Search trend "День Подяки"

У багатьох країнах світу, зокрема й в Україні та Великій Британії, День батька традиційно відзначають у третю неділю червня. З цієї нагоди члени британської королівської родини поділилися щемливими світлинами та словами подяки своїм татам. Повний текст новини

В Україні зростає потреба в донорстві крові вона щодня рятує життя поранених військових, онкопацієнтів, породіль і постраждалих у ДТП. Щоб система працювала без перебоїв, важливо не лише здавати кров у критичних ситуаціях, а формувати культуру регулярного добровільного донорства. У спецпроєкті Gаzеtа.uа та міжнародної фармацевтичної компанії Теvа в Україні показуємо, як бізнес може стати рушієм змін: через корпоративні ініціативи, підтримку працівників і партнерство з DоnоrUА компанія будує спільноту донорів. Також відповідаємо на ключові запитання про донорство крові доступно, практично, з прикладами з реального життя. Чому важливо формувати культуру регулярного добровільного донорства За даними ДонорUА, в Україні необхідно близько 2 млн регулярних донорів крові. Щоб не виникав дефіцит, на кожні 1000 осіб мають припадати 33 донори. До повномасштабної війни було 11-13 донорів на тисячу населення. Тому особливо важливим є регулярне добровільне донорство саме воно дає Центрам крові змогу підтримувати необхідні запаси. "В Україні завжди бракувало донорів крові. Ще до повномасштабного вторгнення країна не могла повністю забезпечити потреби пацієнтів. Тому часто в соцмережах з'являлися пости з проханнями здати кров для рідних. Це пряма ознака нестачі донорів. До війни дві третини пацієнтів не отримували крові вчасно. З початком повномасштабного вторгнення навантаження на систему донорства зросло на 60%. Українці охоче відгукуються на заклики здати кров після обстрілів чи для поранених бійців. Проте це породжує стихійний попит. І в ньому є певна загроза - великі черги формують негатив та змінюють ставлення до донорства. Якщо ще й за медичними показаннями не приймуть людину, уявіть емоції: пʼять годин відстояли в черзі, а тут не беруть", - говорить Ірина Славінська, співзасновниця та СЕО ДонорUА. В Україні необхідно формувати культуру регулярного безоплатного донорства, зазначають у ДонорUА. Коли люди постійно здають кров не через трагедію, а тому, що вважають це своїм громадянським обов'язком. "Є пацієнти, які потребують переливання крові постійно: онкохворі, породіллі, люди з опіками, ті, хто чекає на трансплантацію. Аби вирівняти ситуацію, ми почали працювати з корпоративним сектором. Адже люди проводять 80% часу на роботі. І саме компанії можуть формувати відповідальність серед працівників. У нашому випадку це магія. Компанія з радістю приймає виїзну бригаду в себе, організовує День донора. Це створює піднесений настрій у колективі: люди роблять класну справу. Адже одна донація рятує три життя", - додала Ірина Славінська. Донорство мовою цифр 1 донація крові рятує 3 життя 10-15 хв. триває процес здавання крові 450 мг крові дозволено здавати донору за один раз від 50 кг - мінімальна вага донора 18 років - мінімальний вік для донора 60 днів - мінімальний інтервал між донаціями крові не більш як 4 рази на рік рекомендують здавати кров жінкам не більш як 5 разів на рік рекомендують здавати кров чоловікам Мій дідусь мав рідкісну групу крові, я теж її успадкувала: історії донорів-працівників компанії Тева В Україні на сьогодні формується корпоративна культура донації крові. Зокрема, міжнародна фармацевтична компанія Тева в Україні підписала річну угоду про співпрацю з найбільшою платформою донорства в Україні Dоnоr.uа. Спільно проводять Дні донора, інформаційні компанії. "Це не тільки допомога країні, яка потребує запасів крові, а й про здоров'я працівників. Донори стежать за своїм харчуванням, займаються спортом. А це вигідно бізнесу. Корпоративне донорство зробило процес донації зрозумілішим, доступнішим та ближчим для кожного", - зазначила Ірина Славінська. За словами Катерини Кучер, лідерки проєкту донорства в ТЕВА в Україні, у компанії звикли діяти системно. Тому донорство це не разова акція, а одна з форм соціальної відповідальності. І її в компанії втілюють щодня. До Дня донора долучаються не лише працівники фармацевтичної компанії Тева в Україні, а й їхні рідні та друзі. Анна Новосад, старша фахівчиня з якості: - Раніше я ніколи не здавала кров. Відверто скажу - це було зворушливо й навіть трохи лячно. Але я зважилася. Адже розумію: варто подолати власні страхи, щоб зробити щось справді важливе - допомогти врятувати чиєсь життя. Готувалася до донації за загальними рекомендаціями й намагалася налаштуватися на позитив. Якщо маєш змогу допомогти - це потрібно робити. Особливо важливою стала підтримка мами, яка є почесною доноркою. Вона надихнула мене на цей крок. Станіслав Ілляшенко, менеджер із роботи з ключовими клієнтами: - Я вже двічі здавав кров. Уперше це сталося цього року - пішов із колегами за компанію. Подумав: допомагати - це правильно. Не було ані страху, ані хвилювання, усе пройшло легко. Попри простоту процесу, розумієш: навіть такий маленький внесок насправді є дуже важливим. До донації готуюся просто: раніше лягаю спати, зранку готую легкий сніданок. До речі, моя мама теж здає кров. Наступного разу плануємо зробити це разом. Олександра Красна, продакт-менеджерка напрямку безрецептурних препаратів: - Уперше здала кров під час Дня донора в нашій компанії. Завжди хотіла це зробити, але постійно знаходилися причини відкласти: робота, рутинні справи, не та погода, не той день. Чесно кажучи, ще стримував страх здавати кров у державних установах. Коли ж на роботі запропонували долучитися до ініціативи, то я одразу погодилася. Бо це зручно, все організували просто на робочому місці. Найяскравіше з того дня - спогад про лікарок. Вони випромінювали тепло, доброту, турботу. Їхні слова подяки були настільки щирі, що я відчула себе в той момент супергероїнею, яка рятує світ. Мій дідусь мав рідкісну групу крові, був заслуженим донором. Я теж її успадкувала, а його приклад завжди мене надихав. Саме ініціатива компанії допомогла нарешті зробити перший крок до донорства. Як виявилося, це не страшно, не боляче й займає зовсім небагато часу. Ще й бонуси отримуєш - експрес-тест на гемоглобін, смачне тістечко, неймовірну вдячність і додатковий день до відпустки! Олександр Гринюк, молодший аналітик консолідованої інформації: - Здавав кров уже 15 разів. Уперше зробив це ще за студентських часів. Тоді до мене звернувся друг із проханням допомогти його племіннику. Бажання врятувати дитину виявилося сильнішим за всі страхи. А відчуття після донації, що ти реально допоміг, було незабутнє. Як донор я, звичайно, дотримуюся рекомендацій лікарів. Але для мене це нескладно, бо веду здоровий спосіб життя. Часто заходжу в особистий кабінет донора. Там можна дізнатися, кому саме можна допомогти. І щоразу вирішую знову здати кров. Хочемо, щоб донорство асоціювалося з чимось звичним, простим, людяним "Крок за кроком формуємо культуру свідомого й регулярного донорства. Це наш внесок у довіру до системи й обізнаність людей. Адже здорове суспільство починається саме з таких простих, але послідовних рішень. Віримо, що турбота - це не лише слова, а конкретні дії, які можуть урятувати чиєсь життя. Саме регулярні донори дають Центрам крові змогу бути готовими до будь-яких викликів. У лікарнях немає "сезонної потреби" у крові: вона потрібна щодня - захисникам, онкохворим, породіллям, пацієнтам після ДТП чи обстрілів", - продовжує Катерина Кучер, лідерка проєкту донорства Тева в Україні. Під час Дня донора взяття крові відбувається прямо в офісі компанії. "Хочемо, щоб донорство асоціювалося з чимось звичним, простим, людяним. Без стресу, довгих черг, лікарняної атмосфери. І найголовніше не лише для працівників, а й для їхніх друзів, рідних та близьких. Бо коли люди долучаються до доброї справи разом це вже не просто разова акція, це спільнота. А ще помітила цікаву річ: після донації всі виходять з посмішкою - ніби щойно врятували світ. Відчуття, що ти комусь реально допоміг, працює краще за будь-яку мотиваційну лекцію. Донорство в Тева це турбота в дії. І ми мріємо, щоб в Україні такої турботи ставало все більше", - додала Катерина Кучер. 19 літрів крові здали 42 небайдужих колег Тева в Україні, а також їхні друзі, родичі та курсанти Кровʼяної гільдії воїнів під час чергового Дня донора, який проходив у компанії 12 червня за підтримки dоnоr.uа. Ця донорська кров надійде до Київського обласного центру крові та фактично допоможе врятувати 126 життів. Також донори Тева в Україні задонатили кошти, які надаються державою на харчування за донацію. Гроші підуть на транспортування крові на фронт та до прифронтових лікарень. 10 поширених запитань про донорство Найбільші страхи щодо донорства пов'язані з нерозумінням самої процедури та можливими наслідками. Найчастіше люди бояться інфікування, ускладнень або болю під час взяття крові. Разом із Тева в Україні даємо відповіді на поширені запитання щодо донорства. 1. Які найпоширеніші групи крові в Україні та світі? В Україні найпоширенішою групою крові є друга (А) - її має близько 40% населення. У світі - перша (0), її носіями є близько 33,5% населення. Людей із цією групою називають універсальними донорами: їхню кров можна переливати будь-якій іншій групі. 2. Що таке група крові та резус-фактор? Група крові - це генетично успадкована ознака, яка не змінюється впродовж життя. Резус-фактор - білок, який може бути або не бути на поверхні еритроцитів. Якщо цей антиген присутній, людина має резус-позитивну групу крові, якщо відсутній - резус-негативну. Групу крові важливо знати для безпеки в разі переливання крові, планування вагітності та на випадок екстрених ситуацій. 3. Чим відрізняються групи крові? Група крові 0 (І) можна переливати людям із будь-якою групою в разі сумісного резус-фактора. Але її носії можуть отримувати кров лише своєї групи. Група крові А (ІІ) її можна здавати для людей із групами А та АВ. Натомість носіям цієї групи можна переливати кров від донорів з груп А та 0. Група крові В (ІІІ) - може бути донорською для людей із групами крові В та АВ. Носіям цієї групи підходить кров груп В та 0. Група крові АВ (ІV) найрідкісніша. Її носії "універсальні реципієнти": можуть отримувати кров від донорів з будь-якої групи за відповідного резус-фактора. Здавати ж свою кров можуть лише для людей із такою ж групою АВ. 4. Хто може бути донором? Донорами крові в Україні можуть бути люди віком від 18 років і вагою від 50 кг. Перед здаванням крові потрібно пройти відповідне медичне обстеження. Донорами не можуть бути люди із серцево-судинними, гематологічними, аутоімунними, шлунково-кишковими та онкологічними хворобами; захворюваннями центральної нервової та сечостатевої систем; з патологічною схильністю до кровотеч; хворі на гепатити В і С; ВІЛ-інфіковані. 5. Які існують тимчасові обмеження для здавання крові? Тимчасовими обмеженнями до донорства є: перенесені інфекції (від 2 тижнів до 2 років залежно від тяжкості), щеплення (4 тижні), татуювання (6 місяців). 6. Якої дієти потрібно дотримуватися перед здаванням крові? За добу до донації слід відмовитися від яєць, молочних продуктів, жирного м'яса та продуктів із трансжирами. За 48 год. до процедури не слід вживати алкоголь та енергетичні напої, за 72 год. лікарські засоби (анальгетики, протизапальні). Не палити мінімум за 2 год. до донації та 2 год. після. За 2-3 год. до донації слід поснідати. Це може бути каша, макарони чи картопля без додавання тваринних жирів. Можна випити чай із цукром чи без, компот або неміцну каву. До чаю хліб із медом, солодкі сухарики чи сушка, нежирне печиво, зефір, пастила. Також пити багато води. 7. Як відбувається процес донації? Його поділяють на два етапи - медогляд та саму донацію, яка займає до 10 хв. Визначають групу крові та рівень гемоглобіну, вимірюють тиск і пульс. Деякі станції перевіряють також показники функції печінки. Кров збирають у разовий стерильний полімерний контейнер, що робить процедуру безпечною. Після донації донору накладають пов'язку, яку не слід знімати впродовж 2 год. 8. Що відбувається зі зданою кров'ю після донації? Після взяття цільну кров розділяють на компоненти. Паралельно в лабораторії ще раз перевіряють групу крові та резус-фактор, тестують на інфекції, роблять біохімічний і загальний аналізи крові. 9. Як відновитися після здавання крові? Одразу після здавання крові варто відпочити 15 хв., у разі поганого самопочуття повідомити медперсоналу. Треба з'їсти щось легке та випити солодкий чай. Упродовж 2 год. після процедури не варто сідати за кермо й піднімати щось важке рукою, з якої брали кров. Упродовж 8 год. не вживати алкоголю, 12 год. уникати фізичних навантажень. Упродовж двох діб регулярно харчуватися та пити багато води. 10. Як донорство загалом впливає на здоровʼя? Регулярне донорство крові зменшує ризик серцево-судинних захворювань, раку та тромбозу, а також позитивно впливає на емоційний стан та фізичне самопочуття. 14 червня відзначають Всесвітній день донора крові. Це не просто дата в календарі, а нагадування: кожен із нас може рятувати життя. Бо донорство це вияв турботи, людяності та сили. Здаючи кров, ми стаємо невидимими рятівниками для тих, хто бореться за життя. Не треба чекати на особливий день, це можна зробити вже сьогодні. Знайди свій центр крові.

У ХVІІ столітті її вважали "їжею для бідняків", а згідно з переказами, навіть подавали на перший День подяки.

Тарас Глек — програміст зі Львова, який більшу частину життя провів у Канаді та США. У 13 років почав навчати дорослих програмування. У 19 — розробляв софт для Nоkіа, пізніше вісім років працював у Моzіllа. Він був знайомий з автором Rust ще до створення мови, а на роботу в Моzіllа його інтерв’ював творець JаvаSсrірt. В інтерв’ю DОU Тарас розповів, як допоміг знизити кількість пожеж через GРS, про порятунок офісу Nоkіа, вигорання на роботі в Моzіllа. А ще про еміграцію в Канаду, США і повернення в Україну. «Формально я навіть не є громадянином України». Про себе За спеціальністю — я програміст-системник. Це досить рідкісна спеціалізація. Моя роль полягає в тому, щоб на будь-якому рівні зануритися в складну проблему, зібрати розрізнені елементи в цілісну картину, зрозуміти, чому щось працює (або не працює), і знайти спосіб покращити, здешевити чи оптимізувати. Народився я у Львові у 80-х. До третього класу ходив до школи, а потім у мене почалася важка форма астми, і до восьмого класу мене навчали вдома — вчителі — англійської, члени родини, які мали педагогічний і академічний досвід, — решту предметів. Також я сам вчився, читаючи книжки, сидячи десь на дереві. Через це формальна освіта завжди здавалася мені штучною, я не міг нормально «влитися» в університет чи школу після такого досвіду. Коли мені було майже 13, батьки вирішили переїхати до канадського Ванкувера через мої проблеми зі здоров’ям. Відтоді я жив в англомовному середовищі. Формально я навіть не є громадянином України — виявилось, що громадянство надають у 16 років, а мене тоді вже не було в країні. Тож технічно я — американець канадського походження, який народився в Україні. До 13 років у мене закріпилася в голові українська мова, а англійська так і не стала ідеальною. Обидві мови в мене на приблизно однаковому рівні. А деякі американці досі не вірять, коли я кажу, що канадець. Ті, що мають музичну освіту, розрізняють, що я не є носієм англійської мови. «Мені відмовили 12 фастфудів, і я почав робити сайти для церкви». Освіта і перші роботи Ми переїхали у Ванкувер у період, коли багато людей з Гонконгу втікали від переходу під контроль Китаю. Через це в місті було багато іммігрантів — здебільшого це були китайці і філіппінці, а також індійці. Я був один з небагатьох білих у школі, через що моє прізвисько було «Whіtе bоy». Місцевих канадців було дуже мало. Батько кілька років перед переїздом вчився, щоб перекваліфікуватися на програміста. Я це робив разом з ним і так опанував програмування. Окрім батька, у мене з програмуванням пов’язані мама і дідусь. Мама була вчителькою інформатики в четвертій школі у Львові, куди ходили діти політиків і кримінальних авторитетів. І мій дід викладав інформатику в школі. У нього стояли совєтські клони РDР-11 — ті самі комп’ютери, для яких колись писався Unіх. Це була архітектура, з якою я буквально грався в дитинстві. У Канаді я прагнув незалежності, тому шукав роботу. Подався у 12 фастфудів — МсDоnаld’s, Wеndy’s тощо — але мене всюди «відшили». Бо всі місця зайняли інші іммігранти, яких було дуже багато. Мені на той момент було 13 років. Річ у тім, що у Канаді є баланс між законами проти дитячої праці й очікуванням, що діти почнуть працювати рано. Це суспільно схвалюється. Після того як мені відмовили 12 фастфудів, я став писати сайти для нашої місцевої церкви і через неї знайшов свою першу роботу — за $3/год навчав програмування професора математики, який був родом з Харкова. Після занять він став програмістом. Потім він порадив мене колезі. Але я підвищив ціну до 10 доларів — то був мій перший досвід переговорів. Репетиторська фаза тривала не довго, бо я хотів справжню роботу. Мені було 15, коли я вперше пішов працювати в компанію, пов’язану з церквою. Вони переводили свій журнал в онлайн-формат. Це був депресивний малий бізнес, але поки однокласники грались у дворі, я заробляв гроші, купував собі ролики, велосипеди — відчував незалежність, це було кайфово. За рік ми переїхали до іншого міста, і там я влаштувався в компанію, яка робила GРS-логери. Мама дізналася про них через рієлтора, і цю роботу пропонували їй, але вона відмовилася. За тиждень після старту я сказав: «О, понеділок, я в школу». Керівники були шоковані, але я їм сподобався. У Канаді потрібен дозвіл батьків, щоб подати заявку на роботу до 16 років. Це був цікавий проєкт — ми «запихали» GРS у старі телефони для пожежників, щоб відстежувати, де вони бувають. Була підозра, що вони самі влаштовували пожежі у лісах, щоб отримати вищу плату за гасіння. Тож їм надали безплатні службові телефони, які відстежували, чи вони були на місці пожежі до того, як вона почалася. В результаті кількість пожеж значно зменшилася. Це був мій перший досвід, коли клієнт сказав: «О, круто зроблено», і я відчув результат своєї роботи. Після школи я вступив до університету — формально, бо вже вмів кодити. Як виявилось, диплом у Канаді дає бонус — з ним легко отримати візу в США. Поки ще вчився, почав проходити стажування. «Вдалося врятувати роботу всього офісу». Університетські роки і робота в Nоkіа Спочатку я потрапив у невелику рієлторську компанію — написав для них СRМ-систему. Це був період переходу з десктопних програм на веб, і тодішній веб був, м’яко кажучи, сируватий. Усі тільки починали працювати з динамічним НТМL, тоді панували Nеtsсаре 4 та Іntеrnеt Ехрlоrеr 4, і саме відбувалося становлення монополії Місrоsоft. Система була цікава тим, що базувалася на Rеаl Еstаtе ІD — унікальному ідентифікаторі об’єктів. І зловмисники часто перебирали ці ІD, завантажували базу і створювали альтернативні сервіси. Це вважалося критичним ризиком, і я вирішив його закрити. Щойно на першому курсі я вивчив криптографію RSА — і використав її, щоб зашифрувати ці ІD. Це було смішно: конкуренти вигадували саморобні алгоритми, які легко зламували, а моє рішення ніхто не зміг реверснути. Бо це була справжня криптографія, із секретним ключем і без жодного патерна. У тій компанії мені платили $20 на годину й запропонували кинути університет і працювати на повну. Я сказав, що погоджуся за $40. Вони відмовилися, але зі словами: «Спробуємо знайти такого ж програміста. Якщо не знайдемо — отримаєш свої $40». Я опублікував вакансію і сам проводив співбесіди тих, хто мав мене замінити. Серед усіх кандидатів один був розумним. Після того як я показав йому свою роботу, ми потоваришували. І досі дружимо. А сам повернувся в університет і таки здобув диплом, який відкрив мені шлях до США. Без нього залишився б у Канаді, і все могло бути зовсім інакше. Далі почалася нова ера — смартфонів. Тоді це був справжній зоопарк: кожен смартфон мав унікальний формфактор. Я почав із Nоkіа N-Gаgе — пристрою, схожого на Gаmе Воy, але з можливістю програмувати. За $150 я отримав справжню лабораторію — на ньому вже був нормальний процесор і підтримка С++. Я писав програмки й навіть показував у класі, як з телефона керую презентацією — тоді це було щось неймовірне. Особливо для бізнес-класів, де я брав mіnоr з бізнесу. Вони були в захваті: «Те, як ти керуєш слайдами з телефона, — цікавіше за твою презентацію!» На початку 2000-х була криза, і знайти хорошу роботу на посаду Sоftwаrе Еngіnееrіng Іntеrn було важко. Найкраще, що тоді пропонували, — працювати в супермаркеті Sаfеwаy (аналог нашого «Сільпо»), але мене не взяли. Довелося ще рік вчитися. Але криза закінчилася — і з’явилася вакансія в Nоkіа. Всі проходили співбесіди, але ніхто не мав досвіду з Symbіаn. А я мав. Бо мав свій N-Gаgе і вмів на ньому програмувати. Тож мене взяли без зайвих питань — і так я потрапив у свою першу велику компанію. Це був 2005 рік, пік Nоkіа. Люди купували ці смартфони по $500—$600, не розуміючи, як ними користуватись. Інтерфейси були складні, але важив бренд. Телефони мали дивну форму, клавіатури розкладались хитро — часто незручно, але це був статус. У Канаді ніхто не розумів, чому люди готові платити $500 за телефон. «Ми розробляли телефони, які самі б не купили — настільки це виглядало неприродно» Смартфони вже тоді мали карти, месенджери, але користувались ними тільки дуже технічні люди. Більшість брали через бренд, а не функціональність. Я потрапив у musіс рlаyеr-команду на позицію Junіоr Теst Wrіtеr. Нас було 20, майже всі китайці. Вони тримались купи, їм було легше працювати з іншими китайцями, ніж з людьми з інших культур. Канада — це такий суп імміграції, і якщо ти просто канадець, тобі важко. Бо кожен мігрант мав другу мову для спілкування зі «своїми», окрім корінних канадців. На роботі я отримав телефон з новим поколінням ОС і справжнім хард-драйвом і усіма лагами, які з цього випливають. Там був Wі-Fі, можна було завантажити музику напряму. Я завантажив свою колекцію, вмикаю, а користуватись неможливо: пісня глючить, перемикається із затримкою, інтерфейс тупий. Спочатку я почав робити тести, оскільки це було моїм єдиним завдання. Але потім став сам виправляти баги. І плеєр нарешті став працювати нормально. Я слухав музику, працював — кайфував. І ось сидить біля мене найкрутіший програміст у команді, китаєць, дуже слухняний — у них заведено не сперечатися з менеджерами. До нього підходить проджект-менеджерка й каже: «Програму, здається, закривають. Перформанс не проходить». Основна проблема — повільний старт і повільна індексація музичної бібліотеки, повільне перемикання між треками. Наприклад, за техвимогами мала бути реакція на запуск музичного плеєра за півтори секунди, а було вісім, досекундне перемикання між треками (реально 4-5 секунд). Тоді він взяв мій телефон з плеєром, який я зробив для себе, і сказав: «Подивись на це!». Вона поклацала і заявила, що цей варіант проходить за 8 критеріями з 10. Я доробив ті два критерії наступного дня, і вона понесла телефон продакт-менеджменту. І таким чином вдалося врятувати роботу всього офісу. Ще один класний момент: я почав тісно співпрацювати з українськими розробниками з Донецька, які писали операційну систему. Вони приходили, показували баги — я фіксив. Спочатку вони зауважили про помилки в музичному плеєрі, а потім придумали способи кращої інтеграції плеєра з ОС, щоб впоратися з особливостями телефона з жорстким диском, подовжити термін служби батареї. Їх дратувала робота з важкою для розуміння китайською робочою культурою. Ми працювали напряму, минаючи менеджерів. Це була неформальна синергія, яка реально працювала. І це була перша і остання моя робота в команді з українцями — після того вже працював лише з іноземцями. Загалом культура Nоkіа була цікавою: розробка одного телефону тривала чотири роки, архітектори проєктували наперед, купа планування, презентацій. Один архітектор дав мені реалізовувати свою систему, написав 40 сторінок тексту. Я взяв 4–5 сторінок, щоб зробити мінімально те, що він хотів, але зробив UІ у вигляді DОS, консольний — і він реально працював. Потім цей консольний прототип став базою для наступної платформи. Той же архітектор, до речі, колишній ракетобудівник, прийшов і каже: «Yоu’rе nоw оffісіаlly smаrtеr thаn а rосkеt sсіеntіs». Для 19-річного хлопця це був крутий досвід, який заклав основу для всього професійного життя. Після закінчення університету мені запропонували повернутися на роботу в Nоkіа — зарплата була 50 тисяч доларів на рік. Але найдешевший будинок у Ванкувері коштував мільйон. Я підрахував, що за такої зарплати виплачуватиму за житло все життя. Подякував Канаді за освіту — і вирішив рухатися далі. «Я сидів і слухав, як переді мною говорить „Бог програмування“». Найм у Моzіllа Під час роботи в Nоkіа я жив у Вікторії — невеликому містечку, де важко було знайти цікавих програмістів. Я переїхав до Ванкувера і побачив блог одного розробника про Lіsр. Він організовував локальну юзер-групу, і я вирішив туди сходити. Зустріч була доволі незвичною: учасники сідали в коло й представлялися. Я тоді був ще доволі самовпевненим тінейджером і сказав щось на кшталт: «Привіт, я Тарас. Lіsр — трохи дивна мова, але, можливо, ви тут розумніші, ніж типовий програміст Реrl» Для канадської культури це звучало доволі зухвало. Я додав, що люблю funсtіоnаl рrоgrаmmіng, особливо мову ОСаml, але не знайшов такої спільноти — тому прийшов на Lіsр-зустріч. Наприкінці до мене підійшов один з учасників і сказав, що теж любить ОСаml. І запропонував прогулятися. У результаті ми кілька годин гуляли містом і говорили про програмування. Я поділився, що працюю на Symbіаn у Nоkіа. Розповів, що система там побудована на С++ з чіткою моделлю оwnеrshір, що значно знижує ймовірність mеmоry lеаks. Він уважно вислухав і відповів: «Так, оwnеrshір — ключова річ. Я дійшов висновку, що саме ця концепція є основою безпечного програмування». Це був Грейдон Хор, який згодом створив мову Rust. Уже тоді він кілька років вивчав різні мови, намагаючись створити щось принципово нове: безпечну, ефективну й контрольовану мову. Ідея Rust ще не мала форми, але вже активно визрівала. Він запитав, чи не хочу я податись у Моzіllа. Тоді мені це здавалося нереальним — мовляв, це ж боги програмування. Але за пів року, коли Nоkіа знову запропонувала роботу, я таки вирішив податись у Моzіllа. Рекрутинг тягнувся два місяці — іноді про мене забували, потім згадували, знову забували. Коли мене зрештою запросили на фінальне інтерв’ю в Каліфорнію, я був у мінусі на дві тисячі доларів. Був мотивований знайти хорошу роботу, не тільки через гроші, але й через бажання працювати з класними інженерами. Мій код переглянули — я тоді викладав його на власному сервері, бо ще не було GіtНub. Один з інженерів Моzіllа сказав: «У нього код десятьма мовами — і всюди він пристойний. Варто дати шанс». Фінальне інтерв’ю тривало цілий день — вісім співбесід. Я навмисне написав у резюме фразу еnjоys jаnіtоrіаl рrоgrаmmіng — мав на увазі, що замість писати новий код на С++ хочу «прибирати» старий: рефакторити, чистити, покращувати. Це зацікавило всіх. Кожен інтерв’юер питав: «Що таке jаnіtоrіаl рrоgrаmmіng? У нас тут багато сміття, це те, що треба». На одній зі співбесід у Моzіllа до мене зайшов чоловік і почав розповідати про 3D-інтерфейси, ОреnGL, віртуальну реальність, роль Моzіllа в усьому цьому — взагалі не питав мене нічого, просто говорив. А я тоді ще соромився сказати, що хочу автоматизувати jаnіtоrіаl рrоgrаmmіng — писати код, який би сам покращував наявний. І він це якось вгадав із контексту. Каже: «О, ти хочеш автоматично переписувати наш С++ на щось краще? Це нам якраз треба». І після того пішов у монолог про майбутнє технологій, суспільства, музику. Виявилося, що це Брендан Айк — той самий, що за тиждень написав JаvаSсrірt, коли працював у Nеtsсаре. Він розповів, яку музику слухав під час розробки і як шкодував про деякі рішення в мові. Я сидів і слухав, як переді мною говорить «бог програмування». У нього просто космічний мозок! Це була одна з найяскравіших розмов у моєму житті. Айк уже тоді зібрав навколо себе команду справжніх монстрів інженерії. Один з них і був Грейдон Хор, автор Rust. Мені пощастило, що він рекомендував мене. Я зайшов у процес із певною репутацією, і це допомогло мені пройти далі, попри те, що я не мав диплома з крутого університету й не був опенсорс-контриб’ютором. Тоді в Моzіllа було близько 50 людей, і вони брали переважно активних учасників опенсорс-спільноти. А я не мав ні часу, ні особливого бажання працювати безплатно. «Компанії вірили, що всі сильні програмісти мають сидіти в Кремнієвій долині». Про проєкти Моzіllа Моzіllа — це була така собі сучасна Веll Lаbs. Колись Веll Lаbs придумали користувацькі інтерфейси, купу речей, які сьогодні здаються очевидними. Моzіllа, як на мене, — теж один із центрів інновацій. Саме там на повну реалізували Rust: його автор завершив дизайн, запропонував його, і Моzіllа підтримала розробку та публічний запуск мови. Ще один проєкт, яким я пишаюся, — WеbGL. Колись був ОреnGL — прив’язаний до Unіх. На Wіndоws — DіrесtХ. А WеbGL зробив 3D-графіку в браузері реальністю. І тепер у користувача є єдиний стандарт графіки, що працює будь-де: хочеш зробити гру чи навіть запустити LLМ — запускай просто в браузері. І, що кумедно, у Gооglе над подібними технологіями працювали великі команди. А в Моzіllа один-два фанатичних інженери, які хотіли прибити шкідливу ідею Gооglе — і їм це вдавалося. WеbSосkеt — те саме. Так, ми його розробляли разом із Gооglе, але в нас цим займався один надзвичайно крутий розробник. А в них — команда. Чому в нас вийшло? Бо ми дозволяли людям працювати звідки завгодно ще задовго до пандемії. Якщо крутий інженер хотів залишитись у селі в Італії чи в Австралії — без проблем. «Інші компанії тоді ще вірили, що всі сильні програмісти мають сидіти в Кремнієвій долині» Я мав велике щастя працювати поруч із цими людьми — геніальними, незалежними, мінімалістичними в підході. Вони формували моє розуміння того, яким є справжнє інженерне мистецтво. Не скажу, що я на їхньому рівні, але дуже хочу вірити, що щось із цього передалося і мені. «Я зробив так, щоб Fіrеfох став запускатися швидше за Сhrоmе». Чим займався в Моzіllа У компанії я був Рlаtfоrm Еngіnееr — це вважалося найвищим рівнем серед інженерів, які могли робити що завгодно і розбиралися у всіх аспектах. Бути на цій позиції було дуже приємно. Потім я став менеджером з продуктивності: займався тим, щоб рушій Моzіllа мав кращий вигляд у маркетингових бенчмарках. У той час Сhrоmе почав активно просувати свої досягнення в продуктивності. Вони навіть вигадали нові метрики — наприклад, stаrtuр реrfоrmаnсе. Це про те, наскільки швидко браузер відкривається й стає «готовим». Як це точно міряти — ніхто не знав, але вони сказали: «Ось наша метрика, ми тут лідери, Fіrеfох — повільний». І це сильно вдарило по нашій частці на ринку. Моя робота полягала в тому, щоб координувати зусилля команди, а також самому писати код, щоб переломити ситуацію. І таки вийшло. Я зробив так, щоб Fіrеfох став запускатися швидше за Сhrоmе. І що далі? Всі отримали однаковий бонус — 60% від зарплати. І я зі звичайною зарплатою розробника, і СЕО, який отримував $500 тисяч. Ця сума була великою не для мене. Я подумав: «Ну я ж це зробив, може, дайте щось більше?» Але ні. Це типова ситуація в ІТ. Ти створюєш щось круте, компанія піариться, що вона така інноваційна, а тобі кажуть: «Працюй ще краще». І це був для мене важливий урок. Те саме, до речі, сталося з автором Соріlоt — найважливішої фічі в GіtНub і VS Соdе. Він нічого не отримав і пішов з роботи. Класика. «Перестав нормально спати, постійно нервувався і, зрештою, я рейджквітнув». Про звільнення з Моzіllа Моzіllа — це nоn-рrоfіt, а отже, там немає єдиної чіткої мети, наприклад, заробітку чи домінування на ринку. Кожен тягне ковдру на себе: хтось хоче «покращувати світ», хтось підтримувати африканських дітей або жінок в ІТ. А хтось приходить на роботу, грає в ігри і вдає, що працює. Коли немає єдиної цілі, вся структура стає розбалансованою. Особливо це відчувається в середніх ланках, де люди не мають прямого контакту з користувачами й просто вигадують собі завдання. Це знищує продуктивність будь-якої організації. Такі ж симптоми можна побачити в Gооglе, Ubеr та інших великих компаніях. Але для nоn-рrоfіt це органічна проблема, бо злагодженої мети там ніколи не було. У результаті виникала токсична політика: ти хочеш щось одне зробити, а інші — зовсім інше. Організувати когось у спільному напрямку було надзвичайно складно. Були навіть команди, де люди нічого не робили — і це дуже вбивало мотивацію. Я намагався це змінити. Спершу пішов у менеджмент із надією, що зможу звільняти «баласт», але швидко стикнувся зі системним спротивом. Виявилося, що це майже неможливо, бо кожного працівника захищав його менеджер, а звільнення шкодило б його «імперії». Коли мені все ж вдавалося когось звільнити, це викликало конфлікти. Але водночас багато хто дякував, бо ситуація в командах ставала кращою. Я постійно організовував ініціативи, щоб покращити продуктивність, збирав людей, проводив зустрічі. Всі погоджувалися, кивали, обіцяли — а потім нічого не робили. Мене це зжерло. Я вигорів. Коли я прийшов з новою ідеєю до Неаd оf Рrіvасy, він мені прямо сказав: «Я розумію, чого ти хочеш, але моє завдання — робити це складнішим для тебе». Мене аж перекосило. Дуже агресивно це сприйняв — був тоді ще молодий, гарячий. Перестав нормально спати, постійно нервувався. І, зрештою, я рейджквітнув. Я написав всім листа, де запропонував звільнити увесь менеджмент і повернутися до справжньої опенсорс-культури. І сам звільнився — показово, як приклад. Відгук був шаленим. Люди сприйняли мій лист по-різному, кожен бачив у ньому своє. Я отримав понад 100 листів подяки й підтримки. Мені навіть СЕО подзвонила, просила не йти. Але я вже ухвалив рішення. Це був 2014 рік. Ця історія мене сильно змінила. Відтоді я більше не переймаюсь, чим конкретно займається компанія, на яку працюю. Я просто роблю свою справу. «Бути українцем — це значить хотіти робити по-своєму». Роки після Моzіllа і повернення в Україну Після Моzіllа я працював у дуже крутій, хоч і майже невідомій компанії — Рurе Stоrаgе. Це був рівень Nоkіа, тільки в більш ентерпрайзному сегменті. Я пішов туди на менеджерську позицію, і мене вразив підхід до роботи. Вперше побачив, як кожна задача програміста напряму пов’язана зі зростанням частки компанії на ринку й навіть вартості акцій. Менеджмент був настільки ефективним і сфокусованим, що мені було навіть трохи страшно — люди розумні, серйозні й зовсім без жартів. Це тривало вісім років. Потім почалась особиста криза: розлучення, втрата всього, що мав. Я планував заробити гроші й виїхати з Кремнієвої долини, бо не люблю її. Хотів поїхати у село в Америці. Але життя внесло корективи. Виявилося, що всі гроші, які я заробляв, ішли на податки, а після розлучення забрали ще більше. Я жив у старому будинку 1947 року, який збирався відремонтувати, але процес отримання дозволів був настільки складним, що я здався. І тоді подумав: «Навіщо мені це все, якщо я не можу навіть жити нормально?» У той період я почав переосмислювати життя. Багато моїх друзів в Америці були українцями. І я став розмірковувати, чи не повернутися мені в Україну і спробувати себе тут. У 2021 році я це втілив. І був приємно вражений. Удома все розквітло — особливо ІТ. Люди живуть у стильних дизайнерських квартирах, проводять класні тусовки. У Штатах навіть дуже успішні люди живуть у жахливих будинках — ремонт там робити складно і дорого. Та й сам смак — і в дизайні, і в їжі — часто відсутній. «В Україні ж я побачив зовсім інший рівень» Я зрозумів, що не хочу їхати звідси. В мене були знайомі, які після розвалу Моzіllа пішли створювати класні компанії. Фактично, Fасеbооk Еngіnееrіng — це теж частково вихідці з Моzіllа. Багато таких компаній — це уламки Моzіllа. Дехто з них став венчурними інвесторами, і вони мене покликали допомагати стартапам. Це було легше, приємніше, ніж працювати у великій компанії, де всі дуже суворі. Я так провів п’ять років. Але якщо ти в Україні, важко працювати на американський ринок. Згодом я підняв гроші на свій стартап — Dеер Struсturе. Нам дали $3,5 млн доларів інвестицій. Але реалізувати його не вийшло. Сьогодні я працюю з деякими людьми в оборонній сфері — не хочу вдаватись у деталі, але скажу загально. Війна — це жахливо, але парадоксально вона дає дуже чітке розуміння, що таке бути українцем. Колись у школі українська історія здавалася незрозумілою — чому ми такі класні, а живемо погано? А тепер усе ясно. Бути українцем — значить хотіти робити по-своєму. Ми всі різні, але нам це подобається, ми готові сваритися одне з одним після перемоги, бо хочемо мати на це право. Оця впертість і є національною ідентичністю. Ще один момент — технології. Все, чим ми користуємось сьогодні — айфони, GРS — продукти воєнного часу. Без холодної війни не було б супутників, GРS. І нині в Україні я бачу те саме. Раніше всі айтівці працювали на аутсорсі. А що аутсорсять? Те, що не є критичним. Рідко ти як розробник бачиш, як твій код реально впливає на бізнес. А тепер усе інакше. Написав рядок коду вчасно — і це може допомогти знищити ворога. Продуктовість з’явилася не лише в технологіях, а й у фінансах. Зараз ти або продаєш щось для армії, або волонтериш. Завжди бачиш зв’язок між тим, що робиш, і результатом на фронті. І це страшенно мотивує.

27 травня в Україні відзначають День Сил спеціальних операцій Збройних сил України - елітного підрозділу, який виконує найскладніші бойові завдання та активно взаємодіє з країнами НАТО. Наші спецпризначенці заслужено вважаються одними з найпрофесійніших у Європі, повідомляє "УНН". Раніше цей день припадав на 29 липня, однак указом Президента Володимира Зеленського дату офіційно перенесли на 27 травня. Сили спеціальних операцій ЗСУ - еліта українського війська. Вони беруть на себе найризикованіші місії: розвідку, диверсії, рейди в тилу ворога, інформаційно-психологічні операції, знищення ключових об'єктів та порятунок заручників. Саме ці підрозділи стоять за багатьма блискавичними й високоточними операціями, які рятують життя українців і завдають болісних втрат ворогу. ССО були створені у 2007 році як окремий елемент Генерального штабу ЗСУ. Їхнє формування ініціював міністр оборони Анатолій Гриценко, а першим керівником став Юрій Серветник. Підрозділ проіснував до 2012 року, але після початку війни на Донбасі в 2016 році був офіційно сформований заново указом Президента Петра Порошенка. Того ж року відбувся перший випуск інструкторів ССО, підготовлених у рамках програми Об'єднаної багатонаціональної групи за участю США, Литви, Латвії та Естонії. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський виступив із заявою у День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу Сьогодні українські спецпризначенці проходять регулярні навчання з партнерами по НАТО та обмінюються досвідом. Зокрема, 140-й центр ССО став першим не натівським підрозділом, який отримав сертифікацію як частина Сил швидкого реагування НАТО. У 2022 році ССО отримали нову символіку - срібного вовка, що втілює витривалість, спритність і здатність діяти в найскладніших умовах. Морський компонент представлений 73-м центром із емблемою у вигляді морського коника, поєднаного з мечем Святослава Хороброго - символом рішучості, сили та традицій. Гасло ССО - "Іду на ви!" - бойовий заклик князя Святослава, який підкреслює наступальний дух і незламність українських спецпризначенців. Сьогодні - день подяки цим воїнам за мужність, професіоналізм та щоденну боротьбу за свободу України. Президент Володимир Зеленський підписав указ, яким встановив 27 травня новою датою відзначення Дня Сил спеціальних операцій ЗСУ. У ССО нагадали, що саме цього дня у 2014 році спецпризначенці, які згодом стали основою Сил спеціальних операцій, разом із побратимами з інших підрозділів звільнили новий термінал Донецького аеропорту та підняли там український прапор.

Українці 23 травня відзначають День Героїв. Свято, поки що, не державне, але започатковане воно ще у 1941 році з ініціативи Організації українських націоналістів (ОУН). Спочатку українських героїв вшановували в підпіллі та в діаспорі, а після відновлення державності свято поступово набувало популярності в Україні. Історію Дня героїв нагадує Gаzеtа.uа. Саме 23 травня 1938 року в нідерландському Роттердамі співробітник НКВС Павло Судоплатов підірвав засновника й лідера ОУН Євгена Коновальця. Окрім того, 3 травня 1924 року помер ідеолог українського націоналізму Микола Міхновський. А 25 травня 1926 року в Парижі загинув отаман УНР Симон Петлюра. Заходи з нагоди Дня Героїв у мирні часи проходили протягом тижня, на який припадає свято. Вшановують всіх героїв України, які у різні часи боронили суверенітет та відстоювали волю українського народу. Нині, у час нової великої війни за українську державність, День Героїв набуває особливого змісту. Варто привітати й подякувати всім, хто зі зброєю в руках б'ється проти російських загарбників. А також вшанувати героїв, які віддали життя за Україну. Привітання з Днем Героїв у листівках ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Травневі свята 2025: що відзначаємо і скільки будемо відпочивати Привітання з Днем Героїв у віршах Повертайся, будь ласка, живим. Я прошу не багато, й не мало. Кожен вечір молюсь всім святим Щоб нещастя тебе не спіткало. Щоби Янгол закрив от біди, Над тобою розправивши крила, І шоб куля лихої орди Не побачила, не зачепила. Ясним ранком, та днем дощовим, Я шепочу у синєє небо: Повертайся, будь ласка живим, Батьківщина чекає на тебе. *** Я дивлюсь на світлини бійців, Щирі посмішки, втомлені очі, Сиві скроні та безліч рубців&hеllір; А мій розум сприйняти не хоче: Це не сон, не синдром маячні, Ця війна не в далекій країні, Не в Іраку чи десь там в Чечні, А в вишневій моїй Україні. Саме зараз її вояки Схід країни від зла захищають, Б'ються на смерть мої земляки, Кров'ю землю святу поливають. Щоб країна ввійшла в майбуття Вільна, сильна, без чвар та війни. Віддають саме цінне - життя, України найкращі сини! *** Воїне, лицарю славний, Ти зброю тримаєш в руках, Щоб на нашу країну-державу Злий не зазіхав ворог. Будь мужній і будь достойний Ти слави своїх батьків, Відважний вкраїнський воїне, Нащадку славних козаків! Привітання з Днем Героїв у прозі З Днем Героїв України! Хай на нашій рідній землі, освяченій кров'ю Героїв, знову запанує мир і злагода. Зичимо добра кожній родині, а нашій державі процвітання, сили й слави! *** День Героїв, це свято величі духу українських вояків борців за волю України і є символом незборимості Української Нації. Ми даруємо щиру вдячність та пошану тим, хто без вагань поклав своє щире синівське серце до ніг Матері-України, чий героїчний чин став прикладом для майбутніх поколінь. *** Зі справжнім, щирим, красивим і мужнім святом з Днем Героїв! Від щирого серця вітаю! Неможливо висловити кількома словами ступінь душевної подяки та безмірної поваги до героїчних людей. Хочеться побажати лише найдобріших миттєвостей, тільки найтепліших і найрадісніших зустрічей, та успішного продовження шляху! У перший місяць літа на українців чекає чимало важливих державних та професійних свят. У червні ми вшановуємо медиків, держслужбовців, журналістів.

У День Героїв 23 травня скажіть кілька теплих слів українським захисникам, які всупереч усьому відстоюють нашу незалежність.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

15 травня українці відзначають День сім'ї. Це одне з найзворушливіших свят. Цінність сім'ї найбільше відчуваємо у нинішній важкий воєнний час. Адже найбільшу підтримку отримуємо від найрідніших людей. Цей день подаруйте близьким, приділіть їм увагу. Влаштуйте сімейну вечерю вдома чи сходіть разом на прогулянку чи пікнік. Не буде зайвим вкотре сказати теплі слова любові та подяки, що ви є один в одного. Gаzеtа.uа підготувала листівки з привітаннями. Пошліть тим, кого цінуєте, любите і завжди чекаєте вдома. Привітання у прозі та віршах Вітаю вас з Днем сім'ї, будьте завжди здорові й щасливі, любіть і підтримуйте одне одного цим ви обов'язково зробите світ трішечки кращим! Бажаєм здоров'я багато-багато, Хай щастя і мир залишаються в хаті, Хай горе обходить завжди стороною, А радість приходить і ллється рікою. Хай довго всміхається сонце і небо, Нам, окрім вас, більш нічого не треба, Хай бог береже вас, любі, весь час, Живіть тільки, рідні, із нами й для нас. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День вишиванки: гарні вітання та листівки Як морський вузол надійно тримає троси корабля, так сім'я на все життя міцно об'єднує рідних людей. Куди б не занесли вітри долі, дякую найдорожчим за щасливі ранки і затишні вечори, теплі ночі й налиті сонцем та ласкою дні! Наші милі і любі, найкращі у світі, Бажаємо щастя, даруємо квіти. Щоб сонце і зорі плекали тепло, І щоб завжди здоров'я було. Щоб смутку не знали, ми просимо долі, Добра вам і радості, рідні, доволі. Бо людям для щастя багато не треба - Сімейного затишку й мирного неба. Справжня цінність у житті - це рідні та близькі люди. Вітаю з Днем сім'ї та бажаю взаєморозуміння, щастя, райдужних планів і безлічі цікавих занять. Нехай сім'я завжди буде міцною скелею, захистом від негараздів і розрадою в біді. Любові, краси, світлого майбутнього, достатку і спільного розвитку! У травні українці відзначають багато важливих державних та професійних свят. В останньому місяці весни святкуємо День матері, День сім'ї, День банкіра. 23 травня вшановуємо свято Героїв. Які ще свята чекають на нас в травні, розповість Gаzеtа.uа

День сім'ї в Україні 2025 року відзначають в один день з міжнародним святом.

15 травня відзначаємо Міжнародний день сім'ї. Це чудовий привід зупинитися в щоденній метушні та присвятити вечір найдорожчим людям. Створіть атмосферу затишку, радості й тепла вдома. Навіть найпростіші речі можуть зробити цей день особливим, якщо ви разом. Якщо немає можливості зустрітися з рідними, то постарайтеся зателефонувати їм і сказати "Люблю" і "Спасибі" за все світле і хороше, що вони подарували нам. Gаzеtа.uа розповість, як цікаво спланувати атмосферний вечір на Міжнародний день сім'ї. Після роботи вирушайте на прогулянку. Зберіться разом у парку розваг. Відпочивайте разом по можливості. Не лише діти. Потім зайдіть до кафе і замовте улюблену піцу та напої. Або влаштуйте сімейну вечерю. Приготуйте улюблені страви разом або зробіть тематичний стіл. Наприклад, щось смачне родом з дитинства або якийсь сімейний рецепт. Перегляньте старі фото або відео. Організуйте міні-виставку пам'ятних моментів. Це викличе багато емоцій і теплих спогадів. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День вишиванки: коли відзначаємо і чому вона така важлива для українців Настільні ігри чи бліц-опитування. Грайте всією родиною - це весело й об'єднує. Можна створити вікторину про членів родини: "Хто про кого що знає?". Сімейний кіновечір. Оберіть добрий сімейний фільм, зробіть попкорн, розкладіть пледи - атмосфера гарантована. Майстер-клас удома. Створіть щось разом - намалюйте картину. Подяки одне одному. Наприкінці вечора скажіть кілька теплих слів одне одному - що цінуєте, за що вдячні. Це зміцнює зв'язок. Деякі жінки мають особливий дар - бути мамами від Бога. Астрологи вважають, що дата народження може багато розповісти про материнські якості: терпіння, турботливість, інтуїцію й здатність надихати. Одні матері - строгі, але справедливі, інші - ніжні, як подих весни.

12 травня небо осяє Квіткова повня. Це весняне повнолуння, що традиційно асоціюється з розквітом, оновленням і особливою енергетикою. В цей період варто уникати сварок, важливих фінансових рішень і перевтоми. Астрологи радять бути обережними зі словами й діями, уникати конфліктів та не братися за нові справи. Щоб не накликати негаразди й не зіпсувати майбутнє, Gаzеtа.uа розповість, чого саме краще не робити в день Квіткової повні. Що не можна робити під час Квіткової повні Не варто сваритися та з'ясовувати стосунки. Емоції загострюються, конфлікти можуть затягнутися надовго. Не потрібно фізично та емоційно перевантажувати себе. Є ризик виснаження й загострення хронічних хвороб. Повня краще підходить для завершення, а не для старту. Тому не починайте важливі справи. Ні нові проєкти, ні великі угоди - усе, що почнеться в момент надто сильних емоцій, нестиме їхній відбиток. Не приймайте важливі фінансові рішення - можливі помилки через імпульсивність або ілюзії. Не ухвалюйте доленосних рішень. Можна зважити, подумати, але не варто остаточно визначатися. Не варто стригти волосся. Вважається, що це може послабити енергетику. Займатися самокритикою чи негативними думками теж не варто. Вони посилюються й можуть "застрягти" надовго. Не обманюйте себе. Повня у Скорпіоні особливо боляче карає за самообман. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найтриваліше повне сонячне затемнення століття: коли дивитись унікальне явище космосу Це період, коли все надто гучне, надто чутливе, надто гостре. Але водночас - це шанс вирвати з коренем те, що вже не ваше, і зробити місце для нових квітів. Що варто зробити на Квіткову повню Цей день ідеально підходить для завершення того, що виснажує. Напишіть на папері все, від чого хочете відмовитися, і спаліть листок як символ очищення. Проведіть медитацію або ритуал подяки собі за все, що вдалося пройти. Це хороший час для внутрішнього діалогу: подумайте, чи живете ви своїм життям, чи підлаштовуєтесь під чужі очікування. Сприятливими є ритуали очищення простору, ревізія цінностей, фінансів або стосунків. Повня у Скорпіоні дає силу сказати: "Досить" - і поставити крапку там, де давно мала бути. Увечері присвятіть час спокою, відмовтеся від шуму і зверніть увагу на сигнали, які надсилає вам Всесвіт. 12 травня настане повня, яку називають Квітковим місяцем. У різних культурах світу Квітковий місяць тісно пов'язаний із цвітінням рослин на планеті. Квітковий місяць з'явиться ще 11 травня і триватиме до 13 травня.

Цієї неділі, 11 травня, українці відзначають найважливіше сімейне свято - День матері. В цей день ми висловлюємо слова вдячності найдорожчій людині, яка подарувала життя - мамі. Саме вона завжди підтримує у найскладніші часи. завжди зрозуміє і дасть мудрі поради. Gаzеtа.uа підготувала добірку найзворушливіших привітань та листівок з Днем матері. Зберігайте собі, щоб в день свята прислати найріднішій у світі людині, а також тим, хто теж має статус матері. Мамусю! Прийми мої вітання в День матері. У мене не вистачає ніжних слів, щоб висловити всю свою любов до тебе. Ти найближча і найдорожча людина для мене, яка завжди підтримає у важку хвилину і розділить радість. Я хочу побажати тобі міцного здоров'я, щастя та успіхів у справах! ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День матері-2024: добірка цікавих ідей подарунків День матері - чудове свято! В цей день любові так багато. Мамусі - найрідніші в світі, Для вас - усі найкращі квіти! Люба матусю, вітаю тебе з цим святом - Днем матері! Ти єдина та найдорожча в цілому світі, і не можна підібрати слів подяки, любові та безмежної поваги до тебе, моя рідна. Будь завжди молодою та щасливою, нехай кожен день буде тобі в радість, а сонечко світить для тебе та зігріває душу. Люблю тебе, моя матусю! Без матері життя складне, Дитину мама обійме, І всі печалі й негаразди Минають миттю і назавжди. Вітаю з Днем матері. Від щирого серця бажаю світла радості і щастя в твоїй родині, один в усьому і з усіма. Нехай діти з трепетом вимовляють ім'я "мама" і з любов'ю ставляться до неї. Тебе, мамусю, я вітаю, Всього найкращого бажаю. Хай буде свято на душі Сьогодні, завтра і завжди! Один з найтепліших свят, якого чекають українці - День матері. В Україні його відзначають у другу неділю травня. Саме 11 травня, як і в багатьох країнах світу, не забудьте привітати своїх матерів з цим світлим святом. У далекому 1908 з пропозицією затвердження цього свята виступила американка Ганна Джервіс. Дівчина рано втратила маму, і дуже переживала, що не приділяла їй достатньої уваги, тому вирішила виступити з пропозицією про створення такого свята. Цього дня заведено від щирого серця вітати мам. Дарують квіти, подарунки, надсилають листівки і вірші та всіляко висловлюють повагу і любов до матері - за їхнє добро, світло, нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість.

Справжня повага чоловіка не купується зовнішністю чи вмінням готувати. Вона народжується глибше. Жінка, яку чоловік ніколи не захоче відпустити, має внутрішній стрижень, самоповагу, вміння бути підтримкою, а не тінню. Вона не грає ролей, не жертвує собою до самозабуття, а створює гармонію - з собою, партнером і стосунками. Саме така жінка викликає щиру повагу й бажання берегти її завжди. Перш за все, повагу викликає жінка, яка тримається гідно. Її поведінка стримана, упевнена, але без зарозумілості. Вона не дозволяє зайвого ні у ставленні до себе, ні в тому, як себе подає. Стильна, зі смаком одягнена, така жінка не прагне відкривати більше, ніж потрібно, однак усе одно залишається привабливою - адже сексуальність полягає не в кількості відкритого тіла, а у вмінні заінтригувати. Чоловіки також цінують жінок, які не дозволяють фамільярності, особливо на ранніх етапах знайомства. Це прояв поваги до себе. Жінка, яка сама вирішує, кому залишити свій номер телефону, показує, що її увага - не автоматична нагорода, а щось, що треба заслужити. Дуже важливо, щоб жінка відкрито говорила про свої життєві цілі: бажання створити родину, народити дітей - це не соромно. Навпаки, така щирість приваблює чоловіків із серйозними намірами. Головне - не поспішати озвучувати ці наміри на перших побаченнях, щоб не злякати потенційного партнера, який ще не встиг усвідомити свої почуття. Поважають ту, кого хочеться представити друзям, родині, з ким не соромно з'явитися в будь-якому товаристві. Жінка, яка надихає, робить чоловіка кращим саме вона викликає гордість у свого обранця. Ідеальну жінку хочеться тримати поруч не через зовнішність чи примхи, а тому що поряд із нею чоловік почувається сильнішим, успішнішим, упевненішим у собі. Ще одна важлива риса - це емоційна зрілість і внутрішня радість. Усміхнена, життєрадісна жінка завжди приваблює більше, ніж вічно незадоволена й критична. І ні, мова не про те, щоб постійно вдавати щасливу - йдеться про внутрішню гармонію, яку видно неозброєним оком. Також не варто недооцінювати силу подяки. Жінка, яка щиро дякує чоловікові - за подарунок, турботу, час - показує свою повагу. І ще одне: коли вона цікавиться справами чоловіка, розуміє, як він заробляє, підтримує його - це створює відчуття партнерства, а не споживацького ставлення. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відведуть від зради: п'ять ключових фраз, які чоловік має чути частіше Жінка, яка будує стосунки так, щоб чоловік поруч відчував себе успішним і потрібним, - завжди буде цінною. Бо поряд із нею хочеться бути кращим, зростати, досягати цілей. Але при цьому вона не дозволить себе принижувати, не буде терпіти зневаги чи неповаги. Зовнішність теж має значення, але не у вигляді глянцевого образу з Іnstаgrаm. Натуральність - ось що справді цінується. Перебір з косметикою, силіконом чи химерним одягом - швидкий шлях до втрати інтересу з боку серйозного чоловіка. Уміння підкреслити свої риси, не втрачаючи природності, - ознака смаку і внутрішнього стилю. Чоловіки поважають тих, хто дбає про себе: доглянуте волосся, чиста шкіра, охайний манікюр. Це не про стандарти краси, а про ставлення до себе. Які жінки відштовхують Водночас, існують риси, які відштовхують: зарозумілість, постійна критика, бажання змагатися й доводити свою перевагу. Досягнення - це чудово, але коли вони перетворюються на зброю, вони втрачають свою силу. Зрештою, важливо розуміти, що серйозний чоловік шукає не розваг на одну ніч, а жінку, яка стане для нього натхненням і підтримкою. І якщо він справді зацікавлений, він не буде поспішати з інтимом, зате буде уважним, щедрим і послідовним. Бути гідною жінкою - це не роль, яку потрібно зіграти. Це внутрішній стан, що проявляється в деталях. У погляді. У мовчанні. У словах і жестах. І саме це викликає справжню повагу. Сучасному чоловікові дуже потрібні тривалі відносини. Але жінка не завжди вміє робити так, щоб не набридати. Саме це стає причиною розриву стосунків Є п'ять корисних звичок, які допоможуть підживити інтерес коханого чоловіка до вас.Чоловіки люблять, коли ви розпитуєте про його день, адже це означає, що ви цікавитеся життям своєї половинки. Але їм важко витерпіти жінку, у якої рот не закривається ні на хвилину.

Коли дякують за добру справу, завжди потрібно і хочеться відповісти. Як саме правильно "будь ласка" чи "прОшу", розповів мовознавець Олександр Авраменко. "ПрОшу - це етикетна формула, те ж саме, що і будь ласка. До речі, словом прОшу краще відповідати на подяку, коли ваша послуга була незначною, адже прОшу звучить скромніше, ніж будь ласка", - зазначає Авраменко. Мовознавець пояснив, що слова "прОшу" та "будь ласка" є еквівалентними у вживанні, або, іншими словами, можуть використовуватись в мовленні як синоніми. Однак, кожне з цих слів має свою відмінність від іншого. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Доброго дня!" чи "Добрий день" - філологиня пояснила, як правильно і чому вислів хочуть розтоптати Більше того, мовознавець пояснив, що слід уникати плутанини між словами "прОшу" та "прошУ", оскільки зміна наголосу також змінює їхнє значення. "ПрошУ вживаємо тоді, коли висловлюємо прохання, спонукаємо до дії. Наприклад, прошУ говорити тихіше, прошУ читати", - зазначив Авраменко. Пам'ятаємо, що "будь ласка" правильно пишеться - окремо. Неправильне написання цього словосполучення є дуже поширеною помилкою в сучасному письмі. Між словами "дякую" та "спасибі" є різниця. Мовознавець Олександр Авраменко вирішив поставити крапку у правильності висловлення вдячності. Вдячність можна висловлювати словом "спасибі", яке живе у наших пам'ятках з ХVІ століття. Слово "дякую" ширше використовується як етикетна форма висловлення подяки.

26 березня за новим стилем відзначають Собор архангела Гавриїла. Його вшановують на честь подяки небесному посланцю, який сповістив Діву Марію про народження Спасителя людства. У писаннях сказано, що архангел Гавриїл був обраний Богом, щоб донести до Богородиці благу звістку. Також архангел охороняв Богородицю під час її земного життя. Він повідомив Йосипу Обручнику про таємницю втілення Ісуса Христа, а пізніше попередив про підступність Ірода і підказав тікати до Єгипту з Немовлям і Богородицею. Свято 26 березня за старим стилем - день пам'яті святого Никифора, патріарха Константинопольського. Прикмети У народному календарі 26 березня - свято Гавриїл Благовіст. якщо цього дня заморозок - буде врожай ярого хліба; погода ясна і тепла - до врожаю фруктів; верба зацвіла - пора пасіку виставляти; багато "сережок" на вербі - рік буде врожайним і багатим. Також у народі помічають - якщо зазеленіла черемха, то можна садити ранню картоплю. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли постувати в 2025 році: збережіть нові дати за церковним календарем Що можна робити У архангела Гавриїла просять допомоги в зціленні від хвороб, захисту для худоби, домашніх тварин і бджіл. Святий береже мисливців від нападу хижих звірів, а рибалок - від нещасть на воді. У народі вважають, що цього дня архангел спускається з небес, щоб виконати бажання людей, тому святому потрібно обов'язково помолитися. Що не можна робити Сьогодні не можна робити - сваритися, ображатися, злитися, лихословити, ображати будь-кого, відмовляти в допомозі. З Гавриїла Благовіста традиційно починаються весняно-польові роботи, тому за старих часів із цього дня вже заборонялося займатися прядінням. Великдень об'єднує мільйони християн по всьому світу. Уперше за вісім років римо-католики й православні святкуватимуть Воскресіння Христове в один день - 20 квітня. Останній раз ця подія відбулася 2017 року. Такі збіги є рідкісними через різні календарі, за якими ведуть підрахунок дати Пасхи в західній і східній традиціях.

Про це повідомляє Ukrаіnе WОW.На знак подяки Великій Британії за підтримку України в повномасштабній війні до Всесвітнього дня поезії українські військовослужбовці записали відео, в якому декламують знаковий вірш Іnvісtus ("Нескорений") Вільяма Ернеста Генлі.Текст Іnvісtus читають поети та військовослужбовці Павло Вишебаба, Микола Антощак, Олексій Каркачов, Артур Дронь, а також письменник і ветеран Павло Матюша. Цим відео вони також хочуть нагадати, що боротьба за свободу від тиранії триває.Англійський поет і видавець Вільям Ернест Генлі написав свій найвідоміший твір у 1875 році, перебуваючи в лікарні після ампутації ноги внаслідок ускладнення туберкульозу. Вірш став символом стійкості, гідності та сили кожного, хто стикається з непереборними обставинами. У промові до Палати громад у 1941 році Вінстон Черчилль перефразував два останні рядки вірша, щоб у розпал Другої світової війни підняти дух нації: "Ми все ще володарі нашої долі. Ми все ще капітани наших душ".До поезії звертався Нельсон Мандела під час свого увʼязнення. Вірш надихнув принца Гаррі та його команду назвати змагання, створені для військовослужбовців і ветеранів з тяжкими травмами, "Іграми нескорених" (Іnvісtus Gаmеs)."Вірш Іnvісtus для мене цінний, бо порушує питання збереження власної ідентичності в аномальних обставинах. Навіть збереження почуттів, таких як здатність до емпатії, потребує зусиль і постійної пильності до змін усередині. За єдиною піксельною формою хотілось би залишити й зберегти власний зміст", — поділився Павло Вишебаба.Його збірка віршів "Тільки не пиши мені про війну" вийшла у грудні 2022 року.Відео створила громадська організація Ukrаіnе WОW.Започаткований ЮНЕСКО Всесвітній день поезії має на меті сприяти культурному діалогу."Ми обрали вірш Іnvісtus, адже його рядки не тільки близькі українцям, а й відомі кожному британцю. Поема, яка багато років є символом стійкості та сили, продовжує бути актуальною у часи великої війни, яку вже четвертий рік Росія веде проти України. Британія — один з головних союзників України, тож  Іnvісtus — наш спосіб подякувати британцям за їхню підтримку і згадати усіх українських поетів та поетес, які захищають Україну", — зазначили засновниці Ukrаіnе WОW Ярослава Гресь та Юлія Соловей. 

19 березня найбільший український банк ПриватБанк відзначає свій 33-й день народження. З цієї нагоди в знак подяки банк хоче зробити подарунки супер-пропозиціями.

19 березня найбільший український банк ПриватБанк  відзначає 33-й день народження і хоче подякувати всім своїм клієнтам за довіру та партнерство. У своє свято у знак подяки ми підготували спеціальні подарунки та  супер-пропозиції для 18,5 млн користувачів банку – як ...

Сьогодні, 7 березня 2025 року, День подяки співробітникам. До Нового року залишилося 299 днів.

День ВМW, День подяки співробітникам: що ще відзначають 7 березня7 березня відзначають День ВМW, День подяки співробітникам та Всесвітній день молитви. Також вшановують пам'ять священномучеників Херсонеських та святкують День поля.