Search trend "12 січня"

Віцепрем'єрка з євроінтеграції та міністерка юстиції Ольга Стефанішина розповіла, що її батьки інвестували у квартиру в ЖК "Львівська площа" в Києві ще у 2019 році, коли один квадратний метр коштував 29 тисяч гривень. Саме тому вартість житла вийшла майже вчетверо нижчою за ринкову, пояснила посадовиця. Про це вона повідомила в інтерв'ю Віhus.Іnfо. У реєстрі вказано, що квартира оформлена восени 2022 року, коли квадратний метр у ЖК "Львівська площа" коштував від 2380 до 2480 доларів, що за тодішнім курсом відповідало 97 342 - 101 432 гривням. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Родина Портнова накупила квартир у Дубаї за понад $2 млн Однак Стефанішина показала журналістам договір, у якому підтверджується, що її батьки інвестували у квартиру ще у 2019 році. "Це все одно були достатньо немаленькі кошти. Тому квартиру придбали на виплат", - додала віцепрем'єрка з євроінтеграції. Водночас журналісти Віhus.Іnfо зауважили, що батько посадовиці, Віталій Кравець, який володіє двома компаніями з підготовки водіїв на Одещині, придбав паркомісце вже у 2024 році. Офіційно за той рік чоловік заробив 350 тисяч гривень, тоді як стандартні паркомісця в цьому ЖК коштують по півтора мільйона. Крім того, Стефанішина наголосила, що задекларує квартиру з 1 січня 2026 року. "Мені цікаво про це говорити, бо саме в межах виконання євроінтеграційних зобов'язань парламент у 2023 році ухвалив рішення про відкриття декларацій та відновлення декларування", - сказала Стефанішина. Міністерка зазначила, що проживає у квартирі, "можливо, з кінця 2024 року". Однак у НАЗК пояснювали, що декларувати потрібно все, чим користуєшся або пів року й більше, або станом на останній день року. Раніше розслідувачі з'ясували, що в жовтні 2022-го мама Стефанішиної, Надія Кравець, стала власницею трикімнатної квартири в ЖК "Львівська площа" в Києві. За квартиру площею близько 100 м&suр2; вона заплатила 3 042 692 гривні - близько 83 205 доларів на момент купівлі. Тоді як мінімальна ціна від забудовника на трикімнатні квартири в цьому ЖК у жовтні 2022 року стартувала від 12 000 000 гривень, або 300 110 доларів.

Уряд України очікує суттєве зростання рівня оплати праці протягом найближчих трьох років. Згідно з Бюджетною декларацією на 2026-2028 роки середня заробітна плата у країні може зрости в 1,5 раза - до майже 40 тис.грн. на місяць у 2028 році. Про це йдеться у постанові Кабміну. Згідно з документом, очікувані середні зарплати становитимуть: - у 2026 році - 30 240 грн; - у 2027 році - 35 268 грн; - у 2028 році - 39 758 грн. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зниження безробіття не рятує: кожен четвертий українець ледь зводить кінці з кінцями Для порівняння, згідно з попередніми урядовими оцінками, у 2025 році середня зарплата становитиме 24 389 грн. Таким чином, у 2026 році вона зросте майже на чверть - на 24%, у 2027 році - на 16,6%, а у 2028 - ще на 12,7%. Також у документі вказано, що кількість зайнятого населення залишатиметься стабільною - на рівні 7,5 млн осіб у 20262027 роках і зросте до 7,6 млн у 2028 році. Крім того, уряд планує щорічно підвищувати розмір мінімальної зарплати. Згідно з планами: - з 1 січня 2026 року вона складе 8 688 грн; - з 1 січня 2027 року - 9 374 грн; - з 1 січня 2028 року - 10 059 грн. У Кабміні також зазначають, що зростання мінімальної зарплати супроводжуватиметься збільшенням прожиткового мінімуму. У червні 2025 року рівень безробіття в Україні знизився до 12%, що є найнижчим показником від початку повномасштабного вторгнення Росії. Водночас зростає рівень бідності, чверть українців змушені обмежувати себе навіть у базових потребах, зокрема в харчуванні. Після економічного шоку 2022 року, коли через війну різко впали як попит, так і пропозиція на ринку праці, ситуація поступово почала відновлюватися. Бізнеси стали обережно відкривати нові вакансії, а кількість тих, хто шукав роботу, вже влітку 2022 року перевищила показники довоєнного 2021-го.

Щомісяця ми аналізуємо, як змінюється ситуація з ІТ-вакансіями, відгуками та активністю компаній на jоbs.dоu.uа. Пів року майже позаду, тож погляньмо на результати. Найцікавіше за півріччя:За кількістю вакансій це було найкраще півріччя з початку повномасштабної війни.У червні була рекордна кількість вакансій для АІ/МL.Попит на фахівців з маркетингу зростає, як і попит на НR. Оборонка теж крокує вперед, вакансій більшає як у mіltесh, так і для військових.Стрімко побільшало вакансій для фахівців з досвідом до року.У середньому на одну ІТ-вакансію зараз відгукується 25 людей.У фронтендерів конкуренція найвища — 92 відгуки на вакансію. У QА — 62, у проджект-менеджерів — 52. У решти справи кращі. Найменше конкуренції у фахівців зі Sсаlа, SАР і хардверників. Стало краще, ніж торік За кількістю вакансій це було найкраще півріччя з початку повномасштабного вторгнення. Загалом за пів року ми перейшли від 4-5 тисяч вакансій на місяць до 5-6 тисяч. Саме у червні було 5967 вакансій. Це менше, ніж на початку року (січень важко перебити). Але якщо порівняти з червнем минулого року, то на ринку стало більше на 1681 вакансію. Загальна кількість вакансій на jоbs.dоu.uа — динаміка по місяцях Кількісно найбільше зросли категорії Маrkеtіng (+612 вакансій), НR (+517), Dеsіgn (+328). Суттєвих падінь за кількістю не було в жодній категорії. Відсотково найбільш стрімко зросла категорія «Військова справа», +145% за останні пів року. У цій категорії на DОU публікуються вакансії, які передбачають військову службу (про mіltесh окремо розповідаємо нижче). На другому місці — АІ/МL (зростання на 115%), на третьому — SАР (+102%). З нетехнічних напрямів зростає Аssіstаnt (+44%), SЕО (+40%). Порівняння кількості вакансій За останній місяць на DОU було 132 вакансії в категорії АІ/МL, це рекорд. Кепська ситуація в Аrtіst’ів — вакансій було мало (30-40), а стало ще менше (21 за червень). Є сталий попит на Dаtа-інженерів (від початку року публікується 90+ вакансій на місяць), DеvОрs (181 вакансія у червні), хардверників (104 вакансії). У QА ситуація теж стабільна, 368 вакансій за останній місяць. Загальна кількість вакансій з січня 2022-го по червень 2025-го, розбивка по спеціалізаціям Категорія mіltесh зростає. Зараз публікується 436 вакансій на місяць. Це +50 порівняно з травнем 2025-го і +233 порівняно з червнем 2024-го. Кількість відгуків на мілтек у червні сягнула 3490. Тобто на одну мілтек-вакансію відгукується в середньому вісім людей. Кількість mіltесh-вакансій і відгуків на них Зростає кількість вакансій в Києві, Львові та дистанційно За пів року зросла кількість вакансій віддалено (на 18,5%) і за кордоном (приблизно на 18,3%). Водночас поліпшилася ситуація у Львові (18,8%) і в Києві (за пів року зростання на 18%). З великих міст найсумніша ситуація в Харкові — 86 вакансій за останній місяць. В Одесі вакансій менше, ніж у Вінниці (116 та 140 відповідно). Кількість вакансій за містами Несподівано стрімко побільшало вакансій для фахівців з досвідом до року. За пів року їхня кількість зросла на 26%. Для початківців без досвіду теж з’являється більше пропозицій — приблизно на 7,6% за пів року. Кількість вакансій за досвідом роботи — динаміка за місяцями Для найдосвідченіших кандидатів було найбільше вакансій у категоріях Frоnt-еnd, Nоdе.js. Jаvа. Для всіх інших категорій (від початківців і до всіх з досвідом менше ніж 5 років), як завжди, лідирує маркетинг. Для початківців без досвіду топкатегорії — це Маrkеtіng, Suрроrt, НR. На графіку лише ті категорії, у яких понад п’ять вакансій, інші об’єднані в Оthеr. Кількість вакансій у червні 2025-го за категоріями та досвідом У Frоnt-еnd найзапекліша конкуренція Конкуренція поступово слабшає, у червні був один з найнижчих показників за останні два роки — 25 відгуків на одну ІТ-вакансію. Менше було лише перед різдвяними святами торік (24 відгуки на вакансію). Кількість відгуків на одну вакансію У 12 технічних категорій зросла конкуренція (червоні графіки), у дев’яти — впала (зелені). У дизайнерів і сисадмінів без змін. У нетехнічних спеціалізацій навпаки — конкуренція здебільшого падає. Зростає лише у Sаlеs, Suрроrt і SЕО. Найгірша ситуація у категорії Frоnt-еnd: по 92 відгуків на одну вакансію. Трохи кращі справи у QА (62 відгуки) та Рrоjесt Маnаgеr (52 відгуки). Серед нетехнічних спеціалізацій найвища конкуренція у НR — по 25 відгуків на одну вакансію. Кількість відгуків на одну вакансію — динаміка по місяцях Ще з позитивного — дедалі більше компаній публікують ІТ-вакансії. За останні пів року цих компаній побільшало на 11,4%. Кількість компаній, що опублікували вакансії У червні найактивнішими компаніями були Gеnеsіs, N-іХ і РІN-UР Glоbаl. Вони ж лідери за останні пів року. Показово, що, окрім традиційних ІТ-компаній, в десятці є Асоціація виробників озброєння та військової техніки (АUDМ). Найактивніші компанії за кількістю розміщених вакансій

Про це інформують Нírаdó та Коmárоm-Еsztеrgоm.За словами голови МЗС Угорщини, адміністрація експрезидента США Байдена ухвалила рішення, яким начебто прагнула зробити неможливим довгострокове безпечне енергопостачання Угорщини.Однак, як наголосив Сіярто, із січня в Білому домі перебуває «президент, який вважає Угорщину другом»."У світлі цього американський уряд скасував санкції, пов’язані з інвестиціями в атомну електростанцію "Пакш". За це ми вдячні президенту Дональду Трампу та республіканській адміністрації", - підкреслив угорський міністр.Він стверджує, що завдяки розширенню АЕС "Пакш" Угорщина зможе виробляти електроенергію, необхідну для економіки країни до 2035 року."Інвестиції в "Пакш" гарантують надійне енергопостачання Угорщини в довгостроковій перспективі та збереження результатів зниження цін на комунальні послуги", - зазначив Сіярто.Що відомо про угорську АЕСАтомна електростанція "Пакш" нині має 4 реактори. Вона розташована за 100 км від Будапешта й за 5 км від міста Пакш. Станція побудована за радянським проєктом і виробляє понад 42 % всієї електроенергії, яка генерується в країні.Згідно з проєктом "Пакш ІІ", вартість якого становить понад 12 млрд євро, Росатом має побудувати два нові реактори на АЕС до 2030-2031 року. Росія й Угорщина підписали документи про будівництво п'ятого й шостого блоків АЕС "Пакш" після окупації Криму, в кінці 2014 року. Проєкт здійснюють під керівництвом Росатому, його фінансують здебільшого коштом російського державного кредиту. У серпні 2022 року Угорщина видала дозвіл РФ на будівництво проєкту "Пакш ІІ". Саме цей проєкт є однією з причин, чому Угорщина виступає проти будь-яких санкцій проти російської атомної енергетики.У червні 2023-го гендиректор Росатому Олексій Ліхачов у Будапешті обговорив з угорським прем’єром і міністром закордонних справ розширення атомної електростанції "Пакш". Тоді Сіярто заявив, мовляв, після успішних обговорень розширення АЕС із ЄС це будівництво "отримає новий імпульс" й на початку липня розпочнуть підготовчі роботи для розширення станції "Пакш". Україна направила Європейській комісії ноту щодо можливої активізації співпраці в атомній енергетиці з РФ.Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну уряд Угорщини не відмовився від розширення АЕС та погрожував блокувати будь-які санкції ЄС проти російської ядерної енергетики.

Чемпіонат Європи з футболу серед гравців до 21 року відбувся з 12 до 28 червня 2025 року в Словаччині. У турнірі були заявлені футболісти, які на момент старту відбіркової кампанії народилися не раніше 1 січня 2002 року.

В Україні працюють правові інструменти й команди фахівців, які готові вислухати та супроводжують постраждалих до вироку для кривдника. Еспресо поспілкувався зі Світланою Михайлишин, юристкою та менеджеркою програм центру "ЮрФем: освіта", про те, які права мають постраждалі, як діє система підтримки, куди звертатися, і, що найголовніше, які історії вже завершились перемогою справедливості.фото: надала Світлана МихайлишинЮристка каже, що, насамперед постраждалі особи мають пам'ятати про свої базові права, закріплені в Конституції та законодавстві України. Серед них право на безпеку, право на повагу до гідності, право на захист персональних даних, право на захист від дискримінації."Ці права лежать в основі принципу "не нашкодити", яким керуються фахівці, що надають допомогу постраждалим. Він передбачає дбайливе ставлення до людини, збереження її гідності та недопущення повторної травматизації", – розповідає Світлана Михайлишин.Одне з ключових прав це - право на доступ до правосуддя. Людина може звернутися до суду для захисту своїх прав, добиватися покарання винних осіб та компенсації моральної шкоди. Права людини у контексті війниЯкщо говорити про війну Росії проти України, то з’являються нові види правопорушень. Наприклад, сексуальне насильство, пов'язане зі збройною агресією РФ. У червні 2025 року набув чинності спеціальний закон про базовий соціальний захист осіб, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного з агресією росіян.Цим законом гарантовано одноразову грошову допомогу, безоплатну медичну та психологічну реабілітацію, правничу допомогу, а якщо потрібен, то й тимчасовий притулок. І, звісно, доступ до соціальних послуг."Поки що закон новий, і механізми його реалізації доопрацьовуються. Проте вже зараз постраждалі можуть звертатися до системи безоплатної правничої допомоги (її представництва є у кожному обласному центрі та в багатьох районах), органів соцзахисту, центрів психологічної реабілітації та профільних громадських організацій.У майбутньому має з’явитися централізований інформаційний ресурс або сайт, де буде зібрано всю актуальну інформацію про доступну допомогу", – пояснила Світлана Михайлишин.Про права постраждалих від воєнних злочинів, сексуального насильства, та куди звертатися по допомогуПостраждалі від воєнних злочинів, зокрема сексуального насильства у війні, мають право як на юридичну кваліфікацію злочину, так і на вторинну правничу допомогу. Йдеться, зокрема, про супровід у судових справах, консультації, допомогу в підготовці документів. Це дуже важливо, особливо коли йдеться про злочини, пов’язані з воєнними діями.Із січня 2024 року в структурі Офісу Генерального прокурора діє Координаційний центр підтримки потерпілих осіб та свідків. Центр, крім центрального офісу, має регіональні представництва, в яких постраждалі можуть подати заяву про воєнний злочин, отримати юридичну допомогу чи скористатися психологічною підтримкою.Також допомогу постраждалим надають громадські організації, які часто діють дуже оперативно. Українська жіноча юридична група "ЮрФем" – одна з них. Вона має лінію правничої допомоги "ЮрФем: підтримка", що для постраждалих є безоплатною. "Ми надаємо юридичні консультації, а також роз’яснення, куди можна звернутися за психологічною чи соціальною допомогою. Повний юридичний супровід у разі потреби. Якщо людина звертається із запитом, ми підбираємо адвоката або адвокатку, які супроводжуватимуть справу на всіх етапах – від подачі заяви до завершення судового процесу. І що важливо – допомога є абсолютно безкоштовною. Постраждала особа просто подає запит через телефонний дзвінок, месенджери (Vіbеr, WhаtsАрр, Теlеgrаm), онлайн-заявку на нашому сайті. Ми збираємо всю необхідну інформацію і передаємо її адвокату, який уже далі працює з людиною. Уся комунікація є конфіденційною", – розповідає Михайлишин.Вона наголошує, що представники та представниці їхньої громадської організації не передають інформацію третім особам без згоди самої людини. Конфіденційність зберігається як на етапі звернення, так і під час роботи з адвокатами чи психологами. "Таке правило діє як у громадських організаціях, так і в державних структурах. Бо "конфіденційність” у правовій площині означає збір лише необхідної інформації, обробка даних виключно з дозволу особи, заборона передавати ці дані іншим без згоди, повага до автономії людини. Бо саме людина вирішує, що робити з інформацією про себе. До слова, у межах кримінального провадження є навіть можливість зміни анкетних даних постраждалої особи в матеріалах справи, що також служить для захисту", – уточнила юристка.За її спостереженнями з практики, для постраждалих такі нюанси є дуже важливі."На мою думку, страх щодо відсутності конфіденційності є одним із найбільших бар’єрів для звернення по допомогу. Бо є таке, що люди бояться осуду з боку родини, друзів чи колег, погіршення стосунків із близькими, ризику для безпеки, особливо якщо рідні перебувають на тимчасово окупованих територіях. Або навіть переслідування з боку кривдника, якщо той дізнається про звернення до поліції чи правозахисних структур", – каже вона.Розгляд справи чи звернення, пояснює фахівчиня, у різних випадках триває по-різному, оскільки залежить від багатьох факторів. Якщо йдеться про розгляд у правоохоронних органах, то строки можуть сильно варіюватися, це залежить від обставин справи, завантаженості слідчих, наявності доказів тощо.У громадських організаціях, розповідає, що намагаються реагувати якнайшвидше, часто одразу після звернення, а всі дії відбуваються максимально оперативно і з повагою до потреб людини.Швидка допомога, юридичний супровід і реальні історії успіху"У "ЮрФем" ми надаємо первинну консультацію одразу, щойно людина до нас звертається. Тобто вже під час першого дзвінка чи повідомлення вона може отримати відповіді на всі запитання, які її турбують. Якщо ж потрібен юридичний супровід, наприклад, участь адвокатки у справі, тоді процес триває трохи довше. Зазвичай ми підбираємо адвоката або адвокатку впродовж кількох днів, максимум до тижня часу. Після узгодження деталей з постраждалою особою передаємо контакт юристці і вже вона веде всю подальшу комунікацію", – пояснила про процедуру Світлана Михайлишин.Серед історій, що особливо вразили її та колег, запам’ятався один з перших вироків у справі про воєнний злочин – зґвалтування громадянки України російськими військовими під час повномасштабного вторгнення."Це була важлива справа не лише для нас як організації, а й, насамперед для самої потерпілої. Мова йде про Київщину. Людина звернулася після деокупації регіону.   "Успіх" для кожної людини виглядає по-різному. Для когось це винесення вироку, для когось грошове відшкодування, а ще для інших просто факт, що їх почуто, визнано, і що поруч була підтримка. У цій справі інтереси постраждалої представляли адвокатки "ЮрФем: підтримки" Марта Змисла та Христина Кіт. Тоді військовослужбовця РФ засудили заочно до 12 років позбавлення волі. Потерпіла не була присутня на судовому засіданні, що дуже важливо. Ми свідомо працюємо над тим, щоб захистити людину від повторної травматизації. Її допит відбувся лише один раз, а надалі вона не мала прямого контакту з судом чи кривдником.З того часу в нас уже було ще два вироки, і зараз ми супроводжуємо ще дев’ять активних справ. Для мене кожна з них це історія успіху", – підсумувала правозахисниця."Кожна така історія це –  історія сили". Юридична підтримка постраждалих від сексуального насильства під час війниЮристи уточнили, що сексуальне насильство у війні має багато форм. Це можуть бути погрози зґвалтуванням, примусове оголення, спостереження за насильством над іншими. На тимчасово окупованих територіях, де люди перебувають у підвалах чи укриттях разом із військовими РФ, вони фізично не можуть уникнути присутності, погроз чи спостереження за злочинами. Усе це, кажуть, теж сексуальне насильство, і зараз є численні звернення, які це підтверджують.Юристи наголошують, що великим успіхом вважають навіть те, коли людина наважується звернутися, розповісти про свій досвід, оскільки це свідчить про довіру й бажання змінити ситуацію. Тому, переконані, що за кожною справою стоїть людська сила говорити про своє пережите. "Коли людина, яка постраждала, знаходить у собі сміливість звернутися, розповісти, то це вже багато значить. Ми неодноразово бачили, як це змінює хід не тільки правового процесу, а й самого життя людини", – підсумувала юристка.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

4 липня Презентація альбому Моnаtіk "Вічно танцююча людина"- Здається, немає людини у світі, яка хоча б раз у житті не танцювала. На шкільній дискотеці, на весіллі чи в ритмі національного танцю на святі, - каже співак Дмитро Монатік. - Сьогодні в Україні танець, як і мистецтво загалом, як і ми з вами, існує всупереч. "Вічно танцююча людина" - альбом, який теж створюється та релізиться всупереч. Якби сьогодні мене знову запитали: "Яка ти людина?", я б з гордістю відповів: "Вічно танцююча".Моnаtіk запланував чотири концертні шоу в Києві з нагоди виходу свого четвертого сольного альбому. Перший виступ відбувся 11 лютого в КВЦ "Парковий", другий пройде 4 липня в Українському домі, третій - 20 вересня в Палаці спорту, а четвертий - 4 грудня в Національній опері України. Реліз самої платівки буде 9 вересня.- Розкриваємо альбом поступово. Це ніби пазл, - продовжує Монатік. - Наступна точка зустрічі - простір, у якому зазвичай проходять визначні артподії та виставки. Але вперше посеред експозиційного залу відбудеться концерт попартиста.19:00, Київ, Національний центр "Український дім", вул. Хрещатик, 2 4, 5 липня Презентація альбому Паліндрома "Машина для трансляції снів" - Ця платівка - про несвідоме всередині нас, про глибину цих знань. Навіть не підозрюємо, скільки там скарбів, - каже музикант Степан Бурбан, більш відомий як Паліндром. Свій п'ятий альбом "Машина для трансляції снів", який поєднує реп і рок, він випустив у травні. Складається з 12 пісень. Серед них - фіти із Христиною Соловій і Курганом, а також трек "На дорогах" на вірш поета та військового Максима Кривцова, який загинув на фронті 7 січня 2024 року.Презентація альбому в Києві відбулася 6 червня.- Це і знайомство із самим собою, - продовжує Степан Бурбан. - У потоці несвідомого видніється заклик до свідомості, до пробудження. Крім фізичного пробудження, є ще й метафоричне, та, якщо хочете, духовне. І я не про пафосне "пробудження нового я", а про ясність - що робити й куди йти далі.4 липня о 18:00, Львів, Маlеvісh Соnсеrt Аrеnа, просп. В'ячеслава Чорновола, 25 липня о 18:00, Івано-Франківськ, Промприлад. Реновація, вул. Академіка Сахарова, 23 4, 5 липняОпера "Золотий обруч", композитор Борис ЛятошинськийДо 130-річчя від дня народження композитора Бориса Лятошинського Львівська національна опера відновила покази його опери "Золотий обруч" після 35-річної перерви. Виставу за мотивами повісті "Захар Беркут" Івана Франка вперше представили на сцені цього театру 1970 року. Прем'єра нової версії в постановці режисера Івана Уривського відбулася у травні.Сюжет розгортається навколо боротьби карпатської громади за свободу у ХІІІ столітті. Старійшина села Тухля разом із громадою чинить опір монгольській орді, за сюжетом.- Вчуся працювати з великою формою, - каже Іван Уривський. - Події частково перенесено в сучасність, але в основі - історичний контекст, що відлунює в нашій дійсності. Ідеї боротьби за свободу, гідність, справедливість - те, що болить нам й, на жаль, не втрачає актуальності.4 липня о 18:00, 5 липня о 17:00, Львів, Львівський національний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької, просп. Свободи, 28 4-6 липняФестиваль "Протасів Яр" пам'яті Романа Ратушного- Другий рік поспіль виступатиму на фестивалі "Протасів Яр" на честь українського лицаря Романа Ратушного, - каже засновниця та солістка інді-рок-гурту Vіvіеnnе Моrt Даніела Заюшкіна. - Це фестиваль-заповіт. Роман боронив Київ від корупційних схем, врятував нам Протасів Яр і, щоб убезпечити його від подальших зазіхань, заповів створювати культурні та медійні ініціативи. Ми долаємо суспільну апатію та обʼєднуємося у громаду не на словах, а на ділі, як і повинні.Фестиваль проведуть утретє. Будуть концерти, поетичні читання, дискусії, лекції та екскурсії. Серед учасників - акторка Ірма Вітовська, дует "Чистий четвер", літературознавець Ростислав Семків.Метою організатори називають популяризацію мистецтва, української історії та правозахисних ініціатив і вшанування пам'яті громадського активіста та військового Романа Ратушного, який загинув на фронті 8 червня 2022 року. Окремий захід присвятять пам'яті його брата Василя Ратушного, який загинув на фронті 27 лютого 2025-го. - Цьогорічна фокус-тема - Тичинині слова "Щоб жить - ні в кого права не питаюсь", - говорить креативна директорка фестивалю, журналістка Мирослава Барчук.Київ, галявина Протасового Яру 17 липняВистава "Володар мух", режисер Іван ШаранУнаслідок авіатрощі група дітей потрапляє на безлюдний острів посеред Тихого океану. Одразу починається боротьба за владу. Діти забувають не тільки про дружбу та порядність, а навіть про людську подобу. Такий сюжет роману "Володар мух" англійського письменника Вільяма Ґолдінґа. Вистава столичного Дикого театру за мотивами твору вийшла у травні. Це дебютна режисерська робота актора Івана Шарана.- Моя мета - дослідження теми "Звір у кожному з нас". Маємо багато прикладів його діяльності на світовій арені. Якщо брати контекст Другої світової: чому Німеччина, яка мала за собою величезну культурну, духовну, філософську спадщину, перетворилася на зграю дикунів? - каже режисер. - Важливим моментом також є історичні та політичні події, які призводять до глобальної катастрофи та руйнації цивілізованого світу. Важко усвідомити, що наш час наповнений дикунами.- Цей проєкт встановив рекорд Дикого, - говорить директорка театру Ярослава Кравченко. - Ми його готували рік. Спочатку виробництво кіночастини вистави з купою локацій і пластичним гримом. Потім репетиції, відшиття костюмів, безумні візуальні рішення, купа подач на грантову підтримку та сім відмов.18:30, Київ, Київський театр юного глядача на Липках, вул. Липська, 15/17 18-20 липняМузичний фестиваль Аtlаs Fеstіvаl- Це єдиний наш виступ в Україні цього року, - каже музикант Андрій Хливнюк. Його гурт "Бумбокс", який грає хіп-хоп і рок, другий рік поспіль буде одним із хедлайнерів Аtlаs Fеstіvаl. На концерті 18 липня в межах фестивалю колектив відзначить своє 20-річчя.Попередній Аtlаs у липні 2024-го відвідали майже 64 тисячі людей. Нинішній буде ювілейним - десятим. У програмі - майже 100 артистів, які виступатимуть на шести сценах. Участь візьмуть, зокрема, "Океан Ельзи", "Без обмежень", "Жадан і Собаки", "Вхід у змінному взутті", "Курган Агрегат", "МУР", О.Тоrvаld, Теmbеr Вlаnсhе, Тhе Unslееріng, Віталій Козловський, Артем Пивоваров, Анна Трінчер, ЕL Кравчук, Коlа, Dоmіy, Раrfеnіuk, Dаntеs, Yаrmаk, Моnоkаtе. Іноземний гість - фінський рок-гурт Тhе Rаsmus.Київ, ТРЦ Вlосkbustеr Маll, просп. Степана Бандери, 36 25-27 липняФестиваль української культури "Виделкаfеst"- Ворог робить усе, щоб Одеса залишались у проросійському медійному полі та наративах, у культурному росмовному просторі, - каже засновник фестивалю "Виделкаfеst", військовий Сергій Гнезділов. - Головною ціллю активного громадянського суспільства має бути згуртованість, зокрема й довкола української культури. Саме тому ми третій рік поспіль робимо благодійний фестиваль. Щороку опускаються руки через недофінансування та купу проблем. Але не припиняємо робити те, що повинні."Виделкаfеst" об'єднує літературу, музику та кіно. 2023 року відбувся у Вилковому, 2024-го - в Чорноморську, а цього разу пройде в Одесі. Серед учасників літературної сцени будуть письменники Віталій "Спілберг" Запека та Олена Павлова, поети Ігор Мітров, Артем Полежака та Остап Сливинський, літературознавці Ростислав Семків і Богдана Романцова, парамедикиня Юлія "Тайра" Паєвська. На музичній сцені виступлять "Мертвий півень", "Пиріг і Батіг", "Структура Щастя" та Кurs Vаlüt.Одеса, Одеська обласна філармонія, вул. Ніни Строкатої, 15 До 27 липняВиставка "Бурлюк. Символи"Українець, футурист, людина-епоха. Так співвласник галереї Vаkulеnkо Аrt Соnsultіng Владислав Вакуленко описує художника та поета, представника авангарду початку ХХ століття Давида Бурлюка, мистецтво якого називають багатошаровою мовою кольору, форми та знаків. Виставка його живопису містить понад 30 картин.- Ми вирішили подивитися на нього трохи інакше. Не через "велике ім'я", а через мову деталей, - каже Владислав Вакуленко. - Люлька, що з'являється знов і знов, птахи, квіти, човни, собаки, пляшки, мушлі - ніби прості речі, але насправді це коди.Ми зібрали роботи з приватних колекцій і побудували виставку як гру - без інструкцій, але з підказками. Будемо розкривати нюанси, ділитись інтерпретаціями, шукати нові прочитання.Київ, галерея Vаkulеnkо Аrt Соnsultіng, вул. Костельна, 8 До 10 серпняВиставка "БЖ-АРТ: на правах спільноти"Понад 100 робіт увійшли до експозиції, яка досліджує київський мистецький сквот 1990-х "БЖ-АРТ", його розвиток, трансформацію та вплив на сучасне мистецтво. Проєкт представляє 45 художників із різних міст України та діаспори: як учасників перших сквотерських років, так і представників нової генерації. Серед них - Петро Бевза, Олексій Белюсенко, Едуард Бельський, Леонід Бернат, Андрій Блудов, Матвій Вайсберг, Сергій Гай, Ганна Гідора, Мар'яна Голембйовська, Андрій Гуренко.На виставці є живопис, скульптура, інсталяції, відео, лендарт і перформанси. Частиною експозиції стала реконструкція виставки 1998 року, яку називають ключовим моментом становлення спільноти.- "БЖ-АРТ" виник 1994-го у сквоті на Великій Житомирській, 25/2, де художники створили простір, вільний від академічних норм і стилістичних обмежень. Цей альтернативний культурний осередок став майданчиком для експериментів і зіткнення ідей, формуючи незалежну мистецьку екосистему пострадянського періоду, - каже співкураторка проєкту, старша наукова співробітниця Київської картинної галереї Ірина Хоменко. - Досі не було великої виставки, присвяченої саме цій спільноті. Це спроба зафіксувати багатоголосий ландшафт.Київ, Національний музей "Київська картинна галерея", вул. Терещенківська, 9 До 10 серпняВиставка "Різні місця"Перша частина польсько-українського виставкового проєкту "Різні місця" відкрилася в Національному художньому музеї України. Об'єднує митців із Польщі та України.- Перша частина зосереджена на мистецтві з Польщі, - кажуть куратори виставки, історикиня мистецтва Оксана Баршинова та художник Вальдемар Татарчук. - Це роботи шістьох авторів різних поколінь, що працюють у різних медіа. Твори були створені до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Сьогодні на них можна поглянути з нового ракурсу. У проєкті також беруть участь українські митці, які служать у лавах Збройних сил України, та волонтери.Учасниками з Польщі стали Мирослав Балка, Барбара Грика, Катажина Козира, Кароль Радзішевський, Вільгельм Сасналь і Моніка Сосновська. Учасники з України: Євген Арлов, Давид Чичкан, Євген Коршунов, Павло Ковач, Денис Панкратов і Макс Роботов.У другій частині проєкту в листопаді будуть нові роботи польських художників і ширша презентація українського мистецтва.Київ, Національний художній музей України, вул. Михайла Грушевського, 6

У Дніпрі суд вирішив залишити чинними обмеження для народного депутата Миколи Тищенка та колишнього правоохоронця Богдана Писаренка, яких підозрюють у незаконному утриманні ексвійськовослужбовця. Процес триває в Шевченківському райсуді міста, передає "Суспільне". Під час останнього засідання сторони продовжили вивчати докази. Зокрема, переглядали запис, на якому зафіксовано, як Тищенко, реагуючи на вручення підозри, знищує власний мобільний телефон. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тищенко знову не прийшов до суду Прокурор у справі наполягав, що обмеження у вигляді нічного арешту з 21:00 до 06:00 мають діяти й надалі. Поточний термін дії цих запобіжних заходів спливає 12 липня. Адвокати ж вимагали пом'якшення умов і просили змінити запобіжний захід на особисті зобов'язання. Суд вирішив залишити нічний арешт чинним. Обом фігурантам справи продовжили обмеження ще на два місяці - до 26 серпня. 8 січня нардеп Микола Тищенко після закінчення терміну домашнього арешту прийшов на пленарне засідання Верховної Ради. Офіс генерального прокурора скерував до суду обвинувальний акт стосовно народного депутата Миколи Тищенка. Його судитимуть за незаконне позбавлення волі людини. Влітку у Дніпрі люди у формі та балаклавах напали на добровольця та бійця спеціального підрозділу "Кракен" . Невідомі виявились людьми нардепа Миколи Тищенка.

Еспресо пояснить, кого за мобілізацією можуть призвати вже у липні, а також нові законодавчі ініціативи.На тлі повномасштабного вторгнення в Україні триває загальна мобілізація і воєнний стан, за які було проголосовано Верховною Радою та вкотре продовжено строком на 90 днів – з 9 травня до 6 серпня 2025 року.Під поняттям "загальна мобілізація" розуміють систему швидкого доукомплектування Збройних Сил, яка діє одночасно по всій території України. Цей механізм дає змогу збільшити кількість військових для ведення оборони країни, а також створити резерв громадян, готових служити в армії у разі необхідності.Мобілізація по-новому: останні нововведення та нові законопроєктиНаприкінці січня 2024 року на веб-порталі Верховної Ради з'явився  законопроєкт №10449  від уряду, який було розроблено спільно з Генштабом та народними депутатами. Основна мета запропонованих змін полягає в удосконаленні процесу формування особового складу ЗСУ, ротації та інших процесів, з урахуванням зростання загрози з боку агресора та його прагнення до подальшої окупації нових територій.Після другого читання, 11 квітня, законопроєкт про мобілізацію №10449 було схвалено, а 16 квітня його підписав Президент Володимир Зеленський. Основна частина закону набула чинності через місяць з дня, наступного після його публікації у виданні "Голос України", тобто з 18 травня.Законом скасовано систему строкової служби. Натомість буде впроваджено з 1 вересня 2025 року базову загальновійськову підготовку для громадян України віком від 18 до 25 років в усіх навчальних закладах, яка буде тривати до п'яти місяців у мирний час, а під час воєнного стану - до трьох місяців. Люди, які успішно пройшли цю підготовку, поставлять на військовий облік у ТЦК за місцем проживання. Початком перебування на військовій службі вважається момент відправлення людини до військової частини. Мобілізованого військовослужбовця не можуть одразу скерувати на фронт, оскільки перед цим необхідно пройти базову військову підготовку протягом 2-3 місяців.Крім того, як зазначив народний депутат Олексій Гончаренко, чоловіків віком від 50 до 60 років можуть мобілізувати лише за спеціальним мобілізаційним розпорядженням. Цю позицію підтвердив у коментарі для LІGА.nеt народний депутат Федір Веніславський, член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони. Однак, у цьому питанні все не так однозначно. У ТЦК та СП зазначають, що в Україні немає прямої заборони щодо мобілізації військовозобов'язаних у віці 50-60 років, а відповідну процедуру називають "цілком прозорою". Про це в інтерв’ю "Главреду" розповів Сергій Монукало, начальник сектору мобілізаційно-оборонної роботи Сумського обласного ТЦК та СП. Він пояснив, що військовозобов'язаних цього віку направлятимуть не до штурмових підрозділів, а до забезпечувальних частин або на службу у Державну спеціальну службу транспорту (ДССТ).Важливо зазначити, що парламент затвердив проєкт закону № 10313 "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліціянтів на соціальний захист", а президент його підписав на початку квітня 2024 року. Цей закон спрямований на гарантування прав військовослужбовців на отримання інформації, медичного забезпечення та відпусток, а також надання поліціянтам права на одноразову грошову допомогу у разі загибелі чи визначення втрати працездатності. Крім того, один із пунктів проєкту виключає з переліку висновків ВЛК "обмежену придатність", натомість залишилось дві категорії: придатні та непридатні. Тобто ті, хто раніше був визнаний обмежено придатним, зобов'язані повторно пройти медкомісію протягом дев'яти місяців із набуття чинності закону (до 4 лютого 2025 року).Однак, через велике навантаження на ТЦК та медкомісії, терміни "перепроходження" були продовжені ще на чотири місяці, тобто до 5 червня. А також, наприкінці січня з'явилась можливість щодо отримання електронного направлення для проходження медобстеження, замість звичайного паперового. Оновлений список захворювань, що слугують підставою рішення ВЛК щодо непридатності або звільнення від мобілізації затверджено від 27 квітня 2024 року №262 Про затвердження Змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.Не підлягають призову військовозобов'язані з інвалідністю всіх груп та люди, які згідно з рішенням ВЛК є тимчасово непридатними для проходження служби на період від 6 до 12 місяців (з наступним переоглядом).Зміни, що стосуються процедури військового обліку призовників, а також процедури вручення повісток вже в дії. Громадяни за бажанням зможуть зареєструвати свій електронний кабінет у системі призовника, військовозобов'язаного або резервіста "Резерв+", але повістки у електронному форматі не будуть розсилати. Крім того, всі військовозобов'язані після введення в дію закону протягом 60 днів (до 16 липня 2024 року) мали оновити дані за допомогою цього кабінету або особисто прийти в ЦНАП чи ТЦК. Сьогодні громадяни все ще можуть це зробити, але тепер лише двома способами: через застосунок Резерв+ або в ТЦК та СП.Наприкінці червня 2024 року у мобільному додатку "Резерв+" з'явилася можливість використовувати QR-код. За словами Лазуткіна, QR-код з юридичної сторони має таку ж силу, як і традиційний паперовий документ. У разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом.Оновлений законопроєкт "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" також розглядав можливість демобілізації після 36 місяців безперервної служби у війську, однак ця норма була повністю видалена. Натомість Міноборони планує створити окремий проєкт закону, що буде присвячений питанням демобілізації та ротації військовослужбовців. Цей документ буде створений з урахуванням всіх можливих загроз та ризиків. Таку інформацію озвучив речник відомства Дмитро Лазуткін в етері телемарафону.Законопроєкт про демобілізацію залишається складною темою, яка торкається соціальної справедливості та обороноздатності, зазначає Сергій Згурець. Генштаб не підтримує ухвалення нового проєкту закону від Міноборони через ризик одночасного звільнення понад 108 тисяч військових, що може послабити бойові підрозділи. Натомість Міноборони пропонує альтернативи: реабілітація, відпустки та обов’язкова ротація. Однак, будь-які запропоновані варіанти потребують затвердження на державному рівні. У зв’язку з цим відомство пропонує перенести розгляд законопроєкту.Нещодавно стало відомо, що українських бійців, які перебувають на фронті ще з 2022 року, поступово планують відводити з передової. Про це розповів генерал-лейтенант Іван Гаврилюк, колишній заступник міністра оборони, пише Укрінформ. За його словами, нині триває завершальна стадія розробки спеціального механізму ротацій, який дасть змогу оновлювати особовий склад та залучати нових людей для підготовки і своєчасної зміни військових, що беруть участь у бойових діях.Зміни стосуються і мотивації для військовослужбовців, зокрема, після підписання контракту надається можливість одноразового отримання сертифіката на придбання автомобіля на суму 150 тисяч гривень, а також компенсація в розмірі 50% від суми першого внеску за держпрограмою "Є-оселя" та інше.Оновлення стосуються також військовозобов'язаних, які перебувають за кордоном. Без військово-облікових документів чоловіки тепер не мають змоги оформити паспорт, закордонний паспорт або отримати консульські послуги. Для уникнення неприємностей українці, які перебувають за кордоном, мали також оновити свої персональні дані протягом 60 днів після набуття чинності закону про мобілізацію. Це можна зробити, зв'язавшись з ТЦК за допомогою телефону або через електронну пошту.Ще одна ініціатива, яка стосується українців, які перебувають закордоном, може скоро набути чинності. Громадянам нададуть можливість дистанційно оформити бронь від мобілізації, що дозволить офіційно працевлаштуватися в Україні через спеціальні центри за кордоном - Unіty Нub. Про це розповів міністр національної єдності Олексій Чернишов, пише Економічна правда."Наше завдання таке, щоб людина, коли перетинає кордон, вже мала такий статус, який не дозволяє йому потрапити у ситуацію, коли між кордоном і заводом його мобілізують", - пояснив Чернишов.Крім того, запуск нового мобільного додатку для військовослужбовців під назвою "Армія+" вже відбувся. Він має полегшити виконання повсякденних завдань для всіх військовослужбовців. Про це розповів у вечірньому відеозверненні Президент Володимир Зеленський.Раніше, заступниця міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Катерина Черногоренко розповідала, що українські військові можуть скористатися найважливішими функціями цього додатку. По-перше, військове ІD - посвідчення військовослужбовця, а також ще одна дуже важлива функція - це електронні рапорти, пише УНІАН.У вересні 2024 року до Парламенту було подано законопроєкт №12076, який пропонує зміни до Закону "Про військовий обов’язок і військову службу", зокрема щодо військового обліку 17-річних. Нині документ вже набув чинності, тож тепер юнакам не потрібно проходити ВЛК перед постановкою на облік. Також, того року, коли юнаку виповнюється 17 років, він має стати на облік саме у період з 1 січня до 31 липня. Зміни передбачають і нові способи постановки на військовий облік та уточнюються обставини, коли порушення цих строків не тягне за собою покарання. Важливо також те, що нині у Верховній Раді розглядають законопроєкт №12442, який передбачає кримінальну відповідальність через порушення законів у сфері оборони та мобілізації. Йдеться про притягнення до відповідальності керівників ТЦК та СП, а також голів та членів ВЛК у разі порушень, пов’язаних із мобілізаційною підготовкою та призовом.Документ передбачає покарання посадовців ТЦК та СП, а також членів ВЛК, хто незаконно відправляють на службу людей, які непридатні, або ж, навпаки, допомагають уникнути призову тим, хто має служити.Мобілізація в Україні на сьогодні: кого можуть призвати вже у липніІз початку липня, як і раніше, отримати повістки можуть чоловіки віком від 18 до 60 років, які є військовозобов'язаними, відповідають вимогам за станом здоров’я та не мають інших підстав для відтермінування служби.Загалом, військове керівництво країни зазначає, що насамперед для доукомлектації армії потрібні люди з бойовим досвідом – штурмовики, артилеристи тощо. Другорядно - фахівці з різних сфер: водії, ІТ-спеціалісти, зв'язківці. Адже мобілізаційні процеси здійснюються не лише для бойових дій на фронті, а також для виконання різноманітних завдань. Один із можливих напрямків служби у таких випадках - це робота в штабі. Це означає, що в армії є потреба в професіоналах різних спеціальностей.Так, мобілізації можуть підлягати такі групи військовозобов'язаних:чоловіки віком від 18 до 60 років, які придатні та обмежено придатні за станом здоров’я під час воєнного стану, якщо вони мають військовий досвід;чоловіки віком від 25 років до 60 років, які придатні та обмежено придатні (повинні були повторно пройти військово-лікарську комісію — до 5 червня 2025 року та отримати статус "придатні" чи "непридатні") за станом здоров’я під час воєнного стану, якщо вони не мають досвіду військової служби;чоловіки віком від 18 до 60 років, які зняті та виключені з військового обліку, однак визнані придатними або обмежено придатними (повинні були повторно пройти військово-лікарську комісію — до 5 червня 2025 року та отримати статус "придатні" чи "непридатні")  через стан здоров'я в умовах воєнного стану на підставі рішення ВЛК.Граничний вік для мобілізації залишився незмінним та не застосовується до чоловіків, які досягли 60-річного віку.Добровільно прийняти рішення щодо вступу на військову службу можуть:жінки віком до 60 років, які придатні за станом здоров’я; призовники віком від 18 до 25 років, які раніше не брали участь у виконанні строкової служби – на службу за контрактом;люди з інвалідністю, а також ті, хто отримав право на відтермінування від мобілізації через сімейні обставини.Наприкінці вересня до Верховної Ради внесли законопроект №10084, метою якого є внесення змін до закону про військовий обов'язок і військову службу, аби зняти вікове обмеження на добровільне проходження військової служби. Йдеться про військовослужбовців, які будуть визнані ВЛК придатними до служби, володіють значним рівнем професійної підготовки та практичним досвідом. Як зазначалось раніше, в Україні максимальний граничний вік мобілізації – 60 років.Автори проєкту Юрченко Олександр та Бурміч Анатолій зазначають, що цим документом вони усувають "вікову дискримінацію". Адже обов'язок захищати Батьківщину є закріпленим у Конституції і відмова українцям у проходженні служби у віці понад 60 років є порушенням їхніх конституційних прав. До того ж нардепи наголошують, що таким чином можна поповнити лави армії, вмотивованими та досвідченими військовими. Проєкт був зареєстрований на сайті Верховної Ради у вересні 2023, однак і досі перебуває на етапі опрацювання в комітеті.На противагу цьому, на порталі Парламенту 18 листопада 2024 року було зареєстровано законопроєкт №12222, що передбачає зниження граничного віку проходження військової служби з нинішніх 60 до 55 років. Сьогодні проєкт перебуває на стадії опрацювання в комітеті. Водночас, член Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки Федір Веніславський у коментарі "Українському радіо" заявив, що цей документ наразі не має високі перспективи для розгляду в найближчий час. За його словами, у нинішніх умовах, коли ворог активізує мобілізаційні зусилля, Україна не може дозволити собі такі зміни. Ще одним гучним нововведенням стала реєстрація на сайті Верховної Ради законопроєкту №11079-1 про мобілізацію засуджених, він також був підписаний 17 квітня 2024 року. Цим документом вносять певні зміни до законодавства, які передбачають надання засудженим можливості умовного дострокового звільнення від відбування покарання за умови, що вони погодяться на контрактну службу за Збройних Силах України. До цього часу чинне законодавство не дозволяло мобілізувати людей, які відбувають покарання та тих, хто мають судимість, навіть у випадках, коли вони виявляють бажання служити.Мобілізація молодшаєУ квітні 2023 року на сайті Верховної Ради з’явився законопроєкт № 9281, який передбачає зменшення граничного призовного віку з 27 до 25 років. Таке рішення було обумовлено тим, що значну кількість чоловіків призовного віку не могли мобілізувати, оскільки вони не досягли віку 27 років та не мали статусу "резервіста" та  "військовозобов’язаного", тобто їх могли призвати лише на строкову службу, яка в умовах війни не проводиться. Згодом, законопроєкт підтримав Кабмін та 5 травня 2023 року його було передано на підпис до президента. Майже через рік, а саме 2 квітня 2024 року, ухвалений парламентом закон таки був підписаний Володимиром Зеленським. Тобто, з 4 квітня набув чинності Закон № 3127-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", де йдеться про зменшення призовного віку із 27 до 25 років.В оборонному відомстві зазначають, що під час воєнного стану таке тривале перебування людей призовного віку на обліку є недоцільним. До того ж це є прямим наслідком того, що до лав ЗСУ не можуть залучити значну частину придатних до служби чоловіків. Як зазначають військові, на фронті не вистачає молодих людей.Насправді, тут потрібно враховувати всі фактори і не перетнути "тонку межу" між бажанням щодо захисту держави та перспективами майбутнього України після перемоги, зазначає історик та військовий експерт Михайло Жирохов. Йдеться про демографічні причини, настрої в суспільстві та рівень загальної підготовки юнаків. До того ж не варто забувати, що з початком повномасштабного вторгнення, до лав Збройних Сил добровільно приєдналась значна кількість молодих людей, яким ледь виповнилось 18 років, тому сьогодні у війську можна побачити всі вікові категорії.У Верховній Раді 16 вересня 2024 року розглянули доопрацьований законопроєкт №11379-д, який передбачає заборону мобілізації юнаків до 25 років. Проєкт було прийнято, нині він чекає на підпис Президента. Через наявну "прогалину" в законодавстві, сьогодні було можливо мобілізувати військовозобов'язаних віком до 25 років, якщо вони визнані непридатними в мирний час або обмежено придатними під час воєнного стану. У Теlеgrаm-каналі нардеп Олексій Гончаренко повідомив, що мобілізацію обмежено придатних чоловіків, яким 18-25 років, офіційно зупинили відповідно до директиви Командування Сухопутних Військ. Хоча українська влада нині й досі рішуче відкидає ідею мобілізації з 18 років, яку пропонують США, в Офісі президента України вже впровадили зміни до законодавства та указів глави держави, щодо запровадження добровільного контракту для чоловіків віком до 25 років. Ініціатива "Контракт 18-24" спрямована на залучення тих, хто не підлягає обов’язковій мобілізації, та передбачає низку привілеїв, суттєву матеріальну підтримку для добровольців.Так, контракт на суму 1 мільйон гривень має авансовий платіж у розмірі 200 тисяч гривень одразу після підписання, а залишок у 800 тисяч гривень буде виплачено у декілька етапів. Молоді добровольці, залежно завдань, можуть отримувати "зарплату" до 120 тисяч гривень, а також додаткові виплати за участь у бойових операціях. В результаті загальна сума виплат за рік контракту може досягти до 2 мільйонів гривень. Крім того, для військових передбачені вигідні умови: пільгова іпотека, безкоштовне навчання та медичне обслуговування, а також можливість виїжджати за кордон після виконання контакту.Електронний реєстр військовозобов'язанихЩе у вересні 2023 року на сайті Верховної Ради з'явився законопроект, який стосується створення електронного реєстру військовозобов'язаних. Народні депутати запропонували зібрати всю доступну особисту та службову інформацію про військовозобов’язаних і резервістів у електронних реєстрах і базах даних у єдиний е-реєстр.Тобто, передати Міністерству оборони інформацію з державних реєстрів: МВС, Податкової служби, МОЗ, Держміграційної служби та інших відомств. Відповідно до проєкту закону, в автоматичному режимі військове відомство буде отримувати інформацію та особисті дані про українців віком 18-60 років. Включно з номерами телефонів, електронною поштою, відомостями про сімейний стан, роботу військовозобов’язаних та інше.Сьогодні е-реєстр "Оберіг" працює повноцінно, а в особистому кабінеті громадяни зможуть уточнити внесені дані та подати відомості до ТЦК через "Резерв+"."Це закрита система, яка має свій захищений контур. Всі вимоги (захисту - ред.) до неї витримані. Це достатньо захищений продукт, який немає жодних натяків на можливість бути вразливим. І ми бачимо, що за півтора року повномасштабної війни немає витоку сенситивної інформації", - заявив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров у коментарі Еспресо.У свою чергу, Мінцифри проєкт "смарт-мобілізація", про що було анонсовано під час пресконференції в Медіацентрі Україна ще у 2023 році вже працює. З його допомогою військовозобов’язані зможуть самостійно обрати бажану для мобілізації спеціальність та підрозділ. Так, у застосунку "Резерв+" вже є функція пошуку вакансій в Силах оборони. Уникнення або мінімізація корупційних схем є однією з основних завдань, які вирішує ця ініціатива. З іншого боку, новий підхід ґрунтується на максимальній прозорості та доступності інформації для кожного громадянина. Прийнявши рішення мобілізуватися, людина отримує можливість обрати таку спеціальність, яка відображає її унікальні здібності та особисті прагнення. До того ж зникає фактор невідомості, адже подавши заявку, та успішно пройшовши відбір, вона має можливість пройти навчання та здобути посаду, що відповідає саме її вибору. Такий підхід дозволяє кожній особі реалізувати свій потенціал та отримати можливість працювати в сфері, яка найбільше відповідає її уподобанням та навичкам.На початку квітня 2024 року, АрміяІnfоrm опублікувала інтерв’ю з Черногоренко, яка відповідає за напрямки цифрового розвитку, трансформацій та цифровізації. "Я вважаю, що людина має мати можливість мобілізуватися або підписати контракт саме до такого командира, якому він чи вона довіряє. Це - цільовий рекрутинг. Цивільна аналогія: коли після випуску з вишу за кращих студентів борються працедавці", - розповіла Черногоренко.Фото: соцмережіХто має право на виїзд за кордон? Заборона виїзду для військовозобов'язаних громадян України, які віком від 18 до 60 років, за певними винятками, залишилась незмінною.Це правило спрямоване на забезпечення безпеки та добробуту громадян України під час періодів, коли держава перебуває в стані війни або мобілізації, але враховує індивідуальні потреби людини.На час дії воєнного стану питання перетину кордону громадянами України регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 57. Згідно з цим правовим актом виїжджати за територію країни можуть такі військовозобов'язані чоловіки:ті, хто з медичних причин отримали дозвіл на виїзд (за станом здоров’я)за сімейними обставинамиза професієюз метою допомоги ЗСУдержслужбовціТакож, радимо звертати увагу на інформацію, яка є на офіційному веб-порталі Державної прикордонної служби України. Працівники цієї служби діють згідно з наказами та вказівками свого безпосереднього керівництва. Це важливо враховувати, оскільки їхні дії можуть базуватися не лише на загальних правилах, але й на конкретних внутрішніх інструкціях та розпорядженнях.Щодо жінок, відповідно до закону громадянки України можуть вільно виїжджати за кордон. Проте не слід забувати, що існують винятки. Обмеження на виїзд розповсюджуються на жінок, які обіймають посади в уряді та народних депутатів.Військовий облік медикинь та чи буде мобілізація жінок?З 1 жовтня 2023 року в Україні жінки з медичною та фармацевтичною освітою стали на військовий облік. Однак у пресслужбі МОЗ пояснили, що постановка на облік у ТЦК не обов'язково передбачає їхню мобілізацію. Такий облік дає можливість побачити об’єктивні резерви медичного персоналу та дає змогу визначити наявний медичний потенціал серед жінок та їхню готовність допомагати в умовах воєнного стану. "Тому з 1 жовтня 2023 року на військовий облік мають стати всі жінки-медики та жінки-фармацевти, які з певних причин там не перебували. Постановка на військовий облік не дорівнює мобілізації. Облік необхідний лише для узагальнення даних про наявний резерв медиків у державі", - зазначили у відомстві.До того ж такі норми законодавчо закріплено ще 1992 року ч. 11 ст. 1 ЗУ "Про військовий обов’язок і військову службу". Жінки медичних професій підлягають військовому обліку, якщо вони відповідають віковим (до 60 років) та медичним (визначається ВЛК) критеріям для проходження служби.Згідно з постановою Кабміну від 30 грудня 2022 р. № 1487, жінки, які мають відповідну медичну та фармацевтичну освіту, але не перебувають на обліку у ТЦК, можуть влаштовуватись на роботу як невійськовозобов’язані ще протягом трьох років, тобто до кінця 2026 року, - як пояснила юристка Галина Токмач.Проте роботодавці зобов’язані повідомити ТЦК СП про те, що співробітниця їх організації/установи має медичну освіту, але не перебуває на військовому обліку. Якщо жінка працює не за фаховою спеціальністю та не надавала роботодавцю документ про наявну медичну освіту, то відповідно ТЦК СП ця інформація не стане доступною ніяким чином.Важливим доповненням є те, що українки, які перебувають на військовому обліку, зможуть перетинати кордон під час воєнного стану. Пресслужба МОН офіційно підтвердила інформацію: "Жінки-медики та жінки-фармацевти можуть безперешкодно виїжджати за кордон. Починаючи з 1 жовтня 2023 року жодних змін в умовах виїзду за кордон для жінок - не буде. Кожна жінка з медичною та фармацевтичною освітою може вільно перетинати державний кордон в незалежності від того, стоїть вона на військовому обліку чи ні. Наразі обмеження діють лише для деяких категорій державних службовців та посадових осіб, які обіймають певні посади". Однак, нова хвиля занепокоєння щодо мобілізації жінок почала ширитись соціальними мережами наприкінці вересня 2024 року. Тоді, на веб-порталі Верховної Ради зареєстрували проєкт №12076, який пропонує внести зміни до ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу". У ньому зокрема йдеться про уточнення норм щодо військового обліку жінок, які мають бажання пройти базову військову підготовку. Згідно із запропонованими змінами, перед початком служби вони, за власною згодою, будуть поставлені на військовий облік призовників. Після базової підготовки таких жінок зараховуватимуть до військового обліку військовозобов'язаних, зазначають в матеріалі ЮРЛІГА. У січні 2025 року документ набув чинності, адже його підписав Президент. Згідно з Конституцією України, всі зобов’язання, які покладені на чоловіків під час дії воєнного стану, автоматично поширюватимуться і на цих жінок. Водночас законодавство про мобілізацію не передбачає обов’язкового проходження служби жінок у ЗСУ. Представниці жіночої статі можуть долучитися до армії виключно на добровільній основі, уклавши відповідний контракт. Що означають поняття "повна мобілізація" та "посилення мобілізації" на практиціБойові дії тривають, і Україна не припиняє наступати для звільнення всіх своїх територій. Незважаючи на такі значні цифри втрат серед окупантів, з української сторони теж існує потреба у поповнені резервів. Якщо ж говорити про "повну мобілізацію", то в правовому полі України таке поняття взагалі відсутнє. Існують лише терміни – часткова і загальна мобілізація. Тож страхітливі історії про повну мобілізацію всіх чоловіків можна сприймати лише як добре продуману ІПСО.Наприкінці березня 2024 року Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив у інтерв'ю Укрінформу, що завдяки оптимізації навантаження між різними частинами та підрозділами Сил оборони, а також проведенню оцінки можливостей українського війська, вдалося "значно знизити" потребу в мобілізації резервістів."За рахунок перегляду наших внутрішніх ресурсів та уточнення бойового складу ЗСУ ця цифра (500 тис. резервістів, — ред.) була суттєво зменшена. Ми очікуємо, що у нас буде достатньо людей, здатних захищати Батьківщину. Йдеться не лише про мобілізованих, а й про добровольців", - розповів Сирський.Однак, 29 жовтня секретар РНБО Олександр Литвиненко, під час промови у Верховній Раді наголосив на потребі додаткової мобілізації в Україні, пише LІGА.nеt. Відповідно до його слів, для досягнення 85% укомплектованості військових частин необхідно призвати ще 160 тисяч військовозобов'язаних. Він підкреслив, що такі дії є ключовими для зміцнення обороноздатності країни, зважаючи на поточні виклики, які постали через ситуацію на фронті.Нині точні цифри та плани щодо мобілізації не повідомляють. Водночас Сирський підкреслив, що головний шлях доукомплектування армії – це подальше проведення мобілізаційних заходів, пише РБК-Україна. Головнокомандувач також акцентував, що процес має бути прозорим, відповідати закону та не створювати шоку в суспільстві:"Водночас я наполягаю на мобілізації з обов’язковим дотриманням законності та прозорості в роботі ТЦК. Для людей мобілізація не має бути шоком. Всі наші територіальні центри комплектування повинні змінитися. Визначено завдання президентом України - верховним головнокомандувачем".Фото: gеttyіmаgеsЯкі бувають види повісток та де їх можуть вручити Сьогодні в Україні передбачено законом чотири види повісток. Однак, відповідно до доповнення статті 18−1 ЗУ про військовий обов’язок і військову службу, в період воєнного стану не відбувається призов на строкову військову службу. Оскільки новий проєкт щодо мобілізації схвалено, з моменту набуття чинності (18 травня 2024 року) всі військовозобов'язані чоловіки повинні були оновити свої дані в ТЦК, ЦНАПі або через е-кабінет протягом 60 днів.Крім того, сьогодні й досі діють норми визначені Порядком проведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, закони про мобілізацію, військову підготовку та обов'язок. Відповідно до цих правил існують випадки, коли чоловікам необхідно самостійно звертатися до територіального центру комплектації без отримання повістки, зокрема, щоб оновити дані.У 2025 році чоловіки можуть отримати такі види повісток:Для уточнення облікових даних. Видаються з метою оновлення та уточнення інформації про стан здоров'я особи, склад сім'ї, місця роботи та інших важливих даних. На проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Ця повістка підписана начальником Територіального військового комісаріату, вимагає пройти медичний огляд. Разом з повісткою додається спеціальна картка дослідження та медичного обстеження. У цій картці буде внесено висновок ВЛК щодо придатності до військової служби, непридатності або обмеженої придатності.Мобілізаційне розпорядження. Така повістка видається військовозобов'язаному після того, як медкомісія визнала його придатним для військової служби.Повістка щодо призову на військову службу до Збройних Сил України.Тож, в повістці обов'язково повинна бути зазначена мета виклику військовозобов'язаної людини.Нові правила у процедурі вручення повісток Речниця територіального центру комплектування та соціальної підтримки Аліна Кривошея розповіла, хто має право вручати повістки: "Повістку може вручити не лише посадова особа ТЦК та СП, а й органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти".А з місцем вручення даного документу трохи важче. На практиці законодавством не встановлено конкретне місце для вручення повістки, тому фактично це може відбутися в будь-якому місці, як-от у парку, на блокпості чи в іншому громадському місці, або за місцем проживання. Новий закон містить вимогу: під час мобілізації громадяни України у віці 18-60 років повинні мати при собі військово-обліковий документ і пред'являти його за вимогою представника ТЦК, поліцейського чи представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Тепер процес перевірки документів буде проводитись із фото- та відеофіксацією. Крім того, при врученні повістки представники ТЦК зобов'язані за вимогою надавати свої особисті дані, зокрема ПІБ та посаду, а також пред'являти службові посвідчення для підтвердження своєї ідентифікації. У такому випадку повістка буде вважатись врученою після того, як людина особисто її отримала та поставила підпис.Важливо, що з 18 липня 2024 року повістки чоловікам можуть надсилати звичайною поштою після закінчення встановленого законом 60-денного строку на уточнення військово-облікових даних. Це передбачено постановою Кабінету Міністрів №560 від 16 травня.Відповідно до цього документу, повістку вважатимуть підтвердженою навіть у разі відмови від її отримання або відсутності людини проживання за вказаною адресою. Таке "заочне" оповіщення дозволяє вважати чоловіка повідомленим без підпису на повістці.Якщо людина не оновила дані в ТЦК, ЦНАПі або через Резерв+, тоді під час перевірки військо-облікових документів громадянин отримає повістку для оновлення даних. Цю ситуацію пояснив юрист "Столичної правової групи" Володимир Прядка на YоuТubе-каналі компанії."Перевірки військо-облікових документів у громадян на вулиці нікуди не зникнуть і будуть проходити після 16 липня. Результати цих перевірок залежатимуть від того, чи будуть у військовозобов'язаного громадянина оновлені військово-облікові дані, чи ні. У випадку, коли у військовозобов'язаних не виявиться відповідних документів, чи їхні документи будуть неактуальними або не оновленими відповідно до вимог закону про мобілізацію, тоді, такій особі, буде вручена повістка до ТЦК СП на оновлення військово-облікових даних", — розповів юрист.Хто може отримати повторну повістку та наслідки її ігнорування Повторно чоловік може отримати повістку, якщо він не з’явився в ТЦК з першого разу (після першої повістки). До того ж, відповідно до законів України, усі військовозобов’язані протягом семи днів після зміни будь-яких облікових даних мають повідомляти ТЦК. Це стосується зміни місця проживання, роботи, сімейного стану тощо. З цього виходить, що повістку можуть видати знову як для повторного проходження ВЛК (якщо минуло більше року з проходження огляду), так і для перевірки персональних даних чи обставин відстрочки.Згідно з новим законом, у разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом. Тобто, у випадку невиконання військовозобов'язаним своїх обов'язків ТЦК має право звернутися до Нацполіції для адміністративного затримання та приведення військовозобов'язаного. Якщо це неможливо здійснити, ТЦК надсилає громадянину лист з вимогою щодо виконання обов'язків. У разі невиконання цієї вимоги протягом 10 днів, ТЦК може звернутися до суду з проханням про обмеження у праві керування автомобілем. Однак, і це обмеження не може бути застосоване, якщо кермування - це основне джерело заробітку людини або авто є необхідністю, оскільки в родині є людина з інвалідністю."Вимога ТЦК - це не повістка ТЦК. Зверніть увагу, що ТЦК подає щодо вас позов для обмеження в праві керування у разі невиконання вами вимоги, а не повістки. Це два різні юридичні терміни. Якщо раніше з повісткою ТЦК потрібно було якось ще морочитися, щоб вручити її особисто, то вимога вважається доправленою автоматично у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу громадянина. Форма такої вимоги ТЦК ще не існує, принаймні досі її офіційно не опубліковано та не затверджено Міноборони", - розповів юрист Роман Сімутін в матеріалі ТСН.Щодо ігнорування повістки, як зазначає адвокат Ростислав Кравець, передбачена також адміністративна відповідальність – у вигляді штрафу, та кримінальна відповідальність за ігнорування вказівок щодо мобілізації – обмеження волі до трьох років, або позбавлення волі до п’яти років. Але треба мати на увазі, що кожен з таких випадків розглядають індивідуально та з використанням цілого комплексу заходів.У Верховній Раді було зареєстровано ще в грудні 2023 року проєкт закону №10379, що стосується внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України. Він спрямований на посилення відповідальності за порушення військового законодавства. Хоча цей документ зазнав значної критики та юристи наголошують на доцільності впровадження такого документу, його все ж таки було підписано Президентом 17 травня 2024 року.Відповідно до закону, штрафи для людей, які ухиляються від мобілізації, такі: за недотримання правил військового обліку накладається штраф у розмірі від 3 400 до 5 100 гривень. За порушення повторно або в особливий період сума зростає до 17 000-25 500 гривень. Крім того, передбачена відповідальність за порушення законодавства, що стосуються оборони та мобілізації.Однак у березні 2025 року парламент ухвалив законопроєкт, що передбачає знижку на штраф від ТЦК для військовозобов’язаних, які сплатять їх добровільно. Відповідно до документу №12093, якщо військовозобов’язаний, якого оштрафували, впродовж 10 днів звернеться до відповідних органів та внесе платіж, сума штрафу буде зменшена вдвічі, тобто буде надана знижка у розмірі 50%. Це означає, що замість 17 000 гривень, а саме така сума мінімального штрафу, громадянину доведеться сплатити лише 8500 гривень.Крім зниженої суми штрафу, даний законопроєкт також передбачає скасування адміністративних проваджень щодо порушень військового обліку для громадян, які самостійно приймуть рішення щодо вступу до лав Збройних сил. Нині документ вже підписано Володимиром Зеленським. У Мінюсті розповіли, що за несплату штрафів щодо порушення правил мобілізації, можливе блокування рахунків, а далі навіть вилучення коштів, рухомого та нерухомого майна, пише Суспільне. Штраф слід сплатити протягом 15 днів після отримання постанови (ст. 307 КУпАП). Якщо ж цього не зробити, справа передається виконавчій службі (ст. 308 КУпАП), яка може заморозити банківські рахунки, нарахувати подвійну суму штрафу та додаткові витрати, передбачені урядом. У першу чергу стягнення проводиться з коштів у гривні чи валюті. За їх відсутності – із майна, яке не підпадає під арештний захист.Хто не підлягає мобілізації через відстрочку Оновлений закон має низку норм, які стосуються відстрочки від призову під час мобілізації. Тому, коли 18 травня документ набув чинності, саме таким категоріям осіб тепер надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації:люди, які заброньовані державними органами, підприємствами, установами тощо;люди з інвалідністю (наприклад, якщо у людини 2 група інвалідності, мобілізація такої особи можлива лише за власним бажанням);люди, які тимчасово непридатні за рішенням ВЛК (на період 6-12 місяців, потім потрібно пройти переогляд);люди, які мають трьох і більше неповнолітніх дітей на утриманні (тобто, мобілізація багатодітних батьків не буде проводитись). Винятком є ті, у кого є заборгованість з оплати елементів, якщо загальний розмір заборгованості перевищує суму платежів за 3 місяці;жінки та чоловіки, які мають на утриманні неповнолітню дитину або дітей, у випадку, якщо другий з батьків цієї дитини помер, був позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або оголошений померлим;люди, які виховують неповнолітню тяжкохвору дитину або дитину з інвалідністю;люди, на утриманні яких повнолітня дитина з інвалідністю І-ІІ групи;усиновлювачі, на утриманні яких перебувають діти до 18 років, які на момент усиновлення були дітьми-сиротами або дітьми, які позбавлені батьківського піклування;ті, хто займаються постійним доглядом за хворою дружиною/чоловіком, дитиною, а також своїми батьками або батьками чоловіка чи дружини (згідно певних умов), які за висновком спеціальних медичних комісій потребують неперервного догляду;опікуни людини, яка визнана судом недієздатною;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність І-ІІ групи;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність ІІІ групи внаслідок важких захворювань, втрати кінцівок та органів або за наявності у людини, яка має інвалідність ІІІ групи важкої хвороби, психічного розладу, паралітичних синдромів та інше;люди, в яких один із своїх батьків або батьків чоловіка (дружини) має інвалідність І-ІІ групи та згідно з законом зобов’язані їх утримувати, за умови, що немає інших людей, які не входять до числа військовозобов’язаних (виключенням є люди, які самі мають інвалідність, потребують постійного догляду або знаходяться у в'язниці). У випадку відсутності невійськовозобов'язаних людей, які могли б здійснювати догляд за людиною з інвалідністю І-ІІ групи, такий догляд може здійснювати лише один військовозобов'язаний, якого має обрати людина з інвалідністю.члени родини з числа другого ступеню споріднення (не більше одного) людини з інвалідністю І-ІІ групи, які займаються постійним доглядом за нею, за умови відсутності людей з числа родини першого ступеня споріднення або, якщо люди першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду згідно з рішенням спеціальної медичної комісії. Якщо відсутні члени родини першого та другого ступеня споріднення, ця норма застосовується до членів родини третього ступеня споріднення людини з інвалідністю.якщо жінка з чоловіком є військовослужбовцями та мають неповнолітню дитину, один з них може отримати відстрочку та право на звільнення від військової служби (чи то чоловік, чи то жінка);керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів та органів державного управління, чиї повноваження охоплюють всю країну;нардепи України, депутати Верховної Ради АР Крим, уповноважений ВРУ з прав людини;голова та члени Рахункової палати;судді, члени Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України тощо;працівники різноманітних органів військового управління, військових частин та оборонних організацій, такі як Міноборони, ЗСУ, СБУ, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служба зовнішньої розвідки України, Нацгвардія, Державна прикордонна служба України, Управління державної охорони України, апарат МВС та установи експертної служби МВС;службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України та люди, які мають ранг Надзвичайний та Повноважний Посол;держслужбовці, які оцінюють та готують проекти нормативно-правових актів, проводять їх експертизу. Також це стосується спеціалістів з кібербезпеки, кіберзахисту та інформаційних технологій, які відповідають за розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних та інші дії, які забезпечують діяльність президента України, ВРУ та КМУ;інші військовозобов’язані або деякі категорії людей у випадках, що передбачені законом.Відстрочку від призову на особливий період під час мобілізації мають:студенти денної або дуальної форми, які здобувають професійну або професійно-технічну, фахову передвищу та вищу освіту. За умови, що цей рівень освіти є вищим за попередньо здобутий. Це стосується також докторантів та тих, хто проходить інтернатуру.наукові працівники установ вищої або передвищої освіти й наукових організацій, які мають науковий ступінь. Також педагогічні працівники в закладах фахової передвищої, професійної, професійно-технічної та загальної середньої освіти, за умови їхньої роботи у відповідних закладах або організаціях не менше ніж на 0,75 ставки;люди, які втратили (смерть або зникли безвісти) близьких родичів (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) під час їхньої участі у Антитерористичній операції, збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпечені оборони та стримуванні збройної агресії проти України під час воєнного стану (військовослужбовці, люди, які мали відношення до забезпечення безпеки та оборони України та інші).члени родини (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) людей, яким було присвоєно звання Герой України посмертно, за мужність, яка була виявлена у період Революції Гідності.Крім того, наприкінці серпня 2024 року парламент ухвалив законопроєкт №11391, що надає відстрочку від військової служби тим, чиї неповнорідні родичі, зокрема, брат чи сестра, загинули або зникли безвісти під час участі у бойових діях з РФ. Раніше ця норма стосувалась лише рідних та повнорідних братів/сестер. Наразі документ вже підписав президент.Не можна також призвати військових, які служили під час воєнного стану та були звільнені в запас через звільнення з полону. До того ж призову під час мобілізації не підлягають військовозобов’язані чоловіки, які пройшли базову загальновійськову підготовку, але не досягли 25-річного віку. Ці дві категорії військовозобов'язаних можуть проходити військову службу за власним бажанням.Проте, Міністерство освіти планує внести зміни до законодавства, які можуть скасувати відстрочку від мобілізації для студентів віком від 25 років. Про це розповів заступник міністра освіти Михайло Винницький у коментарі Новини.LІVЕ. За його словами, зміни можуть торкнутись тих, хто здобуває другу або третю освіту у профтехучилищах."У нас є феномен дуже цікавий. Особа, якій 35-40 років і вона отримувала різні дипломи про вищу освіту, професійну освіту у часи, коли не було загального реєстру дипломів… В нас єдина державна електронна база з'явилася приблизно 10 років тому. Ну і, відповідно, хто вчився раніше, дуже часто може сказати: "А я загубив свій диплом". І раптом він вступає в професійно-технічну освіту без іспитів, бо там не треба НМТ", - зазначив Винницький.Уряд пропонує також дозволити педагогам певних напрямків отримувати відстрочку від мобілізації. Право на це матимуть ті працівники державних і комунальних закладів позашкільної освіти, які станом на 1 січня 2025 року були офіційно працевлаштовані за основним місцем роботи та мали навантаження щонайменше 0,75 ставки. Йдеться про викладачів, що працюють у сферах еколого-натуралістичних, науково-технічних, дослідницько-експериментальних напрямів та військово-патріотичного виховання.Наразі законопроєкт із пропозиціями змін до статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" перебуває на розгляді профільного комітету.Бронювання працівниківБронювання військовозобов'язаних працівників надає ключовим співробітникам підприємств, компаній, установ та організацій тимчасову відстрочку від мобілізації на термін до шести місяців. Ці працівники є критично важливими для забезпечення стабільної роботи їхніх установ. Про це пише ЛІГА:ЗАКОН.  Наприкінці січня 2023 року Кабмін прийняв порядок №76, що стосується реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Тоді було оновлено попередню процедуру бронювання військовозобов'язаних. Однак, згодом уряд ще вдосконалив процедуру бронювання військовозобов'язаних під час мобілізації та воєнного стану постановою "Про внесення змін до Порядку бронювання військовозобов'язаних під час дії воєнного стану" № 400, яка стала чинною 2 травня.Відповідно до тексту Порядку, бронюванню підлягають керівники, заступники, а також 50 % від кількості військовозобов'язаних працівників (за певними винятками), що працюють:на підприємствах з мобілізаційними завданнями, якщо це необхідно для їх виконання;на підприємствах, що забезпечують виробництво товарів і послуг для Збройних Сил України та інших військових формувань;на критично важливих для економіки та життєдіяльності населення підприємствах.Ця процедура мала б забезпечувати стабільне функціонування ключових установ в особливий період. Однак, впродовж осені 2024 Кабмін знову переглянув правила бронювання працівників і критерії для визначення підприємств критично важливими. Постанова № 1332 затверджує оновлений порядок бронювання військовозобов'язаних, наприклад, щодо розбронювання, але й впроваджує додаткові обов’язкові вимоги для установ та підприємств. Ігнорування цих змін може унеможливити бронювання працівників, зазначають в Економічній правді. Чинності постанова набрала вже з початку грудня.Якщо заробітна плата співробітника не перевищує 20 000 грн на місяць (або 2,5 мінімальних зарплат на сьогодні), таку людину не можна бронювати навіть у разі роботи на критично важливих підприємствах. Це змушує компанії забезпечувати прозорість виплат і переглядати рівень зарплат відповідно до нових норм. Тобто, фактично економічне бронювання, яке викликало значний резонанс у суспільстві та серед військових, було частково інтегровано до звичайного бронювання.Раніше радник голови Офісу президента Михайло Подоляк розповів в інтерв'ю Новини.LІVЕ, що економічне бронювання сприятиме збільшенню фінансування Збройних Сил України."Ще раз нагадаю, що на одного військового припадає п'ять платників податків. Детінізація української економіки в ідеальному вигляді не відбулася, відтак гроші треба шукати. На сьогодні теж є певне бронювання, виходячи із забезпечення критичної інфраструктури. Те ж саме буде стосуватися економічного бронювання, тільки за прозорими процедурами. Ми додатково бронюємо певну кількість людей і додатково за них платимо. Не розумію, звідки тут про нерівність", - розповів Подоляк. Однак, звісно є чимало противників такого законопроєкту, які вважають, що "економічне бронювання" можна розглядати як спосіб відкупитися від обов'язку захищати країну.Військовий адвокат та юрист Центру підтримки ветеранів Роман Лихачов у матеріалі для NV зазначив, що нові правила бронювання передбачають автоматичне скасування відстрочки за кількох обставин. Серед них: завершення терміну дії відстрочки, припинення підприємством діяльності/виконання робіт, пов’язаних із забезпеченням армії, позбавлення компанії статусу критично важливої чи ліквідація установи, звільнення працівника чи навіть тимчасове припинення трудових відносин.Крім того, як зауважив Лихачов, органи, які присвоюють підприємствам статус критично важливих, мають право здійснювати перевірки у будь-який момент щодо відповідності критеріям "критичності". У разі втрати цього статусу співробітники автоматично позбавляються відстрочки та підлягають мобілізації.

Фронт сьогодні тримається на межі можливого. І поки армія веде важкі бої, однією з наголовніших проблем стає не відсутність мотивації чи техніки, а - боєприпасів. Наша артилерія часто мовчить не з тактичних міркувань, а через нестачу снарядів. Дрони летять з мінімальним зарядом. Міномети працюють обмежено, а складні рішення на рівні командування дедалі частіше залежать не від тактики, а від залишків на складах. Чому? Як сталось, що попри проривні рішення в оборонній сфері, ми не можемо забезпечити себе критичними боєприпасами і які системні зміни в оборонній сфері потрібні? Почнемо з артилерії. Про снаряди, міни та короткострільну "Богдану" Часто відзначається той факт, що понад 80 відсотків ворожих цілей на полі бою знищують наші безпілотники. Справді, 89 тисяч цілей за травень - це вражає. Проте артилерія все одно залишається незамінною на війні. І втрати ворога були б куди відчутнішими, якби Міноборони та Мінстратегпром системно працювали над усуненням проблем, які, на жаль, суттєво обмежують потенціал наших бойових частин. Ми часто чуємо від обох відомств про значне нарощування вітчизняних спроможностей виробництва боєприпасів, про постачання та закупівлі від наших партнерів, але тим часом в самих бригадах ситуація погіршується і погіршується. У тисячі разів менше - це означає, що середня добова поставка для угруповання військ - одиниці. Навіть не десятки снарядів, а саме одиниці касетних снарядів... Візьмемо снаряди 155-го калібру. Якщо проаналізувати щомісячне постачання цих снарядів нашим військам, з січня по травень - обсяги зменшились утричі. Снаряди, які особливо потрібні для стримування просування ворога та для його максимальних втрат - це снаряди дистанційного мінування та кластерні. Їхня передача в частини з початку року зменшилися відповідно у чотирнадцять та у тисячі (!) разів. У тисячі разів менше - це означає, що середня добова поставка для угруповання військ - одиниці. Навіть не десятки снарядів, а саме одиниці касетних снарядів, що показали себе найефективнішою зброєю для боротьби з піхотою чи мотоциклетними штурмами ворога. Майже всі артпідрозділи, які застосовують артилерію під боєприпаси 155 калібру, заявляють також про брак праймерів до снарядів. Нагадаю, праймер - це капсуль-запалювач, який забезпечує спрацювання порохового заряду для пострілу. Дрібниця. Але без нього кількість снарядів не має значення, бо стрільбу вести неможливо. Дивно, що ця проблема залишається поза увагою Міноборони та Мінстратегпрому, хоча це різко обмежує потенціал нашої артилерії. Бойові частини отримують постріли з неякісними порохами, але з такими зарядами та з такими порохами та ж наша "Богдана" втрачає усі свої переваги за дальністю Ще одна постійна проблема останнього часу - низька якість порохів у пострілах, що закуповується до наших САУ. І це не поставки від європейських виробників, перевести стрілки немає на кого. Бойові частини отримують постріли з неякісними порохами, але з такими зарядами та з такими порохами та ж наша "Богдана" втрачає усі свої переваги за дальністю. Ми не можемо апелювати тут до партнерів, обурюватись неповороткістю європейської бюрократії, питати треба з самих себе: контроль якості порохових зарядів, які ми закуповуємо - це, зокрема, до Агенції оборонних закупівель. Також військові повідомляють про тотальний дефіцит артбоєприпасів 105-мм калібру. Падіння в обсягах постачань за пʼять місяців - майже вп'ятеро. Є проблема і з боєприпасами до мінометів. Начебто падіння в обсягах поставок 120-мм мін немає. Навіть не буду сьогодні говорити про якість, скажу лише про те, що критично не вистачає порохових зарядів до 120 мм мін, які мають забезпечити вогонь на максимальну дальність у 6-8 км. А на малих відстанях розрахунки мінометів перетворюються на смертників. Хто за це відповість? Маємо значне падіння в поставках: за окремими категоріями боєприпасів потреби не задоволені у співвідношенні від 40 до 100%. Як утримувати з таким забезпеченням наші позиції на передовій? Відповідно до заявлених армійськими частинами потреб, суттєво бракує також мінометних пострілів калібру 82 та 60 мм. Не вистачає ручних гранат наступальної та оборонної дії, пострілів ВОГ-17 - це те, що потрібно піхоті. Маємо значне падіння в поставках: за окремими категоріями боєприпасів потреби не задоволені у співвідношенні від 40 до 100 (!) відсотків. Як утримувати з таким забезпеченням наші позиції на передовій? Як і чим має воювати наш піхотинець? Про дрони для розвідки та "незрячий" Мінстратегпром Наступне. Снаряди та міни необхідні критично. Але без розвідки та точного коригування вогню навіть забезпечення боєкомплектом "під саму зав'язку" не дасть потрібного ефекту. Артдивізіону на місяць для розвідки та коригування вогню потрібно десь 15 нічних та до 35 денних "мавіків" та "аутелів". Вони втрачаються, потребують заміни - це витратний матеріал, як і антени для збільшення дальності управління дронами. Без цього артилерія стає сліпою. І артилерія наша, на жаль, все більше сліпне. Ворог випередив нас у створенні дронів на оптоволокні, і сьогодні масштабує виробництво саме на державному рівні Окрім розвідувальних дронів, військові говорять про брак дронів на оптоволокні та навіть звичайних дронів на радіокеруванні. Ворог випередив нас у створенні дронів на оптоволокні, і сьогодні масштабує виробництво саме на державному рівні. Прикладом є масштабування виробництва Шахедів/Гераней-2, за яким ми просто не встигаємо. Дрони на радіокеруванні, які постачаються, військові вимушені доопрацювати на місці, бо вони технічно не відповідають вимогам сучасного поля бою. Все це забирає час та сили від виконання бойових задач. Відтак, дає переваги ворогу. Чи про все це відомо Міноборони, Мінстратегпрому та команді з 5-6 ефективних менеджерів, які керують цими відомствами в ручному режимі? Добре відомо. Однак нічого не змінюється. Практика закупівель в Міноборони, попри активну критику з різних боків, продовжує зберігати системні вади. Можна й далі прикриватись позицією, що під час війни маємо обмежувати поширення критичної інформації. Але парламентський контроль - це один з ключових демократичних способів домогтися змін для змін. Тож як народний депутат я буду говорити про те, чого воліють "не бачити" керманичі від влади, та наполягати на вирішенні проблем. Перш ніж перейти до пропозицій, подивимось, де саме і чому дають збій механізми закупівля боєприпасів на прикладі постачання 155-мм снарядів. Про 155-мм снаряди та душу закупівельника З 2024 року Україна докладає зусиль, щоб запустити виробництво 155-мм снарядів в країні. Це вкрай необхідно, оскільки Міноборони не може задовольнити потреби ЗСУ у 155-мм снарядах, поставки зі США залишаються під питанням, а можливості європейських партнерів - обмежені. Міноборони намагається законтрактувати максимум снарядів, але поки що цього максимуму критично не вистачає. Тож з цього року Україна все більше надій покладає саме на власні спроможності з їх виробництва. ...Виробники заявили про готовність виготовити 100 тисяч снарядів уже у 2025-му році та 300 тисяч - у 2026-му. Але так і не почали масового виробництва Компанія "Українська бронетехніка" в партнерстві з чеською Сzесhоslоvаk Grоuр взялась реалізувати масштабний проєкт із випуску кількох калібрів боєприпасів НАТО, серед них - 155-мм снаряди. Зокрема, виробники заявили про готовність виготовити 100 тисяч снарядів уже у 2025-му році та 300 тисяч - у 2026-му. Але так і не почали масового виробництва. І не тому, що компанія взяла на себе нереальні зобов'язання. Держава законтрактувала лише ту частину проєкту, яка стосується імпорту з Чехії, а на власне українське виробництво коштів не виділила. Чому? По-перше, як пояснив директор "Укрбронетехніки" Владислав Бельбас, ті самі заплановані до випуску 100 тисяч снарядів у 2025-му році прив'язані до постачання порохів, але держава не змогла вирішити проблему завчасного контрактування значних обсягів порохів. По-друге, і це навіть важливіше, та ж держава сама вказує на двері вітчизняному виробникові, коли їй доводиться обирати між ним та зарубіжною фірмою. Причина - регуляторна політика. Система закупівель не дає жодного інструменту для преференцій вітчизняному виробнику, а в гіршому випадку - може ще й покарати за це держслужбовця, який укладе контракт. Як пояснив, зокрема, в українських медіа директор Агенції оборонних закупівель Арсен Жумаділов, якщо український виробник запропонує конкретний виріб по 1000 євро за одиницю, а імпортер виявиться готовим продати той самий боєприпас за 950 євро, агентство буде змушене законтрактувати імпорт, навіть якщо локальний виробник принесе податки в бюджет. Тобто, ключовим критерієм вибору постачальника з боку АОЗ залишається саме запропонована ціна. Навіть якщо компанія, котра пропонує нижчу ціну, є іноземною фірмою-посередником з сумнівним власником та історією - їй відмовлять хіба що в авансі, запропонувавши умови післяплати. Але закон, наголосив очільник агентства, не дає ніяких підстав, які б дозволили взагалі відкинути пропозицію іноземців та обрати замість неї більш надійного вітчизняного виробника за трохи вищою ціною. Якщо ж агентство піде на цей крок, антикорупційні органи помножать різницю на кількість боєприпасів, вирахують збитки для бюджету та прийдуть по душу керівника. А душу, зрозуміло, ніхто закладати не хоче. Тож до кінця року не очікується випуску українських боєприпасів за цим кейсом. Що заважає владі ...В 2024 році була провалена мінна програма, після чого ніхто не поніс відповідальності. Тепер схожа ситуація повторюється з постачанням 155-мм снарядів Отже, в 2024 році була провалена мінна програма, після чого ніхто не поніс відповідальності. Тепер схожа ситуація повторюється з постачанням 155-мм снарядів. Від влади маємо пояснення - недосконале законодавство, неефективна регуляторна політика. Але що заважає владі змінювати це законодавство, і вдосконалювати цю політику? Хіба менеджери, яких ви уповноважили на закупівлі у найвідповідальнішій під час війни сфері, перебувають по різний бік барикад з монобільшістю? Вносьте в парламент осмислені пропозиції для того, щоб замовник міг закупити снаряди в українського виробника, а не закордонного. Як представник парламентської опозиції гарантую, що пропозиції, які реально працюють на оборону країни, будуть підтримані. Врегулюйте, даруйте за каламбур, регуляторну політику - уряд теж ваш. Інша справа - робіть це професійно, а не в звичному стилі. Приміром, у грудні 2024 року уряд ухвалив постанову №1275, якою взявся врегулювати закупівлю безпілотників та засобів РЕБ. Але врегулював так, що нові вимоги не спростили, а ускладнили процес. Аналогічно в грудні минулого року з'явилась обнадійлива постанова №1504 "Зброя перемоги", ідея якої - сформувати список зразків озброєння з високим відсотком локалізації в Україні. Але на практиці за останні півроку не було укладено жодного контракту за цією постановою. І знову ми чуємо пояснення від виконавців, Агентства оборонних закупівель, що постанова не пропонує органам закупівлі чітку інструкцію, яким саме чином надати перевагу українському виробнику. Відповідно, державні закупівельники просто не беруть на себе ризики і працюють за звичними правилами. То напишіть цю інструкцію! Що заважає? Чому можна вкласти кошти та натхнення у створення дороговартісної SММ-команди, в кінематографічний монтаж та спецефекти для виїздів очільників Офісу Президента в бойові частини, що аж ніяк безпосередньо не впливає на обороноздатність, і не можна з таким же натхненням написати детальну інструкцію, від якої залежить боєздатність наших частин на фронті? Втім, є ще одне важливе пояснення, чому влада не помічає проблеми. Промисловому менеджменту оборонної сфери за такої системи можна успішно продовжувати практику надання контрактів фірмам, які в той чи інший спосіб контролюються самою владою, та ігнорувати підприємств, які не вдалось взяти під контроль. Найяскравіший приклад - та ж "Українська бронетехніка", яку цей прискіпливий менеджмент впритул "не бачить". І є інше підприємство (не називаю його, оскільки воно не фігурує в публічній площині), якому минулого року після проваленого контракту (його не було виконано навіть на 50%) та випуску неякісних мін, у березні вже цього року було замовлено великий обсяг тих самих120-мм мінометних мін. Хіба це не про ті самі "две большые разницы", які застосовує влада до "своїх" та "несвоїх"? Що робити та як діяти Поставки армії тисяч бракованих виробів, що не вибухають та не долітають до противника, штучні перешкоди для українських виробників з тими ж 155-мм снарядами та дефіцит боєприпасів, що лише загострюється на фронті - це набагато складніша та глибша проблема, ніж просто виробничі похибки. Вона радше свідчить про суттєві прорахунки у побудові управлінської конструкції в українському оборонно-промисловому комплексі, і наслідки цих прорахунків можуть бути катастрофічними. Як це змінити? Спираючись на висновки експертів Консорціуму оборонної інформації, висловлю думку, що насамперед, йдеться про те, щоб зменшити концентрацію повноважень та покращити систему управління. Для цього варто унеможливити керівництво однією особою Агентством оборонних закупівель та Державним оператором тилу, а для посилення нагляду над кожною структурою запровадити щомісячну підзвітність профільному парламентському комітету. Передбачити залучення до нагляду профільних експертів (які мають офіційно отримати доступ до державної таємниці відповідного рівня). Це, приміром, успішно практикується у Швеції. Можна, безумовно, "забанити" цю ідею, пославшись на те, що в цій країні немає війни, але натомість я б уважніше вивчив цей механізм. ...Проблемою є надмірна концентрація замовлень на постачання боєприпасів одному виробнику або постачальнику Іншою проблемою є надмірна концентрація замовлень на постачання боєприпасів одному виробнику або постачальнику. Наявність декількох гравців на ринку в усіх ситуаціях, де їх справді може бути не один, дозволила б одночасно розвивати наші оборонні спроможності та мінімізувати ризики щодо поставок та якості боєприпасів. Далі. Зрозуміло, важлива не лише конкурентність, тобто, зі скількома підприємствами є варіант укладення контракту, а й як саме ці контракти укладаються - напряму чи через посередника. Сьогоднішня українська практика - це про відсутність укладання прямих контрактів підприємств із замовником, зокрема з Міноборони. Ці контракти суттєво б зменшили можливості помилок та підвищили відповідальність підприємств-виконавців. Але той самий менеджмент, де вирішальну роль відіграють управлінці без формальних повноважень (а, отже, і без будь-якої відповідальності), як от "радник зі стратегічних питань Президента" Олександр Камишін, м'яко кажучи, не сприяє укладанню таких контрактів. Причиною фактичної заборони підприємствам укладати прямі контракти є, зокрема, намагання виправдати існування штучної та шкідливої надбудови - АТ "Укроборонпром", - яка не тільки паразитує, але й програмує помилки розробок і виробництв. Скажімо, за оцінками фахівців того ж Консорціуму оборонної інформації, тільки держпідприємство "Шосткинський завод "Зірка" могло б укласти прямі контракти та самостійно організувати кооперацію для випуску цілої низки номенклатури продукції, зокрема, повного циклу виробництва мін. Підприємство самостійно береться налагодити кооперацію щодо відсутніх елементів, наприклад, виробництва підривачів. Але результат ми знаємо: цих контрактів не укладено. Ще одне принципове питання - контроль за процедурою та якістю закупівель. У листопаді 2024 року Міноборони передало 23 млрд грн Державній прикордонній службі для закупівлі зброї у польської компанії-посередника Lесhmаr - зі 100-відсотковим авансом, що суперечить усім нормам і практикам закупівель зброї. Більше того, у лютому 2025 року тій же фірмі було передано ще 78 млрд. Такі випадки потребують ретельного нагляду й контролю, зокрема має бути детальний звіт щодо витрат означених коштів. Як член парламенту може запевнити, що ми готові не лише з розумним виглядом вказувати на помилки, а взяти на себе частину роботи. Чому б, приміром, для посилення контролю, не повернутися до практики тимчасових слідчих комісій і тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України? Щодо контролю за якістю. Значною помилкою керівництва військового відомства фахівці вважають відсутність ротацій представників військової прийомки. Відтак, ця категорія спеціалістів де-факто вростає "в систему", зміцнюється контактами та чудово домовляється з тими, хто готовий ділитися тіньовим доходом. Відповідно, цілком логічно буде впровадити ротацію "військової прийомки", приміром, через кожні 12 місяців. Нарешті, дозволю собі ще раз послатись на пропозиції Консорціуму оборонної інформації. Експерти консорціуму пропонують і кілька інших кроків. Це введення конкурентних тендерів на продукцію, що має багато аналогів, як то FРV-дрони, вітчизняні аналоги "мавіків" або дрони на оптоволокні. Це перехід Міністерства оборони на трирічні контракти з підрядниками. Такий перехід дозволить компаніям, що підтвердили якість поставок озброєнь та боєприпасів, планувати свою роботу хоча б на певну перспективу та розширювати виробничі потужності. Це критично важливо, зокрема для виробництва мін та артилерійських боєприпасів. Нині, на жаль, з 21 трирічного контракту працює лише один. У взаєминах з компаніями, що не є виробниками зброї, однозначно слід відмовитись від 100-відсоткових авансів У взаєминах з компаніями, що не є виробниками зброї, однозначно слід відмовитись від 100-відсоткових авансів. Серед іншого, частину закупівель необхідно передати до новостворених корпусів та спростити процедуру цих закупівель. Необхідно збільшити роль командирів рот, батальйонів, бригад у цьому процесі, що автоматично зменшить рівень "ручного режиму" у закупівлях. Нарешті про відповідальність. На жаль, численні зловживання у сфері оборонних закупівель попри значний резонанс у суспільстві, залишилися без покарань. Найбільше таких зловживань у компаній-спецекспортерів, але жодне розслідування не потягнуло за собою наслідків. А безкарність породжує ще більшу безкарність. Наприклад, якщо немає результатів розслідування контрактів, зірваних "Спецтехноекспортом", можна чекати нових, ще масштабніших зловживань. І що тоді відповісти військовим, які отримали міни, котрі не вибухають, і не отримали снарядів потрібного калібру?

Фронт сьогодні тримається на межі можливого. І поки армія веде важкі бої, однією з наголовніших проблем стає не відсутність мотивації чи техніки, а - боєприпасів. Наша артилерія часто мовчить не з тактичних міркувань, а через нестачу снарядів. Дрони летять з мінімальним зарядом. Міномети працюють обмежено, а складні рішення на рівні командування дедалі частіше залежать не від тактики, а від залишків на складах.120мм міномет, фото: GеnеrаlStаff.uаЧому? Як сталось, що попри проривні рішення в оборонній сфері ми не можемо забезпечити себе критичними боєприпасами і які системні зміни в оборонній сфері потрібні?Почнемо з артилерії.Про снаряди, міни та короткострільну "Богдану"Часто відзначається той факт, що понад 80 відсотків ворожих цілей на полі бою знищують наші безпілотники. Справді, 89 тисяч цілей за травень – це вражає. Проте артилерія все одно залишається незамінною на війні. І втрати ворога були б куди відчутнішими, якби Міноборони та Мінстратегпром системно працювали над усуненням проблем, які, на жаль, суттєво обмежують потенціал наших бойових частин. Ми часто чуємо від обох відомств про значне нарощування вітчизняних спроможностей виробництва боєприпасів, про постачання та закупівлі від наших партнерів, але тим часом в самих бригадах ситуація погіршується і погіршується.Візьмемо снаряди 155-го калібру. Якщо проаналізувати щомісячне постачання цих снарядів нашим військам, з січня по травень обсяги зменшились утричі. Снаряди,  які особливо потрібні для стримування просування ворога та для його максимальних втрат - це снаряди дистанційного мінування та кластерні. Їх передача в частини з початку року зменшилися відповідно у чотирнадцять та у тисячі (!) разів. У тисячі разів менше - це означає що середня добова поставка для угрупування військ - одиниці. Навіть не десятки снарядів, а саме одиниці касетних снарядів, що показали себе найефективнішою зброєю для боротьби з піхотою чи мотоциклетними штурмами ворога.Майже всі артпідрозділи, які застосовують артилерію під боєприпаси 155 калібру, заявляють також про брак праймерів до снарядів. Нагадаю, праймер - це капсуль-запалювач, який забезпечує спрацювання порохового заряду для пострілу. Дрібниця. Але без нього кількість снарядів не має значення, бо стрільбу вести неможливо.  Дивно, що ця проблема залишається поза увагою Міноборони та Мінстратегпрому, хоча це різко обмежує потенціал нашої артилерії.САУ "Богдана", фото: GеnеrаlStаff.uаЩе одна постійна проблема останнього часу - низька якість порохів в пострілах, що закуповується до наших САУ. І це не поставки від європейських виробників, перевести стрілки немає на кого. Бойові частини отримують постріли з неякісними порохами, але з такими зарядами та з такими порохами та ж наша "Богдана" втрачає усі свої переваги за дальністю. Ми не можемо апелювати тут до партнерів, обурюватись неповороткістю європейської бюрократії, питати треба з самих себе: контроль якості порохових зарядів, які ми закуповуємо – це, зокрема, до Агенції оборонних закупівель.Також військові повідомляють про тотальний дефіцит артбоєприпасів 105-мм калібру. Падіння в обсягах постачань за пʼять місяців - майже вп’ятеро.Є проблема і з боєприпасами до мінометів. Начебто падіння в обсягах поставок 120-мм мін немає. Навіть не буду сьогодні говорити про якість, скажу лише про те, що критично не вистачає порохових зарядів до 120 мм мін, які мають забезпечити вогонь на максимальну дальність у 6-8 км. А на малих відстанях розрахунки мінометів перетворюються на смертників. Хто за це відповість?Відповідно до заявлених армійськими частинами потреб, суттєво бракує також мінометних пострілів калібру 82 та 60 мм. Не вистачає ручних гранат наступальної та оборонної дії, пострілів ВОГ -17 - це те, що потрібно піхоті. Маємо значне падіння в поставках: за окремими категоріями боєприпасів потреби не задоволені у співвідношенні від 40 до 100 (!)  відсотків.Як утримувати з таким забезпеченням наші позиції на передовій? Як і чим має воювати наш піхотинець?Про дрони для розвідки та "незрячий" МінстратегпромНаступне. Снаряди та міни необхідні критично. Але без розвідки та точного корегування вогню навіть забезпечення боєкомплектом "під саму зав’язку" не дасть потрібного ефекту. Артдивізіону на місяць для розвідки та корегування вогню потрібно десь 15 нічних та до 35 денних "мавіків" та "аутелів". Вони втрачаються, потребують заміни - це витратний матеріал, як і антени для збільшення дальності управління дронами. Без цього артилерія стає сліпою. І артилерія наша, на жаль, все більше сліпне.дрон на оптоволокні, фото: аrmyіnfоrmОкрім розвідувальних дронів, військові говорять про брак дронів на оптоволокні та навіть звичайних дронів на радіокеруванні. Ворог випередив нас у створенні дронів на оптоволокні, і сьогодні масштабує виробництво саме на державному рівні. Прикладом є масштабування виробництва Шахедів/Гераней-2, за яким ми просто не встигаємо.Дрони на радіокеруванні, які постачаються, військові вимушені доопрацювати на місці, бо вони технічно не відповідають вимогам сучасного поля бою. Все це забирає час та сили від виконання бойових задач. Відтак, дає переваги ворогу.Чи про все це відомо Міноборони, Мінстратегпрому та команді з 5-6 ефективних менеджерів, які керують цими відомствами в ручному режимі? Добре відомо. Однак нічого не змінюється. Практика закупівель в Міноборони попри активну критику з різних боків продовжує зберігати системні вади.Можна й далі прикриватись позицією, що під час війни маємо обмежувати поширення критичної інформації. Але парламентський контроль - це один з ключових демократичних способів домогтися змін для змін. Тож як народний депутат  я буду говорити про те, чого воліють "не бачити" керманичі від влади, та наполягати на вирішенні проблем.Перш ніж перейти до пропозицій, подивимось, де саме і чому дають збій механізми закупівля боєприпасів на прикладі постачання 155-мм снарядів. Про 155-мм снаряди та душу закупівельникаЗ 2024 року Україна докладає зусиль, щоб запустити виробництво 155-мм снарядів в країні. Це вкрай необхідно, оскільки Міноборони не може задовольнити потреби ЗСУ у 155-мм снарядах, поставки зі США залишаються під питанням, а можливості європейських партнерів – обмежені. Міноборони намагається законтрактувати максимум снарядів, але поки що цього максимуму критично не вистачає. Тож з цього року Україна все більше надій покладає саме на власні спроможності з їх виробництва.155-мм артилерійські снаряди, фото: gеttyіmаgеsКомпанія "Українська бронетехніка"  в партнерстві з чеською Сzесhоslоvаk Grоuр взялась реалізувати масштабний проект з випуску кількох калібрів боєприпасів НАТО, серед них - 155-мм снаряди. Зокрема, виробники заявили про готовність виготовити 100 тисяч снарядів уже у 2025-му році та 300 тисяч – у 2026-му. Але так і не почали масового виробництва. І не тому, що компанія взяла на себе нереальні зобов’язання. Держава законтрактувала лише ту частину проєкту, яка стосується імпорту з Чехії, а на власне українське виробництво коштів не виділила. Чому?По-перше, як пояснив директор "Укрбронетехніки" Владислав Бельбас ті самі заплановані до випуску 100 тисяч снарядів у 2025-му році прив’язані до постачання порохів, але держава не змогла вирішити проблему завчасного контрактування значних обсягів порохів.По-друге, і це навіть важливіше, та ж держава сама вказує на двері вітчизняному виробникові, коли їй доводиться обирати між ним та зарубіжною фірмою. Причина – регуляторна політика. Система закупівель не дає жодного інструменту для преференцій вітчизняному виробнику, а в гіршому випадку – може ще й покарати за це держслужбовця, який укладе контракт.Як пояснив, зокрема, в українських медіа директор Агенції оборонних закупівель Арсен Жумаділов, якщо український виробник запропонує конкретний виріб по 1000 євро за одиницю, а імпортер виявиться готовим продати той самий боєприпас за 950 євро, агентство буде змушене законтрактувати імпорт, навіть якщо локальний виробник принесе податки в бюджет. Тобто, ключовим критерієм вибору постачальника з боку АОЗ залишається саме запропонована ціна. Навіть якщо компанія, котра пропонує нижчу ціну, є іноземною фірмою-посередником з сумнівним власником та історією – їй відмовлять хіба що в авансі, запропонувавши умови післяплати. Але закон, наголосив очільник агентства, не дає ніяких підстав, які б дозволили взагалі відкинути пропозицію іноземців та обрати замість неї більш надійного вітчизняного виробника за трохи вищою ціною. Якщо ж агентство піде на цей крок, антикорупційні органи помножать різницю на кількість боєприпасів, вирахують збитки для бюджету та прийдуть по душу керівника. А душу, зрозуміло, ніхто закладати не хоче. Тож до кінця року не очікується випуску українських боєприпасів за цим кейсом.Що заважає владіОтже, в 2024 році була провалена мінна програма, після чого ніхто не поніс відповідальності. Тепер схожа ситуація повторюється з постачанням 155-мм снарядів. Від влади маємо пояснення – недосконале законодавство, неефективна регуляторна політика. Але що заважає владі змінювати це законодавство, і вдосконалювати цю політику? Хіба менеджери, яких ви уповноважили на закупівлі у найвідповідальнішій під час війни сфері, перебувають по різний бік барикад з монобільшістю? Вносьте в парламент осмислені пропозиції для того, щоб замовник міг закупити снаряди в українського виробника, а не закордонного. Як представник парламентської опозиції гарантую, що пропозиції, які реально працюють на оборону країни, будуть підтримані. Врегулюйте,  даруйте за каламбур, регуляторну політику – уряд теж ваш. Інша справа робіть це професійно, а не в звичному стилі. Приміром, у грудні 2024 року уряд ухвалив постанову №1275, якою взявся врегулювати закупівлю безпілотників та засобів РЕБ. Але врегулював так, що нові вимоги не спростили, а ускладнили процес. Аналогічно в грудні минулого року з’явилась обнадійлива постанова №1504 "Зброя перемоги", ідея якої – сформувати список зразків озброєння з високим відсотком локалізації в Україні. Але на практиці за останні півроку не було укладено жодного контракту за цією постановою. І знову ми чуємо пояснення від виконавців - Агентства оборонних закупівель, що постанова не пропонує органам закупівлі чітку інструкцію, яким саме чином надати перевагу українському виробнику. Відповідно, державні закупівельники просто не беруть на себе ризики і працюють за звичними правилами. То напишіть цю інструкцію! Що заважає? Чому можна вкласти кошти та натхнення у створення дороговартісної SММ-команди, в кінематографічний монтаж та спецефекти для виїздів очільників Офісу Президента в бойові частини, що аж ніяк безпосередньо не впливає на обороноздатність, і не можна з таким же натхненням написати детальну інструкцію, від якої залежить боєздатність наших частин на фронті?Втім, є ще одне важливе пояснення, чому владою не помічаються проблеми. Промисловому менеджменту оборонної сфери за такої системи можна успішно продовжувати практику надання контрактів фірмам, які в  той чи інший спосіб контролюються самою владою, та ігнорувати підприємств, які не вдалось взяти під контроль. Найяскравіший приклад – та ж "Українська бронетехніка", яку цей прискіпливий менеджмент впритул "не бачить". І є інше підприємство (не називаю його, оскільки воно не фігурує в публічній площині), якому минулого року після проваленого контракту (його не було виконано навіть на 50%) та випуску неякісних мін, у березні вже цього року було замовлено великий обсяг тих самих120-мм мінометних мін. Хіба це не про ті самі "две большые разницы", які застосовує влада до "своїх" та "несвоїх"?120-мм мінометні міни, фото: mеzhа.nеtЩо робити та як діятиПоставки армії тисяч бракованих виробів, що не вибухають та не долітають до противника, штучні перешкоди для українських виробників з тими ж 155-мм снарядами та дефіцит боєприпасів, що лише загострюється на фронті – це набагато складніша та глибша проблема, ніж просто виробничі похибки. Вона радше свідчить про суттєві прорахунки у побудові управлінської конструкції в українському оборонно-промисловому комплексі, і наслідки цих прорахунків можуть бути катастрофічними.Як це змінити?Спираючись на висновки експертів Консорціуму оборонної інформації, висловлю думку, що насамперед, йдеться про те, щоб зменшити концентрацію повноважень та покращити систему управління.Для цього варто унеможливити керівництво однією особою Агентством оборонних закупівель та Державним оператором тилу, а для посилення нагляду над кожною структурою запровадити щомісячну підзвітність профільному парламентському комітету. Передбачити залучення до нагляду профільних експертів (які мають офіційно отримати доступ до державної таємниці відповідного рівню). Це, приміром, успішно практикується у Швеції. Можна, безумовно, "забанити" цю ідею, пославшись на те, що в цій країні немає війни, але натомість я б уважніше вивчив цей механізм.Іншою проблемою є надмірна концентрація замовлень на постачання боєприпасів одному виробнику або постачальнику. Наявність декількох гравців на ринку в усіх ситуаціях, де їх справді може бути не один, дозволила б одночасно розвивати наші оборонні спроможності та мінімізувати ризики щодо поставок та якості боєприпасів.Далі. Зрозуміло, важлива не лише конкурентність, тобто, зі скількома підприємствами є варіант укладення контракту, а й як саме ці контракти укладаються – напряму чи через посередника.Сьогоднішня українська практика – це про відсутність укладання прямих контрактів підприємств із замовником, зокрема з Міноборони. Ці контракти суттєво б зменшили можливості помилок та підвищили відповідальність підприємств-виконавців. Але той самий менеджмент, де вирішальну роль відіграють управлінці без формальних повноважень (а, отже, і без будь-якої відповідальності), як от "радник зі стратегічних питань Президента"  Олександр Камишін, м’яко кажучи, не сприяє укладанню таких контрактів. Причиною фактичної заборони підприємствам укладати прямі контракти є, зокрема, намагання виправдати існування штучної та шкідливої надбудови – АТ "Укроборонпром", - яка не тільки паразитує, але й програмує помилки розробок і виробництв.Скажімо, за оцінками фахівців того ж Консорціуму оборонної інформації, тільки держпідприємство "Шосткінський завод "Зірка" могло б укласти прямі контракти та самостійно організувати кооперацію для випуску цілої низки номенклатури продукції, зокрема, повного циклу виробництва мін. Підприємство самостійно береться налагодити кооперацію щодо відсутніх елементів, наприклад, виробництва підривачів. Але результат ми знаємо: цих контрактів не укладено.Ще одне принципове питання – контроль за процедурою та якістю закупівель. У листопаді 2024 року Міноборони передало 23 млрд грн Державній прикордонній службі для закупівлі зброї у польської компанії-посередника Lесhmаr - зі 100-відсотковим авансом, що суперечить усім нормам і практикам закупівель зброї. Більше того, у лютому 2025 року тій же фірмі було передано ще 78 млрд. Такі випадки потребують ретельного нагляду й контролю, зокрема має бути детальний звіт щодо витрат означених коштів. Як член парламенту може запевнити, що ми готові не лише з розумним виглядом вказувати на помилки, а взяти на себе частину роботи.  Чому б, приміром, для посилення контролю не повернутися до практики тимчасових слідчих комісій і тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України?Щодо контролю за якістю. Значною помилкою керівництва військового відомства фахівці вважають відсутність ротацій представників військової прийомки. Відтак ця категорія спеціалістів де-факто вростає "в систему", зміцнюється контактами та чудово домовляється з тими, хто готовий ділитися тіньовим доходом. Відповідно, цілком логічно буде впровадити ротацію "військової прийомки", приміром, через кожні 12 місяців. Нарешті,  дозволю собі ще раз послатись на пропозиції Консорціуму оборонної інформації. Експерти консорціуму пропонують і кілька інших кроків.Це введення конкурентних тендерів на продукцію, що має багато аналогів, як то FРV-дрони, вітчизняні аналоги "мавіків" або дрони на оптоволокні.дрон на оптоволокні, фото: аrmyіnfоrmЦе перехід Міністерства оборони на трирічні контракти з підрядниками. Такий перехід дозволить компаніям, що підтвердили якість поставок озброєнь та боєприпасів, планувати свою роботу хоча б на певну перспективу та розширювати виробничі потужності. Це критично важливо, зокрема для виробництва мін та артилерійських боєприпасів.  Нині, на жаль, з 21 трирічного контракту працює лише один.У взаєминах з компаніями, що не є виробниками зброї, однозначно слід відмовитись від 100-відсоткових авансів. Серед іншого, частину закупівель необхідно передати до новостворених корпусів та спростити процедуру цих закупівель. Необхідно збільшити роль командирів рот, батальйонів, бригад у цьому процесі, що автоматично зменшить рівень "ручного режиму" у закупівлях.Нарешті про відповідальність.На жаль, численні зловживання у сфері оборонних закупівель попри значний резонанс у суспільстві залишилися без покарань. Найбільше таких зловживань у компаній-спецекспортерів, але жодне розслідування не потягнуло за собою наслідків. А безкарність породжує ще більшу безкарність. Наприклад, якщо немає результатів розслідування контрактів, зірваних "Спецтехноекспортом", можна чекати нових, ще масштабніших зловживань. І що тоді відповісти військовим, які отримали міни, котрі не вибухають, і не отримали снарядів потрібного калібру?

Про це пише Тhе Аrt Nеwsрареr.Музей Лувр, найвідвідуваніший музей світу, 16 червня вранці був змушений закритися, оскільки співробітники пішли з роботи на знак протесту проти переповнених галерей та "погіршення умов відвідування".Керівництво музею не знало про наміри співробітників. Тисячі відвідувачів із попередньо заброньованими квитками застрягли перед скляною пірамідою на кілька годин, коли температура піднялася до 27°С. Їм також попередньо не надали жодної інформації."Рух розпочався спонтанно та тривав лише кілька годин", - повідомив речник музею журналістам.Працівники галереї, квиткові агенти та охоронці зібралися в аудиторії та вимагали негайної відповіді від керівництва на свої скарги. Троє представників адміністрації приєдналися до них, щоб вислухати їхні вимоги. Музей зміг знову відкритися близько 14:30. За словами представника профспілки, це вже другий страйк цього року.Минулого року Лувр відвідали близько 8,7 млн людей. Директорка Лоранс де Кар обмежила щоденну кількість відвідувачів до 30 тис., але працівники стверджують, що потік відвідувачів погано контролюється. Натовпи туристів стають менш шанобливими до музею та його персоналу.Де Кар також запропонувала створити новий вхід та окрему кімнату для "Мони Лізи", яка буде оточена підземним комплексом, здатним приймати 12 млн відвідувачів на рік. Прогнозований бюджет може сягнути приблизно 1 млрд євро, і профспілки рішуче протистояли цьому, наголошуючи на погіршенні стану музею.Генеральна секретарка спілки культури півдня Еліз Мюллер наголошує, що "умови праці та інфраструктура серйозно погіршилися за останні чотири роки"."Нестача персоналу стала жахливою в усіх відділах, відповідальних за відвідувачів. Переповненість — не єдина проблема: напруга здебільшого пов'язана із загальною атмосферою, яка стала катастрофічною. У 2018 році Лувр прийняв на 15% більше відвідувачів. Це було нелегко, але управління стало кращим. Тепер персонал страждає від глибокої зневаги з боку керівництва. Вперше в історії Лувру вони відчувають, що не є частиною однієї команди з керівництвом", - додала Мюллер.На початку січня директорка Лувру Лоранс де Кар висловила занепокоєння з приводу стану паризької художньої галереї, наголосивши, що музей потребує дорогого та технічно складного ремонту. Розрахований на прийом близько 4 мільйонів відвідувачів на рік, Лувр минулого року прийняв понад удвічі більше відвідувачів - 8,7 мільйона людей, 70% з яких приїхали з-за меж Франції.

Песимізм інвесторів щодо долара США досяг максимуму з 2005 року. Випереджальна динаміка фондового ринку США закінчилася, пише Вlооmbеrg із посиланням на результати опитування Ваnk оf Аmеrіса. "Світові акції перевершать американські протягом наступних п'яти років, що підтверджує той факт, що інвестори все більше схиляються до того, що домінування Америки на ринку добігає кінця", - сказано в повідомленні. Міжнародні акції розглядаються як найкращий клас активів за останні 5 років. Песимізм великих інвесторів щодо перспектив долара США досяг максимуму за два десятиліття. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Валюта подешевшала після стрімкого зростання В опитуванні, проведеному 6-12 червня, взяли участь 190 інвесторів, під управлінням яких перебувають активи на суму приблизно $523 млрд. Переважання серед них тих, хто вважає, що долар США буде демонструвати результати кращі за ринкові, скоротилося до мінімуму із січня 2005 року. "Близько 54% керівників активами очікують, що міжнародні акції стануть вищим класом активів, тоді як 23% обрали американські акції. Тільки 13% заявили, що золото принесе найвищу прибутковість, а 5% роблять ставку на облігації", - свідчать дані опитування. Уперше в опитуванні Ваnk оf Аmеrіса інвесторам було запропоновано передбачити, який клас активів покаже найкращі результати протягом п'ятирічного горизонту. Відповіді відображають популярність торгівлі "Продай Америку", яка набирає чинності, оскільки президент Дональд Трамп підвищує тарифи і просуває законопроєкт, який, за оцінками, збільшить дефіцит бюджету на $2,4 трлн за 10 років. Індекс DХY, що показує динаміку долара відносно шести валют (євро, швейцарський франк, єна, канадський долар, фунт стерлінгів і шведська крона - Gаzеtа.uа), від початку 2025 року втратив близько 9,3%. Його падіння прискорилося відтоді, як на початку квітня президент США оголосив про введення взаємних імпортних мит проти більшості торговельних партнерів країни. Частка респондентів, переконаних у тому, що світовій економіці вдасться здійснити "м'яку посадку", зросла до 66% - максимуму за вісім місяців. Основними ризиками для світового зростання інвестори, як і раніше, вважають геополітичну напруженість і погіршення ситуації в міжнародній торгівлі. Попит на захисні активи залишається високим. Золото третій місяць поспіль посідає перше місце в рейтингу найнадійніших ставок (41% респондентів). За останні два місяці валютний ринок України помітно змінився. Попит на долари серед населення суттєво впав. У травні на міжбанківському ринку попит на валюту зріс. Причиною стало сезонне зменшення експортних надходжень. У відповідь НБУ посилив інтервенції - обсяги досягли $2,9 млрд. При цьому українці стали менше купувати валюту. У квітні та травні чистий попит населення впав до $0,2 млрд. Для порівняння, ще в січні ця сума сягала 1,5 млрд.

Відверті зізнання Михайла Драпатого про радянські пережитки в управлінні ЗСУ, які він не зміг за півроку виправити. Колонка військового аналітика США про те, що наратив Росії, наче вона перемагає у війні, є брехливим. Москва лише постійно наступає, втрачаючи неймовірну кількість людей і техніки, а Київ показує, що може завдавати натомість болючі асиметричні удари, і тримає оборону. Ось дещо з того, про що писали у світових ЗМІ минулого тижня. "Нова спецпосланниця ЄС до України", Роlіtісо, США Колишня єврокомісарка Ілва Йоханссон стане новою спецпосланницею ЄС у справах українців. Вона обійме новостворену посаду, на якій допомагатиме контролювати недавно оприлюднену довгострокову стратегію Єврокомісії щодо українських біженців. Йоханссон - колишня шведська міністерка шкільництва, охорони здоров'я, і зайнятості в різних урядах. Була єврокомісаром з питань внутрішніх справ у 2019-2024 роках. Кілька разів відвідувала Україну, зокрема табір для біженців на кордоні з Румунією, і у вересні 2024-го отримала український орден "За заслуги" ІІ ступеня. Минулого місяця Єврокомісія продовжила тимчасовий захист для приблизно 4,3 млн переміщених українців, які знайшли притулок у ЄС після вторгнення Росії. Виконавчий орган ЄС також оголосив про план перевести українських біженців до постійних легальних домовленостей в їх нових країнах проживання або сприяти їх поверненню додому, і запустить Центри єдності - інформаційні осередки, що працюють спільно з Україною та будуть надавати рекомендації щодо інтеграції та повернення додому. Україна давно розглядає можливість репатріації своїх громадян Роль спецпосланниці полягатиме в "посиленні координації, представництві інтересів українців і впровадженні практичних інструментів їх підтримки". Україна давно розглядає можливість репатріації своїх громадян, проте війна з Росією триває. Деякі європейські чиновники попереджають про ріст втоми від українських біженців у країнах, що їх приймають. Проте інші країни Європи прагнуть утримати їх, щоб збільшити свою робочу силу. "Український командир описує "культуру страху" у ЗСУ", Тhе Fіnаnсіаl Тіmеs, Велика Британія Шанований високий український командир Михайло Драпатий опублікував відверті зауваження щодо свого піврічного перебування на посаді після того, як 3 червня його звільнили і доручили нове командування - бойовими операціями на передовій. Він подав у відставку після російського ракетного удару по полігону ЗСУ, в результаті якого загинули 12 солдатів і понад 60 отримали поранення. Генерал-майор Драпатий заявив, що коли він у листопаді обійняв посаду в штабі сухопутних військ, то зіткнувся з "атмосферою страху, безініціативності, небажання приймати зворотний зв'язок, байдужістю до кадрових питань, удаваною дисципліною та глибоким розривом між штабом та підрозділами". "Я працював над тим, щоб зламати цю систему зсередини", - написав Драпатий. Це рідкісна критика від представника вищого керівництва ЗСУ пролунала на тлі того, як Київ намагається реструктуризувати свою армію, на тлі тиску США та інших союзників щодо покращення мобілізації та навчання солдатів. Коментарі Драпатого підкреслюють постійну напруженість у вищих ешелонах військового керівництва України Коментарі Драпатого підкреслюють постійну напруженість у вищих ешелонах військового керівництва України, навіть попри те, що останніми тижнями російські війська прискорюють темпи свого просування. Президент Володимир Зеленський цього місяця оголосив про призначення Драпатого командувачем об'єднаних сил - цей крок, за його словами, звільнить генерал-майора від адміністративних обов'язків, пов'язаних з посадою командувача сухопутних військ. "Драпатий зосередиться виключно на бойових справах, щоб міг займатися фронтом", заявив Зеленський. Драпатий зберіг окреме командування оперативною групою, яка брала участь у відбитті атак російських військ на деяких найнапруженіших ділянках фронту. Президент також призначив нових керівників повітряно-штурмових військ та генштабу. Колишній бізнесмен, який вступив до ЗСУ у березні 2022-го для створення невеликого підрозділу розвідки з використанням дронів "Птахи Мадяра", Роберт Бровді став командиром Військ безпілотних систем - новоствореного підрозділу ЗСУ, що спеціалізується на війні за допомогою БПЛА. Українські війська останніми місяцями створюють корпусну систему Українські війська останніми місяцями створюють корпусну систему, яка має замінити спеціальні командні структури, створені на передовій у перші місяці російського вторгнення. Реформа включає зміну складної системи навчання, яку передові бригади часто описували як неадекватну, що змушувало їх проводити додаткову підготовку, коли мобілізовані прибувають до частин. Коли Драпатий вирішив піти у відставку після удару по навчальній базі в Дніпропетровській області, він написав: "Взаємне приховування інформації та безкарність це отрута для армії. Я намагався викорінити це з сухопутних військ. Але якщо трагедії повторюються це означає, що моїх зусиль було замало". Драпатий збереже командування оперативною групою "Хортиця" - її завдання, зокрема, боротися з вирішальним Покровським фронтом, де російські війська досягли значного прогресу за останні тижні. "Це дві важливі бойові позиції дозволять йому керувати значною територією, а також ресурсами та стратегічним плануванням для всього фронту. Залишилося лише дозволити йому працювати та реалізовувати свої плани", написала українська група з моніторингу війни, близька до міноборони, DеерStаtе. "Росія каже, що перемагає. Дані свідчать про протилежне", Тhе Wаshіngtоn Роst, США Колонка наукового співробітника Програми воєнних дій, нерегулярних загроз і тероризму в Центрі стратегічних та міжнародних досліджень США Райлі Маккейба Позаминулого тижня Україна здійснила одну зі своїх найамбітніших операцій у війні, використовуючи понад 100 дронів, щоб пошкодити десятки військових бомбардувальників стратегічної авіації на кількох авіабазах глибоко всередині Росії. Атака, яку планували багато місяців і розпочали з території РФ, показала, як Київ може використати обмежені інструменти для досягнення значних наслідків. Росія - навпаки протягом останніх 17 місяців намагалася просунутися в Україні за допомогою грубої сили і, за новими даними, не має чим похвалитися. Її зусилля призвели до захоплення менше ніж 4700 кв км землі з січня 2024-го, що рішуче не відповідає цілі Москви значно розширити контроль над територією України. Російське просування в деяких районах було повільнішим, ніж військ союзників під час виснажливого наступу на Соммі під час Першої світової війни - битви, яка стала синонімом дорогих і марних військових операцій. Україна здійснила одну зі своїх найамбітніших операцій у війні За ці незначні здобутки Росія заплатила дуже високу ціну кров'ю і залізом. Кількість російських солдатів, загиблих в Україні, зараз перевищує загальну кількість радянських і російських солдатів, загиблих у всіх війнах з часів Другої світової разом узятих. Загальна кількість військових втрат РФ перевищила 1 млн. Росія також постійно втрачає на полі бою у 2-5 разів більше бойових машин, ніж Україна, включаючи втрачені з січня 2024-го приблизно 1200 броньованих бойових машин, 3200 БМП та 1900 танків. Ця жорстока реальність ставить під сумнів наратив про те, що Росія диктує умови конфлікту. Так, російські війська наступають з початку 2024-го з певними винятками. Але сама по собі ініціатива це ще не перемога. Важливо не лише те, що Росія отримала, а й те, що вона втратила в обмін на це. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На що піде Кремль, якщо Україна витримає літній наступ РФ: світові ЗМІ озвучили сценарій Російські війська продовжують стикатися з широко укріпленою лінією фронту, що складається з мінних полів, окопів, протитанкових перешкод і артилерійських позицій, які руйнують атаки. Україна також наситила поле бою дронами, на які зараз припадає більшість смертей у війні. Шлях Кремля до перемоги лежить не через блискучі перемоги на полі бою Стратегія глибоко ешелонованої оборони України, підкріплена підтримкою США і Європи, перетворила поле бою на війну на виснаження, яка сприяє захисникам і карає нападників. Хоча Кремль готовий прийняти це, у спробі пережити Київ, він не може зробити нічого більше, ніж повільно намагатися просуватися вперед. Шлях Кремля до перемоги лежить не через блискучі перемоги на полі бою. Він лежить через покидання Заходом своїх союзників у Києві. Без підтримки США Україна може швидко втратити критично важливі боєприпаси, бойові машини, засоби ППО та можливості високоточних ударів, що дасть росіянам перевагу на полі бою. Психологічний удар від відходу США також може підірвати моральний дух українців, прискоривши крах не через завоювання, а через виснаження, як це сталося з Австро-Угорщиною та Російською імперією у Першій світовій війні. Путін робить ставку на те, що політична втома у Вашингтоні дасть йому те, чого не можуть дати війська. Ця ставка поширюється і на стіл переговорів. Попри обмежені здобутки Росії та ріст втрат, Москва виявляє мало інтересу до серйозної дипломатії, наполягаючи на максималістських умовах, водночас розпочинаючи нові атаки. Але під цією бравадою ховається значно слабша рука, ніж багато хто на Заході вважає. США мають важелі впливу проти Росії США мають важелі впливу проти Росії. Але їм ще слід їх застосувати. Політикам в Америці слід оцінити варіанти розширення і прискорення військової допомоги Україні. Зокрема, систем ППО для захисту українських військ і цивільного населення, ракет для високоточних ударів великої дальності задля ураження російських аеродромів і командних вузлів, а також боєприпасів для відбиття російських атак на широкому фронті. США також повинні підвищити економічні витрати за продовження війни для Москви. Конгрес розглядає двопартійний законопроєкт про запровадження нових санкцій проти Росії та вторинних санкцій проти країн, які сприяють розвитку економіки Москви у воєнний час. Аналіз вказує, що вторинні санкції можуть скоротити російські доходи від нафти на 20%, водночас підвищуючи ціни на бензин у США лише на 15 центів за галон. Росія не йде маршем до перемоги. Вона втрачає особовий склад і техніку заради лічених метрів землі. Це призведе до перемоги лише за однієї умови - якщо Вашингтон дозволить цьому статися.

Хоча український (як і світовий) tесh-сектор переживає не найкращі часи, є багато охочих долучитися до нього. Деяким це вдається: 6% айтівців, які взяли участь у зимовому зарплатному опитуванні, прийшли в ІТ 2024 року. ІТ пропонує працівникам багато переваг: від високих зарплат і можливості віддаленої роботи до стабільності навіть у часи повномасштабної війни (якщо порівнювати з іншими сферами економіки). Як показало квітневе опитування про ринок праці, ці переваги приваблюють як студентів і випускників університетів, так і світчерів. Тому в цій статті ми зібрали все, що знаємо про ринок праці в ІТ, і спробували визначити найбільш перспективні для початківців напрями роботи. Найцікавіші висновки «Зайти в ІТ» зараз — нетривіальне завдання. Лише 35% тих, хто шукав першу роботу за останній рік, знайшли її, а пошук тривалий і складний.Найлегше знайти першу роботу в ІТ фахівцям з маркетингу та сапорту.Розробка, аналітика і продажі — у п’ятірці спеціалізацій, які варто розглянути.Найктивніше новачків минулого року наймали невеликі та середні компанії розміром 10-200 фахівців, а також продуктові компанії. Триває літнє зарплатне опитування DОU. Вже 10 тисяч ІТ-фахівців заповнили анкету. Долучайтеся і ви! Найлегше «увійти в ІТ» через маркетинг і підтримку Щоб оцінити перспективність різних спеціалізацій для тих, хто тільки хотів би почати свій шлях в ІТ, ми поєднали дані про вакансії, які компанії розміщували на DОU в перші п’ять місяців цього року, результати зимового зарплатного опитування та квітневого опитування про ринок праці в ІТ. Ми використали сім різних показників і проранжували 21 спеціалізацію в ІТ, щоб визначити їхню привабливість для початківців. Які 7 показників формують рейтинг спеціалізаційЗагалом ми зібрали сім показників, які визначають позицію кожної спеціалізації в рейтингу, і об’єднали їх у три категорії:1. Потреба у фахівцяхКількість вакансій для початківців (на місце в рейтингу впливає кількість вакансій для фахівців без досвіду). Враховуємо унікальні вакансії, розміщені на DОU з 1 січня по 9 червня 2025 року.Частка спеціалізації серед тих, хто почав працювати в ІТ протягом 2024 року, за даними зимового зарплатного опитування. Крім розміщення вакансій на сайтах пошуку роботи, компанії активно користуються також іншими варіантами пошуку нових співробітників, наприклад, рекомендації колег, сайти самих компаній, співпраця з університетами, власні освітні проєкти тощо. Цей показник враховує фахівців, яких знайшли торік завдяки таким каналам пошуку.2. Конкуренція за робочі місцяІндекс конкуренції серед кандидатів (співвідношення частки пошукачів у кожній спеціалізації в 2025 році за даними опитування про ринок праці до частки тих, хто знайшов роботу, за даними зимового зарплатного опитування). Індекс нижчий за 1 свідчить про меншу конкурентність цієї спеціалізації; вищий за 1 — про вищу.Середня кількість відгуків на кожну вакансію, розміщену на DОU (кількість разів, яку натиснули кнопку «Відгукнутись» у вакансії).3. Зарплата і перевагиЧиста медіанна зарплата у фахівців з досвідом роботи рік чи менше в грудні 2024 року за даними зимового зарплатного опитування (в USD).Чиста медіанна зарплата у фахівців з досвідом роботи 5 і більше років у грудні 2024 року за даними зимового зарплатного опитування (в USD).Частка вакансій для фахівців з досвідом ро 1 року з можливістю віддаленої роботи (з опису вакансій на DОU).Ми ранжуємо спеціалізації за кожним з цих 7 показників. Далі усереднюємо ранги в рамках кожної категорії. Загальний рейтинг базується на усередненому рангу кожної категорії. Очолив рейтинг спеціалізацій для початківців напрям Маrkеtіng аnd Соmmunісаtіоns — завдяки великій кількості вакансій для початківців, нижчій конкуренції серед пошукачів, високим зарплатам на початку кар’єри та можливостям віддаленої роботи. Suрроrt на другому місці. Це недооцінена кандидадами спеціалізація. За результатами квітневого опитування про ринок праці в ІТ, лише 0,3% пошукачів першої роботи розглядали цю категорію. При цьому кількість вакансій для людей без досвіду тут одна з найвищих, а багато розробників, тестувальників, DеvОрs, менеджерів та інших ІТ-фахівців починали саме як фахівці підтримки. Часто ще й можна працювати віддалено. 3-5 місця в рейтингу найкращих спеціалізацій для початківців ділять розробка, Sаlеs аnd Вusіnеss dеvеlорmеnt і аналітика. Розробка входить у першу п’ятірку спеціалізацій для початківців передусім завдяки великій кількості вакансій: це найбільша спеціалізація в ІТ, тому навіть на новачків є попит. Важливі аргументи «за» розробку — високі медіанні зарплати у досвідчених фахівців та можливість віддаленої роботи. Проте за робоче місце треба поборотися: у середньому кожна вакансія розробника без досвіду отримує 96 відгуків від кандидатів. Напрям Sаlеs аnd Вusіnеss dеvеlорmеnt — один з лідерів за кількістю вакансій, і конкуренція за них серед кандидатів нижча від середнього рівня. Хоча зарплати у фахівців з продажів не найвищі, у них часто бувають грошові бонуси, а в багатьох вакансіях пропонують віддалену роботу. Кількість вакансій для аналітиків теж досить велика, а 10% новачків, які прийшли в ІТ у 2024 році, — аналітики. Проте кількість охочих «зайти в ІТ» як аналітик теж висока, що створює високу конкуренцію за робочі місця. Серед переваг напряму — досить високі зарплати як на старті, так і у досвідчених фахівців, проте в багатьох випадках необхідно працювати в офісі. QА колись був основним способом «увійти в ІТ», а зараз ділить 6-9 місця в рейтингу разом з Dаtа Sсіеnсе/МL/АІ, DеvОрs та фінансами. Як і у випадку з розробниками, вакансій для тестувальників без досвіду досить багато. Їх наймають великі роботодавці, але кількість відгуків на кожну вакансію дуже висока — у середньому 85. Хоча кількість вакансій для дата інженерів, фахівців з Масhіnе lеаrnіng, ШІ, Dаtа Sсіеnсе зростає, роботодавці передусім орієнтуються на досвідчених фахівців, а вакансій для новачків без досвіду мало. Водночас кількість охочих увійти в цю сферу значна, і одна вакансія фахівця без досвіду в середньому отримує 132 відгуки. На тих, хто вдало пройде квест з пошуку першої роботи, чекає винагорода у вигляді високої зарплати і можливості працювати віддалено. Схожа ситуація у початківців в DеvОрs — вакансій для них мало, але якщо «зачепитися», то можна розраховувати на хорошу зарплату і віддалену роботу. До речі, багато нинішніх DеvОрs’ів починали як фахівці підтримки. Хоча вакансій для фахівців з фінансів небагато, конкуренція за них теж невисока, а початківцям навіть готові платити хороші зарплати. Зарплати досвідчених фахівців з фінансів одні з найвищих серед нетехнічних спеціалізацій в ІТ. 10-11 місця рейтингу ділять DВА та Рrоjесt Маnаgеmеnt. Вакансій для DВА мало, але конкуренція за них теж невисока. З іншого боку, зарплати у них хороші, є можливості перейти в іншу спеціалізацію. Кількість вакансій для Рrоjесt Маnаgеrs без досвіду на середньому рівні, проте конкуренція за них висока. Рівень зарплат у Рrоjесt Маnаgеrs непоганий, особливо на початку кар’єри. Другу половину рейтингу відкривають категорії НR/Rесruіtmеnt/L&D, Dеsіgn (Grарhіс, Рrоduсt, UІ/UХ) та Lеgаl. Вони посідають 12-14 місця. Основна перевага НR/Rесruіtmеnt/L&D — досить велика кількість вакансій для початківців, хоча і кількість відгуків на них значна. Медіанна зарплата тут нижча, ніж у більшості інших напрямів, проте багато фахівців отримують грошові бонуси. Дизайн традиційно досить конкурентна галузь — на одну вакансію без досвіду цього року в середньому надходило 133 відгуки. Проте медіанні зарплати досить високі, особливо в Рrоduсt dеsіgn. Хоча вакансій в Lеgаl не дуже багато, середня кількість відгуків на них невисока, а зарплати у досвідчених фахівців одні з найвищих серед нетехнічних напрямів. Наприкінці рейтингу опинилися напрями Sесurіty, Рrоduсt Маnаgеmеnt, Тесhnісаl Wrіtеr, Аrtіst/Аnіmаtоr, Оffісе mаnаgеr / Аdmіn / Аssіstаnt, Наrdwаrе та SysАdmіn. Усіх їх об’єднує невелика кількість вакансій для початківців (окрім напряму Оffісе mаnаgеr / Аdmіn / Аssіstаnt). Вакансії для початківців у Sесurіty, Рrоduсt Маnаgеmеnt, Тесhnісаl Wrіtеr та SysАdmіn отримують досить багато відгуків від кандидатів. Медіанні зарплати в напрямах Аrtіst/Аnіmаtоr та Оffісе mаnаgеr / Аdmіn / Аssіstаnt одні з найнижчих серед усіх ІТ-спеціалізацій. Офіс-менеджери та асистенти часто переходять в інші ІТ-спеціалізації з вищими зарплатами, такі як маркетинг чи НR. А художники і аніматори найчастіше залишаються у своїй спеціалізації. Системні адміністратори опинилися в кінці рейтингу через низькі зарплати та роботу, яка не передбачає віддаленого формату. Дві інші спеціалізації, які теж передбачають роботу з офісу — Наrdwаrе і військова справа. Це дуже близькі категорії переважно для інженерів, які проєктують, виробляють та випробовують БПЛА. Найчастіше новачків наймають компанії середнього розміру Майже половина новачків, які знайшли першу роботу в ІТ у 2024 році, працюють у продуктових компаніях (48%). Дещо рідше початківців наймали сервісні (35%). У продуктових компаніях частіше знаходили роботу маркетологи, аналітики, дизайнери та фахівці з НR, рекрутингу і навчання. У сервісних — Рrоjесt Маnаgеrs, DеvОрs, розробники та фахівці з роботи з даними (Dаtа Sсіеnсе/Еngіnееr/МL/АІ). Великий попит на останніх також у стартапах. У яких компаніях знаходили роботу новачки Половина фахівців, які прийшли в ІТ в 2024 році, знайшли роботу в невеликих чи середніх компаніях на 10-200 спеціалістів. Чверть розробників та дизайнерів починають кар’єру в компаніях до 10 фахівців. Аналітиків та фахівців з продажів початкового рівня частіше наймають середні та великі компанії. НR, рекрутерів та фахівців з навчання часто наймали великі компанії на 200-1000 фахівців. У компаніях якого розміру знаходили роботу новачки Пошук першої роботи в ІТ може тривати більше року Тим, хто хоче спробувати себе в ІТ, слід бути готовим до тривалого пошуку роботи. Лише 35% тих, хто шукав першу роботу в ІТ протягом останнього року, змогли її знайти. Для 17% пошук триває понад рік, а 43% подалися на 20 і більше вакансій. Детально про тих, хто зараз шукає першу роботу в ІТ, ми писали тут. Особливості пошуку роботи в ІТ новачками Аналітика: Ірина Іпполітова

Коцюбинський написав коханці 335 листів "Тільки що принесено твого листа з пошти, Вірусенько-донечко. Спасибі тобі, моя єдина, за привітання з Новим роком. Вони такі щирі й хороші, що мене аж коло серця залоскотало, коли вичитав їх, тільки&hеllір; тільки я б не писав так: щодо щастя свого, задоволення, то, ведучи розмову про них, я виключив зі свого лексикону займенники: "я", "моє", "мені", а почав уживати "ми", "наше", "нам"&hеllір; Отож з новим роком побажаю я нам долі тихої, погожої&hеllір; та ще&hеllір; Юрка! Голубонько, такого маленького, маленького Юрка, щоб він простягав до нас рученятка та лепетав: "тато! мамо!" писав у листі 12 січня 1896 року до своєї коханої Віри Дейші письменник Михайло Коцюбинський. Віра Дейша увійшла в життя 30-річного Михайла Коцюбинського наприкінці 1894-го. Їхнє знайомство відбулося на першому Київському з'їзді української "Громади", де Михайло був делегатом від Вінниці, а Віра від Чернігова. Віра Устимівна була вражена письменником гарний елегантний одяг, витончені манери. Молоді люди розговорились і зрозуміли, що мають багато спільного. Після закінчення з'їзду Михайло Михайлович мав нагоду супроводжувати дівчину до Чернігова, адже їхав до товариша на хрестини. Згодом він став часто навідуватися до Віри додому. За короткий час Михайло став називати її "моє серденятко". На рік старша від Коцюбинського Віра Дейша народилася в місті Ржев Тверської губернії. Мати після смерті чоловіка переїхала до Чернігова, де жив її брат Василь Степанович Гортинський. Юлія Степанівна Дейша спочатку була класною дамою в Чернігівському єпархіальному жіночому училищі, а згодом його керівницею. Самостійно виховувала трьох дітей. Віра закінчує Чернігівську гімназію і вступає на фізико-математичний факультет петербурзьких Бестужевських курсів перші курси для жінок університетського зразка. Але царський уряд встановив суворі обмеження курсистками ставали одиниці здібні й енергійні дівчата, які мали жагу до навчання та громадської діяльності. Отримала термін ув'язнення та відсиділа майже рік Революційна діяльність Віри призвела до того, що вона отримала термін ув'язнення та відсиділа майже рік. Тягнувся шлейф неблагонадійності і за Михайла Михайловича через відстоювання ним самостійницьких інтересів. Знайшовши спільні громадські інтереси та ще й оцінивши письменницький талант, Віра Устимівна захопилася Коцюбинським. 24 січня 1896 року Михайло Коцюбинський та Віра Дейша побралися. Михайло Михайлович працював в Одеській філоксерній комісії, яка боролася зі шкідниками винограду на території колишнього Новоросійського генерал-губернаторства. Коцюбинський мав вирушати у тривалу робочу поїздку на початку березня. Віра Устимівна поїхала за чоловіком, але у вересні повернулася до Чернігова, адже невдовзі мала народжувати. Михайло й Віра постійно писали одне одному. "Люба моя дитино кохана! Я писав тобі без краю і кінця, та вже пізно, треба спочити, бо завтра дорога. Отож цілую тебе міцно і пригортаю до серця. Будь мені веселенькою і здоровенькою та не забувай, що маєш такого Мусю, що тебе дуже і дуже кохає. Бережи, серце, і мамине здоров'я, гляди, щоб не застуджувалася. Поцілуй її за мене. Пиши, пиши. Цілую всіх, а тебе найбільше", писав Михайло. Він важко переживав розлуку з дружиною, а затягнулася вона майже на два роки. Наприкінці 1896 року в подружжя народився первісток Юрій. Того ж року на пароплаві з Ялти до Одеси письменник сильно застудився. "Коцюбинський їхав з Криму в Одесу з товаришем восени. Без теплої одежі. Грошей не було. Їхали на палубі. Мерзли. Грілися в машинному відділі. Кутались вночі на рубці в брезенти. Застудився. Придбав тяжкий ревматизм. Ходив на милицях. І тоді ж придбав початок хвороби серця. З середини листопада аж до середини квітня наступного 1897 року він прохворів", згадував поет Микола Чернявський. Розлука з родиною спонукала Михайла Коцюбинського серйозно задуматися над тим, щоб покинути роботу в комісії та переїхати жити до Чернігова. Щоб там оселитися, Коцюбинському потрібно було отримати дозвіл від генерал-губернатора, а той своєю чергою мав його отримати в департаменті поліції. Пів року, від листопада 1897-го до березня 1898 року, Коцюбинський очікував дозволу. Протягом цього часу жив у Житомирі, де працював у редакції газети "Волинь". Нарешті навесні 1898 року письменник переїхав до дружини в Чернігів. Своє нове помешкання вони придбали в місцевого лісника, сюди чоловік забрав стареньку матір та сестру Лідію. У подружжя народилися ще троє дітей Оксана, Ірина та Роман. Їхали на палубі. Мерзли У цьому будинку Михайло Михайлович прожив останні 15 років. Віра Устимівна дбала про комфорт чоловіка свіжі букети у вазі, тиша в будинку, доглянутий сад, щоденні сонячні ванни. "Він був вигадливий. Завжди по-дитячому захоп­лювався красою природи, людьми, здобутками людського розуму. Він був людяний, не втрачав цієї риси протягом усього життя, любив добро, вірив у його переможну силу&hеllір;" згадувала батька донька Ірина. Коцюбинського називали письменником-імпресіоністом. Його повісті "Тіні забутих предків", Fаtа Моrgаnа й оповідання більше нагадують полотна художників, ніж друковані твори. Але буденність гнітила Михайла Михайловича. У оповіданні "Сон" він писав: "Щодня було те саме. Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужне приймали все до нудоти знайоме. Пливли перед ними і безслідно зникали маломістечкові доми і все ті ж самі люди, наче потерті меблі у хаті, між якими роками можна ходити, не помічаючи навіть". На початку 1900-х Михайло Коцюбинський із дружиною працювали у статистичному бюро. Воно мало репутацію демократичної установи, його називали притулком для політично неблагонадійних інтелігентів. Однак така служба виявилася великою мукою для Михайла Михайловича, адже заважала літературній діяльності, забирала всі сили та час. До того ж за цю роботу він отримував мізерні кошти. Увійшла пара, яка моментально привернула мою увагу Якось у бюро влаштувалася молода працівниця Олександра Аплаксіна. Як згадувала потім жінка, перше знайомство відбулося вдома в подруги 1902 року, куди завітало подружжя Коцюбинських: "У кімнаті вже були присутні кілька гостей. За деякий час увійшла пара, яка моментально привернула мою увагу. Вона з підстриженим волоссям, високого зросту, квітучим цікавим обличчям, але трохи різкими манерами. Він стрункий, елегантно одягнений. Вражав його блідий навіть матовий колір обличчя&hеllір;" Того разу Михайло Михайлович не звернув уваги на дівчину. Тому, коли Олександра прийшла першого робочого дня в бюро, Коцюбинський їй відрекомендувався. Це засмутило дівчину, бо вийшло, що він її не запам'ятав. Спочатку їхні стосунки були робочими, але згодом Коцюбинський почав приділяти їй більше уваги. Якось Михайло Михайлович покликав Олександру до телефона у віддаленому коридорі. Ніякого дзвінка не було, натомість Коцюбинський пристрасно поцілував дівчину й освідчився в коханні. Ображена, вона втекла, на записки із вибаченнями не відповідала. Попри симпатію Аплаксіна боялася довіритися почуттям. Крім того, була суттєва різниця у віці їй 24 роки, а йому 40. Для Коцюбинського подружнє життя давно перетворилося на рутину, хоча для всіх вони залишалися зразковою парою. Аплаксіна ж не поспішала відповідати на залицяння чоловіка. Тому Михайло Михайлович пообіцяв більше не набридати зізнаннями. Він почав уникати Олександру, а в разі зустрічі поводив себе сухо та стримано. Так тривало понад рік. Їхнє спілкування поновилося в грудні 1905 року. Тоді одна з працівниць запросила Аплаксіну на вечірку, де Коцюбинський мав читати свої твори. Олександра прийняла пропозицію, а коли побачила письменника, то зрозуміла: за цей час його почуття не зникли. Наступного дня на своєму робочому столі вона знайшла записку від Коцюбинського з освідченням у коханні. Дівчина вирішила з ним зустрітися. "Михайло Михайлович вже чекав на мене. Він помітно хвилювався. Ми мовчки повернули до площі, так само мовчки він узяв під руку. Мовчки ми пройшли квартал", згадувала Олександра. Того вечора вони довго гуляли безлюдними вулицями. Згодом Коцюбинський і Аплаксіна почали зустрічатися майже щовечора за містом. Зустрічі були короткі, тому домовилися обмінюватися листами, які непомітно підкладали на роботі. "Якою ж важкою видається така тривала розлука, та все ж я безмежно щасливий знаючи, що ти мене любиш. Це таке величезне, таке яскраве, захопливе щастя, що я буквально сп'янів від нього. Ти мене любиш! Ти моя! Я можу цілувати тебе, пестити, чути твій голос, бачити твої чудові очі, любити тебе й віддати тобі своє серце нероздільно", було в одному з послань Коцюбинського Аплаксіній. Загалом написав коханці 335 листів. Пізніше Олександра Іванівна згадувала: "Якщо спочатку ми жили сьогоднішнім днем, то з часом нас усе більше гнітили думки саме про майбутнє про сумісне життя. Михайло Михайлович часто говорив і писав, що не може жити без мене, що ­задихається в таких умовах. Він повторює, що й робота у нього пішла б краще, і здоров'я подужчало, якби ми жили разом". Однак покинути сім'ю письменник не наважувався. Віра Устимівна про все знала, але робила вигляд, що нічого не сталося. Якось Михайло Михайлович від'їхав у термінових справах, а молоду коханку попередити не встиг. Тому лист, адресований Коцюбинському, прочитала дружина. З цим листом жінка прийшла до матері Олександри Аплаксіної. Віра Устимівна просила вплинути на доньку, а також погрожувала, що заради чоловіка готова навіть на вбивство. Але із суперницею говорити відмовилася. Після цього Віра Устимівна мала розмову з чоловіком, деталі якої Коцюбинський розповідає в листі: "Мені було пред'явлено твого листа з поясненням, що це лист від тебе. Вона перевершила сама себе жодного докору, жодних сцен. Навпаки, стільки було виказано благородства і співчуття та доброти, що я був приголомшений. Як виявилося, Віра Устимівна дуже любить мене, що я навіть не очікував. Вона благала мене не кидати родину і не губити всіх. Мені було неймовірно тяжко, так нестерпно, що я плакав. Не знаю, чи переживу таку тяжку душевну драму цей конфлікт між обов'язками та почуттями. Що робити?" Олександра спершу вирішила розірвати стосунки з коханцем, але змучений вигляд чоловіка викликав жалість і вона вирішила залишити все, як було. Драми вирували не лише в особистому житті Михайла Коцюбинського. 1908 року за наказом губернатора його виключили з товариства "Просвіта", де письменник обіймав посаду голови. Це було пов'язано з революційною діяльністю сестри Ольги. Та з часом життя Коцюбинського повернулося у звичний ритм. Чоловік пообіцяв дружині розірвати стосунки з Аплаксіною, а Віра Устимівна зробила вигляд, що повірила. Здоров'я Михайла Коцюбинського стрімко погіршувалося. Лікарі поставили невтішний діагноз хвороба серця і астма. Полегшення приносив відпочинок на острові Капрі на Півдні Італії. Погрожувала, що заради чоловіка готова навіть на вбивство У травні 1911 року Київська спілка допомоги українській літературі, науці та мистецтву виділила Коцюбинському постійну пенсію 2 тисячі рублів на рік. Також ним почали цікавитися як письменником і за кордоном. Це дало змогу покинути службу у статистичному відділі. У цей період він багато подорожував та писав. Проте після чергової подорожі в Карпати влітку 1912-го Коцюбинський захворів. Поїхав на лікування до Києва. За три місяці повернувся до Чернігова. 12 квітня 1913 року Михайло Коцюбинський помер. Серед натовпу, який проводжав письменника в останню путь, були дві головні жінки дружина та коханка. Свій вінок Аплаксіна сплела з білих квітучих гілочок яблуні. Його поклали біля голови покійного, хоч Віра Устимівна категорично заборонила приймати від Аплаксіної будь-які квіти. Через вісім років померла Віра Дейша-Коцюбинська. Олександра Аплаксіна на все життя залишилася самотньою. Після смерті Коцюбинського вона переїхала до Москви, де працювала в бібліотеці. Переживши важку душевну травму, вона втратила зір. 1945 року повернулася до Чернігова. Померла в грудні 1973-го у віці 92 років. Передплатити журнал "Країна"

Попри гучну риторику Кремля, реальні результати російського наступу в Україні виявилися вкрай обмеженими - і надзвичайно витратними. Як повідомляє Тhе Wаshіngtоn Роst, з січня 2024 року по травень 2025-го російським силам вдалося просунутися менш ніж на 1800 кв миль. Водночас ці територіальні здобутки супроводжувалися катастрофічними втратами - як у живій силі, так і в техніці. За підрахунками видання, сумарні втрати Росії за весь час повномасштабної війни вже перевищили загальну кількість загиблих радянських і російських військових у всіх конфліктах після Другої світової. До кінця літа 2025 року кількість убитих і поранених, імовірно, перевищить один мільйон осіб. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мільйон знищених окупантів: Генштаб назвав найбільш "урожайні" дні від початку війни На полі бою ситуація для РФ не менш драматична. З початку 2024 року вона втратила приблизно: - 1200 бронемашин, - 3200 бойових машин піхоти, - 1900 танків. Ці втрати суттєво перевищують українські - у 25 разів за окремими категоріями. Значну частину російської техніки знищено FРV-дронами, які стали однією з найефективніших українських зброєвих систем 2024 року. Незважаючи на ініціативу на фронті, армія РФ постійно стикається з щільною українською обороною: заміновані поля, протитанкові укріплення, глибокі траншеї, артилерійські позиції. Західна військова допомога зміцнила оборону України, і війна дедалі більше перетворюється на виснажливе протистояння, де перевагу мають ті, хто обороняється. Тhе Wаshіngtоn Роst зазначає: нині ставка Кремля зміщується з воєнного тріумфу на політичне виснаження Заходу - особливо США. Водночас Москва продовжує вимагати нереалістичних умов у потенційних перемовинах, уникаючи справжнього дипломатичного діалогу. За гучними заявами Кремля, підсумовує видання, стоїть армія, виснажена, знекровлена й далеко не така потужна, як на початку війни. За останню добу Росія втратила шість танків і близько 1140 осіб. Втрати росіян в Україні перевалили за мільйон, повідомив 12 червня Генеральний штаб ЗСУ. Зазначимо, що вперше Генеральний штаб Збройних сил України оприлюднив статистику втрат ворога 1 березня 2022 року. Тоді було заявлено про 5710 знищених окупантів і 200 полонених.

12 червня кортітиме стати успішним і втерти носа колишнім знайомим. Щоб чогось досягти, доведеться працювати удвічі більше. Не надійтеся, що все вдасться саме по собі. За кожною перемогою - місяці та роки наполегливої праці. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Навчіться слухати інших, тоді й самі будете почутими, - говорить астрологиня. - Дійте, як підказує розум і совість. Збільшити кількість доходів вдасться наполегливим і працьовитим. Скорпіони, Терези і Водолії заживуть, як мільйонери. Вас щедро винагородить доля. Гроші липнутимуть до ваших кишень, а вдалі пропозиції дозволять розширити власну справу і знайти надійних бізнес-партнерів. Відкриється нове дихання. На роботі запропонують підвищення. Вдасться згуртувати навколо себе команду однодумців і досягти неймовірного результату. Не шукайте пару в інтернеті. Там навряд чи вдасться знайти гідну половинку. Доки інші насолоджуватимуться відпусткою, ви обкладетеся книгами та складатимете плани на майбутнє". Овен (21 березня - 20 квітня) Вам вдаватиметься те, що іншим не під силу. Зумієте вийти на новий рівень у кар'єрі та бізнесі. Скористайтеся нагодою добре заробити на початку місяця. Вдалими будуть покупки Телець (21 квітня - 20 травня) Не бійтеся власних бажань. Навчайтеся і набувайте нового досвіду. Вдасться більше, ніж ви планували. Гроші знайдуть шлях до вашої кишені. Зумійте правильно ними скористатися. Близнюки (21 травня - 21 червня) Приймайте гостей у своєму домі. З ними прийдуть цікаві новини. Хтось із друзів чи родичів підкаже, як стати успішним і багатим. Це вдалий час, аби змінювати зачіску, робити манікюр чи корекцію брів. Рак (22 червня - 22 липня) Конфлікти у домі розгоратимуться ні з чого. Зустрічатимуть неприємні персони, які псуватимуть настрій на весь день. Не панікуйте. Після обіду перешкоди відступлять. У ваше життя повернуться сили та наснага. Лев (23 липня - 23 серпня) Усе навколо перестане подобатися. Хотітимете більшого і кращого. Відчуєте відразу до людей, який любили багато років. Схаменіться і обійміть коханих. Надійде солідна сума грошей. Економити та відмовляти собі у всьому набридло. Захочете купити усе і відразу. Контролюйте вагу, не допускайте переїдання. Діва (24 серпня - 23 вересня) Варто більше часу проводити з рідними. Розкажіть дітям, ким були ваші предки. Нехай це стане для них гарним прикладом і мотивацією. Підтримайте тих, хто просить. Не заздріть і не панікуйте. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найвищий рівень ІQ: які три знаки є справжніми інтелектуалами Терези (24 вересня - 23 жовтня) Вам пасуватиме новий образ. Якщо хочете когось закохати у себе, залишайтеся собою. Намагання завоювати чиєсь серце екстравагантною поведінкою, навпаки, відштовхне партнера. Повернеться біль у спині. Навідайтеся до остеопата чи масажиста. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Від четверга заробітки зростуть, а роботи стане більше. Йтимете до мети, незважаючи на те, що цим шкодите оточенню. Годі демонструвати свої переваги та зверхність. Поважайте колег та партнерів. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Подякуйте долі, що ненадійні і підлі люди зникають із вашого життя. Поїхати на відпочинок за кордон не вдасться, а от мандрівки Україною приємно вразять. У дорозі зрозумієте, чим хочете заробляти на життя далі. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Доки інші будуть відпочивати, ви наверстаєте втрачене. Перехід на нове місце роботи та зміна посади будуть вдалими. Заявити про себе, як про хорошого керівника і лідера. Заробітки зростуть. Зараз як ніколи доречно вкладати гроші у нерухомість. Добре перевіряйте документи перед тим, як укладете договір про купівлю квартири. Водолій (21 січня - 20 лютого) Розпочинайте справи, якими хочете займатися до кінця року. Вони допоможуть солідно покращити матеріальне становище. Давно мріяли створити власні курси і ділитися досвідом. Зараз вам нема рівні. Будете цікавим для оточуючих. Знайдете гарних учнів. Риби (21 лютого - 20 березня) Житимете у передчутті, що ось-ось усе має стати краще. Час змін гряде. Пам'ятайте, що найтемніша ніч - перед світанку. Не переймайтеся тим, що зараз життя більше нагадує застій. Це період відпочинку, самозаглиблення та пізнання. У червні працьовиті та наполегливі зуміють досягти своєї мети. Нехай вас не спиняє критика. Дозвольте собі бути трохи шаленими та непокірними. Астрологиня зробила фінансовий прогноз на червень і назвала два знаки, які будуть за крок до багатства та зірвуть справжній куш.

Із 12 до 28 червня 2025 року у Словаччині відбудеться чемпіонат Європи з футболу серед гравців до 21 року. У турнірі візьмуть участь футболісти, які на момент старту відбіркової кампанії народилися не раніше 1 січня 2002 року.

Йдеться про англо-французьку крилату ракету Stоrm Shаdоw/SСАLР — це до 300 км, німецьку ракету ТАURUS — до 500 км.Німецькі ЗМІ пишуть, що Україна з високою ймовірністю отримає і далекобійні ракети ТАURUS ("Таурус"), що обіцяв Мерц під час своєї виборчої кампанії.Своєю чергою, українська сторона сьогодні масштабує виробництво власних засобів ураження: модернізовані ракети "Нептун", модернізовані системи С-200, оперативно-тактичний ракетний комплекс "Сапсан" та ін.Варто зауважити, що українська зброя вже не просто альтернатива західним засобам ураження — вона впевнено перевершує її за дальністю та ефективністю. "Грім-2", модернізовані "Нептун" і С-200 — всі ці розробки завдають точних ударів по російській інфраструктурі.Далекобійне озброєння українського виробництва може зіграти ключову роль у війні Росії проти України. Причому мова йде, в першу чергу, про програму ракетного переозброєння Сил оборони України. Нагадаю, за ще у 2016 році стало відомо, що Саудівська Аравія проводила переговори з Україною стосовно закупки українських ОТРК "Грім 2" і фінансування проєктно-конструкторської розробки.Ракетний комплекс "Грім-2" є розробкою КБ "Південне". Він створений для заміни застарілих ракетних комплексів "Точка-У". У квітні 2019-го стало відомо, що виготовлено два дослідні зразки комплексу. Один в рамках іноземного замовлення від Саудівської Аравії, а другий для Збройних сил України."Грім-2" був публічно представлений на військовому параді до Дня Незалежності України у 2020 році. Розробники називають його аналогом російської ракети "Іскандер".За інформацією з відкритих джерел, бойова частина ракети — масою у 480 кг. Вона може бути виконана за моноблоковою або касетною схемою. Моноблокова схема використовує уламково-фугасну або проникну уламково-фугасну ампулу.Бортова система управління ракети інерційна, комплектується системами навігації та наведення різного типу (радіолокаційними, оптико-електронними та іншими).Читайте також: Путіне, де твої карти?..."Грім-2" може летіти за так званою аеробалістичною траєкторією — роблячи непередбачувані "стрибки", ухиляючись від протиракет противника. Це збільшує шанси ракети подолати протиповітряну оборону ворога. До речі, подібні властивості мають і російські ракети "Іскандер".Судячи з наявної інформації, реальна дальність комплексу "Грім-2"може скласти до 500 кілометрів. Це співмірно з тактико-технічними характеристиками німецьких ракет ТАURUS ("Таурус"). Ще раз звертаю увагу: тактико-технічні характеристики, наприклад, американського АТАСМS ("Атакмс") — 300 кілометрів. Тобто вдвічі менше, ніж в українського засобу ураження.Таким чином, з огляду на офіційну дальність стрільби, її вистачає для знищення будь-якої цілі на окупованій території України. А у разі необхідності, її вистачить, щоб дістати до передових аеродромів і військових баз на території суміжних держав.З 2022 року комплекс мав стати на озброєння ЗСУ.У березні 2023 року у міноборони країни-окупанта заявили, що Україна почала застосовувати оперативно-тактичний ракетний комплекс "Грім-2". Спікер російського міністерства розповів, що протиповітряна оборона нібито перехопила одну оперативно-тактичну ракету "Грім-2"."Протягом доби перехоплено одну оперативно-тактичну ракету "Грім-2", три реактивні снаряди системи залпового вогню НІМАRS, а також знищено два українські безпілотні літальні апарати в районах населених пунктів Новоандріївка та Зелений Гай", – йшлося у повідомленні російського відомства.Ще однією розробкою КБ "Південне" є новий український ракетний комплекс "Вільха". Він створений на базі реактивної системи залпового вогню (РСЗВ) "Смерч". Система повністю вітчизняного виробництва. Варто відзначити, що "Вільха" перевершує за всіма параметрами "Смерч".Вперше про проєкт "Вільха" широкому загалу повідомили 27 січня 2016 року під час засідання РНБО. Ракета розроблялася експертами дніпропетровського конструкторського бюро "Південне".Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" було створено 1951 як конструкторський відділ Південного машинобудівного заводу з виробництва військових ракет.Стратегічні ракетні комплекси Р-12, Р-16, Р-36 тощо, розроблені ДП "КБ «Південне", стали технічною базою для створення Ракетних військ стратегічного призначення колишнього СРСР. Серед них — унікальні у світовій практиці комплекси на базі важких рідинних ракет з моноблоковими, розділюваними та орбітальними головними частинами, а також бойовий залізничний ракетний комплекс з твердопаливною ракетою.Читайте також: Будь-який акт нашого опору, без винятків, – виправданий та правильнийВарто зазначити, що всі складники для виробництва "Вільха" - вітчизняні, включаючи як систему управління, нове ракетне паливо, нову бойову частину. "Вільха" - це не тільки створення ракети, а й конструювання повноцінного ракетного комплексу. Зауважу, що саме українське виробництво, український ВПК і дасть можливість тримати під вогневим контролем тилову інфраструктуру окупаційних військ.Причому, відзначу, не тільки на окупованих Росією територіях України, а, в першу чергу, на території Російської Федерації й в зоні українських засобів ураження. І це не тільки "Грім-2". Це і модернізований "Нептун", це і модернізований зенітно-ракетний комплекс С-200 ще радянського виробництва, але який на цей час, завдяки зусиллям українських зброярів, має можливість бити по наземних цілях. Комплекс С-200 призначений для боротьби з літаками, повітряними командними пунктами, постановниками перешкод та іншими пілотованими та безпілотними засобами повітряного нападу на висотах від 300 м до 40 км, що летять зі швидкостями до 4300 км/год, на дальностях до 300 км. Комплекс здатен діяти за умов інтенсивної радіопротидії.У бойових умовах ці радянські комплекси використовувалися у кількох воєнних конфліктах на території Азії та Африки. Зокрема, у грудні 1983 року С-200, які перебували на озброєнні сирійської армії, збили три безпілотні літальні апарати МQМ-74 збройних сил Ізраїлю. А у травні 1986-го лівійські військові, які отримали від СРСР ці ракетні комплекси, спромоглися збити з їх використанням два американські літаки.Утім, ще у 2013 році з'являлася інформація, що українська сторона відмовилася від них.Але є імовірність того, що в ЗСУ провели певну модернізацію цього комплексу — і завдяки цим змінам він може використовуватися у нинішній війні.Читайте також: План перемоги з трьох пунктівПо-перше, у С-200 - напівактивне радіолокаційне наведення. Цю систему створювали для ударів по повітряних цілях, але з часом, ще в радянську епоху, провели випробування щодо ударів по наземних цілях. У 1982 році на полігоні Сари-Шаган були проведені випробування, які показали малу ефективність через те, що радіоконтрастність наземних цілей була поганою для системи наведення ракети. Тодішні випробування показали погані результати, і від ідеї модернізації на той час відмовилися. Тож модернізація системи наведення мала стати одним з основних моментів реанімування цього старого радянського ракетного комплексу.Найімовірніше, поміняли й бойову частину ракети. Бойова частина була досить незначна — 220 кг, зважаючи на 7-тонну ракету. При цьому із 220 кг — лише 90 кг це вибухові елементи. А усе інше — уражаючі елементи. Крім того, треба було змінювати ще і двигун, бо він у С-200 рідиннопаливний. Її двигун 5Д12 працював на ТГ-02 та АК-27и.  За оцінками спеціалістів, існував варіант перевести рідиннопаливну ракету С-200 на твердопаливну. Таке завдання свого часу було поставлене КБ "Південне". Робота проводилась, однак комплекси С-200 були зняті з бойового чергування напередодні 2014 року. Варто зауважити, що комплекс С-200 був створений у стаціонарному варіанті. Самі позиції ЗРК передбачають складні інженерні конструкції з переміщенням пускових по рейках.За інформацією російської сторони, начальник генштабу збройних сил Росії Герасимов поставив завдання встановити місця зберігання ракет С-200 в Україні та планувати нанесення по них ракетних ударів.Оскільки таке завдання щодо виявлення та знищення пускових установок С-200 та місць зберігання ракет поставлено на рівні керівництва генштабу, небезпека їх застосовування Силами оборони України оцінюється противником як потенційно висока.Зауважу, що розвиток власних засобів ураження — у пріоритеті України.У липні 2024 року президент заявив, що Україна наближається до застосування вітчизняних балістичних ракет. А вже 27 серпня 2024 року український президент офіційно підтвердив успішні випробування першої вітчизняної балістичної ракети. "Було позитивне випробування першої балістичної української ракети", — заявив тоді президент України.На початку травня поточного року під час засідання Ставки Верховного Головнокомандувача президент України дав доручення максимально прискорити створення української балістичної ракети.Війна має відчуватися там, звідки вона й прийшла. А наша далекобійність — це чітка та ефективна гарантія безпеки для України.Спеціально для ЕспресоПро автора. Дмитро Снєгирьов, військовий експерт, співголова ГІ "Права Справа".Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.