Search trend "Сенат США голосування"

Треба готуватися до найгіршого примусу до втрати територій і частини суверенітету та заборони доступу до американської зброї, каже Олександр Хара, експерт Центру оборонних стратегій На виборах президента у Сполучених Штатах Америки переміг Дональд Трамп. Як це вплине на західний світ, яких змін слід чекати? &еnsр;Феномен Трампа є реакцією на глибинні проблеми в політичному й економічному житті США. Період бурхливого розвитку глобалізації, поштовх якому дав розвал СРСР, завершився. Лише невелика частина американського суспільства, передусім еліта, мала зиск із цього. Натомість перенесення виробництва в Азію в рамках глобалізації вдарило по робітничому класу електорату демократів. Також питання толерантності було доведене до екстремального рівня, приклад коли в Конгресі троє ректорів найпрестижніших університетів були неспроможні засудити заклики до геноциду ізраїльтян. Крайні ліві настрої підштовхнули невдоволених ними, передусім білих чоловіків середнього віку та консервативних поглядів, голосувати за Трампа. Також для консервативної частини американців було неприйнятним обрати жінку змішаного походження, що є провідницею ідей толерантності. Значна кількість трампістів критично ставиться до підтримки України. Росію вони вважають консервативною країною, яку Байден спровокував напасти, підштовхуючи Україну до НАТО. Що зміниться, залежить від того, який кабінет збере Дональд Трамп. Із можливих позитивних призначень на держсекретаря висунули Марко Рубіо, на радника з питань національної безпеки Майка Волца. Це консервативні люди з чітким світоглядом і негативним ставленням до авторитарних режимів. Серед негативних на посаду генпрокурора висунуто Метта Гетца, який погрожує переслідуванням держслужбовців, задіяних у розслідуванні можливих злочинів Трампа та його команди. На керівника національної розвідки пропонують Тулсі Габбард, яка в лютому 2022-го казала, що Зеленський має обійняти Путіна й відмовитися від НАТО. Але реальні призначення на посади відбудуться не раніше 20 січня 2025-го, після інавгурації Трампа. Новий президент зніме обмеження на видобуток нафти й інших енергоресурсів, щоб пожвавити економіку. Спробує з метою знизити ціну на нафту й гарантувати безпеку стратегічному союзнику Ізраїлю покращити відносини із Саудівською Аравією, що погіршилися за каденції Байдена через війну в Ємені. Будуть торговельні війни з Китаєм, ЄС. Колишній радник Трампа з питань нацбезпеки Джон Болтон казав, що той кілька разів збирався виходити з Альянсу. Імовірно, американці підштовхуватимуть європейців більше платити за власну безпеку та зменшити свої зобов'язання, що вплине, зокрема, й на українців. Тобто Трамп прагне зосередитися на внутрішніх проблемах? Чи означає це, що США йдуть у тінь і можуть втратити роль глобального лідера? &еnsр;Це можливо, якщо його урядування призведе до хаосу. Попри велику кількість ізоляціоністів серед виборців Трампа, навряд чи Вашингтон поступиться своїми економічно вигідними позиціями. У 1990-х, після розпаду СРСР, США були єдиною надпотугою. І хоча для Трампа внутрішні проблеми на першому плані, він не обмежиться ними. Є загроза з боку Китаю найбільшого виробника синтетичної наркотичної речовини фентонілу. Також інтереси США й КНР перетинаються в Індо-Тихоокеанському регіоні, зокрема щодо ­Тайваню. Нерозв'язані північнокорейська та російсько-українська проблеми. Трамп не зможе відвернутися від урегулювання геостратегічних питань у відносинах з іншими країнами. Період бурхливого розвитку глобалізації завершився Перемога Трампа призвела до падіння курсу євро, а його обіцянки запровадити торгові мита можуть суттєво нашкодити європейській економіці. Чи можуть економічні проблеми порушити політичну єдність Заходу? &еnsр;Неортодоксальний підхід Трампа до дипломатії вже спричиняв невдоволення в Європі. Але іншого союзника для європейців немає. Їхні уряди здебільшого центричні чи лівоцентричні. Політики розуміють: треба докладати більше зусиль, щоб США лишилися в Європі як гарант безпеки. Євросоюз відстоюватиме свої економічні інтереси, але так, щоб не погіршити відносин із Вашингтоном. Європейцям доведеться збільшувати видатки на оборону 2/3 членів НАТО витрачають на неї лише 2 відсотки бюджету. Європа має інвестувати у власний оборонний комплекс, бо розуміє, що такі конфлікти, як між Росією і Україною, вимагають шаленої кількості ресурсів. Вона ж до такого конфлікту не готова, не виробляє в достатній кількості снарядів і ракет. Це потрібно Трампу, оскільки деякі види боє­припасів європейці купуватимуть у США. Тому ЄС балансуватиме між захистом власних інтересів і збереженням нормальних відносин із новою американською адміністрацією. В адміністрації Джо Байдена заявили про необхідність передати Україні 6 мільярдів доларів безпекової допомоги до інавгурації Трампа. Це сигнал про подальше згортання допомоги з боку США? &еnsр;Байден і його уряд розраховували, що Камала Гарріс стане президентом. Але після перемоги Трампа стало очевидно, що ці гроші треба якнайшвидше використати на користь України. Деякі кошти підуть на фінансування нашого оборонного комплексу або купівлю зброї і техніки в інших країнах. Тепер адміністрація Байдена в цейтноті, бо є велика ймовірність, що першими кроками Трампа з "дипломатичного врегулювання української кризи", як він її називає, буде урізання допомоги Україні. Він ніколи не казав про "завершення війни" чи "українську перемогу" лише: "Треба припинити вбивства". Ми залежимо від Заходу на дев'яносто відсотків Цим він нагадує одного українського політика, який казав: "Треба просто перестати стріляти". &еnsр;Вони схожі. Хоча мені Трамп за способом мислення і поведінкою більше нагадує Януковича. Він також може спровокувати таку кризу. Є побоювання, що він намагатиметься забетонувати владу республіканців через зміни до законодавства. Поки що це лише страшилки демократів, але їх підживлюють висловлювання Трампа на зразок: "Я буду диктатором на один день". У традиціях американської політики такі слова недо­зволені: президент перебуває нижче Конституції, норм і принципів права. У Трампа буде спокуса розв'язати конфлікт, тиснучи на слабку ланку, якою є Україна, бо ми залежимо від Заходу на 90 відсотків. Мається на увазі фінансова та безпекова допомога. Тому логічно запропонувати Путіну й Зеленському якусь формулу компромісу, щоб потім припинити надавати допомогу Україні. І це буде той тиск, що може змусити президента України погодитися на переговори. Тому європейська єдність критично важлива для нас щоб вони, якщо не збільшували допомогу, то надавали її вчасно. Завдяки цьому ми купимо собі час на пів року, щоб витримати перший "ковбойський наскок" Трампа на вирішення російсько-­української проблеми. Щоб він опинився в ситуації, коли має ухвалені інші рішення, ніж очікують у Москві. Сподіваюся, в Марко Рубіо, який ненавидить авторитарні режими, вистачить дипломатичного таланту переконати Трампа, що здача України буде поразкою для США й особисто для нього. Звісно, багато залежить від нас ми маємо показати, що здатні продовжувати боротьбу й не боїмося тиску, пояснити європейцям, що в їхніх інтересах і надалі нам допомагати й що не на часі будь-яка дипломатія з РФ. Треба виходити також на оточення Трампа, бо серед республіканців чимало тих, хто нас підтримує, і працювати з його електоратом: США демократична країна, що дослухається до думки своїх громадян. У США також відбулися вибори до обох палат Конгресу сенату та палати представників, над якими Республіканська партія здобула контроль. Як це вплине на Україну? &еnsр;Будуть два лакмусові папірці: голосування за кандидатуру Метта Гетца на генпрокурора й Тулсі Габбард на керівника національної розвідки. Республіканська більшість у сенаті хитка 52 відсотки проти 48. Уже двоє сенаторів-республіканців заявили, що не голосуватимуть за цих кандидатів. Результати голосувань за ці посади будуть показником, чи поглинув Трамп Республіканську партію. Для ухвалення ключових рішень потрібно щонайменше дві третини голосів, що неможливо, бо сенат і палата представників поділені майже навпіл. Тому Трамп не абсолютно вільний у своїх діях він може багато чого зробити, але системи стримувань і противаг поки що не порушено. Німецький канцлер Олаф Шольц уперше за два роки вийшов на прямий зв'язок із Путіним. Його дії підтримав канадський прем'єр Джастін Трюдо. Чи пов'язані ці спроби встановити контакт із російським лідером із результатами виборів у США? Чи є вони виявом слабкості, готовністю Заходу йти на компроміси? &еnsр;Трамп не раз висловлювався за добрі відносини з РФ і переговори з Путіним. Олаф Шольц діяв у цьому руслі. Це хибне мислення, що базується на нерозумінні менталітету росіян, коли їх сприймають як "інших європейців". Ми ж знаємо, що це азійщина ХVІ століття, орда. Європейці ж вважають, що з ними можна порозумітися через дипломатію, і в цьому їхня глобальна помилка. Маємо активно діяти у кримському напрямку Одна з причин нинішньої урядової кризи в Німеччині питання допомоги Україні. Адже, коли виділяють кошти на допомогу іншій країні, треба затягувати паски. Для політиків це тяжко потрібно своїм громадянам, які звикли до умовного бутерброда з ікрою, пояснити, що ікри буде вдвічі менше, бо треба допомагати Україні, де триває війна, і якщо вона програє воювати з Росією доведеться їм. Німці, які прийняли мільйон біженців, розуміють, що відбувається в нас, але не готові далі обмежувати свій добробут. Економічна модель країни базувалася на виробництві високоякісної техніки за рахунок дешевого російського газу, яку вони продавали на російський і китайський ринки. Тепер з РФ не можна торгувати й купувати газ. Політика подальшої підтримки України вимагатиме жертв, на які Шольц не хоче йти. У Франції нині також криза і проблеми в економіці. Це й підштовхує їх до прямих переговорів із Росією. Торгувати чужими землями завжди легше. 1938 року дозволили розірвати Чехословаччину, але Гітлера це не спинило. На жаль, європейці не зробили висновків. Джастін Трюдо мене здивував. Усім хочеться зберегти хороші відносини з Трампом, але такі заяви не додають перспектив миру в Україні та не посилюють Заходу. Після оголошення результатів виборів у США активізувалися обстріли українських територій. Чи зможе нова хвиля російської агресії змінити позицію Трампа щодо війни із замирювальної на більш рішучу? &еnsр;До Трампа має бути особливий підхід. Він хоче видаватися вдалим переговорником, що посилює США, тому не йде на невигідні їм поступки. Найперше, він дослухатиметься до думки пересічних американців, а не своїх союзників у Європі. Якщо Путін робитиме щось таке, що виставить слабкими США загалом і Трампа зокрема, це може змінити його позицію. Він не буде такий чутливий, як Байден чи Обама, до злочинів Росії, які підштовхували наших партнерів щось робити. Після анексії Криму проти РФ запровадили надто м'які санкції. І лише збиття малайзійського Боїнга ­МН-17 спричинило перші серйозні антиросійські санкції. Те саме ми спостерігали 2022 року, коли розблокували допомогу Україні. Буча й Ірпінь стали поштовхом, після якого партнери почали нам постачати артилерію та іншу військову техніку. І постійно, коли відбувалися якісь жахіття, ми отримували нову допомогу. Адміністрація Байдена, зціпивши зуби, надала Україні касетні боєприпаси, бо бачила, що на сході критична ситуація. Їх постійно підштовхувало до дій, коли ми опинялися на межі відчутної поразки. Вони намагалися вирівняти ситуацію, щоб Україна із сильнішими позиціями сіла за стіл переговорів. Курська операція конвертація воєнного інструменту в політичний Дозвіл, який нам дали на використання оперативно-­тактичних ракет по Курській області, пов'язаний із тим, що, по-перше, треба відреагувати на появу там північнокорейських солдатів, а по-друге допомогти Україні втримати Курщину, щоб, коли Трамп наполягатиме на переговорах із Росією, мати цей козир. Але це одна з кількох провальних стратегій Байдена. Перша з них збагнути Росію. Це провалений урок усього дипломатично-розвідувального класу США. Друга стримати РФ спершу 2021-го, а потім 2022 року. Третя неохоче збільшення допомоги Україні 2022-го, втрачені можливості: через побоювання ядерної ескалації нам не надали потрібного. Якби адміністрація Байдена зробила ставку на перемогу України, ситуація 2023-го була б інша. Але стратегічної мети поразки Росії та звільнення Україною всіх окупованих територій адміністрація Байдена, на жаль, не переслідувала. Наскільки дозвіл бити американськими далекобійними ракетами по території РФ посилить позиції України? Чи є ризик, що його можуть скасувати після інавгурації Трампа? &еnsр;Такий ризик є. Дональд Трамп-молодший відреагував на цей дозвіл Байдена, заявивши, що це крок до Третьої світової війни. Імовірно, таке мислення притаманне і Трампу-старшому. Тому наші військові мають використати цю зброю з максимальним ефектом. Є достатня кількість важливих цілей на території РФ, які можна вразити. Свого часу Валерій Залужний писав, що, враховуючи асиметрію в ресурсах, Україна має отримати технологічну перевагу. Тобто ворога треба знищувати дистанційно. Для цього потрібні потужні технологічні системи, завдяки яким ми можемо зменшити втрати серед наших військових і мирного населення. Завдяки дозволу на застосування далекобійних ракет нашим силам у Курській області буде трохи легше, більша кількість бійців залишиться живими. І ми ще більше підірвемо спроможність РФ на гнучкі дії. Заборона ударів по російській території західною зброєю це був повітряний щит над РФ. Ми просили закрити небо хоча б над Заходом України, натомість Байден із 2022 року закривав його над Росією. Тепер, після дозволу бити ракетами, росіянам доведеться свої склади й командні пункти тримати поза зоною ураження, їм важче буде накопичити сили на кордоні. Це додаткове навантаження на й без того неефективну систему управління в їхніх збройних силах. Можливий розкол НАТО Росіяни розконсервували радянські запаси танків і бронетехніки, що значно менш ефективна й легше знищується. Сподіваюся, ми дотиснемо німців і зможемо пожвавити курортний сезон у Криму, бо знищення Керченського мосту важливе. І найголовніше Курська операція є першою з 2022-го конвертацією воєнного інструменту в політичний. Ми показали партнерам свою здатність до активних дій навіть з обмеженими ресурсами. Водночас Путіну довелося проковтнути це вторгнення він не оголосив війни Україні та загальної мобілізації. Будь-яка авторитарна модель базується на мовчазній згоді плебсу з політикою фюрера. Але одна річ, коли покидьки з депресивних регіонів РФ ідуть убивати українців за гроші, а інша коли мажори Москви, Петербурга й інших великих міст будуть вимушені йти вбивати за копійки. Курська операція показала, що Росія має обмежені ресурси, тому й підтягнула солдатів із КНДР. Маємо активно діяти у кримському напрямку фізично увійти туди нині не можемо, але знищення інфраструктури, що дає змогу тримати на півострові велике угруповання ворожих сил і засобів, буде додатковим політичним тиском на Кремль. Чи є ризик того, що просування України в ЄС і НАТО загальмується чи буде поставлене на паузу? &еnsр;Це може статися, якщо США почнуть тиснути, щоб Україна змирилася з вимогами Путіна не долучатися до будь-яких оборонних чи політичних структур. Я не вірю, що Зеленський може на це погодитися, бо українське суспільство цього не сприйме. Щодо НАТО, то його можуть використати як розмінну фішку для встановлення хиткого миру чи припинення вогню. Але євроатлантичну інтеграцію не буде поставлено на паузу. Ми маємо проводити реформи, які роблять нас більш боєздатними. Треба йти фінським шляхом швидкий вступ Фінляндії в НАТО був обумовлений не лише геостратегічними розрахунками й політичною волею, а й готовністю фінів. Тому ми так само маємо посилювати себе. НАТО також може бути під загрозою: я вже казав, що Трамп збирався виходити з Альянсу. Принаймні він може передислокувати сили в Індо-Тихоокеанський регіон, але це дасть поштовх європейцям. У французького лідера Макрона була ідея стратегічної автономії, щоб витіснити американців з Європейського континенту. Можливий розкол НАТО, оскільки моделі ухвалення рішень там застарілі Угорщина досі блокує співпрацю Києва й Альянсу. Можливо, буде нова безпекова структура на базі країн, що розуміють загрозу з боку Росії. Як Україні поводитися в цій ситуації? &еnsр;Ми доросла нація, тому треба готуватися до найгіршого. Найгіршим є примус до втрати територій і частини суверенітету, а також заборона доступу до американської зброї. Щоб цього не сталося, маємо працювати з адміністрацією президента США, з Конгресом, із громадськістю. Європейці мають втримати єдність, сформовану 2022-го, й виконувати обіцяне нам. Для України найважливіша національна єдність. Вона врятувала нас на початку повномасштабної війни, коли нація об'єдналася перед смертельним викликом, а політичні чвари відійшли на другий план. Передплатити журнал "Країна"

За результатами виборів не лише Білий дім, але Конгрес і Сенат США дістаються республіканцям. На час написання статті у Сенаті з урахуванням результатів голосування 52 місця мають республіканці, 42 - демократи. Порівняно з чинним складом Сенату, "червоні" додали три мандати. У Палаті представників республіканців побільшає на п'ять осіб (204 місця), корпус демократів зменшиться на два мандати (182 місця). У кінцевому підсумку місця можуть бути перерозподілені. За прогнозами американських ЗМІ, у 220 на 212 відповідно. Таким чином, Дональд Трамп отримує більшість у Сенаті, котрий поки є продемократичним за рахунок голосів чотирьох незалежних кандидатів. На що впливає Сенат Прерогативою Сенату є затвердження призначень на центральні адміністративні посади у Білому домі. Йдеться про послів, представників президента, суддів, міністрів. Іншими словами, від Сенату залежить кадровий склад адміністрації президента Дональда Трампа. Він пообіцяв посаду керівника департаменту охорони здоров'я ексдемократу Роберту Кеннеді-молодшому, а мільярдеру Ілону Маску, подейкують, спеціально створений департамент ефективності. Але для абсолютної більшості потрібно від 60 мандатів сенаторів, тому республіканці матимуть справу з так званими процедурними голосуваннями. Це означає, що демократи зможуть, як мінімум, тягти час. Однак для республіканців навіть відносна більшість є перемогою після втрати контролю над Сенатом у 2020 році. Таран перемоги Вагому роль у перемозі республіканців на сенатських виборах зіграла Деб Фішер у Небрасці. Її суперником був ветеран ВМФ і промисловий технік Ден Осборн, котрий критикував Фішер за кар'єризм і недотримання обіцянок. Свого часу Фішер клялася, що балотуватиметься у Сенат не більше двох термінів. Натомість Деб заявила - відчуває важливість свого досвіду як сенаторки. Її кампанію активно підтримував Дональд Трамп. Осборн відмовився ідентифікувати себе з будь-якою партією, але республіканці зачепилися за інформацію про їхні переговори з незалежним кандидатом, і зв'язали його з Камалою Гарріс і з Джо Байденом. Що залежить від Палати представників У Палаті представників розглядаються й ухвалюються або відхиляються федеральні закони, котрі діють на всій території США. Після ухвалення Палатою представників документи переходять до Сенату, обговорюються там і потім підписуються або не підписуються президентом. Тому частково Палату представників можна порівняти з Верховною Радою України. Вплив Палати представників сповна відчула на собі України у жовтні 2023 року, коли там "підвисли" законопроєкти про допомогу нашій країні. Зрештою, найважливіші фінансові питання, як от федеральний бюджет, вирішуються на рівні Палати представників. Як і у Сенаті, у Палаті представників республіканці не домоглися абсолютної більшості, але номінальна перевага їх, схоже, цілком задовольнить на першому етапі. Чому демократи здали позиції Погані справи у "синіх" у Пенсильванії, вірогідно, через складні стосунки губернатора штату Джоша Шапіро із керівництвом Демпартії, зокрема, з Камалою Гарріс. Випадково чи ні, але республіканці здобули перемогу у більшості округів штату, навіть у рідному місті Джо Байдена - Скрентоні. Аналогічна картина була і в Північній Кароліні, хоча у штаті Нью-Йорк "сині" зуміли вибити республіканців (раніше там стабільно голосували за "червоних"). Їм вдалося провести до Палати представників 84-річну Ненсі Пелоссі, натомість від республіканців переобрався Чак Грасслі від штату Айова, котрому у січні виповниться 91 рік (50 з яких він провів у Конгресі). Також в оновленій Палаті представників будуть республіканці Майк Джонсон, Вікторія Спартц, Мерджорі Тейлор-Грін. Перспективи Джонсона знову стати спікером, утім, туманні, адже навколо посади розгортається боротьба. Хоча ще не факт, що республіканці беруть більшість у Палаті представників. Американці голосували за конгресменів, виходячи із симпатії чи антипатії до Дональда Трампа. Адже перевагу "червоним" забезпечили все ті ж Північна Кароліна і Пенсильванія, де Трамп мав високі показники. Водночас феномен Ненсі Пелоссі, котра розгромила конкурента з нищівним результатом у 80%, дає надію "синім" на покращенні підсумкових результатів голосування. Для більшості у Палаті представників потрібно 218 голосів. У жодної зі сторін на час написання статті такої кількості мандатів не було. До слова, вперше у Палаті представників засідатиме трансгендер Сара Макбрайд від демократів, обрана у штаті Делавер. Майже не обмежений Навіть за тими результатами що є, Дональд Трамп як новий президент отримує, за українськими мірками, монобільшість у Конгресі, пояснив Gаzеtа.uа політолог Олексій Якубін. "Це означає, що найближчі два роки у нього буде можливість реалізувати все, що він вважає за потрібне. Оскільки Трамп є прихильником швидких і ефективних рішень, навряд чи Палата представників ставитиме йому палиці в колеса", - зазначив він. На думку експерта, американська система стримувань і противаг реалізовуватиметься тільки через судову владу. Демократи, схоже, хочуть якнайшвидше довести її стійкість на практиці, оскарживши результати голосувань, але це поки що неофіційні наміри. На подив, майже не обмежена влада президента США не прискорить виконання Трампом обіцянок по Україні. Нагадаємо, він говорив про завершення війни у 24 години в період між обранням і до своєї інавгурації (5 листопада 2024 - 20 січня 2025 року). Обіцянка-цяцянка? По Україні будуть перші порухи тільки після рішення Колегії виборників, тобто, у середині грудня 2024 року, зазначив Gаzеtа.uа кандидат політичних наук Олексій Буряченко, плюс різдвяні свята (із 20-х чисел грудня) і до Нового року. "От і виходить, що це - січень 2025 року. Як висновок, Україні не дадуть впасти, але для системних рішень потрібен час. Навіть для завершення гарячої фази. Не потрібно лишніх ілюзій, війна не завершиться за 24 години, як заявляв Трамп", - пояснив він. Є нюанси і у роботі Конгресу, котрий в оновленому складі розпочне роботу через деякий термін, додає Олексій Якубін. "На мою думку, Дональду Трампу важливо зробити це (врегулювати війну в Україні) як обраному президенту. Якщо буде угода або спроба її укласти, то для цього знадобиться виконавча сила президента. Доки він не вступить на посаду - не зможе користуватися частиною своїх повноважень. Наприклад, по санкціях, питання по яких постійно піднімає Путін та інші представники РФ", - вважає експерт. Весною крига скресне? Тому суттєвих зрушень варто очікувати ближче до квітня 2025 року, прогнозує він. Але "попередні дії Трамп може здійснити. Наприклад, зателефонувати Путіну", припускає Якубін. Симптоматично, що у Росії саме 6 листопада Рада Федерації (частковий аналог американського Сенату) ратифікувала угоду про поглиблене партнерство з КНДР. Раніше, під саміт БРІКС, угоду ратифікувала Державна Дума країни-агресорки. Це не найкращі сигнали до мирних переговорів чи бодай угоди про припинення вогню. Хоча, з іншого боку, Путін у такий спосіб намагається набити ціну. Натомість перші сигнали про "двіж" в українському питанні вже надходять. Сенатор-республіканець Марко Рубіо, котрий, за деякими даними, претендує на посаду держсекретаря в адміністрації Трампа, заявив в ефірі, що російську війну в Україні, котра "зайшла у глухий кут," треба зупиняти, і для цього "не потрібно бути фанатом Путіна". Україна цілком може стати тестом для майбутнього держсекретаря, тому варто очікувати, принаймні, заяв на цю тему найближчими днями. На підтвердження версії, угорський прем'єр Віктор Орбан 6 листопада у Бішкеку (столиці Киргизстану) заявив, що з огляду на перемогу Дональда Трампа, Євросоюзу потрібна нова стратегія по Україні. Обговорюватимуть її, анонсував Орбан, уже 7 листопада на неформальному саміті ЄС. Швидкість має значення В українському питанні швидкість має значення, оскільки, якщо республіканці здобувають більшість у Сенаті й Палаті представників, їм потрібно у перші ж дні показати конкретний і наочний результат. Як правило, новому президенту сенатори і представники дають карт-бланш на перші тижні, тому план Трампа по мирному врегулюванню або проєкти, котрі для того потрібні, у Конгресі будуть затверджені без перешкод. Але цей документ або документи мають бути "залізно" погоджені з усіма впливовими силами. Принаймні, до інавгурації Трамп має бути зацікавлений показати готовий і успішний, хоча б на папері, план.

Прізвище і долю нового президента США визначать не лише голоси виборців, але й деталі, на які мало хто звертає увагу. Gаzеtа.uа розповідає про них. День голосування 5 листопада на президентських виборах у США не є аж таким визначальним, як у країнах, де для волевиявлення визначено конкретну дату. Для громадян США це навіть не останній день, коли можна проголосувати, бо у деяких штатах можна відправити бюлетень поштою й після 5 листопада. Тому перші аналітичні висновки робляться за кілька днів до дати кінцевого голосування, а остаточні - набагато пізніше. Наразі, за даними СNN, у 47 штатах та в окрузі Колумбія проголосували вже понад 78 мільйонів американців. Який це відсоток від загальної кількості виборців - невідомо, адже і цей показник підбивається після завершення голосувань. Загальна кількість населення США сягає 337 мільйонів осіб, з них від 150 до 244 мільйонів, як очікується, візьмуть участь у голосуванні. Пошта вирішує не все, але багато 70% відсотків з тих громадян, котрі на цих виборах проголосували дочасно, зробили це поштою. Рекорд був на виборах 2020 року. Тоді понад 110 мільйонів американців проголосували раніше встановленої дати голосування. У різних штатах свої правила голосування, зокрема й через пошту. У 2020 році пачка бюлетенів, відправлених поштою, прийшли із запізненням через технічні помилки, - і саме ці голоси вплинули на перемогу Джо Байдена. "Синя стіна" і "Сонячний пояс" Так називають продемократичні та прореспубліканські штати. До перших належать Пенсильванія, Мічиган та Вісконсін. За республіканців традиційно віддають голоси у Аризоні, Північній Кароліні, Джорджиї. Однак на виборах 2020 року "Сонячний пояс" дав тріщину, коли "республіканські" штати Аризона і Джорджия, а також Невада обрали демократа Джо Байдена, тому у 2024 році Дональд Трамп зосередився на "поверненні" цих штатів до "Сонячного поясу". З іншого боку, у 2016 році штати "Синьої стіни" Пенсильванія, Мічиган і Вісконсин обрали республіканця Дональда Трампа. У 2024 році головна інтрига - кому з конкурентів вдасться погойдати "Синю стіну" чи "Сонячний пояс". Полем битви під час агітації стали "хиткі" штати, котрі нестабільні у своїх смаках. Голоси цих штатів можуть визначити переможця. Нині аналітики радять стежити за виборами у Північній Кароліні (у 2016 році там переміг Трампу), Пенсильванії, Арізоні, Мічигані, Неваді, Вісконсині. Хоча можуть бути і сюрпризи. Не кількість, а - що? На відміну від президентських виборів в Україні, де переможець визначається більшістю голосів, американська система набагато складніша, у ній плутаються навіть американці. Натомість - щедра на сюрпризи. Так, кандидати від демократів Альберт Гор (2000 рік) і Хілларі Клінтон (2016 рік) перемагали за кількістю зібраних голосів, однак до Білого дому потрапили Джордж Буш-молодший і Дональд Трамп. Гор випереджав Буша-молодшого на понад пів мільйона голосів, однак Верховний суд США скасував рішення суду Флориди про перерахунок голосів. Хілларі Клінтон колись зібрала майже на 3 мільйони більше голосів, ніж Трамп. "Темною конячкою" тут виступає Колегія виборників: коли американці обирають президента, вони також голосують і за них - людей, котрі представлятимуть позицію штату (список виборників прив'язується до кандидата). Загальна кількість виборників - 538, від кожного штату пропорційне представництво, з огляду на площу й кількість населення. Щоб стати президентом, кандидат чи кандидатка мають зібрати не менш як 270 голосів виборників. Це означатиме, що більшість штатів підтримуватиме того чи іншого політика на високій посаді. За традицією, виборники конкретного штату віддають свої голоси переможцю або переможниці, але це не є обов'язковим. Наприклад, штати Мен і Небраска можуть не дотримуватися цього неписаного правила. У 2016 році Дональд Трамп, як і чотири президенти до нього, переміг завдяки Колегії виборників. Цьогоріч Колегія виборників голосуватиме 17 грудня, а 6 січня 2025 року Конгрес затвердить остаточні результати. Якщо Колегія виборників розділиться навпіл, президента обирає Конгрес, віце-президента - Сенат. Так було у 1800 році. "Червоний міраж" і "Блакитне сяйво" Не менш складний у США і підрахунок голосів: кожен штат має свої методики, тому перші результати часто вводять в оману. Тимчасове лідерство республіканців називають "червоним міражем", котрий швидко вивітрюється "блакитним сяйвом" - тріумфом демократів. Технічно ефекти пояснюються швидшим підрахунком голосів у невеликих округах у сільській місцевості, де симпатизують республіканцям. Щось схоже було на другому турі президентських виборів у Молдові 3 листопада 2024 року. До опівночі лідирував Олександр Стояногло, а на ранок, коли підрахували голоси на закордонних дільницях, - Майя Санду. Остаточні результати голосування у США, включно з перерахунками, якщо виникне потреба, мають бути представлені до 11 грудня 2024 року. Ніс до носа До ХХІ століття для президентських кампаній у США не був характерним маленький розрив між першим і другим кандидатами. Але кампанії 2000, 2016 і 2020 років показали, що конкуренти приходять до фінішу з різницею у кілька десятків тисяч голосів. Кампанія 2024 року не є винятком: судячи з численних опитувань, Трамп і Гарріс розходяться на 1-3% у різних штатах. Маленький розрив між кандидатами може мати наслідком перерахунок голосів, адже як перемога, так і поразка неочевидні. Вже відомо про більш ніж 100 позовів і звернень про порушення під час голосувань, подані до 5 листопада. Цікаво, що у 1876 році долю виборів вирішив - один голос! Перегони виграв Резерфорд Хейз у Семюеля Тілдена. Цунамі бюлетенів Американцям у листопаді 2024 року доведеться ще не раз заповнювати бюлетені, бо паралельно із президентськими перегонами відбудуться вибори 435 конгресменів до Палати представників, 34 зі 100 сенаторів і губернаторів 11 штатів. Кількість виборів до законодавчих зборів штатів, муніципалітетів, на муніципальні посади точно не називають й самі американці, - таких виборів тисячі. Найбільш напруженим є змагання за Конгрес і Сенат. У Палаті представників, за попередніми оцінками перегонів, республіканці й демократи конкурують за 4 голоси, котрі вирішать, чия буде більшість. Показовим є суперництво в окрузі №7 штату Вірджинія між республіканцем Деріком Андерсоном і демократом Юджином Віндманом: обидва юристи і ветерани. Якщо республіканці переможуть у Конгресі, демократи планують відігратися у Сенаті за рахунок голосів за своїх кандидатів у штатах Техас і Небраска, а також намагатимуться перемогти у Західній Вірджинії, Огайо і Флориді. Справжнім полем битви стане Пенсильванія, котру, разом з Мічиганом і Вісконсином, хочуть "відтягти" на своїх кандидатів до Сенату республіканці. Що ж до губернаторських перегонів, за витратами вони, як і вибори до Сенату і Конгресу, наближаються до президентських. Цьогоріч уперше з 2017 року не будуть повторного балотуватися усі чинні губернатори-демократи. Станом на листопад 2024 року демократи мають 23 губернаторів (плюс 3 території та Федеральний округ Колумбія), республіканці - 27 губернаторів. Активіст, лікарка, готельна працівниця Хоча основна увага 5 листопада зосереджена на Дональді Трампі й Камалі Гарріс, насправді у перегонах змагається ще чимало кандидатів. 1. Від Лібертаріанської партії Чейз Олівер і Майк тер Маат. Олівер має досвід балотування у Сенат (2022 рік), він є прибічником розширення прав ЛГБТ. Маат - економіст. 2. Від Партії зелених - Джилл Стайн, лікарка, котра балотувалася у президенти у 2012 і у 2016 роках. Кандидатом у віце-президенти у неї Бутч Вер, академік із Каліфорнії. 3. Від Американської партії солідарності - директор музею лицарів Колумба Пітер Сонскі. 4. Від Конституційної партії - активіст Рендал Террі, "вічний кандидат" і скандальний противник абортів. Конституційна партія Невади і Юти висунула у президенти активіста Джоела Скоузена, Партія заборони - підприємця Майкла Вуда. Відразу кілька кандидатів від лівих партій: політична активістка Клаудіа де ла Крус від Партії за соціалізм і звільнення, від Соціалістичної партії рівності США письменник Джозеф Кішор, від Соцпартії США - керівник некомерційної організації Білл Стодден, Соціалістична робітнича партія США висунула у президенти працівницю готелю Рашель Фрут. І, нарешті, Партія схвального голосування запропонувала у президенти політика Блейка Х'юбера. Ще двоє кандидатів є незалежними: інженер Шива Айядурай і науковець Корнел Вест. Вони внесені у бюлетені, але не у всіх штатах. А ще серед них міг бути шкільний учитель і ветеран "Буквально Хто Завгодно" (Lіtеrаlly Аnybоdy Еlsе), котрий так змінив ім'я і прізвище заради участі у перегонах але не набрав достатньої кількості підписів на свою підтримку.

Перший вівторок і Колегія виборників. Як голосують за президента АмерикиВ американській Конституції сказано, що вибори президента Сполучених Штатів проходять у перший вівторок після першого понеділка у листопаді. Цього року вони відбудуться 5 листопада. Таке правило визначили ще у ХVІІІ столітті, коли американські виборці здебільшого були фермерами і на виборчі дільниці діставалися на конях. Час, коли врожай вже зібрали, і ще не дуже холодно. А вівторок тому, що в неділю не хотіли пропускати церковну службу, й після голосування мали встигнути повернутися у базарний день на ринок. Саме голосування відбувається не безпосередньо за президента, американці віддають свої голоси за виборців так званої Колегії виборників. До речі, за таким методом у США обирають лише президента та віцепрезидента. Колись цей принцип став результатом компромісу між батьками-засновниками США, одні з яких хотіли, щоб главу держави обирав Конгрес, а інші виступали за передачу цього права народу. Кількість виборців у Колегії від кожного штату дорівнює їхній кількості членів у Конгресі (залежить від кількості населення штату) і в Сенаті (тут по два сенатори на штат). Всього у Колегії 538 виборців. Щоб кандидат отримав статус президента, він повинен набрати більше ніж половину голосів, та детальніше розповідаємо далі.Кандидат &аmр; виборець. Хто і кого може обиратиФото: Gеtty ІmаgеsЯкщо ви хочете стати президентом Сполучених Штатів, маєте відповідати лише трьом вимогам. Перша – ви маєте народитися у США, друга – вам має виповнитися 35 років і більше, третя – ви маєте прожити в Америці не менше 14 років. Для виборців все набагато простіше. Кожен, хто хоче віддати свій голос, повинен мати 18+ років та бути громадянином США. До слова, в Америці для підтвердження особи не обов'язково мати паспорт (зрештою, не всі американці мають цей документ), достатньо водійського посвідчення. Проте у бідніших громадян може не бути і його, й тоді вимога показати посвідчення особи може стати таким собі майновим цензом.На дільниці, особисто достроково або поштою. Як голосують у різних штатахВ Америці 50 штатів, й усі вони пропонують громадянам стандартну процедуру: прийти у день виборів на дільниці, отримати бюлетень та проголосувати. Разом з тим, на рівні окремих штатів, як це передбачає законодавство, дозволяють дострокове дистанційне голосування, зокрема поштою. Ця опція доступна у 46 штатах та в окрузі Колумбія (сюди входить місто Вашингтон, оскільки столиця не підпорядковується жодному штату). Отож, у 39 штатах можна проголосувати як особисто достроково, так і поштою. Водночас у Каліфорнії, Колорадо, Гаваях, Неваді, Орегоні, Юті, Вермонті, Вашингтоні та в окрузі Колумбія усі зареєстровані виборці отримують бюлетень поштою автоматично. У 10 американських штатах – Техасі, Луїзіані, Арканзасі, Міссурі, Теннессі, Кентуккі, Індіані, Південній Кароліні, Делавері, Коннектикуті, а також у столиці Вашингтон виборці можуть проголосувати особисто достроково, але для голосування поштою має бути належна причина. Натомість у Міссісіпі, Алабамі та Нью-Гемпширі не пропонують дострокове голосування, а для голосування поштою вимагають відповідної причини. На початку жовтня Інститут Ґеллапа повідомляв, що 4 з 10 виборців в Америці планують віддати свій голос достроково або ж вже це зробили, загалом ця цифра охоплює 40% від усіх американських виборців. А станом на 22 жовтня, за даними Університету Флориди, достроково проголосували понад 21 мільйон громадян США, з них близько 7,8 млн жителів віддали свій голос, прибувши на дільниці фізично, решта відправили свої бюлетені поштою. Якою ж буде фінальна цифра, поки невідомо. Наприклад, під час минулих президентських виборів у 2020 році 45% американців планували голосувати достроково, а у підсумку таких було 64%. Також опитування стверджували, що прихильники республіканців менш схильні голосувати достроково або поштою, більше таких серед виборців демократів. Хоча цьогоріч вони крокують приблизно однаково, невелику динаміку можна побачити на інфографіці АР (станом на 22 жовтня).Скріншот, httрs://арnеws.соmВибори президента в Америці мають ще одну особливість – тамтешні громадяни у своїх бюлетенях можуть вписати будь-кого, хто їм до вподоби. Вже традиційними фаворитами стали Ісус Христос та Мікі Маус. Але іноді вписаний таким чином кандидат може назбирати досить непогану підтримку у кількості голосів.Республіканець чи демократ. Чому завжди боротьба двох та хто такі "треті кандидати" Фото: Gеtty ІmаgеsІсторично так склалося, що у політичній системі Сполучених Штатів домінують тільки дві партії – Республіканська та Демократична. Перші асоціюються з червоним кольором, а їхній символ – слон, у других – синій колір, а символ – орел. З середини ХІХ століття президентами в Америці ставали або республіканці, або демократи. Республіканці – консерватори, відомі також як Велика стара партія. Їхня лінія – зниження податків, скорочення апарату уряду, право на зброю, посилення обмежень щодо імміграції та абортів. Більший рівень підтримки мають у сільських районах Америки. Серед відомих колишніх президентів – вихідців з цієї партії були Джордж Буш, Рональд Рейган, Річард Ніксон, Дональд Трамп, який вже вдруге змагається за пост глави держави.  Натомість демократи – ліберали, які відстоюють боротьбу за громадянські права, широку систему соціального захисту, заходи щодо боротьби зі зміною клімату. Підтримують партію як правило у міських районах Америки. Серед знаних експрезидентів від цієї партії були Джон Кеннеді, Білл Клінтон, Барак Обама та чинний лідер США Джо Байден. На президентських виборах у США насправді балотуються і так звані треті кандидати. Кожен штат визначає склад бюлетеня самостійно, висуваючи до претендентів умови, наприклад збір певної кількості підписів або внесення застави. Але зазвичай ці кандидати набирають на виборах дуже малі відсотки, а то й частки відсотка голосів. Відтак основні партії висувають кількох кандидатів у президенти й проводять внутрішні партійні вибори – для цього у штатах проходять праймеріз та кокуси. Залежно від правил, десь відбуваються лише праймеріз або кокуси, а подекуди і те, й інше. Після того, коли визначаються переможці, відбуваються загальні партійні з'їзди, на яких оголошують офіційних кандидатів. До слова, більше деталей з проєкцією на цьогорічну кампанію у США читайте у нашому матеріалі. На вибори 2024 у республіканців підтримку партії з великим відривом отримав Дональд Трамп. Він переміг у 2016 році й тепер, як ми казали, балотується вже вдруге. Від демократів боротьбу за крісло глави розпочинав чинний президент Джо Байден, але у липні він зняв свою кандидатуру. Тож у серпні демократи підтримали кандидатуру віцепрезидентки Камали Гарріс, яка вступила у перегони з Трампом. Вона стала першою в історії Америки кандидаткою за пост президента, у якої такий малий інтервал від старту кампанії до самих виборів. Стосовно "третіх кандидатів", цьогоріч так теж є. Один з них – Роберт Френсіс Кеннеді-молодший, племінник колишнього президента США Джона Кеннеді. Наприкінці серпня він призупинив передвиборчу кампанію і заявив, що підтримає Дональда Трампа. Як незалежний кандидат на вибори також  іде філософ та політичний активіст Корнел Вест. У тих штатах, де йому вдасться потрапити у бюлетень, він здебільшого перебиратиме голоси у демократів. Ще одна кандидатка – Джилл Стайн, представниця "Партії зелених". Для неї це вже треті президентські вибори. Якщо потрапить у бюлетені, також відбиратиме голоси у демократів.Змагання за голоси "штатів-гойдалок". Як визначають кандидата-переможцяНе завжди перемагає той, хто отримав більшість голосів – ось така особливість президентських виборів у Сполучених Штатах. Як каже їхня Конституція, вирішальні голоси – не виборців, а Колегії виборників. До неї кожен штат делегує членів, а скільки їх – залежить від кількості населення того чи іншого штату. Загалом у Колегії 538 місць, для перемоги кандидату потрібно набрати 270+ голосів виборників. По суті голосують в Америці на рівні штатів, а не на загальнонаціональному рівні. Оскільки на дільницях громадяни ставлять галочку не за президента, а за виборника, який від їхнього імені підтримає того чи іншого кандидата. У всіх штатах, окрім двох (Мен та Небраска мають пропорційну систему), діє принцип "переможець забирає все". Тому той, хто отримує найбільшу кількість голосів виборців, забирає усі голоси Колегії виборників. Як правило більшість американських штатів історично або сині, або червоні, тобто вони за демократів або за республіканців. Позаяк результат голосування там очевидний, вибір їхніх жителів не вважається конкурентним, і кандидатам немає сенсу проводити там агітацію. Натомість є декілька штатів, що постійно коливаються, і результати в них щоразу непередбачувані. Тому кандидати зосереджують всі зусилля на цих "штатах-гойдалках", проводячи там найзапекліші та найдорожчі кампанії. Відтак хто стане 47 президентом США, фактично вирішать сім американських штатів – Аризона, Джорджія, Мічиган, Невада, Північна Кароліна, Пенсильванія та Вісконсин. Разом ці штати висунуть 93 делегатів до Колегії виборників. Важливо, що поділ у цих штатах між республіканцями та демократами практично рівномірний. Водночас непередбачуваність результатів створюють демографічні зміни та конкурентні погляди між міськими та сільськими районами. Навіть невеликі зміни можуть принести перемогу Трампу чи Гарріс. Таке вже траплялося раніше. Наприклад, у 2016 році Трамп переміг у Пенсильванії, маючи перевагу лише у 0,7%, що забезпечило йому 20 голосів виборників у Колегії та президентство. Натомість його суперниця Гілларі Клінтон набрала найбільшу кількість голосів на національному рівні, але програла у Колегії виборників. Вже на наступних виборах, у 2020-му Джо Байден повернув собі штат завдяки перевазі у 1,2%. Крім того, у Джорджії Байден виграв із незначною більшістю голосів – 12 000, і вперше за три десятиліття цей штат змінив червоний колір на синій. Як бачимо, штати-гойдалки непередбачувані, але точно можна сказати, що на виборах 2024 кожен голос їхніх жителів матиме значення.Не тільки президент. Кого ще обирають на президентських виборах у СШАПід час президентських виборів американці обирають, крім глави держави, нових членів Конгресу. Цей законодавчий орган складається з двох палат – Палата представників або Нижня палата та Сенат або Верхня палата. Першу, яка ініціює плани витрат, зараз контролюють республіканці. Друга голосує за ключові призначення в уряді, на сьогодні її очолюють демократи. Під час ухвалення законів ці дві палати можуть бути таким собі стримувальним фактором для Білого дому, якщо, скажімо, домінантна партія в одній з палат не погоджується з президентом. Члени Нижньої палати обираються на два роки, а сенатори – на шість років і поділяються на три групи, тобто третину з них переобирають кожні два роки. На цьогорічних виборах боротимуться за усі 435 місць у Палаті представників та 33 крісла у Сенаті (загалом налічує 100 сенаторів).Оголошення переможця і вступ на посаду. Як це відбуваєтьсяПро те, хто став новим президентом Сполучених Штатів, зазвичай стає зрозуміло вже наступного ранку після дня виборів. Сам же підрахунок усіх голосів може зайняти кілька днів. Період від виборів до офіційного призначення нового президента Америки, що відбувається 20 січня, називається перехідним. За цей час новообраний глава держави може призначити міністрів кабінету та скласти перші плани роботи на посаді. Якщо навіть президент залишається на другий термін, члени кабінету зазвичай змінюються. Інавгураційна церемонія відбувається 20 січня на сходах будівлі Капітолія – Конгресу США у Вашингтоні. Звідти новий президент вирушає до Білого дому – за традицією з 1800 року президенти Америки тут і працюють, і проживають. Довідково: "Вибори у США: Українській погляд" - спецпроєкт Еспресо про те, які настрої в американських виборців, що говорять про Україну кандидати та як результати виборів за океаном вплинуть на нас з вами.