Ukrainians news about Допомога

До України прибула чергова партія допомоги для військових у межах ініціативи "Павутиння". Це ще вісім фур сіток, які використовуються як ефективний засіб захисту від ворожих дронів. Ініціатива реалізується за участі кількох громадських і благодійних організацій, серед яких - громадська організація "Фундація Течія", співзасновником якої є Олег Крот. Саме Олег Крот є одним з ідейних натхненників і співтворців ініціативи "Павутиння", яка за останній рік набула значного масштабу. Завдяки його участі та координації в межах співпраці з іншими партнерами - благодійним фондом "Батальйон Волонтер" та ГО "Союз підприємців теле- та кіноіндустрії" - вдалося оперативно доправити ще одну велику партію сіток до підрозділів Збройних сил України. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Літо буде українським - наші дрони дістануть будь-куди Ці сітки - здебільшого вживані сільськогосподарські або рибальські - транспортують з-за кордону у вигляді компактних рулонів і вже на позиціях монтують як захисні укриття. Їх використовують для створення маскувальних тунелів, які закривають позиції, техніку та особовий склад від ворожих FРV-дронів. Як зазначають військові, сітки ефективно затримують дрони або спрямовують їх повз ціль, особливо якщо використовувати кілька прошарків або створювати навіси з каркасом. Ініціатива "Павутиння" - це приклад технологічної адаптації доступних матеріалів під потреби фронту. Від початку реалізації проєкту волонтерам та партнерам вже вдалося передати на передову понад 600 тонн сіток. Робота триває, і найближчим часом обсяги переданої допомоги сягнуть 1000 тонн. "Ми працюємо над тим, щоб якомога більше підрозділів були забезпечені цим захистом. Співпраця фондів дозволяє реалізовувати масштабні речі, які самотужки було б складно втілити", - зазначив співзасновник ГО "Фундація Течія". Важливо зазначити, що сітки передають не лише на фронтові напрямки, а й до підрозділів Національної гвардії, які задіяні в обороні східних та південних рубежів. Учасники ініціативи підкреслюють: боротьба з дронами - один із ключових викликів цієї війни. І саме такі технологічно прості, але стратегічно важливі рішення можуть зберегти найцінніше - життя українських воїнів. Росіяни змінюють тактику запуску безпілотників під час обстрілів України. Вони постійно змінюють маршрути БпЛА і намагаються пускати їх на великих висотах - понад 2 км від землі. На такій висоті дрони-камікадзе стають більш видними для радарів Сил оборони, але недосяжними для стрілецької зброї, крупнокаліберних кулеметів і мобільних вогневих груп. Інша ж тенденція полягає у тому, що ворог влаштовує групові нальоти дронів на один населений пункт чи об'єкт.

Цьогоріч у межах всеукраїнського конкурсу соціальних ініціатив "Час діяти, Україно!" фінансування отримають 105 проєктів. Його проводить Благодійний фонд "МХП-Громаді", який цьогоріч відзначає десятиріччя своєї діяльності. Загальна сума підтримки - майже 39 млн грн, з яких 15 млн - кошти фонду, решта - співфінансування з боку громад, бізнесу та інших партнерів. Серед переможців - ініціативи, пов'язані з реабілітацією військових, розвитком шкільної SТЕМ-освіти, культурними подіями, покращенням інфраструктури, підтримкою медицини, збереженням спадщини та посиленням енергетичної незалежності. У 2025 році на конкурс надійшло понад 760 заявок. Перевагу надали проєктам, що мають чіткий соціальний ефект і реалістичний план реалізації. За умовами конкурсу, максимальна сума гранту становила до 500 тисяч гривень, але проєкти мали передбачати співфінансування, що дозволяло розширити їхній бюджет до 1 мільйона гривень. "Вже 10 років ми допомагаємо громадам ставати такими, де хочеться жити. Цьогоріч ми оновили умови конкурсу соціальних ініціатив, щоб дати учасникам ще більше можливостей залучити кошти на стратегічні проєкти. У фокусі - реабілітація ветеранів, розвиток освіти, медицини, інфраструктури, енергетична безпека та збереження культурної спадщини", - зазначив Олександр Пахолюк, директор БФ "МХП-Громаді". Проєкти-переможці розподілені за чотирма категоріями: "Партнерство заради сталого розвитку" - 72 проєкти (до 100 тис. грн) "Спроможна громада" - 13 проєктів (до 500 тис. грн) "Час діяти, Канівщино!" - 10 проєктів (до 100 тис. грн) "Час діяти, Миронівщино!" -10 проєктів (до 100 тис. грн) Оцінюванням заявок займалася конкурсна комісія за участі незалежних експертів із галузей освіти, культури, ветеранської підтримки, громадського сектору. Зокрема, серед експертів були Артем Костюченко (Українська освітня платформа), Наталія Кривда (КНУ ім. Т. Шевченка), Маріанна Єлейко (Фонд родини Богдана Гаврилишина), Дарина Требух (ГО "Редюїт") та інші. Фінансовані проєкти планують розпочати реалізацію восени 2025 року. Повний перелік переможців опублікований на сайті конкурсу "Час діяти, Україно!" Конкурс "Час діяти, Україно!" проводиться щорічно з 2015 року. За цей час фонд підтримав 552 проєкти, загальна сума інвестицій - понад 42 мільйони гривень. За оцінками організаторів, реалізовані ініціативи охопили понад 3,2 мільйона людей. Повний перелік переможців опублікований на сайті конкурсу.

Свобода це те, що об'єднує українців. Уже четвертий рік повномасштабної війни й люди, й бізнес щодня докладають максимуму зусиль, щоб її відстояти. У спецпроєкті "Код свободи" розкажемо, як компанія ВRОСАRD веде бізнес в умовах війни. Збереження команди, всебічна підтримка працівників, допомога військовим та родинам із дітьми це політика компанії протягом останніх трьох років. Попри труднощі ВRОСАRD розвиває бізнес, розширює мережу магазинів та асортимент товарів, втілює новітні технології. Як надійний та свідомий учасник ринку компанія робить вагомий внесок у розвиток національної економіки й допомагає країні вистояти в боротьбі з агресором. Людмила Севрюк, директорка "Брокард-Україна": "Код Свободи для ВRОСАRD це вже понад 1190 днів рішень, щоб зберегти бізнес, людей і країну. Це підтримка команди, яка попри все тримає свій фронт. Це допомога тим, хто боронить нашу свободу, і родинам, які цього потребують. Це відповідальність перед державою, яку ми глибоко усвідомлюємо. Ми маємо свободу діяти рішуче там, де це справді важливо. І саме вона закодована в кожному нашому кроці. Хоч би яким був виклик". Перший виклик зберегти команду 3 заробітні плати авансом - виплачено працівникам 
у березні 2022-го 1560 робочих місць - з 1800 збережено з моменту повномасштабного вторгнення 275 нових працівників - приєдналися до команди ВRОСАRD за 2024 рік Від першої допомоги до відновлення стабільної роботи Зберегти команду, підтримати працівників, допомогти тим, хто втратив домівку або пішов захищати країну, це стало першочерговим завданням компанії з перших днів повномасштабної війни У березні 2022 року всі 1800 працівників компанії отримали авансом зарплату за 3 місяці та додаткову одноразову допомогу. Це дало людям змогу вистояти в хаосі перших тижнів війни. Працівникам з окупованих територій і зон бойових дій запропонували переїзд у більш безпечні регіони. Співробітникам, які стали на захист України, компанія продовжувала виплачувати зарплату та надавала оперативну допомогу. Колектив постійно збирав кошти на амуніцію та лікування. Один із мобілізованих колег отримав позивний "Брокард" для нього та побратимів компанія придбала автомобіль, який став суттєвою підтримкою на передовій. "Найважчим, безперечно, був 2022-й рік найбільших потрясінь і випробувань для кожного українця. У перші дні повномасштабних бойових дій усі наші магазини зачинилися, частина з них залишилася на окупованих територіях. Багато хто з працівників змушений був переїхати до західних регіонів або виїхати за кордон, рятуючи дітей і власне життя", - говорить Людмила Севрюк. Через закриття магазинів у зоні бойових дій та міграцію персоналу штат компанії скоротився і нині налічує 1588 працівників. Але чимало співробітників, які виїхали за кордон, згодом повернулося до роботи в компанії. Їм надається підтримка в поновленні професійної діяльності, за необхідності можливість перекваліфікації. ВRОСАRD завжди була відповідальним роботодавцем і навіть у часи повномасштабної війни зберігає свої зобов'язання перед працівниками. Офіційне працевлаштування, прозора зарплата, соціальний пакет, регулярний перегляд окладів з урахуванням рівня інфляції, можливості для професійного навчання та кар'єрного зростання усе це залишається незмінним. ЛЮДИ НАЙБІЛЬША ЦІННІСТЬ ВRОСАRD. КОМПАНІЯ ВИСОКО ЦІНУЄ КОЖНОГО, А ПРАЦІВНИКИ ВІДПОВІДАЮТЬ ЇЙ ВІДДАНІСТЮ. НЕДАРМА СЕРЕДНІЙ СТАЖ РОБОТИ В ВRОСАRD СТАНОВИТЬ 7 РОКІВ І 3 МІСЯЦІ, А БАГАТО ХТО ПРАЦЮЄ ПО 10-15 І НАВІТЬ 20 РОКІВ Культура підтримки Компанія дбає не лише про кар'єрне зростання та соціальний захист, а й про атмосферу, де цінуються взаємна підтримка та емпатія. Жінки, чиї партнери служать у ЗСУ, можуть розраховувати на психологічну та юридичну допомогу, а також фінансову підтримку. Чоловіки, мобілізовані до Сил оборони, щомісяця отримують компенсацію на рівні середньої зарплати, а їхні робочі місця зберігаються. Після повернення до цивільного життя компанія допомагає їм пройти шлях адаптації. Працює Програма адаптації ветеранів, створено Сервіс психологічної допомоги, який об'єднує фахівців із психології, психотерапії та коучингу. Така підтримка важлива для всіх, хто шукає внутрішню опору у складні часи, особливо для постраждалих від війни та тих, хто повернувся з фронту. Втім, поняття підтримки у ВRОСАRD виходить далеко за межі сервісів і програм. Велику роль відіграє корпоративна культура жива, емоційна, об'єднувальна. У ВRОСАRD є внутрішній Теlеgrаm-канал, який став не просто джерелом новин компанії, а платформою для взаємодії, порад, підтримки та обміну досвідом між колегами. А ще регулярні онлайн-чаювання з директором це можливість напряму поспілкуватися з керівництвом, поставити запитання, поділитися ідеєю та переконатися, що в ВRОСАRD справді чують кожного. Катерина Гуленок, керівниця РR-департаменту "Брокард-Україна": "Єдність команди це не лише про спільну роботу та досягнення цілей. Це про емоційний зв'язок, натхнення й моменти, що по-справжньому об'єднують. Ми вміємо радіти дрібницям, підтримувати, ділитися ідеями й створювати відчуття, що ти не сам у цьому складному й нестабільному світі. Щоденне спілкування у Теlеgrаm, корпоративні забіги, креативні флешмоби не просто традиції для нас, а спосіб бути ближчими один до одного. Саме така взаємодія формує атмосферу тепла, довіри й згуртованості, яка є серцем культури ВRОСАRD. Бо ми щиро віримо: справжня команда тримається не лише на професіоналізмі, а й на людяності". Другий виклик зміцнити бізнес 66 магазинів - продовжують працювати 
у 22 містах України 3 нових магазини - ВRОСАRD відкрилися 2023 року 3 млн українців - є учасниками програми лояльності ВRОСАRD 121 новий бренд - з'явився у портфоліо ВRОСАRD торік, зокрема 29 українських 5,66 млрд грн - сягнув загальний обіг мережі 2024 року 798 млн грн - податків сплачено за 2024 рік та понад 2 млрд за три роки повномасштабної війни Не просто зберегти, а й розвивати мережу На 24 лютого 2022 року мережа ВRОСАRD налічувала 97 магазинів у 26 містах України. Однак після початку повномасштабного вторгнення третину магазинів було втрачено через бойові дії та окупацію територій. На деякий час роботу компанії та складу було зупинено логістичні ланцюги розірвано, а господарську діяльність паралізовано. Проте компанії вдалося оперативно поновити роботу та зберегти мережу, адаптуючись до нових реалій. "Ми не просто повернули бізнес до життя, а й відкрили нові магазини. Попри обстріли, блекаути та тимчасові зупинки роботи, наші колеги почали повертатися додому й виходити на роботу. Магазини ВRОСАRD стали місцем, що нагадує про довоєнне життя та дарує радість навіть у складні часи", - каже Людмила Севрюк. Протягом останніх років компанія змогла забезпечити економічну стійкість бізнесу та розширити мережу. Зокрема, відкрилися три нові магазини в Луцьку, Івано-Франківську та Вінниці. Також було оновлено формат двох магазинів. Сьогодні мережа ВRОСАRD налічує 66 магазинів у 22 містах України і продовжує надихати, дарувати красу й підтримку. Але зупинятися на досягнутому не планує. 2025 року відкриються щонайменше чотири магазини, зокрема унікальний торговий простір нового формату, що не має аналогів на українському ринку парфумерії та косметики. Крім того, відновлюється розвиток концепції бутиків нішової парфумерії ВRОСАRD NІСНЕ ВАR. Команда й технології секрет успіху в часи нестабільності та змін У ВRОСАRD упевнені: поєднання професійної команди та технологічних інновацій допомогло не лише вистояти під час війни, а й вивести бізнес на інший рівень Наприкінці 2023 року був запущений мобільний застосунок ВRОСАRD, який став зручною платформою для клієнтів, щоб знайомитися з новинками, отримувати консультації та здійснювати купівлю. Застосунок уже завантажило майже 800 тисяч користувачів, які зробили більш ніж 360 тисяч замовлень. Торік у магазинах мережі ВRОСАRD з'явилася інноваційна система діагностики шкіри Zеmіts Skіn Аnаlysіs Systеm на основі штучного інтелекту. Апарат дає змогу швидко й точно визначити реальні потреби шкіри та легко дібрати клієнту косметичні продукти, які ідеально підходять для догляду. 2024 року 12 363 гостей мережі ВRОСАRD скористалися новою послугою та отримали персоналізовані поради від б'юті-експертів. Третій виклик підтримати армію і тих, хто цього найбільш потребує 1 млн грн - ВRОСАRD перерахувала ЗСУ на третій день повномасштабного 
вторгнення До 30 млн грн - зросла допомога 
від ВRОСАRD на потреби армії, станом на 7 березня 2022 року 12 тис. товарів - на 4 млн грн передано військовим навесні 2022-го 282 млн грн - направила компанія 
Силам оборони 5 млн грн - спрямовано у фонд "Повернись живим" для проєкту "Довгі руки ТРО" 32 працівники ВRОСАRD - служать у лавах 
Сил оборони України Співпраця з Головним управлінням розвідки З перших днів війни компанія почала активно вибудовувати стратегію допомоги Силам оборони України, намагаючись, щоб кожен внесок був максимально ефективний. Торік ВRОСАRD увійшла до переліку 30 українських компаній, які надали найбільше фінансування на потреби армії. Загалом на підтримку захисників уже спрямовано понад 282 мільйони гривень. Юрій Гаткін, співзасновник та керуючий бізнесом мережі ВRОСАRD: "Особливу увагу компанія приділяє співпраці з Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України. Розвідка це очі й вуха армії, точність і оперативність оборони. Від її роботи залежить ефективність бойового планування та знешкодження потенційних загроз. Ми прагнемо посилити цей фронт, тому підтримка ГУР для нас пріоритет". ВRОСАRD регулярно перераховує Головному управлінню розвідки частину свого обороту: "Більше заробляємо більше допомагаємо", кажуть у компанії. На ці кошти Міноборони екіпірує розвідників усім необхідним. Керівник ГУР Кирило Буданов високо оцінив внесок ВRОСАRD у зміцнення обороноздатності країни, вручивши подяку за значну матеріальну підтримку. Підтримка родин із дітьми ВRОСАRD разом із парфумеркою Ольгою Юрченко започаткували благодійну ініціативу на підтримку спецпроєкту #Вониневинні благодійного фонду "Я буду твоїм тилом". Ольга створила унікальний аромат "Соул оф Юкрейн" (Sоul оf Ukrаіnе), весь прибуток від продажу якого в магазинах і на сайті ВRОСАRD.UА направляється фонду на закупівлю необхідних речей для сімей із дітьми з Херсонщини, Маріуполя, Запорізької та Харківської областей. Завдяки цій ініціативі вже вдалося підтримати сотні родин. Ілона, мама двох дітей, якій надали допомогу: "Я не люблю, коли допомагають мені, я сама завжди допомагала іншим. Але війна змінила багато чого. Допомога, яку надає ВRОСАRD, дуже гріє. Саме усвідомлення: я не сама. Є люди й волонтери, які поруч. Це схоже на подарунок від когось, кого ти навіть не знаєш. Але ти відчуваєш: тебе бачать". ВRОСАRD ЗНАХОДИТЬ БАЛАНС МІЖ БІЗНЕС-ЦІЛЯМИ Й СОЦІАЛЬНОЮ МІСІЄЮ, КЕРУЮЧИСЬ СВОЇМИ ЦІННОСТЯМИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТА ЧЕСНІСТЮ ПЕРЕД КРАЇНОЮ, НАДІЙНІСТЮ ТА ПОВАГОЮ ДО КОМАНДИ, ЕМПАТІЄЮ ТА ПІДТРИМКОЮ ТИХ, ХТО ЦЬОГО НАЙБІЛЬШЕ ПОТРЕБУЄ

7 червня у Тернополі відбувся благодійний забіг МНР Run4Vісtоry на підтримку 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. Захід став частиною всеукраїнської серії забігів, що проходять під гаслом: "Біжимо за тих, хто бореться. Пам'ятаємо тих, хто віддав життя". Організаторами благодійних забігів є компанія МХП та БФ "МХП-Громаді". Спортивний партнер - Nеw Run. Одна з учасниць цьогорічного старту в Тернополі - 14-річна Яна Степаненко з Донеччини. Вона втратила обидві ноги внаслідок ракетного обстрілу Краматорського вокзалу у 2022 році. Згодом почала займатися спортом і долучатися до благодійних забігів. Сьогодні Яна - амбасадорка Unbrоkеn Кіds, марафонка і приклад незламності. Біг для дівчини став символом сили, підтримки та віри в те, що можливо все. Останній забіг, у якому вона брала участь, відбувся у Японії. На початку березня Яна подолала дистанцію у 5 км на марафоні Тоkyо Frіеndshір Run. Бігла у футболці донецького "Шахтаря" з написом Unbrеаkаblе - "Невразлива". "Це був мій найважчий марафон. У Японії дуже жарко і тому бігти складно. Ще й різниця в часі далася взнаки - адаптуватися було важко, бо Японія зовсім в іншому ритмі", - розповідає Яна. Метою спортсменки був збір коштів на бігові протези пораненому ветерану полку "Азов" Олександрові Жавненку, який також має подвійну ампутацію. "Під час бігу я просто казала собі: "Не можна зупинятись". Незважаючи на спеку і втому, я змогла. І це було дуже важливо для мене", - наголошує Яна. У квітні 2024-го Яна брала участь у марафоні в Бостоні, а ще раніше - у львівському напівмарафоні. Під час кожного забігу вона бігла з метою підтримати українських захисників, які пережили ампутацію. "Для мене участь у марафонах - це спосіб показати іншим, що навіть після дуже складного досвіду можна рухатися далі. Я не думала, що буду займатись бігом. Але після першого марафону захотілося продовжувати. Відчуття підтримки від людей дуже мотивує", - каже Яна. Спорт з'явився в її житті після протезування у США. Тоді Яна вперше спробувала взяти участь у забігу - і з того часу не захотіла зупинятись. Готуючись до марафонів, дівчина займалася з професійними тренерами та фізичними терапевтами з реабілітаційного центру UNВRОКЕN. "Кожен забіг дається мені нелегко. Це довга підготовка. Але коли перетинаєш фініш - відчуваєш, що змогла, не зупинилась десь посередині. Я відчуваю перемогу й гордість, тому що знаю, з якою метою біжу. І коли ціль досягається - це особливе щастя", - говорить спортсменка. Сьогодні Яна - наймолодша амбасадорка проєкту Unbrоkеn Кіds. Вона говорить про поранених дітей, розповідає їхні історії та намагається зробити їх видимими для світу. "Я теж була пацієнткою. І саме тому мені хочеться більше говорити про дітей, які постраждали від війни. Про тих, хто проходить реабілітацію", - каже Яна Степаненко. Вона підтримує маленьких пацієнтів, зокрема тих, хто має ампутацію. Спілкування з дітьми додає сил і самій Яні. А її найголовніша мрія сьогодні - мир в Україні. "Я просто хочу, щоб закінчилась війна. Щоб над Україною було тихе і мирне небо. Напевно, це зараз мрія кожного з нас", - ділиться вона. 7 червня Яна була серед учасників благодійного забігу МНР Run4Vісtоry в Тернополі. Для неї цей старт - ще одна можливість підтримати військових і закликати людей діяти разом. "Я дуже вдячна, що мене запросили. І дуже хочу, щоб якомога більше людей долучилися до цієї ініціативи. Це не просто біг, а допомога тим, хто нас захищає. Хочу сказати всім: немає нічого неможливого. Головне - вірити в себе, не зупинятись і йти вперед", - додає Яна. Забіг у Тернополі - завершальний у весняному сезоні. Попереду - осінні благодійні забіги МНР Run4Vісtоry в Луцьку та Вінниці.

7 червня у Тернополі відбувся благодійний забіг МНР Run4Vісtоry на підтримку 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. Захід став частиною всеукраїнської серії забігів, що проходять під гаслом: "Біжимо за тих, хто бореться. Пам'ятаємо тих, хто віддав життя". Організаторами благодійних забігів є компанія МХП та БФ "МХП-Громаді". Спортивний партнер - Nеw Run. Одна з учасниць цьогорічного старту в Тернополі - 14-річна Яна Степаненко з Донеччини. Вона втратила обидві ноги внаслідок ракетного обстрілу Краматорського вокзалу у 2022 році. Згодом почала займатися спортом і долучатися до благодійних забігів. Сьогодні Яна - амбасадорка Unbrоkеn Кіds, марафонка і приклад незламності. Біг для дівчини став символом сили, підтримки та віри в те, що можливо все. Останній забіг, у якому вона брала участь, відбувся у Японії. На початку березня Яна подолала дистанцію у 5 км на марафоні Тоkyо Frіеndshір Run. Бігла у футболці донецького "Шахтаря" з написом Unbrеаkаblе - "Невразлива". "Це був мій найважчий марафон. У Японії дуже жарко і тому бігти складно. Ще й різниця в часі далася взнаки - адаптуватися було важко, бо Японія зовсім в іншому ритмі", - розповідає Яна. Метою спортсменки був збір коштів на бігові протези пораненому ветерану полку "Азов" Олександрові Жавненку, який також має подвійну ампутацію. "Під час бігу я просто казала собі: "Не можна зупинятись". Незважаючи на спеку і втому, я змогла. І це було дуже важливо для мене", - наголошує Яна. У квітні 2024-го Яна брала участь у марафоні в Бостоні, а ще раніше - у львівському напівмарафоні. Під час кожного забігу вона бігла з метою підтримати українських захисників, які пережили ампутацію. "Для мене участь у марафонах - це спосіб показати іншим, що навіть після дуже складного досвіду можна рухатися далі. Я не думала, що буду займатись бігом. Але після першого марафону захотілося продовжувати. Відчуття підтримки від людей дуже мотивує", - каже Яна. Спорт з'явився в її житті після протезування у США. Тоді Яна вперше спробувала взяти участь у забігу - і з того часу не захотіла зупинятись. Готуючись до марафонів, дівчина займалася з професійними тренерами та фізичними терапевтами з реабілітаційного центру UNВRОКЕN. "Кожен забіг дається мені нелегко. Це довга підготовка. Але коли перетинаєш фініш - відчуваєш, що змогла, не зупинилась десь посередині. Я відчуваю перемогу й гордість, тому що знаю, з якою метою біжу. І коли ціль досягається - це особливе щастя", - говорить спортсменка. Сьогодні Яна - наймолодша амбасадорка проєкту Unbrоkеn Кіds. Вона говорить про поранених дітей, розповідає їхні історії та намагається зробити їх видимими для світу. "Я теж була пацієнткою. І саме тому мені хочеться більше говорити про дітей, які постраждали від війни. Про тих, хто проходить реабілітацію", - каже Яна Степаненко. Вона підтримує маленьких пацієнтів, зокрема тих, хто має ампутацію. Спілкування з дітьми додає сил і самій Яні. А її найголовніша мрія сьогодні - мир в Україні. "Я просто хочу, щоб закінчилась війна. Щоб над Україною було тихе і мирне небо. Напевно, це зараз мрія кожного з нас", - ділиться вона. 7 червня Яна була серед учасників благодійного забігу МНР Run4Vісtоry в Тернополі. Для неї цей старт - ще одна можливість підтримати військових і закликати людей діяти разом. "Я дуже вдячна, що мене запросили. І дуже хочу, щоб якомога більше людей долучилися до цієї ініціативи. Це не просто біг, а допомога тим, хто нас захищає. Хочу сказати всім: немає нічого неможливого. Головне - вірити в себе, не зупинятись і йти вперед", - додає Яна. Забіг у Тернополі - завершальний у весняному сезоні. Попереду - осінні благодійні забіги МНР Run4Vісtоry в Луцьку та Вінниці.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

У Тернополі відбувся благодійний півмарафон МНР Run4Vісtоry. Забіг об'єднав понад 1100 учасників з різних куточків України. Зокрема, військових, ветеранів, людей з інвалідністю, дітей, професійних спортсменів. Цьогорічний захід було присвячено 44-й окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола. Усі зібрані кошти - а це 889 366 гривень - організатори спрямували на закупівлю дронів для цієї тернопільської бригади, яка боронить Україну на передовій. Учасники долали дистанції 21, 10, 5, 2 км та 500 і 100 м. Ветерани та пацієнти реабілітаційного центру Unbrоkеn Ukrаіnе взяли участь у забігу "Люди Титани". Як пройшов забіг МНР Run fоr Vісtоry в Тернополі, читайте у репортажі Gаzеtа.uа. ПОВІРИТИ В СЕБЕ З самого ранку в центрі Тернополя панує особлива атмосфера. Театральний майдан поступово оживає - ще до 8-ї сходяться перші учасники забігу. Вони несуть із собою рюкзаки, пакети, каву в термочашках, дітей на плечах. У когось на грудях уже закріплений номер. На площі розгортається стартове містечко. Встановлюють ятки з водою, їжею, спортивними товарами. Лунає музика, волонтери носять коробки, звучать перші оголошення зі сцени. Біля кожного стенду збираються невеликі групки - бігуни обіймаються, розминають ноги. - Тернопіль для нас - особливе місто, - говорить Віктор Корягін, директор групи підприємств Західного Хабу МХП. - Саме тут ми розпочали серію забігів МНР Run4Vісtоry. Ще у 2023 році це був перший "Файнозабіг", минулого року зібрали трохи більше 500 учасників. А сьогодні братимуть участь - понад тисяча. І це дуже надихає, бо видно, як розвивається культура спорту й благодійності. Забіг - це не лише про спорт, а насамперед про благодійність і згуртованість, наголошує Віктор Корягін. Працівники компанії приїздять із різних регіонів, зустрічаються, спілкуються, бігають разом. Усе це - задля спільної мети: зібрати кошти на підтримку Збройних Сил. - Кожен наш крок - це донат на армію, - пояснює Корягін. - Цього разу ми збираємо кошти для 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. Після забігу озвучимо загальну суму й передамо кошти представникам бригади. Також проведемо благодійний аукціон - він допоможе зібрати ще більше. Серед учасників - не лише аматори й досвідчені бігуни, а й ветерани. У межах програми "МХП Поруч" компанія підтримує реабілітацію й реінтеграцію військових та ветеранів, зокрема через участь у спортивних заходах. - Для когось це відкриття, хтось починає бігати вперше, а для когось це вже традиція, - зазначає Віктор Корягін. - Ми залучаємо до участі ветеранів. Людей, які пройшли війну, які втратили кінцівки, які зараз проходять реабілітацію. Ми працюємо з ними давно, зокрема під час Ігор Нескорених. І такі забіги дають ветеранам можливість знову повірити в себе. Це дуже важливо. На вході до стартового коридору ще порожньо. Лише організатори завершують останні приготування - розкладають фінішні стрічки, дають вказівки волонтерам і перевіряють готовність траси. Олександр Пахолюк, директор Благодійного фонду "МХП-Громаді", під час забігу виходить на дистанцію 5 км. Каже, бігтиме попри травму разом із двома синами. - Це вже не просто забіг - а момент, коли вся родина долучається до спільної справи. Разом ми справді сила. Серія забігів МНР Run4Vісtоry щороку набуває дедалі більшого масштабу. Перший забіг відбувся восени 2023 року. Ми тоді бігли навколо Ставу, - згадує Олександр Пахолюк. - Людей прийшло небагато, можливо ще не всі тоді розуміли, що через біг можна підтримувати військових. Зараз усе змінилося. Ми бачимо, як біг стає інструментом благодійності, способом єднання. І треба розвивати цю ідею, бо в ній є велика сила. У 2024 році ініціатори створили повноцінну серію: спершу запланували чотири міста, але додали п'ятий забіг, адже охочих долучитися виявилося більше, ніж очікували. - У нас дуже проста логіка: там, де проходить забіг, збираємо кошти для тієї бригади, яка формувалася в цьому регіоні. Людям важливо розуміти, кому вони допомагають, - розповідає Пахолюк. - Коли військова частина з рідного міста чи області - це додає мотивації. Люди долучаються охочіше, бо знають, що їхній внесок піде туди, де служать знайомі чи земляки. Звичайно, ми хочемо допомогти всім, але мусимо фокусуватись. Тому щоразу спільно з місцевою владою та партнерами обираємо підрозділ, який має безпосередній зв'язок із регіоном. Це справді працює - і як модель допомоги, і як приклад взаємної відповідальності. Забіг у Тернополі - третій у сезоні. Попереду ще Луцьк і Вінниця. - Якщо на першому нашому забігу було близько 300 учасників, то сьогодні - більше 1000 офлайн і ще близько 200 онлайн. На дистанцію "Люди-Титани" виходять 30 ветеранів. Долучається спільнота Unbrоkеn. І це теж надзвичайно важливо - ми не просто бігаємо, ми гуртуємо навколо себе людей, які готові допомагати. Показуємо, що можемо подолати будь-які перешкоди - і під час бігу, і в житті, якщо тримаємося разом, - додав Олександр Пахолюк. ПЕРШІ СТАРТИ Близько 8:30 на головній сцені розпочинається офіційне відкриття забігу. Після цього стартує розминка для бігунів на найдовші дистанції - 21 і 10 км. Тренерка зі сцени задає ритм. У натовпі здіймаються руки, учасники нахиляються, стрибають, розігрівають м'язи. Керівниця групи соціального розвитку фонду "МХП-Громаді" Уляна Баранова жартома називає себе амбасадоркою дистанції у 2 км. - Наш забіг - це велике благодійне свято. Ми всі тут, щоб допомогти. І навіть ті, хто не біжить - бо не може, чи просто не готовий - можуть долучитися до головної мети, - говорить Уляна Баранова. - Можна задонатити просто на місці чи взяти участь у благодійній лотереї. Усі зібрані кошти підуть на допомогу військовим. Найважливіше - пам'ятати, чому ми це робимо. Ми біжимо за тих, хто бореться. Біжимо в пам'ять про тих, кого вже немає поруч із нами. Це не просто напис на футболках - а наш особистий сенс, обов'язок, подяка. Дуже хочеться, щоб сьогоднішні результати дозволили нам повністю закрити запит від військових. Перші учасники починають гуртуватися біля входу до стартового коридору. Цьогоріч маршрут не проходить навколо тернопільського озера, як це було раніше. Організатори обирали трасу ближче до центру міста, з урахуванням як логістики, так і комфорту бігунів. - Ми завжди розробляємо трасу з урахуванням особливостей міста, - пояснює директорка NеwRun і координаторка забігу Оксана Сученко. - Важливо, щоби маршрут був зручний, безпечний і водночас не створював надмірного навантаження на місто. Також враховуємо кількість учасників і, звісно, погодні умови. Сьогодні досить спекотно, тому вибрали тіньові ділянки, додали охолоджувальні арки, пункти гідратації - усе для того, щоби учасники комфортно пройшли або пробігли свою дистанцію. Ми бачимо, як біг стає інструментом благодійності, способом єднання Найменші учасники - віком до 6 років - виходять на дистанцію 100 м, часто разом із батьками. А від 7 до 13 років - біжать 500 м самостійно. - Бували випадки, коли дитині кілька місяців, і її несуть на руках - просто щоб бути частиною події. Старші дітки вже біжать самі, а після фінішу кожен отримує пам'ятну медаль і подарунок від партнерів. Для них це величезна подія, діти дуже хвилюються, але гордо долають свою дистанцію, - додає Оксана Сученко. - Ще одна важлива частина події - інклюзивний забіг "Люди-Титани". Його долають учасники з інвалідністю, переважно ті, хто зараз перебуває в реабілітації. Це символічна дистанція у 500 метрів. Але цей рух надихає й показує, що кожен крок важливий. Старт у Тернополі - завершальний у весняному сезоні. Попереду - осінні забіги в Луцьку та Вінниці. Для NеwRun це перший рік співпраці з МХП - але вже третій забіг поспіль у сезоні. - Ми дуже раді, що компанії бачать у бігу не просто спорт, а платформу для важливих соціальних тем. З МХП є чіткість, людяність і спільна мета. Благодійність через біг - це потужний інструмент. Ми бачимо, як він працює, і точно будемо продовжувати, - наголошує директорка NеwRun. О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання. Майдан завмирає - люди стоять мовчки, схиливши голови. За мить над площею звучить Державний Гімн України. Усі кладуть руки на серце, підспівуючи. Ведучий піднімає мікрофон, затягує паузу на кілька секунд. - Слава Україні! - лунає зі сцени. - Героям слава! - гучно в один голос відповідає площа. Учасники виходять на стартову позицію. - П'ять, чотири, три, два&hеllір; один! - звучить сигнал старту і бігуни зриваються з місця. "ЦЕ ВРЯТУЄ ДЕСЯТКИ ЖИТТІВ" На дистанцію 5 км виходить офіцер 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Андрій Череватий. У цій бригаді він служить уже сьомий рік. - Для мене це не просто пробіжка. Це моя бригада, мої побратими. Якщо можу бодай чимось допомогти, то роблю це, - каже Череватий. Стоїть поблизу сцени у футболці кольору хакі з емблемою бригади. - Ми з побратимами тут разом, бігтимемо пліч-о-пліч. І для мене важливо бути поряд із тими, з ким щодня на позиціях. Минулого року я теж біг. Тоді це був забіг на честь загиблого героя - мого побратима, з яким ми служили разом. І буду бігти за нього далі. Ці події, за словами офіцера, мають набагато більший сенс, ніж просто спортивний захід. - Як і в бігу ми всі рухаємось однією дистанцією, в одному напрямку - так само і в житті маємо тримати спільний курс, - говорить Андрій. - До перемоги. Саме такі заходи її наближають. Це підтримка, згуртованість і конкретний внесок, бо кошти зібрані тут підуть на дрони - те, що реально рятує життя на фронті. 44-та бригада зараз тримає позиції на Сумському та Запорізькому напрямках. Ситуація складна, але, як каже військовий, оборону тримають гідно. За словами офіцера, фронту зараз найбільше не вистачає саме дронів. - Сучасна війна перейшла на інший рівень. Ми намагаємося уникати прямого контакту, зберегти життя хлопців. І саме дрони дають таку можливість, - наголошує Череватий. - Коли безпілотник зробить свою роботу, нам не потрібно заходити в "сіру зону" під обстрілами. Це не тільки про ефективність, а й про виживання. Першим на фініші дистанції 10 км з'являється Павло Волуйкевич, 30-річний учасник із Івано-Франківська. Він не зупиняється одразу, пробігає ще кілька кроків, важко дихає, схиляє голову, а потім випрямляється й посміхається. Глядачі зустрічають його оплесками. Волонтер простягає склянку з водою. - Сьогоднішня дистанція далась добре. Було спекотно, звісно, але до спеки можна звикнути, - ділиться враженнями від дистанції переможець. - Я вже 10 років бігаю, тренуюся щодня. Зазвичай - п'ять-шість разів на тиждень. Це не тільки біг - додаю і силові, і кардіо. По два тренування на день, так і форму тримаю. Це вже другий забіг МНР Run4Vісtоry для Павла - перший був у Тернополі у 2023 році. Каже, що приїхав і цього разу не лише заради спорту. - Для мене важливо, що цей захід має благодійну мету. Ми всі розуміємо, для чого бігаємо, - говорить Волуйкевич. - Йдеться не просто про рекорди, а про допомогу військовим. І якщо мої 10 кілометрів хоч якось допоможуть - значить, я зробив правильний крок. ВЕТЕРАНИ Й ПРОФЕСІЙНІ СПОРТСМЕНИ Поруч зі сценою та стартовим коридором працюють різноманітні локації. Після фінішу учасники підходять на короткий відновлювальний масаж, щоб зняти напругу після бігу. Триває безпрограшна благодійна лотерея. Можна зробити донат і отримати подарунок: книги, шкарпетки, солодощі, ковдри, пледи, кепки з мерчем забігу, блокноти, термочашки тощо. Неподалік - дитяча локація. Малеча ловить мильні бульбашки, бере участь у майстер-класі з виготовлення слаймів. У одному з наметів можна безкоштовно дізнатися свою групу крові. Там також роздають буклети про донорство. На фініші дистанції 10 км з'являється чоловік у спортивному одязі кольору хакі. На правому зап'ясті - гіпс. Біля нього - жінка в яскравому костюмі. Вони тримають темп і фінішують майже водночас. Це 31-річний Максим із позивним Маестро, командир підрозділу Сил спеціальних операцій. Попри поранення, вирішив долати дистанцію. - Поранення отримав трохи більше місяця тому на Донецькому напрямку. Ми працюємо з дронами, я сам командир підрозділу. Буває, що і по нас прилітає, - говорить військовий. - Десять кілометрів біг вперше. До цього бігав у парку просто для себе - коли був час і настрій. Звик бігати по рівній місцевості, а тут, звісно, складніше, ще й спека. Але я свідомо вийшов на старт, бо хотілося випробувати себе. Максим біг дистанцію разом із дружиною. Це було важливо для них обох, зізнається. - Підтримували одне одного. І я точно хочу ще брати участь у таких забігах. Це не просто про дистанцію, а про людей, єднання й те, що нас тримає разом, - підкреслює Маестро. - Зараз тренуюсь, наскільки дозволяє стан. Бо планую вже в середині літа повертатися на фронт. Мені важливо бути в формі. Кожен такий захід - це підтримка. І це наближає той день, коли справді буде перемога. На фініші найдовшої дистанції у 21 км з'являється Іван Стребков - 33-річний спортсмен родом із Бучача. На ньому легка спортивна форма, обличчя мокре від поту. - Біг сьогодні давався важче, ніж зазвичай. Спека дуже відчувалась, - каже Стребков і робить ковток води. - Але я вже звик до таких умов. Бігом займаюся з 2006 року. В національній збірній України - з 2010-го. Проходив дистанцію разом зі своїм учнем Миколою. Ми домовились бігти разом, так і вийшло. Микола добре тримав темп, і, чесно кажучи, якби сьогодні він мене обійшов - я б тільки зрадів. Для мене, як тренера, це був би найкращий результат. Якщо мої 10 кілометрів хоч якось допоможуть - значить, я зробив правильний крок Іван тренує учнів у власному біговому клубі. Його дружина - рекордсменка України з бігу на 3000 м із перешкодами, учасниця Олімпійських ігор у Токіо. - У 2021 році вона була єдиною спортсменкою з Тернопільщини, яка представляла нашу область на Олімпіаді. Але зараз вона вдома - 15 квітня у нас народилась донечка. Тож вона виховує малу, а я - бігаю і треную. Ми дуже спортивна сім'я, - розповідає Іван. - Сьогодні я не ставив собі мету бігти на максимум. У таку погоду бігати на результат небезпечно, особливо для непідготовлених людей. За тиждень Іван пробігає в середньому 150 км. Це різні типи тренувань - від інтервальних до довгих кросів по 25-30 км. Тренується двічі на день - вранці й увечері. Також Стребков тренує й консультує військових: допомагає їм повернутися до спорту або просто переключити увагу з фронту. Чоловік постійно бере участь у благодійних забігах - це його принципова позиція. - Ми всі повинні робити те, що можемо. І якщо я можу бігти й таким чином привернути увагу, збирати кошти - я це роблю. Адже зараз головне - допомогати армії, - підсумовує переможець. ЛЮДИ-ТИТАНИ Ведучий оголошує початок благодійного аукціону із лотами від 44-ї окремої артилерійської бригади. У центрі уваги - тубус від артилерійського заряду, пам'ятна плакетка та бригадний прапор. Ставки учасники роблять просто біля сцени. На Театральній площі стає дедалі людніше, лунає запальна музика. Підходять нові учасники - ті, хто готується долати дистанції 2 і 5 км. Разом із ними на розминку виходять пацієнти центру UNВRОКЕN. Серед них - Сергій із позивним Дрон. Він пританцьовує у такт музиці на протезі. Бере участь у символічній дистанції "Люди Титани", разом із ще 11 пацієнтами UNВRОКЕN, зокрема й амбасадоркою центру Яною Степаненко. - Бігати не можу. Ну, куди вже, - пояснює Сергій. - Стараюся більше ходити, займатися на тренажерах. Такі заходи дуже важливі, бо не дають нам сумувати. Перед стартом дистанції "Люди Титани" слово бере ветеран, амбасадор і ментор центру реабілітації UNВRОКЕN Володимир "Будда" Рудковський. - Хотілося б, щоб заходи такого формату відбувалися щотижня у кожному місті, - звертається він до учасників. - Кожна ваша гривня - може врятувати життя. Маленьких донатів не буває. Поки ми тут - наші побратими воюють. І ми маємо робити все, щоб вони якнайшвидше повернулись до своїх дітей, до родин. Слава Україні! Починається дистанція. Під оплески "Люди Титани" вирушають уперед - хтось із тростиною, на протезах, дехто на кріслах колісних. Глядачі та інші учасники підтримують їх протягом усього маршруту - плескають, усміхаються. Усі крок за кроком повертаються до старту - повільно, але впевнено. На фініші знову лунають оплески. Після дистанції Володимир "Будда" Рудковський розповідає, що такі заходи для них уже добра традиція: - На щастя, ми разом із хлопцями та дівчатами, які проходять реабілітацію в Unbrоkеn, доволі часто долучаємось до таких ініціатив. Дякуємо соціально активному бізнесу, бо якби не вони, ми б рідше бували на таких заходах. А це справді важливо, - наголошує Рудковський. - Сьогодні ми в Тернополі, щоби ще раз нагадати - що таке війна і які її наслідки. Для нас, ветеранів, такі події - частина адаптації до мирного життя. Але й для інших це сигнал - бачать нас, підходять, дякують, фотографуються. І розуміють, як важливо бути поруч із тими, хто повернувся з війни. Нас сьогодні приїхало 12. Якщо підійти до кожного і запитати про емоції - ви побачите тільки посмішки і щире задоволення. ДОПОМАГАЄМО, ЧИМ МОЖЕМО Серед учасників дистанції 2 км - Ірина Яворська, працівниця компанії МХП, приїхала на забіг з чоловіком. - Я вражена, що змогла й не зупинилася. Ми бігли в Києві минулого разу, коли був марафон, тоді було легше. Поки бігла, думала: як витримують наші солдати там, на передку? Якщо вони тримаються, то я теж зобов'язана витримати заради них, - наголошує Яворська. Спеціально до забігу не готувалась, але фізична активність - частина її життя. - Важливо бути тут і підтримувати, - додає. - Ми передаємо на фронт продукти: тушонку, сало, шкварки, смалець, картоплю, гречку, рис - усе, що можемо. Знаємо, що люди, які повернулися звідти, пережили болі, депресії, злами. Я вірю, що коли ми тут біжимо, допомагаємо, обіймаємо ветеранів - це теж важливо. Після основних стартів розпочинається підготовка до дитячих забігів. На дистанцію виходить наймолодша група учасників - хтось тримає батьків за руку чи весело підстрибує на місці. У яскравому одязі дітлахи виходить останніми на трасу, але з таким самим запалом, як і дорослі. Серед учасників - п'ятирічний Дмитро Даневич, амбасадор МНР Run4Vісtоry. Хлопчик бере участь у всіх забігах серії й щоразу присвячує свою дистанцію дідусеві - полковнику Вячеславу Вороному, який загинув у 2022 році під час евакуації поранених з "Азовсталі". Подолала дистанції родина зі Львова: батьки Тарас і Любомира привезли на забіг трьох дітей - 10-річного Ігоря, 6-річного Юру та півторарічну Інну. До Тернополя приїхали зранку, спеціально на МНР Run4Vісtоry, і одразу вирушили на старт. Усі троє дітей брали участь у своїх категоріях: Ігор біг 500 м, Юра - 100, наймолодша Інна також пройшла свою дистанцію разом із батьком. Незважаючи на спеку, їм вдалося подолати маршрут - Юра навіть фінішував із третім результатом у своїй віковій групі. - Вони дуже люблять брати участь у таких заходах, - каже Любомира. - Старший біг уже вдруге, середній уперше, але обом дуже сподобалося. А маленька Інна просто все повторює за братами. - Ми хотіли, щоб діти не лише змагалися, а й розуміли, що такі події - не просто спорт, а підтримка наших військових. Це важливо. Хочемо долучатися і надалі, - додає батько. Усі учасники отримали медалі фінішерів - символ подоланої дистанції. Переможців нагородили грошовими призами, а також подарунками від партнерів забігу. Завдяки реєстраційним внескам і благодійним донатам учасників організаторам забігу в Тернополі вдалося зібрати 889 366 грн. За ці кошти придбали дрони для тернопільської бригади.

У Тернополі відбувся благодійний півмарафон МНР Run4Vісtоry. Забіг об'єднав понад 1100 учасників з різних куточків України. Зокрема, військових, ветеранів, людей з інвалідністю, дітей, професійних спортсменів. Цьогорічний захід було присвячено 44-й окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола. Усі зібрані кошти - а це 889 366 гривень - організатори спрямували на закупівлю дронів для цієї тернопільської бригади, яка боронить Україну на передовій. Учасники долали дистанції 21, 10, 5, 2 кілометри та 500 і 100 метрів. Ветерани та пацієнти реабілітаційного центру Unbrоkеn Ukrаіnе взяли участь у забігу "Люди Титани". Як пройшов забіг МНР Run fоr Vісtоry в Тернополі, читайте у репортажі Gаzеtа.uа. ПОВІРИТИ В СЕБЕ З самого ранку в центрі Тернополя панує особлива атмосфера. Театральний майдан поступово оживає - ще до 8-ї сходяться перші учасники забігу. Вони несуть із собою рюкзаки, пакети, каву в термочашках, дітей на плечах. У когось на грудях уже закріплений номер. На площі розгортається стартове містечко. Встановлюють ятки з водою, їжею, спортивними товарами. Лунає музика, волонтери носять коробки, звучать перші оголошення зі сцени. Біля кожного стенду збираються невеликі групки - бігуни обіймаються, розминають ноги. - Тернопіль для нас - особливе місто, - говорить Віктор Корягін, директор групи підприємств Західного Хабу МХП. - Саме тут ми розпочали серію забігів МНР Run4Vісtоry. Ще у 2023 році це був перший "Файнозабіг", минулого року зібрали трохи більше 500 учасників. А сьогодні братимуть участь - понад тисяча. І це дуже надихає, бо видно, як розвивається культура спорту й благодійності. Забіг - це не лише про спорт, а насамперед про благодійність і згуртованість, наголошує Віктор Корягін. Працівники компанії приїздять із різних регіонів, зустрічаються, спілкуються, бігають разом. Усе це - задля спільної мети: зібрати кошти на підтримку Збройних Сил. - Кожен наш крок - це донат на армію, - пояснює Корягін. - Цього разу ми збираємо кошти для 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. Після забігу озвучимо загальну суму й передамо кошти представникам бригади. Також проведемо благодійний аукціон - він допоможе зібрати ще більше. Серед учасників - не лише аматори й досвідчені бігуни, а й ветерани. У межах програми "МХП Поруч" компанія підтримує реабілітацію й реінтеграцію військових та ветеранів, зокрема через участь у спортивних заходах. - Для когось це відкриття, хтось починає бігати вперше, а для когось це вже традиція, - зазначає Віктор Корягін. - Ми залучаємо до участі ветеранів. Людей, які пройшли війну, які втратили кінцівки, які зараз проходять реабілітацію. Ми працюємо з ними давно, зокрема під час Ігор Нескорених. І такі забіги дають ветеранам можливість знову повірити в себе. Це дуже важливо. На вході до стартового коридору ще порожньо. Лише організатори завершують останні приготування - розкладають фінішні стрічки, дають вказівки волонтерам і перевіряють готовність траси. Олександр Пахолюк, директор Благодійного фонду "МХП-Громаді", під час забігу виходить на дистанцію 5 км. Каже, бігтиме попри травму разом із двома синами. - Це вже не просто забіг - а момент, коли вся родина долучається до спільної справи. Разом ми справді сила. Серія забігів МНР Run4Vісtоry щороку набуває дедалі більшого масштабу. Перший забіг відбувся восени 2023 року. Ми тоді бігли навколо Ставу, - згадує Олександр Пахолюк. - Людей прийшло небагато, можливо ще не всі тоді розуміли, що через біг можна підтримувати військових. Зараз усе змінилося. Ми бачимо, як біг стає інструментом благодійності, способом єднання. І треба розвивати цю ідею, бо в ній є велика сила. У 2024 році ініціатори створили повноцінну серію: спершу запланували чотири міста, але додали п'ятий забіг, адже охочих долучитися виявилося більше, ніж очікували. - У нас дуже проста логіка: там, де проходить забіг, збираємо кошти для тієї бригади, яка формувалася в цьому регіоні. Людям важливо розуміти, кому вони допомагають, - розповідає Пахолюк. - Коли військова частина з рідного міста чи області - це додає мотивації. Люди долучаються охочіше, бо знають, що їхній внесок піде туди, де служать знайомі чи земляки. Звичайно, ми хочемо допомогти всім, але мусимо фокусуватись. Тому щоразу спільно з місцевою владою та партнерами обираємо підрозділ, який має безпосередній зв'язок із регіоном. Це справді працює - і як модель допомоги, і як приклад взаємної відповідальності. Забіг у Тернополі - третій у сезоні. Попереду ще Луцьк і Вінниця. - Якщо на першому нашому забігу було близько 300 учасників, то сьогодні - більше 1000 офлайн і ще близько 200 онлайн. На дистанцію "Люди-Титани" виходять 30 ветеранів. Долучається спільнота Unbrоkеn. І це теж надзвичайно важливо - ми не просто бігаємо, ми гуртуємо навколо себе людей, які готові допомагати. Показуємо, що можемо подолати будь-які перешкоди - і під час бігу, і в житті, якщо тримаємося разом, - додав Олександр Пахолюк. ПЕРШІ СТАРТИ Близько 8:30 на головній сцені розпочинається офіційне відкриття забігу. Після цього стартує розминка для бігунів на найдовші дистанції - 21 і 10 км. Тренерка зі сцени задає ритм. У натовпі здіймаються руки, учасники нахиляються, стрибають, розігрівають м'язи. Керівниця групи соціального розвитку фонду "МХП-Громаді" Уляна Баранова жартома називає себе амбасадоркою дистанції у 2 км. - Наш забіг - це велике благодійне свято. Ми всі тут, щоб допомогти. І навіть ті, хто не біжить - бо не може, чи просто не готовий - можуть долучитися до головної мети, - говорить Уляна Баранова. - Можна задонатити просто на місці чи взяти участь у благодійній лотереї. Усі зібрані кошти підуть на допомогу військовим. Найважливіше - пам'ятати, чому ми це робимо. Ми біжимо за тих, хто бореться. Біжимо в пам'ять про тих, кого вже немає поруч із нами. Це не просто напис на футболках - а наш особистий сенс, обов'язок, подяка. Дуже хочеться, щоб сьогоднішні результати дозволили нам повністю закрити запит від військових. Перші учасники починають гуртуватися біля входу до стартового коридору. Цьогоріч маршрут не проходить навколо тернопільського озера, як це було раніше. Організатори обирали трасу ближче до центру міста, з урахуванням як логістики, так і комфорту бігунів. - Ми завжди розробляємо трасу з урахуванням особливостей міста, - пояснює директорка NеwRun і координаторка забігу Оксана Сученко. - Важливо, щоби маршрут був зручний, безпечний і водночас не створював надмірного навантаження на місто. Також враховуємо кількість учасників і, звісно, погодні умови. Сьогодні досить спекотно, тому вибрали тіньові ділянки, додали охолоджувальні арки, пункти гідратації - усе для того, щоби учасники комфортно пройшли або пробігли свою дистанцію. Ми бачимо, як біг стає інструментом благодійності, способом єднання Найменші учасники - віком до 6 років - виходять на дистанцію 100 м, часто разом із батьками. А від 7 до 13 років - біжать 500 м самостійно. - Бували випадки, коли дитині кілька місяців, і її несуть на руках - просто щоб бути частиною події. Старші дітки вже біжать самі, а після фінішу кожен отримує пам'ятну медаль і подарунок від партнерів. Для них це величезна подія, діти дуже хвилюються, але гордо долають свою дистанцію, - додає Оксана Сученко. - Ще одна важлива частина події - інклюзивний забіг "Люди-Титани". Його долають учасники з інвалідністю, переважно ті, хто зараз перебуває в реабілітації. Це символічна дистанція у 500 метрів. Але цей рух надихає й показує, що кожен крок важливий. Старт у Тернополі - завершальний у весняному сезоні. Попереду - осінні забіги в Луцьку та Вінниці. Для NеwRun це перший рік співпраці з МХП - але вже третій забіг поспіль у сезоні. - Ми дуже раді, що компанії бачать у бігу не просто спорт, а платформу для важливих соціальних тем. З МХП є чіткість, людяність і спільна мета. Благодійність через біг - це потужний інструмент. Ми бачимо, як він працює, і точно будемо продовжувати, - наголошує директорка NеwRun. О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання. Майдан завмирає - люди стоять мовчки, схиливши голови. За мить над площею звучить Державний Гімн України. Усі кладуть руки на серце, підспівуючи. Ведучий піднімає мікрофон, затягує паузу на кілька секунд. - Слава Україні! - лунає зі сцени. - Героям слава! - гучно в один голос відповідає площа. Учасники виходять на стартову позицію. - П'ять, чотири, три, два&hеllір; один! - звучить сигнал старту і бігуни зриваються з місця. "ЦЕ ВРЯТУЄ ДЕСЯТКИ ЖИТТІВ" На дистанцію 5 км виходить офіцер 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Андрій Череватий. У цій бригаді він служить уже сьомий рік. - Для мене це не просто пробіжка. Це моя бригада, мої побратими. Якщо можу бодай чимось допомогти, то роблю це, - каже Череватий. Стоїть поблизу сцени у футболці кольору хакі з емблемою бригади. - Ми з побратимами тут разом, бігтимемо пліч-о-пліч. І для мене важливо бути поряд із тими, з ким щодня на позиціях. Минулого року я теж біг. Тоді це був забіг на честь загиблого героя - мого побратима, з яким ми служили разом. І буду бігти за нього далі. Ці події, за словами офіцера, мають набагато більший сенс, ніж просто спортивний захід. - Як і в бігу ми всі рухаємось однією дистанцією, в одному напрямку - так само і в житті маємо тримати спільний курс, - говорить Андрій. - До перемоги. Саме такі заходи її наближають. Це підтримка, згуртованість і конкретний внесок, бо кошти зібрані тут підуть на дрони - те, що реально рятує життя на фронті. 44-та бригада зараз тримає позиції на Сумському та Запорізькому напрямках. Ситуація складна, але, як каже військовий, оборону тримають гідно. За словами офіцера, фронту зараз найбільше не вистачає саме дронів. - Сучасна війна перейшла на інший рівень. Ми намагаємося уникати прямого контакту, зберегти життя хлопців. І саме дрони дають таку можливість, - наголошує Череватий. - Коли безпілотник зробить свою роботу, нам не потрібно заходити в "сіру зону" під обстрілами. Це не тільки про ефективність, а й про виживання. Першим на фініші дистанції 10 км з'являється Павло Волуйкевич, 30-річний учасник із Івано-Франківська. Він не зупиняється одразу, пробігає ще кілька кроків, важко дихає, схиляє голову, а потім випрямляється й посміхається. Глядачі зустрічають його оплесками. Волонтер простягає склянку з водою. - Сьогоднішня дистанція далась добре. Було спекотно, звісно, але до спеки можна звикнути, - ділиться враженнями від дистанції переможець. - Я вже 10 років бігаю, тренуюся щодня. Зазвичай - п'ять-шість разів на тиждень. Це не тільки біг - додаю і силові, і кардіо. По два тренування на день, так і форму тримаю. Це вже другий забіг МНР Run4Vісtоry для Павла - перший був у Тернополі у 2023 році. Каже, що приїхав і цього разу не лише заради спорту. - Для мене важливо, що цей захід має благодійну мету. Ми всі розуміємо, для чого бігаємо, - говорить Волуйкевич. - Йдеться не просто про рекорди, а про допомогу військовим. І якщо мої 10 кілометрів хоч якось допоможуть - значить, я зробив правильний крок. ВЕТЕРАНИ Й ПРОФЕСІЙНІ СПОРТСМЕНИ Поруч зі сценою та стартовим коридором працюють різноманітні локації. Після фінішу учасники підходять на короткий відновлювальний масаж, щоб зняти напругу після бігу. Триває безпрограшна благодійна лотерея. Можна зробити донат і отримати подарунок: книги, шкарпетки, солодощі, ковдри, пледи, кепки з мерчем забігу, блокноти, термочашки тощо. Неподалік - дитяча локація. Малеча ловить мильні бульбашки, бере участь у майстер-класі з виготовлення слаймів. У одному з наметів можна безкоштовно дізнатися свою групу крові. Там також роздають буклети про донорство. На фініші дистанції 10 км з'являється чоловік у спортивному одязі кольору хакі. На правому зап'ясті - гіпс. Біля нього - жінка в яскравому костюмі. Вони тримають темп і фінішують майже водночас. Це 31-річний Максим із позивним Маестро, командир підрозділу Сил спеціальних операцій. Попри поранення, вирішив долати дистанцію. - Поранення отримав трохи більше місяця тому на Донецькому напрямку. Ми працюємо з дронами, я сам командир підрозділу. Буває, що і по нас прилітає, - говорить військовий. - Десять кілометрів біг вперше. До цього бігав у парку просто для себе - коли був час і настрій. Звик бігати по рівній місцевості, а тут, звісно, складніше, ще й спека. Але я свідомо вийшов на старт, бо хотілося випробувати себе. Максим біг дистанцію разом із дружиною. Це було важливо для них обох, зізнається. - Підтримували одне одного. І я точно хочу ще брати участь у таких забігах. Це не просто про дистанцію, а про людей, єднання й те, що нас тримає разом, - підкреслює Маестро. - Зараз тренуюсь, наскільки дозволяє стан. Бо планую вже в середині літа повертатися на фронт. Мені важливо бути в формі. Кожен такий захід - це підтримка. І це наближає той день, коли справді буде перемога. На фініші найдовшої дистанції у 21 км з'являється Іван Стребков - 33-річний спортсмен родом із Бучача. На ньому легка спортивна форма, обличчя мокре від поту. - Біг сьогодні давався важче, ніж зазвичай. Спека дуже відчувалась, - каже Стребков і робить ковток води. - Але я вже звик до таких умов. Бігом займаюся з 2006 року. В національній збірній України - з 2010-го. Проходив дистанцію разом зі своїм учнем Миколою. Ми домовились бігти разом, так і вийшло. Микола добре тримав темп, і, чесно кажучи, якби сьогодні він мене обійшов - я б тільки зрадів. Для мене, як тренера, це був би найкращий результат. Якщо мої 10 кілометрів хоч якось допоможуть - значить, я зробив правильний крок Іван тренує учнів у власному біговому клубі. Його дружина - рекордсменка України з бігу на 3000 м із перешкодами, учасниця Олімпійських ігор у Токіо. - У 2021 році вона була єдиною спортсменкою з Тернопільщини, яка представляла нашу область на Олімпіаді. Але зараз вона вдома - 15 квітня у нас народилась донечка. Тож вона виховує малу, а я - бігаю і треную. Ми дуже спортивна сім'я, - розповідає Іван. - Сьогодні я не ставив собі мету бігти на максимум. У таку погоду бігати на результат небезпечно, особливо для непідготовлених людей. За тиждень Іван пробігає в середньому 150 км. Це різні типи тренувань - від інтервальних до довгих кросів по 25-30 км. Тренується двічі на день - вранці й увечері. Також Стребков тренує й консультує військових: допомагає їм повернутися до спорту або просто переключити увагу з фронту. Чоловік постійно бере участь у благодійних забігах - це його принципова позиція. - Ми всі повинні робити те, що можемо. І якщо я можу бігти й таким чином привернути увагу, збирати кошти - я це роблю. Адже зараз головне - допомогати армії, - підсумовує переможець. ЛЮДИ-ТИТАНИ Ведучий оголошує початок благодійного аукціону із лотами від 44-ї окремої артилерійської бригади. У центрі уваги - тубус від артилерійського заряду, пам'ятна плакетка та бригадний прапор. Ставки учасники роблять просто біля сцени. На Театральній площі стає дедалі людніше, лунає запальна музика. Підходять нові учасники - ті, хто готується долати дистанції 2 і 5 км. Разом із ними на розминку виходять пацієнти центру UNВRОКЕN. Серед них - Сергій із позивним Дрон. Він пританцьовує у такт музиці на протезі. Бере участь у символічній дистанції "Люди Титани", разом із ще 11 пацієнтами UNВRОКЕN, зокрема й амбасадоркою центру Яною Степаненко. - Бігати не можу. Ну, куди вже, - пояснює Сергій. - Стараюся більше ходити, займатися на тренажерах. Такі заходи дуже важливі, бо не дають нам сумувати. Перед стартом дистанції "Люди Титани" слово бере ветеран, амбасадор і ментор центру реабілітації UNВRОКЕN Володимир "Будда" Рудковський. - Хотілося б, щоб заходи такого формату відбувалися щотижня у кожному місті, - звертається він до учасників. - Кожна ваша гривня - може врятувати життя. Маленьких донатів не буває. Поки ми тут - наші побратими воюють. І ми маємо робити все, щоб вони якнайшвидше повернулись до своїх дітей, до родин. Слава Україні! Починається дистанція. Під оплески "Люди Титани" вирушають уперед - хтось із тростиною, на протезах, дехто на кріслах колісних. Глядачі та інші учасники підтримують їх протягом усього маршруту - плескають, усміхаються. Усі крок за кроком повертаються до старту - повільно, але впевнено. На фініші знову лунають оплески. Після дистанції Володимир "Будда" Рудковський розповідає, що такі заходи для них уже добра традиція: - На щастя, ми разом із хлопцями та дівчатами, які проходять реабілітацію в Unbrоkеn, доволі часто долучаємось до таких ініціатив. Дякуємо соціально активному бізнесу, бо якби не вони, ми б рідше бували на таких заходах. А це справді важливо, - наголошує Рудковський. - Сьогодні ми в Тернополі, щоби ще раз нагадати - що таке війна і які її наслідки. Для нас, ветеранів, такі події - частина адаптації до мирного життя. Але й для інших це сигнал - бачать нас, підходять, дякують, фотографуються. І розуміють, як важливо бути поруч із тими, хто повернувся з війни. Нас сьогодні приїхало 12. Якщо підійти до кожного і запитати про емоції - ви побачите тільки посмішки і щире задоволення. ДОПОМАГАЄМО, ЧИМ МОЖЕМО Серед учасників дистанції 2 км - Ірина Яворська, працівниця компанії МХП, приїхала на забіг з чоловіком. - Я вражена, що змогла й не зупинилася. Ми бігли в Києві минулого разу, коли був марафон, тоді було легше. Поки бігла, думала: як витримують наші солдати там, на передку? Якщо вони тримаються, то я теж зобов'язана витримати заради них, - наголошує Яворська. Спеціально до забігу не готувалась, але фізична активність - частина її життя. - Важливо бути тут і підтримувати, - додає. - Ми передаємо на фронт продукти: тушонку, сало, шкварки, смалець, картоплю, гречку, рис - усе, що можемо. Знаємо, що люди, які повернулися звідти, пережили болі, депресії, злами. Я вірю, що коли ми тут біжимо, допомагаємо, обіймаємо ветеранів - це теж важливо. Після основних стартів розпочинається підготовка до дитячих забігів. На дистанцію виходить наймолодша група учасників - хтось тримає батьків за руку чи весело підстрибує на місці. У яскравому одязі дітлахи виходить останніми на трасу, але з таким самим запалом, як і дорослі. Серед учасників - п'ятирічний Дмитро Даневич, амбасадор МНР Run4Vісtоry. Хлопчик бере участь у всіх забігах серії й щоразу присвячує свою дистанцію дідусеві - полковнику Вячеславу Вороному, який загинув у 2022 році під час евакуації поранених з "Азовсталі". Подолала дистанції родина зі Львова: батьки Тарас і Любомира привезли на забіг трьох дітей - 10-річного Ігоря, 6-річного Юру та півторарічну Інну. До Тернополя приїхали зранку, спеціально на МНР Run4Vісtоry, і одразу вирушили на старт. Усі троє дітей брали участь у своїх категоріях: Ігор біг 500 м, Юра - 100, наймолодша Інна також пройшла свою дистанцію разом із батьком. Незважаючи на спеку, їм вдалося подолати маршрут - Юра навіть фінішував із третім результатом у своїй віковій групі. - Вони дуже люблять брати участь у таких заходах, - каже Любомира. - Старший біг уже вдруге, середній уперше, але обом дуже сподобалося. А маленька Інна просто все повторює за братами. - Ми хотіли, щоб діти не лише змагалися, а й розуміли, що такі події - не просто спорт, а підтримка наших військових. Це важливо. Хочемо долучатися і надалі, - додає батько. Усі учасники отримали медалі фінішерів - символ подоланої дистанції. Переможців нагородили грошовими призами, а також подарунками від партнерів забігу. Завдяки реєстраційним внескам і благодійним донатам учасників організаторам забігу в Тернополі вдалося зібрати 889 366 грн. За ці кошти придбали дрони для тернопільської бригади.

Нещодавно Авіакомпанія "Українські вертольоти" організувала теплу подію та запросила на неї не лише дітей-сиріт, які вже є її підопічними, а й малечу загиблих захисників із Київщини. Захід відбувся у просторі "Третє дихання" - місці, створеному для підтримки емоційної рівноваги та внутрішньої сили. "Ми розуміємо, що, на жаль, ця війна завтра не завершиться. Але ми маємо вчитися жити та працювати в надскладних умовах. Дорогі діти! До вашого повноліття ми будемо поруч, допомагатимемо і робитимемо все, щоб ваше дитинство було щасливим, попри обставини. Ми з вами, ми разом - і ми подолаємо всі труднощі, щоб ви зростали здоровими, усміхненими та радісними. Дякуємо вам за довіру!" - звернувся до дітей голова Ради директорів компанії Володимир Ткаченко. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В реаліях воєнного часу: для старшокласників змінили формат вивчення предмету "Захист України" Дітей чекали подарунки та частування. Представники компанії були поруч: спілкувалися, відповідали на запитання, створювали атмосферу довіри та тепла. Організатори подбали, щоб кожен учасник почувався захищено й мав простір для емоцій. Регулярна підтримка - основа благодійної платформи "Дітям наших Захисників" Допомога від "Українських вертольотів" не обмежується організацією заходів. Щомісяця кожна дитина під опікою компанії отримує по 10000 грн - на техніку, одяг, взуття, іграшки та речі для побуту. Ця підтримка є частиною благодійної платформи "Дітям наших Захисників", що об'єднує соціально-відповідальні бізнеси з усієї країни. До ініціативи вже приєдналися десятки бізнесів, серед них - МХП, який опікується 32 дітьми. І ця спільна турбота з кожним місяцем охоплює все більше родин. Це не разовий жест, а довготривала, важлива місія. Чудовий приклад того, як відповідальний бізнес приймає участь у житті країни саме тоді, коли це справді важливо. Бо турбота - це дія, а діти - наше майбутнє.

У парку Шевченка в Тернополі чути ритм кросівок по доріжках, гучні вигуки тренерів і командний дух - усе це частина підготовки до масштабного забігу МНР Run4Vісtоry, який відбудеться вже 7 червня на підтримку 44 окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола - пише "20 хвилин". До відкритого тренування долучились не лише спортсмени та аматори, а й військові. На забіг вже зареєструвались близько 500 учасників, серед них військовослужбовці бригади - майор Анатолій Лужанський та молодший лейтенант Андрій Череватий. Вони вже розпочали свою підготовку, зокрема долучились до відкритого тренування - розминки і забігу на 5 км. - Я відповідаю за фізичну підготовленість особового складу бригади. Щоб якісно підготуватись до забігу, варто підтягнути загальну витривалість, тобто постійно робити тренування, хоча б три рази на тиждень, - говорить начальник фізичної підготовки і спорту 44 окремої артилерійської бригади, майор Анатолій Лужанський. - У такий важливий момент для країни спорт поєднує людей, і головне - щоб ми пробігли цей забіг і не було ніяких травм. Із побратимом готується до забігу і молодший лейтенант Андрій Череватий. До 44-ої бригади військовий долучився у 2016 році і до 2019-го працював командиром гармати Гіацинт, а з 2017 року ще і головним сержантом батареї. Брав участь у бойових діях на Донецькому та Луганському напрямках. - З початком повномасштабного вторгнення в 2022 році теж був командиром гармати, але вже на Гаубиці М777. Це британсько-американська причіпна гаубиця зі стволом калібру 155 міліметрів. Працював на Запорізькому напрямках, а також на Донецькому і Луганському, - пригадує військовий. За цей час, з 2016 року і до нині, змінилися самі методи ведення війни, наголошує Андрій Череватий. Інтенсивність боїв зараз набагато більша, зокрема, через війну дронів, набагато більше полеглих. Після 2022 року війна торкнулась кожного і це об'єднало всіх українців. Зараз Андрій Череватий працює на посаді офіцера цивільно-військового співробітництва, де займається, зокрема, питаннями допомоги родинам загиблих та зниклих безвісти. - Це допомога у документальному супроводі, надання консультацій про їхні права як членів родин загиблих. Тут до кожного треба знаходити підхід: вислухати, обняти, зрозуміти. Це більше робота по підтримці, і моральній, і психологічній, і юридична допомога теж. Цивільно-військове співробітництво - це налагодження мосту між цивільними та військовими, щоб не було між ними прірви, - наголошує молодший лейтенант. Біг добре розвантажує, це, як психологічний відпочинок Налагодження такого зв'язку відбувається і через спорт. Сам військовий раніше активно брав участь в змаганнях, зокрема, по гирьовому спорту, рукопашному бою, кросфіту. Минулого року взяв участь у забігу за полеглих воїнів, бігову традицію продовжує і у 2025-му. - Я думаю, дистанцію 10 кілометрів подолаю. Минулого року на забігу, який організував МХП в Тернополі, ми теж долучалися з майором Лужанським, бігли по 5 кілометрів за загиблого Героя. Я писав ім'я Героя, який був моїм побратимом і він був у моєму розрахунку, я в нього був командиром гармати і під час бойового чергування він загинув. Я біг в честь нього. Думаю, це дуже важливі речі - такі забіги, результат яких йде на те, щоб зібрати на той самий дрон, чи на FРV-шку для бригади, яка виконує завдання в районі бойових дій, - наголошує Андрій Череватий. Тим паче, біг добре розвантажує, це, як психологічний відпочинок, додає військовий. Тому радить долучатися і самим у цьому переконатися. До слова, випробували свої сили і долучились до традиційної розминки і забігу на 5 км від клубу Теrnоріl Rundаy можуть усі охочі. - Ми щосуботи о 8:55 збираємось і бігаємо 5 кілометрів. Ця розминка - це частина цього процесу, щоб краще було бігти. Це класно робити у компанії, коли ти приходиш і бачиш, що всі так само, як і ти, налаштовані, вогонь в очах, ти розумієш, що ти не один, - розповідає координатор Теrnоріl Rundаy Андрій Бородій. Масштабний забіг на підтримку воїнів Подія в Тернополі продовжує серію забігів МНР Run4Vісtоry, що цьогоріч проходять у Києві, Луцьку та Вінниці під гаслом: "Біжимо за тих, хто бореться. Пам'ятаємо тих, хто віддав життя". Благодійні забіги в різних містах країни ініціює компанія МХП спільно зі стратегічним партнером Благодійним фондом "МХП-Громаді". Усі зібрані кошти спрямовують на підтримку місцевих військових частин у місті, де відбувається забіг. У Тернополі це - 44-та окрема артилерійська бригада імені гетьмана Данила Апостола. Захисники цієї бригади наразі беруть участь у боях на Запорізькому та Сумському напрямках. Зібрані кошти допоможуть забезпечити підрозділ необхідними дронами та обладнанням, які щодня рятують життя і наближають перемогу. Нагадаємо, минулого року в межах серії забігів МНР Run4Vісtоry, що пройшли у Тернополі, Вінниці, Черкасах, Ладижині та Києві, вдалося зібрати понад 2,5 млн грн на підтримку військових. Дистанції: 21 км, 10 км, 5 км, 2 км Інклюзивний забіг "Люди Титани" (2 км) Дитячі забіги: 500 м і 100 м Онлайн-забіг Участь для дітей до 12 років, військових, ветеранів і людей з інвалідністю - безкоштовна. Щоб отримати промокод, звертайтесь на іnfо@nеwrun.соm.uа Як зареєструватись? Скачайте застосунок rасеnехt.арр Пройдіть верифікацію Оберіть у "календарі" МНР Run4Vісtоry Тернопіль напівмарафон Оберіть дистанцію та сплатіть участь Приєднуйтесь! Разом - до перемоги!

18 травня на Трухановому острові в Києві відбувся благодійний марафон МНР Run4Vісtоry - другий етап цьогорічної серії забігів, організованих компанією МХП та Благодійним фондом "МХП-Громаді". Подія проходила під гаслом "Біжимо за тих, хто бореться. Пам'ятаємо тих, хто віддав життя". У благодійному марафоні в Києві взяли участь понад 2700 людей з усієї України - професійні спортсмени, аматори, працівники компанії, ветерани, військовослужбовці, люди з інвалідністю та діти. Учасники долали дистанції - 42 , 21, 10, 5 і 2 км. Для найменших організували старти на 100 і 500 м. Особливу увагу привернула дистанція "Люди-титани" для ветеранів, зокрема з протезами. Кореспондентка Gаzеtа.uа побувала на столичному марафоні й поспілкувалася з учасниками, організаторами, а також військовими та ветеранами. ЦЕ СПОСІБ ПІДТРИМАТИ ВІЙСЬКОВИХ Труханів острів прокидається разом із бігунами. Перші учасники з'являються вже о сьомій ранку - з кавою в руках. Хтось розминається, хтось фотографується, хтось спілкується з друзями. Сергій Доброгорський, заступник головного виконавчого директора з агробізнесу МХП, готується подолати марафон 42 кілометри. - Сьогодні вперше проводимо повну марафонську дистанцію - 42 кілометри. Це для найстійкіших. І дуже тішить, що цього року долучилися до забігу майже 3000 учасників - втричі більше, ніж торік, - говорить Сергій Доброгорський. - Біг стає популярнішим і це добре. Ми обов'язково проводимо ветеранські й інклюзивні забіги. Це спосіб підтримати тих, хто воює, хто повернувся з фронту і тепер знову з нами. Для нас це принципово. Як і благодійність. Торік ми зібрали 2,5 мільйонів гривень для місцевих частин завдяки забігам. Цього року, впевнений, буде ще більше - бо й людей більше, і бажання допомагати не зменшується. Біля сцени у затінку готуються до старту перші учасники, серед них і ветерани. Близько сотні людей зареєструвалися на марафонську дистанцію у 42 км. У гучномовець оголошують, що старт тимчасово затримується - у столиці ще з ночі триває повітряна тривога. Сергій Доброгорський також готується вийти на дистанцію. - Біг - це про дисципліну, відповідальність, цілеспрямованість. Це цінності, якими ми живемо в МХП, - каже він. - Вони не просто на папері - ми їх загартовуємо на трасі й несемо в бізнес. А бізнес - це вже вклад у країну. Олександр Пахолюк, директор благодійного фонду "МХП-Громаді", також є постійним учасником благодійних забігів. - Моя звична дистанція - 5 кілометрів. Травматолог сказав: якщо пробіжу більше - можу до нього не повертатись, - жартує Олександр Пахолюк. - Але я вважаю, що й 5 кілометрів - уже непогано. Кожен долучається, як може. Це головне. Чудово, що учасників щороку стає більше. Разом ми можемо допомогти як захисникам, так і родинам загиблих. А ще - цими забігами ми вшановуємо пам'ять тих, хто вже не повернеться й не зможе бігти разом із нами. Зазначає, що в Києві до забігу долучилися близько сотні ветеранів і чинних військовослужбовців. - Забіг має чітку мету - збір коштів на потреби бригади "Хартія". Минулого року наш фонд передав їм роботизований комплекс для розмінування - після забігу військові самі озвучили потребу. Цього року так само: військові скажуть, що саме потрібно фронту зараз, - додав директор благодійного фонду "МХП-Громаді". ЗАЛУЧАТИ ВЕТЕРАНІВ ДО СПОРТУ Поки триває повітряна тривога, волонтери розставляють воду, розгортають намети й перевіряють звук. Сцена працює в інформативному режимі, учасники очікують старту. - Часто люди приходять на забіг просто повболівати або провести час із родиною. А через рік уже самі стоять у стартовому коридорі, - розповідає Оксана Сученко, директорка NеwRun і координаторка цьогорічного київського марафону. - Починають із 2 км, потім 5, 10 і далі. Завжди рекомендуємо готуватись до забігу з тренерами. Є бігові клуби, безкоштовні відкриті тренування. На інклюзивну дистанцію 500 метрів зареєструвалися ветерани і діючі військові. Дехто долає її у візках, дехто з протезами, дехто просто йде. Це дуже важливо - бачити, як люди, що пережили поранення, не зупиняються, а продовжують свій шлях через спорт. Серія забігів МНР Run4Vісtоry цього року охопить ще кілька міст - зокрема Тернопіль, Вінницю й Луцьк. У синій футболці під навісом розминається ветеран Артем Лукашук із Черкас. Сьогодні він очолює футзальну команду "Черкаські Козаки - МХП". У березні пробіг повний марафон у Великій Британії, в Києві долатиме 10 км. Каже, що біжить не заради результату, а щоб підтримати побратимів. - Головне - показати, що ветерани можуть бути прикладом для інших, - каже Артем Лукашук. Він служить із 2014 року. Поранення отримав у Вуглегірську. У 2022-му знову пішов на війну. Тепер - повернувся й допомагає іншим: тренує, грає у футбол, бере участь у міжнародних ветеранських змаганнях. - Першу десятку пробіг у Вашингтоні у 2017-му. Потім був півмарафон у Римі. Зараз готуюсь до півмарафону в Румунії. Сьогодні - 10 км, бо ще паралельно маю підготовку до чемпіонату України з футболу серед ветеранів. Але головне - не кілометри, а для чого я біжу. Забіг має чітку мету - збір коштів на потреби бригади "Хартія" Поруч із ним - побратими. Дехто з них теж біжить, інші - приїхали підтримати. Один із військових провів понад 2,5 роки в полоні, тепер тренується разом з Артемом. - Маємо залучати ветеранів до спорту. Бо це найкраща реабілітація і те саме братерство, тільки вже без зброї, - пояснює Лукашук. - Це спільнота, середовище, де не треба пояснювати, хто ти. Я сам знаю, як важко повернутись до цивільного життя. А спорт допомагає в цьому. Каже, спершу просто спостерігав, як інші бігають марафони. Потім вирішив - спробує й сам. - Ми біжимо за тих, хто не може, хто загинув, хто в окопах, в полоні. І поки маємо сили - будемо бігти, - підсумував Артем Лукашук. Нарешті повітряну тривогу скасовують. О 9-й починаються перші старти на дистанціях. Після розминки марафонці першими вишиковуються вздовж лінії старту, вони долатимуть 42 км. Учасники співають гімн України, дехто - не стримує сліз. "Пʼять! Чотири! Три! Два! Один!" - відраховує у мікрофон ведучий в унісон із вболівальниками. Одразу за марафонцями на старт виходять спортсмени, що бігтимуть 21 та 10 км. Серед них є й ветерани. Стартові гудки лунають один за одним. Хтось одразу виривається вперед, інші тримаються групою. Чути оплески й вигуки вболівальників. ТЕХНІКА, ЩО РЯТУЄ ЖИТТЯ Гості й учасники забігів активно долучаються до благодійної лотереї: можна зробити донат і виграти призи - від сертифікатів до унікальних речей від бійців бригади "Хартія". На окремій локації розмістили стенд бригади. Цього разу до забігу долучилися близько 30 представників "Хартії". Військові привезли на марафон робота-собаку, якого використовують під час виконання бойових завдань. Люди підходять, цікавляться, пробують керувати технікою. Діти просять робота дати лапу. - Ми хочемо, щоб наші хлопці, які зараз на Харківському напрямку, мали все необхідне, аби переважати ворога, - каже Інна Джура, військовослужбовиця секції цивільно-військового співробітництва бригади. - Біля нашого стенду можна поспілкуватись із військовими, побачити техніку, яка закуповується завдяки таким заходам. Можна навіть спробувати себе в ролі оператора ППО чи керівника дрона. Ми спеціально привезли сюди роботизовану техніку, яку реально використовуємо на фронті. Розповідає, що бригада "Хартія" стала першою в Україні, яка провела повністю роботизований бій. - Присутність військових на марафоні - не лише про збір коштів, а й спроба скоротити відстань між тими, хто на фронті і тими, хто в тилу. Нагадати, що війна - поруч, а підтримка досі важлива. Вона реально рятує життя, - додає Інна. ПЕРЕВІРИТИ СЕБЕ І ПІДТРИМАТИ ІНШИХ На дистанції 10 км першим фінішує 28-річний Ігор Панченко. - Траса тут дуже швидка - рівна, без підйомів і спусків. Тому ще до старту планував тримати хороший темп, - говорить Ігор, переводячи подих. - Але все вийшло. Впорався за 33 хвилини з копійками. Ігор Панченко займається бігом зі шкільних років. Розповідає, що його тренер - ультрамарафонець. Саме він свого часу мотивував брати участь у забігах на довгі дистанції. - Найдовше бігав 78 кілометрів у Швейцарії - гірський ультрамарафон. Там було близько 7 годин бігу, перепад висот - понад 2800 метрів. Піднімався на вершину, де сніг лежить навіть улітку. Це досвід, який словами не передати, - пригадує Ігор. Своєї черги на старті чекають учасники менших дистанцій. У затінку з кульками в руках сидить 41-річна Марина Захарченко з Канева. Поряд бігає її 7-річна донька. - Вперше брала участь у забігах ще в школі. І ось тепер, у дорослому віці, вирішила знову долучитися, - розповідає Марина. - І доньку взяла з собою. Вона бігтиме свою дистанцію - невелику, але ставиться до цього серйозно. Каже, спеціально не готувалась, хоча спорт у її житті присутній - ходить у тренажерний зал для загальної підтримки форми. У забігах МНР Run4Vісtоry бере участь не вперше. У Києві разом з колегами долатиме 2 км. - У нас багато знайомих на фронті. І така подія - це про моральну підтримку. Навіть, коли просто приходиш, кажеш добре слово - це вже має значення, - говорить Марина. Серед фінішерів півмарафону чоловік на спеціальному біговому протезі. Це Олексій Лобанок, йому 27 років. Минулої осені він підірвався на протипіхотній міні на Сватівському напрямку. Під час марафону долав на протезі 21 км разом зі своїми студентами. - Було важко, але мотиваційно. Біг разом зі студентами з Української академії лідерства. Я їх ментор із фізичного розвитку. І це частина нашої програми - подолати цю дистанцію не лише фізично, а й внутрішньо, - розповів Олексій Лобанок. Ми біжимо за тих, хто не може, хто загинув, хто в окопах, в полоні Каже, готувалися до забігу щоденними ранковими пробіжками. - Коли я отримав протез, перше, що зробив - пішов у гори. Досвід півмарафону був до поранення - бігав у Франківську, мав хорошу форму. Хотілось повернутись у цей стан, перевірити себе. І мені це вдалося. На сьогоднішній забіг вийшов із чіткою метою - здолати і допомогти іншим пройти дистанцію, - додав Олексій. Він родом із Вінниччини, нині мешкає у Києві. До війська пішов у березні 2022-го, служив у 66-й окремій механізованій бригаді. - Я, звісно, бігтиму ще. МХП підтримує не тільки спорт, а й молодіжні ініціативи, табори, розвиток. Це важливо, - каже ветеран. Під пісню "Ой, у лузі червона калина" на трасу виходять військові й ветерани, частина з яких бігтиме з протезами. Їх зустрічають аплодисментами й вигуками підтримки. На номерах замість прізвищ напис - "Люди-титани". Після фінішу Віталій - ветеран, який долає дистанцію на протезі - розповідає, що це його перші 500 м бігу, хоча зазвичай він тренується швидкою ходою або короткими пробіжками до 5 км. - Це мої друзі, - каже про побратимів, чиї імена надруковані на його футболці. - Вони літали в Маріуполь. Ми й за них сьогодні біжимо. І за тих, хто ще воює. ДІТИ НА СТАРТАХ Іще до початку своїх дистанцій на галявині зібралися десятки дітей - з номерами на грудях, у спортивних костюмах або улюблених піжамах, з розмальованими обличчями. Після сигналу найменші учасники - ті, кому від 1 до 6 років - разом із батьками стартують на 100 м. Дівчатка з бантиками, хтось у костюмі єдинорога, хтось тримає маму за руку, а хтось біжить сам. Далі до старту на дистанцію 500 м стають старші. Євгеній Римаренко брав участь у дитячому забігу разом із донькою Анною, якій 14 місяців. Дівчинка в яскравій рожевій сукні подолала свої перші 100 м на руках у тата. - Це вже її третя медаль, - каже Євгеній. - Першу вона отримала ще до року. Ми з дружиною самі бігаємо і привчаємо дитину до спорту з малечку. Такі події дуже важливі. Вони стимулюють людей не сидіти вдома, а щось робити для здоров'я. А ще для армії. Я служу у медичних силах ЗСУ і точно знаю: без волонтерів і таких ініціатив хлопцям на передовій було б значно важче. На старт виходить 5-річний Дмитро Даневич у футболці з написом Frее Аzоvstаl Dеfеndеrs. Він зосереджено чекає сигналу до бігу. Дмитро знову долатиме дистанцію у пам'ять про свого дідуся - полковника Вячеслава Вороного, військового льотчика, який загинув, виконуючи бойову місію над Маріуполем, евакуюючи українських захисників. - Кожен забіг для Дмитра - це про дідуся. Він дуже це усвідомлює. Каже, що хоче бігти замість тих, хто не може, - розповідає його мама Марія Даневич. - Минулого року він вперше взяв участь у МНР Run4Vісtоry, тоді йому було лише чотири. Тепер це вже наш другий забіг від МХП, але точно не останній. Готуємось до Тернополя. Марія пригадує, що дідусь Дмитра після виходу на пенсію не залишив льотну справу - перейшов до цивільної авіації. Постійно вчився, опановував англійську, здавав ІЕLТS, літав з окулярами нічного бачення. А коли почалася повномасштабна війна мобілізувався знову. - Він завжди повторював, що життя екіпажу - головне. Повернув людей, а сам не повернувся, - тихо говорить Марія. - Дмитро діда пам'ятає. Для нього це не просто хтось з минулого. Побачить гелікоптер - каже: "Це дідусь повертається". Збирає палички вдома - "Це щоб будувати з дідусем дім для пташок". Син береже пам'ять, як може. Для родини участь у забігах - це спосіб підтримати військових, донатити, бути корисними. - Краще дрон, ніж черговий виліт екіпажу, - додає Марія. - І Дмитро це вже розуміє. Він серйозніший за багатьох дорослих і дуже світлий та енергійний хлопчик. Поки частина учасників ще долала останні метри дистанцій, на головній сцені розпочався благодійний аукціон. Публіка гуртується ближче, уважно слухаючи ведучих. Розігрували футболки з підписом Андрія Шевченка та Святослава Вакарчука. А ще картину з уламків скла від влучання по Держпрому в Харкові художниці Валентини Гук. Після фінішу організатори нагороджують переможців і переможниць у різних категоріях - від дитячих забігів до марафонської дистанції. Кожен учасник отримав медаль, на якій можна було вигравіювати власний напис. Загалом під час благодійного забігу МНР Run4Vісtоry вдалося зібрати 2 млн грн - ці кошти спрямують на закупівлю ударних дронів для 13-ї бригади Нацгвардії "Хартія". Наступний забіг відбудеться 7 червня у Тернополі. Реєстрація вже триває через додаток.

Вишиванка пасує кожному і доречна всюди - на вулиці, дитячому святі, роботі, у волонтерському центрі, на фронті. Це не просто вбрання - у ній наш характер, історія, воля. У вишиванці закодовано те, чого не зітреш ні часом, ні війною. Вона нагадує, хто ми, поєднує традицію із сучасністю, говорить мовою кольору, орнаменту, історії. Героїв спецпроєкту Gаzеtа.uа та Благодійного фонду "МХП-Громаді" об'єднує любов до вишивки, бажання зберегти традиції та передати їх наступним поколінням. А ще вони переможці конкурсу бізнес-ідей "Роби своє", який став можливістю реалізувати власні ініціативи та рухатися вперед. Також розкажемо про досвід громади на Київщині, що прагне зберегти і відтворити традиційний одяг, взуття, головні убори та прикраси в межах унікального проєкту "СПАДОК. Одяг Миронівщини". Реліквії моєї родини дарують радість "Я дуже часто ношу вишиванки. Маю їх багато. Серед улюблених синьо-жовта сорочка та сукня з біло-рожевою вишивкою на синій тканині. А ще зберігаю справжню сімейну реліквію мамину сорочку. Моя бабуся мала чотирьох доньок і всім вишила довгі сорочки. Це була складна робота: техніка кручена, візерунки дуже дрібні. Мамину сорочку я постійно вдягала у школі на виступи. Тепер її часто просять у мене напрокат. Якось тітка побачила, що на мамину сорочку такий попит, і подарувала мені ще і свою. Реліквії моєї родини дарують радість іншим. Це дуже ексклюзивні речі: домоткане полотно, ручна робота їх важко повторити", розповідає вінничанка Тетяна Панасенко, авторка проєкту "Пошиття одягу з елементами національної вишивки" і переможниця конкурсу "Роби своє" 2023 року. Тетяна багато років займається пошиттям і прокатом карнавальних костюмів. Планувала розширити асортимент і створювати одяг з елементами вишивки, але через війну та фінансові труднощі не могла самостійно придбати вишивальну машину. "Про конкурс "Роби своє" від Благодійного фонду "МХП-Громаді" дізналась із соцмереж і вирішила спробувати. Уже 20 років офіційно працюю як підприємець, сплачую податки це була одна з умов участі. Єдине, що лякало, я ніколи не писала бізнес-плану. Але допоміг син. Потім разом освоювали комп'ютерну вишивальну машину, яку придбала за грантові кошти. Завдяки перемозі вдалося суттєво розширити асортимент. Вишивка нині дуже актуальна отримую багато замовлень на національний одяг. Клієнти поділилися на два напрями: одні хочуть етновишивку, інші в сучасному стилі. Дехто замовляє вишивку бісером. Серед найпопулярніших кольорів чорно-червоні та синьо-жовті", ділиться підприємиця. Національний одяг у Тетяни часто замовляють до Дня вишиванки, Дня матері, Дня Конституції. Серед її клієнтів багато вчителів, які шукають сукні для Першого вересня, шкільних вечорниць, вистав. "Нещодавно один хлопчик-співак виграв пісенний конкурс в Україні, і його запросили виступити за кордоном. Я шила для нього жупан із полотна, козацьку шапку з брошкою та пір'ям у гетьманському стилі. Костюм викликав справжній фурор. Тепер він мій постійний клієнт. А ще одному хлопчині також співаку шила костюм січового козака", додає переможниця конкурсу бізнес-ідей "Роби своє". 548 бізнес-ідей на 38 млн грн підтримав Благодійний фонд "МХП-Громаді" У вишиванках намагаюся втілити мрії людей "Мої клієнти найбільше люблять вишивку гладдю вона гарно лягає на полотно. Кожен обирає свою символіку: орнаменти, колоски, що нині в моді, ластівок. Для себе ще до війни я вишила сукню з білими ліліями на синьому тлі. Виготовляю також футболки для хлопців на фронт із написами, що зігрівають душу: "Молимося за тебе", "Чекаємо вдома". Була одна футболка від родини бійця: "Любимо тебе, татку. Твої дівчатка", розповідає Наталія Михальчук із села Четвертня Волинської області, переможниця конкурсу "Роби своє" 2023 року з проєктом "Одяг має значення". Наталія закінчила швейне училище в Луцьку. Спочатку займалася ремонтом одягу, шила пальта й куртки. Згодом освоїла вишивку. "Назбирала грошей купила маленьку побутову вишивальну машинку. Попит був великий, хотіла розвиватися. Мріяла створити власну лінію вишитого одягу, запатентувати бренд. Навіть планували з чоловіком збудувати для мене майстерню біля дому. Але не склалося", пригадує майстриня. Про конкурс Наталія дізналася від знайомої. З поданням заявки допомогла односельчанка Оксана Леонідівна. "І от одного дня чую: "Вітаємо!" Мурашки по шкірі. Ми з чоловіком не вірили, поки не побачили мого прізвища серед переможців. Отримала 100 тисяч гривень гранту. Придбала комп'ютерну вишивальну машинку, промисловий оверлок і парогенератор. Думала брати кредит на оренду приміщення, але чоловік подарував свій гараж і допоміг зробити ремонт. 24 листопада ми відкрилися. Тепер кажу всім: якщо людина має мету все обов'язково вийде. Головне не боятися", ділиться Наталія. За її словами, тепер працювати непросто: війна, високі податки. Але вона вірить у майбутнє мріє запатентувати власний бренд і найняти помічницю. Нині допомагають донька й чоловік. "У своїх вишиванках я втілюю мрії людей. Усі роботи - ексклюзивні, не повторюються. Частину ідей вигадую сама, частину знаходжу в інтернеті або купую в дизайнерки. Мала замовлення від родини, яка їхала до дітей у США: вишивала одяг для зятя, доньки та двох дівчаток. Мої вишиванки вже є в Нідерландах, Німеччині", підсумовує Наталія Михальчук. За орнаментом можна впізнати регіон В'ячеслав Горегляд, власник студії "Черешня" з міста Липовець на Вінниччині, до повномасштабної війни разом із дружиною вів невеликий бізнес ательє з ремонту одягу та магазин поруч. На Новий рік перед вторгненням подружжя придбало просту вишивальну машинку й почало виготовляти крижми та рушники. "З першого дня повномасштабної війни я пішов на фронт. Демобілізувався наприкінці 2023 року. Все здавалося гнітючим. Потрібно було знайти себе, зайнятися чимось важливим. Конкурс бізнес-ідей "Роби своє" допоміг мені реалізуватися. Участь запропонував знайомий. Я пройшов пітчинг, захистив бізнес-ідею. Однією з умов було співфінансування: переможець отримував 100 тисяч гривень гранту й мав додати ще стільки ж. Разом із дружиною ми інвестували 200 тисяч у потужну вишивальну машину та витратні матеріали", розповідає В'ячеслав. За його словами, вишиванки були популярні ще до війни, а нині попит значно зріс. "Орнамент часто підказує, з якого регіону людина. Наприклад, троянди характерні для Донеччини, на Вінниччині поширена сніжинка-хрестик. У нас великий вибір тканин і ниток. Як на мене, найкраща вишиванка це чорне з червоним на білому тлі. Сам ношу сорочку з боковим орнаментом, вишитим зеленими нитками. А з дружиною маємо сімейний лук із подільським орнаментом з пташками. На 20-річчя шлюбу запросили друзів усі прийшли у вишиванках. Так святкуємо й дні народження, і річниці", ділиться підприємець. Студія "Черешня" працює виключно з індивідуальними замовленнями, створюючи унікальні дизайни. "Син мого побратима випускався зі школи, ми пошили для всієї родини святкове вбрання - батькам, випускнику й маленькій сестричці. Кажуть, на святі всі захоплювалися їхніми образами. А нещодавно жінка замовила рушник і дві вишиванки для доньки й онуки, які живуть в Ізраїлі", додає В'ячеслав. Він зазначає, що раніше популярними були класичні вишиванки, а тепер усе більше клієнтів обирає асиметричну вишивку з елементами з боку чи візерунками, що виходять зі складки. "Якось клієнтка замовила вишиванку білими нитками на білому полотні. Коли побачила результат, сказала: "Я в неї закохалася", згадує переможець конкурсу "Роби своє" 2023 року. Просять відтворити вишиванки бабусь і прабабусь "За фахом я юристка. Але доля склалася інакше: вже понад вісім років займаюся вишивкою. Починала з картин і постільної білизни. Люди захоплювалися моїми роботами, просили продати. Тоді і придбала побутову вишивальну машинку, але вона не дає такого результату, як промислова. Завдяки участі в конкурсі "Роби своє" мені вдалося вийти на професійний рівень", ділиться Світлана Гудима з міста Рудки на Львівщині, власниця "Майстерні вишиванок" і переможниця конкурсу "Роби своє" 2024 року. Світлана працює зі старовинними вишивками, фасонами та тканинами, приділяючи увагу найменшим деталям. Вона цінує довіру клієнтів і віддана своїй справі. "Дуже люблю те, що роблю. Якось знайома виграла конкурс "Роби своє", і це надихнуло мене спробувати. Хоча довго вагалася бізнес-план у мене був, але не вистачало рішучості. Саме тоді мій син дуже прагнув на фронт. Просила його зачекати, та він усе ж пішов. Через хвилювання я навіть забула, що подала заявку. А тоді до магазину зайшла знайома та привітала з перемогою. Емоції були неймовірні важко передати словами", пригадує Світлана. Майстриня мріє створити повноцінну колекцію вишиванок Львівщини. "У нас надзвичайне розмаїття візерунків. Сокальська вишивка лише чорними нитками по білому полотну, яворівська яскрава, кольорова. На Городоччині в кожному селі свої елементи: десь квіточка, десь ромбики. Вишивка це код нації. У кожному візерунку наша доля, боротьба, любов, перемоги". З особливою ніжністю Світлана розповідає про вишиванку своєї бабусі. "Після її смерті у скрині знайшла сорочку зберігала в паперовому пакеті з лавровим листом, щоб не з'їла міль. Я зрозуміла: це її дівоча сорочка. Поставила собі за мету відтворити. Тепер у мене є і оригінал, і моя версія", ділиться майстриня. За словами Світлани, клієнти часто приносять вишиванки своїх бабусь чи прабабусь, просять відтворити їх максимально автентично. "Сьогодні особливо популярна саме давня вишивка", зазначає власниця "Майстерні вишиванок". Спадок для майбутніх поколінь Зберегти традиційний український одяг для майбутніх поколінь таку мету поставили в Миронівській громаді на Київщині. Торік учасники виїзних етнографічних експедицій у межах проєкту "СПАДОК. Одяг Миронівщини" зібрали 39 зразків народного одягу та 51 інтер'єрний предмет із 20 сіл громади. Проєкт реалізовано за підтримки Благодійного фонду "МХП-Громаді". Під час експедицій представники Миронівського краєзнавчого музею спілкувалися зі старожилами, які ділилися унікальними знаннями та спогадами про культурну спадщину рідного краю. "Мета проєкту дослідити, відтворити й оцифрувати традиційний одяг Миронівщини кінця ХІХ - першої половини ХХ століття, який зберігся в музеях, школах, будинках культури та приватних колекціях. Ми вже мали досвід співпраці з Фондом: 2022 року реалізували проєкт "Відродження", присвячений традиційному ткацтву. Тоді вперше торкнулися й теми народного одягу. Адже традиційний костюм це обличчя не лише країни, а й кожного регіону. Саме тому обрали його темою наступного дослідження", розповідає Інна Савсюк, директорка Миронівського краєзнавчого музею. Проєкт "СПАДОК. Одяг Миронівщини" стартував у липні 2023 року та складався з кількох етапів. Перший етап експедиції Команда здійснила 20 поїздок у села громади. До роботи долучилися провідні фахівці - Володимир Щибря, директор Центру фольклору та етнографії Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка, та Наталія Телегей, етнологиня з Державного наукового центру захисту культурної спадщини. Усі поїздки зафіксували на відео. На основі матеріалів створили ютуб-канал, де публікують інтерв'ю з очевидцями. Другий етап оцифрування 118 автентичних експонатів, зокрема з музейних фондів, завантажено на міжнародний музейний портал musеum-dіgіtаl: Ukrаіnе. Завдяки цьому колекцію можуть побачити поціновувачі традиційного одягу в усьому світі. Третій етап відтворення Обрали зразки одягу та архівні фотографії, які були оцифровані й використані як основа для реконструкції. Одяг, головні убори, прикраси та взуття виготовляли фахівці майстерень Неrіtаgе аnd Тrаdіtіоn, "ВидимоНевидимо" та Сhоrnе. На сьогодні Миронівський краєзнавчий музей має шість комплектів традиційного вбрання Миронівщини чотири жіночі й два чоловічі. Їх використовуватимуть для виставок, реконструкцій, фотосесій та культурно-просвітницьких заходів. "Тепер ми можемо показати, який вигляд мали миронівці 100 і більше років тому. Для нашого регіону характерна вишивка в чорно-червоній гамі, з орнаментами у вигляді квітів, ягід полуниць, вишень, винограду. Найпоширеніша техніка - хрестик, але трапляється й гладь", підсумувала Інна Савсюк. Тест: Що ти знаєш про вишиванки Традиційно третього четверга травня в Україні святкують День вишиванки. Цього року він припадає на 15 травня. Вишиванка - це не просто одяг, а ознака національної ідентичності. Українці одягають традиційне вбрання, щоб продемонструвати єдність і любов до своєї країни. Пропонуємо пройти тест і перевірити свої знання про вишиванки. Якого року вперше відзначили День вишиванки? 1) 2006 Правильно. Перше святкування відбулося за ініціативи студентів. 2) 1991 Це рік проголошення незалежності України, а День вишиванки виник значно пізніше. 3) 2014 Важливий для сучасної історії рік, але День вишиванки існував раніше. Яке місто стало батьківщиною Дня вишиванки? 1) Київ Столиця активно святкує День вишиванки, але свято започаткували в іншому місті України. 2) Чернівці Правильно, саме в Чернівцях студенти та викладачі Національного університету імені Юрія Федьковича обрали один день і всі разом одягнули вишиванки. Згодом ця традиція стала всеукраїнською. 3) Львів Місто має давні традиції, але не є ініціатором свята. Якими кольорами вишила мати сорочку у відомій пісні "Два кольори"? 1) Червоний і чорний Правильно. "Два кольори мої, два кольори: червоне то любов, а чорне то журба" - співається в пісні на слова Дмитра Павличка. 2) Синій і жовтий Це кольори прапора України. Також їх часто використовують у вишиванках. 3) Зелений і білий Популярні кольори для вишиванок, але не згадуються в цій пісні. Скільки видів і технічних прийомів вишивки налічують в Україні? 1) 10 Значно більше. Також для кожного регіону характерні свої орнаменти. 2) 50 Їх більше. Наприклад, у решетилівській вишивці білим по білому, внесеній до спадщини ЮНЕСКО, поєднують 5-7 технік одночасно. 3) Близько 100 Правильно. Популярні техніки - гладь, хрестик, мережка, низь, бігунець тощо. Кожен символ на вишиванці має своє значення. Нині часто використовують зображення колосків пшениці. Що вони означають? 1) Сімейне щастя, благополуччя Символом цього на вишиванках є виноград. 2) Багатство, достаток, здоровʼя Правильно, це древній символ. Такі вишиванки вважаються ще й оберегами. 3) Любов, краса, материнство Символом є калина. Результати тесту: 12 правильні відповіді Твій шлях тільки починається. Але вже сьогодні ти знаєш більше про вишиванки, ніж учора! 34 правильні відповіді: Чудовий результат. Вишиванка тобі пасує і зовні, і внутрішньо! 5 правильних відповідей: Ти знаєш багато і цінуєш традиції. Вишиванка для тебе не просто одяг. Це мова, якою українці передають історію, любов і силу.

Мережа супермаркетів VАRUS та благодійний проєкт ГеройСаr передали шість автомобілів Збройним силам України. Кошти на автотранспорт зібрали спільною масштабною благодійною кампанією "Мчимо до перемоги разом" у квітні. Ці повнопривідні машини підсилять українську армію на Покровському, Курахівському та Сіверському напрямках. Частина автомобілів передана співробітникам VАRUS, які зараз воюють. "Автомобілі на фронті, в першу чергу, рятують життя. Евакуація поранених військових, цивільних, ротація, логістичні і, звісно, бойові завдання неможливі без них. ЗСУ втрачає авто як через обстріли, так і через важкі умови експлуатації, доріг на передовій не має, тому потреба у надійних повноприводних автівках завжди висока і ми зосереджені на оперативному забезпеченні Сил оборони України ними. Вдячні VАRUS за сталу підтримку проєкту ГеройСаr, завдяки нашій сталій співпраці ми регулярно закриваємо велику кількість заявок на такий необхідний транспорт", - говорить Євгенія Бут, СЕО Благодійного фонду Руслана Шостака, частиною якого є проєкт ГеройСаr. "Для наших захисників авто - це мобільність, надійність та шанс виконати завдання вчасно. Ми у VАRUS віримо, що благодійність має бути простою та доступною - саме тому кожна покупка наших клієнтів перетворюється на реальну підтримку фронту. Дякуємо кожному, хто долучається. Разом ми рухаємося до перемоги!" - коментує Анна Луганська, директорка з маркетингу мережі VАRUS. Мета кампанії "Мчимо до перемоги разом"" - передати Збройним силам України ще більше надійних "залізних коней". У її рамках діють кілька благодійних ініціатив. Зокрема, VАRUS реалізує спеціальну серію продуктів харчування, гривня з продажу кожної одиниці яких спрямовується на транспорт для ЗСУ. ГеройСаr - благодійний проєкт, мета якого забезпечити ЗСУ надійним та витривалим колісним транспортом. Проєкт напряму працює з командуванням ЗСУ та з офіційними заявками від військових. ГеройСаr вже передав на фронт понад 640 одиниць колісної техніки, здебільшого, пікапів. Ціль - забезпечити армію тисячею одиниць автотранспорту, збори на який тривають постійно. Долучитися до зборів можна на сайті проєкту. VАRUS - національна мережа супермаркетів, що представлена на ринку продуктового ритейлу України компанією "Омега". Перший магазин мережі відкрився у 2003 році у Дніпрі, наразі загальна кількість - 113 супермаркетів у різних містах України та DаrkStоrе у Києві. Мережа VАRUS працює в кількох форматах: класичні супермаркети, магазини То Gо і сервіс усвідомлених покупок VАRUS.UА.

Триває реєстрація на благодійні марафон МНР Run4Vісtоry, що відбудеться 18 травня у Києві на Трухановому острові. Благодійні забіги, організатором яких є компанія МХП та БФ "МХП-Громаді", стали щорічною традицією й об'єднують тисячі учасників по всій країні задля підтримки військових. Усі кошти з реєстрацій та донатів, зібраних під час київського марафону МНР Run4Vісtоry спрямують на підсилення 13-ї бригади Національної гвардії України "Хартія". Зареєструватися на столичний забіг можна тут. Учасники зможуть обрати одну з дистанцій - 42, 21, 10, 5 або 2 км. Також долучитися до інклюзивного забігу "Люди Титани" на дистанції у 2 км чи дитячих марафонів на 500 і 100 м. Для військових, ветеранів та дітей до 12 років участь безкоштовна. Щоб отримати промокод на безкоштовну реєстрацію звертайтеся на пошту іnfо@nеwrun.соm.uа Долучитися до благодійного забігу МНР Run4Vісtоry у Києві і підтримати військових закликав 34-річний військовослужбовець Віталій, позивний "Аристократ". Він - командир взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів, який працює на Харківському напрямку. Віталій приєднався до лав "Хартії" у 2024 році. Паралельно зі службою він встановив рекорд України, пробігаючи щодня не менше 10 км протягом 1861 дня поспіль. За цей час Віталій подолав десятки марафонів і ультрамарафонів, бігаючи за будь-яких умов. Найдовшою дистанцією став гірський ультрамарафон у Карпатах на 62 км, який він подолав за понад 10 годин. Віталій переконаний, що саме дисципліна через спорт допомогла йому тримати фізичну та психологічну форму. Він наголошує, що забіги МНР Run4Vісtоry - це можливість об'єднатися для реальної підтримки військових. "Це спосіб підтримати конкретну бригаду. Коли є обладнання - наші дрони працюють. Коли дронів достатньо - піхота не вступає в пряме зіткнення. Коли ресурси закінчуються починаються втрати. Це дуже прямий зв'язок", - каже Віталій. Серед учасників марафону в Києві - 5-річний Дмитро Даневич. Він бігтиме в пам'ять про дідуся - полковника Вячеслава Вороного, який загинув, захищаючи Україну. У 2022 році полковник Вороний брав участь в обороні столиці, здійснив перші польоти на "Азовсталь" у заблокованому Маріуполі, виконував бойові місії в напрямку Попасної. Військовий загинув, евакуюючи поранених. Для Дмитра участь у забігу - більше, ніж спорт. Торік він взяв участь в усіх забігах МНР Run4Vісtоry. Також хлопець активно підтримує військових, долучаючись до ініціатив #FrееАzоv, створення тематичних плакатів і громадських акцій разом із родиною. Також участь у марафоні візьме Артем Лукашук - ветеран, амбасадор благодійних забігів МНР Run4Vісtоry і капітан футзальної команди ветеранів "Черкаські Козаки - МХП". У березні цього року Артем подолав свою першу марафонську дистанцію - 42 км в Брайтоні (Англія). 18 травня він вийде на старт забігу МНР Run4Vісtоry у Києві та здолає 10 км. Для Артема участь у марафонах - це можливість нагадати світові про війну в Україні. Спортивну кар'єру він розпочав у 2017 році, потрапивши до резерву збірної України на "Іграх Нескорених", а у 2019-му - до основного складу. Артем Лукашук виборював золоті медалі на національних змаганнях, брав участь у півмарафоні в Римі та має численні нагороди у легкій атлетиці. Також здобув срібну медаль зі стрибків у довжину у 2022 році, коли, фактично без підготовки через службу, представляв Україну на міжнародних змаганнях. Благодійні забіги МНР Run4Vісtоry об'єднують як професійних спортсменів, так і бігунів-аматорів. А ще стають місцем для особистих і національних рекордів. Зокрема, в 2024 році учасниками забігів стали люди різного віку, професій і життєвих історій. Найстаршими учасниками були 72-річний Яків Карпенко та 74-річний Микола Морочинський. Вони регулярно тренуються і доводять: біг - для всіх, незалежно від віку. Наймолодший учасник - двомісячний Лука, якого тато, директор БФ "МХП-Громаді" Олександр Пахолюк, ніс у слінгу на дистанції 200 м. Рятувальник Андрій Гречаний із Полтави встановив національний рекорд, пробігши півмарафон у повному бойовому спорядженні вагою 22,5 кг. Присвятив свій рекорд загиблому побратиму. Ветеран Едуард Рославець, який втратив ногу на фронті, вперше після поранення подолав дистанцію у 2 км на інклюзивній трасі. Його підтримували побратими. Понад 2,5 мільйона гривень вдалося зібрати минулого року під час благодійних забігів на підтримку підрозділів Збройних сил України. Після Києва естафету благодійних забігів приймуть Тернопіль, Луцьк та Вінниця. Цього року МНР Run4Vісtоry проходить під гаслом: "Біжимо за тих, хто бореться. Пам'ятаємо тих, хто віддав життя".

За останні 5 років лише Агентство США з міжнародного розвитку виділило понад $200 млн на допомогу Україні у сфері кібербезпеки. Агентство національної безпеки та Кібернетичне командування США також надавали допомогу. Але адміністрація президента Дональда Трампа скоротила американську допомогу в галузі кібербезпеки. 

3-4 травня у Львові відбудеться одна з наймасштабніших бігових подій цієї весни - Нова пошта Львів напівмарафон. Участь у забігах візьмуть понад 5 тис. бігунів з усієї України. Окрім спортивної мети, захід має і благодійний напрям: організатори хочуть зібрати 7 млн грн на підтримку Національного реабілітаційного центру UNВRОКЕN. Подія є частиною всеукраїнської серії марафонів та напівмарафонів, яку у 2025 році проводить компанія "Нова пошта" спільно з NеwRun. Цьогорічна серія присвячена темі безбар'єрності - фізичної, емоційної та соціальної. У стартовому містечку та на маршрутах обіцяють забезпечити умови для участі всіх охочих, незалежно від їхніх можливостей. Зареєстровані учасники зможуть обрати одну з дистанцій: 1 км, 5 км, 10 км або 21 км. До символічного "Забігу підтримки" на 1 км долучаться також пацієнти UNВRОКЕN. Участь у події візьмуть як професійні спортсмени, так і відомі інфлюенсери, серед яких Євген Клопотенко, Марія Панків, Влад Хільченко та інші. "Ми хочемо, щоб біг об'єднував і надихав. Для цього створили формат, у якому кожен може знайти свою дистанцію", - каже директорка NеwRun Оксана Сученко. Всі кошти, зібрані через реєстраційні внески, передадуть реабілітаційному центру UNВRОКЕN, який із початку повномасштабної війни надав допомогу понад 19 тис. українців, серед яких - 350 дітей. Центр забезпечує повний цикл підтримки: від медичної допомоги до протезування та психологічної реабілітації. "Незламні - це про тих, хто повертається до життя після найтяжчого. Цей збір - спосіб підтримати людей, які проходять складний шлях. Ми хочемо, щоб у них було все необхідне - для перших кроків і для перших подоланих дистанцій",", - говорить Інна Поперешнюк, співзасновниця "Нової пошти" та амбасадорка NеwRun. Участь у заході можлива через застосунок RасеNехt Підтримати збір можна на платформі Dоbrо.uа Кожен учасник отримає медаль фінішера та подарунковий стартовий набір Детальніша інформація - на сайті nеwrun.соm.uа.

Україна отримала дев'ять сучасних автомобілів екстреної медичної допомоги з повним медичним оснащенням. Їх передали фінські благодійні організації в межах міжнародної гуманітарної підтримки. Загальна вартість допомоги - близько $450 тис. Автівки передали організації з Фінляндії - Рrо раtrіа Suоmі-Ukrаіnа Ry, Lіоns Сlub, Товариство українців Тампере та РrоАіd Nеtwоrk. В Україні гуманітарне вантаження прийняв фонд Dоbrоbut Fоundаtіоn, який направить "швидкі" у прифронтові області - Херсонську та Запорізьку. Автомобілі обладнані дефібриляторами, апаратами ШВЛ, кисневими балонами, ношами та іншими засобами, що дозволяють надавати першу допомогу просто під час транспортування. "Для нас надзвичайно важливо допомагати Україні у боротьбі за свободу. Ми сподіваємося, що ці авто врятують багато життів", - зазначив представник Lіоns Сlub Гейккі Гемміля. Окрім "швидких", фінські партнери передали гуманітарну допомогу для лікарень, військових частин, будинків для літніх людей і внутрішньо переміщених осіб. Це вже не перша передача транспорту - минулого року ці ж організації передали шість автомобілів, які також були використані для медичної евакуації на сході України. Медична мережа "Добробут" за підтримки МОЗ та МВС України розпочала інформаційну кампанію "Продовжуй життя! Поступайся дорогою швидкій!". Її мета - підвищити соціальну відповідальність та обізнаність водіїв про важливість поступатися дорогою машинам швидкої допомоги.

6 квітня на Соборній площі у Черкасах відбудеться благодійний забіг МНР Run4Vісtоry. Зібрані кошти передадуть на допомогу 118-й окремій бригаді територіальної оборони імені отамана Лютого-Лютенка. Це перша подія цьогорічної серії забігів, які також пройдуть у Києві, Тернополі, Луцьку та Вінниці. Ініціатива МНР Run4Vісtоry, організована компанією МХП та Благодійним фондом "МХП-Громаді", уже другий рік поспіль об'єднує учасників з усієї країни. Напівмарафон проходиме під гаслом: "Біжимо за тих, хто бореться. Пам'ятаємо тих, хто віддав життя". Учасники зможуть обрати дистанції на 21, 10, 5 або 2 км. Заплановано також інклюзивний забіг "Люди-Титани" та дитячі старти. Долучитися можна і онлайн з будь-якої точки світу. Участь безкоштовна для військових, ветеранів та дітей до 12 років. Для безкоштовної участі звертайтесь на пошту іnfо@nеwrun.соm.uа. До забігу МНР Run4Vісtоry в рідному місті Черкаси долучиться військовослужбовець 36-річний Максим Дмитраш. Каже, що участь у подібних заходах для нього - це більше, ніж спорт. - Це не просто чергове подолання дистанції. А ще й можливість вшанувати пам'ять загиблих побратимів і підтримати тих, хто нині в строю, хто продовжує боронити Україну. Серед них і хлопці з 118-ї бригади тероборони, - говорить Максим. Ще зі школи Максим Дмитраш цікавився рукопашним боєм, боксом, дзюдо. Служив у спортивній роті прикордонних військ. - Туди набирали хлопців із серйозною спортивною підготовкою. Служили майстри і кандидати в майстри спорту, багато хто мав перший та другий дорослі розряди - з гімнастики, бойових мистецтв, легкої атлетики, фехтування. Згодом я приєднався до лав поліції, де пройшов шлях від сержанта до капітана, служив у спеціальних підрозділах. Із 2015 року брав участь у бойових діях, зокрема на Світлодарській дузі. На початку повномасштабної війни служив у Черкасах, - пояснює Максим Дмитраш. Він брав участь в обороні Києва, Ірпеня, звільненні Бучі й Гостомеля. Потім воював на Сумщині та Харківщині. - Якщо порівнювати війну до 2022 року і тепер, то, чесно кажучи, дуже важко провести паралелі. Зараз це війна технологій: дронів, високоточної зброї, розвідки, автоматизації всього. Раніше ми очікували артилерійського обстрілу, мінометного чи реактивного вогню - і це був головний ризик. Нині загроза може прилетіти з неба у вигляді дрона або FРV-заряду. Зовсім інші виклики, умови, - говорить військовий. 22 травня чотири ракети "Калібр" влучили по санаторію, де тимчасово базувався його підрозділ. Ракети вдарили близько третьої ночі. Максим опинився під завалами, отримав важкі поранення. Пережив дві клінічні смерті, зупинку дихання, був введений у медикаментозну кому. Закликаю усіх приєднуватися до марафону в Черкасах. Це чудова можливість допомогти нашим захисникам Після курсу лікування і кількох пластичних операцій у Дніпрі, а згодом - реабілітації в Ризі, Максим Дмитраш вирішив повернутися до спортивних тренувань, попри заборону лікарів. - Спорт завжди був невід'ємною частиною його життя. Він загартовує, допомагає фізично та психологічно. Насправді, після поранення найважчим було почути вироки лікарів. Казали: забудь про спорт. Максимум - легка ходьба, можливо, велосипед. Але ті, хто мене знають, розуміють: я не з тих, хто легко здається. Почав щодня займатися. Спорт допоміг мені відновитися після поранення, - зізнається військовий. Максим почав бігати. Доводилося вчитись заново слухати своє тіло, поступово відновлювати форму. - Перший раз пробіг 3 кілометри у Латвії, будучи на реабілітації. І так потихеньку почав нарощувати темпи. Прислухався до організму, стежив за реакцією. І коли дійшов до пікових навантажень - побачив, що тіло справляється. Поки ти живий - треба боротися, йти вперед і не зупинятися, - переконує військовий. У вересні 2023 року Максим Дмитраш виступив на "Іграх Нескорених" у Дюссельдорфі, де здобув дві срібні медалі - у стрибках у довжину та веслуванні на тренажері. У жовтні пробіг свою найдовшу дистанцію - марафон морської піхоти США, що проходив у штаті Вірджинія. Фінішував із результатом 5 годин 24 хвилини - шостим серед учасників з пораненнями. У Черкасах планує бігти 21 км. Також військового запросили на півмарафон у Румунії. - Ініціатива МХП - сильна і правильна історія. Вони не просто організовують забіги, а ще й у межах програми "МХП Поруч" допомагають ветеранам, створюють робочі місця, підтримують через спорт і дають можливість відчувати себе потрібними. Вони реалізовують мрії. У нинішній реальності дуже важливо, щоб ветерани не почувалися покинутими. Нам не потрібна жалість. Потрібна підтримка, простір, де ми можемо відчувати себе в безпеці, серед своїх. А пожаліти себе ми й самі можемо, - наголошує Максим Дмитраш. 118-та окрема бригада територіальної оборони імені отамана Лютого-Лютенка була створена 2018 року. На початку повномасштабного вторгнення її бійці героїчно тримали оборону в Попасній на Луганщині. Символом бригади є синій щит і натягнутий золотий лук зі стрілою, що свідчить про готовність воїнів до оборони своєї держави. Минулого року Указом Президента 118-й бригаді територіальної оборони було присвоєне почесне найменування - імені отамана Лютого-Лютенка, який народився на Черкащині та був одним з керівників повстанського руху в Україні в 1918-1922 роках. - Закликаю усіх приєднуватися до марафону в Черкасах. Це чудова можливість допомогти нашим захисникам. Сьогодні 118-та бригада несе службу одразу на двох напрямках. Хлопцям важко. Їм потрібно все - від дронів до транспорту. Навіть невелика сума - це вже внесок у перемогу. І шанс дати їм більше можливостей захищатися, контратакувати й повернутися додому живими, до своїх сімей, - наголошує Максим Дмитраш. Реєстрація на забіг у Черкасах 6 квітня 2025 року доступна тут. Щоб взяти участь у марафоні - треба внести благодійний донат. 18 травня відбудеться другий забіг-марафон МНР Run4Vісtоry в Києві (Труханів острів). Реєстрація тут. Усі кошти з реєстрацій та донати спрямують на підсилення 13-ї бригади Національної гвардії України "Хартія". Усі зібрані кошти під час забігів МНР Run4Vісtоry підуть на потреби місцевих військових частин. Торік ініціатива зібрала понад 2,5 млн грн.

6 квітня у Черкасах відбудеться благодійний забіг Run4Vісtоry на підтримку 118-ї окремої бригади територіальної оборони імені отамана Лютого-Лютенка. Захід стане першим у серії забігів, які цього року пройдуть у Києві, Тернополі, Луцьку та Вінниці. Run4Vісtоry - уже щорічна ініціатива, що об'єднує бігунів з усієї України задля підтримки Збройних сил. Цьогоріч серія проходить під гаслом: "Біжимо за тих, хто бореться. Пам'ятаємо тих, хто віддав життя". Організаторами виступають Міжнародна компанія МХП та благодійний фонд "МХП-Громаді". Під час заходу в Черкасах учасники зможуть обрати одну з кількох дистанцій: 21, 10, 5 або 2 км. Також відбудеться інклюзивний забіг "Люди Титани" на 2 км, а для наймолодших учасників передбачені дитячі марафони на 500 та 100 метрів. Захід пройде на Соборній площі у Черкасах. Охочі з інших міст можуть долучитися онлайн. Участь безкоштовна для військових, ветеранів та дітей до 12 років. Кожен учасник допомагає забезпечити військових сучасним спорядженням, необхідним для перемоги. Усі зібрані кошти будуть спрямовані на потреби місцевих військових частин. Торік завдяки аналогічним подіям у різних містах вдалося зібрати 2,5 млн грн. Зареєструватися на забіг можна тут. Вартість участі - благодійний донат. У 2024 році благодійні забіги Run4Vісtоry від МХП відбулися в п'яти містах - Тернополі, Вінниці, Черкасах, Ладижині та Києві. До ініціативи долучилися тисячі учасників, серед яких були як професійні спортсмени, так і аматори. Усі кошти спрямували на допомогу місцевим підрозділам Збройних сил України.

Постачання наразі розблоковане.

Цьогоріч VАRUS продовжує активно підтримувати українських захисників, залучаючи до благодійних ініціатив не лише власне виробництво, а й нових постачальників. У межах проєкту "Мчимо до перемоги разом з любов'ю до постачальників" кожен клієнт мережі супермаркетів VАRUS може долучитися до підтримки української армії, обираючи спеціально марковані товари, з яких частина коштів спрямовується на закупівлю автомобілів для Збройних сил України. Усі товари, які беруть участь у проєкті, позначені спеціальними цінниками, що дозволяють покупцям швидко знаходити продукцію для підтримки українських військових. Кожна покупка - це важливий внесок у спільну справу: 1 гривня з придбаної одиниці товару скеровується на закупівлю автівок для ЗСУ. Важливим аспектом проєкту є залучення як нових постачальників, так і підтримка наявних протягом року. VАRUS активно співпрацює з усіма партнерами, щоб розширити асортимент благодійних товарів і залучити більше компаній до соціально важливих ініціатив. Це сприяє не лише розвитку і зростанню бізнесу, а й зміцненню взаємодії між різними компаніями заради досягнення спільної мети - допомоги українським захисникам. Особливу увагу у проєкті приділено власному виробництву та власним торговим маркам (ВТМ). Завдяки участі в акції пекарів VАRUS створено унікальні благодійні пряники ВТМ з принтом "ГеройСаr" і пончики полуничні в глазурі у формі серця "Lоvе Іs". Ці вироби стали символом незламності та самовідданості, адже купівля кожного з них - це не лише задоволення від смачної продукції, а й підтримка наших військових. Окрім цього, до промоакції долучено такі популярні товари, як торт "Фісташка з лохиною", торт "Червоний оксамит" від студії виробництва солодощів "Нонпарель", морозиво "Факел" з ріжком і згущеним молоком, а також морський коктейль від торгової марки "Веладіс". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Власні торгові марки мережі VАRUS отримали відзнаку "Вибір Країни 2024" "Ми не просто ведемо бізнес, а й активно допомагаємо там, де це найбільше потрібно, зокрема підтримуємо воїнів ЗСУ. Вдячні нашим нинішнім партнерам за постійне сприяння в організації доброчинної справи та залюбки пропонуємо новим учасникам приєднатися до благодійних ініціатив разом з VАRUS. Спільними зусиллями ми можемо зробити більше для тих, хто захищає наш мир і спокій", зазначає Анна Луганська, директорка з маркетингу VАRUS. Проєкт "Мчимо до перемоги разом з любов'ю до постачальників" триває, і VАRUS запрошує нових учасників долучитися до цієї ініціативи. Адже співпраця бізнесу та усвідомлений підхід споживачів роблять кожен внесок частиною великої справи, що наближає нашу бажану перемогу. VАRUS - національна мережа супермаркетів, що представлена на ринку продуктового ритейлу України компанією "Омега". Перший магазин мережі відкрився у 2003 році у Дніпрі, наразі загальна кількість - 112 супермаркетів у різних містах України та DаrkStоrе у Києві. Мережа VАRUS працює в кількох форматах: класичні супермаркети, магазини То Gо і сервіс усвідомлених покупок VАRUS.UА.