Search trend "ігор калинець"

28 червня у віці 85 років помер видатний поет, письменник, дисидент, багаторічний політв'язень радянських таборів Ігор Калинець. У його доробку 17 збірок поезії, численні прозові твори та публіцистичні статті. Повний текст новини

Чоловік був почесним громадянином Львова та багаторічним політв'язнем радянських таборів

Творчість Калинця суттєво вплинула на багатьох українських поетів пізніших поколінь, виявившись дуже суголосною найновішим поетичним пошукам. 

Ігор Калинець був почесним громадянином Львову, письменником і дисидентом.

У віці 85 років пішов з життя український поет і прозаїк, громадський діяч, дисидент Ігор Калинець, який вважався представником пізнього шістдесятництва, а також був політв’язнем радянських таборів.

На 86-му році життя відійшов у вічність Ігор Калинець — почесний громадянин міста Львова, поет, письменник, дисидент, багаторічний політв'язень радянських таборів. Про це повідомляє Рубрика, посилаючись на мера Львова Андрія Садового. «Разом із Іриною Калинець вони стали голосом української гідності у найтемніші часи. Світла пам'ять. Щирі співчуття рідним і близьким. Львів сумує», – повідомив мер Львова Андрій […] Тhе роst Помер поет, дисидент та багаторічний політв’язень радянських таборів Ігор Калинець арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Про це повідомив у Теlеgrаm-каналі мер Львова Андрій Садовий. 28 червня 2025 року у Львові помер видатний поет, письменник, дисидент та лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Ігор Калинець. Йому було 85 років. Мер Львова Андрій Садовий повідомив про цю сумну новину у своєму Теlеgrаm-каналі: “На 86-му році життя відійшов у вічність Ігор Калинець […] Тhе роst Помер Ігор Калинець – видатний поет і дисидент України fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

Видатний поет помер на 86-му році життя. Він багато років провів у радянських таборах та був лауреатом численних нагород і відзнак.

На 86-му році життя помер Ігор Калинець — видатний український поет, дисидент, багаторічний політв'язень радянських таборів, повідомив міський голова Львова Андрій Садовий у суботу, 28 червня.

У Львові помер поет, письменник, дисидент і багаторічний політв’язень радянських таборів Ігор Калинець. Йому було 85 років. Про це повідомив Андрій Садовий

У 1972 році Ігор Калинець був засуджений радянськими органами на понад шість років ув’язнення суворого режиму і три роки заслання

У віці 85 років відійшов у вічність Ігор Калинець. Інформація про його смерть з'явилася у суботу, 28 червня. У липні йому б мало виповнитися 86. Повний текст новини

12 січня в Україні відзначають День українського політв'язня. Вшановують і згадують людей, які були заарештовані через політичні переконання. Це люди, які не корилися радянській тоталітарній системі і зберігали вірність своїм принципам та ідеалам. 52 роки тому в 1972 році радянська влада одночасно заарештувала більшість відомих представників українського національно-демократичного руху. Ця подія отримала назву "генеральний погром" українського шістдесятництва. Українська гельсінська спілка з прав людини називає цю подію найбільш репресивною акцією проти українських дисидентів. Протягом двох днів у Києві і Львові були заарештовані всі відомі українські дисиденти: Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус, Леонід Плющ, Зіновій Антонюк, Іван Дзюба, В'ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Стефанія Шабатура, Ірина Стасів-Калинець. Згодом був арештований Ігор Калинець. Невдовзі хвиля репресій прокотилася всією Україною. Арешти пройшли в Галичині, Одесі, Харкові, Черкасах, Умані. Всього було заарештовано близько сотні осіб, а ще обшуки, допити, звільнення з роботи, переслідування. Майже всі заарештовані були засуджені за одіозною статтею карного кодексу СРСР "антирадянська агітація та пропаганда" і відправлені відбувати свої терміни у табори Мордовії та Пермської області Росії, Сибіру та Казахстану. Їх закривали у психлікарнях, позбавляли роботи чи звільняли з навчання. "Своєю діяльністю, творчістю та активною громадською позицією вони розвінчали міф про радянську систему. Про те, що ця країна є тою, де "вільно дихає людина". Українські політв'язні показали, що СРСР є радянською тоталітарною системою, яка придушує свободу слова, свободу друку, забороняє будь-які нерегламентовані культурні акції. У той час, як населення задихалося в умовах тотального терору, українські культурні діячі виявилися провісниками духовної свободи. Саме їхня діяльність нагадує нам, що здобута у 1991 році незалежність, була вибореною, а не дарованою за просто так", - сказав старший науковий співробітник відділу історії державного терору радянської доби Інституту історії України НАН України Олег Бажан. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мисткиня померла після голодування в окупованій росіянами Бучі: поховали українську художницю-шістдесятницю Любов Панченко Саме в неволі, у таборах, з ініціативи В'ячеслава Чорновола від 1975 року почав відзначатися День українського політв'язня голодуваннями і протестами. Нині ця дата є актуальною, на жаль. Російський режим продовжує незаконно утримувати й катувати у своїх тюрмах українських політичних в'язнів. В'ячеслав Чорновіл навчався на факультеті журналістики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. Під час випускного вечора пішов на Володимирську гірку і поклявся, що все життя боротиметься за Україну. 1965-го виголосив гостру антикомуністичну промову на відкритті пам'ятника Тарасові Шевченку в селі Шешори на Гуцульщині. За місяць разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом виступив проти арештів української інтелігенції на прем'єрі фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" у київському кінотеатрі "Україна". За "політичне хуліганство" В'ячеславу Чорноволу влада оголосила сувору комсомольську догану. Тому не зарахували до аспірантури, куди він пройшов за конкурсом. Разом із іншими видатними діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів. Засновник та головний редактор підпільного українського часопису "Український вісник". Член Української гельсінської групи. Один із ініціаторів створення Української гельсінської спілки. Кілька разів ув'язнений за "антирадянську пропаганду". Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні. Від КГБ отримав прізвисько "Нєугомонний". Загалом пробув у неволі 17 років. У 1990-1992 роках - голова Львівської обласної ради. Народний депутат України з березня 1990-го. На президентських виборах 1 грудня 1991 року за В'ячеслава Чорновола проголосували 7 420 727 українців - 23,27%. Він зайняв 2-ге місце слідом за Леонідом Кравчуком.

В Україні 12 січня щороку відзначають День українського політв'язня. Це важлива дата, яка нагадує про героїзм та жертовність тих, хто зазнав репресій за свої переконання, боротьбу за свободу та правду.Коли та чому українці стали відзначати День політв’язня?День українського політв'язня започаткований у 1975 році з ініціативи В'ячеслава Чорновола та дисидентів, які самі стали жертвами радянського тоталітарного режиму. Символічною ця дата стала тому, що саме 12 січня 1972 року в Україні розпочалася велика хвиля арештів діячів руху шістдесятників.Ця репресивна кампанія, відома як "генеральний погром", була спрямована на придушення інтелектуального та культурного відродження українців. Під репресії потрапили такі видатні особистості як Василь Стус, Іван Світличний, В'ячеслав Чорновіл, Ігор Калинець та багато інших. Їх звинувачували у "антирадянській пропаганді", "націоналізмі" та за іншими статтями, фабрикуючи матеріали справ. Головна мета – це позбутися "небажаних" для режиму людей.Вертеп у домі Садовських у Львові (за кілька днів до початку арештів шістдесятників), Фото: lvіvсеntеr.оrgУкраїнські політв'язні сьогодніПісля 2014 року, коли РФ незаконно вторглась на територію нашої країни, захоплюючи території Криму та сходу України, розпочалась нова віха політичних ув'язнень. Всіх тих, хто активно виступав проти анексії та окупації чекали терміни у в'язницях. Журналісти, активісти, правозахисники та навіть просто волонтери – всі потрапляли у пастку режиму, а далі фальсифікація прав за сценарієм, який був чітко сформований ще за часів СРСР. На жаль, кількість політв'язнів щодня тільки збільшується. Хоча у сучасному законодавстві Росії майже не зустрічаються положення, схожі на радянські закони про "антирадянську діяльність", однак країна-агресорка після початку повномасштабної війни це виправила. Набули чинності статті, що спрямовані на придушення інакомислення та критику державної влади, крім того, вони дозволяють легко "довести" провину, оскільки мають широкий та розмитий зміст. Наприклад, про "дискредитацію" армії  РФ чи державних органів влади. У більшості випадків, якщо обвинувачення пов'язане з частиною 3 статті 207, це фактично вказує на політичну складову справи.Напевно, одним із найвідоміших українських політв'язнів сучасності став кінорежисер, письменник, сценарист, активіст, а нині також військовий Олег Сенцов. У травні 2014 року ФСБ Росії затримали кінорежисера біля його будинку в Сімферополі. Його допитували та били, щоб змусити силою зізнатися у створенні кримського осередку "Правого сектора". Згодом його перевезли до московського СІЗО, а у січні 2015 року додали звинувачення у "незаконному зберіганні зброї та боєприпасів".Росія навіть оголошувала Сенцова своїм громадянином, але він неодноразово заявляв, що залишається українцем та не має наміру отримувати паспорт РФ. Місяці судової тяганини не покращили ситуацію, тому влітку 2015 року суд ухвалив вирок режисеру, засудивши його до 20 років ув’язнення в колонії суворого режиму. Йому інкримінували "участь у терористичному угрупованні", "організацію терористичних дій", "здійснення підпалів" та інші сфальсифіковані звинувачення.Протестуючи проти несправедливого ув’язнення, він тримав голодування, ризикуючи життям. Його історія стала символом боротьби за права людини, викликавши хвилю підтримки у всьому світі. Тисячі публікацій, банери та хештег #SаvеОlеgSеntsоv на урядових будівлях західних країн стали проявом глобальної солідарності і це подіяло. Олег Сенцов провів у неволі понад п’ять років, зазнавши тяжких випробувань, однак його вдалось звільнити. Нині він став на захист України та служить у лавах ЗСУ. Олег Сенцов, Фото: fасеbооk.соm/оlеg.sеntsоvКримськотатарського активіста, першого заступника голови Меджлісу, політолога та журналіста Нарімана Джелялова у вересні 2021 року затримали окупаційні сили в Криму. Під час утримання в ув’язненні він зазнав тортур, фізичного та психологічного насильства.Через рік після затримання, Верховний суд у Криму ухвалив вирок: 17 років у колонії суворого режиму, штраф - 700 тисяч рублів та додаткове обмеження прав на 1,5 року після звільнення. Його звинуватили у диверсії на газопроводі в Перевальному та зберіганні вибухових речовин, однак всім зрозуміло, що ці звинувачення були сфальсифіковані та політично мотивовані. Завдяки широкому розголосу, старанням з боку української сторони та світової спільноти, Нарімана повернули з полону у червні 2024 року. Джелялов став першим кримським політв'язнем із 2019 року, якого Росія передала Україні в рамках обміну. Звільнений з полону Наріман Джелял, Фото: t.mе/DІUkrаіnеУкраїнська журналістка та медсестра Ірина Данилович, стала ще однією заручницею режиму. Вона вела активну правозахисну діяльність, через яку у 2021 році тиск на неї посилився. У мережі навіть публікували ряд матеріалів, спрямованих на дискредитацію правозахисниці, в яких її називали "іноземним агентом". Згодом Данилович арештували, а в грудні 2022 року на окупованому півострові їй оголосили вирок - 7 років ув'язнення за обвинуваченням у ніби зберіганні вибухового пристрою, а також наклали штраф у розмірі 50 тисяч рублів. Апеляції значних змін не дали, журналістці скоротили термін ув'язнення лише на місяць. Данилович неодноразово повідомляла про тортури та тиск з боку ФСБ Росії. Нині вона перебуває у жіночій колонії в Зеленокумську та потребує медичної допомоги. Українська сторона багато разів зверталося до міжнародної спільноти з закликом посилити тиск на державу-агресора та вжити термінових заходів для звільнення важкохворої Ірини Данилович, однак поки старання безрезультатні. Ірина Данилович, Фото: УкрінформЖурналіст, письменник та волонтер із Нової Каховки Сергій Цигіпа був викрадений російськими окупантами весною 2022 року. Його звинуватили в "шпигунстві" та засудили до 13 років у в'язниці. За словами його дружини, Сергія зараз утримують в колонії суворого режиму, що в Рязанській області. Їй відомо, що чоловік кілька разів потрапляв у карцер, що свідчить про суворі умови його перебування.Сергій Цигіпа, Фото: Fасеbооk/Сергій ЦигіпаЗвісно, нині в РФ та на окупованих нею територіях досі  перебувають українські політичні в'язні, їх сотні. Ми не маємо права забути про них, а їх імена слід повторювати, звертати увагу міжнародної спільноти, аби домогтися їхнього звільнення. Кожен заслуговує на свободу, і тільки через наполегливі зусилля громадськості, міжнародних організацій та урядів можна змусити державу-агресорку припинити порушення прав людини.Важливо зазначити, що Росія вийшла з Європейської конвенції з прав людини, заявивши, що її дії більше не підпадають під юрисдикцію Європейського суду з прав людини. Відтак, РФ систематично ігнорує заклики міжнародних органів, не реагуючи на подання та звернення, що стосуються порушення прав людини. Боротися із такою "неконтрольованою системою", яка не звертає увагу на всі норми міжнародного права дуже складно, однак світ все ще має можливість застосовувати політичний та інформаційний тиск на російський уряд, аби змусити його звільнити політв'язнів і виконувати свої міжнародні зобов'язання.