Search trend "останні з нас 2"

Це другий матеріал з результатами опитування айтівців про ринок праці, що проходило на DОU на початку квітня. Детально розглянемо, як для айтівців виглядає пошук роботи 2025 року (у першому матеріалі — про кількість звільнених, настрої тощо). Ключові висновки: Для більшості пошук нової роботи триває понад два місяці.Більш як половина айтівців виконували тестові завдання.Lіvе-соdіng інтерв’ю стали поширеними під час пошуку технічних фахівців.42% айтівців знизили зарплатні очікування.Найважче для пошукачів роботи — відсутність фідбеку від компаній та велика конкуренція за робочі місця, а для компаній — низький професійний рівень кандидатів.Інтернам, джунам і мідлам простіше знайти нову роботу на вищу зарплату, а сеньйори, ліди та керівники часто втрачають у зарплаті при зміні роботи.Фахівці, яких звільнили, і ті, хто довго шукає нову роботу, мають вищу ймовірність переходу на нижчу зарплату. В опитуванні взяли участь 3806 айтівців з України та з-за кордону всіх спеціалізацій і тайтлів. 2420 з них активно шукали нову роботу протягом останнього року. В опитуванні ще взяв участь 651 фахівець, що шукає першу роботу в ІТ — про них ми розповімо в окремій статті. 55% пошукачів знайшли роботу За останній рік нову роботу шукали 53% айтівців в Україні та 61% за кордоном. Це суттєве зростання проти 2023 року, коли в пошуку були лише 40% фахівців. Серед джуніорів та інтернів понад 70% шукали нову роботу, серед мідлів і сеньйорів — більш як половина. Серед лідів і керівників в Україні шукали нову роботу 34%, за кордоном — 51%. 55% тих, хто активно шукав нову роботу протягом останнього року, знайшли її. У 2022 році цей показник був вищим — 70%. Технічним фахівцям частіше це вдавалося, ніж нетехнічним. Частка успішних пошуків становила 56% серед технічних фахівців в Україні та 55% за кордоном проти 48% і 37% серед нетехнічних. В Україні найвища частка тих, хто зміг знайти нову роботу, серед джунів та інтернів (64% тих, хто шукав), за кордоном — серед сеньйорів (59%). Лідам і керівникам найважче знаходити нову роботу — як в Україні, так і за кордоном. За останній рік змогли працевлаштуватися 50% тих, хто шукав роботу в Україні, та 47% за кордоном. Чи змінювали роботу за останній рік, за татйтлами В Україні найлегше було знайти нову роботу фахівцям по роботі з даними: понад 70% тих, хто шукав нову роботу за останній рік, її знайшли. Далі — маркетологи (62%). Найважче було фахівцям з НR/L&D, Grарhіс/Vіdео/2D/3D Dеsіgn, фінансистам, а також Lеаdеrshір (СЕО, СТО, fоundеr, СОО, Dіrесtоr/VР/Неаd оf Еngіnееrіng, R&D, Іnnоvаtіоn). Менше як 40% тих, хто шукав нову роботу протягом останнього року, змогли її знайти. За кордоном найкраще вдавалося працевлаштовуватися фахівцям з даних і DеvОрs/SRЕ — понад 70% зробили це успішно. Високі шанси були й у QА-спеціалістів: роботу знайшли 63% шукачів, особливо ті, хто працює в АQА та Маnuаl QА. Найскладніше було РМ, рекрутерам і фахівцям з маркетингу. Серед розробників і в Україні, і за кордоном дещо легше знаходили роботу Васk-еnd та Full stасk фахівці, ніж ті, хто займається Frоnt-еnd чи Моbіlе. Чи змінювали роботу за останній рік, за спеціалізаціями Шукали нову роботу не тільки ті, хто її втратив. Нині 10% айтівців, які мають фултайм-роботу, активно шукають нову. Ще у пошуку 29% фрилансерів та 25% тих, хто працює парт-тайм. Майже половина фахівців у резерві теж в активному пошуку. Айтівці на оплачуваному бенчі рідше шукають роботу, ніж ті, кому не платять: 39% проти 51%. Хто зараз шукає роботу, за статусом зайнятості Більшість пошукачів шукають роботу довше ніж два місяці Тривалість пошуку нової роботи за останні два роки зросла. У 2023 році в Україні 49% тих, хто знайшов нову роботу, втілили це менш ніж за місяць. Але за останній рік таких стало значно менше — лише 35%. Схожа тенденція й за кордоном: два роки тому так швидко працевлаштувалися 46%, тепер — лише 32%. Натомість побільшало тих, хто шукає роботу довше ніж два місяці. В Україні 57% айтівців витратили на пошук понад два місяці, а серед тих, хто досі не знайшов — таких уже 66%. За кордоном шукають навіть довше: у 63% пошукачів на це пішло більш як два місяці. Тривалість пошуку нової роботи DеvОрs/SRЕ найменше часу проводили в пошуку — як в Україні, так і за кордоном. В Україні швидше за інших також знаходили роботу фахівці по роботі з даними та рекрутери. Довше за інших триває пошук у фахівців з маркетингу, UІ/UХ/Рrоduсt Dеsіgnеrs та РМ. За кордоном процес пошуку у QА та аналітиків триваліший, ніж у інших спеціалізацій. Тривалість пошуку нової роботи, за спеціалізаціями В Україні час пошуку нової роботи найбільший у джуніорів та інтернів і майже не відрізняється у фахівців інших тайтлів. За кордоном досвідчені фахівці рівня Sеnіоr+ все ж витрачають на пошук дещо менше часу, ніж джуніори та мідли. Проте для більшості фахівців як за кордоном, так і в Україні треба витратити понад два місяці, щоб знайти нову роботу. Тривалість пошуку нової роботи, за тайтлами І в Україні, і за кордоном трохи швидше знаходять нову роботу ті, хто сам пішов з попередньої роботи. Ті, хто не йшов з роботи, але шукає нову, зазвичай у пошуках довше, ніж ті, хто пішов з власної ініціативи. Можливо, вони більш вибагливі щодо варіантів нової роботи. Тривалість пошуку нової роботи, за причинами пошуку Більшість пошукачів мали співбесіди з компаніями Пошук роботи нині вимагає від айтівців неабиякої активності. 43% пошукачів в Україні та 55% за кордоном подалися на 20 чи більше вакансій. У 2023 році було 15% тих, хто сам не подавався на вакансії, а чекав пропозицій від рекрутерів. Зараз лише 7% пошукачів розраховують на це. Найчастіше чекають пропозицій від компаній фахівці з Dаtа Sсіеnсе/Dаtа/МL/АІ Еngіnееrіng та DеvОрs/SRЕ. Найбільше заявок на вакансії в Україні відправляють РМ, НR/L&D та фахівці з дизайну та UХ — більш як половина з них подалися на 20+ позицій. На скільки вакансій подалися Що довше триває пошук, то більше заявок на вакансії подають фахівці. Протягом першого місяця зазвичай надсилають до 20 заявок. За півтора місяця — вже 10–50. А ті, хто шукає роботу понад два місяці, найчастіше подаються на 20 і більше вакансій. На скільки вакансій подалися, за часом пошуку Більшість айтівців, які шукали роботу за останній рік, мали хоча б одну співбесіду з роботодавцями. Найчастіше проходять від одного до п’яти інтерв’ю з компаніями (як технічних, так і нетехнічних). Стільки інтерв’ю пройшли 46% пошукачів в Україні та 45% за кордоном. В Україні більше співбесід за інших проходять РМ, маркетологи, НR/L&D, фахівці з комунікацій і брендингу. За кордоном — QА і аналітики. Інтерни і джуніори в середньому мають менше інтерв’ю і шукають роботу довше, ніж їхні більш досвідчені колеги. Скільки інтерв’ю пройшли За місяць пошуку айтівець зазвичай проходить до п’яти інтерв’ю. Ті, хто шукає роботу 1-3 місяці, мають до десяти інтерв’ю. Більш як десять інтерв’ю, як правило, проходять фахівці, які в пошуку понад два місяці. Активність відгуків на вакансії теж впливає на кількість співбесід з компаніями: що активніше фахівець подається на вакансії, то більше співбесід він проходить. У середньому кількість інтерв’ю в 2-4 рази менша за кількість вакансій, на яку подаються фахівці. Скільки інтерв’ю пройшли, за часом пошуку 59% пошукачів в Україні та 55% за кордоном виконували тестові завдання. Частіше їх дають інтернам, джуніорам і мідлам. Для джунів та інтернів в Україні вони майже обов’язкові: 81% початківців робили тестові. Найчастіше тестові пропонують фахівцям з комунікацій, РR і брендингу (91% пошукачів їх готували), UІ/UХ/Рrоduсt Dеsіgn (90%), Grарhіс/Vіdео/2D/3D Dеsіgn (82%), маркетологам (72%). Найрідше тестові є у DеvОрs/SRЕ та SysАdmіn/Іnfrаstruсturе Еngіnееr. Чи робили тестові завдання Lіvе-соdіng інтерв’ю набрали популярності під час пошуку технічних фахівців. Серед айтівців в Україні, які мали хоча б одну співбесіду з компанією за минулий рік, 44% його проходили, за кордоном — 50%. Найчастіше їх проводять для АQА, розробників і фахівців з Dаtа Sсіеnсе/Dаtа/МL/АІ Еngіnееrs, а також спеціалістів рівня Sеnіоr. Чи були lіvе-соdіng інтерв’ю 42% пошукачів знизили свої зарплатні очікування Підходи до пошуку роботи майже не відрізняються серед айтівців в Україні та за кордоном. Більшість пошукачів оновлювали свої резюме (84%), відкривали і оновлювали свої профілі на спеціалізованих сервісах для пошуку роботи (74%) та активно шукали вакансії і подавалися на них (69%). Велика частка пошукачів знижувала свої зарплатні очікування. В Україні це зробили 43% тих, хто шукав роботу, за кордоном — 39%. Це практикували фахівці всіх тайтлів. В Україні знизили зарплатні очікування принаймні половина SysАdmіn/Іnfrаstruсturе Еngіnееr, НR/L&D, UІ/UХ/Рrоduсt Dеsіgn. Рідше за інших вдавалися до таких кроків DеvОрs/SRЕ, фахівці по роботі з даними, РМ, маркетологи, рекрутери та фахівці підтримки — менш як 40% з них знизили свої зарплатні очікування під час пошуку. За кордоном аналітики рідше за інших зменшували бажану зарплату (29%). Фахівці з менеджменту проєктів, навпаки, робили це частіше за інших (46%). Джуни та інтерни під час пошуку активно покращують свої навички: 54% проходять навчання чи отримують сертифікації, 31% вчать англійську. Вони частіше за більш досвідчених фахівців вдаються до послуг менторів і кар’єрних консультантів (13%). Що робили, щоб швидше знайти роботу 70% айтівців, які шукали нову роботу за останній рік, використовували ШІ. Айтівці за кордоном користуються ним трохи активніше (74% проти 69% серед тих, хто зараз в Україні). Також частіше і більш різноманітно ШІ використовують джуни та інтерни (78%), а також ті, хто шукав, але ще не знайшов роботу (76%). Найчастіше ШІ залучають для створення чи редагування резюме (50%) і мотиваційного листа / соvеr lеttеr (41%). Дизайнери активно користуються ШІ при створенні портфоліо (понад 40%). В інших ситуаціях до ШІ звертаються набагато рідше. 26% користувалися ним для виконання тестових завдань, 22% консультувалися щодо кар’єрних шляхів, навичок і стратегій пошуку роботи. Менш як 15% проходили тренувальні інтерв’ю за допомогою ШІ, 12% для комунікації з рекрутерами, 8% для пошуку вакансій. Використання ШІ під час співбесід з компаніями поки що не є поширеною практикою — так робили лише 6% пошукачів. Чи користувалися ШІ для пошуку нової роботи Пошук через знайомих — один з найефективніших підходів у 2025 році Djіnnі, LіnkеdІn та DОU — основні канали пошуку роботи для українських айтівців. Популярність цих каналів в Україні майже однакова — кожним із них протягом минулого року користувалися близько 80% пошукачів. Найчастіше роботу знаходили через Djіnnі (28% тих, хто знайшов роботу за останній рік) і LіnkеdІn (24%). На третьому місці DОU — тут знайшли роботу 19%. Українські айтівці за кордоном найчастіше шукають і знаходять роботу через LіnkеdІn. Ним користувалися 87% пошукачів за минулий рік. 38% тих, хто знайшов нове місце, зробили це через LіnkеdІn. Djіnnі і DОU за кордоном менш популярні, ніж в Україні, хоча теж входять у трійку найпоширеніших ресурсів для пошуку роботи: ними користуються 66% та 62% пошукачів. По 14% нових наймів було зроблено через кожен з цих сервісів. Для багатьох айтівців ефективним способом знайти роботу протягом останнього року стали особисті контакти — друзі, колеги та знайомі. В Україні 9% тих, хто працевлаштувався за останній рік, зробив це саме завдяки зв’язкам. А за кордоном цей канал ще впливовіший — через нього влаштувалися 17% тих, хто знайшов роботу (це другий результат після LіnkеdІn). Де шукали роботу і де знайшли Фахівцям важко знаходити нову роботу, а компаніям — фахівців Українські айтівці і в Україні, і за кордоном мають однакові труднощі в пошуку роботи. Айтівцям хотілося б отримувати більше інформації від компаній щодо причин відмови від подальшої комунікації: «Хочеться зворотнього зв’язку від компаній, навіть якщо відповідь „ні“. Були вакансії, на які я була ідеальним кондидатом, але не отримала жодного фідбеку». Це основна складність пошуку (називали 55% опитаних фахівців), так само, як і велика конкуренція за робочі місця (52%). Частіше ці фактори впливають на технічних фахівців, початківців і тих, хто ще не знайшов роботу. Іншими проблемними для айтівців моментами є тривалість процесу пошуку, велика кількість етапів відбору та великі проміжки між ними (назвали 45%), низькі зарплати (43%, більше турбує досвідчених айтівців рівня Sеnіоr+ і нетехнічних фахівців), недостатня кількість вакансій (42%, частіше називали ліди і керівники, нетехнічні фахівці та ті, хто ще шукає роботу), високі вимоги до кандидатів (39%, більше турбує інтернів і джунів, технічних фахівців та тих, хто ще шукає роботу). Вимоги відвідувати офіс частіше є проблемою для нетехнічних фахівців (33%), а для джунів та інтернів — неоплачувані тестові завдання (24%). Ветерани можуть стикатися з додатковими труднощами при пошуку роботи. Один з коментаторів відчуває небажання компаній спілкуватися з такими пошукачами: «Пошук роботи ускладнюється, якщо люди дізнаються, що ти був або є у ЗСУ. Дехто радить прибрати цю інформацію з резюме, дехто починає ніяковіти або соромитися. Як би там не було, у 99% випадків комунікація на цьому етапі закінчується.» Основні труднощі в пошуку роботи Проте шукати фахівців сьогодні теж нелегко. Ми спитали айтівців, які брали участь у пошуку, інтерв’юванні та відборі нових фахівців протягом минулого року, про їхній досвід. 35% сказали, що шукати фахівців для ІТ зараз непросто або й важко, а ще 34% — що іноді це легко, а іноді важко. Лише 21% вважають, що шукати ІТ-фахівців зараз легко. Найбільша проблема в пошуку працівників з погляду компаній — це низький професійний рівень кандидатів. Цю причину назвали 52% тих, хто відповідав. Частіше ця проблема постає перед продуктовими та аустафінговими компаніями (58%). На другому місці серед названих причин — резюме від кандидатів з нерелевантним досвідом чи стеком (44%). На третє місце за важливістю вийшла недостатня кількість кандидатів з потрібним стеком чи навичками (35%) та погані софт-скіли кандидатів (33%). Обидві причини частіше називали представники продуктових компаній. Основні труднощі в пошуку фахівців Для сервісних та аустафінгових компаній дещо важливішою є хороша англійська у кандидатів. Для продуктових компаній і стартапів — продуктовий майндсет. Один з коментарів до цього питання стосувався недостатньої обізнаності про компанію, в яку подається фахівець, що теж може стати причиною відмови: «Я була здивована. Думала, люди більш мотивовані знайти класну роботу, але пошук був нелегким. Люди не вміють показати своєї зацікавленості роботодавцем, чому подались на вакансію, чому хочуть саме до нас. Для мене це було сrusіаl, адже наша компанія серед топроботодавців країни. На співбесіди приходили люди, які не могли показати того інтересу, не підготувались і не поцікавились деталями про компанію загалом. У мене було відчуття даремно згаяного часу». Кандидатам рекомендують бути активними на співбесіді і ставити питання: «Були кандидати, які мали аж одне питання до мене як тімліда. Для мене це сигналізує пасивність людини. Всім раджу готуватись до співбесід і показувати свою проактивність». Ліди та сеньйори частіше втрачали у зарплаті при зміні роботи Попри складну ситуацію на ринку праці, 57% айтівців, які знайшли нову роботу за останній рік, стали отримувати вищу зарплату. Ще у 22% зарплата не змінилася, а у 21% — знизилася. Два роки тому перейти на нову роботу з підвищенням зарплати було легше. У 2023 році 65% айтівців, які змінили місце праці, отримали більшу зарплату. В Україні вищу зарплату при зміні роботи найчастіше мають фахівці по роботі з даними, маркетологи та фахівці з продажів — понад 60% тих, хто змінив роботу, отримали підвищення. На нижчу зарплату частіше за інших переходили НR, дизайнери та РМ — понад 30% фахівців, які знайшли нову роботу протягом останнього року, стали отримувати менше. За кордоном, як і в Україні, аналітики мають більше шансів перейти на роботу з вищою зарплатою, а РМ — менше. Ситуація для QА за кордоном краща, ніж в Україні. Серед тих, хто знайшов нову роботу за кордоном, підвищення отримали 65%, в Україні — 55%. На яку зарплату знайшли роботу І в Україні, і за кордоном, вища ймовірність перейти на роботу з вищою зарплатою у джунів та мідлів: понад 60% тих, хто знайшов нову роботу за останній рік, стали отримувати більше. Серед сеньйорів, лідів і керівників частка таких переходів менша. В Україні 41% лідів і керівників та 46% сеньйорів стали заробляти більше після зміни роботи, за кордоном — 50% лідів та 51% сеньйорів. 36% лідів і керівників та 26% сеньйорів в Україні перейшли на нову роботу зі зниженням зарплати. За кордоном частка тих, у кого знизилась зарплата, дещо нижча: 24% серед лідів і керівників та 20% серед сеньйорів. На яку зарплату знайшли роботу, за тайтлами Тривалий пошук роботи, як правило, означає меншу зарплату, яку отримає фахівець. Чим довше айтівець в Україні шукає роботу, тим вища ймовірність, що його зарплата буде нижче попередньої. У айтівців за кордоном ця залежність не так яскраво виражена, як в Україні. Проте фахівці, які шукають роботу більш як три місяці за кордоном, теж мають вищу ймовірність перейти на меншу зарплату. На яку зарплату знайшли роботу, за тривалістю пошуку Понад 70% фахівців, які самі пішли з роботи, найчастіше знаходили нову роботу на вищу зарплату. Ті, кого звільнили, рідше могли знайти кращі умови. Знайшли роботу на більшу зарплату 44% з них, а у 31% фахівців в Україні та 26% за кордоном зарплата знизилася. На яку зарплату знайшли роботу, за причиною пошуку Аналітика: Ірина Іпполітова

Хотів би розпочати нашу розмову з найважливішої історії для українців - надзвичайно дивна політика США. До кінця не зрозуміла позиція самого президента Трампа. Також було дивне інтерв'ю Стіва Віткоффа, який виконує певну функцію, яку свого часу реалізував Кіссінджер, але Віткофф – це анти-Кіссінджер. Ми в Україні переживаємо з того приводу, що США можуть нас полишити з РФ у форматі "сам на сам". Звісно, є наші друзі з ЄС, але допомога Сполучених Штатів неоціненна. Просив би вас схарактеризувати поточний історичний момент.На жаль, я вважаю, що це правильне бачення ситуації. Найточніше політику президента Трампа щодо Росії можна охарактеризувати як поведінку молодшого партнера Путіна. Під "молодшим" я маю на увазі, що Трамп виконує все, чого хоче або що підтримує Путін, не вносячи жодного власного внеску в цю політику.У першій адміністрації Трампа всі зовнішньополітичні питання та кризове врегулювання були зосереджені в руках його зятя Джареда Кушнера. Цього разу цю роль виконує Стів Віткофф. Сьогодні його вплив значно перевищує вплив державного секретаря Марка Рубіо чи радника з національної безпеки Майка Волтца, якого багато хто називає "живим мерцем" — він втратив кількох ключових помічників і, схоже, довго не протримається на посаді.Політика Трампа була цілком очевидною. Він двічі голосував разом із Росією, Білоруссю та Північною Кореєю проти резолюцій, що засуджують російську агресію в Україні. Навіть Іран і Китай тоді утрималися. Росію підтримали лише близько десятка країн, але до них приєдналися і Сполучені Штати — це серйозний і тривожний сигнал. Водночас понад 100 держав в обох випадках проголосували за засудження російської агресії.Чи подобається Путіну USАІD? Ні, потрібно закрити. НАТО? Ні, послабити. "Радіо Свобода", "Голос Америки"? Ні, вимкнути. Чи підтримує він просування демократії за кордоном? Теж ні, згорнути. Трамп діє цілком передбачувано: він робить те, чого хоче Путін.Єдине стримування — це суспільна думка: близько двох третин американців підтримують Україну, зокрема майже половина республіканців. Тому Трамп не може діяти без обмежень. Йому потрібно створювати враження, ніби він намагається тиснути на Росію. Він зробив кілька заяв на кшталт: «Це вже занадто, припини бомбардування, Владімір», — але на цьому все і закінчилося. Сприймати це серйозно не варто.Цікаво, що Трамп не скасував жодних ключових санкцій проти Росії, а деякі навіть продовжив. Отже, він не наважується зайти настільки далеко, щоб надто багато людей, як і я, могли прямо сказати, що він діє як молодший партнер Путіна.Що ж має робити Україна? На мою думку, ваш уряд діє виважено й правильно: з одного боку, веде діалог зі Сполученими Штатами, аби ті не заблокували ліцензії на постачання озброєння; з іншого — відмовляється підписувати будь-які угоди, що можуть зашкодити.Ймовірно, Трамп незабаром оголосить про перемогу й просто відійде, незалежно від реального результату. І вкрай важливо, щоб Україна до того моменту не втратила нічого суттєвого. А ви бачите перспективи певного дипломатичного урегулювання російської агресії проти України? Ми чуємо дуже багато різних меседжів, які дуже часто суперечать одне одному. Але бачимо, що Росія наступає, обстрілює наші міста. І водночас розуміємо, що частина нашого населення плекає певну ілюзію, що, можливо, вдасться про щось домовитись. Росіяни регулярно повторюють свій ультиматум: вимагають окупації навіть ще незахоплених наших територій, проведення так званої денацифікації, демілітаризації й так далі. Лавров постійно повторює путінський ультиматум трирічний давності. Але в той самий час росіяни повторюють мантру про перемовини. Як ви думаєте, що це за така складна гра?На жаль, я налаштований доволі песимістично. Наразі, по суті, існує два можливих варіанти: або Україна підписує щось цілковито принизливе й неприйнятне — фактично лише тимчасове перемир’я, — або війна триває. Другий варіант виглядає кращим, адже Україна тримається впевнено й гідно, а Європа демонструє рішучу підтримку. Після принизливого прийому президента Зеленського в Білому домі 28 лютого Європа, за винятком Угорщини, консолідувалася довкола України. Військова промисловість ЄС разом із сильними українськими стартапами вже готується до збільшення обсягів і темпів постачання озброєння. Цього року Україна отримає близько 100 мільярдів доларів західного фінансування.Отже, фінансування вже забезпечене, але я не бачу жодної реальної можливості, що з цих переговорів вийде щось змістовне. Показово, що під час візиту Віткоффа до Москви він прибув без жодного помічника, тоді як Путін приймав його у присутності Юрія Ушакова та Кирила Дмитрієва. Я знаю обох — Дмитрієв доволі вправний і досвідчений гравець.Сергій Лавров більше не виконує функцій міністра закордонних справ — приблизно так само, як Марко Рубіо тут, у Вашингтоні. Натомість Лавров виступає як рупор пропаганди — не гірше, ніж Соловйов чи Симоньян.Ситуація виглядає саме так: Лавров не залучений до жодних реальних переговорів, принаймні наскільки я розумію. Та й загалом не варто вважати, що якісь справжні переговори взагалі ведуться. Навпаки, Путін просто намагається спокусити Віткоффа, а через нього — вплинути на Трампа.Складається враження, що саме Віткофф і Трамп фактично визначають політику США щодо Росії. На жаль, наразі найкращим підходом виглядає збереження діалогу та гарантія того, що Україна не підпише нічого справді шкідливого.У Вашингтоні я слухав прем’єр-міністра Шмигаля. Він заявив, що передбачена міжурядова угода щодо видобутку корисних копалин в Україні, після чого має бути підписана рамкова угода, а далі — конкретні домовленості по окремих проєктах. Це звучить як звичайний комерційний процес. Також Україна більше не повинна повертати грантову допомогу, яку вже отримала від США.Загалом, ситуація почала рухатися в правильному напрямку — на відміну від попереднього періоду, коли все виглядало вкрай тривожно. Водночас переговори про мир або припинення вогню, схоже, заходять у глухий кут. І, цілком ймовірно, що Трамп просто оголосить про певну перемогу без жодних на те підстав і дистанціюється від усієї ситуації. А що ви скажете щодо чергової угоди про українські корисні копалини, яка постійно трансформувалася? Адже спочатку були захмарні апетити з боку адміністрації Трампа, а зараз все це немовби суттєво зменшилось. Як, на вашу думку, може працювати подібна схема? Основне, що вдалося досягнути очевидної справи – ми не винні Сполученим Штатам. Тобто ту допомогу, яку нам надавала адміністрація президента Джозефа Байдена за погодженням Конгресу і Сенату, - це було безкоштовно. Україні були передані певні ресурси, тобто кредитні історії, – це зовсім інше, але нас намагалися поставити у позу боржника. Наскільки це серйозна історія щодо угоди про корисні копалини? Тому що свого часу американська адміністрація підписувала подібну угоду з урядом Афганістану. І це відбулося буквально за певний час перед тим, як помахала їм рукою і вивела американські війська з Афганістану.Я не вважаю, що порівняння з Афганістаном є доречним. Очевидно, що позиція США суттєво змінилася. Тепер зрозуміло: жодної вимоги, щоб Україна платила за вже отриману допомогу, більше не існує.Також була знята ідея про надання Сполученим Штатам права першої пропозиції. Коли я слухав прем’єр-міністра Шмигаля, він наголосив на двох ключових принципах.По-перше, жодна угода не повинна порушувати процес вступу України до Європейського Союзу. Я вважаю, що Україна повинна максимально залучати ЄС до цього процесу — і, схоже, саме так і відбувається. По-друге, жодна домовленість не повинна суперечити Конституції України та, відповідно, іншим національним законам.Схоже, що ця міжурядова угода, яка фактично є двостороннім інвестиційним договором, рухається в правильному напрямку. Наступний крок — укладення конкретних комерційних угод у межах цієї рамки, але вони не повинні передбачати жодних преференцій для Сполучених Штатів. Це мають бути стандартні інвестиційні домовленості. І, на мою думку, український уряд послідовно дотримується правильних принципів, і нині ми рухаємося саме в цьому напрямку.Усі попередні заяви Трампа про те, що Україна повинна повернути якісь фантастичні суми, які вона нібито отримала від США, а це не відповідає дійсності, більше не звучать. Як ви й зазначили, адміністрація Байдена надавала Україні гранти, а не кредити. Але Трамп поводиться як шантажист. І цьому слід рішуче протидіяти. Здається, український уряд робить це впевнено й достойно. Хочу вас розпитати про велику торговельну війну. Хочеться вірити, що все якось унормується і перейде у формат осмислених дій. Але ми бачили дивні рішення та реакції, потім все це переграється, і шановну публіку інформують через повідомлення у мережі Х. Однак світову економіку лихоманить і, відповідно, хтось на цьому хоче заробити, комусь це потрібно для того, щоб натиснути на той чи інший уряд. За вашим відчуттям, це кудись рухається цілеспрямовано чи вже починається хаотичне розповзання, зокрема і Бреттон-Вудської системи?Вважаю, що увагу слід зосередити на самій торговельній політиці. Її підґрунтя — цілковито абсурдне. Сполучені Штати отримали величезну вигоду від безпрецедентного обсягу зовнішнього фінансування.Нині близько $32 трильйонів іноземного капіталу зберігається в американських цінних паперах — облігаціях і акціях. Це стало можливим завдяки репутації США як надійної фінансової гавані. Однак ситуація змінилася, і тепер цілком імовірно, що значна частина цих коштів залишить країну. Чому ж тоді у США такий серйозний дефіцит торговельного балансу?Частково це пояснюється суттєвим профіцитом у сфері послуг. Інша причина — готовність іноземних інвесторів покривати масштабний дефіцит державного бюджету, який щороку становить приблизно 6,5% ВВП. За логікою відповідальної політики, цей показник мав би знижуватися щонайменше вдвічі, але жодних ознак таких змін немає.Саме тому Трамп і повторює наратив про те, що нібито весь світ обкрадає США.Реальність така: світ проявив надзвичайну щедрість, надавши Сполученим Штатам величезні обсяги фінансування. І водночас саме США, найімовірніше, найбільше постраждають від нових тарифів, адже сплачуватимуть їх не іноземці, а самі американці.Трамп уперто поширює неправду, стверджуючи, що платитимуть китайці — хоча це повністю суперечить фактам. Практично все, що він говорить, є маніпуляцією. Так звані взаємні тарифи, які ми сьогодні спостерігаємо, були значною мірою вигадані — без будь-якого обґрунтування.Найабсурднішим прикладом є те, що навіть острів, населений лише пінгвінами, мав би сплачувати 20% мита. Це повний нонсенс.У Детройті Трамп знову повторив більшість своїх неправдивих заяв — цього разу в украй агресивному тоні. Він не має наміру змінювати курс. Це передусім трагедія для самих Сполучених Штатів, але також і серйозний удар по світовій економіці. Як ви вже зазначали, Трамп відчуває себе найвпевненіше в атмосфері хаосу.Президент дійсно має повноваження запроваджувати тарифи. Він сам визнає, що ці рішення можуть бути оскаржені в суді, оскільки базуються на надзвичайному указі.У США немає жодної надзвичайної ситуації, але Трамп намагається її штучно створити. Загалом, якщо США запровадять 10-відсоткові тарифи на всі товари, це становитиме приблизно 1% ВВП. У поєднанні з кількома додатковими митами — можливо, до 2% ВВП. З одного боку, це доволі значні суми, але їх абсолютно недостатньо для фінансування федерального бюджету. Я переконаний, що Трамп і надалі триматиме всіх у стані невизначеності. Він живиться страхом і хаосом, тому боятися його — помилково. Він лише посилюватиме нестабільність.Нещодавно оприлюднені дані свідчать, що ВВП США у першому кварталі цього року скоротився на 0,3%. І я очікую, що темпи падіння лише зростатимуть внаслідок його політики. Наразі панує повна непередбачуваність у всіх сферах, і жодна розсудлива компанія за таких умов не ризикне робити серйозні інвестиції в США.Тарифи неминуче спричинять зростання цін, а отже, й посилення інфляції. Багато компаній усвідомлять, що за нових умов більше не здатні працювати з прибутком, і будуть змушені закритися. Долар уже втратив 10% вартості щодо євро і, найімовірніше, падатиме далі.Фондовий ринок зменшився приблизно на 20% і, судячи з усього, це ще не межа. Економічна політика Трампа — це пряма загроза як для економіки Сполучених Штатів, так і для світової фінансової стабільності. Його базовий принцип — атакувати, заперечувати, оголошувати перемогу, але ніколи не визнавати помилок і не змінювати курс.Ситуація, ймовірно, продовжуватиме погіршуватися. Питання лише в тому, що станеться раніше: Трамп устигне сконцентрувати в руках авторитарну владу чи натрапить на масштабну економічну кризу. І чи взагалі відбудуться демократичні вибори до Конгресу наступного року? Ми маємо справу з глибокою кризою — і демократичною, і економічною. На превеликий жаль, ми бачимо, що потужні демократичні інституції, які б мали підтримувати й розвивати, виявились не в змозі захистити демократію і закон в колисці демократії - у Сполучених Штатах. Ми хочемо вірити, що Європейський континент встоїть. Водночас бачимо в реальному часі створення військово-стратегічного союзу між Північною Кореєю і Росією. Не знаємо, до яких рішень можуть прийти у Китайській Народній Республіці. Але світ балансує на межі.Проблеми світу - це дуже серйозно і дуже поважно, але ми теж живемо в Україні, тому я хотів вас розпитати в теперішній комбінації: коли США можуть відшвартуватися від Європейського континенту, коли над Європою - не лише над Східною Європою, але й над Старою Європою - нависає привид війни. Я кажу про країни Балтії, Фінляндію. Швецію. Ми розуміємо, що путінський ультиматум вимагав повернення Євроатлантичного блоку до старих кордонів. Але Швеція і Фінляндія є членами НАТО, це було рішення, зокрема, і Джозефа Байдена. На вашу думку, що робити Україні в теперішній ситуації? Адже треба це робити якомога швидше.На жаль, усе, що я чую, повністю відповідає дійсності. Вважаю, що Україна нині діє максимально зважено — як в інтересах власної безпеки, так і в інтересах усієї Європи. Вона дійсно є форпостом, який стримує загрозу. Європа має робити все можливе, щоб забезпечити Україну фінансуванням і зброєю.Європейські армії, на жаль, виявилися надто слабкими. Сьогодні найбоєздатнішою армією в Європі володіє саме Україна, за нею — Туреччина. Європі критично важливо мати таких партнерів як найближчих союзників. Україна має мати повне право розраховувати на ту підтримку, яку Європа в змозі надати.Особливо прикро, що Німеччина та Франція не змогли мобілізувати політичну волю для арешту $200 млрд заморожених російських активів у Бельгії та передачі їх на підтримку України. Такий крок міг би радикально змінити хід війни вже протягом року. Але це рішення потрібно ухвалити. Я щиро сподіваюся, що зміни відбудуться тепер, коли Фрідріх Мерц, імовірно, стане канцлером Німеччини 6 травня. Німеччина має взяти на себе лідерство в Європі та забезпечити Україні справжню, беззастережну підтримку — чого раніше, на жаль, не було.Франція та Велика Британія діють у правильному напрямку, а найпотужніша підтримка, я б сказав, надходить від Північно-Балтійської вісімки, Швеції та, безперечно, Польщі. Європа дедалі рішучіше стає на бік України, але вона має йти до кінця — адже те, чого Україна досягла за останні три роки, справді героїчно і заслуговує на глибоку повагу. А що собою зараз являє російська економіка? Відомо, що росіяни перевели значну частину свого військового виробництва на воєнні рейки, але, як то кажуть, хтось за це має заплатити. Свого часу пані Набіулліна (голова центробанку РФ) зробила, на превеликий жаль, економічне диво – російська економіка встояла. Я спілкувався з нашим спільним знайомим, Деніелом Фрідом, який свого часу в Державному департаменті очолював напрям, пов’язаний із санкціями проти Росії. А санкції, які впровадили США та ЄС, проти РФ виявились заслабкими. Наскільки російська економіка в стані витримати тягар війни? Чи можна говорити про те, що є додаткові важелі, які міг би застосувати колективний Захід, чи Дональд Трамп, чи Господь Бог для того, щоби російська економіка зупинилася? Я просто не володію розумінням, за рахунок чого вони не просто функціонують, а далі й далі підтримують свою агресію. Можливо, це останні пару місяців?Так, я цілком згоден. Даніел Фрід — справді видатна особистість. Санкції загалом дали три основних результати. Перш за все, економічні санкції ефективно перекрили доступ Росії до міжнародного фінансування. Москва більше не має можливості залучати кошти на зовнішніх ринках.Другий результат — це технологічні санкції. Росія втратила доступ до значної частини сучасних технологій. Попри спроби завозити окремі компоненти контрабандою або через треті країни, дефіцит критичних технологій стає дедалі відчутнішим, і країна явно страждає.Третій аспект — нафтові санкції. Спочатку вони були малоефективними, однак тепер набирають сили. Частково це пояснюється тим, що адміністрація Байдена спершу остерігалася зростання цін на нафту всередині США. Натомість нині ми бачимо протилежну тенденцію: світові ціни на нафту падають. Вартість нафти Urаls опустилася до $50 за барель, що на $20 менше, ніж закладено в російському бюджеті. Це суттєво скорочує доходи Кремля й посилює тиск на економіку Росії.Це коштуватиме російському бюджету близько 2,5% ВВП. Крім того, у Росії стрімко вичерпуються ліквідні резерви Фонду національного добробуту — там залишилося лише приблизно 2% ВВП. Це означає, що в другій половині року уряду доведеться скоротити державні видатки приблизно на 4% ВВП. Таке скорочення — серйозне навантаження на систему.Сьогодні військові витрати Росії становлять близько 10% ВВП, тоді як в Україні — близько 50%. Росія теоретично ще має ресурс для збільшення витрат, адже її економіка не переведена в повністю воєнний режим.Як зазначила Ельвіра Набіулліна, цього року в Росії очікується стагфляція з приростом ВВП на рівні 1–2%. Це не колапс, але й аж ніяк не ознака стабільності. Уралвагонзавод нині випускає лише близько 300 танків на рік — надто мало для війни таких масштабів.Військово-повітряні сили також, судячи з усього, перебувають у стані глибокого виснаження. Отже, Росія вже не виглядає сильною — але й не перебуває на межі розпаду. А чи витримає українська економіка ту чи іншу негативну політику Сполучених Штатів, якщо американці вийдуть з гри?Президент Байден забезпечив виділення близько $20 млрд американської допомоги, яка цього року надходить через трастовий фонд Світового банку.  Трамп уже нічого не може з цим вдіяти — кошти фактично вийшли з Вашингтона. Допомогу також надають Європейський Союз, Велика Британія, Японія та Канада. Упродовж останніх двох років Україна щороку отримувала приблизно $100 млрд зовнішньої підтримки, і цього року обсяг допомоги буде подібним. Можна навіть сказати, що бюджет перефінансовано, але цього недостатньо. Україні вкрай необхідне суттєве збільшення витрат на озброєння, щоб мати шанс виграти цю війну.

Удар по МуромуПочну з новини про те, що в ніч на 30 квітня безпілотники Служби безпеки України уразили Муромський приладобудівний завод у Росії, це Володимирська область. Це підприємство спеціалізується на виробництві засобів запалювання боєприпасів, а також виробів для військово-морського флоту, військової авіації Російської Федерації. На заводі пролунало п'ять вибухів. Чекаємо оцінки наслідків за супутниковими знімками.Браковані міни для ЗСУЗвісно, у ворогів мають постійно вибухати і склади з боєприпасами, і виробництво, а у нас має здійснюватися збільшення виробництва якісних мін та боєприпасів на додачу до тих, які ми вже отримуємо від наших партнерів. Але так виходить не завжди. І тут я не можу не згадати про цю вкрай гучну новину про те, що Служба безпеки України затримала кількох посадовців, яких підозрюють у виготовленні неякісних мінометних боєприпасів для Збройних Сил.Зокрема, мова йде про генерального директора Павлоградського хімічного заводу Леоніда Шимана, його першого заступника Олексія Кириченка, а також колишнього очільника одного з військових представництв Міноборони Михайла Лашкуренка і керівника групи контролю відповідного підрозділу Міноборони Юрія Яреська. За версією слідства, ці особи свідомо використовували дешеві неякісні матеріали у виробництві, щоб зменшити витрати і отримати надприбутки за рахунок державного замовлення. А посадовці з військових структур ігнорували виявлені недоліки. Так було написано в повідомленні Служби безпеки України. Всіх чотирьох підозрюваних взято під варту. Як на мене, цей ланцюг далеко не повний, але це вже щось. Ця історія, власне, починається з лютого 2024 року, коли Міністерство оборони прийняло рішення розмістити на Павлоградському хімічному заводі низку значних замовлень.Насамперед на виготовлення мін до мінометів на загальну кількість понад 250 тис., також були замовлення на міни 82 мм, і також снаряди 122 мм, і на все це було скеровано 28 млрд грн. Але коли йшлося про виготовлення мін, то тоді з боку військових були попередні застереження, що у підприємства є проблеми з отриманням критичних комплектуючих.Це насамперед вибухівка, це порохи, які необхідні. Також були питання до кваліфікованого персоналу і таке інше. Спочатку такі застереження з боку військових були, а потім ці застереження з боку військового представництва чомусь були зняті. Я думаю, що це якраз одне із питань, яке буде з'ясовувати слідство, чому так відбулося.І також розуміємо, що фактично про особливості цього контракту чи контрактів, звісно, мало знати керівництво і Мінстратегпрому, і Укроборонпрому, тому що посадові особи і Герман Сметанін, і Олександр Камишін фактично розуміли особливості цього контракту, всі його складнощі, і які проблеми мало вирішувати це підприємство.Але жодних підписів, звісно, Сметаніна і Камишіна, під цими контрактами не існує, тому що Укроборонпром і Мінстратегпром насамперед, як я думаю, керуються телефонним правом. Але коли наприкінці 2024 року стала відома публічна інформація, що ці міни не вибухають, не вилітають, тоді були пояснення з боку Мінстратегпрому. Коли Герман Сметанін виступав у парламенті, він сказав, що проблема з імпортними неякісними порохами. І що це єдина проблема, яка спричиняє всі ці історії. І він говорив про те, що 24 тис. мін підлягають заміні.Проте буквально за пару днів до того, як було арештовано керівництво Павлоградського хімзаводу, Мінстратегпром розповсюдив новину, що фактично йдеться про заміну 39 тис. мін і що на заводі покращили технологію виробництва. Якщо йдеться про покращення технології виробництва, то, напевно, питання було не лише в порохах. Але ще один нюанс: якщо міни не вилітали - то погані порохи, а чому вони не вибухали?І тут ще одна цікава подробиця, яку ми з'ясували в процесі спілкування з посадовими особами. Виявляється, що до мін 120 мм, які замовляли на ПХЗ, на заводі не було підривачів. Мінометних підривачів до цих мін не було, і тому було ухвалено рішення замінити їх підривачами від танкових снарядів.Підривачі від танкових снарядів коштують набагато більше, проте вони були на складах Міністерства оборони, і Командування сил логістики, власне, передало ці підривачі до ПХЗ для використання в мінометних мінах. Але виходить так, що насправді швидкість танкового снаряду в чотири рази більша, ніж швидкість міни, яка вилітає з каналу ствола, і де-факто ці підривачі не спрацьовували, тому що не переходили в бойовий стан. Але хто ж ухвалив таке ноу-хау? Виявляється, що у нас є генеральний конструктор по боєприпасах і вибухових речовинах. Він може ухвалювати подібне рішення, але за іронією долі виявляється, що на цю посаду було якраз в 2023 році призначено керівника Павлоградського хімзаводу пана Шимана. Тобто фактично коло замкнулося.Історія вкрай цікава, будемо спостерігати за наслідками її розслідування, але в будь-якому разі розуміємо, що державні гроші були використані неефективно. І зараз треба надолужувати втрачене, аби забезпечити Збройні Сили якісними мінами. У нас є підприємства, які можуть насправді виготовляти і боєприпаси, і міни.Питання у тому, що для цього треба створити передумови, аби і приватні підприємства більшою мірою були долучені до тих контрактів, які раніше отримував Павлоградський хімзавод чомусь як базове підприємство для виконання таких замовлень. Бронетехніка на полі боюА далі будемо говорити про те, що відбувається на полі бою в інших складових, зокрема про танки і бронетехніку. В останніх звітах за статистикою кількість російських танків і БМП не збільшується. Упродовж тривалого часу 8-10% - це те, що припадає якраз на знищену важку бронетехніку. Чи справді час танків пройшов, які висновки можна зробити після трьох років активних боїв, ми поговорили з Миколою Саламахою, підполковником у відставці, керівником проєктів компанії "Енергія 2000", яка виготовляє низку складних тренажерів для Збройних Сил і Сил оборони. Раз на пів року я ставлю майже одне схоже питання: чи справді час танків проходить, тому що кожні пів року щось на полігоні змінюється."На жаль, час використання тих боєприпасів, які використовують танки, не пройде ще досить довго. Не можна замінити танк зі швидкістю снаряду понад 1,5 кілометра за секунду, це якщо брати бронебійно-підкаліберні снаряди. Не можна замінити снаряди зі швидкістю 850-900 метрів на секунду, це осколково-фугасні і кумулятивні снаряди. І навіть не можна замінити ті протитанкові керовані ракети зі швидкістю 300-350 метрів за секунду. Так, на полі бою зараз дуже важко замаскувати бронетанкову техніку взагалі. Тому що в оперативній глибині і з одного боку, і з іншого боку одночасно зараз висить більше сотні дронів, які з висоти 3-4 кілометри передають картинки і проглядають до 50, іноді до 100 кілометрів від лінії фронту в глибину противника - і на одну сторону інформацію, і на іншу. Ті ж самі дрони FРV зараз досягають вже по дальності до 15 кіломтрів, а це ще 3-4 роки тому була дальність дії артилерії, причому і української артилерії, і російської артилерії", - сказав він.Микола Саламаха зауважив, що лише коли Україна отримала велику кількість західної артилерії, то дальність дії нашої артилерії збільшилася до 30 км. Але нині навіть дрони деколи досягають дальності 30 км."І успішно застосовуються і нашими військами, і російськими військами. Таких дронів поки що небагато. І таких екіпажів і підрозділів, які здатні використовувати ці дрони, також небагато, але з часом ця кількість буде виростати. І ось та глибина, де треба буде захищати бронетанкову техніку в першу чергу від баражуючих боєприпасів, тому що абсолютно всі дрони - і оптоволоконні, і FРV-дрони, і дрони зі скидами - це все-таки класифікація, на військовій мові це баражуючі боєприпаси. Зараз стоїть нагальна проблема: перше - вчасно їх виявляти, друге - вчасно використовувати абсолютно різні способи і методи боротьби з ними для того, щоб захистити і бронетанкову техніку, і засоби логістики, і навіть особовий склад", - зазначив він.Адже дрони використовуються навіть проти одного єдиного солдата, який з'являється десь на полі бою. І ці засоби розвиваються досить швидко."Починаючи від застосування, поки що не масового, засобів лазерної зброї, які використовують лазери. Це засоби фізичного знищення, той же самий Skynеt, який досить ефективно себе показав, але це стаціонарні установки. Рано чи пізно вони стануть мобільними. І підуть далі по зменшенню калібру, по збільшенню кількості засобів виявлення, це, певно, будуть комплекси - і радіолокаційні станції, і оптичні станції виявлення і наведення. Ну і також, певно, будуть і засоби ті, які зараз дозволяють виявляти напрями пострілу снайперських видів чи польоту мін - це акустичні засоби. Якщо це все об'єднати в одне ціле, створити на базі цього комплекту систему керування вогнем і до цієї системи керування вогнем 20-міліметрові чи 25-міліметрові автоматичні гармати або навіть спарки чи ті ж самі кулемети калібру 12,7, можна використовувати безпосередньо над полем бою, зробивши зміни в організаційних структурах, в підрозділах механізованих чи мотопіхотних військ чи в підрозділах танкових військ, підготувавши особовий склад. В тому числі і керівний склад, який повинен прораховувати можливі напрямки застосування, можливий час застосування, на яких рубежах, на яких етапах ворог зможе застосовувати. Тобто все рівно якщо ми захочемо наступати, то наступати одними дронами не вийде. Так, ми зможемо знищувати на якусь певну глибину, але ворог буде застосовувати для оборони так само дрони. І знову ж повертаємося до старої приказки: поки нога солдата не ступила на позицію противника, ця позиція не є захопленою. Ті ділянки землі, які нам необхідно звільнити, нам треба буде їх звільняти фізично", - вважає фахівець.Місце для танка залишається, питання в тому, що танк сам не воює, треба забезпечити йому ефективне прикриття від дронів, а нам треба посилювати бронетанкові можливості. Буквально пів року тому ми з Миколою Саламахою мріяли про те, що до нас, ймовірно, зайдуть провідні компанії з виготовлення БМП, які нам вкрай потрібні. Поки що цей процес не відбувається, і виникає питання: чи не пора нам самотужки почати виготовляти щось на кшталт МТ-ЛБ чи БТР М-113, з огляду на те, що там треба підвищити механізацію наших частин. "Поки що, на жаль, танк самотужки Україна не здатна не тільки розробляти, а й випускати те, що раніше вже випускалося. Стосовно бойових машин піхоти - дуже багато треба починати з самого початку. Тому що досвід експлуатації бронетанкової техніки радянських зразків і досвід експлуатації західних зразків показав, що бойова машина піхоти повинна бути в рази захищеніша, ніж БМП-1, БМП-2 і навіть БМП-3. А це вже як мінімум рівень тих самих бойових машин піхоти Вrаdlеy М2, А2, "Одісей" чи ті ж самі Маrdеr, хоча Маrdеr в принципі трішки Вrаdlеy уступає по захищеності. СV-90, а це вага під 40 тонн, тобто тут виникає проблема - ті підприємства, які раніше займалися розробкою і випуском танків, повинні перекваліфіковуватися у напрямі розробки і виготовлення бойових машин піхоти важкого класу. Краще, якщо ми будемо використовувати той досвід, який мають західні країни. Тому що ми отримали досвід експлуатації, але нам ще і треба отримувати досвід розробки подібних машин і виробництва. Знову ж таки мова, певно, буде йти в першу чергу про кооперацію для того, щоб спочатку отримати досвід і технології", - розповів Микола Саламаха.Щодо бронетранспортерів, Україна має БТР-4, але, на жаль, за своїми характеристиками він поступається кращим західним зразкам. "І тут дуже багато складових, починаючи від того, що радянські 30-міліметрові гармати гірші, ніж західні, і 20-міліметрові, і 25-міліметрові, і 30-міліметрові, і 35-міліметрові, і 40-міліметрові гармати. Гірші порохи, гірша вибухівка, технології. Радянські відставали принаймні років на 20 від західних технологій, тому ми маємо ті картини, які зараз ми маємо. Наразі ми успішно модернізуємо БМП-2, БМП-1 установкою бойових модулів, які розробляються в Україні. Це бойовий модуль "Спис", бойовий модуль "Січ", але там також не все прекрасно. Там також потрібно удосконалювати і програмне забезпечення, і вносити зміни в конструкцію і самих машин, і бойових модулів, для того щоб покращувати результати і ефективність цих бойових машин на полі бою. І саме головне, що і БМП-1, і БМП-2 по своїй захищеності поступаються навіть тому ж самому бронетранспортеру БТР-4. Тому однозначно необхідно розробляти нову машину, в тому числі і бронетранспортери", - зазначив фахівець. Також важливим питанням є підготовка особового складу, тому що, з одного боку, є техніка, а з іншого боку - навчений особовий склад. І от компанія "Енергія 2000" займається виготовленням якісних тренажерів для цілої лінійки систем озброєння. Це і ПЗРК, і ПТРК, БТР, БМП. При чому якраз і радянські, і українські, і закордонні зразки."Зараз є дуже складна проблема, ми фізично не встигаємо за потребами військових. Тому що розробляти і виготовляти більше трьох динамічних комплексних тренажерів екіпажу на той чи інший зразок західної техніки на рік неможливо. Це і програми програмістів, це і програми електроніки, це проблеми конструювання. І є ще одна дуже серйозна проблема, на жаль, у нас мало спеціалістів, які здатні розбиратися до того рівня, що дозволяє розробляти алгоритми дії тих чи інших систем західного озброєння. А без таких алгоритмів створити повноцінні тренажери дуже важко", - зауважив Микола Саламаха.Якщо ми розуміємо, що будемо використовувати західне озброєння, це означає, що в процесі військово-технічної співпраці ми маємо говорити про налагодження кооперації і у створенні тренажерів для цих зразків з опертям на наші оборонно-промислові можливості. "На жаль, у нас поки що розуміння на рівні держави цього немає. Абсолютно всі намагаються займатися отриманням нових зразків озброєння, але коли мова йде про те, що треба також просити наших союзників, щоб вони передавали тренажери. По-перше, різниця у вартості тих тренажерів, які розробляються і випускаються в Україні, і ті, які розробляються і випускаються на заході, це приблизно порядок. І коли вартість бойової машини західної 3-4-5 мільйонів доларів, а вартість тренажера стартує відразу з 10 мільйонів і більше, то, звісно, що будуть купувати три бойові машини", - сказав фахівець. Вороги захопили БМП Вrаdlеy, провели аналіз, визнали, що БМП Вrаdlеy набагато крутіша, ніж їхні найсучасніші зразки. Микола Саламаха пояснив, чи можуть росіяни використати цей досвід для покращення своєї техніки, чи, власне, це просто констатація факту і на реальність на полі бою це вже не вплине. "У БМП Вrаdlеy нічого нового останні 20 років немає. Вони (росіяни, - ред.) і раніше мали доступ до того, що вони зараз просто констатують. Тобто якщо йде технологічне відставання 20-30 років, то це треба починати з хімії, з металів, з підготовки спеціалістів, з розробки станочного парку на тому рівні, який дозволить випускати всі складові для бойової машини піхоти Вrаdlеy, такого немає", - вважає фахівець з бронетанкової техніки підполковник у відставці Микола Саламаха.

З 2 травня до 15 червня Тур гурту "Курган Аgrеgаt" із презентацією альбому "Поле каніфолі"Третій повноформатний альбом хіп-хоп-гурту "Курган Аgrеgаt" "Поле каніфолі" вийшов у лютому. До складу гурту входять Євгеній Володченко та Аміл і Раміл Насірови. З 2014-го тріо робить іронічний реп із використанням суржику та слобожанського говору.- Просто запрошуємо вас на концерти, в які ні слухачі, ні музичні критики, та й сам гурт не вірив. Уже скоро ви від залу почуєте відповідь на важливе питання: "Уходиш?", - кажуть брати Насірови. - Прикатуйте і разом будем тусуватись під "Оркестр абізян" і зізнаватись у коханні під "Світлячки". Зберемо ще більше донатів на Сили оборони України. Але головне - знайте, що "Сєльську драку" і "Лове" по-любому почуєте. Черкаси, Житомир, Дніпро, Запоріжжя, Полтава, Чернігів, Миколаїв, Одеса, Львів, Рівне, Луцьк, Тернопіль, Чернівці, Київ, Харків, Івано-Франківськ, Хмельницький, Вінниця З 3 травня до 21 червняТур "Нескорені" гурту "Жадан і Собаки" У лютому-березні панк-рок гурт "Жадан і Собаки" провів "Хартія Тур", а у травні вирушає в наступний - "Нескорені". Відвідає 13 міст. Окрім хітів, колектив зіграє пісні зі свого сьомого альбому "Злий", який вийшов минулого серпня.- Завжди хотілося грати саме таку музику - чесну, злу та максимально приватну, - говорить фронтмен гурту Сергій Жадан про платівку "Злий". - Вийшов такий собі щоденник людини, яка добре знає, в якій кишені в неї Біблія, а в якій віскі. Хотілося б зіграти цей тур у мирній країні. Проте війна триває. І для нас це ще один привід зібратися разом і зробити добру справу. Зібрати кошти на військо та влаштувати перекличку, за якою безпомилково упізнаєш своїх - нарваних, юних і запеклих. Львів, Ужгород, Київ, Вінниця, Хмельницький, Житомир, Рівне, Луцьк, Одеса, Дніпро, Полтава, Чернівці, Івано-Франківськ З 8 травняПрокат фільму "Сентиментальна подорож до планети Параджанова", режисер Тарас ТоменкоНе класичне документальне кіно про особистість, а мультивізуальний есей і театралізоване дійство про життя видатного режисера. Так описує "Сентиментальну подорож до планети Параджанова" кінокритик Ігор Кромф.Світова прем'єра відбулась у жовтні 2024 року на Варшавському кінофестивалі. Режисер фільмів "Будинок "Слово" та "Будинок "Слово". Нескінчений роман" Тарас Томенко зняв стрічку з нагоди 100-річчя від дня народження Сергія Параджанова. Для розповіді про митця поєднав архівні матеріали із сюрреалістичною ляльковою анімацією.Художник-постановник Шевкет Сейдаметов створював ляльки Сергія Параджанова та інших героїв стрічки з підручних матеріалів, як-от тканини, дерево, картон, каміння, квіти.- Це екскурс особистістю з акцентом на безжальний причинно-наслідковий зв'язок часів радянської окупації: ось вільний митець висміює недолугу систему, а ось він ув'язнений у таборах за сфабрикованою справою, - говорить співпродюсер Лук'ян Галкін. 11 травняКонцерт "Донеччина. Симфонія життя"Два музичні колективи з Донеччини зіграють програму переважно з творів донецьких композиторів. Оркестр "Ренесанс" Маріупольської камерної філармонії та камерний оркестр домристів "Лик домер" із Донецька виступлять разом у межах проєкту "Філармонія нескорених".До програми концерту увійшло 15 творів. Серед них - роботи Валерія Івка, Євгена Мілки, Євгена Петриченка, Олександра Некрасова. Також оркестри представлять спільне виконання гімну-реквієму Золтана Алмаші "Місто Марії", який автор 2022 року присвятив Маріуполю.- "Ренесанс" і "Лик домер" піднесли на всеукраїнський рівень музичну спадщину та історію музичної думки Донеччини. Колективи були вимушені покинути рідний край через воєнну агресію Росії. Зазнали реорганізації та відновили творчу діяльність у Києві, - розповідає солістка та концертмейстерка оркестру "Ренесанс", скрипалька Наталя Ляшенко.19:00, Київ, Національна філармонія України, вул. Володимирський узвіз, 2 14 травняКонцерт Джамали з альбомом QіrіmСпівачка Джамала торік стала лауреаткою Шевченківської премії за свій сьомий альбом Qіrіm. Платівка 2023 року поєднує 14 старовинних кримськотатарських пісень. Кожна композиція представляє місто чи селище півострова.Перший після презентації столичний концерт з альбомом Qіrіm Джамала відіграє в супроводі Національного симфонічного оркестру України. Подію присвятить роковинам депортації кримських татар.Qіrіm став альбомом 2023 року за версією провідного європейського видання Вееhyре та два роки поспіль підкорює Wоrld Мusіс Сhаrts Еurоре.19:00, Київ, Міжнародний центр культури і мистецтв, вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 18 травняОпера-кабаре "ТГШ. Подорож у часі", композитор Золтан Алмаші"Повість про гірке кохання поета Тараса Шевченка" Ґео Шкурупія поклали в основу опери-кабаре "ТГШ. Подорож у часі". Прем'єра відбулася цього квітня. За сюжетом, Тарас Шевченко слухає мелодію мазурки та намагається згадати, де він її чув.- Давно мріяв розповісти про Кобзаря як людину з плоті та крові, - говорить режисер Армен Калоян. - Багато обговорював цю тему з музикантом Міськом Барбарою. Читали вголос незавершений роман письменника Розстріляного відродження Ґео Шкурупія. На жаль, Місько Барбара не дожив до цього дня, але його ідеї допомогли в підготовці проєкту.Перед автором музики Золтаном Алмаші була поставлена мета створити щось нетривіальне на кшталт рок-опери "Ісус Христос - суперзірка". Дійство на сцені об'єднує оркестр, який стає повноцінним персонажем.- У мене таке відчуття, що маємо дописати роман Ґео Шкурупія. Ця історія повинна бути розказана зараз. І це той Шевченко - богемний митець, бешкетник, академік гравюри, в якого закохувалися жінки та який морочив їм голову, - додає авторка лібрето Олена Павлова.16:00, Харків, Харківський національний театр опери та балету імені Миколи Лисенка/Схід Опера, вул. Сумська, 25 18 травняКонцерт гурту ТvоrсhіДует саундпродюсера Андрія Гуцуляка та вокаліста Джеффрі Кенні Тvоrсh має п'ять нагород національної музичної премії Yunа, а 2023 року посів шосте місце на Євробаченні з піснею Неаrt оf Stееl.На концерті Тvоrсhі виконають пісні зі свого п'ятого альбому Рlаnеt Х, який вийшов у вересні 2024-го. Складається з 14 англомовних та українськомовних треків. Серед них - фіти зі співачкою Кlаvdіа Реtrіvnа, гуртом Тhе Наrdkіss і проєктом Тhе Маnеkеn. Концепція платівки - життя в паралельному всесвіті, який музиканти створили під впливом емоцій за останні три роки. - Рlаnеt Х створена з осциляторів і хвиль, багата звуками та словами. Планета сповнена таємниць, футуристична й навіть трохи апокаліптична, бо ніхто не знає, що буде далі, - кажуть Андрій Гуцуляк і Джеффрі Кенні.На концерті також звучатимуть хіти, як-от Воnfіrе, Веlіеvе, "Іди сюда", "Не танцюю", "Мова тіла". Крім того, можна буде почути трек "Мила моя" - римейк пісні Володимира Івасюка "Я піду в далекі гори".18:00, Київ, культурний простір "В'ява", просп. Академіка Глушкова, 1 18, 25 травняВистава "І в горі, і в радості", режисер Олексій Гладушевський- Коли мене запросили створювати Театр ветеранів, я й не думав, що писатиму. Тоді був максимально спустошеним - повна дезорієнтація та крах довіри. Але завдяки підтримці поступово повертався до життя, - розповідає актор і військовий Максим Девізоров. В основу своєї дебютної п'єси він поклав особисту історію стосунків. Прем'єра постановки відбулася в лютому в межах проєкту "Театр ветеранів".За сюжетом, ліричний герой Максима Девізорова, який нещодавно знайшов свою любов, вступає до лав Сил територіальної оборони. Він робить коханій пропозицію. Незабаром у пари народиться дитина. Однак допоки герой намагається перевестися в інший підрозділ, все змінюється.- Писати слід про те, що не можеш більше носити в собі. Тому вирішив зробити п'єсу, щоб відпустити біль, якого завдала зрада, - продовжує автор.19:00, Київ, Театр драматургів, вул. Петра Сагайдачного, 25г З 18 травня до 4 червняТур гурту "ДахаБраха"20 років на сцені святкував гурт "ДахаБраха" 2024-го. Цього квітня музиканти завершили свій 28-й тур Північною Америкою, а тепер дадуть 12 концертів у дев'яти містах України. "ДахаБраха" грає у стилі етнохаос. У творчості поєднує виконання народних пісень в автентичній манері з елементами сучасної музики та звучанням інструментів інших народів. - Після довгих і плідних світових гастролей щасливі нарешті зустрітися з рідною публікою, - каже фронтмен колективу Марко Галаневич. - Музику "ДахаБрахи" слухають у всьому світі. Торік ми встигли побувати майже скрізь від Нової Зеландії до Ісландії та Канади.Житомир, Вінниця, Рівне, Івано-Франківськ, Чернівці, Львів, Дніпро, Київ, Одеса 24 травняКонцерт "Рекорди. 20 років" гурту "Друга ріка"У квітні 2005 року вийшов третій із семи альбомів рок-гурту "Друга ріка" "Рекорди". Музиканти вважають його одним із найуспішніших у своїй дискографії. Наголошують, що саме з "Рекордів" почав формуватися фірмовий саунд гурту.Виступ до 20-річчя релізу відкриє новий концертний сезон у столичному артпросторі "Курені".- Для нас "Рекорди" - це переломний момент у творчості гурту. Став тим самим етапом, коли музика "Другої ріки" почала формувати тренди, а не наслідувати їх, - говорить лідер колективу Валерій Харчишин. - У цьому альбомі немає випадкових чи штучних історій - кожна пісня пержита. Ми записали його на одному диханні, й навіть ті композиції, які не потрапили до фінального трек-листа, знайшли своє місце на наступних платівках.19:00, Київ, артпростір "Курені", вул. Паркова дорога, 4 До 30 листопадаВиставка "Терещенківська, 9"Першу після подолання наслідків російської ракетної атаки 10 жовтня 2022 року експозицію в історичних інтер'єрах Київської картинної галереї відкрили у квітні. Виставка "Терещенківська, 9" присвячена будівлі музею та його мешканцям.Проєкт відтворює хроніку створення споруди, історію родини підприємців і меценатів Терещенків та їхньої мистецької колекції. Через старовинні фотографії, автентичні меблі та документи розповідає про ключові події у стінах маєтку кінця ХІХ - початку ХХ століття. Від проєктування будівлі у 1870-х до функціонування тут дипломатичної служби УНР та Української держави, а також відкриття музею 1922-го. Серед експонатів - картина Івана Айвазовського "Сцена з каїрського життя і загальна панорама міста", мармурова композиція "Амури, що б'ються за серце" за моделлю Франсуа-Жозефа Ле Клерка та печатки Міністерства закордонних справ УНР і винокурного заводу Терещенків.Київ, Національний музей "Київська картинна галерея", вул. Терещенківська, 9

Еспресо пояснить, кого за мобілізацією можуть призвати вже у травні, а також нові законодавчі ініціативи.На тлі повномасштабного вторгнення в Україні триває загальна мобілізація і воєнний стан, за які було проголосовано Верховною Радою та вкотре продовжено строком на 90 днів – з 9 травня до 6 серпня 2025 року.Під поняттям "загальна мобілізація" розуміють систему швидкого доукомплектування Збройних Сил, яка діє одночасно по всій території України. Цей механізм дає змогу збільшити кількість військових для ведення оборони країни, а також створити резерв громадян, готових служити в армії у разі необхідності.Мобілізація по-новому: останні нововведення та нові законопроєктиНаприкінці січня 2024 року на веб-порталі Верховної Ради з'явився  законопроєкт №10449  від уряду, який було розроблено спільно з Генштабом та народними депутатами. Основна мета запропонованих змін полягає в удосконаленні процесу формування особового складу ЗСУ, ротації та інших процесів, з урахуванням зростання загрози з боку агресора та його прагнення до подальшої окупації нових територій.Після другого читання, 11 квітня, законопроєкт про мобілізацію №10449 було схвалено, а 16 квітня його підписав Президент Володимир Зеленський. Основна частина закону набула чинності через місяць з дня, наступного після його публікації у виданні "Голос України", тобто з 18 травня.Законом скасовано систему строкової служби. Натомість буде впроваджено з 1 вересня 2025 року базову загальновійськову підготовку для громадян України віком від 18 до 25 років в усіх навчальних закладах, яка буде тривати до п'яти місяців у мирний час, а під час воєнного стану - до трьох місяців. Люди, які успішно пройшли цю підготовку, поставлять на військовий облік у ТЦК за місцем проживання. Початком перебування на військовій службі вважається момент відправлення людини до військової частини. Мобілізованого військовослужбовця не можуть одразу скерувати на фронт, оскільки перед цим необхідно пройти базову військову підготовку протягом 2-3 місяців.Крім того, як зазначив народний депутат Олексій Гончаренко, чоловіків віком від 50 до 60 років можуть мобілізувати лише за спеціальним мобілізаційним розпорядженням. Цю позицію підтвердив у коментарі для LІGА.nеt народний депутат Федір Веніславський, член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони. Однак, у цьому питанні все не так однозначно. У ТЦК та СП зазначають, що в Україні немає прямої заборони щодо мобілізації військовозобов'язаних у віці 50-60 років, а відповідну процедуру називають "цілком прозорою". Про це в інтерв’ю "Главреду" розповів Сергій Монукало, начальник сектору мобілізаційно-оборонної роботи Сумського обласного ТЦК та СП. Він пояснив, що військовозобов'язаних цього віку направлятимуть не до штурмових підрозділів, а до забезпечувальних частин або на службу у Державну спеціальну службу транспорту (ДССТ).Важливо зазначити, що парламент затвердив проєкт закону № 10313 "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліціянтів на соціальний захист", а президент його підписав на початку квітня 2024 року. Цей закон спрямований на гарантування прав військовослужбовців на отримання інформації, медичного забезпечення та відпусток, а також надання поліціянтам права на одноразову грошову допомогу у разі загибелі чи визначення втрати працездатності. Крім того, один із пунктів проєкту виключає з переліку висновків ВЛК "обмежену придатність", натомість залишилось дві категорії: придатні та непридатні. Тобто ті, хто раніше був визнаний обмежено придатним, зобов'язані повторно пройти медкомісію протягом дев'яти місяців із набуття чинності закону (до 4 лютого 2025 року).Однак, через велике навантаження на ТЦК та медкомісії, терміни "перепроходження" були продовжені ще на чотири місяці, тобто до 5 червня. А також, наприкінці січня з'явилась можливість щодо отримання електронного направлення для проходження медобстеження, замість звичайного паперового. Оновлений список захворювань, що слугують підставою рішення ВЛК щодо непридатності або звільнення від мобілізації затверджено від 27 квітня 2024 року №262 Про затвердження Змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.Не підлягають призову військовозобов'язані з інвалідністю всіх груп та люди, які згідно з рішенням ВЛК є тимчасово непридатними для проходження служби на період від 6 до 12 місяців (з наступним переоглядом).Зміни, що стосуються процедури військового обліку призовників, а також процедури вручення повісток вже в дії. Громадяни за бажанням зможуть зареєструвати свій електронний кабінет у системі призовника, військовозобов'язаного або резервіста "Резерв+", але повістки у електронному форматі не будуть розсилати. Крім того, всі військовозобов'язані після введення в дію закону протягом 60 днів (до 16 липня 2024 року) мали оновити дані за допомогою цього кабінету або особисто прийти в ЦНАП чи ТЦК. Сьогодні громадяни все ще можуть це зробити, але тепер лише двома способами: через застосунок Резерв+ або в ТЦК та СП.Наприкінці червня 2024 року у мобільному додатку "Резерв+" з'явилася можливість використовувати QR-код. За словами Лазуткіна, QR-код з юридичної сторони має таку ж силу, як і традиційний паперовий документ. У разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом.Оновлений законопроєкт "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" також розглядав можливість демобілізації після 36 місяців безперервної служби у війську, однак ця норма була повністю видалена. Натомість Міноборони планує створити окремий проєкт закону, що буде присвячений питанням демобілізації та ротації військовослужбовців. Цей документ буде створений з урахуванням всіх можливих загроз та ризиків. Таку інформацію озвучив речник відомства Дмитро Лазуткін в етері телемарафону.Законопроєкт про демобілізацію залишається складною темою, яка торкається соціальної справедливості та обороноздатності, зазначає Сергій Згурець. Генштаб не підтримує ухвалення нового проєкту закону від Міноборони через ризик одночасного звільнення понад 108 тисяч військових, що може послабити бойові підрозділи. Натомість Міноборони пропонує альтернативи: реабілітація, відпустки та обов’язкова ротація. Однак, будь-які запропоновані варіанти потребують затвердження на державному рівні. У зв’язку з цим відомство пропонує перенести розгляд законопроєкту.Нещодавно стало відомо, що українських бійців, які перебувають на фронті ще з 2022 року, поступово планують відводити з передової. Про це розповів генерал-лейтенант Іван Гаврилюк, колишній заступник міністра оборони, пише Укрінформ. За його словами, нині триває завершальна стадія розробки спеціального механізму ротацій, який дасть змогу оновлювати особовий склад та залучати нових людей для підготовки і своєчасної зміни військових, що беруть участь у бойових діях.Зміни стосуються і мотивації для військовослужбовців, зокрема, після підписання контракту надається можливість одноразового отримання сертифіката на придбання автомобіля на суму 150 тисяч гривень, а також компенсація в розмірі 50% від суми першого внеску за держпрограмою "Є-оселя" та інше.Оновлення стосуються також військовозобов'язаних, які перебувають за кордоном. Без військово-облікових документів чоловіки тепер не мають змоги оформити паспорт, закордонний паспорт або отримати консульські послуги. Для уникнення неприємностей українці, які перебувають за кордоном, мали також оновити свої персональні дані протягом 60 днів після набуття чинності закону про мобілізацію. Це можна зробити, зв'язавшись з ТЦК за допомогою телефону або через електронну пошту.Ще одна ініціатива, яка стосується українців, які перебувають закордоном, може скоро набути чинності. Громадянам нададуть можливість дистанційно оформити бронь від мобілізації, що дозволить офіційно працевлаштуватися в Україні через спеціальні центри за кордоном - Unіty Нub. Про це розповів міністр національної єдності Олексій Чернишов, пише Економічна правда."Наше завдання таке, щоб людина, коли перетинає кордон, вже мала такий статус, який не дозволяє йому потрапити у ситуацію, коли між кордоном і заводом його мобілізують", - пояснив Чернишов.Крім того, запуск нового мобільного додатку для військовослужбовців під назвою "Армія+" вже відбувся. Він має полегшити виконання повсякденних завдань для всіх військовослужбовців. Про це розповів у вечірньому відеозверненні Президент Володимир Зеленський.Раніше, заступниця міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Катерина Черногоренко розповідала, що українські військові можуть скористатися двома найважливішими функціями цього додатку. "Армія+" - це застосунок для військовослужбовців. Перші дві найголовніші функції, які ми будемо робити доступними - військове ІD, фактично посвідчення військового, військовослужбовця. Друга, дуже важлива функція - це електронні рапорти", - зазначила Черногоренко, пише УНІАН.У вересні 2024 року до Парламенту було подано законопроєкт №12076, який пропонує зміни до Закону "Про військовий обов’язок і військову службу", зокрема щодо військового обліку 17-річних. Нині документ вже набув чинності, тож тепер юнакам не потрібно проходити ВЛК перед постановкою на облік. Також, того року, коли юнаку виповнюється 17 років, він має стати на облік саме у період з 1 січня до 31 липня. Зміни передбачають і нові способи постановки на військовий облік та уточнюються обставини, коли порушення цих строків не тягне за собою покарання. Важливо також те, що нині у Верховній Раді розглядають законопроєкт №12442, який передбачає кримінальну відповідальність через порушення законів у сфері оборони та мобілізації. Йдеться про притягнення до відповідальності керівників ТЦК та СП, а також голів та членів ВЛК у разі порушень, пов’язаних із мобілізаційною підготовкою та призовом.Документ передбачає покарання посадовців ТЦК та СП, а також членів ВЛК, хто незаконно відправляють на службу людей, які непридатні, або ж, навпаки, допомагають уникнути призову тим, хто має служити.Мобілізація в Україні на сьогодні: кого можуть призвати вже у травніІз початку травня, як і раніше, отримати повістки можуть чоловіки віком від 18 до 60 років, які є військовозобов'язаними, відповідають вимогам за станом здоров’я та не мають інших підстав для відтермінування служби.Загалом, військове керівництво країни зазначає, що насамперед для доукомлектації армії потрібні люди з бойовим досвідом – штурмовики, артилеристи тощо. Другорядно - фахівці з різних сфер: водії, ІТ-спеціалісти, зв'язківці. Адже мобілізаційні процеси здійснюються не лише для бойових дій на фронті, а також для виконання різноманітних завдань. Один із можливих напрямків служби у таких випадках - це робота в штабі. Це означає, що в армії є потреба в професіоналах різних спеціальностей.Так, мобілізації можуть підлягати такі групи військовозобов'язаних:чоловіки віком від 18 до 60 років, які придатні та обмежено придатні за станом здоров’я під час воєнного стану, якщо вони мають військовий досвід;чоловіки віком від 25 років до 60 років, які придатні та обмежено придатні (повинні повторно пройти військово-лікарську комісію — до 5 червня 2025 року та отримати статус "придатні" чи "непридатні") за станом здоров’я під час воєнного стану, якщо вони не мають досвіду військової служби;чоловіки віком від 18 до 60 років, які зняті та виключені з військового обліку, однак визнані придатними або обмежено придатними (повинні повторно пройти військово-лікарську комісію — до 5 червня 2025 року та отримати статус "придатні" чи "непридатні")  через стан здоров'я в умовах воєнного стану на підставі рішення ВЛК.Граничний вік для мобілізації залишився незмінним та не застосовується до чоловіків, які досягли 60-річного віку.Добровільно прийняти рішення щодо вступу на військову службу можуть:жінки віком до 60 років, які придатні за станом здоров’я; призовники віком від 18 до 25 років, які раніше не брали участь у виконанні строкової служби – на службу за контрактом;люди з інвалідністю, а також ті, хто отримав право на відтермінування від мобілізації через сімейні обставини.Наприкінці вересня до Верховної Ради внесли законопроект №10084, метою якого є внесення змін до закону про військовий обов'язок і військову службу, аби зняти вікове обмеження на добровільне проходження військової служби. Йдеться про військовослужбовців, які будуть визнані ВЛК придатними до служби, володіють значним рівнем професійної підготовки та практичним досвідом. Як зазначалось раніше, в Україні максимальний граничний вік мобілізації – 60 років.Автори проєкту Юрченко Олександр та Бурміч Анатолій зазначають, що цим документом вони усувають "вікову дискримінацію". Адже обов'язок захищати Батьківщину є закріпленим у Конституції і відмова українцям у проходженні служби у віці понад 60 років є порушенням їхніх конституційних прав. До того ж нардепи наголошують, що таким чином можна поповнити лави армії, вмотивованими та досвідченими військовими. Проєкт був зареєстрований на сайті Верховної Ради у вересні 2023, однак і досі перебуває на етапі опрацювання в комітеті.На противагу цьому, на порталі Парламенту 18 листопада 2024 року було зареєстровано законопроєкт №12222, що передбачає зниження граничного віку проходження військової служби з нинішніх 60 до 55 років. Сьогодні проєкт перебуває на стадії опрацювання в комітеті. Водночас, член Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки Федір Веніславський у коментарі "Українському радіо" заявив, що цей документ наразі не має високі перспективи для розгляду в найближчий час. За його словами, у нинішніх умовах, коли ворог активізує мобілізаційні зусилля, Україна не може дозволити собі такі зміни. Ще одним гучним нововведенням стала реєстрація на сайті Верховної Ради законопроєкту №11079-1 про мобілізацію засуджених, він також був підписаний 17 квітня 2024 року. Цим документом вносять певні зміни до законодавства, які передбачають надання засудженим можливості умовного дострокового звільнення від відбування покарання за умови, що вони погодяться на контрактну службу за Збройних Силах України. До цього часу чинне законодавство не дозволяє мобілізувати людей, які відбувають покарання та тих, хто мають судимість, навіть у випадках, коли вони виявляють бажання служити.Мобілізація молодшаєУ квітні 2023 року на сайті Верховної Ради з’явився законопроєкт № 9281, який передбачає зменшення граничного призовного віку з 27 до 25 років. Таке рішення було обумовлено тим, що значну кількість чоловіків призовного віку не могли мобілізувати, оскільки вони не досягли віку 27 років та не мали статусу "резервіста" та  "військовозобов’язаного", тобто їх могли призвати лише на строкову службу, яка в умовах війни не проводиться. Згодом, законопроєкт підтримав Кабмін та 5 травня 2023 року його було передано на підпис до президента. Майже через рік, а саме 2 квітня 2024 року, ухвалений парламентом закон таки був підписаний Володимиром Зеленським. Тобто, з 4 квітня набув чинності Закон № 3127-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", де йдеться про зменшення призовного віку із 27 до 25 років.В оборонному відомстві зазначають, що під час воєнного стану таке тривале перебування людей призовного віку на обліку є недоцільним. До того ж це є прямим наслідком того, що до лав ЗСУ не можуть залучити значну частину придатних до служби чоловіків. Як зазначають військові, на фронті не вистачає молодих людей.Насправді, тут потрібно враховувати всі фактори і не перетнути "тонку межу" між бажанням щодо захисту держави та перспективами майбутнього України після перемоги, зазначає історик та військовий експерт Михайло Жирохов. Йдеться про демографічні причини, настрої в суспільстві та рівень загальної підготовки юнаків. До того ж не варто забувати, що з початком повномасштабного вторгнення, до лав Збройних Сил добровільно приєдналась значна кількість молодих людей, яким ледь виповнилось 18 років, тому сьогодні у війську можна побачити всі вікові категорії.У Верховній Раді 16 вересня 2024 року розглянули доопрацьований законопроєкт №11379-д, який передбачає заборону мобілізації юнаків до 25 років. Проєкт було прийнято, нині він чекає на підпис Президента. Через наявну "прогалину" в законодавстві, сьогодні було можливо мобілізувати військовозобов'язаних віком до 25 років, якщо вони визнані непридатними в мирний час або обмежено придатними під час воєнного стану. У Теlеgrаm-каналі нардеп Олексій Гончаренко повідомив, що мобілізацію обмежено придатних чоловіків, яким 18-25 років, офіційно зупинили відповідно до директиви Командування Сухопутних Військ. Хоча українська влада нині й досі рішуче відкидає ідею мобілізації з 18 років, яку пропонують США, в Офісі президента України підготували пропозиції щодо змін у законодавстві та указах президента, які стосуються добровільного контракту для чоловіків до 25 років. Ініціатива "Контракт 18-24" спрямована на залучення тих, хто не підлягає обов’язковій мобілізації, та передбачатиме низку привілеїв, суттєву матеріальну підтримку для добровольців.Так, контракт на суму 1 мільйон гривень передбачає авансовий платіж у розмірі 200 тисяч гривень одразу після підписання, а залишок у 800 тисяч гривень буде виплачено у декілька етапів. Молоді добровольці, залежно завдань, можуть отримувати "зарплату" до 120 тисяч гривень, а також додаткові виплати за участь у бойових операціях. В результаті загальна сума виплат за рік контракту може досягти до 2 мільйонів гривень. Крім того, для військових передбачені вигідні умови: пільгова іпотека, безкоштовне навчання та медичне обслуговування, а також можливість виїжджати за кордон після виконання контакту.Електронний реєстр військовозобов'язанихЩе у вересні 2023 року на сайті Верховної Ради з'явився законопроект, який стосується створення електронного реєстру військовозобов'язаних. Народні депутати запропонували зібрати всю доступну особисту та службову інформацію про військовозобов’язаних і резервістів у електронних реєстрах і базах даних у єдиний е-реєстр.Тобто, передати Міністерству оборони інформацію з державних реєстрів: МВС, Податкової служби, МОЗ, Держміграційної служби та інших відомств. Відповідно до проєкту закону, в автоматичному режимі військове відомство буде отримувати інформацію та особисті дані про українців віком 18-60 років. Включно з номерами телефонів, електронною поштою, відомостями про сімейний стан, роботу військовозобов’язаних та інше.Сьогодні е-реєстр "Оберіг" працює повноцінно, а в особистому кабінеті громадяни зможуть уточнити внесені дані та подати відомості до ТЦК через "Резерв+"."Це закрита система, яка має свій захищений контур. Всі вимоги (захисту - ред.) до неї витримані. Це достатньо захищений продукт, який немає жодних натяків на можливість бути вразливим. І ми бачимо, що за півтора року повномасштабної війни немає витоку сенситивної інформації", - заявив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров у коментарі Еспресо.У свою чергу, Мінцифри проєкт "смарт-мобілізація", про що було анонсовано під час пресконференції в Медіацентрі Україна ще у 2023 році вже працює. З його допомогою військовозобов’язані зможуть самостійно обрати бажану для мобілізації спеціальність та підрозділ. Так, у застосунку "Резерв+" вже є функція пошуку вакансій в Силах оборони. Катерина Черногоренко розповідала, що із жовтня минулого року понад 36 тисяч українців вже скористалися цим сервісом рекрутингу. Уникнення або мінімізація корупційних схем є однією з основних завдань, які вирішує ця ініціатива. З іншого боку, новий підхід ґрунтується на максимальній прозорості та доступності інформації для кожного громадянина. Прийнявши рішення мобілізуватися, людина отримує можливість обрати таку спеціальність, яка відображає її унікальні здібності та особисті прагнення. До того ж зникає фактор невідомості, адже подавши заявку, та успішно пройшовши відбір, вона має можливість пройти навчання та здобути посаду, що відповідає саме її вибору. Такий підхід дозволяє кожній особі реалізувати свій потенціал та отримати можливість працювати в сфері, яка найбільше відповідає її уподобанням та навичкам.На початку квітня 2024 року, АрміяІnfоrm опублікувала інтерв’ю з Черногоренко, яка відповідає за напрямки цифрового розвитку, трансформацій та цифровізації. "Я вважаю, що людина має мати можливість мобілізуватися або підписати контракт саме до такого командира, якому він чи вона довіряє. Це - цільовий рекрутинг. Цивільна аналогія: коли після випуску з вишу за кращих студентів борються працедавці", - розповіла Черногоренко.Фото: соцмережіХто має право на виїзд за кордон? Заборона виїзду для військовозобов'язаних громадян України, які віком від 18 до 60 років, за певними винятками, залишилась незмінною.Це правило спрямоване на забезпечення безпеки та добробуту громадян України під час періодів, коли держава перебуває в стані війни або мобілізації, але враховує індивідуальні потреби людини.На час дії воєнного стану питання перетину кордону громадянами України регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 57. Згідно з цим правовим актом виїжджати за територію країни можуть такі військовозобов'язані чоловіки:ті, хто з медичних причин отримали дозвіл на виїзд (за станом здоров’я)за сімейними обставинамиза професієюз метою допомоги ЗСУдержслужбовціТакож, радимо звертати увагу на інформацію, яка є на офіційному веб-порталі Державної прикордонної служби України. Працівники цієї служби діють згідно з наказами та вказівками свого безпосереднього керівництва. Це важливо враховувати, оскільки їхні дії можуть базуватися не лише на загальних правилах, але й на конкретних внутрішніх інструкціях та розпорядженнях.Щодо жінок, відповідно до закону громадянки України можуть вільно виїжджати за кордон. Проте не слід забувати, що існують винятки. Обмеження на виїзд розповсюджуються на жінок, які обіймають посади в уряді та народних депутатів.Військовий облік медикинь та чи буде мобілізація жінок?З 1 жовтня 2023 року в Україні жінки з медичною та фармацевтичною освітою стали на військовий облік. Однак у пресслужбі МОЗ пояснили, що постановка на облік у ТЦК не обов'язково передбачає їхню мобілізацію. Такий облік дає можливість побачити об’єктивні резерви медичного персоналу та дає змогу визначити наявний медичний потенціал серед жінок та їхню готовність допомагати в умовах воєнного стану. "Тому з 1 жовтня 2023 року на військовий облік мають стати всі жінки-медики та жінки-фармацевти, які з певних причин там не перебували. Постановка на військовий облік не дорівнює мобілізації. Облік необхідний лише для узагальнення даних про наявний резерв медиків у державі", - зазначили у відомстві.До того ж такі норми законодавчо закріплено ще 1992 року ч. 11 ст. 1 ЗУ "Про військовий обов’язок і військову службу". Жінки медичних професій підлягають військовому обліку, якщо вони відповідають віковим (до 60 років) та медичним (визначається ВЛК) критеріям для проходження служби.Згідно з постановою Кабміну від 30 грудня 2022 р. № 1487, жінки, які мають відповідну медичну та фармацевтичну освіту, але не перебувають на обліку у ТЦК, можуть влаштовуватись на роботу як невійськовозобов’язані ще протягом трьох років, тобто до кінця 2026 року, - як пояснила юристка Галина Токмач.Проте роботодавці зобов’язані повідомити ТЦК СП про те, що співробітниця їх організації/установи має медичну освіту, але не перебуває на військовому обліку. Якщо жінка працює не за фаховою спеціальністю та не надавала роботодавцю документ про наявну медичну освіту, то відповідно ТЦК СП ця інформація не стане доступною ніяким чином.Важливим доповненням є те, що українки, які перебувають на військовому обліку, зможуть перетинати кордон під час воєнного стану. Пресслужба МОН офіційно підтвердила інформацію: "Жінки-медики та жінки-фармацевти можуть безперешкодно виїжджати за кордон. Починаючи з 1 жовтня 2023 року жодних змін в умовах виїзду за кордон для жінок - не буде. Кожна жінка з медичною та фармацевтичною освітою може вільно перетинати державний кордон в незалежності від того, стоїть вона на військовому обліку чи ні. Наразі обмеження діють лише для деяких категорій державних службовців та посадових осіб, які обіймають певні посади". Однак, нова хвиля занепокоєння щодо мобілізації жінок почала ширитись соціальними мережами наприкінці вересня 2024 року. Тоді, на веб-порталі Верховної Ради зареєстрували проєкт №12076, який пропонує внести зміни до ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу". У ньому зокрема йдеться про уточнення норм щодо військового обліку жінок, які мають бажання пройти базову військову підготовку. Згідно із запропонованими змінами, перед початком служби вони, за власною згодою, будуть поставлені на військовий облік призовників. Після базової підготовки таких жінок зараховуватимуть до військового обліку військовозобов'язаних, зазначають в матеріалі ЮРЛІГА. У січні 2025 року документ набув чинності, адже його підписав Президент. Згідно з Конституцією України, всі зобов’язання, які покладені на чоловіків під час дії воєнного стану, автоматично поширюватимуться і на цих жінок. Водночас законодавство про мобілізацію не передбачає обов’язкового проходження служби жінок у ЗСУ. Представниці жіночої статі можуть долучитися до армії виключно на добровільній основі, уклавши відповідний контракт. Що означають поняття "повна мобілізація" та "посилення мобілізації" на практиціБойові дії тривають, і Україна не припиняє наступати для звільнення всіх своїх територій. Незважаючи на такі значні цифри втрат серед окупантів, з української сторони теж існує потреба у поповнені резервів. Якщо ж говорити про "повну мобілізацію", то в правовому полі України таке поняття взагалі відсутнє. Існують лише терміни – часткова і загальна мобілізація. Тож страхітливі історії про повну мобілізацію всіх чоловіків можна сприймати лише як добре продуману ІПСО.Наприкінці березня 2024 року Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив у інтерв'ю Укрінформу, що завдяки оптимізації навантаження між різними частинами та підрозділами Сил оборони, а також проведенню оцінки можливостей українського війська, вдалося "значно знизити" потребу в мобілізації резервістів."За рахунок перегляду наших внутрішніх ресурсів та уточнення бойового складу ЗСУ ця цифра (500 тис. резервістів, — ред.) була суттєво зменшена. Ми очікуємо, що у нас буде достатньо людей, здатних захищати Батьківщину. Йдеться не лише про мобілізованих, а й про добровольців", - розповів Сирський.Однак, 29 жовтня секретар РНБО Олександр Литвиненко, під час промови у Верховній Раді наголосив на потребі додаткової мобілізації в Україні, пише LІGА.nеt. Відповідно до його слів, для досягнення 85% укомплектованості військових частин необхідно призвати ще 160 тисяч військовозобов'язаних. Він підкреслив, що такі дії є ключовими для зміцнення обороноздатності країни, зважаючи на поточні виклики, які постали через ситуацію на фронті.Фото: gеttyіmаgеsЯкі бувають види повісток та де їх можуть вручити Сьогодні в Україні передбачено законом чотири види повісток. Однак, відповідно до доповнення статті 18−1 ЗУ про військовий обов’язок і військову службу, в період воєнного стану не відбувається призов на строкову військову службу. Оскільки новий проєкт щодо мобілізації схвалено, з моменту набуття чинності (18 травня 2024 року) всі військовозобов'язані чоловіки повинні були оновити свої дані в ТЦК, ЦНАПі або через е-кабінет протягом 60 днів.Крім того, сьогодні й досі діють норми визначені Порядком проведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, закони про мобілізацію, військову підготовку та обов'язок. Відповідно до цих правил існують випадки, коли чоловікам необхідно самостійно звертатися до територіального центру комплектації без отримання повістки, зокрема, щоб оновити дані.У 2025 році чоловіки можуть отримати такі види повісток:Для уточнення облікових даних. Видаються з метою оновлення та уточнення інформації про стан здоров'я особи, склад сім'ї, місця роботи та інших важливих даних. На проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Ця повістка підписана начальником Територіального військового комісаріату, вимагає пройти медичний огляд. Разом з повісткою додається спеціальна картка дослідження та медичного обстеження. У цій картці буде внесено висновок ВЛК щодо придатності до військової служби, непридатності або обмеженої придатності.Мобілізаційне розпорядження. Така повістка видається військовозобов'язаному після того, як медкомісія визнала його придатним для військової служби.Повістка щодо призову на військову службу до Збройних Сил України.Тож, в повістці обов'язково повинна бути зазначена мета виклику військовозобов'язаної людини.Нові правила у процедурі вручення повісток Речниця територіального центру комплектування та соціальної підтримки Аліна Кривошея розповіла, хто має право вручати повістки: "Повістку може вручити не лише посадова особа ТЦК та СП, а й органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти".А з місцем вручення даного документу трохи важче. На практиці законодавством не встановлено конкретне місце для вручення повістки, тому фактично це може відбутися в будь-якому місці, як-от у парку, на блокпості чи в іншому громадському місці, або за місцем проживання. Новий закон містить вимогу: під час мобілізації громадяни України у віці 18-60 років повинні мати при собі військово-обліковий документ і пред'являти його за вимогою представника ТЦК, поліцейського чи представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Тепер процес перевірки документів буде проводитись із фото- та відеофіксацією. Крім того, при врученні повістки представники ТЦК зобов'язані за вимогою надавати свої особисті дані, зокрема ПІБ та посаду, а також пред'являти службові посвідчення для підтвердження своєї ідентифікації. У такому випадку повістка буде вважатись врученою після того, як людина особисто її отримала та поставила підпис.Важливо, що з 18 липня 2024 року повістки чоловікам можуть надсилати звичайною поштою після закінчення встановленого законом 60-денного строку на уточнення військово-облікових даних. Це передбачено постановою Кабінету Міністрів №560 від 16 травня.Відповідно до цього документу, повістку вважатимуть підтвердженою навіть у разі відмови від її отримання або відсутності людини проживання за вказаною адресою. Таке "заочне" оповіщення дозволяє вважати чоловіка повідомленим без підпису на повістці.У другій половині вересня 2024 року також стало відомо, що Кабмін виділив майже 72 мільйони гривень на відправлення повісток "Укрпоштою". До кінця року мали надіслати загалом 900 тисяч повісток.Якщо людина не оновила до 16 липня дані в ТЦК, ЦНАПі або через Резерв+, тоді під час перевірки військо-облікових документів громадянин отримає повістку для оновлення даних. Цю ситуацію пояснив юрист "Столичної правової групи" Володимир Прядка на YоuТubе-каналі компанії."Перевірки військо-облікових документів у громадян на вулиці нікуди не зникнуть і будуть проходити після 16 липня. Результати цих перевірок залежатимуть від того, чи будуть у військовозобов'язаного громадянина оновлені військово-облікові дані, чи ні. У випадку, коли у військовозобов'язаних не виявиться відповідних документів, чи їхні документи будуть неактуальними або не оновленими відповідно до вимог закону про мобілізацію, тоді, такій особі, буде вручена повістка до ТЦК СП на оновлення військово-облікових даних", — розповів юрист.Хто може отримати повторну повістку та наслідки її ігнорування Повторно чоловік може отримати повістку, якщо він не з’явився в ТЦК з першого разу (після першої повістки). До того ж, відповідно до законів України, усі військовозобов’язані протягом семи днів після зміни будь-яких облікових даних мають повідомляти ТЦК. Це стосується зміни місця проживання, роботи, сімейного стану тощо. З цього виходить, що повістку можуть видати знову як для повторного проходження ВЛК (якщо минуло більше року з проходження огляду), так і для перевірки персональних даних чи обставин відстрочки.Згідно з новим законом, у разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом. Тобто, у випадку невиконання військовозобов'язаним своїх обов'язків ТЦК має право звернутися до Нацполіції для адміністративного затримання та приведення військовозобов'язаного. Якщо це неможливо здійснити, ТЦК надсилає громадянину лист з вимогою щодо виконання обов'язків. У разі невиконання цієї вимоги протягом 10 днів, ТЦК може звернутися до суду з проханням про обмеження у праві керування автомобілем. Однак, і це обмеження не може бути застосоване, якщо кермування - це основне джерело заробітку людини або авто є необхідністю, оскільки в родині є людина з інвалідністю."Вимога ТЦК - це не повістка ТЦК. Зверніть увагу, що ТЦК подає щодо вас позов для обмеження в праві керування у разі невиконання вами вимоги, а не повістки. Це два різні юридичні терміни. Якщо раніше з повісткою ТЦК потрібно було якось ще морочитися, щоб вручити її особисто, то вимога вважається доправленою автоматично у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу громадянина. Форма такої вимоги ТЦК ще не існує, принаймні досі її офіційно не опубліковано та не затверджено Міноборони", - розповів юрист Роман Сімутін в матеріалі ТСН.Щодо ігнорування повістки, як зазначає адвокат Ростислав Кравець, передбачена також адміністративна відповідальність – у вигляді штрафу, та кримінальна відповідальність за ігнорування вказівок щодо мобілізації – обмеження волі до трьох років, або позбавлення волі до п’яти років. Але треба мати на увазі, що кожен з таких випадків розглядають індивідуально та з використанням цілого комплексу заходів.У Верховній Раді було зареєстровано ще в грудні 2023 року проєкт закону №10379, що стосується внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України. Він спрямований на посилення відповідальності за порушення військового законодавства. Хоча цей документ зазнав значної критики та юристи наголошують на доцільності впровадження такого документу, його все ж таки було підписано Президентом 17 травня 2024 року.Відповідно до закону, штрафи для людей, які ухиляються від мобілізації, такі: за недотримання правил військового обліку накладається штраф у розмірі від 3 400 до 5 100 гривень. За порушення повторно або в особливий період сума зростає до 17 000-25 500 гривень. Крім того, передбачена відповідальність за порушення законодавства, що стосуються оборони та мобілізації.Однак у березні 2025 року парламент ухвалив законопроєкт, що передбачає знижку на штраф від ТЦК для військовозобов’язаних, які сплатять їх добровільно. Відповідно до документу №12093, якщо військовозобов’язаний, якого оштрафували, впродовж 10 днів звернеться до відповідних органів та внесе платіж, сума штрафу буде зменшена вдвічі, тобто буде надана знижка у розмірі 50%. Це означає, що замість 17 000 гривень, а саме така сума мінімального штрафу, громадянину доведеться сплатити лише 8500 гривень.Крім зниженої суми штрафу, даний законопроєкт також передбачає скасування адміністративних проваджень щодо порушень військового обліку для громадян, які самостійно приймуть рішення щодо вступу до лав Збройних сил. Нині документ вже підписано Володимиром Зеленським. Хто не підлягає мобілізації через відстрочку Оновлений закон має низку норм, які стосуються відстрочки від призову під час мобілізації. Тому, коли 18 травня документ набув чинності, саме таким категоріям осіб тепер надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації:люди, які заброньовані державними органами, підприємствами, установами тощо;люди з інвалідністю (наприклад, якщо у людини 2 група інвалідності, мобілізація такої особи можлива лише за власним бажанням);люди, які тимчасово непридатні за рішенням ВЛК (на період 6-12 місяців, потім потрібно пройти переогляд);люди, які мають трьох і більше неповнолітніх дітей на утриманні (тобто, мобілізація багатодітних батьків не буде проводитись). Винятком є ті, у кого є заборгованість з оплати елементів, якщо загальний розмір заборгованості перевищує суму платежів за 3 місяці;жінки та чоловіки, які мають на утриманні неповнолітню дитину або дітей, у випадку, якщо другий з батьків цієї дитини помер, був позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або оголошений померлим;люди, які виховують неповнолітню тяжкохвору дитину або дитину з інвалідністю;люди, на утриманні яких повнолітня дитина з інвалідністю І-ІІ групи;усиновлювачі, на утриманні яких перебувають діти до 18 років, які на момент усиновлення були дітьми-сиротами або дітьми, які позбавлені батьківського піклування;ті, хто займаються постійним доглядом за хворою дружиною/чоловіком, дитиною, а також своїми батьками або батьками чоловіка чи дружини (згідно певних умов), які за висновком спеціальних медичних комісій потребують неперервного догляду;опікуни людини, яка визнана судом недієздатною;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність І-ІІ групи;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність ІІІ групи внаслідок важких захворювань, втрати кінцівок та органів або за наявності у людини, яка має інвалідність ІІІ групи важкої хвороби, психічного розладу, паралітичних синдромів та інше;люди, в яких один із своїх батьків або батьків чоловіка (дружини) має інвалідність І-ІІ групи та згідно з законом зобов’язані їх утримувати, за умови, що немає інших людей, які не входять до числа військовозобов’язаних (виключенням є люди, які самі мають інвалідність, потребують постійного догляду або знаходяться у в'язниці). У випадку відсутності невійськовозобов'язаних людей, які могли б здійснювати догляд за людиною з інвалідністю І-ІІ групи, такий догляд може здійснювати лише один військовозобов'язаний, якого має обрати людина з інвалідністю.члени родини з числа другого ступеню споріднення (не більше одного) людини з інвалідністю І-ІІ групи, які займаються постійним доглядом за нею, за умови відсутності людей з числа родини першого ступеня споріднення або, якщо люди першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду згідно з рішенням спеціальної медичної комісії. Якщо відсутні члени родини першого та другого ступеня споріднення, ця норма застосовується до членів родини третього ступеня споріднення людини з інвалідністю.якщо жінка з чоловіком є військовослужбовцями та мають неповнолітню дитину, один з них може отримати відстрочку та право на звільнення від військової служби (чи то чоловік, чи то жінка);керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів та органів державного управління, чиї повноваження охоплюють всю країну;нардепи України, депутати Верховної Ради АР Крим, уповноважений ВРУ з прав людини;голова та члени Рахункової палати;судді, члени Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України тощо;працівники різноманітних органів військового управління, військових частин та оборонних організацій, такі як Міноборони, ЗСУ, СБУ, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служба зовнішньої розвідки України, Нацгвардія, Державна прикордонна служба України, Управління державної охорони України, апарат МВС та установи експертної служби МВС;службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України та люди, які мають ранг Надзвичайний та Повноважний Посол;держслужбовці, які оцінюють та готують проекти нормативно-правових актів, проводять їх експертизу. Також це стосується спеціалістів з кібербезпеки, кіберзахисту та інформаційних технологій, які відповідають за розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних та інші дії, які забезпечують діяльність президента України, ВРУ та КМУ;інші військовозобов’язані або деякі категорії людей у випадках, що передбачені законом.Відстрочку від призову на особливий період під час мобілізації мають:студенти денної або дуальної форми, які здобувають професійну або професійно-технічну, фахову передвищу та вищу освіту. За умови, що цей рівень освіти є вищим за попередньо здобутий. Це стосується також докторантів та тих, хто проходить інтернатуру.наукові працівники установ вищої або передвищої освіти й наукових організацій, які мають науковий ступінь. Також педагогічні працівники в закладах фахової передвищої, професійної, професійно-технічної та загальної середньої освіти, за умови їхньої роботи у відповідних закладах або організаціях не менше ніж на 0,75 ставки;люди, які втратили (смерть або зникли безвісти) близьких родичів (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) під час їхньої участі у Антитерористичній операції, збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпечені оборони та стримуванні збройної агресії проти України під час воєнного стану (військовослужбовці, люди, які мали відношення до забезпечення безпеки та оборони України та інші).члени родини (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) людей, яким було присвоєно звання Герой України посмертно, за мужність, яка була виявлена у період Революції Гідності.Крім того, наприкінці серпня 2024 року парламент ухвалив законопроєкт №11391, що надає відстрочку від військової служби тим, чиї неповнорідні родичі, зокрема, брат чи сестра, загинули або зникли безвісти під час участі у бойових діях з РФ. Раніше ця норма стосувалась лише рідних та повнорідних братів/сестер. Наразі документ вже підписав президент.Не можна також призвати військових, які служили під час воєнного стану та були звільнені в запас через звільнення з полону. До того ж призову під час мобілізації не підлягають військовозобов’язані чоловіки, які пройшли базову загальновійськову підготовку, але не досягли 25-річного віку. Ці дві категорії військовозобов'язаних можуть проходити військову службу за власним бажанням.Проте, Міністерство освіти планує внести зміни до законодавства, які можуть скасувати відстрочку від мобілізації для студентів віком від 25 років. Про це розповів заступник міністра освіти Михайло Винницький у коментарі Новини.LІVЕ. За його словами, зміни можуть торкнутись тих, хто здобуває другу або третю освіту у профтехучилищах."У нас є феномен дуже цікавий. Особа, якій 35-40 років і вона отримувала різні дипломи про вищу освіту, професійну освіту у часи, коли не було загального реєстру дипломів… В нас єдина державна електронна база з'явилася приблизно 10 років тому. Ну і, відповідно, хто вчився раніше, дуже часто може сказати: "А я загубив свій диплом". І раптом він вступає в професійно-технічну освіту без іспитів, бо там не треба НМТ", - зазначив Винницький.Уряд пропонує також дозволити педагогам певних напрямків отримувати відстрочку від мобілізації. Право на це матимуть ті працівники державних і комунальних закладів позашкільної освіти, які станом на 1 січня 2025 року були офіційно працевлаштовані за основним місцем роботи та мали навантаження щонайменше 0,75 ставки. Йдеться про викладачів, що працюють у сферах еколого-натуралістичних, науково-технічних, дослідницько-експериментальних напрямів та військово-патріотичного виховання.Зараз ще зарано коментувати дані або робити будь-які висновки, адже офіційні тексти законопроєктів ще не оприлюднені. Бронювання працівниківБронювання військовозобов'язаних працівників надає ключовим співробітникам підприємств, компаній, установ та організацій тимчасову відстрочку від мобілізації на термін до шести місяців. Ці працівники є критично важливими для забезпечення стабільної роботи їхніх установ. Про це пише ЛІГА:ЗАКОН.  Наприкінці січня 2023 року Кабмін прийняв порядок №76, що стосується реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Тоді було оновлено попередню процедуру бронювання військовозобов'язаних. Однак, згодом уряд ще вдосконалив процедуру бронювання військовозобов'язаних під час мобілізації та воєнного стану постановою "Про внесення змін до Порядку бронювання військовозобов'язаних під час дії воєнного стану" № 400, яка стала чинною 2 травня.Відповідно до тексту Порядку, бронюванню підлягають керівники, заступники, а також 50 % від кількості військовозобов'язаних працівників (за певними винятками), що працюють:на підприємствах з мобілізаційними завданнями, якщо це необхідно для їх виконання;на підприємствах, що забезпечують виробництво товарів і послуг для Збройних Сил України та інших військових формувань;на критично важливих для економіки та життєдіяльності населення підприємствах.Ця процедура мала б забезпечувати стабільне функціонування ключових установ в особливий період. Однак, впродовж осені 2024 Кабмін знову переглянув правила бронювання працівників і критерії для визначення підприємств критично важливими. Постанова № 1332 затверджує оновлений порядок бронювання військовозобов'язаних, наприклад, щодо розбронювання, але й впроваджує додаткові обов’язкові вимоги для установ та підприємств. Ігнорування цих змін може унеможливити бронювання працівників, зазначають в Економічній правді. Чинності постанова набрала вже з початку грудня.Якщо заробітна плата співробітника не перевищує 20 000 грн на місяць (або 2,5 мінімальних зарплат на сьогодні), таку людину не можна бронювати навіть у разі роботи на критично важливих підприємствах. Це змушує компанії забезпечувати прозорість виплат і переглядати рівень зарплат відповідно до нових норм. Тобто, фактично економічне бронювання, яке викликало значний резонанс у суспільстві та серед військових, було частково інтегровано до звичайного бронювання.Раніше радник голови Офісу президента Михайло Подоляк розповів в інтерв'ю Новини.LІVЕ, що економічне бронювання сприятиме збільшенню фінансування Збройних Сил України."Ще раз нагадаю, що на одного військового припадає п'ять платників податків. Детінізація української економіки в ідеальному вигляді не відбулася, відтак гроші треба шукати. На сьогодні теж є певне бронювання, виходячи із забезпечення критичної інфраструктури. Те ж саме буде стосуватися економічного бронювання, тільки за прозорими процедурами. Ми додатково бронюємо певну кількість людей і додатково за них платимо. Не розумію, звідки тут про нерівність", - розповів Подоляк. Однак, звісно є чимало противників такого законопроєкту, які вважають, що "економічне бронювання" можна розглядати як спосіб відкупитися від обов'язку захищати країну.Військовий адвокат та юрист Центру підтримки ветеранів Роман Лихачов у матеріалі для NV зазначив, що нові правила бронювання передбачають автоматичне скасування відстрочки за кількох обставин. Серед них: завершення терміну дії відстрочки, припинення підприємством діяльності/виконання робіт, пов’язаних із забезпеченням армії, позбавлення компанії статусу критично важливої чи ліквідація установи, звільнення працівника чи навіть тимчасове припинення трудових відносин.Крім того, як зауважив Лихачов, органи, які присвоюють підприємствам статус критично важливих, мають право здійснювати перевірки у будь-який момент щодо відповідності критеріям "критичності". У разі втрати цього статусу співробітники автоматично позбавляються відстрочки та підлягають мобілізації.

Володимир Чугай — керівник відділу продуктового менеджменту в державній агенції DОТ і керівник проєкту DОТ-Сhаіn — ІТ-системи для управління тиловими потребами ЗСУ. Спершу агенція налагодила постачання харчування армії, а тепер планує запустити маркетплейс дронів для Сил оборони DОТ-Сhаіn Dеfеnсе. В інтерв’ю DОU Володимир Чугай розповідає, як і навіщо свого часу перейшов із комерційного сектору в державні проєкти, чому не вдалося реформувати митницю, коли запрацює платформа з постачання дронів у DОТ і попри які перепони цифровізують армію. Державний оператор тилу (DОТ) — це державна закупівельна агенція, яка відповідає за нелетальне забезпечення ЗСУ: одягом, спорядженням, харчами, пальним. І цифровізацію цих процесів. Одне з головних завдань агенції — реформувати закупівлі за допомогою ІТ-технологій. Нині в ІТ-команді DОТ працює 40 фахівців. «На терезах були гемблінг і митниця». Про перехід у держсектор і реформу Митниці — Як і з якою мотивацією ти перейшов з комерційного ІТ в GоvТесh? У корпоративному секторі я пропрацював понад десять років. Починав інженером у «Квазар Мікро», одному з найбільших ІТ-інтеграторів в Україні в 2000-х — на початку 2010-х, потім перейшов на менеджерську роль. Останнім штрихом в комерційному секторі став запуск онлайн-платформи: маркетплейсу для купівлі авіаквитків. Це був успішний проєкт, який вдалося масштабувати на інші країни. Відтак для мене постало питання, куди рухатися далі, адже працювати в операційці вже не здавалося цікавим. Тоді я отримав дві — геть різні — пропозиції роботи: у гемблінгу та у державному проєкті з реформування митниці, коли її очолив Макс Нефьодов [у червні 2019-го — ред.]. На одній шальці терезів стояла у два з половиною рази вища зарплата з іншими вигодами: виїзди за кордон або в Карпати з різними зірками на корпоративах, страховка, компенсація спортзалу тощо. «На іншій шальці — робота, для якої треба купити свій ноутбук і де немає ані відпусток, ані лікарняних» Як і компенсації витрат на відрядження. Та що говорити — і добових не було. Мої батьки, як і багато чиї, кажуть: «Ось хай уже наші діти/онуки поживуть». Мені ж більше резонує думка, що варто не забувати про себе, не відкладати життя на потім, як святковий сервіз, — тоді й діти житимуть добре. Я розглядав цю роботу як можливість трансформувати країну, в якій живемо, як нагоду змін не в абстрактному «колись», а незабаром. До реформування митниці долучилися мої колеги: Євген Єнтіс, який раніше реформував Рrоzоrrо, і Роман Ланський, який опікувався первинною ланкою медичної допомоги. Євген порадив мені перед тим, як ухвалювати рішення, поговорити з родиною. Бо воно вельми впливає фінансово і на сім’ю. Я мав певний запас грошей, із яким міг протриматися рік. «Зроблю свій внесок і повернуся у корпоративний сектор», — так я тоді міркував. Забіжу наперед: цього не сталося. — Згаданий тобою Роман Ланський сказав, що реформа митниці провалилася. З твого погляду, чому і що пішло не так? Так, реформа не відбулася. Зовні здається, що команду під цю реформу ти маєш на старті. Насправді ні, її ще тільки належить сформувати. Поки пропрацюєш концепцію, поки визначиш обсяги фінансування, поки кандидати на різні посади й напрями пройдуть відбір... Нам знадобилося пів року, тільки щоб сформувати команду. Бо спершу заходить голова. Тоді напрацьовується концепція, йдуть перемовини з донорами про фінансування — потім ухвалюють рішення. Далі потрібно знайти рекрутера, оголосити вакансії і знайти людей. Кандидати мають зайти на короткострокові контракти (три, максимум шість місяців і дуже рідко на рік), а це звужує вибір. А після цього треба ще хоча б 3-6 місяців, щоб команда дала результат. Я займався митним оформленням автомобілів — щоб усе відбувалося в білу. Не класно платити митнику $50 або $100 за машину, залежно від марки. Всім хочеться без зайвої мороки привезти авто зі Штатів, Європи чи Кореї за більш вигідними умовами. Але нюанс у тому, що якщо все робити на чистоту, машина коштуватиме дорожче. До того ж митниця — лише один з етапів ввезення автомобілів. Спершу, щоб купити автомобіль за кордоном, треба знайти людину, яка на місці перевірить авто. Знайти, хто повантажить машину й привезе її в порт. А звідти — хто завантажить на корабель. За кожну цю дію — окрема плата. Плюс окремо платиш аванс, щоб процес стартував. Відповідно вартість машини сильно зростає. І для пересічної людини простіше заплатити єдину таксу 500-800 доларів за все. Прозоре митне оформлення авто стане дорожчим, зміниться баланс вартості продуктів і вигідності для кінцевого споживача. Тож нашим завданням було переконати людей: «Так, ви будете платити більше, але з цих мільярдів, які осідають на митниці, не ростимуть чиїсь маєтки» Ці гроші вивільняться як інвестиції для освіти, лікарень, шкіл, доріг тощо. У нас розгорнулася боротьба з паном Івашковичем, який хоч і не є керівником вищої ланки митниці, але він фактично заблокував один зі шляхів реформи, закріпивши за собою статус власника митниці і того, хто визначає, як будуються процеси. І хоча загалом реформа не відбулася, кілька розроблених нами продуктів досі працюють. Наприклад, аналітика за даними митниці, сайт і скарги. Але інші продукти, які ми не встигли дотягнути і інтегрувати в митницю, на жаль, були згорнуті. Йдеться про автоматизовану систему управління ризиками, митне оформлення (соrе), журнал пункту пропуску, постаудит та відкриті дані (АРІ). З хорошого: вже готова команда, яка працювала на митниці, приєдналася до медичної реформи. Нині ці люди працюють в освіті, в оборонці, в агросекторі. Це сильні фахівці, у яких ми довго інвестували. Чим ще відрізняється держсектор від корпоративного — на митниці звичною практикою було вивчати процес у полі. Ми виїжджали в Одесу, в Ковель, щоб на митних пунктах вивчити, як усе відбувається реально. Сюрприз: їхати в ці міста треба було своїм коштом, як і орендувати там помешкання. Добових не виплачували. Це кардинально інший підхід, ніж у будь-якій компанії. Але водночас завдяки донорському фінансуванню Європи і США у наступних моїх проєктах у держсекторі діапазон винагороди розширився. Це, своєю чергою, відкрило вікно можливостей, щоб залучати сильних фахівців на проєкти. Робота в DОТ: що заважає цифровізації в оборонній індустрії — У чому полягає головна різниця між держсектором і комерційним ІТ з огляду на різні проєкти? У Державному операторі тилу (DОТ) я вже понад рік очолюю відділ продуктового менеджменту. Якщо порівнювати з корпоративною роботою, то різниця суттєва: для себе я вбачаю значно більше позитиву на держслужбі через масштаб і вплив. Проєкти, які ми втілюємо для Збройних сил, впливають практично на всю країну і додають стійкості, щоб продовжувати боротьбу. Тут докладаєшся до того, щоб визначати, як будемо жити завтра, і несеш за це відповідальність. Безумовно, на таку мотивацію впливає війна: у цей час хочеш бути дотичним. А щодо всього іншого відмінності є, але вони не кардинальні. — Як залежно від профілю фахівця, відрізняється його зарплата? Для фахівців рівня джун і мідл зарплата більш-менш однакова. Це досить близько до ринку (до $1,5 та $1,7К). Тож потенційний пул людей, готових до найму, розширюється. Утім для сеньйорів різниця вагома й може становити від 25 до 50-70 відсотків від того, що фахівець може заробити на ринку. Я не бачу в цьому великої проблеми. Так, сеньйори потрібні, щоб задати рамки й концепт проєкту. Але їх потрібно менше і цих людей можна залучати проєктно. Мотивовані фахівці можуть зайти на рік-другий і протриматися цей час на власних запасах. (Водночас фінансування достатнє для нормального рівня життя). — Однією з найбільших проблем роботи у держсекторі вважають бюрократію. Як вона відображається на ІТ-командах, що є найбільшою перепоною? Сама організація роботи ІТ-команд близька до тієї, яка панує у звичайному середовищі ІТ. Особливої різниці люди не відчують, окрім хіба мови, якою ведуть документацію. В аутсорсі співробітники звикли в Jіrа бачити все англійською. У нас же все ведеться українською: від комунікації в команді до технічних завдань. Бюрократія, або, як ми кажемо, нормативка — це проблема. Якщо в комерційному секторі оперативно можна розробити й запустити рішення, а отже — заробляти гроші й бути ефективним для свого підприємства, то в держсекторі це не так. «У 90% випадків ІТ-рішення розробляються швидше, ніж готується нормативка під це» Тобто врегулювання, хто і як працює. Це як у правилах дорожнього руху: бюрократія потрібна, щоб були чітко зрозумілі зони відповідальності кожної людини, яка залучена в проєкт. Бар’єр ще в тому, що це специфічна мова і треба зрозуміти, як такі документи пишуться. Як і в РНР або Рythоn, треба опанувати синтаксис, вивчити патерни. Через те, що це юридично значущі документи, накладається юридична складність. Але не для всіх вона знадобиться. Її доведеться опанувати продакт- та проєктним менеджерам, частково — бізнес-аналітикам. Водночас девелопери, тестувальники, девопси, технічні райтери, дизайнери менш дотичні. Зазвичай вони працюють з уже опрацьованим матеріалом, тож і постановка задачі, і виконання роботи — знайомі. «При цьому бюрократія більше потрібна, ніж ні» Якщо у колективі п’ятеро людей, то ще можна домовитися про неформальні практики й звички. Якщо ж у відділі 30-40 людей, як у нас, тоді вже процеси й правила треба описати. Бюрократія може затягнути в болото погоджень, уточнень формулювань, які можуть заблокувати будь-яку реформу. Наприклад, треба визначити, який набір інформації може циркулювати в системі. Здавалося б, зрозуміла річ, але людина, яка має поставити підпис під рішенням, міркує: «Якщо щось піде не так, то я нестиму відповідальність». Отож це обмірковується нескінченно. Інший різновид спротиву — прихований. Це коли людина киває й погоджується, а потім у нормативці бачиш зовсім інші слова — і розпочинається пінг-понг, щоб домовитися про конкретні формулювання. Це трохи фруструє, тому що ти розумієш, бо є безліч більш нагальних питань, куди хочеться і потрібно інвестувати час. Але це частина процесу, від якої нікуди не дінешся. — З твого погляду, що ще гальмує розвиток цифровізації? Як би це дивно не звучало, але навіть спроба реформи вже трансформує і змушує рухатись певних людей. Наприклад, коли ми заходили на митницю і пробували просувати певні зміни, це пришвидшувало всі процеси й втілення сервісів. Тому навіть якщо політична команда йде, все одно залишається слід, інертність попередніх напрацювань. Єдиний виклик у цій ситуації — закріплювати й інституалізувати ці речі. Ще наше суспільство не готове переглянути рівень оплати праці держслужбовцям. Переважно люди вважають, що фахівцям, які пишуть нормативку й визначатимуть, за якими пріоритетами будуть розвиватися різні галузі, досить платити 10-15 тисяч гривень. Потім зовні здається, що реформа блокується тощо. А насправді ми просто не можемо найняти людей, здатних проєктувати такі складні конструкції, враховуючи і попередню нормативку, і додаючи нову. Думаю, це і є найбільшим викликом, щоб суспільство нарешті сприйняло, що зарплата 2 млн грн для топменеджера рівня Коболєва, про яку дуже багато говорили, — цілком ок. [Йдеться про резонансне обговорення винагороди для ексочільника «Нафтогазу» Андрія Коболєва — ред.]. Вона відповідає і рівню підписаних контрактів, і рівню відповідальності. Я сподіваюся, що з часом ми прийдемо нехай не до ринкових зарплат, а принаймні до 75% (бо 25% по-хорошому компенсується різними державними пільгами). Бо разом із зарплатами ми тоді кардинально переглянемо якість процесів в Україні. Рівень зарплат фахівців DОТ опублікований на DОU. Загалом є різниця між оплатою праці в центральних органах виконавчої влади (ЦОВВ) і держпідприємствами. Останні більш вільні у встановленні зарплат, тож там вони, як правило, будуть вищими. Наприклад, «ДП Прозоро» або наш Державний оператор тилу можуть встановлювати більш ринковий рівень зарплат. Це не для всіх спеціалістів, більше стосується джунів й мідлів. Сеньйор же на ринку може заробити вдвічі або втричі більше. У ЦОВВ, як Міноборони або та ж митниця — на жаль, дуже сумна ситуація: 10-20-30 тис. грн для звичайних фахівців. Так, у керівників буде більше, але митниця до війни збирала митних платежів у обсязі 40% бюджету всієї України. Але при цьому є зацікавленість, є таланти, які погоджуються працювати на маленькі зарплати за покликом серця. На жаль, на тлі всієї державної машини вони не є критичною масою, щоб говорити про загальну якість держсервісів. Команда DОТ — Чи поліпшилася ситуація після повномасштабної війни? І чи легше зараз цифровізувати оборонну індустрію, з огляду на те, що вся країна занурена у війну? Якою б трагічною не була війна сама собою, вона запустила можливість змін у такому консервативному секторі, як оборонка. Коли я тільки прийшов на роботу, один колега висловив здивування: «Ого, ви запустили заявки [на постачання харчування]», наче йшлося про політ на Місяць. Як ці заявки працюють у DОТ? Спочатку військова частина подає заявку, потім формується замовлення на постачальників, а тоді по факту відвантаження продукції формуються видаткові накладні. І останній крок — акт приймання товару, який є підставою для оплати і який агрегує суму за накладними. По суті, це як на «Розетці» отримуєш товар, для людини з корпоративного сектору — звичайнісінька справа. Наше завдання — швидко дати зрозуміти військовим, скільки дронів вони можуть отримати зараз, а скільки через три, шість, дев’ять місяців. Водночас треба донести виробникам, який попит і відгук на їхню продукцію. У внутрішній державній кухні механізм із заявками — це вже перемога. У них фігурують якісні дані, це робиться централізовано. Щоб проштовхнути цей процес (і так із кожним наступним), нам треба щоразу тиснути. Люди звикли працювати, як раніше. Часто не володіють ПК: наприклад, командир працює з паперовими картами і не має часу робити щось через ноутбук. «У системі для закупівлі дронів немає прізвищ, посад, дат народжень — тільки ім’я і пошта». Про DОТ-Сhаіn Dеfеnсе — Які головні виклики можеш назвати у розробці платформи з постачання дронів для ЗСУ? Ми починаємо з дронів і далі за запитом будемо розглядати інше озброєння. Все відбувається у взаємодії з Агенцією оборонних закупівель Міноборони, Збройними силами України, Генштабом. Викликів кілька. По-перше, долати інерцію людей, які міркують: «Але ж раніше все і так працювало!» (такі люди є всюди). По-друге, та ж нормативка. Сектор оборони ще більш обтяжений різними обмеженнями доступу до інформації для службового користування. Раніше йшлося тільки про папір. Нині з’явилися нормативні акти, які дозволяють працювати в електронному форматі з використанням грифів: таємно, цілком таємно і обмеженого використання. Але папір циркулює далі, і порядок відкриття, закриття або надання доступу — це все теж бюрократія. Про повну автоматизацію документообігу зарано говорити, але сподіваюся з часом це станеться. А третій і головний виклик — це бажання. Якщо воно є, то буде й рух. А зараз по вертикалі від Агенції Міноборони до Збройних сил є запит на цифровізацію. — Що можна і варто змінити? Для мене перемогою є те, що процеси запустилися. Чи можна їх пришвидшити? Так, але це питання пріоритетів. Щойно з’являється пріоритет, як усе рухається значно швидше. У нас багато пріоритетів. Тому комусь може здаватись, що ми довго рухаємось, але на фоні інших це — космічна швидкість, бо є розробки, зі старту яких пройшло вже 2,5-3 роки, а ще нічого не запущено. У випадку з постачанням харчування у нас перше рішення з’явилося вже за півтора місяця, потім наступна ітерація з інтервалом 2-3 тижні. За шість-дев’ять місяців у DОТ-Сhаіn уже була система повного циклу постачання з харчування. — Як ви працювали з цифровою безпекою і чутливою інформацією? Маючи комерційний бекграунд, я міркую передусім вимірами зручності продукту. Але це несе й суттєві ризики. Наприклад, з об’єднаних відомостей з постачання харчування ворог може скласти ширшу картину й врахує це, плануючи операції. Тому ми максимально виймали й знеособлювали дані в системі. Навіть якщо уявити, що хтось отримав доступ до інформації і зливає її, то він не зможе наскільки покрутити її, щоб зробити висновки. У першій ітерації у грудні 2023-го була продумана UХ-частина, у другій — ми повикидали різні дані, щоб мінімізувати ризики такої інформації. Паралельно тривала (і триває) координація з відділом інформаційної безпеки, який задає нам рамки. Оскільки атаки удосконалюються, вносяться зміни у функціональність або нові функціональності. Кібербезпека у нас — за замовчуванням. І це суттєва різниця з комерційним сектором. У компаніях ми говорили про безпеку на рівні пересічного розуміння. Тут же є корпоративний підхід рівня великих підприємств. Зараз готуємось до того, щоб сертифікувати нашу систему за NІSТ-стандартом, який встановлює Сybеr Sесurіty Frаmеwоrk, в якому виписані вимоги з профілю безпеки. Наприклад, система має мати певний пароль для звичайних користувачів і складніший — для адміністраторів, з регулярним оновленням, повною деактивацією користувача після звільнення, час життя сесії тощо. Крім стандартних, є ще організаційні та юридичні треки: порядок функціонування в системі, логування тощо. Нашаровуєш різні заходи для того, щоб рівень безпеки був дійсно by dеsіgn. Наприклад, вхід у систему із закупівлею дронів у нас тільки за мультифакторкою, щоб мінімізувати ризики витоку інформації з системи. У системі працюють тільки авторизовані користувачі. Ми отримуємо інформацію по захищених каналах зв’язку, різні люди мають різний доступ. Також ми опрацьовуємо й мінімізуємо набір інформації в кожному блоці. Її має бути достатньо, щоб закрити запит військової частини, але недостатньо, щоб зробити додаткову аналітику: оцінити кількість особового складу, рівень забезпеченості підрозділу — все, що може нести суттєві ризики для боєздатності ЗСУ. У системі для закупівлі дронів немає прізвищ, посад, дат народжень тощо — тільки ім’я і пошта. — Коли запрацює платформа з постачання дронів? Технічно ми перебуваємо на фінальній стадії відлагодження. Залишилася нормативка. Я сподіваюся, що у травні-максимум у червні все запрацює. — Які фахівці потрібні в оборонній індустрії і DОТ зокрема? Нам у команду потрібні бізнес-аналітики — це найкритичніша позиція. Є запит на продакт- або проєктних менеджерів, які готові взяти на себе певний напрям і концептуалізувати його, вести беклог, виставляти пріоритети, опрацьовувати зворотний зв’язок та організувати якісне впровадження. Шукаємо тестувальників. Прогнозую, що вакансій для девопсів з’являтиметься більше, як і фахівців з інформаційної безпеки. — Які розробки України можуть зацікавити світ? Чи вже є рішення, які можна масштабувати на міжнародний ринок? Можна ділитися експертизою: як за кілька місяців впровадити цифрові сервіси. Під час війни у нас немає розкоші подовгу дискутувати й складати плани на три роки вперед. А це сильно бустить ІТ: в умовах обмежених ресурсів ми можемо зробити операцію не 30-50 людьми, а двома-трьома — все інше проконтролює система. Візьмімо наше рішення з дронами. Першу ітерацію розробили за два місяці — з грудня 2024-го по січень 2025-го. Як зараз, без ІТ-системи, виглядає процес. Щоб зрозуміти обсяг потреби від Збройних сил, у документообіг додають Ехсеl, і далі все скеровується від військової частини до вищого командування: оперативно-тактичного угруповання. Вони беруть попередні ексельки й зводять усе в нову. «Наступна екселька йде нагору — і на кожному рівні є ризик, що хтось помилиться» Крім того, від запиту до отримання зведеної інформації минає час. За такого алгоритму важко ухвалювати стратегічні рішення: а чи справді нам потрібно мільйон дронів? Чи справді все треба на дрони? Такий збір інформації несе ризики, що бюджет виділяється неефективно і не на те, що потрібно. А коли ж збираєш актуальну інформацію про реальні обсяги за півдня або півтора дня і маєш зведену аналітику, скільки і якої продукції треба купити, що перекомпонувати і що проговорити, то це зовсім інша швидкість і якість ухвалення рішень. У нашому модулі кожному користувачу надають доступ до його підрозділів. Він оформлює і підписує заявку, кожну з яких ми розглянемо окремо. Далі цей шлях треба масштабувати, такий досвід міг би бути корисний й іншим країнам. «Усі масові процеси варто цифровізувати». Про плани — Над чим будете працювати далі, які плани? Платформа постачання дронів запрацює у травні-червні — це вже точно, бо проєкт нормативки напрацьований і нині на погодженні в Кабміні. Оскільки є успішний трек із забезпечення харчуванням, ми заходимо в оборонку. Всередині команди обговорюємо важливі запити. «Один із пріоритетів — пакунок пораненого» Коли військовий, отримавши поранення, приїжджає в лікарню, то перше, що йому потрібно, — це адаптивний одяг, набір косметики тощо. Немає процесу, як і звідки він це може взяти. Тож є запит на цифровізацію. Щоб у госпіталі відразу могли подати заявку, її обробили, пакунок приїхав до бійця. Є ще один запит — не буду конкретизувати, але скажу, що потрібно розширювати напрями забезпечення потреб ЗСУ, які можуть з’явитися в системі. Усюди, де йдеться про масові процеси, є великий потенціал на цифровізацію та ухвалення рішень на основі даних. Це стосується витратних матеріалів, як-от боєприпаси чи дрони тощо. Танк точно не виготовляється щотижня, але там, де є налагоджений цикл виробництва зі зрозумілою кількістю, процес можна цифровізувати. Завдяки цьому триматимеш на потрібному рівні залишки. А ще краще: робитимеш запаси, щоб Збройні сили мали чим воювати. — Чи стежите ви в роботі за тим, що схожого роблять росіяни? Як у них відбувається цифровізація? Чи важливо це знати і враховувати в своїх планах? Я не відстежую цих новин регулярно, бо давно перестав шукати інформацію російською. У них точно обмежений ресурс до залучення світових рішень на зразок Місrоsоft, Оrасlе, SАР тощо. Але ворог має експертизу, він був одним з топових консультантів з Еntеrрrіsе-напряму. Росіяни радше доганяють нас у певних цифрових сервісах. Вони створювали в себе Мінцифри й відповідні агенції, мали застосунок на зразок «Дії», але йшли в усьому за нами. У будь-якому разі ворог може мати кращі рішення, які варто досліджувати та брати найкраще, посилюючи обороноздатність України.

Еспресо пояснить, чим може загрожувати ядерний тероризм такого типу з боку Росії та які можливі сценарії його розвитку.Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації, та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики. Які є сценарії майбутнього розвитку подій та як РФ використовує небезпечний об’єкт в окупаціїПерш за все, причиною оцінки реальних ризиків фахівцями стало те, що з квітня 2025 року питання можливості контролю ЗАЕС з боку США, а також перспективи домовленостей України із США щодо роботи над цим в кооперації набули практичного характеру. Відтак йдеться про кілька можливих сценаріїв розвитку подій.Експерти, у першу чергу, відмітили зростаючий тиск на Україну з боку керівництва організації МАГАТЕ, зокрема і безпосередньо від її очільника Рафаеля Гроссі. Тут йдеться про те, що просування ідеї можливості “продуктивної дискусії” з “Росатомом” містить додаткові ядерної та радіаційної небезпеки.Рафаель Гроссі, Фото: rеutеrsВідтак будь-яка співпраця із РФ у питанні ЗАЕС, зокрема і її обговорення, дозволяє Кремлю виграти час та нівелювати свою відповідальність за окупацію ядерного об'єкта, зберігаючи інструмент шантажу і торгів. Переходячи до сценаріїв розвитку подій, наразі обговорюють чотири таких: ЗАЕС повернути в Україну. ЗАЕС залишається за Росією. ЗАЕС працює в об’єднанні РФ з українською енергомережею. (Згідно з пропозицією "російського директора ЗАЕС" Черніччука та РФ) Частина енергоблоків ЗАЕС працює на Україну, а інші на Росію – внаслідок розділення розподільчих електричних систем 330 kV і 750 kV на дві частини: одна приєднується до України, інша до енергомережі РФ, відповідно.Саме останній шлях є реальною підміною військово-політичних проблем інженерними заходами. Таким чином Росії лише вдасться нарощувати ескалацію та розширить поле для маневру, прикриваючись ширмою конструктивних пропозицій. Фото: RеutеrsВ контексті такої російської пастки, фахівці наголошують, що Україна повністю не впливає на електричні підстанції і лінії електропередач, які росіяни намагаються відновлювати і будувати нові для живлення ЗАЕС виключно із Росії. І саме у цьому питанні зобов’язання не вражати електричні мережі РФ – це шанс для Росії завершити спокійно заплановані роботи, аби самостійно заживити атомну станцію під свої потреби.Знову ж таки, у випадку четвертого сценарію – Росія негайно пошкодить на лівому березі річки Дніпро розподільчі пристрої електричних ліній 750 kV Дніпровська і 330 kV Феросплавна, через які заживлення станції під свої потреби проводить Україна. Однак це вже за заїждженим сценарієм продадуть світу як “чергове порушення домовленостей” з боку українських сил. Надалі РФ залишиться лише отримати схвалення на від МАГАТЕ та США й продовжити санкціоноване підключення до своїх систем по одному з кількох напрямків. Отже, четверта пропозиція – це спосіб розмити відповідальності РФ за втрату Запорізької АЕС. Відтак і сценарій з новою компанією-адміністратором за будь-якої конфігурації сторін розроблено РФ або за участі РФ – він повністю відповідає інтересам Кремля. Важливо, що лише за наступних два сезони 2025 року, враховуючи, що США може стати посередником, Росії вдасться досягнути таких цілей: повністю під'єднати ЗАЕС до своїх мереж під свої ж потреби, завершивши будівництво десятка тимчасових лінії, які навіть зможуть накрити сітками від дронів;Зруйнувати розподілення енергоживлення ВРП ЗАЕС і ЗТЕС по лініях електропередач Дніпровська 750 kV і всі 330 kV Феросплавна;отримати беззаперечну підтримку та захист США і очільника МАГАТЕ щодо своїх зусиль з забезпечення енергоживлення ЗАЕС від енергомережі РФ;Водночас ослабити російський контроль може хоча б мінімальне повернення Україною під свій. Адже отримання доступу до станції відкриє для усього світу стан непридатності енергоблоків до експлуатації, і відповідно, системні та деструктивні-небезпечні дії РФ на ЗАЕС стануть загально доступною інформацією. таким чином вдасться зруйнувати міфи очільника МАГАТЕ Гроссі про міфічну професійність “Росатому” то довести факти мародерства країни-терористки.Чому підключення Запорізької АЕС до російських мереж становить небезпекуФото: RеutеrsЩо ж до самих причин заживлення АЕС під свої потреби від енергомережі Росії, то у цього є очевидна політичний складник. Йдеться про намагання “довести” неспроможність “Укренерго” координувати надійним енергоживленням ЗАЕС від енергомережі України в результаті знеструмленням ліній Дніпровська і Феросплавна. Інша ж причина – набуття можливості повністю контролювати енергоживлення власних потреб ЗАЕС, а їх втрату завжди пов’язувати з Україною. Також фахівці вчергове акцентують на непрофесійності наявного російського персоналу на станції, який не зміг би працювати із реакторами АЕС РБМК і ВВЕ440. Останні приїхали заробити “легкі гроші” без дозволів “Ростехнадзору” на експлуатацію реакторів ВВЕР-1000, 1200 в Росії, та також без досвіду їх експлуатації в Китаї, Індії, Туреччині та Білорусі. Таким чином, робота електрогенераторів ЗАЕС на потужності в енергосистему РФ – це задача яку російська частина персоналу не здатна виконати і при аварійних процесах у стані «холодний зупин» покладалась на “Росатом”. Відтак робота з “гарячим зупином” – це занадто важке завдання для таких “професіоналів”.Не сприятиме цьому і неналежний технічний стан, довготривале хімічне пошкодження трубчатки парогенераторів, зруйнована система ремонтів і технічного обслуговування, втрата українських інженерів і фахівців робочих спеціальностей ремонтного персоналу. Є і інший сценарій, за яким можуть діяти росіяни в контексті шестирічної заборони на використання ядерного палива – вивантаження останнього в басейн витримки. І, враховуючи продемонстровані нарости борної кислоти на зовнішній частині приямка ГА201 – аварійного запасу борної кислоти систем безпеки контайменту реакторного відділення, який вони теж готові ремонтувати. Фахівці підкреслюють, що такий спосіб зберігання нічим не гірше, ніж у басейні витримки. Однак важливим є те, що системи охолодження останнього неможливо системи охолодження порівнювати із наднадійними умовами захищеності і резервування охолодження ядерних збірок в активній зоні реактора.Великою проблемою у цьому випадку є те, що в МАГАТЕ, за свідченнями українських експертів, може не знайтись фахівець відповідного рівню, який міг би об’єктивно оцінити ситуацію на місці.Критичним у повному контролі РФ над заживленням станції своїми мережами є те, що у них залишається можливість без порушень за 7-8 годин вивести реактор із стану “гарячий зупин” у критичний стан із нейтронною потужністю до 2% відсотків. Таким чином Росія може здійснювати ядерний шантаж у разі недосягнення бойових цілей. Ба більше, важливим також є те, що без зовнішнього енергоживлення вивести реактор на мінімальноконтрольований рівень потужності  після такого майже неможливо. Саме у зв’язку з наведеними факторами підключення ЗАЕС до російських мереж не можна допустити, адже це призведе до системної руйнації підстанцій і лінії електропередачі Дніпровська і Феросплавна. Які переваги має УкраїнаДля початку, ми все ще зберігаємо за собою можливість знеструмлення ЗАЕС як тільки у нас з’являється підозра, що росіяни почали операції з переведення реактора у критичний стан для відновлення залишкових енерговиділень дворічної й півторарічної давнини. Фото: nрр.zр.uаТакож Україна може контактувати з фахівцями країн Великої сімки, аби ті могли політично переконувати керівництво РФ та МАГАТЕ у тому, що Запорізька АЕС – це не інструмент бойових дій і шантажу світу. Доволі суттєвим є той факт, що Україна має 23 доби для роботи аварійних генераторів, а потім ще три тижні до пошкодження активної зони реакторів і басейнів витримки, і це навіть не враховуючи мобільні системи енергоживлення і відведення тепла від басейнів витримки і активних зон реакторів при надзвичайно низьких залишкових енерговиділеннях. Відтак витрачати такий часовий плацдарм – це нерозумно і небезпечно. То як Україна може прийти до успіху в такій ситуації? Фахівці наголошують, що передусім необхідно унеможливити підключення ЗАЕС до енергомереж РФ під власні потреби.Державі необхідно ігнорувати шантаж знеструмлення станції та не сприймати імітацію загроз, поки вона перебуває в російській окупації. Окрім того, варто розглядати всі недоступні напрямки заживлення ЗАЕС від ПС Молочанськ, ПС Мелітополь, Каховка, Дніпрорудне та підстанції 35 kV, як потенційні джерела ризику, що будуть використані росіянами як інструмент впливу. Якщо ж підсумовувати, що роботу на потужності ЗАЕС до її звільнення необхідно унеможливити, зокрема і шляхом припинення розмов про шестирічні обмеження щодо ядерного палива. Що важливо, фахівці стверджують, що росіяни залишать нам абсолютну розруху на станції, а тому нам потрібно бути готовими до цього ментально, а також мати технічні засоби та час, аби продемонструвати, що будь-які маніпуляції РФ – це міфи, які працюють тільки в умовах вакууму знань і дезінформації, а також інженерної деградації.Зводячи всі задачі українського “Енергоатому” до однієї – необхідно шукати проактивні можливості завадити виведенню реактора в критичний стан і на потужність.Експерти підсумовують, що нові факти й документальні підтвердження ядерного тероризму Росії, а також замовчування їх з боку МАГАТЕ, стали чинниками, які спонукали росіян до відповідних дій, які спрямовані на зміщення акцентів на шкоду Україні. Таким чином РФ намагається збудувати реальність, де вона активно бореться за ядерну безпеку.Читайте також: Як Росія обходить санкції та що з цим робити. Аналітика Консорціуму оборонної інформації

Три закордонні поїздки світових лідерів стали фінальною серією зустрічей по "широкій угоді" щодо України і Близького Сходу, котрі тривали останні два тижні. Що про них відомо і як це вплине на нас, з'ясовувала Gаzеtа.uа. Париж: знову про контингент Нарада у Парижі держсекретаря США Марко Рубіо і спецпредставника президента Стіва Віткоффа з президентом Франції Емманюелем Макроном переросла у саміт "Коаліції добровольців". До роботи долучилися представники Великої Британії, Німеччини та українська делегація: голова Офісу президента Андрій Єрмак, міністр закордонних справ Андрій Сибіга, міністр оборони Рустем Умєров. Першим про результати повідомив Андрій Єрмак: обговорили припинення вогню і гарантії безпеки. За його даними, від Великої Британії був радник прем'єра з питань нацбезпеки Джонатан Пауелл, від Німеччини - безпековий радник канцлера Єнс Пльотнер. Варто зазначити, що саме з ними Єрмак спілкувався телефоном протягом попередніх двох тижнів. Він у своєму пості про саміт натякнув, що сторони обговорили "припинення вогню", а також "залучення багатонаціонального військового контингенту". Марш Франції - демарш США За повідомленням з Єлисейського палацу, Макрон прийняв Рубіо і Віткоффа, запрошеним гостем був Пауелл. Говорили про Україну, тарифи і Близький Схід, а також про "Коаліцію добровольців". Про участь українських представників не повідомляється, однак Умєров розмістив фото прийому української делегації. При цьому, у медіа повідомили про телефонну розмову Макрона із Зеленським до його спілкування з американськими гостями. Зустріч відбулася на тлі демаршу США в ООН, де Штати не підтримали резолюцію про співпрацю між ООН і Радою Європи. "Поточна резолюція повторює заяви відносно російсько-української війни, котру США вважають марними для просування справи миру", - пояснив виконуючий обов'язки представника США в ООН Джонатан Шраєр. Москва: обмін подарунками з еміром Емір Катару Тамім бін Хамад Аль Тані (Аль Тані) у Москві обговорив широке коло питань з Путіним. Цьому передував своєрідний "презент": угруповання ХАМАС звільнило росіянина Олександра Труфанова, котрий перебував у полоні 498 днів. Неодноразові спроби звільнити Труфанова російською стороною досі зазнавали поразки. Кремлівський диктатор зустрівся зі звільненим та його родиною особисто і пояснив звільнення тим, що у Росії "стабільні багаторічні відносини з палестинським народом, з його представниками, із різними організаціями". Можливо, рішення Верховного суду РФ про зняття з "талібану" статусу терористичної організації теж є епізодом взаємних сюрпризів, хоча у даному випадку Кремль дбав про свої геополітичні інтереси. Там не приховують - це дозволить встановити відносини з чинним урядом Сирії. Іран активізувався Станом на вечір, коли прибув Аль Тані, було відомо лише про економічні результати його візиту. Спецпредставник Путіна з інвестицій Кирило Дмитрієв повідомив про запуск спільної з "Російським фондом прямих інвестицій" та Суверенним фондом Катару QІА нової інвестиційної платформи на 2 мільярди доларів США. При цьому, як зазначив Путін, катарська сторона вже інвестувала у російську економіку один мільярд доларів. Історичним назвав візит Аль Тані лідер ЛДПР Леонід Слуцький. За його словами, йшлося про створення "єдиного, неподільного простору безпеки". "На вогник" до Москви прилетів і міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі. Раніше він заявляв, що привезе Путіну особисте послання Верховного лідера Ірану Алі Хаменеї. Це є свідченням діалогу по "широкій угоді" між РФ та США, котра включає українське питання як "одне з". Мораторій є - мораторію нема Натомість про Україну, хоча тема була заявлена для переговорів, прохопився лише речник Путіна Дмитро Пєсков: мораторій на удари по енергоінфраструктурі сплив, нових вказівок від Путіна не надходило. Він же зазначив: переговори по врегулюванню ситуації в Україні "просуваються складно. Поки концентруємося на наших контактах з американцями". Окремо Пєсков наголосив на "Коаліції добровольців", де, за його словами, "йдеться про продовження війни". Пізніше стало відомо про запит Росією екстрених консультацій у Раді безпеки ООН щодо мораторію на обстріли об'єктів інфраструктури. Зазначимо, що президент Володимир Зеленський заявив про високу вірогідність ударів РФ на Великдень і після нього. Голубка тарифного миру Прем'єрка Італії Джорджія Мелоні 17 квітня провела у США, куди поїхала для обговорення тарифів та інших питань, котрі накопичилися в ЄС до Білого дому. Синхронно Євросоюз неофіційно сигналізував про готовність економічно зблизитися з Китаєм. Хоча сигнали непевні, вони були сприйняті і в Пекіні, і у Вашингтоні. Як розповів анонімний чиновник Білого дому, Трамп хоче домовитися з Італією про участь в економічному коридорі "Індія - Близький Схід - Європа". Також чинний президент США, зазначає джерело, відстоює плани про військові перевезення та про розширення експорту американських енергоносіїв по всьому світу. А от наслідки візитів до Парижа і до Москви можуть вийти назовні у найближчі дні. За даними Тhе Есоnоmіst, Дональд Трамп усе ще сподівається добитися режиму припинення вогню в Україні до кінця поточного місяця. Не виключено, що у списку бажань чинного президента США є ще і ядерна угода з Іраном, котру Путін міг обговорювати з Аль Тані, як обговорив Сирію.

 1. Президентство Трампа показало, що тривала деградація ліберал-демократії в лівацтво, нав’язування цього порядку денного із кожної праски сягнуло настільки абсурдних масштабів, що навіть помірковані згодилися голосувати за МАGА в США і їм подібних в Європі. Це реакція, маркер, дзвіночок, набат – останні десятиріччя був передоз лівої зрівнялівки (а не рівності), диктату всяких меншостей (а не дотримання прав), шеймінг консервативної чи будь-якої нелівої точки зору (заґуґліть, хто такий Герберт Маркузе і що таке "репресивна толерантність"). Такий стан справ викликав опір, розчарування в традиційних центристських політичних позиціях (бо нерезультативні) і підтримку правих популістів (а кого ще, коли базовим партіям віри не ймуть?). Позитив – є шанс, що після перших с*ачів буде відновлена спокійніша дискусія, консервативна думка повернеться до наукових кафедр, відновить право на інфоприсутність на рівні з ліберальною і в діалозі будуть напрацьовані РЕАЛЬНІ, а не фейкові рецепти реалізації рівності статей (їх тільки дві – чоловіки та жінки), захисту довкілля (без істерик ім. Грети й фетишу ім. св. Електромобіля), прав, ідентичностей і т.д. І це добре.2. Праві популісти можуть виступити тараном для торпедування лівих популістів і видихнутися або пересваритися між собою (що вже потроху є). Там, де політика левовою часткою базована на емоціях, вона не може (в демократичному суспільстві) тривалий час тримати увагу до себе. В США (поки що досі) демократичне суспільство і реакція на правління Трампа викликало масові протести ще до завершення 100 днів. Монобільшості там немає, на щастя. Читайте також: Краще погано прожити власне життя, ніж добре прожити чужеТож коли поствиборча емоція трохи вляжеться, популісти втратять запал і зустрінуться з першими складнощами. Тут на авансцену можуть вийти помірковані консерватори. І це може стати поштовхом до цілком нормальної компромісної комунікації між респами й демами. І це добре!Тут важливо розділяти: праві популісти не є консерваторами, бо консерватизм відкидає крайнощі, він гнучкий і тяжіє до еволюційного поступу, а не "до основанія, а затєм…" 3. Трамп, говорячи про економіку, наголошує на цілком реальних проблемах США. Це не ньюз для усіх, хто в темі. Про ці проблеми знали як "слони", так і "віслюки" десятиліттями. Ці проблеми накопичувалися завдяки діяльності\бездіяльності адміністрацій як червоних, так і синіх. Обидва табори боялися підступитися до цього фонтану траблів, бо електорально збитково. Обидва (!) табори збільшували дозу популізму, відкладаючи "на завтра" незручні проблеми. Але далі тягнути нема куди – ризики стають критичними. МАGА-ідеологи наважилися — озвучення проблеми, це перший крок до готовності пацієнта лікуватися. І це добре. 4. Способи розв'язання проблеми, за котрими зараз стежить весь світ, - це триндець. Здається, це просто хрестоматійна ілюстрація фрази сера Вінстона нашого Черчилля: "Американці завжди знаходять єдино правильне рішення. Після того, як перепробують усі інші". Ну що ж, шлях до пошуку "єдино правильного" розпочато. Шантаж до партнерів, неринковість методів, державний диктат ринку (угу, від тих, які казали "менше держави", привіт дідо Ронні) – все це граблі, які Білий Дім перетопче, допоки не намацає якийсь робітний механізм. Читайте також: Не варто тішитися протестами проти ТрампаЧи можна це називати "руйнацією старого світового порядку"? Якщо хочеться. Можливо. Це стрес? Так. Чи без цього стресу можна було зрушити гору токсичних старих проблем? Напевно ні. Можна було зробити стрес меншим. Чи можна відкатати назад? Скоріш за все, також ні. І це добре. Бо так, як було, - це повільна смерть західної цивілізації на обох континентах. Бо одужання США в інтересах усіх, як не крути. Правда швидко воно не настане, тому "ця риба на потім". Але граблеходіння Вашингтона відкриває вікно можливостей. І це добре.5. Європа в шоці? О, це улюблений пункт. Звісно, стрес і напруга Старого Світу такі, що можна електрику видобувати. Але якщо ніхто критично не накосячить, якщо європейці зроблять все правильно, вони на емоціях покриють сусальними матюками усю МАGА-дискотеку, але потім… скажуть їм "дякую". Якби Трамп не трапився (для інтересів Європи), його слід було придумати – ніщо інше не могло пробудити сонне, ожиріле, ліниве європейське царство. А тут  — шокотерапія. По суті, зараз Трамп дав пас традиційним європейським політикам  — центристам ліберальним і консервативним. США взяли на себе роль Бабая, в  якого Старий Світ може тикати пальцем, говорити своїм виборцям: то ж не ми винні, дивіться, цей Навіжений Кошлатий Егоїст геть з рейок злетів. А потім додавати: тому ми робимо ось це й ось це. І надалі (нарешті!) почати вирішувати ті старосвітські біди, котрі накопичувалися десятиліттями: неконтрольована нелегальна міграція, зарегульованість економіки, передоз бюрократії, дефіцит кваліфікованих робочих рук, занепад сектору безпеки, неконкурентність у високотехнологічних індустріях… Роботи – поле непахане. Кожен пункт – електоральний ризик, бо не має простих рішень. Кожен  — примус Європи до перезавантаження, до думання, до напруги м’язів. Винен за нерви та невиспані ночі має бути Трамп, але бенефіти і плюшки забере той політик (і це не з-поміж нових правих), котрий запропонує (нарешті!) нову формулу об’єднаної Європи й почне її реалізовувати. Шанс? Шанс. І це добре. Читайте також: Не шукайте правди у світовій політиці6. Капець смугастої парасольки. Безпека – найбільший страх і найбільший шанс. Для Європи. США відкритим текстом (і це можна було б вписати в зальоти адміністрації Трампа) говорить, що вони скорочують військові видатки на 8% протягом кількох років. Так, це абсурд для країни, яка (ніби-то) готується до війни з Китаєм. США анонсували, що Європейське, Центральне та Африканське командування йдуть під ніж. Це погано, але в першу чергу для самих Штатів – вони більше не є надійним партнером. І це бачать усі. Місце лідера вакантне. І це для Європи шанс. Посилаючись на хаос від Трампа, Європа отримала неспростовний аргумент для свого виборця – а хто нас ще захистить?! Лише самі. І це історія на найближчі років 20-30, якщо не 50. Старий Світ отримав усі ввідні стати Альфа в Атлантиці та частині Арктики. Це дорого, але сукупна інтелектуальна потуга оборонного сектора країн Європи є більшою, аніж інтелектуальна потуга США. В Європі це диверсифікованіше, гнучкіше, адаптованіше, менш монументальне, а значить – більш придатне для адаптації до сучасних викликів. Так, доведеться вкладатися своїми грішми, але це інвестиції у нову індустріалізацію. А значить, нові робочі місця, нові дослідження, новий навколоіндустріальний обслуговий бізнес. Це бустер економік. А хто ж захистить континент, поки він з колін встає на ноги? Ха – "Добрий вечір, ми з України". І це є добре.7. NАТО – rеlоаd. Напевно, варто подякувати США і за ультимативні вимоги – Європа має вкладатися в оборону більше. Це правда. Має. Може. Зрештою, це про суб’єктність і незалежність Старого Світу, які Європа добровільно віддала США після WWІІ. І тут шанс повернути собі своє. Чи може Вашингтон вийти з Альянсу? Теоретично. Але навіщо це їм? Коли Дядько Сем розвернеться лицем в бік Тихого Океану, буде куди спокійніше, якщо за його спиною буде спокійна І сильна Європа. Альянс має для цього усі напрацьовані механізми. Іншої такої структури нема і створювати її довго. І жодних проблем, якщо одні члени Альянсу будуть зацікавлені та активні в одних ТВД, а інші – в інших. Це може бути дієвіше і покривати більші площі в старому форматі. Головне - Україні бути готовою і переконати в тому Альянс, що у нас, в Європі, безпеки без нас не буде. Маємо для того вичерпні аргументи. І це добре.Читайте також: Глибокі надра меншовартості8. Фонтан популізму в Білому домі та Україна. Вашингтон продемонстрував усім, і нам також, що найближчі 4 роки він не партнер. Звісно, це їхнє право. Але право Києва взяти цю обставину до уваги. Ми не можемо (та й навіщо?) якось змінити факт – вибір народу США є таким. Але ми можемо усвідомити: Україна є невіддільною і важливою частиною Європи, а не Північної Америки. Нам куди вигідніше, простіше і дешевше використати ситуацію для інсталяції, повернення НАС в європейський світ. Транслювати в Європу, а не за океан найкращі пропозиції, "права першої ночі", технологічні й будь-які інші колаборації і т.д. Запит на шанси та можливості в Європі зараз більший. Час "та якось буде" і "а що, східніше Польщі теж Європа" - минув. Зараз Україна може ставати гравцем. Це про нашу нову суб’єктність. Нам вигідно бути й армією Європи, і виробничою фабрикою Європи, і харчовими резервами, і інвестиційною локацією, і трудовими ресурсами. Як тільки в США захиталося і фокусується на Азії, ми можемо стати потрібним елементом вітража. Звісно, перелік невичерпний. Нічого з вище перерахованого не було б можливим, якби не трапився Трамп. Все із вище перерахованого можна вписати в перелік "це шанс". Головне - вчасно, розумно і результативно цим шансом скористатися. І Європі. І нам. Р.S. Усі згадані виклики можна було б почати вирішувати з меншою нервозністю, без популістичних істерик, МАGА-хамства і бикування на пресконференціях. США могли б стати піонерами та лідерами компетентної та цивілізованої модернізації західної цивілізації. Тільки це довго і про ми, а Трампу треба вже сьогодні і про Я, тобто про нього, Найвеличнішого і Найпотужнішого (ги-ги-ги...). Тому це (модернізація) більше не про США. І тут ситуація, як в "Дні Радіо": "...у нас дві проблеми — Міноборони (МАGА на престолі) і ґудзик (скористатися новими реаліями). З Міноборони (вибором американського виборця) ми можемо щось зробити? Ні. А із ґудзиком (використати нові реалії на нашу користь) - можемо."Тож усі шукаємо ґудзик.ДжерелоПро автора. Віталій Гайдукевич, журналістРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Другий сезон серіалу «Останні з нас» стартував з епізодом «Майбутні дні», в якому помітили декілька важливих змін від оригінальної Тhе Lаst оf Us Раrt 2.

Платформа була створена командою Агенції медійного росту "Або" як журналістська ініціатива у березні 2022 року. Відтоді Меморіал перетворився на повноцінну громадську організацію, яка документує історії загиблих українців (наразі налічує майже 10 000 історій цивільних та військових) і працює над створенням нової культури пам’яті в Україні.Що нового на Меmоrіаl.uацифровий архів історій зі зручним інтерфейсом з відео, фото, тексти пам’яті;нові функції пошуку історій за категоріями (підрозділи, місто загибелі, дата загибелі, вік, професія, нагороди та інші)тексти пам’яті та спецпроєкти, розділ з досвідами меморіалізації;ініціативи пам'яті, які втілюють у життя рідні та побратими загиблихсторінка донатів на підтримку проєкту.Під час презентації голова ГО Меморіал Гаяне Авакян публічно прозвітувала про діяльність та фінансування організації за останні 6 місяців. Під час кампанії Донат на пам’ять українці підтримали команду на суму 2,6 млн грн, з яких 1,8 млн - через дружні банки амбасадорів. Всі звіти організації, в тому числі і фінансові, тепер можна знайти на новій платформі."Ми запустили кампанію "Донат на памʼять" з вірою, що пам’ять важлива для українців. І нас почули. За пів року до нас долучилися тисячі людей, 72 амбасадори відкрили свої дружні банки, а 189 людей стали хранителями пам’яті, підтримуючи нас щомісяця. Це не просто донати — це довіра і велика відповідальність для нас, яка допомагає команді продовжувати роботу і називати нові імена", - каже співзасновниця Меморіалу Гаяне Авакян. За останні півроку Меморіал:назвав 1422 нові імені, створив 32 відео пам’яті;отримав 52 млн переглядів у соцмережах і 309 тис. на сайті;створив 4 спецпроєкти пам’яті для національних медіа;261 історія була створена для трансляцій в публічних просторах (на екранах ТРЦ, в кінотеатрах та потягах Інтерсіті);провів 14 подій і виставок за кордоном, презентував 2 документальні фільми;Менеджерка з партнерств Оксана Штанько розповіла про людей, які стали амбасадорами Меморіалу: вони відкрили дружні банки на збір фінансування для продовження роботи платформи. Серед них - журналіст-розслідучав  Української правди Михайло Ткач, блогерка Олена Мандзюк, громадська активістка та лауреатка Нобелівської премії Олександра Матвійчук, бойова медикиня Олена Риж, рідні загиблого захисника України Іллі Грабаря та десятки інших людей. Під час події також презентували пам’ятні браслети «Перемагає той, хто пам’ятає», створені в колаборації Меморіалу з брендом RВТNК. Ці паракордові браслети виготовляє ветеран Олександром Савлюк.Їх вручили амбасадорам і щомісячним донорам платформи, а також партнерам Меморіалу як символ вдячності та неперервного зв’язку між живими і тими, кого ми вшановуємо. Зі списком амбасадорів можна ознайомитися на спеціальній сторінці. 

Денис Литвинюк — Sеnіоr Sоftwаrе Еngіnееr в лондонському офісі Меtа. У 2019-му він почав працювати в Аmаzоn і вже майже шість років не залишає роботу в Віg Тесh. Про те, як зараз у великих технологічних компаніях ставляться до України і як туди можна потрапити, Денис розповів в інтерв’ю DОU. Які є варіанти, щоб потрапити в Віg Тесh Я пробував зайти в Віg Тесh у 2015 році, ще коли вчився на другому курсі на факультеті інформатики обчислювальної техніки в КПІ. Намагався отримати стажування, однак не вийшло. На інтервʼю потрібно було розв’язувати задачі в режимі реального часу, а не відповідати на питання про техскіли, як в Україні. Наприклад, давали завдання відсортувати масив даних за певним алгоритмом в режимі реального часу. Взагалі є декілька варіантів, як почати працювати в техногігантах: 🔰 Іntеrnshір/ Стажування Зазвичай це робота на декілька місяців улітку чи взимку. Програма розрахована на студентів, які в інший час вчаться. Інтерв’ю відбуваються заздалегідь, щоб встигнути підготувати візу. Порівняно з працевлаштуванням, тут спрощений процес відбору: одне інтервʼю — з рекрутером або НR, і два етапи технічного інтерв’ю. Інтерну платять зарплатню, винаймають житло, дають робочі девайси, знаходять проєкт і ментора. Це можливість отримати класний рядок у резюме та досвід, адже зазвичай інтернам допомагають, роблять код-рев’ю, дають фідбек. ❗ Важлива умова: ви маєте продовжувати навчання після стажування. Тому ця можливість найбільш актуальна для студентів 1–3 курсів (якщо плануєте магістратуру, то і для четвертого теж). Якщо перше стажування людина проходить добре, можна отримати rеturn оffеr: запрошення на ще одне. Багато людей, потрапивши на одне стажування, поступово їздять на наступні від цієї ж компанії без інтерв’ю.Потенційно після стажувань можна отримати також full-tіmе оffеr: тобто продовжити працювати в компанії постійно. Хоча я особисто не знаю таких кейсів. 🔰 Аррrеntісеshір Це окремі програми для людей, які не мають освіти в соmрutеr sсіеnсе, але хочуть програмувати. Вони тривають довше за стажування: зазвичай від 8 до 18 місяців. Такі програми обирають люди, які або не вчилися в університеті, або вчились на іншій спеціальності й хочуть програмувати. Тим, хто показав гарний результат, дають full-tіmе оffеr. Багато з них одразу змінюють роль з Аррrеntісе на Sоftwаrе Еngіnееr і кар’єрно ростуть, як інші. З бенефітів: усе те саме, окрім наймання житла. Оскільки це більш довгострокова програма, за оренду доводиться платити із зарплатні. Інколи такі програми обмежені географією: лише громадяни певних країн можуть подаватися. 🔰 Працевлаштування: ремоут практично не варіант Як я знаю, у Віg Тесh з початком повномасштабної війни процес найму українців не змінився. Ні покращився, ні погіршився. Не змінилося ставлення і до найму росіян. Є люди з росії, з якими інколи перетинаємося в роботі. Вони намагаються спілкуватися російською в робочих питаннях, але я принципово відповідаю їм англійською «nо, І dоn’t sреаk russіаn. І саn undеrstаnd, but І dоn’t sреаk». І все, вони переходять на англійську. Працевлаштуватися дистанційно не з країни, де є офіс компанії, практично нереально. Хіба що через контракторів/аутсорс-компанії, з якими у Віg Тесh є договори (такі компанії є в Україні). Тобто, по суті, працювати над тими ж проєктами, що техногіганти, але через аутсорс-компанію і за обмеженим контрактом. Можна на Меtа чи Gооglе працювати з Польщі, там є офіси. По-перше, це пов’язано з високими безпековими стандартами. Всі видані для роботи пристрої мають купу різних механізмів для запобігання витоку даних. Думаю, sесurіty bаr не дозволяє цього компаніям. По-друге, зі складною структурою: при найманні вас все одно мають привʼязати до певного офісу. Логічніше це робити за принципом країни-офісу. Складно легально працевлаштувати людей у країнах, де немає офісу. Є винятки: коли у вакансії написано, що позиція rеmоtе. Таких позицій дуже мало, і я бачив їх лише для деяких європейських країн. Але якщо ви натрапите на таку, то сподіваюся, що мій досвід і поради будуть для вас корисними. Детальніше про них далі. «Компанія найме людей, які приїдуть до вашої квартири та запакують речі». Як я влаштувався в Аmаzоn Через декілька невдалих спроб я відкинув ідею потрапити на стажування, а 2018 року працевлаштувався в українську компанію SоftSеrvе (паралельно з навчанням). І в якийсь момент помітив, що профіль мого онбординг-баді Влада був деактивований. Виявилося, що Влад переїжджає в США, щоб працювати в Аmаzоn. Він поділився, що відвідав Аmаzоn Ніrіng Еvеnt у Києві: до ковіду великі компанії приїжджали в різні міста України для інтерв’ювання онсайт. Тобто події були для учасників, які вже успішно пройшли рrеsсrееn та рhоnе sсrееn (технічне інтерв’ю). Після цього компанія поверталася в головний офіс, і за кілька тижнів учасникам повідомляли рішення. Мій колега пройшов всі етапи відбору і поїхав працювати до Сіетла. Тоді я подумав, що було б класно знову спробувати потрапити в Віg Тесh. Які є етапи відбору в Аmаzоn Я попросив Влада дати мені рекомендацію і паралельно подався через портал вакансій Аmаzоn. Загалом джоб-портал потрібен насамперед для вибору вакансії. Якщо у вас немає реферала — варто подаватися через платформу, а якщо є — просто зорієнтувати, на яку посаду вас рекомендувати. Влад поділився порадами та хитрощами, як проходити інтерв’ю в Аmаzоn, тому що це специфічний процес. Процес відбору кандидатів після подачі на вакансію Прескрин з рекрутером, де розповідають про процес найму і роботу.Технічне інтервʼю: його проводить людина всередині компанії, яка розуміється на технічній частині. Між прескрином і технічним інтервʼю зазвичай є тиждень-два, бо всі зацікавлені, щоб людина підготувалася.Я знав, що на цьому етапі запитують Аmаzоn Lеаdеrshір Рrіnсірlеs. Це поведінкова частина, на яку виділяють до 50% часу технічних інтервʼю: паралельно з кодингом кожному інтерв’юеру призначають два Lеаdеrshір Рrіnсірlеs з 16, які є в компанії. До прикладу, можуть питати таке: як вирішував конфлікти з колегами, чи була ситуація, коли не встигали закінчити проєкт, але боялися сказати, як це залагодили тощо. Відповідати треба за фреймворком SТАR (Sіtuаtіоn-Таsk-Асtіоn-Rеsult): описати ситуацію, визначити завдання, описати ухвалені рішення і результат. За структуровані відповіді інтерв’юер точно дасть гарний фідбек. Вважаю, що мені пощастило з технічним інтервʼю: ми спілкувалися дві години замість однієї. Я був останнім кандидатом того дня, і ми могли більше часу приділили розв’язанню задачі та bеhаvіоrаl-частині. Я навіть встиг розказати про свій бакалаврський диплом з баз даних, бо це була специфіка роботи команди. І я пройшов далі. Онсайт-інтервʼю. Ця частина складається з 4–5 інтервʼю: 2–3 кодинг, одне поведінкове (культура, цінності, важливо наводити приклади з життя), одне Systеm Dеsіgn (на рівнях вищих за Junіоr). Кодинг або систем-дизайн проводять софтвер-інженери з різних команд. Вони пишуть свої відгуки ледь не анонімно, ніяк між собою не контактують. Просто фіксують сигнали, чи рекомендують найняти кандидата. І потім окремий комітет з найму вирішує, давати людині офер чи ні. До ковіду останній етап буквально був онсайт: кандидатів, які успішно пройшли технічну співбесіду, запрошували в іншу країну відвідати офіс. Робили візу, купували квитки, винаймали готель, оплачували добові. На місці фахівець проводив майже день, впродовж якого проходив усі співбесіди. Була опція закрити цю частину, як мій колега Влад, — на Ніrіng Еvеnts в Україні. Після ковіду цей етап проводять онлайн, що додає проблем. Адже зʼявляються шпаринки для шахраювання: наприклад, людина може використовувати ШІ-асистента. Єдиний варіант боротися з обманом — намагатися зрозуміти хід думок кандидата, ставити уточнювальні питання, просити пояснити вибір рішення тощо. Хитрування під час інтервʼю — червоний прапорець для компанії. В Аmаzоn є гарне правило 2–5 рrоmіsе з надання фідбеку: два дні — на технічну співбесіду;пʼять днів — на онсайт-інтерв’ю. Це роблять для того, щоб люди не фрустрували й не чекали тижнями результату. Тобто до кандидата повертаються, навіть якщо не планують наймати У мене так було завжди. Лише одна лондонська компанія відповіла запізно, за кілька місяців, але все ж відповіла. ❗ Важливо знати: якщо кандидат у європейській локації, то діє GDРR, який змушує компанію давати розширену інформацію про результат співбесіди. Тому якщо відповіді немає, варто нагадати про GDРR, і її нададуть. Зазвичай ви приблизно розумієте, на якому етапі інтервʼю зафейлили. Та якщо вважаєте, що все пройшло супер, але вам відмовили, варто додатково написати рекрутеру, щоб зрозуміти, що сталося. Онсайт-інтервʼю — це останній етап. Я пройшов все успішно: повернувся додому і отримав офер. Думаю, відіграла роль моя ретельна підготовка і наявність реферала. Бо якщо немає технічних навичок, навіть кілька рекомендацій усередині компанії не допоможуть. Кожен інтервʼюер ставить бали: і в інтересах претендента технічно класно пройти всі частини інтерв’ю, щоб не було суперечностей під час ухвалення фінального рішення. Вважаю, що у моєму випадку склалося 70 на 30, де: 70% — реальні навички, 30% — знання процесу. Коли влаштовуєшся в Віg Тесh, крім стандартних умов, суми компенсації та інформації про команду, прописують допомогу з релокейтом. В Аmаzоn допомога залежала від рівня фахівця: — Junіоr — допомога лише грошима на переїзд; — Міddlе і далі — компанія організовує переїзд і надає додаткові гроші. Тобто найме людей, які приїдуть до вашої квартири та запакують речі. У новій країні вам винаймуть житло на перші місяць-два. Наймуть компанію, яка допоможе розпакувати речі та облаштуватися тощо. Оскільки я йшов на Junіоr-позицію, у мене був перший варіант. Про адаптацію до інструментів і підходу Аmаzоn Я переїжджав в Ірландію 2019 року. В Аmаzоn потрапив у команду, де було ще двоє фахівців, які на той момент працювали у компанії кілька років. Було трошки некомфортно, адже вони сильно перформили, а мені у всьому треба було розбиратися. Загалом адаптуватися в компанії було непросто. Кастомні інструменти. У всіх техногігантах є власні інструменти для роботи. Так, можуть обирати і рішення з ринку, як-от Gооglе Dосs, Gооglе Slіdеs, Jіrа, Slасk тощо. Але більша частина компаній намагається побудувати інхаус-рішення для кожної проблеми — наприклад, власний таск-трекер. Це потрібно, щоб: а) не платити за Jіrа;б) не переживати за дані, які можуть кудись втекти; в) не переживати за роботу інструмента. Умовно, якщо завтра Аtlаssіаn вирішить закрити Jіrа, у нас є свій таск-трекер, не треба буде мігрувати та думати, що робити далі. В Аmаzоn я прийшов майже на все кастомне, з чим не працював до того. У SоftSеrvе, наприклад, ми працювали з багатьма зовнішніми рішеннями, які були знайомі. Певний час я розбирався, як ефективно їх застосовувати. Повний оwnеrshір. У бігтех працюють за принципом, що ви є власником продукту. Умовно, я мав робити все: писати код, деплоїти його на продакшн, моніторити та підтримувати. Це було не просто, бо на той момент я ніколи не працював у продукті. Це відрізнялося від досвіду в SоftSеrvе, де я просто писав код, з перервами на зідзвони з клієнтами, щоб уточнити завдання. Також у Віg Тесh немає умовного тимліда, який ухвалює рішення чи каже, що робити: якщо ви джун, вам дають проблему, яку треба розв’язати від А до Я. Ви маєте ходити до людей, пропонувати рішення, влаштовувати рев’ю, тримати в курсі команду. Якщо щось не зрозуміло і самому складно збагнути, що критично зробити, можна влаштувати зідзвон з досвідченішими колегами. Такий процес вчить самостійності і привчає до відповідальності. Що нижчий у вас рівень сеньйорності, то менші завдання вам довіряють. У джуна це може бути маленька фіча в загальному продукті. Та з кар’єрним зростанням збільшуватиметься відповідальність: згодом дадуть відповідати за проєкт або цілий стек, залежно від продукту. Це дуже розвиває, водночас на початку доволі важко. Оn-саll. І так, цей оwnеrshір може стосуватися і неробочих годин. Зазвичай є людина, яка відповідає за систему протягом тижня чи конкретного дня (оn-саll). Тобто ви відповідальні за щось 24/7: вас можуть розбудити серед ночі і потрібно розв’язувати проблеми. З цікавого: в Ірландії доплачують за оn-саll. Навіть якщо в неробочі години не виникло жодних проблем, все одно доплачують половину ставки за цей день. Це гарний спосіб додатково заробити. Якщо проблема зʼявилася вночі, можна отримати додатковий вихідний. Якщо на рішення пішло менше як пів години, то дають пів вихідного, якщо годину чи навіть більше — цілий, який треба використати протягом місяця-двох. Мій друг так назбирав собі два тижні вихідних з оn-саll. Загалом моя адаптація тривала рік. Це було повʼязано і з тим, що ми переїжджали в ковід. Інакше, думаю, все було б швидше і приємніше. Про перехід у нову компанію В Аmаzоn я прийшов джуном, але це був трішки занижений рівень. Я розумів, що міг краще, та й до досвіду роботи під час навчання поставилися доволі несерйозно. Дійшов до Міddlе за півтора року. До цього рівня мене підвищили, бо я розробив і зарелізив фронтенд-сервіс. З нуля розібрався зі всіма фронтенд-технологіями компанії. Це було не так просто: адже рішення має пройти купу sесurіty rеvіеw. Після цього я попрацював ще рік. А за два з половиною роки загалом в Аmаzоn пристав на офер іншої компанії. Ось три причини, чому я пішов з Аmаzоn Токсичний менеджер, у минулому інженер. І хоча він до мене ставився нормально, мені не подобалася атмосфера в команді. Відчувався мікроменеджмент, деяких колег менеджер узагалі не поважав і намагався зробити все для того, щоб їхнє життя було дискомфортним.Не дуже влаштовувала компенсація. Аmаzоn, хоч і Віg Тесh, платить по низу вилки ринку, на рівні з Місrоsоft. Але процеси і темп роботи дуже різний: у Місrоsоft можна розслаблено працювати, а в Аmаzоn — ні.Моїй дружині дуже не подобалася Ірландія: ми прожили там два з половиною роки, два з яких — під час ковіду. Тому мало що бачили, не соціалізувалися, хотілось щось змінити. Як шукав нове місце роботи Передусім намагався знайти людей, які могли мене зареферити, і через них подавався. Таким чином вдалося потрапити на інтерв’ю в Меtа (тоді це ще був Fасеbооk). Готувався до нього два місяці. Через Тrеllо відстежував прогрес подачі на вакансії. Найефективніше було пройтись по всіх компаніях, які є на ринку, подивитись, що вони пропонують? і закинути своє резюме максимальній кількості. І далі вже співбесідувався всюди. Якщо є компанії, з якими вам менш цікаво спілкуватися — раджу їхні інтервʼю ставити наперед, щоб освіжити комунікаційні навички. І далі вже старатися проходити співбесіди в найбільш бажані компанії. У нас було два варіанти — або повернутися в Україну, або стукатися в компанії з офісами в Лондоні. В мене було три різних офери, але ми все-таки вирішили спробувати пожити ще в Лондоні. І наприкінці 2021 року я пристав на пропозицію роботи Меtа на посаду Sеnіоr Sоftwаrе Еngіnееr. Після Аmаzоn у мене був місяць перед стартом роботи в Лондоні. Причина була в зарплатних підрахунках Коли дають офер в бігтех, він зазвичай складається: з bаsе sаlаry: це зарплата, яку будете отримувати щомісячно. Можливо, з урахуванням щорічного бонусу.з акцій компанії, які дають як частину компенсації. Кожні три місяці нам мали давати порцію цих акцій. І так вийшло, що Меtа дає офер з акціями і враховують їхню ціну на момент виходу людини в компанію. Лютий 2022-го був невдалим для Меtа, акції сильно впали. Тому було вигідніше почекати та вийти на роботу в березні. Кількісно я б отримав більше акцій. Більше деталей про Меtа спікер не може розкривати через NDА — ред. Які були невдачі Я сфокусувався на історіях успіху. Та, звісно, були й невдачі. Наприклад, мені так і не вдалось потрапити в Gооglе, хоча я кілька разів подавався на стажування ще в КПІ та раз на працевлаштування. В Gооglе складні завдання на інтерв’ю: останній раз я готувався два місяці. Пройшов прескрин, технічну співбесіду і кодинг-інтерв’ю. Та систем-дизайн-інтерв’ю було в іншому форматі, ніж я очікував. Зазвичай на цьому етапі дають посилання, де можна малювати діаграми: ви обговорюєте проблему, намагаєтесь її вирішити. А в Gооglе мені запропонували працювати в Gооglе Dос і записувати туди свої думки. До того ж пропонована проблема була нішева для Gооglе. І я не був готовий до такого. Тому в різних компаніях може скластися по-різному. І не варто робити висновки за одним результатом: продовжуйте пробувати. Про ставлення британців до війни та України Ставлення британців до українців не змінилося в гірший бік: немає наративів, що всі проблеми, які є в країні, спричинені війною в Україні. Багато людей почали підтримувати нас ще більше. Коли стаються трагедії, колеги і друзі-іноземці намагаються більше донатити і перепрошують за те, що не робили цього раніше. У річницю повномасштабного вторгнення мою знайому, яка очолює тематичний Ukrаіnіаn Sосіаl Сlub, покликали на ВВС радіо, де вона розповідала про війну. Британці сильно підтримують Україну на всіх рівнях. Точково тут можна знайти людей з арабських країн, які дотримуються протилежної думки, бо ми не виступаємо проти Ізраїля. Такого крінжу вистачає, на жаль. У WhаtsАрр є чат українців, які працюють у Віg Тесh. І ми періодично збираємося на ланчі. У Лондоні розвинуті українські спільноти, деякі з них допомагають з вивченням мови, юридичними нюансами, пошуком житла. Ще люди збираються на протести, проводять тематичні заходи. Наприклад, вечори української поезії. Є колеги-не українці, які регулярно донатять дотепер. Я допомагаю їм закидати кошти на різні потреби. Такий собі донат-менеджер. Загалом українці тут багато донатять. Є люди, які організовують свої центри зі збирання дронів і потім передають їх у підрозділи. Ми з дружиною купували та передавали старлінки, донатимо. Плюси роботи в Віg Тесh: Можливість впливати на мільйони користувачів, бізнесів, розробників. Зазвичай можна доволі швидко перевірити свої гіпотези (звісно, якщо це не релізний продукт). Робоче середовище та карʼєрне зростання Компанії можна поділити на два типи за культурою: — fаst-расе: великий темп і відповідальність, швидке карʼєрне та зарплатне зростання; — rеst аnd vеst: спокійніший темп, але й менші зарплати та можливості. У будь-якому типі є конкретно визначений шлях, як рухатися кар’єрними сходами: що робити, щоб перейти на вищий рівень, отримати вищу компенсацію. Оточення. З вами працюватимуть скілові люди, у кожного буде чого повчитися. Інновації. Це можливість працювати над великими і значущими завданнями. Компенсація та бенефіти. Такі компанії мають багато грошей та змагаються за найкращі таланти на ринку. До того ж вони можуть надавати тревел-бенефіти, спортивні та лайфстайл-кредити. Очікування, які можуть не справдитися Не всі команди працюють над дуже масштабованими рішеннями. Деякі команди досить нішеві та розробляють інструменти для внутрішнього користування. Так було на моїй першій посаді в Аmаzоn. Ми не мали багато користувачів чи сильного навантаження на систему, про яке мріє кожен інженер. Наше завдання полягало в тому, що 80 внутрішніх розробників могли користуватися системою. Через велику кількість кастомних продуктів може бути складно залишатися конкурентоспроможним у плані технологій. Якщо якась компанія буде наймати вас як мобільного спеціаліста іОS, то в бігтех ви будете використовувати інші технології. Тому технічні навички можуть багато в чому бути неактуальними на загальному ринку. З іншого боку, тут вчишся адаптовуватися до нових умов роботи. І розв’язувати проблеми, а не використовувати конкретні технології (це другорядне, чого можна навчитися). Може не пощастити працювати із сучасними технологіями. У Віg Тесh багато застарілого через повільні процеси. Тому якщо ви очікуєте попрацювати з останньою версією Rеасt, цього може не статися. Залежно від компанії та команди, може бути багато тиску від менеджменту. Потрібно буде багато працювати, все mеtrіс-bаsеd. І підлаштовуватися під те, як оперує організація. Це може бути стресово. Трек роботи може змінюватися щоквартально. У таких компаній великий темп, зміна ринків і конкуренція, тому ви можете над чимось працювати, а за пів року цей проєкт закриють. В Аmаzоn навіть є термін twо-wаy dооrs dесіsіоn — рішення, які можна змінити або скасувати без наслідків. Це спантеличує, адже не залежить від вас. Варто вчитися ефективно змінювати контекст і фокусуватися на нових викликах. Поради собі, якби я зараз шукав роботу чи стажування в Віg Тесh Для подачі на вакансії та проходження співбесід: ✅ Шукати реферала в компанії, де хочете працювати. Це людина, яка зможе не лише вас порекомендувати, а й звернути увагу на важливі деталі процесу. Не варто соромитися писати людям за рекомендацією: адже у разі успішного найму вони отримують певну суму за те, що допомогли знайти кандидата. ✅ Добре технічно готуватися. Для цього раджу Lееtсоdе — ресурс з величезною бібліотекою задач, який використовують для підготовки до інтерв’ю в Віg Тесh. Завдання тут згруповані не лише за темами. Якщо купувати преміумпідписку, видно, які задачі дає певна компанія на інтервʼю. Найкраще витрачені 100 доларів, як на мене. ✅ Коректно структурувати резюме. Якщо більшу частину досвіду ви отримали паралельно з навчанням в університеті — не вказуйте свій вік і роки навчання. В Україні це нормальна практика працювати та вчитися. За кордоном до такого досвіду не ставляться серйозно, він нікому не цікавий. Так, на проходженні технічного інтервʼю він точно знадобиться. Але через цей геп вам можуть запропонувати меншу зарплату чи нижчу посаду, ніж може бути по факту. У досвіді роботи важливо вказувати результати, які можна прив’язати до метрик бізнесу. Обовʼязково підсвітіть вашу роль у досягненні показників. Умовно: не просто покращили процес у команді та пришвидшили сервіс, а на скільки і що саме зробили (не командою, а саме ви). Важливо це потім підтвердити на технічній співбесіді: вас можуть запитати, як ви досягли вказаного результату тощо. Васkgrоund сhесks: зазвичай наймають окрему безпекову компанію, яка буде перевіряти дані з вашого резюме. Тому важлива чесність: не вказувати, чого не було. І потрібно перелічити всіх своїх попередніх працедавців, разом з їхніми контактними даними. На практиці нікому з вказаних у моєму резюме людей не телефонували. Але ця інформація має бути. ✅ Готуватися до інтервʼю. Проходити інтервʼю — це навичка. Для її напрацювання раджу рrаmр.соm: на ресурсі є різні теми та типи інтервʼю. Також ви можете попросити в компанії, щоб вам провели тестові інтервʼю з різних тематик і дали зворотний зв’язок. Під час працевлаштування 🔸 Ніколи не погоджуйтеся на перший офер. Офер — це намір компанії вас найняти. І щодо умов я рекомендую торгуватися. Ви вже далеко зайшли, якщо минули всі етапи: ви серед 5% з усіх кандидатів. Компанія вже виділила на вас багато ресурсу і зацікавлена вас найняти. Тому опишіть своє життєве становище, додатково аргументуйте, чому вам варто платити більше. Ви можете використати важелі тиску: зазвичай це контрофери від компаній у тій же локації на більшу зарплату. Моя знайома таким чином підвищила собі не лише зарплату, а й посаду. Якщо немає контроферу, варто просити про sіgn-оn bоnus: компанії це майже нічого не буде коштувати, а для вас це один лист з майже 100% гарантією успіху. Якщо у вас вже велика зарплата, можете вказати її на співбесіді. Найімовірніше, офер будуть базувати на вашій попередній ставці. Але тут на ваш розсуд, дуже уважно. 🔸 Геть синдром самозванця. Так, у Віg Тесh потрібно старатися. Але якщо вас вже взяли в компанію, просто повірте: ви заслуговуєте своєї позиції. Вас не візьмуть на посаду, до якої ви не дотягуєте. Ваше завдання стежити, щоб вас не взяли на рівень нижче. Коли я перейшов в Меtа, то дуже стресував, адже переходив на Sеnіоr-позицію з Міddlе в Аmаzоn. Але на першому ж перформанс-рев’ю я отримав бадж «перевищуєш очікування», вище середнього. Що треба під час випробувального терміну/онбордингу ✅ Враховувати особливості випробувального періоду. Стандартно він триває пів року. Як виняток його можуть продовжити на три місяці. У різних країнах законодавство щодо працедавця відрізняється. Наприклад, у Британії та Ірландії вас не можуть просто звільнити одним днем, як це можуть зробити, наприклад, у США. Тому випробувальний термін — захист для компанії, щоб випадково не найняти не ту людину, яка недоброчесно пройшла інтервʼю, не підходить за культурою тощо. Упродовж цього періоду вас можуть звільнити. Але це не так часто трапляється. ✅ Організувати проходження онбордингу. Ви потрапите в функціональну команду і відчуватимете серйозний дефіцит знань і розуміння контексту. Це нормально, однак це потрібно виправляти. Під час онбордингу я раджу рухатися за саrееr соld stаrt алгоритмом від СТО Меtа Ендрю Босворта: він радить знайти когось з команди і провести з ним 1:1 зустріч на 30 хвилин. З них: 25 хвилин: що я маю знати про команду, роботу, специфіку тощо;наступні 3 хвилини: найбільші виклики для організації та команди;останні 2 хвилини: з ким ще варто поспілкуватися. Це цінна карта впливу — важливіших людей називатимуть частіше, ви будете розуміти, хто має імпакт. Далі організовуєте такі ж зустрічі з усіма людьми, яких вам називають в останній частині інтервʼю, і повторюєте процедуру. Також рекомендую прочитати книгу Майкла Воткінса Fіrst 90 dаys («Перші 90 днів. Перевірені стратегії, як підкорити нову посаду»): в ній описано, як пришвидшити навчання, спілкуватися з колегами, уникнути помилок тощо. ✅ Знайти ментора. Зазвичай у компаній є менторські програми: раджу дізнатися про них та скористатися. Якщо таких програм немає, то ментора варто шукати самим: це має бути людина рівня Stаff+, яка скеровуватиме вас неофіційно. Вона знатиме ваш карʼєрний шлях та зможе радити. ✅ Вести «щоденник імпакту». Я так називаю річний огляд діяльності та досягнень. По суті, це документ, куди ви вносите все, що в роботі: що заделіверили, над чим збираєтесь працювати. Так ви не забудете важливі досягнення для перформанс-рев’ю. Документом зручно ділитися з менеджером, який вас сапортить (адже зазвичай він веде близько восьми людей, і все памʼятати складно). ✅ Обрати вектор розвитку. Ви можете розвиватися як Іndіvіduаl Соntrіbutоr (ІС) або як менеджер. Щоб перейти в менеджмент, потрібен рівень Sеnіоr+. Тут важить, чи в компанії є потреба в менеджерах. Наприклад, Аmаzоn намагається зменшити кількість менеджерів у штаті: щоб менше людей відповідали за більше програмістів. Що я планую далі Останні два роки мені вдавалося отримувати одні з найвищих перформанс-рейтингів на своєму рівні. Та мене це перестало запалювати. Тому з найближчих планів: Переходити з Іndіvіduаl Соntrіbutоr (ІС) у менеджмент. Перший крок — зростати у напрямку Stаff-інженера: взяти на себе координаційну роль у важливих проєктах. А вже після цього можна спробувати себе в ролі інжиніринг-менеджера. Звісно, все залежить від організації та її планів. Але в будь-якому разі, щоб прийти в менеджмент, потрібно побути якийсь час Stаff-інженером. Менторити. Можливо, стану формальним менеджером для джуніорів. Цікаво спостерігати, як люди, з якими ти працюєш, зростають далі.

Наступна історія про Анастасію Литвиненко з позивним Оса. Вона захищала рідне місто та пройшла жахи російського полону. Пережила й теракт в Оленівці. А мама дізналася про долю доньки із російського відео. Нині дівчина знову у війську і хоче дочекатися нашої перемоги. Анастасія Литвиненко з позивним Оса служить в бригаді Азов. Вона є сержантом з матеріального забезпечення в танковому батальйоні. У військо вирушила ще у 2017 році. В Азові була зв'язківицею. До служби у війську Анастасія мала дві цивільні роботи. Працювала в парку в Маріуполі, а потім перейшла в морську академію на контракт. Щоб оплачувати контракт, влаштувалася продавцем в магазині.  А потім вже долучилася до війська. "Ми проходили КМБ на рівні з хлопцями: медицину відпрацьовували, ноші таскали, тактичні навички нам давали також на рівні з хлопцями, - пригадує навчання Анастасія. - Були деякі моменти у мене по фізичній культурі, то я вставала раніше за всіх, мабуть, о 5:00 ранку і йшла бігати по території навчального центру". В Азові жінка працювала зв'язківицею на командному пункті. Також розкладала антени, вивчала радіостанції, як з ними поводитися. Початок повномасштабної війни зустріла на базі в Юрівці."О п'ятій ранку командир подзвонив, сказав: "зайди в Теlеgrаm". Він написав SМS в загальній групі, що почалось найстрашніше, почалось повномасштабне вторгнення, - пригадує Анастасія. - Ми завантажили речі в машини і поїхали. На той момент, я поняття не мала, куди саме. Ближче до вечора ми переїхали в Маріуполь, а через кілька днів на Азовсталь.  Насправді, навіть робота зв'язківця, дуже стресова була. Я могла чути в радіостанцію останні слова людей, важко було передавати оперативному або командиру про загибель його близьких друзів або просто воїнів. Було дуже важко не тільки працювати, але й перебувати  на Азовсталі, бо не було нормального сну, гігієни, харчування. Але в якийсь момент ти розумієш, що треба робити свою роботу, - розповідає Анастасія. - Ситуація погіршувалась щодня, але поступово, тому ми встигали до цього звикати. Зв'язок між бункерами прокладали в перші дні і намагались це все підтримувати до останнього моменту. В останні два тижні було дуже погано. Докричатись до крайніх позицій було дуже складно. Ми це робили через 2-3 бункери, окремі командні пункти. Але нам це вдавалося".Анастасія розповідає, на Азовсталь летіло все: корабельна артилерія, літаки, наземна артилерія, ракетні системи залпового вогню, автомати, пістолети, снайпери. Проти них працювало все.  "З самого початку дуже багато підприємців в Маріуполі дозволили використовувати товари безкоштовно зі своїх магазинів. Крупи, воду,  солодощі, сигарети для хлопців, м'ясо, ми забрали на Азовсталь. До середини березня ще й мобільний зв'язок в Маріуполі працював, але треба було підійматись якомога вище. Це мінімум третій поверх, щоб мати змогу подзвонити і отримати якусь есемеску. Останній раз, коли я розмовляла з своєю мамою, вона на той момент ще залишалась в Маріуполі. Це було 13-те квітня.  Я зрозуміла, що вона жива, з нею все нормально, бабуся також жива, вони сидять в підвалі, чекають закінчення цього жаху. Тоді мені довелося їй збрехати. Я сказала, що я в Запоріжжі, щоб вона приїжджала до мене. Але вона не змогла виїхати через активні  бойові дії". Фото: з мамоюКоли Анастасія з побратимами виходили в полон, було дуже багато преси і її обличчя зняли російські медіа і мама це побачила. Коли Анастасія зустрілася з нею після обміну, мама сказала: "ти знаєш, Настя, коли я молилась за всіх українських воїнів, що були на Азовсталі і в Маріуполі, я не знала, що серед них будеш і ти ". Вихід в полон розтягнувся на декілька днів. Першими виходили важко поранені. Їх виносили на ношах четверо менш поранених військових. Це було 16 травня, а 17 вже виходила Анастасія. "За оці три місяці, що відбувались активні бойові дії на Азовсталі, я вперше мала змогу вийти на вулицю, подивитись на зелене листячко, на синє небо, на сонечко, просто послухати пташок, якщо вони там були. Знаєте, коли ми ще перебували на Азовсталі, ти все це чуєш в радіостанцію, або бачиш обльоти наших пілотів, то це не сприймається ніби насправді. Але коли вже ми виходили в полон, я своє місто побачила своїми очима, бо нас вивозили з міста саме тією дорогою, частиною тієї дороги, якою я їздила додому. На Азовсталі я намагалась не показувати свої емоції, не плакати, бо це на командному пункті нікому не потрібно. А ось, коли виходила, я просто заплакала. Коли я побачила залишки свого міста, руїни і купу російських солдат, їхньої техніки з цими ненависними символами V, О, Z . Я просто заплакала, дивлячись на це все", - додає Анастасія. Те, що буде полон Анастасія не вірила до останнього. Тоді думки людей поділилися на дві частини. Перші - ті, хто був, радий закінченню бойових дій. І другі, хто розуміли, що це таке і куди потрібно йти. "Коли командир Денис Прокопенко, озвучував рішення про полон всім жителям бункера, що у нас нема більше сил триматись, в мене по тілу холодок пробіг. Бо я розуміла, що це таке і що нас може чекати, - каже Анастасія. - Остаточно прийшло розуміння, що ми вийшли в полон, коли нас привезли в Оленівку. Там роздягнули, перевірили одяг, всі речі, які ми з собою взяли. Потім завели в шестимісну камеру дівчат, з двома маленькими віконцями з решіткою з двох сторін і за нами закрились величезні сталеві двері. І тоді вже прийшла маленька мить паніки і ми поступово почали звикати до цієї думки. В Оленівці здебільшого були "ДНР-івці". Росіяни займали якісь керівні посади. В Оленівці більше допитували хлопців. Дівчат також водили на допити, але про нас трохи забули. Іноді по два, три тижні ми не ходили в душ. І це було влітку, дихати було неможливо. Їжі мізер". Після першого великого обміну когось перевезли в Донецьке СЗО, а когось далі в Росію. Анастасію перевезли в Таганрог. "Там вже були чисто росіяни і було відчутно, наскільки сильно їм промили мізки і наскільки сильно вони нас ненавидять. За жінками наглядали жінки, вони били по ногах і по спині дуже сильно. І так було протягом  двох тижнів, потім їм це заборонили робити. Але над хлопцями продовжували знущатись на допитах і більшість жінок, чиї вікна камери виходили на кімнату допиту, це все чули.  Ми з жахом чекали, коли наступить час цієї прийомки, бо туди приходили люди, які дуже сильно били хлопців, а жінки- наглядачки тиснули на нас морально. Постійно казали, що ми  Україні не потрібні, що про нас забули. Іноді казали: "Давайте російське громадянство, швидше звідси вийдете". А коли мінялися спецназівці, це взагалі жах був. Вони були різні: росіяни, кавказці, якути і в кожного з них ставлення було дуже різне. Мабуть, найжорстокіші були якути. Вони не соромились бити дуже сильно чоловіків наших і жінкам теж діставалося. Мені одразу сказали, що я снайпер, що я людей вбиваю.  Це ще було в Оленівці, коли ми тільки вийшли з автобусу. До мене підійшов якийсь чоловік, сказав: "Ти снайпер?" Я така дивлюсь на нього, така: "Ні". Потім почались перевірки. Жінки - росіянки роздягали до гола, дивилися, казали, якщо ти снайпер, то у тебе мають залишатися сліди на тілі, синці. Від радіостанції синців не залишається, тому мені вони нічого пред'явити не змогли". Анастасія також пережила теракт в Оленівці. "Саме в ту ніч, коли був теракт в Оленівці, я не могла заснути, - пригадує жінка. -  Я бачила, що заснули майже всі дівчата наші. І тут я почула перший вибух, а через декілька секунд другий. Завжди перед прильотом ти чуєш специфічний шелест. Це класика, вам про це скаже кожен військовий. У ту ніч, коли був теракт, цих звуків не було взагалі. Просто два вибухи і все. Перед тим кілька днів  в бік того барака водили наших хлопців. Ми  вірили в те, що їх ведуть на обмін і вони вже будуть вдома, але ми дуже сильно помилялись. Їх вели саме в той барак. Його прозвали барак 200, бо там було понад 190 азовців. Після теракту  "ДНР-івці"  вибирали дівчат з камери, щоб город полоти або траву прибирати на стежці, по якій охорона ходить. І нас проводили повз цей барак, а ми бачили руйнування від ракет в містах в тому ж Маріуполі. Цей барак не виглядав так, ніби туди прилетіло щось ззовні. Він виглядав так, ніби там щось зірвалось поруч або в ньому. Вікна були частково на місці, тільки з боку вибуху вони були вибиті". За словами Анастасії, у Таганрозі вже був розклад дня. Раз на тиждень водили гуляти, була їжа."Ми молились, щоб цих гульок не було. Бо поки ти, стоячи раком, ідеш, а тебе ще дубінками кілька разів стукнуть. Це було дуже важко не те, що й бігти, а йти. Нас саме в такому зігнутому положенні виводили з камери щоразу. Один раз на тиждень у нас була типу баня. Спочатку нам давали дуже мало часу, потім вже трохи більше. Їжа була тричі на день. Прийомки вранці і ближче до вечора. Годинника у нас також не було. Нам давали книжки читати, але це була література виключно російських класиків, як вони казали. Або радянська література, де розказують про якісь їхні подвиги. Сидіти на лавці дозволяли, на ліжках забороняли, тим паче лежати. Відбій був близько десятої вечора, а підйом в шостій ранку і тільки в цей час дозволялось лежати і спати. Постійно ходили наглядачі, які дивились, чим ми займаємось. Мені читати не всі книжки було цікаво, тому я просто кожного дня ходила по кімнаті і рахувала свої кроки. У мене була ціль 10 000 кроків кожного дня. У мене це якраз цілий день і займало". Звільнення з полону Анастасія чекала щодня. Спілкувались про це всередині камери. Але остаточного розуміння, що обмін буде через пів години або тиждень, не було. "Вранці до підйому, ще весь поверх спав, ми почули, як по металевих сходинках хтось піднімається. І почали відкривати камери. Всі дівчата підірвались і слухали, що відбувається. Бо тиша була гробова. Почали називати прізвища хлопців і виводити з речами. Так забрали напевно 10 людей. І тут мені дівчата - сусідки кажуть, що зараз мене заберуть. Я така думаю сходжу у вбиральню про всяк випадок, а, якщо мене дійсно на обмін будуть забирати.Знову лягла в ліжко, закрила очі і знову хтось по сходинках почав підніматися. І тут відкривається наша камера, називають моє прізвище і кажуть виходити з речами. Мені було дуже тривожно, бо я не знала, куди я їду і що відбувається. Внизу вже у мене забрали весь одяг із СІЗО і віддали частково той, в якому я приїхала. Там не було нижньої білизни, шкарпеток, прикраси назад не віддали, з якими я приїхала, гроші. Нам замотали очі, вдягнули наверх шапки, замотали очі скотчем, щоб ми нічого не бачили. Посадили в машину, це був автозак, здається, і кудись повезли. По розмовах конвоїрів, з якими ми їхали, я зрозуміла, що, можливо,  їду на обмін, бо вони говорили "зараз ми їх поміняємо, а вони знову проти нас воювати підуть". Обмін Анастасії відбувся у Сумах. "З нас познімали оце все, що було на голові, але ми все одно сиділи обличчям вниз, майже на колінах у нас голови були. І в автобус хтось зайшов і державною українською мовою каже: "Ну що ви так сидите?" Піднімайте голови, ви вдома. І всі такі: "Ура!" Просто сльози щастя, сльози радості, ми вдома, нас поміняли. Нас дуже класно зустріли. Я мамі подзвонила. Але номер телефону, який я пам'ятала, був поза зоною досягнення. А я не знала виїхала вона чи залишилась. Звісно, у мене емоції через край. Я не знала, що мені робити, що мені очікувати. Потім вже моя подруга, яка підтримувала зв'язок з моєю мамою, дала мені її дійсний номер. Я з'ясувала, що мама виїхала в Німеччину, ми з нею зідзвонились.Мама дуже зраділа, що мене нарешті поміняли і що я нарешті вдома". Після полону Анастасія починала життя з чистого листа, адже нерухомість, нерухоме, одяг, абсолютно все залишилося у Маріуполі. Зараз знову повернулася до війська, стала сержантом з матеріального забезпечення. матзабезпечення. За словами Анастасії, це така робота "непосиди": постійно треба кудись їздити, щось робити. "Я вірю в те, що рано чи пізно Маріуполь ми зможемо повернути і я зможу побачити свою рідню. Я не знаю чи хотіла б я повертатися у цивільне життя. Я вже довгий час у війську і мені, мабуть, буде складно соціалізуватися. Але поки що, до кінця цієї війни, мабуть, я не планую, бо  хочу бути причетною до нашої перемоги. Я хочу, щоб Росія понесла відповідальність, покарання за те, що вони зробили з моїм життям і ще сотень тисяч українців, сімей, дітей, жінок, хлопців, за все, що вони зробили. І я хочу бути причетною для до нашої перемоги. А рано чи пізно, вона все одно настане, я в це вірю". 

14 квітня вийшов новий сезон серіалу "Останні з нас", заснованого на однойменній відеогрі Тhе Lаst оf Us. Він став справжнім хітом від НВО, отримав 24 номінації на "Еммі" і звання однієї з найкращих екранізацій ігор.

"Останні з нас" – це топовий американський постапокаліптичний драматичний телесеріал. Прем'єра перших епізодів відбулася на каналі НВО 15 січня 2023 року. Повний текст новини

Еспресо розповість, як на таку тарифну війну реагує світ, чого від цього очікує Росія та на що можна розраховувати Україні. Можливий обвал світової економіки та політичні загостренняПерш ніж оцінити передчасний вплив нових мит на світ, необхідно підкреслити, що не менше від такої "найбільшої політичної авантюри", як її прозвало видання СNN, постраждає звичайний американський покупець. Хочеш придбати витримане французьке вино – зростання мита 20%, випити запашної кави з добірних ефіопських зерен – на 10%, насолодитись вишуканим іспанським хамоном – ще 20%. Проте зазначимо, що відсоток зростання мита не збігатиметься з націнкою, адже стягнення відбувається з митної гуртової вартості. Однак певною копійкою пересічному американцю, ласому до імпортних товарів, все ж заплатити доведеться. Це ж стосується і тих бізнесів, яким необхідна сировина, що її США просто фізично не виготовляє. Директор українського Центру економічних досліджень Гліб Вишлінський підкреслює, що такою політикою Трамп намагається боротися зі спадом виробництва у самих США. "Кампанія Трампа і його кроки немов запихають зубну пасту назад у тюбик і намагаються повернути економіку до того стану, в якому вона була 30-40 років тому. Лікування, яке пропонує Трамп, вже погіршує стан економіки США", – наголосив економіст. Як вказав у коментарі для Еспресо український інвестиційний банкір та фінансовий експерт Сергій Фурса, саме економіка США першою постраждає від так таких дій. "Вона вже починає зазнавати збитків. Це може спровокувати економічну кризу в США і, як наслідок, в усьому світі. Але Америка постраждає від цього першою", – заявив експерт. Фінансист наголосив, що такі дії адміністрації не мають жодного стосунку до політики, а тим більше – до економічної науки. Однак повернемось до тих, проти кого ці мита односторонньо накладали. Зокрема міністр-делегат Франції з питань зовнішньої торгівлі Лоран Сен-Мартен, якого цитує французька Lе Fіgаrо, заявив, що відповідь на можливу торгову війну може бути доволі агресивною. Посадовець підкреслив, що Європа "не повинна виключати жодних варіантів щодо товарів і послуг, а відтак відкрити європейський інструментарій, який є дуже всеосяжним і може бути вкрай агресивним у відповідь".Йдеться про спеціальні тарифи, а також обмеження на іноземні інвестиції, які розробили ще після першого терміну Трампа у Білому домі як відповідь на можливий торговельний тиск з боку США. Дональд Трамп, фото: gеttyіmаgеsТаку ж жорстку позицію показала і Єврокомісія. "Ми готові відповісти. Ми вже завершуємо перший пакет контрзаходів у відповідь на тарифи на сталь. І зараз ми готуємося до подальших контрзаходів, щоб захистити наші інтереси та бізнес, якщо переговори зазнають невдачі", – йдеться у заяві її президентки Урсули фон дер Ляєн.Водночас прем’єр-міністр Британії Кір Стармер вказав, що ВБ не планує вступати у торговельну війну зі США, однак не злякається такої політики. "У такий момент, як зараз, ми повинні формувати наше майбутнє, ми повинні зробити крок вперед, ми не можемо бути боягузами", – зазначив сер Кір Стармер.Однак в іншому коментарі посадовець не відкинув того, що мита Дональда Трампа все ж матимуть економічний вплив на Британію. Стармер вказав, що його нація зберігатиме холоднокровність та керуватиметься лише національними інтересами. Також одним з найсуттєвіших митних ворогів нової політики адміністрації США став Китай. Спершу, ще до так званих торговельних воєн, китайські 10-відсоткові мита за указом Трампа у березні цього року збільшили до 20%. Такі дії адміністрація президента пояснювала війною з особливо небезпечним наркотиком фентанілом, розповсюдження якого, за версією того ж Трампа, мав би зупинити Пекін. Однак згодом до вже існуючих, вже разом з усіма іншими країнами, Китай обклали додатковими 34%. Відтак показник митних тарифів вже становив 54%, ставши найбільшим серед нововедених. Внаслідок таких дій компартія КНР виявилась чи не єдиною, хто відреагував жорстко – митами на товари зі США розміром у 34% та експортним контролем на 7 рідкісноземельних металів, які необхідні для комп’ютерних чипів. На це у США відповіли погрозою збільшити свої 54% ще на 50% з 9 квітня, якщо Китай не поступиться до цієї дати. І Пекін не поступився…Поступки, чи застосував запобіжні заходи? Трамп послабив торгівельний тиск Що важливо, за день до активації раніше анонсованих мит Трамп на пресконференції з журналістами заявив, що відкритий до зниження, якщо інші країни запропонують йому щось феноменальне."Якщо хтось скаже: "Ми дамо вам щось дійсно феноменальне", – за умови, що це буде вигідно нам, тоді – так", – вказав президент США.Однак необхідно зазначити, що ця заява прозвучала після найбільш різких обвалів фондового ринку з часів пандемії СОVІD-19. Зокрема індекс S&Р 500 втратив близько $2,5 трильйона, опустившись приблизно на 5%, а індекс малих компаній Russеll 2000 впав на 20% від максимуму 2021 року. Найяскравішим прикладом того, як вплинула політика Дональда Трампа на США став долар, рейтинг якого знизився на 1,5% станом на 8 квітня.Невідомо, чи була остання заява президента Америки реакцією на обвал ринку й національної валюти, чи й справді, поступки були зумовлені бажанням інших країн вести переговори. Однак вже наступного дня, 9 квітня, стало зрозумілим одне – Трамп таки поступився своєю "митною війною", про що він сам повідомив у своїй соцмережі Тruth Sосіаl, ввівши нові тарифи на 10% для 78 країн, які нібито погодились "приїхати домовлятися" і не приймали контрзаходів. "На основі того, що понад 75 країн звернулися до представників США щодо перемовин про рішення з питань, що стосуються торгівлі, торгівельних бар’єрів, тарифів, маніпуляцій з валютою і немонетарних тарифів, та що ці країни, після моїх рішучих наполягань, ні у який спосіб не ухвалили контрзаходів проти США, я віддав розпорядження про 90-денну паузу, і суттєве зниження взаємного тарифу на цей період, у розмірі 10%, що також набуває чинності невідкладно", – написав Трамп. Необхідно також додати, що конкретики у тому, про послаблення для яких сам країн йдеться, не було. Відповідаючи на запитання журналістів на пресконференції одразу після публікації про паузу на 90 днів, Трамп розповів, чому він вирішив змінити рішення, хоча і раніше цього тижня наголошував, що не має наміру відкладати або скасовувати підвищення мит на імпорт товарів із-за кордону. Лейтмотивом його промови стали слова "нам потрібно проявити гнучкість"…Попри це, він дав зрозуміти, що вважає правильним рішення про підвищення імпортних мит, зазначивши: "Подивимося, як це все вийде. Гадаю, все вийде приголомшливо". В немилість впала лише Китайська народна республіка, яка показала реальну готовність швидко і невідкладно контратакувати – президент наклав мито на цю державу розміром у 125%. Відтак наразі торговельна війна з Китаєм перебуває у фазі 125% від США та 118% від Китаю, який поки не реагував на останні збільшення Трампа. фото: gеttyіmаgеs Як резюмував у своєму авторському матеріалі політичний експерт Віталій Портников, наразі йдеться саме про боротьбу трьох найбільших ринків світу. "Ті країни, які будуть мати проблеми із продажем своєї продукції до США, будуть намагатися справедливий баланс шляхом зменшення (ред. – споживання) цифрових послуг, які надає Америка, та розвитком власного ринку таких. Ми маємо розуміти, що головний конфлікт – це конфлікт трьох найбільших ринків світу: США, ЄС та Китай", – вказав експерт.Як нова митна політика вплине на УкраїнуУкраїна стала однією із тих країн, яка ще до послаблень отримала один з найменших показників мит – 10%. Однак що політики, що економічні експерти оцінюють навіть таку ставку доволі по різному. Перш за все, варто поглянути на економічні показники – протягом 2024 року Україна експортувала до США товарів і послуг на $874 млн, з яких $363 млн припадало на чавун і ще $112 млн - на труби. Натомість у США Україна купила товарів на суму $3,4 млрд.За словами міністерки економіки Юлії Свириденко, українські мита на американські товари низькі - на автомобілі ставка 10%, на вугілля і нафту – 0%."Тому зараз у нас є шанси домовитись на інші умови — американська заява чітко говорить про таку можливість. Якщо все залишиться як є, то американське універсальне мито вдарить в основному по малих виробниках. Тому ми вже працюємо над тим, щоб для України були кращі умови", – пояснила посадовиця.Перший заступник голови Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Ярослав Железняк написав, що запроваджені мита Трампа "не сильно вдарять" по Україні. Оскільки український експорт до США становить менше ніж $1 млрд, що складає лише 2% від загального експорту країни.Натомість імпорт зі США до України у п’ять разів більший, як каже нардеп, тому для Києва передбачений м’якіший тариф у 10%. Ба більше, Железняк вказав, що у цьому варто бачити й вигоду. "Тут маленький нюанс, зараз ЄС, Китай, Індія та інші на продукцію зі США у відповідь теж запровадять тарифи. І тут для нас відкривається вікно можливостей зайти на їхній ринок", – прогнозував нардеп ще 3 квітня. Натомість голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев дивиться на таку ситуацію дещо скептичніше."В теорії цей крок призведе до здорожчання імпорту, зростання цін, збільшення торговельного дефіциту і негативно впливатиме на економічне відновлення", – заявив політик.Також у етері Еспресо кандидат економічних наук, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус розповів, що насправді найбільший вплив на Україну чинить попереднє рішення щодо підвищення мит на сталь та алюміній. "Це обумовлено тим, що згідно з товарною структурою експорту України до США за минулий рік 57,9% становлять товари чорної металургії, зокрема чавун. Для виробників чавуну в Україні Сполучені Штати є основним ринком. Частка експорту чавуну з України до США складає 73%. Таким чином, майже три чверті чавуну, який Україна експортує на зовнішні ринки, це США. По іншій продукції частка трохи менша, але саме чавун – пріоритет для нас, і на жаль, тут будуть проблеми", – повідомив він.Одна з країн, яку мита не зачепили взагаліРосія ж опинилась серед країн, на які нові тарифні мита не накладали взагалі. Як пояснив директор Національної економічної ради Білого дому Кевін Хассетт в ефірі АВС Nеws, уся справа в переговорах щодо мирного врегулювання нападу Російської федерації на Україну, яка, нагадаємо, також є учасницею цього процесу, однак зазнала мит у 10%."Зараз тривають переговори з РФ та Україною, і я думаю, що президент вирішив не змішувати ці два питання. Росія зараз перебуває у процесі мирних переговорів, які впливають на тисячі та тисячі життів, на цьому зараз сфокусувався президент Дональд Трамп", – сказав представник Білого дому. Однак Хассетт все ж підкреслив, що рішення Трампа поки не вводити нові мита на російські товари не означає, що до РФ в майбутньому буде інше ставлення, ніж до інших держав.На цьому фоні спецпредставник диктатора Володимира Путіна та голова російського Фонду прямих інвестицій, а також один з учасників переговорного процесу зі сторони РФ Кирило Дмітрієв вже висловив свою підтримку політиці Дональда Трампа щодо "митної війни". "Було б легко ігнорувати зростаючий борг США у понад 30 трлн доларів і збільшення торгового дефіциту, як це робили попередні президенти. Вони перекладали проблему на плечі майбутніх поколінь. Але Трамп не боїться робити важливі кроки для боротьби з банкрутством країни, повернення робочих місць, стимулювання інвестицій і відновлення економіки. Це справжнє лідерство", – написав Дмітрієв.Однак не все так однозначно. Як пояснив Сергій Фурса, хоч саме ці мита і не впливатимуть на Росію напряму, опосередкована шкода все ж буде. "Чи буде вплив через те, що ці мита призведуть до глобальної економічної рецесії? Так, і вже мають через очікування падінь світової економіки. Зокрема вже зараз ми бачимо суттєве падіння ціни на нафту. Чи довго це протримається – невідомо, але наразі це призвело до негативного впливу на російський бюджет", – розповів у коментарі експерт. Враховуючи то значні стрибки митних тарифів, то їхнє "скошування" до 10% за один день практично для всіх, неможливо сказати, чим закінчиться ця торговельна війна, яку розпочала адміністрація Трампа. Ба більше, неможливо достеменно відповісти, чи перейде вона в умовну гарячу фазу, беручи до уваги дії Трампа, які трактуються чи то як поступки, чи то як страх перед всесильним ринком. Стверджувати можна лише одне – зовнішній політиці, яку США десятками років вибудовували своєю "м’якою силою", заподіяли непоправної шкоди, яка відлунням ще точно пронесеться по геополітичній карті. Читайте також: Перший "Рамштайн" без США та нова зустріч Коаліції охочих: як міняється підтримка України союзниками

Еспресо пояснить, що відомо про ці два формати та які перспективи у війні з Росією відкриваються перед Україною тепер, коли США послаблюють свою участь.Що таке Коаліція охочих та як вона виниклаПресконференція Макрона на саміті Коаліції Охочих в ПарижіКоаліція охочих – це об’єднання країн, які добровільно зголосилися підтримувати Україну в її боротьбі проти російської агресії та сприяти встановленню миру й безпеки після завершення війни. Цей формат не є офіційною організацією з чіткими рамками, як НАТО, а радше гнучкою платформою для координації дій між державами, що поділяють спільну мету – допомогти Україні протистояти Росії та забезпечити її майбутню стабільність. Ініціатива передбачає широкий спектр підтримки: від постачання зброї до можливої участі в миротворчих операціях.Коаліція охочих з’явилася як відповідь на зміну міжнародної ситуації, а саме після повернення Дональда Трампа до Білого дому. США, які раніше очолювали формат "Рамштайн" і були головним постачальником зброї для України, почали відходити від активної участі у війні, зосередившись на ролі посередника в мирних переговорах. Ця зміна змусила європейських лідерів шукати нові шляхи підтримки Києва.Офіційно про створення коаліції оголосив прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер 2 березня 2025 року в Лондоні. Ініціативу підтримав президент Франції Емманюель Макрон, який ще раніше висловлював ідею відправки європейських військ до України. Перша зустріч у Лондоні зібрала 18 країн, а вже до середини березня, під час віртуального саміту, їхня кількість зросла до 30. До коаліції долучилися не лише європейські держави, а й країни Співдружності націй (Канада, Австралія, Нова Зеландія) та навіть деякі азійські партнери. Зустрічі в Парижі (11 і 27 березня) та Києві (4 квітня) закріпили формат як ключовий інструмент європейської підтримки України.Цікаво, що між Францією, Великою Британією та Німеччиною існує "прихована конкуренція за лідерство" в Коаліції охочих, попри публічні заяви про співпрацю, зазначив професор Ужгородського національного університету Ігор Тодоров в етері Еспресо.Що обговорюватимуть 10 квітня і чому це важливо Поточна зустріч Коаліції охочих відбудеться 10 квітня в Брюсселі та за день до засідання "Рамштайну". Її проведуть міністр оборони Великої Британії Джон Гілі та міністр збройних сил Франції Себастьян Лекорню у штаб-квартирі НАТО. Ця подія стане важливим кроком у конкретизації планів підтримки України.За наявної інформації, яка циркулювала у ЗМІ щодо цієї зустрічі, основні теми обговорення:Миротворчі сили. Коаліція планує детально обговорити можливість розміщення "сил стримування" в Україні після припинення вогню. Йдеться про багатотисячний контингент європейських військових, який може включати війська з Великої Британії, Франції, країн Балтії та Північної Європи. Питання – де саме розміщувати ці сили, які в них будуть повноваження та як вони реагуватимуть на можливі порушення з боку Росії. Як відзначив президент Зеленський – військові "Коаліції охочих" можуть з'явитися в Україні після того, як "буде повне припинення вогню".Читайте також: Розгортання сил гарантування: чи посилить сьогодні іноземний контингент безпеку України. Колонка Сергія ЗгурцяГарантії безпеки. Учасники також шукатимуть альтернативи прямому введенню військ, наприклад, посилення української армії чи створення нових механізмів стримування через озброєння та розвідку.Координація дій. Зустріч має узгодити позиції країн, які готові відправити війська, з тими, хто надаватиме лише логістичну чи фінансову підтримку (наприклад, Польща та Італія проти відправки своїх військ).Читайте також: Україна – Європа: можливості й виклики у військово-технічній співпраці – аналітика Консорціуму оборонної інформаціїМета зустрічі – нарешті перейти від загальних декларацій до "оперативної фази", як раніше висловився прем’єр Великої Британії Кір Стармер. Це означає розробку конкретного плану дій, який можна буде реалізувати в разі укладення мирної угоди. Для України це шанс отримати чіткі гарантії безпеки, які не дозволять Росії повторити агресію.Тому для України Коаліція охочих має важливе значення, коли американська допомога зменшилася. Наприклад, нещодавно стало відомо, що США припиняють свою присутність у Польщі в ключовому центрі надання зброї Україні. Відповідно, у перспективі Коаліція охочих може стати певною альтернативою "Рамштайну".  Проте наразі, як сказав експерт-міжнародник Вадим Трюхан, Коаліція охочих є "важливим доповненням до "Рамштайну". Тому вони відбуваються фактично паралельно. Як виник формат "Рамштайн"Одне з перших засідань у форматі "Рамштайн"Зустрічі у форматі "Рамштайн" розпочалися 26 квітня 2022 року на американській авіабазі Рамштайн у Німеччині. Ці заходи, офіційно відомі як Контактна група з питань оборони України, об’єднали представників близько 50 країн, переважно членів НАТО та ЄС, а також партнерів з інших регіонів, таких як Африка й Азія. Метою стало координування та прискорення надання військової допомоги Україні для протистояння російському вторгненню, а також обговорення довгострокової підтримки Києва. Перша зустріч заклала основу для регулярних зібрань, які відтоді проводилися щомісяця — онлайн або офлайн. За цей час партнери узгодили постачання Україні різноманітного озброєння: від артилерії та систем ППО до танків, ракетних систем та літаків. "Рамштайн" став не лише важливим майданчик для координації допомоги, але й важливим символом міжнародної солідарності з Україною, а США відігравали ключову роль як лідер і головний донор.Чому тепер без СШАУ середині лютого у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбулася перша зустріч у форматі "Рамштайн", яку очолила Велика Британія, а не США. Новий глава Пентагону Піт Гегсет представляв Сполучені Штати у "якості слухача" та не оголошував ніяких нових військових зобов’язань із постачанням зброї. Це сталося після вступу на посаду президента США Дональда Трампа, який одразу змінив політику свого попередника щодо підтримки України задля пошуків негайного миру. "Цей "Рамштайн" став вододілом між двома епохами: передбачуваною політикою Байдена, яка гарантувала стабільну, нехай і обмежену, підтримку, та новим етапом, коли кожна країна має покладатися передусім на себе, а роль США як беззаперечного гаранта безпеки більше не є очевидною", - відзначив у коментарі Укрінформ дипломат Вадим Трюхан за підсумками цієї зустрічі. У зв'язку з цим європейські союзники вирішили взяти на себе лідерство в організації та координації допомоги Україні, щоб забезпечити безперервність підтримки. Тому за останні місяці багато країн Європи посилили свою військову допомогу Україні, виділяючи нові військові пакети на мільярди євро. ​Читайте також: Якщо США перестануть допомагати, чи вистачить Україні зусиль Європи. ПояснюємоПоточне засідання "Рамштайн", заплановане на 11 квітня у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі під головуванням Великої Британії й Німеччини, його очолить міністр оборони Великої Британії Джон Гілі. Воно стане першим без будь-якої участі Сполучених Штатів. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що відсутність глави Пентагону на Рамштайні "не вплине на постачання американського військового обладнання та розвідувальних даних Києву". "Рамштайн" був створений для координації зусиль наших найближчих союзників, щоб підтримувати нас та реагувати на наші оборонні потреби. Це надзвичайно важливий формат, який буде продовжуватися і працюватиме на посилення і зміцнення як загальної безпеки, так і безпеки України", – прокоментував міністр закордонних справ України Андрій Сибіга відступіть США.За словами експертів, адміністрація президента Дональда Трампа відмовилася від участі, ймовірно, щоб підтримати свій "миротворчий імідж". США прагнуть позиціювати себе як нейтрального посередника між Україною та Росією, дистанціюючись від прямої участі у війні.Звісно, що відсутність США на "Рамштайні" є викликом, адже без участі Вашингтона процес ухвалення певних рішень може сповільнитися, особливо щодо стратегічних питань, як-от постачання далекобійних ракет та боєприпасів до ППО. Однак, як відзначає радник керівника Офісу Президента Михайло Подоляк, Європа все більше розуміє, що безпека України – це також їхня безпека, тому допомога Києву буде лише зростати. "Щодо "Рамштайну" – раніше на ньому проводилась координація щодо збільшення постачання військової техніки від США, зараз цей формат більше про нарощування постачання зброї Європи", - пояснює Подоляк. Що обговорюватимуть на "Рамштайні"На порядку денному "Рамштайну" буде кілька ключових тем. Насамперед – захист українського неба, тобто постачання систем протиповітряної оборони та боєприпасів до них, а також розширення "данської моделі", коли іноземні уряди фінансують виробництво зброї в Україні. "У п'ятницю буде обговорення питання "Раtrіоt", питання протиповітряної оборони, питання додаткових оборонних пакетів. А також питання щодо об'єднання держав, які готові будуть відкривати заводи або лінії виробництва тієї чи іншої зброї в Україні", - сказав президент Зеленський під час спільної пресконференції із прем’єр-міністром Бельгії Бартом де Вевером у вівторок 8 квітня.Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко відзначив, що також на цьому засіданні будуть говорити про пошук озброєння у третіх країнах, наприклад, коли Чехія знайшла для України понад мільйон боєприпасів. Також важливе питання – ремонт бронетехніки та артилерії. Тож у підсумку наразі "Рамштайн" залишається ключовим для військової координації допомоги Україні, адже за три роки діяльності закріпив за собою такий статус і навіть без США, механізми є налагодженими. Не виключено, що у разі відмови Росії досягти мирної угоди, США можуть повернутися до участі у "Рамштайні". Натомість Коаліція охочих – новий гнучкіший формат створений європейцями, який орієнтований на конкретні дії, насамперед пов'язані з можливим перемир’ям та наданням Україні гарантій безпеки – відправкою миротворчих сил.  Читайте також: Європейська "ядерна парасолька": якими є межі франко-британського потенціалу без США. Пояснюємо

Уперше за час наших спостережень знизилася кількість ІТ-ФОПів, проте загальна кількість айтівців не зменшується. Як завжди щороку, ми проаналізували, скільки ІТ-ФОПів в Україні на основні даних ЄДР, які DОU надав аналітичний сервіс YоuСоntrоl.Маrkеt. А також порахували загальну кількість айтівців, базуючись на даних рейтингу топ-50 та даних зарплатного опитування. Що відбулося за рік: Активних ІТ-ФОПів за рік стало на 13 тисяч, або на 5%, менше. Проте загальна кількість айтівців майже не змінилася — на рівні до 300 тисяч.Рекордна кількість закритих ІТ-ФОПів за рік — майже 40 тисяч.Водночас за рік зареєструвалися майже 27 тисяч нових ІТ-ФОПів.Майже половину нових ФОПів зареєстрували жінки. Як рахувалиЗагальна кількість айтівцівДля розрахунку загальної кількості айтівців ми використовуємо сумарну кількість фахівців у компаніях, де працює більше ніж 1000 спеціалістів, з рейтингу топ-50 ІТ-компаній та частку фахівців, які працюють у таких компаніях, із зарплатного опитування DОU. Кількість айтівців розраховується за формулою: кількість айтівців у компаніях на 1000+ фахівців / частка фахівців, які працюють у таких компаніях.До цієї оцінки треба ставитися з обережністю і враховувати, що розрахункові дані можуть відрізнятися від реальних через похибку вимірювання обох показників, які ми використовуємо. Кількість ФОПів, дотичних до ІТВільний доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань закрили у 2022 році після початку повномасштабної війни з росією. Проте інформацію з цього реєстру можна отримувати на платній основі. Наші партнери з аналітичного сервісу YоuСоntrоl надали DОU дані про кількість ФОПів, які працюють в ІТ, за 2023-2024 роки.Ми шукали в реєстрі ФОПів записи з дійсною реєстрацією, в яких основним видом діяльності був вказаний один пункт із цього списку:62.01 Комп’ютерне програмування;62.02 Консультування з питань інформатизації;62.03 Діяльність із керування комп’ютерним устаткованням;62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп’ютерних систем;63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на вебвузлах і пов’язана з ними діяльність;58.21 Видання комп’ютерних ігор;58.29 Видання іншого програмного забезпечення;63.12 Вебпортали.Не основні види діяльності не надавалися у відкритий доступ, тому ми, як і в попередні роки, не враховуємо тих ІТ-спеціалістів, які працюють не за основним КВЕДом. Також, очевидно, не врахували айтівців, які працюють не як ФОПи. Регіональну прив’язку встановлювали на основі офіційної адреси державної реєстрації, актуальної фактичної адреси ФОПа у реєстрі немає. Прив’язка до міст і регіонів — на основі поштового індексу з адреси.Інформації про дату реєстрації конкретного ФОПа немає, тому за основу для розрахунків динаміки брали дані реєстру на певну дату — станом на 24.02.2025. Загальна кількість айтівців не зменшується, але активних ФОПів стало менше на 5% Зарплатне опитування DОU показує поступове зниження частки айтівців, які оформлені як ФОПи. Якщо влітку 2022 року так були оформлені 87% айтівців, то в кінці 2024 року — лише 62%. Натомість зростає частка тих, хто працює за гіг-контрактом, оформлений згідно з КЗпП в штат компанії чи оформлений згідно з законодавством іншої країни. Ці зміни спонукали нас повернутися до обрахунку загальної кількості ІТ-спеціалістів, як ми робили в 2015-2019 роках: кількість фахівців, які працюють в компаніях на 1000 і більше фахівців (з рейтингу топ-50) / частка фахівців, які працюють в цих компаніях (з зарплатного опитування). Згідно з таким обрахунком, загальна кількість українських айтівців (як в Україні, так і за кордоном), складає біля 300 тисяч. Цей показник майже не змінився за останні 1,5 роки. Невелике зростання за останні пів року (+9000 айтівців) може бути випадковим коливанням через похибки в даних, які ми використовуємо в обрахунках. Стійкість цього зростання можна буде перевірити влітку 2025 року. Загальна кількість айтівців Станом на 24 лютого 2025 року в Україні було 262 093 активних ФОПи, зареєстрованих за кодами діяльності, пов’язаними з ІТ. Це дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. З 24 лютого 2024-го по 24 лютого 2025-го уперше за час наших спостережень (тобто з 2015 року) знизилася кількість активних ІТ-ФОПів. Зараз їх на 13 186 менше, ніж торік. Падіння становить 5%. Падіння відбулося через рекордну кількість закритих ФОПів. За останній рік айтівці закрили 39 892 ФОПи, що майже утричі більше, ніж за попередній період (з 24.02.23 по 24.02.24) — тоді було закрито 13 752 ФОПи. Проте кількість нових ІТ-ФОПів, відкритих за цей час, теж значна. За рік зареєструвалися 26 706 ФОПів у сфері ІТ, що більше, ніж за попередній період (з 24.02.23 по 24.02.24 було відкрито 17 332 ФОПи). Загальна кількість ІТ-ФОПів Продовжує знижуватися кількість фахівців, зареєстрованих за кодом «Комп’ютерне програмування» Найпопулярнішим КВЕДом залишається «62.01 Комп’ютерне програмування»: за ним зареєстровано 173 617 айтівців. Кількість тих, хто зареєстрований за цим КВЕДом, продовжує зменшуватися: торік падіння становило 1%, цього року — 6%, або 11 127 осіб. 36 659 айтівців мають КВЕД «62.02 Консультування з питань інформатизації». Тут падіння дещо менше: −3%, або 1310 фахівців, за рік. Майже стільки ж зареєстровані за КВЕДом «63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов’язана з ними діяльність» — 35 243. За рік кількість фахівців тут зменшилась на 2%, або 601 особу. Кількість ІТ-ФОПів за КВЕДами Лідери за темпами падіння кількості ФОПів — східні та південні регіони Зменшення кількості активних ІТ-ФОПів торкнулося майже всіх регіонів. Невелике зростання на 1-2% відбулося в чотирьох західних областях: Закарпатській, Івано-Франківській, Волинській і Рівненській. Лідери за темпами закриття ІТ-ФОПів — східні та південні регіони. На 18% стало менше активних ІТ-ФОПів, зареєстрованих у Луганській та Херсонській областях, на 16% — у Донецькій, на 13% — у Запорізькій, на 10% — у Миколаївській, на 9% — у Харківській. В абсолютних числах найбільша негативна динаміка в Харківській області (-3001 активний ФОП за рік) і в Києві (-2794 ФОПи). Розподіл ІТ-ФОПів за регіонами Жінки відкрили майже половину нових ІТ-ФОПів за останній рік Частка жінок серед ІТ-ФОПів продовжує зростати — цьогоріч вони становлять 31% активних ІТ-ФОПів. Це зростання зумовлене високою часткою жінок серед нових ІТ-ФОПів. 48% ФОПів, зареєстрованих з 24.02.24 року по 24.02.25 року, становлять жінки. Водночас темпи закриття ІТ-ФОПів майже не відрізняються серед чоловіків та жінок. За рік свої ФОПи закрили 16% жінок, які їх мали, і 14% чоловіків. І серед чоловіків, і серед жінок кількість тих, хто закрив ФОП, перевищила кількість нових ФОПів. За рік кількість активних ФОПів, відкритих чоловіками, зменшилася на 7%, або на 12 684 осіб. Серед жінок падіння становило 1%, або 502 фахівчині. Частка жінок серед ІТ-ФОПів, динаміка за роками Частка жінок серед ІТ-ФОПів поступово зростає в більшості регіонів. Лідерами за часткою жінок, як і торік, залишаються Львівська, Київська та Івано-Франківська області. Частка жінок серед ІТ-ФОПів за регіонами Частка жінок серед ІТ-ФОПів за рік зросла в усіх КВЕДах, крім коду «58.21 Видання комп’ютерних ігор». Найпопулярнішим КВЕДом серед жінок в ІТ, як і серед чоловіків, є «62.01 Комп’ютерне програмування» — за ним зареєстровано 56% активних ІТ-ФОПів, відкритих жінками. На другому місці — «63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов’язана з ними діяльність» (21% ФОПів, відкритих жінками), на третьому — «62.02 Консультування з питань інформатизації» (17%). Частка жінок серед ІТ-ФОПів за КВЕДами Аналітика: Ірина Іпполітова

Дональд Трамп оголосив і почав реалізацію так званої великої митної війни. Хочеться сподіватися, що до чогось такого путнього воно дійде, що зачепить і Росію.Але, як заявила американська адміністрація, Росія не потрапляє під додаткові мита, з урахуванням того, що буцімто санкції настільки потужні, що і без потреби. Та ми бачимо, що це все відбувається паралельно ще з певною синхронізацією з візитом Кирила Дмитрієва до Вашингтона. Охопити всю митну війну і політику Трампа я вас не прошу, але просто зрозуміти: стосовно російсько-українського треку як це може відбитися? І загалом навіщо Трамп пішов на настільки дивні рішення?З точки зору змісту цих рішень можу вам сказати, що третьокурсник економічного факультету скаже, що загальні тарифи, мита - насправді такі кроки ситуацію кардинально погіршують, і погіршують насамперед у секторі споживання. Тому що всі ці розмови Трампа про захист національного товаровиробника, про повернення - усе це насамперед б'є по споживачу.У нинішню епоху, коли інвестиції в капітал, у виробництво перевершують насправді споживання, цей крок абсурдний повністю.Не дивлячись на те, що говорять, що все це прораховано штучним інтелектом, однак треба чітко розуміти, що економіка базується на довірі. А штучний інтелект - він поки що істота аморальна і він існує просто як цифри, набір певних цифр. Тому я думаю, що ті, хто поруч із Дональдом Трампом, вони йому підсунули абсолютно брехливі концептуальні підходи, і насправді першими, по кому вони вдарять, будуть Сполучені Штати Америки. Ну а те, що стосується економічної моделі світу, то доведеться певні роки цю ситуацію вирівнювати, стабілізувати.Що стосується у цій царині місця російсько-українській війні, російській агресії, переговорному процесу і так далі, то як ми, мабуть, помітили всі, останній тиждень Трамп шарахається від переговорів в Ер-Ріяді до поїздок Піта Гегсета на Далекий Схід, в Японію, у Філіппіни і спричинення там рейваху. Після того загострення ситуації з Іраном і фактично підготовка до атаки по Ірану. Я вже не кажу про оцей шквал 2 квітня, коли було запущено в дію попереднє рішення по тарифах і так зване нинішнє звільнення. Це свідчить про те, що насправді своїми діями Дональд Трамп загнав себе в кут. І на даний момент він істерить.Трамп шукає хоч яку-небудь маленьку перемогу або хоча б народження чергової надії для американського суспільства, яке б, з одного боку, породило довіру, хоч мінімальну, до нього, а по-друге, реанімувало надію на те, що Трамп щось може. Хоча насправді, якщо ретроспективно подивитись ці два місяці його «звершень», насправді все це має на 3/4, а може і більше, дуже поганий, негативний результат. Насамперед у Сполучених Штатах, я вже не кажу у світі.І Сполучені Штати втрачають довіру, розсипаються цілі торгівельні системи, руйнуються безпекові об'єднання. Ну і найгірше - це те, що вчорашні економічні, безпекові, оборонні партнери Америки шукають собі інших союзників. Зверніть увагу хоча би на угоду між Китаєм, Японією і Південною Кореєю про спільне реагування на митно-тарифну політику Трампа.У царині взагалі вузького переговорного процесу в трикутнику Київ – Вашингтон – Москва, ми бачимо, виникла пауза. Пауза ця спричинена зволіканням, затягуванням переговорного процесу московським фюрером. Однак Трамп мовчить, заявивши про те, що він злий. Він компенсував цілим рядом «компліментів» у бік України. Він сподівається, що це буде в інформаційному полі витримувати баланс для того, щоб перейти до наступного етапу. Але як показали заяви з Росії - і тої ж самої старої конячої голови Лаврова, і його заступника Рябкова, - сталося те, про що ми з вами неодноразово говорили: вони знову кажуть про першопричини. А Дональд Трамп навіть слова такого не знає.Поки Вашингтон підготовлюється до того, що робити далі, за цим пройде, очевидно, випробовування війною в Ірані, продовження війни в Ємені з хуситами. А це, даруйте мені, означає, що реалізується те, в чому зацікавлена Москва, - виникнення нових вогнищ війни. Це один момент, а з другого боку, американо-іранська війна піде в чиїх інтересах? Звісно, скористає найбільше Росія - наголоси з російської агресії проти України буде зміщено кардинально. Відповідно, Трамп починає грати жорстко - з нами, мається на увазі. Жорстко, грубо, непродумано, а можливо, якраз у цьому і полягає певний план. Зокрема, він запропонував таку угоду щодо копалин, яка за визначенням не могла б бути підписана. Але він сказав, що якщо Київ і Зеленський не підписують цю угоду, то вони будуть мати великі проблеми. Тобто це шантаж, погроза і намагання запхати нас у дуже вузенький коридор, по якому за ліву руку вів би Трамп і, наприклад, той самий Віткофф, а з другого боку супроводжували би нас росіяни. Не хочеться проводити подальших аналогій, чим закінчуються такі розстрільні коридори.Дозвольте погодитися з цим твердженням лише частково. Поясню чому. Якщо Трамп не розумів те, що Україна не може підписати такої угоди (може бути, що він і не розумів), то той же самий міністр фінансів не міг цього не розуміти - що держава, яка знаходиться в механізмі вступу в Європейський Союз, принципово не може підписати таку угоду. Тому очевидно, що ця угода задумувалась як певний маневр. Маневр, в тому числі суть якого - затягування часу. Поки будуть іти переговори, поки Україна внесе зміни, знайдеться компроміс, тощо.Тут треба розуміти, що Трамп може не усвідомлювати багатьох складових, але окрім Трампа є в цій частині Бессент (міністр фінансів США, - ред.), який дуже чудово усвідомлює ці речі. Це перший момент.Другий - ситуація в Ірані і ситуація в Ємені відкриє перед Вашингтоном те, що безпосередню участь у цьому процесі бере Росія. Тому, окрім того, що Трамп буде переходити на ескалацію, він все більше буде бачити фактів управління ситуацією на Близькому Сході і координацію дій «Хезболли», ХАМАСу, хуситів і інших терористичних організацій з Москви. Це стане очевидним. А це змусить маневрувати, бо зізнатися відразу він не зможе.Очевидно, що за таких умов Трамп буде діяти так, як він діяв по відношенню до Ізраїлю і Нетаньягу, - він буде намагатися вискочити з ситуації. Але вискочити з ситуації він зможе, лише отримавши маленьку перемогу - яку завгодно, хоч звільнення військовополонених, загальний обмін, чи щось інше. В іншому випадку він буде мінусувати для себе - як усередині Сполучених Штатів Америки, так і назовні.Більше того, виникнення нових вогнищ війни - це проблема для США. Тому що якщо раніше Сполучені Штати сконцентровані були на допомозі Україні, то тепер у них є необхідність так чи інакше рефлексувати на події на Близькому Сході, причому тепер буде триєдина подія: Іран, хусити і ХАМАС. І все це - Ізраїль. Ситуація ускладнюється.При такому перебігу подій нинішнє напруження між Пекіном і Тайбеєм буде досягати користі і результату на боці Пекіна. Це означає, що там буде напруга зростати. І це вже видно - це ще одне місце, куди США змушені будуть відволікатися.Все це розкриє дуже швидко підступну, підлу гру московського фюрера, тому що до всіх цих війн, до всіх цих конфліктів має безпосереднє відношення Москва. Те, що в рамках так званої осі зла відбувається координація по всіх напруженнях і по всіх бойових діях на Близькому Сході, це було очевидно давним-давно. Але зверніть увагу на одну проблему.Атака по хуситах безрезультатна відбулася, але після цього всі замовкли. Причина тут в тому, що вона була зроблена по лекалах тої операції, яка проводилася 12 січня 2024 року. Але, на відміну від нинішньої ситуації, в тій операції брали участь британці, італійці, німці, французи і американці. І її результат був більш ніж успішний. Але на даний час, коли США, мало того що самостійно проводили цю операцію по старих лекалах і не досягли результату враження необхідних об'єктів, вони ще й поза інформаційним полем шантажують тепер Європу і Єгипет тим, щоб вони розрахувалися за, бачте, досягнуті результати.Справа в тому, що все це псує довіру, руйнує ту довіру, яка була між партнерами і в НАТО, і партнерами в питаннях економічної співпраці, торгівельної і так далі. Насправді своїми діями Дональд Трамп тільки пасує Пекіну. Пекін очевидно стане на даний момент вести зовнішню політику, причому мовчки здійснюючи цей процес. Невипадково ми сьогодні чуємо з боку Пекіна інтерес в необхідності співпраці з Європою, а в позавчорашньому виступі на засіданні Європарламенту президентка Єврокомісії сказала, що нам необхідно буде шукати інших партнерів для співпраці. За таких умов очевидно, що картина світу, насамперед в економічному малюнку і особливо в безпековому, оборонному, буде змінюватися. І вона, на жаль, буде змінюватися не на користь США.Для нас важливо, щоби те, про що говорив Александр Стубб під час гольфу Дональду Трампу про роль союзу України і Європи, було надважливо пріоритетним і для України, і для Європи в нинішній ситуації. Я вже не кажу про питання, яке стосується розвитку спільного оборонно-промислового комплексу на теренах європейської спільноти. Я з вами погоджуюсь. Перейдемо до нашого, українського кейсу. Розуміємо, що Путін намагається розігрувати сценарій Ялтинської конференції, зокрема стосовно Польщі, проти якої Сталін у спілці з Гітлером розв'язали війну, поділили територію. Донедавна в Путіна не було жодних партнерів у подібному. Зараз його певні вимоги можуть сприймати, так би мовити, з примруженими очима, тобто толерувати. І відповідно, свого часу президент Рузвельт також кивав, погоджувався і слухав сталінські обіцянки - що в Польщі буде все нормально, проведуть чесні вибори. Потім все за графіком: НКВД, арешти, введення окупаційних адміністрацій.Путін намагається використовувати слова про тимчасове перемир'я і перспективи цього. Це облудна формула, і Путін сам зацікавлений в тому, щоби зривати будь-які спроби встановлювати тимчасове перемир'я, але Путін говорить про повний fаіlеd stаtе (неспроможна держава, - ред.) стосовно України і про необхідність впровадження, відповідно, зовнішнього управління.І основний їхній наратив - це те, що Україна, українська влада не контролює свої збройні сили і, відповідно, саме тому не вдалося встановити навіть тимчасове перемир'я. Це брехня, це фальш, це пропаганда, але вони рухаються тим напрямом. Є побоювання, що вони можуть знайти певне порозуміння з тими чи іншими емісарами Трампа чи його довіреними особами. Ну, як то кажуть, Віткофф себе проявив. Зараз чекаємо результатів візиту путінського емісара до Вашингтона Дмитрієва.Що стосується цих візитів, то з трьох інформацій, які літають два останні тижня про зустріч в Женеві, про якісь закриті зустрічі в Джидді, в Ер-Ріяді, підтверджуються тільки розмови, які відбувалися в Женеві. Тому, перше: до цієї інформації я би поставився дуже обережно.Тепер що стосується теми фальшивої інформаційної атаки Кремля проти України з точки зору виборів, виборчого процесу. Перше, що робить неможливим розвивати цю ситуацію і цю тезу, - це те, що тимчасове припинення вогню, не може створювати й не створює умови для проведення політичного процесу. Так воно трактується в міжнародному праві, так це оцінюється і в Україні українським законодавством. Тому я так розумію, що чи фюреру московському не дали цидулку почитати, чи йому просто набрехали. Тому це буде однозначно відкинуто.Друге: рішення в цій ситуації стосовно оцінки її буде приймати не Кремль, рішення будуть приймати два центри, і вже очевидно, що це Вашингтон і Брюссель.Зверніть увагу на чотири тези, які були озвучені після так званого Паризького саміту охочих. Перша теза - це повідомлення до США: Європа надасть і буде надавати Україні в подальшому економічну, оборонну, безпекову і фінансову допомогу. Друге повідомлення - Росії: Європа не тільки не буде знімати санкції, а буде збільшувати санкції. Третє повідомлення – Україні, про те, що Європа була, буде і залишиться з Україною, збільшуючи не тільки плановану допомогу, а і вкрай необхідну допомогу. І четверте, дуже важливе, - лідерами безпекової, оборонної політики в Європі є Париж і Лондон.До речі, ці чотири тези є одним із того, що так розізлило Дональда Трампа. Дональд Трамп мріяв про немічність Європи. Виявилося, що ця теза Трампа абсолютно безглузда. Трамп мріяв про те, що діями проти Європи він змусить принижуватися Україну. Більше того - ситуація з відповідною угодою якраз на це і була спрямована, але сам аргумент вступу України в ЄС відкидає категорично цю угоду.В ситуації, коли «Трамп "злий"», свідчить про те, що він відчув, як усі його надії, кроки і сподівання в тому, щоби використати українську, як він каже, карту у власній грі, закінчуються катастрофою і програшем для нього.Тому і взята така затягуюча пауза в переговорному процесі з рашистською федерацією. Тому що насправді та дорога, яка тактично інструментами була вилаштувана в короткий пас, зупинена. Чому? Метою було зіскочити з процесу, досягнувши тимчасового перемир'я. Сьогодні ситуація ще більш ускладнилася. Треба хоч яку-небудь малесеньку перемогу, щоби зіскочити і скинути це на Європу. Перший, хто не дасть це зробити Дональду Трампу, - це Москва. І це вже очевидно.Завдяки твердості позиції України і близькості позиції України і Європи, грі, яку веде рашистський фюрер, фактично Дональд Трамп попав у пастку. Він на сьогоднішній день може вийти з цієї пастки лише уклавши довготривалий союз, коаліцію з Європою і Україною. Будь-які інші дії кожного дня будуть погіршувати його ситуацію. А нашу ситуацію це ж буде теж погіршувати?А от те, що стосується України, ситуацію з розкручуванням, розбудовою оборонної, безпекової промисловості Європи, наростанням допомоги Україні буде поліпшувати. Відтак за таких умов очевидно, що перед Вашингтоном стане вибір: ти з ким, пане Трампе? Ти з ворогами свободи і демократії чи з тими, хто їх захищає?І ще одне майте на увазі: в тому числі й американське суспільство все більше бачить і розуміє, що дії Трампа першим, кому наносять шкоду, це американцям. В нього є насправді дві дороги. Одна - усвідомивши всі ці речі, перейти до зовсім іншої тактики і зблизитися з партнерами і союзниками та боротися проти осі зла в Європі, в Індо-Тихоокеанському регіоні. Або є інший, альтернативний шлях, який називається «імпічмент». Як може відбитися теперішня ситуація на нас? У перемовинах між Росією, Пекіном і Вашингтоном Росія буде вимагати віддати Україну під її контроль. Перше й найважливіше: ні з точки зору міжнародного права, ні з точки зору українського законодавства ніхто ніколи у світі, окрім, можливо, якогось вузького кола найближчих посіпак Кремля, не визнає цих кроків. Це найважливіше. Друге: Україна, ні при яких обставинах, жодна українська влада ніколи не підпише подібних документів при будь-якому розвитку подій. І третє - сила України, завдяки зростанню сили Європи, буде збільшуватися за таких умов.У цій ситуації що важливо - щоб українське воєнно-політичне керівництво займало чітку позицію з точки зору національних інтересів, берегло людей як на фронті, так і в тилу, і за нинішніх умов зміцнювало оборонний промисловий комплекс разом з Європою, виробництво зброї і за нинішніх умов налагоджувало термінові постачання зброї, озброєння, боєприпасів, бронетехніки, систем ППО і ПРО до України від європейських партнерів.У цьому плані дуже важливо, щоби пропозиції Європи щодо військового контингенту і Джорджи Мелоні щодо поширення на Україну 5-ї статті були прийняті разом. Вони не суперечать. І вони насправді дають, у тому числі, шлях Дональду Трампу зрозуміти і з цим маневром виправити безглузді свої дії.

Фото: Gеtty ІmаgеsЯ пам'ятаю, що у перший рік великої війни ми розмовляли з різними соціологами про те, як змінюються українці. Тому що перший рік – це був рік карколомних змін, але виявилося, що це війна на довгу дистанцію. Зараз ми навіть не бачимо її кінця-краю. В якій точці ми зараз є на четвертий рік цієї війни?Коли я почула вашу редакцію цього запитання, я подумала: вони знають соціологічну термінологію. Тому що існує такий задавнений стереотип, що соціологи вивчають громадську думку. Це правда. Але річ в тому, що в Україні громадської думки немає. В Україні є громадські настрої.У чому відмінність?Для того, щоб говорити про доконаний факт існування громадської думки, треба, щоб були три її складники. По-перше, це має бути добре структуроване суспільство з існуванням певних професійних та інших груп, класів, прошарків. По-друге, мають бути політичні партії, які представляють їхні погляди й інтереси перед державою. І по-третє, має бути відповідь держави на інтереси й прагнення тих класів, груп, прошарків українського суспільства.Якщо підійдемо з такої точки зору, то нам бракує багатьох речей. По-перше, наше суспільство не є добре структурованим. Серед класів, груп чи прошарків зараз є декілька професійних за фахом, декілька об'єднаних між собою громад тими чи іншими планами і так далі. Але нам бракує того чіткого вирізнення груп, соціальних утворень, щоб можна було сказати, що ми маємо свої інтереси й зацікавлення, і ми потребуємо, аби донести їх до держави для побудови діалогу.Фото: Gеtty ІmаgеsКласичні партії, до речі, саме так і формувалися в історії? Так, очевидно, що так і було. Але у нас бракує тієї середньої ланки, тому що навіть якщо існують такі різні утворення, громадські спільноти, то вони так і варяться в своєму соціумі. Як професійний журналіст я розумію, що в нас було кілька серйозних спроб створити одне професійне об'єднання, яке би захищало наші права, а права журналістів у цій країні раз по раз опиняються під загрозою. І кожного разу ми не могли домовитися. Тепер подивимося спектр політичних партій. Ми фактично не маємо так званих ідеологічних партій, а маємо тільки персоналістські партії. Наприклад, партія Зеленського, партія "Європейська Солідарність" і так далі. Тобто ті, які зав'язані на конкретних осіб. У них програми дуже мало відрізняються між собою. Колись була така спроба створити безпрограшну політичну силу і назвати її "За єдину і багату Україну". Тобто, очевидно, всі люди були б не проти, щоб ми врешті побудували єдину і багату Україну. Але там було дуже негарне скорочення назви цієї партії, тому від ідеї відмовилися.Наприклад, політична партія "Голос". Була спроба побудувати її без такого яскравого лідера і суто на якихось ціннісних ідеологічних засадах. Зараз я чую від народних депутатів, що цей проєкт вже закривається. Це є латентним свідченням, що персона, яка очолює партію, все ж таки має бути впізнаваною і впливовою. У нас спектр тих партій дуже невеликий, можна на пальцях перелічити. Але важко сказати, щоб вони акумулювали інтереси тих, хто в них входить. Важко сказати, що ці інтереси і прагнення делегуються до держави. А ще важче сказати, як держава реагує на ці висунуті ідеї. Тому трьох тих складових, для того, щоб сказати, що в нас існує інститут громадської думки, ми не маємо. Громадська думка – це щось досить широке, що має свою структуру і ефективно діє. А в нас громадські настрої. Я можу сказати, як вони змінювалися за останні роки. Тобто ми приречені на такі емоційні гойдалки, якщо в нас немає сталої думки на рівні суспільства? Тут знову треба заходити в історію і пригадати, як формувався український національний характер. На першому місці дослідники ставлять те, що ми "збитемоційні" українці. Це і є емоційні гойдалки, тому що раціоналістичне мислення серед українців не дуже, скажімо, дипломатично є в пошані. Це є така наша риса. Ми "збитемоційні". А як же ж ми тоді йдемо в Європу? Адже раціоналізм для Європи це одна з фундаментальних засад. Фото: Gеtty ІmаgеsТак от, як змінюються ці настрої: чи ми безнадійні і будемо вічно борсатися в тому болоті від одного полісу до іншого, чи щось змінюється. У 2022 році почалася війна. Я ніколи не забуду, як я увімкнула телевізор і дивлюся на проспекті Перемоги, там де жила моя тітка, неподалік там ще завод "Більшовик", де працював дядя. Я бачу російську танкетку на проспекті Перемоги і з жахом усвідомлюю, що росіяни вже майже зайшли в Київ. Отак для мене почалася війна, тому що у нас бомбили, але не було так відчутно, як на тих основних п’яти напрямках, звідки йшов наступ. А українці як відповіли? Є вираз дуже точний, але наші зарубіжні колеги ним дивуються, – "шокова ейфорія". Отаке сталося: "Ах, ви на нас напали. Ах, ваші танкетки на Проспекті. От ми вам зараз як влупимо". Це є шокова ейфорія. Від усвідомлення, що те, що робиться, це несправедливо і жахливо, до того, що от ми по вас будемо гатити. Ми не заціпеніли в цій реакції. Навпаки стався сплеск почуттів. Не було жаху, що все пропало, ми приречені і здаємося. Соціологи зафіксували – була віра в неминучість перемоги, в те, що Україна буде стояти, і, крім того, ще й віра в наше гарне майбутнє. Тобто прийшла війна, ми поборемо то і переможемо, а потім будемо відновлювати й відбудовувати Україну. Це було у 2022 році. Ця хвиля винесла, до речі, таких персонажів, як Арестович. Абсолютно. У Арестовича є почуття гумору, бо він одного разу на передачу взяв футболку, де написано "2-3 тижні", з чого реготала вся Україна, бо в нього ті 2-3 тижні розтягнулися надовго. І прийшов так званий феномен довгої війни, коли люди побачили і усвідомили, що то не один момент напруження всіх сил, це не те, що швидко почалося і швидко закінчиться. Прийшов феномен довгої війни і настрої, як і все в такій ситуації, почали змінюватися. Можна сказати, що з року до року, особливо після невдалого контрнаступу українських військ у середині 2023 року, відбувся спад практично всіх показників. Про цю ситуацію вже не кажуть "шокова ейфорія". Шок проходить швидко, ейфорія як почуття проходить швидко. А що є? Чим зараз оперують соціологи? Як не дивно, фіксують велику кількість оптимістів – 36%. Тобто третина суспільства з вірою і надією дивиться в майбутнє. До початку широкомасштабного вторгнення, до 2021 року було 40% оптимістів. Тобто хвиля піднялась за експонент, потім пішов спад, і прийшло до того, що це ніби такий природній нормальний стан суспільства. Впевненість в перемозі лишилася. Але у 2022 році було 96%, тобто абсолютна більшість вірила у швидку перемогу. Зараз цей показник становить 67%, тобто дві третини, але це все рівно кваліфікована більшість. Що ж це говорить про суспільні настрої українців? Була ейфорія, шок, спад, і тепер такий поміркований практичний оптимізм. Питання, чи українці задоволені своїм життям в ситуації довгої війни, видається дивним. Проте 45% задоволені своїм життям. А у 2021 році було 38%, тобто спад показників майже до довоєнних років. Інститут соціології довго думає, як тут все звести докупи, який показник заміряти, як температуру. Придумали індекс соціального самопочуття. Тобто декілька показників: задоволенням життям, страхи, тривоги, все, що робиться, звели до купи, порахували, і вийшло 60 балів максимально. Це коли людина повністю, абсолютно задоволена своїм життям. І що ми маємо? У 2004 році було тільки 37 балів з 60. Це індекс соціального самопочуття. Попри те, що були негаразди, але українці загалом чулися не зле. А зараз 39 - росте. Бачимо унікальну ситуацію. Я не знаю, як це пояснити. Я казала, що це викликає запитання у наших закордонних колег. Іде війна, а вам не зле. З 60 балів ви отримали загальний індекс соціального самопочуття на 39 балів. Виходить, це дивовижна ситуація.Одна блогерка нещодавно написала, що Ремарк навряд чи розумів війну так, як розуміємо війну зараз ми, українці. Їй хтось заперечив, що він був на полях Першої світової, які були, можливо, найжорстокіші за всю історію людства, коли мільйони людей гинули в страшних м'ясорубках, і коли умови в окопах були просто нестерпні. Але при цьому всьому надзвичайно великий тягар був і на тил. Фактично в усіх країнах існувала абсолютна мобілізація, від якої було неможливо ухилитися. Франція втратила, здається, 20% всіх чоловіків від 18 до 40 років під час Першої світової війни. Карткова система, хліб невеличкими порціями і так далі. Тобто це був величезний тягар. Може, в тому пояснення, чому українці так доволі оптимістично живуть зараз? Місцями у нас тил живе так, ніби війни і нема. Так, особливо якщо порівняти ситуацію тут. Я працюю в університеті, я знаю, які були проблеми з відключенням інтернету, як було складно проводити заняття. Але це не порівняти з тим, як живуть мої колеги з Харківського університету. Вони розповідають, що тої ночі 15 прорвалося безпілотників, і побили там склади і так далі. Добре, що не було загиблих. До речі, ця різниця між тилом і прифронтовими територіями досить сильно відображається на виникненні точок напруги в українському суспільстві. У жителів прифронтових територій інколи може виникати таке почуття, що вони всього позбавлені, хіба що життя одне лишилося, а на заході подивіться, як живуть прекрасно: або на лижах катаються, або в ресторанах сидять.А з іншого боку, на заході точно є ця лінія, про яку не прийнято казати голосно, а саме те, що є дуже багато тепер вимушених переселенців, які приїхали з російськомовних регіонів, трошки інакше себе поводять, говорять російською мовою в публічних місцях. І це точно дуже тригерить, наприклад, західну Україну, для якої російська мова зараз просто осоружна й нестерпна. Якщо говорити про точки конфліктності і напруги, з яких можуть виростати конфлікти, про фрагментацію українського суспільства, можливо, це би була окрема тема. Чи зміцнюється зараз ця надзвичайно важлива єдність? Чи в цьому горнилі війни виплавляється зараз якась українська політична нація?Я поділяю вашу точку зору і вважаю, що дійсно ще не завершений процес формування тієї єдиної в сенсі згуртованості української політичної нації. Для більшості українців, основна ідентичність – це "я вважаю себе громадянином України". Трішечки спад відбувся, але все рівно більше двох третин українців вважають себе громадянами України. І це добра ознака. Але якщо говорити про все населення України і характерний емоційний стан українського суспільства, навіть у порівнянні з російським, це те, що в Україні відбулася адаптація до війни, а в Росії нормалізація війни. І це позначилося на настроях. У світі є багато різних індексів, із них один – це Всесвітній індекс щастя. Так от українці адаптувалися до війни, якось підлаштувалися під цю жахливу ситуацію. У Росії ж навпаки йде нормалізація війни, тобто війна вважається нормальним станом. Ми всім серцем, всією душею проклинаємо ту війну, ми просто змушені жити, бо інакше нас просто винищать. В Росії війна – це нормально. І от в тому Всесвітньому індексі щастя за збираним показником – рівень доходів, самопочуття і так далі – Україна посіла 111-те місце у світі за рівнем щастя населення зі 146 країн. Ми там десь на рівні з деякими африканськими чи з погано розвинутими країнами. А в Росії – 66-те місце. Тобто росіяни чуються щасливими майже не вдвічі більше, ніж українці. І це треба добре розуміти, тому що яким є суспільство, таким є військо. Ми прилаштувались до війни і хочемо, щоб вона скоріше закінчилася, а для росіян – це не просто норма. Їм війна ще приносить отакий великий оберемок щастя і вони з того радіють. Мені здається, війна для них – це нормалізація принципів несправедливості і зла як суспільної норми. Мене нещодавно вразило інтерв'ю, яке взяли колеги у військовополоненого, молодого російського хлопця, який брав участь, зокрема, у подіях у Бучі на початку війни. І він каже так абсолютно навіть спокійно, рівним голосом: "Але ми вирішили це захопити. А люди там мають підкоритися або виїхати. Ну ми так вирішили, що ми тепер вже зробимо".От вам настрої в російському суспільстві: війна – то наш нормальний стан, і ми від того щасливі. Як казав один вже, на щастя, ліквідований ідеолог руського миру, що ми будемо робити те, що ми любимо – вбивати і знищувати. Українцям у цій ситуації просто нема де відступати. Взагалі у Путіна є дві цілі війни – винищити український народ і зруйнувати українську державу. Тому жодні оці американські нахиляння до миру неуспішні, тому що Путін не досягає ні одної, ані другої своєї цілі. А якщо винищити – це не є пряма загроза. Це те, що не відчували, можливо, французи, навіть будучи в окупації, чи просто живучи під час Першої світової війни досить мирним трибом. А це є досить  реальне майбутнє для українців, якщо вони поваляться. Є такий Микола Азаров. Я думаю, що українці мають добру пам'ять і пам'ятають, що це прем'єр-міністр часів Януковича. Так ви думаєте, вони там спокійно сидять? Цей Азаров зараз фактично з рештою, хто повтікав з України, зараз піклуються Україною про те, що робити з захопленими українцями, що робити, щоб війська Росії прийшли до кордонів з Польщею. Скільки б не лишилося українців, то є мільйони все ж таки. Елла Лібанова каже, що в Україні зараз живе 30-35 мільйонів людей, зважаючи з тими 9 мільйонами, які виїхали. І от якщо дехто із ждунів думає, що дочекаються російських військ і все буде в порядку – ні. Бо мета є очистити територію України від всіх, хто на ній проживає. Вони не потрібні. Так от Азаров займається тим, що розробляє плани утилізації українського населення. Хтось чекав, а більшість не чекала. А на що нам взагалі? І ті, що чекали, і ті, що не чекали. Нам не треба українців, як таки. І от що з ними робити? Від депортації до знищення мільйонів українських громадян. От чим займається зараз Азаров Микола, про якого ми так згадуємо з такою посмішкою. Він же ж смішний дядько, не вміє навіть говорити українською, але дивіться, чим він зайнятий. Через то в Україні фактично немає вибору: або чекати депортації і знищення, або стояти з усіх можливих сил для досягнення перемоги.Але не хочу сказати, що все так райдужно, тому що оця адаптація, стійкість і оце життя в умовах війни є надзвичайно тяжкими для людей. Тобто вони можуть сказати: "Так, ми за перемогу, ми віримо у мирне майбутнє, ми переможемо і все повернемо". Але це дається дуже важко. Тому одна з основних тем соціологів – це дослідження психофізіологічних станів людей. Виявляється, що близько 80% українців в опитуваннях соціологів показують, що їхній психоемоційний стан є дуже важким, що вони зазнають багатьох стресів, і ці стреси є травматичними. Вони формують в людей психологічні захворювання: від тривожності і навіть до параноїдальних настроїв. Через це не треба думати, що ця ейфорія так збереглася. Йде довга війна, є численні жертви, і, на жаль, тривогу викликає і психоемоційний стан. Хтось зламався, хтось зневірився, хтось прийшов з війни і не знаходить собі місця. У Львові є дуже багато таких ініціатив, наприклад, як підтримати ветеранів, як надати допомогу людям з інвалідності, як взагалі поводитися, коли зустрінешся з військовими. Якщо ви їх зустрічаєте, не треба кидатися їм на шию, обнімати, цілувати, треба просто прикласти руку до серця. Вони це зрозуміють і будуть вдячні.Тобто є дуже багато таких речей, які турбують і гнітять українців. У мене є таке свідчення, чого українці бояться найбільше. Звісно, 80% бояться довгої війни, тих жертв, які люди відчувають, і наступу Росії. Це головний страх, який людина постійно над собою відчуває. Але українці – практичні люди і наступні причини, чого люди бояться, викликають навіть посмішку. На другому місті (60%) – зростання цін, нестача продуктів, не виплата зарплат і пенсій. Раніше допомагали американці, які підтримували наш бюджет. А уявіть собі, як вам зарплати чи пенсії не дали, як у цій ситуації виживати? Але на третьому місці бояться розпаду України як держави. Ви правильно сказали, що оці всі відчуття і настрої все ж таки відображають от такий поступовий процес. Сказати до війни, що з державою щось станеться, ну то станеться. А зараз бояться розпаду держави. Бо українці зрозуміли, що вони як нація стануть суб'єктом. Активною силою, яка існує і бореться за себе, є власна держава. Третій за значимістю страх для українців - розвал держави. Хоча 32% українців розчаровані в державі. У нас купа феноменів, які ніяк не можуть пояснити наші зарубіжні дослідники. Парадоксальні речі: то в них ейфорія від початку війни, то бояться втратити держава, яку самі ж гризли і критикували. Але в той же час, що ж об’єднує українців? На першому місці – це віра у краще майбутнє. 53%, тобто хай не абсолютна, але більшість каже, що ми воюємо, терпимо, зазнаємо всяких збитків задля майбутнього. Українці вважають, що ми все рівно переможемо і будемо жити в майбутньому добре.Це майбутнє само по собі прийде добре? Я просто пам'ятаю, як Олег Рибачук казав, що коли на виборах президента переміг Віктор Ющенко, якому дуже важко далася ця перемога, було таке враження, що повалимо зараз Януковича, Кучма відійшов в бік, тому якось воно саме по собі буде далі добре. А воно якось не виходить. Не виходить, але все ж таки цікаво, як люди бачать майбутнє країни чи особисте. Тут є показник в умовах колосальної міграції. 4,7 мільйонів українців мають офіційний статус біженця, а їх там сидить десь до 6 мільйонів. І їх питають, чи є надія на майбутнє. Так, на першому місці, надія є на майбутнє добре, як не для них самих, так для наших дітей. А з іншого дослідження уточнення, що повернуться ще наші, і взагалі для всіх українських дітей, щоб вони були тут в Україні щасливими. Їх об'єднує почуття єдиної родини, бо ми є громадянами України. Це свідчення того прагнення до розуміння чи прагнення до кращого майбутнього вже не для якоїсь окремої сім'ї з дітьми, а почуття єдиної родини. Тут же на шостому місці – ідея побудови національної держави. Тут є і прагнення спільної боротьби – те, що свідчить про солідарність. Однак нас об'єднують і спільні труднощі. Знову парадокс: ніби труднощі ми маємо, але вони нас об'єднують. Як ведучий на телеканалі, який веде ранковий етер, я не можу сказати, що втішений, коли, наприклад, "шахеди" долітають до Львова. Але в цей момент я відчуваю, що мені легше розмовляти з Харковом. Мені простіше знаходити потрібні слова, коли я говорю з Сумами. Тому що ми на одній хвилі в цей день. Коли ми читали у поета про чуття єдиної родини, то воно якось виглядало так трошки літературно.Тим не менше ідея того, що Україна – це насамперед українське політичне громадянство дозріло десь у 2014 році. Але після цього вже почали додавати питання: "А чий Крим?". Тобто щось більше, ніж просто маркер наявності паспорта. Чи додаються ще якісь додаткові умови, що таке громадянство України? Що таке спільний набір, який описує цю ідентичність? Я казала, що це вже очевидна причина для якогось більш розлогої розмови, тому що швидко не поясниш. Але, підсумовуючи все, що сказано було за сьогодні, найголовнішим тут є усвідомлення необхідності своєї української держави, яку можемо критикувати. Третина суспільства розчарована державою, але це наша держава і тільки ми вирішуємо, яка вона буде. Як вона буде нас не задовольняти, то ми поміняємо державу, ми владу змінимо і все. Але тут тільки відмінність, що держава у розумінні політичної нації, не є просто самоціль і верхівка всього. Вона не є домінанта. Ми її завоювали, ми того хотіли, ми того прагнули, і ми будемо за нею стояти. Але вона не є господарем, а є слугою народу. Ми її оберемо, ми її будемо контролювати, і все, яка б вона була недолуга, як би ми її не критикували чи мали до неї претензії. Якщо б були президентські вибори, то дарма сподіваються і росіяни, і той же президент США, що виграє хтось інший. Зеленський зараз би виграв, очевидно, або принаймні зійшлися би в другому турі два кандидати: Валерій Залужний, який має трохи вищий рівень довіри, ніж Зеленський, але і Зеленський ні в року від нього відстає. Але серед тих одиниць вибору не було б чужих за духом, за намірами, за російськими орієнтаціями. Чим краще Залужний чи Зеленський? Тут є проблема – сам Залужний не дуже хоче балотуватися. Але факт залишається фактом. Наша держава – це основне. Ми її втримаємо, але вона не буде господарем, вона буде нашим слугою. Як вона нам не подобається, ми її змінимо, переоберемо і все.