Search trend "Вибори США 2024"

Калейдоскопічні ротації у вищих владних колах низки країн свідчать про глобальний тренд. Gаzеtа.uа робить огляд головних політичних подій у світі. Росія підтвердила надання притулку експрезиденту Сирії Башару Асаду. Після повідомлень про те, що його літак нібито зник з радарів, його долю уже порівнювали з долею загиблого у трощі гелікоптера президента Ірану Ібрагіма Раїсі. Рішення про прихисток сирійському диктатору ухвалив особисто Путін. Тим часом у Сирії опозиція взяла під свій контроль столицю - Дамаск. Лідер повстанців Ахмед Аль-Шараза зустрівся з прем'єром Сирії Мохаммедом Джалалі і віце президентом Фейсалом Междадом. Вони домовилися сформувати перехідний уряд. За останніми даними, його очолить колишній прем'єр Ріяд Хіджаб. Падіння злочинного режиму є історичним моментом для сирійського народу, заявила головна європейська дипломатка Кая Каллас. Генсек ООН Антоніу Гутерріш наголосив: майбутнє Сирії обирати лише самим сирійцям. Голова МЗС Туреччини Хакан Фідан оголосив про готовність підтримати нову владу Сирії. У США спростували чутки про спроби Асада зв'язатися з Білим домом і наголосили, - схвильовані хіба що сховищами хімічної зброї. Південна Корея. По суботах буде чим зайнятися Хоча парламент Південної Кореї у суботу, 7 грудня, "провалив" рішення про імпічмент президенту Юн Сок Йолю, сюжет із держзрадою глави держави триває. Голосів за його імпічмент не вистачило, бо пропрезидентська партія "Народна сила" не підтримала відповідний проєкт, хоча напередодні її лідер заявляв про готовність висловитися "за". Це не зупинило опозицію - її лідер пообіцяв вносити нові проєкти про імпічмент кожної суботи, а 12 рудня (у найближчий четвер) поставить на голосування питання про розслідування незаконного захоплення влади. Також по країні готуються протестувати профспілки з вимогою відставки Юн Сок Йоля. Сам чинний президент перед голосуванням у парламенті за імпічмент публічно вибачився за спробу запровадити військовий стан і висловив готовність понести відповідальність а свої дії. Міністерство юстиції країни заборонило йому покидати межі Південної Кореї на час розслідування можливої держзради. Є висока вірогідність дострокової відставки Юн Сок Йоля. Принаймні, за неофіційними джерелами, до цього його схиляють і лідери правлячої партії. Румунія. Маніпулятори Тіk-Тоk Після скасування Конституційним судом першого туру президентських виборів у Румунії тепер шукають маніпуляторів. У Богдана Пєщира, відомого як "правитель Тіk-Тоky", у ході обшуків вилучили $7 млн. Пєщир є одним із найбільших донорів умовно незалежного кандидата Коліна Георгеску, котрий переміг у першому турі президентських виборів 24 листопада, результати якого скасували. Румунська розвідка переконана - саме через цей додаток Росія здійснювала вплив на перебіг перегонів. Натомість проросійські політичні сили не збираються чекати, склавши руки. Як повідомив патріархат Румунії, ті збираються їздити по єпархіях, щоб підбурювати вірян до протестів. Патріархат закликає священників і вірян не брати в цьому участі. А на кордоні спецслужби Румунії вже затримали групу озброєних чоловіків, діяльність яких пов'язують із Георгеску та підозрюють у підготовці провокацій. Натомість лідер румунських соціалістів Джордже Сіміон, котрого вважали одним із фаворитів перегонів, закликав опозицію консолідуватися. Це відбувається перед початком переговорів по формуванню нової коаліції у парламенті за результатами парламентських виборів. Гана, Буркіна-Фасо, Гаїті. Росія формує "чорний кулак" У Буркіна-Фасо лідер військової хунти і президент перехідного періоду Ібрагім Траоре призначив міністра зв'язку Римтальу Жана Еммануеля Уедраого новим прем'єром. Попередника - Аполлінера Жоахіма К'єлема де Тамбелу - було усунено з посади без пояснення причин. Тембелу був незмінним прем'єром при президенті Траоре. На Гаїті, щоправда, обійшлося без високої політики, але банда Сіте-Солей є вагомою силою щоб з нею не рахуватися. У понеділок, 9 грудня, стало відомо про різанину у нетрях, у ході якої бандити з Сіте-Солей вбили щонайменше 110 осіб. Лідер банди Мона Фелікс запідозрив, що його дитину вбили за допомогою чаклунства. Трагедія розігралася з подачі жерця вуду, який звинуватив у хворобі дитини осіб старших за 60 років. Бандит дав наказ своїм поплічникам вбивати усіх людей цього віку. Різанина привернула увагу Верховного комісара ООН. Кількість загиблих на Гаїті через дії банди цього року уже сягнула до 5 тисяч осіб. У Тонге пішов у відставку прем'єр Сіаосі Совалені. А у Гані на президентських виборах переміг експрезидент і лідер лівого "Національного демократичного конгресу" Джон Драмані Махама. Його головним конкурентом був чинний віце-президент і кандидат від правлячої консервативної "Нової патріотичної партії" Махамуд Бавумія. Махаму називають "африканським Трампом" за його вдалу спробу повернутися у президентське крісло. Вітер змін і перші наслідки Вибори і політичні рокіровки у країнах Африки цими вихідними цікаві тим, що напряму стосуються Росії. Якщо брати королівство Тонга, то якраз 7-8 грудня РФ включила його до переліку країн, чиї громадяни можуть без віз відвідувати РФ. Це дружній дипломатичний жест, більш характерний для китайської зовнішньої політики. Буркіна-Фасо і Гана разом з Малі й Нігером створили конфедерацію держав Сахеля. Нова структура має акцент на стабільних відносинах з Росією. Переможець президентських виборів у Гані - Махама - навчався у Росії, володіє російською мовою, має зв'язки в РФ і може відкрити ширші можливості для російського бізнесу в Гані. З огляду на те, що відбувається у Малі, Махама може розраховувати на підтримку Кремля. Якщо Бавумія орієнтувався на політичну підтримку американських демократів, Махама може вийти і на республіканців через тих же росіян. Особливості передвиборчої кампанії недвозначно свідчать про політичні симпатії Махами. У Москві, до слова, сподіваються на зміну зовнішньої політики Гани щодо України. Нагадаємо, Гана - одна з небагатьох держав Африки, котра взяла участь у Саміті миру (Швейцарія, 2024 рік). Цікаві політичні процеси у Південній Кореї спрямовані насамперед на обмеження влади Юн Сок Йоля, котрий контролює збройні сили. Румунія страхується від російських упливів а Грузія, чия президентка цими вихідними зустрілася в Парижі з Володимиром Зеленським, має все більшу ізоляцію. У понеділок 9 грудня, про припинення взаємодії з урядом Грузії оголосила Велика Британія. З огляду на це та на останні події у Сирії, Росія планує нову геополітичну гру - вже під Дональда Трампа. Ця гра відбуватиметься відразу на кількох континентах і у кількох регіонах. Влади країн готуються до можливого розгортання подій як можуть, а сам обраний президент США недвозначно натякає на Третю світову війну. Ця передгрозова атмосфера не сприяє очікуванням швидкого перемир'я. З іншого боку, помітно припинилися публічні дискусії про нову архітектоніку європейсько чи світової безпеки.

Про це він написав у tеlеgrаm. За словами Коваленка, станом на літо 2024 року у Сирії перебувало близько 6000–7500 російських військових, включно з представниками ПВК."Відповідно, навіть у випадку перекидання всіх цих військових до РФ з подальшим відправленням на війну проти України це суттєво не вплине на ситуацію на фронті, враховуючи доволі високі щоденні втрати армії РФ у штурмових діях. Щобільше, частина з цих вояків може бути перекинута в Африку", - йдеться в повідомленні. Що відбувається в СиріїУ Сирії триває масштабна військова операція опозиційних сил проти урядових військ. Сирійська опозиція почала активний наступ уранці 27 листопада і після двох днів зіткнень узяла під контроль 56 населених пунктів у провінціях Алеппо й Ідліб та підійшла до околиць Алеппо.У суботу, 30 листопада, російська авіація вперше з 2016 року завдала авіаударів по місту Алеппо, до центру якого дійшли сирійські повстанці. Водночас РФ пообіцяла режиму Асада додаткову військову допомогу.Того ж дня Rеutеrs з посиланням на військові джерела повідомило, що сирійські повстанці захопили місто Мараат аль-Нуман в провінції Ідліб, таким чином узявши під свій контроль всю цю провінцію.Російська влада вирішила відправити у відставку командувача угруповання військ у Сирії Сергія Киселя на тлі втрат і зростання паніки серед російських військових. Ситуація для російського контингенту в Сирії погіршується - повстанські війська наступають на півдні країни, міські бої відбулися в Хамі, Хомсі та Сувейді.Міністерство закордонних справ України заявило, що відповідальність за деградацію безпекової ситуації в Сирії несуть Росія та Іран. 4 грудня збройні сили США завдали удару з метою самозахисту проти систем озброєнь у східній Сирії. 5 грудня сирійські повстанці ввійшли в ключове центральне місто Хама. Сили режиму Асада вийшли з міста. Наступного дня МЗС України закликало громадян утриматися від поїздок до Сирії.Станом на 6 грудня сирійські повстанці, очолювані джихадистським угрупованням "Хайят Тахрір аль-Шам" (ХТС), наблизились до Хомса, третього за величиною міста Сирії. Крім того, підтримуваний США альянс на чолі з сирійськими курдами захопив Дейр-ель-Зор, головне місто на сході Сирії та головний пункт перетину кордону з Іраком.Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган запропонував допомогти сирійському лідеру Башару Асаду в формуванні майбутнього Сирії, однак його пропозиція була відхилена.7 грудня сирійські опозиційні сили оголосили про взяття під контроль міста Дараа, розташованого на південному заході країни. А вже згодом повстанці заявили, що увійшли в столицю країни Дамаск і оголосили про падіння уряду диктатора Башара Асада. Президент нібито покинув країну.Крім того, існує дуже висока ймовірність, що президент Сирії Башар аль-Асад міг загинути в авіакатастрофі 8 грудня, коли тікав із країни з наближенням повстанців до столиці. У Росії кажуть, що він сам вирішив покинути країну.У неділю, 8 грудня, Російська Федерація почала виводити свої військові кораблі з бази у сирійському Тартусі після взяття повстанцями Дамаску.Пізніше прем'єр-міністр Сирії Мухаммед Аль-Джалілі заявив, що країні необхідно провести вільні вибори, щоб надати народу можливість обрати своє керівництво.Віld писало, що Асад планував передати владу протурецьким силам та виїхати до Росії. Переговори про цю передачу відбувалися в столиці Катару, Досі.Російські ЗМІ увечері 8 грудня повідомили, що Асад разом зі своєю родиною прилетів до Москви, де Росія нібито надала їм притулок.Головне управління розвідки МОУ заявило, що Росія запустила дезінформаційну кампанію про авіакатастрофу літака з Башаром Асадом для прикриття операції з його порятунку.Згодом сухопутні війська Ізраїлю вперше з часів Жовтневої війни 1973 року відкрито увійшли на територію Сирії, перетнувши демілітаризовану зону на кордоні.Глава зовнішньополітичного відомства Європейського Союзу Кая Каллас заявила, що падіння режиму диктатора Башара Асада є "історичним моментом" для сирійського народу.Очільник Пентагону Ллойд Остін вважає, що міжнародна терористична організація "Ісламська держава" може скористатися поваленням режиму диктатора Башара Асада в Сирії.

Про це він розповів в етері Еспресо."Росія зараз намагається домовитись про свої порти, оскільки так чи інакше втрата потів саме в Сирії - це втрата значного логістичного маршруту і присутності російського флоту в Середземному морі. А це дуже важливо, враховуючи, що низка африканських режимів користується російськими ПВК безпосередньо. І умовно кажучи Тартус був перевалочним пунктом по доставці ПВКашників до країн Африки, де вони проводили свої операції по захисту режимів та певних російських, будемо так говорити, інтересів у Африці. Тому враховуючи, що зараз ідуть певні перемовини з Туреччиною, яка має значний вплив на цих людей, вони будуть змінювати публічну свою риторику", - зазначив він. Андрій Коваленко розповів, що російські пропагандисти звинувачують Іран у тому, що той не підтримав режим Башара Асада. Своєю чергою Іран звинувачує Україну в підтримці повстанців."Більше того, вони відмежовуються від того, що це велика поразка Росії, звісно ж. Вони зараз звинувачують Іран дуже часто в тому, що Іран не доклав жодних зусиль для того, щоб захистити режим Башара Асада, тобто російська пропаганда намагається перекласти вину на Іран безпосередньо. ІПСО, яке проводить Іран: Іран звинувачує Україну у підтримці терористів, як вони кажуть, що, мовляв, надавалися технології, мовляв, надавалися дрони, інструктори - дуже багато всього розказує Іран. Але варто нагадати, що з 2017 року певні повстанці використовують технології дронів у війні в Сирії, відповідно в даному випадку звинувачення Ірану виглядають далекими від верифікації", - розповів керівник ЦПД.Читайте також: Чи перекине РФ війська із Сирії на війну в Україні, як армійська авіація полює на ворожі "шахеди", а морські дрони - на гелікоптери. Колонка Сергія ЗгурцяЗа його словами, однією з ключових ІПСО росіян є залякування перекиданням російських військ із Сирії на війну в Україні."Росія ще розповідає, що вони не кидають своїх, і, мовляв, Башар Асад в Москві, і що Росія ніколи не кидає своїх. Тобто вони намагаються для певних прошарків населення російського показати, що мовляв “своих не бросаем”, так би мовити. Зараз ведуть також перемовини про те, щоб вивести контингент повноцінно російський з території Сирії. Окрім цього деякі вже починають лякати українське суспільство тим, що цей контингент обов’язково буде воювати в Україні. Будемо говорити так, за інформацією на літо 2024 року там контингент налічував 6-7 тисяч вояків разом з ПВКашниками, так званого африканського корпусу, який там перевалочний пункт був, вони їздили між Африкою та Сирією, виконували задачі. Тобто це невелика цифра, відповідно суттєвого впливу на фронт, тим більше: частково ці люди будуть воювати в Африці, воно не вплине. Але росіяни намагаються масштабувати , звісно, цю історію. Зараз на українську суспільство це одна з ключових ІПСО, які вони кидають в український інформаційний простір", - зазначив Андрій Коваленко.Що відбувається в СиріїУ Сирії триває масштабна військова операція опозиційних сил проти урядових військ. Сирійська опозиція почала активний наступ уранці 27 листопада і після двох днів зіткнень узяла під контроль 56 населених пунктів у провінціях Алеппо й Ідліб та підійшла до околиць Алеппо.У суботу, 30 листопада, російська авіація вперше з 2016 року завдала авіаударів по місту Алеппо, до центру якого дійшли сирійські повстанці. Водночас РФ пообіцяла режиму Асада додаткову військову допомогу.Того ж дня Rеutеrs з посиланням на військові джерела повідомило, що сирійські повстанці захопили місто Мараат аль-Нуман в провінції Ідліб, таким чином узявши під свій контроль всю цю провінцію.Російська влада вирішила відправити у відставку командувача угруповання військ у Сирії Сергія Киселя на тлі втрат і зростання паніки серед російських військових. Ситуація для російського контингенту в Сирії погіршується - повстанські війська наступають на півдні країни, міські бої відбулися в Хамі, Хомсі та Сувейді.Міністерство закордонних справ України заявило, що відповідальність за деградацію безпекової ситуації в Сирії несуть Росія та Іран. 4 грудня збройні сили США завдали удару з метою самозахисту проти систем озброєнь у східній Сирії. 5 грудня сирійські повстанці ввійшли в ключове центральне місто Хама. Сили режиму Асада вийшли з міста. Наступного дня МЗС України закликало громадян утриматися від поїздок до Сирії.Станом на 6 грудня сирійські повстанці, очолювані джихадистським угрупованням "Хайят Тахрір аль-Шам" (ХТС), наблизились до Хомса, третього за величиною міста Сирії. Крім того, підтримуваний США альянс на чолі з сирійськими курдами захопив Дейр-ель-Зор, головне місто на сході Сирії та головний пункт перетину кордону з Іраком.Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган запропонував допомогти сирійському лідеру Башару Асаду в формуванні майбутнього Сирії, однак його пропозиція була відхилена.7 грудня сирійські опозиційні сили оголосили про взяття під контроль міста Дараа, розташованого на південному заході країни. А вже згодом повстанці заявили, що увійшли в столицю країни Дамаск і оголосили про падіння уряду диктатора Башара Асада. Президент нібито покинув країну.Крім того, існує дуже висока ймовірність, що президент Сирії Башар аль-Асад міг загинути в авіакатастрофі 8 грудня, коли тікав із країни з наближенням повстанців до столиці. У Росії кажуть, що він сам вирішив покинути країну.У неділю, 8 грудня, Російська Федерація почала виводити свої військові кораблі з бази у сирійському Тартусі після взяття повстанцями Дамаску.Пізніше прем'єр-міністр Сирії Мухаммед Аль-Джалілі заявив, що країні необхідно провести вільні вибори, щоб надати народу можливість обрати своє керівництво.Віld писало, що Асад планував передати владу протурецьким силам та виїхати до Росії. Переговори про цю передачу відбувалися в столиці Катару, Досі.Російські ЗМІ увечері 8 грудня повідомили, що Асад разом зі своєю родиною прилетів до Москви, де Росія нібито надала їм притулок.Головне управління розвідки МОУ заявило, що Росія запустила дезінформаційну кампанію про авіакатастрофу літака з Башаром Асадом для прикриття операції з його порятунку.Згодом сухопутні війська Ізраїлю вперше з часів Жовтневої війни 1973 року відкрито увійшли на територію Сирії, перетнувши демілітаризовану зону на кордоні.

Про це йдеться у статті Тhе Fоrbеs, переклад якої наводить Еспресо.На пошматованому снарядами полі бою на сході України Росія зосереджує свої зусилля на досягненні головної мети — повної окупації багатого на вугілля Донбасу. Це включає захоплення Луганської та Донецької областей, які разом складають близько 10% території України.Луганськ опинився під контролем окупантів ще на початку війни. Однак через 34 місяці після початку російського вторгнення, яке, за задумом Кремля, мало тривати лише кілька днів, російські війська утримують лише дві третини території Донецької області. Перспективи повної окупації регіону стають дедалі примарнішими.Цьому є дві основні перешкоди: українське місто-фортеця Покровськ і цілий ланцюг міст-фортець, розташованих за 25 миль (близько 40 км) на північний схід, який простягається від Костянтинівки до Слов’янська."До кінця поточного року ворогу не вдасться захопити "пояс фортець" — Костянтинівку - Дружківку - Краматорськ - Слов'янськ — чи повністю окупувати Донецьку область", — прогнозує український Центр оборонних стратегій.Це не означає, що російські війська не просуваються. Останніми тижнями підрозділи 90-ї гвардійської танкової дивізії прорвалися через село Жовте до сусідньої Новопустинки, створивши вузький, але глибокий виступ в українській лінії оборони. Цей прорив наблизив російський авангард на відстань лише п'яти миль (8 км) на південь від Покровська.Якщо метою росіян є не прямий штурм Покровська, а його оточення та відрізання — а наявні докази свідчать саме про такий план — тоді це просування є ключовим елементом. Наступний логічний крок для 90-ї гвардійської танкової дивізії та суміжних підрозділів — розширення плацдарму через захоплення Новотроїцького, а згодом і Українки, що розташована південніше.На додачу до оточення Покровськ, ширший прорив лінії може стати для російських військ інструментом досягнення другорядної мети: створення загрози лініям постачання українських сил у районі Зорі та Сонцівки, а також у навколишніх територіях на південь від прориву. Після виведення 1 жовтня з Вугледара виснаженої 72-ї механізованої бригади ЗСУ, російські війська продовжують повільне, але стабільне просування на півдні Донецької області.Оточення Покровська росіянами з півдня може поєднатися з оточенням південної частини Донеччини з півночі.Однак залишається невизначеним, чи достатньо у росіян ресурсів для реалізації такого маневру. З огляду на те, що їхні найбоєздатніші підрозділи та техніка, а також тисячі північнокорейських підкріплень, зайняті протистоянням українському вторгненню у Курській області на заході Росії та зазнають великих втрат, російські резерви навколо Покровська значно обмежені."Протягом останніх двох-трьох місяців, щоб просуватися у напрямку Покровська, командування противника було змушене підтримувати високу оперативну щільність не за рахунок підкріплень, а завдяки перегрупуванню вже наявних сил", — пояснили в Центрі оборонних стратегій.Чи вистачить росіянам бойової потужності для захоплення Покровська, стане відомо вже найближчим часом. "Майбутня битва за Покровськ стане вершиною наступальної операції противника (у 2024 році)", — підсумували в Центрі оборонних стратегій.Російські війська, що підходять до міста, не мають суттєвих переваг. Щомісячні втрати перевищують кількість новобранців, яких Кремль мобілізує щомісяця, на тисячі людей. Запаси сучасної техніки, включно з танками та бойовими машинами, швидко вичерпуються, змушуючи росіян все частіше атакувати на пікапах та фургонах.Водночас швидкий крах жорстокого режиму Башара Асада в Сирії цього тижня призвів до того, що тисячі російських військових і значна кількість сучасної техніки застрягли на кількох базах уздовж сирійського узбережжя. Це зганьбило Путіна саме в той момент, коли він повинен був демонструвати силу та впевненість військам, які готуються до наступу на Покровськ.Однак обставини можуть змінитися — і досить швидко. Наступний рік може принести суттєві зміни у політичному ландшафті російсько-української війни. Новообраний президент США Дональд Трамп приведе до влади хаотичну та непередбачувану адміністрацію, яка може або припинити, або значно скоротити вкрай важливу американську підтримку Україні. Тим часом у Німеччині відбудуться федеральні вибори, а у Франції також можливе утворення нового уряду.Можливо, політичні зміни зашкодять Україні та допоможуть Росії. А може, все буде навпаки. Невизначеність відчувається як у Москві, так і в Києві. Різниця, однак, полягає в тому, що Москва прагне підтримувати витратний наступ, переслідуючи цілі, які дедалі більше відсуваються у майбутнє. Натомість головною метою України залишається просте виживання, в той час, як Росія витрачає людей, зброю та час — ресурси, які вона вже не зможе повернути.

Передумови для початку протестівФото: Gеtty ІmаgеsПерші цьогорічні протести викликали результати парламентських виборів у Грузії, які відбулися 26 жовтня 2024 року. Тоді, згідно з офіційним рішенням центрвиборчкому, начебто вкотре перемогла "Грузинська мрія" – правляча партія, орієнтована на Росію.Фактично одразу ж депутати "Мрії" проголосували за проведення 14 грудня так званих виборів президента. І вперше мав голосувати не народ, а виборча колегія. Згідно з Конституцією, до цього органу входять 300 осіб, серед яких 150 членів парламенту. До того ж обидва тури виборів, за потреби, мали б відбутися в той самий день.Тим часом інавгурація – вже 29 грудня. Проте опозиційні партії та коаліції, а також президентка Саломе Зурабішвілі не визнали підсумків парламентських виборів, тоді відбулися перші протести, де опозиція власне висувала вимогу провести повторні вибори із залученням європейської адміністрації.Подальші дії "Грузинської мрії" лише нарощували невдоволення та спротив людей тому, що відбувається. Наступним кроком проросійської партії було обрання кандидатом на пост президента колишнього футболіста без жодної освіти Михаїла Кавелашвілі, який все життя провів, виступаючи за різні футбольні клуби.Тим часом точкою неповернення для грузинів стало 28 листопада. Саме тоді "Мрія", зокрема знову переобраний її голова Іраклій Кобахідзе оголосив про зупинку переговорів щодо вступу до Європейського Союзу до кінця 2028 року. Натомість державні пропагандисти активно заговорили у медіа тезами про необхідність повернення до вивчення російської мови та культури.Це спричинило те, що тисячі людей у Грузії вийшли на центральні вулиці. Почалися масові протести"Ми обираємо європейський шлях": перебіг протестів у ГрузіїПротестувальники вийшли на площу перед будинком парламенту Грузії, а також заповнили проспект Руставелі. До них приєдналася і президентка Грузії Саломе Зурабішвілі. Сюди вийшли грузини дуже різного віку: від студентів до літніх людей. Проте це не завадило поліції та спецназу вже з перших днів застосовувати до протестувальників жорсткі методи розгону – побиття, водомети, сльозогінний газ. Дісталося одразу ж і представникам медіа, у ніч на 29 листопада постраждали понад 15 працівників різних ЗМІ. Зокрема, грузинське видання Рublіkа повідомило про побиття їхнього журналіста Александра Кешелашвілі, йому розбили ніс та вилучили техніку, а його колезі Міндії Габадзе розбили голову. Журналістів били, їм ламали техніку та всіляко перешкоджали роботі. Тоді ж силовики провели десятки жорстких затримань активістів, спецпризначенці переслідували людей та продовжували їх бити. Проспект Руставелі зачистили. Але в наступні дні ситуація повторювалася, люди продовжили виходити на вулиці: жорсткі затримання та новини про тяжкі травми не відлякали демонстрантів.У ніч на 30 листопада чотири гумові кулі влучили у фотографа Суспільного мовника Грузії Міріана Меладзе. За словами іншого фотографа, близько 2-3 години ночі поліція застосувала водомети проти журналістів, а коли кілька людей спробували втекти, то по них почали стріляти. До 2 грудня стало відомо про 224 затриманих за дрібне хуліганство, опір та непокору поліції. Серед них опинився, зокрема, один з лідерів опозиційної коаліції "За зміни" Зураб Джапарідзе, ще одного її лідера Ніко Гварамію суд залишив під арештом на 12 днів. Також двох протестувальників 2007 та 2003 року народження затримали за кримінальними звинуваченнями, які караються позбавленням волі на строк до 7 років.3 грудня у столиці Грузії та інших містах продовжились масштабні протести. У вищих навчальних закладах країни продовжила набирати обертів хвиля студентських протестів. Зокрема, у Батумському університеті мистецтв оголосили страйк: частина студентів відмовилась відвідувати лекції та приєдналась до акцій протесту. Викладачі підтримали їх.На спецназівські водомети, гумові кулі та газ протестувальники відповідають феєрверками."По всій Грузії люди повстають проти російського маріонеткового режиму. Від столиці до найменших міст – це рух, якого немає в нашій історії. Повідомлення чітке: Поверніть мені мій голос! Поверніть мені моє європейське майбутнє!", – прокоментувала продовження акцій протесту президентка Грузії Саломе Зурабішвілі.Тим часом тривають затримання не лише під час самих протестів безпосередньо: до активістів та відомих людей Грузії, зокрема й акторів та письменників, приходять додому, проводять обшуки та затримують їх. Кількість затриманих зростає до понад 300. Людям погрожують та вимагають підписати неправдиві свідчення.Оглядачі подій вказують на реальну загрозу сповзання Грузії до моделі проросійської диктатури білоруського зразка. Поряд із тим стрімкий розвиток протестів та їхнє продовження попри всі умови сміливо можна порівнювати з Революцією Гідності в Україні 2013 року. Станом на 7 грудня біля будівлі грузинського парламенту у Тбілісі знову відбувся багатотисячний мітинг, для його розгону влада залучила спецпризначенців, які прибігли на місце поліції та знову поливали людей з водометів, використовували сльозогінний газ, а також стріляли гумовими кулями.  Окрім того, знову було чимало жорстких затримань. Як повідомляли місцеві видання, 19-річний хлопець був затриманий на очах матері, яка говорила, що він страждає на епілепсію, проте згодом його вдалося звільнити. Також серед затриманих була дівчина, яка до того встигла опинитися на десятках світлин міжнародних фотографів, коли одна вийшла та зупинилася перед рядами спецназівців.Ці затримання та жорсткі дії влади не зупинили боротьбу громадян Грузії за свої права та свободи, протести тривають і наростають. Тим часом правозахисники намагаються фіксувати докази порушень прав людей під час демонстрацій та знаходять способи визволяти затриманих.Відставка послів на знак протестуПершим про те, що залишає свою посаду на знак протесту через зрив грузинською владою євроінтеграції країни заявив посол Грузії в Болгарії Отар Бердзенішвілі. Він відзначив, що упродовж двох десятків років дипломатичної діяльності разом із колегами активно брав участь у процесі євроатлантичної та європейської інтеграції Грузії."Наші невтомні зусилля не повинні бути підірвані або скомпрометовані жодним чином", – написав Бердзенішвілі.Також у відставку на знак протесту подалися посли Грузії в Нідерландах і Чехії: Давид Соломонія і Тея Маісурадзе. Зокрема, Соломонія зауважив, що більша частина його перебування на дипломатичній службі Грузії була присвячена роботі над питаннями європейської інтеграції. Він також засудив насильство проти учасників мирних акцій протесту.Своєю чергою, посолка в Чехії наголосила, що залишається відданою майбутньому країни."Для мене було великою честю служити національним інтересам моєї країни протягом майже двох десятиліть, сприяючи її європейській та євроатлантичній інтеграції, захищаючи її суверенітет і територіальну цілісність", – написала Маісурадзе у соцмережі Х.Підтримка Грузії міжнародною спільнотоюЯк повідомив очільник МЗС Естонії Маргус Цахкна, Латвія, Литва та Естонія анонсували санкції проти тих, хто "придушував законні протести в Грузії". "Три країни Балтії спільно погодилися ввести національні санкції проти тих, хто придушував законні протести в Грузії. Противники демократії та порушники прав людини не вітаються в наших країнах", – зазначив він.Згодом очільник литовського МЗС Габріелюс Ландсбергіс опублікував перелік 11 представників грузинської влади, які потрапили під санкції. Серед них – засновник керівної "Грузинської мрії" Бідзіна Іванішвілі та міністр внутрішніх справ Вахтанг Гомелаурі. Підсанкційним особам заборонили вʼїзд у Литву.Президент України Володимир Зеленський 5 грудня також підписав указ про застосування санкцій проти чинної влади Грузії, зокрема проти засновника партії "Грузинська мрія" Бідзіни Іванішвілі та 19 його спільників, зокрема голови уряду Георгія Кобахідзе та мера Тбілісі Кахи Каладзе.За словами Зеленського, якщо вчасно не відреагувати або якщо відреагувати непринципово, то далі будуть втрачені десятиліття і країни, позбавлені свободи."Не можна втратити нікого в цьому регіоні: ані Грузію, ані Молдову, ані Україну. Разом треба захищатись проти Москви. Ми закликаємо Європу, Америку, всіх у світі діяти так само – діяти принципово", – додав український президент.Засудили насильство проти активістів у Грузії також сенатори США, Франція Польща та низка інших європейських країн.

Gаzеtа.uа розповідає про політичні пристрасті, які вирують у різних країнах, серед яких - партнери України. Ми писала про поїздку української делегації до США задля зустрічі з оточенням Дональда Трампа. Керівник делегації, Андрій Єрмак не конкретизував з ким зустрічався: "Поки без прізвищ - джентльменська домовленість". Натомість зазначив, що "продуктивно попрацювали з радником з національної безпеки Президента США Джейком Салліваном". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Програма-мінімум. Про що говорила українська делегація із командою Трампа Та вже відомо, що Єрмак зустрічався з головою Гельсінської комісії США, співголовою Українського кокусу в Конгресі Джо Вілсоном, співголосами Юридичного комітету Сенату Ліндсі Гремом і лідером сенатської республіканської більшості Мітчем МакКоннеллом. Опосередкованим підтвердженням двопартійної підтримки є перемовини з лідером демократів у Палаті представників Гакімом Джеффрісом і заступником держсекретаря США Джо Бассом. За даними Роlіtісо, українська сторона назвала підсумок зустрічей продуктивним і змістовним. В Офісі президента України додали деталей: обговорювали, як завадити реалізації планів Росії, хоча поїздка була більше ознайомчою, ніж націленою на результат. За іншими даними, Джейк Салліван пообіцяв Андрію Єрмаку надати великий пакет збройної допомоги протягом одного місяця. Однак інші американські ЗМІ поки що не змінили своїх висновків про зміст і наслідки "українського десанту". Франція. "Не вийде - не піду!" Емманюель Макрон, як і прогнозувала Gаzеtа.uа, розкритикував ініціаторів вотуму недовіри уряду Мішеля Барньє. Особливо дісталося ультраправим Марін Ле Пен, котра то виступала за негайну відставку Макрона, то зазначила, що не прагне її. За версією Макрона, ультраправі об'єдналися з ультралівими "проти правильного вибору Барньє", щоб отримати владу, котру мали "вчора". Ці сили він затаврував як антиреспубліканські. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Політичний шторм у Франції. Підтримка України під загрозою Президент Франції пообіцяв якнайшвидше назвати кандидатуру нового прем'єра й анонсував, що запропонує закон про продовження дії держбюджету-2024, доки не буде ухвалено держбюджет-2025. Також Емманюель Макрон акцентував на тому, що обраний до 2027 року і у відставку не збирається. Схоже, остаточно він визначиться з подальшою тактикою після зустрічі з обраним президентом США Дональдом Трампом у Парижі 7 грудня на відкритті Собору Паризької Богоматері. Південна Корея. Слідство триває, військові заговорили Після невдалого запровадження воєнного стану президент країни Юн Сок Йоль опинився під тиском: правляча партія "Сила народу" хоче усунути його від влади. Лідер партії Хан Дон Хун раніше заявляв, що блокуватиме такі зусилля опозиції. Однак після того, як стало відомо, що президент збирався масово арештовувати депутатів Хан Дон Хун змінив свою думку і навіть натякнув на те, що Юн Сок Йоль не полишив задуму щодо репресій. Розгляд питання про імпічмент Юн Сок Йоля запланований на 7 грудня. Тим часом, головком Операціями сил спецпризначення Республіки Корея Квак Чон Гин офіційно попередив - новий указ про воєнний стан не виконуватиме. За його твердженням, розпорядження затримувати депутатів, котрі йшли до парламенту голосувати про скасування указу про воєнний стан від Юн Сок Йоля віддавав не він, а безпосередньо міністр оборони країни. Грузія. Перші арешти політиків і президент "під ялинку" Після масових протестів у Грузії відкрили 23 кримінальні справи проти лідерів опозиційних партій. Деяких активістів уже заарештовано. Серед тих, кого затримувала поліція за участь у акціях є громадянин України. У офісі лідерки "Коаліції за зміни" Ніни Гварамії відбулися обшуки. Грузинська ЦВК сформувала Виборчу колегію для обрання президента Грузії. До неї увійшли 150 із 300 народних депутатів парламенту, 20 депутатів Верховної Ради Абхазії, 21 член Верховної Ради автономної республіки Аджарія і 109 представників місцевого самоврядування (з них 55 осіб - представники опозиційних сил, 54 представники "Грузинської мрії"). За партійним складом, якщо брати представництво парламентів і самоврядування сукупно, новосформована Колегія переважно складається з представників "ГМ" (156 осіб), далі партія "Єдиний національний рух" (54 особи), також інші політсили у менш ніж 20 представників кожна ("Для Грузії", "Коаліція за зміни", "Сильна Грузія"). Вибори відбудуться саме цією Колегією 14 грудня, інавгурація запланована на 29 грудня. Україна 5 грудня запровадила санкції проти тієї частини влади Грузії, котра причетна до фейкових парламентських виборів. Чинна президентка Саломе Зурабішвілі заявила, що усунути її від влади ці парламентарі не можуть, бо вони обрані із порушенням закону і подякувала Володимиру Зеленському за санкції. Румунія. Вибори скасовано - все починається з початку У неділю, 8 грудня, румуни мали остаточно, у другому турі визначитися з новим президентом. Раніше Конституційний суд затвердив результати першого туру, котрі оскаржував один із кандидатів, оскільки голова ЦВК після перерахунку голосів заявив, що суттєвих відхилень немає. Однак увечері 6 грудня з'явилася новина, що КС Румунії повернувся до цього питання у зв'язку з великою кількістю нових запитів про скасування результатів першого туру президентських виборів. За даними румунських ЗМІ, у численних запитах були посилання на секретні документи Вищої ради оборони країни, згідно з якими перемога Коліна Георгеску у першому турі відбулася через маніпуляції з-за кордону. Тож нині все у Румунії з президентськими виборами розпочинається з нуля: визначення дати - висунення кандидатів. Росія. Задушевної розмови не вийшло, Лаврову зраджує витримка Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров був на саміті ОБСЄ на Мальті, тоді як у країні-агресорці обговорюють його інтерв'ю Такеру Карслону. Подія не мала того резонансу, як інтерв'ю Путіна тому ж таки Карлсону. Лавров не виголосив нічого принципово нового. Але він більш-менш чітко окреслив умови Кремля для консультацій по Україні. Зокрема, це: входження у склад РФ чотирьох регіонів України в адмінкордонах (Донецька, Луганська, Херсонська, Запорізька області), жодних військових, у тому числі, військових місій та інструкторів на території України (демілітаризація), скасування так званих "русофобських" законів і захист прав російського населення. Лавров похвалив особисто Дональда Трампа, але пригрозив, що РФ застосує всі засоби для захисту своїх інтересів, за посланням Заходу у вигляді "Орєшніка" можуть бути й інші. За даними Rеutеrs, частково ці умови перегукуються з тим, що радить Трампу його оточення. Натомість основна незгода простежується у питанні, чи може Україна мати іноземні військові бази, чи ні. У цьому питанні наразі максимум, який може бути обговорений у Трампа, - "заморозка" шляху України до НАТО. Сирія-Туреччина-Іран. Асад відмовив Ердогану Президент Сирії Башар Асад відмовив президенту Туреччини Реджепу Таїпу Ердогану у спільному врегулюванні ситуації. Про це розповів сам Ердоган. Тим часом, ситуація загострюється, опозиційні Асаду сили за тиждень змогли оволодіти Алеппо і зайняти важливе місто Хаму й націлилися на Хомс. У п'ятницю, 6 грудня, представники Ірану, Іраку і Сирії терміново зустрілися у Багдаді. Як розповіло джерело, поінформоване про настрої переговорників, Ірак і Іран мало схильні робити ставку на те, що армія Асада зможе переломити на свою користь хід подій. Іншими словами, своїх бійців країни Сирії не нададуть, принаймні, "тут і зараз". Вагання посилює розкол між шиїтами і сунітами в Іраку, адже суніти виступають категорично проти допомоги Сирії. Натомість лідери сунітів в Іраку закликають допомогти сирійцям дати "рішучу відсіч наступу західних сил". Тим часом, Іран звинуватим Україну у збройній допомозі повстанцям (за аналогією зі звинуваченнями у підтримці туарегів у Малі). Офіційний Тегеран заявив, що надасть Сирії ракети. БпЛА і військових радників. Гана. Африканський Трамп 7 грудня у Гані мають відбутися президентські вибори, котрі країна зустрічає у жахливій економічній ситуації. Чинний президент Нана Акуфо-Аддо не може балотуватися через заборону обіймати цю посаду довше, ніж два терміни. За голоси виборців змагатимуться віце-президент Махамуд Бавумія й експрезидент (нині лідер опозиції) Джон Махама. Останній цікавий тим, що хоче повторити траєкторію обраного американського президента Дональда Трампа - повернутися до влади. Як і Трамп, він обіцяє "перезавантажити країну" і "оновити систему влади", у тому числі, через скорочення видатків на держструктури. Натомість Бавумія акцентує на досягненнях чинного уряду, якому вдалося стримати інфляцію з 52 до 22%. Не на користь віцепрезиденту, щоправда, рівень інфляції на час його приходу до влади - 15%. Ключовим питанням на виборах є економіка, заявив СNN професор з фінансів у Школі бізнесу Університету Гани Тодфред Боклін. Оскільки разом з президентом ганці обиратимуть і депутатів до парламенту, боротьба очікується напруженою.

1. Я не є дипломованим спеціалістом в близькосхідних відносинах, але розумію, що останні кілька тисяч років саме в цьому регіоні створювалися наративи та робилися перші кроки того, що потім десятиліттями мало відгуки по всьому світу. Це і про те, що звідси пішли майже всі головні світові релігії (називаю в хронологічному порядку) - юдаїзм, християнство, іслам. Тут кожен кілометр землі пройдено римськими легіонами. Тут зберігалося світло знань, коли Європа впала в темні віки. Тут хрестоносці вибудовували торговельні шляхи під виглядом релігійного ренесансу. Тут дві Світові війни мали протистояння за ресурси Азії та транзит. Тут Радянський Союз створив форпост, яким досі користується Путін, створюючи проблеми всьому світу не тільки в паливній галузі. Саме тут вкоренилася династія Асадів, підтримана радянським керівництвом. І якщо казати про чахликові яйця, одне з них точно сховано поблизу Дамаска.2. Сирія — місце, де Брежнєв, а потім і Путін,  утримували від падіння нафтові ціни, щоб отримати можливість озброювати на паливні кошти армії нечисті по всьому світу. Один нафтопровід і один газопровід великої потужності з Близького Сходу через Туреччину і Грецію до Європи повністю змінить обличчя Європи, зробивши її вільною від постійного бажання тягнути руки до кишені, щоб підтримати нафтодоларами путінський режим. Блокування транзиту через Сирію, Південний Ємен та Сомалі з піратами двадцять першого століття, які знищують каравани через Червоне море, газопровід через Україну,  який слугував засобом шантажу десятиліттями, — це все явища одного порядку. Ми ще колись дізнаємось історію створення та існування ІДІЛ, за яким стоять ті самі тіні, що і за найгіршими сторінками в історії нашої держави. Читайте також: Сирійські повстанці вирушають на ДамаскПісля початку сирійських воєн минулого десятиліття Росія, яка мала можливість скувати землю цієї близькосхідної країни власними військовими базами, почала шантажувати світ великою війною в регіоні,  після загострення  домовилася з Туреччиною і фактично  відкупилася дешевими газом і нафтою, і поступками в кавказькому регіоні, від одноосібного правителя Туреччини. Але, як ми бачимо, у керівника найбільш східної країни НАТО, немає постійних домовленостей, тим більше з потенційним противником та конкурентом в регіоні. Впевнений, Ердоган, людина з тонким оцінюванням ризиків, зробив висновок про майбутній розвиток подій не помилково. Чого очікувати далі?3. Численні угруповання антиасадівської опозиції, які мають різні етнічні, релігійні, мовні орієнтири та дуже не люблять один одного, домовилися зі своїми спонсорами та між собою (саме в такому порядку) не про відновлення статус-кво в Ідлібі, повернувши Алеппо. Вони, впевнений, домовилися про розподіл влади в Сирії, яка має знов стати єдиною державою, що відновить мирне життя під контролем світових лідерів, маю надію, що без Путіна та Асада, і це надасть можливість прибрати Іран з Лівану та зменшити його можливості в Ємені. Війна Ізраїлю проти Хамасу, чергова Ліванська війна проти Хезболли (Ірану), як виявляється, були першим і другим актами написаної кимось партитури близькосхідної війни 2024 року. Росія, що витратила ресурси та глибоко зав'язла в Україні, не може допомогти нічим, крім авіації. Іран, після останніх бомбардувань ізраїльтянами є конкурентом Сирії за російське ППО та ПРО, а не захисником для сирійців. Іранські бази теж можуть днями потрапити під атаки чергових угруповань невідомих нам релігійних та етнічних лідерів Сирії. Одним зі сценаріїв того, що відбуватиметься далі, буде спроба російських або іранських (це не єдине ціле) спонсорів чинного режиму передати владу якомусь умовно поміркованому нащадку Асада для того, щоб зберегти частину контролю. Маю надію, що сирійці цього не допустять. Але хочу нагадати, що режим тиранії там існував  з середини двадцятого століття і всі рівні та прошарки суспільства не тільки втомилися, багато хто пов'язаний з режимом злочинами й кров'ю набагато більш свіжими, ніж при розпаді спорохнявілого СРСР брежнєвського часу.4. Чи є пов'язаними з цим події в Грузії? Звісно, ні, з точки зору того, що вони готувалися роками. Після абсолютно аморфного стилю опозиції після попередніх виборів, після ганебного повернення до парламенту під тиском Євросоюзу (когось цей тиск тоді дивував?) всім стало зрозуміло, що остання спроба виходу Грузії з фактичної російської окупації відбудеться саме цієї осені. Влада теж готувалася — закон про іноагентів,  реклама на тлі кадрів з понівеченими Путіним українськими містами, занулення повноважень президента та зміни виборів президента з загальнонаціональних на кулуарні,  знищення армійських підрозділів, які воювали в Іраку та Афганістані і багато чого ще. Тисячі, десятки тисяч "біженців від війни" з Росії — це частина цієї роботи. Скільки серед них агентів ФСБ та ГРУ? Скільки серед куплених ними бізнесів вже працює на знищення грузинської державності? Пройде час, ми дізнаємось правду. Але зараз Грузія — поле бою. Поки що криваве, але без вбивств. На жаль, і це — питання часу. Путін та його грузинські поплічники самі не зупиняться, для них це теж бій, що може бути останнім. Їм доживати в Москві на дачах  разом з Асадом, Януковичем на іншими використаними росіянами презервативами.5. А проте, все у світі пов'язано складними вузлами. Грузія є ключовим транзитним хабом для регіону. Саме від наявності грузинського транзиту залежить російське угруповання у Вірменії,  прямий залізничний шлях до Ірану.  З іншого боку, саме від Грузії залежить шлях азербайджанських, казахських,  узбецьких, туркменських енергоносіїв до Європи через Туреччину або (саме так) через Україну.  Читайте також: Сакартвело, гаумарджос!Потенційний одеський хаб — це частина глобального розв'язування проблеми, яку Росія нав'язала центральній Азії. До речі, саме в Одесі колись існувала телеграфна станція Лондон-Калькутта. Ще Шеварднадзе, намагаючись виплутатися з обіймів Росії, встиг зробити нафтопровід Баку — Тбілісі — Джейхан, що став одним з гарантів зацікавленості Європи майбутнім маленької кавказької країни. Саакашвілі намагався зробити наступний крок — порт Лазіка в Анаклії мав стати найбільшим транзитним вікном з Азії в Чорне море. Проросійська влада одразу зупинила проєкт будівництва, а потім навіть продала його росіянам, які так гарантували смерть надії на новий транзитний коридор. Батумі, який став символом сучасного розвитку для Грузії, перестав приймати круїзні лайнери з Європи, туристам з Німеччини та Британії прийшли на зміну дешеві ковбасні "відпочивальники" з Омська та Кінешми. 6. Саме цей швидкий окупаційний рух і став головним в тому, що всі політики, які дуже не люблять один одного, навіть маючи різні партійні списки, об'єдналися заради майбутнього країни. Далі — зміна влади й трибунал над тими, хто хоче знищити грузинську державність.  Попереду дотискання чинної системи.  Сьогодні страйкують студенти, проти влади виступили багато держслужбовців, посли в кількох країнах, в тому числі пішли у відставку посли в Китаї та США. Відмовилися працювати на владу понад 500 співробітників будинку юстиції. Йде боротьба за телебачення. Але поки що мовчить понівечена армія. Мовчить поліція, на діях якої тримається захист підроблених результатів виборів. На 14 грудня призначені вибори президента в нелегітимному без чотирьох з п'яти партій парламенті. Сьогодні черговий вечір збере знов врожай заарештованих та понівечених поліцією громадян. Як і в Сирії, момент істини близько. Чекаємо. ДжерелоПро автора. Олександр Красовицький, український видавець, генеральний директор і основний власник видавництва "Фоліо".Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Події у Сеулі 3-4 грудня можуть назавжди змінити суть і контекст політичного процесу навколо України. Як саме, досліджувала Gаzеtа.uа. 3 грудня пізно увечері президент Південної Кореї Юн Сок Йоль звернувся до нації. Він звинуватив опозиційну Демократичну партію у симпатіях до північнокорейських комуністів та у паралічі державної влади у Південній Кореї. На цім запровадив воєнний стан. Сновидіння стали жахами Умови воєнного стану у Республіці Корея жорсткі. Посилаючись на законодавство, Юн Сок Йоль заборонив політичну діяльність, розпустив парламент і, за неофіційними повідомленнями, дозволив обшуки та арешти без ордерів. Коли депутати Національної асамблеї терміново прибули до парламенту, будівлю вже оточили військові. Багато хто з сеульців побіг до своїх рідних і близьких, чимало наляканих громадян натрапили на патрульних поліцейських, котрі попереджали про можливі арешти. На тлі паніки і хаосу лідер опозиційної президенту Демократичної партії Лі Дже Мьон назвав указ про воєнний стан неконституційним та антинародним: "Танки, бронетехніка і солдати зі зброєю і мечами скоро контролюватимуть країну". Цікаво, що і лідер пропрезидентської правлячої партії "Сила народу" Хан Дон Хун охарактеризував указ як незаконний. Депутати змогли прорватися до парламенту й оголосили указ про воєнний стан незаконним. Юн Сок Йоль у відповідь запевнив, що скасує його і дотримався обіцянки. Тож воєнний стан тривав шість годин. Після цього із затримкою та неохоче військові полишили парламент. Кілька опозиційних партій закликали до імпічменту президента, а під парламентом і досі мітингують громадяни, обурені зазіханням на демократичні свободи. Така стрімкість дій південнокорейських політиків пояснюється просто: у 1979 році внаслідок убивства президента Пак Чон Хі Південна Корея пережила військовий переворот і жорсткий військовий стан. Але не всі поза межами країни зрозуміли калейдоскопічність розвитку ситуації, котра все ще далека від стабільної. Без нас навколо нас Юн Сок Йоль не попередив США про спробу запровадити воєнний стан, хоча у Південній Кореї базуються сукупно понад 30 тисяч американських військових. Представник Радбезу США, утім, запевнив, що адміністрація Джо Байдена стежить за розвитком подій і виказує серйозне знепокоєння. Заступник держсекретаря Курт Кемпбелл наголосив на непорушності союзу США з Південною Кореєю. Та саме з цим можуть виникнути проблеми. Військова співпраця двох країн є підвалиною стабільності в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР). Зближення з Японією, з якою США також мають угоду про взаємну оборону, і з Філіппінами мало б на меті зміцнити "трикутник безпеки" в АТР, на ризиках ескалації в якому наголошувати перед самітом МЗС країн НАТО 3-4 грудня 2024 року. Генсек Альянсу Марк Рютте повідомив стежать за ситуацією у країні, котра "є нашим важливим партнером". Будь-яка нестабільність у Південній Кореї має серйозні наслідки для нашої політики в АТР, заявив полковник США у відставці Седрік Лейтон, навіть попри те, що американські військові завжди готові до вірогідних збройних зіткнень. Між США і Південною Кореєю запроваджено з 2023 року механізм ядерної співпраці з метою стримування (КНДР), додала старша наукова співробітниця Stіmsоn Сеntеr у Вашингтоні Рейчел Міньон Лі. За неповною аналогією, Республіка Корея не має власної ядерної зброї, тому покладається на таку зі США. Але останні дії президента Юн Сок Йоля поставлять під сумнів надійність і передбачуваність Південної Кореї як союзника і партнера в очах США, зазначила Рейчел Лі. Адже не виключено, що він намагався вирішити свої вузько політичні проблеми за рахунок військових, ескалації ситуації провокування КДР і, можливо, США. Політичні інтриги по-корейськи Юн Сок Йоль виграв президентські вибори як кандидат від консервативної партії "Сила народу" з незначною перевагою (47,85%) над конкурентом від Демократичної партії Хон Чжун Пхьо (41,50%). У розпал передвиборчої кампанії під час праймеріз він, як колишній генпрокурор, був звинувачений у тому, що нібито влаштував політично вмотивовані переслідування своїх конкурентів. Зокрема, і Хон Джун Пхьо. Також у пресі з'являлися повідомлення про схильність Юн Сок Йоля до шаманських практик і про його захоплення колишнім військовим диктатором Чон Ду Хваном. За публічні висловлювання про це йому довелося публічно вибачатися, проте Юн згодом розмістив у соцмереж відеоролик, де він годує собаку яблуком. Ієрогліфи "яблуко" і "вибачення" у корейській мові є ідентичними, тож відео було сприйняте неоднозначно. Кумир президента Чон Ду Хван відомий тортурами і жорсткими переслідуваннями інакомислячих. Тому підстави непокоїтися за свої життя 3 грудня виникли як у самого Юн Сок Йоля, так і у представників опозиції, а також у частини пропрезидентської партії. Цим пояснюється швидкість реакції: коли перші військові входили до будівлі парламенту, туди також прямували й депутати, а вільне місце на площі заповнили протестувальники з демократичними гаслами проти воєнного стану. опозиційна Національна асамблея блокувала чимало рішень президента, а той, у відповідь - їхні. Формальним, хоча і не озвучуваним, приводом для збурення президента Південної Кореї стала відмова парламенту затвердити держбюджет, але насправді проблема глибша: опозиційна Національна асамблея блокувала чимало рішень президента, а той, у відповідь - їхні. Відстоюючи міністра оборони, президент мав намір залучити на свій бік військових. Саме міністр оборони, до слова, є відповідальним за воєнний стан. У південнокорейських джерелах повідомляється про таємну нараду Юн Сок Йоля, після якої він у пізній час і вийшов із приголомшливим зверненням. Нині міноборони Кім Ен Хен подав у відставку, вибачився перед усіма за те, що сталося і взяв на себе повну відповідальність за події 3-4 грудня. Це може бути тактичним кроком, адже шість опозиційних партій вимагають імпічменту Юн Сок Йоля, його позиції непевні, адже найближчі чиновники і радники подають у відставку, а люди по всій країні продовжують мітингувати. Натомість США закликають до вирішення ситуації "мирним шляхом у відповідності з принципом верховенства закону", заявив держсекретар Ентоні Блінкен, котрий привітав скасування президентом Південної Кореї свого указу. Отже, певні гарантії Юн отримав. Хоча, за останніми даними, назріває зустріч президента Південної Кореї з прем'єром Хан Док Су і лідерами правлячої партії "Сила народу" після реєстрації звернення шести політсил про імпічмент. Якщо його відправлять у відставку (для цього потрібна більшість голосів у парламенті, у тому числі, кілька з правлячої партії), тимчасово країною керуватиме прем'єр, а нового президента південні корейці мають обрати протягом 60 днів. Поки без хеппі енду У Росії вважають, що до хеппі енду далеко речниця МЗС Марія Захарова висловила сподівання, що "трагічні" події" у Південній Кореї не позначаться на громдасько-політичній обстановці на Корейському півострові. Водночас і Москва, і Пекін, і Пхеньян особливо пильно відстежують ситуацію, тому стримані в оцінках. Особливо обережний лідер КНДР, адже Демократичну партію звинувачено у симпатіях до північнокорейських комуністів. Кім Чен Ину будь-яка дестабілізація у південної сусідки вигідна, проте не до такого рівня, щоб це потребувало втручання США. Юн Сок Йоль, на противагу своєму попереднику, займав жорсткішу позицію по Північній Кореї, але на подив, це може бути більш вигідним Ину, ніж політики, котрі у Сеулі заявляють про дипломатичні шляхи порозуміння із Пхеньяном. У Китаю міркування набагато складніші: КНДР є союзницею РФ, унаслідок подій у Сеулі зміцнить себе зсередини, принаймні, на рівні пропаганди. Відтак стане більш схильною до поглиблення дружби з Росією. Невдала спроба запровадити воєнний стан, та ще й без консультацій або попередження головного стратегічного союзника, завдає серйозного удару по трикутнику і відкриває можливості для лідера Північної Кореї Кім Чен Ина. У КНДР люблять жартувати над будь-якою дестабілізацією у Південній Кореї, розповів викладач політології Оксфордського університету Едвард Хауелл. Тому "ми не маємо бути здивовані якщо Пхеньян використає внутрішню кризу у республіці Корея у своїх інтересах, риторично або в інший спосіб", - зазначив він. Але в який? КНДР вичікує, адже криза у південної сусідки розвивається. Український інтерес Останнім часом Юн Сок Йоль привернув увагу всього світу інформацією про участь північнокорейських бійців у війні в Україні на боці РФ. Путін не підтвердив, але і не спростував цього. Питання розглядалося на кількох засіданнях ООН зокрема, радбезом, де представник КНДР також не спростував, але і не підтвердив цього, зазначивши лишень, що між Північною Кореєю та РФ є угода про стратегічне партнерство, котра відповідає нормам міжнародного права передбачає співпрацю економічну, політичну, наукову, культурну і військову. Представники США, Великої Британії, Південної Кореї та помічник генсека ООН з посиланням на дані розвідки попереджали про стрімке зростання обсягів передислокації північнокорейських військових на територію РФ, де вони воюють у Курській області за фальшивими паспортами жителів Далекого Сходу Росії. 4 грудня 2024 року Головне управління розвідки Міноборони України вкотре повідомило не лише про наявність північнокорейських бійців на нашій території, але уже й про їхні скарги на погане харчування. Українська сторона неодноразово підтверджувала що північні корейці задіяні на полі бою, однак Пентагон досі не підтвердив цього. Південна Корея допомагає Україні гуманітарно. Минулого тижня надійшов перший транш бюджетної підтримки, але продавати зброю Сеул не хоче, навіть після візиту міністра оборони України Рустема Умерова, який туди їздив саме за цим. У цей же час до Пхеньяна літав міноборони РФ Андрій Бєлоусов і навіть зустрівся з Кім Чен Ином. Чи зачепить нас загострення на Корейському півострові? Адже не виключено, що Юн насправді хотів перехопити можливу збройну ескалацію. Нові реалії на міжнародній арені Тому, незалежно від фіналу політичної кризи у Південній Кореї, те, що відбулося підвищить міжнародні ставки у поточному політичному моменті, зазначив Хауелл. На його думку, водночас події 3-4 грудня у Сеулі поставлять під питання або навіть суттєво ускладнять співпрацю Південної Кореї з військовими союзниками. Інтерес Сеула у війні в Україні після того, як у неї повномасштабно вступила КНДР, окреслений чітко, тепер важливо, чи вдасться його реалізувати попри внутрішні політичні дискусії. Йдеться, наприклад, про постачання зброї або бюджету підтримку. Те чи інше рішення може надати Путіну тимчасову перевагу в разі, якщо новий президент США скоротить підтримку України, нехай і лише на час аудиту. І водночас посилить КНДР, котрій не потрібно буде відволікати значні сили на допомогу РФ. А на міжнародних майданчиках неможливо буде обговорювати відособлено війну в Україні та напругу на Корейському півострові.

У 2024 році людей цікавило, хто помер, вибори у США, а також кандидати у президенти, також цікавились братами Менендесами, співачкою Тейлор Свіфт та фільмом "Дедпул і Росомаха"

Найпопулярнішими сторінками Вікіпедії за 2024 рік стали перелік померлих, Камала Гарріс і вибори президента в США

Таку думку він висловив в етері Еспресо."Грузинська мрія у квітні цього року з другою спробою прийняття закону про іноагентів закладала таку свою стрьомну, даруйте на слові, перемогу на тлі протестів. Вона закладала свою перемогу через, в тому числі, жорстке подавлення цього самого протесту, щоб вийти токсичною для Європейського Союзу, для НАТО", - сказав він. Володимир Копчак також пеерконаний, що партія планувала на тлі цього і розрив відносин із США."Щоб спонукати розрив той самий стратегічного партнерства зі Сполученими Штатами Америки. Я категорично переконаний, що це програмувалося “Грузинською мрією”. Єдине, вони не спрогнозували те, що це вже зараз реакція нової адміністрації Дональда Трампа. Тобто вони сподівалися, що перехідна буде гратися, а вони далі з Трампом домовляться, і вони намагаються це діло нам скажімо так: скормити", - вважає політолог. Як у Грузії розгортається нова Революція26 жовтня 2024 року в Грузії відбулися чергові парламентські вибори. Згідно з офіційним рішенням центрвиборчкому, на них нібито перемогла орієнтована на Росію правляча партія "Грузинська мрія". Депутати "Мрії" проголосували за проведення 14 грудня так званих виборів президента. Інавгурація новообраного президента в такому разі пройде 29 грудня, тобто в новий 2025 рік Грузія вже може увійти з новим президентом.Опозиційні партії, президентка Саломе Зурабішвілі, а також країни Заходу результати виборів на користь "Мрії" не визнали.Проте партія Іванішвілі вже висунула на посаду №1 в грузинській державі колишнього футболіста Михаїла Кавелашвілі, який не має вищої освіти й може нецензурно висловлюватися на публіці. Політологи називають спортсмена "ручною" кандидатурою Іванішвілі.Читайте також: Зурабішвілі: легітимного президента обере легітимний парламент, а доти я є главою державиПри цьому партія 28 листопада "Мрія" оголосила про відмову від політичного курсу на входження до складу Європейського Союзу, а державні пропагандисти виступають у медіа з тезами про необхідність повернення до вивчення російської мови та культури.Усе це супроводжується безперервними вуличними протестами, які жорстоко придушуються поліцейським спецназом, одначе організовуються знову й знову в найбільших містах. Найактивніше грузинська опозиція діє на вулиці останні чотири дні та чотири ночі, з 28 листопада.Читайте також: "Це наш історичний вибір": протести у Тбілісі підтримав найкращий футболіст Грузії Кварацхелія Оглядачі кажуть про реальну загрозу сповзання Грузії до моделі проросійської диктатури білоруського зразка.

Тренд на зміну багатолітніх правлячих еліт у Південній Америці не оминув Уругвай. Чи буде новий очільник країни лояльним до України розповідає Gаzеtа.uа На відміну від Європи, де набирають сили праві, у Південній Америці виборці надають перевагу іншим політикам. У Мексиці перемогла правоцентристка Клаудія Шейнбаум, але в Аргентині - лібертаріанець Хав'єр Мілей. А в авторитетній на міжнародній арені Бразилії президент Жаїр Болсонару поступився у 2022 році лівому Луїсу Ігнасіу Лулі да Сілві. Президентські вибори 24 листопада 2024 року в Уругваї стали новим тріумфом лівих, бо перемогу здобув Яманду Орсі від "Широкого фронту". Його перемогу вже визнав конкурент кандидат-правоцентрист від правлячої "Національної партії" Альваро Дельгадо. Різниця між суперниками всього у кілька відсотків: 49,8% проти 45,9%. Нове - не забуте старе До слова, визнання перемоги конкурента - не надто типово для країн цього регіону, адже Болсонару колись оскаржував результати перегонів, а у Венесуелі досі точно невідомо, хто ж переміг, хоча владу утримує лівий Ніколас Мадуро. Утім, лідери країн Латинської Америки уже привітали Яманду Орсі. В Уругваї коаліція політсил "Широкий фронт" не є новачком, адже правила у країні з 2005 року. Але у 2020 році президентські вибори виграв Луїс Ласкалья Поу від "Мультиколорної коаліції" (лібертаріанці), котрий, на відміну від президента-висуванця лівого "Широкого фронту", засудив Ніколаса Мадуро. Також Ласкалья ініціював вихід Уругваю із Союзу південноамериканських націй. Президент бідняків Переможця вважають креатурою лівого президента Хосе Мухікі, котрий правив Уругваєм з 2010 по 2015 роки. Мухікі тоді здобув неофіційний титул "найщедріший і найбідніший президент". На момент обрання він мав лише старий автомобіль Фольксваген, коли прийшов до влади, то мешкав у сільському будинку і з президентської зарплатні собі залишав лише десяту частину - трохи більше 1 тисячі 200 доларів США, якщо перерахувати з уругвайських песо. Яманду Орсі - скромний учитель історії, згодом мер, народився і виріс у маленькому поселенні без електрики, тому знає потреби нужденних. "Країна свободи перемогла, - заявив він, - але мені потрібні й ті, хто проти". Знову обирали долю Ця пасторальна композиція приховує глибокі розбіжності всередині країни. Правлячим правоцентристам не вдалося подолати інфляцію після удару по економіці країни під час пандемії ковіду, а також упоратися зі стрімким зростанням злочинності, корупцією і розповсюдженням наркотиків. З іншого боку, крах лівих сил на виборах 2019 року також став оцінкою їхньої вправності. З огляду на високу явку (понад 90%), уругвайці робили доленосний вибір. Новому президенту, котрий вступає на посаду у березня 2025 року, доведеться вирішувати: продовжувати прагматичний курс консерваторів (бодай частково) - або повернутися до лівого порядку денного, тобто, підвищити податки. Щоб уникнути розколу, чинний президент публічно гарантував Орсі спокійну передачу влади. З іншого боку, Орсі також не налаштований на різкі рухи. Так, він уже заявив, що не підвищуватиме податки (чутки про це ширилися протягом передвиборчої агітації). Хоча ліві традиційно привертають симпатії, у тому числі, "оподаткуванням багатих". До стриманості Орсі спонукає той факт, що у Палаті представників країни більшість залишається правоцентристською, хоча Сенат - лівий. Без різких рухів Для України цінним було те, що Уругвай підтримав як суверенітет нашої країни, так і, в межах Міжнародної морської асоціації підтримав резолюцію про наслідки для міжнародного судоходства збройної агресії РФ (грудень 2023 року). Свою подяку президент Володимир Зеленський висловив Ласкальї Поу особисто у тому ж таки грудні минулого року. З огляду на курс переможця Орсі - "президент для всіх", тож можна очікувати, що він не мінятиме радикально зовнішньополітичний курс свого попередника. Загалом, Орсі схильний до компромісів: коли у 2005 році виграв вибори мера Монтевідео, запросив конкурентку на виборах Кароліну Коссе до своєї команди. На виборах від дав мало конкретних обіцянок, уникав дебатів і звів до мінімуму публічні виступи.

Не знаю, що довше залишиться в моїй пам’яті з 5 листопада 2024 року —президентські вибори в США чи справді весняний день з температурою, що сягала +24 градусів за Цельсієм. Може, між цими подіями є якийсь зв’язок? Був колись такий американський телесеріал у 1970-х — «Погода для багатіїв», і так якось спало мені на думку, що […]

Про це йдеться у заяві Трампа в соцмережі Х. "Метт – сильний воїн і відданий патріот, який забезпечить просування та захист інтересів Сполучених Штатів. Метт зміцнюватиме відносини з нашими союзниками по НАТО і твердо стоятиме перед обличчям загроз миру і стабільності - він ставитиме Америку на перше місце", - йдеться у тексті заяви.???? NЕW: Рrеsіdеnt Тrumр аnnоunсеs thе nоmіnаtіоn оf @МаttWhіtаkеr46 tо bе U.S. Аmbаssаdоr tо NАТО. ріс.twіttеr.соm/289АхL0GNm— Тrumр Wаr Rооm (@ТrumрWаrRооm) Nоvеmbеr 20, 2024  Як зауважують в АР, вибір Вітакера на посаду представника країни в НАТО є незвичайним, враховуючи його досвід роботи в правоохоронних органах, а не в зовнішній політиці. Вітакер розглядався як потенційний кандидат на посаду генерального прокурора, натомість Трамп віддав цю посаду Метту Гейцу, який викликає розбіжності навіть у власній партії.Зазначимо, що Метт Вітакер був прокурором в штаті Айова. Після цього виконував обов’язки генпрокурора США з листопада 2018 року по лютий 2019 року, коли велося розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера про втручання Росії у вибори в США.Читайте також: Кадрові призначення Трампа: хто працюватиме в адміністрації нового президента СШАДональд Трамп оголосив співзасновницю реслінгового промоушену WWЕ Лінду Мак-Мен кандидаткою на посаду наступного міністра освіти США. 

Листопадові протести свідчать про наближення краху російської політики на Кавказі. Як мінімум, дії Кремля там зараз не є ефективними. Але росіяни намагаються застосувати нові сценарії. У подробицях розбиралася Gаzеtа uа. 18 листопада 2024 року Рада ЄС у закордонних справах розглянула питання Грузії, де наростає інтенсивність масових протестів. Грузинська опозиція звернулася до ЄС з офіційним листом. Опозиціонери жадають щоби Європа осудила те, як пройшли перегони, прагнуть розслідування втручання у вибори і недопущення припинення євроінтеграції. Громадян обурили офіційні результати: проросійська партія "Грузинська мрія" отримала понад 53% голосів і парламентську більшість - 89 мандатів. Протестувальники навіть облили голову ЦВК чорною фарбою. Масові акції не вщухають. Головний дипломат ЄС Жозеп Боррель перед засіданням Ради ЄС у закордонних справах пригрозив, що 100 мільйонів євро, котрі до того отримував уряд Грузії, будуть передані неурядовим організаціям. Натомість прем'єр Іраклій Кобахідзе заявив: діяльність опозиційних партій так радикалізується, що може загрожувати інтересам держави. Тому лист до ЄС назвав "посланням Серго Орджонікідзе". І запропонував сформувати новий уряд і провести перше засідання парламенту 25 листопада, а також посередництво у мирних переговорах між Вірменією та Азербайджаном. Тим часом, 19 листопада грузинські силовики розігнали протестувальників і знесли наметове містечко біля Тбіліського університету, яке там розташувалося напередодні. А президентка Грузії Саломе Зурабішвілі заявила про солідарність із абхазькою опозицією, котра також протестує. Щоб до рук не прилипали В Абхазії локальні акції протесту стали масовими. Опозиція захопила урядові будівлі і вимагала скасування інвестиційного договору з Росією, а також відставки президента Аслана Бжанії. До 18 листопада Бжанія ховався у рідному селі Ташик, де провів Раду нацбезпеки та зустріч з місцевими мешканцями, а згодом - із силовиками, котрі досі не втручалися у перебіг протестів. 19 листопада За підсумками переговорів з опозицією Аслан Бжанія таки подав у відставку, але за попередньої умови виходу протестувальників з урядових будівель. На час написання статті засідання парламенту, де мала б бути розглянута його заява, перенесене на пізніший час. Якщо угода вступить у дію, то влада тимчасово перейде до віцепрезидента Бадрі Гунби і колишнього віцепрем'єра і спікера парламенту Валерія Бганби - до дострокових президентських виборів. Приводом для збурень став інвестиційний договір невизнаної республіки Абхазія із Росією, згідно з яким інвестори могли відчужувати у власність те, у що вкладають кошти. Абхазьку опозицію занепокоїли порти, котрі могли перейти під контроль Кремля. Однак про розрив відносин із Росією не йдеться, лише про корисливі інтереси Бжанії, запевняє лідер опозиції Адгур Ардзінба. За його даними, Бжанія дезінформує РФ про можливі напади опозиції на російських прикордонників. Речник Путіна Дмитро Пєсков 18 листопада заявив, шо Кремль виступає за якнайшвидшу нормалізацію ситуації "у конституційному руслі". "Ми її втрачаємо!" Делікатності ситуації в Абхазії додає той факт, що невизнану світовою спільнотою республіку у 2008 року визнала РФ. До того вона була частиною Грузії, а відкололася внаслідок російської війни. Багато в чому це аналог так званих "ЛДНР" на території України, а також АР Крим. Звісною Абхазія як невизнана держава орієнтується на тих, то її визнає. У даному випадку - на Росію. Але РФ досі не торпедувала економічні угоди такого рівня. В українських експертних колах вважають, що справжня мета Кремля нині це повний контроль портів Абхазії у Чорному морі, що дозволить обходити санкції Заходу. Ще один мотив інтриги навколо інвестиційної угоди геополітичний. Формалізувати відносини з різними державами схильний Китай. Сі Цзіньпін надзвичайно прискіпливий до угод і до статусу самих держав, оскільки у нього є проблема у вигляді Тайваню. Водночас його цікавить Кавказ, куди непогано було б, з огляду на можливу торгову війну зі США за Дональда Трампа, завести китайські компанії. Але для цього потрібна стабільна влада і бодай передбачуваний контроль, чого Росія, вочевидь, забезпечити не здатна. Якщо брати Грузію, для перемоги "Грузинської мрії" потрібно було вкласти багато грошей і провести складні неофіційні консультації з місцевим олігархом і почесним головою правлячої політсили Бідзіною Іванішвілі. Але це не дало результату, вибори є сумнівними і можна очікувати на гальмування євроінтеграції. У випадку з Абхазією, де обидві сторони конфлікту наголошують на проросійській орієнтації, Бжанія скористався досвідом білоруського політика Олександра Лукашенка: спочатку виграв час і заручився підтримкою Москви. Принаймні, російські пропагандисти наголосили на новині: Путін запросив президента Абхазії на святкування "Дня перемоги" наступного року. Документ опублікувала пресслужба Бжанії з натяком на те, за кого Кремль. Дурні гроші та й наміри ворожі У Грузію ж ЄС направляє технічну місію Європейської служби зовнішніх зв'язків і Єврокомісії. Доля 100 мільйонів євро, вірогідно, вирішиться за підсумками роботи цієї місії. Можливо, буде взято до уваги і позицію спецпредставника ЄС на Південному Кавказі про розширення мандату якого говорили міністри закордонних справ Євросоюзу на засіданні у понеділок, 18 листопада. Навряд чи проміжний підсумок для Росії можна назвати вдалим. Причому це системно на пострадянському просторі, де Кремль намагається просувати свої інтереси. Наочним прикладом є Молдова, вибори і референдум у якій стали ще одним доказом провалу тактики Путіна. Це відбувається через прагнення Кремля жорстко домінувати у країнах, що може мати наслідком шкоду інтересам цих країн. Як розповіла Gаzеtа.uа керівниця напрямку політичного фінансування Руху ЧЕСНО Вікторія Максимова, у Молдові росіяни втручалися у вибори, організовуючи транспорт як із території Придністровʼя, так і з Росії, масово підкуповували виборців через Теlеgrаm-канали та провели масштабну дезінформаційну кампанію. "Проте до діаспори російські гроші так і не змогли дістатися повною мірою, тому ми бачимо такі результати на референдумі та у другому турі виборів, - наголосила вона - Невеликий розрив у результатах створює простір для російських маніпуляцій. Наприклад, про порушення при підрахунку голосів чи про невизнання вже самих результатів. Проте перемога проєвропейських сил однозначна". На думку Вікторії Максимової, поразка російських сил на руку Україні, оскільки країна-сусідка не перетвориться на російського сателіта і залишиться нашою союзницею. Таким чином, Росії не вдається перетворити інвестовані у політичні проєкти кошти у реальний політичний вплив. І якщо навіть у межах Союзної держави Білорусь знаходить шляхи до ЄС і навіть до Китаю, то навряд чи Путін зможе забезпечити буферні зони навколо РФ у вигляді підконтрольних держав. Як би не розвивалася ситуація в Абхазії чи у Грузії, Абхазія свідчення недолугості і недалекоглядності, Грузія і Молдова тим паче. Цікаво, що до Абхазії раптом навідався так званий "Герой "ДНР" Ахра Авідзба, щоб попередити "недобрі речі", тому стоїть "серед народу". Кремлівські "смотрящі" - потрібна заміна Росія грає на своїх співвітчизниках і на грузинах, розповів ексзаступник міністрів юстиції України і Грузії Гія Гецадзе. "с", - припустив він. За словами Гецадзе, росіяни нині не дотують Абхазію так, як раніше, тому виникла ідея знайти інвесторів і продати їм території. Але "це не вийде, адже в Абхазії є свої власники і я б не радив комусь щось купувати. Що менше грошей, то більше суперечок за них між кланами", - пояснив Гія Гецадзе. Він припустив, що за ротації у керівництві Абхазії Бжанія може втекти до Москви. Аналогічна ситуація у Грузії. За його словами, "Грузинська мрія" матиме сумнівну легітимність, разом із парламентом, скликати який повинен президент, за Конституцією, а не прем'єр. "Думаю, сам грузинський народ буде замовляти грузинським лідерам, як себе вести. Чомусь я переконаний, що до 26 листопада виходитимуть дедалі більше людей і, можливо, 24-25 листопада зберуться під парламентом, щоб не впускати туди нелегітимних людей. Буде демонтаж нелегітимної влади. Ситуація зовсім інша, ніж у 2008 році", - прогнозує він.

Про це Еспресо.ТV повідомляє з посиланням на публікацію Ілона Маска.У своєму твіті соратник Дональда Трампа відреагував на заяву президента Володимира Зеленського, що Україна є незалежною державою, а США не зможуть змусити нас "сидіти і слухати" за столом переговорів."У нього чудове почуття гумору", - написав Ілон Маск та залишив емодзі, який сміється.Окрім цього Маск прикріпив посилання на матеріал ВВС за 2021 рік, де розповідають про шлях Зеленського від коміка до президента.Не sеnsе оf humоr іs аmаzіng ????httрs://t.со/4ВL4rТХаZS httрs://t.со/расq5vNkzа— Еlоn Мusk (@еlоnmusk) Nоvеmbеr 16, 2024 Поведінка Ілона Маска після виборів у США  5 листопада у США відбулися президентські вибори, на яких Дональд Трамп переміг Камалу Гарріс. Після цього Володимир Зеленський провів телефонну розмову з Трампом, під час якої на лінії був також Ілон Маск. Американський мільярдер також підключався до розмови Трампа з президентом Сербії Александаром Вучичем, і таємно зустрічався з послом Ірану в ООН.Повідомлялось, що Маск впливає на кадрові рішення новообраного президента США і відіграє значну роль у формуванні майбутньої адміністрації.Оточення новообраного Трампа незадоволене надмірною присутністю американського мільярдера біля новообраного лідера США: вважають, що він поводиться так, ніби є співпрезидентом.Американські сенатори-демократи вимагають розслідувати інформацію про можливі телефонні розмови мільярдера Ілона Маска з російським диктатором Володимиром Путіним з міркувань національної безпеки.

У вересні 2024 року на президентських виборах у Шрі-Ланці вперше за останні тридцять років переміг представник лівих сил - Анура Кумара Діссанаяке. Зараз його політична сила отримала переконливу перемогу на парламентських виборах. До президентських виборів Шрі-Ланка підійшла у стані глибокої економічної кризи. Діссанаяке обіцяв її подолати і долучити народ до влади, у буквальному сенсі казав "віднині історію країни пишемо разом". За підсумками голосування на парламентських виборах, партія Діссанаяке "Національна народна влада" отримала більшість - здобула 159 з 225 мандатів. Діссанаяке матиме не надто дошкульну опозицію з 40 депутатів від партії "Об'єднана партія народної влади" Саджита Премадаси. Історичний тріумф Парламентські вибори оголошували достроково після президентських. Як показують результати, Діссанаяке не помилився: вперше за історію шрі-ланкійського парламентаризму партія взяла дві третини голосів і політичне угрупування з півдня країни перемогло в окрузі Джафна, де традиційно мали більшість голосів тамільські і протамільські партії та рухи. "Епоха розділу, коли одна спільнота атакує іншу, завершилася. Наша партія - істинно народна", - заявив президент Шрі-Ланки, коментуючи результати перегонів. Діссанаяке здобув і першу зовнішньополітичну перемогу - верховний комісар Індії Сантош Джа привітав його від своєї країни: "Ми віддані зміцненню двосторонніх зв'язків". Діссанаяке вдалося переконливо нейтралізувати тамільську опозицію, хоча таміли були учасниками громадянської війни, котра тривала понад 20 років, через їхні утиски й асиміляцію. "Тамільські партії були роздроблені, змагалися одна з одною, у результаті, представництво тамільського народу є розпорошеним", - наголосив аналітик з Коломбо Вірагаті Танабаласінгхам. Балансування на дроті У 2022 році Шрі-Ланка оголосила дефолт по зовнішніх боргах і на час перемоги Діссанаяке перебувала у програмі реструктуризації та відновлення від МВФ. Хоча переможець перегонів є марксистом, він заявив, що не виходитиме з програми. Тим паче, вона майже завершується. Всередині країни від нього чекають економічного зростання, а зовнішні партнери - поміркованості. Крім Індії, за Шрі-Ланкою пильно стежить Китай, на котрий, як вважається, орієнтується Діссанаяке. Але він отримав стимулюючі сигнали від США - з перемогою його привітав президент Джо Байден. За це, а також за лояльність до МВФ, ліві критикують Діссанаяке як представника інтересів великого капіталу. Водночас на початку осені 2024 року новий президент Шрі-Ланки подав заявку на членство у БРІКС і обіцяє прибрати соціальну нерівність, тобто, ідеологічно витримує лівий порядок денний. Цікавим є позиція Шрі-Ланки за маркиста-президента відносно РФ. У лютому 2024 року мало не вибухнув дипломатичний скандал. Міграційне відомство країни попередило про анулювання віз к сотням тисяч росіян, що з початку вторгнення Росії до України переїхали до Шрі-Ланки. Чимало з них, повідомляють джерела у Шрі-Ланці, вели бізнес у "тіні", а ті, що легалізували власні справи, дотримуються принципу "тільки для білих". Але згодом припис полишити країну отримали й українці, котрі рятувалися від війни. За заявою міністерства туризму, захід спрямований проти втягування Шрі-Ланки у конфлікт, хоча формально міністерство аргументувало рішення скаргами громадян на дискримінацію у закладах іноземних власників. Тоді попередник Діссанаяке, Вікремесінге, наказав розслідувати скарги. Завершення цієї історії невідоме, але новий президент вирішив за краще не актуалізувати її. Можна очікувати, що Діссанаяке дотримуватиметься балансу, зосередившись, передовсім, на економіці й на виконанні обіцянок. Маючи небачену в країні парламентську більшість і карт-бланш на найближчі півроку, він пояснюватиме будь-яке рішення фінансовими інтересами народу. Крок до БРІКС у цьому сенсі є красномовним. Але його тріумф у дечому нагадує тріумф Дональда Трампа, отже, ці політики можуть порозумітися. Тим паче, підвалини до зближення Шрі-Ланки і США заклав Джо Байден.

Новообраний президент США Дональд Трамп оголошує кандидатів на майбутні посади серед них відкрито проросійська конгресменка, яка повторює пропаганду Кремля, пишуть світові ЗМІ. Також іноземні медіа стверджують, що Трамп може покласти край війні, уклавши погану угоду, яка заморозить лінію фронту і залишить за Росією окуповані землі. Але це дозволить видихнути з полегшенням Києву і столицям ЄС. Окремо західні видання акцентують увагу на том, що команда Джо Байдена перед відходом може ввести додаткові санкції проти російської нафти і тим самим дадуть додаткові козирі Дональду Трампу в переговорах з Путіним. Gаzеtа.uа дослідила матеріали у світових ЗМІ. "Трамп пропонує "подругу Росії" на голову розвідки США", Тhе Тіmеs, Велика Британія Трамп обрав претендентку на главу розвідки США - колишню конгресвумен-демократку від Гаваїв Тулсі Габбард. Вона вийшла з партії і підтримала республіканця Трампа, стверджуючи, що Америка і НАТО спровокували Росію на початок війни. Київ звинувачує Габбард в тому, що вона на зарплаті у Кремля. "Цієї війни і страждань можна було б легко уникнути, якби адміністрація Джо Байдена та НАТО визнали законні занепокоєння Росії щодо безпеки, і що вступ України в НАТО означав би, що сили США і Альянсу будуть прямо на кордоні РФ", - написала Габбард на Х у перший день російського вторгнення. У НАТО досі кажуть, що Україна буде в Альянсі у майбутньому, але без часових рамок. В Українському центрі протидії дезінформації стверджують, що Габбард брала "гроші з Кремля" для поширення дезінформації. Центр, який створив президент Володимир Зеленський, є частиною РНБО. Він не дав доказів своїх слів. Кремль вимагав від НАТО вивести війська та системи ПРО з країн Східної Європи Перед вторгненням Кремль вимагав від НАТО вивести війська та системи ПРО з країн Східної Європи, які приєдналися до Альянсу після 1997 року. Москва також заявляла, що її вторгнення має запобігти "геноциду" російськомовних на Донбасі та на сході України. Однак у перший день вторгнення на Донбасі загинуло більше людей, ніж від військових дій за 12 місяців до цього. Путін також заявив, що Україна не має права на існування як незалежна держава. Габбард також звинуватили в загрозі нацбезпеці України. Її внесли в список посібників Росії на сайті "Миротворець", який, як кажуть - має тісні зв'язки зі службами безпеки України. Колишній ведучий Fох Nеws Такер Карлсон, співак Ріnk Flоyd Роджер Уотерс і білоруська письменниця Світлана Алексієвич також названі "ворогами України" на цьому сайті, на якому вказані імена сотень тисяч людей. Після початку вторгнення Габбард закликала Байдена, Путіна і Зеленського "прийняти дух алоха", що втілює любов та мир, і погодитися, що Україна буде нейтральною державою. Вона звинуватила Вашингтон у прагненні змінити режим у Москві, через що російська пропаганда називала її "нашою дівчиною" та "російським агентом". Габбард, яка служила в армії США в Іраку, казала, що в Україні є понад 25 фінансованих США "біолабораторій", які можуть, якщо їх зламати, поширити смертельні патогени по світу. Коментар розцінили як просування заяв Кремля, що в Україні за підтримки США таємно розробляється біологічна зброя. Сенатор Мітт Ромні звинуватив Геббард у "повторюванні фейків російської пропаганди" Пізніше Габбард сказала, що мала на увазі не біологічну зброю, а фінансовані США лабораторії в Україні, які проводили дослідження загроз хвороб. Сенатор Мітт Ромні звинуватив Геббард у "повторюванні фейків російської пропаганди", а колишня держсекретар Гілларі Клінтон назвала її "російським активом" під час президентської кампанії 2016-го. У 2017-му, як член Конгресу, вона здійснила таємну поїздку до Сирії, щоб зустрітися з диктатором Башаром Асадом, якого підтримує Кремль. "Трамп може стати корисним для України", Роlіtісо, США Колонка редактора Джеймі Деттмер Якщо Трампу вдасться отримати мирну угоду та завершити війну в Україні, він не отримає жодної подяки. Навіть якщо звільнить західні держави від порожніх обіцянок і неможливості перемогти у війні. Переобрання Трампа підкреслило безглуздість Заходу, який обіцяв продовжувати війну, доки Україна не повернеться до кордонів 1991 року. Деякі лідери також обіцяли їй швидке членство в НАТО, хоча це малоймовірно в осяжному майбутньому, якщо взагалі станеться - з Трампом чи без нього. Мантра, що західні держави будуть підтримувати Україну "скільки потрібно", також завжди була підозрілою, бо вибори неминуче відбуваються і мають наслідки. Як і часте твердження, що ніхто не має підштовхувати Україну до переговорів. Тепер деякі європейці, навіть Київ, відчувають полегшення від перспективи, що Трамп покладе край війні. Якщо досягне успіху, лідери ЄС та яструби США матимуть алібі, а президент Зеленський прикриття від розлючених українських солдатів на передовій. Вони всі звинувачуватимуть його у невиконаних обіцянках, у втраті Донбасу та Криму. Це та угода, що Україна не вступатиме в НАТО, матиме нейтралітет - буде твердою поступкою Москві. Злодійство Путіна буде винагороджено, не буде відповідальності за звірячий характер його армії Деякі називають це поганою угодою. Вона такою і є. Це підірве довіру до Заходу. Але якщо ви десятиліттями скорочуєте військові сили та виробництво зброї, не проводите обов'язкових червоних ліній і не ставите важких запитань, перш ніж давати обіцянки - це неминуче. Злодійство Путіна буде винагороджено, не буде відповідальності за звірячий характер його армії і незаконні, огидні депортації з окупованих частин України. Вісь автократів здобуде сміливість зруйнувати старий глобальний порядок. Але альтернативи немає. За винятком "вічної війни" або того, що західні держави самі мають стати учасниками бойових дій. Або принаймні перевести свої економіки на воєнний стан, щоб постачати Україні значно більше, ніж зараз - ось сувора реальність. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Південна Корея готується дати Україні зброю: що пишуть світові ЗМІ За словами республіканського експерта, знайомого з Зеленським та його оточенням, Київ це розуміє. Україна тепер вважає, що Трамп цілком може виявитися кращим варіантом, ніж Камалла Гарріс, каже він. "У найкращому випадку Гарріс дотрималася б підходу Байдена. Такою була б її політика. Це означало б повільну смерть України. І не таку повільну - темпи російських здобутків прискорюються", - каже він. "Також уявіть, що Гарріс перемогла, а республіканці контролюють одну чи дві палати. За таких обставин вона не змогла б отримати додаткову допомогу через Конгрес. Трамп може клацнути пальцями, і в Палаті проголосують за більшу допомогу Україні", додає він. Трамп не має наміру кинути Україну Трамп не має наміру кинути Україну. Він хоче, щоб війна закінчилася, але не збирається позбавляти Київ зброї та постачань. Як учасник угод, знає, що розпад України буде означати, що Путін не буде вирішувати питання за столом переговорів. Трамп має певний свій інтерес. Він пишається, що він майстерний переговірник і не хоче, щоб його бачили з жахливою угодою. Під час розмов із Зеленським і їх недавньої зустрічі в Нью-Йорку він вселив певну впевненість в українського лідера, що не покине Україну просто так. Держсекретар у першій адміністрації Трампа Майк Помпео, дотримується тієї ж думки: "Трамп не дозволить Путіну пройти Україною. Відкликання фінансування українців призведе до цього, і це йому скаже вся його команда. Дозволити цьому статися не входить у його порядок денний". "Проте українці мають переконатися, що Трамп не розглядає їх як перешкоду для миру, і не повинні першими говорити "ні", навіть коли їм дають дурні ідеї. Їм потрібно, щоб росіяни продовжували говорити "ні", а українці видавалися розумною стороною. Тоді Трамп зробить висновок, що єдиний спосіб залучити росіян до переговорів - допомогти українцям", - каже джерело. Але наразі у Трампа немає детального плану, і думки його радників різняться, хоча вони розуміють військову реальність на фронті. Трамп ще не призначив команду, яка займатиметься мирною ініціативою. Але Україні кажуть, що їй доведеться піти на серйозні територіальні поступки, і нагородою буде те, що 80% країни залишаться вільними і незалежними, каже інший республіканець, знайомий з розмовами. Громадська думка в Україні змінюється З наростанням втоми від війни громадська думка в Україні змінюється, особливо серед молоді, яка найбільше готова миритися з обмеженими результатами. Згідно з опитуванням цього літа, лише 40% людей, віком 18-25 років вважають, що Київ має воювати, поки не звільнить всю свою територію. Інше опитування на початку року, показало, що 72% погоджуються з тим, що Україні слід шукати дипломатичне рішення - це значно більше, ніж у травні 2022-го. Так само липневе опитування показало, що 44% українців вважають, що настав час для мирних переговорів. Київ найбільше боїться, що будь-яка угода обернеться нестійким миром, що Путін перегрупується й знову нападе. Тож велике запитання - як забезпечити, щоб це було щось більше, ніж час між війнами, і те, що залишилося в України, могло розвиватися без перешкод і без впливу Росії. "Як Байден може допомогти Трампу завершити війну", Тhе Wаshіngtоn Роst, США Колонка старшого наукового співробітника Колумбійського університету Едварда Фішмана. Трамп пообіцяв швидко досягти угоди щодо припинення російсько-української війни. Це гідна мета загинули чи поранені близько 1 млн людей, збитки України понад $500 млрд. Росія виснажує ЗСУ в кривавій війні на виснаження. Команда Байдена ніколи не висувала правдоподібного бачення її припинення. Але вона може допомогти Трампу в мирних зусиллях, зробивши давно назрілі кроки, які зміцнять позицію новообраного президента за столом переговорів. Будучи найважливішим постачальником зброї для України, США мають значні важелі впливу на Київ. Але їх ключовий важіль на Москву, санкції здулися за останні 18 місяців, бо адміністрація Байдена не змогла закрити основні лазівки. Нерішучість Байдена зумовлена політичними міркуваннями Нерішучість Байдена зумовлена політичними міркуваннями. Посилення санкцій проти російської нафти вважалося занадто ризикованим, бо могло б підвищити ціни на неї в світі, підживити інфляцію і підірвати шанси демократів на виборах 2024 року. Але зараз інфляція коливається на найнижчому рівні за багато років, і вибори закінчилися. Причин для Байдена підходити до російської нафти в дитячих рукавичках більше немає. Щоб представити себе як чесного посередника в мирних переговорах, Трамп не захоче посилювати санкції на початку президентства. Але Байден може зробити йому послугу, зміцнивши санкції, поки не пішов із посади. Якщо закрити лазівки в санкціях, Путіну буде важче фінансувати війну. Це дало б Трампу важіль, щоб переконати главу Кремля прийняти мирну угоду. Наступний крок, який має зробити Байден - розширити застосування вторинних санкцій. З грудня він погрожував вторинними санкціями банкам і компаніям, які допомагають ВПК Росії. Але утримався від погроз вторинними санкціями покупцям російської нафти. Натомість його команда покладалася на ціновий ліміт, за яким західні перевізники і страховики можуть брати участь у торгівлі російською нафтою лише за ціною нижче $60 за барель. Хоч ця політика працювала кілька місяців, вона швидко втратила ефективність, бо стимулювала Росію будувати власні ланцюги поставок нафти, включаючи "тіньовий флот", який нараховує сотні старих і небезпечних танкерів. Тим часом, покупці російської нафти за зниженими цінами, включно з трейдерами в Дубаї і нафтопереробними заводами в Індії та Китаї, не зіткнулися з обмеженнями й фактично отримали несподіваний прибуток. Санкції також слід застосовувати до судноплавних компаній Перед відходом з посади Байден має пояснити, що вторинні санкції застосують до будь-яких операцій з російською нафтою з періодом поступового введення в кілька місяців. Це дасть ринкам час для адаптації, заохотивши виробників, наприклад, Саудівську Аравію, качати більше нафти. Санкції також слід застосовувати до судноплавних компаній, які продають танкери в Росію, і допомогли їй створити "тіньовий флот". Команда Трампа може вітати такий крок. Коли недавно запитали, як Трамп міг би покласти край війні, майбутній його радник з нацбезпеки Майк Уолтс закликав до додаткових санкцій щодо покупців російської нафти в поєднанні зі збільшенням її експорту зі США. Останній крок - забезпечити, щоб Конгрес мав право голосу в майбутніх рішеннях про зняття санкцій з РФ. Надання Конгресу права голосу посилить позицію Трампа на переговорах з Путіним. І зменшить ймовірність, що глава Кремля зможе використати лестощі, щоб переконати Трампа прийняти погану угоду. Немає більшого внеску у справу миру у світі, ніж припинення війни в Україні. Команда Байдена має зробити все, щоб допомогти Трампу за той короткий час, що в неї залишився.

Дональд Трамп почав оголошувати які посади дістануться членам його команди. Спершу він поклав край пліткам про мультимільярдера Ілона Маска, якому пророчили посаду помічника президента. Трамп довіритьйому керівництво спеціально створеним Департаментом ефективності держуправління (DОGЕ) на пару з екскандидатом у президенти США від Республіканської партії Вівеком Рамасвамі, повідомляє Тhе Ніll. Новий департамент буде консультативним органом, але буде співпрацювати із бюждетним комітетом. Згодом Дональд Трамп написав у соцмережі, що з нетерпінням очікує, коли Ілон і Вівек "змінять федеральну бюрократію" і покладуть край розкраданням не менш ніж $1,5 млрд. "Кінець демократії? НІ - бюрократії", - поділився своїм баченням майбутнього Ілон Маск. Повернімося до Розуму А що з іншими, адже Дональд Трамп оголосив майже увесь список? Найгучнішим стало призначення на посаду міністра оборони - Пентагон дістанеться телеведучому прореспубліканського телеканалу Fох nеws Піту Хегсету, ветерану Іракської та Афганської кампаній. У співавторстві з Девідом Гудменом той написав популярну книгу "Ваttlе fоr thе Аmеrісаn Міnd" ("Битва за американський розум"). Автори стверджують, що система освіти США шкодить самим же Сполученим Штатам через "лівацькі" ідеології. У результаті прогресисти (так, на думку Хегсета, прикривають свої справжні цілі "ліваки") підміняють освіту втовкмачуванням ідей гендерної рівності, натомість не надають їм навичок мислити тверезо і взагалі мислити. Треба поновити систему освіти, засновану на доброчесності й досконалості, переконані автори. Дональд Трамп хоче розформувати міністерство освіти До слова, про освіту, - відповідний Департамент наступний президент США хоче ліквідувати взагалі. Дональд Трамп хоче розформувати міністерство освіти і посилити контроль не лише за фінансуванням, але й за змістом навчання. У Тhе Wаll Strееt Jоurnаl розповіли, що не всі республіканці, навіть з МАGА, у захваті від ідеї ліквідувати міністерство, але наміри обраного президента у цій сфері були оголошені й під час його першого терміну, й перегукуються з тезами книги Хегсета. Силовий блок для "яструбів" Замість Джейка Саллівана радником з нацбезпеки нового президента стане конгресмен від штату Флорида Майк Волтц, а держсекретарем стане сенатор від того ж штату - Марко Рубіо. Новий потенційний радник поділяє думку Трампа про необхідність завершити війну Росії проти України, оскільки Китай є набагато серйознішою загрозою. На відміну від нього, Марко Рубіо вважається "яструбом", оскільки загалом вимагає жорстких дій відносно Китаю, Куби та інших країн, із Росією включно. Але він критикував допомогу Україні у тому вигляді, в якому її надавав Джо Байден. Розвідник і берегиня Разом з ними стояти на варті інтересів США будуть новий директор ЦРУ, ексконгресмен від Техасу Джон Раткліфф, котрий обіймав посаду начальника Національної розвідки під час першого президентського терміну Дональда Трампа, та губернаторка Південної Дакоти Крісті Ноем. Якщо її призначення відбудеться, Крісті Ноем стане першою жінкою-міністром державної безпеки. Крісті неодноразово критикувала й Барака Обаму за дії в Лівії, але виступала за потужнішу підтримку Ізраїлю. На критиці антиковідних заходів Байдена (котрих у Південній Дакоті не запровадила) вона вийшла на третє місце по популярності як можлива кандидатка у президенти від республіканців (після Трампа і ДеСантіса). Прибічниця жорстких міграційних заходів і вірна соратниця Дональда Трампа. Цар кордонів На тлі таких яскравих особистостей дещо тьмяно виглядає майбутній спецуповноважений з питань безпеки кордонів США та з реалізації міграційної політики Томас (Том) Хоман. У його біографії є робота поліцейським офіцером і політичним оглядачем. Утім, цей чиновник матиме практично необмежену владу над нелегалами і мігрантами загалом, його вже охрестили в експертних колах "Цар кордонів". Жінки Донні та їхні тіні Помітним є акцент майбутніх призначень Дональда Трампа на ветеранах і на жінках. У перших же заявах після виборів 5 листопада 2024 року він оголосив, що керівником апарату Білого дому стане Сьюзі Вайлз, "крижана королева", бездоганна організаторка виборчих кампаній ще Рональда Рейгана у 1980 році та самого Трампа у 2016 році. Попри консервативну риторику, республіканці просувають жінок у владні структури й готові віддати їм найвищі посади До команди Трампа увійде й Еліз Стефаник, конгресменка від Нью-Йорку, завдяки якій у 2014 році місце у Палаті представників від цього округу повернули собі республіканці. Тридцятирічна Еліз стала наймолодшою на той момент у Палаті представників. У команді президента Трампа вона обійме посаду постійної представниці США при ООН. Тож, попри консервативну риторику, республіканці просувають жінок у владні структури й готові віддати їм найвищі посади. Заступником Вайлз з політичних питань стане радник Дональда Трампа з питань міграції Стівен Міллер. Ця фігура колоритна й неоднозначна: багаторічний спічрайтер і політичний радник Дональда Трампа, курує переважно міграційну політику і неодноразово показав себе вправним в апаратних війнах та у маніпуляціях. Міллер відіграв важливу роль у звільненні міністерки внутрішньої безпеки Кірстен Нільсен через її занадто м'яку позицію по мігрантах, і директора ФБР Джеймса Комі. У 2017 році, за даними Тhе Nеw Yоrk Тіmеs, саме він порадив оприлюднити лише частину дослідження Міністерства охорони здоров'я і соціальних служб, згідно з яким, зростали видатки на мігрантів, але біженці збільшують прибутки до державних коштів. Цю частину дослідження Міллер радив не розголошувати. Натомість він палко захищав Дональда Трампа після виборів 2020 року та під час слухань про імпічмент. До слова, дружина обраного президента США Меланія Трамп підтвердила раніше зроблену заяву, що вона не виконуватиме традиційні функції першої леді. На доказ, місіс Трамп не провела зустріч з дружиною Джо Байдена. Що з того буде? Але інтрига ще крутіша - насправді не факт, що саме ці люди обіймуть оголошені посади. Суто юридично Дональд Трамп набуває повноважень тільки після інавгурації (20 січня), пояснив Gаzеtа.uа кандидат політичних наук Олексій Буряченко. "До того моменту президентом залишається Джо Байден. І Трамп поки призначати ніякого юридичного права не має", - наголосив експерт. Не виключено, що оголошення про майбутні призначення мають ще одну мету - вплинути на вибори лідерів республіканців у Сенаті та у Палаті представників. За даними СNN, обраний президент США нібито "спустив" до конгресменів від Республіканської партії свої "побажання". Якщо вони будуть реалізовані, контроль над республіканцями в обидвох палатах Конгресу перейде до Трампа і МАGА. "На відміну від обраного президента, котрий має пройти процедуру легітимізації, парламент є чинним і може і де-юре, і де-факто реалізовувати політики Трампа ще до офіційного його вступу у повноваження, - наголосив Олексій Буряченко. - І , як наслідок, політичні призначенці Трампа також набувають суттєвої ваги ще до своєї легітимізації на озвучених посадах. Адже стає зрозумілим, що вони вже працюють по вказаних напрямках". Деконструктор і хвилі гніву Також ймовірно, що оголошенням кадрового складу адміністрації Трамп кинув "цукерку" своїм виборцям. Мовляв, я виконую обіцянки, а ви продовжуйте підтримувати мене. Оголошення Дональдом Трампом кадрових рішень перед зустріччю з чинним президентом Джо Байденом є ширмою для більш серйозного виклику системі державного управління Хід не зайвий, адже проти обраного президента США вже виступають очільники деяких штатів. Так, губернатори Іллінойсу і Каліфорнії Джей Роберт Пріцкер і Гевін Ньюсом заявили, що мобілізують правові ресурси штатів для захисту мешканців від дій федерального уряду Трампа. Синхронно у кількох великих містах США відбулися акції проти Трампа-президента. Серед різного учасники закидали переможцю перегонів ігнорування прав жінок. У СNN вважають, що оголошення Дональдом Трампом кадрових рішень перед зустріччю з чинним президентом Джо Байденом є ширмою для більш серйозного виклику системі державного управління, яку республіканці таврували як "злочинну". Хоча нові призначення Трампа свідчать про аутсайдерський і популістичний курс на шкоду традиційному політичному посередництву, насправді найбільший виклик системі було зроблено у перший день після виборів. Під час телефонної розмови Дональда Трампа з президентом Володимиром Зеленським був присутній бізнесмен Ілон Маск. Більшість озвучених призначень мають бути затверджені Конгресом, а найбільший головний кадровий біль Трампа нині - судді і прокурори, особливо у Верховному суді.

За перший тиждень у якості переможця президентських виборів Дональд Трамп ще не робив офіційних заяв про те, якими будуть конкретні кроки, щоб завершити російське вторгнення в Україну. Найімовірніше, це означає, що поки команда Трампа лише формує варіанти та "прощупує ґрунт", а його телефонні дзвінки тому свідчення. Як вдало підкреслив керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко, наразі ніякий з опублікованих у медіа мирних планів до інавгурації Трампа "не має жодного підґрунтя, є більше хайпом". У будь-якому разі, диму без вогню не буває, а якщо проаналізувати попередню риторику Дональда Трампа та його бажання швидко покласти край цій "безглуздій війні", тоді стає зрозуміло, що новий президент США готовий прийняти рішення, які можуть не сподобатися ні Україні, ні Росії, однак точно можуть змінити саму парадигму війни, заморозивши її без офіційного завершення. Еспресо розповість, якими можуть бути мирні сценарії Дональда Трампа, як новий очільник Білого дому може змусити сісти за стіл переговорів Київ та Москву. Чому Дональд Трамп настільки поспішає й зацікавлений в завершенні війниВійна в Україні стала зручним політичним трампліном для повернення у Білий Дім республіканця Дональда Трампа. Адже критикувати завжди простіше. Під час передвиборчих змагань, які у США розпочалися ще у 2023 році, Трамп та його команда визначили декілька ключових тез, щоб отримати підтримку більшості американців: "дірявий" кордон з Мексикою, виселення незаконних мігрантів, зменшення бюрократизму й скорочення податків, покращення економіки та сфери здоров’я, а у зовнішній політиці чи не найголовніше – швидке вирішення війни в Україні. Читайте також: Чому мексиканський кордон "блокує" військову допомогу США для України та чи вплине на це ситуація з Техасом: пояснюємо по пунктахТак, саме у 2023 році українське питання стало ласим шматком для політичних ігор, які все більше розгорталися між республіканцями та демократами. Адже минулий рік був кардинально іншим від початку повномасштабної війни. У 2022 році Україна показала, що "за три дні" її не здолати, дала відсіч, проводила вдалі контрнаступи та об’єднала чи не весь демократичний світ довкола себе. У 2023 році українська влада та військове командування прагнули продовжити цей позитивний імпульс і влітку деокупували південь країни. Однак задум не вдався – ресурсів було витрачено чимало, а очікуваних всіма результатів так і не було досягнуто. Тоді вперше республіканці почали публічно нарікати на політику президента демократа Байдена, кажучи, що США витрачає забагато грошей на Україну, замість того, щоб покращувати життя американців. Тому республіканці на пів року затримали схвалення 60 млрд доларів для України. Це одразу стало відчутно і на фронті, коли з кінця 2023 року почався масований російський штурм на Авдіївку, який, по суті, і досі не вдалося зупинити, бо окупанти просунулися на десятки кілометрів і тепер на підступах до Покровська, що втримує чи не всю українську логістику на Донбасі. Та найголосніші й зрозумілі виборцю заяви почав робити лідер республіканців Дональд Трамп. Спершу кажучи, що цієї повномасштабної війни взагалі б не було, якби він продовжував очолювати Білий дім, а далі запевняючи американців, що президент Зеленський "найкращий продавець", бо кожного разу після приїзду до США, Вашингтон виділяє Києву мільярди допомоги. У підсумку Трамп як мантру повторював про свої фірмові "24 години", які потрібні йому, щоб покласти край цій війні, коли його виберуть президентом. У запалі обіцянок він почав говорити, що зможе це зробити навіть до офіційного вступу на посаду. Також Трамп любив повторювати, що навіть "погана угода" для українців, яку б уклали у 2022 році, краща за повномасштабну війну. Тому так виглядає, що зараз Трамп займається виконанням своїх передвиборчих обіцянок, щоб зберегти любов виборців та показати світу, що він сильний лідер, який здатен швидко вирішувати складні проблеми, а США – досі наддержава. Якщо ж він не зможе виконати таке амбітне зобов'язання, це може призвести до втрати його політичного капіталу як серед американців, так і світових лідерів. А втрата довіри вже на початку президентства, точно не входить у його плани. Відповідно, українське питання – одне з найважливіших для нього, йому важливо показати, що його політика, на відміну від Байдена, діє рішуче та ефективно. Трамп пропонує відхід від формули теперішнього очільника Білого дому – допомагати стільки, скільки буде потрібно, до політики – вирішити тут і зараз.Чимало європейських лідерів справді вірять в дієвість такої риторики Трампа. Звісно, найпершим соратником в цьому є угорський прем’єр Віктор Орбан, який ще до перемоги Трампа декілька разів з ним зустрічався та говорив про "пошуки мирного, не військового рішення" у цій війні. Нещодавно приголомшив заявою й прем’єр Польщі Дональд Туск, який сказав, що "найближчим часом США можуть оприлюднити декларації щодо дати припинення вогню між Україною і РФ, лінії розмежування між країнами та гарантій безпеки для Києва". Також президент Фінляндії Александр Стубб після телефонної розмови з Трампом запевнив, що той "налаштований якнайшвидше укласти мирну угоду". Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган теж дотримується думки, що війну в Україні можна "легко завершити" завдяки рішучому підходу адміністрації Трампа. Чи готова Україна та РФ до переговорів та поступок Українсько-російські переговори на кордоні України та Білорусі 28.02.2022 рокуПопри всі складності, з якими стикнулася Україна за ці майже три роки повномасштабної війни, більшість українців проти територіальних поступок агресору. Результати опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведеного у вересні-жовтні 2024 року, показують, що 58% українців проти територіальних поступок, однак третина – все ж готові, щоб завершити війну. Якщо проаналізувати тенденцію, то помітно, що тих, хто погоджується з такими поступками стало більше – було 8-10%, а тепер – 32%. Українська влада за час повномасштабної війни також змінила свою думку про територіальні поступки, але в протилежну сторону – від готовності до повної відмови. До квітня 2022 року тривали офіційні переговори, спершу у Білорусі, а потім в Стамбулі. Хоч громадськості так і не були представлені всі пункти тодішньої угоди, однак згідно з заявами Михайла Подоляка та Давида Арахамії, які брали участь у переговорах, Україна була готова "на 15 років заморозити питання про статус Криму". Тобто президент Зеленський погоджувався на компромісне рішення як мінімум щодо окупованого Криму. Однак у квітні українські війська змогли відкинути росіян з Київщини й світ побачив Бучанську різанину та інші звірства окупантів. Надалі ЗСУ змогли здійснити контрнаступи й на інших позиціях, що призвело до того, що Україна зайняла кращі переговорні позиції, президент Зеленський почав говорити про повне звільнення країни та неможливість миру з тими, хто хоче знищити українську націю. Українська влада поставила єдину ціль для можливого завершення війни – повна перемога, тобто вихід ЗСУ на кордони 1991 року та завдання поразки режиму Путіна, якого б мали судити на міжнародному трибуналі. Власне, що у 2022 році хотіли понад 90% українців.Однак з невдачами на полі бою у 2023 та 2024 роках, коли суспільний барометр почав хилитися до можливих поступок задля миру, українська влада залишилася на максимальних позиціях, які були прописані у Українській формулі миру та Плані перемоги, що цього року був представлений як світовим лідерам, так і українцям. Цікаво, що за даними джерел британської газети Fіnаnсіаl Тіmеs, Дональда Трампа зацікавили два пункти Плану перемоги, які, здається, і були прописані для нього – доступ до українських природних ресурсів та заміну частини військ США, дислокованих у Європі, українськими військами після війни. Тобто українська влада, можливо, передбачаючи прихід Трампа до влади, вперше почала не лише просити-вимагати допомоги, але й запевнила, що готова за неї заплатити чимось цінним. Щодо Росії, їхня позиція у війні завжди була взаємосуперечлива: від бажання виконати "всі поставлені цілі СВО" (по суті, перетворити Україну на маріонеткову державу, а національно свідомих українців ліквідувати як "нацистів") до "готовності до переговорів" (але лише на своїх умовах). Наприклад, у середині жовтня російський диктатор Володимир Путін сказав, що "готовий до діалогу про мирне завершення конфлікту, але лише на базі стамбульської угоди", водночас він заявив і про готовність "продовжувати збройну боротьбу" до виконання поставлених цілей. Тому серед експертів та української влади так багато скептицизму щодо бажання переговорів з росіянами, адже у будь-який момент вони можуть змінити думку і зайнятися війною. Бо так вигідно режиму Путіна, для якого фактор війни став можливістю міцно втримувати владу. "Для Путіна переговори є фактично умовами капітуляції України й того, що НАТО самоліквідується, а США заберуть свої війська з європейського континенту. Тому нашим партнерам потрібно постійно пояснювати, що Україна є ціллю Путіна, але також і його засобом, яким він хоче встановити своє панування в Європі. Він готовий до переговорів, втім, я не вірю, що він готовий до дипломатичного вирішення цієї війни", - пояснив в етері Еспресо експерт з питань зовнішньої та безпекової політики "Центру оборонних стратегій" Олександр Хара.До того ж, як вдало відзначив директор інформаційно-консалтингової компанії Dеfеnsе Ехрrеss Сергій Згурець, Путін відчуває певний кураж через успіхи своєї армії, тому йому поки немає сенсу ставати на шлях перемовин. Власне, про це днями натякнули й у МЗС РФ, що росіяни готові слухати пропозиції Трампа, однак лише в разі відмови Заходу від подальшого надання Україні "усіх видів допомоги" та уникнення "стратегічної поразки" Москви, натякаючи, що США мають дозволити Росії виграти, а Україні програти і це, на їхню думку, буде дипломатичним вирішенням. Про самих росіян ніхто і не говорить, адже вони нічого не зробили, щоб зупинити Путіна і, здається, нічого не збираються робити, відкрито чи тихо підтримуючи будь-які його дії. Навіть попри те, що сотні тисяч російських солдатів загинули й були покалічені на цій війні, та це не цікавить більшість російського суспільства. Як Трамп може змусити Україну та Росію сісти за стіл переговорівТож, як Дональд Трамп може стимулювати Україну та Росію сісти за стіл переговорів і змусити дотримуватися миру? Стосовно України, тут все доволі просто. Трамп може зробити те, що вимагала частина республіканців і за що, по суті, проголосували американці – скоротити або навіть припинити військову допомогу Україні. Враховуючи, що США –  найбільший військовий союзник України, який надав зброї на десятки мільярдів доларів, такі дії можуть дуже швидко вплинути на рішення Києва, адже без американської допомоги, ЄС, Німеччина, Велика Британія, Франція та інші країни-союзники мали б подвоїти свої зусилля. Та вони цього не зробили. Стосовно Росії, то Трамп, крім віри у свою харизму та "дружні стосунки" з Путіним, має кілька способів. Найкращий – економічний. Ще під час передвиборчої кампанії він запевняв, що зменшить ціну на пальне, завдяки тому, що почне "бурити, бурити та ще раз бурити". Тобто США будуть нарощувати видобуток нафти й газу, що автоматично сприятиме зниженню цін. При бажанні, Трамп може навіть обвалити ціни на пальне у всьому світі. У підсумку, як аналізують у виданні Вusіnеss Іnsіdеr, нафтогазова галузь РФ опиниться під загрозою, а воювати без нафтових грошей Путіну не вдасться.  "Думаю, що перше, що зробить Трамп, це збільшить видобуток нафти і газу у США, щоб спробувати наповнити світові ринки якомога більшою кількістю дешевої енергії. Це буде добре для економіки США, це буде добре для світової економіки. Це також буде погано для бюджету Путіна, і тому я думаю, що це те, що він майже гарантовано зробить", - вважає колишній спецпредставник США під час переговорів з Україною Курт Волкер.Іншим можливим способом є спроба залякати Кремль – замість того, щоб скоротити військову допомогу Україні, Білий дім може передати їй всі можливі, крім ядерної, види озброєння. Адже Трамп готовий робити те, чого постійно побоювалася адміністрація Байдена – швидко перетинати "червоні лінії", робити стратегічну ескалацію, щоб досягти поставлених цілей. Хоча цей варіант складніший, бо його треба буде пояснити виборцям, які очікують швидких результатів та зменшення допомоги Україні. Які потенційні сценарії розглядає Трамп для завершення російсько-української війни Через значні територіальні втрати, які Україна зазнала цього року (лиш у жовтні РФ захопила більше, ніж в будь-який місяць із середини 2022 року), українській стороні не вигідно зараз сідати за стіл переговорів. Адже переговори можуть потенційно завершитися замороженням конфлікту, відповідно, близько 20% території України залишаться окупованими, а українці, які там живуть, продовжать зазнавати незаконних дій з боку Росії. Однак, якщо новообраний президент США Дональд Трамп все ж примусить до цього, то існує кілька потенційних сценаріїв, якою може бути ситуація після 20 січня 2025 року. Найперше – це корейський сценарій. Як відомо, у 1953 році на Корейському півострові закінчилася війна без офіційного мирного договору, але була узгоджена розмежувальна лінія (демілітаризована зона) між Південною та Північною Кореєю. Таким чином вже 71 рік існує демократична Південна Корея та тоталітарна КНДР. Хоч напруга в регіоні зберігається і по сьогодні, але не було активних бойових дій. Тобто переносячись в Україну, головна мета такого гіпотетичного сценарію – заморозити конфлікт без остаточного міжнародного вирішення статусу окупованих територій."Це може бути, як завершення Корейської війни. Путін, на жаль, але такі реалії, отримає близько 20% території України, які зараз його війська втримують, але решта України, тобто всі ці ресурси, більшість населення вони залишаться демократичними, вільними та будуть на шляху до ЄС й НАТО. Напевно, знадобиться 3-5 років для вступу до Альянсу, якщо бути реалістами. Це точно не найгірший сценарій. Вірогідно, що буде створена якась демілітаризована зона між двома частинами України, як у Кореї, яку контролюватимуть солдати НАТО, але не США, а Європи", - сказав в ефірі СNN колишній верховний головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі Джеймс Ставрідіс.Як пише британське видання Тhе Теlеgrарh з посиланням на оточення новообраного президента США, такий план є одним з декількох, які розглядає Трамп, і кожен має свої деталі та пункти для переговорів. "Наприклад, ідея, викладена трьома співробітниками штабу Трампа, передбачає заморожування нинішньої лінії фронту, а також згоду України відкласти на 20 років свої амбіції щодо вступу до НАТО. В обмін на це США наповнять Україну зброєю, щоб утримати Росію від відновлення війни", - йдеться у статті.У Тhе Есоnоmіst також пишуть, що ніхто, можливо, навіть сам Трамп не знає, "з чого насправді складається його мирний план". "Наразі українські чиновники працюють із двох публічних формулювань. Перший, пов’язаний із кандидатом у віцепрезиденти Трампа Джеймсом Ді Венсом, передбачає заморожування конфлікту на нинішньому рівні, а Україну змушують дотримуватися нейтралітету без очевидних гарантій безпеки чи обмежень для Путіна. Другий план, якому Україна дуже надає перевагу, був викладений колишнім держсекретарем Трампа Майком Помпео. Це зосередження на посиленні військової та фінансової підтримки як стримуючого фактору для Москви, водночас залишаючи відкритою перспективу членства в НАТО. Багато чого може залежати від того, якому плану захоче віддати перевагу Трамп", - відзначали у виданні.Цей другий можливий підхід команди Трампа можна назвати хорватським сценарієм, або військове повернення територій. Як відомо, на початку 90-х років минулого століття, коли Сербія напала на Хорватію і захопила частину їхніх земель, хорвати у підсумку силою зброї змогли повернути окуповані території. Про це писав у своїй колонці для Dаіly Маіl експрем’єр Великої Британії Борис Джонсон, що Трамп міг би застосувати "двоетапний підхід": дати українцям ті дозволи на застосування зброї, які їм потрібні, а потім, коли війська Путіна знову відштовхнуть, він міг би запропонувати угоду. "Путіну доведеться відійти принаймні до кордонів, які були до вторгнення у 2022 році, і щоб уникнути майбутніх конфліктів і невизначеності, решта України має бути визнана вільною країною, здатною вибирати свою долю в ЄС і НАТО", – написав Джонсон.Цікаво, що до перемоги Трампа на виборах, західні ЗМІ активно говорили про інший сценарій, а саме досвід Німеччини у часи Холодної війни, тобто німецький сценарій. Як відомо, після Другої світової війни Німеччина була розділена на демократичну ФРН і комуністичну НДР. Однак особливістю було те, що ФРН увійшла в НАТО, таким чином змусивши НДР і Радянський союз припинити потенційні спроби подальшого просування. У виданні Fіnаnсіаl Тіmеs відзначали, що для України цей шлях коротко можна підсумувати так – території в обмін на вступ до НАТО. У такому разі ні Україна, ні партнери не визнавали б суверенітет Росії над захопленими з 2014 року територіями, але була "мовчазна згода" про те, що ці землі у майбутньому мають повернутися дипломатичними засобами. Однак такий сценарій, найімовірніше, відкинув би сам Кремль на переговорах, адже режим Путіна продовжує стверджувати про єдино можливий шлях – нейтралітет України. У будь-якому разі, як нещодавно сказав колишній держсекретар США Майк Помпео, що новобраний президент США "не дозволить Путіну прокотитися через Україну", тобто точно не дасть більше, ніж той встиг захопити, чи поступитися чимось, що українці вже відвоювали. Адже програш України у війні з Росією розглядався б також, як поразка політики Трампа, який налаштований лиш здобувати перемоги. Тому питання про те, якою ця перемога буде для США, України, Росії й світу залишається відкритим до моменту офіційного вступу Трампа на посаду. А поки росіяни продовжують тероризувати населення України своїми ракетами та наступальними діями, щоб захопити чимбільше території, українські воїни продовжують героїчно оборонятися, а в США Дональд Трамп роздає перші важливі посади у своєму новому кабінеті. Зокрема, у виданні Fох Nеws пишуть, що Трамп "вже незабаром" призначить спецпредставника для перемовин щодо припинення війни в Україні, також це буде "людина з великим авторитетом".  "Зараз мова йде лише про Дональда Трампа та гру в очікування. Чи змінить його нова адміністрація шлях України чи Росії? Чи зможе він запровадити припинення вогню? Чи будуть вибори Україні?", - вдало резюмують про загальні настрої у Тhе Есоnоmіst і додають, що наразі українці можуть розраховувати на дві дати, які наступного року можуть мати важливе значення для всієї країни: 20 січня 2025 року, дата інавгурації Трампа, перший момент для можливого припинення вогню та скасування воєнного стану, і 25 травня, як обговорювана дата виборів. Читайте також: Шлях до перемоги: як український ОПК долає історичні труднощі та залучає міжнародні компанії. Пояснюємо