Search trend "портніков"

Український журналіст та політичний оглядач Віталій Портніков розповів, що нагадує ставлення Трампа до Путіна.

Мовознавиця: Російську літеру и передаємо літерою и у суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-

Оголошене президентом Російської Федерації Володимиром Путіним "великоднє перемир’я" — це його дипломатичний маневр, спрямований не на Україну, а передусім на Сполучені Штати Америки.

Портников припускає, що зустріч може бути вигідна Трампу.

Перший від 2022 року офіційно підтверджений контакт американського посадовця з росіянами став тестом можливих реакцій на зустріч Трампа з Путіним. Що це означає для України, розбиралася Gаzеtа.uа. 11 лютого 2025 року американські ЗМІ повідомили про переліт приватного літака зі США до Росії. На тлі резонансного ультиматуму Трампа ХАМАСу припущення про візит до Москви спецпредставника президента США по Близькому Сходу додало інтриги. Отже, Стів Віткофф відвідав Москву і привіз до США шкільного вчителя й американського громадянина Марка Фогеля. Він був затриманий 2021 року на території російського аеропорту з 17 грамами медичного канабісу і засуджений до 14 років позбавлення волі за контрабанду наркотиків. Адвокат Фогеля стверджує - клієнту ліки виписав лікар для лікування болю у хребті. Між двома президентами Дональд Трамп улаштував з прибуття Фогеля справжнє шоу: звільнений мав на плечах прапор США, господар Білого дому відзначив, що у Путіна є добра воля. "Це може бути великою, важливою частиною завершення війни з Україною", - припустив Трамп. Зауваження частково підтвердило чутки про залучення Віткоффа через незадоволення Трампа пропозиціями спецпредставника по Україні та РФ Кіта Келлога. Телеканал СNN із посиланням на поінформовані джерела пише - Віткоффа залучили тому, що той використав зв'язки на Близькому Сході для просування угоди з РФ про обмін Фогеля. Зокрема, йдеться про контакти високопоставлених катарців із росіянами. Несподіваний стрибок Отже, підхід Келлога дедалі менше імпонує Трампу. Натомість новий американський президент віддає перевагу несподіваним, ризикованим, навіть епатажним, але результативним крокам. Так, радник президента США з нацбезпеки Майк Волтц зазначив - Віткофф здійснив "незвичний вчинок, особисто вирушаючи до Росії". Тим часом, перебування Віткоффа у Москві обростає сенсаціями. Ведучий прореспубліканського американського телеканалу Fох Nеws Шон Хенніті повідомив про більш ніж тригодинну розмову спецпредставника Трампа по Близькому Сходу з Путіним віч-на-віч за зачиненими дверима. Цікаво, що російська сторона знову не підтверджує бесіди. Аргументи на користь того, що розмова і зустріч таки були: Віткофф є давнім і близьким другом Трампа, якщо президент США хотів передати щось важливе чинному господарю Кремля, то кращого посланця годі й шукати; з огляду на Мюнхенську безпекову конференцію, яка починається 14 лютого, американській стороні важливо було конкретизувати позицію росіян. Нарешті, поїздка Віткоффа до Москви дає можливість відстежити, як світова спільнота сприйме перший від початку війни контакт офіційних посадових осіб США з російською стороною. І - чи ефективний Катар як посередник. "Наполегливо працюватимемо" На тлі оптимізму, котрий запанував у Білому домі, похмурими видаються застороги держсекретаря Марко Рубіо про неможливість визначити термін завершення війни. Чому? "Вашингтон хоче домогтися, щоб Україна збереглася як суверенна і незалежна країна, а конфлікт згодом не відновився", - пояснив Рубіо. З цього можна зробити висновок - Віткоффу вдалося прояснити і зафіксувати деякі позиції Путіна, донести позиції Трампа, але погодити варіант угоди він не зміг через незгоду чинного господаря Кремля. Російське керівництво нічого не втрачає від звільнення Фогеля - у застінках мінімум ще двоє американських громадян, російське суспільство переважно байдуже до їхньої долі. Тому так - це широкий дружній жест Трампу. Не виключено, що цим "дружність" і обмежується, а президент США робить гарну міну при поганій грі, щоб вичавити із ситуації найбільше політичних дивідендів. У такому разі, застереження Рубіо стає зрозумілим. Абдалла непорушний Звільненням Фогеля президент США вправно перемкнув увагу з очевидної невдачі на Близькому Сході. Йому не вдалося переконати короля Йорданії Абдаллу ІІ прийняти план переселення палестинців із сектору Гази. Під час зустрічі монарх нагадав про план Єгипту і арабських країн. Розмова була жорсткою, судячи з заяви Адбалли по її завершенню: "Підтвердив тверду позицію Йорданії проти переміщення палестинців. Це спільна арабська позиція". "Ми це зробимо", - гнув своє Трамп. Невідомо, чи відмовився він від плану позбавити Єгипет і Йорданію мільярдної американської допомоги. У спілкуванні з журналістами президент США натякнув на інші важелі впливу, крім грошей. Не виключено, один із таких важелів шукав Віткофф у Москві. Чи знайшов - покажуть подальші події. Принаймні, можна вести мову про евакуацію палестинців, котрі самі хочуть залишити Сектор Гази, зазначив публіцист Віталій Портніков. З іншого боку, арабські країни вважають, що палестинці мають бути у секторі Гази для тиску на Ізраїль, звернув увагу він, тому "арабські країни їм не дають громадянства, там уже третє покоління без паспортів". Ідея ж примусового виселення людей, як хоче Трамп, це є відновленням геноциду, наголосив Портніков. Багато невідомого Вірогідно, немає зближення позицій США і РФ по Україні, тому 11 лютого до Москви полетів не Кіт Келлог, а Стів Віткофф, припустив він. На його думку, оскільки делегація ХАМАС відвідувала Москву, логічно відправляти спецпредставника по Близькому Сходу до російської сторони по близькосхідному конфлікту. Експерт зазначив, що Келлог, можливо, поїде спочатку до Києва, потім до столиць Європи, а тоді ймовірна і Москва. Є різні підходи до України в Білому домі, зазначив експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв, тому і робити висновки по візиту Віткоффа зарано. За його словами, є Кіт Келлог, який каже, що потрібно підтримувати Україну. "А з іншого боку, явно формується крило Віткоффа, який готовий летіти говорити з Путіним і стати "Путінферштейнером". Тому, мені видається, що наступні кроки адміністрації Трампа будуть сформовані протиріччям цих двох таборів", - пояснив експерт. Йде зондування ґрунту на всіх рівнях, зауважив кандидат політичних наук Олексій Буряченко. Експерт звернув увагу і на візит до Києва міністра фінансів США і на де-факто розширення повноважень Віткоффа. "Трамп використовує методи "човникової" дипломатії, щоб через неофіційний осіб зчитувати інформацію з РФ і розуміти їхню позицію перед будь-яким офіційним контактом. Ми на це не впливаємо і навряд чи зможемо, - наголосив він. - Але це свідчить, що команда Трампа виходить на широкий діалог".

Позиція Трампа щодо вступу України до НАТО суперечить навіть не політичній, а дитячій логіці.

На думку журналіста, якщо Трамп припинить допомогу Україні, "з ним ніхто не буде розмовляти".

Відомий публіцист та політичний аналітик Віталій Портніков днями у фейсбуці написав пост подяки всім, хто підтримав його на тлі масштабної кампанії хейту щодо нього. Цей допис набрав десятки тисяч реакцій за лічені години. "Хочу подякувати кожному, хто підтримав мене у ці дні огидної дискредитаційної кампанії, організованої російськими пропагандистами, їхніми посіпаками в Україні та різноманітними "корисними ідіотами", - йдеться у дописі Портникова. Зазначимо, що б не було реальною причиною такого інформаційного галасу і як би не вдарила по нервах Портникова ця кампанія, вона працює на майбутнє і може додати йому вже політичної ваги. Раптом згадалось Отже, близько двох тижнів тому соцмережами й інтернетом почали розносити фразу Портникова тривалістю близько хвилини, вирізану із запису інтерв'ю, що вийшло рік тому. І почались нападки й на самого публіциста за те, що він нібито заявив, що на війні мають гинути прості люди, а не аристократія. Щоправда, важко назвати аристократами нуворишів і скоробагатьків, котрі розбагатіли на штучному банкрутстві прибуткових радянських підприємств та десятки випадкових людей у парламенті. Але це дискусійні підтеми інших тем. Наразі ми ведемо мову про те, що вирвану з контексту фразу, спотворену з точністю до навпаки, розносили всі - від московитського пропагандиста Соловйова до відомих українських журналістів. Усе це перетворилось на масове цькування, що місцями перейшло всі межі пристойності. За версією порталу "Антоніна", проєкту фахового інтернет-видання "Детектор медіа", уривок з інтерв'ю використали саме як привід для "інфокампанії з дискредитації" Портникова. І сам публіцист вважає, що той уривок "використовується московською і проросійською агентурою в нашій країні для цькування". Ще раніше Віталій Портников був змушений написати окремий допис, в якому виклав повний фрагмент сказаного ним і зазначив: "Кожний, хто його прослухає, переконається, що в ньому не було й тіні бажання перекласти відповідальність за війну на частину населення, навпаки наголошувалося, що у війні в демократичній державі кожен має бути поруч з іншим цими словами ці міркування й завершилися", підкреслює журналіст. Також Портников навіть припустив, що вся ця історія може закінчитись тим, чим закінчилась і для Ірини Фаріон. Іронія як допоміжний жанр Варто навести ще декілька фраз зі згаданого посту подяки Віталія Портникова щодо ролі сприйняття здорової журналістики. "Хочу подякувати тим, хто не підтримує мене особисто, і не в захваті від моїх поглядів чи творчості, але усвідомлює небезпеку ворожих дискредитаційних кампаній. Це ознака зрілого суспільства", - зазначив публіцист. Так от, для досвідчених журналістів цілком очевидна іронія, з якою публіцист Портников говорив на згаданому відео про нерівність у війні, про не озвучену, але очевидну заготовлену роль меншовартості одних та пихате возвеличення інших. Порівняльні екскурси в історію французької революції та до феодального ладу лише підсилюють відчуття, що й ми живемо в якомусь хаотичному феодалізмі. Власне, на те й відеоматеріал, що значення має все: і слова, й інтонація, й вираз, і міміка, словом, картинка загалом. Якби Віталій на цю тему писав матеріал для друкованих медіа, там точно були б задіяні інші прийоми: стилістичні фігури, метафори, гіперболи й таке інше. Хто не перший рік у журналістиці, той прекрасно знає, що буває період, коли часткова провокація стає своєрідним журналістським жанром, вшиванням істини поміж рядків. Це відбувається тоді, коли над правдою буквально висить меч і висловлювати її напряму в деяких моментах небезпечно для автора. Шите білими нитками Однак, ще одне питання залишається відкритим: чому ця хвиля хейту почалась аж через рік після виходу інтервʼю, а не одразу тоді, по гарячих слідах? Якщо це справді не справедливо й когось зачепило, то реакція мала б бути одразу. Може, цілий рік зацікавлені шукали до чого б придовбатись? Чи просто чекали виборів у США? Якщо взяти до уваги, що Віталій Портников не приховує свою симпатію до експрезидента Джо Байдена й тепер може тиснути на слабкі місця Дональда Трампа, зважаючи на кількість його підписників, це не додає комфорту трампістам. Навіть, більше, підозрюємо, що без впливу проросійського лобі на найвищих щаблях міждержавних взаємин тут не обійшлось. Водночас, початок нападок на Портникова співпав по часу з візитом в Україну американського відеоблогера українського походження, харків'янина Сергія Любарського. Американський українець має свою аудиторію прихильників і не лише в Україні. І окрім відвідин декількох крупних міст, серед яких рідний Харків та Київ, як свідчать зйомки Любарського, він побував і на фронті. Сергій Любарський відносно швидко набув певної популярності на просторах Інтернету, його відеоблоги почали серйозно розкручуватись також рік тому. Як і Портников, Любарський не приховує своїх політичних уподобань, він як затятий прихильник республіканців відкрито звинувачував Байдена у провалах війни в Україні. У Портникова, як відомо, інша позиція щодо Джо Байдена. Сергій Любарський пропонував Віталію Портникову провести відеодебати на тему "Чи врятував Байден Україну?", але український журналіст відмовився. Має право. Варто зазначити, що Сергій Любарський має добрі стосунки з політтехноологм Сергієм Гайдаєм, який також долучився до кампанії осуду Віталія Портникова. Перший допис про "поганого" Портникова якраз зʼявивися 14 січня на ютуб-каналі Рrо-UА, що його асоціюють із Гайдаєм. Чи може бути окрім усього іншого, ця кампанія зрежисованою заради розкрутки певних інтернет-проєктів та нових трампістських наративів? Теж можливо. Наразі Віталія Портникова продовжують хейтити та дискутувати щодо змісту того, що він казав, чи що і як тось почув. Особливість роботи медійника полягає в тому, що споживачі інформації діляться на тих, хто обожнює і захоплюється Портниковим і на тих, хто його ненавидить і зневажає. Якщо узагальнити, то одні в соцмережах зазначають: а що він там сказав не так? А хіба не так насправді? Інші опонують їм, мовляв, Віталій Портников маніпулятор і з таким напором провадить, проштовхує своє бачення, що слова вставити нікуди. Утім, навряд чи хтось після всієї цієї кампанії змінить до Віталія Портникова своє ставлення.

Росія не відмовилась від ідеї знищення державності України.

Обраний президент США майстерно тримає інтригу. Тоді навіщо він заговорив про зустріч з Путіним без погодження з Києвом? 10 січня Дональд Трамп під час зустрічі з губернаторами в резиденції Мар-а-Лаго заявив: "Він (Путін.- Gаzеtа.uа) хоче зустрітись, ми готуємо це. Маємо покласти край цій війні. Цьому кривавому безладу". Це друга за минулий тиждень заява обраного президента США про переговори з Путіним. На відміну від пресконференції 8 січня, ця конкретніша. Більше того - слова Трампа підтвердив кремлівський диктатор. Його речник Дмитро Пєсков зазначив: жодних умов для такої зустрічі російська сторона не висуватиме. "Треба лише обопільне бажання і політична воля вести діалог і вирішувати через нього проблеми, котрі існують", - додав він. Поспішити чи запізнитися? Відразу привертає увагу різнобій у датах. 8 січня Трамп зауважив, що вважав би зустріч з Путіним до інавгурації недоцільною. Однак 10 січня він цього не повторив. Натомість натякнув - угоду міг би укласти звичайний посередник. Якщо так, зустріч обраного президента США з Путіним була б доцільною саме до інавгурації, коли Трамп не скутий посадовими обмеженнями. Після 20 січня, коли все важливе було б обговорено, технічною стороною угоди міг би зайнятися представник третьої сторони. Наприклад, Китай. Трамп акцентував - спілкується із Сі. Обидва варіанти, до і після 20 січня - мають свої переваги, недоліки і ризики. Скоріш, остаточного визначення дати у Дональда Трампа на даний момент просто немає. У такому разі, навіщо озвучувати? Реакція Києва Заява про зустріч із Путіним як і його підтвердження пролунали після засідання Контактної групи "Рамштайн" 9 січня. Захід був неоднозначним. Демарш чинного президента США Джо Байдена і внутрішні суперечки про відсоток відрахувань до НАТО (Трамп хоче підняти з 2 до 5%), звичайно, не завадили партнерам пообіцяти збільшити підтримку нашої країни. Але невизначеність залишається. Хоча наступне засідання групи планується у лютому, не факт, що воно буде результативним. Песимізм німецького міністра оборони Бориса Пісторіуса мав продовження 10 січня, коли канцлер ФРН Олаф Шольц заблокував у Бундестазі допомогу у ППО України на суму 3 мільярди євро. Для офіційного Києва момент такий делікатний, що наше МЗС лише висловило здивування, чому такий шум навколо слів Трампа. "Ми чекаємо на зустріч президента Трампа і президента Зеленського", - заявив речник українського зовнішньополітичного відомства Георгій Тихий. Це є продовженням тези Зеленського, яку він висловив 5 січня в інтерв'ю американському подкастеру Лексу Фрідману: спочатку переговори США та України, спільна позиція - і з нею вихід на Путіна. Путін і "Рамштайн" Не виключено, що у Кремлі вважають, що до 20 січня обраний президент США буде поступливішим, тому і торгуватися треба до інавгурації. Тож Трамп від Путіна міг отримати позитивні сигнали. Особливо цьому сприяє післясмак засідання минулого "Рамштайну" 9 січня. На думку політолога Давіда Сіракова, на Контактну групу чекає трансформація, оскільки Дональд Трамп віддає перевагу самостійним діям, а не спільній роботі. Подальші зустрічі можуть відбуватися у Вісбадені, де розміщене нове командування "НАТО - Україна". Якщо Путін справді заманює Трампа на переговори з огляду на перехідний період у Контактній групі, це доводить важливість "Рамштайну". Тому навряд чи формат зникне, але - трансформується. Від початку Контактна група існує як ініціатива США з відповідним лідерством. "Складно сказати, чи буде Дональд Трамп продовжувати це. Приблизно місяць тому генсек НАТО Марк Рютте озвучував ідею, котру вже обговорювали лідерами країн, щоб "Рамштайн" перейшов під "парасолю" Альянсу, - нагадав кандидат політичних наук Олексій Буряченко. - Але із "Рамштайну" повністю США не вийдуть. На користь того, що "Рамштайн" піде по такому шляху, свідчить те, як тривала підготовка до засідання 9 січня. Були зустрічі по основних напрямках, а Контактна група обговорила загальні питання". Байден, нафта і американська юстиція Тим часом в адміністрації чинного президента Джо Байдена почули докір від Дональда Трампа про нібито угоду з Путіним, яку Байден порушив і через це розпочалася війна. Відповіли своєрідно - президент наклав найбільші з 2022 року санкції на енергосектор країни-агресорки. Білий дім заявив, шо вони коштуватимуть Росії "мільярди доларів щомісячно". Цей акорд боротьби з Путіним може бути не останнім, адже до інавгурації Трампа залишається 10 днів. Поки ж під санкції потрапили сотні мереж, найбільші нафтові компанії "Газпром нефть" і "Сургутнефтегаз", а також понад 200 суден так званого "тіньового флоту". Ринок зреагував миттєво - ціни на нафту поповзли догори. Ми хочемо посилити переговорні позиції України, пояснили у Байдена. Натомість 10 січня суд у Нью-Йорку звільнив Трампа від покарання у справі про підкуп порнозірки, хоча і визнав винним. Таким чином, політик стане першим президентом-кримінальником. Нагадаємо, обраного президента звинувачували у підробці бухгалтерських відомостей, щоб приховати виплату порнозірці Стормі Деніелз 130 тисяч доларів США за мовчанку про контакти з ним. Суддя Мангеттена Хуан Мерчан виступив проти президентського імунітету Трампа, однак виніс компромісний вирок. Однак політик стверджує що не винен у злочині. Під судом до оголошення вироку був мітинг його прибічників. Що за цим На сьогодні напевне можна сказати одне: якщо переговори не матимуть результату, Україна увійде у наступний багатомісячний цикл війни, прогнозує політолог Вадим Денисенко. Водночас, на його думку, "Путін не хоче результативних переговорів. Його задача на даний момент - сісти за стіл із Трампом і спробувати зірвати перший раунд руками України, показати, що саме вона не хоче домовлятися". У ситуації пацюка, загнаного у кут, Путін може піти ва-банк, наприклад, застосувати неконвенційну зброю, і на це треба зважати, припустив керівник республіканців у 45 окрузі асамблеї штату Нью-Йорк Борис Пінкус. "На сьогодні чітка картина у Трампа ще не складається, але ми можемо очікувати добрих новин у найближчі дні", - каже він. Очевидно те, що тиснути на Путіна можна і надалі, зазначив публіцист Віталій Портніков. Йдеться про економічне винищення країни-агресорки, що включає роботу із союзниками РФ, а також про потужні країни, котрі є умовно нейтральними. Наприклад, Індія. Вочевидь, у команді обраного президента враховують це. Але "якою буде реальність, визначатиме лише Дональд Трамп", зазначив експерт. Димова завіса Якби була впевненість у переговорах, заяви лунали б інші, зауважив публіцист Марк Фейгін. "Говорили би, що тоді-то вилітають на зустріч. А нині йдеться про очікування. Ці заяви задля того, щоби показати Трампа сильним", - наголосив він. Ніхто, мовляв, не хоче зустрічатися без результату, крім Путіна, а результат був би, якби фронт розвернувся і пішов на Москву.

На думку журналіста, вижити в такому світі буде важко не лише Україні, а й самій Білорусі.

Білий дім зняв заборону на використання Україною далекобійної зброї вглиб території країни-агресорки, повідомило з посиланням на джерела видання Тhе Nеw Yоrk Тіmеs. Водночас французьке Lе Fіgаrо написало про аналогічне рішення керівництва Англії та Франції. Білий дім, Пентагон і чинний президент Джо Байден відмовилися коментувати публікації. Згодом Lе Fіgаrо видалило статтю з новиною про "далекобійку". Проте міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро заявив - "варіант обговорюється". Попри це, джерела ресурсу Ахіоs продовжують стверджувати, що дозвіл надано неофіційно кілька днів тому для АТАСМS і лише по об'єктах у Курській області РФ. Судячи з реакції Росії, дозвіл був і Кремль про це або знав, або здогадувався. Новий рівень ескалації Речник кремлівського диктатора Дмитро Пєсков заявив: якщо дозвіл є, це означає "новий виток напруги". Напередодні пропагандистські пабліки країни-агресорки процитували офіційну заяву Путіна з цього приводу: оскільки наведенням таких ракет на об'єкти займаються військові НАТО, РФ вважатиме країни Альянсу, США, Європу такими, що воюють з Росією. "А якщо це так, то, маючи на увазі зміну самої суті цього конфлікту, ми ухвалюватимемо відповідні рішення, виходячи з загроз, котрі нам створюватимуться", - пригрозив тоді він. Чому ж нині вислови м'які? Тому, що ведеться карколомна дипломатична гра, в якій масований ракетний обстріл РФ території України виявився демонстрацією слабкості, а не сили. Підвісили за АТАСМS Незалежно від того, був чи ні офіційний дозвіл Києву, жодну далекобійну ракету українська сторона не застосує без погодження із західними партнерами. Кількість ударів, котрі можуть бути завдані по об'єктах на російській території, також обмежена наявними у Києва ракетами та інструкціями партнерів. Якщо йдеться лише про Курську область, Путіну може бути це вигідним: у регіоні вже були народні бунти, тож у випадку ударів, Кремль звинуватить Україну і США. Тому за решту країни він не боїться, а Курську область із серпня 2024 року віддав під полігон. Але "підвішена" ситуація нервує Путіна. Як тільки Путін рипнеться - дістане АТАСМSами по таких об'єктах, руйнація котрих буде доволі чутливою для нього. На додачу, 17 листопада відбулася акція російської опозиції у Берліні з вимогами вивести війська з України, судити Путіна і звільнити всіх політв'язнів. Йдеться про перший масовий захід російської опозиції у вигнанні. Це також чинник тиску і стримування. Але чи стримає себе Путін? Нервова реакція Емоційна атмосфера витримці не сприяє. Син Дональда Трампа виступив із звинуваченнями про зумисне втягування у Третю світову війну, як він сказав, "швидше, ніж у мого батька з'явиться шанс створити мир і врятувати життя". Цікаво, що майже тими словами зреагував на подію і заступник голови комітету Ради Федерації РФ з закордонних справ Володимир Джабаров: "Відповідний крок Байдена веде до Третьої світової". Але ось як висловилася китайська сторона: офіційний представник МЗС Китаю Лінь Цзянь наголосив, головне - "якнайшвидша деескалація і пошук політичного рішення". Альянс і трикутник Сенсація про "далекобійку" з'явилася після зустрічі чинного президента США Джо Байдена із керівником Китаю Сі Цзіньпінем 16 вересня, під час якої китайський співрозмовник окреслив "червоні лінії" (Тайвань, непорушність внутрішніх справ Китаю, економічний розвиток і права людини) та натякнув на контакти з командою Трампа. Байден натомість запевнив, що не збирається розв'язувати "холодну війну", не втручатиметься у внутрішні справи КНР і не підтримує незалежності Тайваню. Але Сі наголосив, що партнерство має бути рівноправним, і звернув увагу на підсумки зустрічі чинного президента США з керівниками Японії та Південної Кореї (прем'єром Сігеру Ісібою та президентом Юн Сук Йолем). Лідери трьох держав формалізували домовленість про військову співпрацю перед загрозою агресивних дій Північної Кореї в Україні, що підвищує ризик дестабілізації на Корейському півострові. "Не думаю, що КНДР вестиме себе тихо, - вважає радник президента США Джо Байдена з нацбезпеки Джейк Салліван. - Можливість сьомого ядерного випробування завжди є і ми пильнуємо". Сторони домовилися координувати зусилля й обмінюватися розвідданими. Про те, наскільки "трикутник" є важливим, свідчить миттєва офіційна реакція КНДР. Ні миру, ні війни? "Це загроза миру на Корейському півострові", - заявив лідер Північної Кореї Кім Чен Ин і додав, що країна нарощуватиме ядерну міць "без обмежень". Не залишився осторонь і Китай. Сі Цзіньпін у письмовому звернення до саміту G20 вкотре закликав до багатополярного миру, задля чого потрібно "співробітничати з усіма сторонами". Різкі рухи Путіна можуть зламати Сі тонкі маневри навколо ще чинної адміністрації Байдена і нової команди Трампа. Натомість джерела американських ЗМІ пояснюють "далекобійку" для України саме участю військ КНДР у військових діях на боці Росії. Тому стриманість Москви, принаймні, до 20 січня 2025 року, конче необхідна офіційному Пекіну. План перемоги - План стабілізації Опосередковано цю версію підтверджує голова комітету Держдуми РФ з питань оборони Андрій Картаполов: "далекобійка" суттєво не вплине на хід так званої "СВО", але "цей аспект буде взятий до уваги". Випадково чи ні, але у західних ЗМІ пройшла інформація про те, що зняття заборони Україні бити вглиб Росії ракетами Stоrm Shаdоw лише обговорюється. Отже, у Путіна хтось взявся за розум? Зняття заборони на "далекобійку" є одним із трьох ключових елементів Плану перемоги України. Інші два: вступ до НАТО і збиття російських ракет силами ППО країн-членів НАТО. Рішення 17 листопада лише по "далекобійці" стало тестовим, наслідки нині активно аналізуються. Але крок уперед у такому важливому питанні може означати, що до 20 січня 2025 року й інші будуть так чи інакше вирішені. "Зернова угода"-2? На думку експерта з питань Росії Аналітичного центру "Фонд захисту демократії" Джона Харді, удари "далекобійкою" по всій території країни-агресорки (а не лише по Курській області) посилили б позицію Києва на переговорах і стимулювали б Росію погодитися на мораторій на удари по об'єктах критичної енергетичної інфраструктури. Якщо Путін не завдає таких ударів, не б'ють і по ньому. Якщо завдає - дістає у відповідь. "Починаємо грати на рівних із РФ - заявив авіаційний експерт Валерій Романенко. - Їхній удар - наш удар. Подивимося, у кого першого здадуть нерви". Конфігурація стримувань для Путіна чимось нагадує "зернову угоду". На думку Романенка, до обмежень доклав руку Китай, подавши сигнали до незастосування ядерної зброї. Загалом, це і може бути демонстрація сили США. Не випадково 17 листопада "виринув" президент Туреччини з новим варіантом "мирного плану" для України. Болюче для Кремля "Це надзвичайно болюче для Кремля, розповів Gаzеtа.uа кандидат політичних наук Олексій Буряченко. - Хід Байдена і є демонстрацією нової політики Трампа, що таке є "мир через силу" Глибоко переконаний, що і без нього це рішення не обійшлося. Хочу привітати нашу дипломатію, адже близько тижня тому Андрій Сибіга висловлював обережний оптимізм". "Тільки сила. Росіяни давно заслуговують на знищення їх можливостей продовжувати терор. Іншої мови вони не розуміють", - написав 17 листопада у своєму Теlеgrаm-каналі голова Офісу президента України Андрій Єрмак. Цікаво, що майбутній держсекретар Марко Рубіо кілька днів тому заявив про рішучий намір реалізувати курс Дональда Трампа "Мир через силу". Водночас Валерій Романенко вважає, що Росія не припинить обстрілів. Але з "далекобійкою" Україна зможе бити по підприємствах ВПК, штабах ворога, а також по ракетних комплексах С-300 (їхні позиції легко визначити), склади фронтового значення, аеродроми. "З огляду на запаси боєприпасів у росіян, вони зможуть повторити такі масовані удари, як у ніч на 17 листопада ще 5-6 разів", - наголосив Романенко. Зимова "заморозка" Путіну створили непросту ситуацію, зазначив публіцист Віталій Портніков. Якщо кремлівський диктатор і погодиться на "замороження" війни, то з огляду на те, що його війська будуть у небезпеці, вважає він. Інший варіант - непередбачуваний крок з російського боку. Але, схоже, Білий дім передбачив і це. "Чи не будуть нові сенсаційні рішення ухвалені Білим домом до інавгурації Дональда Трампа? Як бачимо, це можливо", - звернув увагу Портніков.

На думку Портникова про мирний договір між Україною та Росією зараз взагалі не йдеться. Єдине, на що може погодитись Путін — це припинення вогню.

Трамп пропонує спочатку припинити вбивства, а потім переходити до переговорів