Search trend "прапор росії"

У суботу, 14 червня, у Вашингтоні пройшов масштабний військовий парад з нагоди 250-річчя створення армії США. Парад транслювався в ефірі Білого дому. Це стало першим подібним заходом у столиці за понад 30 років. Хоча подія співпала з 79-річчям президента Дональда Трампа, офіційно у Білому домі заперечують будь-який зв'язок між цими подіями. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ні фашистському параду": США охопили масові протести проти Трампа У святкуванні взяли участь близько 7 тис. військових та 84 одиниці техніки, зокрема 28 танків "Абрамс". Присутнім показали зразки озброєння й військової форми різних історичних періодів - від війни за незалежність до сучасних бойових систем. Серед техніки були експонати Першої та Другої світових воєн, а також Корейської, В'єтнамської кампаній та конфлікту в Перській затоці. На параді були присутні президент Дональд Трамп із першою леді Меланією, віцепрезидент Джей Ді Венс із дружиною, міністр оборони Піт Гегсет, держсекретар Марко Рубіо та інші високопосадовці. Офіційний акаунт Міністерства оборони США опублікував графічний банер до Дня прапора (Flаg Dаy), який викликав хвилю критики через використання кольорів, схожих на російський прапор - білої, синьої та червоної горизонтальних смуг. Зображення, яке мало привітати американців зі святом, багато користувачів у мережі сприйняли як таке, що нагадує триколор Росії.

Пентагон на привітанні із Днем прапора США розмістив прапор Росії, що спричинило скандал.

Офіційний акаунт Міністерства оборони США опублікував графічний банер до Дня прапора (Flаg Dаy), який викликав хвилю критики через використання кольорів, схожих на російський прапор - білої, синьої та червоної горизонтальних смуг. Про це повідомляє "Главком". Зображення, яке мало привітати американців зі святом, багато користувачів у мережі сприйняли як таке, що нагадує триколор Росії. Це спричинило активне обговорення та критику на адресу розробників дизайну. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: США не готові підтримати зниження цінової стелі на російську нафту - Вlооmbеrg Офіційної реакції від Міністерства оборони США наразі немає, однак деякі експерти припускають, що подібна графіка з'явилася внаслідок низької якості оформлення або банальної дизайнерської помилки. Частина користувачів у соцмережах саркастично зазначала, що над банером, ймовірно, працював "агент під прикриттям". Інші коментатори вважають це просто невдалим візуальним рішенням без зловмисного наміру. 14 червня у США пройшла хвиля масштабних демонстрацій, які збіглися з 79-м днем народження Дональда Трампа. Протестувальники вийшли на вулиці у відповідь на організований у Вашингтоні урочистий військовий парад з нагоди 250-річчя з дня створення Армії США, який вони розцінили як тривожний символ авторитарних амбіцій.

Міністерство оборони США привітало американців з днем прапора з ілюстрацією, на якій присутній прапор Росії.

На війні в Україні ліквідували так званого "активіста" "Кримської весни" та зрадника Костянтина Єрманова. Чоловік був ексдепутатом окупаційної міськради Керчі. Повний текст новини

Сергій Плохій. Остання імперія. Занепад і крах Радянського Союзу. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2025У контексті сьогоднішніх розмов про потребу контролю над країною-агресором, розділення її на локальні зони, яке нагадуватиме розпад Радянського Союзу тощо, ця книжка нагадує, як воно буває насправді, коли розмови позаду, і хтось має взятися до справи. Тож маємо "Останню імперію" Сергія Плохія, створену на основі розсекречених документів та інтерв’ю з безпосередніми свідками подій - новий, сміливий погляд на останні місяці життя Радянського Союзу. "Легко зрозуміти (і збагнути) почуття тих, хто став учасником подій кінця 1991 року, - зауважує автор, - коли вони бачили, як із флагштока в Кремлі спускається червоний прапор, і згадували втрати, яких зазнали США в глобальному суперництві з СРСР. Тепер, коли відтоді збігла майже чверть століття, не менш важливо дати неупереджену оцінку тим подіям". Аналіз згаданих матеріалів наштовхують на висновок: крах СРСР не був результатом діяльності спецслужб Сполучених Штатів, навпаки, американські лідери боялися раптового колапсу радянської держави, який міг затягти Євразію в політичний та економічний хаос. Називаючи розпад СРСР "роботою Америки", політичні діячі США переоцінили власний потенціал у знищенні та перебудові іноземних режимів. Автор упевнений: американська роль у розвалі Союзу була міфом, який роздували на догоду діячам американської зовнішньої політики та прихильникам імперського реваншу в Росії. Україна стала ключовим гравцем у драмі розвалу Союзу й не тільки здобула незалежність для себе, але й показала шлях до державності менш рішучим республікам, як-от Білорусь та Казахстан. "У версії, яку я пропоную, - нагадує автор, - ви побачите набагато складнішу і, можливо, не таку однозначну картину подій, які передували краху СРСР. І ця картина відрізняється від уявлень, поширених серед колишніх сторін холодного протистояння". До речі, це видання здобуло премію Лайонела Ґельбера – як краща книжка англійською з історії міжнародних стосунків.Генрі Кіссінджер. Світовий порядок. Роздуми про характер націй в історичному контексті. – К.: Наш Формат, 2025Щодо заявленого світового порядку – тим паче нового – прохання не турбуватися. Якщо й був колись, то його, наче Місяць у Гоголя, робили далеко й неякісно. "Ніякого воістину глобального "світового порядку" ніколи не було, - підтверджує автор цієї книжки. - Те, що вважається порядком у наш час, винайдено майже чотири століття тому в Західній Європі на мирній конференції в німецькому регіоні Вестфалія, у якій більшість інших континентів і цивілізацій не брала участі чи навіть не мала про неї уявлення". Хай там як, але "Світовий порядок" Генрі Кіссінджера - уславленого політолога, дипломата, радника з національної безпеки та державного секретаря США в 1960-1970-ті роки - осмислює підстави сучасної кризи міжнародного права. Ставлячи під сумнів існування єдиної загальноприйнятої моделі світового порядку, у своєму історичному екскурсі він розглядає конкуренцію різноманітних варіантів світового порядку як похідну від цивілізаційних уявлень про порядок загалом. Чи можливе співробітництво між державами, які мають принципово різні візії світового порядку? Як бути з недержавними акторами світової політики? Чи потребує перегляду взаємозв’язок цінностей і зовнішньої політики? Усі ці та багато інших гострих питань розглянуті в контексті перспективи змін світового порядку у ХХІ столітті та динаміки американської зовнішньої політики. "Американський підхід до політики є прагматичним, китайський – концептуальним, - нагадує автор. - Америка ніколи не мала потужного загрозливого сусіда; Китай ніколи не залишався без потужного противника біля своїх кордонів. Американці вважають, що кожна проблема має рішення; китайці думають, що кожне рішення торує шлях для нового набору проблем. Американці шукають результат у реагуванні на безпосередні обставини; китайці зосереджуються на еволюційних змінах".Бен Шапіро. Світанок авторитаризму: як ліві озброїли інституції США проти опонентів. – К.: Наш Формат, 2025У цій книжці нам вкотре нагадують про те, як "культура скасування" стала звичною частиною сучасного життя в країнах Заходу. Ніби як в ім’я прогресу, рівності, толерантності та справедливості все більше слів, ідей, наукових досліджень і поглядів оголошуються єретичними. Іноді аргументовано та зазвичай імпульсивно апологети цієї пошесті в соцмережах тиснуть на всіх, хто сміє піти проти панівних ліволіберальних ідей. Усе це - прояви "лівого авторитаризму", про які пише у своїй книжці "Світанок авторитаризму" Бен Шапіро. Між іншим, один з найвідоміших консервативних мислителів Заходу, автор бестселерів Nеw Yоrk Тіmеs, випускник Гарвардської школи права, який працює головним редактором Dаіly Wіrе і веде "Шоу Бена Шапіро" - найпопулярніший консервативний подкаст у США. У цій книжці нам нагадують, що творцями, осередками і трансляторами лівого авторитаризму стали прогресистські політичні еліти, більшість провідних американських медіа, університетів та академічних кіл, спортивних зірок і представників креативних індустрій. З одного боку, жорстка цензура проникла майже в усі сфери життя - від соцмереж до роботи корпорацій, а з іншого, посилення лівого авторитаризму все сильніше розхитує маятник поляризації суспільства, сприяє формуванню радикальніших "правих" поглядів та реакціонерських рухів, знищує точки дотику між людьми. Що робити, спитаєте? "Для тих, хто хоче боротися з лівими авторитаристами, доступний один політичний варіант: - підказує автор, - офіційне розширення закону про боротьбу з дискримінацією, з внесенням до нього питання політики. Багато штатів серед інших стандартів забороняють дискримінацію за ознакою статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, раси, релігії, віку та інвалідності. Проте ви все одно можете зазнати дискримінації на підставі ваших політичних поглядів. Якщо ми хочемо, щоб авторитарні ліві дотримувалися власних стандартів - якщо ми хочемо використовувати захист закону для запобігання "дискримінації" через обмеження свободи об’єднань, - тоді навіщо давати авторитарним лівим монополію на антидискримінаційний закон?"Чарльз Мюррей. Людське різноманіття: природа статі, раси й класів. – К.: ВооkСhеf, 2025Усі люди рівні, але лише у своїй групі, стверджує провокативний американський політолог Чарльз Мюррей у своїй книжці "Людське різноманіття: природа статі, раси й класів". Він прискіпливо дослідив соціальні догми, які стосуються поділу людей за статтю, расою та соціальним становищем у суспільства, й говорить про те, що такі установки стримують прогрес, який пропонує біологія. Опрацювавши величезну кількість наукового матеріалу, автор обґрунтовує кожну свою думку, підводячи читача до певних висновків. Яких саме? У принципі, до тих, про які люди завжди знали, наймаючи того чи іншого індивіда на певну роботу, або чомусь – цікаво, чому? – одразу відмовляючи йому. Усередині черепа, переконують нас, всі начебто однакові. То чого ж не беруть? "Перефразовуючи поняття однаковості, - пояснює автор, - незалежно від гендеру, раси чи соціального походження, люди мають ставати інженерами-електриками, дитячими вихователями, вигравати шахові турніри й писати фантастичні оповідання приблизно в однакових пропорціях. Вони повинні мати подібні розподіли сімейних доходів, ментальне здоров'я й очікувану тривалість життя. Відмінності між ними в житті є доказом від супротивного існування соціальних, культурних і управлінських дефектів, які можна скоригувати відповідними публічними політиками". Тобто змусити брати на роботу того, кого не беруть? У будь-якому разі, варто розібратися з цим питанням, чи не так? І тоді ми вкотре згадаємо, що розподіл людей за новим соціальним принципом можливий лише через зміну соціальних інститутів, на які не впливає ані вроджені особливості, природні здібності чи якась там (відповідна) соціальна поведінка.Жаніна Мірчевська. Крах "Атласа". – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2024У жанровому сенсі ця драма недаремно означена параболою, адже її герої, події та загалом сюжет відсилають до популярної культури. З одного боку, "Крах "Атласа" Жаніни Мірчевської - крах ілюзії про те, що можна безкарно втрутитися в певний порядок, святкувати тріумф, не сплативши ціну за перемогу. З іншого боку, чотири китобої, чий гарпун, вбиває кита, запускаючи серію непередбачуваних подій, які зрештою призводять до катастрофи – наче колекція імен зі згаданої класики. Кривава Середа (67 років) має дерев’яну ногу, як Джон Сільвер з "Острова скарбів" Стівенсона, У Роко Чорного Ока (42 роки) на оці пов’язка,  як у Капітана Флінта з того ж твору або в будь-кого з флібустьєрів. У Луки Ліхтаря (31 рік) замість руки залізний гак, як у Капітана Гака з повісті "Пітер Пен і Венді". І все б воно нічого, і дія вкладалася б у виробничу драму, коли під час шторму корабель пошкоджено, і моряки поступово втрачають те, що їх поєднувало, якби… Якби на глибині 8572 метри під водою у морській безодні, на дні океану, ще й поблизу Бермудського трикутника, не плавало три фрагменти тіл різних людей - Око, Нога, Рука. Чиї вони, як гадаєте? У будь-якому разі, саме вони й починають дійство. "ОКО: Але як, як нам з'єднатися в одне ціле, якщо ми - плоть від людей різних, різного віку й баченого ними світу? Я - з голови Роко; він тепер напівсліпий блукає... де його день застане. РУКА: А мені так нудно без мого Луки. НОГА: А мені - без мого друзяки Середи…" Шекспірівська драма, чи не так? Центральним мотивом якої, за словами авторки, є близькість до межі та Ніщо, і текст насправді працює не з історією, адже життя вже позаду. Адже всі персонажі, які опинились на розтрощеному кораблі, розповідають про те, ким вони були, що з ними сталося, що визначило їхнє життя, і цю драматичну ситуацію можна декодувати і прикласти до всієї цивілізації, яка теж перебуває у переломному моменті.

Президент США буде змушений йти на поклін до Путіна, бо в руках у кремлівського диктатора опинилася "золота акція" - той зараз у становищі "миротворця" і може або врятувати Трампа від міжнародної ганьби, або знищити його політично. Путін це вже почав використовувати: зявивив, що поговорив з прем'єром Ізраїлю Нетаньягу та президентом Ірану Пезешкіаном і тепер "сприятиме деескалації конфлікту між Іраном та Ізраїлем". У ніч на п'ятницю, 13 червня, Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) провела спецоперацію "Лев, що піднімається" проти ядерних об'єктів Ірану. Було задіяно понад 200 винищувачів проти 100 цілей на території Ірану, пов'язаних з ядерною програмою. Тегеран спершу відповів сотнею БпЛА, які випустив по території Ізраїлю, а увечері здійснив ще й масові запуски балістичних ракет. ЦАХАЛ ліквідував близько двох десятків іранських високопосадовців. Серед них командувач Корпусу стражів ісламської революції (КСІР) Хоссейн Саламі, голова Генштабу Повітряних сил Ірану Мухамед Багрі, науковці-ядерники. Тяжко поранений радник Верховного лідера Ірану. Офіційний Тегеран швидко призначив нових голову Генштабу Повітряних сил і КСІР: Хабіболлу Саярі та Ахмала Вахіді. Конфлікт "Іран - Ізраїль" триває з 1979 року, коли після Ісламської революції Тегеран розірвав відносини з Тель-Авівом і розпочав програму протистояння "сіонізму", до якої, зокрема, входять і так звані антиізраїльські проксі-угруповання на територіях інших держав. Найвідоміші з них: ХАМАС у Секторі Газа і "Хезболла" у Лівані. Проти "Хезболли" ЦАХАЛ провів успішну спецоперацію, у ХАМАСі знищив кілька важливих лідерів і нині ведуться переговори за посередництва Єгипту і Катару та за активної модерації США. Наприкінці каденції президента США Джо Байдена було укладено угоду про перемир'я між ХАМАСом та Ізраїлем, проте до тривалого припинення вогню справа так і не дійшла. Підважені переговори Ескалація поставила хрест на складних переговорах між США та Іраном по ядерній угоді. Білий дім наполягав на повній відмові Тегерану від усіх програм по збагаченню урану. Іран погоджувався лише на мораторій протягом року на таку діяльність. Посередником у перемовинах виступав Оман. Беньямін Нетаньягу неодноразово заявляв про наміри завдати удару по ядерних об'єктах Ірану Спецоперація Ізраїлю "Лев, що піднімається" була довгоочікуваною: після обміну масованими ударами восени 2024 року між країнами прем'єр Беньямін Нетаньягу неодноразово заявляв про наміри завдати удару по ядерних об'єктах Ірану, котрі загрожують Ізраїлю. Однак ані Джо Байден, ані Дональд Трамп не схвалили таких дій. Новий президент США зосередився на переговорах по ядерній угоді з Іраном, котрі мали на меті знищити загрозу отримання Ісламською республікою ядерної бомби. Бо конфлікт на Близькому сході міг би стати ядерним. Напередодні цієї спецоперації ЦАХАЛу ізраїльська розвідка вже мада інформацію, що Тегерану залишилося кілька місяців до отримання власної ядерної бомби. "Схвалив чи не схвалив" Реакція світу на спецоперацію Ізраїлю не забарилася. Журналістка наближеного до республіканців телеканалу Fох nеws Дженніфер Гріффін написала у соцмережі Х, як одна з її колег у ніч на п'ятницю розмовляла по телефону з Трампом про ядерні переговори з Іраном. Президент США нібито сказав: "У керівництві Ірану є пара людей, котрі вже не повернуться за стіл переговорів". Офіційно президент США висловив сподівання на продовження переговорів з Іраном. Саме Трамп восени 2024 року утримав Нетаньягу від ударів по ядерних об'єктах Ірану, тому він не міг не здогадуватися про спецоперацію ЦАХАЛу 13 червня 2025 року. Карма за Джо У такому разі США втягуються у війну, набагато масштабнішу і страшнішу, ніж війна Росії в Україні, за котру республіканці досі шматують Джо Байдена і демократів. Держсекретар Марко Рубіо поспішив завірити: удари Ізраїлю по території Ірану є "односторонньою дією". І закликав Іран не атакувати американський збройний контингент у регіоні. Водночас Рубіо наголосив - Ізраїль повідомив американців, про "дії, потрібні для самооборони". Ескалація на Близькому сході означає провал політики чинної адміністрації США в регіоні Тому офіційно "схвалив чи не схвалив" - так і залишається без відповіді. Ескалація на Близькому сході означає провал політики чинної адміністрації США в регіоні. З огляду на попереднє стрімке насичення Ізраїлю зброєю (у тому числі, через скорочення такої допомоги Україні), це було очікувано. Непевність щодо схвалення спецоперації ЦАХАЛу свідчить, що Трамп не визначився, як діяти далі. Ще б пак: дибки стали важливі держави Близького Сходу і не лише вони. Критики і примиренці Світові лідери поділилися на два табори: одні закликали до стриманості, інші - не шкодували гострих слів на адресу Ізраїлю. Нетяньягу о другій годині ночі спілкувався з канцлером ФРН Фрідріхом Мерцом За даними німецького видання Dеr Sріеgеl, Нетяньягу о другій годині ночі спілкувався з канцлером ФРН Фрідріхом Мерцом і попередив його про спецоперацію. На загал Мерц закликав до стриманості, як і британський прем'єр Кір Стармер. Про поміркованість і про продовження переговорів говорив і генсек ООН Антоніу Гутерріш. Катар назвав дії Ізраїлю проти Ірану "кричущим порушенням суверенітету і безпеки Ісламської республіки", котре заважає дипломатичним зусиллям по врегулюванню конфлікту. Засудили Ізраїль: Туреччина, Саудівська Аравія, Оман, Об'єднані Арабські Емірати. Посольство Китаю в Ірані назвало ситуацію складною і закликало співгромадян подбати про безпеку. Директор МАГАТЕ Рафаель Гросі повідомив, що радіаційний фон в Ірані не перевищений, але сторонам краще утриматися від подальшої ескалації. Верховний лідер Ірану Алі Хаменеї пообіцяв "сіоністському режиму" гірку долю, "до котрої треба йому вже готуватися". Над мечеттю Джамкаран в Ірані підняли червоний прапор помсти. Підготовка до "гіркої долі" Іранська помста може бути жорстокою, вважає директор іранської програми в аналітичному центрі Інституту досліджень нацбезпеки Раз Зіммт. Іран атакуватиме ізраїльські міста і села. Водночас Зіммт звертає увагу, що в ході спецоперації ЦАХАЛу не вдалося вразити іранські потужності по виробництву балістичних ракет, котрі були майже знищені восени минулого року, але з допомогою Китаю швидко відновлені. Іран все ще може виробляти до 50 балістичних ракет на місяць Нині Іран все ще може виробляти до 50 балістичних ракет на місяць. Отже, слід очікувати на серію атак між країнами і переростанням війни до статусу світової. "Якщо іранці дадуть відповідь, а Ізраїль потому знову нападе, і не один раз, у якийсь момент американці не зможуть залишатися осторонь", - вважає Зіммт. Український інтерес Подальший розвиток подій у регіоні залежить від Ірану, але зрозуміло, що спецоперація ЦАХАЛу суттєво вплине і на безпекову дискусію в Європі, зокрема, навколо України. "Лев, що піднімається" стане основним пунктом обговорення на саміті НАТО. Тим паче, президента США і лідерів Альянсу, схоже, позбавляють права вибору. У відгомоні подій 13 червня особливо цікавою є реакція Росії. У Кремлі нагадали про Договір про поглиблене стратегічне партнерство. За аналгією з договором з КНДР, документ містить пункт про спільну відповідь сторін на агресію проти однієї з них. Можливо, тому Путін поки реагує обережно. За словами його речника Дмитра Пєскова, Росія занепокоєна ескалацією напруги між Ізраїлем та Іраном, МЗС РФ скоро випустить розгорнуту заяву. Якщо Трамп прагнутиме переговорів на Близькому Сході, це ставить його у залежність перед кремлівським диктатором Для Ірану настав момент істини - чи допоможе Росія відбитися від атак? Тим часом ситуація дуже вигідна Путіну, бо на світовому ринку аж на 13% зросли ціни на нафту, що збільшить прибутки Кремля. Під час свого останнього спілкування Трамп і Путін більше говорили про Іран, ніж про Україну, і Путін запропонував своє посередництво з Тегераном. Якщо Трамп прагнутиме переговорів на Близькому Сході, це ставить його у залежність перед кремлівським диктатором. І Путін цим скористається вимагатиме чого завгодно: хоч закріплення за собою Криму, хоч територій України. Оскільки Іран залежний від Росії через ресурси, то Путіну буде легко домогтися від Тегерана або відплати, або згоди на переговори. Судячи з нічної заяви Кіта Келлога про можливість "заморозки" російської війни в Україні по фактичній лінії розмежування, Білий дім усвідомлює ризики і надсилає сигнали Кремлю про геополітичні торги довкола України, щоб швидко залатати репутацію Дональда Трампа. Вибір у Трампа невеликий. Якщо він відкрито або приховано підтримає Ізраїль у війні проти Ірану, то зруйнує домовленості, досягнені із Саудівської Аравією та ОАЕ під час свого близькосхідного турне. У тому числі, про збільшення видобутку нафти від "ОПЕК+", що мало стати важливим важелем тиску на РФ у стримуванні проти України та Європи. Якщо домагатиметься відновлення переговорів - без Росії таки не обійтися. За інших сценаріїв розвитку подій, Кремль розпочинає наступ на Україну і силовим шляхом закріплює все, куди зможе дійти, а "угода про надра" перетворюється для США з "дуже вигідної" на порожні папірці.

Маріуполь звільнили від російських бойовиків-загарбників 13 червня 2014-го. Участь брали спецпідрозділ МВС "Азов", підрозділи Національної гвардії України і "Дніпро-1". Протистояння із терористами тривало із 6 травня. Після проголошення терористичної ДНР у Донецьку, у квітні місто опинилося під контролем сепаратистів. Вони тероризували місцевих мешканців, захопивши приміщення міської ради та інших державних органів. На даху вивісили прапор терористичної організації. У місті панував хаос, стрілянина, безкінечні мітинги за приєднання до Росії. Центр міста був перекритий барикадами, містом ходили невідомі озброєні люди. За день до звільнення Маріуполя з міста втекла банда "Чечена" - одного з лідерів терористів. Він отримав інформацію про майбутній штурм і не попередив інших терористів. Вранці 13 червня почався штурм. Позиції терористів обстріляли із ЗУ-23. У бій вступили штурмові групи "Азова". Їхньою ціллю було взяти під контроль банк на вулиці Грецькій там знаходилась штаб-квартира терористів. Під час зачистки міста, ліквідували ключові опорні точки бойовиків. Знищили техніку та відновили контроль над усіма захопленими адмінбудівлями. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Терористи захопили Донецьк Після зачистки міста озброєні сутички не припинилися. Наступного дня на "Пост-мосту" терористи з засідки обстріляли колону прикордонників, п'ятеро тоді загинули. Бойовики продовжували обстріл околиць міста. Уперше урочисто День звільнення Маріуполя від проросійських терористів було відзначено на державному рівні 13 червня 2016 року, на другу річницю звільнення міста. Зараз Маріуполь знову знаходиться в окупації. Російські війська повністю захопили місто 21 травня 2022 року, згідно з інформацією від Генерального штабу ЗСУ. Бої за Маріуполь тривали з 24 лютого до 18 травня 2022 року. 1 березня місто було повністю оточене. 14 березня російська армія штурмувала морський порт. 20 травня здалися останні українські війська на Азовсталі. Показали фото і відео звільнення Маріуполя 13 червня 2014 року. Місто завжди було ласим шматком для Кремля, адже мало стратегічне значення. Маріуполь - це портове місто. Тут було металургійні комбінати і найбільше в Україні машинобудівне підприємство - Азовмаш. Їхня продукція становила значну частину експорту України.

У столиці Ізраїлю розгорнули величезний триколор

Сергій Плохій. Остання імперія. Занепад і крах Радянського Союзу. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2025У контексті сьогоднішніх розмов про потребу контролю над країною-агресором, розділення її на локальні зони, яке нагадуватиме розпад Радянського Союзу тощо, ця книжка нагадує, як воно буває насправді, коли розмови позаду, і хтось має взятися до справи. Тож маємо "Останню імперію" Сергія Плохія, створену на основі розсекречених документів та інтерв’ю з безпосередніми свідками подій - новий, сміливий погляд на останні місяці життя Радянського Союзу. "Легко зрозуміти (і збагнути) почуття тих, хто став учасником подій кінця 1991 року, - зауважує автор, - коли вони бачили, як із флагштока в Кремлі спускається червоний прапор, і згадували втрати, яких зазнали США в глобальному суперництві з СРСР. Тепер, коли відтоді збігла майже чверть століття, не менш важливо дати неупереджену оцінку тим подіям". Аналіз згаданих матеріалів наштовхують на висновок: крах СРСР не був результатом діяльності спецслужб Сполучених Штатів, навпаки, американські лідери боялися раптового колапсу радянської держави, який міг затягти Євразію в політичний та економічний хаос. Називаючи розпад СРСР "роботою Америки", політичні діячі США переоцінили власний потенціал у знищенні та перебудові іноземних режимів. Автор упевнений: американська роль у розвалі Союзу була міфом, який роздували на догоду діячам американської зовнішньої політики та прихильникам імперського реваншу в Росії. Україна стала ключовим гравцем у драмі розвалу Союзу й не тільки здобула незалежність для себе, але й показала шлях до державності менш рішучим республікам, як-от Білорусь та Казахстан. "У версії, яку я пропоную, - нагадує автор, - ви побачите набагато складнішу і, можливо, не таку однозначну картину подій, які передували краху СРСР. І ця картина відрізняється від уявлень, поширених серед колишніх сторін холодного протистояння". До речі, це видання здобуло премію Лайонела Ґельбера – як краща книжка англійською з історії міжнародних стосунків.Генрі Кіссінджер. Світовий порядок. Роздуми про характер націй в історичному контексті. – К.: Наш Формат, 2025Щодо заявленого світового порядку – тим паче нового – прохання не турбуватися. Якщо й був колись, то його, наче Місяць у Гоголя, робили далеко й неякісно. "Ніякого воістину глобального "світового порядку" ніколи не було, - підтверджує автор цієї книжки. - Те, що вважається порядком у наш час, винайдено майже чотири століття тому в Західній Європі на мирній конференції в німецькому регіоні Вестфалія, у якій більшість інших континентів і цивілізацій не брала участі чи навіть не мала про неї уявлення". Хай там як, але "Світовий порядок" Генрі Кіссінджера - уславленого політолога, дипломата, радника з національної безпеки та державного секретаря США в 1960-1970-ті роки - осмислює підстави сучасної кризи міжнародного права. Ставлячи під сумнів існування єдиної загальноприйнятої моделі світового порядку, у своєму історичному екскурсі він розглядає конкуренцію різноманітних варіантів світового порядку як похідну від цивілізаційних уявлень про порядок загалом. Чи можливе співробітництво між державами, які мають принципово різні візії світового порядку? Як бути з недержавними акторами світової політики? Чи потребує перегляду взаємозв’язок цінностей і зовнішньої політики? Усі ці та багато інших гострих питань розглянуті в контексті перспективи змін світового порядку у ХХІ столітті та динаміки американської зовнішньої політики. "Американський підхід до політики є прагматичним, китайський – концептуальним, - нагадує автор. - Америка ніколи не мала потужного загрозливого сусіда; Китай ніколи не залишався без потужного противника біля своїх кордонів. Американці вважають, що кожна проблема має рішення; китайці думають, що кожне рішення торує шлях для нового набору проблем. Американці шукають результат у реагуванні на безпосередні обставини; китайці зосереджуються на еволюційних змінах".Бен Шапіро. Світанок авторитаризму: як ліві озброїли інституції США проти опонентів. – К.: Наш Формат, 2025У цій книжці нам вкотре нагадують про те, як "культура скасування" стала звичною частиною сучасного життя в країнах Заходу. Ніби як в ім’я прогресу, рівності, толерантності та справедливості все більше слів, ідей, наукових досліджень і поглядів оголошуються єретичними. Іноді аргументовано та зазвичай імпульсивно апологети цієї пошесті в соцмережах тиснуть на всіх, хто сміє піти проти панівних ліволіберальних ідей. Усе це - прояви "лівого авторитаризму", про які пише у своїй книжці "Світанок авторитаризму" Бен Шапіро. Між іншим, один з найвідоміших консервативних мислителів Заходу, автор бестселерів Nеw Yоrk Тіmеs, випускник Гарвардської школи права, який працює головним редактором Dаіly Wіrе і веде "Шоу Бена Шапіро" - найпопулярніший консервативний подкаст у США. У цій книжці нам нагадують, що творцями, осередками і трансляторами лівого авторитаризму стали прогресистські політичні еліти, більшість провідних американських медіа, університетів та академічних кіл, спортивних зірок і представників креативних індустрій. З одного боку, жорстка цензура проникла майже в усі сфери життя - від соцмереж до роботи корпорацій, а з іншого, посилення лівого авторитаризму все сильніше розхитує маятник поляризації суспільства, сприяє формуванню радикальніших "правих" поглядів та реакціонерських рухів, знищує точки дотику між людьми. Що робити, спитаєте? "Для тих, хто хоче боротися з лівими авторитаристами, доступний один політичний варіант: - підказує автор, - офіційне розширення закону про боротьбу з дискримінацією, з внесенням до нього питання політики. Багато штатів серед інших стандартів забороняють дискримінацію за ознакою статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, раси, релігії, віку та інвалідності. Проте ви все одно можете зазнати дискримінації на підставі ваших політичних поглядів. Якщо ми хочемо, щоб авторитарні ліві дотримувалися власних стандартів - якщо ми хочемо використовувати захист закону для запобігання "дискримінації" через обмеження свободи об’єднань, - тоді навіщо давати авторитарним лівим монополію на антидискримінаційний закон?"Чарльз Мюррей. Людське різноманіття: природа статі, раси й класів. – К.: ВооkСhеf, 2025Усі люди рівні, але лише у своїй групі, стверджує провокативний американський політолог Чарльз Мюррей у своїй книжці "Людське різноманіття: природа статі, раси й класів". Він прискіпливо дослідив соціальні догми, які стосуються поділу людей за статтю, расою та соціальним становищем у суспільства, й говорить про те, що такі установки стримують прогрес, який пропонує біологія. Опрацювавши величезну кількість наукового матеріалу, автор обґрунтовує кожну свою думку, підводячи читача до певних висновків. Яких саме? У принципі, до тих, про які люди завжди знали, наймаючи того чи іншого індивіда на певну роботу, або чомусь – цікаво, чому? – одразу відмовляючи йому. Усередині черепа, переконують нас, всі начебто однакові. То чого ж не беруть? "Перефразовуючи поняття однаковості, - пояснює автор, - незалежно від гендеру, раси чи соціального походження, люди мають ставати інженерами-електриками, дитячими вихователями, вигравати шахові турніри й писати фантастичні оповідання приблизно в однакових пропорціях. Вони повинні мати подібні розподіли сімейних доходів, ментальне здоров'я й очікувану тривалість життя. Відмінності між ними в житті є доказом від супротивного існування соціальних, культурних і управлінських дефектів, які можна скоригувати відповідними публічними політиками". Тобто змусити брати на роботу того, кого не беруть? У будь-якому разі, варто розібратися з цим питанням, чи не так? І тоді ми вкотре згадаємо, що розподіл людей за новим соціальним принципом можливий лише через зміну соціальних інститутів, на які не впливає ані вроджені особливості, природні здібності чи якась там (відповідна) соціальна поведінка.Жаніна Мірчевська. Крах "Атласа". – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2024У жанровому сенсі ця драма недаремно означена параболою, адже її герої, події та загалом сюжет відсилають до популярної культури. З одного боку, "Крах "Атласа" Жаніни Мірчевської - крах ілюзії про те, що можна безкарно втрутитися в певний порядок, святкувати тріумф, не сплативши ціну за перемогу. З іншого боку, чотири китобої, чий гарпун, вбиває кита, запускаючи серію непередбачуваних подій, які зрештою призводять до катастрофи – наче колекція імен зі згаданої класики. Кривава Середа (67 років) має дерев’яну ногу, як Джон Сільвер з "Острова скарбів" Стівенсона, У Роко Чорного Ока (42 роки) на оці пов’язка,  як у Капітана Флінта з того ж твору або в будь-кого з флібустьєрів. У Луки Ліхтаря (31 рік) замість руки залізний гак, як у Капітана Гака з повісті "Пітер Пен і Венді". І все б воно нічого, і дія вкладалася б у виробничу драму, коли під час шторму корабель пошкоджено, і моряки поступово втрачають те, що їх поєднувало, якби… Якби на глибині 8572 метри під водою у морській безодні, на дні океану, ще й поблизу Бермудського трикутника, не плавало три фрагменти тіл різних людей - Око, Нога, Рука. Чиї вони, як гадаєте? У будь-якому разі, саме вони й починають дійство. "ОКО: Але як, як нам з'єднатися в одне ціле, якщо ми - плоть від людей різних, різного віку й баченого ними світу? Я - з голови Роко; він тепер напівсліпий блукає... де його день застане. РУКА: А мені так нудно без мого Луки. НОГА: А мені - без мого друзяки Середи…" Шекспірівська драма, чи не так? Центральним мотивом якої, за словами авторки, є близькість до межі та Ніщо, і текст насправді працює не з історією, адже життя вже позаду. Адже всі персонажі, які опинились на розтрощеному кораблі, розповідають про те, ким вони були, що з ними сталося, що визначило їхнє життя, і цю драматичну ситуацію можна декодувати і прикласти до всієї цивілізації, яка теж перебуває у переломному моменті.

Американський рок-гурт Іmаgіnе Drаgоns підтримали Україну під час одного з концертів у Мілані, Італія. Лідер колективу Ден Рейнольдс підняв синьо-жовтий прапор. Музикант пройшовся з ним по сцені під час виконання пісні Веlіеvеr. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зрадника Бардаша засудили до 10 років увʼязнення Відомо, що учасники гурту засуджують збройну агресію Росії, а на своїх концертах вони неодноразово закликали припинити війну в Україні. @fіrеbrеаthеr.ukrаіnе Веlіеvеr 💙💛 #іmаgіnеdrаgоns #lооm #fаnраgе #dаnrеynоlds #українськийтікток #bеlіеvеr #іmаgіnеdrаgоns2024 #fоryоu #fyр #wоrldtоur #сlаrkstоn #mісhіgаn #dаnrеynоldsеdіt #ukrаіnе🇺🇦 #musіс ♬ оригінальний звук - 𝔉𝔦𝔯𝔢𝔟𝔯𝔢𝔞𝔱𝔥𝔢𝔯 🇺🇦 Скандальна блогерка Анна Алхім вперше висловилась щодо звинувачень у державній зраді та відкритті кримінальних проваджень. Жінка зазначила, що не вважає себе проросійською.

Грузинський співак Ерекле Гецадзе влаштував перформанс з прапором Росії на концерті у Тбілісі. Російські ЗМІ та телеграм-канали розцінили його вчинок "як осквернення російського триколору". Повний текст новини

Російський генерал Юрій Дашкін повідомив у інтерв'ю російському телебаченню, що гвинтокрил Путіна під час його подорожі до Курської області опинився в епіцентрі великої атаки українських безпілотних літальних апаратів.Генерал повідомив, що інтенсивність атаки під час прольоту гелікоптера верховного головнокомандувача збройними силами Російської Федерації над територією Курщини стала набагато більшою. Відповідно, його дивізії протиповітряної оборони довелося забезпечувати безпеку під час прольоту гвинтокрила президента Росії й також вести протиповітряний бій.Як бачимо, навіть безпеку Путіна російським військовим тепер досить важко гарантувати. І це також один з важливих висновків цієї війни, яку сам Путін розпочав проти України ще у 2014 році та перетворив на велику війну 24 лютого 2022. Очевидно, що тоді президент РФ і гадки не мав, що сам може опинитися в епіцентрі української атаки й таким чином ризикувати власним життям під час відвідин прикордонних з Україною регіонів Росії.І тут можна говорити про певну безпомічність самих російських збройних сил. Звичайно, досить легко здійснювати агресивні атаки та ракетні обстріли території іншої держави, вбивати невинних людей. Однак відразу, коли мова йде про оборонну здатність самої РФ, ми бачимо серйозні проблеми.Та ж Курська область стала справжньою "ахіллесовою п'ятою" російського режиму. Спочатку виявилося, що ЗСУ здатні без будь-яких серйозних перешкод увійти на територію РФ на десятки кілометрів. Потім, що вони можуть закріпитися на території Курщини на багато місяців.Читайте також: Москва продовжуватиме геноцид українців, поки не змінимося миА для того, щоб повернути контроль над більшою частиною цієї території, Путіну довелося просити про допомогу голову Трудової партії Кореї Кім Чен Ина, який надіслав на територію РФ власних військовослужбовців. Виявилося, що своїх ресурсів у Москви для того, щоб одночасно вести бої на суверенній території України та обороняти власну суверенну територію, просто не вистачає.За 10 років російсько-української війни, ніхто в російському військовому командуванні та у політичному керівництві Росії навіть не замислився про необхідність укріплення кордонів з Україною. Це зараз Путін говорить про буферні зони. А до того моменту, як український прапор з'явився у Суджі, він навіть не згадував про таку необхідність. Це говорить і про самовпевненість, і про пихатість, і про непрофесійність.Така ж сама непрофесійність проявляється тепер із забезпеченням функціонування самих державних інституцій РФ із забезпеченням безпеки верховного головнокомандувача збройними силами Росії.Яка ганьба! Гелікоптер російського президента опиняється в епіцентрі атаки. Путін міг бути просто знищений під час цієї атаки, якби російські пілоти ППО, скажімо, припустилися якоїсь помилки або якби удача була на боці українських операторів дронів. І тоді сьогодні у Росії був би зовсім інший президент.А Путіна поховали б десь в районі Мавзолею або Новодівочого цвинтаря, і в кращих традиціях російської державності вже зараз розповідали б росіянам, що у діяльності колишнього президента було чимало негативних факторів, з якими буде боротися його спадкоємець.Читайте також: Чи варто вестися на ядерний блеф Путіна?Попри те, що Путін весь час намагається нам продемонструвати функціональні можливості своєї держави, якраз російсько-українська війна говорить про те, що в державному керуванні Російською Федерацією чимало серйозних прогалин, якими можна скористатися для того, щоб боротися з цією агресивною державою.І що найбільш дивовижне, росіяни почали самі розповідати про такі проблеми. Ще кілька років тому, ми навряд чи б отримали б з вами інформацію, що гелікоптер Путіна міг опинитися у центрі атаки українських безпілотників. Тобто, що українці могли отримати інформацію про проліт гелікоптера з високопосадовцем Росії над територією Курської області, щоб вони могли збільшити кількість дронів, аби ліквідувати цього високопосадовця.Це означає, що, по-перше, росіяни не можуть утримувати в таємниці, важливу для функціонування їхньої держави, інформацію. По-друге, що протиповітряна оборона РФ змушена буквально на місці розбиратися із безпекою Путіна. І по-третє, що ніхто не соромиться розповідати про це телеглядачам, хоча це не елемент якоїсь військової доблесті, а швидше елемент справжньої військової непрофесійності та чекістської недбалості.Виникає питання — хто відповідав за безпеку Путіна і чи були якісь висновки зроблені російським президентом з того, що він міг просто загинути над територією Курської області?Звичайно, ніхто б ані в Росії, ані у світі не дуже серйозно сумував би за Путіним, але ж самому російському президентові очевидно хочеться жити й хочеться, щоб його безпека була належним чином гарантована його власними структурами. А цього, як бачимо, під час подорожі російського президента на територію Курської області не відбулося.У порівнянні з тим, як забезпечували безпеку російських високопосадовців під час війн на Кавказі, можу вам впевнено сказати, що з російською державністю щось відбувається. Путін своїм відбором відданих людей і своєю недовірою до реальних професіоналів, а також цією пихатістю, яка стала ознакою його державного стилю, створює проблеми, які можуть вартувати йому самому життя.І, звичайно, в цій ситуації той факт, що президент Росії може в будь-який момент опинитися під обстрілом, а це в той час, коли ще недавно він зустрічався зі своїми співрозмовниками за довгим столом, щоб не стати жертвою коронавірусу, також багато що говорить про справжній розвал реальної системи безпеки в Росії за ці три роки.Путін, як і інші, має усвідомити, що сам характер війни змінюється з кожним днем і з кожним місяцем. І якщо не завтра, так післязавтра оці самі дрони, які хотіли привітатися з президентом РФ у районі Курської області, можуть завітати до будь-якої його резиденції, і може виявитися так, що протиповітряна оборона Росії виявиться не здатною зупинити цих незапрошених гостей, які повідомлять президенту Російської Федерації, що він може передавати владу без будь-яких змін у конституції.ДжерелоПро автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. ШевченкаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Про це інформує Теlеgrаf.Під час свого виступу артист тримав у руках прапор Росії, після чого поклав його в сумку на сцені й зімітував сечовипускання, стоячи до глядачів спиною. Реакція публіки була переважно схвальною — зал підтримав схвальними вигуками та оваціями.Примітно, що на екрані за сценою в цей момент транслювали зображення прапора Грузії. Чи був перформанс спонтанним, чи заздалегідь підготовленим — невідомо.Російська влада вже відреагувала на інцидент. У держдумі назвали Гецадзе "збоченцем" і закликали владу Грузії дати діям співака публічну оцінку, пише аbsаtz.mеdіа."На таку непотрібну поведінку Гецадзе, звичайно, має відреагувати грузинська влада і дати оцінку цьому збоченцю. Це їхня зона відповідальності, і в Грузії це не заведено. Також і нам потрібно перевірити, чи не їздить він нашими клубами зі своїми виступами", - заявив заступник голови держдуми Віталій МілоновПредставниця МЗС РФ Марія Захарова у своєму tеlеgrаm-каналі заявила, що прапор "залишиться прапором, хай би який псих що б із ним не витворяв".Вона додала, що російські правоохоронні органи "дадуть цьому потворному акту відповідну оцінку".Довідково: Згідно з Кримінальним кодексом Росії наруга над державним гербом або державним прапором РФ "карається обмеженням волі на строк до одного року, або примусовими роботами на той самий строк, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або позбавленням волі на строк до одного року".Під час виступу на Тbіlіsі Ореn Аіr грузинський музикант Ерекле Гецадзе обісцяв прапор рф.Роzіяни восхітілісь такою русофобією???? ріс.twіttеr.соm/7АWvМtjjRY— Оblоmоvnеw (@RОblоmоvnеw) Маy 25, 2025 23 травня одного з лідерів грузинської "Коаліції за зміни" Зураба Джапарідзе взяли під варту за невиконання вимог тимчасової слідчої комісії парламенту. Суддя Тбіліського міського суду замінив на арешт обраний раніше запобіжний захід у формі застави.

Сполучені Штати більше не будуть "нести демократію під дулом пістолета". Президент США Дональд Трамп заявив, що демократи задіяли збройні сили у всіляких соціальних проектах і політичних справах, залишаючи кордони беззахисними і виснажуючи арсенали для ведення війн з іншими країнами, розповів він під час виступу перед випускниками Військової академії у Вест-Пойнті. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ШІ проти ворога: США зможуть знищувати цілі за хвилини - Пентагон Трамп наголосив, тепер збройні сили США позбавлять відволікаючих чинників і зосередять армію "на основній місії: розгромити противників Америки, вбити противників Америки і захистити наш великий американський прапор". "Завдання збройних сил США полягає не в тому, щоб влаштовувати драг-шоу, трансформувати іноземні культури або поширювати демократію в усьому світі під дулом пістолета. Завдання військових - домінувати над будь-яким ворогом і знищувати будь-яку загрозу Америці в будь-який час і в будь-якому місці", - наголосив Трамп. Американські військові вивчають досвід війни в Україні, зокрема застосування безпілотників у бойових діях. Війна Росії проти України стала прикладом нової епохи ведення бойових дій, яку США вивчають у реальному часі, розповів Трамп. Трамп підкреслив, що майбутні офіцери мають бути готові до стрімких змін у характері конфліктів.

Сирія витискає росіян з військової бази Тартус у Середземномор'ї. Кораблям РФ доведеться повертатися на базу в обхід Європи, що дуже довго та дорого, розповів речник ВМС ЗСУ Дмитро Плетенчук. Його попросили в ефірі телемарафону прокоментувати інформацію, що у Середземному морі сьогодні зранку перебувало три російські кораблі, зокрема носій восьми крилатих ракет "Калібр", передає Gаzеtа.uа. "Там розгортаються цікаві, навіть якоюсь мірою трагічні для росіян події, з погляду геополітики. Вони там чимчикують потрохи на вихід. Звісно, для них стало проблемою те, що попросили їх, судячи з усього, з тепер вже колишньої бази у Тартусі, яку вони там розбудовували пів століття. Ми спостерігаємо дії, які свідчать про те, що вони все ж таки вимушені покинути її", - сказав він. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Велика Британія запровадила масштабні санкції проти Росії У росіян є де бункеруватися в тому регіоні - заходити в порти Алжиру та Єгипту, але це не військові бази. Через ситуацію в Тартусі у кораблів РФ є логістичні проблеми. "Наразі для росіян логістика, враховуючи закритий Босфор, доволі складна у Середземномор'ї. Вони продовжують демонструвати там свою присутність - демонструють прапор і, звісно, ще сюди повертатимуться, однак використовувати для цього флот як раніше фактично для росіян не є можливим. Доведеться їм тепер в обхід Європи, через Атлантику ходити сюди, й тут вже виконувати завдання, які перед ними ставить їхнє керівництво. Тому що, на жаль, в Африці вони теж намагаються свої інтереси просувати. Всі ми розуміємо, які це інтереси, але це стає вже досить-досить дорого і довго", - пояснив Плетенчук. Росія поширює сепаратистські методички серед повстанців у Сирії. У них ідеться про "захист російського населення". Москва руками прихильників колишнього диктатора Башара Асада не змогла захопити територію узбережжя у портах Тартус і Латакія й тепер поширюєсвою методичку за "Донбаським сценарієм". Недавно один із лідерів проросійських повстанців різко розкритикував нову владу Сирії.

Байкерський фестиваль "Дорога до перемоги" пройшов у Білій Церкві. На ньому збирали допомогу для 32-ї окремої механізованої бригади, яка воює на Покровському напрямку. Був проведений чемпіонат по скидам із дронів, турнір зі страйкболу, лицарські бої, виступали рок-гурти. Серед учасників було чимало діючих бійців ЗСУ. Як проходив захід та що на ньому говорили про реальний стан справ на фронті, дізнавалася кореспондентка Gаzеtа.uа. ГОЛОВНА ЦІЛЬ На фестиваль, який проходив біля міста - люди поступово сходяться в обід. На вході до локації припаркований червоний мотоцикл Fаzеr 600, який розігрували за донат у мінімум 500 грн. Неподалік у шатрі торгують байкерськими куртками. Є ятки з різними сувенірами, банданами. - Основна ціль - це допомога Збройним силам України. Цей івент - це як майданчик для спілкування цивільних і військових. Ми будемо проводити в різних регіонах такі заходи, акумулювати кошти і купувати мотоцикли для військових, - каже Олександр Стогнієнко, засновник громадської організації "Об'єднаний байкерський фронт", яка і підготувала захід. Подібні фестивалі проводять двічі на рік: у травні та вересні. Вхід - безкоштовний, але є можливість зробити пожертву на потреби ЗСУ. - У нас є громадська організація, є членські внески - 300 грн. Ми на на них купуємо деталі і за рахунок цього відновлюються мотоцикли, - продовжує Олександр Стогнієнко, - Левова частка витрат - це мої кошти. Військові кажуть, що мотоцикли на фронті допомагають. В них набагато важче влучити і на них можна швидше проїхати місто. Пахне вуличною їжею. Для гостей готують шашлики та різні закуски. Пиво продають по 50 грн за 0,5 л. Увагу привертають байкери, які колонами заїжджають на локацію. Одягнені у шкіряні куртки з емблемами власних мотоклубів, вони паркуються та ідуть до сцени слухати пісня у виконанні запрошених рок-гуртів. Час від часу у мікрофони оголошують про початок аукціонів. Розігрують, зокрема, прапор України з підписом Валерія Залужного, використаний РПГ з автографом генерал-лейтенанта Сергія Наєва. До намету 32-ї бригади вишикувалася чимала черга із бажаючих взяти участь в турнірі зі скидів із дронів. Замість бойової частини до безпілотника воїни кріплять кульку з водою. Задача учасників - підняти дрон у повітря та влучити "зарядом" у визначену ціль. Переможцям пропонують фірмові чашки, використані гільзи, футболки, чарки. Боєць з позивним "Луг" проводить інструктаж кожному з учасників. Після чого слідкує за точністю скидів. - Ці дрони використовуються на бойових завдання, - каже "Луг" з прикритим обличчям. - В нас є багато різноманітних дронів. Для розвідки є Маvіс 3 Рrо, Маvіс Іntеrрrіsе денний, Іntеrрrіsе нічний. Прошка коштує до 120 тисяч, Денний десь до 150 тисяч. А є такі, що до 200 тис. гривень дотягують. Йому 24 роки, мобілізувався понад рік тому. Раніше брав участь безпосередньо в боях, а зараз - вчить новобранців керувати дронами. Дрони - це така штука, що їх завжди не вистачає 32-га бригада отримує безпілотники переважно від волонтерів. Також військові самі відкривають збори. - Заряд на дрон роблять за допомогою 3D принтер. Переважно, проводяться збори на плати для скиду. А так волонтери роблять їх безкоштовно, - веде далі "Луг". - Дрони - це така штука, що їх завжди не вистачає. Чим більше дронів і людей, які вміють ними керувати - тим краще. Для того, щоб навчитися керувати дроном визначених рамок немає, все залежить від людини. Навчання може бути коротким, або ж тривати 1-2 місяці і більше. Через посилення дощу люди розходяться, щоб дочекатися своєї черги, адже в дощ скиди не проводять. Натомість можна відвідати польової кухні, яку бригада розмістила навпроти своєї палатки. Сьогодні пригощають картоплею та гречкою з м'ясом, салатом з капусти та яблуневим компотом. СИТУАЦІЯ НА ФРОНТІ Біля польової кухні, де гостей пригощають картоплею та гречкою з м'ясом і салатом - зустрічаємо старшого офіцера відділення психологічної підтримки персоналу 32-ї ОМБР 27-річного Богдана на позивний "Інтелігент". У бригаді він служить з травня 2024 року. До цього був у складі 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр". Розпитуємо "Інтелігента" за бойовий досвід. Він відразу пригадує важкий бій на Бахмутському напрямку. - Будучи на позиціях в Бахмуті, ми були по інший берег річки. Противник підірвав мости і повністю контролював вогнем переїзд через дамбу. І ми уже розуміли, що скоріш за все вже і відступити не зможемо. У нас шлях - тільки вперед, - пригадує "Інтелігент". - Але потім дуже швидко бригада зреагувала та зробила переїзд через річку, що дало можливість підвозити до нас боєприпаси і провізію. Тоді ще не була так добре розвинута структура безпілотних систем і не було можливості постійно дронами доставляти. Стосовно ситуації на фронті військовий каже, що у ворога є певні переваги. - В них є можливість мобілізувати людей за рахунок того, що в них є певна категорія, які живуть дуже бідно. Їм пропонують просто великі кошти, - говорить "Інтелігент". - Вони можуть отримати до п'яти - десяти тисяч доларів. Виплачують і за підписання контракту, якщо я не помиляюсь - 5 млн рублів. Для РФ це дуже багато. Військовий переконаний, що переговори неминуче призведуть до якогось рішення, але на його думку це станеться ближче до осені - зими. - Поки у Росії буде можливість активно наступати - вони будуть перемовини затягувати, відкладати момент, коли доведеться прийняти якесь остаточне рішення. Все для того, щоб захопити більше територій та знищити українців, - каже "Інтелігент". - Навіть, якщо ми підемо на ці умови (РФ вимагає віддати їй повністю чотири області. - Gаzеtа.uа), але в нас не буде ніяких безпекових гарантій, то це буде просто пауза між війною. Треба розуміти, що це "потім" дуже швидко настане. РФ тримається, але це мильна булька, яка скоро вибухне Коментуючи ситуацію в Росії, він зазначає, що там також не все просто: у РФ проблеми з фінансами не лише через мобілізацію, а й через великі витрати на підтримку економіки, яка розвалюється. - Вона тримається, але це мильна булька, яка скоро вибухне. Мені здається, що Росії конче необхідно досягти мирних угод саме до кінця року. Вони боротимуться до осені, поки не почнеться така ж погода, як зараз у нас. А потім - місяць-два і вони загрузнуть. Фронт зупиниться і тоді вже будуть підписані угоди, - каже військовослужбовець. - А як ставитеся до нинішньої системи мобілізації в Україні? - питаємо. - Не знаю, яка система буде кращою, - знизує плечима Богдан. - Але одне із рішень - перехід до корпусної системи управління в армії. Це б дало можливість об'єднувати неукомплектовані бригади. Це складно реалізувати, бо є облік майна, документація, нюанси. Знайти баланс важко. Але коли буде корпус - він сам командуватиме, сам проводитиме ротації, - продовжує воїн, - Корпус бачитиме, якій бригаді складно і де мало людей. Він виводитиме такі підрозділи, а на їхнє місце ставитиме більш укомплектовані бригади, більш боєздатні. Таким чином фронт можна буде регулювати. Але я не скажу, що в нас великий брак людей. Просто деяким бригадам потрібно давати час на відновлення. ДОРОГА АМУНІЦІЯ Неподалік намету 32-ї ОМБР встановлене імпровізоване поле для лицарських боїв. Сьогодні тут змагаються команди з двох київських клубів: "Айна Бера" та "Панзир". По дві сторони поля стоять учасники запрошених клубів і контролюють процес бою. Після "лицарів" гості фестивалю можуть взяти участь в поєдинку. Їм дають справжні лицарські шоломи, м'які мечі та щити. Амуніція команди "Айна Бера" відповідає ХІV - ХV століттю, коли лицарі заковувалися в повні лати, які забезпечували безпечний захист. Член клубу 23-річний Олександр розповідає, що його амуніція коштує біля $ 2 тис. Важить від 25 до 30 кг. - Ціна залежить від того, наскільки підігнана під людину амуніція. Чим вона дорожча і більш анатомічна - тим зручніше рухатись і менше відчувається вага, - каже Олександр. - І так само впливає матеріал: сталь або титан. Важлива і його товщина. Тренування в клубі проводять 2-3 рази на тиждень. Змагання проводяться в теплу пору року. - Ми одягаємо обладунки, виїжджаємо в парк, або на певні заходи, - каже Олександр. - Змагаємося в турнірних номінаціях. Різні види зброї, різні види номінацій. Тривають вони певну кількість часу, або до певних виконання певних умов. Турнірні номінації один на один зазвичай тривають хвилину і під час цієї хвилини бійці набивають один по одному очки. За певними умовами удар має бути сильний, акцентований. Один із способів посадити людину - це зробити їй боляче В масових номінаціях система інша. Основна задача - це команда на команду, три на три, п'ять на п'ять, десять на десять і так далі, додає чоловік. Основна мета - це повалити суперника на три точки опори. Якщо людина сіла - вона вибула з бою і бій продовжується або до останньої людини, або до співвідношення 3:1. - Звичайно це боляче. Один із способів посадити людину - це зробити їй боляче, щоб вона сама захотіла сісти, - веде далі Олександр. - Удари нанесені залізною зброєю по залізних обладунках - відчуваються. Все ж таки, коли обладунки, ще в історичному контексті вироблялись, то їх ціль була захистити власника від смертельного поранення, але не захистити його від болю. Місячний внесок у клубі - 1000 гривень. Половина суми - це за членство, половина - за тренування. - Наші клуби переживають не самі найлегші часи. Порівняно з тим, що було 4-5 років тому. Якщо на тренуванні було в середньому по до 30 людей, то зараз в межах 10-20, - каже Олександр. За межами фестивалю охочі переночувати посеред поля - облаштовують наметове містечко. Чекають на диско-саунд, який розпочнеться після 23:00.

Дух воїна плекав у собі з дитинства. Бачив себе партизаном у майбутній війні. Уявляв, як боротимусь і мене, зраненого, лікуватимуть медсестри. Ходив лісом і "бачив": тут заляжу в засідку, а звідти мене атакуватимуть. Дитячі фантазії здійснилися, коли був поранений під час оборони Серебрянського лісу. Дитиною грався у війну, дорослим відчув її залізний смак. Учителем історії не став, та пощастило стати трохи її творцем. Інтуїція буває рятівною. Іноді розумієш: зранку почнеться атака і вона починається. Ворог намагався оточити нашу спостережку. Дозорці відступили до нас і зав'язався бій між Невським і Макіївкою. Ми відбивалися з окопів без накриття. Перший ВОГ москальський мавік скинув віддалік. Я вистріляв вісім магазинів із калаша і взявся за кулемет. Як заряджав п'ятий постріл, ворожий дрон прицілився краще і ВОГ прилетів за метр від мене. Врятувало те, що я лежав боком до вибуху. Правий бік і голову посікло, але не розірвало. Відчув, ніби мандрую в інший світ. Утім, колеги перев'язали й ми дісталися евака. Піхота фундамент армії. Доки дрони замінять її, мине не одне десятиліття. Українці з підпільників стали регулярниками. Не партизанимо, й вірю, що не будемо. Воюємо повноцінно і з часом визволимо окуповані землі. Авторитети формують світогляд людини. Школярем знав хлопця, що пройшов Афганістан. Спортивний і спокійний Коля був моїм орієнтиром. Згодом дізнався про розгін мітингу саперними лопатками у Тбілісі, події у країнах Балтики. На мітингах Руху збагнув: Афган чужа нам війна. Дізнався про УПА, Шухевича, Бандеру, Голодомор і злочини НКВД-КГБ. Це спонукало вступити 1991-го в Братство вояків ОУН-УПА, а згодом в УНСО. Другим авторитетом був Анатолій Лупиніс. Спершу він здався мені бородатим дідом 55 років проти моїх 19. Та коли він захоплено розповів про війну у Придністров'ї, інтереси України на Дністрі та Кавказі, збагнув: Лупиніс провідник молодих патріотів. Згодом дізнався про його політичні ув'язнення. Усвідомив: дядя Толя крутіший за Колю-афганця. Захотів бути схожим на засновника УНСО. Далі ми були разом і в Абхазії, і в Чечні. Та й в Україні проходили по спільних кримінальних справах. Часом бійка формує не лише характер, а й біографію. Навесні 1996-го в харківському Палаці праці проходив з'їзд проросійської партії "Славянское единство". На цей гадючник прибули російські неофашисти від Олександра Баркашова та Володимира Жириновського. З'їзд планувався людей на 300. Ми зібрали 80 унсовців із Харківської та Донецької областей. Перетягли на свій бік кількох представників москворотої партії. Один із "поунсовлених" керівників харківських "слав'яноєдів" дав нам 30 лівих запрошень. Зайшли з Лупиносом у залу. Коли гадюки засичали ворожими виступами, Лупиніс підійшов до трибуни: "На правах українського патріота, який 23 роки відсидів за боротьбу з російською імперщиною, я ваш з'їзд закриваю". Дядя Толя зірвав прапор Росії та дістав український. Частина з нас стала біля Лупиноса й на виході із зали. Почалася сутичка. До нас через охорону прорвалися з вулиці ще 50 унсовців. За 15 хвилин, які нам дали битися без "Беркута", ми їх добряче пом'яли. Мене з найактивнішими заарештували. Місяць був у ізоляторі на Холодній горі. Дали рік умовно. Коли ризикуєш у битві за українську справу, ти щасливий. Відчуваєш: за тобою правда й біля тебе однодумці. Коли ризикуєш за ідею, ставиш особисте нижче за державницьке, командне. Ти можеш втратити життя, але це ціна битви за майбутнє. Ми варті раю, а не пекла, та за нього треба поборотись. Я суміш оптиміста з реалістом. Ніколи не був песимістом і фаталістом. Навіть ув'язнений за бійку з "Беркутом", коли розвалювалася моя сім'я. Коли УНСО рейдернув агент ФСБ Едуард Коваленко і я, вимотаний поїздками в холодному автозаку, захворів на туберкульоз, знав: мине три роки і ми з однодумцями вийдемо на свободу, а винних покарають. Авторитети формують світогляд людини Моя найбільша авантюра це вихід з Ічкерії. 1995-го ми з товаришем вибиралися з Чечні в Україну через Росію. На блокпосту біля Мінеральних Вод нас висадили з автобуса федерали. Легенда про те, що ми рибалки з Махачкали, була слабка. Врятував мій день народження. Молодий лейтенант побачив: ми з ним однолітки, а в мене ще й свято нині. Дав наказ не затримувати. Хоч міг приректи на смерть. Безнадія це коли наші діти тікатимуть з України і не розумітимуть батьків, які воюють проти окупантів. Людина це сума її виборів. Бути гідним воїном і битися за перемогу правди чи бути потерпілим від "злих дядьків із ТЦК". Вибір завжди є. Сила не лише в м'язах, а й у свідомості. Був три роки ув'язнений за спротив системі в акції "Україна без Кучми". Психологічно не зламатися помогли розмови з Лупиносом, Левком Лук'яненком, Юрієм Шухевичем, Василем Овсієнком, які згадував у камері та на зоні. Казав собі: якщо вони пройшли камери смертників і каральні психушки, я пройду цей гарт. Перші дев'ять місяців тримали в ізоляторі СБУ. В бібліотеці домінувала класика. Читав про подвиги опришків і козацтво. Перечитав "Кобзар". Слухав Українське радіо. Мав точку опори для долання ізоляції. Моє тіло полонили, та дух був вільний. Українська мова багата, бо має слова "воля" і "свобода". Можна позбавити людину свободи, кинувши за ґрати, та волі в неї не забереш. Якщо вона міцна духом. Воїн не має тікати від битви. Як командир іноді питаю солдата: "Чому ти боїшся? " "Я не впевнений у бійцях, з якими йду на бойове". Відповідаю: "Даю тобі надійного стрільця". Може сказати: "Не підходить". Тоді ходжу козирем: "Я йду з тобою". Ніби згоден, але зауважує: "Треба добрий тепловізор". Знаходжу. А він мені: "Позиція небезпечна". Кажу: "Ми натягнемо сітку від FРV". Аргументи вичерпуються і він згоден. Історичні паралелі пояснюють сучасність. Тепер маємо у війську обігрівачі, медеваки, стабпункти. У Грузії спершу не мали навіть підсумків до магазинів. Запихали їх і гранати в кишені. Броніки бачили хіба вві сні. Якщо прилетіло, молися. Побратим Олег Челнов знайшов у руїнах лікарні знеболювальне, обколов собі нагноєний зуб і вирвав його щипцями. Мене контузило від вибуху, й розірвалася барабанна перетинка, то я просто вату клав у вухо. А як було хлопцям під Крутами сто років тому? Важко не тільки переживати, а й озвучувати смерть побратима. Приїжджаю до матері загиблого, а вона питає: "А ти чого живий?" Військо має бути міццю. Європейські армії ще не готові воювати. Час кабінетних армійських кар'єр скінчився. Коли союзник стає ворогом, надійся на себе. Нового 1991-го після поразки може не бути. Імперії треба допомогти розсипатися зсередини. Смерть Росії у ній самій. Моя філософія на війні: найперше захищаю своїх рідних, потім своє місто, далі свою країну. Воюю, щоб наші нащадки не стали хохлами-яничарами, беземпатійними чортами, рабами-окупантами. Щоб їх ніхто не розукраїнив, не денацифікував. Місія людини принести більше добра в цей світ, навчити дітей робити добро ближньому. Мова словесна кров нації. Усвідомлення недосконалості ознака здорової людини. Смерть вчить людину цінувати час, встигнути найважливіше. Планую життя не далі, ніж на три місяці. Мої найбільші пристрасті футбол і гарні пісні. Поразки наших футболістів переживаю як особисте горе. Своє повоєння бачу активним. Створили з друзями організацію, яка займатиметься фермерством і будівництвом житла, працевлаштовуватиме ветеранів. Великий поступ складається з малих кроків. Страх долається важко й ніколи не зникає зовсім. Буває, четверо ведуть бій, а інша четвірка відсиджується в бліндажі. Часом треба крикнути, отямити, спрямувати. Вірю в закон бумеранга: хто зробив зло, його й отримає. У світі смердить третьою світовою. Вона може спалахнути окремими вогнищами: Україна, Тайвань, Африка. Масштабний конфлікт малоймовірний, бо це ядерне самознищення. Винуватці цих воєн відповідатимуть за злочини. Зі своїх 52 років воюю не так і багато. У Придністров'ї три місяці. В Абхазії п'ять. У Чечні два місяці. Разом 10. Поїздки 2014-го в "Айдар" ще кілька місяців. З 2015-го по квітень 2016-го на бойових позиціях. Далі мінські перемир'я й дембель. З 2022-го й донині три роки без перерв. Отже, п'ять років провоював. Як писав Лупиніс: "Життя триває, точиться війна". Людина це сума її виборів Я бачив смерть на відстані руки. Закривав очі побратимам. Найважче, коли їм по 1920 років. Вірю, що їхні смерті недаремні. Війна навчила мене терпіння й філософськості. Нині радість, завтра горе. Сьогодні ти тут, а завтра хтозна-де. Вчора був нормальний комбриг, а завтра прийде довбодятел. Не переймаюся цим і роблю добре свою роботу. Влада має бути чесна й україноцентрична. Повертати в сім'ю дитину, яка 11 років росла манкуртом, важко, але можливо. Щоб реукраїнізувати Донбас і Крим, треба вигнати звідти всю російську наволоч. Це буде важко, бо москалі та їхні прихвосні кричатимуть: "Це порушення прав". Треба матеріально зацікавити українців повертатися туди. Формули збереження кохання на війні немає. Складно не втратити стосунків в одній із посадок чи тиловій квартирі за три роки розлуки. Головне, щоб діти не бачили конфлікту між батьками. Бог це наша совість і пам'ять. Життя й історія рухаються спіраллю. Часом стається дежавю: 2022-го були нові бої під Крутами й ніжинська чи чернігівська тероборона зупинила колону москалів. Сором не дає розлюднитися. Українці стаєри. Маємо довге дихання. Згадаймо понад десятирічний чин УПА. Для партизанки це майже вічність. Проте ворог теж тримає довгі дистанції, азійці затяті. Виграє терплячіший і хитріший. Сучасний націоналізм великою мірою тримає фронт у цій війні. Причина короткої національної пам'яті українців у браку амбіції боротися за світову першість. Якби мали, відчували б чужі помилки, а головне свої. Ми приязні хлібороби, сприймаємо інших як добродіїв. Та світ ділиться на хижацькі нації і їхніх жертв. Зрада це спалення спільних мостів. Я щасливий у колі однодумців. Коли ростуть мої діти, які продовжують рід, це теж щастя. Впізнаю в них себе, бачу вогонь здорового авантюризму в очах. Задовольнятися малим слабкість. Коли думаємо: "О, все й так більш-менш добре", спиняємося в розвитку. ­Україна майже в тій точці розвитку, що і 100 років тому, але вже із союзниками. Бог випробовує нас, питає: повторите колишні помилки чи діятимете обачніше?

Байкерський фестиваль "Дорога до перемоги" пройшов у Білій Церкві. На ньому збирали допомогу для 32-ї окремої механізованої бригади, яка воює на Покровському напрямку. Був проведений чемпіонат по скидам із дронів, турнір зі страйкболу, лицарські бої, виступали рок-гурти. Серед учасників було чимало діючих бійців ЗСУ. Як проходив захід та що на ньому говорили про реальний стан справ на фронті, дізнавалася кореспондентка Gаzеtа.uа. ГОЛОВНА ЦІЛЬ На фестиваль, який проходив біля міста - люди поступово сходяться в обід. На вході до локації припаркований червоний мотоцикл Fаzеr 600, який розігрували за донат у мінімум 500 грн. Неподалік у шатрі торгують байкерськими куртками. Є ятки з різними сувенірами, банданами. - Основна ціль - це допомога Збройним Силам України. Цей івент - це як майданчик для спілкування цивільних і військових. Ми будемо проводити в різних регіонах такі заходи, акумулювати кошти і купувати мотоцикли для військових, - каже Олександр Стогнієнко, засновник громадської організації "Об'єднаний байкерський фронт", яка і підготувала захід. Подібні фестивалі проводять двічі на рік: у травні та вересні. Вхід - безкоштовний, але є можливість зробити пожертву на потреби ЗСУ. - У нас є громадська організація, є членські внески - 300 грн. Ми на на них купуємо деталі і за рахунок цього відновлюються мотоцикли, - продовжує Олександр Стогнієнко, - Левова частка витрат - це мої кошти. Військові кажуть, що мотоцикли на фронті допомагають. В них набагато важче влучити і на них можна швидше проїхати місто. Пахне вуличною їжею. Для гостей готують шашлики та різні закуски. Пиво продають по 50 грн за 0,5 л. Увагу привертають байкери, які колонами заїжджають на локацію. Одягнені у шкіряні куртки з емблемами власних мотоклубів, вони паркуються та ідуть до сцени слухати пісня у виконанні запрошених рок-гуртів. Час від часу у мікрофони оголошують про початок аукціонів. Розігрують, зокрема, прапор України з підписом Валерія Залужного, використаний РПГ з автографом генерал-лейтенанта Сергія Наєва. До намету 32-ї бригади вишикувалася чимала черга із бажаючих взяти участь в турнірі зі скидів із дронів. Замість бойової частини до безпілотника воїни кріплять кульку з водою. Задача учасників - підняти дрон у повітря та влучити "зарядом" у визначену ціль. Переможцям пропонують фірмові чашки, використані гільзи, футболки, чарки. Боєць з позивним "Луг" проводить інструктаж кожному з учасників. Після чого слідкує за точністю скидів. - Ці дрони використовуються на бойових завдання, - каже "Луг" з прикритим обличчям. - В нас є багато різноманітних дронів. Для розвідки є Маvіс 3 Рrо, Маvіс Іntеrрrіsе денний, Іntеrрrіsе нічний. Прошка коштує до 120 тисяч, Денний десь до 150 тисяч. А є такі, що до 200 тис. гривень дотягують. Йому 24 роки, мобілізувався понад рік тому. Раніше брав участь безпосередньо в боях, а зараз - вчить новобранців керувати дронами. Дрони - це така штука, що їх завжди не вистачає 32-га бригада отримує безпілотники переважно від волонтерів. Також військові самі відкривають збори. - Заряд на дрон роблять за допомогою 3D принтер. Переважно, проводяться збори на плати для скиду. А так волонтери роблять їх безкоштовно, - веде далі "Луг". - Дрони - це така штука, що їх завжди не вистачає. Чим більше дронів і людей, які вміють ними керувати - тим краще. Для того, щоб навчитися керувати дроном визначених рамок немає, все залежить від людини. Навчання може бути коротким, або ж тривати 1-2 місяці і більше. Через посилення дощу люди розходяться, щоб дочекатися своєї черги, адже в дощ скиди не проводять. Натомість можна відвідати польової кухні, яку бригада розмістила навпроти своєї палатки. Сьогодні пригощають картоплею та гречкою з м'ясом, салатом з капусти та яблуневим компотом. СИТУАЦІЯ НА ФРОНТІ Біля польової кухні, де гостей пригощають картоплею та гречкою з м'ясом і салатом - зустрічаємо старшого офіцера відділення психологічної підтримки персоналу 32-ї ОМБР 27-річного Богдана на позивний "Інтелігент". У бригаді він служить з травня 2024 року. До цього був у складі 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр". Розпитуємо "Інтелігента" за бойовий досвід. Він відразу пригадує важкий бій на Бахмутському напрямку. - Будучи на позиціях в Бахмуті, ми були по інший берег річки. Противник підірвав мости і повністю контролював вогнем переїзд через дамбу. І ми уже розуміли, що скоріш за все вже і відступити не зможемо. У нас шлях - тільки вперед, - пригадує "Інтелігент". - Але потім дуже швидко бригада зреагувала та зробила переїзд через річку, що дало можливість підвозити до нас боєприпаси і провізію. Тоді ще не була так добре розвинута структура безпілотних систем і не було можливості постійно дронами доставляти. Стосовно ситуації на фронті військовий каже, що у ворога є певні переваги. - В них є можливість мобілізувати людей за рахунок того, що в них є певна категорія, які живуть дуже бідно. Їм пропонують просто великі кошти, - говорить "Інтелігент". - Вони можуть отримати до п'яти - десяти тисяч доларів. Виплачують і за підписання контракту, якщо я не помиляюсь - 5 млн рублів. Для РФ це дуже багато. Військовий переконаний, що переговори неминуче призведуть до якогось рішення, але на його думку це станеться ближче до осені - зими. - Поки у Росії буде можливість активно наступати - вони будуть перемовини затягувати, відкладати момент, коли доведеться прийняти якесь остаточне рішення. Все для того, щоб захопити більше територій та знищити українців, - каже "Інтелігент". - Навіть, якщо ми підемо на ці умови (РФ вимагає віддати їй повністю чотири області. - Gаzеtа.uа), але в нас не буде ніяких безпекових гарантій, то це буде просто пауза між війною. Треба розуміти, що це "потім" дуже швидко настане. РФ тримається, але це мильна булька, яка скоро вибухне Коментуючи ситуацію в Росії, він зазначає, що там також не все просто: у РФ проблеми з фінансами не лише через мобілізацію, а й через великі витрати на підтримку економіки, яка розвалюється. - Вона тримається, але це мильна булька, яка скоро вибухне. Мені здається, що Росії конче необхідно досягти мирних угод саме до кінця року. Вони боротимуться до осені, поки не почнеться така ж погода, як зараз у нас. А потім - місяць-два і вони загрузнуть. Фронт зупиниться і тоді вже будуть підписані угоди, - каже військовослужбовець. - А як ставитеся до нинішньої системи мобілізації в Україні? - питаємо. - Не знаю, яка система буде кращою, - знизує плечима Богдан. - Але одне із рішень - перехід до корпусної системи управління в армії. Це б дало можливість об'єднувати неукомплектовані бригади. Це складно реалізувати, бо є облік майна, документація, нюанси. Знайти баланс важко. Але коли буде корпус - він сам командуватиме, сам проводитиме ротації, - продовжує воїн, - Корпус бачитиме, якій бригаді складно і де мало людей. Він виводитиме такі підрозділи, а на їхнє місце ставитиме більш укомплектовані бригади, більш боєздатні. Таким чином фронт можна буде регулювати. Але я не скажу, що в нас великий брак людей. Просто деяким бригадам потрібно давати час на відновлення. ДОРОГА АМУНІЦІЯ Неподалік намету 32-ї ОМБР встановлене імпровізоване поле для лицарських боїв. Сьогодні тут змагаються команди з двох київських клубів: "Айна Бера" та "Панзир". По дві сторони поля стоять учасники запрошених клубів і контролюють процес бою. Після "лицарів" гості фестивалю можуть взяти участь в поєдинку. Їм дають справжні лицарські шоломи, м'які мечі та щити. Амуніція команди "Айна Бера" відповідає ХІV - ХV століттю, коли лицарі заковувалися в повні лати, які забезпечували безпечний захист. Член клубу 23-річний Олександр розповідає, що його амуніція коштує біля $ 2 тис. Важить від 25 до 30 кг. - Ціна залежить від того, наскільки підігнана під людину амуніція. Чим вона дорожча і більш анатомічна - тим зручніше рухатись і менше відчувається вага, - каже Олександр. - І так само впливає матеріал: сталь або титан. Важлива і його товщина. Тренування в клубі проводять 2-3 рази на тиждень. Змагання проводяться в теплу пору року. - Ми одягаємо обладунки, виїжджаємо в парк, або на певні заходи, - каже Олександр. - Змагаємося в турнірних номінаціях. Різні види зброї, різні види номінацій. Тривають вони певну кількість часу, або до певних виконання певних умов. Турнірні номінації один на один зазвичай тривають хвилину і під час цієї хвилини бійці набивають один по одному очки. За певними умовами удар має бути сильний, акцентований. Один із способів посадити людину - це зробити їй боляче В масових номінаціях система інша. Основна задача - це команда на команду, три на три, п'ять на п'ять, десять на десять і так далі, додає чоловік. Основна мета - це повалити суперника на три точки опори. Якщо людина сіла - вона вибула з бою і бій продовжується або до останньої людини, або до співвідношення 3:1. - Звичайно це боляче. Один із способів посадити людину - це зробити їй боляче, щоб вона сама захотіла сісти, - веде далі Олександр. - Удари нанесені залізною зброєю по залізних обладунках - відчуваються. Все ж таки, коли обладунки, ще в історичному контексті вироблялись, то їх ціль була захистити власника від смертельного поранення, але не захистити його від болю. Місячний внесок у клубі - 1000 гривень. Половина суми - це за членство, половина - за тренування. - Наші клуби переживають не самі найлегші часи. Порівняно з тим, що було 4-5 років тому. Якщо на тренуванні було в середньому по до 30 людей, то зараз в межах 10-20, - каже Олександр. За межами фестивалю охочі переночувати посеред поля - облаштовують наметове містечко. Чекають на диско-саунд, який розпочнеться після 23:00.

Байкерський фестиваль "Дорога до перемоги" пройшов у Білій Церкві. На ньому збирали допомогу для 32-ї окремої механізованої бригади, яка воює на Покровському напрямку. Був проведений чемпіонат по скидам із дронів, турнір зі страйкболу, лицарські бої, виступали рок-гурти. Серед учасників було чимало діючих бійців ЗСУ. Як проходив захід та що на ньому говорили про реальний стан справ на фронті, дізнавалася кореспондентка Gаzеtа.uа. ГОЛОВНА ЦІЛЬ На фестиваль, який проходив біля міста - люди поступово сходяться в обід. На вході до локації припаркований червоний мотоцикл Fаzеr 600, який розігрували за донат у мінімум 500 грн. Неподалік у шатрі торгують байкерськими куртками. Є ятки з різними сувенірами, банданами. - Основна ціль - це допомога Збройним Силам України. Цей івент - це як майданчик для спілкування цивільних і військових. Ми будемо проводити в різних регіонах такі заходи, акумулювати кошти і купувати мотоцикли для військових, - каже Олександр Стогнієнко, засновник громадської організації "Об'єднаний байкерський фронт", яка і підготувала захід. Подібні фестивалі проводять двічі на рік: у травні та вересні. Вхід - безкоштовний, але є можливість зробити пожертву на потреби ЗСУ. - У нас є громадська організація, є членські внески - 300 грн. Ми на на них купуємо деталі і за рахунок цього відновлюються мотоцикли, - продовжує Олександр Стогнієнко, - Левова частка витрат - це мої кошти. Військові кажуть, що мотоцикли на фронті допомагають. В них набагато важче влучити і на них можна швидше проїхати місто. Пахне вуличною їжею. Для гостей готують шашлики та різні закуски. Пиво продають по 50 грн за 0,5 л. Увагу привертають байкери, які колонами заїжджають на локацію. Одягнені у шкіряні куртки з емблемами власних мотоклубів, вони паркуються та ідуть до сцени слухати пісня у виконанні запрошених рок-гуртів. Час від часу у мікрофони оголошують про початок аукціонів. Розігрують, зокрема, прапор України з підписом Валерія Залужного, використаний РПГ з автографом генерал-лейтенанта Сергія Наєва. До намету 32-ї бригади вишикувалася чимала черга із бажаючих взяти участь в турнірі зі скидів із дронів. Замість бойової частини до безпілотника воїни кріплять кульку з водою. Задача учасників - підняти дрон у повітря та влучити "зарядом" у визначену ціль. Переможцям пропонують фірмові чашки, використані гільзи, футболки, чарки. Боєць з позивним "Луг" проводить інструктаж кожному з учасників. Після чого слідкує за точністю скидів. - Ці дрони використовуються на бойових завдання, - каже "Луг" з прикритим обличчям. - В нас є багато різноманітних дронів. Для розвідки є Маvіс 3 Рrо, Маvіс Іntеrрrіsе денний, Іntеrрrіsе нічний. Прошка коштує до 120 тисяч, Денний десь до 150 тисяч. А є такі, що до 200 тис. гривень дотягують. Йому 24 роки, мобілізувався понад рік тому. Раніше брав участь безпосередньо в боях, а зараз - вчить новобранців керувати дронами. Дрони - це така штука, що їх завжди не вистачає 32-га бригада отримує безпілотники переважно від волонтерів. Також військові самі відкривають збори. - Заряд на дрон роблять за допомогою 3D принтер. Переважно, проводяться збори на плати для скиду. А так волонтери роблять їх безкоштовно, - веде далі "Луг". - Дрони - це така штука, що їх завжди не вистачає. Чим більше дронів і людей, які вміють ними керувати - тим краще. Для того, щоб навчитися керувати дроном визначених рамок немає, все залежить від людини. Навчання може бути коротким, або ж тривати 1-2 місяці і більше. Через посилення дощу люди розходяться, щоб дочекатися своєї черги, адже в дощ скиди не проводять. Натомість можна відвідати польової кухні, яку бригада розмістила навпроти своєї палатки. Сьогодні пригощають картоплею та гречкою з м'ясом, салатом з капусти та яблуневим компотом. СИТУАЦІЯ НА ФРОНТІ Біля польової кухні, де гостей пригощають картоплею та гречкою з м'ясом і салатом - зустрічаємо старшого офіцера відділення психологічної підтримки персоналу 32-ї ОМБР 27-річного Богдана на позивний "Інтелігент". У бригаді він служить з травня 2024 року. До цього був у складі 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр". Розпитуємо "Інтелігента" за бойовий досвід. Він відразу пригадує важкий бій на Бахмутському напрямку. - Будучи на позиціях в Бахмуті, ми були по інший берег річки. Противник підірвав мости і повністю контролював вогнем переїзд через дамбу. І ми уже розуміли, що скоріш за все вже і відступити не зможемо. У нас шлях - тільки вперед, - пригадує "Інтелігент". - Але потім дуже швидко бригада зреагувала та зробила переїзд через річку, що дало можливість підвозити до нас боєприпаси і провізію. Тоді ще не була так добре розвинута структура безпілотних систем і не було можливості постійно дронами доставляти. Стосовно ситуації на фронті військовий каже, що у ворога є певні переваги. - В них є можливість мобілізувати людей за рахунок того, що в них є певна категорія, які живуть дуже бідно. Їм пропонують просто великі кошти, - говорить "Інтелігент". - Вони можуть отримати до п'яти - десяти тисяч доларів. Виплачують і за підписання контракту, якщо я не помиляюсь - 5 млн рублів. Для РФ це дуже багато. Військовий переконаний, що переговори неминуче призведуть до якогось рішення, але на його думку це станеться ближче до осені - зими. - Поки у Росії буде можливість активно наступати - вони будуть перемовини затягувати, відкладати момент, коли доведеться прийняти якесь остаточне рішення. Все для того, щоб захопити більше територій та знищити українців, - каже "Інтелігент". - Навіть, якщо ми підемо на ці умови (РФ вимагає віддати їй повністю чотири області. - Gаzеtа.uа), але в нас не буде ніяких безпекових гарантій, то це буде просто пауза між війною. Треба розуміти, що це "потім" дуже швидко настане. РФ тримається, але це мильна булька, яка скоро вибухне Коментуючи ситуацію в Росії, він зазначає, що там також не все просто: у РФ проблеми з фінансами не лише через мобілізацію, а й через великі витрати на підтримку економіки, яка розвалюється. - Вона тримається, але це мильна булька, яка скоро вибухне. Мені здається, що Росії конче необхідно досягти мирних угод саме до кінця року. Вони боротимуться до осені, поки не почнеться така ж погода, як зараз у нас. А потім - місяць-два і вони загрузнуть. Фронт зупиниться і тоді вже будуть підписані угоди, - каже військовослужбовець. - А як ставитеся до нинішньої системи мобілізації в Україні? - питаємо. - Не знаю, яка система буде кращою, - знизує плечима Богдан. - Але одне із рішень - перехід до корпусної системи управління в армії. Це б дало можливість об'єднувати неукомплектовані бригади. Це складно реалізувати, бо є облік майна, документація, нюанси. Знайти баланс важко. Але коли буде корпус - він сам командуватиме, сам проводитиме ротації, - продовжує воїн, - Корпус бачитиме, якій бригаді складно і де мало людей. Він виводитиме такі підрозділи, а на їхнє місце ставитиме більш укомплектовані бригади, більш боєздатні. Таким чином фронт можна буде регулювати. Але я не скажу, що в нас великий брак людей. Просто деяким бригадам потрібно давати час на відновлення. ДОРОГА АМУНІЦІЯ Неподалік намету 32-ї ОМБР встановлене імпровізоване поле для лицарських боїв. Сьогодні тут змагаються команди з двох київських клубів: "Айна Бера" та "Панзир". По дві сторони поля стоять учасники запрошених клубів і контролюють процес бою. Після "лицарів" гості фестивалю можуть взяти участь в поєдинку. Їм дають справжні лицарські шоломи, м'які мечі та щити. Амуніція команди "Айна Бера" відповідає ХІV - ХV століттю, коли лицарі заковувалися в повні лати, які забезпечували безпечний захист. Член клубу 23-річний Олександр розповідає, що його амуніція коштує біля $ 2 тис. Важить від 25 до 30 кг. - Ціна залежить від того, наскільки підігнана під людину амуніція. Чим вона дорожча і більш анатомічна - тим зручніше рухатись і менше відчувається вага, - каже Олександр. - І так само впливає матеріал: сталь або титан. Важлива і його товщина. Тренування в клубі проводять 2-3 рази на тиждень. Змагання проводяться в теплу пору року. - Ми одягаємо обладунки, виїжджаємо в парк, або на певні заходи, - каже Олександр. - Змагаємося в турнірних номінаціях. Різні види зброї, різні види номінацій. Тривають вони певну кількість часу, або до певних виконання певних умов. Турнірні номінації один на один зазвичай тривають хвилину і під час цієї хвилини бійці набивають один по одному очки. За певними умовами удар має бути сильний, акцентований. Один із способів посадити людину - це зробити їй боляче В масових номінаціях система інша. Основна задача - це команда на команду, три на три, п'ять на п'ять, десять на десять і так далі, додає чоловік. Основна мета - це повалити суперника на три точки опори. Якщо людина сіла - вона вибула з бою і бій продовжується або до останньої людини, або до співвідношення 3:1. - Звичайно це боляче. Один із способів посадити людину - це зробити їй боляче, щоб вона сама захотіла сісти, - веде далі Олександр. - Удари нанесені залізною зброєю по залізних обладунках - відчуваються. Все ж таки, коли обладунки, ще в історичному контексті вироблялись, то їх ціль була захистити власника від смертельного поранення, але не захистити його від болю. Місячний внесок у клубі - 1000 гривень. Половина суми - це за членство, половина - за тренування. - Наші клуби переживають не самі найлегші часи. Порівняно з тим, що було 4-5 років тому. Якщо на тренуванні було в середньому по до 30 людей, то зараз в межах 10-20, - каже Олександр. За межами фестивалю охочі переночувати посеред поля - облаштовують наметове містечко. Чекають на диско-саунд, який розпочнеться після 23:00.