Search trend "Дебати США"

27-річний мешканець США зустрів свою дівчину в аеропорту, але попросив її сісти на заднє місце. Вчинок чоловіка викликав дебати в соцмережах, а сам чоловік думає, що міг "переборщити" в цій ситуації, адже майже всі близькі стали на бік жінки.

Палата представників США остаточно ухвалила "Великий прекрасний закон" Дональда Трампа. До цього конгресмени проводили щодо цього закону довгі дебати, а напередодні його ухвалив Сенат

Про це пише Тhе Guаrdіаn У суботу Сенат США розпочав дебати щодо амбітного податкового законопроєкту, ініційованого президентом Дональдом Трампом, який передбачає зниження податків на загальну суму 4,5 трильйона доларів. Це стало можливим завдяки тестовому голосуванню, яке відбулося з мінімальною перевагою – 51 голос “за” проти 49 “проти”, незважаючи на опозицію з боку двох сенаторів-республіканців. Законопроєкт […] Тhе роst Сенат США розглядає податковий законопроєкт Трампа на 4,5 трильйона доларів fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

Сенат США почав дебати щодо масштабного податкового законопроєкту Дональда Трампа на $4,5 трлн, попри суперечки серед республіканців. Ілон Маск розкритикував документ, назвавши його божевільним

Ви неодноразово наголошували, що Україна вже де-факто є частиною європейської оборонної архітектури. Що, на вашу думку, потрібно зробити, аби це сприйняття змінилося серед політиків Європейського Союзу і було інтегроване в правові та інституційні рамки?Знаєте, я вірю, що більшість політиків у Європейському Союзі сьогодні усвідомлюють важливість України й те, що ви є невіддільною частиною нашої спільної системи безпеки.Ми діємо спільно, особливо після того, як у Вашингтоні відбулися певні зміни. Європейська Комісія оперативно виступила з ініціативою переозброєння Європи, загальний обсяг якої може сягнути 800 мільярдів євро. Частиною цієї ініціативи є програма SАFЕ, яка передбачає 150 мільярдів євро. Зараз ми ведемо активні дискусії про те, як саме слід використовувати ці ресурси.Ця ініціатива переважно базується на механізмі кредитування, що дозволяє як країнам-членам, так і самій Європейській Комісії залучати кошти від імені ЄС для подальшого спрямування їх на підтримку України.Передусім ідеться про вашу оборонну промисловість, адже ми добре розуміємо потребу в її зміцненні та модернізації. Ми уважно спостерігаємо за цим процесом.Ми добре усвідомлюємо, що Україна здатна виробляти значно більше, ніж сьогодні, але для цього критично важливою є фінансова підтримка. Саме тому питання розвитку вашої оборонної промисловості вже інтегроване в усі ключові стратегічні документи Європейського Союзу.Сьогодні ми працюємо над формуванням основ спільного оборонного союзу в межах ЄС, оскільки розуміємо: майбутнє та безпека європейського континенту залежать від нашої відповідальності та рішучості. Так, ми прагнемо зберегти євроатлантичну єдність якомога сильнішою. Однак маємо бути готові до будь-якого сценарію. Сьогодні майже всі проєвропейські, відповідальні політики розуміють, що світ змінився — і це не залежить від того, хто буде президентом Сполучених Штатів.Ми більше не можемо спиратися лише на оборонний потенціал і гарантії США. Світ стикається з дедалі більшими викликами. Ситуація на Близькому Сході може загостритися, і хоча я не хочу робити передчасних прогнозів, ми повинні бути готові до можливих загроз у Східній і Південній Азії.США мають широкий спектр глобальних зобов’язань. Ми, європейці, повинні рішуче зміцнювати власні оборонні спроможності. Україна відіграє в цьому визначальну роль, адже саме ви сьогодні стримуєте головну загрозу для всієї Європи та нашого спільного майбутнього.Що ми маємо робити? Переконувати інші країни, зокрема ті, що знаходяться далі від лінії фронту, на відміну від нас у Литві, сприймати ситуацію з усією серйозністю та діяти відповідально.Попереду – результати саміту НАТО. Майже всі країни вже погодилися на збільшення оборонних витрат. Деякі ще вагаються, але я впевнена, що вони також приєднаються.І безумовно, членство України в Європейському Союзі. Цей процес уже розпочався і відкриває шлях до глибшої інтеграції, яка буде корисною і для України, і для всієї Європи.Перш за все, хочу щиро подякувати вам, і всім європейцям, від імені всіх українців за ту допомогу і підтримку, яку ми отримуємо. Усім європейцям загалом і, зокрема, нашим дружнім країнам, таким як Литва.18 червня ви написали у своєму акаунті на платформі Х, і я цитую: "Будьмо сміливими, а не боязкими". Як ви вважаєте, що сьогодні стримує Європу від цієї сміливості?І не лише Європу. Коли я порушувала тему НАТО, зокрема під час наших пленарних дебатів щодо майбутнього саміту, то говорила про помилки, яких уже було припущено в нашій новітній історії. Йдеться про період до 2014 року, коли багато країн проводили політику залучення Росії. У 2008-му році Україну та Грузію не запросили до Плану дій щодо членства в НАТО. Тоді ж питання розширення Європейського Союзу майже не розглядалося. І лише після 2014 року, а особливо у 2023-му, коли українці звільнили Херсон і Харків, настав момент, коли потрібно було зробити все можливе, щоб підтримати Збройні сили України й дати їм змогу рухатися далі.Якби це сталося тоді, можливо, сьогодні ми були б у зовсім іншій ситуації. Та, як ми пам’ятаємо, тоді переважав страх, а не рішучість. Кремль вдався до ядерного шантажу, і саме цей страх, на мою думку, призвів до серйозних стратегічних прорахунків. Сьогодні ми маємо справу з їхніми наслідками.Надзвичайно важливо усвідомити, що збереження "сірих зон" на європейському континенті працює на руку Путіну. Він – опортуніст, який просувається рівно настільки, наскільки йому дозволяють.Ми не можемо дозволити собі повторювати ті ж помилки. Потрібно мати сміливість вистояти, чинити опір і не боятися перемоги над цією терористичною державою. Водночас деякі політики досі цілковито не поділяють такого підходу, і ми вже бачимо ознаки цього, зокрема, у позиції Вашингтона.Часом мені здається, що я гортаю сторінки історії 1938 року – коли дехто вірив, що з Гітлером можна домовитися, уклавши мирні угоди. Ми всі чудово знаємо, чим це закінчилося.Сьогодні ми ведемо політичні бої. Я називаю їх нашими битвами на західному фронті – за те, щоб змінити ставлення до цієї війни серед тих політиків, які досі не зайняли чіткої позиції.Чи вдасться змінити настрій у Вашингтоні – сказати важко. Натомість у європейському контексті я покладаю великі сподівання на Берлін і нового канцлера Фрідріха Мерца. Його позиція є чіткою, послідовною і сильною. Чим більше у нас буде таких лідерів, як Фрідріх Мерц, тим більше шансів на перемогу України – і надійну безпеку для всієї Європи.Продовжуючи те, про що ви почали говорити, чи вдалося Україні зламати стереотип про те, що вона є лише отримувачем допомоги, а не повноцінним суб'єктом безпеки?Звісно. Я завжди повторюю одне й те саме. Коли мова заходить про ідею створення європейських збройних сил, я тривалий час була категорично проти. І навіть зараз залишаюся стриманою у своїй оцінці. Наразі я не вважаю це реалістичним.Єдиний шлях до створення справді потужних європейських збройних сил я бачу у співпраці з Україною. Сьогодні Україна – єдина демократична держава на європейському континенті, яка має найсильніші та найдосвідченіші збройні сили. Вони тримають східний фронт. І так, це можливо.Саме тому я намагаюся донести до колег, що Україна – не споживач безпеки, а її гарант для всієї Європи. Це підтверджується, зокрема, й тим, як швидко ви змогли розвинути власну оборонну промисловість.Це наша спільна відповідальність. Для таких політиків, як я, для представників країн Балтії, Польщі та інших держав важливо залишатися сильними, послідовними та не допустити нових помилок у майбутньому.Я рада, що мій колега Андрюс Кубілюс зараз обіймає посаду комісара з питань оборони та космосу. Його голос має вагу і звучить чітко. Однак, як відомо, демократії працюють інакше. Путін може діяти миттєво. Демократичним країнам потрібен час.Проте в довгостроковій перспективі саме демократії повинні перемогти, адже демократичний підхід до побудови сильної системи безпеки значно потужніший за все, що намагається нав'язати Путін.І демократії таки переможуть. Ми разом переможемо.Мусимо.Пропоную обговорити практичні питання. Які кроки необхідно зробити зараз для інтеграції оборонної промисловості України в загальноєвропейський оборонний ринок?Отже, як я вже згадувала, ми зараз наближаємося до завершення роботи над нашою стратегією розвитку оборонної промисловості. Вона вже схвалена Європейським парламентом, і наразі тривають узгодження між основними інституціями.На жаль, досі залишаються певні розбіжності щодо окремих питань. Вони можуть здаватися незначними в загальному контексті, проте є чутливими для деяких країн. Йдеться, зокрема, про те, якою мірою треті країни можуть брати участь у доступі до фінансування. Вірю, що нам вдасться знайти рішення.Можливо, з 1 липня, коли Данія перебере на себе головування в Раді ЄС, ця тема отримає новий поштовх. Ми сподіваємося, що вже до кінця літа ця надзвичайно важлива стратегія буде остаточно ухвалена.Наразі тривають інтенсивні переговори між Європейським парламентом та Радою за участі Європейської Комісії. Делеговані депутати активно ведуть діалог із представниками держав-членів. Це надзвичайно важливий документ, і участь України в ньому вже передбачена.Як ми прагнемо бачити серед партнерів Велику Британію, так само ми наполягаємо на залученні Норвегії та України, країн із потужними оборонними промисловостями. Бо чим ширше коло співпраці, тим міцнішою є наша спільна безпека.Це один аспект. Інший полягає в тому, що в усіх стратегічних документах, які нині перебувають на розгляді, таких як ініціатива "RеАrm Еurоре" та програма SАFЕ, Україна вже розглядається як один із ключових і пріоритетних партнерів.Водночас повноцінна і незворотна інтеграція можлива лише через членство України в Європейському Союзі. Саме воно стане остаточним етапом цього процесу.Ви вже згадали про членство України в Європейському Союзі, тож наступне питання стосуватиметься саме цього.Що б Ви порадили українським парламентарям? Які кроки, на Вашу думку, має зробити Верховна Рада, щоб якомога більше депутатів Європейського парламенту послідовно підтримували вступ України до ЄС?Я не бачу перешкод у Європейському парламенті. Питання розширення ЄС підтримується стабільною більшістю, і відповідні резолюції ухвалюються голосами п’яти головних проєвропейських політичних груп, які послідовно виступають на підтримку України.Звісно, є ультраправі й частково ультраліві сили, які не поділяють цього курсу. Найпомітнішими серед них є партії, такі як "Альтернатива для Німеччини", які відкрито просувають проросійські наративи. Вони гучні, активно виступають у публічному просторі, але становлять невелику меншість – близько 30 депутатів із 720. Впливу на ухвалення рішень вони не мають.Тому основна проблема не в парламенті. Найбільший виклик сьогодні — це позиція Угорщини. Угорщина блокує ключові рішення та фактично виступає як канал впливу Кремля в межах Європейського Союзу. І це без перебільшення серйозна загроза. Мушу визнати, що наразі дієвих інструментів, як зупинити таку поведінку, бракує.Багато хто покладає великі сподівання на парламентські вибори в Угорщині, які мають відбутися у 2026 році. З’явилася нова політична сила, яка належить до Європейської народної партії, моєї політичної родини. Вона лідирує в опитуваннях. Можливо саме угорське суспільство зможе змінити ситуацію та відкрити шлях до конструктивної європейської політики.Як ми знаємо, в Угорщині може бути проведено референдум щодо членства України в ЄС. Віктор Орбан, як і багато інших авторитарних лідерів, грає в дуже просту, але надзвичайно небезпечну гру – створює уявного ворога, а потім мобілізує політичну підтримку, змагаючись із ним. На жаль, сьогодні таким ворогом для нього стала саме Україна.Не можна виключати, що й інші країни з часом можуть чинити подібний опір. Саме тому виникає потреба змінити правила ухвалення рішень у межах ЄС. Ви запитували про роль Європарламенту. У попередньому скликанні ми вже підтримали чітку позицію щодо скасування права вето. Ми вважаємо, що зміни до установчих договорів ЄС необхідні. Втім постає складне питання: як це реалізувати, якщо ці договори були ратифіковані на референдумах у кожній країні-члені? Це дуже непростий і політично чутливий процес.Тому сьогодні як ніколи важливо, щоб у кожній державі-члені були відповідальні лідери, здатні діяти в інтересах європейської єдності. Саме тому я згадала Фрідріха Мерца. Я покладаю великі надії на такі країни, як Німеччина, які мають не лише ресурси, а й достатню політичну вагу, щоб допомогти Європейському Союзу визначити чіткий курс і впевнено його дотримуватися.Чи існують практичні механізми, які Європейський Союз може застосувати, щоб не допустити затягування або блокування переговорів з боку окремих країн, таких як Угорщина?Коли створювався Європейський Союз, так само як і НАТО, ніхто не очікував, що окремі політики можуть діяти настільки безвідповідально і виступати проти інтересів самого Союзу, як це сьогодні робить Орбан.На той момент навіть не передбачалося, що може виникнути необхідність виключати чи карати державу-члена за деструктивну поведінку. Саме тому проблема має глибше коріння — вона закладена в інституційних механізмах ЄС.Сьогодні все частіше лунають серйозні дискусії про застосування статті 7 Договору про Європейський Союз, яка передбачає можливість призупинення права голосу країни-члена та її участі в ухваленні рішень. Однак це надзвичайно складна юридична процедура, оскільки потребує одностайної згоди всіх інших 26 держав-членів.Попри складність, процес уже запущено.  Ми неодноразово порушували це питання в Європарламенті. Лише минулого тижня в Страсбурзі, під час пленарного засідання, відбулися дебати, присвячені ситуації в Угорщині. Так, юридичні механізми існують, але вони надзвичайно складні, багаторівневі й вкрай важкі в реалізації.На мою думку, перед наступним розширенням ЄС найбільший виклик полягатиме не зовні, а всередині самого Союзу, особливо у сфері ухвалення рішень. Уявімо, що ми збережемо нинішні процедури й матимемо понад 30 країн-членів з абсолютно різною політичною динамікою і непередбачуваними результатами виборів у кожній з них. У такій ситуації будь-якій третій державі, чи то Росії, чи іншій, буде достатньо вплинути лише на одну країну-члена, щоб заблокувати ухвалення рішень для всього Євросоюзу.Ми, литовці, добре знаємо, чим це загрожує. Разом із поляками, а також українцями, які тоді були частиною Речі Посполитої, ми маємо власний історичний досвід. Один із факторів, який призвів до падіння нашої спільної держави у 1795 році, це право вето.Росія скористалася корупційною системою, підкуповуючи окремих політиків, і вето врешті-решт повністю заблокувало роботу нашої Співдружності.Дякую. Пані Юкнявічене, і на завершення – яким, на вашу думку, є найреалістичніше бачення розвитку подій у 2025–2026 роках? Коли можна очікувати не лише продовження перемовин, а ухвалення справжніх політичних рішень?Скажу відверто – сьогодні ніхто у світі не може з упевненістю передбачити, що станеться, адже далеко не все залежить від нас.Ми перебуваємо у постійній гонці з часом, особливо коли мова йде про оборону та безпеку. Усі очікують рішень, але навіть найближчі події залишаються непередбачуваними. Ми не знаємо, яким буде результат саміту НАТО і який сигнал надійде від нашого головного партнера – Сполучених Штатів.Те, що зараз відбувається між Ізраїлем та Іраном, теж має величезне значення. Ці події напряму впливають на безпекову ситуацію у нашому регіоні. Адже все взаємопов’язано і з війною Росії проти України, і з ширшими глобальними процесами.Я впевнено можу сказати лише одне. Коли у 1939 році світ опинився на межі катастрофи, Вінстон Черчилль сказав: "Зберігайте спокій і продовжуйте". І саме цього ми маємо дотримуватися сьогодні. Наше завдання – якнайшвидше зміцнювати власну безпеку й обороноздатність. Водночас надзвичайно важливо зберегти трансатлантичну єдність і забезпечити присутність США у НАТО якомога довше.Я не можу передбачити майбутнє, але я чітко знаю, що маємо робити вже сьогодні.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Унікальна спецоперація “Павутина”, яку провела СБУ, і внаслідок якої 41 російський літак було уражено дронами, активно обговорюється за кордоном. Вона сприяла новому витку дебатів у США щодо інвестицій у надійніші укриття для літаків та нову укріплену інфраструктуру на авіабазах. Масштаб операції та завдані збитки підкреслюють, що безпілотники можуть становити неабияку загрозу. Щоб дізнатись останні новини, […] Роst Українська спецоперація “Павутина” активувала у США дебати щодо посилення авіаційних укриттів аt Rооt-Nаtіоn.соm.

Про це інформує Вlооmbеrg, посилаючись на власні джерела. Зазначено, що 23 травня Європейська комісія почала консультації з країнами-членами щодо заборони газопроводів, які прокладені по дну Балтійського моря. За словами джерел видання, рішення ухвалять з урахуванням останніх подій у переговорах щодо припинення війни в Україні. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц минулого тижня заявив, що підтримує "пропозицію Комісії розпочати роботу над європейськими заходами проти "Північного потоку-2". За даними співрозмовників Вlооmbеrg, санкції могли б стримати дебати всередині Німеччини про відродження трубопроводу. Видання зазначає, що санкції додали б ваги дедалі чіткішій позиції Європи, яка не бажає жодного значного повернення російських трубопровідних потоків. Крім того, заборона захистила б Берлін від самостійного протистояння будь-якому потенційному тиску з боку США чи Росії.Раніше Роlіtісо писало, що у Білому домі обговорюють можливість зняття санкцій з російського газопроводу "Північний потік-2", а також, ймовірно, з інших російських активів у Європі в рамках дискусій про припинення війни між Росією й Україною. У Держдепі заперечили. 

Активність угорського прем'єра пішла на спад синхронно з ініціативами Брюсселю позбавити Угорщину фінансування. У деталях розбиралася Gаzеtа.uа. Днями комісар з бюджету Єврокомісії Петер Серафім отримав листа від 26 членів Європарламенту із пропозицією припинити фінансування Угорщини. Щороку зі спільного бюджету ЄС виділяються кошти (субсидії) країнам-членам Євросоюзу на різні потреби. Наприклад, Угорщині вони надаються у рамках Програми підтримки структурно слабких регіонів та інших програм. Бюджетний механізм у ЄС надзвичайно складний. За загальним правилом, Європарламент, котрий щорічно схвалює спільний євробюджет, може запропонувати перегляд сум і отримувачів виплат. Єврокомісія має повноваження заблокувати виплати, якщо країна-отримувач не відповідає правилам надання або порушує їх. З Угорщиною прецедент є. У 2022 році Єврокомісія призупинила виділення Угорщині понад 30 млрд через недостатньо прозорі механізми використання цих коштів. Прем'єр Віктор Орбан тоді критикував Брюссель, але змушений був провести реформи. Зокрема, було створено Інтеграційне бюро. Попри це, 20 млрд досі "висять" між Єврокомісією та Угорщиною. На початку 2024 року Угорщина через невиконання вимог ЄК втратила право на понад 1млрд. Однак наприкінці 2023 року угорська сторона погодилася розблокувати надання Євросоюзом допомоги Україні - й отримала 10 млрд. Угорщина продовжує отримувати субсидії Більше того, Угорщина продовжує отримувати субсидії, наприклад, на розвиток сільського господарства. У ЄС зазначають, що прецеденту повного припинення фінансування ще не було. На думку підписантів листа ("зелених", лівих, соціал-демократів, лібералів), у країні систематично порушуються цінності та законодавство Євросоюзу. Депутатка Ееро Хейнялуома стверджує, що після "зависання" 20 млрд Угорщина продовжує нехтувати стандартами ЄС. За її словами, закони пакету так званого "весняного прибирання" (ухвалені в Угорщині) обмежують основні права і свободи громадян. Про що "весняне прибирання" 15 березня Віктор Орбан звинуватив політичних опонентів у роботі на іноземні держави, порівняв їх із комахами і натякнув на "весняне прибирання". 21 травня правляча в Угорщині партія "Фідес" внесла на розгляд парламенту проєкт "Про прозорість громадського життя" ("Про прозорість&hеllір;"), котрий дозволить Управлінню із захисту суверенітету вносити організації (зокрема, і ті, котрі фінансуються ЄС через гранти) до списку "загроз національному суверенітету". Асоціація суддів Угорщини 22 травня назвала цей проєкт таким, що суперечить верховенству права і принципам ЄС. Ініціативу розкритикували і засудили головні редактори провідних ЗМІ та понад 300 неурядових організацій світу. Раніше угорський парламент схвалив закон, котрий дозволяє владі заборонити масові мирні зібрання. Ще одна цьогорічна весняна ініціатива в Угорщині - надати угорському парламенту право відкликати мандати у депутатів Європарламенту. Закон дає владі повноваження для перевірок рахунків неурядових організацій на предмет отримання коштів від інших держав. Документ назвали "проросійським" Нещодавно у Будапешті вибухнув скандал із забороною ЛГБТ-спільнотам провести свій марш. На додачу, ще один закон дає владі повноваження для перевірок рахунків неурядових організацій на предмет отримання коштів від інших держав. Документ назвали "проросійським" за аналогією з законами РФ про іноагентів. Перед виборами до Європарламенту у 2024 році Угорщина "заморозила" рахунки опозиційних партій нібито для перевірки. Нині Будапешт реалізує неоднозначну судову реформу, котра підриває незалежність судів. Право голосу Законопроєкт "Про прозорість&hеllір;" викликав таке обурення євродепутатів, що, як повідомила доповідачка Європарламенту по Угорщині Тінеке Стрік, ЄП найближчим часом може провести дебати. Ініціатива, за її словами, набере кількість голосів, оскільки місяць тому євродепутати відвідали Угорщину і могли на власні очі оцінити, що там відбувається. Тема Угорщини набуває актуальності й у безпековому контексті. Депутати Європарламенту від партії Vоlt пропонують передати угорський голос Верховній представниці Каї Каллас. Пропозиції Vоlt частково збігаються із Планом "RЕАRМ Еurоре" (далі - План), котрий був схвалений на екстреному саміті ЄС. Відносини угорського прем'єра з ЄС сягнули нової критичної позначки. Та чи зважиться Брюссель на позбавлення його права голосу? Гальмо розширенню ЄС Віктор Орбан уже загальмував інтеграцію України до ЄС. Так, кілька років поспіль угорський прем'єр блокував санкції проти Росії, а у 2022 році лише його вихід "попити кави" дав можливість розпочати вступ України до Євросоюзу. Утім, нині Угорщина пробує взяти реванш. 11 травня Будапешт інформував про відтермінування початку переговорів по нацменшинах через підозру українського громадянина у шпигунстві. 12 травня міністерка юстиції України Ольга Стефанишина повідомила про початок консультацій з питання нацменшин, але тема наразі зависла. На додачу, Орбан готує референдум про вступ України до Євросоюзу. Результати плебісциту не є зобов'язуючими навіть для угорського уряду. Проте вони стануть аргументом для демаршу Орбана, коли йтиметься про членство України в ЄС. Якщо Єврокомісія перекриє фінансування Угорщині, то офіційний Будапешт матиме підстави назвати рішення політично мотивованим і, мінімум, викликати напругу у країн Східної Європи. Його підтримають словацький прем'єр Роберт Фіцо і лідер румунських ультраправих Джордже Сіміон. Але це прямо суперечить Плану, де окремо зазначений пріоритет розширення ЄС. Ймовірне і малоймовірне Якщо Брюссель вирішить обмежити функціонал Угорщини при ухвалі важливих рішень, він саме зараз може це зробити, вважає співробітниця Німецького фонду Маршалла у США Жужанна Вег. На її думку, стаття 7 Договору про ЄС допускає призупинку певних прав країни-члена, у тому числі і право голосу в Раді ЄС, якщо порушуються верховенство закону, демократія і свобода. "Євросоюз справді може заявити, що в Угорщині має місце систематичне порушення демократії та верховенства закону, і позбавити права голосу, - пояснила Жужанна Вег. - Але це все ще політичне рішення, тому малоймовірне". Більш реальним є скорочення субсидій. "ЄС може призупинити фінансування Угорщини, якщо новий проєкт "Про прозорість&hеllір;" або інший підриває верховенство закону або загрожує фінансовим інтересам Євросоюзу", - пояснила запрошена наукова співробітниця Центру Вільфріда Мартенса у Брюсселі Теона Лаврелашвілі. Є ще один варіант, про котрий пише у петиції Софі Вільєрс - подати до суду ЄС. У 2017 році Євросоюз подав позов проти Угорщини за спробу ухвалити законопроєкт, основні положення котрого повторюють нинішній резонансний "Про прозорість&hеllір;". Суд вирішив, що проєкт є дискримінаційним і запроваджує необґрунтовані обмеження на іноземні пожертви для організацій громадянського суспільства, що змусило Орбана відкласти спробу ухвалити документ.

"Я не можу запропонувати вам нічого, крім крові, важкої праці, сліз і поту. На нас очікують найтяжчі випробування. Маємо вести війну проти звироднілої тиранії, ніким не перевершеної у списку чорних і жахливих лиходійств, на які лише здатна людина, сказав британський прем'єр-міністр Вінстон Черчилль перед Палатою громад 13 травня 1940-го. Наша мета перемога. Перемога за всяку ціну. Перемога всупереч усім жахіттям. Перемога, хоч би який довгий і тернистий був наш шлях, адже без перемоги нам нема життя". У вересні 1939-го Велика Британія оголосила війну Німеччині, яка напала на Польщу. Тодішня стратегічна концепція Лондона передбачала пасивне очікування, стурбованість та стривоженість подіями в Європі. У відкрите протистояння британцям доводилося вступати лише на морях, де німці потопили протягом кількох місяців понад 300 суден. Британські війська на території Франції та Бельгії лише спостерігали за накопиченням сил ворога. Вермахт окупував погоджену з Москвою частину Польщі й посилено готувався до захоплення Данії та Норвегії, а за ними Франції й Великої Британії. Представники Берліна вручили ноти урядам Норвегії та Данії. Збройний наступ Німеччини обґрунтували необхідністю захистити нейтральні країни від можливого нападу англійців і французів. Англо-французькі війська спробували допомогти норвежцям, але програли ряд битв німцям і на початку травня були змушені відступити. Частина британських політиків звинуватила в поразці уряд Невілла Чемберлена. Для обговорення становища в Палаті громад влаштували триденні Норвезькі дебати. У них узяли участь військові, які звинуватили прем'єра в напівзаходах і легковажному оптимізмі. "Країною ширяться переконання, що для перемоги у війні нам потрібні інші люди біля керма. Слід змінити тих, хто нас привів до цього", заявив під час дебатів лідер опозиції Клемент Еттлі. 10 травня 1940-го британський уряд очолив тодішній перший лорд адміралтейства Вінстон Черчилль. Того ж дня майже 1 млн німецьких військових розпочав наступ на Бельгію, Нідерланди, Люксембург та Францію. "Я бачив, як грають у крикет на сільському майданчику. Мене охопила відраза до самовпевненого задоволення, яким насолоджується Англія за морським бар'єром, згадував побачене з літака під час повернення з Франції поранений британський льотчик Пол Річі. Я подумав, що кілька бомб могли би привести цих хлопців до тями і ці бомби не забаряться". Попри пропозиції домовлятися з Гітлером, новий прем'єр закликав докладати всіх зусиль для перемоги у війні. Він одразу взявся за розроблення успішної операції з евакуації британських та союзницьких військ, що опинилися притиснутими вермахтом до Атлантичного узбережжя на Північному Сході Франції. Завдяки цій евакуації вдалося зберегти боєздатне військо, яке змогло продовжити війну. Операція підняла бойовий дух у Великій Британії і вплинула на мобілізацію громадян. Черчилль очолював британський уряд до перемоги над Німеччиною у травні 1945-го. Він зіграв ключову роль у житті своєї країни в умовах війни, формуванні антигітлерівської коаліції, облаштуванні повоєнного світу. 13 травня 1239-го біля замку на пагорбі Мон-Еме на Півночі Франції на вогнищі спалили 183 людини. Поставлений Папою Римським генеральний інквізитор Франції, 66-річний Роберт Малий-"Болгарин", частину страчених звинуватив у поширенні єресі, а решту у відмові видавати єретиків. Духовенство Франції засудило дії інквізитора. Папа Римський звільнив його і відправив у монастир. 17 травня 1620 року англійський торговець Пітер Манді (15971667) у своїх нотатках описав восьмимісну дитячу карусель, яку побачив у місті Філіппополь нині Пловдив, Болгарія. Відвідав його дорогою з Константинополя до Лондона. Місцеві встановили стовп із горизонтально закріпленим великим колесом від воза. По краях колеса встановили сидіння для дітей. Дорослі по черзі крутили карусель. 18 травня 1974-го на полігоні Похран в Індії провели перше випробування ядерної бомби операція "Усміхнений Будда". Над розробкою працювали понад 20 років. Використовували технології та матеріали, надані в рамках розвитку ядерної енергетики від США, Канади та СРСР. Боєголовку із плутонієвим осердям вагою 1,4 т підірвали в підземній шахті. Індія стала шостою ядерною державою у світі. 2,59 кілограма важив золотий скарб, який знайшли на території латунного заводу в німецькому місті Еберсвальде 16 травня 1913-го. Робітник копав траншею і на глибині 1 м натрапив на горщик із вісьмома золотими чашами, наповненими 73 золотими каблучками, застібками, браслетами та спіралями для рук. Власник заводу Арон Гірш подарував скарб кайзеру Вільгельму ІІ. Золоті вироби ХІХ ст. до н. е. виставили в Берлінському міському палаці, а згодом передали Етнологічному музею. Скарб став найбільшою знахідкою давнього золота в Німеччині. 1945 року радянські військові вивезли його до Москви. 2004-го репортер Sріеgеl ТV виявив скарб Еберсвальде в секретному сховищі московського Музею Пушкіна. Росіяни зарахували його до трофейного мистецтва і вважають своєю власністю "Прибули до короля польського Владислава посли патріарха й імператора грецького з листами та запечатаними документами, які їх удостоювали. Вони повідомили про те, що турки їх усіляко мучили і гнобили, та просили надати їм допомогу зерном. Король Владислав у святому співчутті побажав прийти їм на допомогу у складній ситуації, надав кількість зерна, яку попросили, та визначив, що отримати його вони зможуть в його королівському порту Качубіїв", писав у "Хроніці" історик Ян ДЛУГОШ (14151480) про зустріч польського короля Владислава ІІ Ягайла (13621434) з послами з Константинополя, що відбулася 19 травня 1415-го в містечку Снятин нині Коломийський район Івано-Франківської області. Запис вважається найдавнішою згадкою про місто Одесу, що постало на місці закладеної наприкінці ХІV ст. фортеці Коцюбіїв. Згодом татари й турки називали її Хаджибей

Ця заява викликала бурхливі дискусії в американському суспільстві, адже Алькатрас давно перетворився на туристичну пам’ятку. Еспресо розповість, як в’язниця на однойменному острові в затоці Сан-Франциско стала культовим місцем, чому її закрили та чи можуть знову відкрити. Історія виникнення в’язниці Острів Алькатрас у 1895 році. Фото: вікіпедіяОстрів Алькатрас, розташований у затоці Сан-Франциско за 2 км від узбережжя Каліфорнії, отримав свою назву ще в 1775 році від іспанського дослідника Хуана Мануеля де Аяла. Саме він назвав його Lа Іslа dе lоs Аlсаtrасеs - Острів олушів (олуші - це такі морські птахи). Однак лише в середині ХІХ століття, під час золотої лихоманки, острів почали використовувати для урядових потреб. У 1850 році за указом президента США там збудували форт для захисту затоки, а також був побудований перший на західному узбережжі США маяк, який вказував шлях кораблям у Тихому океані.Лише згодом тут виникла військова в’язниця, яка стала прообразом легендарного Алькатрасу. У 1930-х роках США зіткнулися з хвилею організованої злочинності, спричиненою Великою депресією та сухим законом. Гангстери, такі як Аль Капоне, заполонили міста, а звичайні в’язниці не могли впоратися з найнебезпечнішими злочинцями чи тими, хто регулярно втікав звідти. Тому американський уряд вирішив створити надзахищену тюрму, яка б ізолювала таких ув’язнених і стала пересторогою для інших. Алькатрас, оточений холодними водами та сильними течіями затоки, ідеально відповідав цим вимогам. У 1934 році острів перетворили на федеральну в’язницю суворого режиму, відому як "Скеля". Таким чином головною метою цієї тюрми було утримання найнебезпечніших злочинців, бунтарів та втікачів з інших установ.В’язниця мала 600 камер, розділених на блоки А, В, С і D, хоча зазвичай утримувала не більше 260–267 в’язнів. Головний коридор тюремного корпусу ув'язнені називали "Бродвеєм", а блок D вважався найсуворішим, призначеним для особливо небезпечних осіб. Цікаво, що співвідношення кількості ув'язнених до охоронців було найнижчим серед усіх американських в'язниць того часу (1 на 3 в’язнів).Нові заходи безпеки, включно з електричними датчиками на дверях і вежами охорони, разом із природними бар’єрами затоки робили втечу практично неможливою. Та й зазвичай ув'язнених 13 разів на день перераховували, тобто там були дуже суворі заходи безпеки. Кажуть, що найсуворішим правилом Алькатрасу була тиша: розмови дозволялись лише у вихідні під час відпочинку. А порушників кидали до "ями" – підземної камери, де їх могли тримати тижнями.Відомі в'язні АлькатрасуАль Капоне. Фото: вікіпедіяФедеральна в’язниця Алькатрас одразу стала домом для найвідоміших злочинців США, чиї імена увійшли в історію кримінального світу і зробили "Скелю" символом неприступності та суворого правосуддя.Найперше варто відзначити Аль Капоне – легендарного гангстера італійського походження. Хоча курйозно, що лідера чиказької мафії засудили не за численні вбивства та пограбування, а за ухилення від сплати податків. Ув’язнений в Алькатрасі з 1934 по 1939 рік Аль Капоне втратив там свій вплив через суворі умови та ізоляцію.Також часто згадують Джорджа Келлі Барнса на прізвисько Келлі-Автомат. Це  гангстер часів сухого закону, відомий викраденнями та пограбуваннями. Він потрапив в Алькатрас через викрадення нафтового магната. Просидів у тюрмі 17 років - до 1951-го. А от ім’я Елвіна Карпіса на прізвисько Моторошний (за свою зловісну посмішку), лідера банди Баркера - Карпіса, асоціюється з найдовшим перебуванням в’язня у цій тюрмі – 26 років. Свого часу ФБР називало Карпіса ворогом суспільства №1. На суді його звинуватили в десяти вбивствах і шести викраденнях.Вартові АлькатрасуДля українців цікавим в’язнем виявиться Меєр Гарріс Коен (Міккі), адже його батьки емігрували з Києва на початку ХХ століття. Він був відомим гангстером, займався рекетом та контрабандою. Коен був ув’язненим в Алькатрасі з 1951 по 1955 рік за ухилення від сплати податків. Уродженець Брукліна, він керував мафією в Лос-Анджелесі, славився жорстокістю та харизмою. У всіх довідниках також згадують про Роберта Страуда, відомого як Птахолов з Алькатрасу, який просидів на острові 17 років. Роберта засудили за вбивство ще у віці 19 років, спершу винесли смертну кару, але згодом замінили на довічне увезення. У різних тюрмах він провів загалом 54 роки. Саме під час ув’язнення він почав цікавитися птахами, читати про них, виловлювати і навіть продавати. Так він став справжнім експертом-орнітологом, вивчаючи птахів у в’язниці. Його історія лягла в основу фільму 1962 року, який зняли на основі книжки Томаса Гедіса "Птахолов з Алькатрасу". До відомих в’язнів зараховують і Артура Баркера (Дока) – члена згаданої банди Баркера - Карпіса. Цей гангстер, засуджений за викрадення та пограбування, у 1939 році здійснив з  кількома іншими в’язнями одну з перших спроб втечі з Алькатрасу. Однак саме тоді його смертельно підстрелили.Спроби втеч: чи вдалося комусь Камера, з якої втік Френк МоррісАлькатрас прославився як в’язниця, звідки неможливо втекти. За 29 років роботи було зафіксовано 14 спроб втечі за участю 36 ув’язнених, двоє з яких намагалися втекти двічі. Офіційно жодна втеча так і не вважається успішною, але одна подія і до сьогодні залишається загадкою.Тож одна з найвідоміших спроб втечі відбулася 2-4 травня 1946 року. Шестеро ув’язнених намагалися захопити в’язницю, але план провалився. Трьох втікачів убили, двоє охоронців також загинули, а двох учасників бунту згодом стратили. В історію ця подія увійшла як Битва за Алькатрас.Та найвідоміша спроба сталася 11 червня 1962 року, за рік до закриття тюрми, коли Френк Морріс і брати Джон та Кларенс Анґліни втекли, залишивши в ліжках ляльки з пап’є-маше, щоб обдурити охорону. Вони пробили стіну, пролізли вентиляційними шахтами і дісталися до затоки на імпровізованому плоту з дощовиків, а тоді зникли. До речі кажуть, що Френк Морріс мав надзвичайно високий ІQ, який і допоміг йому загалом втекти з 11 закладів позбавлення свободи. Френк МоррісХоча ФБР вважає, що вони потонули через холодну воду та сильні течії, але їхні тіла так і не знайшли. Справа залишається відкритою, і деякі теорії припускають, що втеча могла бути успішною, хоча четвертий учасник, Аллен Вест, так і не зміг вибратися з камери. Про ймовірну втечу Френка Морріса і його компаньйонів зняли фільм "Втеча з Алькатрасу" (1979) з Клінтом Іствудом в головній ролі. Цікаво, що в той же рік легендарної втечі, але 16 грудня, в’язень Алькатрасу Джон Пол Скотт, використовуючи надувні гумові рукавички, зміг проплисти 5 км від острова до сусіднього маяка Форт-Пойнт. Але наступного дня на пляжі його знайшли підлітки у стані переохолодження та виснаження, тому в’язня знову повернули до Алькатрасу. Таким чином Джон Пол Скотт – єдиний в’язень, який офіційно дістався протилежного берега вплав. До речі, нині цей маршрут долають учасники щорічних змагань з тріатлону.Тож загалом із 36 втікачів Алькатрасу 23 схопили, шістьох застрелили, двоє, імовірно, потонули, а п’ятеро (включно з Моррісом і братами Анґлінами) зникли безвісти. Для американської федеральної тюрми – це неймовірні результати, які й надали "Скелі" легендарного статусу. Цей образ яскраво змалювали в численних медіа, фільмах та книжках. Чому закрили АлькатрасАлькатрас закрили 21 березня 1963 року через кілька причин. По-перше, утримання в’язниці було надзвичайно дорогим. Оскільки острів не мав власних ресурсів, усе – від їжі до палива – доводилося доставляти човнами. За підрахунками, це коштувало майже 10 доларів на одного в'язня на день, на відміну від 3 доларів на одного в'язня на день, наприклад, в Атланті. По-друге, солона вода затоки руйнувала інфраструктуру в’язниці, сильно пошкодивши стіни, і ремонт вимагав величезних витрат. Ну і, по-третє, у 1960-х роках у США почали переглядати пенітенціарну систему, надаючи перевагу сучаснішим в’язницям на материку. Та й на момент закриття Алькатрас уже не відповідав стандартам безпеки та умов утримання.Тому через сукупність всіх цих факторів генеральний прокурор США Роберт Ф. Кеннеді (молодший брат президента Джона Кеннеді) наказав закрити заклад. Загалом упродовж 29 років через в’язницю пройшло понад 1,5 тис. в’язнів. Використання Алькатрасу після закриттяПісля закриття в’язниці острів кілька років залишався покинутим, але незабаром привернув увагу активістів і туристів. У 1969–1971 роках Алькатрас "окупувала" група корінних американців на чолі з активістами Руху американських індіанців (АІМ). Вони вимагали повернення земель і привернення уваги до прав корінних народів. Існує навіть легенда, що задовго до появи тут європейців корінні американці жили на островів Алькатрас. Тож така своєрідна окупація тривала 19 місяців і стала важливою подією в історії боротьби за права індіанців, яка привернула увагу медіа до цієї проблеми. Та у 1972 році Алькатрас увійшов до складу Національної зони відпочинку "Золоті ворота" під управлінням Служби національних парків США. Тому у 1973 році острів відкрили для туристів, а в 1976 році його внесли до Національного реєстру історичних місць. У 1986 році Алькатрас отримав статус Національної історичної пам’ятки. Сьогодні в’язниця є популярним музеєм, який щороку відвідує понад 1,5 мільйона туристів. Екскурсії включають огляд камер, їдальні та розповіді про історію в’язниці, зокрема про спроби втеч. Як уже було зазначено, Алькатрас також став частиною сучасної попкультури. Фільми, такі як "Скеля" (1996) з Шоном Коннері та Ніколасом Кейджем, "Птахолов з Алькатрасу" (1962),  "Втеча з Алькатрасу" (1979) з Клінтом Іствудом та чимало інших – популяризували образ в’язниці як символу ізоляції та суворості.Заява Трампа та реакція громадськостіЗаява Дональда Трампа про відновлення Алькатрасу як в’язниці викликала неоднозначну реакцію. У своєму дописі він наголосив, що Америка "страждає від рецидивістів і насильницьких злочинців", і закликав ізолювати їх на острові. Він також пов’язав це рішення з боротьбою проти нелегальної міграції, критикуючи суддів, які, на його думку, занадто м’яко ставляться до злочинців. Хоча пізніше, спілкуючись з журналістами, Трамп уточнив, що це "просто ідея", але вона одразу спричинила гучні дебати. Багато американських політиків, істориків та громадських діячів розкритикували цю ідею як непрактичну і популістську. Критики вказували на високі витрати, необхідність масштабної реконструкції та втрату історичної спадщини. Мова йде про 400 млн доларів і це лише мінімальні витрати. До того ж для такої ініціативи потрібно буде провести численні законодавчі зміни. Адже зараз острів Алькатрас перебуває під управлінням Національної служби парків США як національна історична пам'ятка і популярна туристична атракція. Тобто є дуже багато перешкод між ідеєю Трампа та її втіленням. Туристи та місцеві жителі також висловили скепсис щодо планів відновлення в'язниці, вказуючи на її історичне значення та роль у русі за права корінних народів, пишуть у Тhе Guаrdіаn. Деякі активісти висловили побоювання, що нова в’язниця може порушувати права людини, особливо якщо її використовуватимуть для мігрантів. А колишня спікерка Палати представників Ненсі Пелосі, чий округ включає Алькатрас, наголосила, що острів є національним парком і туристичною пам’яткою, а не місцем для в’язниці.Цікаво, що у СNN цю ідею назвали "ідеальною метафорою другого терміну Трампа". Адже повторне відкриття в’язниці Алькатрас є "настільки типово трампівською ідеєю, що дивно, чому президент США не спробував зробити це раніше", іронічно кажуть у виданні. Хоча варто сказати, що прихильники Трампа, зокрема в консервативних колах, підтримали ініціативу, вважаючи її "символом жорсткої політики проти злочинності".Тож наразі немає конкретних термінів із повторним відкриттям в’язниці Алькатрас. Як багато інших ідей Трампа, ця ініціатива поки що залишається гучною заявою без чіткої стратегії реалізації, юридичної підтримки та суспільного консенсусу. Читайте також: Питання, що станеться швидше: Трамп встигне сконцентрувати в руках авторитарну владу чи натрапить на масштабну економічну кризу, - Аслунд

Про це пише "Эхо Кавказа".Як зазначається, з 433 членів палати (220 республіканців та 213 демократів) законопроєкт підтримали 349 конгресменів за необхідних для ухвалення 218 голосів. Серед тих, хто проголосував "за", - 168 республіканців і 181 демократ. З-поміж противників - 34 республіканці та 8 демократів. Таким чином законопроєкт отримав підтримку понад 80% членів палати.Повна назва ініціативи - "Акт про протидію впливу Комуністичної партії Китаю, режиму Ірану та Російської Федерації в Грузії".З грузинської "мегобарі" означає "друг". Назва акту МЕGОВАRІ також є англійським акронімом від Моbіlіzіng аnd Еnhаnсіng Gеоrgіа's Орtіоns fоr Вuіldіng Ассоuntаbіlіty, Rеsіlіеnсе аnd Іndереndеnсе ("Мобілізація та розширення можливостей Грузії для будівництва, підзвітності, стійкості та незалежності").Аналогічний законопроєкт із двопартійною підтримкою внесено і до сенату США. Він передбачає як санкції щодо представників влади, відповідальних за відкіт від демократії та зближення з Китаєм, Росією та Іраном, так і поглиблену співпрацю зі США у разі коригування зовнішньополітичного курсу Грузії.За кілька годин до голосування у палаті пройшли дебати щодо законопроєкту. Один із його авторів, конгресмен-республіканець Джо Вілсон, зазначив, що понад 155 днів народ Грузії, який любить свободу, мирно виходить на вулиці, щоб захистити майбутнє своєї нації та її дух.Під час обговорення виступили п'ять конгресменів – троє від Республіканської партії та двоє від Демократичної. Четверо підтримали законопроєкт, один республіканець Уоррен Девідсон виступив проти.Прихильники ініціативи наголошували, що Грузія традиційно є союзником США, проте відносини між країнами були підірвані діями правлячої партії "Грузинська мрія", яка, за словами конгресменів, повторює авторитарні практики Росії та зближується з Пекіном та Тегераном."Цей законопроєкт запроваджує санкції проти представників режиму за підрив суверенітету Грузії та її прозахідного курсу. Крім того, він передбачає перегляд двосторонньої співпраці, включаючи програми допомоги, і вимагає звіту про дії російської розвідки на території Грузії", - заявив голова Комітету з міжнародних справ Брайан Маст.Раніше прем'єр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе висловив сподівання щодо відновлення стратегічного партнерства зі США, призупиненого за президентства Байдена.

Про це вона розповіла в етері Еспресо. "Проходять лише такі чутки, що люди відмовляються брати участь в екзит-полі, і журналісти перелякані, що знову це може свідчити про якісь сюрпризи, про якісь знову ТіkТоk-феномени, які заважають прогнозувати соціологічно хід подій, і вийде на поверхню те, що вийде. Але в принципі неочікуваних негативних сценаріїв немає. Про негативні сценарії ми говоримо і, власне, з Еспресо дуже багато. Лідирує Георг Сіміон, лідер ультраправої партії АUR. Це як правонаступник всієї риторики Каліна Георгеску, хоча його партія зародилася раніше і стала для самого Георгеску певним трампліном. І не тільки, але це інша історія.Ну і, власне, Сіміон сьогодні зранку прийшов на дільницю з Георгеску. Сумнозвісним кандидатом, нагадаю, через чию кампанію, яка покладалася на маніпуляції зовні, російські маніпуляції, вибори були скасовані", - сказала вона.Цього разу Калін Георгеску не допущений до виборів. Маріанна Присяжнюк зауважила, що вони з Георгом Сіміоном уособлюють лідерів ультраправого табору румунської політики."38-річний Георг Сіміон, очевидно, може вийти в другий тур. Принаймні шанси він має найвищі, якщо довіряти соціології, якщо ще ми можемо довіряти соціології. Тому що відмова брати участь в екзит-полі може говорити про будь-які можливі повороти праворуч, ліворуч. Будемо дивитися. О 21:00 будуть перші результати екзит-полу, і на другому місці, очевидно, або Антонеску опиниться, або Нікушор Дан. Обидва проєвропейські, обидва без яскравої якоїсь ідеї. Я б сказала, що жоден кандидат не має якоїсь яскравої ідеї, яскравої візії. Дебати, які тривали три дні перед днем голосуванням, - це був такий пінг-понг, такі собі обвинувачення один одного у старих зв'язках, у якихось інтригах, тобто жодної візії, на жаль, не пролунало", - розповіла аналітикиня. 4 травня у Румунії розпочалося голосування на повторних президентських виборах після скасування попередніх результатів, де переміг проросійський кандидат Калін Георгеску.Що відомо про перший тур виборів у Румунії та його переможця Георгеску24 листопада 2024 року в Румунії відбувся перший тур голосування на президентських виборах. Перемогу в першому турі здобув антизахідний кандидат Калін Георгеску. Раніше він називав румунських фашистських політиків 1930-х років національними героями й мучениками, критикував НАТО і позицію Румунії щодо України та заявляв, що країна повинна співпрацювати з Росією, а не кидати їй виклик. А днями заявив: якщо стане очільником держави, припинить допомогу Україні.Верховний суд Румунії 28 листопада ухвалив рішення про перерахунок голосів після першого туру президентських виборів. ЦВК Румунії припустила повторне проведення 1-го туру виборів президента, якщо Верховний суд анулює голосування. Зрештою Конституційний суд Румунії 2 грудня визнав результати першого туру виборів дійсними.Європейська Комісія звернулась до ТіkТоk через підозри у впливі на вибори в Румунії. Згодом Вища рада національної оборони Румунії розсекретила документи, пов'язані з передвиборчою кампанією Георгеску. Відповідно до цих даних, для підвищення популярності Георгеску в його виборчій кампанії використали 25 тисяч облікових записів ТіkТоk. Можливо, для цього залучали ботоферми. Спецслужби Румунії припускають, що на таку операцію витрачено значні кошти, а її масштаби й географія "вказують на державного оператора". 6 грудня Конституційний суд Румунії анулював результати першого туру виборів президента, у якому переміг проросійський кандидат Калін Георгеску.Вже наприкінці квітня 2025 року апеляційний суд Плоєшті постановив скасувати рішення про ануляцію результатів першого туру президентських виборів, ухвалене Конституційним судом, яке, як стверджують у ЦВК Румунії та правозахисники, є остаточним.Адміністрація президента США Дональда Трампа надіслала високопоставленого посадовця до Румунії для спостереження за президентськими виборами, що заплановані на 4 травня.

Перед анексією Криму Росія активно працювала над тим, щоб сформувати у місцевого населення образ своєї "величі" та "могутності". Про це розповів генерал-майор Ілля Павленко в інтерв'ю "РБК-Україна". "Основна їхня ідея полягала в тому, щоби сформувати у місцевого населення переконливе уявлення про велич, могутність, економічну незалежність Росії і загалом кращі умови перебування Криму в складі Російської Федерації", - розповів він. За словами генерала-майора, одним зі способів впливу було створення контрасту між умовами служби в російській та українській арміях. Російським військовим значно підвищили зарплати: тоді як українські офіцери отримували 3-4 тис. грн, а полковники - близько 6 тис., російський капітан 3 рангу мав оклад у межах 60 тис. грн. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У разі визнання окупації Криму США можуть скасувати санкції проти Росії - Костенко Коли українським військовослужбовцям і працівникам спецслужб почали надходити пропозиції перейти на бік РФ, саме фінансова вигода стала ключовим фактором для багатьох. Хоча згодом обіцяні надбавки почали поступово зменшувати. Окрім грошей, вплив здійснювався й через культурні заходи. Росія активно організовувала в Криму святкування, особливо з нагоди Дня Чорноморського флоту, привозячи зірок естради, що справляло враження "заможного життя" у РФ на місцевих жителів. До інформаційно-пропагандистської кампанії згодом долучили й тодішнього мера Москви Юрія Лужкова, якому доручили зводити в Криму житло, що мало викликати заздрість у місцевого населення. Також розпочали реставрацію церков, щоб посилити емоційний та ідеологічний вплив. "І зрозуміло, що паралельно спецслужбами відбувалось проникнення в органи місцевої влади. Плюс вони там тримали дуже багато проросійських партій, які буквально фінансувалися з Москви. Їхня задача полягала в тому, щоби періодично ходити з плакатами і показувати, що Крим це Росія, проводити якісь дебати, висувати своїх депутатів", - пояснив Павленко. Росія планувала політичну операцію з повернення до влади Віктора Януковича, щоб створити ілюзію "законного" відновлення його режиму. Паралельно з підготовкою до повномасштабного вторгнення, Кремль просував і політичний сценарій, у центрі якого був Янукович. За інформацією, він перебував у Білорусі, тоді як у Києві почали судовий процес щодо можливого визнання його легітимним президентом.

Про це пише ЕurоNеws.На аукціоні буде представлено 40 робіт з особистої колекції покійного першовідкривача поп-арту - скарбниці картин, малюнків, скульптур та естампів, багато з яких ніколи не виставлялися на публіці.Значна частина робіт прибула з саутгемптонського будинку, в якому Ліхтенштейн мешкав разом зі своєю дружиною Дороті, в тому числі рідкісні твори, зроблені у власній студії художника."Ця феноменальна група робіт - від малюнків до картин і скульптур - відкриває незрівнянний геній Ліхтенштейна, - наголосив Девід Гальперін, віцеголова Sоthеby's і керівник відділу сучасного мистецтва в Нью-Йорку. - Повний обсяг пропозиції - це багатий і різноманітний вибір, який знайде відгук у колекціонерів по всьому світу - тут справді знайдеться щось для кожного".Як зазначили у виданні, колекція демонструє різні етапи творчої еволюції митця: від перших абстрактних експресіоністських робіт 1950-х, через культові полотна, натхненні коміксами 1960-х років, до більш складних і експериментальних творів наступних десятиліть. На аукціоні будуть представлені його інтерпретації модерністських майстрів Пікассо та Моне, виконані в фірмовому стилі з використанням крапок та чітких контурів, а також серія "Відображення" 1980-х рр. і інноваційні роботи 1990-х рр..Перед аукціоном роботи покажуть у Гонконзі, а потім повернуть до Нью-Йорка.Довідково: Ліхтенштейн народився в Нью-Йорку, під час Другої світової війни був призваний до армії США, а згодом викладав образотворче мистецтво в Університеті штату Огайо. У 1960-х митець завоював славу завдяки роботам у стилі коміксів, наприклад, серії "Дівчата в біді". Його творчість викликала суперечки й численні дебати про суть мистецтва, а в пресі навіть з’являлися різкі оцінки.Попри це, його вклад у мистецтво залишається визначальним і сьогодні. Вдова митця, Дороті, активно підтримувала і популяризувала його спадщину через Фонд Роя Ліхтенштейна.У Великій Британії на аукціоні Неnry Аldrіdgе аnd Sоn виставили жіночий кишеньковий годинник, який належав пасажиру "Титаніка" - данцю Гансу Крістенсену Гіварду, що загинув у катастрофі.

Зокрема за перегляд позиції влади щодо купівлі цих літаків виступають швейцарські партії: Раrtі sосіаlіstе suіssе, Раrtі есоlоgіstе suіssе та Lе Сеntrе. Політсили вимагають відновити дебати щодо вибору F-35

Ізраїль планував у травні завдати удару по ядерних об'єктах Ірану. Президент США Дональд Трамп відхилив цю ідею, повідомляє Тhе Nеw Yоrk Тіmеs. "Трамп ухвалив рішення після кількох місяців внутрішніх дебатів. Суперечки точилися навколо того, чи слід продовжувати дипломатію щодо підтримки Ізраїлю у його спробах завадити Ірану створити бомбу, тоді як Тегеран ослаблений у військовому та економічному плані. Дебати виявили розбіжності між прихильниками силових заходів та іншими радниками, які сумніваються, що військова атака на Іран зможе зруйнувати ядерні амбіції країни і дасть змогу уникнути більшої війни", - пише видання. У результаті було вирішено поки що утриматися від військових дій, оскільки Іран готовий до переговорів. "Ізраїль розробив план атаки і планував вдарити по ядерних об'єктах Ірану в травні. Ізраїльські чиновники були готові до реалізації і періодично сподівалися, що США схвалять операцію. Мета цього всього - відкинути здатність Тегерана створити ядерну зброю щонайменше на рік", - зазначають джерела. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ядерна програма Ірану ближча до фінішу, ніж здається - МАГАТЕ Водночас майже всі плани вимагали б допомоги США не лише для захисту Ізраїлю від заходів у відповідь Ірану, а й для забезпечення ізраїльської атаки. Це зробило б Вашингтон ключовим учасником удару. На даний момент Трамп вибрав дипломатію замість військових дій. У свій перший термін він розірвав ядерну угоду з Іраном, укладену за президентства Барака Обами. Але в другий термін, прагнучи уникнути нової війни на Близькому Сході, він почав переговори з Тегераном, давши лише кілька місяців на укладення нової ядерної угоди. "Раніше цього місяця президент США повідомив Ізраїлю про рішення, що США не підтримають атаку. Це було обговорено з прем'єр-міністром Біньяміном Нетаньяху, який минулого тижня відвідав Білий дім. Тоді Трамп оголосив, що Сполучені Штати починають переговори з Іраном. Після зустрічі Нетаньяху сказав, що угода з Іраном працюватиме тільки в тому разі, якщо дасть змогу сторонам-підписантам увійти, підірвати об'єкти, демонтувати все обладнання під наглядом і виконанням США", - йдеться у публікації. Раніше Трамп заявив, що Вашингтон готовий застосувати силу проти Ірану, якщо той не припинить розробку ядерної зброї. Американський лідер звинуватив Тегеран у затягуванні переговорів щодо нової ядерної угоди.

Колишній президент США Джо Байден у вівторок виступить з першою масштабною публічною промовою відтоді, як залишив посаду глави держави. Про це повідомляє Аssосіаtеd Рrеss. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Байден у свій останній робочий день заявив, що "нікуди не йде" 82-річний демократ тривалий час утримувався від активної публічності, дотримуючись неписаного правила колишніх президентів - не втручатися у політичні дебати. Водночас Дональд Трамп регулярно публічно критикує Байдена, звинувачуючи його у всіх проблемах країни. Очікується, що у своїй промові Байден нарешті відреагує на нападки Трампа. Виступ відбудеться в рамках національної конференції адвокатів, радників та представників у справах людей з інвалідністю в Чикаго. Хоча останнім часом Байден кілька разів з'являвся на публіці, саме ця промова стане найрезонанснішою. Її головною темою стане соціальне забезпечення - питання, що має критичне значення для мільйонів американців. У свій останній робочий день президент США Джо Байден заявив, що "нікуди не йде". Джо Байден провів останній повний день на посаді президента в неділю в Південній Кароліні, закликаючи американців зберігати віру в прийдешній кращий день і розмірковуючи про вплив як руху за громадянські права, так і самого штату на його політичну траєкторію. .

У США точаться дебати про майбутнє України: одні пропонують віддати території РФ, інші — поділ на зони контролю.

Кароль Навроцький, кандидат у президенти Польщі, якого підтримує "Право і Солідарність", заявив про бажання бути за столом переговорів у разі потенційних переговорів між США, Росією та Україною. Повний текст новини

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 10 квітня.Київ оприлюднив список пропозицій щодо миротворчої місіїКиєву потрібні західні війська на місцях для стримування будь-якої майбутньої російської атаки, але США залишаються осторонь, пише Роlіtісо.Ключові союзники України зустрічаються в четвер, щоб продовжити обговорення деталей будь-якої миротворчої місії, яка буде направлена в Україну в разі укладення мирної угоди з Росією. Їх очолять міністр оборони Франції Себастьєн Лекорню і його британський колега Джон Гілі, які зустрінуться зі своїми колегами-міністрами оборони з так званої Коаліції охочих, що включає багато європейських країн, Канаду й Австралію, але не США, в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі.Зустрічі допомагають конкретизувати те, що Київ хотів би бачити від миротворчої місії – те, що він вважає критично важливим для запобігання новому нападу Росії, особливо після того, як США та інші країни заблокували його надії на запрошення до НАТО, підкреслює Роlіtісо."Ми обговорюємо присутність іноземних військ на землі, в небі і на морі. Протиповітряну оборону, а також інші делікатні стратегічні питання. Наші партнери розуміють, що потрібно Україні. Є деякі чутливі географічні точки, де ми хотіли б мати підкріплення", – заявив президент України Володимир Зеленський.Президент США Дональд Трамп тисне як на Україну, так і на Росію, щоб вони припинили бойові дії та уклали мирну угоду; Україна погоджується, але Росія порушила часткове перемир'я, про яке домовилися минулого місяця, поки що без жодних наслідків з боку американського президента.Близько десятка країн готові приєднатися до коаліції й відправити війська в Україну, заявив журналістам заступник голови офісу Зеленського і його головний радник з питань оборони Павло Паліса."Говорять також про участь країн Балтії та Північної Європи. У будь-якому випадку, це може бути реалізовано через двосторонні домовленості з кожною країною-учасницею коаліції", – зазначив Паліса.Однак багато країн, зокрема Велика Британія, неохоче відправляють своїх солдатів в Україну без певної підтримки з боку США, відомої як "бекстоп", включаючи повітряну підтримку, логістику та розвідку, що є малоймовірним за часів Трампа.Тим часом Росія заявляє, що будь-яке розгортання військ союзників без мандата Організації Об'єднаних Націй буде неприйнятним.Серед європейських союзників України точаться дебати щодо того, чи будуть сили, про які вони говорять, достатньо великими, щоб стримати російську атаку. Однак Київ упевнений, що цей процес йде повним ходом."Питання лише в тому, в якому форматі це буде реалізовано. Тому зараз тривають дискусії: є наше бачення, є бачення наших партнерів, виходячи з їхніх можливостей. Після того, як всі деталі будуть узгоджені, ми зможемо перейти до більш предметної розмови", – додав Паліса.Наразі Україна має одну з найбоєздатніших і найбільших армій у Європі, що є найсильнішою гарантією власної безпеки. Але оскільки вступ до НАТО заблокований, їй потрібні війська союзників на місцях, щоб охороняти мир і стримувати Росію. У найгіршому випадку російського нападу, відзначає видання, ці солдати будуть втягнуті в будь-які майбутні бойові дії.Україна також вважає, що будь-які західні війська, відправлені в Україну, будуть супроводжуватися потужною протиповітряною обороною та іншими заходами захисту, які допоможуть убезпечити українців."Наприклад, якщо французька бригада увійде на певну територію, навіть якщо вона буде розгорнута з мінімальною щільністю –  наприклад, три солдати на кілометр – вона все одно повинна буде забезпечити повітряне прикриття. Це стандарт військового планування", – пояснює Павло Паліса. Бригада налічує від 3 до 5 тисяч військовослужбовців.А це означає більше систем протиповітряної оборони, засобів радіоелектронної боротьби, більш скоординовану взаємодію з авіацією, захист для будь-яких іноземних військово-морських сил, надійну логістику і так далі.Наступного дня після зустрічі коаліції охочих НАТО приймає Українську оборонну контактну групу, створену американцями для організації військової допомоги Україні. Велика Британія і Німеччина будуть головувати, а міністр оборони США Піт Геґсет приєднається до неї через телеконференцію.Українська розвідка ідентифікувала 155 громадян Китаю в армії РосіїПрезидент України Володимир Зеленський заявив, що українська розвідка ідентифікувала 155 громадян Китаю, які воюють на боці російських військ, повідомляє СNN.Громадяни Китаю були завербовані через оголошення, зокрема в соціальних мережах, зазначив Зеленський.Тим часом Китай послідовно заперечує свою участь у війні.Речник Міністерства закордонних справ Китаю заявив раніше, що будь-які заяви про те, що китайські громадяни воюють в Україні, є "безпідставними".Документ українських спецслужб, який бачив СNN, нібито містить список з понад 150 громадян Китаю, які служили в російських збройних силах, більшість з яких, як стверджується, займали найнижчі військові посади. Більшість контрактів у документі датовані 2024 роком і стосуються різних військових частин."Ми збираємо інформацію і вважаємо, що їх більше, набагато більше, – сказав Зеленський, перш ніж заявити, що Пекіну відомо про те, що росіяни розміщують відеоролики з вербуванням у китайських соціальних мережах. – Ці люди прибувають до Російської Федерації, до Москви. Медичний огляд триває три-чотири дні. Тренувальні центри – один-два місяці. Вони воюють на території України".Відповідаючи на запитання, чи вважає він, що присутність громадян Китаю в Україні є результатом політики офіційного Пекіна, Зеленський сказав: "У мене поки що немає відповіді на це питання. Над цим буде працювати Служба безпеки України. Ми не говоримо, що хтось дав якусь команду, у нас немає такої інформації".У вівторок Зеленський заявив, що українські сили, які воюють у Донецькій області, отримали документи, банківські картки та особисті дані громадян Китаю. У середу український президент додав, що Україна готова обміняти цих двох осіб на українських військовополонених. Речник Кремля в середу відмовився коментувати заяву про те, що в Україні нібито були захоплені громадяни Китаю. А Пекін заявив, що "наразі перевіряє" ситуацію з Україною.За словами українських військових, один з громадян Китаю, захоплених у полон під час бойових дій на сході України, заплатив за вступ до російських збройних сил через посередника в Китаї, щоб отримати російське громадянство."За словами полоненого, він приєднався до російських військових через посередника в Китаї, заплативши 300 тисяч рублів (3500 доларів) за можливість вступити на службу в Збройні сили Росії", – йдеться в повідомленні відділу комунікацій оперативно-тактичного угруповання "Луганськ" для українських ЗМІ.Також він зазначив, що деякі члени групи мали проблеми з законом у Китаї."Він повідомив, що пройшов підготовку на тимчасово окупованій території Луганської області у складі групи громадян Китаю. Навчання охоплювало базові військові навички та проводилося без перекладача, з використанням жестів та мобільного перекладача для спілкування", – додають у повідомленні.Українська військово-тактична група повідомила, що чоловік потрапив у полон, коли російська штурмова група вирішила здатися під вогнем українських солдатів: "Наразі він співпрацює з українськими слідчими органами, його особу та громадянство підтверджено. Він зазначив, що його сім'я знала про його наміри поїхати до Росії, хоча офіційно він подорожував як турист".