Леся Кушнір — Sеnіоr Dеlіvеry Маnаgеr в міжнародній ІТ-компанії. З чоловіком і трьома дітьми вони переїхали в село у Карпатах, де тепер паралельно з основною роботою розвивають ферму альпак «Хитра стайня». Про перевезення альпак через польський кордон, менеджмент ферми і життя в горах Леся розповіла в інтервʼю DОU. «Мій неочевидний „козир“: те, що я — мама трьох дітей». Про роботу в ІТ В ІТ я працюю останні пʼять років. До цього близько десяти років працювала в інвестиційних компаніях — залучала в Україну міжнародних інвесторів, торгувала єврооблігаціями та акціями. Коли у мене з’явилася третя дитина, зрозуміла, що хочу зростання. Тому я повністю змінила індустрію, роль і професію. Було два варіанти: або йти в агро і займатися трейдингом, або обрати ІТ. Спочатку здавалося, що мій досвід не зовсім підходить, та зараз я розумію, що проєктний менеджмент — це моє. На співбесіді я навіть виявила неочевидний «козир», що я — мама трьох дітей. Знаєте, є стереотип, що краще не казати про дітей на співбесіді, бо вони можуть сприйматися як проблема: брак часу, лікарняні тощо. Але я вирішила сказати, що доволі непогано керую проєктами, бо в мене троє дітей. І це був момент вау-ефекту, коли було очевидно, що я «продала» свої навички. Тепер я розумію чому: якщо ти можеш одночасно справлятися з такими різними завданнями вдома, то на роботі це теж буде твоєю сильною стороною. Я працюю у великій організації з різними напрямами і весь час зростала як горизонтально, так і вертикально: починала з Рrоjесt Маnаgеr, переходила на більш технічні ролі. За відчуттями, я кілька разів змінювала свою діяльність, не змінюючи компанії. Окрім роботи, вже понад два роки ми з чоловіком розбудовуємо та розвиваємо ферму альпак «Хитра стайня» на межі сіл Річка та Яворів в Івано-Франківській області. «„Хитра“ — це про складність, нестандартний підхід і функціональність». Звідки назва та ідея ферми Стайня — це основа концепції нашого проєкту, вона в центрі всього, і саме тому ми обрали цю назву. А «хитра» — бо не проста: у ній живуть цікаві тварини альпаки, яких не так багато в Україні. До того ж стайня сучасна. Там є камери відеоспостереження, спеціальні поїлки та інші зручності. Завдяки цьому легко утримувати стайню в чистоті, а тваринам — комфортно жити. Тому «хитра» — це про складність, нестандартний підхід і функціональність. Відео стайні зсередини, джерело: Іnstаgrаm Ферму ми розвиваємо на землі, де жили декілька поколінь моєї родини: я отримала її у спадок від бабусі та дідуся. Ми всі гуцули. Ідея розпочати свій бізнес у Карпатах зародилася у 2020-2021 роках, у розпал ковіду. Тоді компанія відправила мене на ремоут, діти перейшли на дистанційне навчання, а чоловік якраз звільнився. Тобто ми перестали бути привʼязаними до міста. Та переїзд все-таки вимагав хоробрості, бо в нас був налагоджений побут і власна квартира в Києві: велика, комфортна, красива. Виникла ідея побудувати на нашій ділянці в Карпатах будинок під здачу, бо в суспільстві є запит на відпочинок в горах. І в процесі перебиратися ближче, щоб менеджерити будівництво. Фото ділянки в Карпатах влітку 2021 року, джерело: Особистий архів Восени 2021 року ми почали робити дорогу до самого будинку: найбрутальнішу ділянку в 600 метрів тоді розрівняли, завезли багато машин щебеню. По суті, це точка старту підготовчих робіт зі здачі будинку: ми шукали забудовника і зробили проєкт майбутнього будинку. У середині лютого 2022 року ми родиною приїхали до батьків чоловіка у Львів, щоб мати змогу залишити з кимось дітей і з’їздити в Карпати вирішити справи по будівництву. А 26 лютого, через два дні після початку повномасштабного вторгнення, вже з речами приїхали в бабусин дім у Карпатах: я, мій чоловік Максим, троє наших дітей (Дзвінка, Злата та Дем’ян) і золотистий ретривер Бабай. Ми розглядали різні варіанти, адже на роботі мені пропонували релокацію в один з офісів за кордоном, але буквально в перші два тижні зрозуміли, що хочемо залишитись жити в горах. «Мрія, взята з полички». Про те, як вирішили заводити саме альпак Це було дуже органічне рішення, і я пам’ятаю відчуття полегшення, коли ми його ухвалили. Тепер ми могли втілювати мрії та бажання, які без нашої присутності тут були б неможливі. Я завжди хотіла мати тварин і куди б не поїхала, намагалась знайти ферми. Не можу пояснити чому, але у мене велика любов до таких місць. Пам’ятаю, якось в Ісландії ми зупинилися пожити на конюшні. Це було в полі, навколо ні душі, лише коні. Відчуття були неймовірними. Це особлива енергетика. Альпаки і Перу мене дуже надихають, хоча я там ніколи не була, і це досі моя мрія. Я довго задивлялась на цих тварин, бо вони такі прекрасні. І мені стало цікаво, чи могли б вони жити в наших Карпатах. Почала читати і зрозуміла, що тут для них — ідеальний клімат. Вони природно живуть у горах і добре переносять перепади температур, не люблять спеку, а серед гір завжди прохолодно і є багато площі для випасу. Коли ми в лютому 2022-го зрозуміли, що залишаємось жити в Карпатах, я, не довго думаючи, дістала ферму альпак з полички мрій, і ми взялись за її втілення. «Все технічне завдання йшло від нас». Проєктний менеджмент ферми Для мене будь-яке завдання — це проєкт. Незалежно від того, чи це питання, пов’язане з дітьми, чи робоче завдання, чи господарське. Ти проводиш дослідження, розбиваєш на частини, визначаєш, що потрібно, і реалізовуєш. Так само було з фермою альпак. Ми з чоловіком почали з досліджень: Вивчали всі доступні в інтернеті матеріали. Насправді в мережі інформації англійською мовою дуже багато, зокрема на YоuТubе.Склали список ферм, які хочемо відвідати у Польщі. Якщо ви поїдете до Польщі або просто на карті введете «альпака», побачите ферми кожні кілька кілометрів. Наприклад, Соnіrаyа та Неаvеn — одні з найбільших. Я переконалася, що ми йдемо в правильному напрямку: Польща близько, і якщо там це так популярно, то рано чи пізно набуде поширення і в нас. Потім ми відвідали обрані ферми, поспілкувалися з власниками та працівниками, щоб краще зрозуміти, які умови необхідні альпакам. Я навіть надіслала проєкт альпакарні знайомій фермерці в Польщі, щоб вона подивилася і дала фідбек. Все технічне завдання йшло від нас. Ми фіналізували документацію і почали будувати Звісно, не власними руками: наймали львівську будівельну компанію, яку довго шукали. Мій чоловік Максим був постійно на місці та фактично виконував роль прораба. Це була велика залученість. Не можу уявити, як можна побудувати щось, якщо ви не на місці! Єдиний варіант — найняти когось, кому повністю довіряєш. Відео з підготовки брами для «Хитрої стайні», джерело:Іnstаgrаm І що важливо: Максим не мав досвіду в будівництві. Як і я, він багато років працював в офісах, носив костюм і сидів на зустрічах. Та він розібрався у всіх нюансах і повністю взяв контроль будівництва на себе. Паралельно ми почали пошук альпак. Спочатку думали, що знайдемо їх в Україні, бо не було плану везти тварин з-за кордону. Але не знайшли потрібних. В Україні є багато альпакоподібних тварин, але нам було важливо купити здорових альпак з гарною шерстю, щоб у перспективі їх можна було розмножувати. Тому ми поставилися до пошуку дуже серйозно. Нам допомогла віцепрезидентка Асоціації заводчиків альпак у Польщі: вона знайшла для нас ферми, де можна придбати тварин. «Це був найдовший dеlіvеry, який я коли-небудь робила». Як перші альпаки приїхали в Україну Отже, альпак ми все-таки привезли з Польщі в травні 2024 року. І організувати це було дуже непросто. Я жартувала, що це був найдовший dеlіvеry-процес у моїй кар’єрі Dеlіvеry Маnаgеr. Сукупно це зайняло близько року. Було багато паперової роботи, і головне — дуже незвична для мене комунікація. Відео перших альпак на фермі, джерело: Іnstаgrаm Наприклад, якщо на роботі я запускаю проєкт у Штатах, то збираю всіх на дзвінок, хто б де не перебував, і ми за кілька днів можемо розв’язати будь-яке питання. Але з перевезенням альпак інша ситуація. Ти пишеш, а відповіді немає. Потім пишеш через тиждень, а відповідають не те, що потрібно. Люди працюють в зовсім іншій сфері та з іншими темпами життя. Пам’ятаю різні етапи: від зневіри до розпачу, а потім — надії. Було декілька таких хвиль. І ще ж рідні запитували: «А коли будуть тварини?». Я вже не могла це чути, тому що не могла відповісти. Я за них повністю розрахувалась, але вони ще були на фермі в Польщі. Постійно надходила нова інформація: то ось скоро, то зачекайте, то потрібно місяць карантину, то тести на туберкульоз, які їм зробили, не підходять, то ще щось. І мова про привезення з Польщі, тобто не дуже здалеку. Ми навіть жартували: «Купімо якийсь причіп і просто їх самі привеземо». Але так не можна, бо не пропустять через кордон. Потрібна спеціальна ліцензія для фургона та водія, розмитнення та інші моменти. У результаті ми дочекалися — приїхали шість альпак. Поки що лише хлопці: два самці (залишаємо на розплід) і чотири кастрованих (для компанії, бо альпаки потребують соціалізації). Наші альпаки мали польські імена, але вони були не дуже цікаві, тому ми їх переіменували на українські: Бажан та Їлак (гуцульська варіація імені Ілля) — це наші самці.Вир, Ярополк, Дарій і Свирид Опанасович — наші четверо хлопців. З останнім — жодної передісторії цього імені немає, просто чоловік вирішив жартівливо назвати. Коли альпаки нарешті приїхали, ми відкоркували пляшку шампанського. Я не могла повірити, що ці тварини, на яких ми так довго чекали, нарешті в стайні: живуть своє чудове життя. Свирид Опанасович на природі, джерело: Іnstаgrаm А взагалі, першими на фермі зʼявилися кури, бо це легко: поїхав на ринок, купив і все. Спочатку ми придбали кілька звичайних курей, але згодом я захотіла більш специфічні породи, тож почала шукати на ОLХ. Ми їздили Івано-Франківською областю, купували курей і тепер знову будемо розширювати курник. Я вже забронювала партію курочок на березень. У нас на це цілий rоаdmар. Щодо курника, то він поки що досить простий і ще без півня, бо ми не займаємось розведенням. Але це теж у планах на наступний рік: півень, курчата, весь цикл. До речі, курочки на фермі, не прості: вони несуть кольорові яйця. І наші гості зможуть спробувати їх на сніданок. Всі ці елементи створюють атмосферу казкового фермерського вайбу. Приклад кольорових яєць, джерело Іnstаgrаm «Це не ті тварини, які будуть раді обіймам». Більше про альпак та особливості їхньої поведінки Багато хто думає, що альпаки — тварини, яких можна обіймати, але насправді в них немає такої природної потреби. Коли альпака народжує, вона не облизує дитинча, на відміну від інших тварин, тих самих корів. Альпаки не люблять, коли їх гладять. Можливо, є винятки, але загалом це не ті тварини, які будуть раді обіймам. Їм цікаві люди, вони підходять, особливо якщо у тебе є морквинка. Але в нас тільки один альпака зараз підходить, щоб його почухали — це Бажан. Від їхньої появи у травні з альпаками не було жодних неприємних ситуацій. Але оскільки вони належать до родини верблюжих (Саmеlіdае), то можуть плюватися — зазвичай один на одного, коли з’ясовують стосунки. Здебільшого так роблять самці, які можуть між собою посперечатися. Я чула від нашого перевізника історію, що один з альпак плюнув на ветеринара на кордоні Сама ж жодного разу не бачила подібного щодо людини. Це не лами, які набагато більш агресивніші. Альпаки дуже милі та спокійні. Коли я шукала ветеринара, то дивилась, хто працює з верблюдами. Це великий челендж — знайти такого спеціаліста в Україні. Якби я була новачком у заведенні альпак, то починала б з таких питань: чи є достатньо площі для них, щоб вони могли бігати, чи є хороша трава та сіно, чи можна знайти ветеринара. За альпаками цікаво спостерігати. Коли дивишся відео в інтернеті, вони здаються просто пухнастими та милими, але насправді вони ще дуже енергійні. Класно бігають, особливо коли є простір, разом ходять, роблять однакові рухи. Якщо один побіг кудись, всі йдуть за ним. Вони навіть у туалет ходять одночасно, і це дуже цікаве видовище. Альпаки дуже чистоплотні, обирають для своїх потреб лише кілька зон і користуються винятково ними. «З однієї стрижки можна зробити 15–25 шапок». Про догляд та особливості розведення альпак Загалом альпаки не потребують особливого догляду, але є кілька нюансів. По-перше, це стадні тварини. Тому не можна купити одну чи дві альпаки — потрібно щонайменше три однієї статі. Якщо альпака буде сама, вона може просто померти, адже це суперечить її природним потребам. По-друге, у харчуванні альпак важливі площа для випасу та велика кількість трави. І тут у нас все добре: польські колеги були вражені умовами для альпак, адже у нас велика площа паші — 3,3 гектара. Вони бігають на вільному просторі: мабуть, це найщасливіші тварини у світі. За умовами ми з польськими фермами точно можемо змагатися. Територію для альпак ми огородили: встановили великий паркан, поділили її на кілька частин, щоб можна було чергувати випас. Коли дівчата приїдуть, вони будуть пастися окремо. Стайня сконструйована так, щоб з одного боку жили дівчата, з іншого — хлопці, і між ними має бути певна відстань. В нас цю задачу вирішує оборіг — простір, де зберігається сіно. Ми спершу вивчили ці важливі правила і тепер дотримуємось їх. Окрім сіна і трави, даємо їм корм. Перші великі порції ми привезли з Польщі разом з альпаками. Зараз купуємо корм в Україні — він для малої рогатої худоби, але склад дуже схожий, тому підходить альпакам. Тварини мають отримувати всі необхідні елементи для здоров’я. По-третє, альпаки потребують медичних процедур. Це і щеплення, і засоби від кліщів. Стрижка нігтів, підпилювання зубів. Нігті ми з чоловіком вже обрізали: це робив він, а я тримала тварину. Нині у нас шість альпак, але коли їх буде 60, я б хотіла, щоб хтось допомагав, тому що роботи дуже багато. І є речі, які неможливо самому виконати, наприклад, ми разом даємо препарати тваринам. Це часто відбувається в мої вихідні або ввечері. По-четверте, альпак потрібно стригти. Це тварини, яких загалом заводять заради шерсті. Вона дуже цінна: гіпоалергенна, легка, м’яка. Шерсть дорога через кілька чинників: стрижуть альпак раз на рік,з однієї тварини можна отримати від 3 до 5 кілограмів шерсті.Для розуміння: одна шапка — це орієнтовно 200 грамів шерсті. Отже, з однієї стрижки можна зробити 15–25 шапок. Наші альпаки приїхали вже постриженими. І це спростило нам життя, бо я навіть не уявляю, як би ми справлялися з цим у перший тиждень, адже якраз був сезон стрижки. Стрижка альпак складна, бо потрібно використовувати спеціальні інструменти, а ідеально — ще й мати спеціальний стіл для стрижки. Альпака — велика тварина, це не вівця, яку можна швидко постригти, затиснувши між ногами. Все займає більше часу, особливо якщо цього не робив раніше. Цього року ми їздили до колег на стрижку, щоб побачити цей процес. Зазвичай стрижуть альпак у травні, але залежить від сезону. На відео — процес стрижки альпаки, джерело: Іnstаgrаm «Ферма для життя». Як усе влаштовано зсередини Ми поки що не відкрилися, потрібно зробити багато роботи. Анонсувати будемо на нашій сторінці. Коли ми починали цей проєкт, не планували відкривати ферму для відвідування. Спочатку ідея була простішою — будинки на фермі, де можна винайняти житло. Але в процесі я зрозуміла, що є запит від людей, які хочуть просто подивитися на альпак, не обов’язково залишатися на фермі. Тому з чоловіком ми почали обговорювати, що, ймовірно, варто відкрити ферму для відвідувань. Та це точно не буде постійна історія типу «працюємо щодня». Плануємо створити спеціальні слоти, коли можна буде приїхати, і це буде окремий продукт. Поки що ми не готові приймати гостей у такому форматі, адже для цього потрібна окрема інфраструктура: туалет, зона для очікування і так далі. Це все ще в процесі. Отже, плануємо мати дві опції: життя на фермі. У нас навіть слоган так само звучить. Ви приїжджаєте, винаймаєте один з двох будинків і в комфортних умовах спостерігаєте, як живуть тварини. Попередньо перший будинок відкриємо до кінця весни 2025 року, а другий — пізніше, протягом року.відвідування ферми (без проживання), більш обмежений формат, який теж плануємо запустити 2025 року. Зараз на фермі проживає дві собаки, багато курей, три коти і шість альпак. Територія ферми, джерело: Іnstаgrаm По території — у нас є зона будиночків, яка віддалена від основної зони, де ми з сім’єю живемо. А між нами — загальний простір, де розташовані ферма і пасовище з альпаками. Ми з чоловіком ділимо відповідальність за родину та стайню. Стратегічні та фінансові питання — це моя відповідальність на цьому етапі життя. Чоловік займається всіма господарськими справами: тваринами, будівництвом, доглядом за територією, логістикою. Щодо дітей, то вони вже шкільного віку, тому немає потреби сильно їх няньчити. Обов’язки по дітях ми розподіляємо, але це не завжди рівномірно, а залежить від того, хто чим завантажений у той чи інший момент. Я працюю в класичному розумінні фултайму, зранку до ночі. Коли їду у відрядження, то всі справи падають на Максима. Іноді ми привозимо бабусю на допомогу. «Найнеочікуванішою статтею витрат стали земельні роботи». Про фінанси та окупність Про кошторис поки що складно говорити, бо ми ще в процесі будівництва. Якщо дивитись на нашу ферму з погляду класичного бізнесу, то це не дуже репрезентативна історія, адже можна побудувати будинок значно дешевше, зробити все аскетичніше і простіше, і окупиться він швидше. Звісно, бізнес-частина для нас важлива, але в нас не стоїть ціль швидко відбити гроші. Ми прагнемо створити місце з душею, яке полюбиться гостям. До того ж робимо фокус на комфорті та безпеці, використовуємо якісні матеріали. Все це не дешево. Не знаю, чи це коректно порівнювати, але в якийсь момент ми продали нашу чотирикімнатну квартиру в Києві. І вклали гроші в «Хитру стайню». Це дає уявлення про контекст. Наприкінці 2022-го до нас прийшли покупці і запропонували придбати квартиру. Ми вирішили, що це той момент, коли потрібно наважитися на продаж (хоча у 2021 році, наприклад, я не була готова її продавати). Найімовірніше, до постійного проживання в Києві, як це було до лютого 2022 року, ми вже не повернемось. Крім того, я продовжую працювати, що також допомагає фінансово підтримувати розвиток ферми. Можу сказати, що найнеочікуванішою статтею витрат стали земельні роботи. Це Карпати: місцевість гориста, скеляста земля. Вирівняти її, зробити дренажі, дороги дорого і складно. Лише покращення останніх 600 метрів дороги до нашої ділянки обійшлось у близько 8000 доларів. Я навіть не встигла детально все спланувати, хоча я той ще фрік — завжди моніторю кожну копійку, записую все в файлики, веду витрати. Але тут був момент, коли витрати на земельні роботи почали йти настільки швидко, що навіть я не встигала їх усвідомлювати. Але саме будівництво було більш-менш фіксованим. Підготовчі земельні роботи, джерело: Іnstаgrаm Ще затратні каміни: їх можна було б зробити дешевше. Але коли починаєш розбиратися в деталях, хочеш унеможливити ризики загоряння, зробити все безпечним. І тоді вирішуєш зробити дорожче, але якісно. Звісно, у мене є підрахунки і прогнози. Та для мене важливішою є душа цього проєкту. Тому і термін, в який у нас буде повернення інвестицій буде більший: 4-5 років, а не 2-3, якби ми ставили в пріоритет бізнес-складову. «Я не почуваюся ізольованою». Про те, як змінилося життя з переїздом З переїздом я почала бачити людей набагато частіше. Хоча існує стереотип, що якщо ти живеш в селі в горах, далеко від всіх, то ти стаєш відлюдькуватим. Та це зовсім не так. Друзі та знайомі, що їдуть у наш бік, завжди намагаються заїхати, зустрітися. Їм цікаво побачити це місце. Тому я не почуваюся ізольованою. Та і колеги іноді приїжджають до мене під час відпусток. Загалом у Києві я давно не вела активного соціального життя. Робота, діти, побутові турботи — завжди було багато справ. На заходи чи зустрічі з друзями я ходила досить рідко. Ми не відчуваємо себе чужими у цій громаді. Мене тут добре знають, бо з бабусею я буквально росла. Мені було вісім місяців, коли сталася Чорнобильська аварія, і батьки залишили мене пожити з бабусею в Карпатах, бо так було безпечніше. В результаті я прожила тут до пʼяти років. Тут я почала говорити гуцульським діалектом. Згодом часто приїжджала на всі канікули. На жаль, бабуся померла у 2015 році. Дідусь живе в Києві. Я певна, що сусіди були здивовані нашим переїздом з Києва Думаю, вони спочатку пояснювали нашу присутність великою війною. Але тепер розуміють, що ми тут надовго з огляду на масштаби будівництва. Та і чоловіка добре прийняли: він у мене роботящий, а тут це дуже цінують. В умовах початку повномасштабного вторгнення в дітей теж не було жодних претензій чи заперечень. Вони, звісно, не були в захваті, та розуміли реальність. По приїзду ми передусім налагоджували побутові умови. Бабусин будинок на той момент вже був облаштований певними зручностями — свердловиною і туалетом, про які подбала моя мама для комфорту дітей на канікулах. Але ще багато чого не вистачало: наприклад, в кімнаті була лише одна розетка, погані проводка і світло, було холодно. Перші пів року ми були зосереджені на цих побутових моментах. Я працювала з мобільним інтернетом, та через поганий звʼязок діти не могли приєднуватися по Zооm до уроків, а навчання в школі продовжувалось. Спали всі разом в одній кімнаті. Холодно, старі меблі, купа мотлоху, який збирався поколіннями. Робоче місце ми облаштували на горищі, в кімнаті, де колись стояв верстат. Замовили старлінк. Це було важливо для моєї роботи, адже це наша основна фінансова підтримка. Окрім цього, ми почали розчищати територію, привезли теплицю, зробили грядки, посадили сад. Це була велика робота, і ми були зайняті щодня. Це, як я тепер розумію, врятувало наш ментальний стан. Наразі у мене немає потреби часто їздити в офіс. В Україні його вже не існує у звичайному розумінні: офіс закрили з початком повномасштабного вторгнення, наразі у нас є коворкінг, де співробітники можуть орендувати місце і працювати, а компанія це оплачує. Я їжджу у відрядження кілька разів на рік, максимум два-три рази. Зазвичай у Софію в Болгарії, рідше — у Бостон в Штатах. «Я можу дозволити собі сходити в ліс між зустрічами». Як ферма і життя на природі вплинули на родину Я бачу великі зміни. По-перше, підтримка ментального здоров’я. Ми дуже любимо їздити в ліс, і раніше поїздки траплялися лише на вихідних, зі складною логістикою. Умовно, подорож тільки в одну сторону займала півтори-дві години. І ми приїжджали сильно виснажені, треба було ще й дітей годувати та інші справи робити. Зараз я можу дозволити собі сходити в ліс між зустрічами, особливо під час грибного сезону. Встала з-за столу, прогулялась і вернулась додому. Або рано-вранці перед роботою. Останнім часом трохи занедбала цю традицію, але хочу її відновити — пройтися біля дому або зробити невеликий хайк перед роботою. Чоловік у мене взагалі суперактивний. Він цілий день на вулиці. Я ще не встигла кави попити, а в нього вже 10 000 кроків на трекері. І до вечора цифри просто божевільні. Це все, а також повітря, дуже впливає на здоров’я. До речі, шкіра теж стає здоровішою, і це дуже помітно. Навіть просто виходиш на вулицю, дивишся на краєвид, і одразу змінюється настрій. Це своєрідне перезавантаження. По-друге, покращення здоровʼя. Ми вирощуємо свої овочі та маємо свіжі яйця від власних курочок. Їжа стає здоровішою, бо ти знаєш, звідки вона взялася. Коли ти вирощуєш щось, що потім їси, це зовсім інший досвід. Є відчуття гармонії і вдячності. Вирощені власноруч овочі, джерело: Іnstаgrаm «Цікаво спостерігати, як в житті руйнуються стереотипи». Про плани Я жартую, що роблю кар’єру в треніках на горі й не планую зупинятись. Мені це дуже цікаво. Класно спостерігати, як у житті руйнуються стереотипи: ти не можеш зростати, якщо в тебе є діти, або якщо ти живеш в селі, або якщо ти займаєшся чимось ще, окрім роботи. Але насправді все можна бути мамою і дружиною, будувати карʼєру, розводити курей, їздити в Бостон і навіть заводити альпак. В перспективі є багато інших планів і ідей: більше будиночків, збільшення поголів’я альпак і їх розведення,виготовлення виробів з шерсті. Точно плануємо мерч, колись мрію про лінійку одягу. Навіть думали з чоловіком, чи не завести нам YоuТubе-канал і стрімити, як він миє стайню. Сьогодні на такий божевільний контент є попит. Але кожна ідея вимагає багато ресурсу, тому всьому свій час. Звісно, плануємо й далі навчатись, їздити на курси, здобувати нові знання. Це завжди непроста логістика, бо хтось має залишатися з дітьми та доглядати за фермою, а я — брати відпустку. Планів і мрій багато. Це, можливо, звучить пафосно, але я справді відчуваю цю енергетику і невидиму підтримку своєї землі. Я розумію, що все заплановане має збутися і що все буде добре. Є віра в краще. Дай Боже, аби була перемога. А далі вже плани реалізуються.
... More