Search trend "Рідкоземельні метали в Україні"

Коли кажуть, що Україна багата на рідкоземельні метали часто мається на увазі саме родовища та поклади з яких може вестись видобуток. Втім, кожний українець за бажанням і потребою може стати щасливим власником ітрію, індію, чи ніобію – їх доставлять навіть поштою. Повний текст новини

Про це в ефірі Еспресо заявив політик, голова ГО "Центр спільних дій", віцепрем’єр-міністр України з питань євроінтеграції (2005) Олег Рибачук."В основному він побудував на цьому свою президентську кампанію. Ми пам'ятаємо, що Трамп говорив, що при слабкому сонливому Байдену, якого ніхто не поважав - світ просто розвалився. Погані хлопці почали захоплювати чужі території, війни спалахувати і ця знаменита фраза про те, що цього б не було, якби він був при владі", - сказав він.Рибачук нагадав, що Трамп обіцяв, що його прихід до президентства у США принесе у світ порядок, процвітання, мир і благодать. "Ми понад сто днів бачимо, що до миру і благодаті - ще дуже і дуже далеко. Йому потрібен результат. Є проміжний результат - угода про рідкоземельні метали, але це більше Трамп презентує для своєї аудиторії. А з точки зору його успіхів у зовнішній політиці - в нього таких успіхів немає. Я думаю, що для Трампа буде показником і вони будуть вести інтенсивні переговори - якщо Путін буде планувати поїздку в Стамбул і якщо там буде принципово досягнута домовленість про перемир'я - от тоді Трамп там буде. Йому б дуже хотілося бути людиною, яка довела справу до кінця. Для Трампа навіть не мир, а те, що закінчиться гаряча фаза війни, настане 30-денне перемир'я - він це виставить максимально як свою перемогу", - підсумував експерт.Під час нічного звернення 11 травня російський диктатор Володимир Путін заявив, що нібито налаштований на прямі переговори з українською стороною в Туреччині вже наступного тижня. Водночас він проігнорував ідею 30-денного перемир'я. На це американський лідер Дональд Трамп заявив, що продовжить працювати з обома сторонами, а майбутній тиждень буде "великим".12 травня в уряді Німеччини заявили: якщо Росія не погодиться на припинення вогню в Україні до кінця доби, європейські партнери запустять процес підготовки нових санкцій. Натомість у Кремлі сказали, що "мова ультиматумів для Росії неприйнятна".Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп заявив, що може бути особисто присутній у Стамбулі 15 травня, де, ймовірно, відбудуться переговори між Києвом і Москвою

Доктор геологічних наук, завідувач відділу корисних копалин Інституту геологічних наук НАН України Олена Ремезова поділилася інформацією про те, які рідкісноземельні метали в Україні є найдорожчими. 

Україна на етапі завершення перемовин зі США щодо угоди про рідкоземельні метали. Тим часом, світові ціни на нафту показують тенденцію до зниження, що впливає на доходи Кремля. Коли відбудеться колапс в економіці РФ та при чому тут нафта, чи потрібно Україні підписання угоди зі США без гарантій безпеки, як Україні не залишити споживачів без газу — про це Фокус говорив з президентом Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайлом Гончаром.

Помста за СумиСили оборони України продовжують удари по місцях базування російських ракетних бригад, відповідальних за злочинний напад на Суми балістичною зброєю.  Сьогодні з'явилось відео, як українські безпілотники атакують базу дислокації 112-ї ракетної бригади, відповідальної за удар "Іскандерами" по Сумах. Місце дислокації цієї бази - Шуя, Іванівської області Росії. Це 700 км від кордону з Україною.Атаки почалися десь із трьох години ночі. Для цього використовувались наші безпілотні далекобійні ударні комплекси  "Бобер" та "Лютий", а саме Ан-196, який розроблений КБ "Антонова". Кадри досить гарні. Ми бачили відео, як на ціль здійснює атаку безпілотник "Лютий", а також були й інші зразки наших ударних дронів.А вчора, нагадаю, підрозділи безпілотних систем, Сил спеціальних операцій, Служби безпеки здійснили удар по місцю базування 448-ї ракетної бригади, це був пункт "Клюква" в Курській області, за 100 км від державного кордону. Про підсумки ударів по Курській області знаємо, що була детонація боєприпасів. Щодо ударів по Шуї поки інформація не надходила. Відомо, що начебто постраждали казарми. Сподіваюсь, що підсумки удару будуть більш результативними. Але в будь-якому разі, дійсно, зараз далекобійна зброя, безпілотні комплекси, FРV-дрони на лінії фронту знищують значну кількість озброєння і особового складу противника. Та все-таки не забуваємо про артилерію, яка також вкрай важлива, і яку повністю дрони замінити не можуть. Тут важливе значення має кількість боєприпасів, які використовують сили ворога і наші Збройні Сили. Сьогодні з'явилося цікаве дослідження британського Ореn Sоurсе Сеntrе, який здійснив аналіз постачання боєприпасів з Північної Кореї до Російської Федерації.Аналітики цієї структури проаналізували постачання з вересня 2023 року по березень 2025 року всіх рейсів, які здійснювалися з Північної Кореї з використанням контейнеровозів до двох російських портів. Вони відстежили, що було перекинуто аж 16 тис. контейнерів. Загалом це означає, що Росія отримала від Північної Кореї від чотирьох до шести млн. артснарядів за 20 місяців.Якщо ми говоримо про рік, то це десь від 2,8 млн до 3,8 млн боєприпасів. Це досить значні показники, тому що сама Російська Федерація за рік виготовляє десь трошки більше 2 млн снарядів великого калібру. Ми знаємо, що північнокорейські снаряди не є якісними, але в будь-якому разі вони навіть в такому стані є системною загрозою.Головнокомандувач Збройних Сил Олександр Сирський днями говорив про те, що зараз на лінії фронту співвідношення у використанні боєприпасів між Україною та Росією є один до двох на користь ворога, хоча раніше ця перевага була набагато суттєвішою. Виникає питання, як з боєприпасами для Сил оборони України? Поки що тут можемо згадувати про такі заяви. Зокрема знаємо про те, що буквально в березні представниця ЄС з питань закордонних справ Кая Каллас говорила про те, що Брюссель вважає реальним цього року поставити Україні десь 2 млн боєприпасів. І днями вона також говорила про те, що майже 1,3 млн з цих боєприпасів вже є такими, що можуть бути поставлені до України. Це суттєвий прогрес у порівнянні з минулим роком.І також знаємо, що існує чеська ініціатива, де минулого року було поставлено більше 1 млн боєприпасів до Збройних сил України, а цього року Чехія планує і далі реалізувати цю програму, і Збройні Сили мають отримати десь 1,6 млн боєприпасів.Це значні показники, вони дещо поступаються російським, але в будь-якому разі прогрес помітний, якщо ми до цього додамо ще і спробу України самостійно виготовляти боєприпаси. Хоча тут, є нюанси, тому що буквально минулого тижня ми писали матеріал про те, що домовленість між Сzесhоslоvаk Grоuр - це потужний чеський консорціум, який виготовляє боєприпаси, і українською компанією “Українська Бронетехніка” досі не реалізується через те, що Агенція оборонних закупівель не законтрактувала боєприпаси, які готова постачати українська компанія.Загалом був план, що цього року буде виготовлено 100 тис. боєприпасів, а наступного - 300 тис.  У будь-якому разі незаконтрактування цих обсягів з боку Міністерства оборони виглядає м'яко кажучи, дивним.Чи продаватимуть США зброю для УкраїниА далі ми будемо говорити про те, що нам постачають наші партнери. Яким чином забезпечити взаємодію з нашими європейськими партнерами, які зараз виглядають набагато надійнішими, ніж Сполучені Штати, які, якщо вірити публікації видання Віld, відмовляються нам навіть за гроші продавати комплекси Раtrіоt.Ця інформація, як на мене, досить критична, з огляду на те, що був варіант, що якщо Сполучені Штати не будуть постачати власне озброєння в рамках попередніх пакетів або нових рішень, то використання заморожених російських активів або отримання коштів від наших партнерів і купівля на них американської зброї виглядало цілком реалістичним.Але поки що перші публікації говорять про те, що навіть такий формат Сполучені Штати не зовсім влаштовує, що насправді абсолютно є неадекватною, як на мене, політикою з боку наших партнерів. Ситуація на лінії фронтуЗагалом, буквально декілька останніх днів, таке враження, що динаміка бойових зіткнень дещо зменшилася. Буквально була статистика, де декілька днів поспіль кількість бойових зіткнень на лінії фронту зменшилася до сотні бойових зіткнень.Це на тлі 250 чи 150 зіткнень виглядає, дійсно, зменшенням інтенсивності. Але у будь-якому разі ми розуміємо, що це пов'язано з одного боку зі значними втратами противника, ймовірно перегрупуванням, хоча по багатьох напрямках навіть разом з живою силою противник став все активніше використовувати бронетехніку.Ці спроби можна пояснити тим, насамперед, що ворог зараз намагається максимально більше загарбати нашої території, потенційно готуючись до того, аби більше територій було під контролем противника, з огляду ймовірно на подальші перемовини.Але насправді, ми чітко усвідомлюємо, що системно Російська Федерація не налаштована на будь-які перемовини. І зараз якраз реалізує тривалу стратегію виснаження, де за рахунок переваги в живій силі намагається якраз тиснути по всій протяжності лінії фронту. Якщо є тимчасове зменшення інтенсивності на лінії фронту, воно насправді дійсно є тимчасовим.А з іншого боку якраз збільшується кількість використання зокрема керованих авіаційних боєприпасів з боку противника. Динаміка свідчить, що кількість КАБів, які ворог починає скидати на наші позиції, суттєво збільшується. Декілька днів тому були навіть пікові показники близько 294 КАБів, які були за день скинуті на нашій позиції.Це говорить про те, що ворог намагається використовувати ті засоби враження, які він вважає найбільш ефективними. І це дійсно так, тому що збивати таке ми не можемо. А з огляду на те, що кількість виготовлення КАБів противника зростає, цього року ворог намагається їх виготовити за планом 70 тис., то, дійсно, це якраз один з тих складових бойових дій, які ворог і далі буде активно використовувати на лінії фронту.Щодо нашої відповіді, то насамперед це посилення нашої протиповітряної оборони, про що я казав раніше, і пошук варіантів боротьби з носіями КАБів - це вкрай складно. І також спроби пошуку варіантів нанесення ударів по місцях базування або складах, де зберігаються КАБи. Це один з варіантів, яким чином можна зменшувати потенціал використання противником цих засобів ураження.У будь-якому разі розуміємо, що тема зброї і військової техніки вкрай важлива з точки зору того, що саме зараз мають отримувати наші Збройні Сили. І буквально днями, як ми знаємо, було заявлено, що Україна розробляє системи протиповітряної оборони, які можуть суттєво посилити наш потенціал, говорилося це навіть про комплекс стратегічного призначення.Насправді тут ми можемо говорити, що напрацювання, які сьогодні є в українському ОПК, реалізуються на основі потенціалу тих розробок, які були раніше.Насамперед знаємо про те, що наше КБ "Луч", яке відоме тим, що розробляє і виготовляє ракети "Нептун" і цілу серію протитанкових ракетних комплексів, так само має проєкти, які стосуються створення зенітно-ракетного комплексу середньої дальності. Він якраз ґрунтується на тих напрацюваннях, які є в КБ, і, звісно, є розробки в КБ “Південмаш”, які так само стосуються зенітно-ракетних комплексів.Але в будь-якому разі, попри заяви наших лідерів, військових керівників про те, що ми можемо зробити комплекс не гірше ніж Раtrіоt, думаю, що це певне перебільшення. Це потребуватиме кооперації зусиль з нашими партнерами, це вкрай важливо."2025-й рік для Путіна залишається останнім шансом"А далі ми будемо говорити про те, що зараз відбувається на лінії фронту, яким чином посилювати фронт, і як співпрацювати з Європою. Про це розповів співзасновник Консорціуму оборонної інформації, керівник аналітичної організації Nеw Gеороlіtісs Rеsеаrсh Nеtwоrk Михайло Самусь. Начебто динаміка на лінії фронту дещо зменшується, попри те, що ворог використовує бронетехніку, на деяких напрямках у противника є просування, але є наші контратаки по окремих ділянках фронту, і таке враження, що відбувається певне балансування сил і можливостей. "Практична ситуація на полі бою, демонструє певний баланс. Але якщо подивитися на наміри та плани Путіна, Кремля, Росії стосовно демонстрації адміністрації США і особисто Трампу, що Росія перемагає в цій війні, то російська армія буде намагатися продовжувати ці інтенсивні атаки. І те, що ми бачимо за останні кілька днів, росіяни намагалися запускати і механізовані штурми, а не виключно "м'ясні" так звані хвилі. Тому я думаю, що в найближчий час росіяни будуть продовжувати інтенсивні спроби і на Сумському напрямку, і навіть пробувати заходити ДРГ на Чернігівському напрямку. Очевидно, Куп'янськ, Лиманський напрямок буде активний, Торецьк, Часів Яр, Покровський напрямок, Новопавлівський. Все це буде дуже активно намагатися "прощупувати" нашу оборону. Я впевнений, що ніякого результату це не принесе російській армії, але те, що інтенсивність може знову зростати, це однозначно. Тому що фактично 2025 рік для Путіна залишається останнім шансом для того, щоб продемонструвати, що вони щось можуть показати на полі бою", - сказав він. Водночас військовий експерт вважає що результати будуть мінімальними і протягом літа цього року, попри всі спроби, росіянам не вдасться досягти того, чого вони хочуть. Це вони постійно демонструють і декларують під час своїх контактів з американською стороною: захопити всі ті області, які вони включили собі в конституцію, і таким чином зафіксувати свої забаганки, враховуючи "ситуацію на землі"."Але це не вийде, і тому, на мою думку, все ж таки найактивнішим інструментом чи найактивнішим способом тиску на Україну, вимагаючи від України капітуляції, і тиску на американську адміністрацію стосовно демонстрації якраз сили позиції Росії будуть якраз удари балістикою по цивільному населенню, по українцях. Тобто оця проблема відсутності достатньої кількості тих же самих систем Раtrіоt відкриває таке вікно можливостей для росіян, щоб тероризувати українців, цивільне населення. Оскільки, ще раз повторюся, на фронті окупувати ще одне село, Трампа це навряд чи якось буде вражати. А ось вбити десятки цивільних, Трамп тим чи іншим способом буде реагувати на це. Його це насправді весь час якось так дратує. Фактично він говорить прямим текстом: "Чому Україна досі не здалася, вони просять в мене ракети, не треба було починати війну, якщо ви не можете воювати проти у 20 разів сильнішого противника". От його ці фрази і демонструють в принципі те, над чим росіяни будуть працювати: тероризування українських міст і при цьому, дійсно, намагання максимально використати останній шанс 2025 рік для пролому українського фронту", - вважає Михайло Самусь. Я раніше згадував про те, що зараз європейські партнери начебто активізуються в плані постачання боєприпасів для України, але по інших складових бувають бюрократичні лабіринти, які дещо зменшують ефективність роботи європейських країн в наданні нам військової допомоги. Військовий експерт пояснив, чи існують інші формати взаємодії з європейськими партнерами, зокрема, нові формати, які дозволять подолати ці бар'єри і забезпечити ефективнішу взаємодію з Україною у постачанні озброєння, створення нових проєктів, пов'язаних зі зброєю і підготовкою особового складу. "Купа планів, і біла книга випущена, і є нові, начебто, пропозиції, і склад Єврокомісії абсолютно проукраїнський. Купа всіляких стратегій. Насправді і "концепція дикобраза", як вони кажуть - перетворення України на потужну країну, напад на яку буде вартувати занадто багато. Тому агресор не буде навіть намагатися нападати на такого "дикобраза". Але при цьому, я хотів би відзначити, що дуже багато часу втрачено. З 2014 року йде війна, європейська оборонна промисловість займалася в принципі в основному експортними проектами. Не переймалася тим, що відбувається з боку Росії, і таким чином не було нарощення тих самих виробничих потужностей. Так само і з 2022 року начебто включилися європейці, але тільки зараз починає приходити розуміння, що, наприклад, випуск тих же самих далекобійних ракет на мінімальному рівні. Немає випуску, наприклад, сотень ракет на місяць. Абсолютно і не видно цього. І це ще в цьому році точно не буде досягнуто. Немає виробництва масового тих же самих зенітно-ракетних комплексів. Якщо ми говоримо про SАМР/Т, тобто комплекс, який може теоретично заміняти Раtrіоt, то тут мова знову про одиниці на рік, і це ще, я думаю, оптимістично зараз кажу", - розповів він.Михайло Самусь зауважив, що планів багато, і начебто вже достатньо вироблено механізмів, але це все горизонт 2030 року."Зараз, на жаль, дійсно, українська оборонна промисловість, незважаючи на всі проблеми і негаразди, які ми знаємо, все-таки більший показує прогрес, ніж вся європейська оборонна промисловість разом взята. Тому що, не зважаючи на те, що начебто і все зрозуміло і проблеми, і недоліки в європейській оборонній промисловості. Начебто шляхи вже знайшли, але ми ж розуміємо, щоб запустити завод чи збудувати новий завод з виробництва ракет, це треба певний час, скажімо так, не тижні, а місяці, а може і роки, і інвестиції, які з'являться знову ж таки в найближчий час. Але ми ж розуміємо, щоб це все запустити, потрібні потрібні певні зусилля і знову таки досить довгий період часу", - зауважив він."Українські корпуси можуть стати ядром майбутніх європейських Збройних Сил"Консорціум оборонної інформації і Михайло Самусь особисто неодноразово заявляли про необхідність створення Європейської армії, а точніше структури, яка може інтегрувати потенціал європейських держав. Це передбачає, власне, і сили, і засоби. Засоби - це техніка, про яку ми поговорили, а сили - це спроможність ефективно взаємодіяти підрозділам різних армій. Зараз в Україні говорять про створення корпусів. Михайло Самусь пояснив, чи можна ініціативу з корпусами зробити загальноєвропейською, де знайти точки дотику з європейськими країнами, аби отримати якусь синергію за цим напрямком."Коли ми говоримо про всі ці програми оборонної промисловості європейської і коли ми говоримо про 800 млрд, 150 млрд і так далі, називаються величезні начебто суми, які Європа вже готова витрачати на оборонну промисловість. Залишається одне питання: а хто буде замовником цього обладнання, зброї, досліджень і виробництва нової техніки або ракет, або зенітно-ракетних комплексів? Адже ми говоримо постійно, що це потрібно Україні, а кому ще це потрібно, окрім України? Чи буде це замовляти Міністерство оборони Франції, чи це буде замовляти Міністерство оборони Італії? Очевидно, що якщо не буде створено, грубо кажучи, Генеральний штаб Збройних сил Європи і Міністерство оборони Європи. Навіть не Європейського Союзу, а Європи, бо Україна, Норвегія, Велика Британія - це не члени Європейського Союзу, але дуже активні учасники всіх оборонних військових процесів. І тому насправді тут дійсно стає питання, хто ж замовник, хто буде визначати ті обсяги, хто буде контролювати, власне, виробництво і надходження цих всіх озброєнь. Можливо, навіть і в національні компоненти країн-учасниць нового формату, але все ж таки має бути інтегратор. Абсолютно вірно", - сказав він.Військовий експерт вважає, що своєю синергетичною спроможністю корпуси врятують Україну влітку, не дозволивши росіянам проломити фронт. "Це один посил, дійсно, я думаю, що українські корпуси, як самостійні одиниці, бойові, можуть стати ядром майбутніх Європейських Збройних сил. Тобто на основі вже українських корпусів, які будуть мати відпрацьовані в сучасних умовах, на сучасному полі бою можливостях. В тому числі, доктрину застосування і дронів, і доктрину застосування нових систем РЕБ, взагалі нового підходу до ведення бойових дій в умовах й інтеграції інформаційних потоків, і управління, і нових засобів ураження і так далі, якраз і стануть, можливо, тим ядром, на якому будуть будуватися майбутні європейські Збройні сили. Хоча, звісно, тут має бути ще наявна і політична воля з боку самих європейських країн. Я думаю, що, можливо, ці процеси, наприклад, якщо буде активізовано процес створення так званих сил стримування, які начебто матимуть певну роль при гіпотетичному припинені вогню, і ці сили стримування країн Європи можуть розташовуватися в Україні. Вони можуть стати разом з українськими Збройними силами, нашими корпусами, отим прообразом нових Збройних сил Європи. Але знову ж таки тут потрібен і політичний компонент, політична воля країн Європи", - вважає Михайло Самусь. Також він прокоментував інформацію про те, що начебто Сполучені Штати не занадто оптимістично відреагували на нашу пропозицію можливості закупівлі у них Раtrіоt або іншої зброї. "Чесно кажучи, я би виходив базовим сценарієм, що Сполучені Штати не будуть нам більше поставляти озброєння і військову техніку. У всякому разі під час перебування при владі Трампа. Це базовий сценарій. Можуть бути зміна в позитивному напрямку. Наприклад, якщо ми говоримо про ситуацію, коли Росія, дійсно, буде вже дратувати Трампа. Він провалиться в своїх зусиллях, Віткофф зазнає фіаско, і тоді певні партії всередині вже трампістів і республіканців, які будуть говорити, що: “Якщо ми продовжимо в такому напрямку рухатися, ми взагалі зазнаємо катастрофи на виборах у Конгрес у 26-му році, треба щось робити. І тому давайте вже все ж таки допоможемо Україні хоча би Раtrіоt, тому що це не наступальна зброя, тут взагалі жодних проблем”. А може бути ще й гірше, коли Трамп може припинити ту допомогу, яка йде ще з часів адміністрації Байдена. Тому наразі я би базовий сценарій все ж таки бачив продовження реалізації оцих пакетів допомоги Байдена, а нових пакетів допомоги, швидше за все, не буде. Хоча, знову ж таки, йдуть начебто позитивні сигнали стосовно підписання чи укладання оцієї угоди про рідкоземельні метали. Можливо, через це нам вдасться знайти шлях до більш позитивного розвитку відносин з Трампом", - зауважив Михайло Самусь, керівник аналітичної організації Nеw Gеороlіtісs Rеsеаrсh Nеtwоrk, а також співзасновник Консорціум оборонної інформації.

Пан Володимир мав нагоду і представляв нашу країну, будуючи зв'язки в оборонному секторі із США. Починаючи з 2015 року, був призначений на посаду аташе з питань оборони України в США. Три наступні роки з доступної в мережі інформації, якраз таки напрацьовував ці важливі ланцюжки, які й до цих пір об'єднують нас із нашим стратегічним партнером. Хотілося б сподіватися, що ми і досі залишаємося в статусі саме стратегічних партнерів, де-факто із США. Яка ваша думка станом на сьогодні з цього приводу?Так, Сполучені Штати це наш стратегічний партнер, що б там не відбувалося, тому що мова йде про країну. Країна це громадянське суспільство, це політики, дві партії, республіканська, демократична. Там підтримка є і з боку суспільства американського, і з боку американського політикуму. Тому це країна, яка бачить всі причини цього конфлікту, вони на нашій стороні. Можуть тільки змінюватися форми та методи передачі допомоги, яку ми від них отримували. До 2025 року, коли вже новий президент США оголосив інші підходи до надання безкоштовної допомоги будь-кому у світі, не тільки нам. Просто ми переходимо в формат, коли, можливо, ми не будемо мати безкоштовної допомоги від Америки, яку ми мали з 2022 року по 2024, а, можливо, просто за ресурси, які треба буде акумулювати разом з нашими європейськими партнерами, або свої, якщо у нас такі є, щоб закупляти американську продукцію, яка до цього надходила нам безкоштовно.Зміна підходу це принаймні не зупинка співпраці, і це, звісно, дуже тішить. З іншого боку, ми розуміємо, наскільки ускладнюються навіть механізми станом на зараз допомоги Сполучених Штатів для нас. З останніх інформаційних приводів це мінус. Американці і американські військові американські представництва в важливих логістичних хабах, які на теренах саме Європи, які забезпечують збройні сили всім необхідним. Те, що вони зменшують свою фізичну присутність, це несе певні загрози для нас?військова допомога США Україні, фото: gеttyіmаgеs На сьогоднішній день це не є такими загрозами, які могли вони бути в 23-му або в 24-му роках. Щоб всі розуміли хаб в Польщі вже що і був створений за ініціативою і енергією США, Америки. Вони туди інвестували багато для того, щоб там все було організовано. Вони туди відправили своїх військових, Вони розгорнули там різні ремонтні служби, логістики і забезпечення. Їхні літаки кожен день там сідали. І ця база зіграла дуже важливу роль в 22-23 роках, частково в 24-му. Цією базою користувалися всі країни, які надавали нам допомогу. Фактично просто американці взяли за свій кошт цю логістичну систему. Але вже в минулому році, коли було зрозуміло, що основну ініціативу і лідерство всіх операцій на допомогу Україні будуть вже перебирати на себе європейські країни НАТО, вже поступово йшла підготовка до варіанту, що американці будуть відходити в сторону і просто будуть допомагати іншим способом. Але ще раз: безкоштовні такі пакети американські на цьому припиняються. Але немає ніякої загрози страшної від того, що американці зменшать свою присутність в Жешуві, тому що там вже логістика налагоджена, вона вже працює, там працюють багато країн. Є Координаційний центр НАТО, який в Німеччині знаходиться, який керує також цим процесом. Там знаходяться спільні представники багатьох країн НАТО, змішані групи. І фактично, це вже самодостатній механізм постачання нам допомоги, в першу чергу, з європейських промислових зон і європейських армій.Щодо ціни за допомогу, Цього тижня українська делегація відправляється в США для того, щоб продовжувати перемовини на тему угоди щодо наших ресурсів, рідкоземельних, копалин загалом. І ми розуміємо, що говорити про це із Штатами станом на зараз нашим дипломатам непросто, якщо ми стоїмо на наших національних інтересах, виключно. На вашу думку, чи є ця угода запобіжником, що США найближчим часом можуть призупинити збройну підтримку, фінансову підтримку для нас?Фінансова підтримка і так буде призупинена, як і для всіх інших країн. Ми не є тільки єдиними жертвами тих грандіозних планів президента США по налагодженню справедливого миру у світі торгового. Тому для нас важливо те, що допомога від Америки буде продовжуватися вже за гроші. Та угода про рідкоземельні метали та інші матеріали, які зараз знаходяться на столі, ясно, що вона не влаштовує в тому варіанті, як було представлено підготованою американською стороною, нашу сторону. І тому ця група, яка поїде в Вашингтон, продовжить консультації на цю тему. Сам підхід цих угод перший був в тому, щоб ми вклали туди також витрати американців на те, що вони нам вже передали у 22-24 роках. Справа в тому, що просто ця передача відбувалась не за якимось контрактом, де ми ставили якісь свої підписи, а за рішеннями їх Конгресу і за рішеннями їхнього президента. Тобто там ніде не було прописано, що ця допомога йде за гроші, які Україна має повернути. Вона по всіх цих документах була оформлена як матеріальна технічна допомога. Україна юридично нічого не винна Сполученим Штатам за те озброєння, яке вона вже отримала. І це буде предметом дискусії нашої групи, в тому числі в рамках цієї угоди, яка, в принципі, по своїх сумах виходила на те, щоб ми компенсували витрати американців попередні. Не буде такого, це точно. Будуть інші варіанти, будуть шукати якийсь компромісний варіант, з розумінням інтересу американців також мати якісь джерела прибутків для себе в майбутньому з наших територій. Але це вже треба віддати урядам, хай вони там розбираються. Те, що нам вже було передано, воно нам було передано безкоштовно в рамках рішень самого уряду США, їх президента і Конгресу. Тому це не ленд-ліз програма Другої світової війни, яка була для Радянського Союзу та Великої Британії з боку Америки, де вся допомога надавалася у вигляді кредитів, які треба було потім повертати. І Британія повертала ці гроші років більш як 50. Але це було оформлено документами з підписами лідерів і так далі. В нашому випадку це оформлено по-іншому. З боку Америки там стоять підписи Конгресу, там стоять підписи президентів, і ця допомога, що ми отримали, безкоштовна.Тобто, пане Володимире, якщо я правильно зрозуміла, якби ми з американцями рухалися по траєкторії цього ленд-лізу, який був ухвалений в Сполучених Штатах в контексті російсько-української війни, тоді і адміністрація Дональда Трампа мала би юридичні підстави говорити про те, що якісь наші ресурси мають компенсувати витрати США. Але ми рухалися саме шляхом грантової допомоги, програми були різні, відповідно, і це послугувало запобіжним кроком до того, щоб не відбувалося того, що зараз принаймні в риториці Сполучені Штати до нас мають.Вони не можуть від нас вимагати зараз ніяким чином якихось грошей за те, що було поставлено. Вони емоційно це роблять, але ніяких юридичних підстав для цього нема. Це може ставитися, наприклад, якісь спроби тиснути на нас, що ми вам щось не будемо давати, якщо ви нам там за попередньо. Але там, я думаю, сторони домовляться до варіанту, що то, що було, то було, і воно юридично оформлено. А от те, що буде для нас, у нас не має бути ніяких ілюзій про те, що це буде безкоштовно. От хоча б на цьому ми знаходимо в компроміс з ними, і тоді для американської сторони було б досить привабливо і нормально, коли допомога для України надходить від Америки за кошти, скажімо, країн Європи. Тому що в цьому вигляді виграє оборонно-промисловий комплекс США і виграє економіка США, тому що вона отримує живі гроші. Зараз же ситуація виходить так, що якщо Америка нам не буде нічого постачати навіть за гроші з якихось причин, що маловірогідно, ми будемо отримувати це з Європейського Союзу, країн Європи, країн НАТО в Європі, які зараз акумулюють цей ресурс, для нас, який за кількістю грошей компенсує обсяги американські, але закуплятися буде озброєння європейське і виграє від цього оборонно-промисловий комплекс Європи. І в Америці зараз вже, ми знаємо, вони дуже нервують цього питання, тому що вони вже ведуть дискусії з країнами Європи про доступ до цих ресурсів американських компаній. І от тут почнеться цікаво, тому що величезні кошти з боку Європи, вони дуже викликають інтерес для американської промисловості, і воно вигідно було б для американської сторони. Тому вони не будуть закривати нам продаж своєї продукції, вони просто будуть підходити якось більш по-своєму. Але нам головне отримати доступ до високотехнологічних речей, яких нема в Європі. Наприклад, отримання ракет до комплексу "Петріот", який допомагає збивати балістичні цілі. Оці ракети, вони не дешеві, але вони виробляються тільки в США. І вони налагодили виробництво цих ракет, вони в великій кількості зараз виробляється. Цей був процес, запущений при Байдені під нас, щоб ці ракети йшли до нас. система ППО Раtrіоt Відповідно, вони будуть зацікавлені, щоб ці ракети до нас йшли, єдине, що за гроші, які ми їм будемо давати за допомогою наших партнерів в Європі. Інші системи, які пов'язані з наземними бойовими діями, як танки, бронетехніка, якась, воно не є вже актуальним для нас, тому що війна перейшла в технологічне протистояння. Боєприпаси, які ми отримали, артилерію від Америки, на сьогоднішній день не настільки критичні нам, тому що в європейській зоні дуже багато теж починається виробництва. І використання артилерії, і боєприпасів зараз менше, ніж було у 22-24 роках. Тому в цьому питанні ми не залежимо від Америки. Від Америки ми залежимо тільки в деяких технологічних системах, про які ми повинні з ними постійно говорити, комунікувати і купляти у них просто їх за спрощеними процедурами, яких від них просити. Якщо вони будуть в цьому питанні створювати якісь перешкоди, що маловірогідно, особливо в системах протиповітряної оборони, будемо шукати альтернативи. Я не думаю, що американці будуть зацікавлені і штовхати нас на той шлях шукати альтернативи. Вони зацікавлені в варіанті, що "Америка має бути великою знову" - це знову треба продавати, показувати всьому світу, що те, що вони продають нам, воно реально ефективно. Якщо вони віддадуть цю нішу іншим країнам, як Франція, яка теж системи виробляє, Ізраїлю віддадуть, Південній Кореї віддадуть, які теж нам це можуть продати, то для них це не дуже вигідно.Цікава справді думка. Скажіть, будь ласка, пане Володимире, а що стосується Європи і стану, в якому зараз знаходяться європейські країни. Ми бачимо активні заяви, навіть з'явився вже формат, поки що рамковий, як мені здається, "коаліції охочих" на перспективу в разі, якщо буде якесь зупинення вогню або стишення бойових дій, можлива присутність іноземних контингентів, іноземних військових в нашій території. Чи видається вам перспективними взагалі рухи в цьому напрямку?Європа дуже сильно проснулася після того, як Америка почала відходити в сторону від витрат своїх ресурсів на безпеку Європи. І ми це побачили. В першу чергу, почалися рухи з боку великих країн, які були, так скажемо, хребтом безпеки Європи. Це Велика Британія, Франція, Німеччина частково. Всі вони почали просто переосмислювати реальність. В результаті там, вже починаючи з 2024 року, дуже сильно пішли інвестиції в оборону, пішли в оборонно-промисловий комплекс. А зараз те, що відбувається, це йде розмова про два напрямки. Перший напрямок це "коаліція охочих" направити в Україну якісь підрозділи, для чогось.І друга коаліція на акумуляцію ресурсів для озброєння України, тобто, хто дасть, скільки грошей, щоб компенсувати вихід, наприклад, американського ресурсу фінансового. Те, що стосується заведення до нас якихось військових, там два варіанти, два сценарії. Перший сценарій це так звані миротворчі сили, про які там зразу почали щось там говорити. Це на випадок, якщо між сторонами досягнута якась домовленість про врегулювання, не про припинення вогню, а про врегулювання конфлікту, який тягне за собою певний період, 5-10 років, моніторингу з боку міжнародних організацій. Так завжди було в міжнародній практиці по лінії ООН. Тоді вводилися за згодою всіх сторін миротворчі сили на лінію роз'єднання, мета яких була дивитися, як виконуються ці зобов'язання. миротворці ООН Ми не можемо зараз взагалі на цю тему говорити, тому що в нас немає ніякого врегулювання. Тому ця модна ідея миротворців, вона тихенько зараз відійшла в сторону. Те, що говориться зараз про можливість направлення сюди військових не НАТО, а від окремих країн, так званих коаліцій бажаючих, яку поки що спочатку взяли на себе Британія і Франція, і до них, можливо, ще буде хтось приєднуватися – це ті країни, які готові направити своїх військових для виконання якихось задач на підтримку України. Це мова йде не про піхоту, не про бригади, не про батальйони, які будуть воювати в зоні лінії зіткнення і під величезним ризиком для свого життя, на це ніхто не піде. Але це можуть бути групи фахівців з підготовки, інструктори, фахівці по складних системах протиповітряної оборони, по системах радіоелектронної розвідки, по системах комунікації. Тому що ця технологічна війна вимагає великої кількості такого класу спеціалістів. І саме такі спеціалісти, вони в першу чергу, і розглядаються зараз такими країнами. Але все одно психологічно для таких країн перейти кордон і з'явитися на території України це вже нелегко. І те, що Франція і Британія сказали, що ми готові, це величезний крок, порівняно з тим, де ми були в 22-му, 23-му, 24-му роках.Тобто, фактично, ми зараз можемо говорити про можливості відродження формату роботи у Вісбадені. Про це останнім часом багато говорять, навіть ексголовком Залужний, нині посол у Великій Британії написав. Оцей от момент нашої співпраці, постійного консалтингу з військовими і напрацювання певних алгоритмів наших дій по обороні проти Російської Федерації. Наскільки високому рівні ця робота залишається? Чи ми зараз знаходимося в ситуації, коли в наших умах, і в наших руках, і у наших військових уже стільки досвіду, що мало що ми вже можемо для себе взяти у наших колег за кордоном?По-перше, формат Вісбадена нікуди не дівся. Цей формат зараз взяли під свою парасольку країни, такі як Британія і Франція. Це погоджений всередині НАТО процес. Він почався минулого року, напередодні виборів в США, коли всі знали про те, що можуть бути такі варіанти, в тому числі американці, про це знали. Тому поступово просто лідерство Америки в цих процесах передано країнам НАТО в Європі. Механізм працює як годинник, без змін. Ті ж самі люди, там, наші представники, там бази даних, всі запити, все йде. Єдине, що, скажімо, в базах даних буде менше безкоштовної матеріально-технічної допомоги США. От і все. Решта воно працює, всі логістичні ланцюжки без проблем великих. Що стосується характеру війни і спроможності наших партнерів якось нам сильно допомогти в зміні технологічної трансформації, тут у нас набагато більше досвіду, енергії і креативу. Ми навчилися правильно і швидко впроваджувати на полі бою саме ці роботизовані технічні речі. Ні у кого в світі немає такого досвіду впровадження таких складних речей в реальній бойовій ситуації. Тому зараз фактично ми є носієм знань і досвіду як це використовувати. Для нас важливо тільки обсяг, кількість цих систем і спроможність їх швидко виробляти разом з кимось. Ці речі потребують вже наших партнерів. Тому що, щоб безпечно, це виробляти, це треба робити не тільки на нашій території, а й на території Європи. Більше безпечних варіантів. Тут мова йде також про компоненти, чіпи, різні електронні речі, які ми не виробляємо, які ми частково беремо навіть в країнах азійський і так далі, щоб ми мали доступ до них дуже швидко в тих обсягах, які нам треба з європейської зони, через наших партнерів. Фактично, мова йде також про постійні, наприклад, залишається все ж таки питання таких базових речей, як артилерійські боєприпаси, тому що скільки б там не відійшла роль артилерії, скажімо, така, як раніше була, вона залишається. І якась мінімальна кількість боєприпасів має йти. Європа нам це спроможна забезпечити. Ніхто нам не порадить, як воювати в цій війні вже. Ми вже можемо радити. Нам тільки треба ресурс продовжувати технологічне протистояння. І цей ресурс...нам мають  допомогти партнери.Пане Володимире, ви сказали, що європейським країнам буде психологічно, складно перейти і зробити цей крок щодо своєї присутності на території нашої держави. З іншого боку, ми бачимо, що в приватному порядку, в війні Росії проти України, як на нашому боці, так і на боці росіян, беруть участь громадяни різних країн. Буквально днями президент Зеленський заявив про те, що є перші полонені громадяни Китаю. Раніше ми говорили про північнокорейських військових. З іншого боку, з'являються ініціативи, наприклад, у Юрія Бутусова зробити збір і зібрати на квитки в Україну для колумбійців. І ми розуміємо, що так чи інакше, але, умовно, країни Глобального Півдня, вони теж залучені, і у них 100% свій інтерес бути тут присутніми, тому що це про досвід, за яким вони спостерігають, в якому вони беруть участь. І ми не знаємо, що буде за кілька років, але це може бути використано вже в інших конфліктах. На вашу думку, чи великий для нас є ресурс в країнах Глобального Півдня? І в якому форматі його варто було би використовувати?Ця війна зараз знаходиться в фазі, де мова йде не про кількість людей, а про їх якість. Фактично, зараз не є потреба величезної кількості піхоти, тому що для неї великі ризики для виживання, а є потреба великої кількості, скажімо, операторів дронів, спеціалістів по РЕБах або по інших. І тут нам країни Глобального Півдня ніяк не допоможуть. У нас є з обох сторін громадяни інших країн, які в силу різних своїх причин це роблять. Це приватні ініціативи, обидві сторони не скривають цього. І навіть оці китайські громадяни, які попали тут в полон, це не кадрові військові, це просто громадяни Китаю. На відміну від, скажемо, Північної Кореї. От Північна Корея вона направила тоді на підтримку зусиль Росії в Курській області на території Росії своїх кадрових військовослужбовців. Але це вона зробила в рамках угоди, яка була підписана між Росією і Північною Кореєю, напередодні загальної угоди про співробітництво, в якій був параграф пов'язаний з наданням військової допомоги один одному у випадку там чогось. І тому юридично вони оформили це, умовно говорячи, правильно, коли відправили своїх солдат воювати на території Росії. Якщо б оці північнокорейські солдати з'явилися на територію України, то було б вже скандалом великим. А так, ну що, так вони домовилися. Що стосується решти, то, як правило, це громадяни, які не є кадровими військовослужбовцями. Вони могли бути колись там військовими в своїх країнах, але вони беруть участь, приїжджають зі своєю мотивацією або фінансовою, або просто пасіонарною, або якоюсь. В цій війні, як правило, нас цікавлять тільки люди з технологічним досвідом, в першу чергу, і досвідом організації, менеджменту. В країнах Півдня, я не думаю, що там таких багато. Нас більше цікавлять люди, які вже пройшли якісь війни напівтехнологічного плану на Близькому Сході, там в Афганістані, колишні європейські або американські військові, але це їх питання. Обмеження державних службовців військових з боку, скажімо, Америки і окремих країн Європи, воно існує. Американці не можуть направити сюди ніякого військового без спеціальних великих процедур. Вони не можуть направити ні одної компанії на якісь консультації без отримання дозволу Держдепартаменту на це. В Європі є країни, які кажуть "да їзжайте", окрім військових кадрових. І до нас приїжджають, скажімо, якісь компанії з Європи, які перевіряють свої зразки, і вони це роблять в рамках своїх інтересів. Їм всім дуже важливо подивитися, як це працює. Але проблема в тому, що, щоб побачити наживо, ти маєш брати участь в цьому, бути в зоні ризику. Вони не всі готові до цього.І нам не дуже приємно бути полігоном, але вже така доля сталася.Така наша доля. Ми не розглядаємо себе полігоном. Ми просто заходимося на війні, де ми відбиваємо ворога. Хай, хто хоче, це називає, нам все одно треба робити свою справу.З іншого боку, коли Іран вперше направив свої "шахеди", звичайно, через руки росіян, Іран теж мав свій інтерес. Подивитися, як це працює, як це можна вражати.Обов'язково. Тому, в принципі, чесно говорячи, навіть і ті європейські країни, як Франція і Британія, які готові направити фахівців, ясно, що ці фахівці, крім свого досвіду, вони хотіли би хотіли набратися досвіду, як це робити правильно. Це основна проблема Європи, що вони не відчувають нерва цієї війни на полі бою. Ти не можеш сидіти в кабінеті і робити якісь висновки, коли ти не чуєш звук "шахеда" за своїм вікном. Це зовсім інше відчуття. А у нас цього достатньо, навіть більше, ніж достатньо. Тому ми попереду саме в розумінні, як це робити на полі бою. Я інколи порівнюю це з варіантом, коли ми тут займаємося чимось і створюємо якийсь новий рояль, музичний інструмент. І от ми створюємо його, вдосконалюємо, паралельно на ньому граємо. Граємо, граємо, і нарешті ми створили якийсь там інструментарій, який нам просто всіх вражає, і ми на ньому красиву музику робимо. Потім до нас прибігають і говорять, ой, продайте нам цей рояль. Ми їм продаємо цей рояль, але вони не знають, як на ньому грати. Вони не знають нот, вони не знають партитури. Вони бачать цей інструмент, починають тикати туди своїми пальцями, а звуку нема, музики нема. Ти маєш бути інтегрованим цим інструментом, ти маєш думати разом з цим інструментом. А це можна зробити тільки в рамках тої еволюції, яка ведеться у нас на полі бою. Оце наша перевага. Це приходить тільки з реальним досвідом. Ти не навчишся ні в академіях, ні в інститутах. Це треба на полі бою через свої руки і мозок пропустити.Блискуча аналогія, дякую. Ви зауважили, що ми зацікавлені не в кількості, а в якості зараз тих, хто воює. І на хлопський розум, з цивільної, як то кажуть, дзвіниці, можна поставити запитання: а чому тоді у нас тільки в публічному просторі інформації і питань щодо мобілізації в нашій країні? От, власне, трошки про те, що складно допомагати тому, хто сам не повною мірою, використовує власний ресурс, щоби вижити. Чи використовуємо ми, на вашу думку, повною мірою свій людський ресурс, ресурс свого досвіду, про який ми поговорили, ресурс військово-промислового комплексу, те, як це зараз працює, можливо, щось ще додасте. Чи є над чим попрацювати?Ми починали цю війну серед військових, в тому числі зі старим мисленням, розумінням як треба цю війну вести - як вчили в академіях, як вчили в цих військових закладах, з досвіду цих наших миротворчих операцій. І все, що в цій війні робиться, воно робиться, виходячи з досвіду оцього поступового, скажімо, зіткнення з проблемами на полі бою. І, відповідно, всі ці рішення, які треба було приймати, вони приймалися, виходячи з розуміння старого мислення, нерозуміння нових технологій. І в певний момент ясно, що війна дійшла до тої точки, коли треба було дуже багато людей на полі бою виставляти. Тому що, якщо ти воюєш старим способом, а старим способом, це багато техніки, там, де техніка, там з'являються люди. ЗСУ Це позиційна маневрова війна, там, де траншеї, опорні пункти і там, де треба дуже багато знову людей кидати, в тому числі під ці артилерійські загрози. І ми мали дуже багато втрат, особливо 22-23 рік, в наших спробах зупинити ворога під час його наступу, коли він мав перевагу в 5-10 разів більше артилерії. І ми тільки на героїзмі, якомусь незрозумілому ентузіазмі просто тримали те, що могли. І тоді вже стало питання мобілізації, чого люди сидять, давайте збирати. Там і ТЦК пішло по всій країні шукати людей. Паралельно в армії створювалося розуміння, що йшло через дефіцит боєприпасів, через дефіцит матеріально-технічної допомоги, яку нам давали, через дефіцит спроможності нашого оборонно-промислового комплексу, паралельно в військах йшло більше глибоке розуміння, що треба шукати більш дешеві, технологічні, асиметричні, гібридні рішення. І в нас дуже активно з 23-го року почалися оці перші спроби нових інноваційних речей. І ці інноваційні речі по ходу діла почали вчити військових, а інновації йшли, в першу чергу, не зверху, а знизу, з горизонту, від громадянського суспільства, від ІТ-інженерів, від наших програмістів і інженерів, які ніколи не були військовими, але вони приносили свої ідеї до військових. Військові ментально не були готові до цих технологічних речей. Але коли вони почали потихеньку бачити, як воно працює, то, я думаю, в 2024 році ми почали вже мати таку глибоку ментальну трансформацію серед військових, що є інші способи ведення війни, де не треба людей тримати в зоні бойових дій такими натовпами. Це можна замінити роботизованими системами, дронами, особливо там, де можна вражати. Ментальний прорив, революція у військових, особливо у молодих військових, ті, які пройшли зараз цю війну, з майора до генерала бригадного, які побачили, як це робиться, почався дуже динамічний процес трансформації в армії на технологічну, скажімо, СКДУ. Паралельно в армії ще залишаються оці підходи, що треба людей, щоб бригади були укомплектовані 100%, щоб на кожний квадратний кілометр хоча б 2-3 людини було, щоб в біноклі дивилися і так далі. Хоча це можна вже робити зовсім іншим способом. Тобто йде відмирання старого менталітету і входження вже нового технологічного менталітету. Тобто ми в цій фазі. Тому вже ми бачимо менше криків про мобілізацію, порівняно з 24-м роком початком, коли просто стояв такий шквал, що треба людей. Зараз вже про це говорять не з таким ажіотажем, а спокійніше. Хоча в принципі кількість військ у нас за цей період, чесно кажучи, не зросла. Йде заміна людей на роботизовані платформи. І в цьому році ми просто побачимо дійсно таку реальну картину, там, де одна бригада, наприклад, кількістю півтори тисячі чоловік тримала фронт, умовно говорячи, 50 кілометрів, то зараз це може один батальйон безпілотних систем тримати цю ширину, умовно говорячи, не входячи в контакт з ворогом, навіть не бачачи його, тільки буде бачити га екрані своїх комп'ютерів. В це ми йдемо, ми на цьому шляху. Тому зараз перехід від старого на нове, коли ти на столі бачиш і питання мобілізації, і питання нових технологічних рішень, і спроби так вирішити, інакше, це ще зв'язано зі зміною поколінь взагалі військових. Старе покоління відходить, нове заходить з досвідом реальних і з досвідом розумінням, як це треба робити. Тому я б тут не створював великого ажіотажу. Ну, йде такий процес. людський. Вчимося на своїх помилках. Ми завжди вчилися на своїх помилках. Тут і плюс, і мінус. Мінус, тому що це дуже криваво дається. Плюс - якщо воно дається, то так, що у тебе на генному рівні на два покоління вперед всі знають, що так не треба робити.Так. От ви сказали, що наш досвід і те, як ми його використовуємо, нам мало хто може щось протиставити, але є росіяни, які теж, як і ми у цій війні. І якщо я не помиляюся, то з останнього, використання дронів на оптоволокні в більш-менш видимому притомному масштабі почали вони, хоча ідея ця була, знову ж таки, у 2023 році, можу помилятися, саме у українських фахівців з громадського сектору. Просто вона певний час не знайшла своєї підтримки, Але зараз надолужуємо, як то кажуть. Тож наші ресурси і наші партнери це важливо. З іншого боку, є росіяни, які теж, будьмо відверті, вчаться. Які ви бачите зараз, можливо, з їх боку напрацювання загрозливі для нас? А, можливо, недопрацювання, які варто було би використати? З того, що можна говорити публічно, звичайно.Вони будуть намагатися теж максимально використовувати технологічні речі для себе. Основна проблема для росіян в тому, що вони є заручниками, так скажемо, дурних ідей свого фюрера Путіна, задача якого - знищити Україну. Для цього вони повинні просуватися, наступати. І для того, щоб наступати, це основна проблема в сучасній технологічній війні, що ти не можеш наступати старим способом. Ти будеш втрачати стільки людей, що просто ніколи не знайдеш стільки людей. І ми бачимо це по цих втратах, які на кінець 24-го року і протягом 25-го року. Різке зростання втрат росіян. Не тому, що ми так героїчно там на полях бою це робимо один-один в штики, а тому що з нашого боку просто в цей період, з кінця 2024 року, масово почали заходити дрони, просто масово. На порядок більше. І це нам дало можливість знищувати їх піхоту до того, як ще вона досягне лінії зіткнення. І в результаті створюється ситуація, коли вони в цьому технологічному середовищі неспроможні будуть наступати старим способом. Вони будуть намагатися робити якісь рухи вперед, втрачати велику кількість людей, десь пройшли кілометр-два. Потім треба буде думати, як забезпечити тих людей, хто у них зайшов в якесь село цим ресурсом. І буде протистояння до певного моменту, коли вони зрозуміють, що наступати неможливо, нема ресурсу. Почнуться розмови, як територію зафіксувати, де вони знаходяться, окуповану цю територію. І тут проблема для них починається, тому що обидві сторони будуть намагатися вводити так звану сіру зону, розширяти сіру зону. Сіра зона там, де не можуть рухатися люди, не транспортні засоби, на глибину максимальну. Але вони не можуть зупинитися, вони не можуть перейти в режим фіксації ситуації, тому що недосягнення їхньої основної мети для них - це політичний колапс всередині країни. Вони змушені щось будуть робити. І в головах у них в Москві ще сидить про те, що вони можуть це зробити, а реально, вони вже це не зможуть зробити. І війна переходить більше в протистояння економіки. Не стільки кількості людей, скільки економік, наскільки витягне економіка російська і економіка наша разом з європейськими країнами. І тут не можна навіть порівнювати. А тим більше на фоні зараз оцих глобальних експериментів економічних і торгових, коли нафта пішла вниз, це для них ще додатковий удар, ще більш страшний, ніж, можливо, втрати людей, тому що вони втрачають ресурс годувати тих, хто не воює. Тому вони програють в часі, якщо будуть намагатися просто не наступати, а сидіти і якось щось робити. Тому вони не можуть це уявити, що вони не виграють цей конфлікт в Москві і будуть намагатися просуватися вперед. І в цьому році буде цікавий феномен, що вони технічно не можуть це зробити, тому що люди йдуть і гинуть, йдуть і гинуть, йдуть і гинуть. Ну, пройшли там 2, 3, 5, 10 кілометрів за місяць вперед. Нас рятує те, що в нас величезна територія, не якась там маленька Кавказька республіка, і ми можемо собі дозволити якось маневрувати. Але наша потужність технологічна нарощується з кожним днем.Пане Володимире, на останок. Зараз обережно, але вже доволі активно підіймається тема перспектив експорту наших озброєнь на світовий ринок. Дуже непопулярно це зараз може звучати, але ми розуміємо, що зброярний ринок у світі, він доволі об'ємний і кожен там має своє місце. І Російська Федерація там теж мала своє місце. І у зв'язку з широкою агресією проти нас, вони фактично вибули. Ми не знаємо, на який час, можливо, найближчим часом вони повернуться у зв'язку з різними геополітичними міжнародними подіями і так далі. Але які перспективи у нас зайняти цю, можливо, невеличку, але важливу нішу?У нас дуже великі перспективи, тому що у нас є знання, у нас є прототипи, у нас є підтверджені спроможності. Це дуже сильна річ. Так, під час війни у нас зараз обмежений експорт нашої продукції за кордон. Тут треба приймати рішення державі політичне, Тому що я вважаю, що не треба обмежувати експорт, тому що спроможності у нас виробництва зараз під час війни перевищили спроможність, можливості держави по закупівлі чогось. Деякі компанії можуть виробити більше, ніж від них вимагає Генеральний штаб. Тобто, якщо є надлишки продукції, які люди можуть виробляти, то чому б не надати можливість під контролем експортувати, визначені країни, під певним моніторингом, щоб вони мали прибуток для розвитку, щоб цей прибуток можна було використати для покращення їх продукції в інтересах Збройних сил України. Тут у нас ще не йде дискусія, давати такий дозвіл чи не давати. Є побоювання, як же так під час війни давати, як народ подумає, а чого цей безпілотник поїхав кудись там в Індію, замість того, щоб воювати на Донеччині. І пояснювати народу, що у нас нема грошей закупити його, ми все, що можна, на бюджет закупили. Народ це не зрозуміє. Тут треба дуже чітко мати таку інформаційну комунікацію з суспільством на цю тему, щоб люди розуміли, що те, що йде за кордон, наприклад, як на експорт, воно ніяк не підриває нашу боєздатність на фронті, а навпаки, коштом додаткових ресурсів, воно допомагає її посилити. Але це треба пояснювати.І не дає ще раз нашому противнику повернутися в цю нішу поки її занімають.Абсолютно, тому що на нас дивляться з великою жадобою багато країн, закупити те, що у нас є. У нас зараз йде більший варіант, коли йдуть шляхом спільних підприємств. Тобто заходять іноземні компанії, знаходять місцевих партнерів, які вже працюють, творять спільні підприємства, спільні виробництва. І ця продукція вже просто йде потім з заводів не наших, а з заводів якихось в Європі, які виробляють те ж саме, але воно вже на потреби інших. Можна і таким шляхом йти, але бажано, щоб всі спільні підприємства тоді давали нам прибуток, щоб воно не залишалося десь за межами України, щоб воно йшло на розвиток нашого оборонно-промислового комплексу. І тут має бути креатив, включатися і в уряді, але політикум не повинен боятися відповідальності. Не боятися чесно говорити з людьми, про що мова йде, приймати рішення, пояснювати і думати, щоб підприємства оборонки мали ресурс для свого розвитку. А зараз вони дуже хвилюються. Дуже хвилюються.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Президент США Дональд Трамп нав'язує Україні кабальну угоду, яка б позбавила Київ всіх доходів з українських ресурсів, змушуючи виплатити неіснуючий борг. Водночас допомагає Росії, яку можна дотиснути у війні. Якщо ЄС не зможе продовжити санкції через позиції Угорщини чи Словаччини, то в липні Москва зможе забрати 200 млрд євро заморожених активів. Про зустріч у Парижі та проблеми з демографією України на фоні того, що все більше українських біженців воліють залишитися в ЄС. Ось дещо з того, про що писали у світових ЗМІ минулого тижня. "Трамп приставив дуло до скроні Зеленського", Тhе Теlеgrарh, Велика Британія Президент Трамп приставив дуло до скроні Володимира Зеленського, вимагаючи величезних репарацій і претендуючи на половину українських нафтових, газових і вуглеводневих ресурсів, майже на всі метали та більшу частину інфраструктури. Остання версія його "мінеральної угоди" - безпрецедентна в історії сучасної дипломатії та державних відносин. "Це документ про експропріацію. Немає жодних гарантій, захисних положень, США нічого не пропонують", - каже експерт з енергетичного права Аtlаntіс Соunсіl Алан Райлі. Текст не залишає сумнівів - мета Трампа, щоб Україна стала ресурсною базою. Це узгоджується з переговорами Штатів і Росії щодо всеосяжного енергетичного партнерства, включаючи плани відновлення західносибірських газових потоків до Європи, до яких планують залучити Америку. Водночас американські компанії та фінансисти, близькі до Трампа, отримають значну частку в цьому бізнесі. Відроджена торгівля газом проходитиме через українську мережу, а згодом через Балтику, коли підірвані газопроводи "Північний потік", відновлять. У новому проєкті йдеться, що Інвестиційний фонд реконструкції США буде контролювати українські "важливі корисні копалини та нафту, газ, паливо чи інші вуглеводні та матеріали, що видобуваються". Йдеться про всі важливі матеріали, включаючи рідкоземельні елементи та 50 інших мінералів, таких як літій, титан, кобальт, алюміній і цинк. США контролюватимуть інфраструктуру, пов'язану з ресурсами США контролюватимуть інфраструктуру, пов'язану з ресурсами, "включаючи дороги, залізницю, трубопроводи, порти, термінали, інші логістичні об'єкти та нафтопереробні заводи, переробні підприємства, установки зі скраплення та регазифікації". Трьох із п'яти членів правління фонду оберуть США. Америка отримуватиме всі роялті, доки Україна не виплатить США щонайменше $100 млрд боргу з додаванням 4% - це менше, ніж $350 млрд, запропонованих раніше Трампом, але все ще половина ВВП України, і наразі ці гроші не підлягають виплаті. Україна отримає 50% роялті після погашення боргу. Фонд зареєстрований у Делавері під юрисдикцією Нью-Йорка. США отримають першочергове право відмови від усіх проєктів, повноваження перевіряти книги і рахунки будь-якого українського міністерства чи відомства, коли захочуть у робочий час. США можуть накласти вето на продаж українських ресурсів іншим країнам, що може означати заборону на продаж рідкоземельних елементів Китаю, а також Європі. "Це несумісне з членством в ЄС, і, може, частина мети", - каже Райлі. Гарантій безпеки немає США не сплачують інвестиційний капітал, вважаючи свій внесок минулою військовою допомогою. Гарантій безпеки немає. Умови суворіші, ніж початкові проєкти Трампа, які юристи-міжнародники визнали грабіжницькими і неоколоніальними. Документ пахне нерівноправними договорами, нав'язаними Китаю європейськими державами в ХІХ ст. Це жорстокий спосіб змусити демократичного союзника, який бореться за існування та захищає зовнішню лінію Заходу від російського імперіалізму. У Білому домі стверджують, що Путін не атакує, якщо США комерційно будуть у грі. Але це дурниці в контексті, коли Америка веде переговори з керівником російського Державного фонду капіталу Кирилом Дмитрієвим. Російські ЗМІ кажуть, що ці переговори стосуються повернення американських нафтовидобувачів у Карське море та Арктику, і стосуються американської технології гідророзриву. Німецька Віld пише, що в Швейцарії вже кілька тижнів ведуть переговори про відновлення газопроводу "Північний потік-2". Їх таємно ведуть колишній агент Stаsі Маттіас Варніг і представник Трампа Річард Гренелл - людина, відома симпатіями до Кремля. Очікується, що українці приймуть фігові запевнення в угоді про корисні копалини, навіть якщо переговірник Трампа Стів Віткофф знову повторить пропаганду Кремля про "референдуми" в Донецькій, Луганській, Херсонській та Запорізькій областях, і визнає право Росії на них, хоча Путін їх навіть не завоював. Путін вичерпав свій фонд на чорний день і вичерпує спроможності військової економіки Якби Віткофф цього тижня послухав слухання Комітету з розвідки у Сенаті, то почув би голову Розвідувального управління оборони США, генерала Джеффа Круза, який свідчив, що Росія має серйозні проблеми у війні та вичерпає сили до кінця року, якщо Захід продовжить санкції та допомогу Україні. Путін вичерпав свій фонд на чорний день і вичерпує спроможності військової економіки. Українські дрони б'ють по його ПНЗ, тому енергетичне перемир'я йому потрібне більше, ніж Україні. Дипломатична катастрофа для Заходу жваво розвертається на всіх фронтах. Трамп погодився допомогти Росії відновити "доступ до світового ринку для експорту агропродукції та добрив, знизити витрати на морське страхування та розширити доступ до портів і платіжних систем для таких транзакцій" як винагороду за те, що Москва не поступилася у Чорноморському морському перемир'ї, яке теж більше корисне для Росії, ніж для України. Режим санкцій в Європі також близький до розпаду Путін хоче, щоб "Россільхозбанк" відновив доступ до платіжної системи Swіft, і зняти ембарго на сільськогосподарське обладнання - товарів подвійного призначення, які можуть використати для виготовлення бойових машин. Він на шляху до забезпечення обох вимог. Режим санкцій в Європі також близький до розпаду. Угорщина та Словаччина заявили, що не голосуватимуть за існуючі обмеження, що означає, що санкції автоматично закінчаться в липні, і під питанням понад 200 млрд євро активів російського Центробанку, заморожених в Європі. "Якщо хоча б одна країна ЄС проголосує проти подальшого заморожування активів, воно втратить чинність. Тоді Центробанк Росії може негайно зняти депозит з Еurосlеаr. Попри всі розмови про репарації та відповідальність, ЄС віддасть 200 млрд євро режиму, який розв'язав найбільшу війну в Європі з часів Другої світової війни", - заявили Антон Моїсеєнко та Юлія Зіскіна з Королівського інституту об'єднаних служб. Після цієї зради Європі та Великій Британії доведеться сплатити весь рахунок за відновлення того, що залишиться від України. Директор ЦРУ Джон Реткліфф цього тижня заявив на слуханнях в Сенаті, що Трамп знає, що небезпечно, щоб Путін досягнув своїх максималістських цілей. Але наразі всі докази, що Трамп і Путін - абсолютно гармонійне спільне підприємство. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому Європа боїться передати Києву заморожені активи РФ та в якій країні їх найбільше: світові ЗМІ написали "Стармер і Макрон попередили Трампа: "Путін грає з вами", Роlіtісо, США Європейські лідери застерегли Трампа від довіри Путіну. Вони знову дистанціювалися від плану послаблення санкцій проти Росії в рамках угоди про припинення вогню. На саміті в Парижі в четвер союзники України ще більш презирливо поставилися до ідеї, що пора пом'якшити санкції. Цим кинули прямий виклик США, які припустили, що послаблення обмежень на здатність російських компаній вести бізнес з рештою світу можна використати як підсолоджувач, щоб змусити Москву припинити бойові дії. "Лідери Європи хочуть серйозніше посадити Росію за стіл переговорів", - сказав британський прем'єр Кір Стармер. Ця позиція кидає рукавичку Білому дому, який у своїх дедалі тісніших стосунках з Кремлем сподівався переконати Путіна погодитись на 30-денне припинення вогню. Росія заявила, що призупинить удари по енергетичній інфраструктурі України і атаки на Чорному морі на 30 днів, якщо скасують санкції. Хоча США можуть тиснути, багато санкцій, як от виключення російських банків із Swіft, наклав ЄС. Британія та Франція очолять роботу так званої "Коаліції охочих" 27 лідерів, які зібралися в Парижі, включно з Зеленським, погодилися, що не будуть пом'якшувати санкції до досягнення миру, заявив президент Франції Еммануель Макрон. Він сподівається, що Путін підпише угоду про припинення вогню, а якщо ні, то Трамп побачить тактику затягування Росії. Макрон сказав, що лідери, які зібралися в Парижі, домовилися, що Британія та Франція очолять роботу так званої "Коаліції охочих". Але деталей про те, які країни готові відправити війська в Україну в разі мирної угоди, наразі мало. Очікується, що наступна зустріч прихильників Києва відбудеться в Брюсселі 11 квітня - в рамках Контактної групи з питань оборони України, відомої як Формат Рамштайн. Її раніше очолювали США, але після приходу Трампа очолюють Берлін і Лондон. "Українські біженці можуть залишитися в Європі назавжди", Тhе Есоnоmіst, Велика Британія Через три роки війни в Україні інформаційний центр для біженців у Кракові активно працює. Але все змінилося. На початку війни українці просили допомогти знайти житло і роботу. Зараз здебільшого звертаються за порадою щодо отримання ПМЖ чи польського громадянства. Заняття польською процвітають. Щоразу, коли відкривають новий курс на 25 осіб, заявки подають 400. Термін дії схеми "тимчасового захисту" ЄС, яка пропонує 4,3 млн українських біженців у ЄС доступ до житла, роботи і пільг, закінчується у березні 2026-го. Але незалежно, чи продовжать програму, українці в еміграції все частіше відмовляються від ідеї повернутися додому. За дослідженням української дослідницької групи Центр економічної стратегії, лише 43% українських біженців планують повернутися, проти 74% два роки тому. Для багатьох важливо не тільки те, коли закінчиться війна, а й те, як. Росте перспектива припинення вогню без членства України в НАТО чи ЄС разом з продовженням російської окупації п'ятої частини країни. Багато українців бояться, що Росія незабаром знову нападе. Припинення воєнного стану призведе до виїзду з країни більшої кількості українців, ніж приїде в Україну Вірогідніше, що припинення воєнного стану призведе до виїзду з країни більшої кількості українців, ніж приїде в Україну. Особливо чоловіків призовного віку, яким зараз заборонений виїзд. Дослідження свідчить, що понад 500 тис. чоловіків можуть виїхати. Це було б катастрофою для ринку праці та для здатності країни захищатися. Українці в Європі пускають коріння. У Польщі 67% біженців, більшість з яких жінки, працюють чи активно шукають роботу. Уряд планує дозволити їм обмінювати "тимчасовий захист" на дозвіл на проживання на три роки. Українці вносять значно більший вклад в економіку Польщі як працівники та платники податків, ніж коштують в плані допомоги. За даними компанії Dеlоіttе, у 2023-му вони додали до польського ВВП 1,1%. Навіть прибуття додаткових українців не буде проблемою. Рівень безробіття у Польщі 2,6%, що є найнижчим показником у ЄС. Без імміграції робоча сила в країні скоротилася б на 2,1 млн людей у ​​наступному десятилітті через старіння населення. Українці допомагають закрити цю прогалину. Але у більшості країн ЄС картина похмуріша. У Німеччині рівень зайнятості серед українських біженців 43% на кінець 2024-го. В Італії та Іспанії ця частка ще нижча, хоча майже всюди зростає. У Німеччині для біженців брак догляду за дітьми - найбільша перешкода. Інші звинувачують щедрі державні пільги. З майже 1,2 млн українських біженців у ФРН 700 тис. отримують соціальну допомогу в розмірі 563 євро на місяць. ХДС пропонує скоротити виплати, щоб підштовхнути біженців до праці. Ринок праці Європи повністю відкритий для українців з "тимчасовим захистом" Теоретично ринок праці Європи повністю відкритий для українців з "тимчасовим захистом". На практиці біженцям важко знайти роботу для "білих комірців". У Польщі 48% іноземців, переважно українців, працюють на посадах, нижчих за їх кваліфікацію. У Німеччині 72% українських біженців мають вищу освіту, але більшість працюють на низькокваліфікованих роботах чи безробітні. Мова може бути перешкодою, а визнання професійних ступенів і сертифікатів - повільне чи неможливе. Роботодавці також неохоче беруть українців на роботу через те, що країна може позбавити їх статусу захисту. Це переборні проблеми. Інші - менш. Анжеліка - вчителька музики з Вінниці прибирає в домах та пакує одяг на складі в Кракові. Як і мільйони українців у Європі, перед нею незавидний вибір. Залишитися в Польщі означає ще більше часу далеко чоловіка, який не може покинути Україну. Повернутися - пограти в азартне майбутнє з двома дітьми. "Навіть якщо війна закінчиться, то почнеться знову. За таких обставин, яка мати захоче забрати свого сина в Україну?", - каже вона.

Відповідний фрагмент тривалістю понад 11 хвилин можна побачити тут.Зеленський та допомога Україні"Те, що він (Володимир Зеленський, - ред.) робив, це було як забирати цукерки в маленької дитини. Він кмітливий хлопець. І він жорсткий хлопець. І за Байдена він виймав гроші з цієї країни, як цукерки в дитини. Це було так легко, з таким ставленням. І я просто не думаю, що він вдячний. Ми дали йому, за моєю оцінкою, 350 млрд доларів. Європа дала 100 мільярдів, а ми йому дали 350 мільярдів"."І він каже про той факт, що вони (українці, - ред.) воювали, – не забувайте, я єдиний, хто дав йому "джавеліни". Обама нічого не дав"."Дивіться, якби я був президентом, цього б (нападу РФ на Україну, - ред.) ніколи не сталося б. Не було б вторгнення Росії до України. Взагалі не було б ситуації з ХАМАСом на 7 жовтня, тому що Іран був би розбитим і в нього не було б грошей. Він би не мав що дати ХАМАСу, "Хезболлі" чи ще комусь. Ви б ніколи не побачили чогось такого, як жахлива евакуація з Афганістану, за що було найбільш соромно. І ще багато чого не було б. Не було б інфляції".Угода з Україною про корисні копалини- Чи ви очікуєте, що Зеленський повернеться до угоди про рідкісноземельні метали та мінерали?- Так, думаю, що так.- Чи ви впевнені, що там щось є?- Певні люди вивчають, чи там дійсно є титан, літій, усі ці рідкісні земельні мінерали. Читайте також: Спікер палати представників США Джонсон: Зеленський змінив свою думку, фактично перепросив і готовий укласти угоду про корисні копалини- Ви думаєте, цього там багато?- Ну, я знаю. Я маю на увазі,  що я це перевірив.- Ок.- Це дуже цінні землі. Але при всьому цьому Байден ніколи не повинен був погоджуватися на 350 мільярдів доларів.Ізраїль та Україна - І Ізраїль, і Україна були обидва атаковані агресорами. Америка однаково загрожує обом країнам (країнам-агресорам, - ред.)? Чи погрози агресорам однакові?- Я думаю, так.- Ви однаково переймаєтеся за кожного з них, чи у вас є фаворит?- Вони (Ізраїль та Україна, - ред.) є дуже-дуже різними місцями. Ви кажете про різні рівні сили, ви кажете про різні місця у світі. Близький Схід вічно під атакою (сміється). Було дивишся - коли він не під атакою. А потім ми прийшли і зробили Авраамову угоду, що було нечуваним.ХАМАС та Росія- Ви настільки ж жорсткі до Росії, як і до ХАМАСу?- Я був набагато жорсткішим. Я не маю справу з ХАМАСом. Це Ізраїль з ним має справу і каже мені, що відбувається. Я думаю, що я був дуже жорстким до Росії. Жорсткішим, ніж будь-хто у своєму ставленні до Росії, якщо ви про це.Передусім ми маємо справу з містифікацією "Росія-Росія-Росія", що була дуже поганою річчю, яка могла призвести до війни. Що почалася за графіком. Й усі ці негідники...- Я знаю.- Тотальні негідники. 51 розвідувальна агенція. Я забрав їхні перепустки. Вони не зможуть більше брати участі. Це прийшло з ноутбука Гантера Байдена - із пекла. З його ванни та його спальні.- Не гарне місце.- Але то була річ Гантера Байдена. Вони ж сказали, що це з Росії... Ні, я був дуже жорстким. Пам'ятайте це. Я був єдиним, хто зупинив російські трубопроводи "Північний потік" та "Північний потік - 2". Я зупинив це. Байден прийшов, і він це схвалив. Тоді як я ввів санкції проти Росії.Я той, хто дав "джавеліни" проти Росії.Ні, я був дуже жорстким, але я добре розумівся з Путіним. А тому, що я добре розумівся, – о, зараз скажуть: Путін би це першим сказав, ніхто не був жорсткішим (у ставленні до РФ, - ред.) за Трампа. Байден не був жорстким. Байден нічого не робив. Він був слабкою та жалюгідною людиною.Майбутнє України- Чи влаштовує вас, що Україна може не вижити без американської допомоги?- Ну, вона може не вижити в будь-якому випадку. Але ви знаєте, що у нас є деякі слабкі місця з Росією. Ви знаєте, що для цього потрібні двоє. Послухайте, цієї війни не повинно було статися, але вона сталася. Тож тепер ми застрягли в тому, що для цього потрібні двоє. Тож тепер ми застрягли в цьому безладі.За кого Трамп- Що б ви сказали тим критикам, які кажуть, що ви займаєте одну зі сторін в українсько-російській історії і що ця сторона Росія? Тому що ви назвали Зеленського диктатором і між вами була сварка.- Ніхто не був жорсткішим до Росії, ніж Дональд Трамп. Ніхто. І вони (критики, - ред.) знають, що вони це знають. Поглянь на те, що я тобі щойно розповів: трубопровід ("Північний потік - 1, 2") - я це зупинив. Найбільше, що вони (росіяни, - ред.) коли-небудь робили, - це "Північний потік - 2". Ніхто не чув про це до мене. Вони щасливі були його збудувати й постачати ним до Німеччини чи комусь ще в Європі. І що я зробив? Я зупинив це. Найбільше їхнє економічне досягнення я зупинив.А Байден прийняв це. На другий день він затвердив. Він сказав: "Хай воно працює".

Таку думку він висловив в етері Еспресо."Я багато спілкувався й спілкуюсь з людьми, які займались питанням рідкісноземельних металів в Україні. Дехто з них зараз воює. Є підприємці, які займались георозвідкою і домовленостями між Україною та західними країнами щодо розробки деяких копалин. За інформацією Fоrbеs, на території України знаходяться родовища на суму понад $14 трлн. З них $3,2 трлн лише на території Луганської області. Тобто достатньо велика кількість таких копалин припадає саме на Луганську область", - пояснив Гайдай.Гайдай наголосив, що військово-політичне керівництво має більше уваги приділяти й пояснювати адміністрації Трампа, що розробка й видобуток копалин на ТОТ України разом з Росією фактично буде мародерством."Що стосується всіх цих заяв і домовленостей російського диктатора з Трампом, то це фактично мародерство. В нас, на жаль, дуже мало про це говорять в інформаційному полі, але Росія пропонує США разом мародерити на тимчасово окупованих територіях України. Тому більше слід уваги приділяти цьому питанню і я гадаю, що зараз команда президента України має працювати, щоб донести до адміністрації Трампа правду і називати речі своїми іменами", - додав він.25 лютого очільник Кремля Володимир Путін запросив іноземних партнерів, зокрема США, до спільної роботи у сфері рідкісноземельних металів. Зокрема, пропонував розробляти їх на окупованих територіях України. 26 лютого у NВС Nеws  повідомили, що Росія запропонувала адміністрації президента США Дональда Трампа потенційну угоду, за якою Сполучені Штати отримали б певну частку власності на рідкісноземельні мінерали та цінні метали на тимчасово окупованих частинах Донецької та Запорізької областей 

Президент США Дональд Трамп вважає, що мирна угода з Росією зможе завершити війну в Україні, і стверджує, що Володимир Путін також цього прагне. Про це повідомляє Sky Nеws. Він зазначив, що війна триватиме деякий час, поки вони не укладуть угоду з Росією. "Війна може тривати ще деякий час або бути врегульована швидко. Я думаю, вона буде врегульована швидко. Я розмовляв із президентом Путіним, я думаю, він хоче залагодити це", - сказав президент США. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна домовилася із США про вигідніші умови угоди щодо корисних копалин - Fіnаnсіаl Тіmеs Також він висловив думку щодо розміщення миротворців із країн НАТО в Україні. Трамп вважає, що миротворчі війська будуть потрібні Україні в "певній формі". Трамп відповів на питання журналістів про те, що в Росії проти розміщення миротворчих військ, він сказав, що "це не те, що говорили мені". Президент США Дональд Трамп заявив, що його український колега Володимир Зеленський відвідає Вашингтон цього тижня. За словами американського президента, Зеленський відвідає Білий дім у п'ятницю, бо "хотів би підписати зі мною угоду про корисні копалини". За його словами, це "може бути угода на трильйон доларів. Це рідкоземельні метали та інші речі".

Ситуація з угодою про рідкоземельні метали є досить дивною. Сполучені Штати нав'язують Україні неприємні умови, які не варто приймати. Повний текст новини +Відео

За словами конгресмена від Пенсільванії Брайана Фіцпатріка, економічний тягар війни в Україні має нести Путін. Ця заява прозвучала після того, як офіційні особи США просували пропозицію, згідно з якою Вашингтон може отримати половину доходів від природних ресурсів України.

Президент України Володимир Зеленський обговорював із віцепрезидентом Джей Ді Венсом у Мюнхені економічний компонент безпеки. Зустріч з делегацією від США на чолі з віцепрезидентом була дуже "конструктивною і вирішальною". Про це в Зеленський розповів у інтерв'ю NВС Nеws. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський пояснив, що не хоче просто віддавати рідкоземельні метали "Я почув деякі ідеї щодо економіки, як захистити економіку, як інвестувати. Ми говорили про це переважно з віцепрезидентом", - зауважив Зеленський. Він висловив сподівання, що Україна і США підготують спільну домовленість - документ, який визначатиме, куди інвестуватиме американський бізнес, у яких сферах слід розвивати партнерство, які кроки робити далі. У відповідь на запитання ведучої, чи має нова адміністрація конкретний план щодо миру в Україні, Зеленський зазначив: "Я думаю, ні, у них немає реального плану, тому що вони не можуть його мати без нас". Раніше стало відомо, що під час зустрічі з двопартійною делегацією сенаторів США, яка тривала 90 хв., український президент висловив занепокоєння щодо американських інвестицій у видобуток українських корисних копалин. Україна передала США власні пропозиції щодо майбутньої угоди про співпрацю у сфері видобутку мінеральних ресурсів.

Член експертної команди при Мінцифри та Sеnіоr Dіrесtоr оf Аdvаnсеd R&D у Sіlvасо Grоuр Олександр Груданов вважає, що Україна має запропонувати США проєкт з будівництва фабрик мікрочипів в рамках угоди про рідкоземельні метали, котра зараз широко обговорюється на найвищому рівні. 

США мають список із 50 критичних мінералів, з них близько 20 є на території України.

Дональд Трамп заявив про можливе припинення вогню в Україні &lаquо;в не надто далекому майбутньому&rаquо; та розповів, яку роль, на його думку, у мирних переговорах займатиме Україна та президент Зеленський

Це стане своєрідним обміном за військову допомогу Україні на суму в 300 млрд доларів та інвестицією США в Україну

Про це він розповів в етері "Еспресо"."Лендліз може означати те саме, що було при Байдену: підписання закону, який дозволить передавати Україні озброєння на кредитній основі. Раніше Україна отримувала зброю безкоштовно, у вигляді допомоги. Проте Трамп не прагне допомагати Україні у такий спосіб. Це його позиція і бажання зайняти відповідний бік історії. Така реальність. Тому і почалися розмови про рідкісноземельні метали", - зазначив Катков.Можливо, саме на цьому тлі з'явився закон про лендліз, який зобов'язуватиме Україну компенсувати все озброєння у тому чи іншому вигляді.Читайте також: Зеленський в інтервʼю Тhе Guаrdіаn розкритикував початкове небажання Байдена надати Україні зброю"На тих самих умовах, ще у Другу світову війну, лендліз підписували всі союзники США проти нацистської Німеччини. Тоді також був обов'язок повернути озброєння або компенсувати його, а також цивільну допомогу. У 1945 році США списали ці борги для союзників, але Радянський Союз не хотів повертати гроші і компенсувати, що призвело до судових тяжб. З цього з'явився міф про лендліз. Лише під час перебудови вони погодились віддати невелику частину за мирною угодою, - додав військовий експерт.У понеділок, 10 лютого, конгресмен-республіканець Джо Вілсон анонсував законопроєкт, який може дозволити США передати Україні "переможну зброю".

Тема допомоги Україні лунала під час виступу канцлера Німеччини Олафа Шольца на останньому 212 пленарному засіданні Бундестагу 20 скликання. Як заявив політик, коли Росія почала війну, було лише кілька годин, щоб сформулювати чітку відповідь на цей "глибокий перелом", повідомляє Gаzеtа.uа. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шольц розкритикував намір Трампа отримати рідкоземельні метали України в обмін на зброю З його слів, така реакція відбулася. Нині Європа зміцнює безпеку союзників у Центральній та Східній Європі. "Ми підтримуємо Україну як ніхто в Європі, в тому числі високоефективною зброєю", - заявив Шольц. Канцлер додав, що его правилом протягом цих 3 років було: більше безпеки для Німеччини, а не менше. Саме це й давало можливість триматися цього курсу, попри всю гучну критику з боку опозиції. Під час виступу він згадав й свою незгоду з передачею Києву далекобійних ракет Таurus, наголосивши, що такою розсудливістю "намагався відвести від німецького народу біду". Канцлер Німеччини Олаф Шольц назвав розмови та суперечки щодо розміщення миротворчих сил в Україні недоречними і передчасними. Така позиція передбачає, що Київ не поверне всі окуповані Росією території.

Про Путіна та рідкоземельні метали