Search trend "День обіймів"

Sign up, for leave a comments and likes
News filter
These news items are translated using machine learning and machine translation technologies. We apologize for any inaccuracies or errors in the text. Switch to the Ukrainian language to read the news in the original.
The way to survive this war. Why the West is so snowing to Russia
The October of the Great War in Ukraine fell on a deep crisis in the Western world, when the world of interaction and compromise went into the grave with his creator -- the legendary diplomat of Henry Kissinger, and the new one was born. This is the architecture of modern world order that brought China closer to the United States. And it essentially gave China the opportunity to grow economically and put on the status of a political heater. Kissinger was first at the hunt with Leonda Brajeviec, and then he called Putin a real Russian patriot. For a long time, this veteran of American diplomacy said that Ukraine should not be allowed to accept NATO, otherwise it would be escalation, and at the beginning of the great war, it would suggest that Ukraine should go to its territory. Before he died, he changed his mind. But I should say that modern American leaders are students of this policy. And that's why Joseph Byden is so hard to understand that there is no democracy in Russia. And instead of having the great hugs of the Navar widow, it would be worth giving Ukraine a promising set of weapons, and it would be best if you look at the history of World War Il -- there were still illusionistic movements like the ones that are now running around with a bunch of radical Olympics. The prime minister of Great Britain Winston Churchill took two years to convince the United States to give up arms, just compare the passage from the letter Churchill Roosevelt in 1941: "If we could send us 40-50 destroyers, at least with the old ones, a few hundred planes and steel... we'll pay for dollars as long as we can. But I believe that when we can't, you won't leave us without help? " It's almost like our times and discussions with the American Congress, there's still no recipe for doing with Russia, which has to be amplified after the end of the war in Ukraine -- and when the depressing towns return thousands of aggressive people who have killed and raped, Western elites have decided that the Russian Federation was automatically different. And forgiven her with violence in Georgia and Ukraine. Not too long ago, President Barack Obama was on one of the round tables explaining why the United States was so mildly responding to the RF aggression of Crime in 2014: "There is a reason why there was no armed intervention in Creum. Because Crime had a lot of Russian language people and there was a kind of sympathy for the views that Russia represented. Even the Supreme Council had Russian sympathy. Politics in Ukraine has been more complex, "said the former President Obama, and this is the main lesson for our society -- Ukrainian, let's not choose Russian powers, who are the first to overcome the occupation region. And most importantly, you have to forget the Russian language and the RPA - because these factors were chips to make Putin go out and claim that "this is our oil Russian territory." Ukraine has never had a significant security guarantee. Another President Bill Clinton said that when I met Vladimir Putin in 2011, it was only a matter of time that Russia would start fighting Ukraine. Because it was then that Putin rejected the prisoner in the U.S., signed by his predecessor Boris Elzin, about the respect of the territorial integrity of Ukraine in exchange for the refusal of Kyiv from the nuclear weapon of Soviet times. He said that then the U.S. didn't agree with the terms of the deal, and he didn't have to follow them. The US was pretty loyal to Russia because it was considered part of the Western world. But within Ukraine, there was a tremendous increase in growth and "institutes." We had Victor Janusz, whose escape to Rostova ended signing a letter asking Putin to enter the occupation forces here on the 11th year of war, society must understand that the key to change and our safety in our hands. We're not going to be rescued by American Marines, and there's no French foreign legion coming here. The mud under Adia changed our men, former merchants, tractors, iPads, and middle businessmen, and mid-business mobilization awaits us. Where "Finnish" and "neutrality," as in Switzerland, "means that every year you will go to military meetings like on a birthday to friends. Your wardrobe will have a tactical backpack and a Berica. And the question of the shelter in the new home will be priority over the view of the Kyiv-Pisterra. Ukraine will be a place for strong and lasting people who are sure why they need it. And who realize that being an easy life on Alice's beach is not quite their option, and the war itself has to have a more careful choice of deputies that go to the defense committee. I don't want to lie down later and the blood from either the Bohumziew State or the imported businessman from the Sokha Arachia, or the woman with the privilege of Maran Wubal, our future president certainly doesn't have to land in the military maps and measure the ratings of an actual head boss. B is more jealous because his support numbers are better. We should definitely be top priority in international politics. They sold Obama, Clinton, the Republicans were able to do this because we're saving money on our embassy. Now we don't have the people in the United States, but the lady himself Ambassador Octavian is not physically in a state of "driving the entire country." It makes sense to invest in single marathons, but to settle wages for two extra diplomats, and the long-term war must be taught to value independence and identity. Because it turns out you don't need anyone but your own home. It's a pity that up to 24 February almost no one appreciated it, especially for Espreso about the autopilot: Marina Denicechus-Yaramyevev, a journalist Editor doesn't always share thoughts spoken by blogs - The way to survive this war. Why the West is so snowing to Russia
My library is used in the most famous data visualization experiment. Lord Agafkin 'about a career in the Mapbox, algorithms and experiences burning
Володимир Агафонкін — опенсорс-розробник, що підтримує понад 40 проєктів з відкритим кодом. Зокрема він автор бібліотеки Leaflet, яка стала стандартом у вебкартографії. Близько 10 років Володимир працює інженером у Mapbox, одному з провідних постачальників онлайн-мап. 2013 року айтівець уже давав інтерв’ю DOU, де розповів про початок своєї кар’єри та створення Leaflet. Ми вирішили записати нову розмову й дізнатися про подальшу долю бібліотеки, кар’єру в Mapbox та роботу над алгоритмічними рішеннями. Отож ясний зимовий день, у Київській області нещодавно оголосили відбій повітряної тривоги. Володимир Агафонкін хвилина у хвилину приходить пішки із сусіднього села до свого улюбленого кафе, біля якого я вже чекаю на нього з довгим списком запитань. Наприклад, чи справді зими раніше були більш сніжними, чи це все наша уява? Він настільки допитливий, що створив візуалізацію даних, щоби дізнатися відповідь. Ви теж її дізнаєтесь, коли прочитаєте цей текст. Отже, передаю слово Володимиру. «У зрілішому віці ви не підете на ризик — прямо не послухати, що сказало керівництво». Про бібліотеку Leaflet Я виріс у сім’ї інженерів, і любов до технічних наук мені передалася від батьків. Змалечку я відвідував комп’ютерний гурток, де для нас відкрили програмування в Delphi — це мене надзвичайно захопило. А одного дня мама розповіла, що чула про хлопця, який заробляє в США програмістом $10 000 на місяць — абсолютно неосяжну для дитячого розуму суму. Тоді я усвідомив: те, що в мене викликає захват і ентузіазм, може стати професією мрії. Мене завжди приваблювало програмування чогось візуального. У старших класах я розробляв на C++ фізичний 2D-рушій. Кулі різних мас літали по екрану та зіштовхувались, як у більярді. Дуже цікаво, коли те, що створюєте в коді, потім можна побачити, а надто коли це ще й красиво. Тому коли пізніше, 2008-го у віці 22 років, отримав можливість працювати над мапами, це визначило мою подальшу кар’єру. Тоді в компанію Cogniance, на яку я працював, прийшов новий клієнт — CloudMade. Ще до знайомства з ними я створив прототип бібліотеки для мап, бо тогочасна бібліотека OpenLayers жахала своєю складністю й повільністю. Тоді я ще нічого не знав про мапи і що має бути в картографічній бібліотеці. Думав, що мапи — це просто картинки, які завантажуєте у віконечко і рухаєте туди-сюди, а виявилось, що є «монстр» із сотнями складних функцій та форматів. Тому мені хотілося написати швидке й легке рішення. Один з головних розробників OpenLayers сказав, що моя ідея ідіотська Але робити щось з нуля та й одразу для бізнесу — великий ризик. Ми були новими виконавцями для CloudMade, тож іще не встигли напрацювати довіру — безпечніше було взяти вже готову технологію. Коли мені з моїм рішенням відмовили й сказали взяти наявну бібліотеку, я подумав, що до дедлайну встигну і закінчити почате, і зробити версію на основі наявної бібліотеки. Врешті-решт я вирішив ризикнути і презентувати свою версію. Дуже в неї вірив. Це був юнацький максималізм. У зрілішому віці не підете на такий ризик — прямо не послухати, що вам сказало керівництво. Коли я презентував продукт, клієнти дивувалися: чому бібліотека працює настільки швидко і як мені вдалося це зробити? Тоді я зізнався, що не послухав їх і підготував щось своє. Пам’ятаю, як сидів у мітинг-румі й, затинаючись, виправдовувався перед замовниками на той час ще не надто хорошою англійською. Та моє рішення розцінили як можливу конкурентну перевагу, до того ж відзначили ентузіазм — розробку схвалили. Пізніше CloudMade погодилася випустити бібліотеку в опенсорс. Так з’явилася Leaflet. Якоїсь миті Leaflet за популярністю переважила все інше, що існувало натоді для відображення мап, навіть OpenStreetMap перейшла на неї. В OpenLayers команда розробників вирішила переписати проєкт майже з нуля, повністю його переосмисливши. Я бачив їхній внутрішній документ до цього проєкту — там багато писали про Leaflet. З часом вони надихнулися ідеями з Leaflet, що все має бути просто, сучасно і швидко. Зберігаючи свої сильні сторони, OpenLayers урешті-решт трансформувалася — і, зокрема, завдяки Leaflet, хоча спочатку була антагоністом. Ще раніше я поділився своєю ідеєю створити просту альтернативу для мап у якомусь чаті OpenStreetMap. Мені відповів один з головних розробників OpenLayers, що ідея ідіотська. Мовляв, навіщо розпилятись? Чому б не допомогти покращити вже готове рішення? А в підсумку OpenLayers сама трансформувалася завдяки цим новим ідеям. Конкуренція позитивно впливає на екосистему загалом. Мені було дуже приємно, коли 2021 року NASA використало Leaflet для відображення шляху марсохода Perseverance на своєму сайті. Я дізнався про це з твіттеру, але не був надто здивований. Leaflet — проста бібліотека, яку лише використали на сайті. Однак дратувало, коли українські ЗМІ роздували подію ледь не до того, що українець сам відправив цей марсохід на Марс. З часом перестаєш сприймати визнання бібліотеки як свій здобуток, оскільки це все-таки суспільний проєкт. А останні шість-сім років він узагалі здебільшого розвивався силами спільноти практично без моєї участі. Те, що я колись дав проєкту поштовх, не означає, що я можу присвоювати його заслуги. Це здобуток спільноти. З самого початку я ставив за ціль створити максимально просту бібліотеку для мап. З роками вона досягла всієї функціональності, якої потребує такого плану бібліотека, і перейшла у фазу підтримки, коли не треба постійно вкладатися в її розвиток. Достатньо періодично виправляти баги, впевнюватись, що все працює на сучасних браузерах, підтримувати зв’язок зі спільнотою. Ця фаза підтримки вже не настільки цікава, як початок проєкту, коли ви створюєте щось нове, що постійно розвивається. Багатьом опенсорс-розробникам знайомо, коли початок проєкту дуже захопливий, а потім починається звичайна рутина. Коли Leaflet стабілізувалася, я з головою поринув в інші завдання. З часом я знайшов тих, кому зміг повністю довірити розробку. Я залишаюся Benevolent Dictator. В опенсорсі це людина, яка ухвалює ключові рішення, наприклад про перехід на нову архітектуру чи додавання великої фічі. Загалом же проєкт продовжує жити без мене, поки я займаюся векторними мапами, візуалізаціями даних та алгоритмами. «Компанія дотримувалася політики „все — в опенсорс“». Про кар’єру в Mapbox У 2013 році я приєднався до компанії Mapbox, і це стало поворотним моментом у кар’єрі. На той час Mapbox була стартапом з офісом у гаражі десь у Вашингтоні та штатом близько 50 людей. Це були ідеалісти, які вірили, що зможуть створити бізнес на основі відкритих даних і відкритого коду. Mapbox звернув на мене увагу через Leaflet. Вони хотіли почати її використовувати у своїх продуктах. Коли я приєднався до компанії, відкрив для себе, що в картографічних технологіях є безліч цікавих завдань. У той час зароджувалась ідея векторних мап, які завдяки сучасним браузерним технологіям, як-от WebGL, малюють дані просто на клієнті, і це відкривало зовсім нові можливості для вебкартографії. Але водночас це в сотні разів складніша технологія. Дані для растрових карт зазвичай малюють на сервері заздалегідь, а бібліотека лише витягує їх і відображає. Вона не може впливати на те, як буде показано ці дані. Звичайно, у Leaflet є певні можливості для того, щоб малювати поверх мап векторні дані, додавати маркери. Але багато не намалюєте, адже це займає чимало часу. Ми не можемо намалювати якісь свої дані під написами на мапах — тільки поверх. Не можемо вільно повернути ці мапи, тому що разом з мапою повертаються і написи, які стає незручно читати. Якщо треба візуалізувати мільйон точок чи сотні тисяч полігонів, з простими технологіями це складно зробити. А от з векторними даними, які малюють на стороні браузера з WebGL, можливості незрівнянно більші. Можна міняти будь-який елемент мапи в реальному часі, наприклад, підсвітити дорогу чи будівлю. Можна змінювати кольори залежно від контексту. Додавати будь-які дані між будь-якими шарами мапи — під та поверх. І відмальовувати великі масиви даних. Мені надзвичайно поталанило приєднатися до Mapbox саме в ту пору. Перші роки виявилися казковими. Компанія була маленька, без бюрократії й жодного тиску від інвесторів, щоб отримувати прибуток. Це був час творчості, коли можна було придумувати амбітні ідеї та реалізовувати їх, не питаючи дозволу. Спочатку в компанії не було менеджерів та ієрархії. Кожен інженер стояв на одному рівні з іншими. Люди об’єднувалися в групи залежно від того, над чим працювали. Все трималося на ентузіазмі та бажанні змінити картографічну індустрію. Така ідеалістична творча атмосфера приваблювала найкращі таланти, тому мені пощастило попрацювати з неймовірно сильними інженерами й багато чого від них навчитися. Компанія дотримувалася політики «все — в оперсорс». Завдяки цьому Mapbox завоювала позицію інноваційного технологічного лідера світу мап. На її карти переходили дуже великі компанії, тож Mapbox швидко зростала. Почалася трансформація від маленького стартапу у велику компанію, націлену на прибутки. Те, що допомогло зробити компанію лідером в індустрії, почало їй шкодити Але в якийсь момент вона стала занадто успішною і на неї почали звертати увагу технологічні гіганти, як-от Microsoft і Amazon. Вони подивились і вирішили: «А чому б нам не взяти весь цей опенсорс-стек, який створила Mapbox, розгорнути його в себе, але продавати набагато дешевше?» Ресурси гігантів практично необмежені, тому вони можуть собі це дозволити. Так працює бізнес. Якщо ви можете взяти щось безплатно й на цьому заробити, то ви це робите, інакше хтось інший зробить це за вас. Те, що допомогло зробити компанію лідером в індустрії, почало їй шкодити. Одної миті Mapbox зрозуміла, що хай які спочатку були мрії чи цілі створити успішний бізнес на основі опенсорсу, та якщо компанія продовжить іти таким шляхом, її викинуть з бізнесу. Опенсорс — це чудово, але складно побудувати бізнес суто на технологіях з відкритим кодом. Зараз це болюча тема для багатьох опенсорс-розробників. Є немало аналогічних історій. Наприклад, з Elasticsearch або Redis усе починалося так само ідеалістично, а потім приходили техгіганти й казали: «А тепер ми будемо продавати те саме, а ви втрачаєте роботу». Деяким компаніям вдається знайти збалансовану проміжну модель, де щось є опенсорсним, а те, за що платять люди, не можна взяти й просто так відтворити. Урешті-решт Mapbox ухвалила рішення закривати основні продукти. Зокрема, бібліотека Mapbox GL JS, яка є основним продуктом векторного рендерингу мап, після виходу другої версії 2020 року стала закритою. Тепер практично вся розробка переведена в закритий режим, хоча безліч допоміжних проєктів залишаються опенсорсними. Це стосується і алгоритмічних бібліотек, які я створював для Mapbox GL JS, але які можуть бути самодостатньо використані в інших проєктах. За 10 років, що я працюю в Mapbox, компанія повністю змінилась. Сьогодні весь колектив налічує близько 500 людей. Панує традиційніший лад. Є ієрархія, менеджери, менеджери менеджерів, бюрократія. Але з усіма цими трансформаціями компанія все одно працює над надзвичайно цікавими технологіями. Мапи — це така сфера, де можна нескінченно знаходити собі нові завдання. Тут не вирішено ще багато питань, а значить, можна видумувати інновації. «Мене переслідують трикутники». Про улюблену бібліотеку Уже багато років я не працюю над кінцевими застосунками. Розробляю майже виключно бібліотеки для інших розробників, де якість коду має значно більше значення, ніж у кінцевих продуктах. Бібліотеки — це код, яким користуються сотні, тисячі або й сотні тисяч інших розробників в абсолютно різних контекстах. Якість, продуманість, простота підтримки для такого коду є критичними. Коли я пишу код, уже інтуїтивно відчуваю, як його оформити так, щоб виглядав просто, не був крихким і був швидким, постійно шукаю можливість його покращити, зробити красивішим, елегантнішим. Ніби пишеш симфонію або створюєш скульптуру. Дуже люблю працювати над алгоритмами. Люблю, коли завдання можна ізолювати й обмежити в масштабі. Коли є конкретні вхідні й вихідні дані й зосереджуєшся на маленькому компоненті, щоб зробити його найкращим — найшвидшим і найбільш елегантно написаним. Я отримую задоволення, коли беру маленьке завдання і стараюся виконати краще за інших. Такі бібліотеки я досі розвиваю. І хоча вони всі написані на JavaScript, хороші інженерні підходи однаково добре працюють незалежно від мови програмування, тому багато з цих проєктів спільнота портує на інші мови: C++, Rust, Go, Dart, Swift, C#, Python. Наприклад, я випустив не один проєкт так званих просторових індексів. Це структура даних для геометричних чи географічних об’єктів. Ви можете запхати мільйон точок чи ліній в одну структуру даних і потім дуже швидко щось шукати. Знайти найближчі 10 обʼєктів чи всі об’єкти в певному регіоні. Серед таких проєктів, наприклад, rbush, flatbush, kdbush. З другої спроби вдалося написати бібліотеку earcut Було і таке завдання: певний полігон, тобто ламану замкнуту лінію, треба розділити на трикутники. Звучить просто, а алгоритмічно виявилося дуже складно. Я провів не одну безсонну ніч, думаючи над рішенням. З другої спроби вдалося написати бібліотеку earcut. Її перевагою є швидкодія, і вона є одним з тих елементів, які роблять Mapbox GL JS настільки швидкою. Mapbox GL JS містить багато алгоритмічних компонентів, потрібних для малювання великих векторних даних у браузері. У кожен з цих компонентів було вкладено максимум зусиль, щоб зробити його швидким. Це стосується і тріангуляції, як у випадку earcut, і обробки просторових даних для оптимізації під різні масштаби (бібліотека geojson-vt), і кластеризації, тобто об’єднання в групи, об’єктів (бібліотека supercluster). Коли ми активно розробляли для Mapbox GL JS відображення 3D-ландшафтів, народилася бібліотека MARTINI. Оскільки інформацію про рельєф браузер отримує у вигляді растрових даних, постало питання, як це перетворити на 3D-рельєф і спроєктувати на нього всі інші мальовані дані: дороги, будівлі тощо. Це було складне технічне завдання. Цей код урешті не потрапив у продукт — ми розв’язали питання в інший спосіб, але на основі цього експерименту вийшла хороша інтерактивна стаття. Такі експерименти, навіть якщо їх потім не використовують, допомагають розвивати мислення, вміння програмувати та пояснювати іншим, як працює складна система. Якщо ж говорити про назву MARTINI, вона легко пояснюється. Рішення базувалося на науковій статті про RTIN (Right-Triangulated Irregular Network) — так називається трикутна модель ландшафту, яку генерує ця бібліотека. Отож я намагався знайти співзвучне слово. Зрештою цей алгоритм ми застосували, але в неочевидному місці — для трансформації растрових даних у динамічних картографічних проєкціях. Мене переслідують трикутники. Одна з улюблених бібліотек називається delaunator і призначена для тріангуляції Делоне, тобто об’єднання масиву точок у мережу трикутників. Це одна з базових задач обчислювальної геометрії, яку застосовують у багатьох алгоритмах для мап. Мені вдалося створити бібліотеку, яка надзвичайно швидко робить цю тріангуляцію. Я вивчав різні статті, де науковці винаходять алгоритми для подібних задач. Але одна річ винайти алгоритм, а інша — обережно й красиво його реалізувати, щоб це було дійсно швидко. Бібліотеку delaunator зараз використовують у D3, найвідомішому проєкті з візуалізації даних. Цією бібліотекою можу справді пишатися. Так виглядає тріангуляція Делоне. Джерело ілюстрації Окрім алгоритмів, захоплююся візуалізацією даних. Робив візуалізації повітряних тривог та блекаутів. Беру масив даних і презентую його так, щоб візуально можна було легко все побачити й оцінити. Це підхід науковця, коли у вас є якесь упередження чи факт, що хочеться перевірити емпірично. Наприклад, у мене було відчуття, що в дитинстві снігу було більше. Але я не міг цього стверджувати, поки сам не перевірив. Є метеостанції, які записують усі дані щодо снігового покриву, зокрема в Києві. Отож я візуалізував ці дані — виявилось, що насправді сніжні зими бувають і зараз. Відчуття протилежного пов’язане, мабуть, не так з обсягами снігу, як зі сприйняттям світу дитиною. «Буває важко, коли робота мрії поглинається сірою рутиною та корпоративною бюрократією». Про досвід вигоряння і власний гурт «Обійми Дощу» Раніше мене більше займали кар’єрні та творчі амбіції. З дорослішанням усе дужче приваблює спокійне, повільне життя. Коли не ганяєшся за статками, а насолоджуєшся буденним: прогулянками, книгами, спортом, природою, часом з дітьми (в мене доньки-близнючки), смачною їжею, домашніми хобі (моє — випічка). У перспективі сподіваюся мати пасивний дохід, щоб займатись тим, чим хочу, не сильно хвилюючись про фінанси. Можливо, відкрию тиху кав’ярню біля дому, схожу на ту, де ми зараз. Коли ви втрачаєте розуміння сенсу того, що робите, настає вигоряння. Мені довелося його пережити. Це природно для людини, яка 10 років працює в одній компанії. Буває важко, коли робота мрії поглинається сірою рутиною та корпоративною бюрократією, а високі ідеали про опенсорс, відкриті дані й розвиток технологій стикаються з жорсткими реаліями виживання бізнесу. Такі потрясіння, як повномасштабна війна, цілковито перевертають уявлення про те, що має значення, а що — ні. Важко перейматись про технічні проблеми клієнта на іншій частині планети, коли під домом вибухає чергова російська ракета. Важливо не надто серйозно ставитися до невдач чи звинувачувати себе в непродуктивності. Спосіб подолати вигоряння — шукати сенс у тому, що ви робите, а якщо його немає, займатись чимось новим. Зараз мене підтримує сімʼя, творчість і можливість допомагати військовим. Уже 18 років я пишу пісні, співаю і граю на гітарі в гурті «Обійми Дощу», що виконує мелодійну прогресивну українськомовну рок-музику з витонченими струнними аранжуваннями. Я надзвичайно пишаюсь всім, що ми вже випустили, і ще більше — тим, що будемо випускати. Це дуже красиві пісні. Особливо ті, яких світ ще не чув, — з майбутнього, третього альбому, який ми зараз готуємо. За останні сім років ми вклали в нього багато любові та сил. Дуже радий, що маємо можливість працювати над альбомом і врешті-решт випустити. Багато українських виконавців з часом просто здаються, а надто ті, хто зосереджується не на успішності музики й адаптації під аудиторію, а на мистецьких проєктах, де головне — творчість. Тому що створювати музику за покликом душі і намагатися знайти для неї слухачів — це дійсно непросто. У сучасному світі з його перевантаженням інформацією складно змусити людину послухати нові пісні, познайомитися з новими артистами. А заробляти музикою в Україні взагалі майже неможливо. Зазвичай люди вкладають у це набагато більше ресурсів, ніж отримують. У мене є змога заробляти завдяки основній роботі й через це не переживати за фінансове забезпечення гурту. Тож я створюю музику, якою пишатимуся через десятки років, хай навіть вона не здобуде увагу масового слухача. Сподіваюся, що наш новий альбом побачить світ уже скоро. Перші сингли вийдуть навесні. Сам альбом — точно цього року. Він буде світлішим, обнадійливішим і куди менш похмурим, ніж наші попередні роботи. Тому в нього є потенціал залучити більше слухачів. Але це не просто питання вкладання грошей у рекламу. Це складна робота, коли треба щодня готуватися до концертів, писати пісні, придумувати пости для соцмереж, створювати відео, спілкуватися зі слухачами. Легше здобути аудиторію, коли це єдине, чим ви займаєтесь. Окрім цього, за всякої нагоди допомагаю військовим з картографічними завданнями. У цифрових системах, якими різні підрозділи ЗСУ послуговуються для планування операцій, розвідки, збору й аналізу даних, інтерактивна мапа часто є ключовим елементом. Й у цих системах активно використовуються і Leaflet, і Mapbox GL JS або його опенсорс-форк Maplibre, тому до мене нерідко звертаються військові по консультації. Дуже тішить, коли вдається допомогти із завданням, пов’язаним з мапами, або вказати правильний напрям рішення. Поки ти не служиш, психологічно важливо відчувати себе корисним хоча б у чомусь. - My library is used in the most famous data visualization experiment. Lord Agafkin 'about a career in the Mapbox, algorithms and experiences burning
Ukraine's unusual map was introduced in Zaporozhye
Ukraine's map exhibition has arrived in Zaporozhye. The object was founded by the Rhinesmen, and over the map, there were 58 factions from all regions of the country. Look at the strange map in Zaporozhye, the community library for youth. The Volterist object "Map of Ukraine" was created by the initiative for transitions from the Gulf of Oxni and Aleksy Murowton. They designed and built a wooden base to map the social entrepreneurs of Natalie and Dimra Polonenko. And they were able to create motor puppets, and they were able to guide them from all over the country: 00001, OX Olshansn, Zaporizhira Library for Starring 01: This exhibition that we have in the Zaporozhye library for youth is called "The Map of Ukraine" in the Obium. But you can read this name in a different way, and you can read it in a different way, and you can read it with names, and you can And there's a kind of symbolism in that, too. Because the mayors, the puppets that made puppets for this map have treated themselves for the purpose of connecting all the regions of Ukraine into one whole. The size of this map is 2 times 3 meters, only here is 71 miles. We have 58 leaders from all over Ukraine, even across the border. Inthologists, the idea of creating "Mother of Ukraine" became Oxna and Alekssa Murabaville with Donchsky, now they're moving to Ternopil. "1: 52 CKL 03: 03 "As Mrs. Octaan Murawev used to be an initiator and organist, the coordinator of this entire object, the 3rd of July, she put an ad on Facebook with an idea to create this object. And on August 24th, it was all ready and present. So, I know, about a month, I went to, "3: 33 SIX 2: This map is currently traveling in Ukraine because it was present on Ternopord in August last year and after that, it's placed in different cities every month. It was Franius, Ternoxius, Kyiv. She was a Blackwater, and now she's in Zaporozhye and after Zaporozhye goes to Dnieper. And the importance of this design is that this is essentially a map puzzle, because it's distributed and each area becomes a separate particle. 44 SKL 3: 41 "each master had to make a doll that had to present a specific region. And it didn't necessarily have to be that the staff had to make a doll that represented the region where it belongs. I mean, I could have had a master from Kharkiv, make the Wolin doll. "3: 57 CKL 5: 40 "Zaporizra region at" Mapi Ukraine "presents 3 dolls, which is interesting: These three dolls are only two dolls made by Zaporozhye. It's actually the female figure. This doll, the one with the arrows, is a little bit of SKL, which was made by a major Victoria Nintico. The second female figure, which is closer to the Danica region, is a puppet called Wilonnika. She was made by another Zaporozhye, Anna Necellum. And the figure of Kozak, who sits in the middle between the two female figures, had a male figure made out of Kharkiv, Julia Soplyaiva. What's interesting is that the scholars didn't agree with each other, they didn't communicate, they didn't know who was going to make a doll or what region. And what's on the map of the region of Zaporizu region is actually sitting on one color -- it's actually happened. " 6: 36 SZL 008, SEX Victoria Written by V. Directors of the Zaporiza Conference Library for the Year 00: 55 "This is a unique object, a unique map that came into the record book of Ukraine. No one's ever done this before. So we'd love to agree that this object is in the library. This map came to us in January months, for us, it was very symbolic, because it was in January months that we pointed out the day of the Council of Ukraine, and the map of the hug is exactly what the order of Ukraine and the unity of our state is. " 1: 29 SKL 02: "This map," this object is very interested in pores. People come two, one at a time, in nearly every day. " 02: 09 SKLE 2: We tell every human being to perform such a mini-tour. And individual and group. " 2: 23 CL 007 Olshansk, Zaporozhska Library for homage 00: The 11 "Youth Library can be visited to see the" Mother of Ukraine "live to 23 February." 00: 17 GIRL: ZX Olshansk - CCDs "Zaporozhye Full Library" 4: 16 "Minders made puppets that represent the traditional elements of Ukraine in a particular region, for example, was a embroidery on the puppets, or it could be some puppets that would reflect the reality of CE, for example, on this map, there are a few puppets dressed in the camouflage, or there's a Harson doll that's represented with waterwood 4: 45 SKL 4: On the map we see both women and men and children and even different animals and puppets made out of different materials. Most of these are tissues, but there are also dolls, like straw, kidney, string, even natural materials, the leaves of corn. " 5: 17 subscribe to the news of the United Assembly in Telegram and Viber - Ukraine's unusual map was introduced in Zaporozhye
Public organization «Sprava Hromad»
The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid! Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you! - Public organization «Sprava Hromad»
The gluttonous arms of Zeenski and Zurasin. Picture of the Day
President Valerious Zurvant was the head commander of the Armed Force of Ukraine since July 27, 2021 in February 8, 2013 - The gluttonous arms of Zeenski and Zurasin. Picture of the Day
The dinosaurs found the remains of the frogs that lived during the dinosaurs
The International Development Organist and Paleontologists have discovered the oldest of today's remains of frogs. Italian via & # 8217; A computer scan and found that the frog belonged to Gansubatraus qiliensis. Because of ancient times in the skulls of ancient cyclones, experts have suggested that it may have died during parking. In the process of reproduction, the male frog is often shown in the form of behavior, such as amflapses, or "hugs," or "hugs," or "clash down to the sledge and wraps its foreshadowed with foreheads while it lay on the ice. The researchers excluded [# 8230; ] - The dinosaurs found the remains of the frogs that lived during the dinosaurs
The daughter of Irina Gorova showed up in her father's arms: rare photo
The daughter of the Ukrainian producer of Iran Gorov rarely tells us about a private life. And the other day, I showed you a shot with my father. Full News Text - The daughter of Irina Gorova showed up in her father's arms: rare photo
For the nearest people: Beautiful greetings with the Day of Oxsan's angel in the aisles and poems
We welcome you to the nameday. May this beautiful winter day fill with sincere laughter, firm arms and fun laughter. We want no trouble spoil the holiday. Full News Text - For the nearest people: Beautiful greetings with the Day of Oxsan's angel in the aisles and poems
police psychologist from the Hemevevsky told me how to use arms
One of the effective psychological techniques to overcome fears during the war is hug. About this, on the eve of the World Day, the arms that date on June 21, told the police psychology police
Experts explained why hugs make us not only happy, but also healthy
Today, on the International Day of Love, the Ministry of Public Health (CPS) of Ukraine told us how these wonderful expressions of human emotion make us happy and healthy - Experts explained why hugs make us not only happy, but also healthy

What is wrong with this post?

Forgot password?
Captcha code

By clicking the "Register" button, you agree with the Public Offer and our Vision of the Rules