Search trend "Інавгурація"

20 січня 2025 відбулась інавгурація 47 президента США Дональда Трампа. Він обіцяв багато, але в реальності мало чого виконав насправді. Чим запам'ятались перші дні Трампа на посаді?

Прихід до влади Дональда Трампа, який своїми діями ламає систему міжнародних відносин, принципи функціонування якої були непохитними протягом десятиліть, спричинив радикальні зміни у світовій політиці. Україна в даному випадку не є винятком. Сприйняття Вашингтоном нашої держави як "слабкої ланки" знаходить відображення у політиці наших сусідів. У пошуках правильного вибору Майже два роки тому, у квітні 2023 року, сталося помітне погіршення польсько-українських відносин, які перебували, здавалося б, на рівні повного та всеосяжного порозуміння. Причиною стало українське збіжжя, яке заполонило польський ринок та стало причиною збитків для багатьох польських фермерів. Відтоді у країні змінилася влада (прем'єром країни став досвідчений та вельми прагматичний Дональд Туск), проте збереглося ембарго на ввезення українського зерна до Польщі. Зараз у Польщі триває президентська кампанія, у якій не бере участь чинний глава держави Анджей Дуда (завершується його друга президентська каденція). Не бере участі у "великих перегонах" і Дональд Туск, а кандидатом від "Громадянської платформи" став президент (мер) Варшави Рафал Тшасковський. Його кандидатуру однопартійці підтримали на перших у політичній історії Польщі партійних праймеріз. Праві сили ("Право і справедливість" та їхні союзники) висунули кандидатом у президенти президента Інституту національної пам'яті Кароля Навроцького. До трійки лідерів входить і Славомір Ментцен, представник "Конфедерації", яка не приховує антиукраїнських поглядів та прагнення шукати спільну мову з Кремлем. Зауважимо, що популярність цієї політичної сили між осінню 2023 року (парламентські вибори) та літом 2024-го (місцеві вибори та вибори до Європейського парламенту) практично виросла вдвічі. Тема Волинської трагедії для кандидатів у президенти Польщі виглядає чимось на кшталт обов'язкового компоненту кампанії, уникнути її неможливо... Тема Волинської трагедії для кандидатів у президенти Польщі виглядає чимось на кшталт обов'язкового компоненту кампанії, уникнути її неможливо, проте голосування пройде за кілька тижнів до Дня пам'яті жертв Волині. Насправді цей сюжет є швидше ритуальним, ніж дієвим компонентом великих перегонів, адже завдання кандидатів - визначати власну цільову аудиторію. Анджей Дуда та Дональд Туск, які висловилися про доцільність розміщення ядерної зброї у Польщі (американської та французької відповідно), додали президентській кампанії, яка набирає обертів, нового звучання. Участь у програмі Nuсlеаr Shаrіng чи спроба самим стати членом ядерного клубу - це питання може стати ключовими для Польщі після президентських перегонів. Гримаси путінферштеїнгу Пара сусідів України - Словаччина та Угорщина - регулярно демонструють готовність порозумітися з Путіним та показово капризують під час ухвалення Європейським Союзом рішень про підтримку України. Проте є один помітний нюанс: словацький ОПК має низку замовлень в інтересах Сил Оборони України, що додає Роберту Фіцо певної стриманості. Проте це не завадило словацькому прем'єру у грудні 2024 року відвідати Москву та провести переговори з Владіміром Путіним. На батьківщині Фіцо зустріли не лише масові акції протесту, але і кризові процеси всередині правлячої коаліції, задля вгамування яких Фіцо був змушений піти на кадрові перестановки, інакше кажучи, розрахувався міністерським портфелем за лояльність. ...не допустити вступ України до ЄС - Орбан планує, на цьому і будуватиме парламентську кампанію за рік партія FІDЕSZ У середині березня Віктор Орбан оприлюднив перелік із 12 пунктів, які можна назвати підкреслено спрямованими проти ЄС. Однак мова про вихід Угорщини з ЄС не йде - у цій країні понад половина її громадян цілком задоволені перебуванням у складі Європейського Союзу. Проте не допустити вступ України до ЄС - Орбан планує, на цьому і будуватиме парламентську кампанію за рік партія FІDЕSZ. Орбану та його прихильникам доведеться боротися з партією ТІSZА, яку очолює Петер Мадяр. Ця політична сила вражаючим мітингом відзначила річницю революційних подій 1848 року, спробувавши провести аналогію для Орбана. Втім, нагадування про революційні часи не повинно викликати зайві ілюзії: значна кількість виборців FІDЕSZ живе в провінції. Сьогодні Вишеградська четвірка у питанні співпраці з Україною виглядає поділеною навпіл. Проте травневі президентські вибори у Польщі на тлі відновлення відносин Варшави та Будапешта та парламентські у Чехії, де може повернутися до влади Андрей Бабіш та партія АNО - дозволяють припустити ускладнення для України ситуації у відносинах з V4. Проте це не привід відмовлятися від пошуку перспектив розвитку відносин із нашими західними сусдіами. Скуті одним ланцюгом Хоча концепт "Великої Румунії" сьогодні не надто популярний, ситуація у Румунії та Молдові виглядає подібною. Келін Джорджеску, який балотувався у президенти з контраверсійними гаслами та виглядав антисистемним та популістським кандидатом, зумів перемогти у першому турі виборів наприкінці 2024 року. Він фактично встигнув висловитися за перегляд підсумки Другої світової війни та відважити кілька реверансів Путіну, проте результати волевиявлення було скасовано Конституційним Судом Румунії (це входить до його повноважень), а до повторної спроби балотуватися Джорджеску не допустили. Наприкінці лютого Джорджеску був затриманий за звинуваченням у створенні фашистського угруповання... Ситуація для країни-члена ЄС, м'яко кажучи, несподівана, проте влада Румунії постаралася знайти підстави для легітимізації своїх дій. Наприкінці лютого Джорджеску був затриманий за звинуваченням у створенні фашистського угруповання та незаконному фінансуванні виборчої кампанії. Проте він не опинився за гратами. Прапор антисистемного кандидата підхопив лідер партії АUR Джордже Сіміон, який тривалий час є персоною нон грата в Україні та Молдові. Ультраправий за поглядами політик став кумиром люмпенізованого населення, пропонуючи прості рішення за принципом "тут і зараз". Втім, він виглядає дещо більш поміркованим за Джорджеску. На початку травня громадянам Румунії доведеться визначатися, і лідер АUR має непогані шанси на вихід до другого туру, поки його потенційні опоненти шукають додаткові можливості. У Молдові на президентських виборах 2024 року Маї Санду вдалося утримати свою посаду, проте парламентська кампанія, яка має пройти у середині поточного року, практично не залишає правлячій партії РАS шансів на збереження монобільшості. Фіналіст президентських перегонів Олександр Стояногло об'єднався з мером Кишинева Іоном Чебаном у блок "Альтернатива". Не сказали останнього слова комуністи та соціалісти, вплив яких на молдовське суспільство скорочується, проте доволі повільно. Активним залишається і Ілан Шор, який завдає інформаційних ударів по Санду з Москви, не приховуючи зв'язків з Кремлем. Молдова - парламентська республіка, у законодавчому органі якої працює всього 101 депутат, і боротьба за кожне місце буде запеклою. Правоохоронці затримали при спробі вилетіти з Молдови башкана Гагаузької автономії Євгенію Гуцул, яка зазвичай не приховує контактів зі згаданим Шором, а з-за ґрат звернулася по допомогу до Владіміра Путіна. Дозволю собі нагадати, що Україна через Румунію та Молдову отримує чималий обсяг стратегічного імпорту, а українське збіжжя також вирушає на світовий ринок через Румунію. Стабільність у цих державах для України залишається проіритетом. Анексія від Лукашенка 25 березня, коли національно-демократичні сили Білорусі традиційно святкують День Волі, у Мінську відбулася інавгурація Олександра Лукашенка. Він, як відомо, очолює Білорусь із липня 1994 року, встановивши європейський рекорд за часом перебування при владі. Президентська кампанія нагадувала фарс, тривала мінімальний термін, а формальні кандидати більше нагадували спарінг-партнерів Лукашенка. Центрвиборчком Білорусі намалював Лукашенку 86% голосів підтримки, щоб він не перегнав, не дай Боже, за цим показником Владіміра Путіна. Лукашенко після політичної кризи 2020 року зумів утримати владу, проте зробив це дорогою ціною: повідець до Кремля став набагато коротшим. Два роки тому Путін заявив про розміщення у Білорусі тактичної ядерної зброї, а днями Польща та Литва заявили про мінування прикордонної смуги з Білоруссю. Значна частина білоруського ОПК підпорядкована інтересам Росії, проте громадяни Білорусі воювати не хочуть. Кілька сотень тисяч з них після протестів 2020 року залишили межі країни, за гратами залишається кілька тисяч політичних в'язнів. ...шанси змінити Лукашенка на посаді має лише ще більш проросійський за нього кандидат Прихід до влади Дональда Трампа подарував Лукашенку нову надію, адже команда 47-го президента США не надто переймається питаннями захисту прав людини. Цікаво, чи ризикне Лукашенко запропонувати американцям можливість приватизувати підприємства країни, які переважно перебувають у державній власності. Іншого виходу для ефективного збереження влади сьогодні знайти важко, бо і Росія, і Китай навряд чи готові продовжувати підтримувати ветерана президентської служби. Разом із тим варто розуміти, що шанси змінити Лукашенка на посаді має лише ще більш проросійський за нього кандидат. Білоруські демократичні сили так і не зуміли стати чимось більшим за філію туристичного бюро та клубу за інтересами. Виняток становлять білоруські добровольці, які воюють у лавах Сил оборони України. Стратегія наїжаченості Україна продовжує перебувати у ситуації, коли формування концепції добросусідства є одним із принципів виживання. Сьогодні у нас є ворог - Росія, співагресор Білорусь та низка сусідів, з якими до цього часу не визначені спільні інтереси. Відтак необхідно бути прагматичними, чітко розуміти свої переваги та недоліки. Питання не лише у проведенні SWОТ-аналізу, а у спроможності нашої держави реалізувати свій потенціал, про який говорили роками. Для початку - позбавившись остаточно іміджу "заднього двора" Росії та позиціонуючи себе як центральноєвропейську державу.

У вівторок, 25 березня, відбулася "інавгурація" самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка. Він заявив, що про таку владу, як у Білорусі, мріє "пів світу". Повний текст новини

У вівторок, 25 березня, пройшла «інавгурація» самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка, який вже всьоме «вступив на посаду».

Центральна виборча комісія Білорусі призначила інавгурацію Олександра Лукашенка на 25 березня – найпізнішу дату, можливу за новою Конституцією

Як розповіли у МЗС, інавгурація генерального консульства України відбулась в індійській столиці — Нью-Делі. За словами очільника відомства Сибіги, це свідчить про готовність збільшувати двосторонню торгівлю і співпрацю

Таку думку РБК-Україна висловив член оборонного комітету ВР Роман Костенко."Для них це вже політичне питання, вони кидають усе туди (на Курщину, - ред.), вони змінили свої пріоритети. Донедавна для них пріоритет був схід нашої країни, загарбати більше землі, до того як пройде інавгурація", - сказав нардеп.За його словами, наразі у Кремлі бачать підготовку до мирних перемовин. І саме тому російський диктатор Володимир Путін застосовує всі сили для того, щоб "виштовхати" ЗСУ з Курської області. Курщина для Кремля – розмінна карта на перемовинах."Це така політична операція з їхнього боку, щоб закріпити за собою більше можливості торгуватися в тих перемовинах, які, можливо, будуть. Ситуація складна, складнощі вносить погода, там реально зараз таке розпуття, яке змушує нас прив'язуватися до логістичних шляхів, які противник контролює", - сказав Костенко.Він зауважив, що українські військові у Курській області у досить складних умовах роблять усе, щоб "санітарна зона" на кордоні з Україною залишалася й Росія не могла обстрілювати прикордоння.Що відомо про операцію на КурщиніОперація Збройних Сил України на Курщині розпочалася 6 серпня 2024 року, коли українські війська перетнули російсько-український кордон поблизу міста Суджа. Це була перша загальновійськова операція ЗСУ на території Росії з початку повномасштабного вторгнення.Протягом операції українські сили досягли кількох оперативно-тактичних цілей:Удалося перешкодити прориву російських військ на території Сумської та Харківської областей.Російські війська були змушені відвести значні сили з Донбасу, що зменшило тиск на українські позиції в цих регіонах.На Курщині, за приблизними оцінками, перебуває близько 60 тис. російських військовослужбовців.Російські війська намагаються оточити українське угруповання, зокрема намагаючись перехопити трасу, яка з'єднує Суджу з Сумською областю.14 березня Генштаб заявив, що загроза оточення українських військових на Курщині відсутня.14 березня президент Володимир Зеленський заявив, що операція ЗСУ в Курській області РФ виконала своє завдання.15 березня DеерStаtе повідомляв, що російська армія повністю повернула під контроль Суджу Курської області та ще один населений пункт у Суджанському районі.17 березня міністр оборони України Рустем Умєров заявив, що ЗСУ в Курській області РФ провели передислокацію на вигідніші рубежі оборони, і спростував інформацію про оточення українських військових.

Біткоїн упав на 25% з історичного максимуму. 28 лютого під час азіатських торгів посилилося падіння курсу криптовалюти, пише Вlооmbеrg. "Вартість біткоїна впала на 25% порівняно з історичним максимумом, встановленим менш ніж шість тижнів тому, оскільки трейдери скасували ставки, зроблені після обрання Дональда Трампа президентом США. Монета впала на 2,6% до 82 220 доларів о 10:13 ранку в Сінгапурі, досягнувши найнижчого рівня з 11 листопада. Цей крок став частиною загального спаду криптовалют. Зокрема: Еthеr, Sоlаnа і ХRР також різко впали в останні дні", - сказано в повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Один з найбільших фінансових зламів в історії: пограбували криптобіржу ВyВіt Розпродаж підкреслює швидку зміну долі цифрових активів, яка різко зросла після перемоги Трампа на виборах. "Біткоїн сягнув свого історичного максимуму в 109 241 долар 20 січня, коли була інавгурація Трампа. Однак відтоді він упав на тлі занепокоєння про войовничу позицію президента та більш широких побоювань щодо економіки США. Криптовалюта також опинилася під тиском через загальне зниження схильності до ризику серед інвесторів, які згорнули угоди, пов'язані з Трампом, на різних ринках. Індекс SР 500 знизився цього тижня після слабких даних про довіру споживачів у США, що викликало питання про перспективи економіки", - нагадує видання. Також п'ятничне падіння біткоїна супроводжувалося широким розпродажем азіатських акцій, оскільки трейдери в регіоні відреагували на останні коментарі Трампа щодо тарифів. Президент США заявив, що 25% тарифів для Канади і Мексики набудуть чинності з 4 березня, а китайський імпорт зіткнеться з додатковим 10% збором. Криптовалюта Теlеgrаm Тоnсоіn обігнала біткоїн. 11 квітня курс ТОN встановив свій історичний максимум на рівні $7,6 за монету, а його ринкова капіталізація зросла до $25,9 млрд, що дозволило цій криптовалюті увійти до топ-10 найбільших. За темпами зростання з 2024 року актив випередив біткоїн - 235% проти 130%. Тоnсоіn (ТОN) - це нативний токен децентралізованої блокчейн-мережі Тhе Ореn Nеtwоrk, створеної компанією Теlеgrаm росіянина Павла Дурова. Ця криптовалюта активно зростає і з початку 2024 року за темпами випередила навіть біткоїн.

В інавгурації президента Януковича вже тоді, 15 років тому, помітили недобрі знаки

Міланович обіймає посаду президента з лютого 2020 року. Раніше він очолював Соціал-демократичну партію Хорватії

Зоран Міланович склав присягу президента Хорватії на другий п'ятирічний термін.

У вівторок Зоран Міланович склав присягу президента Хорватії на другий п'ятирічний термін, заявивши, що країна повинна боротися з нерівністю і корупцією, одночасно виступаючи за мир на міжнародній арені.

18 лютого проросійський Зоран Міланович склав присягу на другий п'ятирічний термін на посаді президента Хорватії.

"Так, у мене це було", - сказав Трамп у відповідь на пряме запитання журналістів і підкреслив, що сподівається на нові контакти з російським очільником, щоб покласти край російсько-українській війні.Трамп, утім, не повідомив, коли саме були його контакти з Путіним, тому що журналісти запитували, чи відбувалися вони ще до того, як він був обраний президентом Сполучених Штатів, чи отримав повноваження очільника американської держави. Чи вже після того, як відбулася його інавгурація. Однак Трамп визнає конфіденційні контакти з російським президентом, про які нічого не говорить Кремль.І таким чином підтверджує, що саме ця конфіденційна лінія залишається головною лінією дипломатії між Вашингтоном Трампа та Москвою Путіна. В ситуації, коли навіть найближчі співробітники американського й російського президентів можуть бути не поінформовані про те, про що розмовляють між собою американський і російський президент.І, звісно, не варто в такій ситуації розраховувати, що у своєму діалозі з Путіним Трамп буде прислухатися до точки зору президента України чи європейських лідерів. До такого, швидше класичного, підходу до дипломатії тяжіють співробітники Трампа, на думку яких він традиційно не звертає велику увагу. Саме вони, як, скажімо, радник президента Сполучених Штатів із питань національної безпеки Майк Волц говорили про те, що співробітники адміністрації Трампа в Європі будуть обговорювати варіанти закінчення російсько-української війни з європейськими лідерами та президентом України. Трамп, як бачимо, не очікує результатів таких розмов і навіть власних консультацій з європейськими лідерами. Він упевнений, що зможе розв'язати проблеми шляхом конфіденційних розмов із російським президентом. Тому що його концепція — це коли очільники великих держав домовляються між собою, а всі інші погоджуються хоча б із головними контурами тих рішень, яких досягли такі очільники. Читайте також: "Мир через телефон", або Чи зміг Путін задовольнити Трампа?Разом із цим ми маємо усвідомлювати, що ніяких конкретних домовленостей між Трампом і Путіним не існує. І ніякого плану закінчення російсько-української війни у Трампа не було, на цей час немає і може не виникнути в якомусь найближчому майбутньому. Якби йому вдалося дійти до якихось конкретних домовленостей із Путіним, які б свідчили про те, що російсько-українську війну можна закінчити без втрати обличчя американського президента, розмови між президентом Сполучених Штатів і президентом Російської Федерації давно вже перейшли б у публічну площину. І більш реальною стала б зустріч між ними, яку також, здається, у конфіденційному порядку продовжують готувати в Білому домі й у Кремлі.Однак щодо зустрічі, як ми розуміємо, в обох очільників абсолютно різні цілі, і кожний хоче досягти свого ще до того, як зустріч відбудеться. Президенту РФ Путіну не потрібно домовлятися про врегулювання російсько-українського конфлікту, фінал якого він бачить у знищенні державності ворожої йому країни та перетворенні Російської Федерації на нову імперію на кшталт Радянського Союзу.І Путін щиро сподівається, що нерозуміння цього факту Дональдом Трампом допоможе йому досягти своїх цілей у наступні непрості роки. Але Дональду Трампу абсолютно не потрібна путінська імперія. Він якраз хотів би закінчити російсько-українську війну і постійно нагадує, що Путіну не варто плекати ілюзій, а варто подивитися на стан власної економіки.Таким чином Трамп хотів би зустрітися з Путіним тільки за умов, якщо російський президент під час їхньої зустрічі зможе конкретно говорити, якщо не про припинення російсько-української війни на якихось стратегічних пунктах, то принаймні про припинення вогню, щоб Дональд Трамп хоча б міг сказати своїй аудиторії, що люди більше не гинуть на російсько-українському фронті.Читайте також: Про перемовини, заморозку і "Росія повернеться"Той факт, що президенти Сполучених Штатів і Російської Федерації спілкуються між собою, але ніяких контурів такої домовленості не проглядається, знову нагадує, що говорити можна, а домовлятися набагато важче, коли в обох очільників абсолютно різний погляд на життя, і вони підтримуються абсолютно різними політичними силами-союзниками у всьому світі.У той час як Дональд Трамп мріє відірвати Росію від Китаю, що є ще однією небезпечною зовнішньополітичною ілюзією американського президента і його прихильників, голова Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпін повідомляє про те, що він прибуде до російської столиці на 9 травня 2025 року. Щоб таким чином ще раз підкреслити стратегічне партнерство Китайської Народної Республіки та Російської Федерації в їхньому протистоянні зі Сполученими Штатами Америки. А далі вже немає значення, Трампа чи не Трампа.У той час як Трамп хотів би закінчити війну в Європі й перекласти відповідальність на безпеку української держави на своїх європейських союзників, Путін хотів би захопити українську державу й створити серйозні загрози для безпеки самих цих європейських союзників, сподіваючись, що Сполучені Штати Трампа остаточно підуть з європейського континенту і не будуть заважати Росії стати геополітичним гегемоном Європи.Читайте також: Москва усіляко тягнутиме час із перемовинамиНу і тоді виникає питання, про що взагалі розмовляють Трамп і Путін? І, звичайно, було б дуже цікаво дізнатися, хто був реальним ініціатором цієї зустрічі в телефонному режимі. Адже ми з вами прекрасно розуміємо, що з таким уявленням про себе, яке є у Трампа, він навряд чи першим зробив крок назустріч російському президенту. А якщо такий крок зробив першим сам Путін, це може свідчити, що економічна ситуація в Росії дійсно залишає бажати кращого. І російський президент дійсно хотів би зробити певний інтервал у російсько-українській війні, щоб накопичити сили для нового вирішального удару по ворожих позиціях. І сподівається, що Трамп допоможе йому в цьому зупиненні. Але це знову-таки тільки наші припущення.Тому що може бути ситуація, коли й сам Трамп, який, як ми добре пам'ятаємо, під час першого його президентства буквально ніяковів у присутності Путіна, міг зробити такий сигнал першим, сподіваючись, що Путін піде йому назустріч у припиненні воєнних дій. І ось це взаємне нерозуміння Трампа й Путіна, як і те, що вони можуть недооцінювати амбіції, потенціал один одного, може бути фундаментом як для порозуміння між двома лідерами, так і для нового серйозного конфлікту між Сполученими Штатами й Російською Федерацією. Який уже охопить не тільки Україну, але й усю Європу, якщо непорозуміння між Москвою і Вашингтоном буде зростати у зв'язку з розчарованістю і Трампа, і Путіна в обопільних контактах. Однак зрозуміти це можна буде тільки з часом. Поки що ми тільки знаємо, що Трамп і Путін спілкуються між собою. ДжерелоПро автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. ШевченкаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Головні новини тижня з 20 січня до 26 січня 2025 - що сталося в Україні та світі - Бабель

20 січня відбулася інавгурація Дональда Трампа. Лише небагатьох іноземних високопоставлених гостей допустили до будівлі Капітолію, де проводилася церемонія. Виявилося, що серед них був представник Володимира Зеленського. Повний текст новини

Обрання й інавгурація нового президента США знову винесли до порядку денного питання міжнародних інституцій. Очевидно, вся ця система давно не працює, але що буде далі? Повний текст новини

Більшість газет та журналів обрали для першої шпальти світлини Трампа та його дружини Меланії з моменту інавгурації

Інавгурація Ющенка коштувала 800 тисяч доларів

Про це пише естонський мовник ЕRR.Зазначається, що результати парламентських виборів, які відбулись у жовтні минулого року у Грузії в умовах насильства і залякування населення, не відображають вільну волю грузинського народу.Читайте також: Інавгурація президента без визнання легітимності: що діється з владою у Грузії та як реагує світТак, естонські високопосадовці заявили, що не визнають чинний парламент і уряд Грузії, а також законність призначеного на посаду президента Михеїла Кавелашвілі, але визнають законність президентки Саломе Зурабішвілі та її спроби завершити в державі конституційну кризу.Крім цього, Естонія закликає Європейську комісію і держави-члени ЄС встановити санкції щодо політиків і офіційних осіб Грузії, причетних до насильницького придушення мирних демонстрацій.Сполучені Штати вирішили ввести санкції проти Бідзіни Григоріса Дзе Іванішвілі, засновника та голови правлячої партії Грузії "Грузинська мрія"