Search trend "прапор росії"

З 22 по 30 липня в столиці Грузії Тбілісі проходить чемпіонат світу з фехтування. На турнір зі скандалом допустили росіян і білорусів у нейтральному статусі.

Президент України Володимир Зеленський заявив, що російським військам не вдається досягти суттєвих успіхів на полі бою. Тому вони активізують інформаційно-психологічні операції. Про це глава держави повідомив журналістами, пише Укрінформ. "Вони не просуваються. Там дуже важко нашим хлопцям - і важко скрізь. Але й русским дуже важко - це для нас добре. Вони не хочуть воювати, окрім їхнього керівництва. І це відчувається", - наголосив Зеленський. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росіяни прорвалися на Харківщині: ІSW підтвердив захоплення нових позицій За його словами, попри чисельну перевагу, мобілізаційні ресурси та постійний тиск, Росії не вдається досягти проривів на фронті. Тому, щоб компенсувати брак результатів, окупанти вдаються до демонстративних акцій і вкидів у медіапростір. Як приклад Президент навів ситуацію поблизу Покровська, де противник кілька разів намагався проникнути диверсійно-розвідувальними групами (ДРГ) до українських позицій. "Я спілкувався з командувачем Сирським. Він каже, що було п*ять-сім спроб - по дві, по шість осіб. Один раз спробували зайти 12. Всі ці спроби зведені до одного: поставити прапор, зняти відео&hеllір; і всі ці люди знищуються нашими захисниками", - повідомив Зеленський. Він також підкреслив, що попри важку ситуацію, українські військові тримають оборону, і фронт залишається стабільним. Інститут вивчення війни повідомив, що російські війська здійснили нещодавнє просування на Куп'янському напрямку в Харківській області. Аналітики ІSW, спираючись на геолокаційні відеоматеріали, зазначають, що окупаційні сили просунулися на південь від населеного пункту Радьківка, що розташований на північ від Куп'янська. Є підстави вважати, що село перебуває під контролем російських військ. Крім того, зафіксовано ознаки наступу РФ у напрямку Борової. За даними ІSW, ворог просунувся на південний схід від Ольгівки, яка також розташована неподалік Борової.

У Києві вдруге пройшов мітинг проти закону № 12414, який змінює повноваження Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Протести почалися 22 липня - після того, як Верховна Рада проголосувала за законопроєкт. Попри критику президент України Володимир Зеленський підписав документ у той же день, що викликало обурення в громадян. Уже 23 липня акції відбулися щонайменше в 14 містах України, зокрема у столиці. Учасники протестів вимагають скасування закону. Закон підтримали 263 народних депутати. Він надає можливість Офісу Генерального прокурора контролювати діяльність НАБУ і САП, зокрема: доступ до матеріалів справ, втручання в розслідування, надавати письмові вказівки детективам, формувати прокурорські групи у справах НАБУ і закривати провадження на підставі клопотань сторони захисту. Керівник САП же втрачає право самостійно формувати групи прокурорів, тепер ці рішення ухвалюватиме Генпрокурор. У Європарламенті розкритикували закон №12414. Депутати деяких партій вважають це кроком назад у боротьбі з корупцією, що може завадити Україні вступити в ЄС. Також відомо, що голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн зателефонувала Володимиру Зеленському та попросила розʼяснити ситуацію. Кореспонденти Gаzеtа.uа побували на акції протесту в Києві. "СКАСОВУЙТЕ ЗАКОН" Біля театру Франка - тисячі людей. Площа перед будівлею заповнена вщент. Багато хто тримає в руках саморобні плакати, переважно на картоні. На них написи - з вимогою скасувати новий закон №12414: "Будь-яка незалежність тепер під загрозою", "12414 - тиша в залі? Ні! Опір на вулиці", "Чорні брови, карі очі - наближатись до Росії ми не хочем!", "Влада вбиває Україну", "Ідем в ЄС, а не в прірву". Акція запланована о 20:00, проте вже за кілька годин до початку на площі починає збиратися народ. Приходять і з дітьми. Деякі учасники одягнені в одяг з патріотичною символікою, на плечах - українські прапори. - Слава Україні! - кричить чоловік у рупор. - Героям слава! - відповідають в унісон протестувальники. Частина людей стоїть на сходах і газонах, дехто сидить на асфальті або влаштувався на підвищеннях біля фасадів будівель. Мітингувальники стають півколом - обличчями до будівлі Офісу президента. Піднімають руки з плакатами догори. Скандують гасла: "Одна єдина - соборна Україна", "Нах*я мені система, що працює проти мене", "Влада - це народ", "Скасовуйте закон", "Україна не Росія" та інші. Хтось кричить у гучномовець. Замість оплесків - стукають кулаками по картонках і тупотять ногами. На асфальті попереду інших учасників акції сидить жінка з українським прапором на плечах. У руках тримає картонку: "Президент, ти з нами чи проти нас?". Звати Марина, їй 21 рік. Її чоловік - військовослужбовець, уже понад рік на фронті, на Запорізькому напрямку. - Я сьогодні вийшла вперше. Учора дісталася лише о десятій вечора, вже було запізно йти, - намагається перекричати натовп, що скандує гнівно "Руки геть від САП і НАБУ". - А сьогодні прийшла, тому що маю відстоювати права своєї країни на життя без корупції. Мій чоловік воює там, а я - тут. Я борюся за права мого народу, моїх майбутніх дітей, за те, щоб у цій країні не доводилося більше сміятись крізь зуби, коли чуєш про справедливість. У нас війна - ми не маємо права дозволити собі ще й відкат назад у системі. Марина говорить швидко й прямо, хрипить від крику. За останній рік змінила ставлення до багатьох речей, побачила систему зсередини, багато дізналась, коли чоловік пішов служити, зізнається. За її словами, ухвалення закону № 12414 - це сигнал, що ситуація в державі загрозливо змінюється, і мовчати вже не можна. Якщо проти них пішли - значить, щось вони таки викривали - Я не можу стояти осторонь, коли відбуваються такі речі. Коли я вчора дізналася про закон - чесно, можна матюкатися? У мене було бажання піти й набити ї*альники деяким панам у кабінетах, які це все проштовхують, - говорить Марина. - Я не вірю у заспокійливі коментарі влади. Повірю тільки тоді, коли скасують цей закон і винесуть щось інше, аргументоване, з фактами, а не казочку, яку розповідають нам зараз. На протести буде ходити стільки, скільки буде потрібно, каже. Сьогодні залишиться до 22:00, бо вже болить горло, але завтра знову прийде. - Буду тут, поки закон не скасують. Я знаю, що це займе час, але іншого шляху нема. У першу чергу відповідальність лежить на тих депутатах, які його подали. Вони мали подумати головою - якщо вона у них є - чи треба нам це, - додає Марина. - У нас уже була структура. Були НАБУ, був САП. Так, вони працювали неідеально, але працювали. Якщо проти них пішли - значить, щось вони таки викривали. Це просто спроба змусити їх мовчати. Купити тишу про корупцію. На висловлювання у мережі, що мітинги нібито розколюють країну, реагує різко. - Я ж не лох. Це не розкол, а навпаки - єднання, - наголошує жінка. - Ми всі з різних міст: Суми, Харків, Запоріжжя, Одеса. Ми тут, тому що хочемо бути разом у цій боротьбі. Хтось воює там, хтось воює тут. НАЦІОНАЛІСТИЧНА МОЛОДЬ Близько 20:00 на площі стає ще гучніше - скандування посилюється, учасники синхронно піднімають картонні плакати вгору. Площа діє як єдиний організм: коли одна частина натовпу починає вигукувати гасло, за кілька секунд його підхоплюють інші. Уже вкотре протестувальники виконують Державний гімн України - стоячи з рукою на серці або тримаючи прапори. Крики накочуються з різних боків. На ялинці навпроти театру видніється великий синьо-жовтий стяг - один з мітингувальників виліз на дерево й під вигуки людей розмахує прапором. Попереду з червоно-чорним прапором в руках стоїть Левко - 17-річний юнак у чорному береті. - Я тут вже другий день. Ми з друзями вважаємо, що це абсолютно несправедливий закон відносно української Конституції і української антикорупційної діяльності, - каже хлопець. Левко - волонтер і речник спілки націоналістів Києва. Це вже не перша його акція протесту. Раніше він вже брав участь в антикорупційних мітингах. - Ми показуємо, що націоналістична молодь і спільнота стоїть проти антиконституційних законів, - додає Левко і щораз міцніше стискає руками прапор. - Влада має скасувати цей закон і лишити НАБУ і САП незалежними організаціями. Сутеніє - і люди вмикають ліхтарики на телефонах. Понад дорогою за сквером десятки людей тримають кількаметровий український прапор. У центрі - Олександра, їй 22 роки. Каже, що сумнівів щодо участі не мала. - Зараз здається, що вибору вже немає. Якщо ми не будемо виходити й не зупинимо це, вони просто продовжать робити з нас дурнів - як це вже було раніше, говорить дівчина, не випускаючи прапор з рук. - По суті, вирок над злочинами тепер дають в руки самим злочинцям. Ті, хто просував цей закон - тепер вирішуватимуть, хто корупціонер, а хто ні. І кого притягати, а кого покривати. Олександра вважає, що відповідальність лежить як на Верховній Раді, так і на президентові. - Правки, які стосуються НАБУ і САП, були внесені буквально за кілька хвилин до голосування. Щоб прошмигнути непомітно. І зробити вигляд, що нічого такого не сталося. Про яку прозорість тоді може йти мова?, - додає. - Це нас не наближає до Європи. Це нас віддаляє. Це вже звучить з вуст наших партнерів. Ніч планує провести вдома, але має намір повертатися на акції щодня. - Сьогодні піду додому, але прийду знову, - наголошує жінка. - Іноді буває відчуття помиральної ями. Тут такого немає. Видно, що люди борються. І це означає, що ми не залишимося на тому місці, що жертва наших військових - не марна. ЦИКЛІЧНА ІСТОРІЯ Над головами - постійний рух: таблички, прапори, ліхтарики. На будівлю позаду вивели світловий напис: "Руки геть від НАБУ і САП". Попри темряву, більшість людей не розходяться. Протестувальники залишаються стояти вздовж вулиці, на тротуарах, газонах, під деревами. На перехрестях патрулюють правоохоронці. Синє світло сигнальних вогнів підсвічує плакати й обличчя людей. Частина учасників протесту організованою колоною спускається дорогою до метро. Автомобілі, що проїжджають повз, сигналять на знак підтримки. Серед протестувальників - 66-річна Наталія Голубцова. Вона прийшла разом із донькою, але в натовпі розгубилися. Каже, що не встигла приєднатися до протесту напередодні. Війна, фронт, загиблі хлопці - і вони йдуть у відпустку - Ми довго мовчали. І, можливо, запізнилися, але краще вже зараз, ніж ніколи. Я не могла не прийти, - запевняє Наталя. - Сьогодні остаточною краплею для мене стало повідомлення, що Верховна Рада пішла у відпустку. Ви розумієте, як це звучить? Війна, фронт, загиблі хлопці - і вони йдуть у відпустку. Це не вкладається в голові. Наталя брала участь у Революції Гідності. Була на Майдані з першого дня і до самого кінця. - І коли палав Будинок профспілок, і коли нас гнали по вулиці, і коли дехто на колінах клявся, що тепер він для народу. Ми вже все це проходили, - обурюється жінка. - Те, що зараз відбувається, дуже схоже на 2013 рік. Ми віримо, а потім знову те саме. Історія циклічна. Ніхто не очікував, що така зрада може бути внутрішньо у часи війни, коли гинуть тисячі українців. Зараз дуже тонка межа. Нам не можна допустити внутрішньої війни, але ми маємо бути почутими. Єдиним правильним рішенням Наталя вважає ветування закону. Каже, що буде приходити на кожну акцію, поки не буде змін. ⁃ Ми будемо далі приходити, вимагати і не схилимося. Ми такий народ, - додає наостанок Наталя. - Там на болотах будуть мовчати, а ми вже це пройшли. Після "беркутів" нам нічого не страшно. Де б не було - тут, на Банковій, на Майдані. Будемо стояти.

Те, що вони отримали натомість, — поступове й стрімке перетворення України на авторитарну державу за лекалами путінської Росії. Різниця лише в масці: замість холодного чекіста — жартівник із серіалу, замість партії "Єдина Росія" — ручна Рада. Але механізми, інструменти, риторика і навіть ворог — той самий.Спочатку це виглядало як політична інфантильність, потім — як рятівна концентрація повноважень у складні часи. Але з часом стало ясно: ми маємо справу не з тактичним рішенням, а з доктриною. Доктриною згортання демократії. Під виглядом національного єднання, під прапором безпеки, під гаслами війни українське суспільство знову іде до сценарію, у якому держава — це влада, а народ — статистика.Це і є Малоросія 2.0 — нова, підконтрольна, керована й емоційно маніпульована конструкція, у якій народ позбавлено політичного голосу, інститути — згорнуто, а президентська вертикаль — недоторканна. У цьому тексті не просто перелік зловживань — це політична анатомія режиму, який виріс із тіні серіального героя й поступово перекроює Україну за авторитарним лекалом.Центральна фігура: лідер понад закономФундамент будь-якої авторитарної системи — це фігура, що зростає понад механізми відповідальності. У Росії це Володимир Путін, у сучасній Україні — Володимир Зеленський. Його президентство еволюціонувало від обіцянок бути "голосом народу" до повного контролю над усіма гілками влади.Читайте також: Заміна Шмигаля на Свириденко нічого не змінить. То навіщо Зеленському такий урядОфіс президента — це вже не політичний штаб, а давно тіньовий уряд, у якому зосереджено реальну виконавчу, кадрову й стратегічну владу. Всі ключові рішення, від призначень до оборонної політики, ухвалюються в ОПУ, а не Кабінетом Міністрів. Андрій Єрмак, глава Офісу, не має жодного мандату, не проходив виборів і не затверджений парламентом. Але саме він керує процесами, веде переговори, керує кадровими ротаціями й визначає, хто "в системі", а хто — за її межами.Водночас президент залишається недоторканною публічною постаттю, уникаючи прямих дискусій, інтерв’ю зі складними питаннями чи політичної відповідальності. Усі провали — "вина виконавців". Усі успіхи — "воля лідера". Це класична формула персоналізованого режиму, де держава підпорядковується образу, а не конституції.Роль репресивного апарату виконує зв’язка зручних судів, СБУ та ДБР. Саме вони "розбираються" з активістами, як у випадку Шабуніна, з журналістами — як із Віhus.Іnfо, з охоронцями Порошенка — яким призначають астрономічні застави. Ці дії не покликані встановити справедливість. Їхня мета — показова кара й залякування інших.Політична система не має внутрішнього механізму для балансу. Опозиція маргіналізована, парламент перетворений на інструмент, а громадянське суспільство — на підозрюваного. Це і є центр авторитарної архітектури, у якій фігура президента не просто над законом — вона і є законом.Монополія на медіа і правдуОднією з ключових ознак будь-якої авторитарної трансформації є контроль над інформаційним простором. У демократичному суспільстві медіа виступають як незалежний інструмент суспільного контролю, як дзеркало для влади й майданчик для публічної дискусії. Але в Україні 2024–2025 років влада дедалі відвертіше намагається перетворити медіа на інструмент маніпуляції, ізоляції, дискредитації та паралічу критичного мислення.Читайте також: Навіть залишаючи людей в окопах, ми не втримаємо фронтТелемарафон "Єдині новини", створений у перші місяці війни як засіб об’єднання, на сьогодні перетворився на монотонну державну трансляцію, в якій немає місця для альтернативних голосів, критичних оцінок або опозиційних позицій. Кожен день, кожен ефір — це продовження хору схвалення. Позиція Банкової домінує. Запитання не ставляться. Незручних тем не порушують. Самі правила етики трансформовано — правда тепер не важлива, важливо не "розхитати тил".Опозиційні канали, журналісти-розслідувачі, аналітики — всі вони або відсунуті від доступу до аудиторії, або перебувають під прямим тиском. У 2024–2025 роках ми побачили випадки незаконного стеження за редакцією Віhus.Іnfо, фізичного залякування Юрія Ніколова, хвилю судових позовів до незалежних медіа з боку пов’язаних із владою осіб. Це — не риторика. Це — система приглушення голосу реальності.Ще небезпечнішою є риторика "внутрішніх ворогів". Кожен, хто ставить запитання, автоматично може бути зарахований до "агентів впливу", "ворожої пропаганди" або "хаосотворців". Це лексика, яку раніше ми чули з Кремля. Тепер вона звучить із вуст речників ОПУ.У результаті створено атмосферу інформаційної тиші, позбавленої реального змісту. Громадянин не має змоги зіставити версії. Він або ковтає офіціоз, або йде в телеграм-смітник. І в обох випадках — втрачає здатність до дій. Це і є мета — не лише дезорієнтувати, а й демобілізувати.Контроль над наративом — не тимчасовий захід. Це — стратегічна лінія, яка гарантує виживання влади не через діалог, а через контроль. У цій конструкції свобода слова стає зайвою. А суспільство — глухим до себе самого.Війна як ширма для узурпаціїВійна, яку Росія розв’язала проти України, стала найглибшим викликом в історії нашої державності. Вона потребує дисципліни, концентрації ресурсів, мобілізації. Але водночас вона — величезна спокуса. Бо там, де суспільство погоджується на тимчасові обмеження, влада може зробити ці обмеження постійними. І саме цим шляхом іде український режим.Скасування виборів під час воєнного стану є формально законним. Конституція передбачає це. Але відсутність політичної волі навіть обговорити строки їхнього поновлення — вже ознака глибшої проблеми. Влада не планує розморозити політичну систему. Їй комфортно в умовах безальтернативності.У Верховній Раді зникло саме поняття парламентської конкуренції. Законопроєкти ухвалюються блоками, з голосуванням "по дзвінку". Публічна дискусія, опонування, навіть мінімальний дебатний простір — зруйновано. Усе — під гаслом єдності. Але така єдність — це маска. Вона приховує владну монополію, яку підживлює атмосфера небезпеки.Читайте також: Національна єдність виявилася портфелем без ручкиЗаконодавча гілка влади повністю втратила функцію нагляду. Парламентські комітети, що мали б контролювати виконавчу владу, перетворилися на лояльні адміністративні групи. Реальна влада зосереджена в Офісі Президента, а не в законодавчому органі, що і є класичним симптомом конституційної деградації в авторитарному напрямку.Окремо стоїть законодавча амністія щодо злочинів у сфері оборонних закупівель. Під приводом "турборежиму" та "особливого часу" ухвалено норми, які знімають кримінальну відповідальність за зловживання в оборонній сфері. Це прямий сигнал: у воєнний час система захищає не фронт, а себе.Війна стала не просто тлом. Вона стала архітектурною рамою, в яку вписано нову модель влади: закриту, безальтернативну, безконтрольну. І поки українці борються за виживання, влада — за збереження статус-кво. У цій грі найбільший ризик — не поразка від зовнішнього ворога, а втрата обличчя перед самими собою.Економіка у "вибраного кола"Жоден авторитарний режим не тримається лише на репресіях — йому потрібна економічна база. В сучасній Україні вона формується не через інвестиції, підприємництво чи податкову реформу, а через систему лояльного перерозподілу: бюджетні кошти, оборонні підряди, гранти міжнародної допомоги — все це дедалі більше концентрується у "вибраного кола".Оборонна сфера, яка в умовах війни є серцем державної політики, поступово закривається від контролю. Міністерство оборони отримало повноваження не звітувати публічно про витрати, а ключові контракти укладаються без тендерів, із допуском лише "своїх". У таких умовах рівень потенційної корупції досягає пікових значень, але правоохоронні органи не діють — бо корупція в "потрібних" руках є інструментом утримання вертикалі.Читайте також: Зеленський ризикує. У Свириденко теж можуть прокинутися амбіціїТе саме стосується сфери будівництва, медицини, логістики, цифровізації. Створюються нові фірми, з’являються нові фаворити — не через конкуренцію, а через зв’язки. Старі правила "чесної гри" більше не діють. Нове правило — приналежність. Якщо ти в "пулі" - ти маєш доступ. Якщо ти не там — на тебе чекає обшук, перевірка, блокування рахунку або справа за надуманим приводом.Малий і середній бізнес у таких умовах опиняється в ролі донора: податковий тиск, штрафи, непередбачувані зміни норм — усе це дестимулює розвиток. Середовище стає токсичним для ініціативних і вигідним для наближених. Влада будує ручний капіталізм, у якому ринок працює не на відкритість, а на контроль.Так народжується економічна Малоросія — не зовні бідна, але зсередини гнила, корумпована, репресивна. Не здатна до довготривалого розвитку, бо побудована не на прозорих інститутах, а на тимчасових політичних домовленостях і індульгенціях за лояльність.Заклик до патріотичного українства!Цей текст не про зраду. І не про безсилля. Це — про відповідальність. Про те, що не можна відсидітися, поки з республіки роблять тіньову автократію. Патріотизм — це не лише прапор і збір донатів. Це здатність вголос сказати: "Ми втрачаємо республіку". І діяти, щоб її зберегти.Малоросія — це далеко не тільки проєкт Кремля, це помилка українського суспільства, якщо ми її допустимо. Але ще є шанс. Ще можна встигнути. І той, хто почне говорити, — почне перемагати.Свобода — це відповідальність. А відповідальність — це дія.ДжерелоПро автора. Владислав Смірнов, український підприємець, громадський діяч, фахівець з планування та розвитку системи охорони здоров'яРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Росіяни намагаються зачепитися в кожному населеному пункті на адмінкордоні Дніпропетровської та Донецької областей за рахунок втрат особового складу. Це продемонструє роспропагандистам нібито "тріумф". Подробиці це в телеефірі сказав речник оперативно-стратегічного угруповання військ "Хортиця" майор Віктор Трегубов, пише Gаzеtа.uа. За його словами, за останні три тижні найбільш активні дії відбувалися на Покровському, Лиманському та Новопавлівському напрямках. На Лиманскому напрямку кількість російських штурмів стабільна, зараз тактика росіян не відрізняється від тактики останніх шести місяців. "На Покровському та Новопавлівському напрямках - справжнє загострення. Це елемент літньої кампанії і тиску, на який росіяни, власне, дали основне своє зусилля останнім часом. Особливо Покровський напрямок, особливо їх спроба зайти між Покровськом та Констянтинівкою", - сказав Трегубов. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сотня боїв: у Генштабі ЗСУ заявили про загострення ситуації на фронті Він відзначив, що станом на зараз росіяни витрачають велику кількість особового складу, в першу чергу, піхоти, просто на те, щоб зайняти якнайбільше території на Покровському напрямку на схід від Покровська, на південь від Косинівки, щоб зачепитися там хоч за якісь населені пункти, на це витрачається велика кількість особового складу, в першу чергу піхоти. На Новопавлівському напрямку, додав Трегубов, це виглядає як спроба зачепитися за населені пункти у адміністративному прикордонні Донецької та Дніпропетровської областей. "Ідея в тому, щоб продемонструвати хоч якусь реальну присутність у Дніпропетровській області чи принаймні на адміністративному кордоні, щоб всі ці їхні заяви, які лунають вже впродовж майже місяця, мали перед собою якесь фактичне підтвердження, яке можна демонструвати щодня. Не просто у вигляді там щось фабрикували, відзняли, прапор десь і підмахнули локацію. А щоб можна було туди завезти російських журналістів і показувати їм цей великий тріумф. На це на цьому напрямку йде великий особовий ресурс. На Покровському напрямку це все ж таки більш стратегічні дії, це все ж таки дії з більш логічною метою, а саме з метою створення загрози для Костянтинівки і для Покровсько-Мирноградської агломерації", - розповів Трегубов. Сили оборони знищили ЗРК С-300П у Бєлгородській області. Українські війська 20 липня завдали низку успішних ударів по противнику в різних локаціях, продовжуючи зосереджувати зусилля на послабленні військового потенціалу РФ.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

21 липня минає 33 роки від рейду СКР-112 — першого корабля Чорноморського флоту, який підняв український прапор, це сталося попри спротив Росії

Сторожовий корабель Чорноморського Флоту СКР-112 підняв український прапор і перейшов на бік ВМС України 21 липня 1992 року. Здійснив рейд з Криму до Одеси, переслідуваний чотирма кораблями і двома літаками. Командував сторожовиком капітан-лейтенант Сергій Настенко. Свій вчинок команда з 80 чоловік пояснила неможливістю подальшого проходження служби. Моряки терпіли постійні утиски та приниження від командування флоту через присягу на вірність народу України. Також незрозумілим було питання поділу флоту між Росією і Україною. За спогадами учасників події, переслідування СКР-112 іншими кораблями розпочалося одразу після виходу з озера Донузлав та тривало понад 8 годин. Зі штабу ЧФ прийшов наказ будь-що зупинити та повернути бунтівний корабель на місце базування, натомість акцію підтримав командувач Військово-Морськими силами України контр-адмірал Борис Кожин. Він зателефонував до штабу з проханням дозволити кораблю йти в Одесу, на що отримав відмову та погрозу застосувати зброю. З обох сторін у небо було піднято декілька літаків. Щоб зупинити український корабель застосували артустановку АК-230, однак у корпус не цілили. Команда СКР-112 на провокації не відповідала. Уже після першої години дня до супроводу корабля приєднався прикордонний катер України. Тоді ж з Одеси назустріч вийшли прикордонні кораблі та вилетів винищувач Су-27. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російська ракета влучила в український корабель О 17:00 українське судно наздогнали корабель ЧФ "Разітєльний" та ракетний катер РК-260, які почали небезпечне зближення для висадження групи захоплення, однак спроби виявилися марними через вдале маневрування сторожовика. На ньому була піднята бойова тривога. Згодом командування кораблів домовилося про переговори, які, з дозволу штабу, завершилися зупинкою переслідування. Уже о 18:50 СКР-112 прибув до кінцевого пункту призначення. СКР-112 став першим бойовим кораблем ВМС України. Уже 1997 року, попри пропозиції громадськості перетворити його на музей Військово-Морських сил, за наказом Міноборони корабель було порізано на брухт. Після розвалу СРСР у Києві не знали, що робити з Чорноморським флотом. Головний штаб ВМС Росії зміг схилити на свою сторону більшість особового складу флоту. Командувач флоту Ігор Касатонов віддав розпорядження не давати присяги на вірність народу України, допоки керівництво держав не домовиться остаточно, кому належить ЧФ.

Президент Росії Владімір Путін посмертно присвоїв звання "Героя Росії" Олексію Бересту. Це уродженець Сумщини, який у 1945 році встановлював радянський прапор над Рейхстагом у Берліні. Повний текст новини

У Росії підлітків змусили «вибачатися», співаючи гімн РФ

Із цим святом військових привітав президент України Володимир Зеленський, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, начальник Генерального штабу ЗСУ генерал-майор Андрій Гнатов, а також командувач ВМС ЗСУ віце-адмірал Олексій Неїжпапа. "ВМС довели, що Україна здатна й захищатиме свої інтереси", - Зеленський У цей день воїнів ВМС ЗСУ привітав президент України Володимир Зеленський. "Разом зі всіма нашими Силами оборони воїни ВМС довели, що Україна здатна й захищатиме свої інтереси. Російського десанту не було й не буде в Одесі, "Москва" пішла на дно, острів Зміїний під контролем України, знищено та пошкоджено 28 російських кораблів та один підводний човен, а "зерновий коридор" функціонує та підтримує продовольчу безпеку світу", - зазначив глава держави. "З початком повномасштабного вторгнення наші ВМС стали одним із ключових чинників української стійкості", - СирськийГоловнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський відмітив, що українські військово-морські традиції мають тисячолітню глибину: від княжих флотилій Русі, запорозьких чайок, флоту Української Народної Республіки, який підняв синьо-жовті прапори на Чорному морі понад сто років тому."З початком повномасштабного вторгнення Росії наші Військово-Морські Сили стали одним із ключових чинників української стійкості. Разом із вами ми не дали агресору висадити десант в Одесі. Відбили Зміїний. Потопили "Москву". Загалом знищили або пошкодили 28 ворожих кораблів та один підводний човен. Уразили штаб російського флоту у Севастополі. Забезпечили безпеку "зернового коридору". Захистили судноплавство у північно-західній частині Чорного моря", - наголосив Сирський.Він акцентував, що "ворог намагався відрізати нас від моря, підірвати економіку. Та в результаті – ми відсунули його від наших берегів"."Феномен цієї війни в тому, що Україна, маючи обмежений надводний флот, перетворила колись грізний чорноморський флот Росії на флотилію, яка ховається в бухтах Новоросійська. Ворожий флот фактично усунуто з Криму. І значна частина цієї перемоги – заслуга Військово-Морських Сил України. Сьогодні ВМС України – це безпілотні надводні й підводні системи. Це берегова оборона. Це морська піхота, яка тримає найгарячіші ділянки фронту на суходолі та ефективно атакує. Це високоточна зброя. Це технології, які не лише відповідають викликам, а й формують майбутнє", - зазначив головком."Зараз ВМС – це твердий і беззаперечний аргумент того, що Україна була, є і буде морською державою", - ГнатовНачальник Генерального штабу Збройних Сил України генерал-майор Андрій Гнатов підкреслив, що з 2022 року ВМС набули додаткових спроможностей, на їх рахунку – багато славних сторінок історії: це і охорона морських рубежів, недопущення висадки десантів противника в порти України, і знищення кораблів, катерів та суден РФ, знищення флагмана ЧФ РФ крейсера "Москва"."Це були майстерно проведені операції, які достойні огляду і вивчення на світовому рівні. Бо втрати флагмана світ не знав з часів Другої світової війни. І саме ВМС ЗСУ зробили це. Це і звільнення острова Зміїний, і щоденна робота щодо економічних спроможностей нашої держави, гарантування безпеки цивільного судноплавства в Чорному морі, це захист морських рубежів і всього водного простору України тощо…", - наголосив Андрій Гнатов.Він нагадав, що й сам тривалий час проходив службу саме у військових частинах Військово-Морських Сил ЗСУ."Пишаюся тим, що мав честь битися з російським окупантом пліч-о-пліч із морськими піхотинцями за підтримки інших складових ВМС. Зараз ВМС – це твердий і беззаперечний аргумент того, що Україна була, є і буде морською державою: з міжнародно визнаними кордонами, з визначеною виключно економічною морською зоною, з усіма правами та обов’язками, які передбачає міжнародне морське право для морських держав", - зазначив Гнатов.Він підкреслив, що ВМС виконають будь-яке завдання поставлене, вищим військово-політичним керівництвом нашої країни."І я впевнений, що наступне професійне свято ВМС буде відзначатися з новими досягненнями, спроможностями, подвигами, героями", - резюмував начальник Генерального штабу ЗСУ."Це свято, яке ми відзначаємо вже понад 33 роки. Свято морської держави Україна", - НеїжпапаКомандувач ВМС ЗСУ віце-адмірал Олексій Неїжпапа нагадав, що ВМС ЗСУ вигнали противника із північно-західної частини Чорного моря та змусили росіян забрати всі кораблі із тимчасово окупованого Криму."Сьогодні для ВМС — дуже важливий день. Це свято, яке ми відзначаємо вже понад 33 роки. Свято морської держави Україна. Прапору ВМС ЗСУ вже виповнилося 107 років. Цей прапор зараз на мачтах і флагштоках кораблів. І це ще раз підкреслює, що Україна є морською державою вже давно", - відмітив Неїжпапа.Він також нагадав, що завдяки морським дронам України зараз твориться нова історія у війні на морі, а там, де стоять військові частини морської піхоти – ворог не пройде.  Встановлення національно рекорду До свята в Одесі встановили національний рекорд  України – курсанти та ліцеїсти розгорнули найбільший прапор Військово-Морських Сил ЗС України. Про це Олексій Неїжпапа повідомив  у Fасеbооk.  Довжина прапора становить 35 метрів, а ширина – 19,8 метрів.фото: Олексій Неїжпапафото: Олексій Неїжпапа"Наш прапор - символ хоробрості, незламності та відданості своєму народові. Під ним здобуто вже чимало перемог. Вірю, що найбільші ще попереду!", - наголосив командувач ВМС ЗСУ. Наприкінці червня Військово-Морські Сили ЗСУ знищили катер чорноморського флоту Росії з десантом, що рухався вздовж західного узбережжя Херсонської області. 

Над посольством у Москві вже майорить прапор

Ворожі диверсанти встановили триколор у районі пункту пропуску "Грем'яч", розташованого на кордоні Росії та України в Чернігівській області. ЗСУ влучним ударом "ліквідували" прапор окупантів. Повний текст новини

Президент США зняв санкції з російського олігарха, який хоче повернути прапор РФ у міжнародні шахи

Заступник міністра закордонних справ Росії Андрій Руденко прийняв копії вірчих грамот у новопризначеного посла Афганістану в РФ Гуль Хасана. Про це йдеться у повідомленні МЗС РФ. Таким чином, Росія першою у світі офіційно визнала Ісламський Емірат Афганістан, очолюваний рухом «Талібан», який вважається в багатьох країнах терористичною організацією. У Росії «Талібан» також тривалий час був заборонений, проте у грудні 2024 року Держдума ухвалила закон, який дозволяє виключити «Талібан» зі списку терористичних організацій. 17 квітня Верховний суд РФ скасував заборону діяльності «Талібану» в Росії. На будівлі афганського посольства в Москві вивішено запроваджений талібами державний прапор Афганістану. У четвер посол Росії в Кабулі Дмитро Жирнов відвідав виконувача обов’язків міністра закордонних справ Афганістану Аміру Хану Муттакі. Під час зустрічі Жирнов передав рішення російського уряду про офіційне визнання Ісламського Емірату Афганістаном. У 2021 році «Талібан» через 20 років після свого усунення від влади знову взяв під контроль Афганістан, скинувши лояльний США уряд президента Ашрафа Гані. Таліби в Афганістані запровадили норми шаріату, практикуються громадські страти. Надходять повідомлення про масові порушення прав людини, насамперед жінок, яким уряд талібів заборонив здобувати освіту, окрім молодшої школи, з’являтися в громадських місцях без супроводу родичів-чоловіків та говорити вголос на публіці. Різко обмежені права жінок працювати. Політична та громадянська активність, яка не збігається з політикою «Талібану», переслідується. Уряд талібів не визнаний на міжнародній арені, проте фактично більшість країн світу тією чи іншою мірою ведуть із ним справи.

У КНДР показали кадри прощання Кім Чен Ина з солдатами, які загинули на війні проти УкраїниЦентральне телебачення КНДР показало кадри, де Кім Чен Ин оплакує північнокорейських солдатів, які загинули у війні росії проти України в Курській області. На церемонії повернення останків Кім встановлював прапор над труною, а фотографії були показані на спільному культурному заході КНДР і росії в Пхеньяні.

Про це пише Yоnhар.Зазначено, що фотографії показували фоном на спільному заході Пхеньяна та Москви з нагоди першої річниці підписання договору про "всеосяжне партнерство".На одному з кадрів зображено, як північнокорейський лідер Кім Чен Ин кладе прапор КНДР на труну під час прийняття репатрійованих тіл своїх солдатів.Водночас такі фото показали після трансляції спільних знімків російських та північнокорейських військових, а також – закривавленого блокноту солдата КНДР, який знайшли на полі бою в Курській області."Нарешті настав вирішальний момент… Давайте хоробро пройдемо цю священну битву з безмежною любов'ю і довірою, наданою нам нашим улюбленим верховним головнокомандувачем", – було написано в блокноті.Fооtаgе shоws Nоrth Коrеаn trоорs аnd соmmаndеrs whо tооk раrt іn Russіа’s Кursk rеgіоn.Тhе еvеnt mаrkеd thе fіrst аnnіvеrsаry оf thе Russіа–Nоrth Коrеа Соmрrеhеnsіvе Strаtеgіс Раrtnеrshір Тrеаty.Sсеnеs аlsо shоwеd Кіm Jоng-un rесеіvіng thе соffіns оf DРRК sоldіеrs kіllеd… ріс.twіttеr.соm/s9UІk0сnсА— Сlаsh Rероrt (@сlаshrероrt) Junе 30, 2025  На оприлюднених кадрах Кім був вбраний у зимовий одяг. Через це припускають, що останки солдатів КНДР почали повертати минулої зими. Водночас старший науковий співробітник Корейського інституту національного об’єднання Хон Мін вважає, що Пхеньян прагнув показати своїх військових не як жертв, а як частину "наративу про перемогу". "Кадри, схоже, були опубліковані після того, як дві країни визнали розгортання військ і оголосили Курську операцію успішною", – додав він.27 червня повідомлялось, що Північна Корея може відправити додаткові війська до Росії для участі у війні проти України в липні або серпні. Окрім цього, КНДР продовжує постачати Москві озброєння.

Державні ЗМІ Північної Кореї показали кадри, на яких лідер країни Кім Чен Ин оплакує своїх солдатів, які, як повідомляють, загинули під час війни Росії проти України. Джерело: Yоnhар і Тhе Коrеа Неrаld Деталі: На кадрах, оприлюднених Центральним телебаченням Кореї, видно, як Кім урочисто встановлює північнокорейський прапор над труною під час церемонії повернення останків північнокорейських солдатів, які загинули під час війни проти України на боці РФ.

Острів Зміїний увійшов в новітню історію завдяки фразі його захисника, який відправив "російський воєнний корабель" за всім відомим курсом. Такою була відповідь наших бійців на пропозицію росіян здаватися. Ворог зумів захопити острів, але не надовго. Вже 30 червня 2022 року його звільнили. Операцію по звільненню острова та подальшу його зачистку провели спеціальні підрозділи ГУР та Сил спецоперацій Збройних сил України, група "Альфа" СБУ, Державна прикордонна служба. Оскільки ГУР відіграло тут не останню роль, її начальнику Кирилу Буданову після усіх подій презентували знайденого на острові кота. Чорне кошеня отримало прізвисько "Змій" та перекочувало до головного розвідника. Хоча це було, звичайно, далеко не головним підсумком повернення острова Україні. 24.02.2022 Повномасштабне вторгнення Росії для Зміїного почалося на світанку 24 лютого 2022 року. До острова підійшли кораблі Росії та запропонували гарнізону здаватися. Після відмови острів атакували ракетний крейсер російського Чорноморського флоту "Москва" та корвет "Василий Быков". Авіація ворога прикривала захоплення з повітря. Після загарбання острову його інфраструктура була знищена, а гарнізон був взятий у полон. Втім, помста за Зміїний не забарилася. 13 квітня український ракетний комплекс "Нептун" уразив ракетний крейсер "Москва". Той самий, що пропонував здатися захисникам острова Зміїний. Флагманський корабель Чорноморського флоту РФ затонув. А на початку травня ЗСУ знищили два російські катери типу "Раптор". На самому острові ударний безпілотний комплекс "Ваyrаktаr" ліквідував російську ППО. Острів має стратегічне значення Ще за пару днів такі популярні на початку повномасштабного вторгнення "Ваyrаktаr'и" уразили російський десантний катер "Серна" та два зенітних ракетних комплекси "Тор". "Україна боротиметься за Зміїний стільки, скільки буде потрібно. Острів має стратегічне значення, оскільки дозволяє контролювати надводну та певною мірою повітряну обстановку на півдні України", прокоментував Кирило Буданов. Зміїний й справді був і є дуже важливим для України. Тим більше, що після захоплення острова армія РФ перетворила його на своєрідну парасольку ППО для власних сил. Противник й далі насичував острів технікою, щоб контролювати північно-західну акваторію Чорного моря. Звільнення острова дозволяло бодай частково розблокувати судноплавство у північно-західній частині Чорного моря та відновити експорт українського збіжжя у рамках "зернової ініціативи". "Як символ перемоги&hеllір;" Відтак вже починаючи з березня, українські військові розробляли операцію по звільненню Зміїного. А це виявилося вельми непростим завданням. В середині червня супутникові знімки засвідчили облаштування російською армією фортифікаційних споруд та ППО на острові. Наші захисники зайнялися цією проблемою, і невдовзі оперативне командування "Південь" повідомило про те, що уражено ЗРК "Панцир-С1" противника, його радіолокаційну станцію та автотехніку. Також під час транспортування на Зміїний боєприпасів, озброєння та особового складу Чорноморського флоту РФ Сили оборони Півдня України знищили новий, прийнятий до складу в 2017 році, російський великотоннажний буксир "Василий Бех". Росіяни, мабуть, встигли сто разів пошкодувати про те, що захопили Зміїний. В кожному разі, 30 червня 2022 року тодішній головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний повідомив про те, що противник залишив острів. 7 липня над Зміїним знову підняли синьо-жовтий прапор Далі була зачистка острова, і вже 7 липня над Зміїним знову підняли синьо-жовтий прапор. "Як символ перемоги і відродження з цих руїн, українські військові встановили і закріпили прапор України, який був доставлений на острів раніше", повідомило оперативне командування "Південь". Баржі нам у поміч Певна річ, що противник назвав залишання острову "жестом доброї волі". Пізніше стало відомо про те, що насправді стояло за цією "доброю волею" та які зусилля доклали наші захисники, щоб звільнити Зміїний. Загалом операцію зі звільнення Зміїного проводило стратегічне угруповання військ "Олександрія" на чолі з генерал-майором Андрієм Ковальчуком. "Олександрія" знешкоджувала сили російської армії на воді, у повітрі та на самому острові. Сили оборони під час битви за Зміїний знищили 19 одиниць техніки та склад боєприпасів. Матеріальні втрати окупантів наша сторона оцінила у 900 мільйонів доларів. Вкрай здивувався тоді і захопився українською кмітливістю Але як саме ЗСУ вдалося вибити окупантів з острова? Пізніша реконструкція подій засвідчила, що для цього були використані звичайні баржі. Про це розповів, зокрема, військовий аналітик, старший лейтенант сухопутних військ армії оборони Ізраїлю Ігаль Левін. За його словами, про факт застосування барж для завдавання ударів по Зміїному він знав вже у момент їх використання. "Вкрай здивувався тоді і захопився українською кмітливістю і винахідливістю. Але оскільки ця інформація була закритою, то не міг наводити її. Хоча часом це могло бути доречно як зразок нестандартного, асиметричного і нелінійного підходу до ведення бойових дій", написав він у Теlеgrаm. Військові підходи України повинні бути саме такими несподіваними для противника Левін наголосив, що для перемоги над росіянами військові підходи України повинні бути саме такими несподіваними для противника. ЗСУ доводиться бути в "нескінченному пошуку" нестандартних рішень, які не прописані в книжках з військового ремесла, зазначив він. "І так, ідея з баржами була низовою ініціативою. Це до того, що потрібно прислухатися до молодих і пасіонарних. Ну, і найголовніше, важливість ініціативи з баржами не в тому, було це ефективно чи ні. Головне в тому, що це дало поштовх до подальшої постійної "обробки" окупантів на Зміїному за допомогою української артилерії, авіації тощо", написав аналітик. "Богдана" + САЕSАR = любов Щодо артилерії, то тут треба відзначити роботу САУ "Богдана" та її французького напарника системи САЕSАR. Доставка техніки до позицій стала окремою операцією, оскільки важка техніка не могла вільно пересуватися по плавнях та піску. Тому щоночі "Богдану" і САЕSАR заганяли на баржі і по 3-4 години в один бік сплавляли по річищу Дунаю і його відгалужень аж до бойових позицій. Понтони були дуже високими, щоб легко з'їжджати з берега та на берег. Місцеві прикордонники навіть знайшли спеціальний водний кран, яким можна коригувати берег. Кілька днів розрахунки облаштовували позиції та організовували схованки для техніки. На деревах уздовж позиції розвішували металеві предмети для того, щоб російська РЛС не виявила техніку. Наступна проблемою українських військових стало коригування вогню. Цивільні БПЛА, які використовували військові для спостереження за островом Зміїний з берега, не могли вилетіти в море, бо активно працювала російська РЕБ. Також за островом спостерігали з БПЛА Ваyrаktаr, але його картинка не була чіткою, оскільки безпілотник не міг підлетіти ближче 28-30 кілометрів він потрапляв у зону дії ворожої ППО. Артилерійські розрахунки були розведені далеко одна від одної Військові мали детальну мапу розташування російської техніки на острові Зміїний, тому точність влучання була важливою. Після перших днів роботи команда зрозуміла, що може скоригувати удар з точністю до 20 метрів. Артилерійські розрахунки були розведені далеко одна від одної та працювали по черзі: трохи САЕSАR, далі "Ураган", після нього "Богдана". Залишки від снарядів та пострілів одразу прибирали, щоб не видати місце базування. Артилерія працювала за таким принципом понад тиждень з 21 червня і по 30-те, аж до дня звільнення острова. Пізніше російська армія ще неодноразово атакувала Зміїний, зокрема, за допомогою тактичної авіації, скидаючи фугасні бомби. А у грудні 2023 року ВСУ в районі острова збили російський бомбардувальник "Су-24". За даними ВМС ЗСУ, літак там дистанційно мінував шляхи цивільного судноплавства скидав донні міни. Робилося це в напрямку "зернового коридору", роботу якого РФ так прагнула зірвати. Ворог і по цей час тероризує даний регіон. Міністерство оборони Британії із посиланням на дані розвідки повідомляє, що Росія час від часу вдається до ризикованих ударних операцій на острові Зміїний, щоб продемонструвати свій вплив та контроль у Чорному морі. Проте маленький, але звитяжний острів був і залишається українським, як є українськими й інші захоплені ворогом території. Їхнє звільнення справа часу, що вже доведено островом Зміїним.