Search trend "Є підтримка"

П'ятий президент Петро Порошенко в інтерв'ю німецькому виданню Віld розповів, яким має бути "план Б" для України у разі, якщо Володимир Путін відмовиться від припинення вогню. "Якщо Путін ставить умови, попередні умови, відмови, і таке інше, то я чекаю від президента Дональда Трампа "плану Б". А "планом Б" має бути, по-перше, більше зброї для України; по-друге, більше санкцій проти Росії; по-третє, відновлення трансатлантичної єдності; по-четверте, фінансова підтримка; по-п'яте, можливість приєднання до НАТО", - сказав політик. На думку Порошенка, шанси на припинення вогню є лише в найближчі два-три місяці: "це або станеться, або ні. Якщо цього не станеться протягом двох-трьох місяців, цього не буде взагалі". П'ятий президент також зазначив, що Україна має має робити все, щоб зміцнити оборону рубежів. "Мій меседж такий: ми повинні негайно припинити втрачати людей, і негайно припинити втрачати території. І ми повинні негайно припинити витрачати час. Треба будувати укріплення. Треба подбати про життя кожного окремого солдата. Треба забути слово "наступальна операція". Захист території - це головне. Будівництво укріплень, мінні поля та найсучасніший протиповітряний захист від керованих бомб. Усі ці заходи можуть зупинити Росію та змусити її заплатити вищу ціну", - наголосив Порошенко.

Борис Дрожак — український підприємець, винахідник і програміст. Нині працює Рrіnсіраl Sоftwаrе Еngіnееr у міжнародній компанії DаtаRоbоt. Донедавна Борис поєднував ІТ з ресторанним бізнесом. А ще він власник мілтек-компанії Rоvеrtесh, яка спеціалізується на розробці інноваційних розміновувачів і безпілотних наземних комплексів для української армії та гуманітарного розмінування. Чому ІТ-фахівець опинився в dеfеnсе tесh? Як народжувалися ідеї для продуктів, які вже рятують життя? І в чому криються складнощі співпраці з заводами? Про це Борис розповів в інтерв’ю DОU. «Ентузіасти почали допомагати військовому, а я — їм». Як створили Rоvеrtесh В ІТ працюю близько 14 років. Я був DеvSесОрs-спеціалістом. У 2018 році влаштувався в компанію DаtаRоbоt. Приблизно тоді ж і стартував мій шлях в оборонну галузь. Усе почалося з бажання допомогти одній людині. Одного разу в ТіkТоk я натрапив на двох хлопців з Львівської області, які створювали пристрій на запит військового — сапера з позивним Борода із 710 бригади охорони Держспецтрансслужби. Вони з побратимами потребували пристрою, щоб косити траву в полях: висока рослинність ускладнювала пошук мін. Мене зацікавила історія, і я вирішив долучитися. Ці ентузіасти почали допомагати військовому, а я — їм. У підсумку ми створили розміновувач ультралегкого класу — новий підвид розміновування. Спочатку передавали військовим розміновувачі, що отримали назву «Змій», на волонтерських засадах. А коли їх почали купляти, вирішили заснувати компанію, щоб розвивати технологію і масштабувати виробництво. Тепер у нас великі замовлення, і ми вже не просто група ентузіастів. Офіційно запустилися 2023 року. У нас три співвласники: Василь — ветеран війни з 2014-го, Богдан — власник СТО, і я. А Борода став нашим головним натхненником. До речі, йому дуже сподобався наш розміновувач. Тепер він шукає зацікавлених у продукті — хоче, щоб його мало якомога більше бригад. А ще Борода мріє мати з десяток «Зміїв»-розміновувачів і щоб вони самі їздили. Команда Rоvеrtесh: Борис Дрожак, Василь Кореневський і Богдан Змий. «100 саперів сказали, що наша розробка не має сенсу». Про перші складнощі Від запиту Бороди до сертифікації та кодифікації виробу за стандартами НАТО минув рік. Процес ускладнювало те, що ми ніколи не були в мілтеку. Поставала низка завдань: розібратися з ДСТУ, вивчити стандарти й протоколи випробувань. Багато працювали із самими військовими й на полігонах, довгий час проводили в дорозі. Шлях виявився складним. Наприклад, щоб продати державі наш продукт, потрібно заплатити 70 тисяч гривень за експертизу, яка перевіряє, чи адекватна ціна і чи вона не перевищує встановлений стандарт. В Україні націнка на такі продукти не може сягати понад 25%, навіть якщо це унікальна інновація без аналогів. Але спочатку треба було довести, що наша ідея взагалі працює. Близько 100 опитаних саперів сказали, що наша розробка не має сенсу. Мовляв, розміновувач завважки менш як 6 тонн — це просто трата часу: він або виявиться одноразовим, або не працюватиме за потрібними стандартами. Раніше вже пробували зробити щось подібне, але ідеї не спрацьовували. Виготовляти розміновувачі насправді дуже складно. Потрібні великі потужності, площі та гроші. «Одна машина розмінування обходиться приблизно в $600 тисяч» Окрім того, необхідне погодження з тестуванням, мінами тощо. Деякі міни не дозволено мати, але вони є на полі бою, як-от «пелюстки». Вони заборонені, тому замовити їх неможливо. А ще є витрати на доставку, промоцію та підтримку машин. І вони чималі. Наприклад, просте демо розробки військовим і головнокомандувачу обходилося нам у 130 тисяч гривень. Бувало, хлопці занепадали духом. Уявіть: ти не одержуєш жодних грошей, а замість цього маєш величезні мінуси. Це не просто фінансовий стрес, а ще й страх помилитися з контрактом чи документацією і заробити штраф або навіть гірше — юридичні проблеми. Але в мене гнітючих думок не було. Я бачив потенціал, розумів, що ми можемо зробити щось велике не лише для військових, а й для гуманітарних цілей. Було б нерозумно все кинути. Якщо треба викладатися ще більше — будемо працювати хоч по ночах. Головне — правильно все робити. Від самого початку ми не маємо зовнішнього фінансування. Я виступаю як аngеl іnvеstоr, загалом у проєкт вклав близько 10 мільйонів гривень. Якби ми залежали від інвесторів, то, ймовірно, просувалися б куди повільніше. У майбутньому плануємо залучати тільки великі суми та співпрацювати з великими компаніями. У нас є кілька контактів, зокрема з GСS та Rhеіnmеtаll, які зацікавлені в спільній розробці. Нам не потрібні просто гроші. Ми знайшли спосіб працювати без великих інвесторів в Україні, з вітчизняними заводами, щоб максимально зберегти все на внутрішньому ринку. «Прототипи ми збирали на базі СТО». Про створення розміновувача Ми їздили по містах на тестування, інколи везли із собою міну та розбирали всі можливі варіанти, поки не знаходили правильне рішення. Під час самих тестів щось працювало добре, щось — ні. Зокрема, спочатку як слід працювали тільки електромотори, все інше перероблювали. У нинішніх розміновувачах від перших версій нічого не залишилося. Бувало, після невдалих тестів замість того, щоб вирушати на Львів, прямували до Миколаєва. Там у знайомих у гаражі зварювали ще конструкцію, а тоді поверталися на мінне поле. Додому не їхали, поки не запрацює. Прототипи ми збирали фактично на Богдановій базі СТО у Львові. Спочатку там ремонтували шість машин, потім — чотири й один розміновувач. Далі — два авто і два розміновувачі. А коли з’явився ще й логістичний пристрій, локація перестала функціонувати як звичайна СТО. Містяни шкодували: це був один з найкращих автосервісів. Утім, тепер ми там займаємося важливими справами. Розміновувач «Змій» на полігоні «Або ти працюєш для країни, або вчиш офіціантів додаткових продажів». Про закриття ресторану На початку нашого шляху в dеfеnсе tесh допомагав ресторан. Я відкрив заклад у 2020 році з уже колишньою дружиною Марією — назвали його WА. Коли з’явилася Rоvеrtесh, то в ресторані проводили зустрічі, розповідали про розробки та навіть збирали кошти на перші прототипи чи окремі деталі. Також була можливість готувати їжу, щоб відволіктися й просто поїсти. Але декілька місяців тому заклад довелося закрити: бізнес потребував багато уваги, і поєднувати його з мілтек-стартапом виявилося надто складно. Вибір очевидний: або ти працюєш для країни, або вчиш офіціантів додаткових продажів. Плюс відкрити та утримувати ресторан було дорого. Навіть для миття яєць потрібні окремі кімнати. У підсумку бізнес виходив або в нуль, або в невеликий мінус. Витрати на відкриття сягнули $40–60 тисяч. Прибуток був нестабільний: один місяць — мінус $3 тисячі, інший — плюс $10 тисяч. Це виснажливе заняття, особливо під час війни. Борис Дрожак з колишньою дружиною Марією «В Ірпені досі є місця, де залишилися міни». Про продукти Rоvеrtесh Ми маємо три продукти: «Змій»-розміновувач, «Змій» логістичний і «Журавель». Перший «Змій» — ультралегкий клас розміновувачів, у якого висока прохідність і високий шанс детонації. Він розміновує різні типи мін, зокрема протитанкові, і закриває проблеми гуманітарного, бойового та штурмового розмінування. Це наземний колісний дрон, на виносі якого — мотовило, де закріплені ланцюги з вантажами. Під час розмінування ці ланцюги обертаються з великою швидкістю і б’ються об землю, імітуючи наїзд на міну. Як наслідок, відбувається детонація. «Змія» активно застосовують у гуманітарному розмінуванні. Наприклад, нещодавно він допоміг в Ірпені — там досі є місця, де залишилися міни. Окрім українських саперних груп, нашими клієнтами є і великі міжнародні організації, такі як НАLО Тrust і ООН. Вони висловили бажання купувати наші продукти поза межами України. Але поки що ми повністю орієнтовані на вітчизняні потреби. Можливо, в майбутньому створимо окрему лінійку продуктів суто для гуманітарного розмінування, щоб їх можна було експортувати. «Змій» логістичний — це безпілотний наземний комплекс, платформа, яка дуже добре проходить різні ділянки місцевості, зокрема тяжкий ґрунт, піски та каміння, не боїться налипання. Може тягнути до 500 кг, згідно з технічними характеристиками, але насправді подужає і до 1000 кг, якщо використовувати причіп. Підходить для доправлення поранених чи вантажу. «Журавель» — це робот для перевезення та витягування об’єктів з поля бою. Має броню і здатний витримувати скиди. Як і всі «Змії», він захищений залізними колесами й може наїжджати на міни без серйозних пошкоджень. Усі платформи дистанційно керуються операторами. Зараз ми розробляємо додаткові модулі для автопілотів та пілотних місій. Ці системи доволі прості у використанні, та все одно потрібне спеціальне навчання. Вартість наших НРК на продаж починається від $11 тисяч у мінімальній комплектації. «Неможливо покладатися лише на одного виробника компонентів». Про виробництво НРК Виробництво наших НРК складається з кількох фаз: виготовлення деталей, складання, тестування, логістики та документального оформлення. Кожен етап має свої особливості — від роботи з металом і електронікою до фінального аудиту. Якщо всі компоненти готові, одна людина може зібрати «Змія» за два дні. Оптимізація процесів і правильне обладнання дозволяють ще більше скоротити цей час. Деталі виготовляємо на українських заводах. У нас є постійні партнери, які здебільшого задовольняють наші потреби, але ми завжди підстраховуємо себе. Оскільки працюємо з військовими контрактами, продукція має бути вчасною, якісною, доступною за ціною і мати хороший сапорт. Тому неможливо покладатися лише на одного виробника компонентів — доводиться вибудовувати систему резервів і гнучких рішень. Основна складність у роботі з українськими заводами — стандартизація. Вони дотримуються суворих інструкцій, і це створює певні труднощі під час спроб співпраці. Наприклад, якщо на СТО майстер враховує ефективність тих чи тих рішень, то завод виготовляє тільки так, як дозволяє процес і як вказано в кресленні. Не можу сказати, що в нас суперпозитивний досвід у цьому плані, бо узгодження займає багато часу. Думаю, якби в країні активно розробляли нові види техніки, тоді й заводи були б змушені розвиватися. І тоді ми отримували б комплектування вищого класу. Однак із матеріалами проблем немає — деталей вистачає. Випробування «Змія» «Зараз не час, коли можна довго навчати». Про найм і команду Спочатку в Rоvеrtесh нас було троє. Відтак на різних етапах до команди долучались експерти з хардверу, софтверу, металів, креслень, документації. Загальну кількість співробітників оголошувати не буду, але назву це середнім бізнесом. Та ми масштабуємось і наймаємо. Особливо потребуємо конструкторів. Беремо лише сильних фахівців. Це не той час, коли можна довго навчати, бо пріоритет — створювати важливі речі. Знайти справжній талант — це ціле мистецтво. По-перше, далеко не всі готові покидати компанії, де вже мають бронь, навіть якщо пропонують більші гроші. А по-друге, у нас високі критерії відбору, мало простого бажання працювати в оборонці. Ми зараз творимо історію. І хочемо розробляти якісний продукт, від якого вуса заверталися б. Тому шукаємо людей саме з таким мисленням, але їх небагато. До того ж нам необхідні не просто висококваліфіковані фахівці, а мілтек-висококваліфіковані. Наймаємо вже готових інженерів, щоб не сповільнювати процеси навчанням. Це не ІТ, тут конкретно mесhаnісаl еngіnееrіng. Наш кандидат уміє креслити й проєктувати. Він розуміє, де і як метал буде гнутися, грітися, а де — вібрувати, а також де розташований кожен контролер та як і на який струм він реагуватиме. «Ми розуміємо, як можемо вплинути на війну». Про масштабування Нині маємо великі обсяги контрактування — цього року стоїть завдання вийти на виробництво близько 1000 машин, і потужностей для цього вже вистачає. Маємо замовників різного штибу: держава, військові частини, фонди, іноземні інвестори-меценати, міжнародні та українські компанії, а також державні структури. Але розширення не такий простий процес. Виникають стандартні проблеми серійного виробництва: пошук і відбір кадрів, налагодження процесів, їх тестування та валідація. А ще, звісно, фінансові виклики. Скажімо, якщо є замовлення на мільйон доларів, а оплата відбудеться лише після завершення постачі, то вам потрібен кешфлоу на мільйон доларів. Тобто, умовно, його спочатку треба витратити, щоб потім отримати. А з військовими тільки так і працює: немає передоплати, навіть 50%. Враховуючи, що у нас націнка 25% і 20-відсотковий ПДВ, ми отримуємо мінусовий кешфлоу. Потрібно шукати гроші, щоб просто виконати замовлення. І тут про розробку навіть не йдеться, а ще ж необхідно покращувати продукт. Можна виготовити 100 розміновувачів, а потім виявиться, що з ними щось не так і всю партію треба замінити. Спочатку ми маємо бути впевнені, що завжди виконуємо контракти на високому рівні й надаємо якісну продукцію. Нашим розміновувачем послуговуються різні підрозділи ЗСУ, ССО, ГУР, Нацгвардія, ДСНС, ДСТ, саперні організації. Логістичний дрон використовують регулярні війська. «Ми прагнемо розвиватися, адже розуміємо, як можемо вплинути на війну» На жаль, не завжди все виходить так, як хотілося б. Наприклад, Міноборони не надає повної передоплати, це ускладнює ситуацію. Як наслідок, ми не можемо інвестувати в розробку нових продуктів і доводиться виконувати замовлення навіть у мінус. І лише коли все буде виконано, ми зможемо виділити гроші на розвиток нових ідей. «Мені дуже швидко повідомляють, хто і де намагається копіювати наші продукти». Про конкурентів Навіть спеціалісти, які розбираються у військовій техніці, не завжди розуміють, чому «Змій» настільки ефективний. Хотів би, щоб так залишалося якомога довше. Утім, з часом нас взялися імітувати інші компанії. Зазвичай мені дуже швидко повідомляють, хто і де намагається копіювати наші продукти. Ми не завжди вступаємо в конфлікт або коментуємо такі дії. Чекаємо, поки у них хоч щось вийде — інколи це навіть корисно для нас. Ми маємо патенти, але в умовах війни не бачимо сенсу активно їх застосовувати для захисту від конкурентів. Якщо дізнаємося, що хтось модифікує наші продукти й робить це правильно, ми радше запропонуємо співпрацю, ніж почнемо судову тяганину. Якщо ж ці розробки потенційно можуть нашкодити, наприклад, через неякісні матеріали чи збірку, то можемо спочатку просто попередити про юридичні наслідки, якщо вони продовжуватимуть нас копіювати. І замість того, щоб пробувати красти наше, краще придумайте своє. Про майбутнє dеfеnсе tесh Найближчі п’ять років розвиток мілтеку залежатиме від кількох критично важливих факторів. Передусім потрібна підтримка інновацій: гранти як для розробки нових технологій, так і для масштабування виробництва. Доступ до безкоштовних юридичних аудитів допоможе уникнути бюрократичних проблем, які зараз викликають багато занепокоєнь у стартапів. Критичною є і взаємодія з людьми: що більше комунікації та відкритості, то вищий рівень довіри й підтримки. Водночас необхідно створити екосистему, де кожен учасник ринку зосереджується на своїй ніші, щоб уникнути непотрібного дублювання роботи. Окремо варто наголосити на інженерній етиці. Навіть у конкуренції важливо пам’ятати про співпрацю: підтримувати одне одного, розвивати власні унікальні рішення та працювати над справжніми проблемами, а не боротися за чужі можливості.

В Європейському Союзі є широка політична підтримка оборонної ініціативи для нашої країни, яка передбачає додаткову військову допомогу на 40 мільярдів євро. Однак ЄС повинен просуватися швидко в процесі її реалізації, аби Україна могла захистити себе від російського терору. Повний текст новини

Наразі у ЄС триває дискусія щодо деталей пакету термінової військової допомоги Україні на 40 млрд євро.

Рада Євросоюзу схвалила виплату Україні третього платежу в рамках програми Ukrаіnе Fасіlіty на суму майже 3,5 мільярда євро. Про це в понеділок, 17 березня, повідомила пресслужба Ради ЄС. Як зазначається в повідомленні, Україна виконала умови, потрібні для третьої виплати. основною метою програми є підтримка макрофінансової стабільності й відновлення, реконструкції та модернізації України. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль,... Запис Рада ЄС схвалила третій платіж Україні на 3,5 млрд євро в рамках Ukrаіnе Fасіlіty спершу з'явиться на Громадське радіо.

Про це він сказав перед засіданням Ради ЄС із закордонних справ у Брюсселі, передає "Європейська правда".За словами Будріса, першим елементом є послідовна й тривала підтримка Києва: у 2024 році слід виділити мінімум 40 млрд євро."Другий елемент – європейські війська в Україні за підтримки США", - наголосив очільник МЗС Литви.Третій - це продовження тиску на РФ завдяки санкціям і конфіскації її заморожених активів."Четвертим елементом має бути справедливість через відповідальність. Відповідальність не лише в юридичному сенсі, але й репарації", - пояснив Будріс.І останнім, пʼятим, елементом, як зазначив литовський міністр, є прискорений вступ України в Євросоюз."Ми бачимо дату 1 січня 2030 як таку, що ми можемо досягти спільними зусиллями", - додав він.13 березня очільник міноборони Франції Себастьєн Лекорню заявив, що виникає "широкий консенсус" щодо того, що першою гарантією безпеки для України є сама українська армія. 15 березня Метью Брайза, ексрадник держсекретаря США, колишній директор зі справ Європи та Євразії в Раді нацбезпеки США, що між Вашингтоном і Києвом тривають дискусії щодо гарантій безпеки для України. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга розповів про "червоні лінії" Києва на будь-яких ймовірних переговорах: серед них територіальна цілісність і суверенітет. 

Наші - в Джедду, американці - в Джедду, Віткофф - до Москви. Усі перемовляються. Але найбільше бентежить у теперішній геополітично-дипломатичній ситуації, що ми надзвичайно мало розуміємо, до чого можуть дійти. Як загалом формуються ті чи інші лінії компромісу? Ми розуміємо, точиться війна, війна кривава. Ворог сильний, ворог потужний. Адміністрація Трампа генерує регулярні повідомлення, але ми в Україні також хотіли б бути учасниками чи бодай розуміти, про що можуть домовлятися і якою є формула справедливого миру.І коли ми доходимо до того, що може називатися підписанням чи певною торгово-дипломатичною пропозицією, яка буде надходити до Сполучених Штатів, а Сполучені Штати вже б якось так намагалися це все діло розподілити по дипломатичних каналах, все одно хотілося б відчувати, що ми також при ділі, що ми розуміємо, що відбувається. Якщо говорити про параметри подібних угод, протокольна частина - це одне (хоча ми її до кінця також не розуміємо, що може бути прописано в офіційній частині). А є ще й частина кулуарна?Я сиджу зараз в автомобілі на території Польщі й по польському радіо почув заклик президента Польщі Дуди дати Трампу шанс. Мовляв, ніхто не міг зупинити війну. Давайте дамо Трампу шанс. Тому я хочу підтримати президента Дуду і, оскільки я через два тижні буду в США на міжнародній конференції (там Міжнародний університет Флориди, який за 20 км від резиденції Трампа), то ще раз хочу прогнутися, і підтримати, і шанс дати президенту Трампу теж.Але якщо серйозно трошки відрефлексувати те, що відбулось у Джедді, насправді для нас це повернення в точку початкової стадії ведення переговорів. Нас із вами дуже сильно гойдає вгору-вниз. Трамп то нас дуже любить, то називає останніми словами, але на сьогодні більше нервують росіяни, тому що так уже сподобались результати зустрічі, але нас це, звичайно, насторожує. Кожен раз, коли люди, яким ми не дуже довіряємо, говорять про те, що щось сподобалось, ми відчуваємо підвох. І це стосується і американської сторони, і української влади так само. Наприклад, те, що відбувається в Суджі. Є великі підстави думати, що все-таки та інформація, як ви говорите, кулуарна, та інформація, яка просочувалася, що частиною або умовою росіян приступити до переговорів принципово по безпеці було виведення українських військ із Суджі. Я не військовий експерт, але зрозуміло, що багато було інформації, і що українським військам уже потрібно було виходити з Суджі, бо там були загрози оточення. Але хай це коментують військові експерти.З політичної точки зору ми розуміємо, що в України, в принципі, іншого варіанту, ніж погодитись на американську пропозицію про оці 30 днів, фактично не було. Хоча ми спочатку думали й досі вважаємо, що перемир'я буде слугувати тільки росіянам, а росіяни стверджують, що перемир'ям скористаються українці, бо нас із вами зараз американці завалять зброєю, - з обох сторін іде така інформаційна хвиля невдоволення, але зрозуміло, що в нас не було іншого варіанту.Після отої ситуації в Овальному кабінеті, українська делегація не мала права зараз не піти на цей контакт. І тому ми дуже вдячні президенту Трампу, під його мудрим керівництвом ми зробили свій крок. Тепер президент Трамп і його команда говорять про те, що Україна вже знову згодна на мирні переговори.Але речниця президента Трампа… Цікаво, що американські журналісти просто дуже уважно відслідковують все, що відбувається, і в адміністрації Трампа немає шансів якось там видати бажане за дійсне. От вони запитували: а що буде, якщо Росія порушить ці перемовини? А українці просто отак-от руками розводять: а що, буває так, що росіяни не порушують свої домовленості?Мало того, у них навіть публікації йдуть, що зараз міжнародну угоду треба укладати так, щоб знайти можливість, обов'язково зберегти можливість Росії вийти й порушити цю угоду, бо - мені це не подобається - росіяни кажуть, що, бачте, вони вже обпеклися на Мінських угодах.І це цікава тема. Коли Меркель заявила про те, що, виявляється, тільки заради нашої безпеки, заради того, щоб дати нам можливість відбитися, вона спочатку нам заблокувала вхід у НАТО, а потім проштовхувала ці Мінські угоди, які очевидно були вигідні Росії, в яких була очевидна формула Штайнмаєра. Штайнмаєр не українець, і його формула була дуже небезпечна. Я пам'ятаю ті моменти. І тепер, коли Меркель, по-перше, не попросила пробачення і не покаялась, на відміну від президента Клінтона, а стверджує, що це було спеціально зроблено, щоб, мовляв, дати паузу Україні, росіяни вхопилися за цю тему. І тепер у них мантра така - "нас уже більше не обманути". Ну всі ж дурять цих довірливих росіян, вони завжди виконують свої зобов'язання - а їх усі дурять.  Так, був Мінськ, був Мінськ-2. Був Стамбул, зараз може бути Джидда і може бути ще невідомо що. Був такий прогресивний "женевський формат", але чомусь американці захотіли прилетіти в Саудівську Аравію, замість того щоб на фазенді Рубіо у робочій атмосфері зустрітися. Це трошки дивно, тому що ми не потребуємо зустрічі на нейтральній території, адже довіряємо нашим американським друзям і партнерам і готові відрядити весь найцінніший український політикум - Єрмака, Умєрова, Сибігу. Ну немає в нас секретів і застережень перед американцями. Чому Саудівська Аравія?Чому Джедда? Ну, напевно, тому що Саудівська Аравія – "намолене" місце, вони вже там провели ряд успішних переговорів. Може, там уже є дисконти в готелях, їх там приймають нормально… Плюс там температура краща…Серйозно - не знаю. Я думаю, що американці у дивній ситуації, бо ми спочатку думали, що вони наш партнер. Ну а партнер - це значить, що ми разом виступаємо на переговорній позиції. Потім почали говорити, що вони ж насправді медіатор, тобто посередині. Ну, добре, посередині. Я це сприймаю. Але коли ми зараз чуємо про те, що вони відновили, дякувати Богу, - от уже в Жешуві працює аеропорт, бо говорили, що там уже плити бетонні розібрали, зброя пішла, допомога пішла, розвіддані пішли. Посередник не може допомагати одній стороні. Мало того, там держсекретар сказав, що вони не будуть надавати військову й фінансову допомогу Росії. Ну, слава Богу, а то був би вже повний абсурд.Вони трохи заплутались у цих ролях, але вони всі заручники Трампа. Трамп сказав, що буде посередині, - і от вони займають цю точку зору, хоча вона не витримує критики, коли ти починаєш аналізувати якісь ознаки, що таке, власне, посередник. Бо посередник не може давати зброю одній зі сторін конфлікту, або війни, або агресії. У нас уже був «Мінськ-1», «Мінськ-2», далі «Стамбул» був - абсолютно неприйнятний і відрізнявся від «Мінська» тим, що передбачав демілітаризацію, денацифікацію і так далі. Що можуть зараз вимагати росіяни? І що можуть намагатися пропхнути наші союзники-партнери-посередники, які десь збоку? І взагалі невідомо, що завтра напише у своєму твіттері президент Трамп.Ну, ми дуже вдячні і цінуємо Трампа за те, що він узяв на себе цю відповідальність і мудро веде нас до миру. Але так, попередній досвід нам говорить про те, що нам не варто зараз уже знову вважати, що Трамп партнер і Сполучені Штати - партнери. Усе, довіра порушена, не потрібно мати якихось надзвичайних очікувань, бо нас трохи кидає, нас свідомо розхитують ментально - то перемога, то зрада. І особливо ненадійний настрій і стан Трампа.Але Трамп сказав - я хочу повторити, бо я дивився цю цитату і вона мене дуже вразила - Трамп сказав, що він знає бачення Росією миру. Але це бачення розуміє тільки він, воно є тільки в голові у нього, у Трампа, і більше ніхто у світі не спроможний це зрозуміти. Ну от, нам треба в оцю мантру Трампа вірити. Але ми ж розуміємо чудово, що Трамп нарветься. Ми ж розуміємо, що Росія ніколи не виконувала міжнародних угод.Коли прессекретарку Трампа прямо запитали про це, вона зійшла з теми: вона не відповіла і сказала, що це ще зарано. Тому ми зараз у ситуації, коли черговий шанс американського президента перезавантажити стосунки з Росією і Росія до таких сценаріїв готова. Зараз перед Росією виклик. Ми прийняли цей мирний план, причому це мирний план американської адміністрації - оці 30 днів перемир'я. Росія каже, що ні-ні-ні. А потім Пєсков каже: ну, треба подивитися, ми ще офіційно не отримали. Але зрозуміло, що, скоріше за все, Росія буде використовувати тактику, де вони вже набили руку дуже сильно, - вони будуть тягнути час. Їм потрібно зробити так, щоб винуватою завжди була Україна.  Ми розуміємо, що основна задача Путіна - це немовби про щось домовитись із Трампом і знайти винного у зриві всіх домовленостей, звісно, нас із вами, Україну, а після того продовжити агресію. Хочеться вірити в мудрість Трампа, що він не поведеться на це.Але є ще крайній граничний сценарій. Можливо, ми бачимо лише пазли надзвичайно великої угоди й насправді все найважливіше вже відбулося, коли ми говоримо про розмови між американцями та росіянами, адже їхні делегації вже зустрічалися і Трамп міг отримати від росіян, наприклад, пропозицію «ви собі берете Арктику, а наші інтереси в Україні ви будете толерувати». Але це тільки просто може бути трошки розтягнутим у часі - на пів року, на рік і так далі.І не тільки Арктику, ми, росіяни, дамо вам певні африканські країни, ви хочете метали рідкісноземельні - ми запропонуємо вам свої, можете видобувати рідкісноземельні метали на тих територіях, які ми зараз окупували. Для мене нема жодного сумніву, що це є основна тактика Росії, розуміючи, що Трамп дуже ведеться на бізнес, на ці мільярди та трильйони якихось міфічних прибутків. І те, що основний переговорник зараз не Рубіо, а Віткофф, і з російського боку Дмитрієв, такий собі олігарх, член родини, - оці два, Віткофф і Дмитрієв, насправді домовляються і, можливо, вже й домовились про реальні речі.Тобто, зрозуміло, ми не можемо конкурувати, ми не можемо запропонувати Трампу більше, ніж може йому запропонувати Росія. Якби він міг тільки економічними інтересами керуватися, у нас би не було шансів, але є інші речі, зокрема є політичні речі, геополітичні. І реакція Європейського Союзу нам дуже була помічною. Треба сказати, що якби не така швидка, миттєва і дипломатична реакція, підтримка України Європейським Союзом, якби не зусилля Британії, президента Макрона, прем'єрки Італії, то, напевне, нам би не вдалося зараз вирулити з цієї ситуації, яка відбулася у Джедді. Там точно попрацювали європейці.І от, як ми з вами зараз говоримо, європейці вже зараз розглядають і форсують оцей план того, що терміново надати Україні, і вони, враховуючи їхні нормальні темпи, зараз розвили просто реактивну швидкість у згуртуванні. І, звичайно, на Трампа це впливає, тому що там є геополітичні інтереси в Трампа, він хоче з Китаєм якось там тягатися. Зараз уже пишуть відверто, що Китай переграє Америку вже технологічно, і якщо взяти об'єднані ринки Європейського Союзу і Китаю, то Америці нема що робити.Європейський Союз уже відповів адекватно на тарифи рівно на таку суму, на скільки Америка ввела тарифи на європейські товари. Але Трамп не пустив в Овальний кабінет Каю Каллас - міністра закордонних справ Європейського Союзу, людину, яка репрезентує собою зовнішню політику об'єднаної Європи. Не пустили її в урядовий кабінет, сказали: ми зайняті, обідаємо. Це скандал, який можна порівнювати з розмовою Зеленського з Трампом в Овальному кабінеті, це небачена історія у світовій дипломатії за останні роки, принаймні у стосунках між Америкою і Європою. Але це сталося, і Трамп теж демонструє свою готовність їхати далі тим курсом.Трамп демонстрував цю готовність поки Європа ще не роздуплилася. Він і президента Дуду, а Польща - це найбільший партнер… Згадайте, Байден скільки разів був у Польщі, він не був під час війни у жодній іншій країні, він окремо дякував полякам, бо поляки зробили дуже багато, вони - хаб для постачання зброї, ми знаємо всю цю історію. І протримати президента Польщі ледве не півтори години, а потім дати йому 10-15 хвилин аудієнції - це не менш знущальне дипломатичне приниження.Але, бачите, Дуда все рівно хоче дати Трампу шанс. І Європейський Союз, у принципі, все розуміє. Але, розуміючи, що зараз просто повністю порвати стосунки зі США неможливо, намагаються Штати втримати.Підкреслю: я думаю, що дипломати вже собі занотували, що не потрібно на майбутнє просто кидатись у підписання збройних контрактів зі США, тому що можуть бути сюрпризи і з літаками, і з дозволами. У доктрині безпеки, я думаю, ЄС точно врахує ризики, пов'язані з тим, що якщо ви дуже залежите від Сполучених Штатів, то ви будете заручниками того, хто буде там при владі. Ну, поки там буде Трамп. А якщо після Трампа буде Венс, то це набагато веселіше. А якщо після Венса буде Маск? Розуміємо, що в них міняється концепція, але якщо ми постійно будемо однією з розмінних карт, це попросту страшно. І тут ключова історія не в тому, чи ми будемо отримувати або не отримувати американську допомогу. Ми справді віримо в наших європейських союзників, але ми розуміємо, що американці можуть бути доволі мстивими і вони можуть бути послідовними у своїх діях, спрямованих проти нас. Наприклад, знову випустять на арену шановну конгресменку Вікторію Спарц з нашої сонячної Чернігівщини, і вона з папкою документів вийде, і звернеться до американського народу, і поіменно буде перелічувати всіх тих, кого вона вважатиме розкрадачем американської допомоги. І потім американське ДБР, і американський же ж Татаров, так би мовити, візьмуться за оті всі можливі зловживання, які чинилися в окремо взятих колгоспах Української Республіки.Якось так може бути. І після того можуть бути ще й санкції. Не дай Боже, звісно, але я не виключаю, коли Маск прозоро натякнув і пригрозив деяким найвидатнішим українським політикам: виїжджайте, мовляв, у нейтральну країну з амністією, нічого вам за це не буде. Ми розуміємо, що вони і так можуть - наші дорогі американські партнери.Як людина, яка займалася вступом України в Міжнародний валютний фонд, у Світовий банк, я вам скажу, що там найбільша загроза. Тому що американці - це ключовий акціонер валютного фонду Світового банку. У нас така дивовижна програма співпраці з валютним фондом: ми зазвичай підписуємо програму, і там у ній є, допустимо, 10 траншів, 10 переглядів. Ми десь на другому чи на третьому перериваємо цю програму і починаємо нову з нового стартапу. Зараз ми пройшли там найдовшу дистанцію з валютним фондом.Але рішення приймає рада директорів: підтримати чи не підтримати Україну, виконала чи не виконала Україна свої зобов'язання. І якщо валютний фонд не продовжить програму співпраці, це миттєво відіб’ється на поведінці інших кредиторів і на вартості запозичень і всього іншого. Я вже мовчу про програми Світового банку. Поки що там американці зупинили багато мільйонів. Я не знаю, між іншим, чи вони відновили програму відновлення енергоструктури, але в них дійсно є можливості тиснути, і причому не треба там виходити на окремих українських олігархів - треба просто сказати, що країна не виконує.І дуже часто у нас є підстави для того, щоб нас звинувачували в невиконанні. Якщо взяти під мікроскопом подивитися, які ми робимо реформи і як ми там боремося з корупцією, то ми з вами знаємо. Але мова зараз про інші речі, значно більші, геополітичні. З точки зору геополітичної у нас просто іншого шляху немає, ніж бути абсолютно монолітним із цим клубом охочих, які вже були відважні, - там зараз десь 37 країн. Це формується така коаліція неформальна Європейського Союзу, яка навіть розглядає можливість надати Україні своїх - не люблю слово «миротворці», бо миротворці у нас асоціюються з солдатами в білих шоломах, які ні на що не впливають, а то військові, які мали б зробити неможливим порушення Росією мирної угоди. І європейці, дуже швидкими темпами, зараз уже проводять чергову зустріч і вже проговорюють якісь деталі. Ми чули про закрите небо, ми чули багато речей. Тобто Україна зараз тільки має шанс вистояти, якщо ми будемо дуже цінувати оці стосунки з ЄС.І те, що Трамп там зробив по відношенню до головної дипломатки Європейського Союзу, - для нас це тільки свідчення того, що ЄС не на словах, а справді проявляє солідарність. У мене таке враження, що зараз треба тиснути на гальма. Зараз треба дати дошкою два на чотири по носу Маска, бо він просто псує зовнішню політику. Трамп що там - «Теслу» його рекомендував біля Білого дому? Ну, ми знаємо, як упали акції Білого дому, але бог з ними, з акціями. З точки зору технологій Маск реально непересічна людина, але давати йому можливість втручатися і так коментувати безпардонно політику… Він робить величезні проблеми для Трампа.Тепер Канада показала палець неповаги. Гренландія вчора провела вибори, переможець виборів показав палець неповаги. Китай показав більше пальців неповаги і зустрічні тарифи. Європейський Союз дає зустрічні тарифи. Просто економічно, я думаю, Трампу вже пояснять, що тут треба гальмувати, і всі економічні серйозні видання про це говорять.Тому далі просто йти оцим буром проти всіх одночасно, м'яко кажучи, з не зовсім професійною і компетентною командою, допускати таких людей, як Маск, до публічних заяв і до можливості робити політичні заяви та втручатися в справи інших країн - це реальна катастрофа. Стільки проблем створити за 50 днів - це треба зуміти. Значно більше проблем створено, ніж досягнень. Це ще не проблеми, це лише квіточки, ягідки почнуться трошки згодом. Ми знаємо, як американські капіталісти, не побоюся цього соціалістичного слівця, можуть купувати - вони люблять купувати, коли все дешево. А коли щось дороге, то вони його хочуть здешевити. Ну і от, чи не можуть вони взяти й обвалити наші зовнішні акції? Чи обвалити курс гривні до курсу 150 000 гривень за один гватемальський болівар? Після того можуть спокійно у дестабілізовану в соціально-економічному плані країну зайти зі своїми пропозиціями й за один долар скуповувати по 150 га наших родючих чорноземів і так далі.Коротка відповідь: без валютного фонду цього неможливо зробити. Бо саме основна задача валютного фонду - це організація, яка слідкує за тим, щоб країни-члени цієї організації були економічно спроможними повернути в тому числі і кредити, і борги, і виконати свої зобов'язання. Гіпотетично, дуже гіпотетично, для якогось там серіалу на «Нетфліксі» цей сценарій може бути. Але загалом немає особливого сенсу, бо в американських інвесторів, які підтримали Трампа, був списочок - скільки хто. Там, по-моєму, Маск лідер, він заслуговує десь 150 млрд.Вдумайтесь у суми: втратити за 50 днів президентства свого соратника Трампа 150 млрд - це треба бути геніальним інвестором. І там далі перелік американських мільярдерів, які втратили тільки на тому, що підтримали Трампа, бо зараз упав ринок крипти. Криптани ж святкували, що Трамп - це їхній чувак, вони вже там просто рахували ці прибутки.Вихолощений ринок капіталу, американський фондовий ринок знову в червоному, вони втрачають трильйони. І тому на цьому фоні Україна не є для них з точки зору там якихось пріоритетів важливою. Якщо не поставити на місце Росію, то яка різниця, що ти там будеш купувати, якщо нестабільний буде ринок.По-перше, та структура економіки, яка в нас була, - ми вже не будемо видобувати руду, експортувати ліс, у нас буде зовсім інша структура економіки. І вигідніше американцям зараз разом з європейцями зробити ринок України безпечним, а потім тут можна заробляти - ми ж не проти. Такого ринку відбудови України зараз в Європі точно немає. Це найбільший проєкт. Чому так шаленіють інвестори? Чому зараз інвестори, я не перебільшую, стоять у чергу і розглядають - я знаю від розмов зі своїми друзями, що вони стоять у чергу, вони хочуть взяти участь у відбудові України. І Ердоган там, і Китай навіть. Усі думають, що, подивіться, така величезна країна, її треба буде з нуля відбудувати. Це дуже привабливо. Для того щоб була успішна відбудова, потрібно, щоб тут були стабільні правила і щоб тут була безпека. Так, усі це розуміють, але, можливо, росіяни хотіли б контролювати якраз оцю точку входу іноземних інвесторів і пропускати це через путінського близького соратничка, пана Кирила Дмитрієва, уродженця, до речі, Києва. Ви про нього теж згадували. І загалом, якщо говорити про оферту, яка може надійти від Кремля, - так розуміємо, що вони готові. І Путін, і Дмитрієв говорили про те, що вони готові знову відновити їхню прекрасну економічну співпрацю з американцями - дуже продуктивну, взаємовигідну.Знаєте, у бегемота оттака пащека величезна - але там пролазять тільки яблучка. Росіяни могли б хотіти проковтнути, але зараз їм буде не до того. У росіян, у тому числі й у Путіна, виникають реально колосальні структурні економічні проблеми. Чому вони зараз скидають тему, що до 2026 року перемир'я не може бути, - тому що вони розуміють, що якщо зараз вони не підуть на пропозицію Трампа…Тут треба процитувати мого «улюбленця» Ліндсі Грема. Я кажу дуже іронічно «улюбленця», тому що це така дивовижна суміш популізму, недалекоглядності й у той же час особистої відданості Трампу. Але він зараз озвучує, цитую, що в нього вже готовий законопроєкт, який введе проти Росії «санкції, що переламають Росії всі кістки», от саме такі «кістколомні санкції», що там живого місця в Росії не залишиться, і цей проєкт готовий. Якщо тільки Путін каже, що він не погоджується, - то все. І Грем каже, що в нього є двопартійна підтримка. Я вірю, що депутати-демократи такий законопроєкт підтримають і будуть «ламати кістки» російської економіки.Я не знаю, скільки там правди, але ситуація така, що зараз поле маневру для Росії складніше. Скоріше за все, ми знаємо, що скажуть «да, но нет». У принципі погодяться і почнуть там накидати свої вимоги, які вони публікують щоденно, нічого там нового немає. Але ситуація для Путіна загрозлива.І коли ситуація досягає того рівня, що виникає загроза вже особисто для Владіміра Владімірича, - то він просто переплутав піжаму і вдягнув на себе вже військову форму і прийшов у Курськ. Усі кажуть, що це такого не було - у військовій формі його не бачили, ну, років 15, а тут так приперло.Я розумію, що Курськ, скоріше за все, тільки підтверджує: були домовленості, що наші будуть виходити з Курська. І йому ж треба продемонструвати, який він крутий перець, і він туди пішов, на передову. Але в них задача 9 Мая, 80 лєт… …перемоги над нацизмом. І вони хочуть, так би мовити, пришити капітуляцію. Якої не буде, тому що ні ми, ні американці також, не можемо погодитися на те, щоб хтось називав нашу перемогу нашою капітуляцію. І це також не лягає, особливо з урахуванням того, що частина нашого політичного істеблішменту збирається продовжувати свою політичну кар'єру.Принаймні штаби, попри оце от усе, на низькому старті. Тимчасова зупинка вогню може бути певним моментом, після того стається переформатування воєнного стану в стан надзвичайний чи ще якийсь, що дозволив би згідно з нашою Конституцією проводити це. Рішення ще має бути Дональда Трампа, можливо, він когось уже побачив іншого на посаді. Чи, наприклад, вони бачать іншу конфігурацію Верховної Ради.Вертаючись до благодатних часів, пам'ятаєте великі дискусії стосовно широкої коаліції - Юлія Володимирівна, Віктор Андрійович, Партія регіонів і так далі? Ну і, можливо, вони збираються зліпити таку Верховну Раду, яка б влаштовувала всіх і могла б блокувати будь-які рішення президента.Дуже добре пам'ятаю. Я годинами був змушений вислуховувати. РНБО, їхній секретар, радник з питань безпеки, Держдеп - на мобільний телефон. Добре пам'ятаю, що я не знав, як, якими словами їм пояснювати, що таке українська політика. А вони дуже хотіли зробити таку картинку широкої коаліції. І в мене було багато брифінгів їм потім про те, чому це неможливо, але я думаю, що вони так і досі не розуміють. У мене були вже після відставки регулярні контакти з Держдепом, і я звернув увагу на те, як вони взагалі, навіть ті чиновники, які дуже підтримували «помаранчеву» коаліцію або якісь наші атлантичні прагнення, наскільки вони у своєму світогляді близькі до русскіх у сенсі впливів.Чому я не любив «Голос Америки» і програму «Порівняння» з ВВС або радянську пропаганду - тому що «Голос Америки» у ті часи холодної війни дуже схожий був на радянську пропаганду. Говорили штампами, з не дуже глибоким аналізом, на відміну від «Німецької хвилі», чи «Радіо Свобода», чи ВВС. У них такий менталітет є, але вони дуже далекі від розуміння того, що відбувається. І ці розмови про те, що вони там проводили консультації, - ну проводьте собі консультації з українською опозицією.Вони ж самі - це ж не росіяни, не Путін. Ви маєте розуміти природу українських майданів, ви маєте розуміти, що таке українське суспільство, ви маєте розуміти, що, хто там не замінить Зеленського (чи не замінить - це не має значення), - жоден український президент не зможе ігнорувати громадську думку. Оце слово, яке вони так люблять - vіbrаnt сіvіl sосіеty, таке vіbrаnt, вібруюче, повне енергії громадянське суспільство. Вони це кліше створили, говорять - ото як невіруючі Отченаш, не розуміючи про що воно, - але не розуміють його природу. Через два тижні буду знову пояснювати - на конференції у Флориді, 20 кілометрів до Мар-а-Лаго, резиденції Трампа. Ну, я туди не поїду… Не кажіть гоп, що не поїдете. Можливо, вони наведуть такі аргументи, що все-таки вам доведеться з ними повечеряти.Там будуть багато республіканців на цій конференції. Жарти жартами, але для американців дуже важливо зрозуміти. Вони настільки стандартно повторювали речі класичні про демократію, що коли вони стикаються зі справжньою демократією, їм у голову не приходить, що це може бути, що це реально - Майдани ніким не організовані. Вони впевнені, і про це Трамп відверто сказав, це мене дуже здивувало: якби не ми, мовляв, то вас би вже не було б. «Джавеліни» «джавелінами» - та хіба це «джавеліни» зупинили російську навалу? Російську навалу зупиняв отой дядько, який стояв біля й руками упирався в танк. І ті люди, бабулі, які кидали коктейлі Молотова на російську техніку. І ми не знаємо, скільки росіян були протикнуті вилами десь там по лісах. Але вони цього не розуміють.Вони дійсно думають, що можна керувати, можна ставити своїх людей, можна змушувати керівництво країни приймати якісь рішення, які в них там у голові склалися, і при цьому повністю ігнорувати те, що відчувають українці. Вони, з одного боку, говорять нам ці стандартні компліменти - які ми мужні, які ми дивовижні, які ми стійкі. І потім, коли ми там ледве не голими руками вигнали Януковича з його гвардією, потім наші добровольчі батальйони зупинили першу навалу Росії… Ми уже давно вигнали б росіян, якби не оцей основний підхід американської політики демократів і республіканців - не допустити розвалу спочатку Радянського Союзу, а тепер Російської Федерації.Ми говоримо, що Китай - основний ворог. Але для американської зовнішньої політики, для дотримання національної безпеки їм дуже важливо, вони вбачають, що Росія має бути отакою, яка вона є, не складатися з незал­ежних національних утворень, бо там більше 100 національностей в Росії. Вони страшенно, як чорт ладану, бояться саме розпаду Росії. І тому кожен раз, коли ми приходимо до­ того, що ми можемо зараз погнати або розгромити росіян, вони включають ці інструменти для того, щоб цього не допустити.

Кілька останніх тижнів були надзвичайно напруженими, навіть критичними в україно-американських стосунках. Ми пройшли шлях від дипломатичного скандалу в Овальному кабінеті, через припинення допомоги і тиск. Чи можна сказати, що зараз, після зустрічі американської та української делегації у Джидді, ми повернулися на той етап, з якого починали свою роботу з нинішньою американською адміністрацією?перемовини Україна США у Джидді, фото: gеttyіmаgеsМені здається, зустріч вдалася. Україна слушно зробила, що прийняла пропозицію про припинення вогню. І якщо президент Трамп намагається встановити тривалий стабільний мир, Україна при цьому має залишитися незалежною та суверенною, тоді зв'язки такі, як мають бути.Але головне питання - чи буде Трамп підтримувати росіян до такого миру, а також чи цікавляться вони цією пропозицією, чи хочуть далі провадити війну в Україні.фото: gеttyіmаgеsНа вашу думку, виступ Путіна в присутності Лукашенка - як це мало б вплинути на нинішню американську адміністрацію? І чи мало б?Це дуже слушне питання. Люди, які розуміють, що Росія розглядала США як свого головного супротивника, має агресивну зовнішню політику, що намагається під московський контроль поставити колишні землі, що входили до СРСР, і люди, що знають Росію з досвіду, зовсім не здивовані реакцією на пропозиції про перемир'я і як їх сприймає Путін. Путін не хоче дратувати Трампа, він каже загально: мені загалом подобається пропозиція, це дуже добре і загалом ми приймаємо. Але путінський намір - захопити політичний контроль над Україною, а не утримувати захоплені землі. Він, я думаю, загалом не збирається приймати пропозиції. Він сподівається, що Трамп не зможе протистояти тактиці обману з боку Російської Федерації. І це, так би мовити, така гра. І ми бачимо, як на це відгукнеться президент Трамп. Але вони хочуть сказати, що хочуть миру, а насправді - зруйнувати перемир'я. Такі їхні наміри.Це дуже схоже на ту стратегію, яку ми відчували на собі і спостерігали з боку Російської Федерації протягом останніх 11 років. Повертаючись до питання готовності запровадити більш жорсткі заходи проти Росії: ми бачимо, що, після публічного виступу Путіна та багатьох його "але" щодо пропозицій про перемир'я, Америка заявляє - тихо, але заявляє - про готовність пробивати санкційну стелю і накладати санкції навіть на ті країни, які так чи інакше, але будуть транспортувати енергоресурси з Російської Федерації. Чи означає це, що з адміністрацією Дональда Трампа можна говорити про пробивання санкційної стелі?Нам треба визнати, що це наше Міністерство фінансів запропонувало такий розв'язок ще перед тим, як президент Трамп виступив з почином перемир'я. І це тепер попереджувальний сигнал. Ми бачимо, що президент Трамп тепер намагається втямити те, про що говорили публічно і що говорили спеціальному посланцеві Віткоффу в Москві. Це тепер перетравлюють, так би мовити.Стів Віткофф, фото: gеttyіmаgеs А як ви загалом ставитеся до поновлення зв'язків саме на такому рівні між Сполученими Штатами Америки і Російською Федерацією? Чи той це рівень дипломатії, про який ми можемо говорити, коли мова йде про врегулювання стосунків між країнами на континенті?Мені видається, що відновлення контактів з Кремлем - це розумна річ. Головне питання все ж таки залишається в тому, якою буде наша позиція, коли ми відновимо ці контакти, чи буде потужна політика, що спирається на визнання того, що Путін - агресор і що він суперечить американським інтересам не тільки в Європі, але в усьому світі.Концепція того, що можна дійти згоди з Росією, доволі наївна. Ми відмовляємося називати Путіна агресором, ким він є, і це виявляє слабкість. Але тут такий дивний підхід до диктаторів. Кім Чен Ин колись  фігурував за першого президентства (Трампа, - ред.) - ніби була спроба нав'язати з ним якісь стосунки. І тепер ми спостерігаємо щось дуже схоже.Чи підтримуєте ви думку, що головною метою є зараз відтягнути Російську Федерацію від Китаю (ця думка є дуже популярною, серед українських аналітиків зокрема) і розбити такий собі, але союз цих країн, який зараз ґрунтується на агресії проти України?Мені здається, що причина, чому Китай і Росія  близькі вже декілька років, і це готувалося багато років, - обидві ці держави вважають, що їхній головний суперник - США. Отже, вони дружать через ворожнечу до США, це їх об'єднує. За байденівської адміністрації була наївна думка: якщо ми дамо Росії розгорнутися на війні в Україні, вона відійде від Китаю. Це було дуже наївно. І тепер ми бачимо, ніби посмішку долі в тому, що за трампівської адміністрації знову ж таки ці самі ідеї запанували, що були й у байденівської команди.Але я думаю, що це може бути думка деяких радників, але це не має бути американська політика. Американська політика така була б хибна - думати, що Росія і Китай мають бути не в згоді й це було б ефективно для США. Це не так переконливо, як поразка Путіна в цій війні, що дала б потрібні наслідки.фото: gеttyіmаgеs Як може розвиватися і чи подолає Північноатлантичний альянс певні внутрішні виклики? Політично-військове об'єднання - це неоднорідна історія, коли ми говоримо про демократію. Водночас ми розуміємо, наскільки важливо, щоб країни, які є членами цього об'єднання, знаходили спільну мову й керувалися спільними інтересами, важливими для всієї людської цивілізації - без перебільшення. Чи вбачаєте ви зараз певну кризу стосунків всередині Північноатлантичного альянсу і чи можна подолати цю кризу суто дипломатичним шляхом?Я не думаю, що є криза в НАТО. Мені здається, що є певні моменти, що стосуються політики президента Трампа. Є люди, що критикують президента Трампа, кажуть, що він виводить з Альянсу США. Я не думаю, що в цьому правда. Геґсет, коли був у Європі того місяця, надав запевнення в тому, що цього не станеться.Але Трамп хоче перебудови, більшої європейської участі в обороні. Це ще президент Рейган замислював, президентові Трампу більше вдалося зробити, ніж його попередникам. Але є певні люди в трампівській адміністрації, що не розуміють, що НАТО - це критичний елемент безпеки і процвітання для Сполучених Штатів, що це не відтягує Росію від Китаю. Це також шкодить американським інтересам на Близькому Сході. Але ці радники не контролюють політики всієї адміністрації і не будуть контролювати її, я підозрюю.Якщо аналізувати перемовини, з яких публічно ми не маємо багато інформації, то з останнього президент Дональд Трамп вкотре поговорив з очільником Кремля Путіним. Це відбулося буквально 13 березня. І предметом їхньої розмови, окрім іншого, також була ситуація в Курській області. Путін учора підкреслював, що ситуація для Збройних Сил України там нібито є критичною. Я можу спиратися виключно на офіційну інформацію від нашого військового і політичного командування. Тому оцінити якось цю тезу Путіна просто не беруся.Водночас Дональд Трамп заявляє про те, що ситуація в Курській області - це шаленство, це треба зупинити, це може перетворитися на жахливу різанину, і сигналізує про те, що може піти мова про певні поступки Путіну, щоби просто випустити українських військових з Курської області. На вашу думку, конкретна ситуація на конкретній ділянці українсько-російського фронту може впливати на питання перемовин між Америкою і Російською Федерацією чи на дипломатичному рівні це так не працює?Я не певен, як воно вийде. Звісно, Російська Федерація може відвойовувати Курську область, тому що був припинений потік розвідувальної інформації  для України. Але я не думаю, що воно так скрутно для українських сил, як запевняє Путін. Але якщо брати українську потугу в Курській області, то Путін називає їх терористами, що вчиняють воєнні злочини. Ми знаємо, що це пропагандистська теза. Президент Трамп каже, що треба рятувати життя. Отже, тут ми бачимо протилежні погляди, навіть суперечливі, між двома лідерами.Президент Трамп може спробувати переконати Путіна не ставитися не по-людському до українських вояків, як це було, скажімо, 2015 року в лютому на Донбасі, і дати вихід. Тоді вони не дали виходу, безпечного для українських вояків, і багато хто загинув.Тут важливо розуміти, чи після розмови з Путіним вдалося адміністрації Дональда Трампа і чи прийшла їм думка поспілкуватися з українськими візаві для того, щоби взагалі розуміти, чи справді ситуація на тій чи іншій ділянці фронту є такою, як її описує кремлівський очільник. Це справді  важливо.Скажіть, будь ласка, яка загалом ситуація в Сполучених Штатах і яким є стан суспільства? Ми розуміємо, що певним чином поляризація американського суспільства є звичайною справою, але чи набирає це зараз якихось загрозливих, на вашу думку, обертів? Чи можна говорити, що незгодних із політикою адміністрації Трампа більшає? Чи, навпаки, прибічників більшає? Наскільки це може проявитися у внутрішній американській політиці?Найперше: президент Трамп переміг у листопаді торік, виступаючи не тільки від себе, але від Республіканської партії. Його рейтинг вищий тепер, ніж був за першого його президентства, але також правда й у тому, що є велика підтримка з боку американського народу, адресована українцям. Це показують соціологічні дослідження: понад 50% підтримують Україну в її боротьбі з Росією. Понад 70% вважають, що Росія - це агресор в Україні. І також це велика перевага серед республіканців загалом, прихильників Республіканської партії, як і всієї американською людності.Але правда, що є частина прибічників Трампа, що дуже наївно ставляться до путінської Росії, не розуміють, що її доктрина національної безпеки називає американців найпершим ворогом чи супротивником. І агресивна політика не тільки проти України скерована, але й проти Сполучених Штатів. І є такий ухил певний у трампівській адміністрації в бік цих симпатій, але не думаю, що прибічники цієї позиції диктують політику зовнішню.Чи можна сказати, що є певні настрої в американському суспільстві, які б підтримували думку держсекретаря США Марка Рубіо про те, що Україна є американським проксі фактично і що в Україні продовжується саме проксі-війна між Росією і Сполученими Штатами? Наскільки цю думку підтримують в американському суспільстві?Марко Рубіо, фото: gеttyіmаgеs Як ви знаєте, Кремль цю пропагандистську тезу вже поширює понад 10 років, від 2014 року, захоплення Криму. І є певні праві в американському політичному світі. Дуже шкода, що Марко Рубіо про це сказав, бувши за держсекретаря. Але суть у тому, що Росія розглядає Сполучені Штати як свого головного супротивника. Вони працюють проти американських інтересів в Європі й деінде. І ця агресія почалася не від того, що вони хотіли напасти на США таким чином.Вони просто хотіли відновити свої - за своїми імперськими амбіціями - території СРСР, Російської імперії - бажано, колишніх республік радянських, також колишніх країн Варшавського договору. Це мета Путіна. Ось чому йому потрібна Україна. І все ж це не відповідає національним інтересам США, щоб Росія відновила своє панування на території всіх колишніх країн СРСР і країн Варшавського договору. Ось чому ми маємо підтримувати Україну.Про рідкісноземельні ресурси зараз багато говорять і про угоду, яка має бути підписана. На цьому наполягає американська адміністрація, вважаючи це справедливою платою за допомогу, яка вже була надана Україні та непоганим авансом на майбутнє - просто за стабільність наших стосунків.Ми в Україні розуміємо, що наш шлях до демократії продовжується, але певні демократичні підвалини вже міцно вкорінилися в наших головах. Один з яких – що закон зворотної дії не має. І дуже важко ухвалювати якісь рішення для того, щоби виправити щось, що було абсолютно легальним в недавньому минулому.Чи варто Україні продовжувати переговори для того, щоби покращувати свої позиції в майбутній угоді? Якими можуть бути ці покращення і чи справедливо просити від України підписання настільки об'ємного по своїй суті документу?Я читав проєкт цього документу. Там не вимагається від України, щоб Україна щось виплачувала США, платила гроші за надану допомогу, це був дар. Це був дар - і це визнається. Це просто так звана рамкова угода. Далі буде деталізація, варіанти угоди. Тоді це буде все істотно та конкретно.Ця інформація про допомогу, що США надали 350 мільярдів, - це неправильна цифра, хоч на неї покликається президент Трамп. 175 мільярдів - це ближче. Дві третини коштів залишилося в США на виробництво зброї та для того, щоб просто компенсувати ті системи, що ми вирядили до України.фото: gеttyіmаgеs Отже, Україні треба розглядати варіант угоди, щоб привабити американські інвестиції до своєї країни, щоб зміцнити Трампову підтримку України. І тут мають бути міркування безпеки як частина цієї угоди. Ви знаєте, що Борис Джонсон, великий друг України, закликав Україну підписати цю ресурсноземельну угоду з трампівською адміністрацією, але з прагматичних міркувань.

Таку думку він висловив в етері "Еспресо"."США й Росія домовляються про Арктику, росіяни, пропонують американцям певні африканські країни, далі метали рідкісноземельні. Росіяни прямим текстом говорять американцям, що ми запропонуємо вам свої рідкісноземельні метали, можете видобувати рідкісноземельні метали на тих територіях, які ми зараз окупували. Для мене нема жодного сумніву, що це є основна тактика Росії, розуміючи, що Трамп дуже ведеться на бізнес, на ці мільярди та трильйони якихось міфічних прибутків. І те, що основний перемовник зараз не Рубіо, а Віткофф, і з російського боку Дмитрієв, такий собі олігарх, член родини, - оці два, Віткофф і Дмитрієв, насправді домовляються і, можливо, уже й домовились про реальні речі", - пояснив Рибачук.Політик зауважив, що якби Дональд Трамп керувався лише економічними інтересами, то в України не було б шансу отримати від нього підтримку."Тобто, зрозуміло, ми не можемо конкурувати, ми не можемо запропонувати Трампу більше, ніж може йому запропонувати Росія. Якби він міг тільки економічними інтересами керуватися, у нас би не було шансів. Але є інші речі, зокрема є політичні речі, геополітичні. І реакція Європейського Союзу нам дуже була помічною. Треба сказати, що якби не така швидка, миттєва дипломатична реакція, підтримка України Європейським Союзом, якби не зусилля Британії, президента Макрона, прем'єрки Італії, то, напевне, нам би не вдалося зараз вирулити з цієї ситуації, яка відбулася в Джидді. Там точно попрацювали європейці", - додав він. 13 березня літак Стіва Віткоффа, спецпосланця президента США Дональда Трампа, приземлився в Росії. Помічник російського диктатора Путіна Юрій Ушаков зазначив, що Віткофф зустрінеться з Путіним. Згодом Трамп прокоментував заяву російського диктатора Володимира Путіна щодо пропозиції 30-денного припинення вогню, сказавши, що вона не була повною. Дональд Трамп також заявив, що від візиту спецпредставника Стіва Віткоффа в Москву очікує згоди Росії на припинення вогню.У ніч з 13 на 14 березня стало відомо, що спецпредставник президента США Стів Віткофф провів переговори в Москві та вже повертається у Вашингтон

Негайне припинення вогню і зупинка війни на 30 діб, з автоматичними продовженням після збігання цього терміну, за взаємною згодою сторін. Такі результати і пропозиції українсько-американських переговорів в аравійській Джидді. Радник Трампа з безпекових питань Майкл Волц сказав: "Ми прийшли від питання "якщо війна закінчиться", до питання "як війна закінчиться". А для нас в нинішній ситуації важливо, що ми з США знову по один бік барикад, чи бодай столу переговорів. Європа і світ підтримують "мирний план" України та США. За його впровадження висловилися всі європейські лідери, президент Туреччини Ердоган, і навіть прем'єр Словаччини Роберт Фіцо. У випадку відмови Кремля від саудівських ініціатив, військова підтримка України буде продовжена і збільшена, - про це натякнув президент Сполучених Штатів Дональд Трамп. Також він сказав, що готовий знову запросити президента України Володимира Зеленського до Білого дому. До дрескоду і одягу - ніяких додаткових вимог не висувалося. ...на даний момент російську нафту не має права купувати ніхто в світі, без ризику наразитися на санкції від Штатів Американський сенатор Ліндсі Грем сказав, що готує "нові пекельні санкції" для Росії, якщо та не погодиться на перемир'я. Раніше цей же сенатор закликав американського президента відновити військову допомогу Україні. Про готовність суттєво посилити санкції проти Росії заявив і голова Мінфіну США Скотт Бессент. Паралельно США не продовжили ліцензію, що дозволяла зарубіжним банкам проводити розрахунки за російську нафту через банки. Виглядає так, що на даний момент російську нафту не має права купувати ніхто в світі, без ризику наразитися на санкції від Штатів. У четвер Путін туманно розповів, що він в принципі не проти перемир'я, але за "певних умов". Ми ці "певні умови" знаємо. Всі вони абсолютно неприйнятні, як для України, так і для наших партнерів. Почекаємо на розмову Трампа з Путіним. Мусимо бути свідомі того, що Росія, як завжди, буде брехати, дурити, вивертатися, провокувати, порушувати будь-які домовленості. Така її сутність. Була, є і буде. Росія не хоче припиняти війну, хоч і сил її продовжувати не має. Цей "ведмідь" дурний, слабкий, хворий, немічний, але все ще небезпечний для всього цивілізованого світу. "Одноденні мита" - це така форма спілкування Трампа зі світом. На черзі нині - європейські виробники вина. Трамп хоче мито на євровина в обсязі 200%... Новини з інших "фронтів". Дональд Трамп ввів 50% мита проти Канади. А Канада, у відповідь, зібралася вимкнути електропостачання північним штатам США. Наступного дня Трамп свої мита скасував. "Одноденні мита" - це така форма спілкування Трампа зі світом. На черзі нині - європейські виробники вина. Трамп хоче мито на євровина в обсязі 200%, якщо Старий світ не скасує мито на американський віскі. Зрештою, вільна Америка почалася з "бостонського чаювання", тепер добралися й до віскі. Крім всього, Трамп згадав про Гренландію і пообіцяв анексувати її найближчим часом. Якщо не забуде до завтра. Європа все ще намагається привести США до "заводських налаштувань". Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн сказала, що між Америкою та Європою є певні розбіжності, але ми - союзники. Також вона сказала, що Путіну не можна довіряти, його можна лише стримувати. Розумна жінка. Європейці побоюються, що Пентагон може дистанційно вимикати деякі функції винищувачів F-35 та іншого обладнання. Низка країн заявили, що переглянуть укладені контракти з американськими виробниками. Все це може досить серйозно вдарити по репутації американського ВПК, акції якого й без того стабільно падають в останні тижні. Цього тижня від раніше укладеного контракту на постачання F-35 вже відмовилася Португалія. Європейські виробники зброї нарощують виробничі потужності. "Виробляйте якомога більше і якомога скоріше" - з таким закликом до французьких зброярів звернувся президент Франції Емманюель Макрон. А США таки поновили повноцінний обмін розвідданими з Україною та військову допомогу. Ілон Маск пообіцяв не вимикати старлінки Збройним Силам України, не дивлячись на те, що його "всі ненавидять через українців". На Курщині наші хлопці підловили ворога, коли той намагався зайти в тил по порожньому газопроводу. Вичислили, зачистили, знищили. Це - нова сторінка і нові технології в газових стосунках між Україною та РФ. Окупанти йшли трубою Уренгой-Помари-Ужгород, але до Ужгорода сильно не дійшли. Зараз на Курщині тривають тяжкі бої, наші тримають оборону. ...дрони СБУ знищили склади ракет до систем ППО СС-300 та СС-400 і газокомпресорні станції в Тамбовській та Саратовській областях У ніч проти вівторка - наймасованіший наліт українських БПЛ на Московщину за останній час. Закривали всі московські аеропорти. Вражено склади боєприпрасів, виробничі потужності Московського НПЗ. Зафіксовано вибухи в районі лінійно-виробничої диспетчерської станції з промовистою назвою "Стальной конь", яка забезпечує управління технологічними процесами нафтопроводу "Дружба". Цьому "коню", видно, таки добре дісталося, бо аж в самій Угорщині почухались: перестала надходити російська нафта. В ніч на п'ятницю Сили оборони атакували Туапсинський НПЗ в Краснодарському краї, дрони СБУ знищили склади ракет до систем ППО СС-300 та СС-400 і газокомпресорні станції в Тамбовській та Саратовській областях. США відновлюють постачання Україні далекобійних бомб GLSDВ після їхньої модернізації. Франція надає військову допомогу Україні в обсязі 195 млн: колісні танки АМХ-10RS, бронетранспортери VАВ, керовані авіабомби з комплектом ААSМ та снаряди для 155-мм гармат. Міністерство оборони Британії збирається купити американські дрони Аtіus для потреб України. Від Фінляндії - 200 млн на снаряди. 138 млн на відновлення від Швеції, а ще артилерійські установки та радари на 275 млн. Данія надала Україні 100 млн на закупівлю обладнання для підвищення енергетичної безпеки. Міністр оборони Франції Себастьєн Лекорню, за підсумками зустрічі п'ятьох керівників оборонних відомств Європи в Парижі, заявив про досягнутий консенсус щодо підтримки України. Суть цього консенсусу полягає в наданні максимальної і всебічної підтримки Збройним силам України, які залишаються "головною гарантією безпеки України". А французький парламент закликав вилучити російські активи і передати Україні. Канцлер Німеччини Шольц заявив, що в жодному разі не можна допустити демілітаризації України. Його наступник на посаді голови уряду Фрідріх Мерц висловив впевненість, що наступного тижня німецький Бундесрат схвалить 3-мільярдну допомогу Україні. Крім того, уряд Мерца надасть Україні далекобійні Таurus - повідомляє Dеr Sріеgеl. Європа нарешті зрозуміла, що сила України - це її сила, захист України - це захист власної європейської безпеки. ...за дослідженням ДНК, половина людства походить з Ямної культури. Це та прадавня культура, яка розташована на території сучасної України, зокрема в Херсонщині А Wаll Strееt Jоurnаl повідомив, що за дослідженням ДНК, половина людства походить з Ямної культури. Це та прадавня культура, яка розташована на території сучасної України, зокрема в Херсонщині. "Всі ми вилізли з української ями" - так би ми могли прокоментувати нашу спільну європейську історію. Це актуально й досі. Надворі триває весна. Пробивається перше листя на деревах, співають птахи в лісах і парках. І хоча наступного тижня нам обіцяють похолодання і навіть подекуди сніг та заморозки, ми знаємо точно, що весна таки переможе! Тримаймося!

Таку думку він висловив в етері Еспресо."В американському істеблішменті, зокрема серед політичної еліти, існує консенсус щодо недоцільності знищення Росії. Вважається, що Росія має бути збережена. Навколо цієї ідеологеми, хоч вона і хибна, з різних причин існує консенсус. Водночас існує майже одностайна підтримка суверенітету та державності України, хоча радикальні сили можуть легковажити значенням нашої країни", - зазначив Лубківський.Сьогодні Дональд Трамп формує свою політичну лінію, враховуючи ці елементи, а також головні виклики для національних і безпекових інтересів США. Серед таких викликів — посилення ролі Китаю та недопущення Третьої світової війни чи ядерного конфлікту, каже дипломат."За перші 50 днів президентства Трампа ми спостерігаємо формування його тактичної лінії. Щодо стратегічної лінії, є припущення, що в уяві адміністрації Трампа посилюється переконання, що Америка має новий спосіб концентрувати внутрішню владу. Це підтверджується аналітичним звітом Неrіtаgе Fоundаtіоn під назвою "Проєкт 2025", де передбачається, що Америка має повернутися до своїх національних інтересів, зосередитися на своїх пріоритетах, серед яких - пріоритизація інтересів на континенті Північної Америки. Саме це є джерелом агресивної політики Трампа щодо Канади, Гренландії та інших регіонів", - пояснив Лубківський.Таким чином, Трамп щодо Росії виходить з цих основних елементів і на цьому етапі ставить перед собою за мету чергове покращення відносин з Росією. Хоча ця мета навряд чи буде досягнута, вона домінує в його політичному мисленні та серед його найближчого оточення.Головний військовий прокурор України (2019-2020) Віктор Чумак зазначив, що всі американці бояться Росії з моменту появи ядерної зброї у РФ зазначив.

14 березня 2014-го 500 бійців Самооборони Майдану вирушили до тренувального центру, ставши до лав Сил оборони України. Вони першими стримували російську навалу на Сході. За ними добровольцями у військо пішли тисячі хлопців і дівчат. Відтоді саме 14 березня ми відзначаємо День добровольця. Їх і зараз чимало йде до ЗСУ. Велика частина - це молодь, яка цілеспрямовано обирає військові спеціальності, пов'язані з сучасними технологіями. Як добровольців вчать управляти безпілотними системами у спеціальній школі Сухопутних військ, читайте у репортажі на Gаzеtа.uа. КОЖЕН ХЛОПЕЦЬ ВОЮВАТИМЕ Лісосмуга край поля - пошарпана зимовими вітрами. Біля неї з підвітряного боку покладено дерев'яний щит з намальованою літерою "Н", обведеної колом. Це - імпровізований злітно-посадковий майданчик для квадрокоптерів. - Йду на посадку! - чутно голос одного з курсантів. - Приймаю! - відповідає інший. Двоє курсантів входять до складу екіпажу безпілотника Маvіс-3. Завершують виконання навчального завдання: тривалий політ в умовах сильного вітру в ручному режимі, без використання автоматичної стабілізації. "Мавік" повільно знижується до бійців, похитуючись від поривів вітру. Молодий чоловік у пікселі з нашивкою-позивним "Троль" простягає руку і обережно приймає дрон: - Пташка в мене! - каже. Його побратим на позивний "Лугано" за мить вимикає коптер і підіймає очі від пульта. Хлопці замінюють акумулятор і передають дрон, пульт і кейс з аксесуарами наступній парі літунів. Сідають під лісосмугою, де найменше дошкуляє вітер. - Мені 20 років. Прийшов служити за контрактом, - зізнається "Троль". - Це не був якийсь злам в моєму житті: я довгий час зважував усі за і проти. Думав, як до цього поставляться рідні. І вирішив: піду служити, як відзначу 20-річчя. Кремезний неголений "Троль" - виглядає значно дорослішим за свої роки. І так само по-дорослому озвучує своє ставлення до поповнення українського війська. Такий "качок" чи то боїться, чи то соромиться військових - З 2022 року слідкую за фронтом: як він просувається - на нашу користь чи не дуже. Спілкуюся зі знайомими, які служать. В мене ж є друзі у війську. А ще - хрещений батько і дядько, - веде далі доброволець. - І як би це не звучало погано, хлопці на фронті закінчуються. Дехто загинув, чимало отримали поранення або зіткнулися із проблемами зі здоров'ям. Вони повертаються в цивільне життя. Тому хтось їх має замінии. Боєць замовкає. І після паузи озвучує головне. - Кожен чоловік мав би усвідомити, що на нашу землю прийшов ворог. І його треба знищувати. Розумію, що кожному хлопцю потрібно буде взяти зброю до рук. Але в наших містах я бачив багатьох, хто цього ще не зрозумів. Зокрема, оті "мажори", що викрасовуються на дорогих машинах з "блатними" номерами, ходять до залів. Всім своїм способом життя демонструють, що цілком здорові. Але такий "качок" чи то боїться, чи то соромиться військових. Розвертається і йде подалі, побачивши навіть не представників ТЦК, а бійців у зношеному "пікселі", які приїхали з фронту і просто сидять п'ють каву... Найбільше в армії "Тролю" подобаються дві речі: рівність між побратимами і доступ до сучасних технологій. - Дрони дуже мені близькі. Все своє життя я проводив за комп'ютером, грав у різні "шутери"; пульт або джойстик відчуваю як власне продовження. Керувати "Мавіком" мені набагато легше, ніж умовному мобілізованому солдату, якщо він раніше в цивільному житті не "літав". І в сучасній війні дрони - це найважливіше. Це "очі в небі" для піхоти і арти. Це зброя, яка з одного влучання може знищити ворожу СП-шку (спостережний пункт ред.), яка може залетіти в будинок з "орками" і рознести його зсередини". ХОЛОДНИЙ РОЗУМ "Лугано" - високий і міцний воїн. Пульт від дрона в його великих руках здається іграшковим. До підписання контракту хлопець працював керівником охорони на приватному підприємстві. Чимало його колег пішли до війська з 2022 року. Один служить у підрозділі РУБпАК в одній з єгерських бригад Сухопутних військ. Він і покликав "Лугано" до себе. - З початком повномасштабного вторгнення роботи в бізнесі стало менше, - визнає боєць. - А ще щодня дивишся в новинах, як від російських ракетних ударів страждають цивільні, дорослі й діти... Тож маємо йти і захищати свою Батьківщину від всякої нечисті. Це, в принципі, і є моя мотивація. "Лугано" подав заявку через спеціалізовану рекрутингову платформу Drоnе Fоrсе, яка й направила його на базову загальновійськову підготовку, а потім - на опанування "безпілотного" фаху в школу БпЛА. - Що я думаю про те, що за кілька тижнів влучатиму по російських окупантах? Вважаю, що на ворога треба дивитися з холодним розумом. Це допоможе не "затрьохсотитися" (не бути пораненим. - Gаzеtа.uа) в перші дні. А далі, з хорошим командиром, з отриманими знаннями і досвідом - все буде добре. Ставатиме більше і більше "хороших" росіян", - усміхається "Лугано". - Нам тут треба все всотувати як губка. Інструктори - це люди, які по 10-11 років на війні. Вони вижили, мають бойовий досвід, знають, як на фронті краще діяти. І діляться цим з нами. Вони досі в проміжках між викладанням бувають на "бойових". Тому вчать нас не за "совковою" книжкою, як росіян. На фронті постійно змінюється ситуація, з'являється щось нове, інструктори передають це все нам. Це неймовірно цінно. НАВЧАННЯ ПІД ЧАС БОЙОВИХ ДІЙ Інструктор кличе курсантів, щоб показати нюанси роботи з дроном в умовах періодичної дії РЕБ - пристроїв радіоелектронної боротьби. Ролі розподілені: один боєць орієнтується на місцевості за програмою у планшеті, інший - "на рації": відповідає за зв'язок групи з командиром. Третій - керує дроном. Зараз пульт в руках у інструктора на позивний "Джексон": він веде "Мавік" над полями і перелісками. Кожну свою дію пояснює курсантам. За кілька хвилин кожен з них по черзі візьме пульт і повторить побачене і почуте. "Джексон" на війні майже 11 років: пішов добровольцем на самому початку. Пальці, якими він керує пультом - в численних шрамах від травм і поранень. Але конкретики про його минулі місця служби та бойові завдання просить не озвучувати. Його мета нині - дати новобранцям максимум знань і навичок для застосування квадрокоптера на полі бою. Це найбільш універсальний дрон цієї війни, основна "робоча конячка" - "Мавіку" потрібно буде пам'ятник поставити після війни! - емоційно говорить "Джексон", доки його учні складають дрони і запаковують їх у кейси після заняття. - Тому що це найбільш універсальний дрон цієї війни, основна "робоча конячка". Він виконує цілий спектр завдань як щодо розвідки, так і по знешкодженню пі...рів (окупантів. - Gаzеtа.uа), працюючи як ударна система переднього краю. Нинішні оператори квадрокоптерів можуть спиратися на досвід багатьох років війни, і це зменшує ризик помилок, говорить інструктор. - Спочатку ми просто нічого не знали. Навчалися прямо під час бойових дій. І так, поступово, вдосконалювали роботу з дронами для підтримки штурмів, для розвідки, для скидів... Навчилися не втрачати дрон без потреби, запускати його на дальшу відстань, зокрема і за рахунок ретрансляторів... Я хочу, щоб мої курсанти не повторювали наш шлях спроб і помилок, а засвоїли те, що знаємо ми. "Джексон" визначає головною ціллю та місією операторів БпЛА саме захист піхоти: - Мавік" може виявляти і знищувати живу силу ворога, яка рухається до наших позицій, - говорить інструктор. - Я вважаю, що саме піхота - це боги війни. Тому підтримка хлопців, які сидять в окопах - це головне завдання для пілота "Мавіка". ДРОНИ АТАКУВАТИМУТЬ ПОВІТРЯНІ ЦІЛІ - Я пішов до ЗСУ відносно недавно, майже рік тому, - каже "Музикант", який отримав позивний за те, чим займався в цивільному житті. - За військовим фахом я стрілець-зенітник. Ми з побратимами на Покровському напрямку працювали спершу як оператори ПЗРК, а потім, коли підрозділ трохи отримав "лящів" від окупантів - і як піхота. Стрілецькі бої там були зранку до вечора... "Музикант" насунув "балаклаву" попід самі очі, споряджає свій FРV-дрон перед вильотом. Роль навчальних боєприпасів на ньому виконають банка з енергетиком та шоколадка, які будуть доставлені на сусідню локацію, де навчається інший екіпаж. - У нас у бригаді формується взвод, який працюватиме дронами по повітряних цілях. Тут я здобуваю базовий фах оператора FРV, а далі вже в підрозділі відпрацюємо всі нюанси переслідування та збиття ворожих БПЛА. "Музикант" завершує розповідь і одягає VR-окуляри. Його дрон здіймає пилюку, запускаючи ротори, та шугає вперед і вгору. У школі БпЛА Сухопутних військ зустрічаються воїни-добровольці різних поколінь: ті, хто прийшли до війська сьогодні та здобувають свій перший військовий фах. І ті, кого їхній підрозділ направив на "підвищення кваліфікації": наприклад, колишній оператор ПТРК опановує дрон-"бомбер", колишній стрілець-розвідник тепер вчиться розвідувати за допомогою дрона-"крила". І ті, й інші, навчаються в інструкторів, у кого за плечима - роки бойового досвіду, який ще й регулярно оновлюється. Школа БпЛА Сухопутних військ готує, зокрема, пілотів "Мавіків" та операторів FРV, екіпажі розвідувальних дронів типу "крило" та важких мультикоптерів-"бомберів". Рекрутингова платформа Drоnе Fоrсе - забезпечує цей потік добровольців до війська та опікується ними на всіх етапах підготовки. Організувати навчальний процес операторів безпілотних систем - це досить складно і дорого. І тут допомогла підтримка активної частини суспільства. Школа створена як підрозділ Сухопутних військ ЗС України, але до її розгортання долучився фонд компетентної допомоги армії "Повернись живим", який разом з небайдужими українцями та бізнесом вклався в проєкт на понад 37 млн грн. Ці кошти перетворені на 8 навчальних аудиторій, 2 модульні класи, 75 симуляторів, тренувальні борти, 3 мікроавтобуси, 3 майстерні з ремонту, резервне живлення, звʼязок та інше.

Проблема адаптації емігрантів сьогодні стоїть особливо гостро. Обстановка у світі змушує мільйони людей залишити рідну домівку, щоб розпочати життя наново в чужій країні. Хтось із них робить це добровільно. У кожному разі кожен переселенець зазнає ті чи інші втрати: родинних зв'язків, звичного способу життя, соціального статусу. З якими психологічними проблемами найчастіше стикаються емігранти? Як їм допомогти пережити стрес від переїзду та вийти з депресії? Про це поговорили в інтерв'ю Gаzеtа.uа із Валентиною Петренко, психолог, член Української Асоціації когнітивно-поведінкової терапії та Міжнародної Асоціації Схема-терапевтів. Валентино, що найскладніше у роботі з емігрантами? З якими проблемами їм доводиться мати справу з новим місцем? Найскладніше у цій роботі багатошаровість людських переживань. Емігранти стикаються зі втратою звичного оточення, соціальної підтримки та культурної ідентичності. Часто вони відчувають самотність. Я спостерігала, як люди стикаються з мовним бар'єром, дискримінацією, фінансовими труднощами та невизначеністю майбутнього. У багатьох виникає почуття "підвішеності" між двома світами: сім'єю, яку вони залишили і новою країною, де вони ще не почуваються вдома. Особливо складно працювати з вимушеними емігрантами, які залишили сім'ю через війну чи політичне переслідування. Вони часто спостерігаються симптоми посттравматичного стресового розлади (ПТСР), тривожні розлади і депресія. Моє завдання як терапевта допомогти їм не лише впоратися з психологічними травмами, а й знайти ресурси для успішної інтеграції в нове життя, зберігши при цьому зв'язок з їхнім культурним корінням. Чим, на вашу думку, відрізняються психологічні наслідки у вимушених емігрантів та тих, хто переїхав за власним бажанням? Вони різняться як у інтенсивності, і характером переживань. Вимушені емігранти часто стикаються з більш глибокими травмами, пов'язаними з раптовою втратою на місці та загрозою життю. Ці люди можуть відчувати сильне почуття втрати, безсилля та страху за майбутнє. Крім того, вимушені емігранти нерідко стикаються з почуттям провини за те, що покинули родину поки що їх близькі перебувають у небезпеці, адже в їхній країні йде війна. Вони самі почуваються "зрадниками". Це почуття може посилюватися під впливом зовнішніх чинників: засудження з боку співвітчизників чи внутрішньої боротьби між бажанням адаптуватися та збереженням ідентичності. Ті, хто переїхав за власним бажанням, теж стикаються з труднощами адаптації, але їхній досвід, як правило, супроводжується меншим рівнем стресу. Вони можуть відчувати ностальгію та культурний шок, але при цьому частіше відчувають контроль за своїм життям та сприймають переїзд як можливість для зростання та нових починань. В обох випадках важлива психологічна підтримка, але підходи до роботи з цими групами можуть відрізнятися. Які методи психотерапії ви найчастіше використовуєте у своїй роботі? У своїй практиці я часто використовую методи десенсибілізації та переробки травматичних спогадів рухом очей (ЕМDR) та схема-терапію. ЕМDR - один із найефективніших методів роботи з ПТСР, що часто зустрічається у вимушених переселенців. Він допомагає переробити травматичні спогади, знизить рівень тривожності та покращить емоційний стан. Крім того, ЕМDR допомагає впоратися з почуттям провини, заниженою самооцінкою, складнощами адаптації, самозвинуваченням та іншими емоційними переживаннями, характерними для мігрантів. Цей метод дозволяє не лише переробити травматичний досвід, а й змінити негативні переконання про себе, що особливо важливо для тих, хто відчуває внутрішній конфлікт після переїзду. Схема-терапія ефективна у роботі з глибинними переконаннями та моделями поведінки людини, які можуть перешкоджати його адаптації у новій країні. Цей підхід допомагає людям усвідомити та змінити деструктивні патерни мислення, розвивати здорові стратегії взаємодії з навколишнім світом. Як зрозуміти, що в емігранта розпочалася депресія? Чи можна йому якось допомогти без професійної допомоги? Депресію можна розпізнати за низкою ознак: постійне почуття смутку, втрата інтересу до звичних занять, почуття безнадійності, погіршення апетиту і сну, втома та нестача енергії, проблеми з концентрацією уваги та прийняттям рішень. Важливо підтримувати контакти з друзями та сім'єю, навіть якщо вони знаходяться вдалині, брати участь у громадських заходах, шукати спільноти за інтересами або спільним культурним тлом. Фізична активність, регулярний режим та практика усвідомленості також можуть допомогти покращити емоційний стан. Однак якщо симптоми депресії зберігаються тривалий час або посилюються, важливо звернутися за професійною допомогою, щоб запобігти погіршенню стану. 2024 року ви створили онлайн-школу. Розкажіть про неї докладніше, будь ласка? Моя онлайн-школа це простір для підтримки та розвитку здорових взаємин серед українсько-російськомовної аудиторії в Європі та Америці. Вона пропонує 12-місячну програму, що включає модулі з емоційної грамотності, побудови довіри, управління конфліктами та розвитку інтимних відносин. Особлива увага приділяється культурним аспектам та специфічним викликам, з якими стикаються іммігранти в особистих стосунках. Наприклад, адаптацію до нового середовища та стрес, пов'язаний з переїздом. У програмі використовуються лише перевірені методи: емоційно-фокусована терапія (ЕFТ) та елементи когнітивно-поведінкової терапії (КПТ). Займатися можна у групі чи індивідуально, якщо є потреба у глибокій опрацюванні особистих ситуацій. Мета школи не просто дати знання, а допомогти учасникам впровадити їх у реальне життя, зміцнити стосунки та створити гармонійний простір для любові та підтримки. Ви взяли участь у розробці авторської програми для терапевтичної групи "Жіночий простір". Які психологічні проблеми допомагає вирішувати жінкам? "Жіночий простір" - це живі групи підтримки в Лос-Анджелесі, які я проводжу для жінок, які переїхали з інших країн і розмовляли російською та українською мовами. Тут вони можуть ділитися своїми переживаннями та розвивати особисті ресурси. Програма включає модулі по роботі з самооцінкою, відновленню після травмуючих відносин, управлінню стресом та розвитку емоційної стійкості. Ці групи допомагають жінкам адаптуватися до життя в новій країні та позбутися відчуття самотності. Тут вони можуть відпочити від складнощів еміграції. Особлива увага приділяється питанням ідентичності, особистих кордонів та самореалізації. Ми використовуємо методи схема-терапії, ЕМDR та групової терапії для того, щоб допомогти жінкам усвідомити та змінити деструктивні моделі поведінки, розвинути впевненість у собі та навчитися будувати здорові стосунки не лише в особистому, а й у професійному житті. Зустрічі відбуваються щонеділі. Після групового обговорення ми п'ємо чай, спілкуємось на різні теми та ділимося корисними контактами. Все це допомагає жінкам знайти опору в новому житті та створює почуття спільності

В ЄС висловили сумніви, що РФ дотримається можливого перемир'я у війні проти України. Про це заявила очільниця європейської дипломатії Кая Каллас в інтерв'ю Вlооmbеrg. Вона відреагувала на слова російського диктатора Володимира Путіна щодо пропозиції припинення вогню між Україною та РФ на 30 днів. "Ми вже бачили перемир'я раніше, і Росія ніколи не дотримувалася цих домовленостей", - сказала голова дипломатії ЄС. За словами Каллас, наразі "м'яч на полі" Москви, і вона повинна проявити "добру волю". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Каллас сказала, хто виграє від торговельних воєн США і Європи Напередодні вона розкритикувала політику президента США Дональда Трампа щодо України. Після його сварки з президентом України Володимиром Зеленським в Овальному кабінеті вона написала у соцмережах, що "вільний світ потребує нового лідера" і що європейці "повинні прийняти цей виклик". Каллас зазначала, що будь-яка мирна угода повинна включати участь України та Європи. Раніше голова дипломатії ЄС анонсувала зустріч з держсекретарем США Марко Рубіо, але вона була скасована в останню хвилину через "проблеми з розкладом". Очікувана двостороння зустріч між Каллас і Рубіо так і не відбулася, але політик зазначила, що вони розмовляли в перервах між зустрічами, а їхня взаємодія була "дуже позитивною". Європейський Союз привітав спільну заяву України і Сполучених Штатів за підсумками переговорів у Саудівській Аравії та зазначив, що "тепер Росія має продемонструвати свою готовність до досягнення миру". Метою Європейського Союзу є підтримка України у досягненні всеосяжного, справедливого та міцного миру на основі принципів Статуту ООН та міжнародного права, - йдеться у заяві. - Пропозиція про припинення вогню - якщо вона буде прийнята Росією - може стати важливим кроком у цьому напрямку.

У Конгресі все більше незадоволених політикою Дональда Трампа. Він єдиний в історії США президент, до якого уже двічі намагалися застосувати імпічмент. І от зараз серед критиків президента не тільки демократи, а й однопартійці. Якщо незгодних серед республіканців стане більше, він втратить контроль над Конгресом, а імпічмент з неймовірного стане ймовірним. Gаzеtа.uа розповідає про такі прецеденти в американській історії, саму процедуру імпічменту та те, якими є зараз загрози для Трампа. Соцопитування: стало тільки гірше Згідно з лютневим опитуванням соціологів із Gаlluр, 42% американців схвалюють економічне управління Трампа, тоді як 54% не схвалюють. І це помітно нижчий показник порівняно з початком першого президентства Трампа у 2017 році, коли схвалення сягало 53%. При цьому лише 30% опитаних вважають, що економічна ситуація нині покращується. 64% респондентів вказали, що їхній рівень життя погіршується, тоді як лише 20% відзначають поліпшення. Це найсвіжіші дані. А тепер трохи прокрутимо годинник назад та перенесемося у 20 січня, день інавгурації Трампа. Тоді компанія Gаlluр, котра з 1953 року досліджує з яким рівнем довіри / недовіри заступає на посаду обраний американський лідер, у випадку з Трампом зафіксувала новий антирекорд. До прикладу, найбільше довіри мав Джон Кеннеді. У 1961-му йому довіряли 72%, а не довіряли 6% респондентів. На другому місці - Дуайт Ейзенхауер. У 1953-му з нього й почалося заміряння рейтингів, а його баланс довіри / недовіри становив 68% та 7% відповідно. Третє місце у 2009-му посів Барак Обама йому, як і Ейзенхауеру довіряли 68%, але не довіряли 12%. Трамп перший за останні 70 років президент, недовіра до якого превалює над довірою Що ж стосується Трампа, то йому у 2025-му довіряли 47%, а не довіряли 48%. Під час першої каденції Трамп мав паритет перша та друга група респондентів становила по 45% кожна. Нині рівень недовіри вище, та й загалом Трамп перший за останні 70 років президент, недовіра до якого (хай навіть на один відсоток) превалює над довірою. У коментарях до свого дослідження компанія Gаlluр зазначає, що Трамп також є перший президентом, довіра до якого як під час першої, так і під час другої каденції не піднімалася вище 50%. 61% респондентів не схвалюють бажання Трампа отримати контроль над Гренландією Така хитка позиція викликана рядом скандальних заяв Трампа, частина з яких не має загальної підтримки. Так, опитування YоuGоv, проведене на замовлення СВS Nеws, засвідчило, що 61% респондентів не схвалюють бажання Трампа отримати контроль над Гренландією. А у матеріалі Тhе Nеw Yоrk Тіmеs йшлося про те, що більшість членів Республіканської партії, яких попросили висловити свою думку, не підтримують запровадження тарифів і мит для експорту з інших країн. Правлінню Трампа нема і двох місяців, а vох рорulі вже не на його боці. Проте не глас народний запускає процедуру імпічменту. Ось як це робиться в Америці. Коли Сенат каже "ні" 6 лютого представник Демократичної партії у Конгресі США з Техасу Ел Грін заявив, що готуватиме проєкт оголошення імпічменту президенту Дональду Трампу через його заяву про подальшу долю Сектора Газа. Як пише Тhе Guаrdіаn, політик назвав "ганебним вчинком" намір Трампа взяти цей анклав на березі Середземного моря під власний контроль та здійснити переселення палестинців. Якщо Грін й справді підготує такий проєкт, то це буде вже третя спроба усунути Трампа шляхом імпічменту. Перші дві зазнали поразки, але про це згодом. У Конституції США зазначено, що президент "може бути усунутий з посади за державну зраду, хабарництво або інші серйозні злочини та правопорушення". Право ініціювати імпічмент у США належить нижній палаті Конгресу Палаті представників, яка нараховує 435 депутатів. Для затвердження імпічменту необхідна проста більшість голосів (50% + 1). Якщо Палата представників підтримує звинувачення, справу передають до Сенату США. З цього моменту процедура набуває форми судового процесу. Палата представників виступає в ролі сторони обвинувачення, фактично виконуючи функції прокурорів. А сенатори виконують роль присяжних, які ухвалюють остаточне рішення. Щоб імпічмент було затверджено, за нього повинні проголосувати щонайменше дві третини сенаторів Щоб імпічмент було затверджено, за нього повинні проголосувати щонайменше дві третини сенаторів (не менше 67 голосів зі 100). Якщо Сенат підтримує звинувачення, посадовець автоматично усувається з посади. Нагадаємо, що перший імпічмент щодо Дональда Трампа ініціювала 24 вересня 2019 року спікерка Палати представників Конгресу США Ненсі Пелосі. Причиною став тиск на президента України Володимира Зеленського у 2019 році, який Трамп чинив, щоб обвинуватити у корупції сина Байдена Гантера. Гантер Байден був членом ради директорів однієї з найбільших приватних газодобувних компаній України Вurіsmа. В обмін на те, щоби син Байдена був офіційно звинувачений українською владою у протиправних діяннях, Трамп пропонував нашій стороні фінансову та військову допомогу. Але "угода" не відбулася, і це, як кажуть експерти, і є головною причиною особистої неприязні Трампа до Зеленського. Та першу спробу оголосити імпічмент заблокував Сенат. Власне, із другою спробою було так само, тільки тоді обвинувачення Трампу стосувалося зловживання владою та перешкоджання роботі Конгресу. Додамо, що стосовно жодного президента Сполучених Штатів імпічмент не розпочинали двічі. Але були ті, хто бодай раз під цю процедуру потрапляв. Третім будеш? Першим лідером, щодо якого оголошували процедуру імпічменту, був 17-й президент США Ендрю Джонсон, який обіймав посаду з 1865 року. Він прикметний тим, що наклав вето на майже одностайно ухвалений Конгресом закон про повернення до Союзу південних штатів і цивільну рівноправність чорношкірих. Цей президент мав тривалий конфлікт з Конгресом, в тому числі і через намагання відправити у відставку військового міністра. Джонсон кілька разів звільняв міністра оборони Едвіна Стантона, але Сенат кожного разу визнавав недостатніми підстави для звільнення і повертав його на посаду. Для відсторонення з посади Джонсона у Сенаті не вистачило лише одного голосу Через це Палата представників розпочала процедуру імпічменту в 1868 році, й більшість її представників проголосувала "за". Втім, для відсторонення з посади Джонсона у Сенаті не вистачило лише одного голосу. До речі, окрім процедури імпічменту, Ендрю Джонсон запам'ятався тим, що купив у Росії Аляску. Ще одним президентом, який опинився під обвинуваченнями Палати представників, був Білл Клінтон. Мова йде про відому справу Моніки Левінскі. Але у випадку з Біллом Клінтоном приводом для початку процедури імпічменту стали не його стосунки з Монікою, а те, що президент США збрехав про ці стосунки під присягою. Палата представників тоді проголосувала більшістю на користь імпічменту президента Клінтона по першому обвинуваченню, яке стосувалося неправдивих показів на суді присяжних, та по другому перешкоджання правосуддю. Але Сенат все ж таки виправдав Клінтона, тому він зберіг свою посаду. Третім і останнім поки що президентом, якому намагалися проголосити імпічмент, був Трамп. Обізнаний читач, втім, може запитати: а як же Ніксон? Дійсно, коли у 1972 році Річарда Ніксона вдруге обрали президентом США, весь другий термін його президентства пройшов на фоні Вотергейтського скандалу. Команду Ніксона звинувачували в прослуховуванні штабу конкурента від Демократичної партії під час виборів А суть його полягала в тому, що команду Ніксона звинувачували в прослуховуванні штабу конкурента від Демократичної партії під час виборів. Крім того, у серпні 1974 року були оприлюднені записи розмови президента Ніксона щодо скандалу і намірів перешкодити розслідуванню за допомогою ФБР та ЦРУ. На той момент підтримка імпічменту в обох палатах Конгресу була повною. Ніксон зрозумів, що його гра програна і добровільно подав у відставку. Республіканці незадоволені Але Трамп не Ніксон, і добровільно у відставку він не піде. Вона йому і не загрожує, адже чинний президент подбав про те, щоби змінити державну машину так, щоб на ключових посадах перебували віддані йому люди. Просто зараз у державних органах США відбуваються масові звільнення чиновників, що зводить нанівець систему стримування та противаг. Команда Трампа складається винятково зі стовідсотково лояльних до нього посадовців. Медовий місяць Трампа і його виборців добігає кінця, і справа тут не в Україні Це поляризує та розколює Америку: хтось критично ставиться до ситуації, що склалася, а хтось радіє, що президент діє дуже рішуче. Та хай там як, а медовий місяць Трампа і його виборців добігає кінця, і справа тут не в Україні. Для пересічного американця став гіршим став доступ до програм медичного страхування, зросла інфляція, були заборонені протестні виступи молоді, а демократія та свобода висловлювань зазнає очевидних атак. Окремим тригером є постать Ілона Маска. Його спробу скоротити федеральних робітників в інтересах президента США Дональда Трампа виборці, м'яко кажучи, "не оцінили". А щоб донести своє незадоволення до влади, вони протестують біля автосалонів Теslа, і кількість таких пікетів більш або менш масових вже наближається до сотні. Приміром у Нью-Йорку на протест прийшло близько 300 осіб, з яких дев'ятьох заарештувала поліція. Проти політики Трампа та його команди виступають і деякі впливові республіканці. Вони незгодні із багатьма речами і, зокрема, із позицією, яку займає чинний президент щодо російсько-української війни. Так, приміром, сенатор Джон Кеннеді (обраний від штату Луїзіана) нагадує Трампу, що "це Володимир Путін почав війну". Він називає Путіна гангстером і стверджує, що той "має сталінський смак до крові". Сенатор Роджер Вікер (Міссісіпі) повторює занепокоєння Кеннеді, говорячи, що переговори про припинення війни мають відбуватися за участю України, але з урахуванням європейських інтересів. "Путін є воєнним злочинцем і повинен сидіти у в'язниці до кінця свого життя, якщо його не стратять", сказав він. Іще один член Сенату Том Тілліс (Північна Кароліна) також наголошує, що саме Путін "несе відповідальність за цю війну" "Це його рішення призвело до вбивства, зґвалтувань, тортур і викрадення незліченної кількості українців", додав він в інтерв'ю журналістам. І все це підкреслимо республіканці, голосів котрих поки що небагато, але вони звучать вже. Та в історії з гіпотетичним імпічментом Трампа є й погана новина. Навіть якби імпічмент відбувся, це не означало би нових негайних виборів президента США. Главою держави став би віцепрезидент, тобто налаштований проти України Джей Ді Венс. Саме так було зі згадуваним вище Ендрю Джонсоном. Він став віцепрезидентом у 1864 році, а вже у 1865-му після вбивства президента Авраама Лінкольна посів його крісло. Тож перспектива навіть за умови відсторонення від влади Трампа виглядає невеселою. Україні просто треба навчитися жити, не озираючись на Америку. Сполучені Штати вже не є нашим союзником, хоча така ситуація триватиме, ймовірно, лише до зміни влади. Нам слід протриматися лише чотири роки, відлік першого з яких вже почався.

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 13 березня.Путін хоче вигнати ЗСУ з Курщини до переговорів з американцями Путін і Герасимов у Курській області, ілюстрація. Фото: Gеtty Іmаgеs Західні медіа продовжують оцінювати домовленості, які були досягнуті між американцями та українцями в Саудівській Аравії. Зокрема, у Тhе Wаshіngtоn Роst написали, що розмови про припинення вогню та відновлення американської допомоги "викликають надію в Україні та гнів у Росії". "Прокремлівські російські аналітики, політики та націоналістичні військові блогери заявили, що Росія, імовірно, відкине припинення вогню, бо це нібито пастка, яка зашкодить російським інтересам і принесе користь Україні. Натомість президент Дональд Трамп заявив у середу, що його представники прямують до Москви з цією пропозицією. Тому тепер справа за Росією", - відзначають у виданні. У ВВС пишуть, що команда США вже летить до Москви для переговорів щодо України під час візиту Путіна до Курська. Те саме відзначили у СNN, що Путін здійснив несподіваний візит до Курська, оскільки Трамп заявив, що мир "зараз залежить від Росії".  "Ретельно спланований візит Путіна, здається, мав на меті підняти моральний дух, оскільки російські війська просуваються до останніх залишків українських угруповань на Курщині, через день після того, як мирні переговори між американськими та українськими офіційними особами привели до того, що Київ погодився на 30-денне припинення вогню за підтримки США, яке охоплює всю лінію фронту", - пишуть американські журналісти. У Роlіtісо зауважили, що під час цієї поїздки Путін наказав ставитися до полонених на Курщині українських військових, "як до терористів", а також дав команду якнайшвидше звільнити територію перед переговорами з американцями. У Nеw Yоrk Роst написали про інтерв'ю міністра закордонних справ Сергія Лаврова, яке він дав прокремлівським американським блогерам. Зокрема, Лавров заявив, що Росія не прийме миротворчі війська з будь-якої країни НАТО на території України "за будь-яких умов". Натомість у Тhе Guаrdіаn відзначили, що Дональд Трамп натякає на фінансові наслідки, якщо Росія відмовиться від припинення вогню в Україні. У Rеutеrs пишуть, що за їхніми даними, Росія ще раніше представила США список вимог щодо угоди про припинення війни та перезавантаження відносин із Вашингтоном."Незрозуміло, що саме Москва включила до свого списку і чи готова вона вести мирні переговори з Києвом до прийняття вимог. За словами джерел, російські та американські офіційні особи обговорювали умови під час особистих і віртуальних розмов протягом останніх трьох тижнів", - кажуть у виданні і додають, що умови Кремля є "широкими та схожими на вимоги, які він раніше висував Україні, США та НАТО".Німеччина готується до історичного повороту, щоб очолити Європу Тим часом у Вlооmbеrg написало статтю про те, що Німеччина готова нарешті очолити Європу, якщо майбутньому канцлеру Мерцу це вдасться. У той час як Європа переживає наймасштабнішу війну з 1945 року, а Дональд Трамп послаблює трансатлантичні зв’язки, Німеччина готується відійти від політики обережності. Новий канцлер Фрідріх Мерц, який переміг на виборах 23 лютого, пропонує масштабні інвестиції в інфраструктуру (500 млрд євро) та оборону, відмовившись від передвиборчих обіцянок щодо обмеження витрат. Ці плани підтримали ринки, але їхня реалізація залежить від голосування в бундестазі.Мерц прагне скасувати боргові обмеження, наголошуючи на терміновій потребі реагувати на геополітичні загрози, про що говорить і його соратник Девід Макалістер. Інвестори позитивно відреагували: прибутковість німецьких облігацій зросла, євро зміцнився, а акції оборонних компаній, як-от Rhеіnmеtаll, різко пішли вгору. Проте успіх Мерца залежить від нестабільної коаліційної політики: для змін до конституції потрібна підтримка двох третин парламенту, що ускладнює ситуацію через фрагментацію партій та зростання впливу крайніх сил, таких як АfD.Ці амбітні плани можуть пожвавити економіку Німеччини та Європи, але Мерц ризикує: невдача загрожує політичною кризою та посиленням проросійських сил. На тлі відходу США від ролі союзника Німеччина змушена брати на себе лідерство, що знаменує історичний поворот.Громадськість Німеччини погоджується з хиткістю моменту. Опитування Тrеndbаrоmеtеr показало, що 50% вважають, що Путін нападе на члена НАТО, якщо російські війська переможуть у війні з Україною. А 82% респондентів заявили, що більше не бачать у США надійного союзника.Цікаво, що, попри хитку позицію США щодо захисту своїх союзників, президент Польщі Анджей Дуда заявив, що хотів би розмістити у своїй країні американську ядерну зброю, пише Rzесzроsроlіtа. За його словами, це могло б утримати Росію від можливої ​​агресії проти Польщі. Дуда навіть обговорював це питання зі спеціальним представником президента США з питань України та Росії Кітом Келлогом.Читайте також: Переговори в Саудівській Аравії: про що домовилися і чому це важливо. Пояснюємо

Про це він розповів в етері Еспресо. "Я думаю, що, можливо, найкращий аргумент, який я вживав би, щоб переконати Сполучені Штати Америки, що краще допомогти, стати на стороні України й запевнити тим самим перемогу України, яка буде найкращою гарантією безпеки та миру у світі. На підставі звіту, який виготовив знаний американський Аmеrісаn Еntеrрrіsе Іnstіtutе на початку цього року, де заявив, що фактично Вашингтон, надаючи допомогу Україні, стримує пряму війну між НАТО і Москвою, в якій військові Сполучених Штатів Америки мусять воювати. І тому, що тепер дуже багато є зацікавлення щодо коштів цієї війни, цей стратегічний центр озвучив таку статистику, що з 2022 року Конгрес Сполучених Штатів Америки виділив Міністерству оборони США 112 американських мільярдів доларів на допомогу Україні", - сказав він.Євген Чолій вважає, що Сполучені Штати могло б переконати питання грошей і прогноз щодо того, скільки непідтримка України зараз може коштувати США в майбутньому. "Це очевидно є багато, 112 мільярдів, але цей центр додав, що підтримка безпеки в стратегічному середовищі, в якому Росія перемагає Україну, може коштувати Сполученим Штатам Америки додаткових 808 мільярдів американських доларів на оборону протягом п'яти років. І цей центр закінчив цю частину свого звіту, заявляючи, що це означає, що дозволити Росії перемогти Україну коштувало б Сполученим Штатам приблизно в сім разів дорожче, ніж недопущення перемоги Росії. Тому я думаю, що ті аргументи треба озвучувати. І я думаю, що Сполучені Штати Америки остаточно зроблять у тому питанні правильне рішення і долучаться до перемоги України", - додав почесний консул України в Монреалі. Переговори США й України в Саудівській АравіїУ Джидді 11 березня відбулася зустріч української та американської делегацій, за підсумками якої Київ погодився на 30-денне припинення вогню з РФ, а США - відновити обмін розвідданими та безпекову допомогу. Державний секретар США Марко Рубіо після українсько-американських переговорів в Саудівській Аравії висловив сподівання, що РФ погодиться на тимчасове припинення вогню.Водночас радник Білого дому з питань нацбезпеки Майк Волц за підсумками переговорів заявив, що Трамп вирішив негайно скасувати паузу у військовій допомозі Україні. Трамп висловив сподівання, що Росія погодиться на припинення вогню в Україні терміном на місяць.

Про це він розповів в етері Еспресо."Змінити поведінку республіканців у Конгресі може не сам Трамп, а усвідомлення республіканцями, що його дії чи політичні рішення можуть призвести до їхньої поразки на виборах. Це станеться, якщо вони відчують, що втрачають шанси на перемогу у своїх округах або штатах, якщо йдеться про вибори до Сенату. Цей момент ще не настав, оскільки вибори відбудуться лише в листопаді 2026 року. Проте вже на початку наступного року це може стати серйозною проблемою для республіканців, які в палаті представників представляють так звані "swіng" округи, де виборці схильні голосувати то за одну, то за іншу партію. Подібна ситуація може виникнути і в Сенаті", - повідомив Айзенберг.За його словами, якщо республіканці зрозуміють, що підтримка непопулярної політики Трампа негативно впливає на їхні електоральні результати, вони можуть змінити своє ставлення. До того ж, зараз політика Трампа не схвалюється більшістю американців. Читайте також: Хто визначає сучасну американську політику?Зараз у Сполучених Штатах немає єдиної еліти, оскільки країна глибоко розколота, і цей розкол відображається також у політичній еліті, каже професор."Існує ліберальна еліта, яка згуртована навколо демократів. До неї, до речі, належать не лише демократи, а й колишній віце-президент  Дік Чейні, його донька Ліз Чейні та республканці, які підтримували Камалу Гарріс на виборах. З іншого боку, є республіканська еліта, яка наразі повністю підтримує Дональда Трампа", - зауважив Айзенберг. Що ж може змусити їх змінити свої погляди? Згадаємо, що 6 січня 2021 року Трамп здійснив спробу державного перевороту, що стало очевидним приводом для його другого імпічменту. Тоді сім республіканських сенаторів проголосували за визнання його винним. Якби до них приєдналися ще десять, Трамп, ймовірно, вже не брав би участі в політиці, і ми чули б про нього лише з книжок. Однак ці десять голосів не знайшлися. Чому? Тому що тодішній лідер республіканців у Сенаті Мітч Макконнелл вважав, що Трамп може допомогти партії виграти вибори. І, як показав час, він мав рацію — республіканці перемогли, а Трамп повернувся до Білого дому", - додав Айзенберг.11 березня конгресмен-республіканець Дон Бейкон заявив, що США "грають на руку" російському диктатору Володимиру Путіну, що матиме "руйнівні наслідки" для нацбезпеки країни.

Ці переговори мали велике значення для обох сторін, оскільки від їхнього результату залежала подальша підтримка України з боку США, а також перспективи мирного врегулювання війни з Росією, на чому так наполягає президент Трамп.Еспресо пояснить контекст цих подій, важливість переговорів та про що у підсумку домовилися обидві сторони і як це може вплинути на хід війни.Чому погіршилися стосунки між США та УкраїноюВолодимир Зеленський і Дональд Трамп фото: gеttyіmаgеsПісля інавгурації Трампа відносини між США та Україною залишалися відносно стабільними. Адміністрація Байдена передала владу з чітким курсом на підтримку України, і перші тижні президентства Трампа, так би мовити, по інерції рухалися за цим напрямком. Військова та фінансова допомога продовжувала надходити, хоча в риториці Трампа вже проскакували натяки на необхідність "реалістичного підходу" до війни і бажання швидко її закінчити. Україна, зі свого боку, демонструвала готовність співпрацювати з новою адміністрацією, сподіваючись на продовження партнерства. Тому президент Зеленський зайняв гнучку позицію, погоджуючись зі словами Трампа, повторюючи, що потрібен "мир через силу". Перші серйозні тріщини у відносинах з’явилися, коли США почали просувати рамкову угоду про корисні копалини, яку розглядали як компенсацію за попередню підтримку. Ця ідея, озвучена в лютому, передбачала всеосяжний доступ американських компаній до українських ресурсів в обмін на подальшу військову та економічну допомогу. Київ сприйняв це як спробу тиску, а не партнерства, що викликало перше напруження. Тим більше, що Зеленський наполягав натомість на гарантіях безпеки, чого ніяк не хотів погоджувати Трамп.Паралельно адміністрація Трампа активізувала контакти з Росією. Спецпосланець Трампа Стів Віткофф провів тривалу зустріч із російськими високопосадовцями у Москві, а 18 лютого в Саудівській Аравії відбулися переговори між американськими та російськими представниками. Ці контакти, які не включали ні Україну, ні Європу, викликали занепокоєння: українці та європейці побачила в них спробу США домовитися з Росією за спиною України, можливо, коштом її територіальної цілісності. Ситуація загострилася через взаємні звинувачення. Трамп у соцмережі назвав Зеленського "невдячним" за критику американської політики, натякаючи, що Україна "живе за рахунок американських платників податків". Крім цього він написав, що президент України "диктатор", бо не проводить виборів. Зеленський у відповідь, по суті, заявив, що Трамп транслює проросійські наративи і йому треба детальніше розібратися в ситуації. Ця публічна перестрілка лише поглибила розкол. Кульмінацією став візит Зеленського до Білого дому 28 лютого для підписання угоди про корисні копалини. Та зустріч у Овальному кабінеті обернулася катастрофою: Трамп і віцепрезидент Джей Ді Венс звинуватили Зеленського в небажанні йти на компроміси з Росією, а Зеленський відповів, що Україна потребує гарантій безпеки і Росія вже багато разів порушувала мирні угоди. У підсумку градус розмови був таким високим, що президент Зеленський змушений був достроково покинути Вашингтон і ніяку угоду не було підписано. Американські ЗМІ один за одним писали, що в історії США ще такого не було і весь світ заговорив про те, що Україна, можливо, втратила свого найбільшого союзника. Наслідки не забарилися. 4 березня 2025 року Білий дім оголосив про замороження військової допомоги Україні, пояснивши це "відсутністю прогресу в мирних переговорах". Директор ЦРУ Джон Реткліфф 5 березня додав, що обмін розвідданими з Києвом також припинено. Ці кроки стали прямим результатом погіршення відносин: адміністрація Трампа використала їх як важіль тиску, щоб змусити Україну до поступок у діалозі з Росією. Читайте також: Новий щит і меч: як Україна та Європа можуть вистояти разом без США. Аналітика Консорціуму оборонної інформаціїЧому ці переговори важливі й відбулися у Саудівській Аравії Переговори 11 березня в Саудівській Аравії були вирішальним моментом для обох сторін. Для України – шанс відновити американську підтримку, яка є критично важливою для її оборони у війні з Росією. Тому Київ погодився на "конструктивний діалог", як зазначили в Офісі президента, щоб переконати США, що Україна хоче миру, але не за рахунок капітуляції перед російськими вимогами.  Для США, зокрема адміністрації Трампа, переговори стали можливістю оцінити готовність України до "реалістичного миру", який, за словами держсекретаря Марко Рубіо, може включати територіальні поступки Росії. Вашингтон також хотів перевірити, чи готовий Київ покращити відносини з адміністрацією Трампа після лютневого конфлікту. Тому за словами американських топпосадовців, ця зустріч мала "ключове значення" для відновлення військової допомоги, але лише за умови, що Україна продемонструє прихильність до компромісів. Таким чином, ставки для обох сторін були надзвичайно високі: провал переговорів міг призвести до ще більшого тиску США на Україну або навіть повної втрати американської підтримки, натомість Трамп міг втратити можливість виконати свої передвиборчі обіцянки і ще більше б випустив хитку міжнародну політику зі своїх рук. Стосовно вибору Саудівської Аравії як місця для переговорів, звісно, він не був випадковим, а мав як практичне, так і символічне значення. По-перше, Саудівська Аравія вже зарекомендувала себе як нейтральний посередник у міжнародних переговорах, зокрема між США та Росією. До того ж для США Саудівська Аравія є стратегічним партнером на Близькому Сході, що підтримує баланс у відносинах із Заходом, Росією та Китаєм. А, по-друге, вибір Джидди – це була спроба уникнути напруги, яка супроводжувала б переговори на території США чи України. Нейтральна територія дозволила знизити політичний тиск і створити умови для відвертого діалогу. Напружені 8 годин: хід переговорів і як домовлялися Українська делегація. Фото: Павло ПалісаЗустріч 11 березня, що тривала понад вісім годин, відзначилася напруженою атмосферою, мінімальною кількістю інформації до фінального узгодження та складним пошуком компромісів. Лише наприкінці дня сторони дійшли до спільної позиції, що була зафіксована у підсумковій заяві.Переговори розпочалися об 11:00 за київським часом і тривали майже безперервно, з короткою перервою на обід, яка, за словами представників українського МЗС, також стала частиною робочого процесу. Українську делегацію очолювали голова Офісу президента Андрій Єрмак, міністр закордонних справ Андрій Сибіга, міністр оборони Рустем Умеров та радник президента з військових питань Павло Паліса. З американського боку ключовими учасниками були державний секретар США Марко Рубіо, радник з національної безпеки Майк Волтц та спеціальний представник президента Стів Віткофф. Цікаво, що не було спецпредставника з питань України та Росії Кіта Келлога (за інформацією Роlіtісо, адміністрація Трампа відсторонила його від цієї роботи).Українська сторона, за даними ВВС, була добре поінформована та готова до переговорів завдяки роботі дипломатів Великої Британії, які, по суті, допомогли організувати цю зустріч. Також європейці, а саме французи за підтримки британців, розробили та вперше озвучили ідею про 30-денне перемир’я, однак лише на морі та повітрі. Її представили на саміті в Лондоні, а вже після почав просувати і президент Зеленський, який додав до неї і обмін всіх полонених. Саме з такою пропозицією і приїхала українська делегація до американців. Натомість детальні плани чиновників Трампа не були ясними, крім вже згаданого бажання перевірити, чи готові українці до миру. За інформацією, що просочувалася протягом дня переговорів, атмосфера залишалася напруженою, а публічних коментарів від обох сторін майже не надходило. Журналісти, присутні на місці подій, відзначали, що до останніх годин переговорів не було жодних натяків на те, чи вдасться сторонам досягти згоди. Така закритість лише підкреслювала високі ставки.Міністерство закордонних справ України пізніше описало ці переговори як демонстрацію "мистецтва дипломатії, стратегічного мислення і пошуку нестандартних рішень". Речник МЗС Олег Тихий зазначив, що вісім годин майже безперервної роботи стали справжнім випробуванням для всіх учасників. "Про враження від такої тривалості можу сказати лише одне: історики недооцінюють роль людського виснаження в ухваленні історичних рішень. Саме у ці останні години ендшпілю, коли втома вже дається взнаки, раптом стає можливим вихід із глухого кута", — підкреслив він. Тихий також додав, що ключову роль у фінальному узгодженні спільної заяви відіграв президент України Володимир Зеленський, який дистанційно спрямовував делегацію, наполягаючи на захисті "принципових позицій".Американська сторона, зі свого боку, також скупо коментувала хід зустрічі до її завершення. Майк Волтц лише коротко зазначив, що переговори "просуваються", коли розмови перетнули позначку в п’ять годин. Така стриманість лише посилювала відчуття, що кожна хвилина була на вагу золота, а будь-який необережний витік інформації міг зірвати крихкий прогрес.Напруга досягла піку на завершальних етапах, коли сторони працювали над текстом спільної заяви. За словами МЗС України, саме в ці години "втома відкрила двері для компромісів", які раніше здавалися недосяжними. Про що домовилися: 30 днів миру в обмін на відновлення допомоги СШАТож результатом цих переговорів стала низка попередніх домовленостей, які, однак, не є мирною угодою, а лише окреслюють рамки для подальшого діалогу, що потребує участі Росії. Ключові моменти, про які домовилися сторони:30-денне перемир’я за умови згоди РосіїУкраїна погодилася на пропозицію США щодо тимчасового припинення вогню терміном на 30 днів. Це перемир’я охоплює всю лінію фронту, а не лише море та повітря, як пропонувалося спочатку. У спільній заяві США та України, опублікованій після переговорів, зазначено:"Україна висловила готовність до 30-денного припинення бойових дій за умови, що Росія прийме аналогічне рішення одночасно. Цей крок може стати основою для подальших переговорів".Спеціальний представник президента Стів Віткофф відзначив, що завдяки цим домовленостям ми перейшли від питання "якщо війна закінчиться", до питання "як війна закінчиться". "М'яч тепер на боці Росії", - додав Держсекретар Рубіо. Очільник Міністерства закордонних справ Андрій Сибіга пояснив, що ця угода – це не про замороження конфлікту:"Йдеться лише про спробу почати шлях до завершення війни в справедливий спосіб. Це також крок, який демонструє, хто насправді зацікавлений у мирі".Президент США Дональд Трамп, коментуючи цю домовленість, підкреслив необхідність участі Росії, яка, як він сподівається, погодиться на угоду. Для цього він планує поговорити з Путіним цього тижня, адже "для танго треба двоє", як сказав Трамп.Натомість речник Кремля Дмитро Пєсков відзначив, що поки не варто забігати наперед, а це значить, що Путін вивчає пропозицію. Хоча його чиновники кажуть, що Росія не погодиться на умови Вашингтона, лише на умови Москви, як написав голова комітету з міжнародних справ Ради Федерації, верхньої палати російського парламенту Костянтин Косачов.Відновлення американської підтримки та розвідданих Беззаперечним успіхом угоди стало те, що США зобов’язалися негайно відновити обмін розвідувальними даними та безпекову допомогу Україні, які були призупинені раніше. Вже наступного дня, 12 березня, заступник міністра національної оборони Польщі Павел Залевський повідомив про відновлення постачань військової допомоги США для України з польського хабу. Також директорка Національної розвідки США Тулсі Габбард підтвердила, що президент Дональд Трамп скасував паузу в обміні розвідувальних даних з Україною. Рамки для майбутніх переговорівСторони домовилися розробити "основу для мирної угоди", яка включатиме принципи припинення вогню та подальші кроки до врегулювання. Проте деталі цієї основи не розкрито. "Україна готова прийняти 30-денне перемир’я, якщо Росія погодиться. Це необхідний крок для початку роботи над реальними гарантіями безпеки та підготовкою фінальних умов мирної угоди. Але тепер ключ у руках Москви – весь світ побачить, хто дійсно прагне завершення війни, а хто просто грає на час", - відзначив Андрій Єрмак. Як повідомив заступник керівника Офісу президента Павло Паліса, вдалося розпочати консультації про гарантії безпеки для України."Домовились про технічні команди, які швидко розпочнуть консультації про гарантії безпеки та детальні умови із залученням європейських партнерів", - додав Паліса.Як написали у Роlіtісо, тема поступки території на переговорах навіть не піднімалася. "Однак це питання, безперечно, буде піднято, якщо почнуться предметні переговори щодо остаточного врегулювання", - кажуть у виданні. Хоча президент Зеленський за підсумками угоди 12 березня сказав, що Україна "не визнаватиме окуповані території російськими". Також він додав, що у разі перемир’я, мобілізація не зупиниться. Тобто загалом ці домовленості не є остаточною мирною угодою, а лише попередніми кроками, які потребують участі Росії для реалізації. У спільній заяві наголошено, що "будь-яке перемир’я набуде чинності лише за взаємної згоди України та Росії". Без згоди Москви ці домовленості залишаться лише на папері. Фактично, ця угода допомогла повернути США на сторону України – і відновити допомогу, яка вже була. Це найважливіше її значення, поки Путін не скаже свого слова.Що кажуть західні медіа та експерти про угоду в ДжиддіУкраїна нічого не втратила від цієї угоди, принаймні наразі, натомість повернула собі американську підтримку. Це беззаперечний плюс. Але є й мінуси. Як відзначає нардеп та секретар комітету ВР з питань національної безпеки, оборони і розвідки Роман Костенко, у разі погодження перемир’я, росіяни намагатимуться цим скористатися. Адже невідомо про конкретні кроки: хто за що відповідає, як слідкуватиме, що робити у разі порушень перемир’я. "Наразі незрозуміло, кому це перемир’я вигідніше, адже росіяни точно намагатимуться цим скористатися. Вони будуть розхитувати суспільство, використовуючи цю паузу для проведення демобілізації, потім говоритимуть про вибори, про скасування воєнного стану. І ми ж розуміємо, що самі росіяни нічого з цього робити не будуть. Тому це складні процеси, ми маємо розуміти всі ризики", - додав Костенко.У будь-якому випадку експерти погоджуються з тим, що тепер вся відповідальність з припинення вогню лягла на Путіна і Трампу доведеться дійсно попотіти, щоб переконати його погодитися на перемир’я. В іншому випадку, стосунки між США та Росією, які за цей місяць вдалося відновити, знову загостряться.Старший політолог аналітичного центру RАND Семюель Чарап сказав Вlооmbеrg, що з українського боку – це угода вигідна і розумна:"Вона фактично покладає на Росію тягар прийняти угоду, яку б вона інакше відхилила, в іншому випадку – є ризик викликати гнів Трампа".У німецькому Dеr Sріеgеl також кажуть, що для Києва Джиддська угода дає переваги, адже одразу було відновлено американську військову допомогу та обмін розвідданими. Водночас німецькі журналісти наголошують, що ця угода має у собі багато невизначеностей, бо невідомо, як реагуватиме Путін.Натомість аналітики СNN не вірять у довготривалість можливого перемир'я, кажучи, що будь-яке припинення вогню, швидше за все, переросте в запеклу битву, щоб покласти винних у його зриві."Наразі головна мета глави Кремля – продовжувати нав’язувати підозри Трампа в тому, що Зеленський є перешкодою його миру. Путін не може відмовитися від припинення вогню, не втративши фіктивну моральну позицію. Але саме те, що відбудеться далі – або під час будь-якої паузи у бойових діях – визначить результат війни", - відзначають у СNN.Політичний оглядач ВВС Ентоні Зурчер каже, що не варто називати цю угоду проривом, як висловився після її укладення прем’єр-міністра Великої Британії, оскільки до міцного миру "попереду ще довгий шлях"."Досягнута у вівторок угода між США та Україною означає значну зміну курсу. Те, що американські та українські дипломати змогли покращити відносини та намітити шлях уперед, служить ще однією ілюстрацією того, як Трамп, попри його явні хвастощі та готовність кидати образи, завжди виглядає відкритим для подальших переговорів. Для нього, по суті, пихатість і знущання часто є невід’ємною частиною переговорного процесу", - відзначає Зурчер, маючи на увазі, що угода лише повернула американську допомогу Україні, але без участі Росії – нічого нового вона не принесе. Як сказав військовий експерт Dеfеnsе Ехрrеss Олег Катков в етері Еспресо, єдиним дієвим механізмом посадити Росію за стіл переговорів й дотримуватись умов припинення вогню є погрози застосувати силу проти них. "Інших дієвих механізмів для Путіна просто не існує", - додав експерт. Шеф-редактор журналу "Країна", доктор політичних наук Максим Розумний в етері Еспресо зауважив, що Путін має до 9 травня визначитися з тим, чи він дійсно хоче миру, чи буде воювати далі."Путін має до 9 травня або здобути дипломатичну перемогу, тобто досягнути такого миру, на тлі якого він скаже: "Ну от, ми все, що хотіли, ми всього добилися". Або Росія рухається швидко до перемоги, перемагає на всіх фронтах і так далі. Тому продовження поставок зброї, обмін розвідданими, ці кроки ставлять під загрозу, власне, оцей ключовий перфоманс цієї весни для Путіна. І це такий батіг, який, я думаю, є дуже серйозним", - сказав політолог.Натомість політолог Ігор Рейтерович в етері Еспресо висловив думку, що Дональд Трамп в обох випадках: чи згоди РФ чи відмови укласти 30-денне перемирʼя, зможе використати це на свою користь, щоб посилити свій політичний імідж. "У разі згоди Росії Трамп позиціонуватиме себе миротворцем, який досяг того, що не вдалося Байдену, заявляючи про "вагомий крок до миру". Якщо ж Путін відмовиться, Трамп використає це як доказ, що він зробив усе можливе, переконавши навіть Україну, але Росія не прагне миру, тож США продовжать підтримувати Київ – що він зможе пояснити своєму електорату", – каже експерт.Рейтерович зазначає, що в адміністрації Трампа вже усвідомлюють: швидкого завершення війни не буде, а угода в Джидді — лише тактичний крок без стратегічного прориву, адже припинення вогню не гарантує тривалого миру, як показує історія подібних домовленостей без реальних безпекових гарантій.Читайте також: "Небесний щит" для України: що відомо про ініціативу, яку знову обговорюють у Європі

Про це він сказав в етері телеканалу "Еспресо"."Ми зараз живемо у шоковому стані через війну та наше майбутнє. Європа починає прокидатися, але це відбувається тому, що виникла, можливо, військова загроза. Ніхто в Європі не знає, якою буде позиція США в НАТО, чи буде діяти 5-та стаття НАТО. Наразі вже почали говорити про спільну оборону, спільний розвиток і спільну відбудову", - зауважив Княжицький.За словами народного депутата, Європа завжди покладалася на американську "парасольку". Тепер французи кажуть, що готові надати ядерну "парасольку", щоб захищати європейські країни. І роль Європи повинна значно зрости в житті України, тому що ми дійсно захищаємо Європу. Україна має найсильнішу армію та інтегрується в ЄС."На жаль, ця роль Європи вибудовується повільніше, ніж нам би хотілося, бо Європа дійсно покладалася на США в багатьох питаннях. І Європу не обходили ті проблеми, які існували у сфері безпеки, адже завжди всі знали, що Америка може захистити.Уявімо собі, що Америка домовляється з Китаєм та Росією, ділить світ на трьох, а Європу віддає під вплив Росії. Росія проводить масову мобілізацію, вони наступають. Уявімо собі, я не кажу, що це станеться, але теоретично, якщо від нас всі відвертаються, якщо в нас немає зброї, якщо Росія захоплює Україну і насильно мобілізує українських чоловіків, яких потім кидає на Польщу та інші європейські країни. Через це підтримка України є надзвичайно важливою, і Польща повинна це усвідомлювати, як ніхто інший, щоб переконати інші країни підтримувати нас", - наголосив Княжицький.4 березня президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн презентувала новий план ЄС щодо посилення оборонної промисловості та військового потенціалу.