Search trend "Перегляд перемоги"

Як відомо, у грудні Конституційний суд Румунії скасував результати першого туру президентських виборів, що відбулися 24 листопада, через підозри у російському втручанні, зокрема через маніпуляції в ТіkТоk на підтримку ультраправого кандидата Келіна Джорджеску, який несподівано набрав 23%. Це стало безпрецедентним випадком в історії Румунії, адже раніше суди не скасовували президентських виборів. Рішення ґрунтувалося на розсекречених даних спецслужб про кібератаки та агресивну кампанію в соцмережах, що порушила виборче законодавство. Тому вибори було перезапущено, а Джорджеску виключили з повторних перегонів. Нові вибори відбулися 4 травня цього року, а їх результати лише посилили політичну кризу. Зокрема, прем’єр Румунії Марчел Чолаку оголосив про відставку через невтішні результати президентських виборів, де 40,96% голосів зібрав скандальний радикал Джордже Сіміон, натомість провладний Чолаку - лише 20,07%, зайнявши третю сходинку, бо його випередив Нікушор Дан з 20,99%. Еспресо розповість детальніше про особистість політика Джордже Сіміона, який має всі шанси, щоб обійти свого найближчого суперника та стати президентом Румунії. Історик-активіст-ультрас, який став політиком-популістом-націоналістомДжордже Сіміон народився 21 вересня 1986 року в місті Фокшани, Румунія. Ще з підліткового віку Сіміон став лідером футбольних ультрас, що сформувало його агресивний стиль публічної діяльності.Він здобув освіту в престижному Національному коледжі Георге Лазара в Бухаресті, а згодом навчався в Бухарестському університеті та Університеті Александру Іоана Кузи в Яссах, де здобув ступінь магістра історії, спеціалізуючись на темі "Злочини комунізму". Джордже Сіміон почав свою активну публічну діяльність зі студентських років – у 2004 році він уперше заявив про себе на акції вшанування героїв Румунської революції, розгорнувши націоналістичні банери. Із часом його активізм став чітко націоналістичним: він очолив рух "Nоіі Gоlаnі", який просував гасло "Бессарабія – це Румунія", маючи на увазі території сучасної Молдови та частини України.У 2011 році Сіміон заснував Платформу уніоністів "Асțіunеа 2012", що виступала за об’єднання Румунії з Молдовою. Він організовував численні марші, культурні акції та кампанії, що апелювали до історії "Великої Румунії". У 2017-му заснував "Альянс до сторіччя", який об’єднав понад 100 організацій і влаштував "Марш сторіччя" – піший похід від Алба-Юлії до Кишинева для відзначення 100-річчя Великого об’єднання 1918 року. Окрім акцій, Сіміон активно підтримував румунські громади за кордоном, особливо в Молдові, Україні (зокрема в Придністров’ї та на Буковині) та Сербії, допомагаючи румунським школам та виступаючи за права меншин.Він також написав дві книги – одна з них аналізує історію Молдови й просуває ідею її возз’єднання з Румунією, інша – це збірка політичних есеїв про зустрічі з румунськими політиками. Обидві мають націоналістичний підтекст і спрямовані на широку публіку, а не академічне коло. Тобто попри історичну освіту, Сімон так і ніколи не займався історією як наукою, натомість просував націоналістичні ідеї, будучи помітним активістом. Ініціативність Сіміона принесла йому популярність серед націоналістично налаштованих громадян, хоча й зробили його недружньою особистістю у сусідніх країнах Румунії. Політична кар’єра Сіміона розпочалася всього шість років тому – у 2019 році, коли він балотувався як незалежний кандидат на виборах до Європейського парламенту, отримавши понад 117 тис. голосів. Хоча цього не вистачило для перемоги, кампанія продемонструвала його здатність мобілізувати чимало виборців. Того ж року, 19 вересня 2019-го, Сіміон заснував власну партію "Альянс за об'єднання румунів" (АUR), яка стала платформою для його ультраправих поглядів.Всього за рік, АUR здобула несподіваний успіх на парламентських виборах 2020 року, отримавши 9% голосів і ставши четвертою за величиною партією в парламенті. Цей прорив зробив Сіміона помітною фігурою в румунській політиці. А у 2024 році АUR ще більше зміцнила свої позиції, подвоївши їх, ставши другою за величиною партією в обох палатах парламенту. За роки парламентської діяльності Сіміон зарекомендував себе як харизматичний лідер опозиції, здатний апелювати до широких верств населення. Експерти пояснюють стрімке зростання популярності АUR завдяки кільком взаємопов’язаним факторам. Насамперед – популістська риторика та соціальні мережі. Сіміон активно використовує соціальні мережі, зокрема ТіkТоk, для просування своїх ідей. Його антиелітарна риторика, спрямована проти "корумпованої брюссельської бюрократії" та румунського істеблішменту, резонує з виборцями, які відчувають розчарування в традиційних румунських партіях, які ведуть прозахідний курс, що не приніс результатів (Румунія залишається однією з найбідніших країн ЄС). Риторика партії вдало використовує соціально-економічне невдоволення. Адже зростання вартості життя та економічні труднощі підживлюють підтримку АUR серед середнього класу та сільських громад. Сіміон обіцяє захистити "простих румунів" від глобалізації та іноземного впливу.Натомість чи не основна ідея партії – об'єднання Румунії з Молдовою та акцент на "румунській ідентичності" знаходять відгук серед патріотично налаштованих виборців. АUR також використовує історичні наративи, апелюючи до образів румунських героїв та ідеї "Великої Румунії", яка включає насамперед молдовські та українські землі, а також меншою мірою угорські, сербські та болгарські. Цікаво, що антиковідна позиція теж додала партії популярності. Під час пандемії СОVІD-19 АUR виступала проти обов’язкової вакцинації та жорстких карантинних обмежень. А це привернуло увагу консервативних і скептично налаштованих громадян, особливо в сільській місцевості та малих містах.Ну і не варто забувати, що Джордже Сіміон молодий політик, що також дозволяє залучити додаткову підтримку серед молоді. Харизматичний стиль Сіміона, його активність у соцмережах і образ "свого хлопця" приваблюють молодих виборців, які раніше не цікавилися політикою. Навіть своє весілля він зробив публічним гулянням, трендовим у соцмережах, коли в серпні 2022 року одружився з Ілінкою Мунтяну і зібрав на заході 10 тис. людей. Ідеологічні позиції СіміонаДжордже Сіміон позиціонує себе як націоналіста, євроскептика та прихильника "традиційних цінностей". Його політичними кумирами є президент США Дональд Трамп та прем’єрка Італії Джорджа Мелоні. Якщо узагальнити, то ключові погляди Сіміона можна звести до:Націоналізм довкола "Великої Румунії". Сіміон активно виступає за об'єднання Румунії з Молдовою та повернення "історичних румунських територій", що включають частини сучасної України (Північна Буковина, Південна Бессарабія) та Молдови. Наприклад, у 2024 році він заявив, що не визнає існування окремої молдовської державності та вважає кордон по річці Прут "несправедливим". Звісно, що вся ця риторика викликала занепокоєння в сусідніх країнах, тому Сіміонові заборонили в’їзд як в Модову, так і в Україну.Євроскептицизм. Сіміон критикує Європейський Союз, називаючи його "надмірно бюрократичним" і таким, що обмежує суверенітет Румунії. Він виступає за перегляд відносин з ЄС, хоча не закликає до виходу з нього. Традиційні цінності. АUR і Сіміон підтримують консервативні погляди, виступаючи проти ЛГБТ-руху, абортів і секулярних реформ. Цікаво, що Сіміон також висловлювався проти обов’язкового викладання історії Голокосту в школах, що, звісно, викликало критику, особливо серед єврейської громадськості.Антикорупційна риторика. Сіміон також позиціонує себе як борця з корупцією, критикуючи традиційні партії за "зраду інтересів народу". Вважаючи, що лише він зможе навести лад в країні. Підтримка Трампа та Мелоні. Сіміон відкрито симпатизує Дональду Трампу, називаючи його своїм політичним кумиром. Він носив бейсболку з написом "Тrumр Sаvе Аmеrіса" і заявляв, що поділяє ідеологію руху МАGА. Також Сіміон прихильний до прем’єрки Італії Джорджи Мелоні, він навіть закликав "мелонізувати" Європу, тобто поширити практики італійської національної політики. Ставлення до України та російський слід Ставлення Джордже Сіміона до України є суперечливим і викликає особливе занепокоєння в контексті його можливої перемоги на виборах. Адже у Румунії президент має досить широкі повноваження, там діє напівпрезидентська (змішана) форма правління, подібна до французької моделі. Хоча реальна влада в країні зосереджена у парламенті та уряді, однак президент очолює зовнішню політику та оборону, призначає прем’єр-міністра (за згодою парламенту), має право вето і може розпустити парламент. Служба безпеки України заборонила Сіміону в’їзд до України ще в 2021 році на тлі його антиукраїнської діяльності пов’язаної з ідеями "Великої Румунії" та можливими зв’язками з російськими спецслужбами. У 2024 році заборону було поновлено ще на три роки. Після початку повномасштабної війни Сіміон публічно називав диктатора Росії Володимира Путіна "військовим злочинцем", а також заявляв, що санкції проти Росії є "недостатніми". Проте він виступає проти надання додаткової військової допомоги Україні та експорту зерна через його країну, аргументуючи це тим, що Румунія повинна "зосередитися на власних інтересах". Ця позиція збігається з риторикою проросійських політиків у Європі, хоча Сіміон заперечує звинувачення в проросійських симпатіях, називаючи АUR "найбільш русофобською партією Румунії". Також Сіміона підозрюють у зв’язках з російськими ультранаціоналістами, зокрема Олександром Дугіним, ідеологом "русского мира". Та особливу тривогу викликають заяви представників АUR, зокрема сенатора та соратника Сіміона Клаудіу Тирзіу, про необхідність "повернення" українських територій, таких як Північна Буковина та Південна Бессарабія, які колись певний час належали Румунії. Сам Сіміон уникає прямих заяв про анексію, але його підтримка ідеї "Великої Румунії" та територіальні претензії партії створюють напругу у відносинах з Україною.Ще одним тривожним сигналом є обіцянка Сіміона призначити проросійського політика Келіна Джорджеску, якому заборонили балотуватися на виборах, на посаду прем’єр-міністра в разі перемоги. Джорджеску відомий своєю антиукраїнською позицією, зокрема закликами припинити допомогу Україні та заборонити транзит українського зерна. Крім того, він противник НАТО і ЄС.Хоча після перемоги в першому турі виборів, Сіміон помірковано закликав до припинення вогню в Україні, зокрема, очікувано підтримав позицію адміністрації Дональда Трампа щодо агресії РФ, не деталізуючи своїх ідей.  Що кажуть експерти та чи є шанс в іншого кандидата Сіміон та його конкурент Дан. Фото: Вікіпедія Майже всі аналітики занепокоєні тим, що Джордже Сіміон, ймовірно, стане президентом. Зокрема, як пишуть у DW, потенційна перемога Джордже Сіміона у другому турі президентських виборів загрожує стати історичним поворотом, який наближає країну до влади правих екстремістів – явища, небаченого з часів диктатури Іона Антонеску та його союзників із православно-фашистської "Залізної гвардії" під час Другої світової війни."Для Румунії та для Європи обрання Сіміона стало б серйозним поворотним моментом і політичною катастрофою: у такому разі вперше країна ЄС мала б самопроголошеного "руйнівника системи" на посаді глави держави, того, хто обіцяє "змести" румунську еліту та виступає за жорстку позицію проти ЄС та НАТО – у найважливішій країні ЄС та НАТО в Південно-Східній Європі. Окрім проросійських та антиукраїнських урядів Словаччини та Угорщини, він був би ще одним лідером у країні ЄС, який підтримує президента США Дональда Трампа, має проросійські позиції та виступає проти допомоги Україні", - наголошують у виданні. Румунський політолог Крістіан Пирвулеску зазначає, що перемога Сіміона справді може змінити геополітичний курс Румунії, наближаючи її до країн ЄС з націоналістичними урядами, таких як Угорщина та Словаччина. А це може ще більше посилити антиєвропейські настрої в Європейському Союзі, який і так переживає не найкращі часи через зростання євроскептиків.  Інший румунський експерт, Крістіан Андрей, застерігає, що президентство Сіміона може призвести до політичної кризи в Румунії, оскільки він може використати соціальне та економічне незадоволення для просування ще більш консервативних та популістських тем, а також посилити скептицизм щодо ЄС та Заходу. Ситуація може призвести до згортання демократичних інституцій, як це зробив Орбан, та загострити суспільну боротьбу й посилити кризу. Загалом АUR та Сіміон популярні у сільській місцевості, малих містах і серед діаспори, де вони апелюють до економічного невдоволення та патріотичних настроїв. Це може дати шанс іншому кандидату, меру столиці, Нікушору Дану, завоювати симпатії великих міст та об’єднати довкола себе прозахідну частину суспільства. Однак проблема в тому, що в Румунії, фактично, лише одне місто є дійсно великим – Бухарест з його 2 млн людей, за ним йдуть Клуж-Напока, Яси, Констанца, Тімішоара, кожен з яких має трохи більше, ніж 250 тис. населення. Однак дипломат та політолог Роман Безсмертний вірить, що Джордже Сіміон досяг своєї "електоральної стелі" у першому турі президентських виборів і не має можливості набрати більше голосів, тому Дану цілком може перемогти. "Очевидно, що після виборів кандидати вперлись у свою електоральну стелю і, як кажуть фахівці та аналітики, цю стелю навряд чи Сіміон здатен подолати. А от мер Бухареста Нікушор Дан має таку можливість. Якщо скласти голоси всіх однодумців є можливість здобути понад 60%. Ця сума голосів явно говорить про те, що у Нікушора Дана є шанс стати президентом Румунії", - сказав експерт в етері Еспресо.Якщо коротко, то Нікушор Дан – це 55-річний математик зі ступенем доктора наук, громадський активіст і політик, який з 2020 року обіймає посаду мера Бухареста. Він зосередив свою політику на модернізації міської інфраструктури, покращенні громадського транспорту та боротьбі з корупцією в муніципальній владі. Однак його популярність зосереджена великою мірою у Бухаресті та довкола, що є проблемою. Як вважає політтехнолог та член Асоціації професійних політичних консультантів України Олег Постернак, шанси мера Бухареста досить низькі. Адже розрив між ними після першого туру 20% і електоральна історія майже не знає випадків, коли в другому турі можна наздогнати цю 20-відсоткову відстань між основними кандидатами. Тим більше, що явка на виборах була низькою, бо чимало міських жителів проігнорували вибори. "На перший тур прийшло лише 53,2% виборців. Тому розширення підтримки коштом "тихого електорату" може стати ключем до переваги у другому турі над Сіміоном, який має доволі зцементований ядерний електорат, що обов’язково прийде за нього голосувати у другому турі. Але Дану буде значно важче сформувати широку коаліцію виборців через маловідомість, мінімум часу та ресурсну обмеженість. Натомість інші учасники президентської гонки вже "поплили", - зауважує Постернак. У будь-якому разі, як нагадує в етері Еспресо журналіст та політичний експерт Віталій Портников, це дуже скандальні вибори, бо вони відбуваються після скасування попереднього першого туру виборів президента. "Переможця першого туру Келіна Джорджеску звинуватили в тому, що він незаконно провів передвиборчу кампанію, що він не відзвітував про неї. Це призвело не лише до ануляції першого туру виборів, але й до того, що його не допустили до повторного голосування. Хоча варто розуміти, що він мав всі шанси перемогти через свою популярність. Але Джордже Сіміон виявився єдиним ультраправим кандидатом допущеним до виборів: і Джорджеску, і Шошоаке, яка відома своїми антиукраїнськими поглядами, не були допущені. Таким чином Сіміон зібрав весь ультраправий електорат. Тепер головне питання, чи він зможе його зберегти та розширити під час другого туру", - сказав Портников.Також він відзначає, що результати першого туру президентських виборів у Румунії знову нагадали всім, наскільки впливовими стають ультраправі та популістські тенденції в теперішньому політичному житті Європи та США.Читайте також: Питання, що станеться швидше: Трамп встигне сконцентрувати в руках авторитарну владу чи натрапить на масштабну економічну кризу, - Аслунд

Часом перегляд серіалу перетворюється на справжню втечу від реальності. Ми настільки занурюємось у вигаданий світ, що забуваємо про буденні турботи – і мріємо опинитися поруч із героями, розділяти з ними пригоди, кохання, перемоги та навіть поразки. Повний текст новини

На початку 2025 року європейські акції випереджають американські за темпами зростання - вперше за останні 25 років. Про це повідомляє Маrkеtwаtсh, із посиланням на дані Dеutsсhе Ваnk. З початку року європейський індекс Stохх Еurоре 600 зріс на 3%, тоді як американський SР 500 знизився на 2%. Останній раз європейський ринок демонстрував подібне випередження у 2000 році, коли розрив у прибутковості перевищив 10%. Зростання європейських акцій пояснюють зміною настроїв інвесторів. Після початку війни в Україні у 2022 році розрив у коефіцієнті Р/Е між США та Європою зріс на 4,5 пункту, проте після перемоги Дональда Трампа на виборах у США він скоротився на 2,7 пункту. Це пов'язують із політичною нестабільністю у США, падінням вартості акцій технологічних компаній та очікуваннями щодо можливого перемир'я в Україні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЄС запроваджує тарифи на американські товари у відповідь на мита США Водночас американський ринок розвивається по-іншому: інституційні інвестори активно продають акції, тоді як приватні трейдери їх купують. За даними VаndаТrасk, у 2025 році роздрібні інвестори інвестували в американські акції та ЕТF $67 млрд. Ваnk оf Аmеrіса зафіксував рекордне скорочення вкладень великих гравців у березні. Попри нестабільність, приватні інвестори зберігають віру в ринок, однак тарифна політика Трампа залишається джерелом невизначеності. Очікується, що 2 квітня президент оголосить нові мита, що може вплинути на ринок. Останнє зростання SР 500 на 1,8% пов'язують із надіями на перегляд цих планів. Президент США Дональд Трамп різко відреагував на рішення Європейського Союзу запровадити 50% мито на американське віскі. Він пригрозив запровадженням 200% мита на європейські алкогольні напої, якщо ЄС не скасує своє рішення. Трамп назвав Європейський Союз одним із найбільш ворожих і несправедливих тарифних утворень у світі.

Сервісна ІТ-компанія Сіklum зараз має понад 2000 фахівців в Україні. Однак ця кількість поступово падає: ще влітку 2022-го у Сіklum було понад 3000 фахівців. Серед причин відтоку — релокація, легалізація фахівців за кордоном та плинність кадрів. DОU поспілкувався з регіональним керівником Сіklum Віталієм Нужним про роботу і найм в Україні, перегляд зарплат і пожвавлення світового ринку. А ще про потенціал Dеfеnсе Тесh і те, як українському ІТ скористатися вікном можливостей у 2025-му. «Ми живемо в постковідному часі». Про роботу регіонального кластеру Сіklum та українських фахівців — Рік тому Сіklum об’єднала офіси України, Польщі та Болгарії, Румунії в єдиний кластер, який ви очолили. Чого ви очікували від цього об’єднання і який результат? Об’єднання географічно близьких ринків під одним дахом — це доволі звична практика для компаній, які прагнуть глобалізації. Якщо клієнта турбує, що певне критичне делівері робиться в Україні, або він заводить новий проєкт, ми можемо створити спільну команду. Одна частина буде в Україні, а інша, наприклад, у Польщі. Ми тісно співпрацюємо зі Сполученим Королівством. Тут є штаб-квартира, де працює голова нашого інжинірингу й солюшенінгу, який добре розуміється на потребах клієнтів і консультує їх з погляду архітектури. Є колеги з маркетингу, які гарно розбираються у місцевих івентах і просуванні нашої пропозиції. Також є команда сейлзів, акаунт-менеджерів з місцевого ринку, які мають власний нетворк і клієнтів. Ми живемо в постковідному часі, і клієнти все частіше зустрічаються особисто, це доволі ефективно. Щодо Румунії, Болгарії, Польщі, то це передусім делівері-центри й інженерні команди. — А в Україні? Фахівці з України працюють з усіма локаціями. Крім проєктних команд, є команда архітекторів, які допомагають зробити dіsсоvеry і з’ясувати, що саме клієнту потрібно. Є термін ехреrіеnсе еngіnееrіng. Це коли ми хочемо зрозуміти погляд і потреби клієнта: що саме продукт повинен робити і чому зараз цього не робить. До прикладу, нинішня молодь до 25 років — це повністю цифрове від народження покоління. Їхня увага тримається кілька секунд, і це вимагає повного переосмислення інтерфейсів, фронтенду і загалом розробки мобільних застосунків. Способи взаємодії повинні бути швидші, ніж раніше. До того ж це покоління дуже вимогливе до комфорту, зручності, функціональності, цінності продукту. Ми працюємо над такими проєктами останні пів року чи рік. До прикладу, це програми навчання, де обов’язково повинні бути елементи гейміфікації, емоційного залучення, щоб було цікаво позмагатися. Також треба брати до уваги культурні навички. Українська бізнес-культура в ІТ доволі пряма: у нас можна отримати прямий фідбек, коли щось не працює. Англійська культура більше використовує напівтони, це важливо. Тож фахівці в Англії допомагають нам оформлювати очікування від роботи, а колеги з України створюють технічну частину, і чітко, структурно, швидко розказують, що треба робити. — Чи вдалося кластеру заспокоїти замовників щодо співпраці з Україною? Скільки нині активних проєктів у Сіklum, скільки з них нові? Ми маємо понад 120 проєктів, близько третини з них нові. Переважно це команди, які вже мають досвід з нашими замовниками. Якщо фахівець працює кілька років на проєкті, то він концентрує унікальні знання і клієнту важко буде знайти заміну. Інженери з України часто цікавляться бізнесовою частиною, фінансами, логістикою — усім, що допомагає зрозуміти проблему клієнта. Попри те, що ми працюємо в сервісній індустрії, наші фахівці нерідко працюють над конкретними продуктами, внутрішніми або зовнішніми. Тобто, по суті, це до певної міри продуктова розробка. — Які плани щодо зростання в чотирьох країнах кластеру і в Україні зокрема? З одного боку, український делівері-центр залишається ключовим для компанії. А з іншого — заводити клієнтів важко, тому наш пріоритет — утримувати бізнес і таланти, розширюючи взаємодію з клієнтами. Нині у нас близько 20 клієнтів з Ізраїлю, і найбільше зростання останні роки в нас саме в ізраїльському секторі. Ці клієнти більш толерантні до певних ризиків, якщо порівнювати з будь-якими іншими ринками. Як і весь сектор, ми відчуваємо складнощі через обмеженість бронювання і відряджень. Це друга причина, чому непросто заводити нові контракти й втримувати показники експорту. Якби фахівець міг виїхати й показати замовнику свою експертизу з України, це дало б можливість залучити ще 5-10 співробітників Одна людина може навколо себе сформувати команду, створити нові робочі місця або убезпечити поточні. У цьому є прямий економічний зиск. Тому, якщо буде спосіб розблокувати цю можливість, це допомогло б нам втримувати показники експорту. Про роботу компанії в Україні та спеціалістів — Сіklum за минулий рік найняла 131 фахівця в Україні. Чи можете розказати, скільки у вас фахівців в українській локації і скільки з них заброньовано? Нас зараз 2050 — дещо менше, ніж було в липні (під час випуску останнього топ-50 у Сіklum було 2170 фахівців в Україні — ред.). Зрозуміло, що продовжується локалізація спеціалістів за кордоном, також є певний відсоток плинності. 26 співробітників заброньованих, у війську 89 колег. За минулий рік у нас було 17 джуніорських наймів, сім з яких у напрямі suрроrt еngіnееrіng, ще шість джунів прийшли в делівері-команду, чотири розробники — в інжиніринг. Конкурс був дуже високий. Якщо у 2023 році було в середньому 46 відгуків на джуніорську позицію, то у 2024 — 79. Маємо відкриті позиції для джуніорів і мідлів у QА-напрямі. Конкурс стабільно високий, але можливості періодично з’являються. — А як фахівцям підвищити свої шанси? Як вирізнитися, що є таким додатковим плюсом? Для програмістів це може бути банальне розв’язання задач на LееtСоdе. Якщо поставити собі челендж і щодня робити одну задачу, це сильно вас прокачає в очах роботодавця. Дуже важливі софт-скіли. Звертаємо увагу на знання, прагнення розвиватися, вміння комунікувати, відповідальність, позитивний майндсет. Безумовно, має значення рівень англійської мови, сильні технічні навички. Є багато проєктів, які можна робити рrо bоnо, якщо ви ще не мали серйозного досвіду роботи. Не застрягайте ніде на роки, якщо вам за це не платять. Робіть невеликі проєкти, які можна продемонструвати. Якщо ви мобільний розробник і у вас є застосунок в Арр Stоrе або Gооglе Рlаy, то це чудово. І знову ж, ніхто не скасовував фрилансерські платформи, на яких можна здобути певний досвід. — Яка ситуація в Сіklum з переглядом зарплат в Україні? Є перформанс-цикл, до результатів якого прив’язаний перегляд компенсації. З одного боку, критерії перегляду більш-менш однакові для всіх. Основний принцип — перегляд відбувається раз на рік, є пряма залежність між річними результатами та винагородою. Це дуже важливо для утримання талантів і для того, щоб показати ключовим співробітникам, що ми про них піклуємося і що Україна залишається стратегічною локацією. Зрозуміло, що фактор війни має найбільший вплив, рівень невизначеності дуже високий. І навіть досвідчені спеціалісти, на яких є попит в умовах ринку роботодавця, радше залишаються, ніж змінюють роботу. З 2022 року у нас дуже низький плин кадрів. Навіть якщо закінчується проєкт, то людину залишаємо ще певний час на бенчі. — Який час? Залежно від рівня спеціалістів, місяць-два чи більше. Також у нас є tаlеnt рооl. Ми ще до пів року шукаємо фахівцю новий проєкт, не перериваємо з ним зв’язків і в разі потреби можемо залучити до роботи буквально за день. Також у нас є чітка однозначна позиція щодо підтримки армії та наших фахівців у війську. Сплачуємо їм щомісячну фіксовану матеріальну компенсацію, зберігаємо медичне страхування і доступ до всіх бенефітів. Маємо ініціативи для ветеранів, які повертаються до роботи, як-от розширений пакет психологічної допомоги. Наразі у нас 12 співробітників повернулися після служби. Про Дія Сіty та комунікації з державою — У вашому інтерв’ю DОU за 2022 рік ви сказали, що Дія Сіty є хорошим експериментом, «а вдасться він чи ні ми побачимо в майбутньому». Як на вашу думку, чи це досі вдалий експеримент? Тут є кілька аспектів. Точно вдалося те, що ІТ стало важливим у публічному дискурсі в Україні. Певні компанії навіть виокремили свої ІТ-підрозділи, бо це стало чимось суттєвим для них. ІТ-фахівці отримали власну ідентичність. З погляду податкового режиму: на жаль, державі довелося підвищити військовий збір. З одного боку, це порушило обіцяні 25 років гарантії. З іншого — ми вимушені це робити, це внесок в оборону країни. Було багато побоювань, що скасують ФОП або будуть ще жорсткіші заходи. На щастя, цього не сталося, і, як на мене, тут Дія Сіty теж успішна. Вона не зруйнувала нічого з того, що працювало, створила нові можливості. Мені здається, що повністю оцінити Дія Сіty ми зможемо тільки після припинення воєнних дій. Коли побачимо, як відновлюється країна і зростають інвестиції в розвиток ІТ-галузі. — Коли Сіklum приєднався до Дія Сіty, то в компанії сказали, що основний плюс спецрежиму — це чіткі та передбачувані умови для галузі, а основний недолік — неможливість забронювати гіг-контракторів. Чи змінився цей погляд? Усе приблизно так само. Плюс — це зрозумілий податковий режим, який легко пояснити іноземним колегам. Мінуси залишаються ті самі. — На вашу думку, які дії з боку держави можуть сильно вплинути на українське ІТ? Який найгірший сценарій? Не хочеться давати поганих ідей, але, безумовно, це може бути скасування нашої ФОП-групи. Це може бути подальше погіршення податкових умов в Дія Сіty. Безумовно, грошей у державі все одно недостатньо, і це один з варіантів, до якого можуть у гіршому випадку дійти. Будь-які рішення, звичайно, мали б обговорюватися з представниками галузі, бізнесу, щоб отримати позитивний ефект або принаймні нейтральний для подальшого розвитку індустрії. — Ви загалом відчуваєте свою агентність з погляду комунікації з державою? Я б сказав, що точно відчувається агентність асоціацій: до прикладу ІТ Ukrаіnе, Львівського ІТ-кластеру чи Дія Сіty. Відбувається багато брейнштормінгів, і галузь бере в них участь. Без цього було б точно гірше. — А що можна зробити, щоб було краще? Мені здається, нічого не змінювати у 2025 році. Це дуже проста, але складна для держави відповідь. Водночас треба сказати, що держава робить дуже багато. Ми цінуємо, що зусиллями Сил оборони та завдяки балансуванню енергетичної системи у нас взимку менше відключень, ніж було літом. Це круто, і ми вдячні. — Який у вас основний ботлнек з бронюванням? Що саме незрозуміло, що б хотілося змінити? Якби була економічна складова з бронюванням за кожного критичного співробітника, це було б вигідно для компаній і зрозуміло. Про українські оборонні технології Цікавить робота в оборонці? — Ми бачимо, як активно зростає український дефенс-тек. Припустімо, що з часом відкриється експорт ОПК. На вашу думку, чи можемо ми стати продуктовою країною з погляду виробництва оборонних технологій? В Ізраїлі багато місяців була війна, але це не сильно вплинуло на бізнес-активність і на запити від клієнтів. Чому? Тому що вони працюють на іноземних замовників і їх цінують саме за круті рішення та проривні технології. Я б розглядав наш мілтек як нову рушійну силу. Вона спирається на технології та підприємницькі можливості, але водночас це щось більше. У мене багато знайомих, керівників і співзасновників у мілтеку. Для них усіх це поклик, життєва місія. Я не здивуюся, якщо в нас з’явиться одночасно кілька єдинорогів, щойно Україні дозволять міжнародний експорт Або через кілька місяців чи рік. Ми швидко посядемо лідерські позиції у світі, і це прикольно. Це мене надихає. Є багато челенджів, безумовно, у цій галузі. Наприклад, стовідсоткове бронювання є лише у тих, хто має прямі контракти з Міноборони. Також є суворі перевірки з обшуками. Але галузь працює і вона вже дуже сильна. Вона вивчить, як оперувати на інших ринках після тих челенджів, які долаються саме тут і зараз. Ця комбінація підприємницької винахідливості, волі до перемоги і технологій, дуже крута і створює образ нової України, де хочеться жити. — Як гадаєте, чи може мілтек піти шляхом українського ІТ, розмежуватися на продукт і сервісні компанії? Якщо ми подивимося на глобальний ринок, то є велика кількість сервісних компаній, які працюють на мілтек уже сьогодні. Військові підрядники, військові компанії, які займаються виробництвом, вони замовляють багато різних сервісів. Вони, по суті, нічим не відрізняються від інших ентерпрайз-клієнтів або виробництва. — Як вам, на вашу думку, чи українські сервісні компанії достатньо вмикаються в мілтек-історію в Україні? Безумовно. Ми знаємо багато прикладів, як компанії напряму створюють розробки. Зрозуміло, що цей перетин з компаніями відбувається на рівні експертизи співробітників або на рівні співзасновників. Тобто людини, яка займалася все життя, наприклад, сервісним бізнесом, а тепер має і мілтек-бізнес. Ну і фокус на цьому важливий для оборони країни. Про роботу в Європі, Штатах і плани на рік — В Україні ви не дуже плануєте наймати спеціалістів, а як щодо Польщі, Болгарії, Румунії? Кожна локація має свою ціннісну пропозицію. Є один спільний аспект: вони зручно географічно розташовані. Якщо клієнт хоче зустрітися для воркшопу, можна це зробити як у його країні, так і в іншій. Польща — це великий європейський ІТ-хаб, де є високий рівень технічної експертизи, багато колег з України, великий ринок талантів, порівняно швидкий найм. Польща за останні роки багато зробила, щоб мати більш гнучку систему залучення спеціалістів. Зараз на ринку переважає форма В2В, яку вони чесно підгледіли в Україні й оцінили її гнучкість. Болгарія порівняно невеликий ІТ-ринок, 42 тисячі айтівців. І якщо в Польщі є багато великих локацій (крім Варшави, це Краків, Вроцлав, Гданськ), то у Болгарії все прив’язано до столиці. Утім там багато студентів, це прекрасне місце для розгортання команд підтримки. Є індустріально сформовані навички спеціалістів NОС. Тобто це команди, які можуть робити сервіс 24/7 на дуже високому рівні. Там достатня кількість студентів технічних спеціальностей, джунів. Румунія — це другий за розміром ринок ІТ-спеціалістів у Центральній Європі, велика кількість спеціалістів з wеb, mоbіlе, аutоmоtіvе розробки. По суті, Румунія — наш найменший центр за кількістю людей, але ми очікуємо розгортання цифрового хабу для одного з великих клієнтів цього року. Тобто кожна локація пропонує мікс можливостей, тому є потенціал розвитку усюди. — Перемкнемося трошки західніше. Серед ваших найбільших ринків є США та Британія. Як Сіklum почувається в цих локаціях? З одного боку, компанії говорять про пожвавлення ринку, з іншого — про політичну кризу. Що на вас впливає більше? Для бізнесу треба позитивні очікування. Якщо підприємці вірять, що відбуваються зміни на краще, вони починають діяти. Вибудовують плани, залучають інвестиції, знаходять партнерів і роблять бізнес. Ринок США дуже пожвавився після виборів. Сіklum інвестував торік у розвиток нашого представницького офісу у США, суттєво збільшивши команду з продажів. Також є кілька українських спеціалістів на ролі технічних директорів, ми значно посилили команду акаунт-менеджменту. Є сеньйорна команда. І кілька нових клієнтів, з якими ми щойно розпочали співпрацю. Ви знаєте, що Різдво — найбільш тихий період для бізнесу, коли 3-4 тижні до клієнтів неможливо достукатися. Але цього року сейлзи були зайняті весь час, зустрічі проходили буквально до останнього дня перед Різдвом. І це був пуш з боку клієнтів «зустріньмось зараз, щоб почати обговорювати», бо далі очікується багато роботи. ІТ, диджиталізація, кастомна розробка — це те, без чого не обходиться жоден бізнес. Скажімо, Трамп хоче заново індустріалізувати Америку, обіцяє податкові знижки, разом з тим активно залучаються інвестиції в ШІ... Навколо всього цього треба буде багато айтішної роботи. Дуже багато запитів у Сіklum саме в США Америка ефективна у видобутку нафти і газу, в них найкращі технології, це досягається і завдяки софтверним рішенням. Сюди можна і Масhіnе Lеаrnіng долучити. Тобто ми бачимо тренд на індустріалізацію США, багато галузей отримають буст, і вже зараз очікуються інвестиції. Так само це буде впливати на інші світові ринки. Я згадував ринок Великої Британії. З одного боку, країна перебудовує свої процеси, є фокус на ІТ і подальшу диджиталізацію. Після Вrехіt особливо треба вибудовувати сильну економіку, то чому б це не була саме цифрова економіка? А ще поточний уряд лейбористів. Йому ще чотири з половиною роки працювати, і зараз він намагається втілити певні реформи. Тож тут є стабільність з погляду політики на найближчі роки. Європа — великий ринок, який має амбіції бути лідером. Тому попит тут є. Практично всі компанії на ринку очікують суттєве зростання, більше ніж 10-20%. Цього року побачимо, наскільки це виправдається. Я думаю, що в нас є всі передумови для того, щоб використати цей момент. І наші команди сейлзів, фахівці, які роблять технічне dіsсоvеry, рrооf оf соnсерt, уже всі зайняті. — Ви кажете, що нині відкрилося вікно можливостей. Як українському ІТ не згубити цей момент? Що робити на рівні компанії, країни, фахівців? Безумовно, багато фахівців долучилися до мілтеку, і це довгостроково буде наша сильна сторона. Це координація, розвідка, дрони. Я думаю, що ми будемо мати власні потужні технології, найкращі у світі, які вийдуть саме з мілтеку. Зрозуміло, є проблема сертифікації, бо ми робимо застосунки, які живуть кілька днів або кілька тижнів, а класична вимога НАТО — це 20 років на складі, після чого технологія повинна працювати. Але якщо це відкинути, то з погляду розпізнавання образів, РЕБ, дронів ми виходимо на першість у світі. Це буде потужний рушій для ІТ. Загалом найбільш оптимістичний сценарій може бути, якщо ми втримаємо нинішній рівень експорту й уникнемо подальшого відпливу ІТ-фахівців, бо таланти — наша ключова цінність. Зараз обговорюють зниження мобілізаційного віку. З одного боку, це зрозуміла вимога, з іншого боку, через це певна кількість молодих людей завчасно поїде на навчання за кордон. І більша частина там і залишиться. Для гармонійного розвитку нам потрібен постійний приплив нових кадрів на ринку. Знову таки, прозорий ефективний процес бронювання з економічною компонентою — це те, чого дуже б хотілося галузі. Компаніям треба думати про глобалізацію. Якщо у вас до 50 людей, то, можливо, вам вистачать однієї локації. Якщо до 100, то ви вже подумайте про другу. 100-150 — раджу мати дві локації на додачу до України. Далі все залежить від того, на якому ринку ви працюєте. Якщо ми говоримо про Америку, то, можливо, слід подумати про щось у тій самій часовій зоні. Є Латинська Америка, але це далеко і складно керувати з України з огляду на часову різницю. Крім того, є така річ, як відповідність пропозиції ринку. Останні три роки зростання було менше, тож великі компанії почали приходити на менші проєкти, зросла конкуренція за проєкти середньої ваги. У вас має бути унікальна пропозиція для ринку, якої не мають ваші конкуренти. З огляду на це, або ви перебудовуєте свій бізнес, щоб відповідати новим вимогам, або випадаєте з цієї конкурентної гри. Важлива тема — це більш виважений і новий підхід до проєктного менеджменту Я цей рік багато працював над розвитком середньої менеджерської ланки. Лідери повинні бути більш мотивованими. Під моїм керівництвом працює 2,5 тисячі інженерів, менеджерів, тестувальників, розробників, аналітиків тощо. По суті, середня ланка — це саме ті люди, які роблять найбільшу кількість проєктів, під ними найбільша кількість талантів, яких треба координувати і мотивувати. Вони повинні вміти не тільки гарно відповідати на запити клієнта, але насамперед бути реорlе-менеджерами. Це важливо, особливо зараз, коли багато фахівців під стресом з різних причин. Тому навички комунікації, емпатія, гнучкість, залучення — це незамінні софт-скіли. Люди повинні вміти працювати з людьми. Команда Сіklum У Сіklum було багато змін, щоб лідери отримали більше простору для рішень. Я люблю посилювати команду, давати їй більше повноважень. Ми переглянули наповнення деяких ролей, щоб вони були більш клієнтоорієнтовані, більш орієнтовані на розвиток бізнесу. Кожен інженер може подати на розгляд своє бачення того, як розвивати компанію і продукт клієнта. А ми допомагаємо цю ідею оформити і зробити щось прикольне. Компанія працює над розвитком фахівців. У нас є програма GЕМ, Grоwth аnd Ехсеllеnсе Маnаgеmеnt, де ми готуємо менеджерів середньої ланки, щоб вони розуміли, що відбувається в індустрії, яка стратегія компанії, що саме треба робити. Діє програма Sраrk, це розвиток наступного покоління інжинірингу, де ми вчимо, як працювати з клієнтами на продажах, на пресейлах. Ну і GеnАІ uрskіllіng рrоgrаm — популярна тема з ШІ-компонентом. Мені здається, це просто одна з навичок, кожен інженер має розуміти, як з цим працювати. Якщо у вашій компанії цього не роблять, то ви повинні вже gеt busy. — Уявімо, що у 2025 році нічого не змінюється для ІТ-індустрії і для України. Які плани в такому разі у Сіklum? Чого ви очікуєте від цього року? Мені здається, це зростання на 20%, може, 25% всіх інших локацій. І зрозуміло, це поява нових технологічних оферів, щоб утримати стабільний хедкаунт в Україні, нам потрібно буде залучити нових клієнтів і проєкти. Цікаво, що ми почали співпрацю з великим телеком-клієнтом в Об’єднаних Арабських Еміратах, і він не проти заводити роботу і проєкти в Україну. Тобто ми шукаємо клієнтів, які нейтрально ставляться до нашої безпекової ситуації, зважаючи на наш досвід. Уже майже три роки вміємо працювати в цих умовах. Коли можемо швидко зібрати команду для дуже складної розробки і реально допомогти клієнту вийти на ринок зі своїм продуктам швидше. Якщо говорити про ринок, то в гіршому разі продовжиться падіння, особливо якщо буде подальше підвищення податків або не буде чітких безпекових гарантій від західних партнерів. Якщо воєнні дії припиняться і будуть відкриті кордони, варто подумати, що ми робимо для того, щоб фахівці залишилися в Україні. В найкращому випадку я думаю, що ми зможемо повернутися до помірного зростання в кілька відсотків по галузі. Це було б дуже класно.

Еспресо пояснить, що означає поразка режиму Асада в Сирії для України, на скільки постраждали амбіції Кремля та чого очікувати в подальшому.Контекст подій: як і чому Асад втратив владу всього за кілька днів8 грудня 2024 року стало поворотним моментом у сучасній історії Сирії — режим Башара Асада впав після майже 14 років громадянської війни. Протягом декількох днів країна пережила стрімкі зміни, які зумовили втрату Асадом контролю над державою. У підсумку він ганебно залишив країну, а повстанці захопили владу. Якщо коротко, то основні причини поразки армії Асада можна звести до кількох ключових пунктів: Військові дії Ізраїлю. Саме військові дії Ізраїлю, які почалися як відповідь на вторгнення бойовиків ХАМАС, у підсумку запустили принцип доміно, що мав вирішальне значення для початку нової спроби повстанців змінити ситуацію на свою користь. Адже, як відзначає Rеutеrs, весною, після ізраїльських авіаударів по Дамаску, багато іранських військових радників пішли з Сирії. А бійці та командири "Хезболли" покинули Сирію в жовтні, щоб зосередитися на війні в Лівані з Ізраїлем. Таким чином сирійська армія, яка стала дуже залежною від керівництва іранських військових радників та їхніх союзників-ополченців, була неготова самостійно діяти проти організованих повстанців. Розкол у силових структурах Сирії. Після багатьох років війни втомлені сирійські війська почали масово переходити на бік опозиції. Чимало військових просто кидали все та втікали, ставали дезертирами. Особливо важливим був вихід ключових військових частин з Дамаска, що оголило столицю перед повстанцями.Зростання впливу опозиції. Об’єднання розрізнених угруповань, таких як "Гаят Тахрір аш-Шам" (НТS), Вільна сирійська армія та курдські сили, дало змогу організувати наступ з кількох напрямків. Важливо, що ці дії отримали підтримку з боку західних країн і регіональних гравців, таких як Туреччина.Втрата підтримки Росії. Росія, яка довгий час була головним союзником Асада, значно ослабла через війну з Україною. Зосередженість Кремля на власних проблемах призвела до зменшення військової та фінансової допомоги Сирії. А небажання перекидати своїх військових з України до Сирії, обернулося катастрофою для російських амбіцій бути глобальним геополітичним гравцем. Як написав президент України Володимир Зеленський, режим Асада впав не лише завдяки силі опозиції, але й тому, що не було в Сирії достатньої кількості російських військ. "Вся боєздатна російська армія перебуває на території України", відзначив Зеленський. Виснаження ресурсів. Роки санкцій, війни та міжнародної ізоляції залишили режим без можливості ефективно функціонувати. Тому чимало офіцерів середньої ланки, які є кістяком армії, мали низький моральний стан, загрузли в корупції та все більше обурювалися тим, що їх жертви під час війни не відобразилися на кращій оплаті та умовах життя.Коротка хронологія падіння режиму:27 листопада 2024 року: опозиційні сили Сирії, очолювані "Гаят Тахрір аш-Шам", розпочали масштабний наступ на проурядові війська в західній частині провінції Алеппо. Це стало першою атакою опозиції після перемир'я в Ідлібі, укладеного в березні 2020 року.30 листопада: повстанці захопили половину Алеппо, а до ранку вони взяли під контроль більшу частину міста, змусивши проурядові війська відступити. Захоплення другого найбільшого міста стало важливою символічною подією, яка переломила уявлення про те, що режим Асада може встояти. 3-5 грудня: опозиційні сили продовжили наступ на проурядові сили в регіоні Хама, який є воротами до Середземного моря та центру країни. А вже за два дні легко взяли і це велике місто. 6 грудня: повстанці почали масований наступ на столицю країни Дамаск, звільнивши значну кількість ув’язнених із в’язниць режиму.7 грудня: сирійська армія практично повністю капітулювала, дозволивши опозиційним силам увійти до столиці.8 грудня: Башар Асад залишив країну, імовірно вилетівши з аеропорту Дамаска. Проте літак, яким він летів, зник з радарів, що породило чутки про його смерть. Однак вже незабаром він опинився в Росії, де його взяв під свій прихисток диктатор РФ Володимир Путін. Турецька газета Тürkіyе стверджує, що Асад став найбагатшим біженцем в історії, адже прихопив з собою 135 млрд доларів. Більше про контекст та історію конфлікту у Сирії, читайте у статті – Війна в Сирії: чому спокій знову порушено та як до цього залучена Україна. Пояснюємо.Хто зараз керує країною Мухаммад аль-БаширЯк сказав у коментарі СNN координатор зі стратегічних комунікацій у Раді нацбезпеки Білого дому Джон Кірбі, явного керівника у Сирії після розвалу режиму Башара Асада немає: "Це питання ще залишається відкритим". Сирія зараз стикається з невизначеністю щодо лідерства в країні через складну внутрішню ситуацію. Це пов’язано з розмаїттям угруповань і політичних гравців у країні. "Гаят Тахрір аш-Шам" разом з іншими повстанськими фракціями висловили наміри створити перехідний уряд, спрямований на об’єднання Сирії. 8 грудня 2024 року прем'єр-міністр Сирії Мухаммад Газі аль-Джалалі погодився очолити перехідний уряд як виконувач обов'язків. Та вже наступного дня він передав владу Мухаммаду аль-Баширу, прем'єр-міністру Уряду порятунку Сирії (квазідержави, де діяли повстанці до повалення уряду Асада). 10 грудня було повідомлено, що тимчасова адміністрація триватиме до 1 березня 2025 року.Також у Сирії тепер уважно дослухаються до 42-річного Абу Мухаммад аль-Джолані, який був одним з тих, хто очолив блискавичний переможний наступ "Гаят Тахрір аш-Шам". Нещодавно він сказав коментарі Sky Nеws, що Заходу немає чого боятися перемоги повстанців."Сирія буде відбудована. Страх існував раніше через присутність режиму. Країна рухається до розвитку та реконструкції. Вона йде до стабільності", - відзначив він. Sky Nеws додає, що Абу Мухаммад аль-Джолані намагається представити себе поміркованим ісламістським лідером. Але його угруповання "Гаят Тахрір аш-Шам" вже визнано терористичною організацією в ООН, США, Великій Британії та в інших країнах. Адже раніше воно було пов’язане з Аль-Каїдою. До того ж звіти кажуть, що угрупування використовує методики, які включають порушення прав людини, зокрема, страти й катування, у своїй діяльності. Кремль втратив міжнародний престиж і може втрати свої військові бази: що пишуть західні ЗМІ про події в СиріїУ Тhе Nеw Yоrk Тіmеs кажуть, що після падіння влади президента Сирії Башара Асада, диктатор РФ Володимир Путін "зазнав однієї з найбільших геополітичних невдач за чверть століття перебування при владі".  Як відзначають американські журналісти, тепер Росія перетворилася з "творця царів на спостерігача". А все через те, що армія Путіна "загрузла в Україні", а це показує "справжні межі російської військової могутності".У СNN вважають, що падіння режиму Асада в Сирії може стати поворотним моментом для України. На думку видання, попри занепокоєння, що Дональд Трамп і його нова адміністрація може припинити підтримку Києва, втеча Асада "потенційно послаблює позиції Путіна в переговорах про припинення війни в Україні".  У Тhе Wаshіngtоn Роst також зауважують, що ситуація в Сирії "принизила Путіна і могла підірвати його глобальні амбіції". "Падіння Асада через дев'ять років після того, як Росія врятувала його режим, є приголомшливим ударом по меті Путіна перетворити Росію на світову державу, щоб конкурувати зі Сполученими Штатами", - відзначають у виданні. Журналісти додають, що російські військові блогери критикують Асада за втрату Сирії, але російські аналітики стверджують, що саме заклопотаність Путіна війною в Україні призвела до "втрати уваги до його сирійського проєкту". Тобто самі росіяни розуміють, хто відповідальний за такий сценарій розвитку подій. "Це, безумовно, серйозний удар по іміджу Путіна в очах інших лідерів на Близькому Сході та в Африці", – сказав науковий співробітник Інституту розвитку та дипломатії (Баку) Руслан Сулейманов. "Путін показав усім, що він більше не в змозі підтримувати своїх союзників. Йому просто байдуже. У нього більше немає стабільних ресурсів. Він зайнятий чимось зовсім іншим".Також у Тhе Wаshіngtоn Роst пишуть, що "у приниженні Росії сирійським повстанцям допомагала Україна". У виданні стверджують, що сирійські повстанці "отримували безпілотники та іншу підтримку від українських розвідників, які намагалися зашкодити Росії та її союзникам у Сирії". "Допомога з Києва зіграла лише скромну роль у поваленні президента Сирії, вважають західні джерела в розвідці. Але це було помітно як частина ширших зусиль України з метою таємного удару по російських операціях на Близькому Сході, в Африці та в самій Росії", - відзначають американські журналісти.А в Інституті вивчення війни вважають, що Кремль не поспішатиме повністю евакуювати свої сили з Сирії. Про це свідчить відсутність узгодженої реакції Росії як з погляду військової позиції, так і заяв, тобто Росія все ще вичікує, спостерігає та вивчає нову ситуацію. Однак ключове питання, кажуть західні аналітики, полягає в тому, чи вдасться Росії укласти угоду з новим урядом Сирії про збереження її військово-морської бази в Тартусі та авіабази Хмеймім? Адже саме завдяки ним Кремль зберігає свої зазіхання на те, щоб впливати на ситуацію на Близькому Сході та Африці, маючи численний військовий контингент там."Російська військово-морська база Тартус є єдиним таким хабом країни на Середземному морі. А аеродром Хмеймім використовується для забезпечення операцій безпеки Росії в Африці, дозволяючи їй здійснювати політичний і економічний вплив і відновлювати частину авторитету Москви часів холодної війни на континенті", - пишуть у Вlооmbеrg.Росія, за власними підрахунками, здійснила понад 100 тис. бомбових атак у Сирії до серпня 2021 року. За даними Syrіаn Nеtwоrk fоr Нumаn Rіghts, станом на червень 2023 року внаслідок російських атак загинули майже 7 тис. мирних жителів. Чи готові будуть все це пробачити теперішні керівники країни, невідомо, однак угода з росіянами нібито готується. Джерела Вlооmbеrg кажуть, що Росія начебто близька до цієї угоди з новою владою Сирії щодо збереження своїх військових баз. Міжнародна спільнота теж нібито не проти цього, щоб "забезпечити додаткову стабільність у регіоні", зокрема, не дозволити зростати впливу екстремістів й терористів ІДІЛ. Але ситуація може змінитися на тлі загальної нестабільності та невизначеності в майбутнього Сирії, тому гарантій росіяни не мають. Тим більше, що ще недавно Кремль називав терористами теперішніх керівників Сирії, але тепер з падінням Асада каже, що НТS – опозиція. "Путін, безсумнівно, захоче уникнути втрати Хмейміма і Тартуса, але з огляду на те, як йдуть справи, я був би дуже здивований, якби тимчасовий орган під керівництвом НТS захотів би дозволити російським військовим базам залишитися на сирійській землі", - сказав Тhе Wаshіngtоn Роst експерт Інституту Близького Сходу Чарльз Лістер. "Домовлятися про безпечні виходи — це одне, але дозволити військам і літакам, які бомбили мирних жителів протягом майже десяти років, здається, що це занадто".Чи перекине Путін свої сирійські війська до України: що кажуть українські експертиВ контексті війни, для українців, напевно, найважливіше питання, чи перекине Кремль свій військовий контингент з Сирії в Україну, якщо все ж не домовиться про збереження військових баз. Головне управління розвідки України 10 грудня повідомило, що не чекаючи на фінал домовленостей з новим урядом, росіяни для відступу з Сирії вже "задіяли караван військово-транспортних бортів, на які вантажать залишки військ, озброєнь та військової техніки". "У порту Тартуса росіяни проводять екстрений демонтаж обладнання та військового майна. Туди вже прибули декілька сотень російських спецназівців для забезпечення безпеки відступу. Ймовірно держава-агресор розраховує на домовленості із антиурядовими силами щодо безперешкодного виходу з Сирії", - кажуть у ГУР. Очільник Центру протидії дезінформації при Раді нацбезпеки і оборони Андрій Коваленко написав, що станом на літо 2024 року у Сирії перебувало близько 6000–7500 російських військових, включно з представниками ПВК."Навіть у випадку перекидання всіх цих військових до РФ з подальшим відправленням на війну проти України, це суттєво не вплине на ситуацію на фронті, враховуючи доволі високі щоденні втрати армії РФ у штурмових діях. Більше того, частина з цих вояків може бути перекинута в Африку", - відзначив Коваленко. військовій РФ в Сирії, Фото: gеttyіmаgеsДиректор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос у коментарі Еспресо зауважив, що не варто спекулювати на питанні, чи з’явиться сирійський військовий контингент РФ в Україні, бо поки що його частина в Сирії і вільно переміщується між базами."Зараз частина їхніх військ перебуває там, але чим далі, тим очевидніше, що, скоріше за все, вони там не залишаться. Вони втратили свої бази, цей престиж. Для них тепер ускладнена логістика роботи з Африкою, яку вони розглядали як один з важливих елементів своєї експансії. Думаю, країни Близького Сходу почнуть переглядати свої відносини з Росію, оскільки Росія перестала їм безпосередньо загрожувати. Сподіваюся, що цей перегляд буде доволі швидким", - говорить експерт.Ігор Семиволос також відзначає, що Росія показала свою слабкість для всього світу. А це важливо, бо серед західних аналітиків було чимало думок, що Росія "сильна і її неможливо перемогти"."Та всі ми у черговий раз побачили, що Росію можна перемогти, і можна перемогти доволі швидко. Кремль, до речі, відчуває цю небезпеку, посилення цього наративу, тому і пробує продати своєму населенню і частині, умовно кажучи, Заходу цю тезу про "жест доброї волі". Бо вчора вони були для них терористами, а сьогодні це вже опозиція. Тобто росіяни чудово усвідомлюють цю загрозу. Тепер рішення будуть приймати зважаючи в тому числі на цю обставину, що Росія стала слабкою, що вона не може допомагати своїм сателітам, своїм клієнтам, і відповідно вона вже не представляє тієї небезпеки", - наголошує Ігор Семиволос.Що очікує Сирію в майбутньомуСитуація в Сирії досі залишається складною через регіональну фрагментацію та конфлікти між різними силами:На півдні племінні ополчення, які історично не визнавали влади режиму Асада, не готові підтримати новий уряд у Дамаску.На сході активні залишки угруповання "Ісламська держава" продовжують становити загрозу. У відповідь США проводять регулярні авіаудари.На північному сході контроль утримують курдські формування за підтримки США. Вони також протистоять підтримуваним Туреччиною повстанцям на півночі країни.На півночі тривають відновлені бої між курдами та турецькими союзниками, що загострює ситуацію в регіоні.Крім цього Сухопутні війська Ізраїлю вперше з часів Жовтневої війни 1973 року відкрито увійшли на територію Сирії, перетнувши демілітаризовану зону на кордоні.Ця мозаїка конфліктів ускладнює встановлення стабільної влади в Сирії навіть після падіння режиму Асада.У ВВС пишуть, що існує три сценарії, чого варто очікувати в подальшому після повалення режиму Асада. Найкращий варіант – об’єднана Сирія. "Гаят Тахрір аш-Шам" може дозволити іншим громадським політичним структурам разом із ними керувати країною. Це дало б національне примирення і країна змогла уникнути "колообігу помсти та грабунку". Та проблема в тому, що численні групи в Сирії мають різні цілі."У найкращому разі відбудуться вільні вибори, будуть спільні форми влади та децентралізація, що допоможе владі об'єднатися. Але чи буде це так - побачимо", - сказав професор та автор книги "Сирія після повстань" Джозеф Дахер.Другий варіант – Авторитарний та односторонній контроль з боку НТS. Є припущення, що "Гаят Тахрір аш-Шам" може зміцнити свою владу авторитарними засобами та стати новою версією режиму Асада.Третій варіант найгірший – нова велика громадянська війна. Сирія може зануритися в новий військовий хаос, подібний до наслідків Арабської весни в інших країнах. У ВВС відзначають, що Муаммара Каддафі в Лівії та Саддама Хусейна в Іраку усунули від влади без готової заміни, а іноземне втручання сприяло двом катастрофічним ситуаціям. Відповідно, вакуум, який по собі залишають авторитарні правителі, заповнюється хвилями грабежів, помсти та громадянської війни за перерозподіл влади.Однак, як зауважив директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос у коментарі Еспресо, економічна ситуація в Сирії зараз є дуже важкою, тому перехідний уряд буде шукати способи, як домовитися з іншими країнами та міжнародними організаціями про допомогу, а це означатиме якісь можливі поступки й обмеження радикалів, що допоможе не загострювати ситуацію. "Для того, щоб якось відновити функціонування господарства, підтримати валюту тощо, необхідні надзусилля. А без міжнародної допомоги – це просто неможливо. Це, своєю чергою, буде стримувати, так би мовити, якусь частину радикальних груп, які б хотіли втілити свої ідеї. Я думаю, що, в принципі, оптимістичний сценарій передбачає, що поступово буде відновлюватися робота інституції країни, і перехідний уряд розпочне підготовку до виборів", - вважає Ігор Семиволос. 

Глава МЗС Литви закликав ЄС до нової стратегії перемоги України

Про це повідомляє Роlіtісо.За його словами, "відчуття нагальності стало сильнішим, ніж тиждень тому"до перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у США. Він закликав європейських лідерів виконати поради, представлені у його звіті про конкурентоспроможність."Деякі з пропозицій (звіту, - ред.) були нагальними ще раніше, оскільки європейська економіка перебувала в стагнації; вони ще більш нагальні сьогодні", - наголосив Драгі.Згідно з повідомленням, звіт рекомендує щорічні інвестиції в розмірі 800 мільярдів євро для подолання інвестиційного дефіциту.Крім того, він звернув увагу на передвиборчі заяви Трампа про запровадження високих тарифів на імпорт, скорочення допомоги Україні та перегляд підтримки НАТО, які підкреслюють, за його словами, необхідність швидких дій з боку ЄС.У Будапешті на саміті Європейської політичної спільноти лідери 40 країн закликали Дональда Трампа, який здобув перемогу на президентських виборах США, зберегти підтримку України, уникати торгівельних воєн та не порушувати світовий порядок.