Ця подія, яка має шанс стати історичною, є продовженням складної попередньої історії переговорів, що розпочалися ще у 2022 році майже одразу після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Еспресо нагадає, як виникли переговори у Стамбулі, їх розвиток, причини зриву та відновлення діалогу після повернення Трампа до влади у США.Початок переговорів: Білорусь як невдалий майданчикПереговори у Білорусі за участі голови фракції "Слуги народу" у ВР Давида Арахамії та помічника президента РФ Володимира МединськогоПереговори між Україною та Росією розпочалися невдовзі після початку повномасштабного вторгнення. Перші три раунди відбулися наприкінці лютого та на початку березня 2022 року на території Білорусі, неподалік українського кордону. Однак українська сторона з самого початку ставила під сумнів доцільність такого формату, оскільки Білорусь фактично брала участь у війні на боці Росії, надаючи свою територію для наступу, й не могла виступати як нейтральний майданчик.Попри це, після телефонної розмови президента Володимира Зеленського з Олександром Лукашенком було досягнуто домовленості про зустріч без попередніх умов. Українська делегація складалася з представників політичного керівництва, зокрема голови фракції "Слуги народу" у ВР Давида Арахамії. Росію представляли урядовці на чолі з помічником президента РФ Володимиром Мединським.Цікаво, що під час цих переговорів вбили одного з українських учасників (як згодом казали в Офісі президента – неофіційного консультанта) – банкіра та шпигуна Дениса Кірєєва, який мав завдання від ГУР затягнути процес для посилення української оборони. Однак на початку березня його застрелили представники СБУ, які звинуватили Кірєєва у держраді. Хоча очільник ГУР Кирило Буданов має іншу думку, у 2023 році він сказав WSJ, що "якби не пан Кірєєв, швидше за все, Київ був би взятий", бо саме він попередив про основне місце атаки за кілька годин до нападу. Хай там як, видимим результатом початкових раундів переговорів стало узгодження гуманітарних коридорів для евакуації цивільного населення з зон активних бойових дій. Водночас у питанні припинення війни сторони залишилися на протилежних позиціях. Росія висувала максималістські вимоги: так звану денацифікацію, демілітаризацію, визнання окупованих територій та скасування санкцій. Україна ж наполягала на виведенні російських військ та відновленні територіальної цілісності. Через це переговори на білоруському майданчику зайшли в глухий кут, і сторони почали шукати інше місце для можливого продовження діалогу.Перехід до Стамбула: Туреччина як нейтральний посередникУчасники української делегації у Стамбулі: Олександр Чалий, Давид Арахамія, Мустафа Джемілєв, Михайло Подоляк та Рустем УмєровУкраїна з самого початку наполягала на зміні локації для переговорів, вказуючи, що Білорусь не може виступати нейтральним посередником через активну підтримку російської агресії. У відповідь Туреччина – на чолі з президентом Реджепом Таїпом Ердоганом, який має хороші стосунки як з Києвом, так і з Москвою – запропонувала свою територію для продовження перемовин.Першим кроком до перенесення майданчика стала тристороння зустріч міністрів закордонних справ України, Росії та Туреччини – Дмитра Кулеби, Сергія Лаврова й Мевлюта Чавушоглу, яка відбулася 10 березня 2022 року в Анталії на полях дипломатичного форуму. Хоча тоді суттєвих результатів досягнуто не було, ця зустріч відкрила шлях до повноформатних переговорів у Туреччині.Ключовий раунд пройшов 29 березня 2022 року в Стамбулі, у палаці османських султанів Долмабахче. Перед його початком президент Ердоган закликав сторони до компромісу та наголосив на історичній відповідальності, яка лежить на делегаціях. Особливу увагу ЗМІ привернула присутність ізраїльсько-російського бізнесмена Романа Абрамовича, якого турецька сторона назвала учасником російської делегації. Його участь у процесі трактували як спробу налагодити неформальні комунікації.У підсумку українська сторона представила проєкт мирної угоди, в якому запропонувала закріпити нейтральний статус держави (відмову від вступу до НАТО) в обмін на юридично зобов’язальні міжнародні гарантії безпеки з боку провідних держав, зокрема, США, Великої Британії, Франції, Китаю, Туреччини. Також у пропозиції фігурували умови щодо повернення до кордонів станом на 23 лютого 2022 року, зобов’язання західних партнерів допомогти у разі нового нападу, а питання Криму пропонувалося врегулювати дипломатичним шляхом протягом наступного десятиліття. Стосовно Донбасу, питання не було також узгоджене. Росія ж продовжувала вимагати фактичної капітуляції – визнання анексії Криму, "незалежності" для "ЛНР" і "ДНР", і традиційно "демілітаризації" й "денацифікації" України. Також не даючи гарантій безпеки. Тому всі ці вимоги були для Києва неприйнятними, адже означали б втрату суверенітету та незалежності. Попри ці діаметрально протилежні думки, сторони демонстрували ознаки готовності шукати компроміси. Насамперед це стосується України. Натомість Росія оголосила про нібито "зниження військової активності" на київському та чернігівському напрямках, що вона назвала "жестом доброї волі". Проте, як згодом з’ясувалося, це було радше визнанням факту: українські війська на той момент вже перехопили ініціативу й витісняли окупаційні сили з півночі країни.Жодних обов’язкових рішень у Стамбулі ухвалено не було. Як зазначив Дмитро Кулеба, сторони лише окреслили позиції, але не підписували юридично зобов’язальних документів. Тому це були розмови без наслідків. А заяви Росії про те, що Україна начебто погодилася на більшість її вимог, Київ одразу спростував.Чому зірвалися переговори у Стамбулі жертви російських окупантів у Бучі, Фото: rеutеrs Попри початковий прогрес, переговори різко зупинилися. Останній раунд переговорів у Стамбулі відбувся 15 квітня.Причинами стали все нові вимоги Росії, від територій до визнання російської мови другою державною в Україні, скасування санкцій та припинення судових позовів проти Росії. Та найважливіше, що після виявлення звірств у Бучі та інших містах, українське суспільство втратило довіру до можливості домовитися з агресором, розуміючи, що це екзистенційна війна за виживання українців як нації. Тим більше, що квітень ознаменувався значним досягненням – звільненням півночі України від окупантів, що додало наснаги битися до перемоги. "Українське суспільство зараз зі значно більшим негативом відноситься до будь-якої переговорної концепції, що стосується РФ", - заявив тоді радник президента Михайло Подоляк та учасник української делегації про зміну емоційного фону переговорів. Тобто в цей період морально-психологічний стан суспільства був таким, що компроміси з ворогом вважалися неприйнятними. Президент Зеленський чітко це усвідомлював, тому продовжив гуртувати українців та світових лідерів довкола ідеї перемоги, тобто поразки Росії на полі бою. Хоча і не відкидав ідеї переговорів. "Складно, емоційно складно. … бо ніхто не хоче домовлятися з людьми, які катували твій народ. …. Ми маємо не упускати можливостей, якщо вони будуть у нас, дипломатичного вирішення цього питання. … Люди приймуть мир у будь-якому разі, тому що люди хочуть, щоб ця війна закінчилася. На наших умовах - умовах незалежності України, але тим не менш. Кожна сім'я щось втратила, є люди, які втратили дітей, і я не думаю, що їх задовольнить будь-який мир на будь-яких умовах і в будь-який час, бо це велика рана та трагедія - втратити близьких та рідних людей", - сказав глава держави в інтерв’ю АР в середині квітня. Натомість росіяни люблять повторювати, що вся справа була в одній персоні – тодішньому прем’єр-міністру Великої Британії Борису Джонсону, який у квітні 2022 року відвідав Україну та нібито переконав Київ не поспішати з угодою і боротися далі. Російська пропаганда особливо наголошує, що таким чином країни НАТО нібито хотіли послабити російську військову міць. Хоча офіційний Київ, Лондон та Вашингтон безліч разів заперечували це, наполягаючи на тому, що Україна сама вирішує свою долю. Та варто відзначити, що після початкового успіху ЗСУ, підтримка Заходу дійсно моментально посилилася (відбувся перший "Рамштайн" та координація військової допомоги), що безумовно додало впевненості українському керівництву та військовим у продовженні боротьби. Таким чином до червня 2022 року переговори остаточно припинилися. А у вересні 2022 року, після оголошення Росією анексії чотирьох українських регіонів, президент Зеленський ввід у дії рішення РНБО та підписав указ, який забороняв будь-які переговори з Кремлем. У листопаді того ж року Україна представила "формулу миру" з 10 пунктів, що передбачала повне виведення російських військ, повернення всіх окупованих територій, включно з Кримом, і притягнення винних у воєнних злочинах до відповідальності. Тобто висловила свої максималістські умови для завершення війни, які, звісно, не влаштовували Путіна, що перейшов від тактики "Київ за три дні" до війни на виснаження, яка триває і до сьогодні.Цікаво те, що указ Зеленського від 30 вересня 2022 року офіційно закріпив неможливість переговорів із Путіним, хоча діалог із Росією як державою теоретично залишався можливим. Це відбувалося, зокрема, стосовно обміну полоненими. Хоча, як нещодавно заявив нардеп Олексій Гончаренко, прямі переговори між Україною та Росією відбувалися регулярно протягом трьох років. "Делегації були на дуже високому рівні. Зустрічі проходили на Аравійському півострові", - відзначив Гончаренко, однак не надав відповідних доказів. Відновлення переговорів за президентства ТрампаЗустріч Зеленського з Трампом на похороні Папи Франциска (Ватикан, 26.04.2025), Фото: Офіс президента України Після повернення до Білого дому Дональд Трамп зробив завершення війни в Україні одним із ключових пріоритетів своєї зовнішньої політики. Його риторика, яка ще під час передвиборчої кампанії обіцяла "припинити війну за 24 години", трансформувалася в активний тиск на Україну та Росію (більшою мірою на Київ та лиш натяки в адресу Москви) для відновлення переговорів. Потенційна нова зустріч у Стамбулі наразі є кульмінацією цих зусиль.Ще у лютому в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія) відбулися перші офіційні переговори між американськими та російськими делегаціями. Хоча вони не принесли ясності, а лише додали спекуляцій і занепокоєння в Європі, де побоювалися, що Трамп може укласти угоду без участі України, вигідну Росії. Тим більше що в останній день лютого стався дипломатичний скандал у Білому домі, коли президента Зеленського, фактично, показово вигнали з Вашингтона, бо говорив не те, що хотів чути Трамп. Після був прямий тиск на Київ, коли розвіддані та поставки зброї були на паузі. Однак ситуацію вдалося врегулювати спільними зусиллями європейських лідерів і вже у березні відбулася зустріч в Саудівській Аравії між американськими та українськими делегаціями. Як результат – Україна та Росія погодили 30-денне енергетичне перемир’я та тишу у морі, але на практиці цього так і не було досягнуто. Надалі Україна розробила разом з європейськими партнерами ідею 30-денного всеосяжного перемир’я, щоб розпочати після цього мирні переговори та для безпеки розмістити європейський контингент. США також підтримали ініціативу, натомість Кремль не погодився, говорячи, що досягнення миру можливе лише шляхом "усунення першопричин конфлікту" і знову згадуючи про демілітаризацію та денацифікацію. Однак, щоб підтримати свій імідж та пропагандистську риторику, як того хто хоче миру більше, ніж Зеленський, Путін спершу оголосив одноденне перемир’я на Великдень (на фронті гармати не стихали), а потім – триденне для свого параду на 9 травня (теж бойові дії тривали). Тим часом українська влада посилила свою риторику, коли залучила лідерів Європи до Києва, які поставили Кремлю ультиматум – або 30-денне перемир’я і переговори, або будуть найбільші можливі санкції, які створять економічні проблеми режиму та у будь-якому разі заставлять його припинити війну. Тож Володимир Путін вирішив зробити зустрічний хід і запросив Україну на прямі переговорив в Стамбул, посилаючись на "перервані домовленості" 2022 року. Однак він відхилив пропозицію про 30-денне перемир’я, що викликало критику з боку України та Заходу. Зеленський заявив, що Україна готова до переговорів у будь-якому форматі, але лише після забезпечення припинення вогню. Трамп, зі свого боку, публічно закликав Україну погодитися на переговори 15 травня в Стамбулі, висловлюючи розчарування у відсутності прогресу та звинувачуючи Путіна в затягуванні часу. Таким чином, Володимир Зеленський, щоб не втратити підтримку Дональда Трампа, підняв ставки ще вище, коли запросив Путіна особисто на переговори в Стамбул. Що кажуть експерти про "Стамбул-2"Нова зустріч у Стамбулі може стати ключовою подією у цій війні. Однак наразі немає ясності, хто буде, відповідно, чи буде результат. Володимир Зеленський точно відвідає Туреччину, оскільки планує зробити робочий візит до президента Ердогана. Натомість у РФ поки офіційно не повідомляють, хто буде у Стамбулі. Речник Кремля сказав, що про це оголосять тоді, коли "Путін визнає це за потрібне". Що є натяком на продумування диктатором, як в черговий раз обхитрити всіх та виграти ще більше часу для продовження війни. Є інформація, що замість Путіна в Туреччину швидше за все полетить міністр закордонних справ Лаврова та помічник президента Ушаков, хоча рішення стосовно поїздки Путіна може змінитися в будь-який момент. Тим часом Дональд Трамп, який зараз з робочим візитом у Саудівській Аравії, також висловив зацікавлення у відвідинах Туреччини та зустрічі на можливих мирних переговорах. Однак, як пояснив спецпредставник Трампа Джозеф Келлог, президент США буде лише у випадку, якщо Путін прилетить на переговори до Стамбула.У випадку, якщо Путіна не буде, президент Зеленський не планує зустрічатися ні з ким від російської делегації. Також на брифінгу він додав, що "собі нічого не забороняв" стосовно мораторію на переговори указом від вересня 2022 року. Зеленський пояснив, що указ РНБО про заборону переговорів із Путіним мав на меті запобігти несанкціонованим перемовинам за участі третіх осіб, які могли б видавати себе за представників України. Натомість він, як президент, має повне право вести такі переговори, відповідаючи за зовнішню політику та дотримання Конституції."Я вважаю, що неприїзд Путіна, а знову ігри – це фінальна точка його демонстрацій, що вони не готові до закінчення війни. А значить, усі обіцянки, тверезі й чіткі обіцянки США, Європи, лідерів інших країн повинні бути виконані. … Значить будуть санкції", - сказав Зеленський. Більшість аналітиків не вірить, що Путін таки наважиться приїхати на зустріч з Зеленським та Трампом. Зокрема, на думку експертів з Інституту вивчення війни, "Путін навряд чи поїде в Стамбул на прямі переговори з Україною". Вони вважають, що у Москві опрацьовують умови для відмови Путіна від цієї поїздки.Старший науковий співробітник Фінського інституту міжнародних відносин Маргарита Завадська, упевнена, що все складається таким чином, що Путін справді шукає способів не прилетіти. За її словами, це було б логічно, тому що Путін не має інтересу завершувати війну:"Ця війна йому вигідна, це джерело легітимації, і це джерело демонстрації сили".Політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва, експерт з питань зовнішньої та внутрішньої політики України Володимир Горбач каже, що для Путіна поїздка до Стамбула означала б втрату ініціативи. "Путін всіма цими маневрами бореться за те, щоб володіти ініціативою, зокрема в перемовному процесі й не відпускати її з рук. Путін буде далі намагатися розхитувати єдність та згуртованість нашої коаліції й буде намагатися далі висувати новіші ініціативи. Я не виключаю, що навіть в силовий спосіб – через демонстрацію нових уявних чи недорозроблених військових спроможностей, та лякати західних партнерів, щоб вони більше тисли на Україну і йшли на виконання російських умов та ультиматумів. Бо це все насправді війна ультиматумів – цей обмін може бути вічним. Ультиматум на ультиматум – всі ухиляються від прямої відповіді й гра продовжується. І це погана гра. Я думаю, що ця кривава війна триватиме ще мінімум до осені", - вважає Горбач.Керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко зазначив в етері Еспресо, що наразі немає передумов для переговорів."У голові Путіна це виглядає так: він може натиснути - і, можливо, влітку наш фронт посунеться або навіть посиплеться. Вони сподіваються просунутися до Запоріжжя й далі в напрямку Дніпра. Це, на їхню думку, дозволить їм восени опинитися в набагато вигідніших перемовних позиціях. З нашого боку ситуація зрозуміла: ми прагнемо миру, але водночас готові до розвитку подій за російським сценарієм. Імовірно, цей сценарій провалиться, і тоді саме ми матимемо кращі переговорні позиції восени. Зараз немає точки дотику - ані з нашого боку, ані з боку Росії", - зауважив Андрющенко.Політолог Сергій Таран в етері Еспресо заявив, що задача мінімум для Трампа – посадити за один стіл перемовин Зеленського та Путіна і у випадку неуспіху відійти від процесу переговорів. Тому важливим стане питання, що буде після того, як Путін не приїде і 30-денного перемир’я не станеться? Чи дійсно Європа та США введуть ще більше санкції проти країни, яка і так має світове лідерство в цьому питанні і навчилася їх обходити? Політолог Віктор Шлінчак в ефірі Еспресо сказав, що це принципове питання. "У європейських політиків немає іншого сценарію, ніж реалізувати те, про що вони заявили. Якщо вони не реалізують посилення санкцій, це означатиме, що Путін правий. Що цінність слова європейських політиків нульова, що з ними можна говорити лише елементами сили і що залякування Путіна дає результат", - зазначив він.Він додав, що Путін хоче провести літню наступальну кампанію і він до неї готувався останні три-чотири місяці, тому не планує міняти планів. "Очевидно, що нове вікно можливостей для потенційного діалогу з РФ може наступити не раніше осені. Але всі грають у цікаву гру - кожен хоче показати, що він за мир і продемонструвати, що він більше за мир, ніж супротивник", - підсумував політолог.Читайте також: Підготовка до війни чи стратегічний тиск: Росія розширює військові бази біля кордонів НАТО. Пояснюємо
... More