Search trend "Башар Асад"

Про це пише Rеutеrs.Водночас Саар чітко дав зрозуміти, що питання статусу Голанських висот, які Ізраїль анексував у 1981 році після захоплення більшої частини цієї території у Сирії під час Шестиденної війни 1967 року, не підлягатиме обговоренню в рамках будь-яких мирних угод.Ця заява пролунала на тлі значної невизначеності в регіоні. Впродовж понад року, з кінця 2023 року, Ізраїль та Ліван перебувають у стані бойових дій, що відбуваються паралельно з війною в секторі Гази. Додатковим фактором є зміна влади в Сирії, де в грудні 2024 року був повалений колишній президент Башар Асад.Довідково: невдовзі після повалення режиму Асада, ізраїльські війська увійшли до демілітаризованої зони на території Сирії, зайнявши, зокрема, сирійську частину стратегічної гори Хермон, з якої відкривається вид на Дамаск.Нагадаємо, що наприкінці 2024 року Башар Асад утік до Росії. 21 травня 2025 року Європейський Союз ухвалив рішення про скасування економічних санкцій проти Сирії. Пізніше адміністрація президента США Дональда Трампа оголосила про значне послаблення санкцій проти Сирії. Це рішення, згідно з заявою Білого дому, фактично скасовує більшість обмежень. 

Іран вимагає від російського президента Путіна більшої підтримки. Аббас Аракчі привіз до російської столиці листа від лідера Ірану, Аятоли Хаменеї, який якраз і вимагає від Путіна бути більш активним у підтримці Тегерану.Однак, виникає питання, що реально може зробити російський президент в ситуації, коли мова йде про обмін ракетними ударами між Іраном та Ізраїлем, а також про американське бомбардування іранських ядерних об'єктів. Навіть, якщо уявити собі наземну операцію на території Ірану, Росія навряд чи стала б втручатися у те, що відбувалося.Тим більше, що ніяких зайвих військових в Росії на тлі продовження російсько-української війни просто немає. І про це свідчить послаблення позиції Москви у країнах Африки, чи у Сирії. Також є очевидним, що Росія не може допомогти Ірану і коли мова йде про обстріли аудиторії цієї країни з боку Ізраїля або Сполучених Штатів.Зрештою, це Росія розраховувала на іранські дрони й ракети, а не навпаки. Таким чином якогось додаткового військово-промислового потенціалу, який міг би допомогти Ірану у боротьбі з його ворогами, у Москві немає. При цьому росіяни ще й намагаються удати, що вони діють так, а не інакше в рамках домовленостей із самим Іраном.Представниця російського зовнішньополітичного відомства Марія Захарова зачитувала в ефірі відповідні статті російсько-іранської угоди про стратегічне партнерство. У цих статтях підкреслюється, що в разі, якщо одна з країн-учасниць угоди зазнає агресії, інша зобов'язується не надавати жодної перемоги країні-агресору.І саме так, з погляду Росії, зараз і вчиняє Кремль. “Ну і тоді виникає досить просте питання, — говорить Марія Захарова журналістам, - а хто ж ці провокатори, які закликають Росію більше допомогти Ірану?" Ну, очевидно, це ті самі провокатори, які наслухалися заяв Путіна і самої Марії Захаровій про видатну геополітичну роль Російської Федерації та повірили в усю цю балаканину.А, може, серед тих, хто повірив в усю цю балаканину, був і Аятола Хаменеї, який також тепер звертається із відповідними проханнями до російського президента. У Путіна дійсно непроста ситуація. Йому потрібно зберегти принаймні нормальну атмосферу у спілкуванні із президентом Сполучених Штатів Дональдом Трампом.Тому що саме ця нормальна атмосфера допомагає Путіну в його ударах по Україні і сподіванні на капітуляцію ненависної країни, на війну з якою Путін, можна сказати, поставив всі карти, пов'язані із власним політичним майбутнім. Путіну потрібно зберегти потенціал для подальших ударів по Україні та спробувати окупувати нові українські регіони.І Путіну разом із цим потрібно продемонструвати, що його країна залишається важливим глобальним гравцем. Але в умовах російсько-української війни і небажання сваритися з американським президентом, останнього досягти практично неможливо. Те, що Путін фактично кинув Іран напризволяще стало продовженням його попередніх геополітичних поразок.Нагадаємо, хоча б про те, що Росія фактично не змогла нічого зробити для режиму Башара Асада у Сирії. Коли сирійська опозиція почала рух у напрямку до Дамаску, росіяни швидше констатували ці події, які відбувалися, ніж допомогли сирійському президенту утримати владу.Вже той факт, що Башар Асад разом зі своєю сім'єю отримав притулок на території Російської Федерації, він може вважати великим політичним досягненням. І це при тому, що на території Сирії, на відміну від території Ірану, у Росії є бази, потрібні для логістики всіх її операцій на африканському континенті.І ми вже зараз бачимо, як фактична втрата цієї логістики дається взнаки на позиціях самої Росії в африканських державах, та на можливостях тих африканських воєнних режимів, які з'явилися на політичній мапі Африки, завдяки російській підтримці.Те ж саме можна говорити про пострадянський простір. Останні майже чотири роки вплив Російської Федерації на події у колишніх радянських республіках зменшується із кожним місяцем. Останньою великою акцією Кремля можна вважати появу російських військ на території Казахстану під егідою організації угоди про колективну безпеку взимку 2022 року. Однак, після початку великої російсько-української війни Москві, довелося вивести з території Казахстану цей контингент, як згодом довелося вивести та своїх так званих миротворців із території Нагірного Карабаху. І зараз ми бачимо, як лідери колишніх радянських республік орієнтуються на кого завгодно: на Сі Цзіньпіна, на Ердогана, тільки не на Путіна, який сприймається людиною, яка, по-перше, не поважає їхній суверенітет, а по-друге, не здатна за допомогою сили змінити політичну ситуацію на пострадянському просторі на свою користь. Так що ж тоді Путін може зробити для Аятоли Хаменеї? Якщо в Ірані може виявитися ситуація, в якій Аятола та його прибічники не зможуть утримати владу, і Корпус вартових Ісламської Революції буде змушений визнати поразку теократичних сил, які знущаються з іранців з часу перемоги так званої Ісламської Революції 1979 року.  Путіну доведеться тільки констатувати, що ще один режим, який був вагомою частиною так званої вісі зла, втратив свої можливості дестабілізувати цивілізований світ. Звичайно, це не сподобається російському президентові, але нічого реального для підтримки цього злочинного режиму він, на щастя, заподіяти не може. Так що питання навіть не в тому, що Путін холоднокровно кидає іранських аятол напризволяще на тлі ізраїльських і американських бомбардувань. А в тому, що ніяких реальних зусиль для того, щоб допомогти цим аятолам виграти в конфлікті та утримати владу в Ірані, Путін також запропонувати не може. Про роль Росії як глобальної держави сучасного світу можна забути назавжди.ДжерелоПро автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. ШевченкаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Чоловіка схопили 21 червня 2025 року під час операції проти організованої злочинності та незаконного обігу наркотиків, передає сирійський державний телеканал Аl-Іkhbаrіyаh Syrіа.У заяві міністерства зазначається, що в ході затримання Васім аль-Асад не чинив опору.Читайте також: "Це дасть їм шанс на велич": Трамп планує зняти санкції з Сирії"Васім вважається однією з найвідоміших фігур, причетних до мереж наркоторгівлі", - повідомляє Аl-Іkhbаrіyаh Syrіа.Каптагон АсадаЗа доби проросійської диктатури Башара аль-Асада у Сирії було створено розгалужену мережу з виробництва та експорту наркотичного засобу каптагон, який є одним з різновидів метамфетаміну. Читайте також: Дипломат Джиджора назвав кілька причин вимоги Сирії до Москви віддати Башара аль-Асада. Ексклюзив ЕспресоЗа рахунок всебічної підтримки правлячого режиму каптагонна галузь стала тіньовою хімічною промисловістю Сирії та джерелом збагачення клану Асада.Наразі Башар аль-Асад переховується у РФ. Він незмінно керував Сирією протягом 24 років (2000-2024), а до того країною 29 років (1971-2000) правив його батько, ставленик СРСР Хафез аль-Асад. Кремль відповідає категоричною відмовою на прохання нової влади країни видати їм диктатора-утікача.  

Про це Rеutеrs повідомив голова центрального банку Абделькадер Хусріє.За його словами, у неділю було проведено пряму комерційну транзакцію з сирійського банку до італійського.Хусріє зазначив, що це відкриває шлях до нових подібних операцій і є важливим кроком у поверненні Сирії до глобальної фінансової системи.Сирію відключили від системи SWІFТ через санкції, запроваджені Заходом у відповідь на жорстоке придушення протестів і масштабні порушення прав людини з боку режиму Башара Асада під час громадянської війни, яка почалася у 2011 році.Основні причини відключенняСанкції ЄС та США:Західні країни запровадили фінансові санкції проти сирійських державних установ, банків та осіб, пов’язаних із режимом Асада. Однією з форм тиску було обмеження доступу Сирії до міжнародної банківської системи, включно зі SWІFТ.Боротьба з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму:Існували побоювання, що сирійські банки можуть використовуватися для фінансування терористичних структур або обходу санкцій, тож їм обмежили доступ до глобальних фінансових операцій.Ізоляція режиму Асада:Відключення від SWІFТ було інструментом політичної ізоляції. Без цієї системи Сирія фактично була відрізана від нормального міжнародного банківського обміну, що ускладнювало торгівлю, інвестування та переказ коштів.Поновлення доступу до SWІFТ є наслідком політичних змін і поступового зняття окремих обмежень унаслідок зміни влади в Сирії.Нагадаємо, що наприкінці 2024 року Башар Асад утік до Росії. 21 травня 2025 року Європейський Союз ухвалив рішення про скасування економічних санкцій проти Сирії. Пізніше адміністрація президента США Дональда Трампа оголосила про значне послаблення санкцій проти Сирії. Це рішення, згідно з заявою Білого дому, фактично скасовує більшість обмежень. 

Сирія повністю відновить підключення до міжнародної платіжної системи SWІFТ "протягом кількох тижнів". Це ознаменує повернення країни до глобальної економіки після 14 років війни та санкцій, які зробили її ізгоєм на міжнародній арені, повідомляє Fіnаnсіаl Тіmеs. "Повернення до SWІFТ - це перший вагомий крок у рамках лібералізації сирійської економіки новим урядом. Це також сигнал про те, що нова влада діє швидко, аби залучити міжнародну торгівлю та інвестиції після того, як минулого місяця США зняли санкції", - йдеться в статті. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: США скасують санкції проти Сирії, які діяли понад 20 років Глава Центробанку Абдулкадер Хусріє прагне повернути іноземні інвестиції, зняти бар'єри для торгівлі, стабілізувати валюту та реформувати банківський сектор. "Ми прагнемо посилити бренд країни як фінансового хабу, враховуючи очікувані прямі іноземні інвестиції у відбудову та інфраструктуру - це критично важливо", - сказав Хусріє. Сирія була відрізана від глобальних ринків з 2011 року, коли тодішній президент Башар Асад жорстоко придушив народне повстання, що переросло у повномасштабну громадянську війну. В грудні минулого року економіка країни перебувала в стані вільного падіння, а державна скарбниця була спустошена. Режим Асада утримував владу в Сирії протягом 53 років і зазнав краху після того, як 12-денний наступ повстанців на чолі з ісламістським бойовим угрупованням "Хаят Тахрір аш-Шам", або "Організація визволення Леванту", 8 грудня завершився захопленням Дамаска - столиці країни. Клан Асадів міг "викачати" з країни до $12 мдрд завдяки державним монополіям, торгівлі наркотиками та частково реінвестиціям.

Башар Асад утік до Москви після повалення його режиму наприкінці 2024 року

Судно з пшеницею прибуло до порту Латакії у Сирії. Це стало першим таким постачанням після того, як колишній президент Башар аль-Асад був скинутий повстанцями в грудні 2024 року. Повний текст новини

«Hospitaliers» is a volunteer organization of paramedics. It was founded by Yana Zinkevich at the beginning of hostilities in Ukraine in 2014. Then Russia annexed Crimea and started hostilities in the east of the country. The motto of our organization is "For the sake of every life." And Hospitaliers prove every day that these are not just words for us.

До сирійського порту Латакія прибуло перше судно з пшеницею після того, як колишній президент Башар Асад втік з країни у грудні минулого року на тлі антиурядового повстання.

Судно з пшеницею прибуло до сирійського порту Латакія, що стало першою поставкою такого роду після того, як колишній президент Башар Асад був повалений повстанцями в грудні.

Перед тим як його режим зазнав краху, сирійський лідер Башар Асад встиг скористатися приватним літаком, щоб вивезти з країни великі суми готівки, цінності та документи. Про це повідомляє Rеutеrs із посиланням на чотирнадцять джерел. Інформаторами були колишні розвідники, працівники аеропорту, охоронці президента та бізнесмени з оточення Асада. Підготовкою втечі займався Ясар Ібрагім, який був найближчим економічним радником диктатора. Саме він організував оренду літака. На борту вивозили майно, співробітників, наближених та членів родини. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Родина Асада могла втекти через секретні тунелі - ЗМІ Використовували літак Еmbrаеr Lеgасy 600. Протягом двох діб він здійснив чотири рейси між Сирією та Об'єднаними Арабськими Еміратами. Останній вилетів 8 грудня з російської авіабази Хмеймім. У той же день Асад також залишив країну, вирушивши до Росії з тієї ж бази. Очевидці повідомили, що борт був заповнений сумками без позначень. У них було не менше ніж $500 тис. готівкою. Окрім грошей, літак вивіз важливі документи, комп'ютери та цифрові носії. У вивезених матеріалах містилася інформація про джерела прибутків, корпоративні записи, реєстрацію компаній, об'єкти нерухомості, а також зв'язки з офшорними юрисдикціями та рахунками. Російський диктатор Володимир Путін прийняв рішеннянадати притулок у РФБашару Асаду, скинутому з посади президента Сирії внаслідок блискавичного наступу повстанців. Перед тим ЗМІ повідомляли, що сирійський диктатор Башар Асад, ймовірно, міг загинути в авіакатастрофі. Його літак прямував "дивним" курсом та раптово зник із радарів.

Башар Асад після повалення його режиму втік до Росії та отримав у цій країні політичний притулок.

У сирійській провінції Латакія прихильники колишнього президента країни Башара Асада напали на патрулі – загинули щонайменше 13 поліцейських, є поранені. Про це пише Аssосіаtеd Рrеss з посиланням на місцеву владу. Сирійський центр моніторингу за дотриманням прав людини, що базується в Лондоні, повідомив про загибель під час атаки 16 поліцейських, 28 прихильників Асада та трьох мирних жителів. За словами директора Департаменту загальної безпеки Латакії Мустафи Кнефаті, прихильники Асада атакували кілька контрольно-пропускних пунктів, а також патрулі у районі міста Джебла. Внаслідок нападу «багато солдатів» загинули та отримали поранення, повідомив Кнефаті без уточнення деталей. У містах Латакія і Тартус, повідомляє сирійська агенція Sаnа, оголошено комендантську годину, поліцейські почали «масштабне прочісування міст і сіл у пошуках ополченців Асада». Місцевим жителям рекомендовано залишатися вдома та повідомляти про будь-які «підозрілі пересування». У Тартус введені війська. Усунутий сирійський диктатор Башар Асад і його сім’я втекли з країни 8 грудня 2024 року і перебувають у Москві, де отримали притулок, як заявили в Кремлі. Представники влади Росії, давнього союзника Асада, заявили, що він «вирішив піти у відставку» після «переговорів» із «низкою учасників збройного конфлікту» і залишив посаду, «даючи вказівки щодо мирної передачі влади».  

Тимчасовий лідер Сирії Ахмед аль-Шараа є, схоже, тим міцним горішком, на якому Кремль ризикує зламати зуби. З одного боку він каже, що Росія є важливою країною для Сирії і було б небажано, щоби вона скоротила свою присутність в Сирії до нуля. Але з іншого цей самий нуль уже зараз маячить на обрії. Двом країнам, які були союзницями за Асада, нині непросто будувати стосунки. Передусім Москва і Дамаск так і не змогли досягти домовленості щодо долі російських військових баз. А тому, як повідомляє СNN, 6 лютого російські транспорті судна із завантаженою на них військовою технікою взяли курс на Гібралтарську протоку, а далі на Європу. Ймовірно, судна прямують до Калінінграду. Якщо це так, то російські кораблі послали за адресою "чемодан причал Россия", і саме цим маршрутом вони і рухаються. Але що це означає для сирійсько-російських стосунків в цілому? Про це Gаzеtа.uа розпвідає далі. "Сторони домовилися домовлятися" Наприкінці січня до Сирії прибула російська урядова делегація. До її складу входив заступник міністра закордонних справ Росії Михайло Богданов та уповноважений Путіна у справах Сирії Олександр Лаврентьєв. З ними прилетіли і представники Об'єднаної зернової компанії та компанії "СТГ Інжиніринг". Важливо, що це був перший візит росіян на такому рівні після повалення режиму Башира Асада. Зустрічали гостей згадуваний вище Ахмед аль-Шараа, міністр закордонних справ Асаад аль-Шибані та міністр охорони здоров'я Махер аль-Шараа. Перемовини тривали три години, і хоча Богданов і зазначив, що "зустріч пройшла конструктивно", а "атмосфера була гарною", в перекладі з езопової мови на людську це означає, що ніхто ні до чого не домовився. Власне, сам Богданов визнав, що "ситуація складна". Росіяни прагнули зберегти за собою два великих військових об'єкти, розташовані у Сирії А складна вона тому, що спроба всидіти на двох стільцях простою не буває. Росіяни прагнули зберегти за собою два великих військових об'єкти, розташовані у Сирії: військово-морський порт у Тартусі та авіабазу Хмеймім неподалік міста Латакія. А сирійці просили за це небагато всього лише колишнього диктатора Асада, який знайшов притулок у Москві. Але обміну "баш на баш" не вийшло, і, як написало агентство Вlооmbеrg, ситуація зайшла у глухий кут. Втім, справа, виявляється, не тільки в Асаді. У гру вступає Євросоюз Перед тим, як російським судам дозволили пришвартуватися в Тартусі та завантажити військове обладнання, їх примусили чекати декілька тижнів. Сирійці дали росіянам гучного ляпаса, але останні тільки втерлися та зробили вигляд, що все гаразд. "Бикувати" у звичному для себе стилі вони не можуть не ті часи. Москва прагне зберегти бодай щось з ознак свого колишнього впливу у Сирії. Зазначимо, що Тартус був для Росії тим єдиним перевалочним пунктом в Середземномор'ї, де можна було дозаправитися та відремонтувати судна під час операцій на Близькому Сході та в Африці. Хмеймім відігравав аналогічну роль, це була база забезпечення для діяльності Росії у названих регіонах. Хоча чому, власне, була? База існує і по цей час, от тільки присутність там росіян наразі обмежена. І це при тому, що у 2017-му Росія та Сирія підписали угоду терміном на 49 років, протягом яких Дамаск дозволяв РФ використовувати Тартус та Хмеймім для власних потреб. Нова влада Сирії скасувала всі старі угоди Хто ж міг знати, що режим Асада не протягне до 2066-го? Це, звісно, жарт, хоча, можливо, сам Башар збирався повторити досвід Джиммі Картера і дожити до ста років&hеllір; В кожному разі, нова влада Сирії скасувала всі старі угоди. У той же час вона нібито була готова укласти інші, вже від свого імені, але&hеllір; Але у справу втрутився Євросоюз, який почав дружити з Сирією проти Москви. До Дамаску полетіли міністри закордонних справ Німеччини та Франції, а слідом за ними і президент Французької республіки Емманюель Макрон провів телефонну розмову з Ахмедом аль-Шараа. Макрон став першим європейським лідером, яким вийшов на контакт з главою тимчасової сирійської адміністрації. На додачу на цього очільниця Євросоюзу із закордонних справ та безпекової політики Кая Каллас оголосила, що міністри закордонних справ ЄС погодили дорожню карту з ослаблення санкцій проти Сирії. Тим часом росіяни розпочали евакуацію свого угрупування військ із сирійського порту Тартус. Санкції проти зерна Так, Євросоюз розуміється на тому, як розмовляти з колишніми диктатурами. Санкції й справді є больовою точкою сирійців. В обмін на їх скасування сирійців схиляють відмовитися від будь-яких нових угод з Росією. І військових в тому числі. Тож недарма переговори щодо подальшої долі баз у Тартусі та Хмеймімі, котрі активізувалися у середині грудня, застопорилися станом на кінець січня початок лютого. Сирія може стати транспортним коридором та постачати нафту і газ, приміром, з Саудівської Аравії та Катару до європейських країн. Що, власне, збирається запропонувати Росія Сирії? Газ і нафту? Після падіння Асада Сирія може стати транспортним коридором та постачати нафту і газ, приміром, з Саудівської Аравії та Катару до європейських країн. А це, в свою чергу, може вплинути на зниження вартості цих продуктів та підвищення їх доступності на ринку. Не забуваймо і про те, що Туреччина просто мріє про магістральний газопровід та нафтопровід із Саудівської Аравії через Сирію, а також про створення великого турецького енергетичного хабу. Недарма окрім Макрона, з Ахмедом аль-Шараа вже переговорив президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган. І не просто переговорив, а запросив до себе в Анкару, куди тимчасовий лідер Сирії прибув зі своєю другою половинкою Латіфою аль-Шараа, вперше продемонструвавши світу нову першу леді Сирії. Але повернемося від прекрасних леді до впливових джентльменів. Отож, газ та нафта цікавлять Сирію, але трохи не так, як цього хотілося б Росії. Чим іще Москва може обдарувати Анкару? Зброєю? З російською зброєю у Сирії складаються вельми непрості стосунки. Адже саме російські літаки бомбардували опозиційні сили, коли ті боролися з режимом Асада. Можна, звісно, усе пробачити і забути, але навіщо? Тим паче, що проти збереження російських військових баз у Сирії активно виступає Туреччина, а з нею Ахмед аль-Шараа вже почав рух на зближення&hеllір; Залишається один чинник впливу на сирійців зерно. Так, Росія є основним постачальником зерна по всьому світу, але й Україна не стоїть осторонь цієї ситуації. Ми вже поставили до Сирії 500 тонн пшениці, а далі "будуть нові постачання, а також поглиблення взаємовигідної співпраці в багатьох сферах", як сказав президент Зеленський. Україна готується замінити Росію на ринку Сирії. Наші виробники зможуть постачати продовольство до цієї країни принаймні, таку амбіцію має український уряд. Пошуки вигоди До слова, окрім пшениці, Україна надіслала у Дамаск і міністра закордонних справ України Андрія Сибігу. Він побував там іще 30 грудня, доповівши згодом, що "зустрівся з керівником сирійської адміністрації Ахмедом Аль-Шараа і передав послання сирійському народу: ми з вами і готові допомогти у відновленні нормального життя, стабільності та продовольчої безпеки". Сибіга наголосив: офіційний Київ відносить нинішню Сирію до числа країн, які поважають суверенітет та територіальну цілісність України. А це вже прокладає шлях до відновлення дипломатичних стосунків між двома країнами. Слід зазначити, що дипломатичні відносини між Україною та Сирією проіснували від 1992-го до 2022-го, тобто до моменту, коли Асад вирішив визнати проросійські маріонеткові утворення "ДНР" та "ЛНР". Тепер Асада немає, а отже, дипломатія може запрацювати знову. Щоправда, аль-Шараа поки продовжує повторювати, що "Росія вважається другою за потужністю в світі", а тому на неї як мінімум варто зважати. Він обіцяє розпустити озброєне угрупування "Хаят Тахрір аш-Шам", яке, власне, й привело його до влади, посприявши падінню режиму Башара Асада. "Хаят Тахрір аш-Шам" організація, яка визнана терористичною, а відтак і забороненою у багатьох країнах, зокрема, й у США та Росії. Але на її розпуск тимчасовий лідер Сирії готовий піти не для того, щоб сподобатися Путіну зрештою, Росія визнала своїм союзником "Талібан", то чому б і не "Хаят Тахрір аш-Шам"?.. Ахмед аль-Шараа буцімто цілком серйозно націлений на демократичний шлях розвитку принаймні, так каже він сам. Щоправда, це дещо протирічить секуляризації освіти, котра розпочалася вже за нової влади. Нинішні урядовці міняють підручники та втокмачують школярам, що не теорією еволюції Дарвіна, а волею Аллаха слід пояснювати виникнення життя на Землі та розвиток біологічних видів. Хай там як, а у Сирії вже заанонсовані вільні вибори, котрі, однак, відбудуться не надто скоро аж за чотири роки. За їхнім перебігом та результатом можна буде судити про те, наскільки серйозні наміри щодо сирійської "перебудови" має аль-Шараа та його команда. До речі, останній, як інформує Тhе Wаshіngtоn Роst, наголошує на прагматичному підході свого уряду, який створює нові альянси і переглядає старі, створені за колишнього режиму. Це вдарить по інтересах Росії, яка втратить ще одного свого союзника Альянс із Росією належить, звісно, до старих зв'язків. Відносини з Україною, з іншими державами демократичного світу до нових. Не те, що б Сирія була нашим найважливішим партнером, у якому Україна зацікавлена насамперед, але перетягнути її на "сторону добра" було б гідною місією. Гідною та важливою хоча б тому, що це вдарить по інтересах Росії, яка втратить ще одного свого союзника. Тому стосунки з Сирією дійсно варто розвивати. Не відмовляючи собі у задоволенні споглядати за тим, як вони руйнуються між нею та Москвою. Що поробиш, прагматизм є прагматизм, а бумеранг є бумеранг. Росія нині пожинає плоди свого невсипущого бажання мати своїх проксі у всіх куточках планети. Ідея фікс, пов'язана з всесвітнім пануванням, неодмінно згубить цю країну. Рано чи пізно&hеllір;

Сирія відкрита для того, щоб дозволити Росії зберегти військово-повітряну і військово-морську бази на узбережжі Середземного моря. Це можливо доки будь-яка угода з Кремлем відповідатиме інтересам країни. Таку заяву зробив міністр оборони Сирії Мурхаф Абу Касра, пише Тhе Wаshіngtоn Роst. "Коли Башар Асад вирішив поїхати в Росію, він думав, що нам не вдасться домовитися з росіянами... Можливо, стосунки з ними буде відновлено так, щоб це насамперед відповідало інтересам Сирії, а потім їхнім інтересам", - зазначив Абу Касра. За словами очільника російської делегації Михайла Богданова, угода про російську військову присутність "потребує додаткових переговорів". "Поки що нічого не змінилося... Ми домовилися продовжити більш глибокі консультації", - додав Богданов. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нова влада Сирії вимагає від Росії компенсації збитків та видачі Асада - ЗМІ За словами сирійських чиновників, минулого місяця Сирія розірвала контракт із російською компанією на управління комерційною частиною порту Тартус, але майбутнє російської військової присутності залишається незрозумілим. Туреччина, Сирія, Ірак і Йорданія створять спільну платформу для боротьби з ІДІЛ. Першу зустріч планують провести в Йорданії.

Сирія відкрита для того, щоб дозволити Росії зберегти військово-повітряну і військово-морську бази на узбережжі Середземного моря. Це можливо доки будь-яка угода з Кремлем відповідатиме інтересам країни. Таку заяву зробив міністр оборони Сирії Мурхаф Абу Касра, пише Тhе Wаshіngtоn Роst. "Коли Башар Асад вирішив поїхати в Росію, він думав, що нам не вдасться домовитися з росіянами... Можливо, стосунки з ними буде відновлено так, щоб це насамперед відповідало інтересам Сирії, а потім їхнім інтересам", - зазначив Абу Касра. За словами очільника російської делегації Михайла Богданова, угода про російську військову присутність "потребує додаткових переговорів". "Поки що нічого не змінилося... Ми домовилися продовжити більш глибокі консультації", - додав Богданов. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нова влада Сирії вимагає від Росії компенсації збитків та видачі Асада - ЗМІ За словами сирійських чиновників, минулого місяця Сирія розірвала контракт із російською компанією на управління комерційною частиною порту Тартус, але майбутнє російської військової присутності залишається незрозумілим. Туреччина, Сирія, Ірак і Йорданія створять спільну платформу для боротьби з ІДІЛ. Першу зустріч планують провести в Йорданії.

Останнім часом Іран міг стримувати геополітичних супротивників і вести війну переважно методами "сірої зони". Однак провал цієї стратегії був помітний ще тоді, коли проіранська "Хезболла" була сильною, а при владі в Сирії перебував Башар Асад.

Таку думку висловив сходознавець, кандидат історичних наук, науковий співробітник сходознавчого відділення Фрайбурзького університету Михайло Якубович в етері Еспресо.Зокрема він зауважив, що угоди між Росією та КНДР та Росією й Іраном відрізняються. "Пхеньян і Тегеран - абсолютно різна реальність. Тегеран намагається все ж таки зберегти можливість рукостискань зі світовими лідерами. Тегеран намагається зменшити санкції. Тегеран намагається умовно вдавати притомного і того гравця, який здатен на перемовини. Що, до речі, багато в чому так і є, враховуючи історію відносин їхню із, наприклад, Сполученими Штатами, і з європейськими країнами. Ну, з Пхеньяном інша історія. По-друге, там в договорі питання територіального його якогось захисту чи взаємних військових зобов'язань, воно не дуже добре прописане. Є відповідні умовності, про які вже відзначають аналітики, що нібито Іран не підтримує в даному випадку російську анексію певних територій України, що десь так і є, бо Іран в ООН, ми знаємо, голосує, або проти взагалі будь-якого осуду Росії, але з іншого боку говорить, що він за завершення конфлікту на умовах територіальної цілісності. Зрозуміло, що це лицемір'я іранського режиму, але, питання в тому, що цей договір кому дає, кому він більше дає, іранцям чи росіянам", - сказав він. Михайло Якубович зауважив, що Іран готується до перемовин із Трампом. І співпраця з Москвою буде для Тегерану аргументом у цих переговорах."І тут можна дуже легко зважити ці дві шальки терезів. Для росіян це додатковий засіб тиску на Захід, що у них є співпраця з Тегераном, і що ця співпраця може навіть передбачати ядерний компонент, хоча навряд це можливо найближчим часом, та і Китай не буде вочевидь за. Для іранців це можливість отримати ще більше доступу до космічних технологій, модернізувати свої газотранспортні системи. Ну і так само розвивати далі різного роду технології пов'язані із освоєнням ядерної енергії. Зараз по суті Іран готується до перемовин із Трампом. Тобто Трамп нібито завжди робить такі голосні заяви проти Ірану, що Іран буде ледь не ворогом номер один, буде потужний тиск. Ми бачимо, що Трамп говорить одне, його радники потім інтерпретують це зовсім інакше, тобто тиск буде зберігатися, але судячи з усього для Ірану ось ця співпраця із Росією, це буде один із таких аргументів, що “якщо ви не знімете з нас санкцій, не буде можливості продавати нафту в дедалі більше країн, то ми можемо ще далі працювати з Москвою", - зазначив сходознавець.На його думку, Іран може дати задній хід у співпраці з Росією за умови зняття санкцій. "Іранці не будуть такими для росіян, як був Башар Асад, чи яким став Пхеньян, ну, можливо, Пхеньян ще контролюється Китаєм. Тобто це буде союзник ситуативний, враховуючи їхні історично проблемні відносини, але це той договір, яким вони будуть вимахувати перед Трампом і говорити, що: “Ми можемо дати задній хід і договір це передбачає, якщо з нас знімуть санкції, якщо з нами будуть далі спілкуватися”. І як в даному випадку будуть говорити Сполучені Штати - питання. Але іранські аналітики, навіть близькі до режиму, в принципі наразі налаштовані все ж таки на перемовини. І оскільки, тим більше, проксі Ірану, ті ж самі хусити, та ж сама Хезболла, той ж самий Хамас перебуває не в найкращому становищі для продовження атак проти Ізраїлю. Власне, тому зараз для них добре мати ще один додатковий аргумент, але чи спрацює - це велике питання", - вважає Михайло Якубович. Російський диктатор Володимир Путін та президент Ірану Масуд Пезешкіан 17 січня підписали договір про "всеосяжне стратегічне партнерство" між країнами терміном на 20 років

Переобраний президент США Дональд Трамп прокоментував ситуацію в Сирії, де минулого місяця був скинутий диктатор Башар Асад. Він похвалив Ердогана за "захоплення" Сирії у момент послаблення Росії та Ірану. Повний текст новини

Після державного перевороту у Сирії та втечі диктатора Башар Асад новий лідер Ахмед аль-Шараа заявив про готовність підтримувати відносини із цивілізованим світом. Він вже зустрічався із журналістами ВВС та очільником МЗС України Андрієм Сибіром. Повний текст новини +Відео

Поразка росіян у Сирії підіймає настрій, та чи отримає держава Україна якісь реальні вигоди від цього демаршу? Чи навпаки?Поразка в Сирії клану асадинів є епохальною подією в регіоні Близького Сходу. В далекому 1971 році Хафез Асад у результаті військового перевороту захопив владу в цій країні, а у 2000 році його син Башар Асад успадкував президентство та продовжив тоталітарне правління ще на довгих 24 роки. І тут напрошується цікава паралель. Асад-молодший прийшов до влади майже одночасно з Путіним. То ж чи не є це знаменням того, що Росія програла війну в Сирії, а тепер наступною буде поразка російського диктатора в Україні?Падіння асадівського режиму в Сирії має стати уроком для всіх диктаторів у світі: влада, котра ґрунтується на методах насилля над народом, ніколи не буває вічною. Особливо це стосується російського правителя Путіна, як би він сам і його оточення воліли уникати навіть думати про це.Сирійці героїчними зусиллями припинили геноцид, котрий здійснював проти власного народу злочинний клан Асадів. Зараз важко навіть уявити, скільки невинних людей було вбито, ув’язнено та постраждало для того, тільки щоб Башар Асад залишався й далі у владі.Читайте також: Росія та Іран готують ядерну угодуТепер світ може довідатись і про всі злочини Москви, які вона здійснювала в Сирії від 2011 року. У цьому сенсі російська військово-морська база в Тартусі та авіабаза "Хмеймім" можуть виявитися джерелами надважливої розвідувальної інформації для західних спецслужб, якщо повстанці зможуть досить швидко захопити ці об’єкти, а потім дозволити Заходу отримати до них доступ.Коли почалося нове повстання сирійського народу, Путін мусив визначити для себе, що для нього важливіше – Сирія чи Україна. Адже Сирія стала для Москви воротами на Близький Схід. Але в Кремлі вирішили, що інтенсивну війну на два фронти, за нинішнього економічного стану речей в Російській Федерації, їм не потягнути. І було прийнято рішення зосередити свої зусилля на спробі знищення української державності.Крім того, варто пам’ятати не тільки про геополітичну, а й про економічну складову військової участі Російської Федерації у війні в Сирії. Від самого початку приватна військова компанія "Вагнер" була водночас і воєнною, і промисловою силою. Адже "вагнери" заробляли там не лише для себе, а й для Кремля.Також інтерес Москви до Сирії підігрівався й тим, що там знаходяться багатющі родовища газу. Путіна спонукає до прийняття рішень втручання у внутрішні справи інших країн не просто бажання допомогти дружнім режимам, він завжди шукає у всьому свої економічні вигоди та меркантильні інтереси.Затіваючи свою сирійську операцію, в Кремлі мали на меті не тільки утримати на плаву злочинний режим Башара Асада. Не менш важливим завданням, яке поставили перед собою росіяни, було нейтралізувати вплив Туреччини у близькосхідному регіоні. Тепер Туреччина відігралася, допомагаючи сирійським повстанцям. В Анкарі відчули слабину Росії, адже її виснажила довготривала війна з Україною.Читайте також: Сирійський та путінський режими як аномаліїІ тут напрошується одна дуже цікава історична паралель. Коли Франція втратила Гаїті, Наполеон Бонапарт продав Луїзіану і відмовився від своїх планів в Америці, щоб зосередитися на своїй війні в Європі, яку він також програв. Хочеться сподіватися, що те саме станеться і з Путіним.Втім, можливий і інший варіант. Коли СРСР програв в Афганістані, це незабаром поклало край і самому репресивному Радянському Союзу. Що дозволило націям, яких силоміць тримали вкупі, знову стати вільними. Тому цього разу існує велика ймовірність, що Російська Федерація повторить долю своєї радянської попередниці.Може статися геополітичний ефект доміно – поразка Путіна в Сирії потягне за собою поразку Москви в Україні, а потім настане розпад і самої Російської імперії. Саме через побоювання такого розвитку подій диктатор вирішив припинити допомогу Асаду.Адже глобальні геополітичні рівняння складалися просто й логічно: Росія+Північна Корея = продовження війни в Україні, а от Росія+Сирія = гарантована поразка в Україні. Путін викинув Сирію з порядку денного, одночасно відмовившись від усіх зобов’язань, які його пов’язували з режимом Асада.На допомогу Асаду також не прийшли Іран та "Хезболла", ослаблені інтенсивними бойовими діями в Газі та Лівані. Адже Ізраїль знищив 70 відсотків ракетних запасів "Хезболли" в Лівані та Сирії, тож терористам знадобиться щонайменше 5 років, щоб спробувати повернути свій колишній вплив у близькосхідному регіоні, і то за сприятливих обставин.Читайте також: Віктор Хафезович Янукович і Башар Федорович АсадНаразі важливим в падінні режиму асадинів став і турецький фактор. Оскільки Туреччина роками підтримувала озброєні опозиційні рухи на північному заході Сирії. Курдські райони й дотепер підконтрольні сирійському крилу курдської партії РКК, історичному противнику Анкари. Таким чином, існує процес зближення місцевих і регіональних інтересів. Та головний інтерес Туреччини полягає в тому, щоб протистояти можливому створенню незалежної курдської держави, що може мати для неї далекосяжні негативні наслідки. Адже це б могло спровокувати населення турецького Курдистану на активізацію боротьби за свою незалежність.І після зміни влади в Сирії турецький президент Реджеп Ердоган робитиме все, що тільки зможе, аби прикордонні райони сирійського Курдистану залишалися ізольованими від турецького Курдистану. Особливо враховуючи, що проксі-війна між Іраном та Ізраїлем здатна переформувати баланс сил в цьому регіоні.Проте сирійська поразка Путіна матиме далекосяжні наслідки для майбутньої розкладу сил не тільки в близькосхідному регіоні, але й загалом у світі. Після падіння клану Асадів позиції Туреччини на Близькому Сході різко посиляться, що дає можливість Анкарі стати більш впливовим гравцем в цьому регіоні. Для турецької сторони сирійське питання залишається життєво важливим, як проблема безпеки, міграції та регіональної стабільності.Щоб краще зрозуміти можливий розвиток подій в Сирії та сподівання Туреччини, котра планує використати на свою користь шанси, що виникають, необхідно оцінити поточну ситуацію та ймовірну політику глобальних і регіональних гравців. Анкара традиційно не задоволена тим, що Сполучені Штати використовували курдську партію РКК для створення протидії колишній сирійській владі.Турки були незгодні з тим, що Америка підтримувала стосунки з РКК. Тепер у президента Реджепа Ердогана вважають, що виникає вікно можливостей, яким потрібно неодмінно скористатися. Сподіваючись, що після того, як Дональд Трамп знову стане президентом у січні 2025 року, він не буде перейматися сирійським питанням і американці вийдуть із Сирії.А це може відкрити Туреччині такі перспективи:1. Втрата курдською партією РКК підтримки США здатна посилити позицію Туреччини в боротьбі з сепаратизмом.2. Можливість вироблення спільного з американцями рішення щодо Сирії, поліпшивши відносини зі Сполученими Штатами.Також Туреччина готується виробити скоординовану позицію з арабськими країнами проти політики США щодо підтримки інтересів Ізраїлю. Одночасно продовжуючи транскордонні операції для забезпечення безпеки кордону та перекриття логістичних каналів для унеможливлення контактів і співпраці між сирійськими та турецькими курдами.Не менш важливим питанням для Туреччини стає керування потоками мігрантів та створення безпечних територій для їхнього розміщення. Щоб забезпечити повернення понад 4,5 мільйона сирійських іммігрантів з Туреччини, необхідно створити безпечні зони на півночі Сирії та здійснити інвестиції в інфраструктуру.Читайте також: Усі російські війни — це війни за газ. В Україні та Сирії тежПадіння режиму Асада може перекрити шляхи транспортування російського газу. Адже навіть московські експерти визнають: якби Росія не увійшла в Сирію і не втримала режим Башара Асада, то у них ще понад 10 років тому гостро постало б питання виживання російського бюджету. Адже в такому разі, вся арабська нафта пішла б до Європи, а в Росії нічого не купували б. А так росіяни перекрили постачання газу відразу з кількох близькосхідних країн. Тому війну в Сирії самі путінські пропагандисти визнають війною Газпрому. Але тепер ця газова синекура для Путіна закінчилася.Як поразка васалів Москви в Сирії здатна позначиться на російсько-українській війні? Тепер можна сказати, що Російська Федерація і Башар Асад припустилися стратегічної помилки, коли вирішили заморозити конфлікт та погодили з Туреччиною окупацію Північної Сирії.Проте, крім суто військових чинників, існує низка політичних причин, які призвели до початкового розпорошення військ Асада. Через потреби війни в Україні, Росія значно скоротила свій військовий контингент у Сирії, що супроводжувалося суперечливими кадровими рішеннями. Та мало хто очікував, що Москва, як вклала протягом останніх десятиліть великі кошти в підтримку режиму Башара Асада, в критичний момент відмовиться прийти йому на допомогу.Не можна точно сказати, чи після поразки в Сирії Кремль ухвалить рішення про пришвидшення переговорів з Україною. Попри вразливу внаслідок сирійських подій позицію, Москва не знижує своєї абсолютно абсурдної планки вимог: 4 українські області – конституційно їхня територія, а Крим взагалі не обговорюється. І поки путінська терористична армія не зазнає поразки на полі бою, доти вони не відмовляться від своїх абсурдних вимог.Після падіння режиму Башара Асада Путін готовий визнати лише свою напівпоразку, і тепер захоче відігратися в Україні, що може підштовхнути його до активізації наступальних дій армії окупантів на наших теренах. Росія відмовилася від Сирії, проте Путін не має жодного наміру відмовлятися від своєї ідеї фікс – повної окупації українських земель.Російський диктатор буде вичікувати до інавгурації нового-старого президента США Дональда Трампа 20 січня 2025 року. Однак з російського боку не надходило жодного сигналу про те, що і після вступу Трампа на посаду – перемовини між Кремлем та Банковою стануть можливими. Після поразки Москви у Сирії російсько-українська війна вступає у нову фазу. Трамп уже заявив про наміри скоротити допомогу Україні, тож у нових реаліях нам варто покладатися лише на міць власної армії та підтримку НАТО і Європи.ДжерелоПро автора. Віктор Каспрук, журналістРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.