Search trend "калінінград"

Агенти Головного управління розвідки Міноборони провели диверсію в місті Кенігсберг (Калінінград). Внаслідок атаки було знеструмлено об'єкти російського ВПК та армії. Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на джерела. За інформацією джерел РБК-Україна в українській розвідці, близько 4:00 14 червня у місті Кенігсберг було здійснено атаку на промислову електропідстанцію. Таким чином було повністю припинено постачання електроенергії до споживачів, зокрема до об'єктів російського військово-промислового комплексу та армії РФ, розташованих в районі здійснення операції. Збитки для Росії внаслідок диверсії становлять майже 5 млн доларів. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія стикається з катастрофічним браком боєприпасів на Херсонщині - "АТЕШ" Джерела зазначають, що агенти ГУР злили охолоджуючу рідину з силового трансформатора підстанції, а потім здійснили підпал об'єкта. Пожежа суттєво пошкодила об'єкт та призвела до припинення електропостачання на ворожі підприємства, розташовані неподалік. "Ми вкотре нагадуємо, що Росія більше не має тилу ні на сході, ні на заході, ні в будь-якій точці планети. Все російське, задіяне у війні проти України, буде горіти, тонути і знищуватися незалежно від його рівня захисту чи місця розташування", - наголосив співрозмовник у ГУР. В ніч на 13 червня в тимчасово окупованому Криму пролунала серія вибухів. Учасники підпілля повідомили про точні прильоти минулої ночі по військових об'єктах окупантів у Сімферопольському районі.

Як повідомляє онлайн-медіа Суспільне. 14 червня, близько 4 години ранку, у Кенігсберзі (Калінінград) агенти Головного управління розвідки Міністерства оборони України провели успішну атаку на промислову електропідстанцію. Ця операція призвела до повного припинення електропостачання, зокрема, для об’єктів російського військово-промислового комплексу та Збройних сил РФ, які знаходяться в зоні проведення операції. Згідно з інформацією, отриманою з джерел […] Тhе роst Українська розвідка знищила електропідстанцію в Калінінграді fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

У Калінінграді атаковано промислову електропідстанцію, унаслідок чого повністю припинено постачання електроенергії до споживачів, зокрема до об'єктів російського ВПК і збройних сил РФ у районі здійснення операції.

14 червня близько 4 ранку в м. Кенігсберг (Калінінград) агенти Головного управління розвідки Міноборони (ГУР) здійснили атаку на промислову електропідстанцію

14 червня близько 4 ранку в російському місті Калінінград агенти ГУР атакували промислову електропідстанцію, внаслідок чого повністю припинено постачання електроенергії до споживачів, зокрема до обʼєктів російського ВПК та ЗС РФ, розташованих неподалік.

На заході РФ, у Калінінграді та області, сталося масштабне відключення електроенергії. Також деякі жителі міста поскаржилися на відсутність водопостачання.

В Естонії військовим дозволили застосовувати силу на морі у разі загроз та атакувати ворожі кораблі. У країні внесли зміни до закону про організацію Сил оборони й закон про економічну зону для зміцнення морської безпеки в морській акваторії держави, повідомляє Роstіmееs. "Закон уточнює завдання Сил оборони Естонії, а також застосування прямого примусу і військової сили проти ворожих загроз. Це забезпечує Силам оборони гнучкість для дій, щоб вони могли оперативно реагувати на загрози, які надходять з моря", - йдеться у повідомленні журналістів. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Естонія: Більше шести країн готові розгорнути війська в Україні Президент Естонії Алар Каріс у понеділок схвалив поправки до законів. Відповідно до них естонські військові мають право застосовувати силу на морській території Естонії в разі загроз, спрямованих проти інфраструктури, що забезпечує безперебійність життєво важливих послуг, а також проти об'єктів оборонного значення, портів або інших споруд і обладнання. "Зміни спрямовані на забезпечення ефективнішого контролю і захисту морського кордону Естонії, особливо в умовах зростаючих загроз у Балтійському регіоні", - йдеться у пояснювальній записці до законопроєкту. Кабель С-Lіоn 1, який проходить між Фінляндією та Німеччиною, було, ймовірно, пошкоджено. Обрив відповідно комунікації відбувся в економічній зоні Швеції біля узбережжя Готланда. Інцидент підтвердила шведська берегова охорона. У Балтійському морі у лютому зафіксували обрив підводного кабелю, що зв'язує російський ексклав Калінінград із Санкт-Петербургом. Його було пошкоджено "внаслідок зовнішнього впливу" вже деякий час тому.

Просив би вас прокоментувати те, що відбулося в Ер-Ріяді. Ми знаємо лише офіційну, публічну частину, але розуміємо, що є надзвичайно тривожні й занепокійливі сигнали, зокрема від пана Віткоффа. Адже частина американського політичного істеблішменту бачить у Росії не ворога, якого треба стримувати, а партнера і, можливо, друга. Як ви оцінюєте перемовини в Ер-Ріяді?Цілком поділяю вашу стурбованість щодо зустрічей та переговорів, які відбуваються в Саудівській Аравії. Важко повірити в те, що я чую і бачу безпосередньо з місця подій. Вважаю, що росіяни використовують ці переговори виключно для висування нових вимог та ультиматумів, не роблячи жодних кроків до мирної угоди.  Щоразу вони намагаються витягнути з США нові поступки. І, на жаль, те, що я чую від представників США, свідчить, що вони почали використовувати суто російські аргументи, навіть виносячи їх у публічний дискурс. Однак очевидно, що це не відповідає інтересам США. Це вимоги суто Російської Федерації. Тому ми перебуваємо у доволі складній ситуації. Замість того щоб разом з Україною мати єдину позицію на переговорах і дійсно змушувати Росію прийняти розумний та абсолютно обґрунтований підхід, США фактично переймають російські аргументи і, здається, починають чинити тиск на Україну та Захід. З останніх новин із Саудівської Аравії, це вимога Росії щодо експорту сільськогосподарської продукції та добрив, що є абсолютно неприйнятним. Це ще один ультиматум, і видається, що США, на жаль, починають відступати та погоджуватися з російськими вимогами.Ситуація – не просто тривожна, а драматично складна. І на превеликий жаль, ми не знаємо, чи мають зараз американці так званий довгий сценарій, зокрема і щодо ведення перемовин з РФ. Але ми в Україні занепокоєні можливими наслідками. Чого чекати в короткостроковій та середньостроковій перспективі? Тому що росіяни відкинули будь-які компромісні пропозиції та б'ються за кожен сантиметр захопленої території. Крім того, збираються окуповувати додаткові території, які вони ще навіть не захопили. Росіяни надзвичайно чітко виклали свою загрозливу позицію.Насправді ви абсолютно праві — Російська Федерація не змінилася. Якщо порівняти її позицію, вимоги та ультиматуми від 22 лютого 2022-го і 25 березня цього року, то суттєвих змін практично немає. Вони просто повторюють старі вимоги, додаючи до них нові. Наприклад, щодо членства в НАТО та інших організаціях — вони не мають наміру йти на жодні компроміси. Це абсолютно очевидно. Я не можу зрозуміти переговорну позицію Сполучених Штатів. Не думаю, що вони цього не бачать, але, можливо, у них є якась тактика чи стратегія, яка мені абсолютно незрозуміла. І, чесно кажучи, я не вважаю, що це шлях до успіху. Якщо США готові домовлятися з Путіним щодо України, то це безумовно погана та неприйнятна стратегія. Це не переговори, а фактична здача позицій та інтересів України та її народу.У вас є розуміння, що робить Дональд Трамп? Чи він не розуміє певних речей, чи на превеликий жаль, дуже добре розуміє те, що зараз робить? І тут ми говоримо не лише про Україну, а й про Канаду, про відносини з Данією, з ЄС, про те, як вони фактично не пустили на відповідну розмову офіційну представницю ЄС Каю Каллас. На вашу думку, чи розуміє Трамп, чого він хоче досягнути?На жаль, це останній варіант альтернативної думки, і ви чітко дали це зрозуміти. Гадаю, що адміністрація Трампа повністю розуміє як тактику, так і принципи формування нового світового порядку. Однак цей порядок видається нестабільним, оскільки він не ґрунтується ані на багатосторонності, ані на чітких принципах, які Захід ще нещодавно так наполегливо відстоював. Через це ми спостерігаємо фрагментарну картину. Рівень довіри між західними партнерами знижується, а рішення та пропозиції адміністрації Трампа позбавлені передбачуваності. Це створює ризики й водночас не сприяє ясності. Постає питання: яких результатів можна досягти для колективного Заходу? Адже я не вважаю, що США зможуть досягти успіху без залучення західних партнерів та України до вирішення складної безпекової ситуації, з якою ми зараз стикаємося.Хотів би вас розпитати про відчуття загрози для окремо взятих країн Європейського Союзу. Ми дуже часто чуємо інформаційні вкиди, попередження від політологів, директорів тих чи інших розвідувальних спільнот. Розуміємо, що проти Литви чи Естонії можлива агресія, яка може бути актуалізована лише тоді, коли поставлять під сумнів п'яту статтю Євроатлантичного договору. І основне – щоб була готовність з боку реальних союзників Литви, Естонії та України підстрахувати одне одного, можливо, у критичній ситуації. А коли нам кажуть про 2030 рік, я в це не вірю, тому що Путін готовий. І єдиний запобіжник – п'ята стаття Євроатлантичного договору, яка може бути інтерпретована Трампом приблизно так, як він проінтерпретував відносини з Канадою.Необхідно чітко усвідомити: на сьогодні альтернативи системі колективної безпеки НАТО просто не існує. Я не закликаю створювати якісь замінники Альянсу. Принцип Статті 5 Північноатлантичного договору - "один за всіх і всі за одного" - залишається непохитним. Саме на цій незмінній основі ми формували наші очікування щодо безпеки та розбудовували оборонний потенціал.Щодо країн Балтії – вони, без перебільшення, є східним форпостом європейської безпеки. На щастя, ми розвиваємо все більш тісну партнерську співпрацю як з північними сусідами, так і з Польщею, Німеччиною та іншими союзниками.Окремо хочеться відзначити останні рішення німецького уряду. Берлін демонструє яскравий поворот до активнішої ролі в європейській безпеці – через фінансові інвестиції, політичні зобов'язання та глибинну зміну свого підходу до цих питань.Тому, навіть якщо окремі члени Альянсу можуть мати сумніви щодо 5-ї статті, я переконаний, що більшість країн-учасниць і надалі твердо дотримуються цього фундаментального принципу.Ми свідомо не шукаємо якихось окремих, національних рішень у сфері безпеки. Наша стратегія ґрунтується на принципах колективного захисту, і ми твердо віримо, що у разі потреби кожен з нас виконає свій обов'язок перед іншими.Ключова історія – наповнення будь-яких механізмів готовністю застосувати силу для того, щоб зупинити агресора, а також наявність належної кількості цієї військової сили. Це потребує додаткового осмислення з боку європейських держав і не тільки фінансово, а й у готовності запускати ці фінанси у додаткове оборонне виробництво. США – занадто мінливі, Україна почула досить позитивні сигнали з боку ЄС. Але потім ми побачили певний відкат, коли говоримо про конкретні плани та дії, а не слова. Як ви оцінюєте ситуацію щодо підготовки країн ЄС відбивати агресію? Це екзистенційне питання, бо Україна, Литва, Естонія, Польща залишаються у чорному списку Кремля.Ми не обманюємо себе щодо можливих позитивних змін у Російській Федерації. Навпаки – ця країна свідомо обрала війну як ключовий інструмент своєї зовнішньої політики, особливо щодо сусідніх держав.На сьогодні ми стикаємося з надзвичайно загрозливою ситуацією на наших кордонах. Враховуючи 700-кілометровий кордон з Білоруссю, яка фактично перетворилася на російського сателіта, ми маємо справу з серйозним викликом. Білорусь сьогодні – це територія гібридної окупації: формально незалежна, але цілковито контрольована Кремлем.Окрему загрозу становить Калінінградський анклав, історичний Кенігсберг, який Росія перетворила на потужну військову фортецю. Протягом останнього десятиліття там відбувається масштабне нарощування військового потенціалу – процес, який, на жаль, залишався поза увагою багатьох європейських столиць.Беручи все це до уваги, ми не маємо жодних сумнівів у необхідності демонструвати власну відданість, збільшуючи інвестиції в оборону та роблячи це у тісній співпраці з нашими сусідами шляхом координації та спільних дій. Це включає проведення військових навчань, обмін досвідом, а також активну взаємодію з партнерами. Зокрема, ми висловлюємо глибоку вдячність українським військовим і політичним експертам. Завдяки їхньому досвіду ми отримали багато цінних висновків з останніх військових операцій і продовжуємо навчатися. Ми уважно стежимо за ситуацією на фронті, щоб засвоїти якомога більше, адже сьогодні ми є свідками абсолютно нового характеру війни, де військові засоби застосовуються у безпрецедентний спосіб. Наші зобов’язання очевидні: фінансові інвестиції, співпраця з сусідами, партнерами з НАТО та ЄС. Але це лише початок – цього недостатньо. Наразі ми витрачаємо на оборону 4% ВВП, але цього замало. Ми говоримо про підвищення цього рівня до 6%, проте це рішення має бути підтримане всіма країнами - членами ЄС і НАТО. Тільки тоді альянс колективної оборони буде достатньо сильним.Лише тоді колективна оборона стане справді потужною. Протягом десятиліть альянси – НАТО і, певною мірою, ЄС – опинялися у вразливому становищі. Саме тому важливо подавати правильний приклад, як це роблять країни Балтії, Польща та скандинавські держави. Нещодавно Швеція оголосила про значне збільшення своїх оборонних витрат – майже на 50%, з 2,4% до 3,5% до 2030 року. Але час працює не на нашу користь. Нам потрібно діяти оперативніше та робити значно більше, ніж зараз.Ви говорили про Калінінград, Кенігсберг, Крулевець. Розуміємо, що це буде надзвичайно важлива історія і для Литви, і для Польщі, і для Німеччини. І Російська Федерація, я думаю, бачить точку прикладання своєї потенційної агресії. Адже свого часу ми пам'ятаємо з чого починалася Друга світова війна: Гітлер почав говорити про екстериторіальність Данцигського чи то Гданського коридору. Розуміємо, наскільки важливими є Сувалки. Відомо, що там є закрита військова частина, але чи робляться зараз на політичному рівні кроки щодо належного плану, щоб було реагування в разі провокації на Сувалках.Безумовно. Хочу привернути вашу увагу до двох останніх важливих подій у цьому контексті. Литва вже денонсувала так звану Дублінську конвенцію, щодо касетних боєприпасів. Разом із країнами Балтії та Польщею ми також ухвалили рішення про вихід з Оттавської конвенції щодо протипіхотних мін. Ці кроки демонструють, що ми активно зміцнюємо оборонні можливості, необхідні для захисту кордонів і реагування на потенційні кризові ситуації. У зв’язку з цим наші кордони посилюються. Наприклад, деякі мости, які ведуть до Кенігсберга, повністю перекриті спеціальними інженерними спорудами. Наразі жодного руху там немає, і не буде, поки ситуація не зміниться. На кордоні, зокрема з Білоруссю, триває будівництво оборонних укріплень, і ми ставимося до цього максимально серйозно.Особисто я не очікую класичних військових провокацій, проте можливі гібридні атаки чи інші дестабілізаційні дії, зокрема з боку режиму Лукашенка, який повністю залежить від Путіна. Саме тому ці ділянки нашої території перебувають під пильним контролем. Можу запевнити, що сили територіальної оборони проводять навчання, ретельно вивчаючи особливості цих регіонів. Це не просто формальність — суспільство сприймає ситуацію вкрай серйозно. Ми продовжуватимемо посилювати нашу оборонну спроможність настільки, наскільки це потрібно, щоб бути готовими до будь-яких викликів.Є питання щодо темпів. Наскільки швидко зараз Париж, Лондон, Берлін, Вільнюс, Варшава – всі ті держави, які усвідомлюють загрозу та дисбаланс у світовій політиці, наскільки швидко будуть готові приймати важливі рішення? Якою буде нова політика Європейського Союзу та окремо взятих держав, наших друзів, стосовно Києва? Але тут мене цікавить конкретна матеріальна складова.Дійсно, ви абсолютно праві. Час декларацій минув. Ми повинні визнати, що припустилися багатьох помилок і витратили надто багато часу на розробку превентивних дипломатичних програм та заходів. Ми інвестували в Мінськ І та Мінськ ІІ, сподіваючись, що вони зупинять агресора, але цього не сталося. Отже, час не на нашому боці, як я вже казав. Водночас у Брюсселі та багатьох столицях ЄС, хоча й не в усіх, панує позитивний імпульс. Цілком погоджуюсь, що це не стосується, наприклад, Будапешта чи, певною мірою, Братислави. Є також нейтральні країни, які мають власне бачення оборонної політики ЄС. Ми маємо докласти всіх зусиль для формування Європейського оборонного союзу, подібно до вже створених Європейського економічного, Енергетичного та Банківського союзів.Оборонний союз має бути створений, ймовірно, протягом року або двох. Опублікована Європейською комісією «Біла книга» стане ключовою основою для подальших дискусій. Наразі, наприклад, у Європарламенті тривають масштабні дебати щодо цього документа та рішень, пов’язаних із розвитком європейської оборонної промисловості.Переконаний, що 2025 рік стане вирішальним у цьому процесі. Очікується ухвалення низки практичних рішень щодо фінансування та запровадження нових механізмів, таких як спільні закупівлі та інвестиції.Я не стверджую, що всі домовленості вже досягнуті, але в багатьох європейських столицях усвідомлюють: діяти потрібно зараз або ніколи. Йдеться про безпеку наших громадян, про майбутнє Європейського Союзу та всіх європейців. І я переконаний, що Україна повинна стати невід’ємною частиною цього безпечного союзу та спільного майбутнього. Саме тому Україна є нашим найнадійнішим союзником і стратегічним партнером, що відображено в усіх відповідних документах. Ми забезпечуємо її активну участь у програмах і рішеннях, спрямованих на зміцнення європейської безпеки та створення потужної, стійкої відповіді на будь-які загрози нашому спільному сьогоденню і майбутньому.

Російський флот у Балтійському морі відрепетирував бої за Калінінградську область

Ми розуміємо, наскільки грізною є ситуація, зокрема, на європейському континенті. Ми не знаємо, що може вжалити президента Дональда Трампа в голову. Але ми бачимо певні наслідки і дуже серйозне пересування безпекової архітектури, зокрема Європейського Союзу.І зараз відповідальність лягає на низку держав – на Велику Британію, Францію, Німеччину, щоб захистити східні кордони НАТО і Європи, ідеться й про Україну, від російської агресії, якщо «найкращий переговірник у світі» не досягне конкретних результатів.Тут постає багато запитань. Перш за все, варто зазначити, що ситуація зараз надзвичайно нестабільна й непередбачувана. Настільки, що все, що я скажу сьогодні, завтра може виявитися хибним. Ми просто не знаємо, як події розгортатимуться у найближчі тижні й місяці. Проте розпочну з відповіді на ваше останнє запитання щодо переговорів з Росією. Як на мене, наразі жодної можливості для таких переговорів немає. Росія нічого не виграє від цього процесу і, схоже, вона впевнена, що ситуація складається на її користь. Якщо подивитися на факти, то їй вже вдалося змусити Дональда Трампа ставитися до неї як до ріввноправного гравця.Їм також вдалося повернутися на світову арену завдяки Дональду Трампу. Він не змушував їх іти на жодні поступки, натомість тиснув на Україну, що виглядає вкрай суперечливо. Водночас дії Трампа можуть мати і зворотний ефект — вони слугують тривожним сигналом для України. Це нагадування, що ми не можемо покладатися на інших у критичних питаннях. Україна має повною мірою усвідомити виклики війни й діяти максимально рішуче. Європейські країни також починають усвідомлювати серйозність ситуації, проте поки що не вжили суттєвих заходів. Вони й далі розглядають фінансування як головне рішення, але насправді не здійснюють суттєвих змін у власних оборонних системах. Винятком, мабуть, є Швеція та Фінляндія, які розуміють необхідність перегляду свого підходу. Велика Британія, Німеччина та Франція усвідомлюють, що повинні діяти, щоб підтримати Україну та зміцнити східний фланг НАТО, якщо хочуть зберегти життєздатність Альянсу. Водночас курс Трампа може загрожувати цьому – він, імовірно, намагатиметься або вийти з НАТО, або принаймні послабити його роль.   Втім, йому буде нелегко реалізувати ці наміри, адже Конгрес, радше за все, виступить проти. І хоча в Конгресі багато прихильників Трампа, вони також підтримують НАТО та розуміють, що саме ця організація зараз утримує систему глобальної безпеки. Тож залишається лише чекати й стежити за розвитком подій у найближчі тижні. Україна не зламається. Вона буде рухатися вперед, тому що сильна й здатна вистояти. Ви зачепили надзвичайно важливі речі, і деякі з них я хотів би трохи уточнити. У цій ситуації все залежить значною мірою від того, які рішення будуть ухвалювати у Сполучених Штатах. Ми не можемо залізти в голову Дональду Трампу, ми не можемо залізти в голову новому шефу Пентагона. Ті речі, які вони роблять, викликають тривогу. Водночас ми чуємо голоси, що за пару років Росія буде готова напасти на Європу. Я категорично з тим не погоджуюсь, тому що Росія вже у процесі підготовки в разі чогось до більшої війни. І під загрозою можуть бути країни Східної Балтики – Фінляндія, можливо, Швеція, Естонія, Латвія, Литва і не лише.Друга світова війна розпочалася з так званого данцигського ультиматуму, коли Гітлер намагався отримати під свій контроль екстериторіальний коридор до Гданська. Якщо Сполучені Штати заведуть свої стосунки з Європейським Союзом у глухий кут, то європейцям доведеться у військовий спосіб давати відповідь на ту чи іншу провокацію. Які темпи підготовки європейських країн і політичне бачення можливої нової мілітарної загрози?Росія не така сильна, як багато хто вважає. Так, можливо, вона утримує частину боєздатних військ подалі від лінії фронту для інших завдань, але в її оборонній позиції є значні слабкі місця. По-перше, Калінінград. У цьому регіоні майже немає бойових підрозділів, оскільки їх було передислоковано для участі в боях навколо Донецька. Якщо Росія відкриє новий фронт, теоретично німецькі, американські та литовські війська можуть увійти до Калінінграда вже завтра, що зруйнує будь-які її стратегічні плани. По-друге, перевага НАТО в повітрі над північним регіоном є величезною. Багато хто недооцінює кількість літаків, що перебувають на озброєнні Фінляндії, Швеції, Данії, Німеччини та Польщі. Цих сил достатньо, щоб повністю знищити будь-яке російське угруповання, яке спробує розпочати наступ.Люди часто недооцінюють силу повітряної переваги. Достатньо згадати першу війну в Перській затоці, коли в перші дні операції коаліційні сили влаштували справжній "шок і трепет", завдаючи масованих авіаударів по всіх можливих цілях. Як наслідок, іракські війська виявилися нездатними до ефективного спротиву. Подібний сценарій може повторитися, якщо НАТО грамотно використає свої військово-повітряні сили. Я не вірю, що Росія здатна ефективно протистояти повітряній силі НАТО. Альянс значно краще підготовлений у цьому аспекті, ніж багато хто уявляє, адже зазвичай увага зосереджується на наземних операціях, а не на тому, що відбувається в повітрі. Часто не беруть до уваги масштабний арсенал авіаційних ракет і бомб, які можуть бути використані, і яких насправді набагато більше, ніж прийнято вважати. З політичної точки зору я не бачу причин для занепокоєння щодо можливих дій Росії на даний момент. Гадаю, що Путін усвідомлює, що спроба розв’язати масштабний конфлікт із НАТО стала б для нього катастрофічною помилкою. Наскільки серйозно буде готове Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії брати на себе відповідальність? Тут йдеться не лише про справи Європейського континенту – тут ідеться про справи світового рівня, коли чуємо, що той чи інший американський діяч починає ображати прем'єр-міністра Канади пана Трюдо. Це історія не лише про Трюдо - це про Канаду.Канада, Австралія – дуже багато є держав, справжнім лідером в яких є, наприклад, британський монарх Чарльз ІІІ. Відповідно, стає питання про оновлення і переосмислення того, що називається британською співдружністю. Можливо, зараз варто було б переосмислити загалом мілітарну роль і, зокрема, збільшення конкретного внеску і координацію тих держав, які входять до британської співдружності?По-перше, я не вважаю, що варто хвилюватися щодо Співдружності. Це потужне державне утворення, об’єднане спільною мовою та спільним королем. Однак варто бути відвертими: занепокоєння викликають висловлювання Трампа щодо Канади та можливість її анексії. Це звучить як сценарій, написаний ФСБ. Усе це виглядає як частина ширшої стратегії з ліквідації західних організацій – НАТО, Європейського Союзу, Співдружності націй, Світового банку. Путін прагне їхнього розпаду, адже у такому разі він зможе скористатися хаосом і почати збирати уламки. Зараз складається враження, що Трамп, свідомо чи ні, діє як його пособник, допомагаючи послабити ці структури. Втім, я переконаний, що Велика Британія залишатиметься непохитною у своїй позиції та підтримає Канаду й Австралію, якщо Трамп наважиться зробити реальні кроки у цьому напрямку.Зараз ми повинні покладатися на силу духу та порядність американського народу. У Сполучених Штатах є багато розсудливих і відповідальних людей, які глибоко обурені не лише тим, як Трамп поводиться з ними, але й тим, як він представляє їх на міжнародній арені. У Конгресі вже лунають голоси: я обирав вас не для того, щоб ви створювали цей хаос. Я не обирав вас, щоб ви руйнували наші відносини з союзниками. Залишається сподіватися, що Америка знайде в собі сили врегулювати цю ситуацію, коли мова йде про Трампа. Однак варто бути готовими: якщо їм це не вдасться, нас усіх очікують надзвичайно серйозні випробування. Я хотів вас розпитати, можливо, про найважливіше – про нову концепцію захисту і підтримки України, якщо, не дай Боже, станеться щось погане, коли ми говоримо про Дональда Трампа і його розмови з кремлівським диктатором. Якщо буде послаблена допомога з боку Сполучених Штатів, ми розуміємо, що це питання буде не лише про гроші, не лише про фінансування, а про збільшення виробництва боєприпасів. Ми розуміємо, що український мобілізаційний резерв перебуває не у найкращому вигляді.Ключова задача Путіна – тиснути на Трампа в непрямий спосіб, в непомітний спосіб, щоби Трамп тиснув на нас. Але, як зазначили і керівник російського міністерства закордонних справ Лавров, і його заступник Рябков, поки тривають перемовини, війна все одно триватиме. Не буде перемир'я, і росіяни зараз хочуть досягнути максимуму на лінії фронту.Хотілося б вірити, що Трампу буде вкрай складно зупинити вже запущені процеси, зокрема постачання боєприпасів. У цьому задіяні великі приватні корпорації, і якщо Трамп спробує надто жорстко втрутитися, вони можуть просто пригрозити перенести свої штаб-квартири в інші країни. У такому разі він неминуче зіткнеться з потужним тиском з боку бізнесу, що обмежить його можливості діяти радикально.Однак покладатися на це не можна, адже Трамп залишається непередбачуваним і ненадійним. Цілком ймовірно, що він може поїхати до Путіна, повернутися і різко припинити будь-яку підтримку України. Я не вважаю, що це найімовірніший сценарій, але його не можна виключати. Якщо це станеться, запасів боєприпасів, швидше за все, вистачить на місяць-два, після чого ситуація стане критичною. У підсумку артилерію можна буде залучати лише у справді крайніх випадках. Найвлучніше позицію Трампа щодо Путіна та України можна охарактеризувати як нестабільну та непередбачувану. Путін прохопився кілька днів тому в інтерв'ю, що задача – створити таку ситуацію, в якій європейці – це я зараз цитую Путіна, – махаючи хвостиками, почнуть бігти до ноги свого заокеанського господаря – йдеться про Дональда Трампа.Це його бачення ситуації. Наше бачення ситуації – що Україна разом з Великою Британією, Польщею, Францією, Німеччиною, Балтійськими країнами та Румунію мають сформувати дуже швидку відповідь. Нехай вона буде теоретична, але вона має бути проробленою до дрібниць: хто буде керувати, чи будуть зведені штаби, якою буде система управління, якою буде система забезпечення.І я це кажу не лише тому, що люблю Україну. Я розумію, що європейцям доведеться все одно давати відповідь в разі провокації проти Естонії, Латвії і Литви. Це потужні країни, це суверенні країни, але в них не надто глибокий стратегічний резерв.Відповідь на це запитання — так. Європейська оборона має серйозні проблеми, які охоплюють усе: від збору розвідданих і високорівневого зв’язку - до командування та управління, мобільних штабів і бойових підрозділів на рівні корпусів і дивізій, зокрема артилерії та інженерних військ. Усі суттєво скоротили свої військові можливості, довівши їх до мінімального рівня. Запасів немає — ні надлишкової артилерії, ні зайвих боєприпасів, ні резерву інженерів. Це означає, що доведеться проявляти гнучкість і креативний підхід до використання військ, можливо, навіть перекваліфіковувати частину піхоти в інженерні підрозділи чи інші спеціальності. Яким би не було рішення, Європа повинна діяти негайно. Ми не можемо зволікати, очікуючи, що Трамп раптово скаже "ні", а Путін — "так", лише щоб потім усвідомити, що на необхідні зміни знадобиться рік чи більше. Деякі з них займуть ще більше часу. Ми повинні почати уже зараз, але мене турбує те, що я не бачу жодних активних дій у цьому напрямку. Ми досі перебуваємо на етапі обговорень, зосереджені на наданні Україні фінансової допомоги, сподіваючись, що цього буде достатньо. Але гроші самі по собі не вирішують проблему. Нам потрібні сильні, боєздатні збройні сили, здатні вести бойові дії, адже саме військова спроможність є справжньою валютою цього нового світу. Без цього м'яка сила, фінансова допомога та конференції — чи то в Мюнхені, чи будь-де інше — залишаються марною тратою часу. Вони не вирішують реальних викликів, з якими ми стикаємося сьогодні.

У російському місті Калінінград стався курйозний інцидент. Чоловік на "Мустангу" вирішив влаштувати покатушки у стилі гри GТА. Повний текст новини +Відео

Кабелі зʼєднували Санкт-Петербург і Калінінград

У Балтійському морі порвався підводний кабель, що зв'язує російський ексклав Калінінград із Санкт-Петербургом. Кабель було пошкоджено "внаслідок зовнішнього впливу" вже деякий час тому. Зараз тривають відновлювальні роботи, повідомляють російські ЗМІ. Пошкодження кабелю сталось ще 27 грудня у виключній економічній зоні Фінляндії, повідомляє фінське видання Ylе. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Литва готується до мінування мостів, які з'єднують країну з РФ За два дні до цього було порвано кілька кабелів, що з'єднують Естонію та Фінляндію. Тоді ж фінською владою було затримано російський танкер Еаglе S, екіпаж якого підозрюють у навмисному пошкодженні підводних кабелів. "Пошкоджений російський кабель справді перетинає один із фінських кабелів, який було порвано наприкінці грудня", - зазначає видання. Німеччина планує посилити свою оборонну присутність у Балтійському морі завдяки новому спеціалізованому кораблю. Корабель здатний протистояти російському флоту та захищати критичну інфраструктуру. Він отримав назву "НТВ 130", призначений для захисту підводних кабелів, вітрових електростанцій та інших ключових об'єктів. Його створення ініціювала оборонна компанія Nаvаl Vеssеls Lürssеn (NVL), аби скоротити час від розробки до введення в експлуатацію, враховуючи загострення загроз з боку Росії.

У Фінській затоці виявлено пошкодження кабелю звʼязку, що зʼєднує російські Санкт-Петербург і Калінінград, РФ вживає заходів для його відновлення.

У Балтійському морі обірвався підводний кабель "Ростелекому": що відомоУ Фінській затоці пошкоджено два кабелі "Ростелекому", що з'єднують Санкт-Петербург і Калінінград. Ремонтні роботи триватимуть близько тижня, їх контролює берегова охорона Фінляндії.

У Фінській затоці пошкоджено два російські кабелі зв'язку, що з'єднують Санкт-Петербург та Калінінград.

Місто Калінінград, де розміщено російську ядерну зброю і частину флоту, залишається в енергетичній ізоляції. З 8 лютого країни Балтії від'єдналися від мережі, яку контролює Москва. Які ризики це становить для Калінінграда і чи загрожує блекаутами?

Калінінградська область втратить зв&rsquо;язок з енергосистемою материкової Росії

Незабаром країни Балтії остаточно від'єднаються від російської енергетичної мережі для того, щоб синхронізуватися з мережею Євросоюзу. Таким чином, російський ексклав, місто Калінінград, може залишитися без електроенергії, адже муситиме самостійно забезпечувати себе світлом. Повний текст новини

Після синхронізації Балтійської енергосистеми з континентальною Європою цього тижня Калінінградська область працюватиме в острівному режимі. Досі цей російський ексклав залишався підключеним до підконтрольної Москві електромережі.