Нова адміністрація Дональда Трампа ще не зайняла свої посади, адміністрація чинного президента Джозефа Байдена поступово здає напрями, посади та контроль. Також сильно пожвавився дипломатично-переговорний процес. Було багато різних меседжів, які зводяться до того, що можливе перемир’я чи мир не виключене. Натомість це передбачає створення демілітаризованої зони та означає можливе перекреслення нашого членства в НАТО.Я не знаю, як зараз це оцінювати, які переговорні позиції є на столі, але в теперішній ситуації ми в Україні надзвичайно тривожно сприймаємо все, що відбувається. Тому що занадто інтенсивні й занадто суперечливі сигнали. Чого нам чекати в Україні від нової адміністрації Трампа? І чого нам чекати від адміністрації президента Байдена, який зробив дуже багато й хотів би зробити за останній місяць ще більше, але далеко не всі в середовищі республіканців із тим погоджуються?Ви поставили дуже важливе і правильне запитання. І ви знаєте, я без перекладу майже все зрозумів.Отже, що ми маємо зараз: адміністрація Байдена активно наполягає на швидкому постачанні зброї в Україну і, на мою думку, готує додаткові санкції проти Росії. Це дійсно важлива та позитивна новина.Конгресмен Майк Уолц, якого Трамп призначив своїм новим радником з національної безпеки, зазначив, що він підтримує зв'язок із Джейком Салліваном, радником Байдена з національної безпеки. Це також можна розглядати як позитивний розвиток подій.Ще одним обнадійливим моментом є те, що генерал Кіт Келлог, якого Трамп призначив спеціальним представником з питань України та Росії, висловив схвалення щодо прискореного постачання зброї в Україну, назвавши це правильним кроком. Як на мене, така позиція є багатообіцяючою. Передусім, генерал Келлог є авторитетною постаттю, а його заяви свідчать про прихильність до принципу наступності. Він говорить про поступову передачу повноважень від адміністрації Байдена до команди Трампа, а не про різкий розрив чи відкриту критику дій нинішньої адміністрації, і це додає оптимізму.Ви також поставили дуже важливе запитання щодо загального плану команди Трампа з припинення війни. Хоча всі деталі поки що невідомі, ви маєте рацію, що вже є певний нарис цього плану. Схоже, що він передбачає замороження конфлікту на існуючих лініях розмежування. Однак такий підхід ускладнюється тим, що поточні лінії включають контроль України над частиною території Росії в Курській області. Така ситуація дає Україні суттєву перевагу. Є аргументи як "за", так і "проти" несподіваної та успішної атаки України в Курську минулого літа, але вона безперечно забезпечила стратегічну вигоду.Якщо план Трампа реалізовуватиметься в цьому напрямку, буде дуже цікаво спостерігати за розвитком цієї динаміки.По-друге, постає ключове питання: як забезпечити українську безпеку?Тут виникає чимало невизначеності. Я не знаю, до якого остаточного рішення дійде команда Трампа. Спочатку, за словами Джей Д. Венса, ідея полягала в тому, щоб повністю виключити членство України в НАТО або відкласти його на двадцять років. Проте невідомо, чи саме такого підходу дотримуватимуться Келлог та команда Трампа.Український уряд продемонстрував мудрість і виваженість, не відкидаючи план Трампа. Зрештою Україна висловила готовність взаємодіяти, водночас наголошуючи на критичній потребі в забезпеченні безпеки. Вважаю, що це абсолютно правильний підхід. Розумна стратегія українського уряду полягає не в тому, щоб опиратися всьому, а у визначенні найважливішого і наполегливому відстоюванні цього.Питання членства України в НАТО стане складним викликом для команди Трампа. У багатьох з його оточення є сумніви щодо самого НАТО. Проте третій елемент плану, який поки що є менш конкретизованим, але вже обговорюється, — це необхідність моніторингу лінії припинення вогню або лінії зіткнення. Європейські сили, зокрема європейські члени НАТО, ймовірно, візьмуть на себе цю відповідальність за підтримки Сполучених Штатів.На мою думку, якщо європейські країни готові активно долучитися до цього процесу, план Трампа має шанс на успіх. Звісно, не можу стверджувати, що він точно спрацює, і не вдаюся у деталі, але загальний концепт, як на мене, виглядає перспективним.Український уряд розсудливо погодився прийняти загальну концепцію плану як основу для діалогу. Так само виправданою є ваша наполегливість щодо членства в НАТО, адже це залишається найнадійнішою гарантією безпеки для України. Будь-які інші гарантії, ймовірно, будуть менш ефективними.Звичайно, Кремль одразу виступив із критикою цього плану. Речники та офіційні представники Кремля заявили, що передумовою для переговорів є визнання Україною незаконної анексії Криму та всіх чотирьох областей: Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської.Однак, як добре знають українці, Росія не контролює всі ці області. Путін вимагає, щоб Україна відступила, фактично передавши Росії землі, які вона не змогла завоювати. Ці землі залишилися поза контролем Росії завдяки успішному опору України. Така вимога не є серйозною пропозицією, а радше нахабною спробою примусити Україну до капітуляції.Нещодавно генерала Келлога запитали в інтерв’ю про ці російські вимоги, і його відповідь була надзвичайно промовистою. Він сказав, що росіянам варто двічі подумати. По суті, він чітко дав зрозуміти, що якщо вони думають, ніби можуть залякати Дональда Трампа або примусити його прийняти максималістську позицію Росії як відправну точку, то вони глибоко помиляються. Я високо оцінив його відповідь — вона була жорсткою, рішучою і ефективно протистояла російській зарозумілості.Проте позиція Трампа наразі залишається нечіткою. Ніхто не може сказати, якою вона буде в підсумку. Однак те, що наразі вимальовується, демонструє потенціал для реалізації. Ключовим елементом є не стільки лінія припинення вогню, скільки принцип, що Захід ніколи не повинен визнавати анексію Росією законної території України. Вся територія України є легітимною. Безпека та суверенітет — це два основоположні принципи.Я також хочу нагадати українській аудиторії, що Сполучені Штати мають довгу історію невизнання територіальних анексій агресорами. Доктрина Стімсона 1930-х років відкидала окупацію Японією Маньчжурії. Декларація Веллеса категорично заперечувала визнання радянської окупації країн Балтії. У 2018 році Декларація Помпео проголосила, що Сполучені Штати не визнають російську окупацію Криму. Це потужні прецеденти. Два з цих прикладів ініціювалися республіканцями, один — демократами, що свідчить про двопартійну відданість в цьому плані.Критично важливо, щоб ми ніколи не визнавали незаконних претензій Росії на територію України. Міжнародні кордони України були офіційно визначені, зокрема в російсько-українському договорі на початку 2000-х років, який підписав сам Путін. Ми повинні дотримуватися цієї позиції та серйозно ставитися до безпеки України.На початку цього тижня я мав два дні інтенсивних зустрічей з українцями, зокрема з колишнім міністром закордонних справ Дмитром Кулебою, Григорієм Немирею та іншими. У цих дискусіях також брали участь колишній заступник державного секретаря США Стів Бігун, представники Фінляндії, Польщі, Франції та інші американці. Ми детально обговорювали саме ці питання, і з нашими висновками можна ознайомитися на сайті Атлантичної ради. Це була серйозна дискусія, яка охопила багато критичних тем, які ви порушили.Тож ми дійшли висновку, що членство України в НАТО повинно стати частиною перемоги, адже це певний золотий стандарт. Ми не можемо вести переговори про членство України в НАТО з Росією і ніколи не повинні визнавати анексію Росією української території — ні зараз, ні в майбутньому. Лінія припинення вогню може бути лише одним із елементів, але ми маємо залишатися вірними своїм цінностям та інтересам безпеки, а це передбачає беззаперечну підтримку України як суверенної та незалежної держави. Ви надзвичайно детально охарактеризували теперішню ситуацію. Слабкий момент у ній – ірраціональність і агресія Кремля. Тут ключова історія – чи вдасться її стримати.Ми знали, що адміністрація Джозефа Байдена та сам президент Джозеф Байден є послідовними і прогнозованими. Президент Байден – шляхетна й мудра людина. Я не перетинався з президентом Трампом, але він не може бути охарактеризований як прогнозована людина. Це мене непокоїть, тому що будь-яка добра угода, яка могла би працювати в євроатлантичній спільноті чи навіть із китайцями, не обов’язково працюватиме з росіянами. І росіяни можуть намагатися ще підіймати градус ескалації, сподіваючись узяти додаткові бонуси, - російський наступ зараз триває.Відповідно Дональд Трамп може зробити торгову пропозицію – публічно, напівпублічно, кулуарно - і Україні, і Росії та намагатися узгодити це все в цивілізованому світі. Але якщо росіяни кажуть категорично ні, є побоювання, що Трамп може посилити тиск на Україну й на нашу владу, погрожуючи, знаємо чим: Майк Джонсон завжди може включити своє ліберум вето (принцип одноголосного прийняття рішень, - ред.), як було останнього разу з 24 мільярдами доларів додаткової допомоги, – є певний ризик.Які важелі впливу будуть у президента Дональда Трампа, аби тиснути потужно на Росію?Трамп залишається непередбачуваним, а в його оточенні звучать різні позиції. Наприклад, Такер Карлсон, який зараз перебуває в Москві, демонструє симпатії до російської перспективи, хоча він явно не розбирається в усіх деталях. Його підхід міг би привести до угоди з Москвою, жертвуючи інтересами України. Звичайно, це було б погано як для України, так і для нас, і вигідно лише Владіміру Путіну. Однак такий погляд не є представницьким для всього оточення Трампа.Особи, яких Трамп залучив до своєї команди національної безпеки, зокрема Марк Уолц, Марко Рубіо як держсекретар і Кіт Келлог як спеціальний представник з питань України та Росії, є досвідченими та авторитетними. Їхня політика, схоже, більше відповідає традиціям часів Рейгана.Багато чого залежатиме від Європи, зокрема від Європейському Союзу та європейських членів НАТО. Трамп переконаний, що Європа недостатньо інвестує в оборону, і, ймовірно, буде наполягати на збільшенні її внеску в допомогу Україні. Проте деякі країни, такі як Польща, вже докладають значних зусиль для власної оборони. Польща суттєво підвищила витрати на оборону, а Фінляндія в цьому контексті сміливо дихає їй в потилицю. Обидві країни є надійними союзниками України. Я розумію, що між Україною та Польщею існують певні двосторонні питання, але тут вони не є предметом обговорення. Польща дотримується стратегії, яка зосереджена на підтримці України та захисті власних національних інтересів. Вона розуміє, що опір України російській агресії є ключовим для польської безпеки. Однак Польща, ймовірно, не відправить свої війська на місії з моніторингу припинення вогню без підтримки Сполучених Штатів. Гадаю, що вимога такої підтримки є абсолютно виправданою.Трамп в свою чергу аналізуватиме, чи готові європейці надавати достатню допомогу. Європейські країни, зрештою, будуть звертатися до Сполучених Штатів за додатковою підтримкою. Така взаємодія може стати основою для успішної угоди або ж привести до повного провалу.Трамп, без сумніву, діятиме рішуче. Якщо Росія залишатиметься занадто зарозумілою і відмовиться співпрацювати з Трампом на запропонованих умовах, тоді він може дійти висновку, що Росія таки є головною проблемою всього – що ми і так розуміємо.Насправді не можу дати однозначної відповіді на ваше запитання. Трамп – непередбачуваний, і він використовує таку свою рису як стратегічний інструмент, щоб дезорієнтовувати своїх опонентів. Якщо Байден був, можливо, занадто передбачуваним, то Трамп може діяти з точністю до навпаки - занадто непередбачувано. В ідеалі хотілося б мати справу з золотою серединою. Але це так, думки вголос. Маємо те, що маємо. Трамп ось-ось прийде до влади, тож ми повинні зробити все від нас можливе заради спільного успіху.На сьогодні уряд України, як на мене, дуже добре справляється з поточною ситуацією. У будь-якому разі зараз виповнилося 30 років з моменту підписання Будапештського меморандуму. Ключова історія – хто буде гарантувати так звану добру угоду. Я не кажу про погану угоду, про це ми поговорили, але погану угоду я також повністю не виключаю, говорячи про теперішній період. У нас залишилося близько місяця до інавгурації Дональда Трампа та впровадження всіх його людей на певних посадах.За цей місяць може статися ще дуже багато неприємного, ми розуміємо, що росіяни завжди готові піднімати градус ескалації. Демонстративне використання міжконтинентальної балістичної ракети середньої дальності є цьому підтвердженням, у будь-який момент вони можуть використати «Орешник», але не для того, щоб залякати нас, – для того щоб залякати когось у Берліні, у Парижі чи у Вашингтоні. І ці люди напишуть свої колонки й виступатимуть на Fох nеws, вони казатимуть: ви бачите, адміністрація Байдена привела світ на поріг Третьої світової війни – наш президент Дональд Трамп її зупинив; хоча угода й не настільки добра для українців, але все одно - ми зупинили світову кризу й скочування в Третю світову.Росіяни надзвичайно стратегічно мислять у подібних речах і дуже добре знають історію Карибської кризи. Я переживаю і з цього приводу.Ви абсолютно праві. Росія намагається скористатися західними, зокрема американськими, побоюваннями щодо ескалації, щоб паралізувати нашу волю до дій. Ви наводите дуже точний аналіз, а ми повинні зберігати міцність духу. Путін намагається нас залякати, але ми не маємо права піддаватися цим погрозам. Так, Росія володіє ядерною зброєю, але і ми також. Під час холодної війни ми, американці, навчилися протистояти залякуванню навіть у найскладніші періоди. Сьогодні нам знову потрібна ця рішучість. Росія найімовірніше не застосує ядерну зброю, але вона використовує ракетні удари, щоб залякувати європейців. І видається, що це добряче впливає на Німеччину, де Шольц конкретно занепокоєний політичними наслідками і навіть говорить про себе як про "заморожуючого канцлера". Проте факт залишається незмінним: найкращий спосіб уникнути ескалації — це зупинити російську агресію і продемонструвати силу саме зараз. Зволікання з діями лише заохочує подальшу агресію.Хочу підкреслити, що погоджуюся з вами: Будапештський меморандум 30 років тому був доленосною помилкою. Ми повинні винести уроки з наших минулих помилок і діяти більш рішуче в майбутньому. Попрошу дати пораду представникам нашого уряду, на що їм слід звертати увагу якнайпильніше, у чому треба бути дуже обережними зараз у комунікації з адміністрацією Трампа?Українцям слід звернутися до всіх, хто має вплив у колі Трампа, включаючи колишніх посадовців, американців, які працювали в першій адміністрації Трампа, та інших, і підтримувати з ними постійний і відкритий діалог. Як я вже зазначав, український уряд вчинив абсолютно правильно, вітаючи зацікавленість команди Трампа у вирішенні війни на справедливих і прийнятних умовах. Пропозиція співпраці з Трампом — це саме той підхід, який сьогодні конче необхідний. Ось що я хочу порадити українським урядовцям. Також мені відомо, що українське посольство у Вашингтоні активно працює, і я щиро бажаю пану Єрмаку успіхів у його зусиллях.
... More