Search trend "дещиця"

Колишній посол України в Польщі Андрій Дещиця вважає, що після того, як Кароль Навроцький переміг на виборах президента відносини України з Польщею стануть більш жорсткими. Джерело: Андрій Дещиця в подкасті УП "Кляті питання" Пряма мова: "Я думаю, що апокаліпсису не наступить і кардинально все одразу не зміниться.

Кароль Навроцький виграв президентські перегони у Польщі з мізерною перевагою - менше одного відсотка. І вже анонсував протистояння з проєвропейским урядом, який підтримує Україну. Він є кандидатом від польських правих, істориком і директором Інституту національної пам'яті Його суперником був математик і міський голова Варшави, центрист Рафал Тшасковський. За даними Держвиборчкому Польщі, Навроцький набрав 50,89%, Тшасковський - 49,11%. Меру столиці для перемоги не вистачило трохи більше, ніж 370 тисяч голосів. Та і Каролю Навроцькому святкувати зарано. Відразу після закриття виборчих дільниць він пообіцяв "об'єднати патріотичний табір" та, - наче просигналізував українцям і Брюсселю, - створити "нормальну Польщу без нелегальних мігрантів". Зробити це буде, м'яко кажучи, нелегко. "Поділяє світогляд Орбана" Європу результат польських перегонів насторожив: після виборів у Німеччині та Румунії це перша перемога наслідувачів МАGА на континенті. Партійні соратники чинного президента США після поразок консерваторів у ЄС, Канаді та Австралії очікують реваншу "на повну" у Польщі. Відтак переможцю виборів доведеться бути яскравим і не зраджувати консервативного порядку денного. "Навроцький буде гіршим за Дуду, - прогнозує директор Інституту політичної думки Габріеля Нарутовича Адам Лещинський. - Значно радикальніший, особливо після звинувачень Туска і його союзників. Він налаштований на саботаж багато чого і поділяє світогляд Орбана". Утім, з Орбаном не зблизиться, переконаний український дипломат Роман Безсмертний, бо це "буде занадто". Битва поколінь Переможець Навроцький закликав до єднання лише патріотів. І тепер, враховуючи безпекову нестабільність на континенті через війну в Україні, виникла серйозна загроза євроцентристам. Вони намагатимуться сформувати стійку більшість у Сеймі для підтримки уряду Туска. Польща стане одним із найважливіших майданчиків "боротьби поколінь в одній із провідних демократій світу" На загальноєвропейському рівні боротьба лібералів із популістами-симпатиками Трампа та Орбана загостриться. Польща стане одним із найважливіших майданчиків "боротьби поколінь в одній із провідних демократій світу", припускає політичний історик з Університету Джорджа Вашингтона Метт Даллек. Програли вибори - виграли шанс Будь-який результат боротьби стане проміжним. Якщо ліберали виграють битву за більшість, Навроцький застосовуватиме право вето, як Дуда до Туска. Зараз у нього мікроскопічний відрив від Тшасковського, тому новий президент зосередиться на збільшенні рейтингового відриву на свою користь. Чергові парламентські вибори у Польщі у 2027 році, а отже, у єврооптимістів є час. Найвірогідніше, він буде використаний Брюсселем для ревізії відповідності Варшави принципам ЄС. Підстави вже є. формально Брюссель усе ще має претензії до Варшави У 2023 році Туск обіцяв Брюсселю провести судову реформу для розблокування мільярдів євро з європейського бюджету. Тоді Єврокомісія висловила сумніви щодо верховенства закону у країні. Реформу заблокував Анджей Дуда. Отже, формально Брюссель усе ще має претензії до Варшави. І зараз ключовою може стати Україна. Спільна загроза Досі Польща була "адвокатом" нашої країни в ЄС і в НАТО. Базова заява Навроцького неприємна: "Країна, що не може відповісти за дуже жорстокий злочин проти 120 тисяч своїх сусідів, не може бути частиною міжнародних альянсів". Відтак формально Волинська трагедія має стати визначальною у ставленні Навроцького до України. Однак, за іншою його заявою, наша країна повинна стати "буферною зоною" між Польщею та Росією. Але при цьому Навроцький усе ж вважає РФ загрозою своїй країні. Більше сил Європі Офіційний Київ, вірогідно, сподівається на ці та інші збіги позицій, котрі не дадуть відносинам між країнами суттєво погіршитися. Президент Володимир Зеленський привітав Кароля Навроцького і висловив сподівання на "незмінно плідну співпрацю". За його словами, обидві країни, зміцнюючи одна одну, дають "більше сил Європі у глобальній конкуренції" і наближають "досягнення реального і тривалого миру". (Не)здоровий прагматизм Найближчим часом варто очікувати зміни політичного ландшафту у Польщі з правим акцентом, розповів Gаzеtа.uа кандидат політичних наук Олексій Буряченко, оскільки частина політсил у чинній коаліції тяжіють до консерватизму або готові переорієнтуватися на президента Навроцького. Зміни матимуть вияв у польщоцентризмі та прагматичнішому підході. Оскільки партія "Право і справедливість" центриста Дональда Туска залишатиметься потужним гравцем, до більшоїх радикалізації стосовно нашої країни не дійде. "Це не зрада і не перемога. Україні на шляху до ЄС усе одно довелося б вирішувати з польськими сусідами складні питання, як-от транзит сільгосппродукції, логістика", - пояснив експерт. Дискусії посилять увагу до України як у політичних процесах всередині Польщі, так і в діалозі Варшави з Брюсселем. Заяви для виборців і "золота середина" На користь України спрацюють Білий дім і субвенції від ЄС, із якими Польщі комфортно і вигідно, наголосив Олексій Буряченко. Не очікує різких змін у ставленні Польщі до України і польський експерт Петро Кульпа. "Заяви про неучасть польського контингенту в опорі Росії та про несприйняття вступу України в НАТО більше розраховані на виборців і не матимуть вияву у діях", - прогнозує він. Важливо, як саме Київ вибудовуватиме діалог із Варшавою, застеріг політолог Ігар Тишкевич, і тут важливо знайти "золоту середину". На думку експерта, є ризик конфронтації, якщо Україна жорстко відстоюватиме свою позицію, і перетворення на територію у разі згоди на всі польські забаганки. Натомість Україні є що запропонувати, скажімо, розвивати потужний військово-промисловий хаб, що виник на кордоні двох держав. Тишкевич не виключив спільного заходу країн до регіонів, де діятимуть потужні підприємства ВПК, що дуже вигідно Польщі. Водночас він припустив ускладнення у відносинах між двома країнами у питаннях культури та історії. Політикам краще замовкнути Щоб уникнути цього, український дипломат, експосол України у Польщі Андрій Дещиця радить засудити підрозділи обох держав, котрі вбивали мирне населення. "І політики мають не виносити це у політичну площину", - наголосив він. Україна захищає Польщу від Росії та від прямої загрози з Балтики, вважає дипломат Роман Безсмертний, тому, загострюючи відносини з нами, новий президент, перш за все, посилить ризики для власної країни. "Є рішення на всі заяви Навроцького, котрі виголошені. Я би прогнозував напруження, дискусії, але на тлі російської агресії, диверсій путінської агентури у Польщі вони не будуть визначальними, - прогнозує він. - У тому числі, щодо вступу до ЄС ів НАТО".

Колишній виконувач обов’язків міністра закордонних справ України Андрій Дещиця розкрив нюанси своїх переговорів у 2014 році з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим.

Посол України у Польщі у 2014−2022 роках Андрій Дещиця в інтерв'ю Rаdіо NV відповів на питання, чи варто президенту України Володимиру Зеленському зустрічатись з нижчими за його рівень представниками Росії.

Посол України у Польщі у 2014−2022 роках Андрій Дещиця в інтерв'ю Rаdіо NV пояснив, навіщо президент України Володимир Зеленський заявив, що поїде у Стамбул на переговори з російським диктатором Володимиром Путіним.

Посол України у Польщі у 2014−2022 роках Андрій Дещиця в інтерв'ю Rаdіо NV — про нові переговори з Росією у Стамбулі, що можуть відбутися 15 травня, та ймовірну зустріч українського президента Володимира Зеленського з російським диктатором Володимиром Путіним.

Березневі статті, Будапештський меморандум, Мінські угоди – найвідоміші, але далеко не єдині договори, на які українському народу доводилось йти з Москвою. Еспресо розповість, чим закінчуються домовленості з Російською Федерацією та яку ціну доводилось платити тим, хто їх з нею укладав.З чого починались взаємини з РФ та як з Москвою доводилось домовлятися попередникамСтаном майже на середину 2025 року багатьом союзникам України стало зрозуміло, чим закінчується задобрення диктаторів та чого вартує намагання укласти мир за будь-яку ціну, коли у твій дім приходить агресор з бажанням знищити тебе. Однак і сьогодні залишаються адепти того, що угода може розв'язати проблему й вгамувати чиюсь багатовікову політику ненависті й тотального знищення. Ба більше, віра у це зберігається навіть після порушення так званого "Великоднього перемир’я" і 20 загиблих у Кривому розі й 12 – у Києві. Серед останнього – дев’ять вбитих російськими ракетами дітей.Атака РФ на Кривий Ріг, Фото: V_Zеlеnskіy_оffісіаl/tеlеgrаmЯкщо ж вищепереліченого після трьох років масових вбивств, розправ, геноциду залишається недостатньо, аби зрозуміти, що мир з Росією – це фікція, то потрібно всього лиш подивитися назад. В українській історії достатньо прикладів того, чого вартує спроба порозумітися з тим, хто прийшов знищити тебе і твій дім. Останні приклади будуть особливо показові й з урахуванням того, що з тих часів у Кремлі й влада не мінялась.Однак для початку заглянемо ще у добу Козаччини. І першим, хто спробував домовлятися з тоді ще Московським царством, був Богдан Хмельницький. За своєю суттю Березневі статті, підписані у Переяславі 1654 року, мали дещо інший характер. Йшлось не про мирну угоду як таку, а про протекторат Московії для Гетьманщини. Складно оцінити документ та його вплив на сьогодення, якщо він навіть не зберігся в оригіналі, однак учитель історії та переможець Glоbаl Теасhеr Рrіzе Ukrаіnе 2020 Василь Дяків вказує, що вже тоді, у 17 столітті, зіткнулись повністю протилежні світогляди – європейський та азійський."Європейські політичні традиції, які ввібрала Гетьманщина, зіштовхнулися з азійським підходом московської зовнішньої політики для вирішення своїх загарбницьких інтересів. Цей підхід базується на принципах золотоординського управління, сили та на безумовному підпорядкуванні цареві без будь-яких ознак поваги та партнерства до протилежної сторони", – пише вчитель. Також історик Сергій Плохій у своїй роботі "Брама Європи" пише, що в обох сторін було докорінно різне сприйняття цих домовленостей. "Козаки вважали Переяславську угоду контрактом, що має зв’язувати обов’язками обидві сторони. З боку Хмельницького, він та його держава потрапляли під протекторат царської влади. Вони обіцяли відданість та військову службу в обмін на захист, пропонований Московською державою. Цар, однак, сприймав козаків як нових підданих, щодо яких він не матиме жодних зобов’язань після того, як надасть їм певні права та привілеї", – пояснює професор кафедри української історії в Гарвардському університеті.  Остання теза є особливо цікавою, адже показує, що чи то сьогодні, чи то майже 400 років тому, угоди Росія визначає не як домовленість про рівну співпрацю, а як засіб для придушення та подальшого використання потенційного ворога. Власне про це свідчить і зміст Березневих статтей – Гетьманщина зберігає внутрішню ієрархію, правову та податкові системи, однак зобов’язується повідомляти про обрання гетьмана російського царя, обмежити розмір війська до 60 тис. солдатів, а також утримувати своїм коштом московську армію, яка тепер легально розміщувалась на територіях козацької держави. У 17 столітті російський цар був дещо поступливішим, а відтак декларативно в угоді надав суб’єктність Гетьманщині на ведення зовнішньої політики, однак з забороною на встановлення дипломатії з найближчими сусідами – Річчю Посполитою та Османською Імперією. Як бачимо, вже тоді Московське Царство намагалось перекрити Гетьманщині шлях до створення міцних союзів і закріплення на геополітичній карті. Саме це і можна прирівняти до тих угод, які Україні намагаються нав’язати сьогодні – заборона вступу до НАТО та навіть фактичних розмов про це. Що цікаво, саме це і зіграло злий жарт з тими, хто укладав Березневі статті. Адже поки Гетьманщина дотримувалась заборони на ведення переговорів, московські царі тричі таємно вирішували її долю із Річчю Посполитою. Згодом син Хмельницького, Юрій, спробує переглянути домовленості з Московією по смерті батька. Однак, замість забезпечення суверенітету, отримав Переяславські статті 1659 року, за якими Гетьманщину ще більше затиснули царськими обмеженнями. Таким чином на територіях теперішньої України розпочнеться період "Руїни", який розкриється після так званої "Чорної ради", проросійського гетьмана Лівобережжя Івана Брюховецького й Московських статтей. Пострадянські договори і фіктивні домовленості про територіальну цілісність та непорушність кордонів України Згодом, у період УНР, трапиться століття повноцінної окупації частини території України більшовиками за результатами Першої світової війни. Зокрема йдеться про розвал Австро-Угорщини та складні революційні події у Німеччині, адже саме сторони Четвертного союзу були стримуючим фактором для РСФСР та гарантією безпеки для Української Народної Республіки. Переживаючи гніт, геноциди, політичні репресії, винищення культури та народу як такого, у 1991 році Україні все ж вдасться вибороти незалежність та визнання її суверенітету. Надалі, у 1994 році, президент Леонід Кучма підпише Будапештський меморандум, за яким Україна зобов’язувалась набути неядерний статус в обмін на нечіткі, але такі солодкі "гарантії безпеки". "Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії та Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй", – йшлось у другому пункті меморандуму. Складно сказати, чи це спланована та продумана стратегія РФ на чолі з Єльциним по роззброєнню сусіда, чи то дійсно цивілізований світ так боявся нового члена у "ядерному клубі". Однак, як вже писало ВВС, недієвість Будапештського меморандуму розумів і Леонід Кучма, який поставив свій підпис під документом. Другий президент України визнав, що після підписання його попереджали про порожність гарантій меморандуму."Тодішній президент Франції Франсуа Міттеран сказав: "Синку, не вір цьому документу, тебе обмануть", – заявив Кучма на міжнародній конференції в Єрусалимі.Згодом Україна, ще за десять років до повномасштабної війни з Росією і не один раз,  звертатиметься по допомогу до країн-підписантів. Спершу закликала провести термінові консультації під час конфлікту щодо острова Тузла у 2003 році та під час українсько-російської "газової війни" у 2006 році. Російсько-український конфлікт довкола острова Тузла. Фото: www.ukrаіnіаnwоrldсоngrеss.оrgТакож український парламент звертатиметься до підписантів Меморандуму підтвердити свою прихильність принципам у березні 2014 року, коли Росія розпочала анексію Криму. Тоді США ініціювали проведення в Парижі консультації з країнами-учасницями Будапештського меморандуму. На зустріч були тодішній держсекретар США Джон Керрі, міністр закордонних справ Великої Британії Вільям Хейг, в.о. міністра закордонних справ України Андрій Дещиця. Від країни-агресора не прибув ніхто, а згодом РФ узагалі відмовиться від таких консультацію. Повертаючись до 90-их, Україна ще один раз поведеться на російську угоду – Великий договір між Україною та Росією, який підпишуть 31 травня 1997 року. За ним РФ "визнає територіальну цілісність та непорушність кордонів України". І звучить це звісно поважно, але його основною передумовою був залишений у Севастополі "троянський кінь" у формі Чорноморського флоту. Як пише у колонці для "Радіо.Свобода" журналіст Віталій Портников, без російського флоту в українському Севастополі ніхто і не збирався підписувати "Великий договір". Єльцин чудово знав, як сильно Кучма зацікавлений у його візиті. І Москва пов'язала заключення "великого" договору з підписанням угоди про статус Чорноморського флоту Росії в Севастополі. Без цієї угоди Єльцин не хотів ні в Київ їхати, ні договір підписувати. Більш того, на певному етапі переговорів російська сторона навіть відмовилася вносити в документ пункт про взаємне визнання територіальної цілісності, хоча він і містився в угоді між РРФСР і УРСР, підписаній Єльциним і Леонідом Кравчуком ще до розпаду СРСР. Українській делегації стало зрозуміло, що без угоди щодо флоту ніякого "великого" договору не буде, принаймні не буде документа з конкретним змістом", – писав Портников ще у 2018 році. Згодом Чорноморський флот у Севастополі стане плацдармом для силового поширення "руского міра" на території України, а у 2003 році призведе до конфлікту на Тузлі і стане однією з причин, чому президент Кучма відмовиться від євроатлантичної інтеграції в НАТО та почне перемовини зі створення Єдиного економічного простору з Росією, Білорусією, Казахстаном. Перше вторгнення РФ на територію України і домовленості у МінськуЗгодом, коли Україна буде ослаблена після Революції Гідності, надійний і дружній сусід скористається ситуацією, аби розпочати введення "зелених чоловічків" у Крим і привести у дію сепаратистські війська на Донбасі, яких сам фактично і "відгодував". Реакцією на це стали Мінські угоди 2014 року, які утверджували тимчасове перемир'я у Війні на сході України. Мінські домовленості. Фото: hrоmаdskе.rаdіоПротокол тоді підписали учасники Тристоронньої контактної групи, зокрема тодішній спецпредставник голови ОБСЄ Гайді Тальявіні, другий президент України Леонід Кучма, тодішній посол Російської Федерації в Україні Михайло Зурабов, Олександр Захарченко і Ігор Плотницький.Що цікаво, останні двоє ніяк не значились у підписаній документації, хоча фактично були представниками від вирощених Росією банд, які керували на території самопроголошених Л/ДНР. Однозначної оцінки цій угоді немає, а думки та експертів у цьому питанні різняться.Зокрема колишній міністр закордонних справ України Павло Клімкін у коментарі "Суспільному" у 2021 році казав, що вони мали свої результати, однак визнає їхню "помилковість". "Свого часу Мінськ допоміг у розв'язанні гуманітарних питань, на зразок постачання води. Я б не назвав його ефективним, але так або інакше якісь рішення в рамках Мінська приймалися. А от щодо інших питань, як звільнення полонених, якусь особливу роль Мінськ не відіграв. Саме тому рішення про передачу політичних питань з нормандського формату на мінський майданчик однозначно було помилковим і завадило всьому процесу", – зазначав ексміністр. Однак за першим Мінськом, який був логічним продовженням Мирного плану п’ятого президента України Петра Порошенка та очевидно не влаштовував Москву, бої на Донбасі все ж відновились. Відтак на початок лютого 2015-го точились найзапекліші бої за Донецький аеропорт та Дебальцеве, де російські військові разом із бойовиками намагались оточити українців.Надалі Володимир Путін почне диктувати набагато жорсткіші умови для України, паралельно погрожуючи знищити її регулярну армію. Лейтмотивом других Мінських угод став "особливий статус для окремих районів Донецької та Луганської областей", який українська сторона зобов’язувалась закріпити у Конституції. Ба більше, за "Мінськом-2" органи місцевого самоврядування на Донбасі можуть мати власні статути, які, наприклад, дозволяють їм укладати угоди з іноземними державами, мати власний бюджет, проводити місцеві вибори та референдуми. "Наша задача була, по-перше, відвести загрозу або принаймні відтермінувати війну. Вибити собі вісім років, щоб ми відновили економічне зростання і побудували міць Збройних сил. Це була перша задача – і вона була досягнута", – коментуватиме ці угоди п’ятий президент у червні 2022 року.Повноцінно оцінити їхній зміст з оглядом на повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році зможуть історики в майбутньому. Однак достеменно відомим залишається лише одне – будь-які домовленості з Москвою, який би політичний устрій та влада там не панували, це фікція, яку неодмінно використають проти України. Відтак і сьогоднішній "мир", який нав’язує адміністрація 47 президента США Дональда Трампа, Росія сприйме лише як для переозброєння, відновлення репутації на геополітичній карті та відновлення після санкцій Заходу. Читайте також: Цілі Росії очевидні: позбавити Україну доступу до Чорного моря, захопити Одесу й розширити свій вплив аж до Молдови, - дипломат Гербст

Вболівальники футбольних клубів "Металіст" та "Шахтар" під час спільного маршу у Харкові 30 березня 2014 року вперше виконали приспівку "Путін - х**ло! Ла-ла-ла". Вислів став популярним серед противників політики Володимира Путіна. Мем отримав резонанс у міжнародній пресі й став широко використовуватися не тільки вітчизняними, а й численними закордонними виконавцями, особливо в акціях протесту. "Пісня про Путіна" поширилась у політиці, релігії, спорті, інформаційній сфері, медіа та народній творчості. Серед філологів мем розглядається як сленговий неологізм, який походить від російського мату. Виконуючи приспівку вживають багаторазові повтори основного тексту з переспівками "ла-ла-ла-ла". Або "ло-ло-ло-ло" - для рими зі словом "х**ло". "Якщо ви бажаєте висловити свої погляди стосовно Путіна, вам потрібно лише сказати "ла-ла-ла-ла-ла-ла". Все буде абсолютно зрозуміло", - вважає професор політології з Рутгерського університету в США Олександр Мотиль. Лідер угруповання харківських футбольних фанів "Frее Lаnd Ultrаs" Максим "Ковбой" розповів, що текст пісні це римейк старої приспівки уболівальників "Металіста" про екс-президента ФФУ Григорія Суркіса періоду його протистояння із екс-власником "Металіста" Олександром Ярославським. Замість Путіна там був Суркіс. 6 квітня на матчі між "Металістом" і "Шахтарем" на "Олімпійському" у Києві фанати з Харкова повторили приспівку "Путін х**ло". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хроніка "Путін Ху&hеllір;ло": як народився і поширювався вислів Її швидко підхопили в інших клубах. Часто було чути на матчах Чемпіонатів України з футболу від фанатів київського "Динамо", "Десни" з Чернігова, "Карпат" зі Львова, "Ворскли" з Полтави. Стала популярною на відбіркових матчах Чемпіонату Європи 2016 року, Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги Європи УЄФА. У листопаді 2014-го приспівку підхопили вболівальники литовського баскетбольного клубу "Жальгіріс", а 17 березня 2015 року до футбольних і баскетбольних фанів приєдналися грузинські уболівальники регбі. У квітні 2015 року скандували під час боксерського поєдинку між Александром Усиком та Андреєм Князевим. У червні 2014-го на мітингу біля російського посольства в Києві тодішній в. о. міністра закордонних справ України Андрій Дещиця намагався заспокоїти мітингарів і в процесі спілкування повторив за ними слова з приспівки. Це набуло широкого міжнародного резонансу. "Головне, що вдалося зупинити насильство і провокації біля посольства РФ. Але, якщо російська агресія триватиме, це буде робити все важче", - написав Андрій Дещиця у Тwіttеr з цього приводу. Російське видання "Ехо Москви" на своєму сайті провело опитування. Запитали у читачів, чи засуджують вони вчинок Дещиці, який обізвав Путіна. Ствердно відповіли на нього в 19,9 % людей. Не засуджували вчинок Дещиці 78,6%. Не змогли відповісти 1,5 %. Після висловлювання Андрія Дещиці провідні світові видання стикнулися з труднощами перекладу слова "х&hеllір;ло". "Yеs, Рutіn іs а dісkhеаd, yеs", передали слова українського міністра англійською брюссельські журналісти ЕurАсtіv. Dісkhеаd "членоголовий". Цей варіант найуживаніший на Заході. Нема єдності в іноземних журналістів і щодо транскрипції зустрічаються Кhuіlо, Нuіlо, Нuylо. Британська газета Тhе Guаrdіаn пише khuіlо і пояснює, що, окрім як dісkhеаd, це слово можна перекласти як fuсkеr й&hеllір; бар.

Лідери європейських країн зрозуміли, що Сполучені Штати не готові віддавати життя за Європу, тож вони повинні розраховувати лише на себе.

Андрій Дещиця пояснив, чому нова адміністрація США заграє з Путіним.

Андрій Дещиця розкрив секрет ефективних перемовин із Росією: якщо не бути агресивними, вас просто обдурять.

Колишній посол України в Польщі Андрій Дещиця вважає, що згода Вашингтона на призначення нового посла Росії в США свідчить про зміну американської політики щодо Росії на більш помірковану, що викликає занепокоєння через відсутність координації із союзниками.

Прагнення деяких європейських політиків відновити постачання російського газу в Європу суперечить намірам США знизити ціни на нафту і газ.

Колишній Надзвичайний і Повноважний Посол України в Польщі Андрій Дещиця критично висловився на адресу тих, хто провокує у суспільному просторі скандал з приводу закупівлі снарядів за посередництва польської фірми &quоt;РНU Lесhmаr&quоt;

Дискусія про перерозподіл коштів на закупівлю озброєння для Державної прикордонної служби України (ДПСУ) та Збройних сил України (ЗСУ) негативно позначилася на перевірених каналах постачання зброї з Польщі.

"Я думаю, що і Польща, і Україна пройшли значні етапи свого розвитку. І ми, здається, пробуємо залишатися прив'язаними до тих моментів, які вже в минулому. Коли Польща вступала в НАТО і в Європейський Союз, то декларувала, що вона буде адвокатом, просуватиме інтереси України в цих інституціях.

Матюки. Облишимо морально-культурну складову. Але обсценна лексика від людини-лідера може мати місце у виняткових випадках. Як, наприклад, міністр закордонних справ Дещиця у 2014-му мав розрядити ситуацію під посольством РФ у Києві та назвав Путіна тим, ким він є. Якби посольство взяли штурмом, то винною була б вже Україна, оскільки Віденська конвенція не має двочитань. В умовах, коли ми зі зруйнованою армією дали б Путіну прямий саsus bеllі, все могло обернутися інакше. Тому, тоді використання другого імені Путіна було виправдано. Читайте також: Інтерв'ю Зеленського Фрідману: США вивчають дії двох сторінАле суцільні матюки в інтерв’ю у кабінеті у спокійній атмосфері на фоні прапора і штандарта свідчать про невпевненість у собі людини, яка має керувати державою в найнебезпечніший момент. Цією лексикою невпевненість маскується, але ворог її прочитає.Сенси. Тут ще гірше. Інфантилізм (всі навколо винні) з патерналізмом (нам мали дати) це точно не Черчилль. Розберемо по частинах, тезово.1. "Партнери не допомогли перед вторгненням". Класичне  перекладання відповідальності. Зеленського попереджали за пів року до того, проте він не зважав. Перед тим його монобільшість і уряд забирали гроші з оборони на дороги, бо у 2020-21 роках призначений ним міністр оборони Таран методично зривав державне оборонне замовлення. А пропозиція терміново дати 50 мільярдів на потреби оборони перед повномасштабною війною була названа "популізмом". То як мали поводити себе дорослі люди, коли бачили небажання керівництва України захищатися і чули промови про травневі шашлики?Читайте також: Чому Зеленський матюкається під час публічних інтерв'ю2. "Кинули з Будапештським меморандумом". Для початку треба подивитись, як він написаний і що від України підписав Кучма у 1994 році. У разі загрози мають збиратись підписанти. З тексту випливає, що якщо всі не зібрались, значить збори не є чинними. Не Зеленський робив текст, але як мінімум двоє дипломатів (Олександр Чалий і Борис Тарасюк), які брали участь в роботі над документом, є не чужими для Офісу президента. Просто в цивілізованому світі процедура має значення для легітимності, а для України Будапештський меморандум має бути уроком — дивись, що підписуєш, щоб потім не шкодувати.3. У частині питань про корупцію нічого нового: відкидання звинувачень і невизнання проблеми та захист своїх. Також знову спроба перевести стрілки на США — мовляв, наша корупція, то ваш лобізм. Ну, за такий "лобізм" в Америці сідають років на триста, у нас сідають в новесеньке авто люкс-класу.Читайте також: Жодних "але". Зеленський не має йти на другий термін4. Білорусь. Лукашенко, звісно, мерзота. Та Зеленський мав би згадати, як у вересні 2019-го перед візитом Лукашенка в Житомир міністерство оборони повністю ліквідувало військову частину А0229 – танковий батальйон Десантно-штурмових військ, який був розташований у районі Овруча Житомирської області. Тоді Лукашенко пообіцяв Зеленському, що Україна ніколи не матиме проблем з боку Білорусі. Саме через Овруч російські війська вдерлись у напрямку Києва.Власне, можна довго полемізувати із Зеленським. Деякі його тези були правильними, хоч і не новими. Але загальне враження невпевненого у собі, але обізленого підлітка, який ні за що не відповідає і звинувачує всіх навколо — це сухий залишок від побаченого, який залишився у мене. Можете уявити собі реакцію  англомовної аудиторії, для якої писалося інтерв’ю, і яка завжди є критичною. До всіх.ДжерелоПро автора. Володимир Ар'єв, народний депутат УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.