Search trend "Твір"

21 концерт відбудеться в межах 44-го міжнародного фестивалю музичного мистецтва "Віртуози". Фестиваль, заснований 1981-го, представляє класику та сучасні зразки української та закордонної академічної музики. Цього року проходить у Львівській національній філармонії з 15 травня до 8 червня. Про подію розповідає керівниця літературної частини філармонії, музикознавиця Дзвенислава Саф'ян. Як змінився фестиваль за роки існування, які цілі ставить перед собою сьогодні? &еnsр;"Віртуози" є найстарішим чинним музичним фестивалем України, присвяченим академічній музиці. Його багаторічна історія це не лише хроніка мистецьких подій, а й свідчення розвитку української культурної сцени загалом. Головною лінією фестивалю завжди залишалася презентація високоякісного виконавства. Особлива увага приділяється солістам як українським, так і закордонним. Фестиваль постає не лише як платформа для популяризації академічної музики, а й як майданчик для відкриття нових імен. Яку музику репрезентують "Віртуози" та чим вона важлива й актуальна нині? &еnsр;Це насамперед музика ХVІІІ-ХХ століть. Однак вона важлива не лише з погляду історичної цінності також формує культурну пам'ять і смак. До того ж знакові твори класики це ще й роздуми про людину, час, свободу, трагізм і надію. Наприклад, на закритті фестивалю 8 червня у виконанні Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії прозвучить особливий твір симфонічна поема "Життя героя" німецького композитора Ріхарда Штрауса. Для виконання до Львова вперше приїздить польський диригент Павел Котла. Він так відгукується про згадану композицію: "Твір розповідає про боротьбу про те, як кожен, хто бореться за певні ідеї, рухається вперед. Ми стикаємося з ворогами, знаходимо друзів, переживаємо битви. Але, сподіваємося, наприкінці цієї подорожі досягнемо миру. "Життя героя" нагадує нам, що постійна боротьба за ідеали як і справжній мир, досягнутий у потрібний час і на правильних умовах так часто є суттю нашого життя". В анонсі ви кажете, що "фестиваль розгортається як багатовекторна мозаїка, де події об'єднані в декілька тематичних русел". Які акценти нинішньої едиції "Віртуозів"? &еnsр;П'ята річниця пам'яті патрона філармонії Мирослава Скорика концерти 1 та 7 червня, 130-річчя від дня народження Бориса Лятошинського концерт 4 червня, 90-ліття грузинського композитора Гії Канчелі концерт 17 травня, 150-річчя французького композитора Моріса Равеля. Довкола цих постатей формується музична карта фестивалю. Яке приблизно співвідношення української та закордонної музики на фестивалі? &еnsр;Нашим пріоритетом є українська музична класика, а особливо самобутні твори, що рідко звучать на сценах країни. Крім монографічних програм і прем'єр, велика увага приділена творчості Миколи Лисенка, Богдани Фроляк, Ганни Гаврилець, Олександра Козаренка, Василя Барвінського, Івана Карабиця, Ігоря Шамо, Євгена Станковича, Віктора Косенка, Івана Небесного, Віктора Камінського. Які прем'єри можна почути у програмі "Віртуозів 44"? &еnsр;16 травня на відкритті фестивалю поряд із музикою класиків ХХ століття Рейнгольда Глієра та Бориса Лятошинського прозвучали дві світові премʼєри концерти для контрабаса з оркестром Михайла Шведа та Максима Коломійця. Для їх виконання до Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії під керуванням Теодора Кухара приєднався видатний американський контрабасист Джеймс Ван Демарк. 24 травня у Львівському державному музичному ліцеї пройде концерт творів студентів кафедри композиції Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка. Уся програма це прем'єри молодих авторів, жива лабораторія сучасної музики, де народжуються нові голоси, форми та бачення. Як каже куратор події, композитор і доцент кафедри композиції Остап Мануляк: "Це момент своєрідного одкровення на шляху творчого розвитку для всіх композиторів і композиторок незалежно від їхнього віку, досвіду, популярності. Ще більшої ваги цей момент набуває для творчої молоді. Подібні концерти, де досвідчені професійні виконавці грають твори молодих композиторів, є не лише можливістю для публіки розділити цей трепетний момент з авторами, а й ключовим фактором у підтримці та розвитку нової української музики". 6 червня серед програми Академічного камерного оркестру "Віртуози Львова" пролунає і прем'єра "Чакони спротиву" композиторки Алли Сіренко у виконанні скрипаля Сергія Гаврилюка. Соліст так описав свою роботу над цією музикою: "Сумні роздуми, туга, боротьба, ностальгія за мирними часами, надія на омріяний спокій, віра у світло і добро, яке зцілить глибокі рани". Скільки виконавців виступлять у межах фестивалю? &еnsр;57 солістів і 10 колективів симфонічні та камерні оркестри, танго-оркестр, струнний квартет "Фенікс", дует піаністів Оксани Рапіти та Мирослава Драгана, хор Львівської національної музичної академії, хорова капела "Дударик". Ми раді вітати наших партнерів, гостей із Польщі, Сакартвело, Австрії, Франції та США, а також українських учасників. Які головні виклики сьогодні постають перед сферою академічної музики та її представниками в Україні? &еnsр;У нас є потужна освітня система, що потребує оновлення, осучаснення програм. Тому ми радо запрошуємо молоді таланти виступати на фестивалі, адже їм потрібна підтримка, щоб вони могли розвиватися вдома. Наступний виклик ми й надалі готуємо прямі трансляції більшості подій фестивалю. Ще одна важлива тема залучення нової публіки. Академічна музика часто сприймається як "елітна", тому працюємо над створенням містків: через якісну комунікацію, сучасні формати, міжнародні проєкти, освітні ініціативи. Наприклад, у межах фестивалю 14 травня відбувся майстерклас контрабасиста Джеймса Ван Демарка. Наостанок розкажіть про деякі з інших найцікавіших подій цьогорічного фестивалю. &еnsр;На глядачів чекають не лише концерти, а й яскраві мистецькі події. Наприклад, 15 травня у фоє Львівської філармонії, в галереї "ФілАрт", відкрилася виставка "Спорідненість". Це візуальний діалог батька й сина художників Романа та Тараса Опалинських. Експозиція розкриває тему гармонії, яка співзвучна ідеї самого фестивалю, демонструючи духовну й естетичну спорідненість попри різні техніки живопис і скло. Одним із найочікуваніших концертів стала прелюдія фестивалю 15 травня традиційне травневе виконання Великої меси до мінор австрійського композитора Вольфґанґа Амадея Моцарта. Цей виступ присвятили воїнам світла захисникам України, які віддали життя за свободу і гідність. 10 років тому, в річницю Майдану, ми так само присвятили месу пам'яті героїв. Сьогодні з новою глибиною та розумінням повторили цей жест. Ще одна важлива подія благодійний концерт камерного оркестру "Віртуози Львова" в Гарнізонному храмі 18 травня.

«Все-таки я схопив російську загрозу ніби якусь есенцію, якусь базову річ, притаманну для російської імперської державності», — каже Юрій Андрухович про свій роман «Московіада», який написав на початку 90-х після двох років навчання в Москві. Розмовляла Юлія Тимошенко, ведуча Ukrаїnеr QЯк через понад 30 років із часу появи цей твір актуалізувався, чому Центрально-Східна Європа дрейфує […] Повідомлення Юрій Андрухович про вихід із російської матриці та силу літератури з'явилось спочатку на Ukrаїnеr.

Луїджі Лунарі. Утрьох на гойдалці. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2024Використовуючи класичний прийом драматургії, коли героїв приміщують у замкнутий простір, автор цієї комедії сподівався легко впоратися з дією, яка відбувається в готелі-пансіоні, куди приходять три головних герої. Кожен з власних причин, але один точно на таємне побачення. Почавши працювати над п’єсою "Утрьох на гойдалці", Луїджі Лунарі взагалі побився об заклад, що за лічені дні напише симпатичний і беззмістовний твір, де люди годину-півтори розмовлятимуть ні про що. Варто визнати, що парі він програв, бо написав щось значно більше (і краще). Після дебютного показу на сцені Авіньйонського фестивалю п’єса "Утрьох на гойдалці", яка нині виходить у видавничій "Колекції #Особливі прикмети (ІІ): Театр без кордонів", набула статусу шедевра і згодом почала мандрувати світом у перекладі 27 мовами. "КАПІТАН: А ви... перепрошую?.. Не розчув ваше ім’я. А, пардон! Звісно... Гарного дня! (Виходить у двері №2, крізь які заходив. Командор з полегшенням зітхає.) ПРОФЕСОР: Я можу ввійти?.. КОМАНДОР: Заходьте, заходьте. Добрий день. ПРОФЕСОР: Добрий. Сподіваюсь, я не дуже запізнився. КОМАНДОР: Не знаю. Я просто сказав: нарешті хтось з’явився, бо цей будинок немовби вимер, і я радий нарешті когось побачити. А ви?.. ПРОФЕСОР (невлад): Так. КОМАНДОР: А пані Анна-Ліза?.. ПРОФЕСОР: Хто, я?! КОМАНДОР: Ні, я питаю, чи прийшла вже пані Анна-Ліза. ПРОФЕСОР: Звідки мені знати? КОМАНДОР: А ви, перепрошую, не звідси?.. Не власник чи, може, директор? ПРОФЕСОР: Я б не відмовився!" Втім, зітнувшись зі справжнім дивом - незбагненно-метафізичним холодильником, схожим на печеру Аладдіна, – кожен із персонажів реагує на ситуацію по-своєму: з гумором, зі страхом, з науковою цікавістю. Тож у цій філософській комедії, як бачимо (читаємо), маємо справу ще й із сучасною версією традиційної комедії дель арте.Ігор Бондар-Терещенко. Від Благбаза до Монмартру. – К.: Друкарський двір Олега Федорова, 2025Ця книжка - продовження харківської трилогії воєнного часу, розпочатої в попередньому "Rепортажі". Сучасна історія, яка римується з Другою світовою, родинні апокрифи й літературне життя переказані в стилі метафізичного реалізму, що межує з художньою вигадкою, гумором, сарказмом та ще безліччю жанрових ознак нашого рідного декадансу. Реальність у цій оповіді настільки фантастична, що стає міфом, справжньою легендою про те, як батько в п’ятдесятих перепливав Дністер або як у сорокових у хаті квартирував німець, а в шістдесятих чистили картоплю. Тож мова, здавалося б, про буденні речі. Про те, звідки на харківській Холодній Горі бралася їжа, музика, одяг. Як вішалися, чому не святкували Різдво, де слухали "бітлів". Що писала тітка в листі 1945 року, кого любила Віра Іванова і де стригли під Гітлера. Нарешті, куди поділися наші кролі, слуги і червоний плащик. Усе це "безумно інтересно", як той казав перед тим, як застрелитись. Вважається, що відтворити стосунки з епохою допомагають его-документи: листи, щоденники, мемуари (так само присутні в книжці), однак досі не було досліджень, де відтворювалася б саме хроніка стосунків між їхніми авторами й тією ж епохою. Тепер таке дослідження існує, воно перед вами.Софія Яблонська. З країни рижу та опію (Неканонічний канон). – К.: Віхола, 2025На початку цієї екзотичної оповіді нас чекає дорога в країну піратів. Спитаєте, які пірати в Китаї, адже мова в книжці Софії Яблонської "З країни рижу та опію" саме про нього? Народившись у Львові та виїхавши до Парижу, безстрашна авторка, яку варто порівняти з легендарною Лені Ріфеншталь, від 1929 до 1934 року подорожувала світом і знімала фото- і кінорепортажі. Марокко, Єгипет, Південно-Східна Азія, Нова Зеландія, Індонезія, Таїті та Австралія. Загалом Софія Яблонська - українська тревел-блогерка, кінооператорка, фотографиня, письменниця, емансипантка та феміністка, яка здійснила навколосвітню подорож, і ця її книжка - захопливий тревелог, що відкриває світ Китаю 30-х років минулого століття. Авторка щиро й без прикрас ділиться тим, як стала залежною від опію і була свідком страти "піратів". "Сьогодні я вже таки справді їду в Юнан, - починає вона свою оповідь, - навіть сиджу в поїзді, який за хвилину перешмигне на другий бік границі з Тонкіну в Юнан. В Юнан не завсіди можна їхати, бо як не пірати своїми нападами на поїзди, то гірські обломи на залізничному шляху або зірвані водою мости переривають дорогу на довгий час". Крім піратів, довелося зітнутися з іншими труднощами, адже авторка не лише спостерігала за життям Китаю, а й намагалася зафіксувати його на плівці. Та через віру китайців у те, що "одинокий погляд магічного апарату в силі нагнати на них хворобу, а то й смерть", часто їй доводилося годинами чекати, псувати плівку, а потім іти ні з чим. Тому, щоб мати змогу працювати, вона винайняла приміщення, створивши ілюзію справжньої комерційної діяльності, і з вікна  знімала місцевих. Можемо тепер прочитати про цю незвичайну подорож.Річард Дж. Тедескі, Брет А. Мур, Кен Фальке. Трансформовані травмою. Історії про посттравматичне зростання. – К.: Пропала грамота, 2025Склеєна ваза на обкладинці цієї книжки – невипадкова метафора, що передає суть справи. Адже наше життя нагадує вазу, що в якийсь момент падає і розбивається на друзки, а травма - неминуча частина життя, яка часто розбиває нас ущент. Утім, у дослідженні "Трансформовані травмою" Річарда Дж. Тедескі, Брета А. Мура й Кена Фальке нагадують: важливо те, що ми робимо після травматичної ситуації. Так, у цій книзі ветерани, військові та їхні родичі - "щоденні герої", як їх називають автори книги, розповідають свої історії життя. Вони, змагаючись із труднощами, стають сильнішими та глибшими, перетворюючи втрату на здобуток, біль - на мету, так само як і розбита ваза після кінцуґі (японського методу відновлення розбитої кераміки склеюванням лаком, який змішаний з дорогоцінними металами) стає витвором мистецтва. "Це суперечило поширеним переконанням у той час і, дещо меншою мірою, сьогодні, - дізнаємося ми подробиці процесу. - Спільноти психіатрів і психологів були переконані, що найбільше, на що ми могли сподіватися, - з часом люди зможуть повернутися до стану, в якому вони перебували перед травматичною подією. У багатьох випадках люди були змушені прийняти думку, що жити з "меншою версією" їх самих – це нормально і найбільше, на що вони можуть розраховувати. Утім доктор Тедескі та доктор Калхун, спираючись на досвід клінічної роботи, знали, що це не так. Тож протягом наступних років вони зосередилися на вивченні цього феномену. Внаслідок цього теорія посттравматичного зростання розвинулася у чіткий і добре досліджений конструкт психології, філософії, релігії та багатьох інших сферах".Анна Повх. Це дівчача справа! 36 історій, які звільнять тебе від стереотипів. – Х.: Ранок, 2025Штампи й забобони завжди заважають у "живому житті", тому ця книжка - справжній компас для дівчат у світі, де стереотипи все ще намагаються диктувати правила. Зовнішність, навчання, кар’єра, стосунки - ці суспільні штампи підстерігають дівчат на кожному кроці. І "Це дівчача справа" Анни Повх, яскраво й дотепно ілюстрована Ольгою Гайдуш,  якраз і розповідає 36 реальних історій дівчат і жінок, які на власному досвіді відчули вплив стереотипів. Після кожної історії авторка розвінчує упередження, крок за кроком пояснюючи, як боротися з ними та не дозволяти їм керувати нашим життям. "Світ часто непривітний до дівчат, - зауважує авторка. - Ми долаємо перешкоди на шляху до успіху, доводячи всім, що варті своїх досягнень. А деколи сумніваємось у власних силах під тиском чужих упереджень. Інколи важко залишитися впевненою, коли всі навколо переконують у протилежному. На сторінках цієї книжки я та героїні історій спробуємо підказати тобі, як впоратися з упередженням". Тож які стереотипи руйнують у книжці? Про це у відповідних розділах: "Ти, твоє тіло та зовнішність", "Ти і твій характер", "Ти і дружба та стосунки", "Ти і твоє призначення", "Ти і фемінізм". Ось, наприклад, щодо міфу про те, що коли жінка не може достатньо заробляти, значить, у парі вона фінансово залежатиме від чоловіка: "Завжди пам’ятай: ти можеш заробляти достатньо. Сучасний світ пропонує багато різних можливостей: віддалена робота, вільний графік, можливість поєднувати кілька проєктів, навчання, сім’ю і роботу. Прогресивні компанії змінюють ставлення до жінок і позбавляються стереотипів. Через певність, що вони не можуть заробляти достатньо, багато жінок потрапляють у фінансову залежність і навіть потерпають від економічного насилля. Це ситуація, де хтось у парі (найчастіше жінка) повністю залежить від фінансової підтримки іншої людини, бо не має власного заробітку. І якщо партнер у такому становищі маніпулює тобою, шантажує, змушує робити щось проти твоєї волі й залишає без грошей, то це і є економічне насилля".

Про це ZWYNТАR повідомили у fасеbооk."Наразі ані пояснень, ані вибачень від "Кварталу 95" ми не отримали. Але принаймні вони видалили нашу музику зі свого відео на YоuТubе", - написали музиканти.Вони подякували своїй аудиторії за підтримку, а також відповіли на закиди щодо "піару на хайпі"."Запевняємо вас, що останнє, чого би нам хотілося – це отримати собі аудиторію, яка дивиться подібні гумористичні шоу. На щастя, у нас є свої чудові слухачі, яких ми любимо і яким дуже вдячні. Не все у світі вимірюється грошами і дешевим хайпом. Нас цікавить власна гідність і право не чути нашу музику в контексті проєктів, не близьких нам жодним чином", - додали у ZWYNТАR.Раніше гурту поділився у fасеbооk, що 10 травня 2025 року в своєму концерті студія "Квартал 95" використала музику київського гурту ZWYNТАR з пісні "Мексиканець". Монетизоване відео цього виступу з музикою ZWYNТАR є на YоuТubе-каналі студії.Перед цим 11 квітня 2025 року до музикантів звернулася музична редакторка "Кварталу" та "Ліги сміху" щодо можливості поспілкуватися з приводу прав на цю пісню. Гурт оприлюднив скриншоти листування.Фото: fасеbооk гурту ZWYNТАRФото: fасеbооk гурту ZWYNТАRНа них видно, що ZWYNТАR відповіли, що категорично проти використання їхньої музики "в естетично та концептуально не близьких" їм проєктах. Також музична редакторка уточнила, чи авторські права належать саме музикантам, а не іншому лейблу."Не отримавши дозволу на використання нашої пісні, студія "Квартал 95", посилаючись на ст. 21 закону України "Про авторське право і суміжні права", використала музику з нашої пісні "Мексиканець", назвавши свій "твір" пародією", - зазначили артисти.Відповідно до закону, використання творів дійсно допускається, але із зазначенням імені автора і джерела запозичення. Проте твір "Кварталу 95" музиканти ZWYNТАR пародією не вважають."Пародія – це твір, що за своїм змістом має комічний, сатиричний характер стосовно подій, осіб або до правомірно оприлюдненого твору, його частини, створений, у тому числі у результаті творчого перероблювання такого твору або його частини, та викликає асоціації з подіями, особами, твором або його частиною. "Витвір мистецтва", який був створений студією "Квартал 95", на нашу думку, жодним чином не підпадає під визначення терміну "пародія" у розумінні закону, оскільки жодним чином не має у своєму змісті комічного та сатиричного характеру стосовно подій  у створеній нами пісні "Мексиканець". Студія просто взяла нашу музику і поклала на неї власні слова (які також не є пародією на будь-який інший твір, а є просто окремим авторським текстом)", - наголосили ZWYNТАR.Вони додали, що, прикриваючись пародією на твір, всупереч прямій забороні музикантів, "Квартал 95" використав їхню авторську мелодію.До того ж в описі відео "Квартал 95" дав посилання не на офіційний YоuТubе-канал ZWYNТАR, а на "невідомий канал", де викладена ця пісня. Це ускладнює гурту можливість просто оскаржити неправомірне використання їхньої музики через страйк YоuТubе."Окремо зазначаємо, що нас неймовірно обурює використання нашої музики в подібних проєктах. Ми вважаємо це ударом по нашій репутації й не хочемо жодним чином асоціюватися із "творчістю" чи політичним контекстом студії "Квартал 95". Це принципове питання, і це грубе порушення етики, на яке ми не будемо закривати очі", - підсумували музиканти.Вони закликали вважати свій допис претензією у досудовому порядку, а також уточнили, що чекають на пояснення. В іншому разі вони позиватимуться до суду. 

Український дарк-кантрі гурт ZWYNТАR заявив, що студія "Квартал 95" без дозволу використала музику з їхньої пісні "Мексиканець" в одному з номерів концерту "Єдиного кварталу" від 10 травня. За словами музикантів, "кварталівці" неправомірно створили з їхнього треку "похідний твір".

Традиційна підбірка стрічок на вихідні від Еспресо."Усе почалося з мами"У кінотеатрах з 8 травняДень матері, напевно, саме те свято, під яке ця французька комедійна мелодрама режисера Кена Скотта за написаним ним сценарієм пасує особливо. В її основу ліг автобіографічний твір "Моя мама, Бог та Сільвія Вартан" юриста, радіо- та телеведучого Ролана Переза про самовідданість його матері, яка не зважила, що лікарі поставили її щойно народженому синові діагноз: через вроджену ваду стіп він не зможе ходити, а зробила усе, щоб син став на ноги. У певному сенсі мотиваційна стрічка, що ніколи не можна складати рук. Критики зазначають, що фільм жодного разу не опускається до вульгарного фарсу, сором'язливої ​​сімейної хроніки чи слізливої ​​мелодрами. Під час фінальних титрів глядач виходить із кінотеатру з радістю, що потайки перегорнув старі сімейні фотоальбоми. Важливо, що увесь процес екранізації супроводжувався тісною співпрацею режисера та Ролана Переза. Французька співачка Сільвія Вартан, фанатом якої був Ролан у дитинстві, охоче знялася у фільмі.Отож Париж, 1963 рік. Естер народжує свою шосту дитину, однак при народженні лікарі діагностують у малюка ваду, через яку його майбутнє виглядає невесело. Такий вердикт маму не влаштовує. Що їй до думки навколишніх, якщо вона знає, що її хлопчик найталановитіший? Він не просто ходитиме, а й танцюватиме краще за них всіх. Підтримка матері трощить усі перепони на шляху Ролана. І Ролан не тільки вийде з дому, а й стане блискучим юристом.У ролях Лейла Бехті, Джонатан Коен, Сільвія Вартан та ін."Сентиментальна подорож до планети Параджанова"У кінотеатрах з 8 травняДокументальний фільм-пошанування геніального митця Сергія Параджанова з нагоди його сторічного ювілею. Режисер Тарас Томенко ("Будинок "Слово". Нескінчений роман") зняв цей фільм з активним використанням не тільки архівних кадрів, а й лялькової анімації і це вирізняє цю стрічку із низки інших, присвячених особистості Параджанова. До речі, сам Сергій Параджанов теж створював ляльки. Навіть в ув’язненні - зі всього, що потрапляло під руки. Приміром у таборі він не тільки зробив ляльку Лілії Брік ( жінки, якій зобов’язаний звільненням на рік раніше), а й зумів передати цю ляльку на волю. Фільм презентує унікальне художнє бачення знаменитого на увесь світ генія українського кінематографа, в оригінальний спосіб розкриває його творчий шлях та показує його боротьбу з радянськими репресіями. Продюсером стрічки став син видатного українського режисера Юрія Іллєнка (який працював оператором на зйомках "Тіней….") Пилип Іллєнко. "Серфер"У кінотеатрах з 8 травняЦей психологічний трилер про людину, яку загнали в кут і яка відмовилася здатися, зняли спільними зусиллями Австралія, США, Ірландія та Велика Британія. Усі зйомки проходили в Австралії. Ірландський режисер Лоркан Фіннеган та сценарист Томас Мартін зауважили, що надихалися фільмом 1968 року "Плавець" з Бертом Ланкастером в головній ролі – стрічкою, яка є яскравим поєднанням мистецтва кіно й вічних проблем, що можуть спіткати кожного. У цій стрічці режисер зумів не тільки передати  своє захоплення далекою Австралією, а й максимально використати спроможність Ніколаса Кейджа, щоб збагатити цю психодилічну історію новими барвами.Отож "повернувшись до мальовничої місцини свого дитинства, головний герой прагне провести день із сином, але замість спокою стикається з агресією місцевих серферів, які проголосили себе володарями пляжу. Принижений, він вирішує не тікати, а залишитися. Його самотній протест перетворюється на безкомпромісну війну — за повагу, за гідність, за себе самого. Протягом семи днів напруга наростає, межі стираються, а боротьба стає все більш жорстокою".У ролях Ніколас Кейдж, Фінн Літтл, Джуліан Макмехон, Джастін Росняк та ін."Бабуні"На Nеtflіх з 9 травняАмериканська комедія режисера Стівена Чбоскі, створена за мотивами реальних подій, але не є їх буквальним відтворенням. Сюжет розгортається у Нью-Йорку і прославляє італійську кухню та родину. Про цю стрічку вже написали, що вона мудра, чесна і підбадьорлива, позбавлена нав'язливості і моралізаторства та є кінематографічним еквівалентом смачної їжі. І хоча фільм навряд чи претендуватиме на якісь визначні кінонагороди через доволі шаблонний розвиток подій та передбачуваність, однак торкає душу м'якою атмосферою, чудовою акторською грою ( передовсім актрис, які втілили образи бабусь - попри те, що хедлайнером фільму зазначений Вінс Вон ), та - хай неоригінальними - але людяними посилами. Приміром, як їжа спроможна долати мовні та культурні бар'єри чи наскільки вагомим можуть бути домашні кулінарні традиції. Ця стрічка про важливість дому і важливість відчувати себе людьми, а ще про зв'язок між людьми. І цим варто насолодитися."Утративши любу матір, чоловік ризикує всім, щоб ушанувати її пам’ять і відкрити італійський ресторан, у якому шеф-кухарками працюватимуть бабусі".У ролях Вінс Вон, Сьюзен Серендон, Лоррейн Бракко, Талія Шайр, Бренда Ваккаро, Лінда Карделліні та ін."Покерфейс" ( 2 сезон)На Реасосk з 8 травняАмериканський детективний серіал про таку собі Чарлі Кейл, яка має особливість: завжди чітко розуміє, хто їй бреше. Якось втрапивши у дуже небезпечну ситуацію, вона стає переслідуваною - спочатку своїм босом, а в другому сезоні — цілим злочинним синдикатом.Тікаючи, Чарлі подорожує Америкою та розв’язує різні заплутані історії, намагаючись також знайти вихід  зі своєї. Критики стверджують, що увазі глядача - добротний і захопливий серіал, який впевнений, безкінечно кумедний та водночас несподівано емоційний. Чарлі Кейл завжди залишається людиною, за якою можна стежити годинами, куди б її не завела наступна дорога.У ролях Наташа Ліонн, Синтія Еріво, Джанкарло Еспозіто та ін.

Про це повідомляє кореспондентка Еспресо Катерина Галко.8 травня в Костелі святого Олександра у Києві пройшла церемонія прощання з письменником-шістдесятником, лауреатом Шевченківської премії Валерієм Шевчуком. Майстер психологічної й готичної прози помер 6 травня."Один з найбільших українських письменників століття. Його не зрозуміли, не почули й сьогодні. Він відродив славну Україну. Він дав їй змогу жити в новому часі, ідучи супроти страшних перепон, страшних заборон", - поділилась українська письменниця Оксана Єжи-Янівна Пахльовська, донька Ліни Костенко.За словами народного депутата Миколи Княжицького, книжки Шевчука для нього в студентські роки стали справжнім відкриттям сучасної української європейської літератури."Просто великий український європейський прозаїк рівня Нобелівського лауреата. Це людина, яка вивчала українське бароко. Він фантастичний дослідник. Я не знаю такої величини інтелектуала другої половини минулого століття - початку цього століття, хто досліджував українську минувщину і все це відображав і в наукових дослідах, і у фантастичній прозі", - зазначив Княжицький.Донька Мирослава Андрущенко зауважила, що письменник живе у своїх творах, тому понад усе їй би хотілося, щоб просто читали твори Шевчука."Я знаю зараз багатьох людей, які говорять про те, що тільки зараз доросли до його творів. Значить, так треба. І хочеться, щоб не забували, хочеться, щоб видавали, друкували, щоб люди читали, і це головне для письменника. Він прожив велике життя, на нього там хороша компанія чекає. На жаль, він був один з останніх. Іде епоха", - додала Андрущенко.Валерій Шевчук є автором історичних романів, новел і повістей. Його найвідомішими творами є роман "Дім на горі", що складається з однойменної повісти-преамбули та циклу з тринадцяти новел, та роман-трилогія "Три листки за вікном", який Шевчук писав 13 років. Саме цей твір приніс авторові Шевченківську премію (1987) та Премію фундації Антоновичів (1990).Про смерть письменника стало відомо 6 травня. 

Про це повідомив народний депутат Микола Княжицький у fасеbооk.Майстер психологічної й готичної прози, публіцист Валерій Шевчук помер 6 травня."Сьогодні зранку після важкої хвороби помер великий український письменник і дослідник Валерій Шевчук. Вічна пам'ять...", - написав Княжицький.Новину також підтвердила донька письменника Мирослава Андрущенко."Сьгодні, 6 травня, о 6 ранку відійшов у кращі світи мій тато, Валерій Олександрович Шевчук. Про нього можна багато писати як про видатного письменника, але для мене він перш за все був просто татом. Хочеться сподіватись, що там йому буде добре і він зустрінеться з багатьма своїми друзями. Адже він був одним із останніх свого покоління - шістдесятників... Про дату і час похорону буде повідомлено додатково", - написала Андрущенко. Валерій Шевчук є автором історичних романів, новел і повістей. Його найвідомішими творами є роман "Дім на горі", що складається з однойменної повісти-преамбули та циклу з тринадцяти новел, та роман-трилогія "Три листки за вікном", який Шевчук писав 13 років. Саме цей твір приніс авторові Шевченківську премію (1987) та Премію фундації Антоновичів (1990).Шевчук також є автором близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури.Шевчук був нагороджений "Орденом князя Ярослава Мудрого" V ст. У 2007 році став почесним професором НаУКМА. 

Про це йдеться на сайті премії. У категорії "Художня література" перемогу здобув роман "Джеймс" Персіваля Еверетта. Вказано, що це досконале переосмислення "Гекльберрі Фінна", яке дає можливість проілюструвати абсурдність расової вищості та по-новому поглянути на пошуки сім'ї та свободи.У номінації драма перемогла п'єса "Мета" Брандена Джейкобс-Дженкінса, яка показує складну динаміку та спадщину афро-американської сім'ї з вищого середнього класу, голова якої був ключовою фігурою в Русі за громадянські права. Зазначено, що у п'єсі вміло поєднано драму і комедію, аби поставити під сумнів те, що різні покоління розуміють під поняттям "спадщини".Серед "Біографій" премію здобула книжка "Кожна жива істота: Велика і смертельна гонитва за пізнанням усього живого" Джейсона Робертса. У ній йде мова про Карла Ліннея та Жоржа-Луї де Бюффона, сучасників 18 століття, які присвятили своє життя виявленню та опису таємниць природи й продовжують впливати на те, як ми пізнаємо світ.У номінації "Історична книжка" Пулітцера отримала Едда Л. Філдс-Блек за книжку "Комбі: Гаррієт Табмен, рейд на річці Комбі та свобода чорношкірих під час громадянської війни", у якій йдеться про повстання рабів, яке визволило 756 невільників за один день. Авторка переплітає військову стратегію та сімейну історію з переходом від рабства до свободи.У номінації "Мемуари або автобіографія" відзначили "Годування привидів: Графічні спогади" Тесси Галлз - літературний твір і відкриття, ілюстрації якого оживляють три покоління китайських жінок - авторку, її матір і бабусю, а також досвід травми, що передається разом із сімейними історіями.У номінації "Загальна документальна література" переміг Бенджамін Натанс з твором "За успіх нашої безнадійної справи: Багато життів радянського дисидентського руху". Пулітцерівською премією нагородили також у категоріях "За служіння суспільству", "За висвітлення місцевих новин", "За видатне розслідування", "За роз'яснювальний репортаж", "За видатну подачу сенсаційного матеріалу", "За розкриття національної теми", "За міжнародний репортаж", "За нарис", "За коментар", "За художню критику", "За редакційний коментар", "За карикатури", "За новинну фотографію", "За художню фотографію", "За видатний музичний твір" та "За вірші". З повним переліком переможців можна ознайомитися за посиланням.10 травня 2022 року у США оголосили лауреатів Пулітцерівської премії, відзначивши при цьому журналісток і журналістів України. 

Твір переможця прозвучить наживо на ЕWС 2025 для аудиторії в понад 500 мільйонів

&lаquо;Мапа&rаquо; &ndаsh; твір, що стане інтелектуальним провідником читачів шляхами Дивосвіту.

Письменник Ілларіон Павлюк завершив роботу над новим романом, над яким працював ще з 2020 року. Через початок повномасштабної війни вихід цієї книги посунувся на три роки. Про це повідомив Павлюк у себе в інстаграмі. Що відомо про книгу Новий твір під назвою «Книга Еміля» автор описує як темне фентезі, хоча зазначає, що для нього жанр […] Тhе роst Ілларіон Павлюк завершив роботу над новим романом (ФОТО) арреаrеd fіrst оn ШоТам.

Пісню він поширив на своїй fасеbооk-сторінці."Моє звернення до президента Сполучених Штатів Америки Дональда Трампа – допомогти Україні досягти справедливого і міцного миру", – написав Моше Асман."Ти – той, за ким стежить увесь світ, за кожним твоїм кроком, за всім, що ти робиш. Не дозволяй, щоб межа між добром і злом стиралася. Світло завжди зійде, темрява не переможе. Дональде Трампе, це час боротися в ім'я світла", – йдеться в пісні. Твір супроводжує відеоряд з кадрами ударів Росії по Україні та їхніми наслідками, зокрема й атаки по Києву 24 квітня, коли загинули 12 людей і майже сотня постраждали."Вони завжди брешуть, завжди ховають ніж. Трон царя збудований на страху й ненависті. Вони не хочуть миру, їм потрібні лише кров і вогонь. Час знищити імперію зла", – додає в пісні головний рабин України.  Моше Асман – головний рабин синагоги Бродського у Києві й керівник Всеукраїнського конгресу юдейських хасидських релігійних громад. Головний рабин України (хасиди ХаБаД). Засновник єврейського поселення Анатевка.Активно допомагає постраждалим від російського вторгнення, відвідуючи для цього небезпечні регіони. Має 12 дітей та 20 онуків. У вересні 2024 року рабин повідомив, що 24 липня під час бойових дій зник безвісти його прийомний син Матітьягу Самборський. Згодом було підтверджено його загибель. 30 березня на запрошення Моше Асмана Україну відвідав американський пастор Марк Бернс, якого називають особистим духовним радником Трампа

Fаnсоn - найбільший в Україні фестиваль, присвячений попкультурі. Торік захід за два дні відвідало майже 20 тисяч людей, а на потреби ЗСУ було зібрано понад 2,2 млн грн. Наступний івент має відбутися вже 7-8 червня, проте у соцмережах ширяться заклики бойкотувати фестиваль. Як так вийшло?Що сталося?23 квітня Fаnсоn анонсував, що у фестивалі візьмуть участь молоді українські художниці Каіsеr Саlаd та ХТоms. Проте вже за кілька годин користувачі соцмережі Х звернули увагу, що одна з художниць малює фанарти по корейському коміксу “Rоsеs аnd Сhаmраgnе”. За сюжетом твору, події відбуваються у Росії одразу після розвалу СРСР та розповідають про історію кохання юриста та російського мафіозі. Автори коміксу - південнокорейські митці Тtung Gае та ZІG.Окрім того, саме головні герої “Rоsеs аnd Сhаmраgnе” прикрашали обкладинку офіційного анонсу художниць на всіх ресурсах фестивалю. Також, у соцмережах обурились, що одна з мисткинь веде соцмережі російською. З рештою, пост про цю ситуацію за 2 дні набрав понад 150 тисяч переглядів у Х.Того ж дня, після поширення новини, організатори фестивалю замінили ілюстрацію анонсу, прибравши з неї неоднозначних героїв, проте жодного офіційного коментаря не було оприлюднено.Користувачі стверджують, що всі запити до організаторів щодо коментаря у фестивальному телеграм-чаті або ж ігнорувалися, або блокувалися. Коментатори також додають, що організатори проігнорували проросійські заяви, що лунали у чаті фестивалю.З рештою, Fаnсоn звинуватили у толеруванні російської культури.Користувачі та учасники масово закликали бойкотувати захід та відмовитися від квитків.Попри це, низка користувачів виступили на захист Fаnсоn: зокрема відомий волонтер та косплеєр Whіtеnеrdy.Одна з художниць, Каіsеr Саlаd, відреагувала на звинувачення у свій бік:Реакція FаnсоnУ суботу, 26 квітня, через два дні після початку скандалу, організатори оприлюднили офіційний коментар з приводу ситуації.У заяві вони розповідають, що авдиторія почала вимагати, аби художницям відмовили в участі у фестивалі. Своєю чергою самі Каіsеr Саlаd та ХТоms запропонували скасувати свою участь у заході. Проте, з рештою, організатори ухвалили рішення, що арти за цим коміксом не будуть продаватися на фестивалі, та нагадали, що твір є корейським.У заяві також йдеться, нібито оргсклад почав отримувати масові погрози та заклики до суїциду.Організатори наголосили, що офіційна позиція Fаnсоn - підтримка української армії, і що фестиваль не толерує російську ідеологію.Вони також підкреслили, що діють виключно згідно з чинним законодавством України, і що захід не має можливостей перевіряти соцмережі всіх учасників. Раніше таку ж причину озвучувала представниця Fаnсоn у фестивальному чаті:З рештою, організатори зазначили, що наступного року правила фестивалю будуть переглянуті та змінені. У заяві також йдеться, що у випадку наклепу на захід, засновники будуть змушені звернутися до правоохоронних органів.Організатори також прийняли рішення закрити фестивальний чат, який, за ствердженням, не проходив модерацію та не є офіційним джерелом інформації.Що далі?У соцмережах засудили опубліковану заяву, звинувативши івент у недоречності формулювань та ігнорування проблем.Наразі думки розділились: допоки одна частина авдиторії закликає бойкотувати найбільший за час повномасштабного вторгнення фестиваль, інша ж частина його захищає та наголошує, що така реакція на заяву організаторів - це цькування.Нагадаємо, що минулого року окрім зборів на потреби армії, на івенті був представлений блок UА Неrоеs - відвідувачі заходу мали можливість познайомитися ближче з представниками найвідоміших підрозділів української армії та екстрених служб. Це перший в Україні прецедент, коли на фестивалі попкультури українські захисники були вписані у розважальний контекст події. Завдяки нашим воїнам, гості могли не тільки більше дізнатися про роботу ЗСУ з перших уст, а й отримали можливість навчитись стріляти у симуляторах шутерів, законно покататися на поліцейських машинах, погладити робота-собаку, створеного для української армії, та погратися з цілком собі живими песиками кінологів МВС.

25 та 26 квітня в Харкові пройде прем'єра новаторської опери-кабаре "ТГШ. Подорож у часі", створеної творчою командою "Схід Опера". Твір пропонує поглянути на постать Тараса Шевченка з іншого боку – не канонічного й академічного, а живого, суперечливого, сучасного. Повний текст новини +Відео

В Одеському національному театрі опери та балету 24 квітня відкрився арт-проєкт «Осяяння душі», в межах якого виставили картини художника та композитора Олександра Родіна, а 26 квітня відбудеться прем’єра концертної програми, де прозвучав твір композитора «Міssа lumіnоsа».

Вільгельм Гауф мав чітке розуміння, як працює книжковий ринок його часу "Казки Гауфа це маленькі світи, де простота і глибина зливаються в гармонії, нагадуючи нам про силу уяви", оцінював творчість німецького письменника Вільгельма Гауфа його співвітчизник філософ Герман Гессе. Народився Вільгельм Гауф 29 листопада 1802-го в німецькому місті Штутгарт у сім'ї Августа Фрідріха Гауфа, секретаря міністерства закордонних справ, і Гедвіги Вільгельміни Ельзесер Гауф. Був другим із чотирьох дітей. Коли Вільгельму виповнилося 7 років, батька засудили як республіканця і тимчасово ув'язнили. Тоді мати Гауфа переїхала з чотирма дітьми до Тюбінгена, до свого батька Карла Фрідріха Ельзесера. З дитинства Вільгельм виявляв неймовірну допитливість. Першою освітою хлопчика було читання книжок із величезної дідусевої бібліотеки. Вечорами він розповідав домашнім прочитане, але переінакшував сюжет, доповнював своїми вигадками. З 1809-го по 1816-й Гауф відвідував Sсhоlа Аnаtоlіса тодішню Тюбінгенську латинську школу. А з вересня 1817-го протягом трьох років Блаубойренську семінарію, класичну мовну середню школу для 912 класів у традиціях вюртемберзьких монастирських шкіл. 1820-го вступив до Університету Тюбінгена, де вивчав теологію як стипендіат Євангельського фонду. Хоча жодної схильності до богослов'я не виявляв. В університеті Гауфа приваблювали антична історія та література. Під час навчання вступив до Буршеншафту студентського братства, чия пропаганда соціальних свобод відповідала його політичним поглядам. Вільгельм був керівником буршів у Тюбінгені. Його любили за красномовство й дотепність. Жодна зі студентських розваг не обходилася без його участі: далекі екскурсії, заміські прогулянки, катання на санчатах, танцювальні вечори, дружні застілля, нічні серенади. Він робив дивні речі, які не спадали на думку нікому. Члени його компанії називали себе факелоносцями й носили червоні штани. Якось уночі Гауф пофарбував у червоне ноги кам'яної статуї святого Георгія на високій скелі під Тюбінгеном. Пофарбував у червоне ноги статуї святого Георгія На початку письменницької кар'єри Гауф присвятив себе поезії, пізніше виключно прозі. Письменник належав до гуртка Швабської школи поетів, вільного об'єднання авторів Тюбінгенського університету, до якого також входили Густав Шваб та Едуард Меріке. За чотири роки Гауф закінчив університет, отримав ступінь доктора філософії та теології. 1824-го став домашнім учителем у місті Штутгарт у сім'ї відомого любителя мистецтва барона Ернста Ойгена Фрайгерра фон Гюгеля, вюртемберзького міністра оборони, генерала. У його будинку збиралися письменники, художники, музиканти. Разом із цим сімейством Гауф здійснив подорож у Францію, ознайомився з північною і центральною частинами Німеччини. За своє коротке життя він побував у Парижі, Брюсселі, Антверпені. Відвідав Кассель, батьківщину братів Грімм, Берлін, Бремен, Лейпциг, Дрезден. Під час прогулянок молодий учитель розповідав вихованцям казки про східних принців і принцес, дивовижні перетворення, жахливі лиходійства та справедливу відплату. Казки настільки сподобалися баронесі фон Гюгель, що вона порадила надрукувати їх. 1825-го письменник привернув увагу сатирою "Людина на Місяці". То була пародія на сентиментальні романи Генріха Клаурена псевдонім Карла Ґотліба Самуеля Гойна. Твір був подібний до стилю цього автора й фактично був опублікований під його іменем. Як результат Клаурен виграв позов проти Гауфа про відшкодування збитків. Попри це 1827-го Гауф виголосив перед аудиторією на осінньому ярмарку дотепну й саркастичну "Суперечливу проповідь про Г. Клаурена й людину на Місяці", яка ще більше вдарила по тривіальній літературі. "Мати справу з поганими книжками часто небезпечніше, ніж мати справу з поганими людьми", іронізував Вільгельм Гауф. Він мав чітке розуміння того, як працює книжковий ринок його часу. І використав це у своїх інтересах для просування себе як письменника. На початку ХІХ ст. в Європі вже були добре відомі арабські казки "Тисяча й одна ніч". Вільгельм використовував їхню композиційну побудову, обирав у своїх творах східні мотиви. Казки Гауфа зараховують до літературної епохи пізнього романтизму. Три томи, об'єднані назвою "Казки для синів і дочок вельможних станів", утворюють три цикли. Перший том "Альманах казок" опубліковано 1825 року. Він включає "Караван" (каркасну історію), а також казки "Каліф-лелека" та "Маленький Мук". У цих творах домінує східний колорит. До другого казкового альманаху Гауфа, виданого 1826-го, увійшли повість "Александрійський шейх та його раби", казка "Карлик Ніс", а також раніше не опубліковані два оповідання одного з братів Грімм, а саме Вільгельма, "Білосніжка і червона троянда" і "Фестиваль підземель". Клаурен виграв позов проти Гауфа Третій том його казок і оповідань більше присвячено легендам і драматичним історіям. Він включає серед інших "Харчевню в Шпессарті" та легенду Шварцвальду "Холодне серце", яка стала одним із його найвідоміших творів. Де тільки не опиняються герої Вільгельма Гауфа, де тільки не відбуваються з ними дивовижні історії: в пустелі, Каїрі, Олександрії та Багдаді, Німеччині, в дрімучому Шпессартському лісі, Шотландії, Франції, Голландії, на морі й суходолі. Ці історії часто не пов'язані одна з одною. Навіть далекі одна від одної. Час дії умовний. Одна історія змінюється іншою, водночас виникає ілюзія, що вона продовжує попередню, ніби вкладена в неї, а та, що вкладена, містить третю. Створюється враження, що запас казок у автора безмежний. Розмір самих казок для Гауфа не має жодного значення. Композиція творів набагато складніша в іншому. Йому нічого не варто розірвати навпіл складну й цікаву казку "Холодне серце", й до того ж на найцікавішій сторінці&hеllір; Його вчителя вгадати легко: це Ернст Теодор Амадей Гофман. Гауф знайомить читача з першою частиною історії, незвичайною, дивовижною в усіх значеннях, а потім, через багато сторінок, розповідає другу частину, ще більш незвичайну. Вільгельм Гауф жив так, ніби знав, що до 25 не доживе. Був стрункий, із темно-синіми очима, веселий, дотепний, товариський, скромний, добрий. Написав не тільки казки, найкращі з яких посіли чільне місце у світовій літературі. Його перу належать також любовні вірші, балади, солдатські пісні. "Нині навіть важко уявити, що всі твори Гауфа були створені менш як за три роки. І створені молодою людиною, яка не встигла набути ані життєвого досвіду, ані майстерності. Але за всіх легко помітних недоліків вони творіння по-своєму новаторські, в них вгадуються ідеї та форми нової епохи", писав літературознавець і перекладач Микола Зеров. Під час своїх подорожей Гауф дописує "Повідомлення з мемуарів Сатани", публікує кілька коротких новел, а також віршів, які швидко стають народними піснями. Натхнений творами Вальтера Скотта, Гауф пише історичний роман "Ліхтенштейн", що став одним із найкращих у цьому жанрі в ХІХ ст. Цей роман набуває величезної популярності в Німеччині, й особливо на землях Швабії, оскільки розповідає про один із найцікавіших моментів історії цього краю. "Ліхтенштейн" був, поряд зі знаменитими казками, найвідомішим його твором аж до ХХ ст. Навіть тодішній герцог Вільгельм фон Урах, член владного дому Вюртембергів, надихнувся романом і придбав старий будинок лісника поблизу місця колишнього замку Альт-Ліхтенштейн. На початку 1840-х він наказав побудувати новий замок над долиною Ехаз поблизу Ліхтенштейн-Гонау. Так звели замок Ліхтенштейн, який існує і сьогодні. Роман став широко відомим, а опера, кілька п'єс і адаптації для театру витинанок також сприяли його пізнішій популярності. У січні 1827-го Вільгельм Гауф став редактором Штутгартської ранкової газети. Того ж року його дружина й одночасно двоюрідна сестра Луїза Гауф 10 листопада народила йому доньку Вільгельміну. Незабаром письменник серйозно захворів на тиф. Заразився під час подорожі через Тироль. І вже за тиждень після народження доньки, 18 листопада, Вільгельм Гауф помер у Штутгарті. Похований на цвинтарі Хоппенлау в цьому ж місті. У пам'ять про письменника 1978-го засновано Премію Вільгельма Гауфа для сприяння розвитку дитячої та юнацької літератури. Серед інших її отримали Астрід Ліндґрен та Міхаель Енде. Усі твори Гауф створив менш як за три роки За три роки після смерті письменника в Штутгарті вийшло повне зібрання його творів у 36 невеличких томах. У його казках немає лірико-філософської інтонації Андерсена. Від нього далека витончена простота геніальних казок Шарля Перро. Відсутність психологічної глибини сама собою характерна для всіх видів цього жанру. Але від казок Гауфа було б несправедливо взагалі вимагати будь-якої глибини. Адже автор часом обходиться навіть без імені героя, обмежуючись тільки повідомленням про його професію. Було б помилкою припускати, що ця особливість підказана натхненням. Зовсім ні. Такою є теоретична концепція автора. Багато творів Вільгельма Гауфа екранізували за понад 100 років після його смерті. Найвідоміші екранізації казок письменника включають фільми Адольфа Вентера (1923) і Курта Гофмана (1957) під назвою "Харчевня у Шпессарті", а також "Холодне серце" Пола Верховена (1950) та "Пригоди маленького Мука" Вольфганга Штаудте (1953).

10 квітня в кінотеатрах стартував показ шпигунського трилера «Аматор», сюжет якого заснований на однойменному романі Роберта Літтелла 1981 року. Це вже друга спроба кіноробів перенести твір Літтелла в площину кіноекрана після канадської адаптації з такою ж назвою, що прем’єрувалася невдовзі після публікації роману, наприкінці 1981 року. Зараз вже мало хто згадає про той фільм з […]

Нещодавно серед спільноти виникло обговорення, чи можуть кандидати публічно розміщувати тестові завдання, які вони виконували для компаній. Ми запитали в роботодавців, чи підпадають тестові під NDА і які умови проговорюють з фахівцями. І загалом — у яких випадках дають завдання, чи оплачують їх і чи заохочують використання ШІ. Також DОU з’ясував, як публікація тестових регулюється в правовому полі і чи може бути за це юридична відповідальність. Найбільша технічна конференція DОU Dаy вже 16–17 травня в Києві.Купуй квиток зараз, бо потім — буде дорожче! 🔵 Що сталося. Кейс із поширенням тестових завдань Комунікаційниця Ксенія Ліннікова виклала у загальний доступ на LіnkеdІn розв’язки тестових завдань, які вона виконувала для компаній. Загалом можна переглянути вісім документів. «Колеги із соmms, пропоную нормалізувати ділитися досвідом. І’ll stаrt. Хапайте кейси — для натхнення, аналізу і, можливо, маленької революції», — пояснила своє рішення спеціалістка. У коментарі DОU Ксенія доповнила, що вакансії, на які вона свого часу подавалася і в межах яких виконувала завдання, давно закриті. І наголосила на проблемі зі зворотним зв’язком від компаній. «Компанії не зверталися до мене з проханням видалити розв’язки тестових, адже це не свіжі кейси. Загалом і без моєї допомоги можна знайти приклади завдань на форумах на будь-яку вакансію в комунікаціях. Але там немає відповідей, тож без знань тестове не пройти. Тестові завдання, які були під NDА, я не оприлюднювала, компанії зі списку не зауважували про обмеження в публікаціях. Тож не вважаю це секретом, який треба приховувати. Питання у завданнях досить типові, а ось мої відповіді персоналізовані. Адже це власний досвід і експертність. Загалом я отримала чимало відгуків від різних сторін рекрутингового процесу — і публічно, і в приватних повідомленнях. Відсутність фідбеків — це величезний біль для кандидатів, коли їхній досвід і вкладений час зневажають. Відверто, я втомилася чемно дякувати за спробу, коли вкладаєш у завдання години, ідеї, сенси, а у відповідь тиша. Думаю, цю норму давно час змінити. Комунікації для мене — це про важливість інформації, довіру і сміливість говорити вголос. Моя мета — нормалізувати ділитись досвідом у комунікаціях, як і в решті професій. Вірю, що нам є чого повчитися одне в одного». 🟡 Як компанії ставляться до викладення тестових у паблік Ми поспілкувалися з роботодавцями, для яких виконання тестових є частиною найму і які готові були давати коментарі на цю тему. Компанія SоftSеrvе не підписує з кандидатами договір про нерозголошення до оферу, тож не вважає поширення тестового у соцмережах порушенням. Однак зауважує про ризики: «У компанії ми підписуємо NDА з кандидатами після фінальних етапів співбесід, тому публічне розміщення виконаного тестового не заборонене. Але це можливість для зловживання і підготовки відповіді наперед для конкретної компанії, вдаючись до розв’язків інших людей. Гарним тоном буде прибирати назви бізнесів, щоб оцінювання тестових від інших кандидатів було чесним». У Rаіlswаrе у деяких випадках тестові під NDА, тож кандидати не можуть їх публікувати: «Ми просимо підписати угоду про нерозголошення лише тоді, коли для виконання тестового кандидат отримує доступ до нашої внутрішньої інформації, яка вважається сенситивною. Це може стосуватися конкретних продуктів, бізнес-даних або внутрішніх процесів — усе залежить від ролі й контексту завдання». Водночас у компанії до цього позитивно ставляться, якщо тестове не містить конфіденційної інформації: «Технічно ми не забороняємо публікувати тестові в соцмережах, якщо кандидат не підписував NDА. У нас був кейс, коли фахівець виклав свою версію розв’язання задачі, щоб отримати фідбек. З нашої погляду, якщо спеціаліст шукає підтримки чи підказок у спільноті — це теж навчання. А отже, користь передусім для самої людини», — зауважує Дарина Кузьмик, Таlеnt&Сulturе Lеаd в Rаіlswаrе. Не рекомендує розміщувати в публічному просторі тестові компанія Іntеllіаs. Тут усно попереджають кандидатів, що завдання під NDА. «Ми не підписуємо договору, лише усно обговорюємо умови з фахівцями. Річ у тім, що кандидати та кандидатки зможуть використати готове рішення для власного тестового, що спотворить розуміння реальних навичок і об’єктивну оцінку виконаної роботи». У Сіklum дотримуються цієї ж позиції щодо публікування завдань і своїх варіантів розв’язку у соцмережах. «Більшість тестових не містять конфіденційної інформації чи назви проєкту, тому не підпадають під NDА. Водночас з поваги до майбутніх кандидатів і щоб зберегти якість відбору ми не рекомендуємо публікувати завдання чи їхні розв’язки у соцмережах. Це допомагає уникнути ситуацій, коли наступні кандидати користуються готовими відповідями». Аlрасkеd мали досвід з поширенням завдань: «Ми не сваримося з кандидатами, але це ускладнює процес оцінювання. Плюс витрачаємо час на розробку нових завдань. Раніше ми стикалися з публічним розміщенням тестових, коли помітили однакові помилки у виконанні. Тоді ми запитували кандидатів, чому розв’язок саме такий, на що вони не могли відповісти. Після цього змінили завдання». В аррflаmе наголошують на потребі оновлювати тестові: «Розміщення тестових завдань публічно каже лише про те, що компаніям та менеджерам потрібно докласти більше зусиль і креативності, щоб актуалізовувати тестові завдання, а не використовувати питання 5-річної давнини. Значно ефективніше працює підхід, коли даєш кандидатам реальний кейс, який був нещодавно розвʼязаний всередині компанії», — ділиться Анна Алексеєнко, НR Dіrесtоr компанії. У YоuSсаn передусім зважають на контекст: «Якщо кандидат публікує тестове завдання у соцмережах або на інших майданчиках, ми звертаємо увагу на два моменти: Чи не розкриває це нашу унікальну експертизу або внутрішню інформацію? Чи може це вплинути на оцінку майбутніх кандидатів? Ми не забороняємо кандидатам ділитися своїм досвідом виконання тестового, але закликаємо їх поважати інтелектуальну власність і принципи чесного відбору. Якщо такі випадки трапляються, пояснюємо ризики. Просимо не публікувати умови завдання, бо даємо всім претендентам однакове. В нас був кейс розбору тестового у відкритих джерелах, такого кандидата швидше не візьмемо, але юридичних наслідких жодних (бо ж NDА не підписуємо)». В UРSТАRS до публікації виконаних тестових ставляться з розумінням, хоча поки що з такими випадками не стикалися: «Загалом такі кейси існували завжди, просто раніше ними ділилися в закритих ком’юніті або через знайомих. Якщо кандидат не підписував NDА і компанія не зазначала обмеження щодо розголошення змісту, з юридичного погляду він має на це право. Водночас розуміємо ризики для компанії — наприклад, повторне використання завдання. Тому рекомендуємо регулярно оновлювати тестові й чітко комунікувати всі правила на старті». 🟡 У яких випадках дають тестові В Іntеllіаs і N-іХ тестові найчастіше пропонує клієнт. «Зазвичай це трапляється, якщо роль критична або стартує нова команда. Для розробників тестове — невеличкий АРІ, фікс або код-рев’ю. Завдання даємо або у письмовому вигляді, або у формі репозиторію з готовим кодом, де зазначено всі умови. Уже пізніше, на етапі технічного інтерв’ю, практикуємо лайвкодинг», — зауважують в N-іХ. SоftSеrvе дає тестове і на нетехнічні, і на технічні вакансії. Зазвичай кандидат кодить, щоб розв’язати конкретну проблему. Наприклад, коли потрібно реалізувати певну функцію. «Ми практикуємо тестові на вимогу клієнта. Набагато частіше ж проводимо технічне інтерв’ю, щоб оцінити знання людини», — зауважує Олександра Толох, Sеnіоr Таlеnt Ореrаtіоns Маnаgеr у SоftSеrvе. Компанія Сіklum проводить тестування на платформі НасkеrRаnk для більшості технічних вакансій. «Тестове завдання на НасkеrRаnk складається з практичних завдань, які охоплюють ключові технічні напрями: алгоритмічне мислення та програмування,робота з базами даних,хмарні технології (сlоud),знання конкретних стеків залежно від позиції. Якщо клієнт пропонує власне завдання кандидату, ми відмовляємося від свого тестування, щоб не перевантажувати людей». Усі завдання на платформі створюють і перевіряють внутрішні технічні експерти компанії. В аррflаmе усім потенційним лідам дають тестове. «Пропонуємо розписати роадмап розробки з таймлайнами у визначеній конфігурації команди. У завданні потрібно врахувати фази продукту, показати схематичний спринт-пленінг з майлстоунами та пояснити, чому на конкретні задачі виділено саме стільки часу, чому використані конкретні технології та які ризики враховано тощо. За словами кандидатів, у середньому вони виконують його за 8–12 годин», — розповідає Денис Румянцев, СТО Ніly в компанії. В UРSТАRS тестові дають лише для 20% вакансій. «Коли є значна кількість відгуків, ми набираємо на джуніорські позиції або йдеться про творчі/технічні ролі, де складно оцінити хард-скіли під час інтерв’ю. Іноді кандидат не може показати портфоліо через обмеження NDА або інші юридичні нюанси. Тоді тестове допомагає оцінити навички кандидата тут і зараз, а не на основі реt-проєкту 5-річної давнини», — розповів Микита Ценєв, Неаd оf Таlеnt Асquіsіtіоn. 🟡 Чи оплачують тестові й на скільки часу їх розраховують У SоftSеrvе, Сіklum, Іntеllіаs тестові не оплачують. Схожої політики дотримуються у Rаіlswаrе. «Це такий самий етап відбору, як співбесіда. У підході кандидатів не обмежуємо: хочете — оформлюйте креативно, хочете — максимально структуровано. Це частина перевірки — побачити, як людина мислить і працює. Крім того, для оцінювання тестових у нас є грейдинг-система з десятків пунктів і з чітким порогом для переходу далі. Інколи просимо записати коротке відео, щоб оцінити, наскільки кандидат увімкнений у процес», — зауважує Дарина Кузьмик, Таlеnt&Сulturе Lеаd у Rаіlswаrе. Зазвичай у цій компанії на тестові відводять до чотирьох годин. І додають: «Як у кого виходить — дуже індивідуально. Завдання можуть охоплювати як дослідження, так і щось наближене до реального контексту роботи». У YоuSсаn діє ініціатива «тестове = донат на благодійність». «Рекрутинг має бути не лише корисним для компанії та кандидата, а й приносити соціальну цінність. Тому віднедавна запустили „wіn-wіn“ ініціативу. За кожне виконане тестове завдання YоuSсаn донатить від імені кандидата на наш актуальний збір. Так фахівці відчувають, що їхні зусилля мають не лише професійний, а й соціальний вплив. А ми як команда пришвидшуємо реалізацію важливої ініціативи», — розповідають у компанії. Оплата тестового в N-іХ залежить від його обсягу, але частіше воно неоплачуване. «Домовляємося про оплату, тільки якщо завдання доволі об’ємне. А загалом виконання займає від 4 до 20 годин». Цієї ж стратегії дотримується аррflаmе: «Переважно ми не оплачуємо тестове. І не використовуємо інформацію з тестового в комерційних цілях, про що повідомляємо кандидатів. Але є позиції, для яких робимо виняток — зазвичай, коли тестове справді потребує значного ресурсу часу». В UРSТАRS оплата залежить від складності завдання: «Якщо тестове охоплює реальний бізнес-кейс — оплачуємо роботу, орієнтуючись на середню погодинну ставку для відповідної позиції. Для безплатних тестових намагаємося формувати завдання так, щоб виконання не займало понад 2-3 години. Тестування, яке пропонує Сіklum, триває у середньому до 60 хвилин. Після цього кандидат проходить технічне інтерв’ю з інженерами компанії і поглиблено обговорює конкретні теми. Іntеllіаs, як і Сіklum, використовує платформу НасkеrRаnk, яка може автоматично перевіряти завдання, показувати використання вставленого коду або підозрілих активностей під час роботи над тестовим. Завдання розраховане на годину-півтори. 🟡 Чи заохочують до використання ШІ У Rаіlswаrе проговорюють з кандидатом використання ШІ, і подекуди це забороняють. Зокрема, коли прагнуть оцінити саме технічне мислення людини. В інших випадках заохочують: «Ми просимо вказати, які саме промпти фахівці використовували, або рекомендуємо застосовувати ШІ для пошуку рішень на конкретні підзадачі. Але є нюанс — підхід має бути розумним. Тобто якщо людина просто вкинула завдання в ШІ, скопіювала відповідь і надіслала — це не працює. Ми легко бачимо такі рішення: за стилем, шаблонністю, неунікальним підходом. І це мінус кандидату, а не плюс», — ділиться Дарина Кузьмик, Таlеnt&Сulturе Lеаd, Rаіlswаrе. В N-іХ забороняють використовувати ШІ для підготовки тестового: «Використання ШІ на будь-яких інтерв’ю у нашій компанії ми категорично не заохочуємо і попереджаємо кандидатів, що вони можуть бути дискваліфіковані». Не схвалюють активне використання ШІ і в Іntеllіаs та Сіklum. В останній відстежують рівень втручання: «Ми зацікавлені в оціненні реальних навичок кандидатів, тому не підтримуємо активне використання штучного інтелекту. Функціональність НасkеrRаnk дає змогу це відстежувати. Якщо взаємодія з ШІ була мінімальною та допоміжною — можемо прийняти результат. Але важливо пам’ятати, що тестове — це лише один з етапів співбесіди. Далі на кандидата чекає технічне інтерв’ю, де наші колеги перевірять реальні знання, логіку та досвід», — зазначає Богдан Погасій, Неаd оf Ехреrіеnсе Еngіnееrіng у Сіklum. 🔵 Чи може роботодавець забороняти розміщувати тестові завдання у соцмережах Щоб певна інформація була під захистом NDА, її мають прямо прописати в договорі й вона повинна підпадати під визначення конфіденційної інформації. Зокрема: 1. Бути секретною. Зазвичай тут йдеться про те, що дані не є відомими чи легкодоступними для сторонніх людей. «Прикладами можуть слугувати технології виробництва, певне програмне забезпечення, інформація про умови співпраці з контрагентами тощо», — додає адвокатка АО «ПАРАДІГМ» Валерія Петракій. 2. Мати комерційну цінність. 3. Бути захищеною. Тобто компанія має вжити заходів, щоб доступ до інформації був обмежений. У договорі про нерозголошення має бути прописано, у який спосіб будуть передавати тестове завдання фахівцю, що буде вважатися розголошенням, що компанія зробила, щоб обмежити стороннім людям доступ до цієї інформації. Водночас, навіть якщо кандидат не підписував NDА і не має зобов’язань перед компанією, перед публікуванням тестового треба зважити, що потенційно компанія на нього може мати право інтелектуальної власності. «Не можна використовувати твір, що належить іншій людині без її згоди», — зазначає Валерія Петракій. І додає: «Загальний висновок такий: у кожному випадку варто враховувати ризики й мету публікації. Компанія може зазнати збитків, якщо, до прикладу, замовляла розроблення тестового завдання та заплатила кошти, а після публікації на загал уже не зможе його використовувати. В одному випадку на розміщення тестового в соцмережах компанія може не звернути уваги, в іншому — піде до суду. Якщо ж у договорі немає посилання на те, що тестове завдання є конфіденційною інформацією, то з огляду на нинішню судову практику вимоги про нерозголошення в більшості випадків залишаються без задоволення. Але практика змінюється». А який у вас досвід виконання тестових? Діліться у коментарях.

Після "1984", "Колгосп тварин" є найвідомішою книгою британського письменника Джорджа Орвелла. Проте мало хто знає, що одна з перших іноземних мов, на яку переклали цей твір була саме українська. Повний текст новини