Search trend "Сумі"

Європейський Союз планує залишати активи Росії на території ЄС у сумі 210 млрд євро замороженими для направлення надзвичайних прибутків від них на користь України, як мінімум, до кінця 2025 року. Джерело: речник Європейської комісії Маркус Ламмерт у коментарі журналістам 19 червня в Брюсселі, кореспондентка "Європейської правди" Деталі: Речник Єврокомісії наголосив, що 210 млрд євро російських активів в ЄС будуть залишатися замороженими як мінімум до кінця 2025 року, а надзвичайні прибутки від них будуть передаватися для підтримки України.

Європейський Союз планує залишати активи Росії на території ЄС у сумі 210 млрд євро замороженими для направлення надзвичайних прибутків від них на користь України, як мінімум, до кінця 2025 року.

Правоохоронці повідомили про підозру директору приватної компанії за фактами заволодіння коштами приватного акціонерного товариства “Укрнафта” у сумі понад 16 млн грн та ухилення від сплати податків.

З початку року українці імпортували понад 181 тис. легкових авто, із яких майже 80% - вживані. Втім нові авто склали майже половину загальної вартості імпорту - $1,2 млрд із $2,57 млрд, повідомляє Держмитслужба України. "Вживані авто забезпечили надходження до державного бюджету митних платежів на 16 млрд грн, а нові - у сумі 10,7 млрд грн", - йдеться у повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Назвали регіони-лідери з реєстрацій електромобілів та їхні бестселери Зазначається, що найпопулярнішими залишаються бензинові авто - їх частка становить 48,5% від усіх імпортованих. - На другому місці - електрокари (22,1%). - Дизельні авто охопили 20,6%. - Гібриди - 8,8%. Водночас електромобілі принесли до бюджету порівняно скромні 333 млн грн митних платежів. За даними Держмитслужби, податки при імпорті бензинових авто склали понад 13 млрд грн, дизельних - 7,7 млрд грн, а гібридів - 5,5 млрд грн. У минулому місяці українці придбали 6,2 тис. ввезених з-за кордону вживаних легковиків віком до п'яти років. Впродовж травня український автопарк поповнили 22 тис. легковиків з пробігом. Отже, авто віком до п'яти років становили 28% цієї кількості.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Вищий антикорупційний суд виніс вирок у справі колишнього голови Тернопільської обласної ради Михайла Головка. Його визнали винним у хабарництві й незаконному зберіганні боєприпасів й засудили до дев’яти років позбавлення волі. Про це повідомили на сторінці ВАКС. Що відомо про справу Суд встановив, що посадовець вимагав і отримав неправомірну вигоду у сумі 612 тисяч гривень від […] Тhе роst Ексголову Тернопільської облради засудили до 9 років ув’язнення за хабарництво арреаrеd fіrst оn ШоТам.

Податки за продаж автомобіля в сумі можуть становити від 5% до 23% від вартості транспортного засобу.

Ламіновані документи є чинними і можуть використовуватися без обмежень. Про це завило Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції у Києві у зв'язку з поширенням інформації про нібито відмову у перетині кордону через ламіновані свідоцтва про народження. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нові обмеження на перекази і платні послуги - чого чекати українцям у червні "Законодавством України не передбачено жодної заборони на використання ламінованих документів. Якщо свідоцтво про народження не пошкоджене, містить усі необхідні реквізити і можна підтвердити його справжність - воно залишається дійсним, незалежно від того, чи ламіноване воно", - йдеться у повідомленні Мін'юсту. Відтак повторне отримання незаламінованих свідоцтв про народження не є обов'язковим і не може вимагатися державними органами. Громадян закликають не піддаватися на неперевірені чутки та у разі потреби звертатися за офіційними роз'ясненнями до уповноважених органів. З 1 червня 2025 року в Україні набудуть чинності кілька важливих змін. Вони торкнуться переказів коштів з картки на картку та роботи деяких цифрових сервісів. Банки знизять ліміти на місячні перекази для клієнтів середнього й низького ризику. Раніше можна було переказати до 150 тис. грн, тепер обмеження складе 100 тис. Це передбачено меморандумом про прозорість фінансових послуг, який підписали ще у грудні 2024 року. Обмеження не стосуватимуться клієнтів, які мають підтверджені доходи. Йдеться про зарплатних клієнтів, волонтерів та інших, хто може показати джерела грошей. Для них ліміт дорівнюватиме сумі підтвердженого доходу. Для високоризикових клієнтів встановлять ліміт у 50 тис. грн на місяць.

Про це повідомляють САП і Центр протидії корупції.Що відомо про злочинну схемуЗа словами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, схема була однією з наймасштабніших в Україні. Її учасниками були вже колишні керівники Одеської міської ради, які систематично одержували неправомірну вигоду та забезпечували прийняття необхідних рішень. ФігурантиУ САП не уточнюють імена обвинувачених, однак ЦПК пише, що йдеться про: бізнесменів Бориса Кауфмана й Алекса Боруховича (раніше Олександр Грановський);ексмера Одеси Олексія Костусєва;ексзаступника мера Одеси Михайла Кучука;довірену особу Кауфмана Костянтина Єфремова;директора ТОВ "Одеса аеропорт Девелопмент" Олексія Кочанова;одного з власників ТОВ "Кліар-Сіті" Петра Багрія.У чому їх обвинувачуютьЇм висунули обвинувачення в заволодінні у 2011 році майновим комплексом стратегічного об’єкта – КП "Міжнародний аеропорт Одеса", вартістю понад 118 млн грн. Раніше Кауфмана та інших обвинувачували в одержанні 2,5 млрд грн від діяльності аеропорту."Вони розробили схему, в результаті якої майновий комплекс аеропорту перейшов з власності місцевої громади у спільну власність міста та приватних інвесторів. Згодом місто повністю втратило контроль над аеропортом та не отримувало від його діяльності жодного прибутку", - пояснює Центр протидії корупції.ВирокСуд призначив вирок обвинуваченим у вигляді позбавлення волі від 7 до 8 років, а також штрафів на загальну суму понад 400 млн грн. "Зважаючи на надання викривальних показань, засуджених звільнено від покарання із встановленням іспитового строку. За окремі злочини осіб звільнено від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності", - акцентує САП.Ще одному обвинуваченому призначили додаткове покарання: штраф у 102 млн грн, а іншим двом – понад 30 млн грн кожному."У дохід держави суд конфіскував понад 6 млн грн, 582 тисяч доларів та 6 тисяч євро, а також 6 об’єктів дорогого майна, зокрема квартиру площею 700 квадратів у центрі Одеси. До грошових коштів у сумі 20 тисяч доларів застосовано спецконфіскацію", - пише ЦПК.Також зазначається, що фігуранти перерахували 20 млн грн та зобов’язані перерахувати ще 106 млн грн на підтримку ЗСУ.Водночас за затвердженою угодою звинувачені зобовʼязалися сплатити на користь держави й громади Одеси грошові кошти та передати майна на суму, яка перевищує 1 млрд грн. У САП підкреслюють: це – найбільша угода в історії застосування угод про визнання винуватості.

Його підозрюють у несплаті податку на доходи фізичних осіб у сумі понад 4,3 млрд гривень.

Колишньому нардепу Вадиму Новинському оголосили підозру в ухиленні від сплати податків. Сума несплачених податків перевищує 4 млрд грн, повідомило Державне бюро розслідувань. За даними слідства, після отримання українського громадянства 2012 року Новинський став податковим резидентом України. Проте, попри це, він не задекларував доходи, які отримував за кордоном. ДБР повідомляє, що йдеться про інвестиційний прибуток обсягом понад 25 млрд грн. Це були доходи від продажу акцій іноземних компаній. У момент угод сума еквівалентна кільком мільярдам долларів. "Він не задекларував отримані за кордоном доходи та не сплатив податок на доходи фізичних осіб у сумі понад 4,3 млрд грн", - заявили в бюро. Компанії, з яких ексдепутат отримав прибуток, діяли на території Кіпру. Податкові зобов'язання не були виконані. В результаті держбюджет недоотримав кошти в особливо великих розмірах. У ДБР наголошують, що Новинському інкримінують ухилення від податків в особливо великих обсягах. Наразі тривають слідчі дії. Активи екснардепа на суму понад 3 млрд грн уже ідентифіковано. Вони мають бути арештовані. Народному депутату кількох скликань Вадиму Новинському ДБР у взаємодії з СБУ заочно повідомили про підозру в державній зраді. Також його звинувачують у розпалюванні релігійної ворожнечі та ненависті. Про це повідомила пресслужба Державного бюро розслідувань.

Політик «не задекларував отримані за кордоном доходи та не сплатив податок у сумі понад 4,3 мільярда гривень», заявляє бюро

Про це повідомили у пресслужбі ДБР.Йому інкримінують ухилення від сплати податків, що призвело до ненадходження до державного бюджету коштів у особливо великих розмірах (ч. 3 ст. 212 КК України).За інформацією слідства, після набуття громадянства України у 2012 році він продовжив свою підприємницьку діяльність на території України, ставши податковим резидентом. Однак, усупереч вимогам податкового законодавства, не задекларував отриманих за кордоном доходів і не сплатив податку на доходи фізичних осіб у сумі понад 4,3 млрд гривень.Зокрема, як додали в ДБР, ексдепутат отримав інвестиційний прибуток у розмірі понад 25 млрд грн (на момент продажу це становило декілька мільярдів доларів) від продажу інвестиційних активів – акцій іноземних компаній, які здійснювали діяльність на території Кіпру. Через це, кажуть слідчі, до Державного бюджету України не надійшли кошти в особливо великих розмірах. Необхідні слідчі дії тривають.У повідомленні не вказано імені народного депутата, однак з матеріалів справи зрозуміло, що мова саме про нього. Примітка: згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою в скоєнні злочину і не може бути кримінально покарана, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.Нагадаємо, 6 липня 2022 року позафракційний народний депутат Вадим Новинський написав заяву про складання повноважень.У грудні СБУ оприлюднила перелік діячів церкви Московського патріархату, що потрапили під дію "церковних санкцій" Ради національної безпеки і оборони України. Очолював цей список саме Новинський. Згодом стало відомо, що олігарх за 2022 рік збагатився на $100 млн, а загалом із 2019 року його статки зросли на 400 млн доларів і нині оцінюються в 1,4 млрд доларів.У 2023 році колишній нардеп служив на недільній службі у найбільшій російській православній церкві в Цюриху.Тим часом суд в Україні арештував його майно на понад 3,5 млрд грн, зокрема корпоративні права на 40 підприємств та 30 газових свердловин. Вже у травні СБУ арештувала активів Новинського ще на 10,5 млрд грн.У січні цього року Вадиму Новинському оголосили підозру в державній зраді та розпалюванні релігійної ворожнечі й ненависті

Суд зняв електронний браслет з колишнього народного депутата Максима Микитася. Він фігурує у справі заволодіння 312 млн грн Міноборони. Подробиці повідомила речниця Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Ольга Постолюк у коментарі "Українській правді". З її слів, у разі виникнення будь-яких ризиків, прокурор звернеться до суду. "Зважаючи на те, що особа належно виконує покладені обовʼязки протягом значного часу (з моменту застосування запобіжного заходу минуло понад 18 місяців), а також на те, що на нього покладено обов'язок здати на зберігання до відповідних органів паспорт для виїзду за кордон, суд прийняв рішення про зняття електронного засобу контролю", - заявила вона. Як відомо, в серпні 2024 року прокурор САП ухвалив рішення про завершення досудового розслідування у справі стосовно Микитася, його помічника, а також директора підконтрольної компанії, трьох колишніх та чинних військовослужбовців старшого та вищого офіцерського складу, які підозрюються у заволодінні понад 312 млн грн коштів Міністерства оборони. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Майор ЗСУ "заробив" на махінаціях з бойовими виплатами мільйони У межах досудового розслідування було встановлено, що у 2018 році між МОУ та підконтрольними народному депутату України компаніями було укладено договори на будівництво до 2021 року захищених складів зберігання ракет та боєприпасів ЗСУ. Сума договорів складала близько 3 млрд грн. У той же час, для заволодіння частиною з цих коштів народний депутат та його помічник, залучивши службових осіб вищого та старшого офіцерського складу ЗСУ, забезпечили прийняття змін до постанов КМУ. Ці зміни допомогли обійти законодавчі обмеження, які допускали сплату авансу у сумі лише 30% від річного обсягу робіт на строк до трьох місяців, та дозволили перерахування авансів на будівництво у розмірі 80% від вартості робіт за контрактами на строк до 18 місяців. Реалізація цих змін та підписання додаткових угод до контрактів призвела до того, що протягом листопада-грудня 2018 року на рахунки підконтрольного депутату товариства Міністерство оборони перерахувало понад 312 млн грн. Слідство встановило, що будівництво захищених складів фактично так і не було розпочато, а виділені кошти, одержані злочинним шляхом, були перераховані на рахунки інших підконтрольних компаній і таким чином легалізовані. Київрада висловила недовіру першому заступнику мера через підозрілу "алкопаті". Миколу Поворозника звинуватили у застіллі в День жалоби.

Росіяни просуваються на Сумщині, повітряні тривоги тривають в загальній сумі по півдоби, жителів з прикордоння області евакуюють, в обласному центрі евакуацію поки не оголошують. Містяни запасаються валізами

Житель Чернігівщині, який у лютому 2025 року незаконно вполював козулю, відшкодував державі завдані збитки у сумі 32 тисячі гривень

Торік суддя придбала машину за ціною, що дорівнює сумі її зарплати

Діти, які повертатимуться з окупації чи після депортації, отримуватимуть від держави по 50 тисяч гривень. Про це у п’ятницю, 6 червня, повідомило Міністерство соціальної політики. Як сказано в повідомленні, уряд запровадив одноразову допомогу дитині, яка повернулася на підконтрольну територію після депортації, примусового переміщення або з тимчасово окупованих територій. Гроші в сумі 50 тисяч гривень («підйомна»... Запис Держава платитиме по 50 тисяч гривень дітям після повернення з окупації чи депортації спершу з'явиться на Громадське радіо.

Неподалік столиці розташоване село Бобриця - одне із найстаріших на Київщині. Місцеві називають його "казковим" через яскраву історію, велику кількість скульптур, чистоту та кінофестиваль, який проводився тут до початку повномасштабної війни. З 2015-го у Бобриці діє унікальний для України механізм оплати послуг з благоустрою. Кожен мешканець має право добровільно вирішувати, чи буде платити і скільки саме. Як живуть люди в одному з найкращих сіл держави та як місцеві виявили, що організатор масштабного кінофестивалю пов'язаний із Москвою та має там бізнес, читайте у репортажі Gаzеtа.uа. СОРТУВАННЯ СМІТТЯ ТА ГАЗОНИ У центрі Бобриці - простора площа з брукованими доріжками, декоративними кулями замість обмежувачів і акуратно підстриженими деревами. У четвер тут особливо людно - ринковий день. Уздовж площі розгортаються ряди різнокольорових наметів: жовті, зелені, сині. За прилавками - місцеві та приїжджі продавці з овочами, зеленню, домашнім сиром, медом, розсадою квітів і банками олії, що блищать на сонці. Навпроти серед сосен на дитячому майданчику у тіні граються діти. Поруч - купол місцевої церкви, який видно майже з кожного кута. Раз на місяць у центрі проводять ярмарки. Переважно благодійні. За площею "розкинувся" сквер, засаджений декоративними кущами й густим газоном. Чути гуркіт газонокосарки - місцеві комунальники підстригають траву. Бобриця - село в передмісті Києва, частина Білогородської громади Бучанського району. Розташоване між сосновими лісами й полями, за двадцять кілометрів від столиці. Тут немає стихійних звалищ, занедбаних узбіч чи розбитих лавок - натомість охайні газони й вуличне мистецтво. Бобрицю називають "казковим селом" - і не лише за скульптури, що прикрашають площі та майданчики, а передусім за спосіб життя, який тут вдалося побудувати спільними зусиллями. Село простягається від центру аж до меж із Бояркою.Територія збільшувалася з роками: завдяки садовим товариствам і новим поселенням, які поступово інтегрувались у село. Комунальники двічі на тиждень - у вівторок і суботу - забирають сміття по чіткому графіку. Для цього використовують два трактори з причепами. Замість звичних баків - фірмові мішки з логотипом КП "Бобриця", які мешканці купують за встановленою сільрадою ціною: сортувальні - 15 грн за великий мішок, для несортованого сміття - 48 грн. - Комунальне підприємство обслуговує все село, включно з масивами біля Боярки. Мішки виставляють у визначені дні - і їх одразу забирають, - пояснює Роман Іваненко, один із засновників благодійного фонду "Розвиток та благоустрій". Цей фонд сприяв реалізації низки проектів та впровадження системи благоустрою села. Роман був одним із ідейних натхненників проєкту "Казкове село - Бобриця". Із Романом Іваненком зустрічаємося поблизу офісу комунального підприємства. Чоловік вітається з кожним перехожим та час від часу відволікається на дзвінки. Зараз він є депутатом Білогородської сільської ради та очолює постійну комісію з питань соціально-економічного розвитку, підприємництва, житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, транспорту, зв'язку, туризму та екології. Це працює - як теорія розбитих вікон - Коли в тебе отак усе впорядковано, то воно головне - це культура. Якщо скрізь чисто, газон підстрижений, клумби доглянуті, тебе просто стримує кинути сміття. Ну як? Не можна ж. А коли це така тотальна культура, яка на кожному кроці тобі нагадує, що тут чисто, то вона на підсвідомість діє. Це працює - як теорія розбитих вікон. Якщо десь безлад, люди не стримуються. А якщо навпаки - порядок, охайність, тоді люди шукають такі самі рішення, щоб відповідати середовищу, - пояснює Іваненко. У 2015 році в Бобриці запровадили унікальний для українських сіл механізм - добровільний договір на благоустрій. Це не податок і не обов'язкова плата - мешканці самі вирішують, чи долучатися, і яку суму вони можуть внести щомісяця. Кошти йдуть на прибирання, косіння, вивіз сміття, утримання територій загального користування. - Станом на зараз таких договорів - близько 300. Хтось платить 150 гривень, дехто - 600. Є й бабусі, які приносять по 50 гривень. Але суть не в сумі, а в участі, - наголошує Іваненко. У Бобриці добре працюють чати та соцмережі. Якщо хтось викидає сміття в непередбаченому місці, мешканці можуть відкрити мішок, знайти документ з іменем - і оприлюднити. Це дає результат. Як зізнається директор комунального підприємства Володимир Будкевич, процес ще не ідеальний. За його словами, лише 30-40% мешканців дотримуються сортування. Решта користується лише загальним пакетом або лишає сміття біля зупинок у дні збору. Проблема - у звичках. Люди плутають пластик, викидають змішані відходи, хоча деякі, особливо ті, хто жив за кордоном, звикли навіть мити тару. Зараз інфраструктура села виглядає зовсім інакше, ніж 10-15 років тому, наголошує Будкевич. - Тоді не було ні автоматичного поливу, ні газонів, ні скверів. А тепер ми самі садили дерева, зробили зупинки, частину розписали - на одній, до речі, зображено двох бобрів. Технічне забезпечення громади зросло: нині комунальне підприємство має два великі й два малі трактори, а також газонокосарки й тримери. Раз на рік у селі проводять місячник благоустрою - люди збираються невеликими групами, прибирають території, а потім техніка забирає зібране сміття. - Гості, туристи, знайомі приїжджають і кажуть, що вражені: чисто, охайно, сквери, статуї - є де прогулятись і відпочити. Це найкраща оцінка нашої роботи, - додає Будкевич. ТУРИСТИЧНИЙ ЦЕНТР Бобриця - одне з найдавніших сіл у передмісті Києва. За офіційною версією, воно засноване 1648 року, у розпал національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Свою назву село отримало, ймовірно, від бобрів, які водилися у місцевих лісах і долинах. Через село протікає однойменна річка - Бобриця - притока Ірпеня. У ХVІІ столітті ці землі входили до складу Білогородської сотні, що охороняла кордон Гетьманщини по лінії річки Ірпінь. У самій Бобриці діяли три козацькі редути. На місці сучасного садового товариства "Дружба-2" стояв пост козака Куйовди. Ще один форпост - біля Щигльової гори, де нині ліс - охороняв козак Іван Ігнатенко. Третім редутом командував Філон Потапенко - на місці давньої княжої пристані. Їх вважають засновниками козацького хутора, з якого згодом виросло повноцінне село. Нині у Бобриці проживає близько 3000 людей. Будинки тут переважно приватні, є котеджні вулиці, а також дачі й кілька багатоквартирних домів. Біля населеного пункту розташований каскад із семи ставків. Біля будівлі старостату, що навпроти офісу підприємства, тиша і порядок. Уздовж дороги - акуратно підстрижені туї, яскраві кущі спіреї, що стоять у білому цвіті. Бордюри пофарбовані, пішохідний перехід виділяється свіжими смугами. Трохи далі - простора галявина, де рівнено підстрижена трава. Навіть молоді дерева стоять у лунках, з яких обережно вигрібали бур'ян. - Тут була стара розвалена хата, чагарники, - пригадує Роман Іваненко. - Ми її розібрали у 2015 році, спільнокоштом - 120 тисяч гривень. На цьому місці громада планує збудувати туристично-інформаційний центр, двоповерхову кубічну будівлю, що стане новим місцем збору для мешканців. Це приватні скульптури, які стоять на сільській землі Роман пропонує прогулятися селом. Проходимо скульптурний парк, засаджений зеленим газоном з автоматичною системою поливу. Його створили у 2015 році в межах першого міжнародного скульптурного симпозіуму. Експозиція відкрита для всіх. - Це моя приватна ініціатива, - пояснює Роман Іваненко. - Оцей скульптурний симпозіум ми проводили в п'ятьох. Це приватні скульптури, які стоять на сільській землі, і ми просто їх експонуємо. Перший симпозіум провели ще восени 2015 року - фактично до того, як громада почала свої перші великі трансформації. З того часу відбулося вже три скульптурні симпозіуми. Вартість одного творіння сягає понад $4 тис. - Тут представлені топові українські скульптори. Є двоє іноземців - грузин і румун.. Скульптури розташовані на трьох майданчиках - тут, біля озера, і на в'їзді до села. Ще одна - не доставлена. Сподіваюся, наступного року проведемо новий симпозіум. Якщо буде фінансування. Бо зараз війна, і все трохи інакше. Мені казали: "Що ти робиш? Це ж зламають!" А я кажу: "Давайте довіряти людям". І от пройшло майже десять років - і все на місці. "КАЗКОВЕ СЕЛО" Дорогою помічаємо чисті й охайно облаштовані узбіччя. На деяких перехрестях стоять світлофори, а на поворотах - обмежувачі швидкості. У селі встановили нові зупинки громадського транспорту, деякі розмалювали автентичними візерунками, та камери відеоспостереження. Завдяки цьому, запевняють місцеві, у селі стало значно безпечніше. - У 2006-му придбав землю у Бобриці й почав зводити будинок, - веде далі Роман Іваненко. - До цього мешкав у Києві. Я тоді ще не знав нічого про це село - просто відчував, що хочу ближче до природи, подалі від міської метушні. Згодом Роман Іваненко брав участь у Революції Гідності. Пізніше це стане головною мотивацією створити "казкове село". - Я тоді дрова возив, точно пам'ятаю. У мене була Аudі, і я щодня в багажник клав дрова, бензин - і на Майдан. Їздити туди було квестом - машини перевіряли. А ще пам'ятаю патрулі по Києву - тоді ловили тітушок, була якась апка, через яку передавали координати. І пам'ятаю той день, коли були розстріли. Ми тоді воду носили в Жовтневий палац, там був госпіталь. Після подій на Майдані він остаточно вирішив, що мрії про гідну країну, заради яких гинули люди на Інститутській, мають втілитися бодай на місцевому рівні. - Пам'ятаю той день - люди лежать накриті білими простирадлами. І я розумію: вони загинули за мрію. І от думаю: якщо вони могли віддати життя, то я ж точно можу хоча б щось зробити, щоб ця мрія не лишилася просто мрією, - пригадує Роман. Уже наступного року, з початком децентралізації, він прийшов до сільради з пропозицією зробити Бобрицю прикладом сучасного українського села. З підтримкою тодішнього голови та інших небайдужих мешканців, у 2015-му вони розробили стратегічне бачення і навіть затвердили його рішенням сільради. Так у селі розпочалася велика трансформація. - Спочатку ніхто не вірив. Пішли по хатах, пояснювали. Першим проєктом була центральна площа. Ми зробили не тимчасово, а "назавжди". І підсвітка закладена, і місце під пам'ятник засновникам села, - показує він на вимощену площу. Цю площу назвали Стражницькою - на честь козацького хутора Стража, з якого історично й постала Бобриця. Облаштували лавки з термодерева, бруківку виклали на зразок витинанки. Якщо придивитися - вимальовується візерунок у вигляді бобрів. - Це все - бобри, просто по-різному розкладені. Викладали вручну по схемі, плитку з графітового і сірого відтінків. От і вийшла така площа зі змістом, - усміхається Роман. - Тут зараз збираються на щомісячні ярмарки. Ми залучаємо людей, які щось роблять своїми руками - маленьких виробників. Купили спеціальні білі намети. Є сцена й фудкорт. Коли люди бачать зв'язок між своїми діями і реальними змінами, довіра зростає Ще одним кроком, який запустив відчутні зміни у селі, стало збільшення місцевого бюджету у майже пʼять разів. - Тоді почала діяти реформа місцевих бюджетів, - пояснює Роман Іваненко. - Основним джерелом надходжень був єдиний податок. Я мав зареєстрований ФОП - надавав консультаційні послуги в рамках свого бізнесу - і просто перереєстрував його сюди. Ще кілька людей зробили так само. Ми пояснили: "Ось податки, які ми платимо, ось мрії, які ми маємо - і ось результат". Коли люди бачать зв'язок між своїми діями і реальними змінами, довіра зростає. І процес набирає швидкості. Зміни торкалися не лише інфраструктури. Колись біля школи стояла огорожа заввишки два з половиною метри. Зрештою громада вирішила: краще зробити простір відкритим, замінивши темну огорожу на прозору, легку. - Ми поділили паркан навпіл. Частина пішла на школу, решта - навколо дитячого майданчика, - усміхається Роман. - Просто, правда? Але такі дрібниці змінюють сприйняття світу дитиною. Поки в селі функціонує лише початкова школа та приватний дитячий садок. До повномасштабного вторгнення тут почали будувати більшу, але зупинилися на проєкті комбінованої школи-садка першого ступеня. Однак після початку Великої війни проєкт призупинили. - У нас приблизно 140 дітей. Але повноцінну школу будувати нерентабельно. Краще компенсувати поїздки до великої школи в Білогородці, де є предметні вчителі, заміна на випадок хвороби, - пояснює Роман. - Тут ми запланували нормальний садок-школу для дітей до четвертого класу. Проєкт передбачає демонтаж старої будівлі школи 1930-х років - вона давно не відповідає сучасним нормам. На її місці планують звести новий комплекс, який з'єднає функції бібліотеки, класів, дитсадка в одному просторі. "НІЯКИХ ТАУНХАУСІВ" - За освітою я економіст. А з 2009 по 2012 рік навчався у бізнес-школі у Словенії. Це був МВА, уже після базової освіти в Україні. І от це навчання мене справді сильно змінило. Я побачив інший світ, іншу модель взаємодії в суспільстві. І частину цього світогляду ми втілили тут, у Бобриці, - розповідає Роман. Ідея розвитку села базується на захисті природи як основного ресурсу. Щоб уникнути хаотичної забудови, за прикладом деяких приміських районів, у Бобриці сформували бачення майбутнього: ніяких таунхаусів, логістичних складів, зміни генерального плану чи ділення ділянок. Натомість - рекреаційний напрямок, готелі, спорт, медичні послуги, індивідуальна зайнятість. - Ми прописали в концепції, що природа - це головна цінність. От є вулиця Соснова, там утримують коней, проводять спортивні змагання. Є й готелі, і апарт-комплекси, які з'явилися завдяки нашій активності. Люди заробляють тут, не нищачи те, що має бути збережене, - пояснює він. Чимало мешканців села працюють віддалено: айтівці, юристи, самозайняті. Деякі мають офіси в Києві, але мешкають тут і сплачують податки за місцем проживання. - У нас тут навіть кілька людей із офісу Місrоsоft купили ділянки. Їм сподобалася ідея "казкового села", і вони просто передавали це один одному. Побудували будинки - тепер живуть тут, - каже Іваненко. На території села з'явились інформаційні стенди про природу, рекреаційні локації, розвивалися місцеві бізнеси. За словами Романа, після того, як Бобрицю чітко позиціонували як природоорієнтовану і відкриту, тут зʼявилися два готелі. Обидва - результат інвестицій від людей, які вже жили у селі. Багато ініціатив у Бобриці реалізували через створений мешканцями фонд розвитку. Частину проєктів фінансували через сільську раду, інші - спільнокоштом, через донати. Поблизу житлових вулиць у Бобриці працює невелике фермерське господарство, яке спеціалізується на вирощуванні сезонних овочів і фруктів. Ряди дерев простягаються просто посеред села. Господарі мають теплиці, де з весни ростуть огірки, томати, баклажани. Влітку збирають черешні, абрикоси, груші та яблука. Усі культури вирощуються без використання агрохімікатів. МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ТА ВІЙНА Повертаємося до скульптурного парку. Поруч із алеєю облаштували Музей етносу та історії села. Всередині у вузьких проходах між стелажами - ікони, праски, ткацьке знаряддя, військові шапки, хрестильні хустки, старі фотографії. На стінах - портрети мешканців села, деякі які воювали в обох світових війнах. Є полиці зі скринями й дрібними предметами побуту, підсвіченими теплим світлом. - Тут усе, що змогли - те й поставили. Просто зносили речі, хто що мав. Є щось бобрицьке, є таке, що навіть не знаємо, звідки. Наприклад, ось ця червона піч французької компанії. Що вона тут робить? Хтозна. Але її хтось приніс - значить, вона для когось важлива. Найбільше місцеві пишаються частиною зі старими фотографіями. Є тут знімки й періоду Першої світової, коли селяни були змушені воювати під чужими прапорами. У другій кімнаті музею - експозиція ікон та домашніх речей, що стоять у кутах, як колись у сільських хатах. Місцева команда планує відтворити справжню бобрицьку хату зі старим хатнім начинням. У сільському бюджеті вже передбачили кошти на ескізний проєкт і готують архітектурний конкурс. Один проєкт планують реалізувати коштом громади, інший - за підтримки грантів. До 2022-го в Бобриці встигли провести навіть кінофестиваль - у партнерстві з власником Fіlm.uа. Але нині цю ініціативу поставили на паузу. - Був у нас такий житель, Сергій, - пригадує Роман Іваненко. - Колишній росіянин, мешкав тут, входив до правління нашого фонду. Коли почалася велика війна, ми всі - п'ятеро членів правління - за кілька днів скинулися й витратили близько двох мільйонів гривень на перші бронежилети й амуніцію для ТРО. А він за два дні до вторгнення виїхав за кордон. Відмовився долучитися, а згодом ми з'ясували, що в нього досі діє бізнес у Москві. Ми повністю виключили його з усіх комунікацій. Він намагався віджартуватись, але було все очевидно. Тож кінофестиваль, який ми разом проводили, теж довелось відкласти. У перші дні повномасштабного вторгнення громада діяла самотужки. Закупівлі засобів захисту, пошук амуніції, логістика через кордон - усе трималося на ініціативі небайдужих. - Тоді бронежилетів просто не було. Якось через сьомі руки в Польщі знайшов 75 сертифікованих бронепластин, - каже Іваненко. - А от самі жилети нам пошив Андре Тан у Дніпрі. Написав: "Можеш пошити?". А він залюбки погодився. Ми оплатили матеріали, і десь 11 березня передали ТРО перші 75 комплектів. За 6 км звідси була лінія фронту Бронепластини доповнили спеціальними протиударними вставками, перевірили на стрільбищі. Закуповували форму в країнах Балтії, шукали все, що було доступно на натівських складах. - У ті дні тут все літало, - пригадує Роман. - За шість кілометрів звідси була лінія фронту. Над нами літали гелікоптери, літаки. Одного разу щось велике впало недалеко від мого дому, біля колишніх іподромних полів. Вирва - метрів п'ять углиб. Але самій Бобриці пощастило - загиблих не було. Наразі громада підтримує військових. Постійно проводяться збори коштів спільними зусиллями місцевої влади та мешканців села. - Наші односельчани також захищають Україну на фронті. На ярмарку сьомого числа будемо збирати на підрозділ, де служить один із наших - треба 100-150 тисяч гривень на спеціальний акумулятор. Постійно якісь збори відбуваються. Якщо звертаються з частини, ми купуємо. Зазвичай просять РЕБи або дрони - ті, що літають і щось несуть, або FРV. У рік, за словами співрозмовника, з місцевого бюджету на потреби армії витрачається понад 50 млн грн. МОЛОДЬ І СПОКІЙНЕ ЖИТТЯ На зупинці на виїзді з Бобриці сидить Слава - мешканка села, яка переїхала сюди з Києва понад десять років тому. Розповідає, що оселилася тут у 2011-му, коли вийшла на пенсію. - Хотілося вже спокою. Побудували тут будинок, оселилися, - каже вона. - З того часу вже 10 років, але як раніше було, не пам'ятаю. Сміття тоді точно не вивозили. Жінка користується послугами комунального підприємства - купує фірмові пакети, у які складає сміття. - Великі берем, - пояснює. - Але не сортую. Та й мало хто в селі сортує. Каже, що її не можна назвати надто активною мешканкою - живе на краєчку села, більше займається господарством. Згадує, що в селі побільшало молоді. - Тут багато хто з Києва побудувався. Молодь переїжджає, старих уже менше, - говорить Слава. - Мені подобається, що чисто в центрі, площу зробили. Великих покупок не робить на місцевому ринку - продукти бере в Києві, коли навідує дітей. - Тут хіба щось по дрібницях, - пояснює. - Та й магазин у селі малий. От якщо б побудували великий, було б добре. Каже, що загалом життя в селі тихе. З незручностей - відсутність аптеки. - Якщо щось треба - їздимо в Білогородку, - додає. - Але в цілому добре. Спокійно. До зупинки підходять ще дві жінки - Віра Іванівна й Тетяна. Кажуть, живуть у Бобриці не перший рік, сортують сміття, підтримують благоустрій. - Це нормально. Все від нас залежить, як воно буде, - говорить одна з них. - А хотілося б, щоб хлопці наші повернулися, щоб ми могли спокійно лягати спати. Оце найголовніше. А все інше - люди гарні, повітря свіже. Пояснюють, що їхні діти зараз будуються в селі. Самі переїхали з Борисполя. - У дітей тут будинок, ще не добудували. А ми біля них, - каже Тетяна. - Тут недалеко до Києва, тому діти переїхали. Раніше зранку трамваєм добиралися, зручно було. Зараз маршруткою. Виходить, найкраще місце для життя - ліс, озера, і недалеко від столиці. Жінки кажуть, що розваги в селі є - іноді приїздять артисти, проводять ярмарки, частину коштів з яких передають на армію. - Ми допомагаємо. Не завжди на ярмарки ходимо, але підтримуємо, чим можемо, - каже Віра Іванівна. - Правда, аптеки досі немає. Але обіцяли, що вже роблять. Чекаємо. І багато вуличних собак. Теж кажуть, що будуть якось боротися з цим. Натомість радіють, що в селі є медичний кабінет. Туди кілька разів на тиждень приїжджають лікарі. Розмова переривається рухом транспорту - жінки підводяться й готуються до поїздки. Вечір у Бобриці тихий. Сонце повільно сідає за обрій, підсвічуючи верхівки дерев і дахи будинків. Повз зупинку проїжджають місцеві на велосипедах, десь у дворі чути голоси дітей. Жінки сідають в маршрутку №749, яка сполучає село з Києвом через Білогородку. Курсує транспорт щопівгодини.

Жителька Кропивницького за винагороду у сумі п'ять тисяч доларів, сприяла в усуненні перешкод громадянину України для подальшого перетину державного кордону, шляхом укладання фіктивного шлюбу з особою з інвалідністю

Вперше на мейджорі у Парижі представники України у сумі виграли дев'ять матчів