Search trend "Привіз"

Незважаючи на активну роботу ППО, у місті є пошкодження цивільної інфраструктури

До Мукачева 22 липня прибув черговий евакуаційний потяг із Донецької області. Він привіз двох мам з чотирма дітьми, які залишили домівки через війну

46-річний Дерек Гаффман переїхав разом з сім'єю переїхав зі США до Росії, аби уникнути "ЛГБТ-пропаганди", але в РФ його відправили воювати проти України. Запис Американця, який привіз сім’ю до РФ, щоб уникнути «ЛГБТ-пропаганди», відправили на війну спершу з'явиться на Букви.

21 липня 1610 року з плавання на Далекий Схід до Амстердама повернулися два кораблі "Об’єднаної Ост-Індської компанії" -"Грифон" і "Червоний Лев зі стрілами". Навіть для того часу, який ми звично називаємо добою великих географічних відкриттів, це була не ординарна мандрівка. Хоча б тому, що саме з неї розпочалася відносно регулярна голландська торгівля з Японією. До того ж в переліку товарів, які "Червоний Лев" привіз до Голландії, була зазначена партія чаю. Вважають, що це перший документально зафіксований випадок комерційного постачання чаю до Європи.Звісно, із напоєм із листя чайного дерева європейці на той момент вже були знайомі. Першим про нього згадав в 1555 році італієць Джованні Батіста Рамузіо – щоправда, з чужих слів, а в 1560 році описав португалець Гашпар да Круз, який сам дістався Китаю. Власне, його співвітчизники на той момент вже кілька десятиріч плавали до Піднебесної, а за три роки до його повідомлення отаборилися в Макао – і утримували це місто до кінця ХХ сторіччя.Проте для португальців чай залишався екзотичним китайським трунком, який можна було скуштувати хіба що з цікавості або ж застосовувати як ліки – й лише тим, хто міг собі дозволити подібну недешеву "примху". Запропонувати його європейцям саме як напій для регулярного вжитку – і отримати таким чином ще одне джерело прибутку — здогадалися саме нідерландські комерсанти. Втім, саме таким, "капіталістичним" підходом і відрізнялася їхня колоніальна політика від куди архаїчнішої португальської.Новий напій і справді припав багатьом західним споживачам до смаку. Насамперед мешканцям самих Нідерландів. Але не лише їм. Скажімо, вже в 1615 році англієць Річард Вікхем просив привезти йому з Макао "чай кращого сорту" – чим, мабуть, чимало здивував місцевих португальців.За поширеною легендою, вже невдовзі португальці також почали постачати чай до Європи – саме транзитом, не залишаючи його в себе. Тому, мовляв, вантаж позначали літерою Т або ж абревіатурою Т.Е.А. (Тrаnsроrtе dе Еrvаs Аrоmаtісаs) – звідки й нібито і з’явилася назва чаю англійською, бо самі португальці й досі називають його "чай", згідно з класичною китайською вимовою. Історія не позбавлена вишуканості, дарма що вигадана.До Амстердама першу партію чаю привезли з Японії (там його, між іншим, називають "о-ча"), проте досить швидко переорієнтувалися на "оригінальний", китайський продукт, який був ближчим і дешевшим. До того ж в 1624 році "Об’єднана Ост-Індська компанія" закріпилася на Тайвані – навпроти провінції Фуцзянь, звідки листя відтоді вивозили найбільше (і часто контрабандою). Саме це зрештою сприяло поширенню "альтернативної" назви, бо місцевою говіркою той самий китайський ієрогліф звучить як "те". І тепер саме так іменують напій голландською та іншими мовами, носії яких призвичаїлись до продукту, який їм постачали нідерландські купці. Фуцзянське походження, між іншим, має іще одна назва - "пеко", тобто "біла квітка", або "білі ворсинки". Терміном "оранж пеко" стали позначати найкращий чай, "гідний правителів", якими в Нідерландах були князі Оранські – тож не варто чекати від нього саме помаранчевого кольору і тим більше шукати серед чаїнок пелюстки самого помаранчу…Поширенню чаю в Європі сприяло те, що його вважали альтернативою пиву й особливо міцним алкогольним напоям, масове поширення яких з ХVІ століття мало для багатьох країн катастрофічні наслідки – їхнє населення так само масово спивалося. Натомість чай не п’янив, а бадьорив – і ремісники та наймані працівники могли сумлінно виконувати свою роботу.Звісно, чай рекламували. Чи не найвідомішими його пропагандистом був голландський лікар Корнеліс Бонтеку, який рекомендував його і як збадьорливий трунок, і як дивовижний засіб мало не від усіх хвороб, здатний врятувати навіть людину, що однією ногою вже стоїть у могилі.Сам Бонтеку хвалився що випиває понад сто чашок напою щодня – втім, недоброзичливці пояснювали його завзятість тим, що йому щедро платила та сама "Об’єднана Ост-Індська компанія", вдячна за вербування все нових і нових адептів напою – а відтак покупців привезеного нею товару.Проте був у чаю і конкурент – кава. Вона мала схожі властивості, проте ширилася ще швидше. Кавові зерна європейці теж купували за океаном – у Ємені, але монополізувати їхній перепродаж жодній з комерційних компаній не вдалося. Відтак торгівців кавою було більше навіть фізично – і вони як могли чинили спротив "інтервенції" чаю на континент. Використовували й суто адміністративні, і агітаційні заходи – зрештою, голландці давали й приводи, і приклади. Відомий паризький лікар Гі Патен просто каменя на камені не залишив від французького ж "чайного пропагандиста" Філібера Моріссе. А данський натураліст Симон Пауллі оприлюднив цілий трактат проти тютюну і чаю (так, він вважав їх однаково небезпечними), в якому висловлював припущення, що можливо на Сході чай і має якісь корисні якості, але в європейських умовах їх втрачає.Зрештою, китайський напій зазнав поразки і його продавці змушені були змиритися з упослідженим місцем на ринку в більшості європейських країн. Винятків було два. Самі Нідерланди, що за своєї "золотої доби" пили саме чай, та Британські острови. Проте в обох випадках історія виявилася складною.Торгувати чаєм в Англії почали ще за часів Республіки — у 1658 році. Але саме як нідерландським товаром (хоча на початку навіть тут слово "чай" були аже ніяк не менш поширеним, аніж звичне зараз "ті"). За два роки відбулася Реставрація — на трон повернувся Карл ІІ. Повернувся з еміграції, яку проводив переважно у нідерландській Бреді, де й сам, і його оточення призвичаїлися до чаю.В сучасній Британії, щоправда, головну роль в поширенні цього напою відводять дружині Карла ІІ, Катерині Браганській, португальській принцесі. Дарма, що в самій Португалії чаювання на той час зовсім не було поширеним. Досить було того, що її співвітчизники здавна торгували з Китаєм, щоб і Катерина в уявленні її нових підданих стала "чайною королевою".Заслуга дружини Карла ІІ (а певною мірою і його самого, якщо врахувати, що спілкувався з дружиною він не часто, бо мав безліч коханок) полягає в іншому – Катерина змушена була споживати улюблений напій чоловіка… вдома. І тим самим дала приклад іншим англійським родинам. Натомість кава ще довгий час залишалася "публічним" напоєм – її пили в кав’ярнях, ще й переважно в чоловічій компанії.Любов короля до чаю, між іншим, не завадила запровадженню високих податків на нього – адже листя продовжували імпортувати до Англії голландці. Втім, саме за правління Карла ІІ ситуація почала змінюватися. У 1662 році нідерландців вибили з Тайваню. А ще за сім років – вже від імені нових володарів Китаю, маньчжурської династії Цін, право на вивезення чаю з Піднебесної отримала й англійська Ост-Індська компанія. І це був не просто злам іноземної монополії. Керівництво компанії та зниження податків пролобіювало, і остаточно привчило співвітчизників до китайського напою. Завершивши його "одомашнення", розпочате Катериною Браганською.А ось в Нідерландах все відбулося з точністю до навпаки. Чай перестав бути для тамтешніх комерсантів найприбутковішим товаром. Натомість після кількох десятиріч експериментів, у власних володіннях на острові Ява вони навчилися вирощувати каву. Постачати її на батьківщину взялася все та ж "Об’єднана Ост-Індська компанія". Тож чи варто дивуватися, що останні три сторіччя мешканці Нідерландів кави п’ють більше, ніж чаю. Спеціально для ЕспресоПро автора. Олексій Мустафін, український журналіст, телевізійний менеджер, політик, автор книжок науково-популярного спрямуванняРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Чеський режисер Робін Квапіл запропонував скептикам, які не вірили у війну Росії проти України, відвідати Харків та Донбас, щоб побачити на власні очі наслідки агресії РФ.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Ключова історія – величезна психологічна драма президента Дональда Трампа, який мріяв стати Махатмою Ґанді, але виглядає так, що йому доведеться стати якщо не Черчиллем, то Рузвельтом. Те, що росіяни не тримають свого слова, почало доходити до Трампа. Розуміємо, що частиною його стратегії – погоджуватись з росіянами, намагатись погладити Путіна по голові. Але на будь-які трампівські ініціативи Путін відповідав бомбардуванням наших міст. І це вже зауважила навіть Меланка Трамп. І американський президент немовби розлютився, але знов дав Путіну 50 днів для того, щоб той подумав про свою поведінку. Що це все для нас означає?Ми з вами, пане Борковський, багато разів говорили про моє переконання, що настане момент, коли президент Трамп нарешті усвідомить, що президент Путін маніпулює ним і зовсім не має наміру домовлятися про мирне завершення війни, бо просто не здатен на це. Він не досяг жодної реальної перемоги на полі бою, заплативши за це сотнями тисяч життів за останній рік.Він, можливо, захопив ще 1% території України, трохи більше. Проте жодну зі своїх ключових цілей, зокрема зміну режиму, знищення української державності, відступ НАТО зі Східної Європи, він не здійснив і не здійснить. Саме заради цих цілей він безжально жертвує життями як росіян, так і українців.Сьогодні він перебудував усю економіку на військові рейки, щоб продовжувати війну. Президент Трамп, схоже, нарешті починає це розуміти, особливо після того, як Путін не припинив ракетних ударів по вашій країні, як ви щойно зазначили. Він бачить, що Путін просто лестить йому, використовуючи його у власних інтересах.Трамп нарешті бачить це, і він справді розлючений.На вашу думку, що спонукало Дональда Трампа дати Путіну 50 днів? І що буде відбуватися паралельно? Путін буде намагатися атакувати. А чи Трамп дозріє до якогось рішення щодо постачання серйозної зброї?Гадаю, президент Трамп, ймовірно, усвідомив, я, звісно, лише припускаю, що було нереалістично очікувати, ніби Путін просто зупиниться тільки тому, що Дональд Трамп так сказав. Схоже, Трамп починає розуміти, що потрібно сформувати зростаючий, навіть ескалаційний набір витрат і ризиків, які Путін буде змушений враховувати, а це потребує часу. Хотілося б, щоб не довелося чекати 50 днів. Хотілося б, щоб вторинні санкції були запроваджені негайно.Водночас повідомляється, що президент Трамп мав розмову з президентом Зеленським, під час якої запитав, чи може Київ атакувати Москву і Санкт-Петербург.Президент Зеленський, звісно, відповів: "Звичайно можемо, якщо ви дасте нам зброю". Це свідчить про те, що Трамп шукає спосіб посилити тиск на Путіна протягом цього 50-денного періоду, аби збільшити ймовірність того, що Путін погодиться на переговори про припинення вогню. Особисто я не вірю, що Путін на це піде, ні за 50 днів, ні в майбутньому взагалі.Я лише припускаю, що Трамп вважає, що Путіну потрібен час, щоб побачити й усвідомити, якою буде ціна, якщо він не зупинить війну.Надзвичайно важливий момент – розмова президента США з президентом України Володимиром Зеленським, в якій Трамп запитав щодо ударів по Москві чи Санкт-Петербургу. Я не знаю, наскільки серйозно він мав на увазі те, що ми почули в Україні, але це надзвичайно потужний сигнал. На вашу думку, Трамп порадив чи просто вирішив поговорити, як про погоду або як про футбол: "А чому би вам не вдарити по Москві чи Санкт-Петербургу?". Але в Москві насправді до цього дуже-дуже серйозно ставляться.Це саме те, про що я говорив кілька хвилин тому. Президент Трамп, на мою думку, провів цю розмову і зробив відповідні пропозиції президенту Зеленському, бо шукає спосіб показати Путіну реальні витрати війни, витрати, які тільки зростатимуть для російського суспільства, а отже, підвищуватимуть політичну ціну для самого Путіна, якщо той продовжуватиме війну.Досі, як ми всі знаємо, саме Україна –  Київ, Львів, Дніпро, Харків та інші міста Донбасу несуть на собі всі жахливі наслідки цієї війни, тоді як Москва і Санкт-Петербург залишаються практично неушкодженими.Мені здається, що президент Трамп не ставиться до цього легковажно. Він мислить як забудовник із Нью-Йорка, якому потрібно отримати щось від місцевого чиновника, інвестора чи власника землі. Він запитує себе, як посилити тиск і підняти ціну для іншої сторони за її відмову зробити те, що, на його переконання, необхідно, а в цьому випадку це припинення війни.Схоже, Трамп намагається зрозуміти, як посилити біль і втрати для Путіна за те, що той продовжує війну.Просив би вас співставити два плацдарми – Близький Схід і російсько-українська війна. Ми зараз дуже уважно спостерігали, що відбувається під час ірано-ізраїльської війни, від початку до тріумфального контролю ізраїльських ВМС та до появи американської стратегічної авіації В-2. Водночас відбувалися телефонні розмови між Трампом та Путіним, також були й певні консультації з Пекіном. Ізраїль був би зацікавлений в тому, щоб Москва мінімалізувала свою допомогу іранському режиму. Однак Москва могла вимагати взамін, тобто йдеться про надзвичайно спрощену конспірологічну версію про те, що Москва б хотіла виміняти Україну на те, що Іран не отримуватиме всієї військової допомоги з боку Росії. Розумію, що це конспірологія, але іноді й конспірологічні сценарії можуть бути піддані публічній рефлексії.Відповідь на це запитання полягає в тому, що Росія не перемагає у війні проти України і суттєво залежить від іранських шахедів. Водночас Путін намагається стримати Трампа від подальшого посилення підтримки України.Ймовірно, Путін вважав, що рішуче засудження ударів США по Ірану, стратегічному партнеру Росії, може роздратувати Трампа і спонукати його до активнішої участі в перегляді американської політики та наданні більшої допомоги Україні.Однак я не думаю, що у свідомості Трампа ці дві війни якось суттєво пов’язані, окрім факту, що Іран постачає зброю Росії. При цьому Трамп публічно про це не говорить. Для нього удари США по ядерних об’єктах Ірану – це виключно питання недопущення того, щоб Іран отримав ядерну зброю. Така позиція була послідовною впродовж обох його президентських термінів. Він робить це не лише для підтримки Ізраїлю. Навпаки, вважаю, що Трамп виступає проти того, щоб Ізраїль намагався досягти зміни режиму в Тегерані. Однак він повністю відданий ідеї не допустити, щоб Іран коли-небудь отримав ядерну зброю.У контексті війни між Росією та Україною Трамп вважав, що зможе вибудувати добрі стосунки з Путіним. Він був переконаний, що вже має такі відносини. Зараз його позиція змінюється, і він чинить на Росію дедалі більший тиск.Путін, своєю чергою, намагається не посилювати напруження. Реакція на нещодавні погрози з боку Трампа була надзвичайно стриманою. І Пєсков, і інші високопоставлені російські посадовці відповідали в обережному, зваженому тоні. Навіть Медведєв, колишній президент, який відомий гучними й агресивними заявами, лише зауважив, що Трамп поводиться нерозумно та істерично.Це свідчить про те, що Кремль справді стурбований зміною позиції Трампа щодо Путіна та Росії й усіляко намагається не загострювати ситуацію.Я був вражений, наскільки швидко та гостро Трамп відреагував на меседжі з боку Медведєва, який дозволив заговорити про ядерну зброю. Трамп одразу йому надавав по губах, після чого Медведєв вже не зловживав подібною лексикою. Значить, в Кремлі чогось бояться. У Трампа є якісь інструменти, на які в Москві зважають. Куди Дональд Трамп може натискати, щоб Москві було надзвичайно боляче, щоб вона реально змінювала свою агресивну політику і знижувала градус агресії проти України? Чи таких точок нема і Москва боїться так званого режиму невизначеності?Переконаний, що одним із найрішучіших кроків має стати запровадження масштабних санкцій проти будь-якої країни, яка купує російську нафту та природний газ. Це було б політично непростим рішенням для Трампа, адже він прихильно ставиться до Нарендри Моді, а Індія є одним із головних споживачів російської нафти.Такий крок також ускладнив би торговельні переговори з Китаєм і, ймовірно, зменшив би шанси на досягнення нових домовленостей. Проте президент змушений ухвалювати складні рішення і зважувати наслідки. Якщо Росію позбавити основних доходів від експорту енергоносіїв, її резерви, включно з суверенними фондами та "подушкою безпеки", зрештою вичерпаються.Економіка, яку повністю перепрофільовано на військове виробництво, більше не зможе підтримувати поточні темпи, оскільки не вистачатиме коштів на оплату праці й закупівлю ресурсів. Тому, на мою думку, ключовим кроком є максимальне скорочення російських нафтових доходів – настільки, наскільки це можливо.Без сумніву, це аргумент для росіян, але чи цього б було достатньо? Якщо ми говоримо про енергетичну політику американського президента, то він мав би узгоджувати певні речі з Пекіном, з ЄС чи іншими країнами, бо коли Трамп викатує той чи інший публічний ультиматум, то потім змушений його перегравати та переформульовувати. Стратегічна зміна на енергетичному ринку – дуже і дуже серйозно. Трамп мав би сидіти разом з командою бухгалтерів і підраховувати, де у росіян може розірватися державний бюджет. І певні сигнали з Москви надходили. Чи це реалістичні сценарії?Чесно кажучи, складається враження, що вони не прораховують усе достатньо ретельно.Наразі немає торговельної війни з Європою, і це позитивний сигнал. Президент Трамп говорив про можливе запровадження 30-відсоткових тарифів для країн Європейського Союзу та 50-відсоткових тарифів на імпорт сталі й алюмінію, але наразі ЄС не відповів симетричними заходами. Реакція з боку Брюсселю залишається стриманою. Схоже, Трамп наразі намагається укладати вигідні угоди – з Європейським Союзом, з Індонезією (щойно було оголошено про нову торговельну домовленість), а також працює над домовленістю з Китаєм.Схоже, він діє радше інтуїтивно, ніж на основі глибокого аналізу наслідків. І все ж загальне розуміння є: російська військова машина не зможе й надалі виробляти зброю для війни проти України, якщо втратить основне джерело фінансування –  нафтові доходи.У Європейському Союзі та в організації Еurосlеаr у Брюсселі тривають активні дискусії про те, як допомогти Україні використати заморожені активи Центрального банку Росії. Це предмет суперечок між тими, хто прагне зберегти довіру до європейського банківського сектору та стабільність євро на міжнародній арені, і тими, хто готовий піти на ризик того, що деякі інвестори можуть у майбутньому сприймати європейську фінансову систему як менш надійну. Це складне питання вибору. Позбавити Росію доступу до її заморожених активів – означає взяти на себе репутаційні ризики перед міжнародними інвесторами.Попри це, ці заморожені кошти в Брюсселі залишаються одним із найбільших потенційних джерел фінансування для підтримки України. Однак найважливішим джерелом доходів для Росії, безумовно, залишається експорт нафти.Трамп, як правило, діє інтуїтивно у формуванні політики. У нього немає потужного апарату Ради національної безпеки, подібного до того, в якому я працював за часів президента Джорджа Буша-молодшого. Тоді ми координували політику, чітко визначали цілі, засоби їх досягнення та можливі витрати. Сьогодні подібного структурного процесу немає.Рішення ухвалюються інакше: збирається невелика група, хтось, зазвичай сам президент, висуває ідею, всі підтримують її словами "Чудова ідея, босе", і починають діяти.А де дівся радник Стів Віткофф? Ще місяць тому він розповідав якусь ахінею про свою комунікацію з Путіним. Зараз Віткоффа нема, а генерал Келлог перебував у Києві та вів, сподіваюся, дуже конструктивні розмови. На вашу думку, де дівся Стів Віткофф? Що привіз генерал Келлог до Києва і що він хоче відвезти з Києва до Москви? Я не маю жодної достовірної інформації. Зараз у мене більше немає прямого доступу до цих людей, на відміну від часів моєї попередньої кар’єри. Справді, Стіва Віткоффа вже кілька тижнів не згадують у публічному просторі. Цілком можливо, що він просто перебуває у відпустці. Він залишається однією з найбільш довірених осіб президента Трампа і його найближчим радником з міжнародних питань.Президент Трамп не раз підкреслював, що глибоко поважає свого колегу-забудовника з Нью-Йорка, вважаючи його блискучим переговірником і стратегом у сфері укладання угод. Тож ми можемо лише припускати, чому Віткофф тимчасово відійшов від активної участі. Втім, з огляду на пору року, цілком логічно припустити, що він просто взяв літню перерву.Що ж до генерала Келлога, то його помітніша присутність – це дуже позитивний сигнал. Відомо, що Путін і Кремль скаржилися на нього президенту Трампу, називаючи його проукраїнським і антиросійським. Тому варто звернути увагу на те, що Келлог знову активно з’являється у публічному полі, і його вплив, очевидно, зростає в очах Трампа. Сподіваюся, ця тенденція збережеться.Можливо, як ми вже згадували на початку розмови, президент Трамп зрештою усвідомив, що Путін маніпулював ним, а те, як він разом із віцепрезидентом Венсом поводився з президентом Зеленським під час зустрічі в Овальному кабінеті в лютому, було помилкою. На той момент Трамп відсторонився від генерала Келлога.Тепер, коли його ставлення до Путіна та України змінюється, він, імовірно, починає розуміти, що Келлог мав рацію від самого початку і що варто було прислухатися до його порад. Чи означає це також, що Трамп розчарувався у Віткоффі або вважає, що той був наївним чи піддався впливу Путіна – сказати складно. Це можливо. Однак, як уже зазначалося, цілком імовірно, що Віткофф просто взяв літню перерву.Початкова стратегія президента Трампа зазнала поразки, тому що він думав укласти джентльменську угоду з Путіним. Але для того, щоб укладати джентльменську угоду, треба мати своїм візаві джентльмена. З другого боку, у Путіна є ідея фікс - війна з Україною й отримання надалі всіх можливих бенефітів. А яке теперішнє сприйняття Дональдом Трампом так званого мирного чи потенційно мирного процесу? Чи бачите ви  реальні сценарії перемоги основного процесу? Які б були реальні параметри того, на що б міг піти Путін, а на що, на вашу думку, його довелось би схилити? І де це могло б відбуватися - Мінськ, Лозанна, можливо, Стамбул?Немає жодних підстав вважати, що Путін погодиться на щирі переговори найближчим часом. П’ятдесят днів мине, а війна триватиме. У цей момент Трамп, найімовірніше, почне шукати більш жорсткі механізми тиску на Росію, як ми вже говорили раніше.Серед таких заходів – передача Україні американських та європейських ракет більшої дальності, які дадуть змогу Європі отримати необхідний потенціал для глибоких ударів у разі загрози з боку Росії. У Західній Європі дедалі більше міністрів оборони переконані, що Росія серйозно готується до можливого нападу на країни НАТО, зокрема на країни Балтії.Протягом останніх місяців міністри оборони Данії, Великої Британії та Нідерландів відкрито заявляли, що Росія може бути готова до агресії вже протягом найближчих п’яти років. Вони не завжди говорять про це прямо, але очевидно занепокоєні тим, що Путін має не лише військові спроможності, а й політичну волю їх використати, якщо його не зупинити.Путін не прагне миру. Його може зупинити лише силаЯк ми вже говорили, йдеться про те, щоб перекрити Росії доступ до нафтових і газових доходів, а у військовому вимірі – перенести бойові дії ближче до Москви та Санкт-Петербурга, надавши Україні далекобійну і потужну вогневу силу.Пригадуєте, як ми вже обговорювали в цій програмі те, що передача Сполученими Штатами НІМАRS і далекобійної артилерії фактично змусила російську артилерію відступити. Саме це зупинило масовані обстріли українських міст. Рішення спрацювало – США надали відповідні спроможності, і російські сили були змушені відійти. Сьогодні ми знову стоїмо перед тією ж потребою.Україні необхідна зброя більшої дальності, щоб завдати Росії реальних військових і людських втрат. І водночас потрібне повне перекриття основних джерел російських доходів. Без цих кроків не може бути й мови про серйозні або результативні переговори.Коли настане слушний момент для переговорів, Стамбул цілком може стати відповідним майданчиком. Лозанна – ще один можливий варіант, нейтральне і символічне місце.Цікаво, що згадка про Стамбул і Лозанну разом переносить нас у центр турецької історії – до завершення епохи Османської імперії після Першої світової війни. Це, безумовно, тема окремої розмови. Лозаннський договір, який замінив Севрський, і досі має глибоке значення для сучасної Туреччини.У будь-якому разі президент Ердоган може відіграти ключову роль як посередник. Як ви, так і глядачі добре пам’ятаєте, у липні 2022 року саме за його посередництва була укладена зернова угода, яка протягом року забезпечувала безпечне транспортування українського зерна через Чорне море.Ердоган свідомо уникав запровадження санкцій проти Росії та зберігав відкритий і стабільний канал зв’язку з Путіним, що дозволяє йому залишатися впливовим і прийнятним гравцем для обох сторін.Водночас, як ми з вами не раз обговорювали, президент Ердоган послідовно засуджував російське військове вторгнення в Україну та закликав до повного відновлення її територіальної цілісності. Він також ініціював і підтримав тісну військово-технологічну співпрацю між Україною та Туреччиною.На початку повномасштабного вторгнення Україна отримала від Туреччини безпілотники Ваyrаktаr ТВ2. Сьогодні діють угоди про спільне виробництво цих апаратів на території України. Хоча нині українська армія значною мірою покладається на власні розробки, рівень технологічного прориву був справді вражаючим.Крім того, Туреччина та Україна співпрацюють у сфері будівництва малопомітних бойових кораблів і фрегатів для українських ВМС.Ердогану вдалося зберегти складний баланс. Він був послідовним і принциповим у підтримці незалежності та територіальної цілісності України, водночас уникаючи відкритого конфлікту з Путіним. Такий підхід робить його потенційно сильним і прийнятним посередником. Утім, навряд чи найближчим часом ми побачимо реальні передумови для початку таких переговорів.Коли ми говоримо про Китай, був дуже цікавий сигнал від генсекретаря НАТО Марка Рютте, який сказав, що Китай зацікавлений у тому, щоб РФ намагалась тримати ЄС у тонусі, погрожуючи відкриттям додаткової ділянки фронту. Хотів би вас розпитати про перспективи залучення у великий переговорний проєкт, йдеться не лише про російсько-українську війну,  Пекіна. Був сигнал, що близько 2-3 вересня має відбутися зустріч між Путіним та Сі Цзіньпіном. Можливо, ми виходимо на певні фінішні перемовини, коли буде озвучено позицію Пекіна та позицію Вашингтона щодо того, що хотів би досягнути Китай? А Китай хоче світового перерозподілу.У контексті війни Росії проти України виглядає так, що Китай зацікавлений у її затягуванні. Якщо Росія «переможе» або бодай частково досягне своїх цілей, це створить небезпечний прецедент підриву територіальної цілісності суверенних держав,  і тим самим суперечитиме офіційній позиції Китаю щодо Тайваню.Водночас у разі перемоги України й завершення війни, як ви справедливо зауважили, є висока ймовірність того, що весь трансатлантичний альянс переорієнтує свою увагу й тиск на Китай. Тож саме з цієї причини продовження бойових дій в Україні, ймовірно, відповідає стратегічним інтересам Пекіна.Разом із тим я не очікую, що найближчим часом з’являться реальні передумови для мирних переговорів.Росія й надалі значною мірою залежить від китайської підтримки – передусім не у сфері озброєнь, а у фінансовому вимірі, зокрема через стабільні надходження від експорту нафти до Китаю.Якщо Трамп запровадить масштабні вторинні санкції, або як він сам їх називає – вторинні тарифи, проти країн, що купують російську нафту, це майже напевно призведе до нової серйозної напруги у відносинах між США і Китаєм. Водночас такий крок може змусити Пекін переосмислити свій підхід до війни в Україні, прагнучи захистити власні економічні інтереси.У результаті це може відкрити можливість для нового формату взаємодії між США та Китаєм – більш прагматичного і сфокусованого на стабільності.Важко передбачити, як саме Китай відреагує на потенційний початок мирних переговорів. Однак в умовах, які склалися зараз, Пекін, вочевидь, вважає за вигідніше, щоб війна тривала. 

Навесні 2025 року американець Джон Гаффман переїхав разом зі своєю дружиною та трьома доньками до РФ. Тепер його кинули на фронт проти України.

Петро Порошенко під час чергової поїздки на фронт з допомогою для бригад Сил оборони сказав, що новий уряд має терміново забезпечити перехід економіки України на військові рейки. “Нарешті ми на фронті. Як ковток свіжого повітря. На Запорізькому, на Дніпропетровському напрямку. Тут працюють від Оріхова і Гуляйполя аж до Покровська і Мирнограда. Що сьогодні важливо для […] Тhе роst Порошенко приїхав на фронт: привіз дрони і техніку, говорив про забезпечення війська арреаrеd fіrst оn Прямий.

18 липня у Кропивницький мистецький потяг привіз фотовиставку "Відвага нації". Це 63 світлин американського бізнесмена й благодійника Говарда Баффетта, які він зробив в Україні, щоб показати світу злочини російської армії

Мережа вибухнула жартами про легендарну музичну програму

Чому зупинялось постачання затвердженої зброї для України й в інфопросторі художньо описувались розвороти в повітрі літаків, а сьогодні Трамп заявляє, що допоможе Україні? Чи може хтось з високопосадовців Пентагону віддавати накази про зупинку постачання, зброї окрім президента? Ви в це вірите? Я — ні! Чим нам допоможе США? 10 ракетами для Раtrіоt, а решта поставить канцлер Німеччини Мерц? Президент Трамп прозрів, змінив позицію? Чи завтра наплете знову кошіль нісенітниць? Що відбулося? Читайте також: Зброя від Трампа: утриматися від ейфоріїЧи він подобрішав після зустрічі з Премʼєром Ізраїлю Нетаньягу? Це ж треба мати таку силу волі, щоб замість того аби зірватися на Трампа в Овальному кабінеті щодо переговорів з Іраном щодо ядерної програми, подарувати президенту США … мрію. Премʼєр Ізраїлю привіз Трампу копію листа до Нобелівського комітету з проханням номінувати його на Нобелівську премію миру. Трамп зупинив ядерну війну? На голову не налазить. На багато запитань дає відповідь "План -2025". Це той документ, який готував ще напередодні президентських виборів в США Фонд "Спадщина". Це 900 сторінок, на яких описується організація влади в США по кожному з напрямків. Колись в запалі Дональд Трамп сказав, що цю працю підготувала якась група варʼятів. Але, як свідчать кроки президента Трампа, він рухається на виконання цього плану. Україну, в першу чергу, цікавить в цьому плані зовнішня політика США і питання глобальної безпеки. Автори наголошують на політиці пріоритезації США. І таким пріоритетом називається Індо-Тихоокеанський регіон. Але цікаво те, що при цьому загроз для світу визначено дві — Китай і РФ. Європа має докладати зусиль, аби стримувати агресію Росії та забезпечити свою безпеку. Що ж до Індо-Тихоокеанського регіону, то тут мають докласти свої сили Японія і Південна Корея. Так, в документі підкреслено, що Росія несе небезпеку, але при цьому ніде не наголошується на необхідності допомоги Україні. Згадується лише Ізраїль. Читайте також: Трамп vs Путін: Диктатор викинувся з вікна можливостейКлючова помилка авторів в тому, що вони неправильно оцінюють геополітичну ситуацію. Нема у них розуміння, що зараз відбувається війна за новий світопорядок. І має вона два фронти: Іран — Ізраїль і Росія — Україна. Вони ж розглядають ці війни, як регіональні конфлікти. Звідси й взялися ці бравадні закиди про зупинку війни за 24 години. Не розглядалась російсько-українська війна як глобальна загроза! Цікавими у "Плані 2025" є дані щодо запасів зброї. Саме тут містяться тези про необхідність ревізії наявної зброї, перегляд замовлень, перекидання зброї з місця на місце, відмова від певних видів зброї, перехід на нове озброєння. Однозначно йдеться про дефіцит зброї в США. Зокрема, США потребують кардинального збільшення систем ППО і ПРО, таких, як ТНААD, Stаndаrt Міssіlе-3, Раtrіоt mіssіlеs для захисту поля бою з повітря. Чи прийшов Трамп до тями? Не думаю! Не треба обнадіюватись! Завтра може бути нова якась заява. Не хочеться, аби США відчула загрозу тільки тоді, коли станеться новий "Перл-Харбор". Тільки нове страшне випробовування розкриє очі на те, що відбувається у світі. Час бути адекватним. ДжерелоПро автора. Роман Безсмертний, український політик, державний діяч, дипломатРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

П'ятий президент заявив, що робота добровольців з вогневих груп практично паралізована через несплату рахунків за електроенергією керівництвом Сумської МВА

П'ятий президент України побував у підземному госпіталі під час поїздки на фронт

Трамп отримав шанс таки здобути Нобелівську премію миру

Російський військовий зв&rsquо;язав свого &lаquо;побратима&rаquо; з окупованої Донеччини і привіз його десантникам

На фронті загинув пластун, історик, виховник, ветеран Майдану Роман Орищенко. Він був співтворцем Самооборони Майдану. Про це повідомив у Fасеbооk голова наглядової ради Пласту НСОУ у 2018-2023 роках, історик Юрій Юзич. У пластовому русі пройшов усі можливі вишколи та посади - від засновника осередку у Черкасах до співголови Пласту. У 1998-2002 роках почергово обирався писарем, далі референтом юнацтва, а далі референтом старшого пластунства Пласту в Черкасах. 2003-го обраний станичним станиці Черкаси, в наступну каденцію - заступником голови місцевої пластової ради, далі головою цієї ради. У 2003-2006 роках - Регіональний представник Пласту в Черкаській області. З 2010-го по 2013-й - заступник голови Пласту в Україні, відповідальний за співпрацю із державними органами влади та фінанси. Саме він був тим, хто організував оновлення договору співпраці із Міністерством освіти України. У 2018-2023 роках - член Крайової ревізійної комісії за яку на 16-му З'їзді Пласту звітував, приїхавши із госпіталю з фронтовим пораненням. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Під час обстрілу загинув пілот F-16 Максим Устименко Співорганізатор, лікар та інструктор курінних таборів підготовчого куреня пластунів-юнаків імені Ярослава Мудрого (Черкаси) у 2002-му та 2003-му роках. У 2005-2010 роках організатор популярних у Пласті крайових юнацьких кінно-спортивних таборів. Заступник коменданта і керманич виховної програми "Джури" у Золотоніському районі Черкащини. У 2006-2007 рр. працював у Головному управлінні з питань внутрішньої політики Черкаської обласної державної адміністрації. Головним спеціалістом відділу зв'язків з суб'єктами політики, громадськими об'єднаннями та соціологічних досліджень управління суспільно-політичного аналізу та прогнозування. У 2007 році переїхав до Києва, де багато років працював у суспільно-політичній сфері. Починаючи із посади головного спеціаліста Східного регіону регіонального департаменту "Народного Союзу Наша Україна". У 2010-2011 перший заступник керівника виконавчого комітету, керівник відділу регіональної роботи громадської ініціативи "Оновлення країни" на чолі з ексочільником глави СБУ Наливайченком (згодом - керівник виконавчого комітету). Надалі штатний помічник народного депутата Андрія Парубія, зокрема коли він перебував на посаді голови Верховної Ради України. Самооборона Майдану Його знали всі, але в новинах про нього звичайно не писали. У 2004-му саме він був координатором студентів та активістів, які приїздили на Майдан із Черкас в рамках одного із молодіжних рухів опору диктатурі. А у 2013-му саме він привіз своєю машиною першу звукову апаратуру на Євромайдан, що лише починався", - йдеться в дописі. Взимку 2013-2014 - один із ключових творців Самооборони Майдану. Саме він у "вужчому штабі" самооборонівців, що базувався у Профспілках, відповідав за розгортання і підтримку мереж спротиву у регіонах. Згодом отримав за цю працю Орден "За мужність". Коли вся країна хотіла дізнатись, хто ж то створив батальйон "Донбас", то Роман спокійно в приватному режимі розповів хто і до чого. Бо знав його ще тоді, коли Самооборона народжувалась. Коли більшість пішла добровольцями на фронт, то він не зміг&hеllір; Надто багато було зав'язано на ньому у Києві. Опісля гриз себе за це і несподівано для багатьох пішов здобувати вишу освіту піхотного офіцера. Війна перетворювалась в "АТО", а Роман цілком серйозно готувався до повномасштабного вторгнення. Служба в ЗСУ Пішов на контракт у ЗСУ, хоч міг цього не робити. Не хотів бути "піджаком", хотів пройти справжній бойовий вишкіл. А паралельно розвивав себе і оточення в тих сферах, які вважав критично важливими. Запустив радіовишколи в Пласті, готував і видавав відповідні посібнички для юнацтва і дорослих. Пластовий метод він добре знав і застосовував його навіть в армії. Коли його просили стати командиром роти він спершу готував команду, як на пластовому таборі. Заступників по різних напрямках, які не підведуть. У лютому 2022 року капітан Роман Орищенко зустрів ворога командиром взводу 72-ї бригади на північ від Києва. Роман не вилазив із посадок під Вугледаром. Якось після поранення запитав його, коли медалі вже сипались більш менш стандартно чи йому вже щось дісталось. Жартував, що немає нічого і не думає про це. Думає про хлопців. Став командиром роти у рідній бригаді "Чорних запорожців". Йому пропонували перевестись в спокійніший режим, але відмовлявся. Він завжди приймав найтяжчі виклики і успішно з ним справлявся. У міжчасі навіть захистив кандидатську дисертацію з історії української Церкви."Співчуття дружині Світлані, дітям, рідним та близьким", - наголосив Юзич. Полковник Сергій Захаревич, командир 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка, загинув на війні з Росією. Обставини загибелі комбрига не розголошуються.

Угорщина заблокувала початок переговорів про вступ України в ЄС. На саміт в Брюссель прем'єр-міністр країни Орбан привіз результати так званого референдуму, кажучи, що начебто понад два мільйони його співвітчизників виступили проти вступу України до Євросоюзу. Повний текст новини +Відео

Українська співачка Христина Соловій поділилась, як відпочиває в Іспанії. У своєму Іnstаgrаm зірка опублікувала кадри, де позувала на яхті. Перед камерою постала в червоному бікіні, яке підкреслило її струнку фігуру. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Наталка Денисенко показала витончену фігуру в бікіні Крім цього, жінка показалась у ресторані, де показалась у сукні з відкритими плечима. "Коли я була мала, татові довелося поїхати до Іспанії, щоб я мала все необхідне. Ми довго не бачились і я страшенно сумувала. Але я цього не памʼятаю. А от іспанську майстрову гітару, яку він привіз і грав мені та мамі іспанські пісні вранці - не забуду ніколи. Мені навіть дозволили в той день не йти до школи. Нарешті я сама відчула іспанський дух не тільки з пісень. Знову натхнення, знову нові пісні", - поділилася співачка. Раніше Соловій поділилась сімейним контентом. Артистка показалась з матір'ю - Олександрою. Крім цього, зазначила, що поїхала в село, де колись жили її прабаба і прадід.

В останній день червня до Києва прибув з офіційним візитом новопризначений Федеральний міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль. Не порушуючи традиції дипломатичного відомства, він приїхав не з порожніми руками. Повний текст новини

Міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль заявив, що з ним до Києва прибула делегація зі сфери оборонної промисловості.