія, Чорногорія). 

Дивіться відеотрансляцію матчу Futsаl Wееk Summеr Сuр

22-й Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Dосudаys UА завершився 13 червня. Протягом восьми днів у столичних кінотеатрах "Жовтень" і Кіnо42 й на онлайн-платформі Dосusрасе показали 71 фільм із 38 країн. Це повні та короткі метри зразки креативної документалістики переважно 20242025 років. Серед них було 15 українських стрічок. &еnsр;Конкурсна програма "Dосu/Україна" щороку стає потужнішою. Складається враження, що ми розбалувані великими прем'єрами. Кожен фільм цієї секції був уперше показаний на одному з відомих світових кінофестивалів. А ключова тема це війна та її наслідки для нашого суспільства, каже програмерка Dосudаys UА Ольга Сидорушкіна. Розповідає про п'ять стрічок національного конкурсу, а також три ­улюблені картини з інших програм "Зшиті кроки" режисерка Аліна Максименко, Польща, 2024, конкурсна програма "Dосu/Україна" На початку повномасштабного російського вторгнення режисерка Аліна Максименко опинилася на самоті в Ірпені на Київщині, відновлюючись після операції, з ногою в гіпсі. Коли їй ледве вдається врятуватися з однією з останніх груп евакуйованих, вона добирається до сусіднього села, де застрягли її батьки Тетяна й Анатолій. Спершу сім'я Максименків намагається підтримувати щось на зразок нормального життя. Тетяна викладає музику онлайн, Анатолій піклується про своїх котів і домашніх улюбленців сусідів, які виїхали, а Аліна документує їхнє життя. Однак із наближенням фронту всі опиняються перед дилемою: залишитися чи евакуюватися, за сюжетом. Війна повністю інтегрувалася в наше життя. Ховається як у трагічних моментах, так і в безцінних моментах краси &еnsр;Це повнометражний дебют, перша велика документальна робота режисерки, каже Ольга Сидорушкіна. Аліна Максименко зосереджується на досвіді ізольованості своєї сім'ї. Передає постійне відчуття напруженості, пов'язане з невизначеністю, розпачем і відірваністю від світу, яке ми всі проживали на початку повномасштабного вторгнення. Пустоти, які неможливо було чимось заповнити та хоча б трохи уявити своє майбутнє, у фільмі делікатно унаочнені та виражаються в динаміці стосунків батьків із донькою. Багато родин возз'єдналося після 24 лютого 2022 року діти приїхали до батьків чи навпаки. Ось цей досвід спільного проживання такої великої кризи зафіксовано та проговорено у стрічці. "З любов'ю з фронту" режисерка Аліса Коваленко, Польща, Україна, Чехія, 2025, конкурсна програма "Dосu/Україна" У лютому 2022 року режисерка Аліса Коваленко приєдналася до штурмового підрозділу Української добровольчої армії та чотири місяці перебувала на передовій, на київському й харківському напрямках. Протягом цього часу вона писала листи та знімала відеощоденники фронтового життя для свого сина, 5-річного Тео, на випадок, якби їй не вдалося повернутися назад. &еnsр;Це унікальний щоденниковий портрет із зони бойових дій. Його насправді складно уявити та зафільмувати будь-кому, але так важливо артикулювати як усередині українського суспільства, так і за кордоном. Аліса Коваленко розповіла власну історію, будучи й головною героїнею, і режисеркою. Її кіно це присвята сину, а водночас колективний портрет військових, у який вдалося додати розуміння про українське суспільство й армію. "Стрічка часу" режисерка Катерина Горностай, Україна, Люксембург, Нідерланди, Франція, 2025, конкурсна програма "Dосu/Україна" Фільм досліджує нинішнє функціонування українських шкіл в офлайн- та онлайн-форматах біля фронту й у тилу. Без інтерв'ю, закадрового тексту та реконструкцій показує, як війна впливає на повсякденне життя учнів і вчителів. Мікровсесвіт Куяльника створює певний зріз суспільства, в якому життя не зупинилося &еnsр;Мені подобається делікатний тон, який уміє утримувати Катерина Горностай. Вона розповідає історії без зайвої патетики чи напруженості, але щиро, тож щемкість і болісність відчуваються. Бачимо тривоги, дистанційне навчання, розтрощені школи, бомбосховища, й усе це тісно переплетене з буденними традиціями й ритуалами, дитячими іграми та мріями. У стрічці немає якогось одного героя. Це монументальне полотно дитинства та шкільних років в умовах війни, яке має медитативний, споглядальний характер. "Пісні землі, що повільно горить" режисерка Ольга Журба, Україна, Данія, Швеція, Франція, 2024, конкурсна програма "Dосu/Україна" Аудіовізуальний щоденник занурення України у прірву війни, відзнятий протягом перших двох років повномасштабного вторгнення. Фільм складається з місць, людей, діалогів, звуків і тиші, що поволі розкривають хронологію нормалізації відчуття війни в суспільстві та прагнення нового покоління українців уявити майбутнє. &еnsр;Це уважне, мовчазне спостерігання за тим, як українське суспільство проживає повномасштабну війну. Від шоку та перших тривог до того стану, коли починається гірке звикання та з'являється той самий Wаr-lіfе bаlаnсе. Це кіно про крихку буденність, близькість, втрату, втому, віру та гідність українського народу. Історії, які знімає невидима камера Ольги Журби, мабуть, є тими, які маємо запам'ятати, постійно повертаючись до них, тим самим лікуючи себе. "Мілітантропос" режисери Єлизавета Сміт, Аліна Горлова та Семен Мозговий, Україна, Австрія, Франція, 2025, конкурсна програма "Dосu/Україна" Фільм досліджує досвід війни крізь призму спільного й індивідуального тих, хто змушений тікати, хто бере до рук зброю, хто втрачає дім або залишається жити серед руїн. Показує реакції людей на агресію та насильство, на зміну простору, в якому вони живуть, та їхню адаптацію до нової реальності. &еnsр;Це кіно про людину військову. Ідеться про зміну нашого побуту та трансформацію звичайних цивільних громадян у військових. Про те, як війна повністю інтегрувалася в наше життя. Ховається як у трагічних моментах, так і в безцінних моментах краси. "Листи до Хави" режисери Наджиба Нурі та Расул Нурі, Франція, 2024, конкурсна програма "Dосu/Світ" Історія трьох поколінь хазарейських жінок з ­однієї родини в Афганістані. Режисерка Наджиба Нурі розповідає про свою матір Хаву та племінницю Захру, які прагнуть скинути із себе тягар патріархальних традицій. &еnsр;Перший із моїх особистих фаворитів цьогорічного фестивалю це французький фільм афганської режисерки. Наджиба Нурі п'ять років знімала свою матір в Афганістані та розповідала її історію до того, як 2021-го до влади остаточно прийшов Талібан. Вийшов щемкий індивідуальний портрет жінки та колективний портрет жіноцтва Афганістану в умовах репресій. Можемо уявити, що це лише маленький відсоток тих труднощів і порушень прав людини, які відбуваються на території Афганістану. Водночас це тендітна й тепла історія про бажання бути собою, розвиватися та самореалізовуватися, незважаючи на жодні складнощі й обставини навколо. "Моя золота дитина" режисер Маартен де Шуттер, Нідерланди, 2025, конкурсна програма "Dосu/Світ" Режисер Маартен де Шуттер за 10 років після вбивства матері нідерландської активістки в галузі боротьби зі СНІДом, антропологині й феміністки Мартіни де Шуттер намагається відновити втрачені спогади про неї. &еnsр;Інший мій фаворит це знову щирий, теплий, інтимний портрет матері. Мати Маартена де Шуттера загинула в авіакатастрофі малайзійського боїнга 17 липня 2014 року. Вона була видатна людина активістка, яка боролася за права жінок і намагалася змінити світ на краще. На жаль, ця трагедія забрала її життя, коли Маартен був іще підлітком. Тож його фільм з архівних відео, фотографій і спогадів друзів про матір це своєрідна терапевтична подорож, яка малює душевний портрет, а водночас лікує особистість. Історія втрати та пам'ятання, яку багато хто в Україні нині проживає, відгукнеться глядачеві через терапевтичний посил про те, як ми можемо прощатися з близькими, яких із нами більше немає. Після стрічки є світле почуття любові та суму. "Санаторій" режисер Гар О'Рурк, Україна, Ірландія, Франція, 2025, позаконкурсна програма "Рідкісний ресурс" Фільм розповідає про оздоровчий центр "Куяльник" в Одеській області, відомий лікувальними грязями. Показує працівників і відвідувачів санаторію протягом одного літа в умовах повномасштабної війни. &еnsр;Ще один мій фаворит "Санаторій" ірландського режисера Гара О'Рурка. Ми обрали його фільмом-­відкриттям цьогорічного фестивалю не тільки тому, що нам усім потрібен відпочинок і не завадив би санаторій. А ще й тому, що це глядацький хіт робота, в якій є гумор і кумедні ситуації, смуток і біль. Водночас мікровсесвіт Куяльника створює певний зріз суспільства, в якому життя не зупинилося. Але стрічка не намагається бути дидактичною, радше веселою та дивакуватою. Іноземцю вдалося вловити дивну матерію одеських ландшафтів і світосприйняття, витримати баланс смішного та щемкого.

Україна завоювала перші медалі на чемпіонаті Європи з веслування і каноеУкраїна здобула три медалі на чемпіонаті Європи з веслування на байдарках і каное в Рачице, Чехія. Людмила Лузан виборола "срібло", а Андрій Рибачок та Микола Синюк – "бронзу".

Заступник міністра енергетики Олександр Павліченко із спеціальним уповноваженим Міністерства закордонних справ Чеської Республіки з питань енергетичної безпеки Вацлавом Бартушкою обговорили питання співпраці у сфері енергетичної безпеки, зокрема: гуманітарну підтримку українського енергосектору, постачання необхідного обладнання, а також розвиток нових генерувальних потужностей та зміцнення захисту критичної інфраструктури. Про це пише Рубрика, посилаючись на Міністерство енергетики України. «З […] Тhе роst Енергетична безпека та євроінтеграція: Україна і Чехія посилюють партнерство арреаrеd fіrst оn Рубрика.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Про це сказав економіст інвестиційного департаменту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FАО) Андрій Ярмак в інтерв'ю програми "Європейський простір" з Юрієм Фізером на Еспресо."Поляки досить ностальгічно ставляться до українського сільського господарства. Традиційно всі польські фермери, мабуть, найбільше у світі бояться української аграрної продукції.Подібним чином, коли Польща була кандидатом на вступ до ЄС, німецькі фермери побоювалися польської продукції. Тобто це абсолютно нормальний процес - коли хтось боїться конкуренції. Але реальних загроз для Польщі з боку України немає. Ба більше, Україна і Польща - це ідеальні партнери", - наголосив Ярмак.За словами економіста, якщо подивитися на структуру аграрного експорту Польщі, то країна здебільшого заробляє на експорті молока, м'яса, яєць - тобто продукції з високою доданою вартістю. Натомість Україна переважно експортує кормові зернові, компоненти кормів та олійні культури, які згодом переробляються для виробництва кормів. Відповідно, чим дешевше Польща закупить кормові компоненти, тим більше вона заробить на експорті власної продукції. Отже, Польщі вигідно стимулювати імпорт дешевої сировини з України."Щодо протестів - вони не мають під собою жодного реального підґрунтя. Їх можна пояснити лише відсутністю розуміння та інформації. Тому що з точки зору ринку об'єктивних причин для невдоволення не існує.Як працює аграрний ринок? Як працює зерновий ринок? Незалежно від того, чи закриєш ти кордон з Україною, чи ні - результат буде однаковий. Ми вже це бачили: після масових протестів польський уряд, всупереч рішенню ЄС, просто заборонив імпорт аграрної продукції з України, зокрема зерна. Польські фермери тоді були дуже задоволені, але ціни на зерно в Польщі продовжували падати", - зауважив Ярмак.Економіст також додав, що зерновий ринок є глобальним. Заборона імпорту з однієї країни не вплине на внутрішні ціни, оскільки зерно надійде з інших джерел. Українське зерно вирушить до інших країн, де ще більше знизить ціни, тож глобальна вартість залишиться незмінною або навіть зменшиться. Отже, об'єктивних фундаментальних причин для подібного невдоволення немає."Наприклад, стосовно малини: польські протести були спрямовані проти імпорту замороженої малини з України, нібито через те, що це знижує попит на місцеву продукцію. Але суть у тому, що польські імпортери купують українську малину, сортують її, пакують, додають націнку і заробляють більше, ніж українські переробники. Тобто більша частина прибутку залишається в Польщі.Коли почалися блокування доріг, працювати стало складно - Польща втратила статус надійного партнера. Усі почали шукати шляхи в обхід. І що сталося? Поляки втратили близько 10 млн доларів прибутку тільки на малині. Вони втратили свої позиції на світовому ринку - Україна їх обійшла, оскільки раніше поляки експортували українську малину як власну. Тепер ці гроші залишаються в Україні. Вона інвестує в доробку продукції та отримує вищу ціну на ринках, де раніше домінувала Польща - Німеччина, Франція, Чехія та інші країни ЄС.А на таких преміальних ринках, як США та Канада, Україна взагалі обігнала Польщу за обсягами постачання замороженої малини", - резюмував Ярмак.Суд підтримав заборону протестів13 травня Апеляційний суд Любліна підтримав заборону проведення акцій на польсько-українському кордоні. Відомо, що суддя Дорота Яніцька зазначила, що суд, проаналізувавши справу, дійшов висновку про правильність заборони акції. У суді кажуть, що протестувальники у своїй заявці на акцію посилались на поняття "збори громадян", натомість мали на меті саме блокування доріг.

Служба зовнішньої розвідки України попереджає про підготовку масштабної інформаційної спецоперації з боку Росії, спрямованої на дестабілізацію українського суспільства у період обмінів полоненими. За даними СЗР, пік кампанії заплановано орієнтовно на 20 червня. Ціль операції - підірвати довіру до української влади, посіяти розчарування серед громадян та дискредитувати Україну на міжнародному рівні. За координацію відповідає високопосадовець з адміністрації Путіна, а саме рішення про запуск схвалено особисто главою Кремля. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна повернула додому ще 1200 тіл полеглих захисників Основний інструмент - агресивне розповсюдження маніпулятивного контенту через російські пропагандистські ресурси: від рупорів Сімоньян і Соловйова до так званих воєнкорів. Їхня тактика - перекручування фактів, перебільшення труднощів обмінного процесу, звинувачення Києва у саботажі, нібито небажанні повертати тіла загиблих та бездіяльності державних органів. До кампанії долучено й низку прокремлівських ресурсів у Європі, зокрема Маgyаr Nеmzеt, Маgyаr Н&іасutе;rlар (Угорщина), СZ24.nеws (Чехія), Jеdnоtn&еасutе; Slоvеnskо (Словаччина) та R&еасutе;sеаu Іntеrnаtіоnаl (Франція). Їхнє завдання - просування дезінформації за межами України. Кульмінацією має стати оприлюднення фейкових списків загиблих українців - як військових, так і цивільних. За задумом Кремля, це має викликати паніку, зневіру та посіяти сумніви у діях української влади. СЗР закликає громадян зберігати критичне мислення та не піддаватися на інформаційні провокації. Сьогодні відбулося продовження репатріаційних заходів згідно домовленостей у Стамбулі. Україні вдалося повернути ще 1200 тіл, які за твердженням російської сторони належать українським громадянам, в тому числі військовослужбовцям. "Найближчим часом слідчими правоохоронних органів спільно з експертними установами МВС будуть здійснені всі необхідні експертизи та проведена ідентифікація репатрійованих тіл", - йдеться у повідомленні.

Впродовж 2025 року Чехія планує передати Україні більше боєприпасів, аніж в минулому році. Також ця ініціатива з передачі боєприпасів буде продовжена і на 2026 рік, заявив міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський під час спілкування зі своїм українським колегою Андрієм Сибігою, пише Укрінформ. "Я радий, що Європа почала брати більшу участь у підтримці України. Чехія продовжуватиме відігравати свою роль, зокрема через участь у "Коаліції охочих" та продовження нашої Ініціативи щодо боєприпасів. Ми хочемо поставити цього року більше боєприпасів великого калібру, ніж у 2024 році", - сказав дипломат. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна й Чехія підписали угоду щодо підготовки пілотів F-16 Інтенсивність чесько-українських контактів показує, наскільки важливим і ключовим партнером республіка є для України, додав Ліпавський. Він запевнив, що Чехія й надалі буде надійним союзником і партнером України. Цьогоріч у межах "чеської ініціативи" Україна отримала 400 тисяч снарядів. Торік у межах "чеської ініціативи" надійшло близько 1,5 млн снарядів різного калібру, цьогоріч - ще 400 тисяч, повідомив прем'єр-міністр Денис Шмигаль. З 2022 року Україна отримала від Чехії такої підтримки на суму понад $900 млн, додав він.

Україна та Чехія обговорили постачання боєприпасів у межах "Чеської ініціативи"Україна та Чехія провели переговори щодо постачання боєприпасів. Обговорили продовження програми "Чеська ініціатива", а також фінансування на 2025 рік та планування на 2026, враховуючи активність армії рф.

Україна планує збільшити обсяги виробництва гвинтівок Вrеn 2 Sісh та поглибити рівень їхньої локалізації.

Що таке RВS 70RВS 70 (Rоbоtsystеm 70) – це переносний зенітно-ракетний комплекс ближнього радіуса дії, розроблений у Швеції компанією Воfоrs Dеfеnсе (сьогодні – Sааb Воfоrs Dynаmісs). Комплекс розроблявся при врахуванні таких вимог збройних сил Швеції, як велика дальність перехоплення на зустрічному курсі, висока точність і ймовірність ураження, стійкість до всіх відомих штучних та природних перешкод, можливість роботи по цілях до самої землі, командне управління по лінії візування, можливість застосування в нічний час. З самого початку комплекс створювався з перспективою встановлення на колісне та гусеничне шасі.RВS 70 NG на стенді Sааb Воfоrs Dynаmісs АВ під час виставки в Оттаві, Канада,31 травня 2017 року. Фото: Gеtty Іmаgеs Було обрано варіант із наведенням ракети лазерним каналом. RВS-70 – перший у світі ПЗРК з такою системою наведення."На відміну від аналогічних комплексів, де використовується інфрачервона ГСН, шведський RВS 70 наводить ракету на ціль лазерним променем. Це дозволяє уражати літаки або інші цілі ворога, навіть якщо вони летять на зустрічному курсі та енергійно маневрують. А наведення саме за лазерним променем робить RВS 70 малопомітним для ворога та стійким для теплових "пасток" чи засобів РЕБ", – описує комплекс Dеfеnsе Ехрrеss.Базовий варіант RВS 70 Мk 0, виробництво якого стартувало ще у 1970-х роках, може працювати по цілях на дальність до 5 км та на висоті до 3 км. На початку 1990-х років у виробництво пішла версія RВS 70 Мk 2 із дальністю стрільби до 7 км та висотою ураження до 4 км, що уже перевершує, наприклад, характеристики радянського комплексу "Стріла-10". Сьогодні використовується п'яте покоління виробу – RВS-70 NG. Воно було представлене у 2011 році. ПЗРК п'ятого покоління має можливість автоматичного відстежування повітряних об'єктів, що забезпечує вищу імовірність влучання і менше часу на навчання оператора на тренажерних комплексах. Типовий курс підготовки оператора за допомогою тренажера займає 15-20 годин, розподілених на 10-13 днів.Комплекс перебуває на озброєнні в двох десятках країн. Серед них – Австралія, Аргентина, Іран, Латвія, Литва, Німеччина, Норвегія, Пакистан, Фінляндія, Чехія та інші.Як працює RВS 70Пускова установка зенітної системи складається з триноги, прицільного пристрою і транспортно-пускового контейнера (ТПК) із зенітною ракетою. Разом із триногою та встановленою ракетою пускова установка важить 87 кг. Пуск із плеча – неможливий. Установку можна переносити розрахунком або, для підвищення мобільності,  встановлювати на автотранспорт.RВS 70 (Rоbоtsystеm 70). Фото: Gеtty Іmаgеs "Концептуально цей комплекс перебуває у ніші між переносними зенітно-ракетними комплексами типу "Игла" або Stіngеr та великими зенітними комплексами, що встановлюються на автотранспорт", – пояснює портал "Мілітарний".Система може експлуатуватися дистанційно, виконуючи завдання протиповітряної оборони на стаціонарних позиціях.RВS-70 обслуговується трьома військовослужбовцями: оператор, заряджаючий та командир. Пускова установка оснащена оптичним візиром та тепловізором. Вага зенітної ракети у транспортно-пусковому контейнері – 24 кг. Час розгортання комплексу – 45 сек, а перезаряджання можна виконати менш ніж за 5 сек.Комплекс має на озброєнні ракети Rb 70 Мk.1, Мk.2 та Воlіdе. Від вибору ракети залежить ефективність комплексу. При пуску ракета Rb-70 викидається із контейнера зі швидкістю 50 м/с. Потім включається маршовий реактивний двигун твердого палива, який працює протягом 6 сек, розганяючи ракету до надзвукової швидкості. Завданням оператора є утримання мети у полі зору стабілізованого прицілу. Лазерний промінь, що випускається блоком наведення, утворює "коридор", центром якого рухається ракета. Невисока потужність, що використовується комплексом для наведення, та відсутність випромінювання до пуску ракети ускладнюють ефективне виявлення RВS-70. Максимальна швидкість ракети сягає 2000 км/год.Відомо, що RВS-70 можна застосовувати також проти наземних легкоброньованих цілей, оскільки бойова частина ракети, окрім того, що є осколковою, має і фугасну дію.Характеристики RВS-70Ефективна дальність – понад 9 км;Висота ураження – 0-5 км; Вага установки – 87 кг;Час розгортання – 45 с;Час перезаряджання – до 5 с;Довжина ракети Воlіdе – 132 см;Вага ракети Воlіdе – 15 кг;Швидкість ракети Воlіdе – до 2450 км/год.Радіолокаційна системаRВS 70 зазвичай працює в єдиній системі зі шведськими радіолокаційними комплексами спостереження Gіrаffе 75, які передали Україні у 2023 році. Імпульсно-доплерівські радари малої дальності Gіrаffе 75, також відомі у шведській армії під індексом РS-90 Gіrаffе, можуть виявляти повітряні цілі на відстані до 75 км та висоті до 10 км. Радар може автоматично захоплювати до 15 і автоматично супроводжувати до 20 цілей.РS-90 Gіrаffе. Фото: з соцмереж Після виявлення цілей, інформація про них потрапляє на пульт бойового управління РЛС, звідки її по дроту спрямовують на під'єднані пускові установки.Радіолокаційна система дозволяє працювати при будь-яких погодних умовах. При наведенні на ціль автоматично коригує точність наведення комплексу оператором за допомогою звукових сигналів.РS-90 Gіrаffе є двокоординатним радаром, тобто виявляє літак у двох вимірах (відстань і напрямок). Система може виявляти як літаки, так і вертольоти, що зависають."Комплекс встановлений на шасі повнопривідних тривісних вантажівок Тgb-40, проте може бути змонтований і на гусеничному транспортері Вv-206 та інших транспортних засобах. Радар змонтований на 13-метровій щоглі, загальний час розгортання РЛС становить трохи понад 5 хв. Розрахунок РЛС складається з п’яти осіб, що забезпечують стеження за трьома цілями в ручному режимі. Радар здатен забезпечувати цілевказанням до дев’яти вогневих розрахунків. Час реакції комплексу становить 4-5 секунд", – описує Gіrаffе портал "Мілітарний".RВS-70 в УкраїніRВS 70 (Rоbоtsystеm 70). Фото: прес-служба Збройних Сил України Про те, що Україна просить у Швеції комплекси RВS 70, стало відомо влітку 2022 року – про це на брифінгу в Стокгольмі говорив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. Після цієї заяви жодних згадок про передачу RВS 70 на потреби Сил оборони у відкритому доступі не було. А вже в березні 2023 року шведські комплекси "засвітилися" на фотографії бійця новоствореної 88-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.У липні того ж року стало відомо, що 47-ма окрема механізована бригада "Маґура" отримала на озброєння шведські RВS 70. Фото оприлюднила пресслужба бригади.Після цього бійці "Маґури" неодноразово демонстрували приклади ефективного застосування переносного зенітно-ракетного комплексу. Так наприкінці 2023 року був збитий російський безпілотник SuреrСаm. Ще вражаючим видалося ураження російського гелікоптера Ка-52 у Запорізькій області."Необхідно відзначити малопомітність роботи реактивного двигуна ракети, який не залишає за собою сліду, що дуже важливо для безпеки операторів. Бо зазвичай місце пуску якраз демаскується димовим слідом, який чітко вказує місце пускової", – прокоментували відео на Dеfеnsе Ехрrеss.Про нову партію систем ППО RВS 70 повідомляли в лютому 2025 року. Тоді ці комплекси увійшли до пакета допомоги від Швеції на 113 млн доларів.

Про це повідомляє офіційний сайт УЄФА. Гра Португалія - Іспанія пройшла у Мюнхені на "Альянц Арені", і закінчилась перемогою команди Роберто Мартінес у серії пенальті - 5:3.Основний час матчу завершився внічию 2:2. За Португалію відзначилися Нуно Мендеш і Кріштіану Роналду. Іспанці відповіли голами Мартіна Зубіменді та Мікеля Оярсабаля.Роналду вийшов у стартовому складі й забив свій 138-й гол за збірну. Проте не дограв матч до кінця через травму. Його замінили на останніх хвилинах. Вирішальний пенальті у серії реалізував Рубен Невеш. Форвард іспанців Альваро Мората натомість не забив, його переграв голкіпер Діогу Кошта.Для Португалії це вже другий титул у Лізі націй. Перший був здобутий у 2019 році. Найкращим гравцем турніру визнали захисника ПСЖ Нуно Мендеша.Ліга націй Фінал9 червняПортугалія – Іспанія 2:2 (Серія пенальті - 5:3)Голи: Мендеш, 26, Роналду, 61 - Зубіменді, 21, Оярсабаль, 45Шлях до фіналуУ півфіналі Португалія переграла господарів "фіналу чотирьох" Ліги націй з Німеччини - 2:1. У переможців голи забили Франсіску Консейсау та Кріштіану Роналду.Іспанія в півфіналі здолала Францію з рахунком 5:4. У чинних чемпіонів Європи дублем відзначився Ламін Ямаль, також забивали Ніко Вільямс, Мікель Меріно та Педрі.Як у Лізі націй виступила УкраїнаКоманда Сергія Реброва стартувала в другому дивізіоні Ліги націй 7 вересня 2024 року в Празі з поразки від Албанії - 1:2. У 2-му турі Україна в гостях програла Чехії - 2:3. Далі українці в Познані переграли Грузію - 1:0.Наша національна команда розпочала друге коло у Вроцлаві з нічиєї з Чехією - 1:1. У 5-му турі збірна України в Батумі розділила очки з Грузією - 1:1. В заключному турі Україна перемогла Албанію - 2:1.У підсумковій турнірній таблиці групи В1 Україна посіла друге місце з 8 балами. Напряму до вищого дивізіону вийшла Чехія, яка набрала 11 очок. Грузія з 7 пунктами стала третьою. Албанія також набрала 7 очок, фінішувала четвертою і вилетіла у нижчий дивізіон.У березні 2025 року в матчах плей-офф за місце в найсильнішому дивізіоні Ліги націй у першому матчі, який проходив в іспанській Мурсії, Україна здобула вольову перемогу над Бельгією з рахунком 3:1. Проте в повторній зустрічі перевагу втримати не вдалось - команда Реброва поступилась 0:3.

Про це повідомляє офіційний сайт УЄФА. Гра Німеччина - Португалія відбувалася в Мюнхені на "Альянц Арені". Португалія вийшла у фінал турніру, де зустрінеться з суперником, який визначиться 5 червня. У Штутгарті в іншому півфіналі зіграють Іспанія та Франція. Фінал і матч за третє місце відбудуться 8 червня. Чинним переможцем Ліги націй є Іспанія, яка взяла титул у 2023 році. Перший розіграш турніру у 2019 році виграла Португалія, у 2021-му трофей здобула Франція. Ліга націй1/2 фіналуНімеччина - Португалія - 1:2Голи: Вірц, 48 - Консейсау, 63, Роналду, 68Як у Лізі націй виступила УкраїнаКоманда Сергія Реброва стартувала в другому дивізіоні Ліги націй 7 вересня 2024 року в Празі з поразки від Албанії - 1:2. У 2-му турі Україна в гостях програла Чехії - 2:3. Далі українці в Познані переграли Грузію - 1:0.Наша національна команда розпочала друге коло у Вроцлаві з нічиєї з Чехією - 1:1. У 5-му турі збірна України в Батумі розділила очки з Грузією - 1:1. В заключному турі Україна перемогла Албанію - 2:1.У підсумковій турнірній таблиці групи В1 Україна посіла друге місце з 8 балами. Напряму до вищого дивізіону вийшла Чехія, яка набрала 11 очок. Грузія з 7 пунктами стала третьою. Албанія також набрала 7 очок, фінішувала четвертою і вилетіла у нижчий дивізіон.У березні 2025 року в матчах плей-офф за місце в найсильнішому дивізіоні Ліги націй у першому матчі, який проходив в іспанській Мурсії, Україна здобула вольову перемогу над Бельгією з рахунком 3:1. Проте у повторній зустрічі перевагу втримати не вдалось - команда Реброва поступилась 0:3.

В Україні розглядають варіант переходу на євро після вступу до Євросоюзу. Проте Національний банк попереджає, що це дуже довгий процес. Заступник голови НБУ Сергій Ніколайчук розповів про це в інтерв'ю Fоrbеs. "Я думаю, що 10-15 років - це точно не той термін, за який ми встигнемо підготувати себе для того, щоб відповідати всім критеріям, які потрібні для переходу на євро", - сказав економіст. На його думку, за цей час Україна лише зможе оцінити свою готовність і вирішити, чи варто взагалі переходити на нову валюту. Ніколайчук нагадав, що багато країн ЄС досі зберігають свої національні валюти. Серед них Болгарія, Чехія, Швеція, Данія, Угорщина, Польща, Румунія. "Під час набуття членства в Європейському Союзі ці країни брали на себе зобов'язання в певній перспективі перейти на євро. Єдина країна, наскільки я пам'ятаю, яка не брала подібного зобов'язання - це Данія. Вона змогла виторгувати для себе виняток", - зазначив Ніколайчук. Він вважає, що Україні, ймовірно, теж доведеться брати таке зобов'язання, якщо вона стане членом ЄС. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НБУ встановив курс валют на останній день травня "Зрозуміло, що також наші фінансово-економічні зв'язки з країнами єврозони або з країнами блоку євро мають продовжувати суттєво посилюватися. І природно буде, що в певний момент ми маємо змінити валюту - валюту курсоутворювальну - з долара на євро", - пояснив банкір. Він підкреслив, що історично для України долар США завжди мав значно більший вплив, ніж інші валюти. Ніколайчук заспокоїв, що в найближчому майбутньому питання переходу на євро не стоїть. Він також запевнив, що навіть якщо перехід відбудеться, він не матиме серйозного впливу на бізнес чи звичайних українців. У останній тиждень травня основні валютні коливання залишатимуться в раніше встановлених межах. Офіційні курси валют очікуються в діапазоні 41,6-41,8 грн за долар та 45,5-47 грн за євро. Про це розповів Тарас Лєсовий, директор департаменту фінансових ринків та інвестиційної діяльності Глобус Банку.

У межах Міжнародної коаліції дронів Латвія передала Україні ще 1500 ударних БПЛА. Дрони придбали за кошти Фонду коаліції дронів, до якого Латвія внесла 5 млн, повідомив 27 травня міністр оборони Латвії Андріс Спрудс. "Ще 1500 бойових безпілотників доставляються з Латвії в Україну. Дві латвійські компанії поставлять 12 тис. безпілотників у першій половині року в межах Міжнародної коаліції дронів", - написав він. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Литва витратить 1 млрд на міни і зуби дракона для укріплення кордону Коаліцію дронів сформували в лютому 2024-го під час 19-ї зустрічі у форматі "Рамштайн". Цю ідею запропонувала Латвія. Разом із Великою Британією вони координують роботу ініціативи. Зараз у коаліції налічується 18 країн: Латвія, Велика Британія, Австралія, Чехія, Данія, Франція, Естонія, Італія, Нова Зеландія, Канада, Литва, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Польща, Німеччина, Швеція та Україна. Європейські міністри оборони провели нові переговори щодо потенційного розгортання військ в Україні. Наразі приблизно шість країн погодились надіслати своїх солдатів. Серед них: Велика Британія, Франція та країни Балтії.

Європейський Союз ухвалив рішення тимчасово відновити квоти на імпорт окремої сільськогосподарської продукції з України. Про це повідомляє Вlооmbеrg з посиланням на речника Європейської комісії. Ці обмеження, скасовані у 2022 році через повномасштабне вторгнення Росії, знову набудуть чинності з 6 червня 2025 року. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 1,3 млрд заплатив ЄС за енергоресурси РФ у лютому За словами речника, запровадження квот є тимчасовим кроком, і ЄС продовжує роботу над оновленням Поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі з Україною. Відповідно до нового режиму, до кінця 2025 року Україна зможе експортувати лише 7/12 річного обсягу визначеної агропродукції. Жодна країна ЄС не виступила проти цього рішення, однак вісім держав, зокрема Німеччина, Швеція, Чехія, Данія та Литва, утрималися під час голосування. 2024 року доходи від експорту української агропродукції демонстрували зростання на всіх ключових ринках. Підвищений попит фіксувався в країнах ЄС, Азії та Африки. За рік експорт української агропродукції до країн Євросоюзу зріс на 3% і сягнув $13 млрд. У підсумку частка ЄС у загальному обсязі поставок сільськогосподарських товарів склала 52,4%.

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 22 травня.У світових лідерів з'явилася нова проблемаФото: скриншот з відео Білого домуУ світових лідерів з'явилася нова величезна проблема – розбірки в Овальному кабінеті Трампа, пише СNN.Президент Південної Африки Сиріл Рамафоса став останнім лідером, який став жертвою кампанії МАGА в середу, коли Трамп прочитав йому лекцію про неправдиві твердження. Іноземні лідери тепер на свій страх і ризик заходять у священне лігво президента США, який проводить прес-конференції так, ніби це поєдинки в клітці. Як з'ясували Україна та Йорданія, чим більш вразливою є країна, тим більш ворожий прийом вона зазвичай отримує.З огляду на зростаючі політичні ризики появи в Овальному кабінеті, не буде дивним, якщо деякі лідери переглянуть те, що колись було жаданим запрошенням, а тепер стало політичною пасткою. Це може мати дипломатичні наслідки, оскільки країни Глобального Півдня, такі як Південна Африка, зараз більше дивляться на Китай, ніж на США.Кожна зустріч в Овальному кабінеті тепер відбувається під тягарем тіні брутальної розправи над президентом України Володимиром Зеленським з боку Трампа та віцепрезидента Джей Ді Венса в лютому цього року, зазначає СNN.Здається, Рамафоса зробив висновки з цього шоку. Хоча він і був приголомшений, але відреагував на засідку президента швидше з подивом, ніж з відвертим гнівом. Він терпляче намагався пояснити Трампу факти – не те щоб це мало якесь значення.Для більшості президентів фотосесії в Овальному кабінеті - нудна справа. Преса поспішає, щоб почути, як кожен з лідерів виголошує банальні фрази про міцні відносини між двома країнами. Іноді репортерам вдається поставити кілька запитань, перш ніж їх виганяють на офіційну прес-конференцію, яка відбудеться пізніше.Це змінилося під час другого терміну Трампа, який зруйнував навіть ті бар'єри пристойності, які президент залишив на місці під час своєї першої каденції.В Овальному кабінеті стало більш людно і гамірно.Венс часто сидить на дивані в Білому домі поруч із членами кабінету міністрів, чекаючи, коли вони накинуться на нього. Це незвична роль для віце-спікера. За часів адміністрації Обами тодішній віце-президент Джо Байден часто уникав уваги, сидячи в глибині кімнати. Відвідувачі Трампа повинні бути в центрі уваги медіа-пакету МАGА, шукаючи, як і президент, вірусних моментів. Під час візиту Зеленського один з таких репортерів запитав президента, який носить польову куртку у військовому стилі на честь фронтовиків, чому він не вдягнув костюм, щоб продемонструвати повагу, нагадує видання.Бренд Трампа базується на тому, що він є аутсайдером і руйнівником. Він повернувся до влади з рішучим наміром зруйнувати глобальні політичні та торгівельні системи, які сприяли зміцненню могутності США, але які, за його словами, обкрадають американців. Що може бути кращим способом продемонструвати свої якості сильної людини, ніж лаяти іноземців в ефірі?Ритуальне приниження Трампом своїх відвідувачів означає, що світові лідери тепер мають складний новий вимір у своїй підготовчій роботі. Вони повинні подумати про те, як будуть сприйматися своїми виборцями вдома. Якщо вони не зможуть протистояти Трампу, то виглядатимуть слабкими. Якщо вони дадуть рішучу відсіч, вони можуть отримати внутрішній імпульс – як Зеленський, – але можуть зашкодити своїм національним інтересам, якщо залишать Трампа ображеним.І лідери повинні намагатися уникати того, щоб опинитися в пастці перед камерою, коли Трамп скаже або зробить щось, що підкреслить їхню відносну слабкість порівняно зі Сполученими Штатами.У лютому, наприклад, король Йорданії Абдалла виглядав дуже незручно, коли Трамп тиснув на нього, щоб він прийняв біженців з Гази. Такий наплив міг зруйнувати крихку політичну рівновагу Йорданії та саму монархію. Однак Абдалла також знав, що його країна залежить від допомоги США у сфері безпеки, тому він не міг заперечити своєму співрозмовнику.Найуспішнішими відвідувачами Овального кабінету є ті, хто роздає похвали Трампу, не надто принижуючи себе.З театральним блиском Стармер витягнув листа від короля Карла ІІІ, який запрошував Трампа відвідати країну з державним візитом, і говорив про те, що це велика честь, оскільки Трамп вже мав подібне запрошення від покійної королеви Єлизавети ІІ. Стармера не називають природженим політиком, і він отримав найвищі оцінки на батьківщині за свій надзвичайно вправний виступ.Іншим лідером, який змагається за те, щоб стати мостом між Європою і Трампом, є прем'єр-міністрка Італії Джорджія Мелоні. Як правий популіст, який часто відвідує Мар-а-Лаго, Мелоні має перевагу в тому, що перебуває серед друзів Трампа.Але, як палка прихильниця України, вона опинилася на хиткому ґрунті, який вирівняла завдяки своїм політичним навичкам. У якийсь момент Мелоні перебила свого перекладача і сама взяла на себе обов'язки перекладача, щоб переконатися, що Трамп повністю зрозумів пункт про збільшення Італією витрат на оборону.Лідери ніколи не знають напевно, що може трапитися з Трампом.Минулих вихідних Венс був у Ватикані на інавгураційній месі понтифіка і передав йому ефектний білий конверт з президентською печаткою, який містив запрошення відвідати Білий дім. Було чутно, як Лев сказав "колись" – можливо, маючи на увазі свій намір прийняти цю пропозицію.Але, здається, не поспішав. Можливо тому, що майже неможливо уявити собі людину, яку римо-католики вважають представником Бога на Землі, яка добровільно підкориться ведмежій ямі Овального кабінету і дещо світській риториці Трампа. Але видовище двох найвідоміших американців на планеті у старовинному офісі було б непересічним.Західні країни розкрили масштабну російську кампанію кібершпигунстваФото: УФОТООдинадцять західних країн звинуватили сумнозвісну хакерську групу російської військової розвідки в атаках на оборонні, транспортні та технологічні компанії, які беруть участь у наданні допомоги Україні, повідомляє Роlіtісо.Сполучені Штати, Велика Британія, Німеччина, Чехія, Польща, Австралія, Канада, Данія, Естонія, Франція та Нідерланди оприлюднили спільну заяву про російську державну кампанію, спрямовану на організації, які беруть участь у "координації, транспортуванні та доставці іноземної допомоги Україні".Країни заявили, що підрозділ 26165 російської військової розвідки - відомий у світі кібербезпеки як "Fаnсy Веаr" – проводив кампанію протягом понад двох років, використовуючи різноманітні тактики, включаючи цільові шахрайські електронні листи та викрадені паролі.За їхніми словами, російські хакери, які брали участь у кампанії, атакували державні організації та приватні компанії в оборонному, транспортному, морському, авіаційному та ІТ-секторах, а також у сфері управління повітряним рухом. Під удар потрапили організації з Болгарії, Чехії, Франції, Німеччини, Греції, Італії, Молдови, Нідерландів, Польщі, Румунії, Словаччини, України, Франції та Сполучених Штатів. Західні країни прямо пов'язали кібер-кампанію з війною Росії в Україні, заявивши, що атаки посилилися після лютого 2022 року. Як йдеться у звіті, оскільки російські війська "не змогли досягти своїх військових цілей, а західні країни надали допомогу для підтримки територіальної оборони України, підрозділ 26165 розширив свою діяльність на логістичні організації та технологічні компанії, що беруть участь у наданні допомоги".Кілька російських хакерських груп активізували свою діяльність у той час, але підрозділ 26165 зосередився на шпигунстві, зокрема на підключених до Інтернету камерах на українських прикордонних переходах і щонайменше на одній організації, що займається промисловими системами управління на залізниці.На підрозділ 26165 раніше були накладені санкції ЄС за хакерські атаки на німецький Бундестаг у 2015 році. Її також пов'язують зі зламом Національного комітету Демократичної партії США у 2016 році та електронних поштових скриньок Соціал-демократичної партії тодішнього канцлера Олафа Шольца у 2022 і 2023 роках.Нещодавно Франція звинуватила його в організації кібератак на виборчу кампанію президента Еммануеля Макрона у 2017 році.

Україна та Чехія підтвердили наміри поглиблювати стратегічне партнерство, розширювати співпрацю в оборонно-промисловому комплексі, економічній і торговельній сферах. Відповідні домовленості закріплені у спільній заяві, підписаній після

За підтримку Батьківщини вона набралася гейту навіть у деяких французів, тому що не боїться сваритися з невігласами і відстоювати Україну всюди, де це потрібно. Серед російської та суржику в 11 років вона зробила свій вибір і перейшла на українську. Є голосом жінок, які не бояться називати речі своїми іменами і цей голос звучить у її книгах і піснях. З нами Ірена Карпа, письменниця, співачка, громадська діячка, культурна дипломатка.Я розповім коротеньку історію, відступ для наших глядачів. Дуже часто мені мої знайомі питалися, чи Ірена Карпа - то не моя сестра. Я не знаю, чого вони запитували. Я казала, що я маю сестру на прізвище Карпа, чотириюрідну. Звати її Наталка і вона теж співачка, але не Ірена.У цьому певно плані ми всі між собою якось юрідні брати й сестри, тому що дійсно в мене є коріння зі Львівщини, село Передільниця і там частина зараз яка прикордонна польська, дуже цілком можливо, що ми родичі. Треба дослідити. Прізвище не настільки поширене, тому ми дійсно можемо бути однією великою родиною. Десь оцей ген вистрілює і тебе все-таки ідентифікують з іншими Карпами, хоча в тебе прізвище інше.Тепер про серйозне. Дев'ять років у Франції, тобто фактично збіглося з тим, як росіяни напали на Україну. Я в кінці 2015-го переїхала, я ще тут активно брала участь у революції. А коли почалося все найцікавіше, взяла і поїхала. Я поїхала якраз у рамках програми перезавантаження державної влади оцього постсовка, і я поїхала культурною дипломаткою, щоб якось вдихати нове життя в те, що відбувається у представництві культурному України за кордоном  Щось мені вдалося, а десь мої всі благі наміри розбивалися об систему, яка така і залишилася радянська, що навіть мої колеги в посольстві, дипломати казали: "Це не перекладається для французів - оці старі нормативні якісь акти, які ще з Радянського Союзу є". І це був дуже цікавий досвід, насправді.Я не хочу його повторювати, я людина не з системи, я все-таки авторка, я мисткиня, мені дуже подобається працювати з людьми, викладати, але точно не бути культурною менеджеркою і не працювати в системі, тому що, кожна людина сама по собі, ви це, мабуть, теж часто бачите десь в державних органах, вона дуже нормальна, класна, в неї теж є діти, якісь свої там бажання, мрії, кохані люди, там собака, кіт.Але все разом у системі - це стає чимось таким дуже нелюдяним, бездушним. Починається Кафка. І це смерть просто для творчої людини, дуже важко в такому перебувати. Ясно, що є якісь приклади там Пабло Неруда, який був послом. Це не мій випадок, але мені цей досвід все одно знадобився. Коли я переїхала 2015 року, то якось ву мене зрушилася з місця мертва точка ву творчості. Я дуже довго не могла нічого написати.Десь вісім років в мене не виходило великої форми, але в мене були маленькі діти, тобто нічого дивного в цьому нема. А тут якось нове місто, все це закрутилося. Я взяла чотири емігрантські історії - щось вигадане, щось справжнє і зробила книжку "Добрі новини з Аральського моря". І тут мені на днях подруга каже: "Слухай, Карпа, ти написала про міграцію, коли це не було мейнстрімом. Зараз ця книжка дуже корисна, так, щоб зрозуміти, як там ці жінки вигрібають". Це було ще до того, як масово почали їхати. У 2019 році вийшла книжка, але ось такий вийшов досвід. Напророчила? Ні, я не напророчила, я просто показала, як люди з різним рівнем освіти, різного віку, різного соціального статусу, як вони виживають. Наприклад, одна з них краде чайові, які лишають офіціантам, а інша може вибрати в якомусь хорошому бутіку красивий одяг. Це, власне те, що відбувається і зараз, тому що різні жінки в основному виїжджають. Мені здається, що їм буде цікаво почитати, порівняти свої історії, то ця книжка зараз якось отримала нове життя.А ці жінки, які зараз виїжджають через повномасштабне вторгнення до Франції - французи якими бачать Україну через цих жінок?Мені здається, що зараз дуже класна ця нова хвиля міграції, тому що це люди, які їдуть не через те, що вони від бідності тікають, а з питань безпеки, безпеки дітей, перш за все. От, наприклад, всі, кого я знаю, всі повиїжджали з дітьми. Дуже мало хто соло виїхав. Сьогодні я їхала в поїзді з жінкою, яка виїхала до Ірландії з двома дітьми, але чоловік був тут і вона повернулася. Каже, що якби не чоловік, вона би так само залишилась заради освіти дітей там. Це в будь-якому випадку дуже цікавий досвід. У мене ця книжка, яка зараз, я дописала вже її, ми її готуємо і дуже сподіваюся, я ж буду у Львові на ВеstsеllеrFеst. Дуже сподіваюсь, що вона вийде до того часу. Якщо навіть не вийде, то буде якесь передзамовлення, і я почитаю щось із неї. Там одна з історій - це історія жінки, яка виїхала через війну зі своєю донькою. Вона списана з реальності, тому що в нас вісім місяців жила от така частина сім'ї - молода жінка зі своєю донькою-підлітком, яка ні слова не говорила по-французьки напочатку, яка вчила у школі німецьку, вона сама інженерка. І для мене це був такий якийсь приклад сили, волі і незламності, що вона там вдень працювала, підпрацьовувала, ходила на курси французької, вночі вчила самостійно ту французьку мову. За вісім місяців вона її вивчила настільки, що її взяли на роботу інженеркою. Французьку мову настільки. Тому що зразу наш оцей диплом інженерний "вау", тому що в них це дуже довго і дорого вчитись на інженера. У мене чоловік - інженер. Я знаю там, чого це коштує.От наші оці КПІшні, оці всі дипломи - це дуже високо котується, тому що це така вузька спеціалізація. Її взяли і вона була єдиною жінкою в цій компанії. Для мене це теж - дуже про емпаверинг. Наприклад, конкретно на цій історії, я показую, що вона залишилася там не тому, що вона собі хотіла кращого життя. Ні, вона насправді працює там важче і більше, але, наприклад, у неї стосунки, які залишилися тут, вони вже себе віджили дуже давно, і інколи на відстані у тебе оптика міняється і ти бачиш, як хто чим жив там, хто що вкладав у цю родину. І зараз так, її чоловік одружився з новою. Оце вже прототип, так? Я вже про це не розповідаю в книжці, але він там навіть якось виправився.Буде частина людей, яка повертається, - ті, в яких там добрі стосунки, якась там робота, соціальне коло, щось таке, що їм важливе. І будуть ті, хто залишаються. Це така історія, ми не можемо на це вплинути тим, що ми будемо хейтити, шеймити там людей. Так є. Так було в кожну війну, в кожну революцію. Люди тікають. Наприклад, після Другої світової - ті, хто були остарбайтерами у Німеччині, вони виїжджали в Америку, тому що повернутись у Радянський Союз значило б табори. Тут так само - люди, які з Маріуполя. Вони повтрачали все і не завжди можуть знайти роботу в Україні. Є, звичайно, категорія людей, які поїхала, щоб нічого не робити, стояти десь на соціалці. І це соромно, так? І от повертаючись до питання, як нас сприймають французи.Все-таки в нас хороший стереотип зараз новий з'явився - що це люди з освітою. Як казав там один з їхніх політиків, дуже неполіткоректне було зауваження: "Хай їдуть українці, вони всі освічені, нам це дуже знадобиться там для економіки". Типу "ура, клас, у нас буде біла освічена робоча сила, якій можна платити буде менше". Звучало це приблизно так.Але немає оцього, що "українки - повії", як це було часто про жінок не з України, а зі Східної Європи. Тому що вони там анатомічно гарні, високі. І це от зникло, тому що всі побачили інший бік оцих українок, жінок з дітьми, які там адаптуються, які опановують мову, які йдуть на роботу. В принципі, залишаться тільки такі, тому що ніхто з тих нових, хто  переїхав, вони не хочуть йти на якусь низьку роботу, наприклад, там прибиранням займатися. Цим займається попередня хвиля міграції. А це дуже нові люди, вони працюють часто на віддаленці. Так само на Україну працюють, працюють у міжнародних компаніях. Я ніколи ще не була в поїзді, який би був порожній, де повертаються люди з закордону в Україну. Весь час от є отакий рух, багато хто живе між двома країнами зараз. Це дуже цікавий досвід для цих людей. Я думаю, багато хто повернеться і принесе щось. Якщо не повернеться - це їхній вибір, ми не можемо вказувати іншій людині, що тобі робити. Комусь як мені необхідно їздити туди-сюди. Я перестала рахувати, я так прикидаю десь, мабуть, це мій 24-й чи 25-й раз поїздки до України з початку повномасштабного вторгнення. Я до війни так часто не їздила. Але я не можу жити без України. Це мій дім, тут моє місце сили. Мені тут добре, мені тут смачно. Тут люди, з якими можна сидіти на балконі, пити ігристе, дивитись на каштан, там починається тривога, щось робити з цього приводу. Я не могла б жити без України. Тут мої люди, тут мої читачі, тут мої слухачі, а там моя сім'я. Виходить, що я просто от маневрую, це, звичайно, не подобається або одним, або іншим. Але це зараз так як є.  Але француженки не ревнують до українок?До речі, історії, які я чула, це від двоюрідної сестри мого чоловіка, вона там не про ревнощі - там просто було, що яка гидотна її українська колега. Вона давно переїхала, каже, вона ні разу в Україну не з'їздила. Вона взагалі не переймається тим, що відбувається. Тобто от їх таке ображає. Знову ж таки, це моя бульбашка, так? Я не знаю якихось таких історій. Я знаю точно, що нам, у принципі, легше подружитись з чоловіками, ніж з жінками. Це автоматично так все це відбувається, але достатньо також й інших експаток, інших іноземок, з якими можна дружити і які будуть скаржитися на те саме неприйняття французами, що й ми. У мене є подружка, яка американка, вона з Нью-Йорка, чорношкіра і абсолютно те саме таке ставлення. Їй просто скучно. От буває, що тобі нудно, що тобі нема про що поговорити з цими людьми.І я просто вже теж бачу, що я опиняюсь, коли в компанії французькій, в мене відкривається рот і я починаю про війну. Я вже бачу, що вони вже холодні.  Ну хтось питає: "А що там у вас?". І я даю розгорнуту відповідь. Я повністю розкладаю їм всю політінформацію яку треба. Напевно, ж з такими людьми непросто дружити. "А що там у вас?" Чи якісь конкретні запитання про війну? От що зараз говорять на четвертий рік? Про Трампа, наприклад, дуже всіх гальванізувало оце, коли був цей скандал в Овальному кабінеті, всі дуже прийняли нашу сторону, не було такого, що вони стали б за за спиною "буллі", бо це ж теж людський інстинкт. Тобто є частина людей, яка виправдовує агресора, щоби типу самому не здаватися слабеньким і вразливим. А говорять багато, зараз є Україна в новинах. Відколи Трамп прийшов до влади -  постійно, стабільно ми є. Була я у Сенаті не так давно, показували фільм - документалка про знищені культурні пам'ятки в Україні. Дуже класно, просто шикарний. Перший, мабуть, за весь час, що я побачила. Настільки докладно - від пам'яток архітектури - там повністю і Харків, і сучасні митці, і все, що відбувається.Хочеться таких продуктів побільше, тому що фокусують режисери, автори на речах, які в нас є спільні, наприклад, архітектурні. Вони не знімають умовно Салтівку чи оці наші спальні райони, в яких там ми виросли. Я там, в тому числі в Черкасах - у 80-х роках це будувалося. А знімають дуже цінне і що викликає емпатію. Так само як, коли знімають там дітей, теж такі вони будуть якісь гарні. Навіть бабусь вибирають не таких, що жалість викликають, а красивих. Отам була головна реставраторка одна заповідника і вона була така красива. Дуже старша жінка весь час жартує так: "Ти коли цю реставрацію докінчиш? Коли я вже умру?" Настільки красива, коли ми дивимося, кажемо - європейська жінка. І вони от фокусуються на таких українцях, які дуже-дуже європейські, тобто нема такого совка махрового.І це дуже класно. Коли є оцей фокус, який акцентує на нашій подібності. Власне, ми і є європейцями, просто залежно куди ти дивишся. Це про українську культуру французи дізнаються, але французи, ми знаємо, чи це стереотип, чи це правда про те, що вони залюблені в російську культуру - "русский балет, великая русская культура, театр" і так далі. Воно далі все залишається? Залишається. На жаль, залишається і це так просто не викоренити. Це теж якийсь стокгольмський синдром, коли ти щось довго любиш, а потім там: "Ні, вони ж не всі такі, в них же така культура". І от знов там в опері вони будуть ставити Євгенія Онєгіна і наші українчики туди йдуть і кажуть: "Ні, ну а що, це класика, це ж вже так". Якби з усієї класики, якщо вибирати Євгенія Онєгіна, то про що ми говоримо. Я слухала якусь програму спеціально. Це було Радіо Культура, здається, чи Радіо Музика - французьке. Я їхала просто собі по полях і думаю, послухаю зараз класичну музику. І просто один російський композитор за іншим. Я виключила, включаю через час далі, типу, і далі, і далі. Потім якась російська піаністка і до неї знову ця журналістка: "І тут ми бачимо, значить, оці ж барви російського села".І вже ця піаністка, яка руська, яка виросла в Франції, я так розумію, вже не витримала і каже: "Та українського це села, там з Чайковським. Він це написав в Україні. Після того, як там літо провів". Я ж така думаю: "Господи". Такого дуже багато на кожному кроці. Далі буде в них Толстоєвський, і далі буде стояти книжка там наприклад, Амеліної, перекладена, але поряд буде стояти Навальний, знаєш.І от вони постійно в пошуках цих хороших рускіх. Їм здається, що вони дивляться наперед у примирення і типу: "А чого вони не хочуть примиритись? Тому що є ж от ето от все, так?" Нікуди не поділася ця кількість російських перекладачів величезна і оця маленька кількість українських перекладачів. Попит, я не знаю зараз, кого з сучасних вони перекладають. Я просто не слідкую, бо немає часу, але вся оця класика, все, що вони далі кажуть. Це як битися з вітряками трохи, так, наприклад, казати, що російський авангард. Вони Малевича нашого беруть і зараховують там до російського авангарду, чи Кандинського. Оцю всю Вітебську школу, де там євреї, які в Білорусі взагалі були. Але це все російський авангард.Тому що вони не знають, що Малевич, він сам казав про те, що я є українець. Вони можуть з цим розбиратись, наприклад, де створена там певна картина чи там якісь його віхи, але це якби існують вже такі терміни: "російський авангард". Коли продвинутий куратор, він буде писати, що це Україна, але буде частіше писатися Російська імперія. Я їм це пояснюю - вони теж такі, вони колони, вони не були ніколи колонією, так? У мене в чоловіка у родині там у дядька ми були в гостях, я фоткалася навіть там в одязі українського бренду, і в них така колекція Оld Моnеy - все дуже класно. Дівчата шиють, я прям обожнюю підтримувати жіночі бізнеси, я вся така Маdе іn Ukrаіnе кажу. І я фоткаюся, а там такий чувак у цьому ХVІІ століття на портреті в перуці і з астролябією. Куди ж він міг плавати? Невже ж за рабами, так?Я до чого? Це як колонам пожаліти тих, хто був у колонії. Тільки тепер, дуже недавно ми з чоловіком дивились в кіно, він ридав просто, бо їм у школі про це не розказували. Дві серії документалки дуже крутої, відновлені відео, пофарбовані про французькі колонії, як там насправді жилося. Про те, що Де Голль насправді бився силами колонії, бо французи ж здалися Гітлеру - "у нас лапки, тільки не бомбіть Париж". Тобто вони співпрацювали і був Рух опору. Але і потім оці всі люди, які підтримували Де Голля, їх обманули, і їх не забрали у Францію, там частина взагалі були стрілки, їх просто розстріляли, щоб їм не платити. І от ці люди, нащадки їхні, вони нас розуміють.У мене була касирка, каже: "Я нащадок оцієї етнічної групи, яку підвів Де Голль у свій час, яку підвели французи". І вона була дуже класна. Каже: "Приходила тут одна, ця, оця". Я кажу - "росіянка?" "Так, так, каже, я її не обслужила". Або зустрічає мене, на весь магазин кричить: "Ну що, він вже здох там чи ні? Я чекаю, щоб він здох". Ми розуміємо з нею, про кого йдеться. І вона каже: "Я тебе розумію". Оце дуже цікаво, що оце от у нас працює. Але це чомусь, наприклад, не працює на порозуміння з африканцями. Дуже цікаво, як воно. Я про цей фільм, що чоловік мій плакав, бо у школі їм цього не показували. Тобто їм частково насадили провину.Тому що дуже полегшені умови. Наприклад, вихідцям з Північної Африки, щоб приїхати там і отримати натуралізацію, думаю, значно легше, ніж нам, Ніж українцям з усіма нашими освітами, з доходом легальним і з усім. Але все одно для них це приховують і це так само якесь є певно підсвідоме розуміння між одними колонами й іншими. Росія - це колоніст, так, наприклад, Франція - це колоніст. А Сполучені Штати, які повідбирали землю у корінних американців - це також колони, Іспанія та сама. Але ось ця француженка, яка є нащадкою тих, хто був колонізований, вона каже: "Я не обслужила росіянку". А ти згадувала про українців, які йдуть на Євгенія Онєгіна у Франції. І що нам з ними робити? Чому цим у цих людей нічого не вмикається? Я не знаю чому. Я коли зробила зауваження їй, вона: "А що, я така проукраїнська, я всюди щось там за Україну". Але камон, ну ти транслюєш, як ти сидиш у красивій шубі з моноклем на Євгенії Онєгіні. Хоч не кажи вже тоді, де ти сидиш, якщо ти його так любиш. Хай це буде твій guіlty рlеаsurе, я не знаю. Агресивно ми це не витримаємо, тому що коли ти агресивно щось насаджуєш, це викликає злобу і бажання протистояти. Сьогодні я сідаю в поїзд, так цікаво і чую, що іде ця жінка, яка поряд зі мною, каже своєму чоловіку: "Да вот моё седьмое место". Думаю, от скотина, зараз щось мені скажеш російською, я тобі скажу: "Я перепрошую, я вас не розумію". Я втомлена, зла, типу, в мене ж вчора концерт був, я в 04:30 прокинулася. Вона так раз, коли щось мені принесли мені їсти, і вона мені "Смачного". Вона ідентифікувала хто я, і почала зі мною говорити дуже гарною українською. Вона сама там з Одеси, волонтерка, але от з чоловіком вдома вони говорять російською. От вона мені розказала, що десь у Франківську десь там був виступ її колег, щось техніки між собою говорили російською і їх за це франківчани зачморили, підсунули якийсь несправний рояль і все. І люди поїхали дуже озлоблені додому.Це їх не змусить говорити українською, на жаль. Я дуже розумію обурення, мене страшенно вкурвлює, коли українці говорять російською. Я не з такої сім'ї, я з багатої, так? Я з тієї сім'ї, де сильна антирадянська історія, так? Я говорила на двох мовах до десь, може, 11-12 років. Чому? Тому що дід і бабця в Черкасах. І там ця сама шизофренічна ситуація, що дома всі говорять українською, виходять на вулицю і починають штокати. Бо тому що ми ж городськіє, а щоб ніхто не подумав, бо ще якийсь Юрік з Сахаліна може приїхати. Написала я про Юріка пост, що надіюсь, що він уже з Сахаліна приїхав в Україну в чорному пакеті, точніше, вернувся. Fасеbооk удалив. Чому? Інтересно. І оце гівно, воно починає сміятися з твоєї української мови. А ти підліток, а ти дитина. І тобі хочеться конформуватись, тобі хочеться бути як всі. І ти говориш російською. Але потім мене тато викликав на серйозну розмову, сказав, що хай вони переходять, не прогинайся. Я дуже вільнолюбна людина. І для мене прогнутись - я сама собі стаю противна. Тут така ще хитрість має бути, не йти на відвертий конфлікт, але просто бути собою. Лишатися, розуміти, чого ти говориш українською. Наприклад, я знаю весь свій бекграунд.Я розумію, що таке голодомор. Я розумію, що таке репресії. Я розумію, що таке заборона української мови. Я розумію, якої сили вартувало нашим предкам того, щоб ми з вами просто сиділи зараз говорили тут. І тут в тебе є вибір: або ти граєш в дудку і визнаєш, що ти раб, що ти настільки тупий, що ти не можеш в Україні вивчити українську мову і нею говорити. Якась у тебе є психологічна перепона. Окей, ти розумний, ти говориш українською, але вдома ти переходиш на російську. Чому? Тобто в тобі живе якась оця частина малороса,  за що ти її так оберігаєш? Та що це за травма? А тут якби треба вже сходити до психотерапевта, напевно із цим розібратися. Але, дорогі україномовні слухачі та читачі, не чморіть, будь ласка, тих, хто говорить російською мовою. Їх можна лагідно тролити, але якщо ви йдете на відвертий булінг, це викличе в них тільки більшу впевненість у тому, що вони повинні говорити російською, а тому це з них зробить ще більших ждунів, ніж вони можуть бути зараз.Твій перехід такий впевнений не тільки вдома, але й поза хатою. Українська - не тільки домашня мова, це було в 90-ті, а зараз - повномасштабне вторгнення. І що з нинішніми підлітками, які продовжують слухати російську музику, дивитися якісь російські фільми, жахливі, вони жахливі просто? Так, це теж протест підлітковий. Мене недавно вчителька української мови одного з київських ліцеїв попросила записати звернення до україномовних дітей. І це дуже добре, що до україномовних, тому що говорити підліткам, які назло оцим нам всім нудним, типу старим, ровесникам їхніх батьків, будуть говорити російською? Я не зовсім знаю. Я зі своїми, в мене теж підлітки, я намагаюсь увійти в якесь розуміння, але в мене діти ненавидять все, що російське. Не дай Бог, я скажу "да", чи скажу "спасибо". Інколи "мама?" "що таке, що таке?" "мама - спасибо, спасибо". У них іде оцей правильний протест. Якогось суржика немає. Навіть цікаво, що зараз слухають якийсь ТіkТоk, але це все одно україномовний буде ТіkТоk. Мої діти не розуміють російської, тому що я ще в садку налякала всіх вихователів на Печерську, де вони були. Я просто їм сказала: "Ви знаєте, мої діти розмовляють українською, англійською. Якщо ви звертаєтесь, якщо не можете з ними українською, будь ласка, говоріть з ними англійською". І до них вибірково говорили українською. Не знаю, чи це зіграла роль, що я публічна людина. Але я думаю, що кожна мама може таке вимагати. Зараз інша біда, дійсно, що вчителі і вони вже дуже класні. Вони будуть давати суперпрограми. Я читала пост чийсь на Фейсбуку, якийсь Київський ліцей, такі захмарні ціни, типу 400 000 грн за рік.Ти таке у Франції платиш, коли там вже у супер крутий університет дитина вступає. Вчителі класні, а на перервах між собою діти всі російською говорять. І син цієї жінки, яка писала, був єдиний україномовний і вона прям у розпачі. "Що мені робити? Він рано чи пізно, підліток, він буде конформістом, він буде говорити російською. І їй, не знаю, ніхто їй не міг дати нормальну пораду" Тому що винні не вчителі і, ну, от як зробити так. Значить ці діти вдома говорять російською, вони приносять мову. Що робити тим дітям, чиї батьки, як твій тато, не викличуть дітей на розмову і скажуть: "Ти знаєш, це погано. Розмовляй українською"Протестувати проти цього, зрозуміти, що російська - це мова рабства. Піти проти батьків - це абсолютно нормальна тема в цьому віці. Я не здивуюсь, якщо навпаки буде, що в них вдома українська, а вони батькам на зло говорять російською. От це може бути. Тому що, знаєш, коли там біжать: "Куди дивляться батьки?. Можуть бути дуже нормальні батьки. Дитина просто може вибрати бути отаким одороблом, розумієш, яке пішло і слухає гімн Радянського Союзу. Тому отак от є. Це підлітковий протест, це підлітковий бунт. З ним треба працювати осмисллено, знову ж таки, прямою агресією чи прямою якоюсь забороною. Ти ж його не прив'яжеш вдома, не вживиш йому чіп, щоб він там Хвильового цитував безкінечно.Вони будуть схильні до масової культури, в кращому випадку вони будуть якимись там готами і слухати Rаmmstеіn, як там мої діти і кажуть: "Мама, ти знаєш цю музику?" Я така: "Цю музику, я маленька ще була, як була ця музика". Тобто є оцей протест - емо, готи, оця субкультура, а очевидно в Україні часу війни щось, що типу під табу - оця російська музика, стріми, оці репери, оці гімняні фільми, про які ти кажеш. Це для них вираження протесту. Знову ж таки, я не дитячий психолог, я взагалі дуже далека від того, щоб бути мамкою, яка роздає поради. З дітьми треба говорити, зрозуміти, чому вони саме це роблять. Це вплив оточення. Це буде не вплив школи, це буде, швидше за все, не вплив батьків навіть. Це буде вплив оточення. Чогось вони вибрали конфліктувати, чогось це певним чином їхній протест проти того, що відбувається. Ясно, що вони ніхто з них не хоче на війну. Тому що, є ті, хто хочуть на війну і ми бачимо 16-річних імена під прапорцями на Майдані Незалежності. Є і такі діти, є діти, які волонтерять, які збирають якимись штуками на армію, є прекрасні діти, так, які просто оця надія, оцей цвіт, який робить по-справжньому. А є ті, хто наступають на ці граблі, їм треба просто пояснювати: "Ось, дивись, ракета вбила твого однолітка, коли ти слухаєш російську музику, ти сплачуєш російському виконавцю. Російський виконавець сплачує податок і за ці податки Росія може купити ще одну ракету, яка прилетить і вже вб'є твого друга. Розумієш?" От отак на пальцях їм пояснювати.А взагалі про те пояснити, що якщо ти такий крутий і протестний, то протестуй проти рабства, протестуй проти совка, проти того, що ти не хочеш бути другорядним, упослідженим малоросом. Протестуй проти цього, просто будь нормальним собою, говори англійською, якщо так хочеш протестувати. Це ж напряжніше, ніж оце белькати по-російськи. До речі, про волонтерство. В тебе є таке волонтерство, яке називається інформаційним волонтерством. Я часто волонтерю для якихось польських медіа, але я волонтерю звідси і є набір блогера, так, який в мене виконує роль оператора, штатива і так далі. Я вмикаю телефон і пояснюю, що в нас тут відбувається, пояснюю Україну для поляків. А ти пояснюєш Україну для французів. Бувало так, що ти приходиш на етер, а там вже стільки набігло хороших русскіх і вони розповідають французам про Україну?  Вони весь час хочуть дуже розказувати про Україну. Вони такі главні експерти з усіх експертів, що вони знають все про Україну. Ні, є нормальні люди, це ті, які не приходять на ефіри, щоби дати українцям прозвучати.  Але так що що робити нам? От я говорила з Юрієм Андруховичем. Він каже, що не треба відмовлятися виступати, тому що з росіянами виходить так, що ми тоді не звучимо. Я дуже розумію цю позицію, але як членкиня ПЕН-клубу, я підписала оце наше рішення не брати участі в дискусіях, де є росіяни. Інша справа, що ти не завжди знаєш про це. Тебе запрошують на ефір і раз - і там вже сидять росіяни. Тебе просто не попередили про це.Тоді у мене вмикається мій внутрішній пітбуль і їм стає так страшно, що вони починають обсирати Рашу у вісім разів більше, ніж я. Були якісь такі, що оце як клинили "Навальний, Навальний, Навальний", які намагаються щось з тобою поговорити, ще й по-російськи з тобою поговорити. Я ввічливо відповідаю щось французькою їм і йду.У мене є одна знайома, яка арт-кураторка, вона вже 20 років має французьке громадянство. і ми співпрацювали ще з нею. Вона етнічна росіянка. Коли почалась війна, я от просто спитала, кажу: "Ти знаєш краще свій народ. Що робити, щоб типу якось покращилось?" Вона каже: "Нічого, атомну бомбу скинути, - каже. - Все, більше, каже, їм нічого не допоможе". І навіть це мене не спонукало ходити на якісь її події. Як відрубало. Після вторгнення я не можу себе змусити піти, чути російську мову десь там. Потім якось мій чоловік запросив її чоловіка там до нас на річницю весілля. Він прийшов з нею, вона прийшла з величезним оберемком соняшників. Я не знала, що вона буде.. Я її викликала, кажу: "Тільки французькою тут говорити". Кажу: "Прийдуть мої подружки, щоб ти навіть не палилася взагалі". І вона дотрималась цього, тобто вона не переходила на російську, вона дійсно говорила з моїми подружками французькою.  Вона окей ідейно, але все одно, я не можу. Вона мене весь час запрошує на свої події, я не ходжу туди, тобто я не можу. Що таке мені сталося, що просто від відвело від всіх.Мені тільки в кошмарних снах зараз сниться, що я ходжу по Москві, по Арбату і говорю російською мовою. В мене реально такі кошмари. Оце видно страх окупації, страх того, що нас підімнуть.Я аж зараз говорю, в мене мурашки по шкірі. Просто стільки наших предків поплатилося свободою, життям, здоров'ям за те, щоб ми жили отак, як ми зараз живемо оці 30 років незалежності, це ж золотий час. Такого, в принципі, не було ніколи. Ми такі щасливі з усіма нашими революціями, з усім. Що ми тримаємося, що ми відвойовуємо. Просто українці - ми круті, що можу сказати. І це дуже треба втримати в собі. Тому що скотитися в стан раба, якому не треба вирішувати, який по-русски будет говорить, ото головку опустить. Куди піду, там мене стібнуть, оце я бідний і нещасний, це легше легкого. Значно важче піднімати голову, стояти до останнього, розуміти, що це твоя битва за виживання, за всяке, за екзистенційне, за культурне, за фактичне. Це дуже важливо.Те що зараз відбувається на фронті, те, що люди донатять, те, що інші люди, яких, слава Богу, перестали називати культурним фронтом, роблять культурні події, з яких ідуть аукціони, з яких ідуть донати. Коли військові бачать, що їх підтримує суспільство, що їм донатять, що їм щось закидають, це їм реально рятує менталку. Якщо ви кинете там по 100 грн, не вип'єте зайву каву, десь посміхнеться військовий, тому що це більше ніж гроші? Це про те, щоб ми включені, що ми цивільні люди, що ми з ними, що це все потрібно? Французи як зараз сприймають війну в Україні, на якому вони етапі? Бо на початку був страх, що атомна бомба навпаки впаде десь на Європу, а не на Росію, як твоя ця знайома росіянка етнічна говорила. Чи є готовність того, що, якщо раптом що, я дивилася там статистику, що молоді люди у Франції, це було опитування минулого року. Казали, що готові брати зброю до рук. Які настрої зараз між французами?Я думаю, що десь такі ж і є. Зараз Трамп нам підсобив в цьому сенсі. Вони і так ненавиділи американців і їх зневажали за їх безкультур'я. Але грошки брали все одно з туристів і продовжують це робити. Так само, як ми були на Сідрері, виробництво сидра, кальвадоса і кажемо, що ми з України. І молодий чувак, може йому 30 з чимось, такий каже: "Так-так, ми експортуємо на Україну і на Росію. Дивіться, ці в нас коробочки в Владивосток". Ми такі: "Господи". Взагалі лице лупиться, оцей іспанський сором. Я привела людей показати сільське виробництво, українок привела. І ми такі: "Чувак, не треба тобі було це говорити", а він далі продовжує, що я припиню експортувати на Росію, якщо ви будете такі ж замовлення робити. Звичайно є, категорія людей, яким гроші не пахнуть, їм тіпа норм. Експортує він в Владивосток, що він тут такого поганого робить. Хай там люди бухають. Да хай збухаються вже там просто, хай їх менше буде. Загалом, оцей страх атомної бомби - він не зник, він є.Якось люди живуть усвідомлено з ним, але він уже так довго вимахує своїм цим ядерним прутнем, і нічого. Як щось би мало статися, він би вже це зробив, знаєш. А так от це все якісь казочки, червоні лінії. Я вже на ефірах кажу: "Дивіться, скільки разів ми вже перейшли ці червоні лінії. І що?! Кажу: "Так, ну, він же ж класичний bully. А так можна, а так можна? І якщо ти не будеш протистояти цьому, то він буде далі тебе пожирати по шматочку, поки не зіжре тебе всього. Мені здається, що от вся ця історія з Трампом, вона трохи всіх так збадьорила. Макрон абсолютно не популістський політик, на відміну від лівих, від правих. Це так круто те, що Марін Ле Пен більше не допустять до виборів. Це ж та, яка фінансувалась Путіним, оцей генерал Путіна в спідниці був фактично. І Макрон якось дуже наперекір всьому веде таку тверду політику. Він прям молодець, він дуже, він як з нами - те, що в нас в суспільстві, так, от наших нормальних людей дискурс. І зараз він європоцентричний, класний. І моя бульбашка вся така європоцентрична і класна.В нас один там якийсь тільки кузен, з якого всі тепер стидаються, пішов депутатом від правих сил і з нього всі ржуть. І я через то не поїхала вперше на Різдво до них, тому що я не буду сидіти за одним столом з людиною, яка є депутатом від крайніх правих сил у Франції. Але Макрон молодець. Він зараз настільки на висоті, дійсно справжній дуже крутий лідер і перший, який не забоявся Трампа. Ще ж була така тема  - коли тільки Трамп на перший свій термін прийшов, він же ж типу людей булить тим, що коли приходить, він тобі тисне руку. І всі там: "Ага". А Макрон такий його міцніше схопив і тримав його довше.  Він такий маленький, такий дуже tyрісаl француз, дуже харизматичний. Я ж його бачила наживо. Це давно колись там ще, будучи культурною дипломаткою, книжку Сенцова передавала. Обманувши його охорону, бо мене пускали. Вайб від нього дуже хороший - сильної людини. І я дуже сподіваюся, що це запалює також і інших лідерів. На нашій стороні є ті, хто знають, що це таке - Молдова, Фінляндія, балтійці, поляки ті самі.Всіх, в кого була взаємодія з москалями, вони уже не дадуть себео бманути. Так, Чехія, наскільки молодці. Виступала з нам перед нами словацька група і вони вибачалися за позицію свого Фіцо. Вони каже: "Ми не всі такі словаки". Я кажу: "Та я вірю, вірю. В нас теж був Янукович. Ми не всі за нього голосували. І fееl yоur раіn". Тому просто тут треба ще іншим країнам це доводити. Тій самій Німеччині. Їх виховали в тому, що вони мають провину перед там всім світом за світові війни. І тут росіяни. Дуже ж часто Радянський Союз так і називають Росія. Їм теж треба розжовувати, скільки мільйонів українців полягло в Другій світовій. Це не були лише росіяни, це були балтійці і білоруси, молдавани, грузини, тобто це всі люди, які гинули там. А в цих видно далі, що от вони щось винні Росії. Да ні, не винні Чи Росію коли-небудь покарають за те, що вона робить? Більше того, вона ж і в час Другої світової війни багато зла наробила.  Як очільниця Совєтського Союзу.Як очільниця - голодомор і репресії, і скільки всього є, і вся ця відповідальність не була прийнята. Зато вони позабирали всі будівлі посольств по всьому світу. Це ж ми "правоприємники", давайте нам все багатство. Я дуже в це вірю - що росію покарають, бачиш, навіть Трамп зараз сказав, що він не буде протистояти. Боже, це ж такий абсурд був протистояти розслідуванню воєнних злочинів Росії в час повномасштабного вторгнення. Там видно йому все-таки напхали, що це ж зовсім повний повний абзац. Америчка, яка завжди була - frееdоm, dеmосrасy тут. Та ні, не будемо. Та хай повбивають там отих дітей, подепортовують. Та що ми це будемо? Не було. Ні, Путін нічого такого не робив. В Трампа ж почали дуже сильно рейтинги повзти вниз. І ось, думаю, що заспівали під іншу дудку. Не тому, що Трамп виправився, а тому, що все-таки люди, навіть які б вони реднеки не були, можуть трошечки відрізнити добро і зло. І от хочеться сказати, якщо у вас депресивний стан, чи вам не хочеться жити, чи вам здається, що все даремно, скажіть собі: "Я хочу дожити до моменту, коли путло буде в Гаазі". Я просто заради цього моменту готова жити, дивитися, от як ця морда буде там сидіти, якщо він, звичайно, не прийме отруту, як Гітлер десь в бункері. На це ми теж згодні, але це краще вже тоді пошвидше, щоб ми могли якось відсвяткувати. Якщо ні, то я дуже в це вірю. Я вірю в правосуддя. Це також часто питають французи: "Що хочуть українці?" Думають там помсти, вбити. Я всім кажу: "Ні, ми хочемо правосуддя". Ми хочемо просто, щоби вони заплатили репарації і щоб вони несли відповідальність за кожну заподіяну смерть, за кожну екологічну біду ту, яку вони зробили, за кожен дім зруйнований, за кожну долю понівечену.Тому що це страшне - те, що вони роблять і роблять це під якимись своїми  галюциногенними ідеями, за це треба платити. І я вірю, що вони за це заплатять. Ми говорили про культуру, про культурну дипломатію. Чи настане такий час, що французи будуть казати: "Ах, це ж українське, український там композитор чи український художник, чи український письменник". Я вірю, що настане. Війна - це дуже добре таким каталізатором виступила - те, що українців для себе відкривали. Лесю Українку ми зрештою чули у виконанні Катрін Деньов. Вона читала також Люби Якимчук "Абрикоси Донбасу", сучасної поетки. Чим більше було б таких інфлюенсерів дуже вагомих, як Катрін Деньов, тим краще це буде. Це швидше одиниці зараз. А що там з Депардьє? Хай, блін, кане в лету цей урод просто. З Депардьє це, якщо хтось не в курсі, його ж зараз там за зґвалтування його судять, за домагання.В нього ще якісь педофілічні там були замашки. Дуже класно, що нарешті жінки можуть про це говорити, бо раніше, "це нормально, ну він же зірка, він має право робити все те, що захочеш, з якоюсь там жінкою, яка освітлюванням займається". І він же ж там супер друг Путіна. Воно завжди все йде якось в комплексі. Це про цінності. І я дуже рада. Він мені ніколи не подобався. Він геніальний актор, але коли ти хоч трохи знаєш, хто він і що він, ти вже не можеш дивитись на це. Я не знаю, є люди, які розділяють ці дві речі. Я не можу, наприклад, розділяти. Багато французів теж не можуть розділяти. Там чимало голів у них покотилося. І чимало мужиків заступається за таких людей, наприклад як з Беґбедером.В нас недавно теж був скандал з Винничуком, і те, що відбувалось в ПЕН-клубі. Там дуже цікаво, що розділилися, що жінки були дуже проти в основному, а чоловіки захищали, причому несподівані чоловіки, не бачили вони там сексизму і чогось такого. Це цікаво, наскільки ця річ дійсно зумовлена статевим поділом, а не якимись людськими цінностями загалом. Я думаю, що це тема для окремої розмови і ми ще колись цю розмову здійснимо, поговоримо про твій фемінізм. У мене фемінізм здорової людини. Я за те, щоб люди робили, що їм хочеться. Як от людина почуває себе щасливою на підборах - хай ходить на підборах, хоче ходити в рейтузах, з неголеними ногами їй комфортно. Відстаньте від неї ви всі, вона не зобов'язана вам подобатись. Чи так само не зобов'язана там носити ліфчик, щоб не виколювати очі. Хочеться людині таке зробити. Те саме з чоловіками - вони мають право жити, як їм хочеться. Трохи деколи tоо muсh - "Ой, він на мене не так подивився". Ну ти гарна, на тебе подивилися. Це нормально, знову ж таки. Він же тебе не образив, він тебе не помацав там, де ти не хотіла. Тобто деколи є перекоси. Я за те, щоб якось було так природньо, гармонійно, нормально. Флірт між людьми це нормально, симпатія - це нормально. Приниження і сексистські штуки - це не нормально. 

Міністри аграрних секторів України та Чехії домовились про співпрацю. Вона торкнеться усіх сфер діяльності сільського господарства та товарного виробництва. Повний текст новини