Search trend "Вибори в РФ"

Sign up, for leave a comments and likes
Gazeta.ua on gazeta.ua
Президент Чехії сумнівається у продовженні військової допомоги Україні після виборів
Президент Чехії Петр Павел не виключає, що парламентські вибори у жовтні можуть змінити уряд країни. Це вплине на подальші пріоритети, зокрема, щодо підтримки України. Втім, наразі оцінити позицію майбутньої влади важко, заявив Павел у інтерв'ю ВВС. "Зараз я зосереджений на збереженні єдності у питаннях безпеки і оборони, зокрема в нашій політиці щодо України, адже вважаю підтримку Києва невід'ємною частиною власної безпеки", - заявив він. Президент повідомив, що обговорює це питання з лідерами парламентських партій, які можуть увійти до нового уряду. "Я наголошую на необхідності збереження принципів у безпековій та зовнішній політиці навіть після виборів, але поки не можу гарантувати результат - багато що залежить від підсумків голосування", - додав він. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Держдеп спростував припинення всієї допомоги Україні: "Наші зобов'язання незмінні" За словами Павела, у 2024 році Чехія поставила Україні близько 1,5 млн од. великокаліберних боєприпасів, а цього року обсяг постачань зросте до 1,8 млн, з яких близько 800 тис. - калібру 155 мм. Раніше він запевняв, що ця ініціатива не опиниться під загрозою. Президент підкреслив, що співвідношення вогневої потужності між Україною та Росією значно покращилося - з 1:10 до приблизно 1:2, що дозволяє українському командуванню ефективно планувати операції за умови стабільних поставок боєприпасів. Павел також закликав західних лідерів посилити тиск на президента РФ Володимира Путіна і примусити його сісти за переговорний стіл. Він висловив готовність вести діалог із Кремлем, але лише за умови реалістичного підходу РФ, без безкомпромісних вимог. Крім того, президент Чехії звернув увагу на активну гібридну війну Росії проти західних демократій, включно з шпигунством, саботажем, кібератаками та дезінформацією. Він пообіцяв посилити протидію російським агентам у Чехії. "Російська розвідка веде численні спроби саботажу на нашій території, тож ми зобов'язані захищати наше суспільство", - підкреслив Павел. Парламентські вибори в Чехії заплановані на 3-4 жовтня 2025 року. Вперше право голосу отримають чехи, які проживають за кордоном, що може підвищити явку. Як повідомляється, одним із головних претендентів на посаду прем'єр-міністра у разі перемоги опозиції є експрем'єр Андрій Бабіш, який у 2023 році програв Павелу у другому турі президентських виборів. Хоча Бабіш прагнув завоювати підтримку виборців, незадоволених активною допомогою України, він не мав чітких проросійських позицій на посаді прем'єра. Нинішній уряд Чехії очолює Петр Фіала з Громадянської демократичної партії, який відомий своєю підтримкою України у протистоянні російській агресії. Раніше президент Чехії Петр Павел поділився деталями неформального обговорення під час закритої вечері на саміті НАТО в Гаазі. За його словами, лідери країн Альянсу намагались переконати президента США Дональда Трампа у необхідності більш жорсткого економічного тиску на Росію, однак той залишився нерішучим. Павел зазначив, що всі лідери виступали дуже послідовно і одностайно, аргументуючи, що настав момент для рішучих дій. "Не з метою спричинити економічний колапс Росії - це не в наших інтересах, - а щоб вона усвідомила, що альтернативи переговорам просто немає", - підкреслив він.
we.ua - Президент Чехії сумнівається у продовженні військової допомоги Україні після виборів
New Voice on nv.ua
ЦРУ переглянуло звіт про втручання РФ у вибори президента 2016 року
У новому звіті ЦРУ підтверджуються попередні висновки про те, що Росія втручалася у вибори в США 2016 року, щоб допомогти на той час кандидату від республіканців Дональду Трампу перемогти демократичну суперницю Гілларі Клінтон.
we.ua - ЦРУ переглянуло звіт про втручання РФ у вибори президента 2016 року
Дзеркало Тижня on zn.ua
ЦРУ переглянуло звіт про втручання РФ у вибори в США 2016 року: ключові висновки
Трамп називав твердження про російське втручання вигадкою.
we.ua - ЦРУ переглянуло звіт про втручання РФ у вибори в США 2016 року: ключові висновки
Еспресо on espreso.tv
Ющенко: Ми є свідками останніх років, які доживає Росія
Своїми міркуваннями політик поділився з дослідником історії Акімом Галімовим.По-перше, у РФ нікому підняти людей на боротьбу."Я не вірю в російській демократичний рух. Його немає. Не може бути", - зазначив експрезидент.Окрім того, як наголосив Ющенко, "в Росії немає парламенту"."Це принтер, який до вечора видасть тобі мандат на війну і введення військ на будь-яку територію світу",  - сказав третій президент України."Це країна, у якої немає вільного журналіста", - додав ексглава української держави, описуючи сучасну Росію.Читайте також: "Треба допомогти повстати 60 анексованим Росією народам", - Лех ВаленсаПо-друге, населення РФ не має потреби у поваленні диктатури й встановленні демократичної влади."Ні, ні... На Майдан вони не вийдуть. Є велика частина, але далеко-далеко-далеко не більшість, росіян, які сповідують правильні вибори. Але їх голос, як правило, закордоном. Та й то, звучить не так голосно як потрібно", - пояснив Ющенко.А в середині країни - "це раб, в якого у запиті нема демократії, якому свободане потрібна". "Єдина причина, чого він вийде на леваду, це якщо, не дай Бог, горілка дорожче стане. Ні про які свободи мова не йде. Ні про яку перспективу демократії там не йдеться", - підсумував Ющенко.Натомість Україна має усі ознаки демократії й виразну національну самосвідомість."Путін не сподівався, що українська нація носить в собі таке глибоке національне усвідомлення, що вона така цільна, що вона одноголосна", - сказав експрезидент.За словами Ющенка, російський диктатор помиляється і щодо України, і щодо Росії, що неминуче призведе країну-агресорку до катастрофи."Путін призводить Росію до розвалу. До розвалу швидкого. Ми є свідками останніх років, які доживає Росія", - наголосив третій український президент.У цьому ж інтерв'ю Віктор Ющенко поділився своїми спогадами про те, що саме Володимир Путін називав своєю першочергою ціллю в Україні рівно 20 років тому, у 2005-му.
we.ua - Ющенко: Ми є свідками останніх років, які доживає Росія
New Voice on nv.ua
Вибори після завершення воєнного стану в Україні підтримують 57% українців — опитування
57,6% українців вважають, що, якщо переговори з країною-агресором РФ закінчаться тимчасовим припиненням бойових дій і закінченням воєнного стану, то в Україні потрібно проводити вибори.
we.ua - Вибори після завершення воєнного стану в Україні підтримують 57% українців — опитування
Українська правда on pravda.com.ua
У Румунії висміяли закиди РФ через нібито "ідеологічну цензуру"
Міністерство закордонних справ Румунії відреагувало на статтю в журналі Служби зовнішньої розвідки Росії, де країні закидали вплив "ідеологічної цензури" на нещодавні президентські вибори. Джерело: "Європейська правда" Деталі: Речник румунського МЗС Андрей Царнеа заявив на Х, що в Бухаресті відзначили "невпинний інтерес, який Російська Федерація через Службу зовнішньої розвідки виявляє до виборів у Румунії".
we.ua - У Румунії висміяли закиди РФ через нібито ідеологічну цензуру
Gazeta.ua on gazeta.ua
Єрмак вважає, що Зеленський має балотуватися на другий президентський термін
Президент України Володимир Зеленський має балотуватися на другий термін. Керівник Офісу президента Андрій Єрмак назвав Зеленського "дуже сильною людиною", "демократом" і відзначив, що той "не виснажився", очолюючи країну протягом трьох років війни, Єрмак заявив в інтерв'ю Тhе Тіmеs. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Зламати українців терором не вийде" - Єрмак відреагував на масований обстріл Києва Єрмак пообіцяв, що в Україні відбудуться вибори, як тільки "з'явиться можливість" і буде скасовано воєнний стан. "Я вважаю, що він має балотуватися, бо це найкращий президент, якого моя країна бачила за роки своєї незалежності", - сказав Єрмак. Голова Офісу президента України Андрій Єрмак дедалі більше дратує американський політичний істеблішмент. Від початку повномасштабного вторгнення РФ, Єрмак регулярно відвідує столицю США, виступаючи ключовим переговірником від імені президента Володимира Зеленського. Втім, його підхід сприймається як надмірно вимогливий, грубуватий та такий, що демонструє слабке розуміння американської політичної культури й процесів, зокрема на Капітолійському пагорбі.
we.ua - Єрмак вважає, що Зеленський має балотуватися на другий президентський термін
Sprava Hromad on we.ua
Public organization «Sprava Hromad»
The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!
we.ua - Public organization «Sprava Hromad»
Gazeta.ua on gazeta.ua
"Протистояла Путіну і виступала проти Трампа": експосол США в Україні балотується в Конгрес
Колишня посол США в Україні Бріджит Брінк оголосила про намір балотуватися в Конгрес від 7-го округу штату Мічиган. Вона зазначила, що присвятила життя захисту демократії та боротьбі за свободу. Про це Брінк заявила на своїй сторінці в соцмережі Х. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: РФ прагне захопити всю Україну - Трамп Дипломатка нагадала, як працювала на посаді. "Саме тому ми протистояли Путіну, і саме тому я виступала проти Трампа. Тепер моя наступна місія - боротися за правильні речі вдома", - заявила Брінк. 7-й округ Мічигану вважається конкурентним, з невеликою перевагою республіканців. Наступні вибори до Конгресу для представника від цього округу відбудуться в листопаді 2026 року. Брінк була послом США в Україні з червня 2022 по квітень 2025 року. Брінк заявила, що пішла у відставку з посади посла через тиск, який адміністрація президента Дональда Трампа чинила на офіційний Київ, а не на країну-агресора РФ. Бріджит Брінк у травні заявила, що залишила посаду посла США в Україні через тиск адміністрації Дональда Трампа на Київ. Натомість щодо країни-агресорки РФ таких дій не було.
we.ua - Протистояла Путіну і виступала проти Трампа: експосол США в Україні балотується в Конгрес
Gazeta.ua on gazeta.ua
"Восени ми станемо свідками агресивних дій Кремля в районі Балтики"
Ситуація з безпекою у світі погіршуватиметься, каже Роман Безсмертний, політик і дипломат 2025 року відбулися значні зміни в міжнародній політиці: новий президент у Сполучених Штатах Америки, новий уряд у Німеччині, новий Папа у Ватикані. Як ці зміни впливають на Україну? Чи не витісняють вони питання українсько-російської війни з порядку денного? &еnsр;Війна все більше вражає інші держави й поширює свій вплив на людство. Теми російської агресії та близькосхідної війни стають невіддільними складовими міжнародних відносин і диктують зовнішню політику багатьох країн. Ці два вогнища однієї війни війни між віссю зла та несформованою коаліцією свободи й демократії визначають поведінку держав та їхніх лідерів. І це показник того, що ситуація з безпекою у світі погіршуватиметься. Без адекватних рішень людство впевненими темпами рухатиметься до континентальної та глобальної війни. Ще недавно принципом Німеччини було "триматися подалі від мілітаризму", а тепер вона збільшує фінансування армії та посилює підготовку війська. Британія також змінює свою військову доктрину. Європа готується до війни з Росією? &еnsр;Вона довго очікувала, що агресію Росії вдасться вгамувати іншим способом, але в лютому 2022 року Рубікон було перейдено. Країни ЄС нині на етапі швидкого зростання оборонно-промислового комплексу, пере­оснащення збройних сил у рамках НАТО. Це підготовка до протидії агресії Кремля, про яку необхідно говорити. Це гібридна війна, що йде проти переважної більшості європейських держав. РФ виношує плани ударів по країнах НАТО. Є різноманітні варіанти, найімовірніші з них відпрацьовують на навчаннях у районі Балтики. Ті, хто розуміє цю загрозу, починають швидкими темпами посилювати підготовку та збільшувати допомогу Україні. Бо ЗСУ сьогодні забезпечують час, вкрай необхідний європейським державам, щоб підготуватися до високо­ймовірної агресії Москви. Щодо можливих варіантів прояву такої агресії, то Євро­па нині сконцентрована на Балтиці, бо напруженість там зростає. У цієї напруженості є два вогнища. Перше для Росії це одне з джерел формування її мілітаристського бюджету, бо Балтика є ключовим каналом для постачання на чорний ринок тіньовим флотом нафти й нафтопродуктів. Друге нарощування сил у районі Балтики з боку Росії, що є повторенням ситуації, яка відбувалася на українсько-російському кордоні впродовж 20192021 років. Чи можна сподіватися, що згадувана вами "несформована коаліція свободи й демократії" оформиться в реальний антиросійський союз? &еnsр;Коаліція свободи й демократії має серйозне підґрунтя, щоб бути оформленою. Таким підґрунтям є формат "Рамштайн", що діє в межах технологічних необхідностей. Йому варто тільки доповнити вищий воєнно-політичний рівень, утворити об'єднаний штаб і сформувати відповідні підрозділи під його командуванням, а також спільний оборонно-промисловий комплекс. Чи є необхідність у формуванні окремих європейських збройних сил? Переконаний, що складовою коаліції мають бути спеціальні сили оборони Європи, невіддільною частиною яких повинні стати Збройні сили України. Балаканина про вступ України в НАТО втратить сенс Росія продовжує реалізовувати свій план зі знищення України та відновлення імперії. Важливо, щоб сили оборони Європи почали активно взаємодіяти між собою. За рік ми зрозуміємо, що вся балаканина про вступ України в НАТО втратить сенс. Ситуація може бути така, що Альянс запрошуватиме Україну до вступу. До цього все йде балачки президента США Дональда Трампа створюють серйозну загрозу для Європи. Тому європейцям треба всіляко дбати, щоб реалізувати те, про що каже посол України у Великій Британії, генерал Валерій Залужний, утворення оборонного альянсу Європи, в який увійшла б Україна, і формування на основі європейських армій сили протидії Росії. Виборчий цикл у сусідніх з Україною державах показав, що недружні до Києва політсили набирають вагу. Як зупинити радикалізацію європейського суспільства? &еnsр;За останні 1015 років кожна європейська країна проходила випробування і лівими, як Греція, і правими, як Нідерланди, радикальними силами. Європа це електоральна демократія, яка передбачає можливість приходу до влади різних сил у конституційних рамках. Тому вона допускає такі речі, як вихід у фінал президентських виборів Джордже Сіміона в Румунії або обрання сподіваюся, востаннє Віктора Орбана в Угорщині та повернення в політику Словаччини Роберта Фіцо після гучних звинувачень проти нього. Також слід пам'ятати, що є різні праві. Новий німецький канцлер Фрідріх Мерц належить до правоконсервативного крила, як і голова італійського уряду Джорджа Мелоні. Водночас і вони дотримуються єврооптимістичної позиції, хоча Мерц значно правіший за Ангелу Меркель. Важливо, щоб праві політичні сили не підігрували ні Путіну, як це роблять Орбан із Фіцо, ні Трампу. Бо ми бачили, як періодично Орбан кидається то виконувати доручення Москви й паскудити Україні, то виконувати доручення Трампа й руйнувати Європейський Союз. Чи є загроза тотального формування антиукраїнських сил? Ніколи не кажи "ніколи". З огляду на результати виборів у Польщі перемоги Кароля Навроцького з його особливими поглядами щодо України треба готуватися до гіршого варіанта, але сподіватися на краще. Маємо розуміти, що сповідувати певні погляди право кожного європейця. Інша річ наскільки ці погляди стають офіційними. У Молдові, Румунії, Португалії, Німеччині на останніх виборах перемогли здебільшого правоконсервативні сили, але не антиукраїнські. Власне, часто в людей на виборах одна поведінка, і зовсім інша біля керма. Вибори часом здіймають таку піну, і на ній стільки сміття підіймається, що за ним не бачиш істини. Треба відстежувати, яку політику провадить той чи той обранець. Якщо виходити з балансу держав членів ЄС, то ситуація сприятлива для України. Проти двох прихильників Москви Орбана й Фіцо маємо абсолютну більшість прихильників України. Путін розглядає переговори як засіб ведення війни Як можете прокоментувати перемогу Кароля Навроцького на президентських виборах у Польщі? &еnsр;Колишній мер Варшави Рафал Тшасковський мав серйозні шанси перемогти, кількість прихильників у нього й Навроцького була приблизно однакова. Польща розколота навпіл: половина за ліберально-консервативний шлях, половина за традиціоналістсько-консервативний. Перевага визначилася кількістю тих, хто прийшов на вибори. Якби активність молоді була вища переміг би Тшасковський. Функції президента Польщі чималі, але вони не визначають внутрішньої та зовнішньої політики. Тому виборці й поводяться досить флегматично. У Польщі політично активніша молодь, але дисципліна на виборах краща в людей старшого віку. Загалом же в Європі скрізь видно зростання популярності правих сил. 510 років тому цей правий ухил спостерігався на Півночі, а нині він скотився до Центральної Європи й, очевидно, покотиться далі на Південь, де нещодавно повністю домінували ліві. Це маятник електоральної демократії. Перевага Європи в тому, що вона об'єднана спільним інтересом громадян її держав. ЄС ухвалив 17-й пакет антиросійських санкцій, спрямований, зокрема, проти тіньового флоту РФ. Урсула фон дер Ляєн заявила про підготовку 18-го пакета, який вдарить по найбільших російських газопроводах. Чи можуть ці санкції зупинити агресора? &еnsр;Санкції підривають економіку ворога. Чи є вони визначальними? Ні. Санкційна політика неочікувана. Чи могли ми 2020 року уявити, що 2024-го російським банкам заборонять використання системи SWІFТ, не кажучи про енергетичні санкції, визначення ціни на сиру нафту? Санкції мають проміжний характер, але вони діють. Не говоритиму про їхню ефективність, бо винятки із санкцій створюють обхідні маневри для ворога. Фривольне дотримання санкцій багатьма європейськими столицями дає рашистській системі змогу уникати обмежень. Інакше як потрапляють європейські комплектуючі в РФ? А їх можна знайти в більшості ракет, які прилітають в Україну. Потрібні не тільки санкції, а й дисципліна їх виконання та покарання за недотримання. Тож санкції мають вплив, але не є визначальним фактором перемоги над ворогом. У Стамбулі відбулися переговори між РФ та Україною. Чи виправдали вони очікування Києва? Чи можна перемогти Росію за столом переговорів? &еnsр;Кремль не вважає міжнародні відносини й дипломатію інструментом вирішення питань. Він розглядає переговори як засоби ведення війни, мета якої відновлення контролю над Центральною та Східною Європою. Росія висловила дві тези, яких не чують у Вашингтоні. Перша теза: "Законні територіальні інтереси РФ" а це кордон впливу до 1991 року, тобто східний кордон колишньої Федеративної Республіки Німеччина. Друга теза: "Виведення військ НАТО зі Східної та Центральної Європи" тобто повернення Альянсу до кордонів 1991 року, виведення з Європи американських військ і ракетних комплексів. Москва трактує вступ України в НАТО як небезпеку для себе. Росія це чорна діра, що продукує війну і кров Ми входимо в декілька років, які потребуватимуть чітких і жорстких рішень, спрямованих на формування коаліції свободи і демократії, щоб подолати російську агресію і відновити світовий порядок. Чи створити новий порядок, що базуватиметься на нормах міжнародного права і статуті ООН. Або ж закласти нові інституції, які забезпечували б дотримання норм міжнародного права. Щодо подальших переговорів українська сторона має продумувати свою інформаційну політику, яка обслуговувала б цей процес. Після попередніх раундів в Ер-Ріяді, Джидді і Стамбулі інформаційний простір був забитий рашистськими наративами. До ведення переговорів, особливо їхнього інформаційного забезпечення, треба серйозно готуватися зосереджуватися не тільки на матерії переговорів, а й на інформуванні всього світу про їх перебіг. Очевидно, що приховування змісту документів із російського боку є бажанням подиктувати наративи. Коли наша сторона прибуває на переговори, вона не знає, що обговорюватиме. Можу запропонувати такі варіанти поведінки. Перший подякувати за надані матеріали та взяти паузу для ознайомлення з ними. Другий розцінювання запізнілого надання документів як крок до зриву переговорів і заява про це. Третій із російського боку на переговори приїздить склад, що може виконувати роль стенографістів або диверсантів і не відповідає рівню події. Україна ж представлена особами, що уповноважені ухвалювати рішення, бо обтя­жені політичною відповідальністю. Зробити заяву про непродуктивність російської делегації в цій ситуації абсолютно коректно. Щодо переговорної тактики має бути відпрацьована спільна позиція української делегації та європейських партнерів. Коли відбулася перша зустріч у Стамбулі, мене здивувало, що з українського боку ніхто не сказав про резолюції, ухвалені Генеральною асамблеєю ООН після початку так званої СВО. У них дано чітку оцінку російській агресії з 2014 року та рекомендації як світу реагувати на це. Зокрема є вказівки на необхідність надання допомоги Україні, додержання принципу територіальної цілісності й суверенітету. Шкода, що представники української делегації забули про це. Ми всі заскочені думками про безсилля ООН, але не вказувати ворогу на пряме порушення цих резолюцій підігрування тим, хто хоче імпотентності Генасамб­леї. Рашистські делегати останнім часом навіть підтримують нікчемні резолюції Вашингтона. Це свідчить про небезпечну ситуацію в Раді Безпеки ООН. Але резолюції Генасамблеї не можна ігнорувати й не використовувати як аргумент для відстоювання інтересів України. 15 червня в Канаді відбудеться саміт G7, 24 червня заплановано саміт НАТО в Гаазі. Чого можна очікувати Україні від цих заходів? &еnsр;До цих подій я додав би ще червневу зустріч Європейської ради. Всі вони дадуть відповідь на запитання: як розвиватиметься ситуація далі (розмовляємо з Романом Безсмертним на початку червня Країна)? Якщо "Велика сімка" й НАТО ухвалять резолюції, що стосуватимуться об'єднання сил і збільшення допомоги Україні, буде один варіант розвитку. Якщо ж ізоляціоністські підходи Вашингтона підіграють Кремлю, восени ми станемо свідками агресивних дій Кремля в районі Балтики. Москва затягує переговори у Стамбулі, щоб отримати сигнал: що буде на зібранні "сімки" й саміті НАТО. Від цього залежатиме її поведінка посилення чи гальмування агресії. Якщо "сімка" й НАТО продемонструють єдність у підтримці України та формування нової моделі глобальної безпеки, це означатиме, що московський фюрер завів себе у капкан йому доведеться катастрофу видавати за перемогу. Дональд Трамп на початку своєї каденції робив реверанси в бік Кремля, однак після масованих травневих атак по Україні заявив, що розчарувався в Путіні. Чи означає це, що Трамп дозрів до рішучих дій? &еnsр;Розраховувати можна лише на те, що в результаті зміни кадрів до керівництва США прийдуть фахові, підготовлені люди. Не вірю, що сам Трамп може радикально змінити позицію. Він не бачить себе в системі координат, які передбачають сильну дію разом з європейськими партнерами. З його відносин із Беньяміном Нетаньягу видно, що союзництво для нього не існує як цінність. Трампа цікавлять не так державні, як особисті інтереси. Що ж до дієвої допомоги Україні вона буде, якщо в результаті кадрових змін з'являться люди, які візьмуть на себе цю роботу, як це було під час першої каденції Трампа. Я довго не розумів, як Трамп прийняв рішення про надання допомоги "джавелінами". Але згодом дізнався, що він до цього не має стосунку. Що ж до спільних дій, то активність Хакана Фідана (міністр закордонних справ Туреччини. Країна) це прояв того, що Трамп передоручає Реджепу Ердогану частину своїх функцій. У процес вступає Туреччина, яка періодично дружить то з Мос­квою, то з Києвом. Мої політичні вчителі казали: "Ніколи не довіряйте людині, яка не усміхається". А Ердоган якраз не усміхається. Тому треба бути обережним, тим паче, що для Трампа кумирами є Ердоган, Путін і Кім Чен Ин. Захід усе ще вважає РФ демократичною країною, а масові випуски ракет по українських містах непорозумінням. Як можна змінити ставлення Заходу до країни-агресора й зняти з нього рожеві окуляри? &еnsр;Починаючи з ХVІІ століття Захід сприймав Росію як тоталітарну державу. В геополітичному розкладі це чорна діра, що продукує війну і кров. Вона завжди полювала на європейські держави. Настільки низькоінтелектуальне суспільство не може бути демократичне. Захід помиляється в тому, що конкурентне середовище в Росії можливе. І перехід від розвалу Радянського Союзу до ринкової моделі сприйняли як перехід на західну модель суспільних відносин. Тому й виникла ця ідея: Росія така, як ми, з нею можна говорити. У цю гру Америка не Захід! грала від Джорджа Буша-старшого з його промовою "Котлета по-київськи". Далі був Білл Клінтон ядерне роззброєння, Джордж Буш-­молодший спершу атака на Кремль, потім пом'якшення після 11 вересня, Барак Обама перезавантаження відносин. Джо Байден і Дональд Трамп спочатку хотіли "зустрітися й вирішити", але це зазнало краху. Але то все США, не колективний Захід. Президент Володимир Зеленський заявив, що сподівається на завершення війни в червні 2026 року. Чи є у президента реальні підстави говорити про конкретні терміни завершення війни? &еnsр;Я так зрозумів, що президент спирався на дані української розвідки. Є певні дії, в результаті яких війна може завершитись і в червні наступного року, і в інший час. Усе залежатиме від ключових акторів міжнародної політики. Якщо коаліція свободи й демократії буде сформована, це прискорить перемогу над тоталітаризмом. Якщо ні розтягуватиме війну в часі, утворюватиме її нові вогнища. Будь-який конфлікт ставатиме міжнародним. 2025 року російські втрати сягнуть мільйона осіб це в Європі. Кричущий, неприпустимий факт. Такі речі мають лягти в основу дій лідерів і Європи, і США. Цю війну не можна заморозити, вона не охолоджується. Якщо знизити напруженість по лінії Москва Київ, то напруженість по лінії Москва Брюссель буде така, що запалить і Київ. Якщо погасити напруженість по цій лінії, то лінія Москва Вашингтон запалить усю Європу. Цього не розуміють у багатьох столицях світу. І це впливає на часові рамки. Ще треба згадати небувалий технологічний стрибок у площині зброї цієї війни. Вона показує війну майбутнього. І це також впливає на часові рамки. Тому визначати ці рамки можна залежно від того, як світ реагуватиме на рашистську агресію. Якщо зволікатиме з реакцією, війна набере континентального, а тоді й глобального характеру. Політика стає заручницею призначених осіб Суспільству нав'язали модель двох думок офісно-президентської і неправильної. Ворожим ІПСО називають усе, що відрізняється від позиції влади. Чи справді це так? &еnsр;Причина цього слабкість політичної системи, яка за часів Віктора Януковича була зруйнована й не відродилася. Слабкість системи призводить до слабкості політичних партій, а це призводить до відсутності в політиці професіоналів. Їх відсутність веде до заміни функції представництва в державних органах, де замість політиків з'являються мародери й рекетири. Політика стає заручницею призначених осіб. Не треба жалітися на поведінку президента, коли у країні знищено політичну систему. Через це метастази розростаються по всьому державному організму. Спроба пояснити це війною змушує мене сказати: "Не знаєте, що робити, дивіться в Конституції". Але певні особи трактують Конституцію як хочуть. Це лягає на ґрунт низької правової культури. У результаті маємо, з одного боку, громаду людей, які прикривають свої дії війною, з іншого тих, кому нав'язують монополію на істину від влади. Але немає тих, хто фахово заявив би, що цього робити не можна незалежно від того, є стан війни чи немає, бо так прописано в Конституції. Це стосується не лише тиску на певних людей та інституції, а й усіх подій, що відбуваються в державі в бізнесі, економіці, фінансовій сфері. Передплатити журнал "Країна"
we.ua - Восени ми станемо свідками агресивних дій Кремля в районі Балтики
Бабель on babel.ua
Президентка Молдови: РФ може посилити кризу в Придністров’ї, щоб вплинути на парламентські вибори у країні
Російська Федерація може спровокувати ще більшу кризу в невизнаному Придністров'ї перед парламентськими виборами восени та вплинути на голосування
we.ua - Президентка Молдови: РФ може посилити кризу в Придністров’ї, щоб вплинути на парламентські вибори у країні
Європейська правда on eurointegration.com.ua
Санду: РФ планує кризу в Придністров’ї, щоб вплинути на вибори у Молдові
Молдовська президентка Мая Санду вважає, що Росія може спровокувати ще більшу кризу в невизнаному Придністров'ї, щоб дестабілізувати ситуацію в Молдові перед парламентськими виборами цієї осені і вплинути на хід голосування на Лівому березі Дністра.
we.ua - Санду: РФ планує кризу в Придністров’ї, щоб вплинути на вибори у Молдові
Еспресо on espreso.tv
Тут іде війна, ми не можемо відвернутися. Для всіх нас - це іспит на людяність, - волонтерка та реставраторка з Польщі Кудзя
Скільки ти років в Україні?Ну, вже буде так більше ніж 10.А чому Україна?Просто я приїхала сюди, ще коли я навчалася в Академії мистецтв у Варшаві, ще коли була студенткою. І у нас була така, можна сказати, практика - кожного року треба було десь на практику їхати. І я приїхала перший раз до Жовкви, побачила костел святого Вавжинця, побачила Жовкву, побачила взагалі цей настрій України - це була любов з першого погляду. Я вже тоді зрозуміла, що я б дуже хотіла зробити мою магістерську роботу в Україні, і я би хотіла довше бути тут і продовжувати захист нашої спільної спадщини. І так просто почалося пізніше: я робила магістерську роботу у Львові, біля костела, біля площі Ринок є сім скульптур апостолів, одна з них була моєю магістерською роботою. Це був дуже цікавий час, це був такий час для мене, коли я знайомилася з Україною, я тут була дуже довго. Просто, коли в нас студенти роблять таку роботу, то ти маєш на це 2-3 місяці, я тут просто рік сиділа постійно, бо мені так тут сподобалося.Чи ти маєш українське походження? Ти говориш українською мовою, кажеш, що Україна – твоя любов. То щось там є десь у родині?Я не маю, це просто так почалося, що я сюди приїхала і мені тут дуже сподобалося. І сама Україна, і друзі, яких я тут зустрічала тоді, які до сьогодні зі мною - як моя родина. Я просто тут відчула себе як вдома, і я думаю, що це завдяки тому, що, власне, люди, яких я зустрічала, вони мені це дали, вони мені дозволили це, показали, що ти тут з нами, ти можеш почуватися тут як удома. Також пам’ятки архітектури. Ми працюємо з дуже важливими пам’ятками, з кінця ХVІ століття, для реставратора пам’яток – це як мрія, у мене вже з’явився такий шанс, що можна таке робити, то не було такої думки, що ні, я просто зрозуміла, що тут моє місце, мені тут дуже подобається, і я хочу просто довше тут бути. До речі, чи тобі робили зауваження українці - мовляв, чому ви так погано говорите українською?Часто чую, коли намагаюся говорити українською: "Ви можете говорити польською, ви не мусите говорити українською". Я завжди відповідаю те, що відповіла тобі: "Я хочу вчитися. Як маю вчитися, не розмовляючи?" І тоді вже: "Ну добре, говоріть своєю ламаною українською". Я не вивчала раніше, вчуся сама, на слух, коли слухаю друзів, знайомих, отже розумію, що це займає більше часу, і, скажу тобі, що я почала швидше вивчати українську, коли почалася повномасштабна війна. Раніше ми теж завжди працювали в польсько-українських колективах, і моїм друзям було важливо вчити польську мову, тому вони хотіли більше розмовляти польською. Тоді я не надавала цьому такого значення. Коли почалася повномасштабна війна й треба було дуже швидко розмовляти з військовими, з іншими волонтерами, з друзями, які евакуювалися, то тоді українська почала швидше запам’ятовуватися.Скільки разів ти вже була на українському фронті?Сама я була 7 разів, може, для когось, хто постійно їздить, це не багато.Я, до прикладу, там ще не була. І підозрюю, що багато українців теж.Але знаєш, на початку, протягом перших кількох місяців ми загалом відправляли допомогу з іншими волонтерами, які їздили, коли взагалі не було відомо, що відбувається. А потім ми вже почали самі їздити, бо зі мною також їздить моя подруга Наталія Ястшемська, ми разом працюємо в нашій організації. Попереду в нас черговий виїзд, в середині червня, їдемо відвозити машину швидкої допомоги в Суми, і поїдемо на Донбас подивитися, як там справи, що там коїться.Які твої перші враження, коли ти опинилася на фронті? Як це сталося? Як ти вирішила, що хочеш їздити на український фронт?Вперше я була в Чернігові. Чернігівщину звільнили від росіян, і, може, за 2-3 місяці після того ми поїхали туди до друзів, які займалися навчанням медиків. Вони нас просто запросили, щоб ми приїхали. Тож це не був такий спланований виїзд із допомогою, просто друг нам сказав: "Приїдьте, побачите це все на власні очі". Це був наш перший досвід, перший раз, коли ми зблизька побачили війну, доторкнулися до того всього, що зробили росіяни. І цей виїзд справив на мене величезне враження, воно до сьогодні зі мною. Я чітко пам’ятаю розмови з людьми, я пам’ятаю відчуття, коли я вперше побачила цілі райони, знищені просто вщент, нічого там не залишилося... Є такі картинки, які важко викинути з голови. Вони завжди будуть зі мною. З тієї поїздки я також пам’ятаю те, що я постійно говорила Наталії, що в нашій машині якийсь дивний звук, може, щось зламалося, а потім виявилося, що це був звук від асфальту, знищеного танками, які там їздили. Велике враження справляли деталі. Наприклад, двері, вікна, паркани з маленькими дірками від обстрілів. Ми тоді жили у пана, який під самим містом має хостел, він приймав дуже багато людей, які втікали, одразу біля його будинку були таблички "Міни", "Заміновано". Тоді було літо, і як ми сиділи і тільки трохи світла падало назовні, він постійно просив, щоб ми закривали штори, бо росіяни можуть нас вистежити. А тоді місто вже було деблоковане, вже не  було такої великої загрози, перш за все ракетні обстріли і дрони. Там я перший раз у житті розмовляла з людиною, яка пережила евакуацію, тобто втечу від росіян, вона єдина зі своєю вагітною сестрою, решта людей з того автобусу загинули, вони втікали в останній момент, через останній міст. Я тієї розмови не забуду до кінця життя, очей тієї дівчини, бо дійсно такі очі зовсім інакші, ніж, наприклад, очі людини, у якої депресія.Ніколи не хочеться запитувати, бо невідомо, чи та людина хоче розмовляти, але потім виявляється, що люди хочуть, люди дійсно хочуть це розповідати, для них це теж звільнення від цих страшних історій. Тож та поїздка до Чернігова була першою, а потім уже наступна наша поїздка - це вже був виїзд конкретно з допомогою. Ми відвозили машину нашому другу Максу, який тоді служив у 67-й бригаді, Макс – медик. Він багато років разом зі мною займався реставрацією архітектурних пам’яток тут, у Львові. Ми разом урятували не одну пам’ятку - і на Личаківському цвинтарі, і Костел бенедиктинок, і статуї біля площі Ринок. Зараз Макс медик. Тож це була наша перша поїздка, де ми були біля Умані, де ми застали всі ті звуки, постійні обстріли, і артилерію було чути, і це справляло враження. Та перша волонтерська поїздка була дуже спонтанною, з таким трохи, я би сказала, наївним ставленням, бо тепер ми вже їздимо зовсім інакше підготовлені. У нас є бронежилети, шоломи, все, що потрібно. А тоді це була поїздка на емоціях, бо там наш друг, треба йому відвезти машину, тоді вже не було так багато охочих поїхати на фронт, тож ми вирішили, що ми поїдемо, але це також була чудова поїздка, під звуки обстрілів, зустрічі з друзями, яких давно не бачила, і ввечері спільні посиденьки, вечеря, а навколо постійно чути обстріли, отже та поїздка була така цікава... Хоч важко сказати цікава, через ті руйнування, які зробили росіяни. Це було важливо: волонтери їздять на схід, ми маємо це показувати в Польщі, всім говорити, нагадувати постійно, тож ця волонтерська допомога – це одне, а інше - це збирання інформації, щоб засвідчувати те, що постійно відбувається на сході. Ця війна для всіх уже досить далеко, я це спостерігаю і тут, в Україні, і в Польщі взагалі вже давно, що фронт стоїть, фронт узагалі є в тому місці. Є трохи журналістів, які постійно розповідають цю інформацію, але багато також волонтерів, які їздять, які розмовляють з військовими, зустрічаються з ними. Наприклад, коли ми були в листопаді, то ми побачили, як будують нові лінії оборони. Коли ми були раніше, то їх ще не було, а в листопаді ми були з іншого боку Покровського, коли вже виїжджали з Донеччини, то ми побачили це все. Це дає усвідомлення того, що те, що фронт стоїть на місці, не означає, що це добре, не означає, що війна виграється, тільки, не дивлячись ні на що, фронт потроху переміщується.Коли ти повертаєшся зі сходу, коли повертаєшся з України до Польщі, приїжджаєш до Варшави, зустрічаєшся зі своїми знайомими, друзями, про що тебе запитують?Скажу тобі, що такі зустрічі для мене дуже важкі, зараз я вже трохи звикла до того, що в Польщі життя без війни і що багато людей взагалі не цікавляться цією війною. І я мусила в своїй голові поламати кордон щодо того, що я дуже залучена і спочатку багато людей були залучені, і я думала, що так буде завжди, до кінця війни ми будемо в такій великій кількості допомагати. Я мала навчитися, що життя життям, і кожен повертається до своїх обов’язків, кожен повертається до свого нормального життя, йде в кіно, театр, і просто займається звичними речами, про які я трохи забула через цю допомогу. Ми від перших хвилин повномасштабної війни кинулися допомагати, і це тривало майже дотепер. Тоді я була вперше в Польщі так довго від початку війни, була три місяці і також мусила зробити це для себе, щоб трохи відпочити, трохи побачити, що зі мною відбувається після трьох років інтенсивного життя в постійному стресі, і я мала на якийсь час зупинитись і поїхати.Що з тобою відбувалося? Що ти зрозуміла про себе в Польщі за ті три місяці?Я зрозуміла, що найперше я мушу подбати про себе, бо якщо я цього не зроблю, то у мене не буде сили, щоб допомагати далі. Протягом цих трьох років я практично не робила нічого іншого. День у день те саме, недоспані ночі. І настав такий момент, коли я почала вигорати фізично, в голові ти постійно хочеш допомагати, а твоє тіло тобі вже не дає можливості, хтось телефонує, а ти просто плачеш через утому. Треба було навести лад, тобто трохи просто відпочити, поїхати ненадовго на відпочинок, але це теж було складно, бо я постійно мала докори сумління, що я буду відпочивати, а мої друзі на фронті, як я можу поїхати на відпочинок, коли вони там постійно воюють. Але я повинна була навчитися цього - що ти мусиш інколи зупинятися, відпочивати, бо якщо хочеш довше допомагати, а це дійсно марафон, знаємо, що він швидко не закінчиться, тому маєш відновитися і зібрати себе. Скажу тобі, що ті поїздки багато мене навчили: коли ти постійно тут у стресі, людина вже звикає до нього, він стає твоєю буденністю, але, попри це, стрес реально сильний, і коли ти їдеш туди, де немає сирен, обстрілів, то це починає з тебе виходити.Чи ти чула в Польщі від своїх знайомих, що вони втомлені війною, хоча ці люди не беруть в ній участі ні як волонтери, ні як військові (адже знаємо, що багато поляків також воює на боці України).Коли я казала про те, що поляки відсторонилися від цієї війни, я занадто узагальнила це, бо є багато поляків, які весь час допомагають, які не забувають про Україну, які пишуть щодня чи то в соціальних мережах, чи то в інших засобах масової інформації, постійно про все це нагадують. Натомість, повертаючись до твого запитання, я дуже часто про це чула, і довго не знала, що людям відповідати, бо для мене це все однозначне: тут іде війна, ту відбуваються страшні події, ми не можемо від цього відвернутися, для всіх нас це іспит на людяність. Я завжди говорила моїм знайомим, що ви нічого не знаєте про втому від війни, ви не жили без світла, ви не чуєте цих страшних історій, не прокидаєтесь щодня з думкою, що можливо сьогодні загине твій друг, не бачите цих поховань, ви взагалі цим не втомлені. Можливо, ви трохи перевтомлені кількістю фотографій з війни, бо зараз ми можемо практично бути на цій війні онлайн, але з утомою це не має нічого спільного. Завжди намагаюся це всім говорити, і буду це весь час повторювати. Я би назвала це по-іншому, є таке слово "байдужість", власне до цього дійшло, але це не лише в Польщі - в Україні також багато людей повторює, що вже набридла їм ця війна. Це з точки зору психології, на жаль, нормально, і з цим треба змиритися. Це досліджувалося, як, наприклад, допомога під час війни: 14 відсотків суспільства задіяні у війні, часто чую, що багато українців не допомагає або що їх багато в Польщі. На жаль, так буває під час війни. І ми нічого з цим не вдіємо, це про сумління, про власне рішення, що ти зробиш з собою під час війни, як ти будеш в ній брати участь. Тому я вважаю, що ця байдужість - це вже трохи риса всієї Європи. Думаю, що росіяни передбачили, що так буде, вони просто чекали цього моменту. Тому наше завдання – це постійно людям нагадувати про цю війну, неважливо, що будуть повторювати, що вони втомлені, треба їм постійно нагадувати, що це триває.Крім нагадувань, що війна триває, як переконати, що варто допомагати, не брати участі, може, безпосередньо, але стояти поруч з Україною?Намагаючись пізнавати Україну, ми через те, що займаємося також пам’ятками, намагаємося також це в Польщі показувати, що ми тут разом, поляки з українцями, разом рятуємо нашу спадщину. Це колись були польські пам’ятки, сьогодні це українські, але історично вони наші спільні. Дуже важливо, на мою думку, показувати культурні події, яких багато відбувається. Чудові українські поети їздять за кордон на фестивалі, показують свою творчість, артисти показують свою творчість. Це дуже важливо, бо насправді, на мою думку, поляки і українці як сусіди взагалі не знають одне одного. Ми знаємо одне одного тільки з трагічних історичних подій, але так, щоб знати про одне одного більше, про культуру, то жодна зі сторін цього не знає. Тому ми намагаємося робити спільні польсько-українські культурні заходи. Нещодавно ми робили виставку у Варшаві "Зачинена надія", під час якої ми виставляли скриньки з фронту, які розмалювали українські митці. Катерина Міхаліцина, Юлія  Мусаковська приїхали до нас,  розповідали нам, як вони допомагають під час війни, читали вірші з Володимиром Ольшанським, який керує видавництвом Аudіо Stоrіеs, ми проводимо такі спільні проєкти. І це треба робити, і це треба в першу чергу показувати, що разом ми можемо зробити так багато чудових речей. Щоб той кордон, який, на жаль, фізично є між нами, не перейшов у сферу емоцій, у сферу нашого спільного сусідського життя. Бо цей фізичний кордон, на жаль, може переміститися і з’явитися між людьми. Тож, на мою думку, такі заходи дуже важливі. І те, що багато українок, українців виїжджає за кордон про це розповідати, це важливо. Не можна сказати, що війна має свої плюси, так? Але, це такий хороший аспект війни, бо, правду кажучи, перед повномасштабною війною мало людей цікавилися Україною, а в Україні чудова культура, ви чудовий народ, і важливо, щоб світ це побачив. Україна передусім - це дуже хороший партнер в різних справах. Тож ми, окрім допомоги виключно волонтерської на фронті, намагаємося робити багато таких спільних проєктів.Росіяни, перед тим як почали цю велику війну, завжди говорили, а багато українців повторювали цю тезу, що українці і росіяни – брати. Ти мала досвід спілкування з росіянами? Що про них думаєш? І, на твою думку, чи подібні між собою українці і поляки?Знаєш, я взагалі не знаю росіян. Знаю про них з історії, з того, що я вивчала з літератури, з музики. Не знаю, чи я можу відповісти на це питання, бо я дуже емоційно пов’язана з Україною, я завжди буду на боці України. Але це польсько-українське братерство трохи проблемне, немає чого приховувати. На жаль, багато трагічних історичних подій, тема Волині, яка постійно повертається, використовується пропагандою і політиками, для того щоб не допомагати нам у побудові братерства. Багато моїх друзів-волонтерів до війни дуже мало приїздили до України, почалася війна - і якийсь голос всередині сказав: "Треба поїхати допомогти", і ці люди вже під час війни пізнають Україну і говорять те саме, що і  я: що Україна – це чудова країна, звичайно теж має свої вади, так само, як і Польща, має плюси, має мінуси. Я, трохи живучи і там, і там, можу об’єктивно ці плюси і мінуси побачити, але завжди повторюю, що ми маємо як багато спільного, так і багато відмінного, але це не означає, що це погано, бо з відмінностей часто народжуються найкращі речі, найкращі ідеї, найкращі проєкти, найкраща співпраця, тільки треба зрозуміти, що це так, і не злитися через це, лише прийняти ці відмінності, бо так відбувається в усіх відносинах, між друзями, між дівчиною і хлопцем, бо ми не однакові, завжди відрізняємось. Мова про те, щоб прийняти ці відмінності і з них будувати гарні речі, але, на жаль, пропаганда і політики люблять це використовувати. У Польщі пропаганда почала добре працювати, з’явилися трохи антиукраїнські настрої, є частина суспільства, яка проти українців, на мою думку, це результати дуже добре поширеної російської пропаганди.Цікава твоя думка, що спільного між українцями і поляками, а що нас різнить - про ті плюси і мінуси, про які ти сказала.Напевно те, що обидва народи дуже відважні, коли потрібно діяти в якійсь критичній ситуації, то і поляки і українці вміють одразу зібратися: треба - то підемо боротися, все організуємо. Початок війни показав це. Тут, в Україні, усі пішли захищати свою країну, а поляки відразу згуртувалися в допомозі. Це точно хороша риса обох наших народів. Але, наприклад, є така риса - і там, і там її спостерігаю - це гордість, яка інколи призводить до того, що замість розвиватися і йти вперед, ти закриваєшся в собі, бо "Я найважливіший, хто мені, що скаже". Я вважаю, що ця риса, яка під час війни потрібна і хороша, для побудови співпраці може бути складна. Інколи треба трохи відпустити, піти на компроміс, треба зрозуміти певні речі з обох сторін, я так це бачу, якщо коротко. Власне, щодо пропаганди. Яка ця пропаганда? В чому проявляється? Я не думаю, що пропагандисти ходять вулицями і щось нашіптують людям на вухо.Ні. Це все робота в Інтернеті, в соціальних мережах. Не знаю, чи ти пам’ятаєш, в Польщі були пожежі, дуже потужні, зараз вже офіційно наш уряд підтвердив, що це були умисні підпали, які робили росіяни. Когось підкупили, щоб це зробити. Тобто те, що російські шпигуни є в Польщі, то вже очевидно, і вони виконують багато роботи. Ми не знаємо, хто може бути тими шпигунами, але відомо, що таких осіб багато, і вони так діють. Але, на жаль, також дуже часто дописи, які з’являються в соціальних мережах, підбурюють. Наприклад, була така справа з фермерами, які страйкували на кордоні. Це була дуже складна тема, бо, з одного боку, дійсно польський фермер, який був злий на нашу владу, просто хотів вийти, показати і поборотися за своє, а ті фермери стали жертвами російської пропаганди. Це постійно працює, і ми дійсно інколи навіть самі не знаємо взагалі, де і як. Наприклад, часто так буває, що напишеш якийсь допис у фейсбуці і до нього з’являється багато різних коментарів, бувають негативні коментарі, а люди це читають і це залишається у них в голові, бо в більшості ці коментарі пишуть боти, створені росіянами, але багато з тих осіб - то справжні люди, які дійсно пишуть коментарі. Часто і політики не допомагають своїми коментарями, створюють такі думки, що в Польщі зараз потрібно боятися, дуже легко в людях пробудити думку, що чуже – це твій ворог. Хтось приїхав до твоєї країни, він поганий, потрібно його боятися. І у нас на цьому тлі почало це працювати. На початку допомога, а потім раптом: "А-а-а! Багато українців - вони забирають у нас роботу", або щось ще. Насправді це те, що тобі хтось десь сказав, і ти починаєш це переварювати в своїй голові, хоча це взагалі неправда, і потроху починаєш в це вірити, у цьому і є суть. Це мене найбільше вражає. Я часто, коли в Польщі зустрічаюся з такими висловами: "У моєї знайомої була така ситуація в магазині, коли прийшла українка і щось там зробила" - я кажу: "Ти була там? Ти це бачила? Ти була свідком цього, тебе це безпосередньо стосувалося?" І чую: "Ну, ні, я це почула". Я кажу: "Як уже почула, то та історія вже 10 разів перекручена".Треба брати до уваги те, що багато людей, які втекли до Польщі, все своє життя жили в України, ніколи не виїжджали, приїзд до Польщі або до іншої країни, бо мова не тільки про Польщу, є чимось новим, бачиш новий світ, нові речі. Поляки часто забувають, що треба давати людям шанс, просто, по-людськи, хтось приїжджає до тебе - і це не означає, що він одразу має знати, як тут живеться, які тут правила, треба йому дати час, щоб він цього навчився, щоб він це побачив. Я стараюся такі історії блокувати.А це також вплив пропаганди, що поляки на цих президентських виборах проголосували як проголосували?  Як тобі результати виборів? Це складна тема. Сьогодні одна половина поляків радіє, інша половина сумна. Те, що ми поділені таким чином, відомо вже давно, це не перші вибори, під час яких ми йдемо майже порівну голосувати за різних кандидатів. Я, на жаль, вважаю, що пропаганда також мала на це великий вплив, натомість те, що в Польщі сталося, - це також наша внутрішня політична проблема, бо в нас це голосування було здебільшого проти іншого кандидата…Проти Тшасковського чи проти Навроцького?Проти Тшасковського. Думаю, що, на жаль, у цей бік пішло. Раніше у нас говорилося, що йдемо голосувати за менше зло, так зараз бачу за думками різних знайомих, що було голосування проти. І трохи шкода, що так сталося, бо я розумію, що, як поляки, ми трохи розчаровані урядами, які були до цього, але мало людей дивиться ширше в майбутнє - що це вибори, які можуть нас привести до чогось поганого.Українцям дуже боляче, що поляки бачать більшу загрозу в українцях, а не в росіянах.Мені теж боляче від цього. Я також не можу цього зрозуміти. Але не можемо узагальнювати. Маємо пам’ятати, що це якась частина нашого суспільства, що більшість поляків за українців.Аню, вибач, 50 і 50 фактично.Ну, так, але багато моїх друзів, які постійно допомагають Україні, приїжджають сюди, волонтерять, голосували за Навроцького. Побачимо, що буде далі відбуватися.Мене найбільше стривожили результати першого туру, які нам показали,  що  від 15 до 20 відсотків людей в нашій країні вірять в ідеологію, таку максимально націоналістичну, таку фашистську, і це дуже непокоїть. І ми зараз знаємо, що багато чого буде залежати від майбутніх виборів до парламенту, бо президент є, але не до кінця має владу в Польщі, однак уряд і прем’єр більше беруться до уваги. Думаю, що попередня влада отримала велике попередження, побачимо, що з цим зроблять. Я, як завжди, стараюся дивитися на це так, щоб розуміти обидві сторони, і те, що люди вже могли втомитися і бути розчарованими, але вибір проти тільки для того, щоб той кандидат не став президентом, - це велика помилка, і думаю, що тільки через якийсь час люди зрозуміють, що це була помилка.Поляки бояться війни?Бояться. Дуже бояться. А на чому базуються твої висновки?Зараз уже, мабуть, набагато менше, страх найбільше був на самому початку повномасштабної війни. Думаю, що він також значно мотивував допомагати, однак перспектива того, що будемо мати сусіда Росію, дуже мобілізувала людей. А зараз, фактично як фронт стоїть, то люди заспокоїлися, і в нас є такий підхід, що немає такого варіанту, що Росія нападе на Польщу, і є НАТО, яке нас захистить, яке, в разі чого, стане за нас і нам допоможе.Я не експертка, чи так буде, я не знаю, але бачу, як здійснюються різні сценарії, які ще три роки тому здавалися нам неможливими. Ця війна здавалася нам неможливою. Кожен з нас до останнього не вірив, що вона розпочнеться, потім всі наступні сценарії, які відбуваються на наших очах. Через три роки такої страшної війни Україна починає перебувати в такій ситуації, коли не лише є жертвою, але і мусить захищатися від світу, від потенційних кандидатів, які хочуть робити бізнес і якось використати Україну в своїх цілях. Це страшно. Дивишся на це і замислюєшся, що з нами всіма відбувається. Що відбувається з нашим людством, що такі речі діяться. Я завжди стараюся бути оптимісткою, але останнім часом всі ми маємо таке відчуття, що це йде в неправильному напрямі.Велика кількість українців, коли було, до прикладу, висипання зерна, та чи навіть зараз результати виборів сприйняли болісно. Я бачила коментарі, мовляв, поляки такі самі, як росіяни. Як тобі таке чути? Напевно боляче таке чути, бо ми взагалі не такі самі. Польща показала себе, і довела, і постійно це робимо, що ми за Україну, і якщо якийсь відсоток нашого суспільства ні, це не означає, що так можна говорити про всіх поляків.Мені теж соромно, як якісь наші політики публічно кидаються антиукраїнськими гаслами, але тим українцям, які так говорять, то я би їх просила, щоб вони побачили, скільки хороших речей відбувається. Це так само, як у нас хтось щось скаже на українців, завжди так буде, і це також виникає з того, що люди не знають одне одного. Припускаю, що таке може сказати хтось, хто мало знає поляків, хто взагалі не був у Польщі. Мої друзі, які багато разів були в Польщі, які знають багатьох поляків, ніколи б нічого такого не сказали. А ти, як збиралася в Україну, як уперше приїхала сюди, мала якісь стереотипи? Що знала про Україну? Знаєш, Україна дуже змінилася протягом 10 років. Не дивлячись, що ці зміни відбувалися дуже поволі, вони відбувалися в правильному напрямі. Україна, яка є зараз, - це інша Україна. Бо я ще бачила Україну, яка є в стереотипах поляків, тобто базари, бабусі, які щось там продають на цих базарах, маршрутки, подорожі маршруткою з куркою, з  зачиненими вікнами і бабусі, які кричать, що ці вікна не можна відчиняти.Але такі бабусі є навіть зараз.Ну так, є. Але зараз вже менше такого, бо це гарні речі, які будують такий характер, атмосферу кожної з наших країн. Я спочатку пізнавала Україну від культури, фактично багато речей мене трохи шокували, серед іншого - їзда на машинах. Я, коли їду до Польщі і повертаюся, то маю нагадати собі, що є правила, світлофори, бо тут я вже навчилася так їздити, знаєш, по-українськи: хто сильніший, той перший проїде, що світлофори не для всіх мають червоний і зелений кольори. Це одна з таких речей. Але в дійсності Україна змінилася, немає вже тих жахливих доріг, бо колись це була справжня пригода – поїхати маршруткою зі Львова до Кам’янця-Подільського тими зруйнованими дорогами, селами, де на тебе постійно чекали якісь пригоди. Зараз уже їдеш суперасфальтом, все це зміни на краще. Я також маю надію, що зміни будуть і в питаннях корупції, бо я пам’ятаю Україну більш корумповану. Це досі є, але ситуація вже набагато краща. Під час цієї виборчої кампанії нерідко  звучало, і взагалі ми час від часу чуємо, що, може, не варто приймати Україну до Європейського Союзу. Як ти вважаєш, Україна вже готова до того, щоб бути в Європейському Союзі? Чи вона є європейською країною?Для мене – так! Я постійно повторюю, що Європа повинна це зробити, і я розумію, що ще є багато аспектів, пов’язаних із функціонуванням країни, які треба виправити, щоб Україна увійшла до Європейського Союзу. Так, як було в Польщі, ми теж отримали список завдань, які країні треба було виконати, щоб Польща увійшла до Європейського Союзу: побороти корупцію, змінити функціонування судової системи і так далі. Маленькими кроками це вдавалося робити, і я вважаю, що українці вже так сильно показали, що Україна вже повинна увійти до Європейського Союзу, що як це станеться, то все буде йти в кращому напрямі, всі ті недоліки країни, те, що не працює, на мою думку, буде змінюватися на краще. Я знаю, що політична ситуація в Україні також складна, але я, не дивлячись ні на що, вірю, що це повинно мати хороше завершення.Також я розумію, що Європа боїться впускати Україну через воєнну ситуацію, але, на мою думку, це було би очевидним сигналом всієї Європи для Росії, що ми не погоджуємося з тим, що РФ робить, і не хочемо цього. Бо я вважаю, що зараз, крім того, що Європа допомагає, і надходить зброя, і постійно йде військова допомога, то на мою думку, замало зроблено в цьому напрямі, щоб Росія чітко зрозуміла сигнал. І, на жаль, я вважаю, що в перший чи другий рік війни було, коли зупинили військову допомогу, і Росія просто отримала час, щоб краще озброїтися, щоб відкрити заводи, бо ми всі знаємо, що це там відбувається. На мою думку, Європа повинна ще більше зробити, щоб чітко поставити крапку в тому, на чиєму ми боці. Через те, що це все нечітко, з’являється прийняття війни, що взагалі незрозуміло, ніхто з нас не хоче війни, ми не хочемо так жити, але, не дивлячись ні на що, на це є дозвіл, дозвіл для Росії робити все те, що вона робить. Я так вважаю. Замало санкцій, замало осуду того, що робить Росія, цього має бути набагато більше.А чуєш від своїх співгромадян, що, може, краще б Україна віддала, не знаю, наприклад схід і погодилася, що Крим російський, і тоді було би спокійніше. Чую таке навіть тут часто в розмовах, що хай вони вже заберуть те, що взяли. Я не знаю, що відповідати в таких ситуаціях, бо це, мабуть, буде залежати від того, що вирішить ваша влада і ваше суспільство, це буде, на мою думку, українське рішення. Щиро, то нам ззовні немає до того діла, це має бути українське рішення, робити так чи ні. Я можу тобі сказати, що я думаю. Стільки людей вже загинули за захист цих земель, то я дійсно вважаю, що так не повинно статися. Росія напала на Україну, не маючи права, забрала землю, у нас є якесь міжнародне право, якого ми всі хочемо дотримуватися, тож голоси за те, щоб віддати Росії ці землі, абсурдні, бо тоді ми даємо дозвіл на це. То через рік, не знаю, хтось нападе на Польщу і забере у нас шматок землі і через три роки всі нас будуть змушувати віддати ці землі. Для мене все однозначно в цій ситуації, все чорно-біле, хоча в житті я завжди намагаюся бути десь посередині і шукати розв’язання, шукати сірих відтінків нашого життя. А тут, дозволяючи таке Росії, ми даємо дозвіл. Путін матиме згоду всього світу на те, щоб так робити далі. Ми не можемо цього допустити.Росіяни також часто роблять провокації, запускають в інформаційний простір щось на кшталт: "Поляки теж хочуть забрати шматок України, претендують на якісь землі, кажуть, що ці землі колись були польські". Як гадаєш, таке реально?Маю надію, що ні. Але війна мене навчила того, що можуть статися різні сценарії, я сподіваюся, що до такого не дійде, навіть думка про це дуже страшна, абсурдна. Це може бути тільки результатом підбурювання російської пропаганди. Якби коли-небудь щось подібне сталося б, я буду перша тут воювати з українцями. Давайте не створювати такий сценарій, не підсилювати таких розмов, бо це стовідсоткова робота пропаганди, щоб в українцях викликати нелюбов до поляків.Чи ти вже знаєш, чим будеш займатися, коли війна, маємо таку надію, закінчиться і закінчиться добре для України?Я взагалі про це не думаю, підчас війни я навчилася жити одним днем, всі плани і надії відкладені в сторону. Проте я думаю, що буду займатися тим самим, чим займаюся зараз, сподіваюся, що наша польсько-українська команда постійно буде рятувати пам’ятки, що будемо це робити не лише тут в Україні, але і в Польщі, бо до війни так було. Щоб мої друзі виїжджали на роботу до Польщі і там цим займалися. Також недавно ми відкрили фонд, завданням якого є створення спільних проєктів. Дуже хотіла би, щоб це розвивалося, щоб ми і надалі цим займалися. Я, напевно, буду робити те саме, що зараз, тільки без волонтерства вже. Але насправді я не знаю, побачимо, що цей час нам принесе. Я просто дуже хочу, це моя мрія, щоб ця війна закінчилася, щоб вона закінчилася на хороших умовах для українців, і щоб поляки і українці, це таке моє особисте звернення до поляків і українців, щоб вони не дали себе посварити, перш ніж вони себе гарно пізнають. Бо зараз, на жаль, все знову починає йти в такий бік. Щоб ми краще пізнали одне одного і будували для себе майбутнє і не дозволили злим голосам вплинути на наше життя.
we.ua - Тут іде війна, ми не можемо відвернутися. Для всіх нас - це іспит на людяність, - волонтерка та реставраторка з Польщі Кудзя
Gazeta.ua on gazeta.ua
Служба божа громить Росію, союзники готуються замінити США
В ніч на святу неділю, та в перший день літа Служба безпеки України провела спеціальну таємну операцію, аналогів якої немає у військовій історії. До дальніх і "недосяжних" аеродромів російської авіації, відразу в кількох регіонах, приїхали "вулики" на колесах, з яких вилетіли бойові бджоли і знищили понад 40 стратегічних літаків. Особливо важливо, що цілком знищені та виведені з ладу відразу два А-50. Це літаки ДРЛО (дальнього радіолокаційного виявлення), вартістю сотні мільйонів доларів. Їхня відсутність робить і протиповітряну оборону і стратегічну авіацію - "сліпими". У Росії немає можливості відновити ці літаки. За деякими даними, в них взагалі залишився лише один такий борт. Дроновий удар - колосальна ганьба для Путіна і російського командування... Дроновий удар - колосальна ганьба для Путіна і російського командування - написала Dіе Wеlt. Видання також пише про сором в російських військових колах і паніку в регіональних адміністраціях, які не були готові до такої глобальної інфільтрації. В України є "козирі", всупереч всім твердженням Дональда Трампа - пише Тhе Теlеgrарh. Недосяжних об'єктів в Росії більше не існує, включно з силами ядерної "тріади". А 3 червня Служба безпеки України провела ще одну унікальну операцію. До Керченського мосту, під водою, було доставлено більше тонни вибухівки. О 4.44 ранку перший вибуховий пристрій був активований. Підводні підпірки опор сильно пошкоджені на рівні дна. Фактично, міст перебуває в аварійному стані. І це попри те, що міст охороняють майже так само ретельно, як і самого Путіна. Ці успіхи українських спецслужб можуть змінити стратегічний характер війни. А досвід українських сил неодмінно увійде у підручники з основ військової майстерності у всіх країнах світу. Чергові українсько-російські перемовини в Стамбулі закінчилися тим, чим і мали закінчитися: нічим! Чергові українсько-російські перемовини в Стамбулі закінчилися тим, чим і мали закінчитися: нічим! За інсайдерською інформацією, на окремих переговорах між спецпредставником Путіна Мединським та міністром оборони України Умеровим Росія запропонувала Україні відмовитися від прозахідної орієнтації та піти шляхом Грузії і Білорусі. Тобто шляхом повільного і добровільного узалежнення. За це нам обіцяли дати дешевий газ і коробку пряників. Не на тих напали. На всі свої забаганки Росія отримала однозначну й категоричну відмову. Україна наполягає на негайному припиненні вогню без всяких попередніх умов. Але Росія не бажає припинення вогню. І це вже зрозуміло всьому світові, навіть тугодумній адміністрації 47-го президента США. Радник постпредства США при ООН Антон Йонгенейл на засіданні Радбезу сказав: "Кожен член Радбезу розуміє, що Україна не є перешкодою для припинення вогню&hеllір; Це Росія! Саме Росія!". Ми ж чекаємо від Білого дому обіцяних серйозних висновків щодо Кремля. Зокрема, вбивчого пакету санкцій за авторством сенатора Ліндсі Грема. Однак Дональд Трамп все ще перебуває в "хорошому діалозі" з Путіним. Про це він навіть написав пост у власній соціальній мережі, в якому зазначив, що "розуміє російського диктатора у його бажанні помститися за знищені стратегічні бомбардувальники". Потім Трам пост видалив, бо, очевидно, хтось із оточення таки наважився сказати, що він виглядає як закінчений довбень. Загалом справи у "найуспішнішого президента в історії Америки" - так собі. Ядерної угоди з Іраном, скоріше за все, не буде Загалом справи у "найуспішнішого президента в історії Америки" - так собі. Ядерної угоди з Іраном, скоріше за все, не буде. Китай купляє літаки Аіrbus, а не Воеіng. Комп'ютерні чіпи Пекін згоден надати Європі, але не США. Мита на американську продукцію зростають. А восени в Штатах вибори, які для республіканців можуть закінчитися дуже погано. До всього іншого, Трамп брутально посварився з Маском. Скінчилася і любов, і дружба. Маск натякнув, що має компромат на президента. Зокрема, йшлося про можливі його зв'язки з одіозним сексуальним злочинцем Джефрі Епштейном та про співучасть у секс-торігівлі. У п'ятницю Маск видалив аккаунт Трампа з соціальної мережі Х. А Трамп сказав, що хоче продати свою "Теслу", яку він придбав після виборів. Таке враження, що спостерігаємо не за реальною політикою в найпотужнішій державі світу, а дивимося чергову серію "Чорного дзеркала". Буде весело, коли за наказом Трампа Маска депортують до Південної Африки. А ще недавно казали, що Маск - можливий наступник діда Дональда. Сік транзіт глорія мунді&hеllір; Через цю сварку акції "Тесли" обвалилися вщент: мінус 150 мільярдів впродовж одного дня. У четвер Збройні Сили України в координації з СБУ завдали результативного удару по пускових комплексах "Іскандер" на Брянщині. Ворог цілився на Київ. Це - також дуже крута операція. Бо збивати "іскандери" може лише "Петріот", яких у нас мало. А тут - знищено відразу три ворожі пускові, на землі, і ще до пусків. До цього ще варто додати, що виявити на землі таку ціль, як пускові "іскандерів", майже неможливо. В ніч на п'ятницю Росія атакувала Україна чотирма ТУ-шками. Раніше було по 15-ть. Цікаво, куди вони поділися? Нідерланди передадуть Україні великий пакет військової підтримки у сфері морської безпеки, до якого входять кораблі, катери та морські безпілотники. Про це повідомив міністр оборони країни Рубен Брекельманс. Німеччина виділяє новий пакет на 5 мільярдів, до якого ввійде фінансування далекобійного озброєння, що вироблятиметься в Україні. ...європейські члени НАТО та Канада вже покривають близько 60% усієї західної військової допомоги... 350 мільйонів фунтів надасть Британія на виробництво ста тисяч дронів. Від Бельгії - протимінні кораблі. А ще окремі пакети - від Норвегії та Канади. Генерал Бундесверу Крістіан Фройдинг, який очолює Оперативний штаб допомоги Україні, заявив, що європейські члени НАТО та Канада вже покривають близько 60% усієї західної військової допомоги, й за наявності політичної волі здатні фактично повністю компенсувати навіть повне зникнення підтримки США. На президентських виборах у Польщі перемогли "не наші". Вірніше - не наш. Новим главою держави з мінімальною перевагою обрано Кароля Навроцького, значна частина виборчої кампанії якого була побудована на антиукраїнській риториці. Його ще іноді називають "польським Трампом". Втім, нічого аж такого драматичного в цьому немає. Якщо новий президент Польщі і не проукраїнський, то вже точно й не проросійський. Цікаво, що відразу після оголошення результатів виборів, міністерство внутрішніх справ РФ проголосило нового президента Польщі в розшук. Таким був ще один тиждень 2025-го року. Перший тиждень цього літа. А завтра - свята Трійця, велике свято для всіх християн. Пора йти по клечання, яким можна прикрасити оселю: любисток, чабрець, аїр, полин, м'ята, меліса. У нас красиві свята. І ми - красиві! Тримаймося!
we.ua - Служба божа громить Росію, союзники готуються замінити США
Еспресо on espreso.tv
Маск не перший, є два геніальні приклади, коли олігарх стає жертвою, привівши до влади непрофесійну людину, - Портников
Про це в етері Еспресо розповів журналіст Віталій Портников."Щодо публічної сварки Маска з Трампом, то я погоджуюся з Маском, що без нього Трамп ніколи б удруге не став президентом США. Адже купівля Маском Тwіttеr перетворила цю соціальну мережу на справжню інформаційну зброю за допомогою певних алгоритмів. Відкрийте свій акаунт в Х і ви побачите, що вам рекомендують: 150 твітів Маска, 160 твітів Трампа, 290 твітів представників республіканської партії, а потім серед рекомендованих можете знайти якихось сенаторів-демократів чи ліберальних журналістів. Я вважаю, що внесок Маска як інформаційний, так і фінансовий у перемогу Трампа є визначальним", - підкреслив Віталій Портников.На його думку, є якась складна аналітика, а є арифметика, яка говорить: олігарх, який приводить випадкову, непрофесійну людину в кабінет очільника держави, стає першою жертвою власних амбіцій. І ми можемо сказати, що Маск не перший, бо перед ним є два прекрасні, геніальні приклади."Перший приклад - Борис Березовський, якого можна назвати автором президентської перемоги Володимира Путіна. У 1999 році, особливо у 2000 році, коли Путін став виконувачем обов'язків президента РФ, Березовський не просто допомагав Путіну перемогти на виборах президента РФ, він створив для нього партію, яка фактично стала альтернативою номенклатурному блоку, що мав завадити успіху Путіна. Ця партія зараз називається "Єдина Росія", але тоді це була "Єдиність" - партія, яка фактично стала головною рушійною силою путінської подальшої політичної кар'єри. Березовський мав вплив на "Перший канал" російського телебачення, що можна порівняти з Тwіttеr Маска". – зауважив журналіст.За його словами, Березовський вважав, що Путін у нього в кишені. Але потім був дуже здивований, коли той вибрався з кишені, вигнав Березовського з Росії, почав проти нього кримінальні справи та позбавив майна, а потім і життя."Є наступна постать - Ігор Коломойський. Таке саме ставлення до політичної реальності: я сам все тут буду вирішувати. Така ж готовність допомогти претенденту на посаду президента. Телеканал "1+1", на якому виходить у світ знаменитий культовий серіал, - це можна порівняти із Тwіttеr Маска. Тріумфуючий переможець на виборах президента і сам олігарх, який роздає інтерв'ю направо і наліво. Пам'ятаєте, скільки Коломойського було в інформаційному просторі у 2019 році? Більше, ніж Зеленського. Коломойський вирішив, що це він президент України, що він може у людини, яку підтримали 73% виборців, відібрати можливість ухвалювати рішення. Яка дивовижна зухвалість! І в результаті - ув'язнення та абсолютно незрозумілі перспективи в майбутньому. І це приблизно такі ж емоції, які Путін мав до Березовського, Зеленський має до Коломойського. Маск просто входить в цю тріаду, в цей тріумвірат", - резюмував Портников. Президент США Дональд Трамп сказав, що мав з Ілоном Маском, який раніше очолював департамент ефективності його уряду, чудові стосунки. Але глава Білого дому не знає, чи будуть вони такими ж надалі. Згодом Трамп висловився, що Маск збожеволів. Натомість Маск заявив, що чинний лідер Дональд Трамп програв би президентські вибори, якби не він. Згодом він написав, що у файлах Епштейна, якого звинуватили в педофілії, є згадки про чинного главу Білого дому. Видання Ахіоs зазначили, що суперечка між американським мільярдером Ілоном Маском та президентом США Дональдом Трампом коштувала обом чималих грошей. На тлі конфлікту інвестори почали масово позбуватися акцій їхніх компаній, що спричинило мільярдні втрати. 
we.ua - Маск не перший, є два геніальні приклади, коли олігарх стає жертвою, привівши до влади непрофесійну людину, - Портников
Еспресо on espreso.tv
РФ хоче розгорнути в Придністровʼї 10 тис. військових, - премʼєр Молдови Речан
Про це заявив молдовський премʼєр Дорін Речан, пише Fіnаnсіаl Тіmеs.За його словами, Москва втручається в майбутні парламентські вибори його держави, які відбудуться в березні."Це величезні зусилля підірвати молдовську демократію. Вони хочуть зміцнити свою військову присутність у Придністровському регіоні", - сказав Речан.Зазначено, що наразі в невизнаному Придністровʼї перебуває невелика кількість російських солдатів, але Кремль не може збільшити їхню кількість, зокрема, через проєвропейський молдовський уряд.Премʼєр наголосив, що оцінка в 10 тис. військових оголошена на підставі інформації розвідки."Зараз їхні сили там майже безглузді. Але з більшою військовою присутністю в Придністров'ї, яку може дозволити уряд, що схиляється до Росії, вони можуть консолідуватися… Ви можете уявити, що з 10 000 військовослужбовців, якими будуть важелі впливу та тиск на південно-західну частину України. Але також близько до Румунії, яка є державою-членом НАТО", - висловився Речан.Нині у Придністровʼї налічується близько 1,5 тис. військових під прапором РФ, однак більшість із них - це місцеві жителі.Весною в Одесі правоохоронці викрили шпигуна з Придністров’я, який "полював" на секретні розробки українських безпілотників.
we.ua - РФ хоче розгорнути в Придністровʼї 10 тис. військових, - премʼєр Молдови Речан
Еспресо on espreso.tv
Чергова відмова Росії від припинення вогню: як минув другий тур другої спроби переговорів між РФ та Україною у Стамбулі
Еспресо розповість, чого вдалось досягнути на цьому етапі перемовин, про що попереджають експерти та чого вимагає Росія. Меморандум про припинення вогню та "меморандум про капітуляцію України"Основною вимогою, яку висувала Україна та до якої показала повну готовність – це повне припинення на воді, на суші та у повітрі. "Одна з ключових — безумовне припинення вогню щонайменше на 30 днів. Це наш принцип і позиція партнерів протягом багатьох місяців", – повідомив міністр оборони та очільник української делегації Рустем Умєров. Попри те, що Україна передала свій меморандум з умовами миру заздалегідь, аналогічні документи Росія надала вже під час зустрічі. У них, до слова, були фактично ті ж вимоги, що й у лютому 2022 року. Якщо коротко пройтись по кожному з них, то основними вимогами України були, повне та безумовне припинення вогню як необхідна передумова та передумова для мирних переговорів, звільнення усіх цивільних та військових полонених, неповторення агресії та гарантії безпеки з залученням міжнародної спільноти, абсолютний суверенітет України, а також визначення територіальних питань, яке передбачає старт переговорів щодо цього з лінії зіткнення.Окрім того, важливим аспектом українського меморандуму була зустріч керівників обох країн, аби узгодити ключові аспекти остаточного мирного врегулювання.Що ж до російського, то в американському аналітичному центрі "Іnstіtutе fоr thе Study оf Wаr" (ІSW) вказали, що він відображає давні публічні вимоги Кремля до України щодо значних територіальних і політичних поступок, тоді як Москва не пропонує жодних поступок зі свого боку. "Російський меморандум просякнутий давньою вимогою РФ про те, що будь-яке мирне врегулювання має враховувати "першопричини" війни, як їх бачить Росія", - констатують фахівці ІSW. Вдаючись в деталі, то основні російські вимоги у "меморандумі" полягали у визнанні міжнародною спільнотою окупації Луганської, Донецької, Запорізької та Харківської областей, а також Криму, вивівши звідти всі війська. Йдеться і про безтерміновий обов’язок України залишатись нейтральною, захист "прав, свобод та інтересів" росіян та російськомовного населення в Україні, а також нам необхідно припинити всі зусилля щодо формування військ, розпочати демобілізацію, скасувати воєнний стан. Путін пропонує спершу прямі перемовини у Стамбулі, а потім перемир'я, Фото: Ніч з 10 на 11 травня 2025 року, Кремль (з трансляції krеmlіn.ru)Як підкреслив політичний експерт Віталій Портников, усі ці вимоги були висунуті, аби жодні з серйозних питань у межах цього меморандуму не могли обговорюватися. Поруч із тим, він наголосив на іншому пункті – проведення виборів президента не пізніше, аніж через 100 днів після завершення воєнного стану. "РФ дозволяє собі абсолютно відверто втрутитися у внутрішнє життя України та нав’язувати нам терміни проведення виборів у нашій власній країні, ніби йдеться про існування Радянського Союзу", – пояснив Портников. Про що таки вдалось домовитисьНа пресконференції за підсумками переговорів України та Росії у Стамбулі Рустем Умєров заявив, що сторони домовилися про обмін "всіх на всіх" важкопоранених та тяжкохворих військовополонених. Також делегації домовилися про обмін усіх молодих солдатів віком від 18 до 25 років. Що не менш важливо, у заяві йшлось і про обмін тілами загиблих бійців у форматі "6000 на 6000".Сам очільник міноборони назвав це єдиним прогресом домовленості щодо звільнення полонених.Також українська делегація передала повністю верифікований список викрадених українських дітей. Однак, очікувано, на це очільник російської делегації Володимир Мединський назвав це "шоу для жалісливих європейців", а також заперечив, що Росія викрала дітей. За його словами, є "тільки врятовані російськими солдатами діти".Згодом, вже після зустрічі у Стамбулі, президент Зеленський повідомив про ще один обмін полоненими на "1000 на 1000", а також, що поки неточно, ще додатковий обмін 200 на 200То про що ж був черговий раунд перемовин у СтамбуліЯк у коментарі для Еспресо розповів журналіст та один із представників України у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації на сході України (червень 2020 — лютий 2022) Денис Казанський, цей процес слід розцінювати виключно як імітацію переговорів, адже це хороша можливість для країни-агресорки показати, що вона здатна до розмов. "Мети переговорів у РФ і немає. Для своєї внутрішньої аудиторії вони це кажуть абсолютно відверто. Що можна додати до сьогоднішньої заяви Мєдвєдєва про те, що ніяких компромісів не може бути, що ніяких переговорів і бути не може", – пояснив Казанський. Власне, додамо повний абзац тексту, який написав голова Радбезу РФ Дмитро Мєдвєдєв у своєму Теlеgrаm-каналі. "Переговори в Стамбулі потрібні не для компромісного миру на придуманих кимось нереальних умовах, а для нашої якнайшвидшої перемоги та повного знищення неонацистської влади. У цьому сенс російського меморандуму, який учора було опубліковано", – йдеться у публікації Мєдвєдєва.Що ж до вимог так званого "меморандуму", Денис Казанський погодився і з ІSW, і з Віталієм Портниковим, що абсолютно нічого нового у ньому немає, а також додав, що наразі про жодне припинення вогню і завершення війни не йдеться. "Поки Росія здатна, вона буде продовжувати цю війну, бо Путіну комфортно і подобається, для нього війна – це сенс життя", – вказав журналіст. наслідки атаки РФ по Чернігову, 03.06.25, фото: t.mе/bryzynskyіПопри таку виставу від Росії, за його словами, Україні необхідно продовжувати ці процеси перемовин, адже РФ, яка і розпочала війну, вже багато років звинувачувала нас у тому, що нібито ми затягуємо її й затягуємо."Це ж і звинувачення Зеленського, про те, що він вибори проводити не хоче, і мова про те, що Україна миру не хоче. Оскільки від нас лунали заяви про наміри відбити території, то російська пропаганда і її сателіти подавали це як войовничість та небажання до спокою. А зараз українська позиція однозначна й агресором у ситуації залишається виключно РФ. Власне ми навіть від Орбана перестали чути закиди щодо цього в сторону України, бо ініціатива щодо кровопролиття виключно на Росії", – наголосив Казанський, додавши, що таким чином, ми забираємо в агресора простір для чергових брехливих маневрів. Читайте також: Результати зустрічі України та РФ у Стамбулі, а Трамп і досі може змусити Путіна до миру. Акценти світових ЗМІ 3 червня
we.ua - Чергова відмова Росії від припинення вогню: як минув другий тур другої спроби переговорів між РФ та Україною у Стамбулі
ТСН on tsn.ua
РФ "злила" повний текст свого "меморандуму": що вимагає Кремль від України
РФ у так званому «меморандумі» вимагає виведення ЗСУ з чотирьох областей та вибори в Україні.
we.ua - РФ злила повний текст свого меморандуму: що вимагає Кремль від України
Gazeta.ua on gazeta.ua
Протистояння з урядом та гоніння іммігрантів – новий президент Польщі готує виклики, які торкнуться України
Кароль Навроцький виграв президентські перегони у Польщі з мізерною перевагою - менше одного відсотка. І вже анонсував протистояння з проєвропейским урядом, який підтримує Україну. Він є кандидатом від польських правих, істориком і директором Інституту національної пам'яті Його суперником був математик і міський голова Варшави, центрист Рафал Тшасковський. За даними Держвиборчкому Польщі, Навроцький набрав 50,89%, Тшасковський - 49,11%. Меру столиці для перемоги не вистачило трохи більше, ніж 370 тисяч голосів. Та і Каролю Навроцькому святкувати зарано. Відразу після закриття виборчих дільниць він пообіцяв "об'єднати патріотичний табір" та, - наче просигналізував українцям і Брюсселю, - створити "нормальну Польщу без нелегальних мігрантів". Зробити це буде, м'яко кажучи, нелегко. "Поділяє світогляд Орбана" Європу результат польських перегонів насторожив: після виборів у Німеччині та Румунії це перша перемога наслідувачів МАGА на континенті. Партійні соратники чинного президента США після поразок консерваторів у ЄС, Канаді та Австралії очікують реваншу "на повну" у Польщі. Відтак переможцю виборів доведеться бути яскравим і не зраджувати консервативного порядку денного. "Навроцький буде гіршим за Дуду, - прогнозує директор Інституту політичної думки Габріеля Нарутовича Адам Лещинський. - Значно радикальніший, особливо після звинувачень Туска і його союзників. Він налаштований на саботаж багато чого і поділяє світогляд Орбана". Утім, з Орбаном не зблизиться, переконаний український дипломат Роман Безсмертний, бо це "буде занадто". Битва поколінь Переможець Навроцький закликав до єднання лише патріотів. І тепер, враховуючи безпекову нестабільність на континенті через війну в Україні, виникла серйозна загроза євроцентристам. Вони намагатимуться сформувати стійку більшість у Сеймі для підтримки уряду Туска. Польща стане одним із найважливіших майданчиків "боротьби поколінь в одній із провідних демократій світу" На загальноєвропейському рівні боротьба лібералів із популістами-симпатиками Трампа та Орбана загостриться. Польща стане одним із найважливіших майданчиків "боротьби поколінь в одній із провідних демократій світу", припускає політичний історик з Університету Джорджа Вашингтона Метт Даллек. Програли вибори - виграли шанс Будь-який результат боротьби стане проміжним. Якщо ліберали виграють битву за більшість, Навроцький застосовуватиме право вето, як Дуда до Туска. Зараз у нього мікроскопічний відрив від Тшасковського, тому новий президент зосередиться на збільшенні рейтингового відриву на свою користь. Чергові парламентські вибори у Польщі у 2027 році, а отже, у єврооптимістів є час. Найвірогідніше, він буде використаний Брюсселем для ревізії відповідності Варшави принципам ЄС. Підстави вже є. формально Брюссель усе ще має претензії до Варшави У 2023 році Туск обіцяв Брюсселю провести судову реформу для розблокування мільярдів євро з європейського бюджету. Тоді Єврокомісія висловила сумніви щодо верховенства закону у країні. Реформу заблокував Анджей Дуда. Отже, формально Брюссель усе ще має претензії до Варшави. І зараз ключовою може стати Україна. Спільна загроза Досі Польща була "адвокатом" нашої країни в ЄС і в НАТО. Базова заява Навроцького неприємна: "Країна, що не може відповісти за дуже жорстокий злочин проти 120 тисяч своїх сусідів, не може бути частиною міжнародних альянсів". Відтак формально Волинська трагедія має стати визначальною у ставленні Навроцького до України. Однак, за іншою його заявою, наша країна повинна стати "буферною зоною" між Польщею та Росією. Але при цьому Навроцький усе ж вважає РФ загрозою своїй країні. Більше сил Європі Офіційний Київ, вірогідно, сподівається на ці та інші збіги позицій, котрі не дадуть відносинам між країнами суттєво погіршитися. Президент Володимир Зеленський привітав Кароля Навроцького і висловив сподівання на "незмінно плідну співпрацю". За його словами, обидві країни, зміцнюючи одна одну, дають "більше сил Європі у глобальній конкуренції" і наближають "досягнення реального і тривалого миру". (Не)здоровий прагматизм Найближчим часом варто очікувати зміни політичного ландшафту у Польщі з правим акцентом, розповів Gаzеtа.uа кандидат політичних наук Олексій Буряченко, оскільки частина політсил у чинній коаліції тяжіють до консерватизму або готові переорієнтуватися на президента Навроцького. Зміни матимуть вияв у польщоцентризмі та прагматичнішому підході. Оскільки партія "Право і справедливість" центриста Дональда Туска залишатиметься потужним гравцем, до більшоїх радикалізації стосовно нашої країни не дійде. "Це не зрада і не перемога. Україні на шляху до ЄС усе одно довелося б вирішувати з польськими сусідами складні питання, як-от транзит сільгосппродукції, логістика", - пояснив експерт. Дискусії посилять увагу до України як у політичних процесах всередині Польщі, так і в діалозі Варшави з Брюсселем. Заяви для виборців і "золота середина" На користь України спрацюють Білий дім і субвенції від ЄС, із якими Польщі комфортно і вигідно, наголосив Олексій Буряченко. Не очікує різких змін у ставленні Польщі до України і польський експерт Петро Кульпа. "Заяви про неучасть польського контингенту в опорі Росії та про несприйняття вступу України в НАТО більше розраховані на виборців і не матимуть вияву у діях", - прогнозує він. Важливо, як саме Київ вибудовуватиме діалог із Варшавою, застеріг політолог Ігар Тишкевич, і тут важливо знайти "золоту середину". На думку експерта, є ризик конфронтації, якщо Україна жорстко відстоюватиме свою позицію, і перетворення на територію у разі згоди на всі польські забаганки. Натомість Україні є що запропонувати, скажімо, розвивати потужний військово-промисловий хаб, що виник на кордоні двох держав. Тишкевич не виключив спільного заходу країн до регіонів, де діятимуть потужні підприємства ВПК, що дуже вигідно Польщі. Водночас він припустив ускладнення у відносинах між двома країнами у питаннях культури та історії. Політикам краще замовкнути Щоб уникнути цього, український дипломат, експосол України у Польщі Андрій Дещиця радить засудити підрозділи обох держав, котрі вбивали мирне населення. "І політики мають не виносити це у політичну площину", - наголосив він. Україна захищає Польщу від Росії та від прямої загрози з Балтики, вважає дипломат Роман Безсмертний, тому, загострюючи відносини з нами, новий президент, перш за все, посилить ризики для власної країни. "Є рішення на всі заяви Навроцького, котрі виголошені. Я би прогнозував напруження, дискусії, але на тлі російської агресії, диверсій путінської агентури у Польщі вони не будуть визначальними, - прогнозує він. - У тому числі, щодо вступу до ЄС ів НАТО".
we.ua - Протистояння з урядом та гоніння іммігрантів – новий президент Польщі готує виклики, які торкнуться України
Еспресо on espreso.tv
Перемога Навроцького: у Польщі буде політичний шторм?
У сусідів, схоже, починається політичний шторм. Так, нам би хотілося, щоб це відбувалося з іншої сторони кордону — у РФ. Але це стосується Польщі. З приходом до президентства Навроцького країна може впасти в позачергові — уже парламентські — вибори. Які своєю чергою мають шанс посилити позиції саме правих і праворадикальних сил. Читайте також: Люди в оточенні Навроцького здатні зробити його проукраїнськимЧим це загрожує Україні? Тенденцією, яку ми спостерігали останні два роки, тільки масштабованою в рази — антиукраїнською риторикою, популістськими закликами та призупиненням співпраці з Україною у багатьох сферах. Тобто, на жаль, на своєму кордоні ми матимемо ще одну Угорщину-2.ДжерелоПро автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політикиРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.  
we.ua - Перемога Навроцького: у Польщі буде політичний шторм?
Бабель on babel.ua
Спецоперація СБУ в Росії, окупація сіл на Сумщині, відставка Драпатого. Головне за тиждень
Цього тижня СБУ здійснила спецоперацію Павутина у РФ, командувач Сухопутних військ ЗСУ Драпатий подав рапорт про відставку, а у Польщі відбулися президентські вибори
we.ua - Спецоперація СБУ в Росії, окупація сіл на Сумщині, відставка Драпатого. Головне за тиждень
Last comments

What is wrong with this post?

Captcha code

By clicking the "Register" button, you agree with the Public Offer and our Vision of the Rules