Ukrainians news about Допомога

Нещодавно Авіакомпанія "Українські вертольоти" організувала теплу подію та запросила на неї не лише дітей-сиріт, які вже є її підопічними, а й малечу загиблих захисників із Київщини. Захід відбувся у просторі "Третє дихання" - місці, створеному для підтримки емоційної рівноваги та внутрішньої сили. "Ми розуміємо, що, на жаль, ця війна завтра не завершиться. Але ми маємо вчитися жити та працювати в надскладних умовах. Дорогі діти! До вашого повноліття ми будемо поруч, допомагатимемо і робитимемо все, щоб ваше дитинство було щасливим, попри обставини. Ми з вами, ми разом - і ми подолаємо всі труднощі, щоб ви зростали здоровими, усміхненими та радісними. Дякуємо вам за довіру!" - звернувся до дітей голова Ради директорів компанії Володимир Ткаченко. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В реаліях воєнного часу: для старшокласників змінили формат вивчення предмету "Захист України" Дітей чекали подарунки та частування. Представники компанії були поруч: спілкувалися, відповідали на запитання, створювали атмосферу довіри та тепла. Організатори подбали, щоб кожен учасник почувався захищено й мав простір для емоцій. Регулярна підтримка - основа благодійної платформи "Дітям наших Захисників" Допомога від "Українських вертольотів" не обмежується організацією заходів. Щомісяця кожна дитина під опікою компанії отримує по 10000 грн - на техніку, одяг, взуття, іграшки та речі для побуту. Ця підтримка є частиною благодійної платформи "Дітям наших Захисників", що об'єднує соціально-відповідальні бізнеси з усієї країни. До ініціативи вже приєдналися десятки бізнесів, серед них - МХП, який опікується 32 дітьми. І ця спільна турбота з кожним місяцем охоплює все більше родин. Це не разовий жест, а довготривала, важлива місія. Чудовий приклад того, як відповідальний бізнес приймає участь у житті країни саме тоді, коли це справді важливо. Бо турбота - це дія, а діти - наше майбутнє.

У парку Шевченка в Тернополі чути ритм кросівок по доріжках, гучні вигуки тренерів і командний дух - усе це частина підготовки до масштабного забігу МНР Run4Vісtоry, який відбудеться вже 7 червня на підтримку 44 окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола - пише "20 хвилин". До відкритого тренування долучились не лише спортсмени та аматори, а й військові. На забіг вже зареєструвались близько 500 учасників, серед них військовослужбовці бригади - майор Анатолій Лужанський та молодший лейтенант Андрій Череватий. Вони вже розпочали свою підготовку, зокрема долучились до відкритого тренування - розминки і забігу на 5 км. - Я відповідаю за фізичну підготовленість особового складу бригади. Щоб якісно підготуватись до забігу, варто підтягнути загальну витривалість, тобто постійно робити тренування, хоча б три рази на тиждень, - говорить начальник фізичної підготовки і спорту 44 окремої артилерійської бригади, майор Анатолій Лужанський. - У такий важливий момент для країни спорт поєднує людей, і головне - щоб ми пробігли цей забіг і не було ніяких травм. Із побратимом готується до забігу і молодший лейтенант Андрій Череватий. До 44-ої бригади військовий долучився у 2016 році і до 2019-го працював командиром гармати Гіацинт, а з 2017 року ще і головним сержантом батареї. Брав участь у бойових діях на Донецькому та Луганському напрямках. - З початком повномасштабного вторгнення в 2022 році теж був командиром гармати, але вже на Гаубиці М777. Це британсько-американська причіпна гаубиця зі стволом калібру 155 міліметрів. Працював на Запорізькому напрямках, а також на Донецькому і Луганському, - пригадує військовий. За цей час, з 2016 року і до нині, змінилися самі методи ведення війни, наголошує Андрій Череватий. Інтенсивність боїв зараз набагато більша, зокрема, через війну дронів, набагато більше полеглих. Після 2022 року війна торкнулась кожного і це об'єднало всіх українців. Зараз Андрій Череватий працює на посаді офіцера цивільно-військового співробітництва, де займається, зокрема, питаннями допомоги родинам загиблих та зниклих безвісти. - Це допомога у документальному супроводі, надання консультацій про їхні права як членів родин загиблих. Тут до кожного треба знаходити підхід: вислухати, обняти, зрозуміти. Це більше робота по підтримці, і моральній, і психологічній, і юридична допомога теж. Цивільно-військове співробітництво - це налагодження мосту між цивільними та військовими, щоб не було між ними прірви, - наголошує молодший лейтенант. Біг добре розвантажує, це, як психологічний відпочинок Налагодження такого зв'язку відбувається і через спорт. Сам військовий раніше активно брав участь в змаганнях, зокрема, по гирьовому спорту, рукопашному бою, кросфіту. Минулого року взяв участь у забігу за полеглих воїнів, бігову традицію продовжує і у 2025-му. - Я думаю, дистанцію 10 кілометрів подолаю. Минулого року на забігу, який організував МХП в Тернополі, ми теж долучалися з майором Лужанським, бігли по 5 кілометрів за загиблого Героя. Я писав ім'я Героя, який був моїм побратимом і він був у моєму розрахунку, я в нього був командиром гармати і під час бойового чергування він загинув. Я біг в честь нього. Думаю, це дуже важливі речі - такі забіги, результат яких йде на те, щоб зібрати на той самий дрон, чи на FРV-шку для бригади, яка виконує завдання в районі бойових дій, - наголошує Андрій Череватий. Тим паче, біг добре розвантажує, це, як психологічний відпочинок, додає військовий. Тому радить долучатися і самим у цьому переконатися. До слова, випробували свої сили і долучились до традиційної розминки і забігу на 5 км від клубу Теrnоріl Rundаy можуть усі охочі. - Ми щосуботи о 8:55 збираємось і бігаємо 5 кілометрів. Ця розминка - це частина цього процесу, щоб краще було бігти. Це класно робити у компанії, коли ти приходиш і бачиш, що всі так само, як і ти, налаштовані, вогонь в очах, ти розумієш, що ти не один, - розповідає координатор Теrnоріl Rundаy Андрій Бородій. Масштабний забіг на підтримку воїнів Подія в Тернополі продовжує серію забігів МНР Run4Vісtоry, що цьогоріч проходять у Києві, Луцьку та Вінниці під гаслом: "Біжимо за тих, хто бореться. Пам'ятаємо тих, хто віддав життя". Благодійні забіги в різних містах країни ініціює компанія МХП спільно зі стратегічним партнером Благодійним фондом "МХП-Громаді". Усі зібрані кошти спрямовують на підтримку місцевих військових частин у місті, де відбувається забіг. У Тернополі це - 44-та окрема артилерійська бригада імені гетьмана Данила Апостола. Захисники цієї бригади наразі беруть участь у боях на Запорізькому та Сумському напрямках. Зібрані кошти допоможуть забезпечити підрозділ необхідними дронами та обладнанням, які щодня рятують життя і наближають перемогу. Нагадаємо, минулого року в межах серії забігів МНР Run4Vісtоry, що пройшли у Тернополі, Вінниці, Черкасах, Ладижині та Києві, вдалося зібрати понад 2,5 млн грн на підтримку військових. Дистанції: 21 км, 10 км, 5 км, 2 км Інклюзивний забіг "Люди Титани" (2 км) Дитячі забіги: 500 м і 100 м Онлайн-забіг Участь для дітей до 12 років, військових, ветеранів і людей з інвалідністю - безкоштовна. Щоб отримати промокод, звертайтесь на іnfо@nеwrun.соm.uа Як зареєструватись? Скачайте застосунок rасеnехt.арр Пройдіть верифікацію Оберіть у "календарі" МНР Run4Vісtоry Тернопіль напівмарафон Оберіть дистанцію та сплатіть участь Приєднуйтесь! Разом - до перемоги!

18 травня на Трухановому острові в Києві відбувся благодійний марафон МНР Run4Vісtоry - другий етап цьогорічної серії забігів, організованих компанією МХП та Благодійним фондом "МХП-Громаді". Подія проходила під гаслом "Біжимо за тих, хто бореться. Пам'ятаємо тих, хто віддав життя". У благодійному марафоні в Києві взяли участь понад 2700 людей з усієї України - професійні спортсмени, аматори, працівники компанії, ветерани, військовослужбовці, люди з інвалідністю та діти. Учасники долали дистанції - 42 , 21, 10, 5 і 2 км. Для найменших організували старти на 100 і 500 м. Особливу увагу привернула дистанція "Люди-титани" для ветеранів, зокрема з протезами. Кореспондентка Gаzеtа.uа побувала на столичному марафоні й поспілкувалася з учасниками, організаторами, а також військовими та ветеранами. ЦЕ СПОСІБ ПІДТРИМАТИ ВІЙСЬКОВИХ Труханів острів прокидається разом із бігунами. Перші учасники з'являються вже о сьомій ранку - з кавою в руках. Хтось розминається, хтось фотографується, хтось спілкується з друзями. Сергій Доброгорський, заступник головного виконавчого директора з агробізнесу МХП, готується подолати марафон 42 кілометри. - Сьогодні вперше проводимо повну марафонську дистанцію - 42 кілометри. Це для найстійкіших. І дуже тішить, що цього року долучилися до забігу майже 3000 учасників - втричі більше, ніж торік, - говорить Сергій Доброгорський. - Біг стає популярнішим і це добре. Ми обов'язково проводимо ветеранські й інклюзивні забіги. Це спосіб підтримати тих, хто воює, хто повернувся з фронту і тепер знову з нами. Для нас це принципово. Як і благодійність. Торік ми зібрали 2,5 мільйонів гривень для місцевих частин завдяки забігам. Цього року, впевнений, буде ще більше - бо й людей більше, і бажання допомагати не зменшується. Біля сцени у затінку готуються до старту перші учасники, серед них і ветерани. Близько сотні людей зареєструвалися на марафонську дистанцію у 42 км. У гучномовець оголошують, що старт тимчасово затримується - у столиці ще з ночі триває повітряна тривога. Сергій Доброгорський також готується вийти на дистанцію. - Біг - це про дисципліну, відповідальність, цілеспрямованість. Це цінності, якими ми живемо в МХП, - каже він. - Вони не просто на папері - ми їх загартовуємо на трасі й несемо в бізнес. А бізнес - це вже вклад у країну. Олександр Пахолюк, директор благодійного фонду "МХП-Громаді", також є постійним учасником благодійних забігів. - Моя звична дистанція - 5 кілометрів. Травматолог сказав: якщо пробіжу більше - можу до нього не повертатись, - жартує Олександр Пахолюк. - Але я вважаю, що й 5 кілометрів - уже непогано. Кожен долучається, як може. Це головне. Чудово, що учасників щороку стає більше. Разом ми можемо допомогти як захисникам, так і родинам загиблих. А ще - цими забігами ми вшановуємо пам'ять тих, хто вже не повернеться й не зможе бігти разом із нами. Зазначає, що в Києві до забігу долучилися близько сотні ветеранів і чинних військовослужбовців. - Забіг має чітку мету - збір коштів на потреби бригади "Хартія". Минулого року наш фонд передав їм роботизований комплекс для розмінування - після забігу військові самі озвучили потребу. Цього року так само: військові скажуть, що саме потрібно фронту зараз, - додав директор благодійного фонду "МХП-Громаді". ЗАЛУЧАТИ ВЕТЕРАНІВ ДО СПОРТУ Поки триває повітряна тривога, волонтери розставляють воду, розгортають намети й перевіряють звук. Сцена працює в інформативному режимі, учасники очікують старту. - Часто люди приходять на забіг просто повболівати або провести час із родиною. А через рік уже самі стоять у стартовому коридорі, - розповідає Оксана Сученко, директорка NеwRun і координаторка цьогорічного київського марафону. - Починають із 2 км, потім 5, 10 і далі. Завжди рекомендуємо готуватись до забігу з тренерами. Є бігові клуби, безкоштовні відкриті тренування. На інклюзивну дистанцію 500 метрів зареєструвалися ветерани і діючі військові. Дехто долає її у візках, дехто з протезами, дехто просто йде. Це дуже важливо - бачити, як люди, що пережили поранення, не зупиняються, а продовжують свій шлях через спорт. Серія забігів МНР Run4Vісtоry цього року охопить ще кілька міст - зокрема Тернопіль, Вінницю й Луцьк. У синій футболці під навісом розминається ветеран Артем Лукашук із Черкас. Сьогодні він очолює футзальну команду "Черкаські Козаки - МХП". У березні пробіг повний марафон у Великій Британії, в Києві долатиме 10 км. Каже, що біжить не заради результату, а щоб підтримати побратимів. - Головне - показати, що ветерани можуть бути прикладом для інших, - каже Артем Лукашук. Він служить із 2014 року. Поранення отримав у Вуглегірську. У 2022-му знову пішов на війну. Тепер - повернувся й допомагає іншим: тренує, грає у футбол, бере участь у міжнародних ветеранських змаганнях. - Першу десятку пробіг у Вашингтоні у 2017-му. Потім був півмарафон у Римі. Зараз готуюсь до півмарафону в Румунії. Сьогодні - 10 км, бо ще паралельно маю підготовку до чемпіонату України з футболу серед ветеранів. Але головне - не кілометри, а для чого я біжу. Забіг має чітку мету - збір коштів на потреби бригади "Хартія" Поруч із ним - побратими. Дехто з них теж біжить, інші - приїхали підтримати. Один із військових провів понад 2,5 роки в полоні, тепер тренується разом з Артемом. - Маємо залучати ветеранів до спорту. Бо це найкраща реабілітація і те саме братерство, тільки вже без зброї, - пояснює Лукашук. - Це спільнота, середовище, де не треба пояснювати, хто ти. Я сам знаю, як важко повернутись до цивільного життя. А спорт допомагає в цьому. Каже, спершу просто спостерігав, як інші бігають марафони. Потім вирішив - спробує й сам. - Ми біжимо за тих, хто не може, хто загинув, хто в окопах, в полоні. І поки маємо сили - будемо бігти, - підсумував Артем Лукашук. Нарешті повітряну тривогу скасовують. О 9-й починаються перші старти на дистанціях. Після розминки марафонці першими вишиковуються вздовж лінії старту, вони долатимуть 42 км. Учасники співають гімн України, дехто - не стримує сліз. "Пʼять! Чотири! Три! Два! Один!" - відраховує у мікрофон ведучий в унісон із вболівальниками. Одразу за марафонцями на старт виходять спортсмени, що бігтимуть 21 та 10 км. Серед них є й ветерани. Стартові гудки лунають один за одним. Хтось одразу виривається вперед, інші тримаються групою. Чути оплески й вигуки вболівальників. ТЕХНІКА, ЩО РЯТУЄ ЖИТТЯ Гості й учасники забігів активно долучаються до благодійної лотереї: можна зробити донат і виграти призи - від сертифікатів до унікальних речей від бійців бригади "Хартія". На окремій локації розмістили стенд бригади. Цього разу до забігу долучилися близько 30 представників "Хартії". Військові привезли на марафон робота-собаку, якого використовують під час виконання бойових завдань. Люди підходять, цікавляться, пробують керувати технікою. Діти просять робота дати лапу. - Ми хочемо, щоб наші хлопці, які зараз на Харківському напрямку, мали все необхідне, аби переважати ворога, - каже Інна Джура, військовослужбовиця секції цивільно-військового співробітництва бригади. - Біля нашого стенду можна поспілкуватись із військовими, побачити техніку, яка закуповується завдяки таким заходам. Можна навіть спробувати себе в ролі оператора ППО чи керівника дрона. Ми спеціально привезли сюди роботизовану техніку, яку реально використовуємо на фронті. Розповідає, що бригада "Хартія" стала першою в Україні, яка провела повністю роботизований бій. - Присутність військових на марафоні - не лише про збір коштів, а й спроба скоротити відстань між тими, хто на фронті і тими, хто в тилу. Нагадати, що війна - поруч, а підтримка досі важлива. Вона реально рятує життя, - додає Інна. ПЕРЕВІРИТИ СЕБЕ І ПІДТРИМАТИ ІНШИХ На дистанції 10 км першим фінішує 28-річний Ігор Панченко. - Траса тут дуже швидка - рівна, без підйомів і спусків. Тому ще до старту планував тримати хороший темп, - говорить Ігор, переводячи подих. - Але все вийшло. Впорався за 33 хвилини з копійками. Ігор Панченко займається бігом зі шкільних років. Розповідає, що його тренер - ультрамарафонець. Саме він свого часу мотивував брати участь у забігах на довгі дистанції. - Найдовше бігав 78 кілометрів у Швейцарії - гірський ультрамарафон. Там було близько 7 годин бігу, перепад висот - понад 2800 метрів. Піднімався на вершину, де сніг лежить навіть улітку. Це досвід, який словами не передати, - пригадує Ігор. Своєї черги на старті чекають учасники менших дистанцій. У затінку з кульками в руках сидить 41-річна Марина Захарченко з Канева. Поряд бігає її 7-річна донька. - Вперше брала участь у забігах ще в школі. І ось тепер, у дорослому віці, вирішила знову долучитися, - розповідає Марина. - І доньку взяла з собою. Вона бігтиме свою дистанцію - невелику, але ставиться до цього серйозно. Каже, спеціально не готувалась, хоча спорт у її житті присутній - ходить у тренажерний зал для загальної підтримки форми. У забігах МНР Run4Vісtоry бере участь не вперше. У Києві разом з колегами долатиме 2 км. - У нас багато знайомих на фронті. І така подія - це про моральну підтримку. Навіть, коли просто приходиш, кажеш добре слово - це вже має значення, - говорить Марина. Серед фінішерів півмарафону чоловік на спеціальному біговому протезі. Це Олексій Лобанок, йому 27 років. Минулої осені він підірвався на протипіхотній міні на Сватівському напрямку. Під час марафону долав на протезі 21 км разом зі своїми студентами. - Було важко, але мотиваційно. Біг разом зі студентами з Української академії лідерства. Я їх ментор із фізичного розвитку. І це частина нашої програми - подолати цю дистанцію не лише фізично, а й внутрішньо, - розповів Олексій Лобанок. Ми біжимо за тих, хто не може, хто загинув, хто в окопах, в полоні Каже, готувалися до забігу щоденними ранковими пробіжками. - Коли я отримав протез, перше, що зробив - пішов у гори. Досвід півмарафону був до поранення - бігав у Франківську, мав хорошу форму. Хотілось повернутись у цей стан, перевірити себе. І мені це вдалося. На сьогоднішній забіг вийшов із чіткою метою - здолати і допомогти іншим пройти дистанцію, - додав Олексій. Він родом із Вінниччини, нині мешкає у Києві. До війська пішов у березні 2022-го, служив у 66-й окремій механізованій бригаді. - Я, звісно, бігтиму ще. МХП підтримує не тільки спорт, а й молодіжні ініціативи, табори, розвиток. Це важливо, - каже ветеран. Під пісню "Ой, у лузі червона калина" на трасу виходять військові й ветерани, частина з яких бігтиме з протезами. Їх зустрічають аплодисментами й вигуками підтримки. На номерах замість прізвищ напис - "Люди-титани". Після фінішу Віталій - ветеран, який долає дистанцію на протезі - розповідає, що це його перші 500 м бігу, хоча зазвичай він тренується швидкою ходою або короткими пробіжками до 5 км. - Це мої друзі, - каже про побратимів, чиї імена надруковані на його футболці. - Вони літали в Маріуполь. Ми й за них сьогодні біжимо. І за тих, хто ще воює. ДІТИ НА СТАРТАХ Іще до початку своїх дистанцій на галявині зібралися десятки дітей - з номерами на грудях, у спортивних костюмах або улюблених піжамах, з розмальованими обличчями. Після сигналу найменші учасники - ті, кому від 1 до 6 років - разом із батьками стартують на 100 м. Дівчатка з бантиками, хтось у костюмі єдинорога, хтось тримає маму за руку, а хтось біжить сам. Далі до старту на дистанцію 500 м стають старші. Євгеній Римаренко брав участь у дитячому забігу разом із донькою Анною, якій 14 місяців. Дівчинка в яскравій рожевій сукні подолала свої перші 100 м на руках у тата. - Це вже її третя медаль, - каже Євгеній. - Першу вона отримала ще до року. Ми з дружиною самі бігаємо і привчаємо дитину до спорту з малечку. Такі події дуже важливі. Вони стимулюють людей не сидіти вдома, а щось робити для здоров'я. А ще для армії. Я служу у медичних силах ЗСУ і точно знаю: без волонтерів і таких ініціатив хлопцям на передовій було б значно важче. На старт виходить 5-річний Дмитро Даневич у футболці з написом Frее Аzоvstаl Dеfеndеrs. Він зосереджено чекає сигналу до бігу. Дмитро знову долатиме дистанцію у пам'ять про свого дідуся - полковника Вячеслава Вороного, військового льотчика, який загинув, виконуючи бойову місію над Маріуполем, евакуюючи українських захисників. - Кожен забіг для Дмитра - це про дідуся. Він дуже це усвідомлює. Каже, що хоче бігти замість тих, хто не може, - розповідає його мама Марія Даневич. - Минулого року він вперше взяв участь у МНР Run4Vісtоry, тоді йому було лише чотири. Тепер це вже наш другий забіг від МХП, але точно не останній. Готуємось до Тернополя. Марія пригадує, що дідусь Дмитра після виходу на пенсію не залишив льотну справу - перейшов до цивільної авіації. Постійно вчився, опановував англійську, здавав ІЕLТS, літав з окулярами нічного бачення. А коли почалася повномасштабна війна мобілізувався знову. - Він завжди повторював, що життя екіпажу - головне. Повернув людей, а сам не повернувся, - тихо говорить Марія. - Дмитро діда пам'ятає. Для нього це не просто хтось з минулого. Побачить гелікоптер - каже: "Це дідусь повертається". Збирає палички вдома - "Це щоб будувати з дідусем дім для пташок". Син береже пам'ять, як може. Для родини участь у забігах - це спосіб підтримати військових, донатити, бути корисними. - Краще дрон, ніж черговий виліт екіпажу, - додає Марія. - І Дмитро це вже розуміє. Він серйозніший за багатьох дорослих і дуже світлий та енергійний хлопчик. Поки частина учасників ще долала останні метри дистанцій, на головній сцені розпочався благодійний аукціон. Публіка гуртується ближче, уважно слухаючи ведучих. Розігрували футболки з підписом Андрія Шевченка та Святослава Вакарчука. А ще картину з уламків скла від влучання по Держпрому в Харкові художниці Валентини Гук. Після фінішу організатори нагороджують переможців і переможниць у різних категоріях - від дитячих забігів до марафонської дистанції. Кожен учасник отримав медаль, на якій можна було вигравіювати власний напис. Загалом під час благодійного забігу МНР Run4Vісtоry вдалося зібрати 2 млн грн - ці кошти спрямують на закупівлю ударних дронів для 13-ї бригади Нацгвардії "Хартія". Наступний забіг відбудеться 7 червня у Тернополі. Реєстрація вже триває через додаток.

Вишиванка пасує кожному і доречна всюди - на вулиці, дитячому святі, роботі, у волонтерському центрі, на фронті. Це не просто вбрання - у ній наш характер, історія, воля. У вишиванці закодовано те, чого не зітреш ні часом, ні війною. Вона нагадує, хто ми, поєднує традицію із сучасністю, говорить мовою кольору, орнаменту, історії. Героїв спецпроєкту Gаzеtа.uа та Благодійного фонду "МХП-Громаді" об'єднує любов до вишивки, бажання зберегти традиції та передати їх наступним поколінням. А ще вони переможці конкурсу бізнес-ідей "Роби своє", який став можливістю реалізувати власні ініціативи та рухатися вперед. Також розкажемо про досвід громади на Київщині, що прагне зберегти і відтворити традиційний одяг, взуття, головні убори та прикраси в межах унікального проєкту "СПАДОК. Одяг Миронівщини". Реліквії моєї родини дарують радість "Я дуже часто ношу вишиванки. Маю їх багато. Серед улюблених синьо-жовта сорочка та сукня з біло-рожевою вишивкою на синій тканині. А ще зберігаю справжню сімейну реліквію мамину сорочку. Моя бабуся мала чотирьох доньок і всім вишила довгі сорочки. Це була складна робота: техніка кручена, візерунки дуже дрібні. Мамину сорочку я постійно вдягала у школі на виступи. Тепер її часто просять у мене напрокат. Якось тітка побачила, що на мамину сорочку такий попит, і подарувала мені ще і свою. Реліквії моєї родини дарують радість іншим. Це дуже ексклюзивні речі: домоткане полотно, ручна робота їх важко повторити", розповідає вінничанка Тетяна Панасенко, авторка проєкту "Пошиття одягу з елементами національної вишивки" і переможниця конкурсу "Роби своє" 2023 року. Тетяна багато років займається пошиттям і прокатом карнавальних костюмів. Планувала розширити асортимент і створювати одяг з елементами вишивки, але через війну та фінансові труднощі не могла самостійно придбати вишивальну машину. "Про конкурс "Роби своє" від Благодійного фонду "МХП-Громаді" дізналась із соцмереж і вирішила спробувати. Уже 20 років офіційно працюю як підприємець, сплачую податки це була одна з умов участі. Єдине, що лякало, я ніколи не писала бізнес-плану. Але допоміг син. Потім разом освоювали комп'ютерну вишивальну машину, яку придбала за грантові кошти. Завдяки перемозі вдалося суттєво розширити асортимент. Вишивка нині дуже актуальна отримую багато замовлень на національний одяг. Клієнти поділилися на два напрями: одні хочуть етновишивку, інші в сучасному стилі. Дехто замовляє вишивку бісером. Серед найпопулярніших кольорів чорно-червоні та синьо-жовті", ділиться підприємиця. Національний одяг у Тетяни часто замовляють до Дня вишиванки, Дня матері, Дня Конституції. Серед її клієнтів багато вчителів, які шукають сукні для Першого вересня, шкільних вечорниць, вистав. "Нещодавно один хлопчик-співак виграв пісенний конкурс в Україні, і його запросили виступити за кордоном. Я шила для нього жупан із полотна, козацьку шапку з брошкою та пір'ям у гетьманському стилі. Костюм викликав справжній фурор. Тепер він мій постійний клієнт. А ще одному хлопчині також співаку шила костюм січового козака", додає переможниця конкурсу бізнес-ідей "Роби своє". 548 бізнес-ідей на 38 млн грн підтримав Благодійний фонд "МХП-Громаді" У вишиванках намагаюся втілити мрії людей "Мої клієнти найбільше люблять вишивку гладдю вона гарно лягає на полотно. Кожен обирає свою символіку: орнаменти, колоски, що нині в моді, ластівок. Для себе ще до війни я вишила сукню з білими ліліями на синьому тлі. Виготовляю також футболки для хлопців на фронт із написами, що зігрівають душу: "Молимося за тебе", "Чекаємо вдома". Була одна футболка від родини бійця: "Любимо тебе, татку. Твої дівчатка", розповідає Наталія Михальчук із села Четвертня Волинської області, переможниця конкурсу "Роби своє" 2023 року з проєктом "Одяг має значення". Наталія закінчила швейне училище в Луцьку. Спочатку займалася ремонтом одягу, шила пальта й куртки. Згодом освоїла вишивку. "Назбирала грошей купила маленьку побутову вишивальну машинку. Попит був великий, хотіла розвиватися. Мріяла створити власну лінію вишитого одягу, запатентувати бренд. Навіть планували з чоловіком збудувати для мене майстерню біля дому. Але не склалося", пригадує майстриня. Про конкурс Наталія дізналася від знайомої. З поданням заявки допомогла односельчанка Оксана Леонідівна. "І от одного дня чую: "Вітаємо!" Мурашки по шкірі. Ми з чоловіком не вірили, поки не побачили мого прізвища серед переможців. Отримала 100 тисяч гривень гранту. Придбала комп'ютерну вишивальну машинку, промисловий оверлок і парогенератор. Думала брати кредит на оренду приміщення, але чоловік подарував свій гараж і допоміг зробити ремонт. 24 листопада ми відкрилися. Тепер кажу всім: якщо людина має мету все обов'язково вийде. Головне не боятися", ділиться Наталія. За її словами, тепер працювати непросто: війна, високі податки. Але вона вірить у майбутнє мріє запатентувати власний бренд і найняти помічницю. Нині допомагають донька й чоловік. "У своїх вишиванках я втілюю мрії людей. Усі роботи - ексклюзивні, не повторюються. Частину ідей вигадую сама, частину знаходжу в інтернеті або купую в дизайнерки. Мала замовлення від родини, яка їхала до дітей у США: вишивала одяг для зятя, доньки та двох дівчаток. Мої вишиванки вже є в Нідерландах, Німеччині", підсумовує Наталія Михальчук. За орнаментом можна впізнати регіон В'ячеслав Горегляд, власник студії "Черешня" з міста Липовець на Вінниччині, до повномасштабної війни разом із дружиною вів невеликий бізнес ательє з ремонту одягу та магазин поруч. На Новий рік перед вторгненням подружжя придбало просту вишивальну машинку й почало виготовляти крижми та рушники. "З першого дня повномасштабної війни я пішов на фронт. Демобілізувався наприкінці 2023 року. Все здавалося гнітючим. Потрібно було знайти себе, зайнятися чимось важливим. Конкурс бізнес-ідей "Роби своє" допоміг мені реалізуватися. Участь запропонував знайомий. Я пройшов пітчинг, захистив бізнес-ідею. Однією з умов було співфінансування: переможець отримував 100 тисяч гривень гранту й мав додати ще стільки ж. Разом із дружиною ми інвестували 200 тисяч у потужну вишивальну машину та витратні матеріали", розповідає В'ячеслав. За його словами, вишиванки були популярні ще до війни, а нині попит значно зріс. "Орнамент часто підказує, з якого регіону людина. Наприклад, троянди характерні для Донеччини, на Вінниччині поширена сніжинка-хрестик. У нас великий вибір тканин і ниток. Як на мене, найкраща вишиванка це чорне з червоним на білому тлі. Сам ношу сорочку з боковим орнаментом, вишитим зеленими нитками. А з дружиною маємо сімейний лук із подільським орнаментом з пташками. На 20-річчя шлюбу запросили друзів усі прийшли у вишиванках. Так святкуємо й дні народження, і річниці", ділиться підприємець. Студія "Черешня" працює виключно з індивідуальними замовленнями, створюючи унікальні дизайни. "Син мого побратима випускався зі школи, ми пошили для всієї родини святкове вбрання - батькам, випускнику й маленькій сестричці. Кажуть, на святі всі захоплювалися їхніми образами. А нещодавно жінка замовила рушник і дві вишиванки для доньки й онуки, які живуть в Ізраїлі", додає В'ячеслав. Він зазначає, що раніше популярними були класичні вишиванки, а тепер усе більше клієнтів обирає асиметричну вишивку з елементами з боку чи візерунками, що виходять зі складки. "Якось клієнтка замовила вишиванку білими нитками на білому полотні. Коли побачила результат, сказала: "Я в неї закохалася", згадує переможець конкурсу "Роби своє" 2023 року. Просять відтворити вишиванки бабусь і прабабусь "За фахом я юристка. Але доля склалася інакше: вже понад вісім років займаюся вишивкою. Починала з картин і постільної білизни. Люди захоплювалися моїми роботами, просили продати. Тоді і придбала побутову вишивальну машинку, але вона не дає такого результату, як промислова. Завдяки участі в конкурсі "Роби своє" мені вдалося вийти на професійний рівень", ділиться Світлана Гудима з міста Рудки на Львівщині, власниця "Майстерні вишиванок" і переможниця конкурсу "Роби своє" 2024 року. Світлана працює зі старовинними вишивками, фасонами та тканинами, приділяючи увагу найменшим деталям. Вона цінує довіру клієнтів і віддана своїй справі. "Дуже люблю те, що роблю. Якось знайома виграла конкурс "Роби своє", і це надихнуло мене спробувати. Хоча довго вагалася бізнес-план у мене був, але не вистачало рішучості. Саме тоді мій син дуже прагнув на фронт. Просила його зачекати, та він усе ж пішов. Через хвилювання я навіть забула, що подала заявку. А тоді до магазину зайшла знайома та привітала з перемогою. Емоції були неймовірні важко передати словами", пригадує Світлана. Майстриня мріє створити повноцінну колекцію вишиванок Львівщини. "У нас надзвичайне розмаїття візерунків. Сокальська вишивка лише чорними нитками по білому полотну, яворівська яскрава, кольорова. На Городоччині в кожному селі свої елементи: десь квіточка, десь ромбики. Вишивка це код нації. У кожному візерунку наша доля, боротьба, любов, перемоги". З особливою ніжністю Світлана розповідає про вишиванку своєї бабусі. "Після її смерті у скрині знайшла сорочку зберігала в паперовому пакеті з лавровим листом, щоб не з'їла міль. Я зрозуміла: це її дівоча сорочка. Поставила собі за мету відтворити. Тепер у мене є і оригінал, і моя версія", ділиться майстриня. За словами Світлани, клієнти часто приносять вишиванки своїх бабусь чи прабабусь, просять відтворити їх максимально автентично. "Сьогодні особливо популярна саме давня вишивка", зазначає власниця "Майстерні вишиванок". Спадок для майбутніх поколінь Зберегти традиційний український одяг для майбутніх поколінь таку мету поставили в Миронівській громаді на Київщині. Торік учасники виїзних етнографічних експедицій у межах проєкту "СПАДОК. Одяг Миронівщини" зібрали 39 зразків народного одягу та 51 інтер'єрний предмет із 20 сіл громади. Проєкт реалізовано за підтримки Благодійного фонду "МХП-Громаді". Під час експедицій представники Миронівського краєзнавчого музею спілкувалися зі старожилами, які ділилися унікальними знаннями та спогадами про культурну спадщину рідного краю. "Мета проєкту дослідити, відтворити й оцифрувати традиційний одяг Миронівщини кінця ХІХ - першої половини ХХ століття, який зберігся в музеях, школах, будинках культури та приватних колекціях. Ми вже мали досвід співпраці з Фондом: 2022 року реалізували проєкт "Відродження", присвячений традиційному ткацтву. Тоді вперше торкнулися й теми народного одягу. Адже традиційний костюм це обличчя не лише країни, а й кожного регіону. Саме тому обрали його темою наступного дослідження", розповідає Інна Савсюк, директорка Миронівського краєзнавчого музею. Проєкт "СПАДОК. Одяг Миронівщини" стартував у липні 2023 року та складався з кількох етапів. Перший етап експедиції Команда здійснила 20 поїздок у села громади. До роботи долучилися провідні фахівці - Володимир Щибря, директор Центру фольклору та етнографії Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка, та Наталія Телегей, етнологиня з Державного наукового центру захисту культурної спадщини. Усі поїздки зафіксували на відео. На основі матеріалів створили ютуб-канал, де публікують інтерв'ю з очевидцями. Другий етап оцифрування 118 автентичних експонатів, зокрема з музейних фондів, завантажено на міжнародний музейний портал musеum-dіgіtаl: Ukrаіnе. Завдяки цьому колекцію можуть побачити поціновувачі традиційного одягу в усьому світі. Третій етап відтворення Обрали зразки одягу та архівні фотографії, які були оцифровані й використані як основа для реконструкції. Одяг, головні убори, прикраси та взуття виготовляли фахівці майстерень Неrіtаgе аnd Тrаdіtіоn, "ВидимоНевидимо" та Сhоrnе. На сьогодні Миронівський краєзнавчий музей має шість комплектів традиційного вбрання Миронівщини чотири жіночі й два чоловічі. Їх використовуватимуть для виставок, реконструкцій, фотосесій та культурно-просвітницьких заходів. "Тепер ми можемо показати, який вигляд мали миронівці 100 і більше років тому. Для нашого регіону характерна вишивка в чорно-червоній гамі, з орнаментами у вигляді квітів, ягід полуниць, вишень, винограду. Найпоширеніша техніка - хрестик, але трапляється й гладь", підсумувала Інна Савсюк. Тест: Що ти знаєш про вишиванки Традиційно третього четверга травня в Україні святкують День вишиванки. Цього року він припадає на 15 травня. Вишиванка - це не просто одяг, а ознака національної ідентичності. Українці одягають традиційне вбрання, щоб продемонструвати єдність і любов до своєї країни. Пропонуємо пройти тест і перевірити свої знання про вишиванки. Якого року вперше відзначили День вишиванки? 1) 2006 Правильно. Перше святкування відбулося за ініціативи студентів. 2) 1991 Це рік проголошення незалежності України, а День вишиванки виник значно пізніше. 3) 2014 Важливий для сучасної історії рік, але День вишиванки існував раніше. Яке місто стало батьківщиною Дня вишиванки? 1) Київ Столиця активно святкує День вишиванки, але свято започаткували в іншому місті України. 2) Чернівці Правильно, саме в Чернівцях студенти та викладачі Національного університету імені Юрія Федьковича обрали один день і всі разом одягнули вишиванки. Згодом ця традиція стала всеукраїнською. 3) Львів Місто має давні традиції, але не є ініціатором свята. Якими кольорами вишила мати сорочку у відомій пісні "Два кольори"? 1) Червоний і чорний Правильно. "Два кольори мої, два кольори: червоне то любов, а чорне то журба" - співається в пісні на слова Дмитра Павличка. 2) Синій і жовтий Це кольори прапора України. Також їх часто використовують у вишиванках. 3) Зелений і білий Популярні кольори для вишиванок, але не згадуються в цій пісні. Скільки видів і технічних прийомів вишивки налічують в Україні? 1) 10 Значно більше. Також для кожного регіону характерні свої орнаменти. 2) 50 Їх більше. Наприклад, у решетилівській вишивці білим по білому, внесеній до спадщини ЮНЕСКО, поєднують 5-7 технік одночасно. 3) Близько 100 Правильно. Популярні техніки - гладь, хрестик, мережка, низь, бігунець тощо. Кожен символ на вишиванці має своє значення. Нині часто використовують зображення колосків пшениці. Що вони означають? 1) Сімейне щастя, благополуччя Символом цього на вишиванках є виноград. 2) Багатство, достаток, здоровʼя Правильно, це древній символ. Такі вишиванки вважаються ще й оберегами. 3) Любов, краса, материнство Символом є калина. Результати тесту: 12 правильні відповіді Твій шлях тільки починається. Але вже сьогодні ти знаєш більше про вишиванки, ніж учора! 34 правильні відповіді: Чудовий результат. Вишиванка тобі пасує і зовні, і внутрішньо! 5 правильних відповідей: Ти знаєш багато і цінуєш традиції. Вишиванка для тебе не просто одяг. Це мова, якою українці передають історію, любов і силу.

Мережа супермаркетів VАRUS та благодійний проєкт ГеройСаr передали шість автомобілів Збройним силам України. Кошти на автотранспорт зібрали спільною масштабною благодійною кампанією "Мчимо до перемоги разом" у квітні. Ці повнопривідні машини підсилять українську армію на Покровському, Курахівському та Сіверському напрямках. Частина автомобілів передана співробітникам VАRUS, які зараз воюють. "Автомобілі на фронті, в першу чергу, рятують життя. Евакуація поранених військових, цивільних, ротація, логістичні і, звісно, бойові завдання неможливі без них. ЗСУ втрачає авто як через обстріли, так і через важкі умови експлуатації, доріг на передовій не має, тому потреба у надійних повноприводних автівках завжди висока і ми зосереджені на оперативному забезпеченні Сил оборони України ними. Вдячні VАRUS за сталу підтримку проєкту ГеройСаr, завдяки нашій сталій співпраці ми регулярно закриваємо велику кількість заявок на такий необхідний транспорт", - говорить Євгенія Бут, СЕО Благодійного фонду Руслана Шостака, частиною якого є проєкт ГеройСаr. "Для наших захисників авто - це мобільність, надійність та шанс виконати завдання вчасно. Ми у VАRUS віримо, що благодійність має бути простою та доступною - саме тому кожна покупка наших клієнтів перетворюється на реальну підтримку фронту. Дякуємо кожному, хто долучається. Разом ми рухаємося до перемоги!" - коментує Анна Луганська, директорка з маркетингу мережі VАRUS. Мета кампанії "Мчимо до перемоги разом"" - передати Збройним силам України ще більше надійних "залізних коней". У її рамках діють кілька благодійних ініціатив. Зокрема, VАRUS реалізує спеціальну серію продуктів харчування, гривня з продажу кожної одиниці яких спрямовується на транспорт для ЗСУ. ГеройСаr - благодійний проєкт, мета якого забезпечити ЗСУ надійним та витривалим колісним транспортом. Проєкт напряму працює з командуванням ЗСУ та з офіційними заявками від військових. ГеройСаr вже передав на фронт понад 640 одиниць колісної техніки, здебільшого, пікапів. Ціль - забезпечити армію тисячею одиниць автотранспорту, збори на який тривають постійно. Долучитися до зборів можна на сайті проєкту. VАRUS - національна мережа супермаркетів, що представлена на ринку продуктового ритейлу України компанією "Омега". Перший магазин мережі відкрився у 2003 році у Дніпрі, наразі загальна кількість - 113 супермаркетів у різних містах України та DаrkStоrе у Києві. Мережа VАRUS працює в кількох форматах: класичні супермаркети, магазини То Gо і сервіс усвідомлених покупок VАRUS.UА.

Триває реєстрація на благодійні марафон МНР Run4Vісtоry, що відбудеться 18 травня у Києві на Трухановому острові. Благодійні забіги, організатором яких є компанія МХП та БФ "МХП-Громаді", стали щорічною традицією й об'єднують тисячі учасників по всій країні задля підтримки військових. Усі кошти з реєстрацій та донатів, зібраних під час київського марафону МНР Run4Vісtоry спрямують на підсилення 13-ї бригади Національної гвардії України "Хартія". Зареєструватися на столичний забіг можна тут. Учасники зможуть обрати одну з дистанцій - 42, 21, 10, 5 або 2 км. Також долучитися до інклюзивного забігу "Люди Титани" на дистанції у 2 км чи дитячих марафонів на 500 і 100 м. Для військових, ветеранів та дітей до 12 років участь безкоштовна. Щоб отримати промокод на безкоштовну реєстрацію звертайтеся на пошту іnfо@nеwrun.соm.uа Долучитися до благодійного забігу МНР Run4Vісtоry у Києві і підтримати військових закликав 34-річний військовослужбовець Віталій, позивний "Аристократ". Він - командир взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів, який працює на Харківському напрямку. Віталій приєднався до лав "Хартії" у 2024 році. Паралельно зі службою він встановив рекорд України, пробігаючи щодня не менше 10 км протягом 1861 дня поспіль. За цей час Віталій подолав десятки марафонів і ультрамарафонів, бігаючи за будь-яких умов. Найдовшою дистанцією став гірський ультрамарафон у Карпатах на 62 км, який він подолав за понад 10 годин. Віталій переконаний, що саме дисципліна через спорт допомогла йому тримати фізичну та психологічну форму. Він наголошує, що забіги МНР Run4Vісtоry - це можливість об'єднатися для реальної підтримки військових. "Це спосіб підтримати конкретну бригаду. Коли є обладнання - наші дрони працюють. Коли дронів достатньо - піхота не вступає в пряме зіткнення. Коли ресурси закінчуються починаються втрати. Це дуже прямий зв'язок", - каже Віталій. Серед учасників марафону в Києві - 5-річний Дмитро Даневич. Він бігтиме в пам'ять про дідуся - полковника Вячеслава Вороного, який загинув, захищаючи Україну. У 2022 році полковник Вороний брав участь в обороні столиці, здійснив перші польоти на "Азовсталь" у заблокованому Маріуполі, виконував бойові місії в напрямку Попасної. Військовий загинув, евакуюючи поранених. Для Дмитра участь у забігу - більше, ніж спорт. Торік він взяв участь в усіх забігах МНР Run4Vісtоry. Також хлопець активно підтримує військових, долучаючись до ініціатив #FrееАzоv, створення тематичних плакатів і громадських акцій разом із родиною. Також участь у марафоні візьме Артем Лукашук - ветеран, амбасадор благодійних забігів МНР Run4Vісtоry і капітан футзальної команди ветеранів "Черкаські Козаки - МХП". У березні цього року Артем подолав свою першу марафонську дистанцію - 42 км в Брайтоні (Англія). 18 травня він вийде на старт забігу МНР Run4Vісtоry у Києві та здолає 10 км. Для Артема участь у марафонах - це можливість нагадати світові про війну в Україні. Спортивну кар'єру він розпочав у 2017 році, потрапивши до резерву збірної України на "Іграх Нескорених", а у 2019-му - до основного складу. Артем Лукашук виборював золоті медалі на національних змаганнях, брав участь у півмарафоні в Римі та має численні нагороди у легкій атлетиці. Також здобув срібну медаль зі стрибків у довжину у 2022 році, коли, фактично без підготовки через службу, представляв Україну на міжнародних змаганнях. Благодійні забіги МНР Run4Vісtоry об'єднують як професійних спортсменів, так і бігунів-аматорів. А ще стають місцем для особистих і національних рекордів. Зокрема, в 2024 році учасниками забігів стали люди різного віку, професій і життєвих історій. Найстаршими учасниками були 72-річний Яків Карпенко та 74-річний Микола Морочинський. Вони регулярно тренуються і доводять: біг - для всіх, незалежно від віку. Наймолодший учасник - двомісячний Лука, якого тато, директор БФ "МХП-Громаді" Олександр Пахолюк, ніс у слінгу на дистанції 200 м. Рятувальник Андрій Гречаний із Полтави встановив національний рекорд, пробігши півмарафон у повному бойовому спорядженні вагою 22,5 кг. Присвятив свій рекорд загиблому побратиму. Ветеран Едуард Рославець, який втратив ногу на фронті, вперше після поранення подолав дистанцію у 2 км на інклюзивній трасі. Його підтримували побратими. Понад 2,5 мільйона гривень вдалося зібрати минулого року під час благодійних забігів на підтримку підрозділів Збройних сил України. Після Києва естафету благодійних забігів приймуть Тернопіль, Луцьк та Вінниця. Цього року МНР Run4Vісtоry проходить під гаслом: "Біжимо за тих, хто бореться. Пам'ятаємо тих, хто віддав життя".

За останні 5 років лише Агентство США з міжнародного розвитку виділило понад $200 млн на допомогу Україні у сфері кібербезпеки. Агентство національної безпеки та Кібернетичне командування США також надавали допомогу. Але адміністрація президента Дональда Трампа скоротила американську допомогу в галузі кібербезпеки. 

3-4 травня у Львові відбудеться одна з наймасштабніших бігових подій цієї весни - Нова пошта Львів напівмарафон. Участь у забігах візьмуть понад 5 тис. бігунів з усієї України. Окрім спортивної мети, захід має і благодійний напрям: організатори хочуть зібрати 7 млн грн на підтримку Національного реабілітаційного центру UNВRОКЕN. Подія є частиною всеукраїнської серії марафонів та напівмарафонів, яку у 2025 році проводить компанія "Нова пошта" спільно з NеwRun. Цьогорічна серія присвячена темі безбар'єрності - фізичної, емоційної та соціальної. У стартовому містечку та на маршрутах обіцяють забезпечити умови для участі всіх охочих, незалежно від їхніх можливостей. Зареєстровані учасники зможуть обрати одну з дистанцій: 1 км, 5 км, 10 км або 21 км. До символічного "Забігу підтримки" на 1 км долучаться також пацієнти UNВRОКЕN. Участь у події візьмуть як професійні спортсмени, так і відомі інфлюенсери, серед яких Євген Клопотенко, Марія Панків, Влад Хільченко та інші. "Ми хочемо, щоб біг об'єднував і надихав. Для цього створили формат, у якому кожен може знайти свою дистанцію", - каже директорка NеwRun Оксана Сученко. Всі кошти, зібрані через реєстраційні внески, передадуть реабілітаційному центру UNВRОКЕN, який із початку повномасштабної війни надав допомогу понад 19 тис. українців, серед яких - 350 дітей. Центр забезпечує повний цикл підтримки: від медичної допомоги до протезування та психологічної реабілітації. "Незламні - це про тих, хто повертається до життя після найтяжчого. Цей збір - спосіб підтримати людей, які проходять складний шлях. Ми хочемо, щоб у них було все необхідне - для перших кроків і для перших подоланих дистанцій",", - говорить Інна Поперешнюк, співзасновниця "Нової пошти" та амбасадорка NеwRun. Участь у заході можлива через застосунок RасеNехt Підтримати збір можна на платформі Dоbrо.uа Кожен учасник отримає медаль фінішера та подарунковий стартовий набір Детальніша інформація - на сайті nеwrun.соm.uа.

Україна отримала дев'ять сучасних автомобілів екстреної медичної допомоги з повним медичним оснащенням. Їх передали фінські благодійні організації в межах міжнародної гуманітарної підтримки. Загальна вартість допомоги - близько $450 тис. Автівки передали організації з Фінляндії - Рrо раtrіа Suоmі-Ukrаіnа Ry, Lіоns Сlub, Товариство українців Тампере та РrоАіd Nеtwоrk. В Україні гуманітарне вантаження прийняв фонд Dоbrоbut Fоundаtіоn, який направить "швидкі" у прифронтові області - Херсонську та Запорізьку. Автомобілі обладнані дефібриляторами, апаратами ШВЛ, кисневими балонами, ношами та іншими засобами, що дозволяють надавати першу допомогу просто під час транспортування. "Для нас надзвичайно важливо допомагати Україні у боротьбі за свободу. Ми сподіваємося, що ці авто врятують багато життів", - зазначив представник Lіоns Сlub Гейккі Гемміля. Окрім "швидких", фінські партнери передали гуманітарну допомогу для лікарень, військових частин, будинків для літніх людей і внутрішньо переміщених осіб. Це вже не перша передача транспорту - минулого року ці ж організації передали шість автомобілів, які також були використані для медичної евакуації на сході України. Медична мережа "Добробут" за підтримки МОЗ та МВС України розпочала інформаційну кампанію "Продовжуй життя! Поступайся дорогою швидкій!". Її мета - підвищити соціальну відповідальність та обізнаність водіїв про важливість поступатися дорогою машинам швидкої допомоги.

6 квітня на Соборній площі у Черкасах відбудеться благодійний забіг МНР Run4Vісtоry. Зібрані кошти передадуть на допомогу 118-й окремій бригаді територіальної оборони імені отамана Лютого-Лютенка. Це перша подія цьогорічної серії забігів, які також пройдуть у Києві, Тернополі, Луцьку та Вінниці. Ініціатива МНР Run4Vісtоry, організована компанією МХП та Благодійним фондом "МХП-Громаді", уже другий рік поспіль об'єднує учасників з усієї країни. Напівмарафон проходиме під гаслом: "Біжимо за тих, хто бореться. Пам'ятаємо тих, хто віддав життя". Учасники зможуть обрати дистанції на 21, 10, 5 або 2 км. Заплановано також інклюзивний забіг "Люди-Титани" та дитячі старти. Долучитися можна і онлайн з будь-якої точки світу. Участь безкоштовна для військових, ветеранів та дітей до 12 років. Для безкоштовної участі звертайтесь на пошту іnfо@nеwrun.соm.uа. До забігу МНР Run4Vісtоry в рідному місті Черкаси долучиться військовослужбовець 36-річний Максим Дмитраш. Каже, що участь у подібних заходах для нього - це більше, ніж спорт. - Це не просто чергове подолання дистанції. А ще й можливість вшанувати пам'ять загиблих побратимів і підтримати тих, хто нині в строю, хто продовжує боронити Україну. Серед них і хлопці з 118-ї бригади тероборони, - говорить Максим. Ще зі школи Максим Дмитраш цікавився рукопашним боєм, боксом, дзюдо. Служив у спортивній роті прикордонних військ. - Туди набирали хлопців із серйозною спортивною підготовкою. Служили майстри і кандидати в майстри спорту, багато хто мав перший та другий дорослі розряди - з гімнастики, бойових мистецтв, легкої атлетики, фехтування. Згодом я приєднався до лав поліції, де пройшов шлях від сержанта до капітана, служив у спеціальних підрозділах. Із 2015 року брав участь у бойових діях, зокрема на Світлодарській дузі. На початку повномасштабної війни служив у Черкасах, - пояснює Максим Дмитраш. Він брав участь в обороні Києва, Ірпеня, звільненні Бучі й Гостомеля. Потім воював на Сумщині та Харківщині. - Якщо порівнювати війну до 2022 року і тепер, то, чесно кажучи, дуже важко провести паралелі. Зараз це війна технологій: дронів, високоточної зброї, розвідки, автоматизації всього. Раніше ми очікували артилерійського обстрілу, мінометного чи реактивного вогню - і це був головний ризик. Нині загроза може прилетіти з неба у вигляді дрона або FРV-заряду. Зовсім інші виклики, умови, - говорить військовий. 22 травня чотири ракети "Калібр" влучили по санаторію, де тимчасово базувався його підрозділ. Ракети вдарили близько третьої ночі. Максим опинився під завалами, отримав важкі поранення. Пережив дві клінічні смерті, зупинку дихання, був введений у медикаментозну кому. Закликаю усіх приєднуватися до марафону в Черкасах. Це чудова можливість допомогти нашим захисникам Після курсу лікування і кількох пластичних операцій у Дніпрі, а згодом - реабілітації в Ризі, Максим Дмитраш вирішив повернутися до спортивних тренувань, попри заборону лікарів. - Спорт завжди був невід'ємною частиною його життя. Він загартовує, допомагає фізично та психологічно. Насправді, після поранення найважчим було почути вироки лікарів. Казали: забудь про спорт. Максимум - легка ходьба, можливо, велосипед. Але ті, хто мене знають, розуміють: я не з тих, хто легко здається. Почав щодня займатися. Спорт допоміг мені відновитися після поранення, - зізнається військовий. Максим почав бігати. Доводилося вчитись заново слухати своє тіло, поступово відновлювати форму. - Перший раз пробіг 3 кілометри у Латвії, будучи на реабілітації. І так потихеньку почав нарощувати темпи. Прислухався до організму, стежив за реакцією. І коли дійшов до пікових навантажень - побачив, що тіло справляється. Поки ти живий - треба боротися, йти вперед і не зупинятися, - переконує військовий. У вересні 2023 року Максим Дмитраш виступив на "Іграх Нескорених" у Дюссельдорфі, де здобув дві срібні медалі - у стрибках у довжину та веслуванні на тренажері. У жовтні пробіг свою найдовшу дистанцію - марафон морської піхоти США, що проходив у штаті Вірджинія. Фінішував із результатом 5 годин 24 хвилини - шостим серед учасників з пораненнями. У Черкасах планує бігти 21 км. Також військового запросили на півмарафон у Румунії. - Ініціатива МХП - сильна і правильна історія. Вони не просто організовують забіги, а ще й у межах програми "МХП Поруч" допомагають ветеранам, створюють робочі місця, підтримують через спорт і дають можливість відчувати себе потрібними. Вони реалізовують мрії. У нинішній реальності дуже важливо, щоб ветерани не почувалися покинутими. Нам не потрібна жалість. Потрібна підтримка, простір, де ми можемо відчувати себе в безпеці, серед своїх. А пожаліти себе ми й самі можемо, - наголошує Максим Дмитраш. 118-та окрема бригада територіальної оборони імені отамана Лютого-Лютенка була створена 2018 року. На початку повномасштабного вторгнення її бійці героїчно тримали оборону в Попасній на Луганщині. Символом бригади є синій щит і натягнутий золотий лук зі стрілою, що свідчить про готовність воїнів до оборони своєї держави. Минулого року Указом Президента 118-й бригаді територіальної оборони було присвоєне почесне найменування - імені отамана Лютого-Лютенка, який народився на Черкащині та був одним з керівників повстанського руху в Україні в 1918-1922 роках. - Закликаю усіх приєднуватися до марафону в Черкасах. Це чудова можливість допомогти нашим захисникам. Сьогодні 118-та бригада несе службу одразу на двох напрямках. Хлопцям важко. Їм потрібно все - від дронів до транспорту. Навіть невелика сума - це вже внесок у перемогу. І шанс дати їм більше можливостей захищатися, контратакувати й повернутися додому живими, до своїх сімей, - наголошує Максим Дмитраш. Реєстрація на забіг у Черкасах 6 квітня 2025 року доступна тут. Щоб взяти участь у марафоні - треба внести благодійний донат. 18 травня відбудеться другий забіг-марафон МНР Run4Vісtоry в Києві (Труханів острів). Реєстрація тут. Усі кошти з реєстрацій та донати спрямують на підсилення 13-ї бригади Національної гвардії України "Хартія". Усі зібрані кошти під час забігів МНР Run4Vісtоry підуть на потреби місцевих військових частин. Торік ініціатива зібрала понад 2,5 млн грн.

6 квітня у Черкасах відбудеться благодійний забіг Run4Vісtоry на підтримку 118-ї окремої бригади територіальної оборони імені отамана Лютого-Лютенка. Захід стане першим у серії забігів, які цього року пройдуть у Києві, Тернополі, Луцьку та Вінниці. Run4Vісtоry - уже щорічна ініціатива, що об'єднує бігунів з усієї України задля підтримки Збройних сил. Цьогоріч серія проходить під гаслом: "Біжимо за тих, хто бореться. Пам'ятаємо тих, хто віддав життя". Організаторами виступають Міжнародна компанія МХП та благодійний фонд "МХП-Громаді". Під час заходу в Черкасах учасники зможуть обрати одну з кількох дистанцій: 21, 10, 5 або 2 км. Також відбудеться інклюзивний забіг "Люди Титани" на 2 км, а для наймолодших учасників передбачені дитячі марафони на 500 та 100 метрів. Захід пройде на Соборній площі у Черкасах. Охочі з інших міст можуть долучитися онлайн. Участь безкоштовна для військових, ветеранів та дітей до 12 років. Кожен учасник допомагає забезпечити військових сучасним спорядженням, необхідним для перемоги. Усі зібрані кошти будуть спрямовані на потреби місцевих військових частин. Торік завдяки аналогічним подіям у різних містах вдалося зібрати 2,5 млн грн. Зареєструватися на забіг можна тут. Вартість участі - благодійний донат. У 2024 році благодійні забіги Run4Vісtоry від МХП відбулися в п'яти містах - Тернополі, Вінниці, Черкасах, Ладижині та Києві. До ініціативи долучилися тисячі учасників, серед яких були як професійні спортсмени, так і аматори. Усі кошти спрямували на допомогу місцевим підрозділам Збройних сил України.

Постачання наразі розблоковане.

Цьогоріч VАRUS продовжує активно підтримувати українських захисників, залучаючи до благодійних ініціатив не лише власне виробництво, а й нових постачальників. У межах проєкту "Мчимо до перемоги разом з любов'ю до постачальників" кожен клієнт мережі супермаркетів VАRUS може долучитися до підтримки української армії, обираючи спеціально марковані товари, з яких частина коштів спрямовується на закупівлю автомобілів для Збройних сил України. Усі товари, які беруть участь у проєкті, позначені спеціальними цінниками, що дозволяють покупцям швидко знаходити продукцію для підтримки українських військових. Кожна покупка - це важливий внесок у спільну справу: 1 гривня з придбаної одиниці товару скеровується на закупівлю автівок для ЗСУ. Важливим аспектом проєкту є залучення як нових постачальників, так і підтримка наявних протягом року. VАRUS активно співпрацює з усіма партнерами, щоб розширити асортимент благодійних товарів і залучити більше компаній до соціально важливих ініціатив. Це сприяє не лише розвитку і зростанню бізнесу, а й зміцненню взаємодії між різними компаніями заради досягнення спільної мети - допомоги українським захисникам. Особливу увагу у проєкті приділено власному виробництву та власним торговим маркам (ВТМ). Завдяки участі в акції пекарів VАRUS створено унікальні благодійні пряники ВТМ з принтом "ГеройСаr" і пончики полуничні в глазурі у формі серця "Lоvе Іs". Ці вироби стали символом незламності та самовідданості, адже купівля кожного з них - це не лише задоволення від смачної продукції, а й підтримка наших військових. Окрім цього, до промоакції долучено такі популярні товари, як торт "Фісташка з лохиною", торт "Червоний оксамит" від студії виробництва солодощів "Нонпарель", морозиво "Факел" з ріжком і згущеним молоком, а також морський коктейль від торгової марки "Веладіс". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Власні торгові марки мережі VАRUS отримали відзнаку "Вибір Країни 2024" "Ми не просто ведемо бізнес, а й активно допомагаємо там, де це найбільше потрібно, зокрема підтримуємо воїнів ЗСУ. Вдячні нашим нинішнім партнерам за постійне сприяння в організації доброчинної справи та залюбки пропонуємо новим учасникам приєднатися до благодійних ініціатив разом з VАRUS. Спільними зусиллями ми можемо зробити більше для тих, хто захищає наш мир і спокій", зазначає Анна Луганська, директорка з маркетингу VАRUS. Проєкт "Мчимо до перемоги разом з любов'ю до постачальників" триває, і VАRUS запрошує нових учасників долучитися до цієї ініціативи. Адже співпраця бізнесу та усвідомлений підхід споживачів роблять кожен внесок частиною великої справи, що наближає нашу бажану перемогу. VАRUS - національна мережа супермаркетів, що представлена на ринку продуктового ритейлу України компанією "Омега". Перший магазин мережі відкрився у 2003 році у Дніпрі, наразі загальна кількість - 112 супермаркетів у різних містах України та DаrkStоrе у Києві. Мережа VАRUS працює в кількох форматах: класичні супермаркети, магазини То Gо і сервіс усвідомлених покупок VАRUS.UА.

Автор ідеї Артур Федоренко, який працював над реалізацією з початку 2022 року, повідомив, що закриває платформу «Робота в тилу». Що відомо наразі.

Після загибелі на фронті сина здоров'я жінки різко погіршилось.

"Моя перемога - це в один день стати сильною жінкою, яка чекає чоловіка з війни, яка стала водієм великого авто за 1 день, яка почала ремонт в квартирі без сторонньої допомоги, яка стала для доньки і батьком і залишилася мамою..." Це унікальна історія перемоги однієї українки. Перемоги над обставинами та над собою. Це також одна із тисяч історій звичайних українців, які живуть в умовах повномасштабної війни в Україні, або вимушено з неї емігрували. *** "Я жив у повній апатії. Я нічого не міг робити, валявся на ліжку і грав плейстейшн. Мене нічого не цікавило. Я не мав жодного досвіду, я не знав нічого, тому не міг знайти роботу. Тільки-но на нашу землю ступила війна - я зрозумів, що сидіти склавши руки - найгірший варіант, тому почав волонтерити у місцевих благодійних фондах і паралельно із цим шукав роботу. Почав робити те, від чого кафував найбільше - створення відео. Мій талант помітили і з того часу я пройшов з позиції рядового креативника до позиції тімліда... Паралельно із цим відбувся розвиток моєї благодійної діяльності і ми з друзями заснували фонд, який з місяця у місяць допомагає ЗСУ знищувати ворога". *** "На початку війни я з чоловіком та трьома дітьми виїхали в Америку. Пробула там рік і зрозуміла, що дуже хочу повернутись в Україну. Чоловік не хотів, бо з'явилась високооплачувана робота. Я дуже боялась повертатись сама, тим більше у місто, де нема рідних та близьких. Але ми повернулись. Я і троє дітей. В мене було безліч проблем&hеllір; Але на сьогодні я загартувалась, навчилась безлічі речей, про які навіть не здогадувалась, бо постійно була за спиною в чоловіка, знайшла нове хобі та займаюсь улюбленою справою, про яку завжди мріяла. Як на мене - це моя велика перемога". Саме великої Перемоги ми бажали один одному на початку повномасштабної війни в Україні. Це було вітання, яке виглядало доречним на всі випадки життя в умовах тривог, нічних шахедів та ракетних обстрілів. Нині побажання Перемоги звучить все рідше. Очікування затягнулось. Розмови та соціальні мережі повняться зневірою, військові збори закриваються все важче, а особисті здобутки тисяч українців, які наближають країну до Перемоги, знецінюються на фоні загального стану справ. Необхідно змінювати цю ситуацію та вселяти в людей віру і оптимізм - вирішили у 2024 році на Новій пошті. Компанія закликала українців поділитись власними історіями здобутків у рамках акції "Грай за Україну" і таким чином підтримати та надихнути інших співвітчизників на нові звершення. Акція "Грай за Україну" демонструє, що варто фіксувати, усвідомлювати та святкувати найменші перемоги "Я знаю справжню ціну як перемог, так і поразок. Іноді невдачі приносять більше болю, ніж радість від перемог. Проте зараз головне - пам'ятати про невеликі досягнення, які ведуть нас до великої мети", зазначає амбасадорка кампанії, легендарна українська тенісистка Еліна Світоліна. Ексклюзивний червоний м'ячик отримує кожен, хто поділився своєю історією перемоги. Для учасників проєкту такий сувенір - визнання зусиль та старань, адже зберігати мотивацію у довгострокових цілях вдається тільки тоді, коли бачиш результати своєї праці в процесі. Саме тому "Грай за Україну" так яскраво демонструє, що варто фіксувати, усвідомлювати та святкувати найменші перемоги. *** "За пару місяців до початку повномасштабного вторгнення я вирішив звільнитись і почати працювати самостійно. Все було добре, я розвивався і дохід теж ріс. Після страшної ночі 24.02.2022 року все зупинилось і роботи не було декілька місяців, після чого я потрохи почав відновлювати всі робочі процеси. Було важко&hеllір; Пройшло ще трохи часу і я прийняв присягу на вірність українському народові. Проте незважаючи на це моя справа працює з моїми підказками і люди можуть отримувати зарплату, клієнти отримують той продукт, який бажають. А держава отримує податки, які ми маємо сплачувати". *** "До війни трохи займався спортом на рівні любителя. Приймав участь в змаганнях. Пробіг більше 40 марафоні - 42км, більше 100 напів марафонів - 21км, один раз пробіг ультрамарафон - 100км. 4 рази проходив повну дистанцію ІrоnМаn - 4 км плавання, 180 км велосипед, 42км біг. Був одним із засновників - бігового клубу Runnіng сlub Роltаvа - любителів бігу міста Полтави. До війни тренував людей в підготовці до різних змагань на різні дистанції. Під час повномасштабки пішов добровольцем на війну. Проходив службу по місту, а також працювали на Сумському напрямі біля кордону. В 2023 році брав участь в бойових діях на Донбасі. А саме - під Соледаром. Під час бою отримав важке поранення - влучило рпг. Уламок в голову, уламок в груди, уламок в бік і пробив ліву легеню. Втратив половину обличчя. На жаль під час бою евакуація була не можлива через сильний обстріл. Було важко дихати і рухатися. Але саме завдяки спорту, тренуванням, важким дистанціям пішов сам на евакуацію - своїми силами. Було важко, але 2 км пройшов під обстрілом до найближчих безпечних позицій. Саме завдяки спорту і мотивації, вважаю, я вийшов звідти живим. Добравшись до позицій, мене взяли на приціл свої, тому що весь обяг був в крові та бруді. Вони не сильно розуміли, хто перед ними. Прийшлося на колінах ставити і писати на бруді на земля свій позивний. Після цього все стандартно - Краматорськ, Дніпро, в Київ на гелікоптері. Більше 21 операції. З весни 23 року знову почав тренуватися. На сьогодні пробіг вже 4 напів марафони - звісно не так швидко, як раніше, але не зупиняюся і працюю далі. В 2025 вже зареєструвався на напів марафон та марафон. Зараз я ветеран війни та маю 2 групу інвалідності. Попереду ще багато операцій. Але продовжую тренуватися, треную людей в клубі. Раджу всім не зупинятися, не опускати руки, займатися своєю улюбленою справою, роботою, хобі. Адже в цьому і є один з кайфів життя. В моєму випадку - це врятувало мені життя. Живіть! Допомагайте ЗСУ! Вірте в перемогу". *** "Після поранення я втратив обидві ноги, а також, на жаль, обох побратимів. Лежачи у шпиталі в мене виник страх, що я вже ніколи не зможу жити попереднім життям. Але завдяки лікарям, психологам, протезистам та реабілітологам, я зміг побороти цей страх. Вважаю це особистою перемогою, яка коштувала мені неймовірних зусиль. І це лише перша перемога, адже життя не стоїть на місці. Зараз я живу повноцінне життя, та даю натхнення іншим. Адже за малими перемогами стоять набагато величніші, і зупинятися не варто, навіть якщо в тебе немає ніг!" Після подібних історій перемоги багатьом хочеться заперечити та змалити свої особисті. Це нормально, пояснює психотерапевт, військовий психолог та ветеран Олексій Карачинський. "Контекст війни піднімає рівень глобальності. І на цьому рівні дуже легко знецінити будь-що. Наприклад, купівля кількох машин дружиною військового для його підрозділу картину на фронті не змінює, зазначає він. Але якщо розглядати купівлю цих авто за критерієм не глобального результату, а оцінки зусиль конкретної жінки в певних обставинах, то це велика перемога". Сотні історій кампанії розпочинаються обмовками "маленька, але дуже дорога мені", "це дрібничка", "чим могла", а за цими словами слідують розповіді гідні найкращих екранізацій. Про те, як під час окупації Київської області у дівчини вийшло "дістати пальне, виїхати подалі від пекла та вберегти матір і сестру". Про те, як збір кришечок від пляшок для виробництва протезів "у себе вдома малими кількостями" трансформувався у благодійний фонд з відповідним профілем роботи. Про те, як радіотехнічне хобі "визначило подальшу долю" хлопця і тепер він збирає для фронту FРV Дрони. Про те, як після влучання ракети в будинок було створено Штаб потерпілих мешканців та організовано допомогу всім жителям. До речі, подібна "екранізація історії" дозволяє присвоїти собі свою перемогу. "Це психологічний прийом - децентрація, яка допомагає подивитися на ситуацію з іншої перспективи. Не з епіцентру, а немовби з боку. Відійти від власного суб'єктивного сприйняття та спробувати об'єктивно зрозуміти і оцінити. Своїм клієнтам я інколи рекомендую уявити, що він чи вона - людина, про яку знімають документальне кіно, або, що це зробила їхня дитина, яка підросла і опинилась в ідентичній ситуації. Адже дитину ми любимо і її перемогу визнаємо", пояснює Олексій Карачинський. *** "Хочу розповісти історію своєї маленької втечі. Я родом із Луганська, і так вийшло, що я пережила окупацію ще підлітком, яка мріяла, як і всі, про краще життя. До 2019 року я не мала можливості виїхати. Спроб було три. Моя мама ховала від мене мої документи, а можливості перетнути кордон без них у мене просто не було. Тому, навчаючись в академії культури та мистецтв у Луганську, я вдалася до невеликого обману, вдавши ректора свого університету і зателефонувавши своїй матері з проханням принести відповідні документи на подання захисту диплому. Я була на 3 курсі. Звичайно, говорила по телефону не я) Все вийшло. Я забрала документи, відрахувалась з академії та з одним маленьким рюкзаком виїхала на підконтрольну територію. Я тут уже 5 років. Це моя маленька велика перемога&hеllір;". *** "Коли я приїхала до Німеччини, то відчула цілий мікс емоцій - від полегшення через втечу від війни до страху перед невідомістю. Мій досвід і безвихідь були моїм найбільшим ресурсом, але дорога до визнання була непростою. На початку свого шляху я зіштовхнулася з недовірою, оскільки я була новачком із чужої країни. Крім того, особисті виклики й розлука з родиною ще більше тиснули, не кажучи вже про бюрократію, яка здавалася безкінечною. Але я знала, навіщо це роблю. Я хотіла довести - насамперед собі, що я гідна посідати своє місце, що здатна досягти більшого навіть у складних обставинах. Я старанно вчилася, докладала максимум зусиль у проєктах, не боялася брати на себе відповідальність. Через два роки мої зусилля принесли результат. Я стала старшим інженером у великій автомобільній компанії - позиція, яку багато хто тут здобуває роками. Вони побачили в мені фахівця, який привносить щось унікальне, і я зрозуміла, що це визнання також і для моєї країни, яка, попри всі випробування, виховала мене сильною. Ця перемога - моя власна внутрішня битва, де я подолала не лише труднощі адаптації, але й власні сумніви, ставши прикладом для тих, хто також шукає свій новий шлях". Порівнювати свої результати варто лише з собою вчорашнім, тоді докладені зусилля будуть справедливо оцінені Війна роз'єднує перш за все різними досвідами, які ми переживаємо. Саме тому ця кампанія Нової пошти реалізувалась не лише в Україні, а також в Польщі та Німеччині, де проживає найбільше наших співгромадян: у Німеччині - понад 1,2 мільйона осіб, Польщі - понад 800 тисяч осіб. Часом в історіях з Польщі та Німеччини можна зчитати виправдання і почуття сорому, що такий важкий період для держави люди переживають не разом з нею, або роблять, на їхню думку, недостатньо. "Це дуже непросте почуття - сором. Воно про дію, яка протирічить суспільній моралі, - пояснює військовий психолог Олексій Карачинський. А мораль зараз дуже завищена. От наче не соромно - це бути у війську. Але, наприклад, артилерист, який знаходиться не на нулі, відчуває сором, що він не штурмовик. То виходить єдине, ким не соромно зараз бути - це штурмовиком?" Насправді ж відповідь на запитання про те, що нині не соромно, можна знайти у іншій половині історій кампанії: найбільша перемога людини завжди над самим собою. Під час війни українці розповідають про силу тіла та духу; про те, як змінили власні цінності та відкинули упередження; про те, як вивчили українську, англійську, іспанську та інші мови; як здобули новий фах та родину; як позбулись шкідливих звичок чи зайвих кілограмів. "Кожну перемогу можна знецінити мемом про сина маминої подруги. Порівнювати свої результати варто лише з собою вчорашнім, тоді докладені зусилля будуть справедливо оцінені", радить психолог.

Посол України назвав ініціативу Ізраїля "важливим кроком у визнанні спільних загроз".

Литовський ексміністр оборони звинуватив у затримках "бюрократичний ланцюг".

Таким чином Італія підтверджує свою постійну підтримку стійкості українського енергетичного сектору.

Російська авіація залишається досить активною.